ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ МІЛІЦІЇ

Краткое описание

ЗМІСТ
ЗМІСТ 2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ МІЛІЦІЇ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ 12
1.1. Громадський контроль за діяльністю міліції та суб’єкти його здійснення 12
1.2. Особливості правової детермінації термінів "контроль" та "нагляд" 32
1.3. Основні етапи становлення і розвитку громадського контролю за діяльністю міліції 51
Висновки до розділу 1 75
РОЗДІЛ 2. ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ МІЛІЦІЇ, ЩО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ОБ'ЄДНАННЯМИ ГРОМАДЯН 79
2.1. Контроль політичних партій за діяльністю міліції 79
2.2. Участь громадських організацій у здійсненні контролю за діяльністю міліції 93
2.3. Місце професійних спілок у здійсненні контролю за діяльністю міліції 110
Висновки до розділу 2 128
РОЗДІЛ 3. ЗМІ ЯК СУБ’ЄКТ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ МІЛІЦІЇ 132
3.1. Діяльність ЗМІ щодо інформування населення про роботу міліції 132
3.2. Громадська думка та роль ДЗГ МВС України в її формуванні 158
3.3. Особливості взаємодії міліції з представниками ЗМІ 171
Висновки до розділу 3 186
ВИСНОВКИ 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 200
ДОДАТКИ 228

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Взаємодія органів виконавчої влади, зокрема міліції, з громадськістю є необхідною умовою їх ефективної та прозорої діяльності. Сучасна світова практика функціонування зазначених органів довела, що тільки за постійної взаємодії, співпраці з користувачами послуг вони можуть якісно виконувати свої функції.
Для України на етапі її становлення як правової, соціальної та демократичної держави це питання набуває особливого значення. Вже більше 15 років минуло з того часу, як у країні відбулися докорінні зміни в системі державного устрою. За ці роки держава пройшла шлях від закритого тоталітарного режиму до демократії. Країні необхідні були кардинальні зміни як у законодавстві та системі державного управління, так і у світогляді представників влади всіх рівнів, побудові системи управління на нових, демократичних засадах. Цей процес ще не завершився.
На сучасному етапі розвитку України одним з найактуальніших питань є залучення громадськості до процесу здійснення контролю і, як результат цього, ефективності та прозорості діяльності органів публічної влади. В Україні процес контролю ще не є дійсно прозорим, а діяльність влади не завжди зрозуміла населенню. Закритість влади від громадськості, особливо при прийнятті управлінських рішень, є суттєвим гальмівним фактором на шляху демократичних перетворень. Сучасне законодавство України надає певні можливості для взаємодії органів публічної влади з громадськістю, але технології та методи цієї взаємодії ще потребують свого впровадження та вдосконалення. Розбудова України як правової, демократичної держави вимагає також структурних перетворень та нових підходів до роботи органів міліції, зокрема, до здійснення громадського контролю за їх діяльністю.
Таким чином, сучасні реалії життя зумовлюють важливість наукового дослідження громадського контролю за діяльністю міліції. Це питання потребує всебічного вивчення та здійснення відповідних реформ. Сучасний стан розвитку юридичної науки зумовлює необхідність теоретично узагальнити та осмислити норми чинного законодавства та результати досліджень, що стосуються контролю за діяльністю міліції, та визначити в ньому місце громадськості та ЗМІ, які повинні забезпечувати не просто інформування, а постійний діалог із громадськістю і, зокрема, впливати на роботу міліції з метою її вдосконалення.
Спеціальні комплексні дослідження, присвячені цьому питанню, відсутні, хоча існує значна кількість вчених, що вивчали державний контроль: С. Авакьян, В. Авер'янов, О. Андрійко, Ю. Барабаш, Д. Бахрах, Ю. Битяк, М. Вітрук, В. Гаращук, І. Голосніченко, С. Гончарук, В. Горшеньов, Є. Додін, І. Залюбовська, І. Ільїнський, Р. Калюжний, С. Ківалов, В. Колпаков, О. Кузьменко, Б. Лазарєв, В. Лімонов, О. Лунев, Д. Лученко, А. Малишев, О. Машков, М. Мескон, Н. Нижник, В. Опришко, О. Полінець, А. Селіванов, М. Селівон, В. Семчик, В. Сіренко, М. Снітчук, В. Сорокін, М. Студенікіна, В. Цвєтков, В. Чіркіна, І. Шахов, Ю. Шемшученко, В. Шестак, Є. Шоріна та інші. Існують також роботи таких вчених, як В. Афанасьєв, А. Басков, Г. Беккер, Е. Богардус, С. Денисюк, С. Кушнір, Т. Парсон, І. Попова, Р. Сафаров, присвячені дослідженню громадського контролю.
Беручи до уваги особливості контролю в сучасній Україні, необхідним видається розмежування контролю і нагляду, що, на нашу думку, дозволить сприяти покращенню діяльності ОВС. Хоча загальною метою нагляду і контролю за діяльністю міліції є забезпечення законності та більш ефективної реалізації функцій, покладених на міліцію, відмінність між ними існує. Питанням нагляду займались В. Гаращук, В. Горшеньов, Ю. Грошевий, М. Косюта, О. Красноокий, І. Козьяков, В. Кривобок, В. Ломовский, А. Мициков, М. Руденко, С. Піскун, Є. Попович, В. Тацій, І. Шахов, Є. Шоріна та інші. Оскільки до сьогодні питання розмежування контролю та нагляду за діяльністю міліції ще не було у фокусі досліджень, визначення їх особливостей та суб’єктів, теоретичне осмислення та оцінка чинного законодавства щодо цього питання є дуже важливою.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2001-2009 рр. (наказ МВС України від 5 липня 2004 р. №755) та основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005-2010 рр. Робота безпосередньо спрямована на подальшу реалізацію положень Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції реформування органів внутрішніх справ у ХХI столітті, Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки.
Мета і завдання дослідження.
Метою дисертації є комплексне дослідження особливостей громадського контролю за діяльністю міліції.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
 проаналізувати в історико-правовому аспекті порядок здійснення громадського контролю за діяльністю міліції;
 розглянути особливості вживання термінів "контроль" та "нагляд" в науковій літературі та законодавстві, здійснити їх розмежування та дати визначення громадського контролю та нагляду за діяльністю міліції;
 проаналізувати стан громадського контролю за діяльністю міліції в Україні на сучасному етапі та визначити його суб’єктів;
 визначити здійснення контролю за діяльністю міліції з боку об’єднань громадян;
 розглянути роль партій, професійних спілок, Громадської ради при МВС України з питань забезпечення прав людини та окремих громадян у здійсненні контролю за діяльністю міліції
 з'ясувати місце ЗМІ у здійсненні громадського контролю за діяльністю міліції та формуванні громадської думки про діяльність міліції;
 проаналізувати особливості формування у населення позитивної думки про міліцію;
 сформулювати пропозиції для внесення змін та доповнень до законодавства України про грмоьадський контроль за діяльністю міліції.
Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини в сфері громадського контролю за діяльністю міліції.
Предметом дослідження виступає громадський контроль за діяльністю міліції.
Методи дослідження визначаються специфікою роботи та поставленими завданнями. Загальним методом в роботі є діалектичний метод пізнання соціальних процесів у сферах дії держави та права. В дослідженні також використано дедуктивний метод, який на основі вивчення окремих праць та юридичних документів, що стосуються контролю і нагляду, дозволяє робити певні узагальнення (розділ 1, підрозділ 2.1). Для вивчення розвитку контролю за діяльністю міліції застосовується історико-правовий метод (підрозділ 1.3). Для аналізу та характеристики сучасних юридичних праць, присвячених дослідженню контролю та нагляду, застосовується порівняльно-правовий (підрозділи 1.2, 2.1), описово-аналітичний та типологічно-описовий методи (підрозділи 1.1, 1.2). Логіко-семантичний метод та метод аналізу словникових визначень (підрозділ 1.2) застосовується для поглиблення розуміння понятійного апарату дисертації та виявлення особливостей значень термінів "контроль" і "нагляд". За допомогою статистичного методу та кількісного аналізу (розділи 2, 3) робляться висновки про особливості громадської думки щодо громадського контролю за діяльністю міліції. Застосовуючи формально-юридичний метод, досліджується зміст правових документів, що передбачають здійснення контролю за діяльністю міліції (розділи 1, 2, 3).
Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності ДЗГ МВС України та ЦЗГ УМВС України; анкетування (405 осіб) працівників ГУ МВС України в м. Києві щодо проблеми громадського контролю за діяльністю міліції; результати запитів, надісланих до ЗМІ щодо наявності оприлюднених матеріалів про діяльність міліції; 130 програм політичних партій України, зареєстрованих до вересня 2006 р.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена характером обраної теми та підходом до її дослідження. На основі цього досягнуто певних результатів, що характеризуються науковою новизною.
Вперше:
 розглянуто питання громадського контролю за діяльністю міліції в історико-правовому аспекті від часів заснування міліції до сьогодення, проведено порівняльний аналіз видів контролю за діяльністю міліції за останні п’ять років;
 сформульовано авторське визначення термінів "цивільний контроль за діяльністю міліції" та "громадський нагляд за діяльністю міліції". Цивільний контроль за діяльністю міліції визначено як систематичне спостереження, що здійснюється суб’єктами владних повноважень на підставі та в межах, передбачених законом з метою перевірки виконання міліцією визначених засадами внутрішньої політики завдань у сфері правоохоронної діяльності, виявлення недоліків у її діяльності та попередження їх появи з одночасним втручанням в діяльність міліції, а громадський нагляд за діяльністю міліції як спостереження за дотриманням законності з боку правоохоронних органів, що здійснюється об'єднаннями громадян, громадянами особисто та ЗМІ та виключає їх безпосереднє втручання в діяльність міліції;
 запропоновано поділ контролю за діяльністю міліції на державний контроль та громадський нагляд з виділенням їх суб’єктів. Демократичний цивільний контроль за діяльністю міліції в сучасній Україні складається з державного контролю (на рівнях законодавчої, виконавчої та судової влади) та громадського нагляду (об'єднання громадян, громадяни та ЗМІ);
 після внесення змін до Конституції України комплексно розглянуто питання взаємного впливу законодавства про вибори, про політичні партії та про міліцію з метою вироблення пропозицій щодо запобігання політизації правоохоронних органів.

Удосконалено:
 теоретичні засади розмежування термінів "контроль" і "нагляд". Контроль відносно нагляду є ширшим поняттям, тобто нагляд можна розглядати як елемент контролю або як контроль, звужений відносно сфери свого застосування;
 класифікацію видів контролю. Пропонується класифікувати контроль наступним чином: залежно від призначення контролю, залежно від суб’єкта, за сферою діяльності, в залежності від мети та часу, в залежності від частоти проведення та передбачуваності, за предметною ознакою, за формами здійснення.
Дістали подальшого розвитку:
 порядок та особливості здійснення контролю за діяльністю міліції з боку об’єднань громадян;
 роль політичних партій у здійсненні контролю за діяльністю міліції;
 межі та обсяг компетенції, права та обов’язки професійних спілок, які утворюються в ОВС, при здійсненні контролю за діяльністю керівників ОВС в сфері соціального та правового захисту співробітників ОВС;
 порядок формування та основні засади діяльності Громадської ради при МВС України з питань забезпечення прав людини та окремих громадян у здійсненні контролю за діяльністю міліції;
 особливе місце недержавних організацій в здійсненні контролю за діяльністю міліції;
 місце ЗМІ у здійсненні громадського контролю за діяльністю міліції та формуванні громадської думки про її діяльність. Діяльність ЗМІ не є контрольною, оскільки їй не притаманний такий компонент, як межі здійснення, що разом із юридичною сферою, об’єктом і суб’єктом формує контроль як цілісну систему. ЗМІ властиве проведення моніторингу, який є пасивною формою нагляду, із застосуванням методів спостереження та аналізу, а не перевірки і ревізії, як при здійсненні контролю. Таким чином, контроль ЗМІ за діяльністю міліції доцільніше називати наглядовою діяльністю.

Практичне значення одержаних результатів. Визначення особливостей здійснення громадського контролю за діяльністю міліції та пошук шляхів його вдосконалення має важливе теоретичне і практичне значення. Окремі положення дисертаційного дослідження використані:
 у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, що регулює існування громадського контролю за діяльністю міліції (акт №06-19/15-575 від 15 травня 2006 р.);
 у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів покращить практичну діяльність міліції, державних органів, громадськості та засобів масової інформації (акт №55/3714 від 20 листопада 2006 р.);
 у навчальному процесі – матеріали дисертації використовуються при вивченні таких навчальних дисциплін, як адміністративне право, адміністративна діяльність органів внутрішніх справ та інших правових дисциплін і спеціальних курсів (акт №46/3522 від 20 листопада 2006 р.; акт №01/11-699 від 27 жовтня 2006 р.);
 у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань громадського контролю за діяльністю міліції.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались і були схвалені на засіданнях кафедри адміністративного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на:
 науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених, присвяченій п’ятій річниці Навчально-наукового інституту управління Національної академії внутрішніх справ України "Україна 2005: поступальна хода до верховенства права" (м. Київ, Національна академія внутрішніх справ України, 15 квітня 2005 р.);
 міжнародній науковій конференції "Формування правової системи в Україні на сучасному етапі" (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 21-22 квітня 2005 р.);
 всеукраїнській науковій конференції "Другі юридичні читання" (м. Київ, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, 18 травня 2005 р.);
 всеукраїнській науково-практичній конференції до Дня науки "Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки" (м. Чернігів, Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 19 травня 2005 р.);
 круглому столі "Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан та шляхи її оптимізації" (м. Київ, Національна академія внутрішніх справ України, 17 червня 2005 р.);
 міжнародній науково-практичній конференції "Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання" (м. Київ, Національна академія управління, 7-8 грудня 2005 р.);
 міжнародній науково-практичній інтернет-конференції "Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании" (м. Одеса, Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України, 15-25 грудня 2005 р.);
 другій міжнародній науково-практичній конференції "Образование и наука без границ 2005" (м. Дніпропетровськ, Видавництво "Наука и образование" (Україна) спільно з ООО "Руснаучкнига" (Росія), Publishing House "Education and Scince" (Чехія, Прага) і ТОО "Уралнаучкнига" (Уральськ, Казахстан), 19-27 грудня 2005 р.);
 науково-практичній конференції "Адміністративне право і процес: шлях и вдосконалення законодавства і практики" (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 22 грудня 2006 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали відображення у восьми наукових статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. З часів появи міліції до сьогодення існував демократичний цивільний контроль за діяльністю міліції в Україні. Міліція була створена в післяреволюційні роки Радою робітничих і солдатських депутатів. В 20-х роках цивільний контроль за діяльністю міліції здійснювався органами влади, хоча громадськість також відігравала важливе місце у контролі за діяльністю міліції, оскільки передбачалася взаємодія органів міліції із старостами громади, а робітники могли бути ініціаторами зміцнення міліції та проведення чистки особового складу. Партійні та радянські органи випускали листівки, брошури, спеціальні номери газет, присвячені діяльності міліції. На початку 30-х років органи міліції були виведені з-під контролю місцевої влади і безпосередньо підпорядковані Державному політичному управлінню УРСР.
У роки Великої Вітчизняної Війни та в післявоєнні роки міліція вирішувала покладені на неї обов’язки в тісному взаємозв’язку з державними органами, адміністрацією установ, підприємств та організацій, колективами робітників та добровільними народними дружинами. Звітування міліції перед населенням сприяло зміцненню зв’язків органів міліції з широким колом громадськості та мобілізувало її на надання допомоги міліції у боротьбі зі злочинністю, одночасно піднімаючи авторитет органів міліції.
В 50-х роках широкого розмаху набула така форма участі громадськості у боротьбі з правопорушниками і злочинністю, як товариські суди. В той час Центральний комітет Комуністичної партії України ініціював створення комсомольських штабів, постів та патрулів по боротьбі з порушеннями громадського порядку. Державні органи всіляко сприяли ефективній взаємодії міліції з добровільними народними дружинами, які в 70-х роках були об’єднані з товариськими судами, громадськими інспекціями у справах неповнолітніх та громадськими комітетами у громадські пункти охорони порядку.
2. Суб’єктами громадського контролю за діяльністю міліції були партійні та комсомольські органи (наприклад, Центральний комітет Комуністичної партії України, партійні організації та комсомольські організації; громадськість (громадські організації та громадяни, серед яких можна виділити таких суб’єктів контролю, як двірники та робітники тощо); професійні союзи; товариські суди та ЗМІ. До часу здобуття незалежності в Україні існував монопартійний контроль за діяльністю міліції, який змінився за часів незалежності на поліпартійний контроль. Сьогодні стала відсутньою така категорія суб’єктів громадського контролю, як товариські суди та комсомольські організації, а в інших суб’єктів змінилися функції, форми, методи і повноваження щодо здійснення громадського контролю за діяльністю міліції.
3. В межах дослідження громадського контролю за діяльністю міліції в наш час назріла необхідність розрізнити терміни "контроль" і "нагляд". Хоча сьогодні в юридичному мовленні ці терміни часто вживаються як ідентичні та взаємозамінні, найчастіше під терміном "нагляд" розуміються такі різновиди нагляду як прокурорський нагляд та судовий нагляд або в межах поняття "контроль" як загального розглядають власне контроль та нагляд.
Контроль відносно нагляду є ширшим поняттям, тобто нагляд можна розглядати як елемент контролю або як контроль, звужений відносно сфери свого застосування. Нагляд має більш вузьку сферу застосування, тому в діючому законодавстві спостерігається тенденція заміни терміну "нагляд" на термін "контроль", а не навпаки. Контроль має статус родового поняття, котре охоплює "нагляд" як особливий вид "контролю" у деяких галузях права.
Таким чином, можемо визначити цивільний контроль за діяльністю міліції як систематичне спостереження, що здійснюється суб’єктами владних повноважень на підставі та в межах, передбачених законом з метою перевірки виконання міліцією визначених засадами внутрішньої політики завдань у сфері правоохоронної діяльності, виявлення недоліків у її діяльності та попередження їх появи з одночасним втручанням в діяльність міліції, а громадський нагляд за діяльністю міліції як спостереження за дотриманням законності з боку правоохоронних органів, що здійснюється об'єднаннями громадян, громадянами особисто та ЗМІ та виключає їх безпосереднє втручання в діяльність міліції.
4. Демократичний цивільний контроль за діяльністю міліції в сучасній Україні складається з державного контролю (на рівнях законодавчої, виконавчої та судової влади) та громадського нагляду (об'єднання громадян, громадяни та ЗМІ). Різновидом громадського нагляду, що здійснюється ЗМІ, є моніторинг, суттю якого є спостереження, оцінювання та прогнозування.
Громадський нагляд за діяльністю міліції необхідно поділити на зовнішній та внутрішній. До суб’єктів зовнішнього громадського нагляду необхідно відносити політичні партії, громадські організації, громадян, ЗМІ, а до внутрішнього громадського нагляду – профспілки, Громадську раду при МВС України та мобільні групи.
Сьогодні необхідно поділити громадський нагляд за діяльністю міліції на зовнішній та внутрішній. До суб’єктів зовнішнього громадського нагляду необхідно відносити політичні партії, громадські організації, громадян, ЗМІ, а до внутрішнього громадського нагляду – профспілки, Громадську раду при МВС України та мобільні групи.
На нашу думку, некоректно говорити про те, що діяльність громадян, об'єднань громадян та ЗМІ є контрольною, оскільки їй не притаманний такий компонент, як межі здійснення, що, разом із юридичною сферою, об’єктом і суб’єктом, формує контроль як цілісну систему. Тому громадяни, об'єднання громадян та ЗМІ повинні вважатися суб’єктами громадського нагляду за діяльністю міліції, а не цивільного контролю.
5. В сучасному українському суспільстві важливими є вплив суспільної думки на конкретні політичні, економічні та соціальні процеси та взаємодія громадськості та міліції, зокрема, у формі громадського контролю, що здійснюється громадськими організаціями, трудовими колективами, органами громадської самодіяльності та населенням.
Відповідно до Конституції України, об'єднання громадян не мають серед своїх конституційних прав права здійснення контролю за діяльністю міліції, проте право, яке їм гарантується Законом України "Про об'єднання громадян", одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань, вносити пропозиції до органів влади та управління тощо, може бути використане для досягнення прозорості та відкритості діяльності міліції.
6. Останнім часом суттєво змінився правовий статус політичних партій та їх вплив на публічно-правові відносини. Вони отримали реальні важелі контролю за діяльністю міліції, якщо вони представлені у відповідних органах влади. Політичні партії, які представлені в Верховній Раді України, здійснюють двоєдиний контроль, який об’єднує, по суті, парламентський та громадський контроль. Змінилась роль політичних партій на місцевому рівні управління. Якщо в складі місцевих органів виконавчої влади заборонено створення осередків політичних партій, то вже формування органів місцевого самоврядування відбувається за політичною ознакою. Ефективним механізмом здійснення громадського контролю за діяльністю міліції з боку політичних партій, що не здолали тривідсотковий бар’єр і, відповідно, не потрапили до Верховної Ради України, але ввійшли до органів місцевого самоврядування, є включення за їх згодою представників партій до Громадських рад при УМВС України в областях з питань забезпечення прав людини.
7. Консультативно-дорадчим органом, що надає консультативно-методичну допомогу МВС України в реалізації завдань Міністерства щодо дотримання прав людини, здійснює громадський контроль за дотриманням прав людини та діяльністю ОВС, рішення якого носять рекомендаційний характер, є Громадська рада при МВС України з питань забезпечення прав людини.
Завданнями Громадської ради є сприяння МВС України у впровадженні та дотриманні принципів прав людини та укріпленні законності в діяльності ОВС, підвищення правової культури населення і працівників ОВС України, а також зміцнення взаємодії між міліцією та громадськими правозахисними організаціями. Для покращення стану захисту прав громадян Громадська рада також займається удосконаленням механізмів співпраці МВС України з органами державної та представницької влади, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, комітетами Верховної Ради України, політичними партіями, об'єднаннями громадян, ЗМІ та науковими установами.
8. Сьогодні в підрозділах міліції створюються постійно діючі мобільні групи з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності ОВС для підвищення ефективності участі громадськості в здійсненні контролю за дотриманням законності, створення умов для демократизації та прозорості діяльності ОВС, попередження і недопущення порушень конституційних прав і свобод людини та громадянина та захисту їх законних інтересів.
9. В Україні важливою є діяльність профспілок для вирішення разом з державними і господарськими органами завдань охорони праці та техніки безпеки, діяльність яких проявляється в контролі, що є, в основному, формальним контролем за дотриманням трудового законодавства. Існування профспілок є також важливим і в міліції, оскільки вони сприяють визначенню колективної думки працівників з ключових проблем і впливають на формування управлінських рішень, моральної атмосфери в колективі та соціальну захищеність працівників. Профспілка атестованих працівників повинна зосереджувати свою увагу на вживанні спеціальних заходів з метою психологічного розвантаження працівників міліції, їх профілактичного лікування, надання житла та правового захисту, приведення відповідно до сучасних вимог спорядження, амуніції та озброєння, регулювання робочого часу працівників міліції тощо.
10. На сучасному етапі розвитку міліції України також важливо, щоб громадський контроль за діяльністю міліції здійснювався не лише інститутами громадянського суспільства, але й окремими громадянами. В листах, зверненнях, скаргах, заявах громадян та під час особистого прийому громадян міліцією, в тому числі Міністром внутрішніх справ України, розкриваються недоліки та порушення, які були допущені працівниками міліції. Все це сприяє якнайшвидшому усуненню недоліків.
Система взаємодії з населенням повинна набути стійкого ціленаправленого та планового характеру і розглядатися в якості профілактичного компоненту службової діяльності міліції. Ця система припускає використання різноманітних форм і каналів: створення на постійній основі прес-служб, проведення прес-конференцій і "круглих" столів, публічних дискусій в друкованих ЗМІ і на телебаченні за участю провідних посадових осіб міліції.
11. Ефективність громадського контролю за діяльністю міліції вирішальною мірою залежить від ЗМІ, які забезпечують інформування громадян про діяльність міліції та стан правопорядку в державі, а міліцію – про громадську думку з цих питань, саме тому необхідною є свобода ЗМІ, їх політична незаангажованість, незалежність від монопольного впливу держави, політичних партій, фінансово-політичних груп тощо.
Питання інформування населення про правоохоронну діяльність органів міліції України є частиною більш загальної проблеми ефективності громадської думки. У розвинутому демократичному суспільстві звичними каналами виявлення громадської думки є друковані та електронні ЗМІ, референдуми та опитування громадської думки, вибори органів влади, безпосередня участь громадян в управлінні, зборах, маніфестаціях, пікетуваннях, страйках тощо.
В наш час необхідно забезпечити наявність діалогу між міліцією та суспільством, враховувати і цілеспрямовано формувати громадську думку, стимулювати громадську активність, підвищувати авторитет і довіру до міліції та забезпечувати позитивне ставлення громадян до міліції. Діяльності міліції може бути ефективною тільки тоді, коли міліція здатна буде реалізовувати правові норми з урахуванням реальних потреб різних груп та прошарків суспільства, що визначає необхідність постійного врахування громадської думки міліцією, яка повинна прагнути до виявлення громадської думки з усіх питань, пов’язаних з такою діяльністю.
12. Для формування позитивної громадської думки щодо діяльності МВС України та його підрозділів на місцях була затверджена Програма формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки та створений ДЗГ МВС України на базі ЦГЗ МВС України.
До основних напрямків повсякденної взаємодії органів міліції та населення, які б сприяли формуванню позитивного іміджу та готовності громадян до співпраці можна віднести використання ЗМІ та глобальної мережі Інтернет для регулярного інформування населення про проведені рейди та їх результати, знайомства з даними офіційної статистики та впровадження нових інтерактивних форм спілкування з населенням, формування громадської думки про роботу міліції, забезпечення громадської і особистої безпеки громадян, попередження правопорушень та розкриття і розслідування злочинів.
13. З метою вдосконалення роботи апарату МВС України, підпорядкованих йому органів, підрозділів, установ, і навчальних закладів системи Міністерства, розширення і зміцнення взаємозв’язків і практичних контактів із ЗМІ, своєчасного інформування населення та громадських і державних організацій про стан боротьби зі злочинністю здійснюється висвітлення в загальнодержавних, центральних та регіональних ЗМІ практичних результатів діяльності міліції.
Проте, враховуючи результати проведеного дослідження, можна зробити висновок, що взаємодія ЗМІ з громадянами, а також із окремими представниками ОВС все ще є неналагодженою. Крім того, ЗМІ не ведуть статистики матеріалів про міліцію, які вони висвітлюють, що унеможливлює вчасне реагування міліції на такі матеріали.
14. Необхідно здійснити розмежування суб’єктів цивільного контролю та нагляду над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави та передбачити існування положення про можливість проведення громадського нагляду в Законі України "Про міліцію" та Законі України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави":
14.1. Статтю 6 Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави" потрібно викласти в наступній редакції: "Система цивільного контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави складається з: парламентського контролю; контролю, здійснюваного Президентом України; контролю з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; контролю з боку судових органів. Суб'єктами цивільного контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави є Верховна Рада України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Президент України, Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, судові органи України".
14.2. Доповнити Закон України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави" статтею 6-1 та викласти її в наступній редакції: "Система нагляду над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави складається з громадського нагляду. Суб'єктами нагляду над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави є громадяни України та об'єднання громадян, утворювані відповідно до Конституції України для здійснення та захисту прав і свобод громадян та задоволення їхніх політичних, економічних, соціальних, культурних інтересів; ЗМІ".
14.3. Потрібно передбачити існування положення про можливість проведення громадського нагляду в Законі України "Про міліцію". Частину 1 статті 27 "Нагляд за додержанням законності у діяльності міліції" Закону необхідно викласти у наступній редакції: "Нагляд за додержанням законності у діяльності міліції здійснюють громадяни України, об'єднання громадян, що утворюються відповідно до Конституції України для здійснення та захисту прав і свобод громадян та задоволення їхніх політичних, економічних, соціальних, культурних інтересів та ЗМІ".
15. Контроль з боку професійних спілок за витрачанням бюджетних коштів іноді співпадає за обсягом із контролем, який проводиться, наприклад Рахунковою Палатою. Водночас, контроль Рахункової Палати віднесено до різновидів парламентського контролю і він має не постійний, а епізодичний характер.
На відміну від Рахункової палати, громадський контроль, який здійснюють профспілки, є постійним і носить системний характер, а Рахункова Палата здійснює не повну перевірку діяльності міліції, а вибіркову, тому в Закон України "Про міліцію" пропонуємо внести наступні зміни:
15.1. Доповнити статтю 10 пунктом 30 наступного змісту: "Офіційно інформувати профспілки щодо використанням коштів цільових бюджетних та державних позабюджетних фондів за обсягами, структурою і цільовим призначенням".
15.2. Частину 7 статті 18 викласти у наступній редакції: "Працівники міліції мають право створювати профспілки. Профспілка звітує двічі на рік перед членами профспілки щодо використання бюджетних коштів в сфері соціально-побутового забезпечення; службового житлового фонду; кредитування на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво; оплати праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні; охорони здоров'я. Працівники міліції не можуть бути членами політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету".
16. Сьогодні спостерігається колізія в Законі України "Про міліцію" та законодавстві про вибори щодо членства та перебування працівників міліції в політичних партіях, тому з метою унеможливлення політизації діяльності міліції необхідно внести до Закону України "Про міліцію" наступні зміни:
16.1. Частину 1 статті 18 Закону України "Про міліцію" викласти у наступній редакції: "Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затверджуваним Кабінетом Міністрів України".
16.2. Частину 4 статті 18 Закону України "Про міліцію" викласти у наступній редакції: "Працівник міліції, який подав заяву на включення до виборчого списку від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі призупиняє проходження служби в ОВС. Працівник міліції, якого обрано депутатом за списками від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, призупиняє проходження служби на час виконання повноважень у відповідній місцевій раді з залишенням на службі в ОВС. По закінченні строку повноважень в Раді або раніше цього строку депутат місцевої ради за його бажанням направляється в розпорядження МВС України з правом зайняття попередньої або за його згодою іншої рівноцінної посади".
17. Інформація про діяльність міліції може бути зібрана працівниками ЗМІ, або отримана безпосередньо від органів міліції, а також через інформаційні служби органів міліції, до яких відносяться інформаційні управління, інформаційно-аналітичні підрозділи, прес-служби, прес-центри, управління і ЦГЗ, прес-бюро, тощо. Сьогодні інформація про міліцію до ЗМІ в переважній більшості випадків надходить від ДЗГ МВС України чи ЦЗГ УМВС України, тому вона носить інформативний характер, в ній майже відсутні негативні факти про діяльність міліції, і доповідається про успішне виконання певних завдань. Через це наявність у ЗМІ таких матеріалів не є здійсненням моніторингу з боку ЗМІ.
Коли ж ЗМІ особисто або через звернення громадян починають проводити незалежне журналістське розслідування в межах чинного законодавства, найчастіше з’являються критичні матеріали про діяльність міліції. Появу саме таких матеріалів вважаємо здійсненням ефективного моніторингу за діяльністю міліції. Тому необхідно забезпечити журналістам вільний доступ до інформації про діяльність міліції та дати можливість проведення власного дослідження та аналізу діяльності міліції, їхніх посадових осіб, давати їй оцінку, коментувати, без будь-якого тиску на журналістів з боку працівників міліції. Зважаючи на це, потрібно впровадити дієві механізми реагування органів міліції на появу подібної інформації.
17.1. Таким чином, пункт 2.6. Положення про Центр громадських зв'язків МВС, ГУ МВС, УМВС, УМВСТ, затвердженого наказом МВС України №1357 від 31 жовтня 2003 рнеобхідно викласти у наступній редакції: "Моніторинг оприлюднених у ЗМІ матеріалів, в тому числі матеріалів щодо протиправних дій, ОВС, своєчасне інформування про них керівництва МВС, ГУ МВС, УМВС, ДВБ МВС України з метою забезпечення відповідного реагування. Оприлюднення звітів ДВБ МВС України на офіційному сайті МВС України".
17.2. Пункт 3.2.11. Положення про Департамент внутрішньої безпеки МВС України, затвердженого наказом МВС України №1111 від 28 вересня 2003 р., необхідно викласти у наступній редакції: "Організує у встановленому порядку проведення службових перевірок за фактами вчинення протиправних дій працівниками ОВС, в тому числі оприлюднених у ЗМІ. Вносить пропозиції керівництву Міністерства, начальникам територіальних, транспортних управлінь, ректорам вищих навчальних закладів системи МВС, іншим керівникам органів та підрозділів внутрішніх справ про усунення причин та умов виявлених порушень законодавства, накладення на винних працівників дисциплінарних стягнень. У встановленому порядку направляє матеріали до органів прокуратури для прийняття рішення згідно з чинним законодавством".
17.3. Положення про Департамент внутрішньої безпеки МВС України доповнити пунктом 2.2.27., який викласти в наступній редакції: "Звітує про розгляд матеріалів щодо протиправних дій ОВС оприлюднених у ЗМІ, який направляє до ДЗГ МВС України для оприлюднення на офіційному сайті МВС України".

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Атіка, 2066. – 63 с.
2. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №39. – Ст. 351.
3. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №46. – Ст. 366.
4. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. – №4. – Ст. 20.
5. Денисюк С.Ф. Правове регулювання правоохоронної діяльності в Україні стосовно забезпечення цивільного демократичного контролю. – С. 281-284.
6. Аналітична доповідь "Контроль над правоохоронними органами в Україні: цивільний, але не демократичний // Матеріали до Міжнародного експертного семінару "Пріоритетні напрями реформування невійськового сектору безпеки України в сучасних умовах. – К., 2004. – С. 74.
7. Документ Копенгагенської наради Конференції з людського виміру Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1990 р.
8. Кодекс поведінки з політично-правових аспектів безпеки // Ел. ресур.: .
9. Державна програма співробітництва України з НАТО на 2001-2004 роки: Указ Президента України від 27 січня 2001 р. // Ел. ресур.: .
11. План дій Україна-НАТО від 22 листопада 2002 р. // Ел. ресур.: .
12. Цільовий план Україна-НАТО на 2003 рік // Ел. ресур.: .
13. Цільовий план Україна-НАТО на 2004 рік // Ел. ресур.: .
14. Братель С.Г. Деякі проблеми впровадження демократичного цивільного контролю за діяльністю міліції // Юридична Україна. – 2005. – №6. – с. 67-71.
15. Рівень і чинники громадської активності в Україні. – Центр Разумкова 2002. – К., 2003. – С. 618-671.
16. Азарова звинуватили в корупції. – Газета, грудень 2003 р.. – №17 // Ел. ресур.: .
17. Гололобова Ю.И. Противодействие использованию средств массовой информации в інтересах преступных сообществ // Криминалистичекие и уголовно-правовые проблемы борьбы с отдельными видами преступлений. – М., 2001. – С. 76-79.
18. Іванов В.Ф. Законодавство про засоби масової інформації. України та зарубіжний досвід. – К., 1999. – 251 с.
19. Методические рекомендации относительно подготовки материалов для центральных, местных средств массовой информации, организации и проведения встреч в трудовых коллективах с населением. Отдел по работе с населением и общественными формированиями УОП И АРО ГУАСМ МВД Украины.
20. Профилактика правонарушений средствами массовой информации (Методические рекомендации). / В.И. Гончаренко, В.В. Пушкар, Н.А. Сеничик, и др. – К., 1979. – 31 с.
21. Дзеркало тижня. – 2005. – №47 (575). – 3-9 грудня.
22. Кушнір С.М. Роль ЗМІ у громадському контролі // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2003. - №2. – С. 132-138.
23. Современная политическая наука: Учебное пособие / Под ред. Д.И. Луковского. – Спб, 1999. – 217 с.
24. Овсянко Д.М. Административное право: Учебник. – М.: НОРМА, 1997. – 247 с.
25. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №34. – Ст. 266.
26. Березовская С.Г. Прокурорский надзор за законностью правовых актов органов управления в СССР. – М.: Госюриздат, 1959. – 136 с.
27. Основы теории государства и права: Советское государственное право. – М., 1990. – С. 65.
28. Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управления. – М.: Юрид. лит., 1974. – 160 с.
29. Советское административное право: Учебник / Под ред. П.Т. Василенкова. – М.: Юрид. лит., 1981. – 464 с.
30. Теория юридического процесса / Под ред. В.М. Горшенева. – Х.: Вища школа, 1985. – 191 с.
31. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности – М.: Юридическая литература, 1987. – 176 с.
32. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: Учебное пособие. – М.: Закон и право, 1998. – 383 с.
33. Алехин А.П., Козлов Ю.М., Кармолицкий А.А. Административное право Российской Федерации: Учебник: В 2 ч. – М., 1995. – Ч. 1. – 349 с.
34. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: Пер. с нем. – 4-е изд. – М.: Астрель, 2003. – Т. 2. – 671 с.
35. Черных П.Я. Историко-этимологический словарь современного русского языка. – 3-е изд. – М.: Русский язык, 1999. – Т. 1. – 624 с.
36. Етимологічний словник української мови / За ред. О.С. Мельничука. – К.: Наукова думка, 1985. – Т. 2. – 570 с.
37. Словарь иностранных слов / Гл. ред. Ф.Н. Петров. – 18-е изд. – М.: Русский язык, 1989. – 624 с.
38. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1986. – Т. 2. – 671 с.
39. Этимологический словарь русского языка / Под ред. Н.М. Шанска. – М.: Издательство Московского университета, 1982. – Т. 2. – 470 с.
40. Пиптенко З. Словник чужих слів, що вживаються в українській мові. – К.: Поступ, 1918. – 254 с.
41. Словник чужомовних слів / І. Бойків, О. Ізюмов, Г. Калишевський, Г. Трохименко. – 2-е вид. – К.: Родовід, 1996. – 535 с.
42. Словарь синонимов / Под ред. А.П. Евгеньевой. – Л.: Наука, 1975. – 648 с.
43. Словарь синонимов русского языка / Под ред. Л.А. Чешко. – 7-е изд. – М.: Русский язык, 1975. – 600 с.
44. Малая советская энциклопедия / Под ред. Н.Л. Мещерякова. – М.: Советская энциклопедия, 1929. – Т. 4. – 1306 с.
45. Большая советская энциклопедия / Под ред. А.М. Прохорова. – М.: Советская энциклопедия, 1973. – Т. 13. – 608 с.
46. Советский энциклопедический словарь / Под ред. А.М. Прохорова. – М.: Советская энциклопедия, 1980. – 1600 с.
47. Короткий тлумачний словник української мови / За ред. Д.Г. Гринчишина. – 2-е вид. – К.: Радянська школа, 1988. – 320 с.
48. Современный словарь иностранных слов / Под ред. Е.А. Гришина. – СПб.: Дуэт, 1994. – 740 с.
49. Лопатин В.В., Лопатина Л.В. Малый толковый словарь. – М.: Русский язык, 1990. – 704 с.
50. Зенович Е.С. Словарь иностранных слов и выражений. – М.: Олимп; ООО "Издательство ОСТ-ЛТД", 1997. – 608 с.
51. Словарь русского языка / Под ред. А.П. Евгеньевой. – 4-е изд. – М.: Русский язык, 1999. – Т. 2. – 736 с.
52. Словарь иностранных слов в русском языке / Под ред. И.В. Лехина, Ф.Н. Петрова. – М.: ЮНВЕС, 1996. – 832 с.
53. Большой толковый словарь иностранных слов. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. – Т. 2. – 544 с.
54. Словарь современного русского литературного языка / Под ред. А.М. Бабкина, Ю.С. Сорокина. – М., Л.: Издательство Академии Наук СССР. – 1956. – Т. 5. – 1918 с.
55. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом: Опыт системного исследования. – 2-е изд. – М.: Политиздат, 1973. – 392 с.
56. Крамаровский Л.М. Ревизия и контроль. – 4-е изд. – М.: Финансы и статистика, 1988. – 299 с.
57. Штрелов Р. Обязанности, возложенные на органы контроля – инструмент повышения ответственности в выполнении государственных задач // Правовые основы ответственности в управлении в СССР и ГДР. – М.: ИГПАН, 1981. – 150 с.
58. Философский энциклопедический словарь / Под ред. Е.Ф. Губского, Г.В. Короблева, В.А. Лунченка. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 576 с.
59. Габучан К.В. Учебный толковый словарь русского языка. – М.: Русский язык, 1988. – 441 с.
60. Краткая философская энциклопедия / Под ред. Е.Ф. Губского. – М.: Прогресс, 1994. – 576 с.
61. Словарь иностранных слов / Под ред. А.Г. Спиркина. – 8-е изд. – М.: Русский язык, 1981. – 624 с.
62. Словарь иностранных слов / Под ред. В.В. Пчелкиной. – 17-е изд. – М.: Русский язык, 1988. – 606 с.
63. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 20-е изд. – М.: Русский язык, 1988. – 750 с.
64. Українска радянська енциклопедія / За ред. О.К. Антонова, Б.М. Бабія, Ф.С. Бабичева. – К.: Українська радянська енциклопедія, 1980. – Т. 5. – 566 с.
65. Украинская советская энциклопедия / Под ред. О.К. Антонова, Ф.С. Бабичева, Б.М. Бабия. – К.: Украинская советская энциклопедия, 1981. – Т. 5. – 559 с.
66. Суйц В.П. Внутрипроизводственный контроль. – М.: Финансы и статистика, 1987. – 125 с.
67. Коломієць М.П., Молодова Л.В. Словник іншомовних слів. – К.: Освіта, 1998. – 190 с.
68. Словарь иностранных слов / Под ред. И.В. Лехина, Ф.Н. Петрова. – 5-е изд. – М.: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1955. – 853 с.
69. Конституционная законность и прокуроский надзор: Сб. науч. тр. – М.: Манускрипт, 1994. – 71 с.
70. Толковый словарь русского языка / Под ред. Д.Н. Ушакова. – М.: Терра, 1996. – 824 с.
71. Словник синонімів української мови / Уклад. Л. М. Полюга. – К.: Довіра, 2001. – 477 с.
72. Словник іншомовних слів / Уклад. Л.О. Пустовіт. – К.: Довіра, 2000. – 1017 с.
73. Большой толковый словарь русского языка / Под ред. С.А. Кузнецова. – СПб.: Норинт, 2000. – 1536 с., С. 452.
74. Толковый словарь русского языка / Сост. С.И. Ожогов, Н.Ю. Шведова. – 4-е изд. – М.: ООО "ИТИ Технологии", 2003. – 944 с.
75. Толковый словарь иноязычных слов / Сост. Л.П. Крысин. – 2-е изд. – М.: Русский язык, 2000. – 856 с.
76. Современный словарь иностранных слов / Сост. Р.Г. Апресян, Н.М. Ланда, Д.В. Смыслов, К.И. Черный. – 4-е изд. – М.: Русский язык, 2001. – 742 с.
77. Большой словарь русского языка / Сост. С.Д. Леденев, В.В. Леденева, И.В. Ледовских, П.А. Лекант. – 3-е изд. – М.: Русский язык, 2000. – 672 с.
78. Новый экономический и юридический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. – М.: Институт новой экономики, 2003. – 1087 с.
79. Новый энциклопедический словарь / Под ред. А.П. Горкина. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2000. – 1456 с.
80. Универсальный энциклопедический словарь / Под ред. А.П. Горкина. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1999. – 1551 с.
81. Большая советская энциклопедия / Под ред. А.М. Прохорова. – 3-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1974. – Т. 17. – 616 с.
82. Краткая Российская энциклопедия / Сост. В.М. Карев. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2002. – Т. 2. – 1135 с.
83. Иллюстрированный энциклопедический словарь / Под ред. А.П. Горкина. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1995. – 894 с.
84. Управление организацией: Энциклопедический словарь / Под ред. В.Н. Гунина, А.Я. Кибанова, А.Г. Поршнева. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 822 с.
85. Большой юридический энциклопедический словарь / Сост. А.Б. Барихин. – М.: Книжный мир, 2000. – 720 с.
86. Большой юридический словарь / Под ред. В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских, А.Я. Сухарева. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 790 с.
87. Большой юридический словарь / Под ред. В.Е. Крутских, А.Я. Сухарева. – 2-е изд. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 704 с.
88. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 790 с.
89. Большой юридический энциклопедический словарь / Под ред. А.Б. Барихина. – М.: Книжный мир, 2004. – 719 с.
90. Краткий юридический словарь / Под ред. В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 304 с.
91. Словник синонімів української мови / Під ред. А.А. Бурячка, Г.М. Гнатюка, С.І. Головащука. – К.: Наукова думка, 1999-2000. – Т. 1. – 1040 с.
92. Словарь русского языка / Под ред. А.П. Евгеньевой. – 2-е изд. – М.: Русский язык, 1983. – Т. 2. – 736 с.
93. Словарь современного русского литературного языка / Под ред. Ф.П. Филина. – М., Л.: Академия Наук СССР, 1958. – Т. 7. – 1468 с.
94. Толковый словарь русского языка / Под ред. Д.Н. Ушакова. – М.: Терра, 1996. – Т. 2. – 520 с.
95. Словник української мови / За ред. І.К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1974. – Т. 5. – 840 с.
96. Великий тлумачний словник української мови / За ред. В.Т. Бусела. – К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – 1440 с.
97. Снітчук М.О. Контроль в управлінській діяльності // Економічне зростання України: стан та чинники забезпечення. – К., 2003. – С. 590-616.
98. Братель С.Г. Департамент зв’язків з громадськістю МВС України як посередник між міліцією та ЗМІ // Право України. – 2006. – №3. – С. 116-118.
99. Гаращук В.М. Іще раз про сутність контролю та його загальне розуміння // Проблеми законності. – Х., 2002. – Вип. 54. – С. 83-90.
100. Словник української мови / За ред. І.К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1973. – Т. 4. – 840 с.
101. Новий словник української мови / Уклад. О. Сліпушка, В. Яременко. – К.: Аконіт, 1998. – Т. 2. – 910 с.
102. Український радянський енциклопедичний словник / За ред. М.П. Бажана. – К.: Українська радянська енциклопедія АН УРСР, 1967. – Т. 2. – 854 с.
103. Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії Академії наук Української РСР. – 1974. – 775 с.
104. Энциклопедический словарь / Под ред. Б.А. Введенского. – М.: Советская энциклопедия, 1963. – Т. 1. – 656 с.
105. Энциклопедический словарь / Под ред. Б.А. Введенского. – М.: Большая советская энциклопедия. – 1954. – Т. 2. – 719 с.
106. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: Русский язык, 1999. – Т. 2. – с. 779.
107. Баринова Л.В., Марченко Р.Н., Петров Э.И. Криминологическая характеристика и предупреждение экономических преступлений: Учебное пособие. – М.: Академия МВД России, 1995. – 81 с.
108. Малая советская энциклопедия / Под ред. Б.А. Введенского. – М.: Большая советская энциклопедия, 1959. – Т. 4. – 1306 c.
109. Малая советская энциклопедия / Под ред. С.Б. Ингулова, Н.Л. Мещеряков. – 2-е изд. – М., 1936. – Т. 5. – 1056 с.
110. Комплексный словарь русского языка / Под ред. А.Н. Тихонова. – М.: Русский язык, 2001. – 1229 с.
111. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення: Декрет Кабінету Міністрів України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №23. – С. 247.
112. Научно-технический прогресс: Словарь / Сост.: В.Г. Горохов, В.Ф. Халифов. – М.: Политиздат, 1987. – 366 с.
113. Економічна енциклопедія / За ред. С.В. Мочерного. – К.: Видавничий центр "Академія", 2000. – 864 с.
114. Философский энциклопедический словарь / Гл. ред. Л.Ф. Ильичев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов, П.Н. Федосеев. – М.: Большая советская энциклопедия, 1983. – 840 с.
115. Философская энциклопедия / Гл. ред. Ф.В. Константинов. – М.: Советская энциклопедия, 1970. – Т. 5. – 740 с.
116. Андрійко О.Ф. Державний контроль і тенденції його розвитку в умовах ринкових відносин // Правова держава. – 1993. – Вип. 4. – С. 49-53.
117. Гаращук В.М. Іще раз про сутність контролю та його загальне розуміння // Проблеми законності. – Х., 2002. – Вип. 54. – С. 83-90.
118. Гаращук В.М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 35 с.
119. Гладун З.С. Адміністративне право України: навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 579 с.
120. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
121. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред.. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). – К.: Видавництво "Юридична думка", 2004. – 584 с.
122. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін..; За ред.. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
123. Гаращук В.М.