АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ I. КОРУПЦІЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЯВИЩЕ
1.1. Історичні прояви корупції та
особливості боротьби з нею................................................................................13
1.2. Поняття корупції та корупційних діянь.
Основні прояви корупції.....................................................................................23
1.3. Висновки до першого розділу...................................................................52

РОЗДІЛ ІІ. КОРУПЦІЙНЕ ДІЯННЯ ЯК АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОСТУПОК
2.1. Склад корупційного правопорушення.
Характеристика його елементів..........................................................................54
2.2. Співвідношення корупційних правопорушень
та службових злочинів.........................................................................................80
2.3. Висновки до другого розділу.......................................................................86

РОЗДІЛ ІІІ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ В УКРАЇНІ
3.1. Поняття, класифікація адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією..............................................................................................................89
3.2. Заходи адміністративного примусу...........................................................102
3.3. Організаційно-правові заходи боротьби
з корупцією в Україні........................................................................................126
3.4. Висновки до третього розділу....................................................................156

ВИСНОВКИ........................................................................................................159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................165
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У становленні та розбудові українського суспільства важливе місце посідає правова реформа, проведення якої стало життєво необхідним внаслідок змін в економічному, соціальному та політичному житті. Разом з іншими фундаментальними галузями права реформується і адміністративне.
Серед основних завдань, які вирішуються в системі реформування адміністративного права, є взаємовідносини громадянин – держава, оскільки основне місце у цьому виді правовідносин належить органам державної влади. Тому нагальним є вирішення питання щодо усунення проявів недобросовісного ставлення посадовців різного рівня до виконання своїх службових обов’язків та недопущення проявів їхньої корумпованості.
Актуальність теми дослідження зумовлюється загостренням до останнього часу проблеми поширення корупції в Україні, збільшенням різноманітності форм її проявів на сучасному етапі в процесі становлення і розвитку як економічної, так і політичної системи України, її впливом на економіку держави та соціальну сферу, а також необхідності посилення боротьби з цим протиправним явищем та наслідками, які воно викликає. Це стало однім із основних завдань роботи новообраного Президента України та його уряду.
Корупція є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності, вирішення якої є надзвичайно важливою справою. Можна стверджувати, що корупція як антисуспільне явище впливає на темпи розвитку економіки держави, владу та суспільство в цілому. Те, що декілька років тому здавалося неможливим, в останні роки сьогодні стало реальністю, яка негативно впливала на всі сторони життя України. Корупція – складне антисоціальне явище. Багато століть вона “супроводжує” економічний і культурний розвиток усіх країн світу. Масштаби і наслідки процесів корумпованості в усіх державах світу вимагають від відповідних державних і міжнародних установ та організацій постійного і поглибленого аналізу її причин з метою нейтралізації та розробки заходів щодо подолання.
Недостатня науково-теоретична розробка понять “корупція”, “корупційне діяння”, “корупційне правопорушення”, важливість визначення корупційних діянь як адміністративних проступків та відмежування їх від службових злочинів, проблеми адміністративно-правового регулювання боротьби з корупцією в Україні, необхідність формулювання науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, спрямованого на боротьбу з корупцією, визначають актуальність даної роботи і зумовили вибір автором теми дисертаційного дослідження.
Ступінь дослідженості теми дисертації. Незважаючи на те, що інституту адміністративного правопорушення як за радянських часів, так і після проголошення незалежності України присвячувалось багато наукових праць, питання до цього часу залишається актуальним та цікавим для дослідження. Правова природа інституту відповідальності за корупційні правопорушення досліджувалася в працях вчених у галузі адміністративного права Ю.П.Битяка [45] , І.П.Голосніченка [14] , О.В.Терещука[121] , О.Я.Прохоренко[119] та інших.
Базою роботи послужили наукові праці в сфері дослідження понять корупції, а також корупційного діяння як комплексного поняття, які значною мірою й зумовили напрямки наукового пошуку, а саме: роботи М.І.Мельника, М.І.Камлика, Є.В.Невмержицького, А.І.Редьки, М.І.Хавронюка.
Кримінально-правовий аспект корупційних діянь глибоко досліджений у працях Л.В.Багрій-Шахматова, О.О.Дудорова, М.І.Камлика, Н.В.Кузнецової, А.І.Редьки, М.І.Хавронюка, що було основою для проведення розмежування корупційного правопорушення як адміністративного проступку та як злочину.
Тема дисертації обрана автором в ініціативному порядку, з урахуванням високого рівня її актуальності та недостатнього рівня наукового дослідження. Дисертація виконана як складова частина загального плану науково-дослідної роботи кафедри конституційного та адміністративного права, в окремих аспектах вона пов’язана з темою “Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні”(№01БФ042-01), яка розробляється на юридичному факультеті в період з 2000 до 2005 року та знаходиться в руслі багаторічних наукових досліджень проблем адміністративного права, що ведуться на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні поняття корупції як соціально-правового явища, її особливостей, причин та умов розповсюдження в Україні, теоретичному обґрунтуванні адміністративно-правових заходів боротьби з нею, а також у вироблені пропозицій щодо вдосконалення боротьби з цим асоціальним явищем.
Для досягнення цієї мети в процесі роботи над дисертацією вирішувались наступні завдання:
- обґрунтування корупції як історичного явища, а також аналіз еволюції корупційних діянь в Україні в контексті порівняльного аналізу подібного явища в інших державах світу;
- визначення понять “корупція”, “корупційне діяння” та “корупційне правопорушення” як правових явищ та їх співвідношення;
- аналіз та визначення корупційних діянь як адміністративних проступків, дослідження складу корупційного правопорушення;
- проведення розмежування між корупційним правопорушенням та службовими злочинами;
- визначення основних напрямів та методів боротьби з корупцією в Україні;
- визначення адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією в Україні;
- класифікація адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією в Україні;
- обґрунтування змісту заходів адміністративного примусу, що застосовуються у боротьбі з корупцією;
- з'ясування системи організаційно-правових заходів боротьби з корупцією в Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження виступає корупція як правове явище, адміністративно-правові заходи боротьби з нею в Україні, причини та умови її виникнення, методи боротьби з цим явищем.
Предметом дисертаційного дослідження є історичні і правові джерела, що характеризують корупцію як соціально-правове явище, заходи адміністративно-правової боротьби з нею в Україні та зарубіжних країнах.
Методологічна основа дисертації. У дисертації використовуються загальновизнані наукові методи дослідження.
На всіх етапах написання дисертаційної роботи широко використовувалися такі методи, як порівняння, аналіз, аналогія, спостереження, індукція та інші методи, які були не тільки основним інструментом добору матеріалу для наукового дослідження, а й необхідною умовою досягнення поставленої автором мети.
Взаємозв’язок, співвідношення і розмежування корупційних діянь як адміністративних правопорушень та службових злочинів здійснювалося за допомогою методу системного аналізу. Використовуючи історичний метод, автор досліджував багатий вітчизняний та зарубіжний досвід правової науки, відображений у науковій літературі, що присвячена історії виникнення корупції та її розвитку.
Порівняльний метод застосовувався під час дослідження доцільності запровадження в діяльності державних правоохоронних органів України тих чи інших методів та заходів боротьби з корупцією, що застосовуються на практиці в діяльності державних органів влади інших країн.
Комплексний підхід та використання всіх вищезазначених методів наукового дослідження дозволили всебічно розглянути особливості адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією, виявити їх роль та місце в науці адміністративного права України.
Важливе методологічне значення для дослідження правової природи інституту адміністративного правопорушення та інституту відповідальності за корупційні правопорушення мають праці вчених у галузі теорії адміністративного права В.Б. Авер΄янова, О.Ф.Андрійко, Д.Н.Бахраха, О.М.Бандурко, Ю.П.Битяка, Є.В.Додіна, І.П.Голосніченко, В.К.Гіжевського, Р.А.Калюжного, С.В.Ківалова, А.Т.Комзюка, В.М.Марчука, І.М.Пахомова, М.М.Тищенко, М.Ю.Тихомірова, які займалися проблемами дослідження інститутів адміністративного правопорушення та адміністративної відповідальності, що є фундаментальною основою будь-якого дослідження наукових проблем боротьби з адміністративними проступками.
Корупція, як антисоціальне явище, піддається глибокому дослідженню в роботах М.І.Мельника, який присвятив дослідженню цього питання дві монографії: “Корупція: сутність, поняття, заходи протидії”. – 2001 рік та “Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії)”. – 2004 рік.
Джерелом для визначення корупції як адміністративного правопорушення стала робота О.В.Терещука, який в 2000 році захистив дисертацію на тему “Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення”.
В роботі було використано наукові розробки І.П.Голосніченка, В.М.Гаращука, О.Г.Кальмана, М.І.Камлика, О.В.Коваленко, М.І.Мельника, Є.В.Невмержицького, О.Я.Прохоренко, А.І.Редьки, М.І.Хавронюка щодо напрямків та заходів боротьби з корупцією в Україні.
Загалом дисертація є науковою працею, в якій пропонується переважно теоретичний аспект аналізу правових засад впровадження адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією із перших в Україні монографічних праць, у якій з позицій адміністративного права досліджено недостатньо розроблені адміністративно-правові питання впровадження адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією в Україні.
Новизна роботи полягає у таких основних результатах дисертаційного дослідження:
1. При визначенні поняття корупції та корупційних діянь, враховувалося те, що корупційними можуть визнаватися не тільки діяння осіб, уповноважених на виконання державних функцій та прирівняних до них осіб щодо незаконного прийняття майнових та немайнових послуг, благ і переваг з використанням свого правового статусу та пов’язаних з ним можливостей, а й підкуп зазначених осіб шляхом незаконного надання їм цих благ, послуг та переваг з метою отримання від них певних привілеїв та переваг.
2. При цьому пропонується всі корупційні діяння, як адміністративні правопорушення, поділяти на два види: 1) саме корупційні діяння, відповідальність за які передбачені статтею 1 Закону України „Про боротьбу з корупцією”; 2) інші правопорушення, пов’язані з корупцією (відповідно статті 5, 6, 10 11 вищевказаного Закону).
3. В роботі також дістало подальший розвиток визначення та характеристика основних ознак корупції та корупційних діянь, зокрема таких, як:
1) корупційна діяльність може здійснюватися як особами, уповноваженими на здійснення функцій держави та іншими особами, прирівняними до них (наприклад – керівники відповідних державних підприємств), так і фізичними особами та уповноваженими представниками юридичних осіб;
2) корупційна діяльність пов’язана з протиправним використанням наданих особам, уповноваженим на здійснення функцій держави та іншим особам, прирівняних до них, повноважень або протиправним наданням таким особам благ, пільг та інших переваг;
3) спеціальною метою корупційної діяльності є отримання матеріальних благ, пільг, послуг та інших переваг як для себе так і для третіх осіб, а також отримання певних привілеїв фізичними чи юридичними особами.
3. Обґрунтовується доцільність розширення кола суб’єктів корупційних правопорушень, визначених у ст.2 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, шляхом включення в дану статтю наступних категорій суб’єктів:
- працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, СБУ, митної служби;
- військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби);
- суддів, народних та присяжних засідателів;
- посадових осіб контролюючих та наглядових органів (державної податкової служби України, державної контрольно-ревізійної служби України);
- всіх інших державних службовців, які не підпадають під наведені категорії;
- керівників та головних бухгалтерів банків, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності;
- осіб, які постійно чи тимчасово виконують державні функції на громадських засадах: посадові особи виборчих дільниць;
- громадян, зареєстрованих у встановленому законом порядку, кандидатами у Президенти України, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, на посаду сільського, селищного, міського голови;
- посадових осіб органів місцевого самоврядування;
- уповноважених представників офіційно зареєстрованих юридичних осіб та фізичних осіб, які незаконно надають переліченим вище особам матеріальну винагороду.
5. Під адміністративними заходами боротьби з корупцією пропонується розуміти урегульовані нормами права взаємопов’язані між собою дії компетентних органів держави та їх посадових осіб, за допомогою яких забезпечується боротьба з корупцією та які носять владно-розпорядчий характер.
6. Адміністративні заходи боротьби з корупцією запропоновано поділяти на заходи адміністративного примусу та заходи організаційного характеру. В основу поділу покладено таку кваліфікуючу ознаку, як коло осіб, на яких спрямовані заходи, а саме, заходи адміністративного примусу носять індивідуально-визначений характер, в той час як організаційного характеру спрямовуються на невизначене коло осіб.
7. Пропонується преамбулу Закону України „Про боротьбу з корупцією” викласти у наступній редакції: “цей Закон визначає правові та організаційні засади (принципи) запобігання (попередження) корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь, а також притягнення винних осіб до відповідальності”.
8. Запропоновано преамбулу Закону України “Про боротьбу з корупцією” доповнити наступним визначенням: “попередження корупції – це діяльність органів та посадових осіб, які ведуть боротьбу з корупцією, що спрямована на виявлення, вивчення, обмеження або усунення явищ, які сприяють вчиненню корупційних правопорушень”.
9. Організаційно-правові заходи боротьби з корупцією полягають у прийнятті органами виконавчої влади нормативно-правових актів, які спрямовані на врегулювання відносин боротьби з корупцією, вдосконалення вже діючих актів та в практичних діях державних органів, щодо створення умов для правомірного функціонування державного апарату та попередження корупції через усунення причин та умов виникнення корупції в Україні.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та викладені в дисертації положення, узагальнення, висновки і пропозиції мають як загальнотеоретичне, так і спеціально-галузеве значення для науки адміністративного права, оскільки розширюють і поглиблюють знання про корупцію як анти правове явище в цілому та про адміністративно-правові заходи боротьби з нею, зокрема. Положення дисертації можуть бути використані у процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, при викладанні курсу “Адміністративне право” та спецкурсу “Теоретичні проблеми адміністративного права”, а також у практичній діяльності працівників Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, прокуратури України, органів податкової міліції, спеціальних органів Збройних сил України, які ведуть боротьбу з корупцією, у правозастосовчій діяльності суддів. Теоретичні висновки і положення можуть використовуватися в подальших наукових розробках.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена і виконана на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де відбулося її неодноразове обговорення та рецензування.
Результати дисертації доповідались на наукових та науково-практичних конференціях: “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (Харків, 2001); “Проблеми держави і права очима молодих дослідників” 5-6 квітня 2001 року (Київ, 2001).
Результати дослідження використовувались автором у практичній роботі, в навчальному процесі під час проведення семінарських та практичних занять з курсу “Адміністративне право” та спецкурсу “Теоретичні проблеми адміністративного права” на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення дисертації викладені у трьох одноосібних авторських публікаціях у збірниках наукових праць, які входять до переліку фахових видань, затвердженому ВАК України, а також у тезах доповіді на науково-практичній конференції:
1. Рогульський С.С. Корупційне правопорушення як адміністративний проступок // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2000. – № 41. – С. 66–69.
2. Рогульський С.С. Соціально-правовий аналіз поняття корупції і корупційних діянь // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 24 (частина ІІ). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2000. – С. 153–164.
3. Рогульський С.С. Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 12. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – С. 251–256.
4. Рогульський С.С. Адміністративні заходи попередження та боротьби з корупцією в Україні // Тези наукових доповідей та повідомлень учасників наукової конференції молодих учених: „Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України”. – Х.: Нац. юрид. академія
ім. Ярослава Мудрого, 2001. – С. 184–186.
Структура дисертації. Основна мета дисертації визначила структуру і зміст дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які поділяються на сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 187 сторінок. Список використаних у дисертації джерел становить 177 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналізуючи питання історичних причин виникнення корупції в Україні та повноти визначення поняття “корупції”, “корупційного діяння”, а також визначаючи основні прояви корупції в нашій державі, дійшли висновку, що теперішній стан корупції в Україні багато в чому обумовлений тенденціями, що давно намічалися, і перехідним етапом від тоталітарної форми правління до демократичної.
Спираючись на досліджений матеріал, правовий термін “корупція” визначається як незаконне прийняття майнових та немайнових послуг, благ і переваг особами, що уповноважені на виконання державних функцій, або особами, що відповідно до закону прирівнюються до них, з використанням свого правового статусу та пов’язаних з ним можливостей, а також підкуп зазначених осіб шляхом незаконного надання їм фізичними та уповноваженими представниками юридичних осіб цих благ, послуг та переваг з метою отримання від осіб, уповноважених на виконання державних функцій, або осіб, що прирівнюються до них, певних привілеїв.
Виходячи з визначення “корупції”, до її основних ознак можна віднести наступне:
– корупційна діяльність може здійснюватися як особами, уповноваженими на здійснення функцій держави та і іншими особами, прирівняними до них (наприклад, керівники відповідних державних підприємств), так і фізичними особами та уповноваженими представниками юридичних осіб;
– корупційна діяльність пов’язана з протиправним використанням наданих особам, уповноваженим на здійснення функцій держави та іншим особам, прирівняних до них, повноважень або протиправним наданням таким особам благ, пільг та інших переваг;
– спеціальною метою корупційної діяльності є отримання матеріальних благ, пільг, послуг та інших переваг як для себе так і для третіх осіб, а також отримання певних привілеїв фізичними чи юридичними особами.
Аналізуючи склад корупційного правопорушення, доходимо висновку, що об'єктом протиправного посягання є суспільні відносини, які існують між державою та наділеною нею владними повноваженнями особою, яка здійснює на основі цих повноважень управління в державі. Ґрунтуючись на цьому, стверджуємо, що об'єктом корупційних правопорушень є суспільні відносини з приводу встановленого порядку управління в державі.
Об’єктивна сторона всіх корупційних правопорушень характеризується дією чи бездіяльністю (прикладом бездіяльності може бути не складення протоколу про вчинення корупційного діяння). Аналізуючи положення Закону України „Про боротьбу з корупцією”, робимо висновок, що всі корупційні правопорушення в розумінні цього Закону слід поділити на дві групи: 1) самі корупційні діяння, які передбаченні статтею 1 Закону України „Про боротьбу з корупцією”; 2) інші правопорушення, пов'язані з корупцією (відповідно статті 5, 6, 10, 11 вищевказаного Закону).
Аналізуючи Закон України “Про боротьбу з корупцією” та чинне законодавство України, можна стверджувати, що воно не тільки не визначає поняття суб’єкта корупції та корупційних діянь, але й не дає повного переліку осіб, які належать до категорії державних службовців, та осіб, уповноважених на виконання функцій держави, що значною мірою негативно впливає на стан боротьби з корупцією в Україні. У зв'язку з цим запропоновано свою класифікацію суб'єктів корупційного правопорушення. До яких належать:
– працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, СБУ, митної служби;
– військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби);
– судді, народні та присяжні засідателі;
– посадові особи контролюючих та наглядових органів (державної податкової служби України, державної Контрольно-ревізійної служби України);
– всі інші державні службовці, які не підпадають під наведені категорії;
– керівники та головні бухгалтери банків, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності;
– особи, які постійно чи тимчасово виконують державні функції на громадських засадах: посадові особи виборчих комісій;
– громадяни, зареєстровані у встановленому законом порядку кандидатами у Президенти України, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих Рад, на посаду сільського, селищного, міського голови;
– посадові особи органів місцевого самоврядування;
– уповноважені представники офіційно зареєстрованих юридичних осіб та фізичні особи, які незаконно надають переліченим вище особам блага, пільги та переваги.
Також, у процесі дослідження, автор доходить висновку, що всім корупційним правопорушенням притаманний прямий умисел, це означає, що жодне з корупційних правопорушень не вчиняється з необережності.
У процесі проведення розмежування між корупційним діянням як адміністративним проступком та як злочином, доходимо висновку, що основна відмінність корупційного правопорушення як адміністративного проступку та такого корупційного діяння, як хабарництво, полягає в тому, що для визначення діяння корупційним проступком достатньо того, що особа, яка уповноважена на виконання функцій держави, незаконно отримує в зв’язку з виконанням таких функцій матеріальні блага, послуги, пільги, тобто має місце прийняття даними особами матеріальних цінностей чи послуг матеріального характеру, то для хабарництва дана ознака не є основною для визначення діяння кримінально-карним злочином.
Розглядаючи думки науковців щодо класифікації заходів боротьби з корупцією в України, автор доходить висновку, що всі заходи боротьби необхідно розмежувати на дві групи:
- заходи адміністративного примусу. До яких в свою чергу належать заходи адміністративного попередження, припинення та адміністративної відповідальності; дана група заходів полягає у конкретних заходах примусу органів, які покликані вести боротьбу з корупцією згідно з чинним законодавством України;
- організаційно-правові заходи боротьби з корупцією полягають у прийнятті органами виконавчої влади нормативно-правових актів, які спрямовані на врегулювання відносин боротьби з корупцією, вдосконаленні вже діючих актів та в практичних діях державних органів щодо створення умов для правомірного функціонування державного апарату та попередження корупції через усунення причин та умов виникнення корупції в Україні.
Досліджуючи далі питання боротьби з корупцією, автор доходить висновку, що оскільки Закон України „Про боротьбу з корупцією”, якщо аналізувати його зміст, визначає як заходи попередження, припинення, так і відповідальності за вчинення корупційних діянь, а у преамбулі законодавець обійшов питання відповідальності, у зв'язку з чим пропонується преамбулу Закону України „Про боротьбу з корупцією” викласти у наступній редакції: “цей Закон визначає правові та організаційні засади (принципи) запобігання (попередження) корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь, а також притягнення винних осіб до відповідальності”.
Розглядаючи заходи адміністративного примусу, зокрема, заходи адміністративного попередження корупційних діянь, автор доходить висновку, що попередження корупційних діянь зведено законодавцем виключно до обмежень, які передбачені в Законі України „Про боротьбу з корупцією”, у зв'язку з чим і пропонується визначити поняття попередження корупції шляхом внесення змін до Закону України "Про боротьбу з корупцією", що дасть підставу відносити до заходів попередження корупції не тільки спеціальні обмеження, передбачені статтями 5 та 6 Закону України "Про боротьбу з корупцією", а й інші: загальноправові, кримінальні, криміналістичні та інші превентивні заходи. Під попередженням корупції пропонується розуміти діяльність органів та посадових осіб, які ведуть боротьбу з корупцією, яка спрямована на виявлення, вивчення, обмеження або усунення явищ, що сприяють вчиненню корупційних правопорушень”.
Автором також зазначається, що чинне законодавство України нечітко розмежовує види відповідальності, до яких особу може бути притягнуто за вчинення корупційних правопорушень. У зв'язку з чим пропонується, з метою чіткого розмежування заходів адміністративної відповідальності та інших видів заходів, у санкціях статей Закону України „Про боротьбу з корупцією”, якими встановлено адміністративну відповідальність, передбачити, що вчинення корупційних правопорушень тягне за собою „адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від ... до ... неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави”.
Досліджуючи питання організаційних заходів боротьби з корупцією, автор доходить висновку, що перед тим, як визначати організаційні заходи боротьби з корупцією, необхідно визначитись з передумовами та причинами корупції в Україні. Оскільки організаційні заходи в першу чергу повинні бути спрямовані на усунення таких причин та передумов.
Передумови виникнення корупції пропонується розділяти на наступні групи:
1) передумови загальної групи, тобто передумови, які властиві усім державам світу;
2) передумови, які властиві певним країнам залежно від їх соціального, економічного та політичного рівня розвитку;
3) передумови, які властиві Україні: у свою чергу ця група поділяється на:
3.1.) історичні передумови, 3.2.) передумови, які виникли після проголошення незалежності України та пов’язані з переходом України від тоталітарної до демократичної системи.
Розкриваючи систему організаційно-правових заходів, автор відзначає, що основним організаційно-правовим заходом, який впливає на боротьбу з корупцією як адміністративним правопорушенням, є створення дієвої системи органів боротьби з нею. Пропонується створення єдиного центрального органу виконавчої влади боротьби з корупцією, якому будуть підпорядковані інші органи. Тобто такі органи, як спеціальні підрозділи СБУ, МВС, органи податкової служби та прокуратури і Військової служби правопорядку, будуть мати подвійне підпорядкування: відповідним органам вищестоящого рівня – Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки України, Генеральній прокуратурі, Міністерству оборони, Податковій адміністрації, а з питань боротьби з корупцією – Національному бюро розслідувань. І в такому випадку працівник податкової міліції, наприклад, складаючи протокол про корупційне правопорушення стосовно керівника податкової інспекції, де він працює, не буде знаходитись у службовому підпорядкуванні, а отже, не буде боятись застосування службового впливу.
Підсумовуючи своє дослідження, автор доходить висновку, що боротьба з корупцією повинна провадитись поетапно.
Перший етап повинен полягати у визначенні передумов та причин, що сприяють виникненню та процвітанню корупції в Україні.
Другим етапом повинно стати розроблення загальнонаціональної стратегії та тактики боротьби з корупцією. І вже тільки після визначення цих основних категорій необхідно запроваджувати конкретні заходи боротьби з корупцією в Україні, які повинні базуватися на принципі рівноваги між врегулюванням вищевказаних проблем на нормативному рівні та втіленні в життя конкретних практичних заходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Характеристика джерел Найменування
Монографії: один, два або три автори

Пять та більше авторів

Перекладні видання

Словники

Складові
частини журналу,

іноземного журналу,

Тези доповідей

Дисертації

Автореферати дисертацій

Нормативні акти України

Історичні нормативні акти

Нормативні акти іноземного
законодавства

Міжнародні нормативно-правові акти

Законопроекти

Іноземна література

1. Алексеев С.С. Общая теория права. – Х.:БЕК, 1994. - 223 с.
2. Алексеев С.С. Теория государства и права. - М.:Изд-во МГУ, 1985. - 477с.
3. Анджієвський В.С. Тимченко І.А. Нове законодавство про адміністративні правопорушення. - К.:Політвидавництво України, 1987.- 110 с.
4. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. – М.:БЕК,1997. – 368 с.
5. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР: Учебн. пособие. - Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. - 201 с.
6. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности. Учебн. пособие. - Пермь, 1969. - 344 с.
7. Д.Н.Бахрах. Административное право Росии. Учебник для вузов. - М.:Норма, 2002. - 425 с.
8. Бортошек М. Римское право. Определения. Понятия. Термины. – М.:Политиздат, 1989. – 320 с.
9. Брынцев В.Д., Садовський К.С. Коррупция. Проблемные вопросы судебной практики.- Х.: ”Ксилон”, 2000. – 130 с.
10. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СССР. - Львів, "Вища школа", Вид-во при Львів. ун-ті, 1975.- 176 с.
11. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. (гос. и материально-правовое исследование) - Воронеж, Изд-во Воронежского ун-та, 1970. - 243 с.
12. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование. Воронеж, изд-во Воронеж. ун-та, 1976.- 199 с.
13. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ: Навч. посібник /Укр. акад. внутрішніх справ.-К., 1995.-78 с.
14. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. - К.: Вища школа.- 1991.
15. І.П.Голосніченко, М.Ф.Стахурський Адміністративний процес: Навчальний посібник / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І.П.Голосніченко. – К.:ГАН, 2003. – 256 с.
16. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности: (Социол. и юрид. аспекты).-Л.: Изд-во ЛГУ, 1983.-142 с.
17. Дурманов Н.Д. Понятие преступления /Отв. ред. М.Д. Шаргородский; АН СССР. Ин-т права.-М,-1948.-315 с.
18. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності : кримінально – правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003. – 924 с.
19. Дымченко В.И. Административная ответственность предприятий и организаций. Учеб. пособие / МВ и ССО РСФСР; Дальневосточный гос. ун-т.- Владивосток: ДВГУ, 1985.- 84 с.
20. П.Дорошенко. Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин: [Монографія]. – К.: Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2000. – 104 с.
21. Камлик М.І, Немержицький Є.В. Корупція в Україні. - К.: Знання, 1998. – 184 с.
22. В.А.Клименко, Н.И.Мельник, Н.И.Хавронюк. Коментарий к Закону Украины «О борьбе с коррупцией». - К.:“Блиц-Информ”, 1996. – 512 с.
23. Клюшниченко А.П. Советское административное право. Часть общая. Специализированный курс лекций. – К.: Киевская высшая школа МВД СССР, 1975. - 263 с.
24. Коваль Л. Адміністративне право України. Курс лекцій. - Київ: “Основи”, 1994. - 154 с.
25. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій (для студентів юрид. вузів та фак.).- 3-тє вид.- К.: ТОВ "Вентурі",1998.- 207 с.
26. Коваль Л.В.Административно-деликтное отношение. - Киев: «Вища школа», Голов. суд-во, 1979. - 230 с.
27. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення. - К.:"Вища школа", Вид-во при Київ. ун-ті, 1975.- 159 с.
28. Козлов Ю.М. Административное право. - М.: Юридическая литература, 1968.- 575 с.
29. Козлов Ю.М. Административные правонарушения.- М.: "Юрид. лит.", 1976 - 184 с.
30. А.И Кирпичников. Взятка и коррупция в России. – Санкт-Петербург:Из-во “Альфа”, 1997. – 351 с.
31. В.А.Колпаков. Адміністративне право України. Підручник. – К.:ЮрінкомІнтер,1999. – 645 с.
32. Козлов Ю.М. Административное право. - М.:Юридическая литература, 1968.- 575 с.
33. И.И.Курицкий, Л.А. Гиммельфарб, Н.И.Шахмантер. Уголовный кодекс УССР. Текст с постатейными раъзяснениями из циркуляров и постановлений Наркомьюста и Верх. Суда УССР и определений УКК Верховного Суда УССР (по 1 июля 1927 г.) с сопоставительной таблицею статей УК старой и новой редакции и алфавитно-предметным указателем. - Х.:Юридическое издательство НКЮ, 1927. – 322 с.
34. Н.С.Малеин. Правонарушение: понятие, причины, ответсвенность. – М.:Юридическая литература, 1985.- 191 с.
35. В.М.Марчук, Л.В.Ніколаєва. Правомірна поведінка, правопорушення та юридична відповідальність. Конспект лекцій з курсу “Основи права”. Частина ІІ. - К., 1996.- 55 с.
36. М.І.Мельник. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.
37. Мельник М.І. Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії). Монографія. – К.:Юридична думка, 2004. – 400 с.
38. Мельник М.І., Редька А.І., Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар Закону України „Про боротьбу з корупцією”. За редакц. М.І.Мельника. – К.:Атіка, 2003 – 320 с.
39. Подопрыгора А.А. Основы Римского гражданского права. - К.: ООО «Вентури», 1995. – 320 с.
40. Севрюгин В.Е. Понятие правонарушения (проступка) по административному законодательству. Учебное пособие. – М., 1988. – 252 с.
41. Севрюгин В.Е. Проблемы адимнистративного права. Учебное пособие. - Тюмень. - ТВШ МВД РФ, ТГУ, 1994. – 245 с.
42. Сурилов А.В. Теория государства и права: Учеб.пособие. – О.:Вышая шк., 1989. – 439 с.
43. Ю.А.Тихомиров. Курс административного права и процесса. – М.:Юринформцентр, 1998. – 740 с.

44. Державне управління: теорія і практика / В.Б.Аверянов, Шемшученко, Цвєтков та інш./За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Аверянова В.Б. –К.:Юрінком Інтер, 1998. – 322 с.
45. Адміністративне право України. Підручник для юридичних вузів та факультетів. / Ю.П.Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Паращук та інші. / За редакцією Ю.П.Битяка. – Х.:Право, 2000. – 405 с.
46. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник. За редакцією В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 317 с.

47. Бах Р. Мост через вечность. Перевод с англ.. – К.: “София”, Ltd., 1999. – 368 с.

48. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. – М.:1997. – 460 с.
49. Словарь иностранных слов. - М.: Политиздат, 1987. – 560 с.
50. Юридический словарь. - М.: Инфарм, 1998. – 740 с.
51. С.И. Ожегов. Словарь русского языка. - М.:Русский язык, 1990. – 921 с.

52. Аслаханов А.А. Проблемы уголовно-правовой борьбы со взяточничеством // Государство и право. – 1993. - №4. - С.81-88.
53. Багрій-Шахматов Л.В. Організована злочинність і корупція // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. - №2. - С. 3.
54. Багрий-Шахматов Л.В. Соотношение коррупции, рэкета и организованной преступности // Юридична освіта і правова держава: Зб.наук.пр. – Одеса, 1997. – С. 196 – 206.
55. В.Борисов, Л.Дорош, І.Христич. Міжнародний науково-практичний семінар „Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність” // Вісник Академії правових наук України. – 2001. - №3 (26) – С.252- 264.
56. Волженкин Б.В. Коррупция и уголовный закон // Правоведение. – 1991. – С.63-70.
57. Дудоров О. Корупція. Варіації на теми хабарництва // Віче.- 1994.- №8-С.51-54.
58. О.Дяченко. Визначення суб΄єкта адміністративного правопорушення та його загальних ознак: окремі проблеми // Право України. – 2001. - №8. – С. 83- 86.
59. В.А.Закс. Социокультурные предпосылки коррупции // Государство и право. – 2001. - №4. – С. 52 – 55.
60. В.Зеленецький, О.Кальман. Корупція в Україні та організаційно-правові основи боротьби з нею // Право України. – 2001.-№4. – С. 17 – 23.
61. Кальман О. Взаємозв'язок організованої злочинності та корупції у сфері економіки // Вісник академії правових наук України. –1997. - №4. – С.188-190.
62. Кауфман Д. Корупція в тумані двозначності // Політика і час. – 1998. - №1. – С.58 – 65.
63. Кузнецова Н.В. Коуррупция в системе уголовных преступлений. Круглый стол // Вестник Московского университета. Сер.11. Право. - 1993 . - №1.- С.2 –26.
64. Комиссаров В.С. Уголовно-правовые аспекты борьбы с коррупцией // Вестн.Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 1993. - №1. – С.28.
65. Я.Кураш, І.Христич. Міжнародний семінар з питання відповідальності посадових осіб за корупційну діяльність // Право України. – 2001. - №10. – С.134-135.
66. В.Н.Лопатин. О системном подходе в антикорупционной политике // Государство и право. – 2001.- №7. – С. 23 - 36.
67. Лунеев В.В. Коррупция, учтенная и фактическая // Государство и право. – 1966. - №8. – С. 78 – 91.
68. Лунеев В.В. Правовое регулирование общественных отношений важный фактор предупреждения организованной и коррупционной преступности (тезисы доклада) // Государство и право. – 2001. - №5. – С. 106 – 112.
69. Мельник М. Корупція: проблеми визначення сутності і поняття // Вісник академії правових наук України. - 1997.- №3. – С.76-86.
70. М.Мельник. Протидія корупції: поняття, мета, напрями // Право України.-2002. - №4. - С.22-26.
71. Мельник М. Антикорупційна діяльність в органах влади та її наукове забезпечення // Право України. - 2000. - №3. - С. 67-71.
72. Мельник М. Хабарництво в сфері підприємництва // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. -№10. – С.10-17.
73. Мельник М. Корупція як соціальне явище // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - №1. – С.63-68.
74. М.Мельник. Механізм корумпованих відносин // Право України. – 2001. - №4. – С. 105 – 109.
75. Мельник М. Бень А. “УБОЗи можут почити в бозі” // Голос України.- 1997. 25 березня. - С.3.
76. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення (ст.176-4 КК України) // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - №6. С. 32 – 37.
77. В.Мозоль. Щодо розмежування понять "посадова" і "службова" особи податкової міліції // Право України. – 2004.- №12. – С. 67. – 71.
78. В.Навроцький. Провокація хабара як можливий спосіб боротьби з корупцією // Вісник Академії правових наук України. – 1998. - №4. С.157 – 162.
79. Омельченко С. Корупція з точки зору різних культур світу // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - №3. – С. 54 – 57.
80. В.Сташис. Проблеми боротьби з організованою злочинністю і корупцією в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 2001. - №2. – С. 163 – 168.
81. С.Шалгунова. Запобігання корупції: деякі міркування // Право України. – 1998. - №9. С. 65- 67.
82. А.Юшко. Правові аспекти ротації кадрів як один із шляхів запобігання корупції // Право України. – 1999.- №7. – С. 74 – 76.

83. Б’янкамарія Фонтана. Витоки давньої традиції // Кур’єр ЮНЕСКО, серпень. - 1996. – С. 8-9.
84. Леонід Плющ. Гласність і період після гласності // Кур’єр ЮНЕСКО, серпень. - 1996.– С.30 – 32.
85. Концепція адміністративної реформи в Україні. Український правовий часопис. Адміністративна реформа в Україні. Випуск 4. – Українсько – Європейський консультативний центр з питань законодавства. – 78 с.

86. До літа - з “Чистими руками” // Голос України. – 1997. – 4 березня.
87. Борьба с коррупцией: министр требует не работать по мелочам. // День. - №124. – 13.07.2002 г.
88. Щорічне послання Президента України Леоніда Кучми до Верховної Ради України від 22.02.2000 р. // Урядовий кур’єр від 23.02.2000 р.
89. Виступ Президента України Леоніда Кучми на розширенному засіданні Координаційного комітету при Президенті України по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю 30 січня 1995 року // Голос України. – 1995. – 1 лютого.
90. Виступ Президента України Л.Кучми на засіданні Координаційного комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України 16 лютого 1998 р. // Одесские известия. – 22 лютого 1998 р.
91. Журнал ЮСИА, Том 3, Номер 5, ноябрь 1998 г.
92. Интервью с Элеанорой Робертс Льюис, главным юрисконсультом по делам международной торговли Министерства торговли США. Журнал ЮСИА, Том 3, Номер 6, ноябрь 1998 г.
93. Н.В.Кузнєцова. Правонарушения в сфере приватизации и распределения земель // Коррупция в России: состояние и проблемы / Мат.научн.-прак.конфер. (26-27 марта 1996г.) – М.: Моск.ин-т. внутр.дел РФ. –1996.- С. 29-35.
94. Гаращук В. Стратегія і тактика боротьби з корупцією. Концепція боротьби з корупцією в Україні. Міністерство юстиції України. Підготовчі матеріали. Координатор – центр правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України. - К., 1997.
95. В.М.Гаращук, А.І.Козлов. Адміністративно-правові засоби боротьби з корупцією та контроль за їх реалізацією. Матеріали “Круглого столу” . Організаційні та правові проблеми боротьби з корупцією. – Х., 1999.- С.38-41.
96. Голосніченко І.П. Адміністративна реформа та її значення для боротьби з корупцією. Концепція боротьби з корупцією в Україні. Міністерство юстиції України. Підготовчі матеріали. Координатор – Центр правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України. – К., 1997.
97. Кальман О. Стратегія і тактика боротьби з корупцією на сучасному етапі розвитку державотворення. Організаційні та правові проблеми боротьби з корупцією. Національна юридична академія України ім. Я.Мудрого. Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України. Матеріали “круглого столу”. – Х. -1998 р. - С. 11-16.
98. Коваленко О.В. Основні напрямки вдосконалення законодавства, спрямованого на боротьбу з корупцією. Міністерство юстиції України. Концепція боротьби з корупцією в Україні. Підготовчі матеріали. Координатор - Центр правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України. Випуск 2.1. (25.09.97 р.). - К., 1997.
99. Ляшев К., Анпілогов П. Організована злочинність та її складова корупція. Концепція боротьби з корупцією в Україні. Міністерство юстиції України. Підготовчі матеріали. Координатор –центр правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України. - К., 1997.
100. Н.О.Лопашенко. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Корупція в органах державної влади: природа, заходи протидії, міжнародне співробітництво”. - м. Нижній Новгород, 6-8 грудня 2000 року.
101. Пасхавер О. Антикорупційна спрямованість економічних та політичних реформ. Концепція боротьби з корупцією в Україні. Міністерство юстиції України. Підготовчі матеріали. Координатор –центр правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України. - К., 1997.
102. О.Пасхавер. Антикорупційний аспект економічних та політичних реформ. Матеріали Першого національного симпозіуму «На шляху до Доброчесності». – К., 28-29 листопада 1997 р. - С.2 –10.
103. Осика М. Проблеми корупції у Великобританії. Національна юридична академія ім. Я.Мудрого. Науково - дослідний інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України. Матеріали “круглого столу”. – Х., 1998 р. - С. 71-74.
104. О.Шаров. Національна система доброчесності. – Матеріали першого Національного симпозіуму "На шляху до доброчесності". – К., 28-29 листопада 1997р.
105. Збірка матеріалів про боротьбу з організованою злочинністю. Підготовлено Національною академією внутрішніх справ для семінару “Боротьба з організованою злочинністю і корупцією”. – К., 4-5 квітня 2000 р.
106. Холмс Л. Корупція та криза в посткомуністичних державах: Доповідь на міжнародній конференції “Корупція в сучасній політиці” (Англія, 14 – 16 листопада 1996 р.). – 40 с.
107. Луіза І.Шеллі. Організована злочинність і корупція: перешкоди для розвитку вільної ринкової економіки. – Матеріали Національного симпозіуму "на шляху до Доброчесності". – К., 28-29 листопада 1997. – С.1.
108. Національні системи доброчесності. Посібник Трансперенсі Інтернешнл. Під редакцією Д.Поупа. - Берлін, 1997. – 114 с.
109. Питання національної доброчесності. Аналітичний звіт. Українська правнича фундація. Київський міжнародний інститут соціології. – К., 1998. – С. 3-5.
110. Спеціальне бюро розслідувань: Незалежний орган з питань боротьби з корупцією в Литві // Матеріали міжнародного семінару "Антикорупційні розслідування та стратегія попередження корупції". – Київ, 15-16 травня 2002 року. - С.91. – 98.

111. Герасименко Є.С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності: Дис...канд.юрид.наук: 12.00.07 - К., 2000.- 204 с.

112. Абдиев К.М. Понятие коррупции и система уголовно-правовых средств бороьбы с ней (по материалам Кыргизской республики): Автореф.дис. … к-та юрид.наук: 12.00.08 / Акад. МВД РФ. –М., 1995. – 21 с.
113. Астанин В.В. Коррупция и борьба с ней в Росии второй половины XVI - XX вв. (криминологическое исследование): Автореф.дис. … к-та юрид.наук: 12.00.08 / НИИ Генеральной прокуратуры РФ. – М., 2001. – 19 с.
114. Баранов С.О. Попередження адміністративних правопорушень, що посягають на митні відносини: Автореф.дис. ... к-та юрид.наук: 12.00.07 / Київськ. нац. універс. ім.Т.Шевченка. – К., 2002. – 19 с.
115. Зима О.Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб. Автореф. дис. … к-та. юрид. наук: 12.00.07 / Харківська нац. академія ім.Я.Мудрого– Х., - 2001. – 20 с.
116. Лаптеакру В.Д. Борьба с коррупцией в Республике Молдова (социальные, уголовные и криминологические аспекты: Автореф.дис. … к-та юрид.наук: 12.00.08 / Междунар. не завис. Ун-т Респ. Молдова. – Кишинэу, 1998. – 22 с.
117. Лукомський В.С. Кримінальна відповідальність за дачу хабара та посередництво в хабарництві: Автореф.дис. … к-та юрид.наук: 12.00.08 / Інстит.держ. і права АН України – К., 1996. – 28 с.
118. Мизерий А.И. Уголовно-правовые и криминологические аспекты борьбы с коррупцией в органах власти: Автореф.дис. … к-та юрид.наук: 12.00.08 / Нижегород. Юрид. ин-т МВД РФ. – Нижний Новгород, 2000. – 29 с.
119. Прохоренко О.Я. Протидія корупційним проявам у системі державної служби України: Автореф.дис. ... к-та держ. управл.: 25.00.03./ Нац. Акад.держ.управл. при Президентові України.- К., 2004. – 20.
120. Стефанюк В.С. Правова обумовленість запровадження адміністративної юстиції в Україні: Автореф.дис. ... к-та юрид.наук: 12.00.07./ Київський нац. університ. Ім.Т.Шевченка. – К., 2000. – 20.
121. Терещук О.В. Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення. Автореф. дис. … к-та. юрид. наук: 12.00.08/ Одес. нац. юрид. акад. – О., 2000. – 20 с.
122. Чабан В.П. Акти адміністративного примусу в діяльності міліції України. Автореф. дис. … к-та. юрид. наук. 12.00.07 / Нац. акад. внутр. справ України.- К., 2001. – 18 с.

123. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст. 141.
124. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. –1984.- Додаток до №51. – Ст.1122.
125. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1971 р. - Додаток до №50. - Cт. 375.
126. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. - К.: ЮрінкомІнтер, 2001. - 360с.
127. Кримінально-процесуальний кодекс України. Затверджений Законом Верховної Ради УРСР від 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1960.- №1961.-№2.- Ст.15.
128. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. –1991.- №4.- Ст.20.
129. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №6. –Ст.37.
130. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53.- Ст. 793.
131. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - №2. – Ст.303.
132. Закон України „Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України” від 07 березня 2002 року №3099-ІІІ // Відомості верховної Ради України. – 2002. - №32. – Ст. 225.
133. Закон України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року №2229-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992.- №27. – Ст.382.
134. Закон України “Про загальний військовий обов‘язок та військову службу” від 25.03.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 27. – Ст. 385.
135. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30.06.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №35. – Ст. 358.
136. Закон України “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 24 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №24. – Ст.184.
137. Закон України “Про статус народного депутата України” від 17.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №3. – Ст. 17.
138. Закон України “Про статус суддів” від 15.12.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 8. – Ст.56
139. Закон України “Про державну службу” від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №52. –Ст. 490.
140. Закон України “Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів” від 04.02.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 24. - Ст. 180.
141. Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №40. – Ст. 290.
142. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №22. – Ст.303.
143. Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №34. – Ст. 266.
144. Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” від 12 липня 2001 року // Урядовий кур'єр. – 29 серпня 2001 р. - №154.
145. Постанова Верховної Ради України від 26 січня 1993 року “Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю”. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №11. - Ст.87.
146. Указ Президента України “Про Координаційний комітет з питань боротьби зі злочинністю” від 18 червня 1993 року №218/93 // Голос України. – 22.06.1993р. - №115.
147. Указ Президента України “Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю” від 26 листопада 1993 року №561/93 // Голос України. –02.12.1993р. - №229.
148. Указ Президента України „Про Національне бюро розслідувань України” від 24 квітня 1997 року №371/97 // Офіційний вісник. – 1997. - №17. – Ст.9.
149. Указ Президента України “Про Концепцію боротьби з корупцією на 1998 - 2005 роки” від 24.04.1998 р. // Офіційний вісник України.-1998. - №17. - Ст. 621.
150. Указ Президента України від 25 грудня 2000 р. №1376 „Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки” // Офіційний вісник. – 2000. - №52. – С. 2258.
151. Указ Президента України від 22 липня 1998 р. №810 „Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” // Офіційний вісник. – 1999. - №21. – С. 943.
152. Розпорядження Президента України від 28 вересня 1992 року “Про додаткові заходи щодо посилення боротьби із злочинністю та зміцнення правопорядку в Україні” №150/92-рп // Голос України. – 30.09.1992. - №186.
153. Постанова Кабінету Міністрів України “Про перелік посад у державних органах, Товаристві сприяння обороні України, Академії наук України та галузевих академіях наук України, які можуть бути заміщенні військовослужбовцями та граничних військових звань за цими посадами” №266 від 27 квітня 1994 р.
154. Положення про Міністерство внутрішніх справ України. Затверджене Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року №1138/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. - №42. – Ст. 1774.
155. "Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією”. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25.05. 1998 р №13 // Закон і бізнес. –1998. – С. 18-21.
156. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „а” пункту 2 статті 5, статті 8, абзаців першого, другого пункту 2 статті 23 Закону України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, указів Президента України „Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю” та „Про підвищення ефективності діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю” (справа про Координаційний комітет) №9-рп/ 2004 від 07 квітня 2004 року // Вісник Конституційного Суду України.- 2004. - №2. – С.17-21.
157. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України від 24 квітня 1997 року №371 "Про Національне бюро розслідувань України" (справа щодо утворення Національного бюро розслідувань України) від 06 липня 1998 року № 10-рп/98 // Лінецький С.В., Мельник М.І., Ришелюк А.М. Конституційне законодавство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення): Збірник нормативних актів. – К.:Атіка, 2000. – С.762-766.

158. Декрет РНК “О взяточничестве”. Собрание узаконений и распоряжений правительства за 1917- 1918 г.г. Управление делами Совнаркома СССР. М. -1942 . - №35. - Ст. 466 -467.
159. Кримінальний кодекс УРСР. Затверджений Центральним Виконавчим Комітетом Української РСР 8 червня 1927 р. (З.У. УРСР 1927 р. №26-27, ст.131). Офіційний текст із змінами і доповненнями на 1 листопада 1949 р., з постатейними матеріалами і додатками. – К. – 167с.
160. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. - №2. - Ст.