НЕПОВНОЛІТНІЙ ЯК СУБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП ........................................................................................................................3

РОЗДІЛ І. Правовий статус неповнолітніх як суб’єктів адміністративної
відповідальності в Україні

1.1. Поняття неповнолітніх як суб’єктів адміністративної
відповідальності ........................................................................................................12
1.2. Аналіз найбільш поширених адміністративних правопорушень
серед неповнолітніх в Україні .................................................................................22
1.3. Причини та умови адміністративних правопорушень серед
неповнолітніх та особливості їх запобігання .........................................................55
Висновки до розділу І ....................................................................................89

РОЗДІЛ ІІ. Загальні засади адміністративної відповідальності неповнолітніх

2.1. Адміністративна відповідальність неповнолітніх як різновид
інституту адміністративної відповідальності громадян за адміністративні
правопорушення .......................................................................................................95
2.2. Підстави адміністративної відповідальності
неповнолітніх ..........................................................................................................118
Висновки до розділу ІІ .................................................................................141

РОЗДІЛ ІІІ. Механізм реалізації адміністративної відповідальності
неповнолітніх

3.1. Порядок та особливості притягнення до адміністративної
відповідальності неповнолітніх ............................................................................143
3.2. Форми і методи діяльності компетентних органів у
питаннях притягнення неповнолітніх до адміністративної
відповідальності ......................................................................................................165
Висновки до розділу ІІІ ................................................................................179

ВИСНОВКИ ...........................................................................................................184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................................................187

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Україна стала на шлях побудови правової держави та створення демократичного суспільства, в якому провідне місце займають загальнолюдські цінності. Необхідною умовою побудови демократичної правової держави є забезпечення прав і свобод людини, особливо дитини, чітке правове визначення статусу неповнолітніх, як суб’єктів адміністративної відповідальності, підвищення ефективності заходів, спрямованих на надійне забезпечення їх правового захисту, підвищення ефективності діяльності державних органів щодо попередження правопорушень серед цієї категорії осіб.
Питання адміністративно-правових проблем правосуб’єктності неповнолітніх у разі притягнення їх до адміністративної відповідальності, їх правове становище залишаються майже не дослідженими, їм присвячені лише окремі статті або фрагменти розділів у наукових роботах чи підручниках. Правовий статус неповнолітнього як суб’єкта адміністративної відповідальності, врахування його вікового стану, рівня психологічної самооцінки власної поведінки в суспільному житті в разі притягнення його до адміністративної відповідальності є науковою проблемою, яка визначає актуальність її наукового дослідження в комплексі з розробкою більш загального питання адміністративної відповідальності.
Актуальність дослідження полягає в тому, що притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх, як суб’єктів адміністративної відповідальності має певні особливості, які повинні бути відображені в законах. У першу чергу, – це приведення законодавства України та формування нової державно-правової політики у відповідності з сучасними умовами і міжнародними нормами щодо захисту неповнолітніх безпосередньо до вимог Мінімальних стандартних правил Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя відносно неповнолітніх (Пекінські правила 1984 р.). Неповнолітні як суб’єкти відповідальності повинні, з одного боку, знати і розуміти, що вони, як і всі громадяни, зобов’язані дотримуватись встановлених правил поведінки, поважати закони, тому що в разі їх порушення будуть відповідати згідно із законом. А з іншого боку, застосування адміністративного впливу до неповнолітніх повинно здійснюватись на засадах неухильного дотримання процесуальних норм, гуманного ставлення до їх духовного стану, забезпечення їх права на захист, справедливої оцінки скоєного проступку і невідворотного застосування заходів відповідного адміністративного примусу.
Адміністративні правопорушення в силу своєї поширеності завжди негативно впливали на життя в суспільстві, спричиняли значну шкоду правам та інтересам громадян. У зв’язку з цим представники теорії держави і права, в особливості науковці в галузі адміністративного права, багато уваги приділяли дослідженню соціальної і правової природи конкретного адміністративного проступку. Серед них такі науковці: як В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк, О. М. Бандурка, І. П. Голосніченко, Є. В. Додін, Р. А. Калюжний, В. К. Колпаков, В. В. Копєйчиков, А. Г. Клюшниченко, Л. В. Коваль, Д. М. Лук’янець, Н. М. Оніщенко, О. Ф. Скакун, Ю. С. Шемшученко, О. М. Якуба та інші.
Окремі питання адміністративної відповідальності неповнолітніх як суб’єктів адміністративної відповідальності та адміністративно-деліктного процесу розглядають О. М. Бандурка, І. Л. Бородін, Ю. П. Битяк, Б. М. Козлов, В. М. Манохін, В. Д. Сорокін, М. М. Тищенко, Я. М. Шевченко. Їх роботи сприяли не тільки розвитку теорії адміністративного права, але й мали велике практичне значення: практики-правознавці отримали можливість більш об’єктивно і правильно проводити кваліфікацію адміністративних проступків, визначати міру адміністративного стягнення, відмежовувати проступки від інших видів правопорушень, у першу чергу – від злочинів.
Величезний науковий вклад вищезазначені вчені внесли в розвиток адміністративно-процесуального права України, однак питання щодо процесуального порядку притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності досліджувались без врахування правового статусу неповнолітніх як суб’єктів адміністративної відповідальності.
На підставі Закону України № 224/84-ВР від 15.11.1994 р., ст. 220 КУпАП виключена. Законом встановлено, що органами, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми, є суди (ст. 221 КУпАП), що в свою чергу потягнуло значну кількість невирішених питань у чинному законодавстві.
Проведення судово-правової реформи в Україні, оновлення матеріального законодавства, перспектива прийняття нового кодексу України про адміністративні проступки вимагають науково-теоретичного аналізу процесуально-правового регулювання здійснення судочинства у справах про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми, з метою підготовки рекомендацій, спрямованих на удосконалення механізму правового захисту неповнолітніх.
Актуальність теми дисертаційного дослідження набуває великого значення і у зв’язку з удосконаленням нормативно-правової бази щодо профілактики безпритульності та адміністративних правопорушень серед неповнолітніх. Крім цього, вивчення досвіду зарубіжних країн дає змогу на підставі порівняльно-правового аналізу встановити можливість запровадження в Україні ювенальної юстиції.
Зазначені обставини, потреба в удосконалені норм адміністративного законодавства, що визначає правовий статус неповнолітніх і регулює їх відповідальність за вчинені адміністративні правопорушення, зумовили актуальність обраної теми дисертації та визначили необхідність її детального дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Теоретичні і практичні проблеми розвитку організаційно-правового механізму реалізації» виконавчої влади в Україні (номер державної реєстрації 0104 U007588 ).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження проблем та особливостей правового статусу неповнолітніх та регулювання інституту відповідальності неповнолітніх у адміністративному праві України, а також обґрунтування пропозицій, спрямованих на удосконалення законодавства у зв’язку з більш повним визначенням їх правового статусу.
Реалізація поставленої в дисертаційній роботі мети, зумовила необхідність вирішення наступних завдань:
визначити поняття, зміст та особливості правового статусу неповнолітніх громадян України як суб’єктів адміністративної відповідальності;
дослідити найбільш поширені серед неповнолітніх адміністративні правопорушення, їх кількісні та якісні характеристики;
з’ясувати й проаналізувати причини та умови вчинення неповнолітніми правопорушень на сучасному етапі розвитку України;
розглянути підстави адміністративної відповідальності неповнолітніх та обставини, що її виключають;
проаналізувати порядок та особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх;
виявити процесуальні особливості розгляду в суді справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх та особливості розвитку судочинства у справах неповнолітніх в Україні;
дослідити питання відмінності та особливості діяльності спеціальних судів для неповнолітніх від судів загальної юрисдикції; проаналізувати систему створення спеціальних судів для неповнолітніх у світовій практиці та доцільність їх створення в Україні;
обґрунтувати рекомендації щодо удосконалення механізму захисту прав неповнолітніх у сфері їх адміністративної відповідальності;
виявити недоліки, суперечності, неузгодженості норм КУпАП про адміністративні правопорушення неповнолітніх та внести пропозиції щодо удосконалення законодавства про адміністративні правопорушення.
Об’єктом дослідження є правове становище неповнолітніх як суб’єктів адміністративної відповідальності, а також правовідносини, що складаються у даній сфері.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють правовий статус неповнолітніх як суб’єктів адміністративної відповідальності.
Методи дослідження. Методологічну основу даного дисертаційного дослідження становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичного матеріалізму, історичного, логічного, системного аналізу тощо), так і спеціально-наукових (документального аналізу, порівняльно-правового аналізу тощо).
У процесі дослідження застосовувалися такі методи наукового пізнання: історичний (його покладено в основу дослідження розвитку інституту адміністративної відповідальності неповнолітніх в радянські часи і на сучасному етапі та еволюції розвитку ювенальної юстиції), порівняльно-правовий аналіз (застосовувався при вивченні досвіду зарубіжних країн (Росія, США, Франція, Англія, Швеція) у сфері судового розгляду справ про правопорушення неповнолітніх. Через статистичний метод було з’ясовано стан і загальний характер адміністративних правопорушень неповнолітніх в Україні, а також конкретні соціологічні методи (вивчення документів, опитування у формі анкетування, інтерв’ю та спостереження). З використанням структурно-системного та комплексного методів було проаналізовано зміст нормативних актів України, які визначають правовий статус неповнолітніх, регулюють питання їх відповідальності за вчинення правопорушень, що стало підґрунтям для виявлення основних теоретичних проблем у даному питанні, недоліків чинного законодавства та дало можливість обґрунтувати конкретні пропозиції щодо його удосконалення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є комплексним, системним, науковим дослідженням основних теоретичних та практичних завдань правового становища неповнолітніх та їх відповідальності за адміністративні проступки і порядку її реалізації. Робота також визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку напрямків удосконалення законодавства, спрямованого на усунення невирішених питань стосовно адміністративної відповідальності неповнолітніх.
Це дало змогу автору висунути ряд положень, рекомендацій і пропозицій, які відображають новизну дослідження, зокрема:
розкрито зміст правового становища неповнолітніх як суб’єктів адміністративної відповідальності, які характеризуються ознаками, що дозволяють виокремити їх в особливу соціальну групу: вік неповнолітнього є обставиною, що пом’якшує відповідальність; до них не можуть застосовуватись деякі види адміністративних стягнень (адміністративний арешт); неповнолітні не можуть бути суб'єктами деяких адміністративних правопорушень; особи віком з 16 до 18 років притягуються до адміністративної відповідальності на загальних підставах лише в спеціально передбачених законом випадках; як правило, до таких осіб застосовуються заходи виховного впливу (ст. 241 КУпАП ); до неповнолітніх встановлений особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності; справи про адміністративне правопорушення, вчиненні особами від 16 до 18 років, розглядає тільки суд (судді);
сформульовано положення, що індивідуалізація відповідальності неповнолітніх повинна розглядатись як один із принципів адміністративного права, що ґрунтується на врахуванні їхнього вікового розвитку, обумовленого особливостями психіки та соціального положення, та на встановленні конкретного складу проступку і особистої вини в діях неповнолітнього правопорушника, його індивідуальних якостей;
подальшого розвитку набули теоретичні положення щодо вікової неадаптованості неповнолітніх до змінюваних умов життя і необхідності її компенсації за допомогою спеціального правового статусу;
обґрунтована доцільність законодавчого удосконалення поняття „адміністративна відповідальність”. Запропоноване авторське бачення загального визначення поняття „адміністративна відповідальність”, під яким розуміється застосування у встановленому порядку уповноваженими на це органами виконавчої влади і службовими особами, а в окремих випадках судом, адміністративних стягнень до винних фізичних осіб (у тому числі юридичних осіб) у вчиненні адміністративних проступків. На основі цього сформульоване власне визначення поняття „адміністративна відповідальність неповнолітніх” та яким розуміють застосування у встановленому порядку судовими органами адміністративних стягнень та заходів виховного впливу до неповнолітніх осіб, винних у вчиненні адміністративних проступків, з метою виховання неповнолітніх у рамках дотримання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню ними нових правопорушень;
подальшого розвитку набули теоретичні положення щодо неосудності неповнолітньої особи в адміністративно-деліктному праві, а також особливості визначення такого стану, що дасть можливість органам адміністративної юрисдикції у своїй діяльності реалізувати вимоги ст. 20 КУпАП і тим самим серйозно вплинути на забезпечення прав неповнолітніх і дорослих;
на підставі комплексного дослідження наведена класифікація груп підлітків за видами антигромадської поведінки, а також на основі ступеня деформації особи неповнолітнього розроблено типологію неповнолітніх правопорушників, що дає можливість: ідентифікувати неповнолітніх правопорушників у загальній масі правопорушників; знайти найбільш простий і ефективний спосіб впливу на неповнолітніх правопорушників; визначити і використати адекватні ефективні засоби адміністративно-правової відповідальності, а також заходи профілактичного впливу для кожної групи (типів) неповнолітніх правопорушників;
подальшого розвитку набули теоретичні положення адміністративно-процесуального порядку притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності в частині порушення адміністративного провадження; адміністративного розслідування та збирання доказів; складання протоколу про адміністративне правопорушення; розгляду справ про адміністративні правопорушення в суді; оскарження судових рішень у справах неповнолітніх. Запропоновано зміни та доповнення до КУпАП щодо посилення захисту прав і свобод неповнолітніх;
обґрунтовано доцільність створення в Україні ювенальної юстиції як частини системи загального правосуддя та проведення модернізації адміністративно-процесуального законодавства відносно адміністративної відповідальності неповнолітніх з метою закріплення пріоритету судового захисту прав і законних інтересів неповнолітніх, спеціалізації судів у справах неповнолітніх і необхідності запровадження післядипломної спеціалізації кандидатів на посади місцевих судів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вказані висновки можуть бути використані у законотворчій діяльності щодо процесу реформування адміністративного законодавства України, що регулює адміністративну відповідальність неповнолітніх осіб. Основні положення дисертації також можуть бути використані з навчально-методичною метою у процесі підготовки фахівців-правознавців під час викладання навчальної дисципліни «Адміністративне право».
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювались у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Окремі теоретичні положення та практичні рекомендації доповідалися під час виступів на науково-практичних конференціях, тези яких опубліковано, зокрема на таких як: „Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування” (м. Суми, 25–27 травня 2000 р.), „Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України” (м. Київ, 19 квітня 2001 р.), „Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (м. Львів, 5–6 лютого 2004 р.), „Девіантна поведінка неповнолітніх: проблеми, пошуки, рішення” (м. Харків, 30 листопада 2005 р.).
Дисертант брав участь у засіданні „круглого столу” при Координаційній раді при Президентові України на тему: „Профілактика злочинності та бездоглядності неповнолітніх України” (м. Київ, 18 грудня 2003 р.).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 4 статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, та у 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначається метою та завданням дослідження і складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить – 202 сторінки, джерела – 16 сторінок (192 найменування

Список литературы

В И С Н О В К И

У Висновках автор формулює найбільш суттєві результати та положення дисертаційного дослідження, наводить теоретичні узагальнення та висновки, спрямовані на вирішення наукових завдань щодо правового статусу неповнолітнього як суб’єкта адміністративної відповідальності.
За результатами дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та ряду зарубіжних країн, теоретичного осмислення численних наукових праць у галузі адміністративного права, автор сформулював низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення наукових проблем, пов’язаних із правовим статусом неповнолітніх та їх адміністративною відповідальністю за вчинення адміністративних правопорушень.
Серед них пріоритет надається положенням щодо підвищення правового захисту неповнолітнього, що є невід’ємною ознакою його правового статусу.
З метою забезпечення конституційного права неповнолітніх на захист обґрунтована пропозиція про необхідність внесення до КУпАП доповнення щодо права неповнолітнього на апеляційне та касаційне оскарження постанови суду про накладення на нього адміністративного стягнення та у зв’язку з цим про встановлення початку строку виконання рішення суду про адміністративне стягнення з дня набуття чинності постанови суду.
У КУпАП є прогалини стосовно питань, ким і в якому порядку визначається стан неосудності особи (неповнолітнього), яка вчинила правопорушення. Оскільки КУпАП не передбачає проведення судово-психіатричної експертизи, пропонується проводити психіатричний огляд неповнолітніх, якщо є підстави вважати, що у них наявний психічний розлад. Порушення питання перед відповідними медичними установами про перевірку наявності у неповнолітнього психічного розладу доцільно покладати на батьків або органи опіки.
Виходячи з принципу невідворотності відповідальності за правопорушення, пропонується встановити обов’язок правоохоронних органів порушувати адміністративні провадження за фактом вчинення деяких проступків, наслідки від яких наближує їх до злочинів (ст. 51, ст. 173 КУпАП). Якщо в процесі перевірок по кожному із таких фактів буде встановлено, що вчинили такі правопорушення неповнолітні – здійснювати провадження по справі належить доручити кримінальній міліції у справах неповнолітніх.
Обґрунтована доцільність внесення пропозиції щодо змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення:
ввести до КУпАП окремий розділ „Адміністративна відповідальність неповнолітніх”, в якому відобразити особливості притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності, передбачити перелік статусних правопорушень та їх поняття, за вчинення яких застосовуються заходи виховного впливу;
доповнити ст. 255 КУпАП пунктом 17, в якому необхідно відобразити вимоги ст. 5 Закону України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», а саме: складання протоколу про адміністративні правопорушення неповнолітніх, а також їх батьків або опікунів, які не виконують обов’язки щодо виконання і навчання неповнолітніх, покладається на кримінальну міліцію у справах неповнолітніх;
доповнити ст. 241 КУпАП частиною другою, в якій передбачити відповідальність неповнолітнього у разі ухилення від застосованих до нього заходів впливу або у випадку вчинення ним повторного адміністративного правопорушення протягом року;
внести нові види адміністративних стягнень – громадські роботи від 15 до 30 год., а систему заходів виховного впливу (ст. 241 КУпАП) доповнити пунктом – покладення на неповнолітнього, який досягнув 16-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків. Ввести до КУпАП додаткові обмеження щодо неповнолітнього, які передбачають заборону відвідувати певні громадські місця, використовувати деякі форми дозвілля, у тому числі пов’язані з керуванням механічними засобами, з обмеженням перебування поза домом після 23-ї години, вимоги щодо повернення до освітнього закладу або працевлаштування за допомогою спеціалізованої державної установи;
обґрунтовано доцільність надання можливості суду застосовувати до неповнолітніх правопорушників такий виховний вплив, як направлення до центрів медико-соціальної реабілітації;
внести до КУпАП норми, що зобов’язують посадових осіб приймати від громадян заяви про адміністративні правопорушення неповнолітніх, якщо складання протоколу входить до їхньої компетенції;
законодавчо зобов’язати органи кримінальної міліції у справах неповнолітніх у процесі адміністративного розслідування по справах, передбачених ч. 2 ст. 13, 1851, 1853, 1859 КУпАП встановлювати причини вчинення адміністративних проступків, обставини, що характеризують неповнолітніх правопорушників (вік, характеристика особи неповнолітнього, умови життя та виховання, обставини, що негативно впливають на виховання підлітка) та пом'якшують їх відповідальність.
За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо створення в Україні ювенальної юстиції, як частини системи загальних судів. Основну увагу приділити модернізації адміністративно-процесуального законодавства відносно адміністративної відповідальності неповнолітніх, в якому приділити пріоритет судового захисту прав і законних інтересів неповнолітніх.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування / Укр. акад. держ. упр. при Президентові України та інш. / За заг. ред. В. Б. Авер’янова, І. Б. Коліушко – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – 265 с.
2. Авер’янов В. Б. та інші. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. Українська акад. держ. упр. при Президентові України. – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 487 с.
3. Авер’янов В. Б. Державне управління: Підручник. – К.: Вид-во ТОВ “СОМИ”, 1999. – 265 с.
4. Авер’янов В. Б. Концепція Адміністративної реформи в Україні // Державне управління в Україні: Навч. посібник. – К.: Вид-во ТОВ “СОМИ”, 1999. – 265 с.
5. Административное право: Учебник / Под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова. – М.: Юристъ, 1999. – 338 с.
6. Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю. П. Битяка. – Харків: Право, 2001. – 527 с.
7. Адміністративне судочинство в Україні // Книга друга. Кодекс України про адміністративні проступки (проект). Серія „Реформа судів України”. – Харків: Консул, 2003 – 576 с.
8. Алексеев А. А. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Спарк, 1999. – 74 с.
9. Алексеев С. С. Общая теория права. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.
10. Алексеев С. С. Проблемы теории права. – Свердловськ: СЮИ, 1972. – Т. 1. – 396 с.
11. Алехин О. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: Зерцало, 1997. – 680 с.
12. Анджиевский А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: Зерцало, 1997. – 594 с.
13. Андрушко П. П. Юридическая природа и значение исполнения профессиональных функций в советском уголовном праве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.03. – К.: КГУ им. Т. Г. Шевченко, 1987. – 24 с.
14. Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 166 с.
15. Байчев И. Видовые наказания // Соц. право. – 1970. – № 12. – С. 14.
16. Бахрах Д. Н. Административная ответственность граждан в СССР: Учеб. пособие. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 201 с.
17. Бахрах Д. Н. Административная ответственность. – Пермь: Пермський гос. ун-т, 1966. – 193 с.
18. Бахрах Д. Н., Ренов Э. Н. Производство по делам об административных правонарушениях. –М.: Знание, 1989. – 96 с.
19. Бельский К. С. Феноменология административного права: Для студ. юрид. фак. – Смоленск: Смолен. гуманит. ун-т,1995. – 143 с.
20. Бельский П. Вопросы воспитания нормального и дефектного ребенка. – М.: Пг. “Знание”, 1924. – 129 с.
21. Битяк Ю. П. Адміністративне право України: Підручник. – Харків: Право, 2001. 528 с.
22. Битяк Ю. П., Зуй В. В. Административное право Украины. Общая часть: Учеб. пособие. – Харьков: Одиссей, 1999. – 233 с.
23. Благодир С., Смітенко З. Закриття справ щодо неповнолітніх: вирішення проблем // Право України. – 1998. – № 2. – С. 44–45.
24. Блажко А. К. Административная ответственность за правонарушения, применяемые в административном порядке: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.71.11. – Ленинград: Ленинград. гос. ун-т им. А.А. Данова, 1970. – С. 8.
25. Бондаренко Г. П. Адміністративна відповідальність в СРСР. – Львів: Вища школа, 1975. – 176 с.
26. Борзых О. А. Природа детского бродяжничества и его причины в современных условиях // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2001. – № 3.
27. Бочкарева Г. Г. Зависимость преступного поведения несовершеннолетних правонарушителей от их податливости групповому действию // Вопросы судебной психологи. – М.: Юрид. лит., 1971. – 148 с.
28. Братусь С. Н. Спорные вопросы теории юридической ответственности // Сов. государство и право. – 1973. – № 4. – С. 30–33.
29. Вавилов К. К. Соотношение общественной опасности деяний и общественной опасности лица, его совершившего от уголовной отвественности. – Ленинград: Вести, 1971. – Вып. 3. – № 17. – 110 с.
30. Васильев А. С. Управленчиское решение в производственных организациях. – Одесса: Вища школа, 1986. – 197 с.
31. Веремеенко И. И., Попов Л. Л., Шергин А. П. Понятия и условия эффективности административных санкцій // Правоведение. – 1972. – № 5. – 139 с.
32. Вилкс А. Я. Криминологические и тактические проблемы профилактической работы с преступными группами несовершеннолетних. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. – 32 с.
33. Виттенберг Г. Б. Вопросы освобождения от уголовной ответственности и наказания с применением мер общественного воздействия. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1971. – Ч. 2. – 186 с.
34. Відп. ред. Е. Ф. Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 86 с.
35. Газета “Голос України”. – 2001. – № 6. – С. 4.
36. Газета „Кримінальна хроніка”. – 2001. – № 7. – С. 10.
37. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР (гос. и материально-правовое исследование). – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1970. – 252 с.
38. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1976. – 197 с.
39. Герасименко Є. С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – К.: Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, 2000. – 221 с.
40. Гилинский Я. И. Преступность как социальное явление. Преступность и ее предупреждение. – Ленинград: ЛГУ, 1978. – 167 с.
41. Гончарук С. Т. Конспект лекцій з адміністративного права України. Загальна частина. – К.: КМУ ЦА, 1999. – 175 с.
42. Государственная дисциплина и ответственность / Под ред. Л. И. Антоновой и Б. И. Кожохина. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1990. – 120 с.
43. Гуменюк В. А. Адміністративно-правове регулювання здійснення органами внутрішніх справ дозвільної системи: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Університет внутрішніх справ. – Х., 1999. – 219 с.
44. Гуренко О. И., Додин Е. В. Доказательства при рассмотрении дел об административных правонарушениях. – К.: Вища школа, 1974. – 95 с.
45. Дагель П. С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве. – Владивосток: Дальневосточный го. ун-т, 1970. – 102 с.
46. Дашинская А. Из волчат выростают волки // Газета “Кримінальна хроніка”. – 2002. – № 5. – 20 с.
47. Деліквентна поведінка неповнолітніх: Кримінологічний аналіз і проблема профілактики / І. П. Рущенко, В. О. Соболєв, О.Н. Ярмиш // Вісник Університету внутрішніх справ. – Х., 1999. – № 5. – 98 с.
48. Детская беспризорность – опасное социальное явление // Гос. и право. – 2001. – № 6. – 61 с.
49. Діти вулиці, трагедія міст, що процвітає // Доклад для Незалежної комісії по міжнародним гуманітарним питанням. – М.: Наука, 1990. – 34 с.
50. Додин Е. В. Основания административной ответственности: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Всесоюзный науч.-исслед. ин-т советского законодательства. – М., 1965. – 20 с.
51. Додин Е. В., Шкарлупа В. К. Доказывание по делам об административных проступках, связанных с нарушением антиалкогольного законодательства и наркомании. – К.: Наукова думка, 1989. – 27 с.
52. Дорогих Н. М. Административно-правовые меры по преодалению пьянства и алкоголизма. – К.: Вища школа, 1988. – 256с.
53. Дубинский А. Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования: Учебное пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1975. – 132 с.
54. Жигарев Е. С. О факторах, влияющих на формирование личности несовершеннолетнего правонарушителя // Совершенствование деятельности органов внутренних дел по профилактике правонарушений. – М.: Наука, 1980. – 70 с.
55. За даними Держ. ком. стата, 2003 рік.
56. За даними МВС, 2006 рік.
57. За даними УМВС України в Вінницькій області, 1998 р.
58. За даними УМВС України у Вінницькій області, 1999 р.
59. Застрожская О. К. Советский административный процесс: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1985. – 100 с.
60. Игошев К. Е., Миньковский Г. М. Семья, школа, дети. – М.: Юрид. лит., 1989. – 448 с.
61. Інститут внутрішніх справ МВС України. – 2001. – № 3. – С. 195.
62. Йоффе О. С. Вина и ответственность по советскому праву. – Сов. гос. и право. – 1972. – № 9. – С. 38.
63. Карпец И. И Современные проблемы образования и воспитания // Вопросы философии. – 1973. – № 11.
64. Карпец И. И. Проблема преступности. –М.: Юрид. лит., 1969. – 165 с.
65. Келенина С. Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. – М.: Наука, 1974. – 232 с.
66. Кимель К. М. Классификация неконтролируемых группировок несовершеннолетних // Труды по криминологии. 4. П. – Вып. 257. – Тарту, 1970. – 102 с.
67. Клюшничекно А. П. Советское административное право: Общая часть: Специализированный курс лекций. – К.: КВШ МВД СССР, 1975. – 264 с.
68. Князев С. Д. Обстоятельства, исключающие административную ответственность // Правоведение. – 1990. – № 6. – С. 132.
69. Коваль Л. В. Административно-деликтные отношения. – К.: Вища школа, 1979 – 230 с.
70. Коваль Л. В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1998. – 256 с.
71. Коваль Л. В. Адміністративно-деліктні відносини. – К.: Вища школа, 1972. – 178 с.
72. Ковальчук Ю. І. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх // Право України. – 2003. – № 6. – С. 112.
73. Ковпаков В. К. Адміністративне право України. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 750 с.
74. Кодекс Украинской ССР об административных правонарушениях: Науч.-практ. коммент. / В. С. Анджиевский, Э. Г. Герасименко, Е. В. Додин и др. – К.: Украина, 1991. – 623 с.
75. Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами: станом на 1 січня 2001 р. / Від. ред. Є. Ф. Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 1088 с.
76. Кодекс України про адміністративні правопорушення: станом на 15 серпня 2000 р. – К.: Атака, 2001. – 191 с.
77. Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення: Офіц. текст – К.: Політвидав України, 1985. – 129 с.
78. Козлов Ю. М. Основы советского административного права. – М.: Знание, 1975. – 176 с.
79. Колодная А. Я. Некоторые психофизиологические особенности личности несовершеннолетнего правонарушителя // Психологическое изучение трудновоспитуемых школьников и несовершеннолетних правонарушителей. – М.: Наука, 1973. – 120 с.
80. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1994. – 750 с.
81. Кондратишко В. Ф. К вопросу о детской безнадзорности // Вопросы воспитания. – Ульяновск: УГУ, 1968. – 84 с.
82. Коновалов Н. А. Трудновоспитуемые дети // Работник просвещения. – 1930. – 61 с.
83. Концепція розвитку законодавства України на 1997–2005 рр. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997. – 122 с.
84. Копєйчиков В. В. Загальна теорія держави і права. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 317 с.
85. Коренев А. П. Нормы административного права и их применение. – М.: Юрид. лит., 1978. – 142 с.
86. Короткова Т. И. Изучение личности детей и подростков с антиобщественным поведеним: Автореф. дис. ... канд. наук. – М., 1966. – 24 с.
87. Корупція в Україні та стан правозастосовчої практики Закону України “ Про боротьбу з корупцією” (системний аналіз). – К.: Окреме видання, 1997. – 52 с.
88. Котюк В. О. Основи держави і права: Навч. посібник. – 3-тє видання, доп. і перероб. – К.: Атіка, 2001. – 430 с.
89. Котюк В. О. Теорія права. Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. факультетів вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
90. Красавчиков О. А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданских прав: Сборник учен. трудов. – Свердловськ: Свердловский юридический ин-тут, 1973. – Вып. 27. – С. 11.
91. Крестовська Н., Шмеріга В. Ювенальна юстиція в США і Україні: Порівняльний аналіз // Юридический Весник. – 2003. – № 1. – С. 101.
92. Кримінологія. – М.: Юрид. лит-ра, 1986. – 257 с.
93. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Х.: Право, 1997. – 366 с.
94. Кримінальний кодекс України: з постатейними матеріалами станом на 1 вересня 2000 р.: У 2-х кн. / Упоряд. П. П. Андрушко, С. Д. Шапченко. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – Кн. 1. – 70 с.
95. Кримінально-процесуальний кодекс України: станом на 01.11.2005 р. – К.: Ін.Юр., 2005. – 456 с.
96. Курс кримінології. Загальна частина: Підручник / Під ред. О. М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 1995. – 351 с.
97. Кудрявцев В. Н. Криминология и предупреждение преступлений // Человек и закон. – 1971. – № 1. – С. 17.
98. Кудрявцев В. Н. Причинность в криминологии (О структуре индивидуального преступного поведения). – М.: Юрид. литер., 1968. – 175 с.
99. КУпАП: станом на 15 серпня 2000 р. – К.: Атака, 2001. – 191 с.
100. Куфаев В. И. Педагогические меры борьбы с правонарушениями несовершеннолетних. – М., 1927. – С. 145–146.
101. Лазарев Б. М. Административная ответственность. – М.: Московский рабочий, 1985. – 77 с.
102. Лейкина Н. С. Личность преступника и уголовная ответственность: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. – Ленинград, 1969. – 81 с.
103. Лобзяков В. П. Административная деликтология и криминология. – М.: Юнити, 1998. – 128 с.
104. Лобзяков В. П., Овчинский С. С. Административно-правовые меры предупреждения преступности. – М.: Юрид. лит., 1978. – 150 с.
105. Логвинова М. В. Цивільна та сімейно-правова батьків за правопорушенням, вчинені неповнолітніми: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2006. – С. 6.
106. Лук’янець Д. М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2001. – 218 с.
107. Лунев А. Е. Проблемы административной ответственности // Соц. законность. – 1972. – № 5. – С. 61–65.
108. Люблинский П. И. Борьба с преступностью в детском возрасте (социально-правовые очерки). – М., 1929. – 166 с.
109. Макаренко А. С. Сочинения / Ред. колегия: И. А. Котров (гл. ред.) и др. Т. 4. Лекции о воспитании детей. Выступления по вопросам семейного воспитания. – М.: Акад. пед. наук РСФСР, Ин-т теории и истории педагогіки, 1951. – 536 с.
110. Максимюк А. Наркоманія як суспільне лихо // Вісник прокуратури. – 2002. – № 4. – 121 с.
111. Маленін М. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – 190 с.
112. Маркс К., Енгельс Ф. Твори [травень 1883 – грудень 1889]. – К.: Політвидав України, 1964. – Т. 21. – 712 с.
113. Маркс К., Энгельс Ф. Избранные письма. – М.: Наука, 1948. – 430 с.
114. Марчук В. М., Николаєва Л. В. Основні категорії держави і права: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Істина, 2001. – 144 с.
115. Марьянов И. В. Административная ответственность по советскому законодательству. – К.: Вища школа, 1985. – 56 с.
116. Масленников М. Я. Административно-юрисдикционный процесс. Сущность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административных правонарушениях. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1990.
117. Машковская. О методах борьбы с детской преступностью // Соц. законность. – 1936. – № 4. – С. 15.
118. Мединский Г. А. Ступени жизни. – М.: Наука, 1981. – 253 с.
119. Мельникова Е. Б. Ювенальная юстиция: проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии: Учеб. пособие. – М.: Дело, 2000. – 272 с.
120. Миллер А. И. Противоправное поведение несовершеннолетних: Генезис и ранняя профілактика. – К.: Наукова думка, 1985. – 150 с.
121. Миньковский Г. М. Криминология. – М.: Юрид. лит., 1986. – 256 с.
122. Миньковский Г. М. Некоторые причины преступности несовершеннолетних в СССР и меры ее предупреждения // Советское государство и право. – 1966. – № 5. – 84 с.
123. Міліція України. – 1998. – № 4. – 24 с.
124. Мороз Б. Ф. Деліквентна поведінка неповнолітніх // Вісник Університету внутрішніх справ. – Х., 1999. – № 5. – 98 с.
125. Морозова З. П. Административная ответственность и их родителей по советскому праву: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1972. – 21 с.
126. Наказ Міністерства освіти та науки № 44 від 05.02.2001 р. „Про затвердження інструкції про проведення та випуск учнів навчальних закладів системи загальної середньої освіти усіх типів та форм власності // Журнал „Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2001. – № 7. – 31 с.
127. Науково-практичний коментар до ККУ, ст. 56. – 4-те вид. / За ред. С. С. Яценко. – К.: А. С. К., 2005. – 89 с.
128. Нерсесянц В. С. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для юрид. вузов и факультетов / Под общей ред. В. С. Нерсесянца – М.: Изд. группа Норма–Инфра, 2001. – ХІV. – 813 с.
129. Нечаева А. М. Детская беспризорность – опасное социальное явление // Государство и право. – 2001. – № 6. – С. 57–65.
130. Нове покоління незалежної України (1991–2001 роки): Щорічна доповідь Президента України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2001 р.). – К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2002. – 211 с.
131. Новицкий Ж. Л. Некоторые социальные аспекты антиобщественного поведения несовершеннолетних: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Омськ, 1971. – 25 с.
132. Новіков В. В. Адміністративно-правові основи профілактики порушень правил дорожнього руху: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / НАВС України. – К., 1997. – 23 с.
133. Общая теория государства и права: Академический курс / Под ред. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т. 2. – 585 с.
134. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В. В. Лазарева. – 3-е издание. – М.: Юристъ, 2001. – 517 с.
135. Овчарова Е. В. Материально-правовые проблемы административной ответственности юридических лиц (к проекту кодекса Российской Федерации об административных нарушениях) // Государство и право. – 1998. – № 7. – 16 с.
136. Омельяненко Г. М. Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація кримінально-процесуальної форми: Навч. посібник. – К.: Атака, 2002. – 127 с.
137. Орлов В. С. Ответственность несовершеннолетних по советскому уголовному праву: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. – М., 1969. – 27 с.
138. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен розвитку. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при українській академії внутрішніх справ, 1995. – 241 с.
139. Остроумов С. С., Кузнецова Н. Ф. О причинах и условиях преступности // Весник Московского ун-та. – Серия “Право”. – 1965. – № 4. – 49 с.
140. Парыгин Б. Д. Социальная психология как наука. – Ленинград: Лениздат, 1967. – 133 с.
141. Пахолок Л. І. Інститут ювенальної юстиції у законодавствах провідних держав світу та України // Законодавство України: проблеми вдосконалення. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 248 с.
142. Пахолок Л. І. Втілення демократичних засад судоустрою і принципів міжнародного права в організацію спеціалізованих судів // Законодавство України і міжнародне право (Проблеми гармонізації): Зб. наукових праць. – К., 1998. – Вип. 4. – С. 177–186.
143. Попова Г. М. Класифікація груп неповнолітніх правопорушників і попередження їх злочинних проявів // Кримінологічна характеристика і попередження групової злочинності. – М.: Юрид. лит., 1976. – 33 с.
144. Предупреждение правонарушений среди несовершеннолетних. – Минск: БГУ, 1969. – 97 с.
145. Проект Кодексу України про адміністративні проступки. – Х.: Консул, 2003. – 332 с.
146. Проект концепції реформи адміністративного права від 1 березня 1998 р. // Український правовий часопис. – 1999. – Вип. 4. – 60 с.
147. Развадовский В. Й. Административная ответственность за нарушение норм, правил и стандартов, касающихся обеспечения безопасности дорожного движения: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Одеса: Одесская государственная юридическая академия, 1998. – 176 с.
148. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. О месте психического во всеобщей взаимосвязи явлений материального мира. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1957. – 328 с.
149. Рябов Ю. С. Административная ответственность граждан и должностных лиц. – Пермь: Кн. изд-во, 1984. – 114 с.
150. Салищева Н. Г. Гражданин и администартивная юрисдикция в СССР. – М.: Наука, 1970. – 164 с.
151. Самощенко И. С. Правомерное поведение, правонарушения и юридическая ответственность. Теория государства и права. – М.: Юрид. лит., 1972. – 624 с.
152. Сахаров А. Б. Правонарушение подростка и закон. – М.: Юрид. лит., 1967. – 215 с.
153. Сахипов М. С. Проблемы ответственности в колхозном праве. – Алма-Ата: Изд-во “Наука”, 1972. – 280 с.
154. Сегодня. – 2002. – 31 мая. – С. 6.
155. Семакова Г. С. Кримінологія: Курс лекцій. – К.: Міжрегіональна академія управління персоналом, 1999. – 53 с.
156. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консул, 2000. – 703 с.
157. Сливка С. С. Самозахист населення: моральний аспект. – Львів: Каменяр, 1996. – 142 с.
158. Советское государство и право. –1966. – № 5. – С. 85.
159. Советская юстиція. – 1990. – № 14. – С. 11.
160. Советское административное право / Под ред. В. М. Манохина. – М.: Юрид. лит., 1977. – 542 с.
161. Советское административное право: Учебник / Отв. ред. П. Т. Василенков. – М.: Юрид. лит., 1990. – 574 с.
162. Сорокин В. Д. Административно-процесуальное право. – М.: Юрид. лит., 1978. – 180 с.
163. Студеникина М. С. Что такое административная ответственность? – М.: Сов. Розсип, 1990. – 88 с.
164. Суды по делам несовершеннолетних в основных капиталистических странах // Законодательство зарубежных стран. Обзорная информация. – М., 1987. – Вып. 2. – 53 с.
165. Тараненко С. Щодо поняття неосудності в адміністративному праві // Право України. – 1998. – № 6. – С. 88–89.
166. Теория государства и права / Под ред. В. М. Корельского, В. Д. Переварилова. – М.: Издательская группа ИНФРА. М–Норма, 1997. – 322 с.
167. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М.: Юристъ, 1999. – 528 с.
168. Теорія держави і права: Навч. посібник / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 240 с.
169. Тищенко М. М. Конституція України як основне джерело правових норм про статус громадянина як суб’єкта адміністративного процесу // Конституція України – основа модернізації держави та суспільства: Матеріали наукової конференції (м. Харків, 21-22 червня 2001 р.). – Харків: Право, 2001. – 286 с.
170. Трахтеров В. С. Кримінальна відповідальність психічно-неповновартих // Праці кафедри “Проблми суасного права та правн. фак.” – Харків, 1930. – 105 с.
171. Трахтеров В. С. Формула невминяемости в Уголовном кодексе УССР // Вестник: Сов. юстиция. – 1923. – № 5. – 125 с.
172. Уголовная юстиция: проблемы международного сотрудничества. Международный научно-исследовательский проект. – М.: БЕК, 1995. – 178 с.
173. Ушинский К. Д. Собрание сочинений. – М.-Л.: Изд-во АПН РСФСР, 1948–1952. – Т. 2. – 64 с.
174. Филановский И. Г. К вопросу о юридической ответственности за правонарушения // Вестник Ленинград. ун-та. – 1973. – Вып. 1, Серия экон., философ., право. – 131 с.
175. Филимонов В. Д. Психология установки и обоснование уголовной ответственности // Доклады научной конф. юрид. факультетов, посвященной 50-летию Великой Октябрьской соц. революции (декабрь 1967 г.) Ч. III. – Томск: Томський ун-т, 1967. – С. 3–6.
176. Фильченков Г. И. Предупреждение групповых правонарушений несовершеннолетними: Учебн. пособие. – М.: МССШМ МВД СССР, 1990. – 77 с.
177. Хавронюк М. Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність. – К.: Атіка, 2003. – 240 с.
178. Харитонова О. І. Адміністративно-правові відносини (проблеми теорії). – Одесса: Юрид. літ., 2004. – 323 с.
179. Цвєтков В. В. Реформування державного управління в Україні. Проблеми і перспективи. – К.: Оріони, 1998. – С. 11.
180. Церетели Т. В. Основания уголовной ответственности и понятие преступления // Правоведение. – 1980. – № 2. – 83 с.
181. Черданцев А. Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Юрайт, 1999. – 308 с.
182. Шевченко Я. Н. Правовое регулирование ответственности несовершеннолетних. – К.: Наукова думка, 1976. – 99 с.
183. Шевченко Я. М., Барило Т. С. Радянський закон про відповідальність неповнолітніх. – К.: Наукова думка, 1972. – 72 с.
184. Шергин А. П. Административная юрисдикция. – М.: Юрид. лит., 1979. – 262 с.
185. Шляпочников А. С. Проблемы изучения причин преступности // Вопросы философии. – 1966. – № 1. – С. 12–21.
186. Шляпочников А. С. Советская криминология на современном этапе // Актуальные вопросы советской криминологии: Материалы конференции / Всесоюзный ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1973. – С. 2.
187. Юнак В. Ю. Наркоманія – дорога в безодню. – К.: Здоров’я, 2001. – 68 с.
188. Яковлев В. Ф. Гражданско-правовой метод регулирования общественных отношений. – Свердловськ: Кн. изд-во, 1972. – 210 с.
189. Яценко С. С. Мінімальні стандартні правила ООН, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (“Рекінські правила”) // Юридична енциклопедія. – К.: Укр. енциклопедія, 2001. – Т. 3: К–М. – 707 с.
190. 70 лет Советского государства и права / Под ред. А. И. Королева, Ю. К. Толстого, Л. С. Явича. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1987 – 485 с.
191. Commaille J. Familles Sans justice? Le droit et la justice tace aux transfomo-tions de la famille. – Paris, 1980. – 154 с.
192. Dahl T. S. The Scandinavian System of Juvenale Justice: Comparatuve Approach. – Chicago, 1976.