ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ

Краткое описание

ЗМІСТ

Стор.
ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1 Адміністративно-правові спори: сутність і зміст

1.1. Поняття й риси адміністративно-правового спору……………………….11
1.2. Адміністративний і судовий порядки розгляду адміністративно-правових спорів, їх співвідношення й законодавче регулювання………….....................29
1.3. Головні напрями застосування зарубіжного досвіду функціонування адміністративної юстиції в Україні…………………………………………….56
Висновки до розділу 1………………………………………………………….103

РОЗДІЛ 2 Механізм розгляду адміністративно-правових спорів

2.1. Адміністративне судочинство. Види адміністративно-правових спорів, підвідомчих судам України……………………………………………………105
2.2. Проблеми становлення й законодавчого регулювання діяльності адміністративних судів в Україні……………………………………………..132
2.3. Принципи адміністративного судочинства………………………………142
2.4. Порядок розгляду адміністративно-правових спорів у судах…………..156
Висновки до розділу 2………………………………………………………….177

Загальні висновки…………………………………………………………….181

Список використаних джерел……………………………………………….187

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Конституція України проголосила права і свободи людини найвищою соціальною цінністю, а на державу поклала обов’язок їх забезпечувати й захищати. Важливу роль у справі захисту прав, свобод та законних інтересів осіб у сфері державного управління та місцевого самоврядування мають відігравати адміністративні суди, оскільки саме вони розв’язуватимуть адміністративно-правові спори, у яких однією зі сторін виступає фізична або юридична особа, а іншою – орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи посадові особи.
Питання щодо порядку розгляду адміністративно-правових спорів набули особливої актуальності не лише у зв’язку із запровадженням в Україні адміністративного судочинства, а й тому, що існуючі механізми їх вирішення виявляються недостатньо ефективними, такими, що не забезпечують особам повноцінної реалізації їх права на захист. Причина такого становища, як вбачається, полягає в тому, що позасудовий (адміністративний) механізм розв’язання спорів у сфері державного управління й місцевого самоврядування належним чином не врегульовано. Що стосується судового порядку, то законодавство відносить вирішення спорів цієї категорії до підвідомчості судів, як загальної юрисдикції, так і господарських. За таких обставин не існує, звісно, і єдиного законодавчого акта, норми якого встановлювали б процесуальні правила судового розв’язання адміністративно-правового спору. Збільшення завантаженості судів загальної юрисдикції справами, що виникають з адміністративно-правових відносин, особливо за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, впливає на ефективність здійснення правосуддя по цих справах. Так, судами Харківської області у 2003 р. закінчено провадженням із винесенням рішення 563 справи зазначеної категорії, з них із задоволенням вимог – 423, а у 2002 р. ці данні становили 470 та 299 відповідно.
Певні труднощі в реалізації права на захист викликає зверхнє становище влади над громадянином, неврегульованість на законодавчому рівні процедур видання органами виконавчої влади та місцевого самоврядування правових актів управління. Не існує також, легального (законодавчого) визначення категорії «адміністративно-правовий спір», що, у свою чергу, ускладнює вирішення питань стосовно видів спорів, які мають бути підвідомчі адміністративним судам.
Для вирішення названих та інших проблем щодо захисту прав і свобод людини і громадянина у сфері управлінської діяльності, нагальним є прийняття Адміністративно-процесуального кодексу України, у якому повинно бути врегульовано порядок розгляду адміністративно-правових спорів в адміністративних судах, формування системи яких триває, визначено поняття «адміністративно-правовий спір» та вирішені інші необхідні питання.
Проблематика адміністративно-правового спору й порядку його розв’язання українською доктриною адміністративного права малодосліджена. Водночас певна увага в сучасній науковій юридичній літературі їй приділялася. Однак більшість вчених-адміністративістів досліджують цю проблематику в межах питань, які стосуються утворення і функціонування інституту адміністративної юстиції, запровадження адміністративного судочинства, окреслення меж позасудового розгляду адміністративно-правових спорів тощо.
Недостатня розробка теоретичних положень, наявність низки актуальних правових проблем щодо законодавчого визначення механізму розв’язання адміністративно-правових спорів на основі сучасної практики їх розгляду й послужили підставою для обрання дисертанткою цієї теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з комплексною цільовою програмою № 0186.0.070865 “Права людини та проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні”, яка розробляється в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 21.12.2001 р., протокол № 7.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в комплексному аналізі теоретичних і практичних проблем розгляду й вирішення адміністративно-правових спорів в Україні, з’ясуванні змісту категорії “адміністративно-правовий спір”, а також у накресленні основних напрямків удосконалення законодавства, що регулює порядок розв’язання адміністративно-правових спорів. Для досягнення поставленої мети авторкою головна увага була приділена вирішенню наступних завдань, як-то:
– з’ясування сутності й виявлення рис адміністративно-правового спору;
– аналіз особливостей позасудового розгляду адміністративно-правових спорів, стану його правового регулювання та напрямків удосконалення;
– розгляд видів адміністративно-правових спорів, вирішення яких здійснюється в судовій процесуальній формі;
– висвітлення й аналіз досвіду деяких країн Європи та США щодо діяльності інституцій, які розглядають і розв’язують адміністративно-правові спори з метою врахування негативних і запозичення позитивних напрацювань Україною;
– виявлення особливостей адміністративного судочинства;
– розгляд низки проблем з формування в Україні адміністративних судів;
– визначення загальних засад розгляду адміністративно-правових спорів у судах;
– накреслення напрямків розвитку законодавства, норми якого закріплюють механізм вирішення адміністративно-правових спорів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі розгляду й розвязання правових спорів у сфері державного управління й місцевого самоврядування між фізичними чи юридичними особами, з одного боку, та органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадовими особами – з іншого.
Предметом дослідження виступають відповідні правові норми, що закріплюють механізм і компетенцію державних інституцій щодо вирішення адміністративно-правових спорів, а також питання створення і функціонування системи адміністративних судів.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям наукового дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. На всіх етапах дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання, як діалектичний, формально-юридичний, статистичний, структурно-логічний, порівняльно-правовий та ін. За допомогою діалектичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено сутність та особливості адміністративно-правового спору й адміністративного судочинства. Формально-юридичний метод застосовано для аналізу існуючої системи правових норм, які регулюють порядок вирішення адміністративно-правових спорів, що в комплексі з методом логічного аналізу дозволило накреслити напрямки з удосконалення законодавства в розглядуваній сфері. Для з’ясування тенденцій, які характеризують розвиток механізмів захисту осіб від свавілля владних структур, послужив історико-правовий метод наукового пізнання. Методи класифікації і групування вжито при вивченні й узагальненні видів адміністративно-правових спорів. Застосування порівняльно-правового методу допомогло дослідити порядок розвязання адміністративно-правових спорів у деяких зарубіжних країнах і запропонувати рекомендації щодо запозичення світового досвіду в процесі опрацювання засад адміністративного судочинства в Україні.
У процесі виконання дисертаційної роботи використано результати наукових досліджень загальної теорії держави і права, адміністративного права, цивільно-процесуального права, конституційного права та інших галузей права і процесу, а також праці зарубіжних учених-юристів, які раніше не перекладалися на державну чи російську мови.
Інформаційну й емпіричну базу дослідження становлять поглиблене вивчення й аналіз практичної діяльності загальних і господарських судів Харкова й Харківської області, загальних судів Автономної Республіки Крим, довідкові видання і статистичні матеріали з порушеної проблематики.
Теоретичну основу дисертації становлять наукові положення, які стосуються сутності адміністративно-правового спору й механізмів його розв’язання, що містяться у працях: А.Т. Боннера, В.Д. Бринцева, Ю.В. Геор- гієвського, Р. Гнейста, І.П. Голосніченка, І.Г. Дікова, М.Д. Загряцькова, Л.О. Зайдемана, О.Б. Зеленцова, А.І. Єлістратова, І.Б. Коліушко, Н.М. Кор- кунова, С.А. Корфа, Є.Б. Лупарева, Н.Б. Писаренко, Ю.С. Педько, В.І. Рем- ньова, Н.Г. Саліщевої, А.О. Селіванова, В.В. Скитовича, Ю.М. Старилова, В.С. Стефанюка, М.М. Тищенка, О.І. Угриновської, Н.Ю. Хаманьової, Д.М. Чечота та інших. При написанні даної наукової роботи також широко використовувалися надбання таких українських та російських учених-адміністративістів, як: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, І.В. Бойко, В.В. Бойцова, В.Я Бойцов, В.М. Га- ращук, Ю.М. Козлов, О.Д. Крупчан, Л.А. Ніколаєва, Н.Р. Нижник, Ю.О. Ти- хомиров, В.І. Шишкін, Ф.Д. Фіночко, О.М. Якуба та ін, а також зарубіжних науковців і практиків у сфері адміністративного права.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним з перших в українській адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем механізму вирішення адміністративно-правових спорів, які є частиною більш глобальної проблематики, пов’язаної із забезпеченням реалізації й захисту конституційних прав і свобод осіб у сфері державного управління. На підставі проведеного дослідження в роботі сформульовано низку нових положень, висновків, пропозицій, які, на думку дисертантки, мають важливе значення для юридичної науки і практики, а саме:
– наводиться авторське визначення адміністративно-правового спору, як різновиду юридичного конфлікту, що виникає з публічно-правових відносин у сфері державного управління й місцевого самоврядування, обов’язковою стороною такого спору є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи або інші суб’єкти, на яких покладається виконання функцій державних органів, а його розв’язання може бути здійснено в адміністративному чи судовому порядку з метою захисту прав, свобод і законних інтересів осіб, забезпечення законності у зазначеній сфері;
– дістали подальшого обґрунтування позиції відносно того, що найбільш ефективним механізмом захисту прав, свобод і законних інтересів осіб від порушень з боку суб’єктів управління є судовий, поряд з яким доцільно зберегти й адміністративний (позасудовий) порядок вирішення адміністративно-правових спорів;
– уперше проведено аналіз співвідношення адміністративного і судового порядків вирішення адміністративно-правових спорів, розглянуто та обґрунтовано переваги кожного з них;
– запропоновано авторський варіант виокремлення видів адміністративно-правових спорів, вирішення яких необхідно віднести до юрисдикції адміністративних судів, з урахуванням змісту адміністративно-правового спору й аналізу чинного законодавства, яке стосується судового захисту прав, свобод і законних інтересів осіб від порушень у сфері державного управління й місцевого самоврядування;
– здійснено аналіз зарубіжного законодавства, вивчено низку наукових робіт, які раніше не було перекладено на державну чи російську мови, щодо функціонування інституцій, які розв’язують спори між особою і владними структурами, висунуто пропозиції по вдосконаленню порядку вирішення адміністративно-правових спорів в Україні;
– подальшої аргументації отримала теза про необхідність більш широкого вивчення інституту адміністративної юстиції з точки зору адміністративного судочинства (процесуального аспекту), розглянуто особливості вказаного виду судочинства, що дозволило дійти висновку про недосконалість чинного механізму розв’язання адміністративно-правових спорів;
– зроблено спробу дати авторське бачення вирішення проблемних моментів у процесі створення адміністративних судів в Україні;
– сформульовано конкретні пропозиції щодо удосконалення законодавчого врегулювання порядку розв’язання адміністративно-правових спорів в судах і запропоновано авторську класифікацію принципів адміністративного судочинства.
Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій роботі – для поглиблення теорії адміністративно-правового спору, вивчення сутності і змісту адміністративної юстиції й такої форми її здійснення, як адміністративне судочинство;
– у правотворчій діяльності – при опрацюванні Адміністративно-процесуального кодексу України, розробці нових і вдосконаленні існуючих нормативно-правових актів, що стосуються механізмів вирішення адміністративно-правових спорів;
– у навчальному процесі – під час викладання адміністративного права, спецкурсів: «Розгляд судами адміністративних справ», «Адміністративна відповідальність», при підготовці методичних і навчальних посібників, а також розділів підручників із адміністративного права для вищих навчальних закладів;
– у практичній діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування і судів при розгляді справ, що виникають з публічно-правових відносин, за зверненнями фізичних чи юридичних осіб з питань захисту своїх прав, свобод та законних інтересів в сфері державного управління й місцевого самоврядування.
Апробація результатів дисертації. Висновки і положення поданого до захисту наукового дослідження неодноразово обговорювалися на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати дослідженої проблеми були оприлюднені на науково-практичних конференціях (“Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування”. – Харків, 2001. – 4-5 грудня; “Правові проблеми реформування регіональної влади”. – Харків, 2002. – 12 квітня; “Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні. – Харків, 2004. – 25 квітня).
Публікації. Основні положення дисертації відображені у 3-х статтях, опублікованих у наукових виданнях, визначених ВАК України фаховими, і 3-х тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура й обсяг роботи. Відповідно до мети, завдань, предмета й логіки дослідження дисертація складається зі вступу, двох розділів, що містять сім підрозділів, висновків (після кожного розділу й наприкінці роботи) та списку використаних джерел. Обсяг дисертації – 186 сторінок. Список використаних джерел становить 260 найменувань і займає 26 сторінок.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

В результаті аналізу чинного законодавства і практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць, в дисертаційному дослідженні обґрунтовується необхідність запровадження в Україні адміністративної юстиції, як інституту судового захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах з органами виконавчої влади й місцевого самоврядування і, як форма судового контролю за діяльністю останніх.
Сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування системи адміністративних судів в Україні.
Основні з них наступні:
1. Адміністративно-правовий спір, на думку дисертантки, можна визначити як різновид юридичного конфлікту, що виникає з публічно-правових відносин в сфері державного управління та місцевого самоврядування, обов’язковою стороною у якому є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи або інші суб’єкти, на яких покладається виконання функцій держаних органів, а його розв’язання може бути здійснено в адміністративному або судовому порядку з метою захисту прав, свобод і законних інтересів осіб, забезпечення законності у зазначеній сфері.
2. Аналіз генезису адміністративного і судового механізмів вирішення адміністративно-правових спорів дозволяє стверджувати, що характерною тенденцією є розширення судового порядку розв’язання спорів цієї категорії, який виявляється найефективнішим механізмом захисту прав, свобод і законних інтересів осіб. Поряд із судовим, дисертантка вважає доцільним, в якості додаткового, вдосконалювати і розвивати в Україні адміністративний порядок, адже саме він дає змогу оперативно і матеріально не обтяжливо для особи вирішити адміністративно-правовий спір;
3. Удосконалюючи процес розгляду й розв’язання адміністративно-правових спорів в адміністративному порядку, передусім треба звернути увагу на: (а) відсутність належної правової підготовленості кадрового персоналу щодо розв’язання досліджуваних спорів; (б) недостатньо чітку врегульованість окремих питань механізму їх вирішення.
4. З урахуванням досвіду країн світу, пропонується запозичити окремі правові інституту, а деякі навпаки не використовувати, оскільки вони не відповідають існуючій нині соціально-політичної ситуації в Україні, менталітету і рівню правової культури українського народу, історичному досвіду й національним традиціям.
Так, питання щодо меж втручання в дискреційну діяльність органів публічної влади, дисертантка пропонує вирішити шляхом запозичення досвіду Федеративної Республіки Німеччини. Згідно з діючим у цій країні законодавством втручання у розсуд адміністрації, обмежується перевіркою лише відповідності актів, дій, бездіяльності адміністративного органу межам власного розсуду, які передбачені законом, або меті уповноваження діяти на власний розсуд.
Разом з тим, у Німеччині функціонує інститут мирової угоди, відповідно до якого сторони, з метою повного чи часткового владнання адміністративно-правового спору, можуть укласти мирову угоду, яка протоколюється судом. Ініціювати мирову угоду може і сам адміністративний суд у формі ухвали. Така ухвала має бути підписана сторонами, якщо вони погоджуються з висунутими в ухвалі пропозиції щодо врегулювання спору. Проте запроваджувати цей інститут в українському законодавстві недоцільно, оскільки вирішення адміністративно-правового спору в будь-якому разі зачіпає інтереси суспільства, торкається законності в сфері державного управління й місцевого самоврядування.
5. Вдосконалюючи механізм розв’язання адміністративно-правових спорів в Україні, доцільно запозичити досвід Сполучених Штатів Америки щодо процедури розгляду цієї категорії спорів, зокрема: а) розв’язуючи адміністративно-правові (публічно-правові) спори, органи, уповноважені здійснювати цю діяльність, у першу чергу мають керуватися принципом пріоритету прав, свобод та інтересів осіб; б) процедури такої діяльності мають бути чітко врегульовані й прозорі; в) населення має бути поінформовано про діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування й результати розгляду адміністративних справ; г) слід забезпечити стійкий авторитет судової влади.
6. Адміністративне судочинство, розглядається як форма здійснення адміністративної юстиції, її процесуальна складова. Особливості зазначеного виду судочинства полягають у тому, що а) предметом є особлива категорія спорів – адміністративно-правові; б) нерівність правового статусу сторін адміністративно-правового спору обумовлює специфічність принципів його здійснення; в) регулюється нормами адміністративно-процесуального характеру; г) у його межах здійснюється не лише захист прав, свобод і законних інтересів осіб, а й контроль за діяльністю органів виконавчої влади і місцевого самоврядування; д) має місце специфіка кадрового забезпечення – судді мають бути обізнані у специфіці управлінської діяльності, до розгляду справи можуть залучатись непрофесійні судді.
7. З аналізу чинного цивільно-процесуального й господарсько-процесуального законодавства України види адміністративно-правових спорів що вирішуються судами України дисертанткою класифікуються за: а) змістом правовідносин з яких вони виникають – з конституційних, адміністративних, митних, фінансових та ін.; б) суб’єктом оспорювання – спори щодо колегіальних або одноособових суб’єктів; в) суб’єктом звернення – спори що заявляються фізичними особами, спори де суб’єктом звернення є юридична особа, а також спори у яких ним виступає орган наділений владними повноваженнями.
Однак особливого практичного і теоретичного значення набуває класифікація адміністративно-правових спорів за предметом оспорювання. Це спори щодо (а)нормативно-правових актів, (б) індивідуальних актів; (в) дій або бездіяльності органів; (г) повноважень; (д) постанов про накладання адміністративних стягнень.
8. До початку функціонування системи адміністративних судів доцільно чітко, на законодавчому рівні визначити які види адміністративно-правових спорів вирішуватимуться цими судами На думку дисертантки, юрисдикція адміністративних судів має розповсюджуватись на всі адміністративно-правові спори (публічно-правові спори з питань державного управління й місцевого самоврядування), щодо яких законом не встановлено іншого порядку розв’язання, а суб’єктом звернення можуть бути як фізичні так і юридичні особи. Лише деякі адміністративно-правові спори (спори щодо розмежування компетенції, адміністративних договорів, надання дозволів (санкцій) на здійснення певних дій) можуть бути заявлені до адміністративного суду органом наділеним владними повноваженнями.
9. Враховуючи організаційні й правові проблеми створення адміністративних судів в Україні автор робить спробу науково обґрунтувати питання, які стосуються їх організації й діяльності та пропонує (а) закріпити більш загальні положення щодо їх юрисдикції, (б) надати значних меж суддівському розсуду, (в) сприяти підвищенню рівня правової культури населення, (г) по-новому підійти до формування суддівського корпусу, що дозволить відтворити довіру людей до суду шляхом підвищення авторитету судової влади.
10. Автором підтримується пропозиція щодо необхідності прийняття Законів України «Про адміністративні суди», «Про нормативно-правові акти», Адміністративно-процесуального кодексу України, законодавства про адміністративні процедури. Ці нормативно-правові акти врегулюють важливі сторони діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, сприятимуть становленню адміністративного судочинства, визначенню механізму розгляду спорів, що виникають з адміністративно-правових та інших публічно-правових відносин, сприятимуть забезпеченню законності й правопорядку, охороні прав, свобод і законних інтересів осіб.
11. Адміністративне судочинство в Україні має здійснюватись із врахуванням певних принципів, серед них: а) загальні (конституційні) принципи судочинства; б) спеціальні, які властиві лише адміністративному судочинству. Останні в свою чергу поділяються на (а) принципи притаманні адміністративному процесу взагалі – швидкості (оперативності) процесу, об’єктивної істини і публічності (офіційності); (б) принципи властиві лише судовому адміністративному процесу – процесуальної активності адміністративного суду, презумпції вини суб’єкта владних повноважень.
Виокремлення цих принципів відбиває специфіку адміністративного судочинства серед інших видів судочинства, а їх запровадження у діяльності адміністративних судів має сприяти реалізації права кожного на справедливий, публічний судовий розгляд своєї справи, забезпеченню захисту гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод і законних інтересів осіб, інтересів суспільства.
12. Дисертантом поділяється позиція, що порядок вирішення адміністративно-правових спорів в судах має бути побудований за правилом “судова ланка = судова інстанція”. У зв’язку з цим, процес розгляду і розв’язання адміністративної справи авторкою поділяється на чотири провадження – провадження у суді першої інстанції, апеляційне провадження, касаційне провадження і провадження в порядку повторної касації. Кожне з цих проваджень має стадійний характер.
Особливий порядок має перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, він має здійснюватися адміністративним судом, який прийняв рішення. Подання заяви про перегляд не має автоматично зупиняти виконання рішення, але ж адміністративному суду слід надати право зупинити виконання судового рішення.
Не є, на думку дисертантки, складовим елементом порядку розгляду і розв’язання адміністративних справ, але впливає на його ефективність, механізм виконання судових рішень в адміністративних справах. Тому контроль за виконанням судових рішень має здійснювати адміністративний суд.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти України і колишнього СРСР:
1. Адміністративний кодекс Української Соціалістичної Радянської Республіки 1927р. зі змінами та доповненнями на 1 листопада 1929 року. – Харків: юрид. вид-во наркомюсту УРСР, 1930. – 140 с.
2. Адміністративний процесуальний кодекс України (проект) станом на 25.06.2004р. – www. rada. kiev. ua.
3. Адміністративний процесуальний кодекс України (проект) розроблений центром політико-правових реформ // Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України  Автори-упорядники І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. - К.: Факт, 2003 - С.109-197.
4. Адміністративний процесуальний кодекс України (проект) підготовлений Верховним Судом України // Додаток до журналу Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 5 (27). – 160с. та станом на 14.01.2003. – Київ: Верховенство права. – 2003. – С.1-115.
5. Господарський Процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 6. – Ст.56.
6. Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення від 07.12.1984р. // Ведомости Верховного Совета УССР. – 1984. – Прил. к № 51. – Ст.1122.
7. Конституція СССР. Конституции союзных советских республик. – М.: Юрид. лит, 1978. – 576с.
8. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
9. Концепція адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Ст.943.
10. Концепція судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України від 28.04.92р. // Голос України. – 1992. – 12 серпня.
11. О верховном административном суде и об областных и губернских административных судах республики: Положение (проект) // Советское право. – 1922. – № 1. – С.131-134.
12. О дальнейшем ограничении применения штрафов, налагаемых в административном порядке: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 21.06. 1961.г // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1961. – № 35. – Ст.368.
13. О порядке обжалования в суд неправомерных действий и решений должностных лиц, ущемляющих права граждан: Закон СССР от 30.06.1987г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1987. – № 26.– Ст.388.
14. О порядке обжалования в суд неправомерных действий органов государственного управления и должностных лиц, ущемляющих права граждан: Закон СССР от 2.11.1989г. // Ведомости съезда народных депутатов и Верховного Совета СССР. – 1989. – № 22. – Ст.416.
15. О порядке рассмотрения предложений, заявлений и жалоб граждан: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 12.04.1968г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. – № 11. – Ст.192.
16. Об альтернативных судебному разбирательству споров между органами исполнительной власти и частными лицами: Рекомендация № R (2001) 9 Комитета Министров Совета Европы государствам-членам // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 2002. – № 3 (40). – С.111-124.
17. Основы гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик // Основы гражданского законодательства союза ССР и союзных республик. Основы гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик. - М.: Изд. Известия советов депутатов трудящихся СССР, 1962. – 96с.
18. Основы законодательства о судоустройстве СССР, союзных и автономных республик // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1961. – № 50. – Ст.526.
19. Правила рассмотрения обращений граждан в государственную комиссию по ценным бумагам и фондовому рынку и ее территориальные органы: утв. приказом Государственной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку от 21. 06. 1997р. № 186 // Право и практика. – 2003. – № 4. – С.46-51.
20. Про административную юстицию: Положение Временного Правительства от 30 мая 1917 р. // Вестник Временного правительства. - 9 июня 1917. -№75 или Собрание узакононений и распоряжений Временного правительства. – 1917. – № 127. – Ст.692.
21. Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий адміністративний суд України: Указ Президента України від 01.10. 2002р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 40. – Ст.1856.
22. Про внесення змін до деяких Указів Президента України: Указ Президента України. від 15.01.2002р. №22 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 3. – Ст.82.
23. Про державну експертизу землевпорядної документації: Закон України від 17.06.2004р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 28 Ч.1. – Ст.1852.
24. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993р // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 522. – Ст.490.
25. Про деякі заходи щодо оптимального керівництва в системі ЦОВВ: Указ Президента України від 26.05.2003р. № 434 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 3.– Ст.82.
26. Про деякі питання впорядкування статусу державних службовців: Указ Президента України від 11.06.2001р. № 419 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 23 червня.
27. Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів: Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 2. – С.29.
28. Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення: Указ Президента України від 13.08.2002р. №700 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 33. – Ст.1528.
29. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст.218.
30. Про затвердження положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. № 731 // Зібрання постанов уряду. – 1993. - № 1-2. – Ст.28.
31. Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення: Указ Президента України від 19.03.1997р. № 241 // Офіційний вісник України. – 1997. – №12. – ч.1. – Ст.111.
32. Про зв’язок: Закон України від 16.05.1995р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 2. – Ст.143.
33. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст.256.
34. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст.650.
35. Про кількість суддів Апеляційного суду України, Касаційного суду України та Вищого адміністративного суду України: Указ Президента України від 07.11.2002р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 45. –Ст.2067.
36. Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби: Положення Державної податкової служби України затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 03.03.1998р. № 93, у новій редакції // Офіційний вісник України. – 2001. – № 12. – Ст.509.
37. Про порядок розгляду звернень громадян, їх особистого прийому в органах та установах виконання покарання: Інструкція затв. Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.05.2002р. № 111 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 22. – Ст.1083.
38. Про порядок розгляду письмових звернень громадян та посадових осіб підприємств, установ, організацій органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні: Положення затв. Наказом ГлавКРУ України від 25.02.2000р. №15 // Офіційний вісник України. – 2000. - №12. – Ст.487.
39. Про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України: Інструкція затв. Наказом МВС України від 10.06.98р. № 414 // Офіційний Вісник України. – 1998. – № 32. – Ст.1213.
40. Про правовий статус іноземців: Закон України від 04.02.1994р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 45. – Ст.426.
41. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2(42). – С.2-6.
42. Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових та службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 03.12.1997р. № 13 // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 4. – С.12-14.
43. Про рекламу: Закон України у новій редакції від 11.07.2003р. //Офіційний вісник України. - 2003. - № 38. - Ст.2020.
44. Про скасування адміністративного порядку і встановлення судового порядку вилучення майна на покриття недоїмок по державних і місцевих податках, обов’язковому окладному страхуванню, обов’язкових натуральних поставках і штрафах з колгоспів кустарно-промислових артелій і окремих громадян: Постанова Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів // Збірник законів і розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду СРСР. – 1937. – № 30. – Ст. 120.
45. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07.06.2001р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 26. – Ст.1151.
46. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон України від 22.10.1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 45. – Ст.425.
47. Про судоустрій України: Закон України від 07.02.2002р. // Урядовий кур’єр. - 2002. - № 58 .- 27 березня. - С.5-12.
48. Про уповноваженого Верховної Ради з прав людини: Закон України від 23.12.1997р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №20. – Ст.99.
49. Про чергові заходи щодо дальшому здійсненню адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 29.05.2001р. №345 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 31 травня.
50. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Галини Павлівни щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки Дзюби Г.П. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 228. – Ст.1377.
51. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №№ 40-44. – Ст.356
52. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.07.1963р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – № 30. – Ст.464
53. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492

Нормативно-правові акти зарубіжних країн:
54. Адміністративно-процесуальний кодекс Естонії прийнятий 25 лютого 1999р.: Робочий переклад з російськомовного варіанту // Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції до України  Автори-упорядники І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – С.453- 495.
55. Акт про відкритість діяльності урядових органів / Government in the Sunshine Act у точному перекладі “Уряд під проміннями сонця” // Словник термінів американського адміністративного права / укл. Г.Н. Фентон і Дж. Голдман. – К.: Верховенство права, 1997. – С.61-74.
56. Акт США про врегулювання адміністративних спорів: Неофіц. пер. – К.: Верховенство права, 1998. – 40с.
57. Арбитражный процессуальный кодекс Российской Федерации от 24.07.2002г. / Серия «Закон и общество». – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 192с.
58. Гражданский процессуальный кодекс Российской Федерации от 14.11.2002г. / Серия «Закон и общество». – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. – 192с.
59. .Кодекс про адміністративну юстицію Франції: Робочий переклад українською мовою // Адміністративна юстиція європейський досвід та пропозиції для України  Автори-упорядники І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – С.218-259.
60. Конституция Исландской республики // Конституции государств Европы: В 3 т. / под общей ред. и со вступит. статьей Л.А. Окунькова. – М.: Норма, 2001. – Т. 2. – С.17-32.
61. Конституция Соединенных Штатов Америки // Конституции буржуазных государств: Учеб. пособ. /сост. В.В. Маклаков. – М.: Юрид. лит., 1982. – С.19-43.
62. Основной закон Федеративной Республики Германии от 23 мая 1949 г. // Конституции государств Европы: В 3 т. / под общей ред. и со вступ. статьей Л.А. Окунькова. – М.: Норма, 2001. – Т.1 – С.580-634.
63. Положення про адміністративні суди Німеччини: Робочий переклад українською мовою // Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України  Автори-упорядники І.Б.Коліушко, Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – С.260-312.
64. Про адміністративну судову палату: Закон (акт) Австрії: Робочий переклад // Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України / автори-упорядники І.Б. Коліушко, Р.О.Куйбіда. - К.: Факт, 2003. - С. 313-343.
65. Федеральный конституционный закон Австрии (Конституция Австрийской Республики) // Конституции государств Европы: В 3 т. / под общей ред. и со вступ. статьей Л.А. Окунькова. – М.: Норма, 2001. – Т.1. - С.26-114.
Література:
66. Авдюков М.Г. Виды судопроизводств в советском гражданском процессуальном праве. – Вестник МГУ. – 1956. – № 2. – С.183-186.
67. Авер’янов В.Б. Забезпечення прав і свобод людини  пріоритетна орієнтація адміністративної реформи в Україні  Юридический вестник. – 2000. – № 2. – С.68-72.
68. Аверянов В.Б., Денисов В.Н., Сіренко В.Ф. Законодавство: проблеми ефективності. – К.: Наукова думка, 1995. – 72 с.
69. Административное право зарубежных стран: Учеб. пособ. – М.: Спарк, 1996. – 229 с.
70. Административное право зарубежных стран: Учебник / за ред. А.Н. Ко- зырина и М.А. Штатиной. – М.: Спарк, 2003. – 464 с.
71. Административное право, процесс: полный курс / под ред. Ю.А.Тихомирова. – М., 2001. – 652 с.
72. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України  Автори-упорядники І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – 536 с.
73. Адміністративне право України Академічний курс: Підручник: У 2 т. / ред. колегія: В.Б. Аверянов (голова). - К.: Видавництво “Юридична думка”, 2004. – Т.1: Загальна частина. – 584 с.
74. Байтин М.И. О принципах и функциях права: новые моменты // Правоведение. – 2000. – № 3. – С.4-15.
75. Бандурка О.М., Тищенко М.М Адміністративний процес: Підручник для вищ. навч. закл. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 288 с.
76. Бахрах Д.Н Закон о федеральных административных судах требует обсуждения // Матер. конф. «Проблемы защиты публичных и частных интересов в административных судах» (г. Москва 15-16 марта 2001г.). – М.: Рос. акад. Правосудия, 2001. – С.255-256.
77. Бахрах Д.М. Нужна специализация судей, а не судов // Российская юстиция. – 2003. – № 2. – С.10-11.
78. Бахрах Д.Н. Юридический процесс и административное судопроизводство // Журнал российского права. – 2000. – № 9. – С.14-15.
79. Бахрах Д.М. Административное право: Учебник. – М.: БЕК, 1999. – 368с.
80. Беляневич В.Е. Справи про визнання недійсними актів державних та інших органів в практиці Арбітражних судів України. – Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04. / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.: Інформаційно- видавничій центр Товариства „Знання” України, 2001. – 17 с.
81. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США: Пер. з англ. Introduction to the Law and Legal System of the United States by William Urnham. – West Publishing Co. St. Paul, Minn, 1997. – К.: Видавництво Україна, 1999. – 555 с.
82. Битяк Ю.П. Становлення та шляхи забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві // Вісник академії правових наук України. - 2003. - № 1 (32). - С.51-60.
83. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні, її види // Вісник академії правових наук України. – 2001. – № 3 (22). – С.58-72.
84. Боботов С.В. Административная юстиция Франции: доктрина и практика // Сов. государство и право. – 1981. – № 6. – С.127-132.
85. Бойцова В.В., Бойцова Л.В. Контроль за исполнительной властью в Великобротании: правовой институт омбудсмена. – Полис. – 1993. – № 1 – С.182-186.
86. Бойцова В.В., Бойцов В.Я. Административная юстиция: к продолжению дискуссии о содержании и значении // Государство и право. – 1994. – № 5. – С.42-53.
87. Боннер А.Т. Буржуазная административная юстиция // Правоведение. – 1969. – № 1. – С.99-108.
88. Боннер А.Т. Судебная практика по делам возникающим из административно-правовых отношений // Сов. государство и право. – № 2. – С.141-149.
89. Боннер А.Т., Квиткин В.Т. Судебный контроль в области государственного управления: Учеб. пособ. – М.: МГУ, 1973. – 112с.
90. Бородін І. Про сутність адміністративної юстиції // Право України. – 2000. – № 2. – С.15-17.
91. Брєбан Ги. Французское административное право: Пер. с франц. Д.И. Васильева и В.Д. Карповича. - М.: Прогресс, 1988. - 487 [1] с.
92. Бринцев В.Д. Адміністративне судочинство / нормативна база, судові прецеденти, коментарі, зразки процесуальних документів. – Харків: Ксілон, 2002. – 544 с.
93. Бринцев В.Д. Організаційне забезпечення діяльності судів на регіональному рівні  нормативна база, проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: Юстініан, 2003. – 400 с.
94. Бринцев В.Д. Конституційні шляхи коригування курсу судово-правової реформи  Право України. – 2003. – № 2. - С.7-12.
95. Бринцев О.В. Сутність правових спорів у сфері підприємництва та способи їх вирішення: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – Харків, 2001. – 228 с.
96. Бутнев В.В. К понятию механизма защиты субъективных прав  Субъективное право: проблемы осуществления и защиты. – Владивосток, 1989. – С.9-11.
97. Васильев Р.Ф. Правовые акты органов управления: Учеб. пособ. – М.: Московский ун-т, 1970. – 106 с.
98. Ведель Ж. Административное право Франции / под ред. М.А. Кру- тоголовка. – М.: Прогресс, 1973. – 512 c.
99. Ведерникова О.Н. Административная юстиция (Опыт зарубежных стран)  Матер. конф. «Судебная реформа: итоги, приоритеты, перспективы». – М.: Серия «Научные доклады», 1997. – № 47. – С.52-60.
100. Вершинин А.П. Способы защиты гражданских прав в суде: Дис. в виде научного доклада … д-ра юрид. наук: 12.00.03. – СПб., 1998. – 55 с.
101. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. – Харків: Фоліо, 2002. – 176 с.
102. Георгієвський Ю.В. Адміністративна юстиція: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків, 2003. – 185 с.
103. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Адміністративний процес: Навч. посіб. / за заг. ред. І.П. Голосніченка. – К.: Ган, 2003. – 256 с.
104. Голосніченко І.П. Процесуально-правове забезпечення адміністративних судів в Україні // Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України / Автори-упорядники І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – С.513-515.
105. Гордон В.М. Иски о признании. - Ярославль: б/и, 1906. – 371 с.
106. Гражданское право: Учебник: В 2 т. / отв. ред. Сухарев Е.А. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: БЕК, 1998. – Т.1. – 816 с.
107. Грошевой Ю.М. Судебная реформа в Украине: Современное состояние и перспективы развития // Матер. наук.-практ. конф. «Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи», м.. Харків 18-19 квіт. 2002 р.  Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – Київ-Харків: Юрінком Інтер, 2002. – С.9-12.
108. Декан Фентон Історія розвитку адміністративного права Сполучених Штатів Америки // Допоміжні матер. семінару «Адміністративне право США» за участю членів робочої групи Кабінету Міністрів з підготовки Концепції реформи адміністративного права та проекту Адміністративного кодексу. – К.: Верховенство права, 1997. – С.1-2.
109. Декан Фентон Правовий перегляд рішення прийнятого агенцією (введення) // Допоміжні матер. семінару «Адміністративне право США» за участю членів робочої групи Кабінету Міністрів з підготовки Концепції реформи адміністративного права та проекту Адміністративного кодексу. – К.: Верховенство права, 1997. – С.54-56.
110. Демченко Г.В. Уголовный суд, как особая ветвь юстиции // Журнал министерства юстиции. – № 1-2. – 1899. – С.105-137.
111. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики /за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.:Факт, 2003. – 384 с.
112. Дерюжинский В.Ф. Административные суды в государствах западной Европы. – СПб.: сенатская типография, 1906. – 146 с.
113. Диков Г. Распределение компетенции в сфере судебного контроля за деятельностью администрации // Конституционное Право: Восточноевропейское Обозрение. – 2002. – № 3. – С.98-105.
114. Диков Г.В. Проблемы создания системы административной юстиции (в свете зарубежного опыта) // Государство и право. – 2001. – С.31-41.
115. Довідник Ради Європи з принципів адміністративного права, які стосуються відносин між адміністративними органами та приватними особами. – Страсбург, 1996. – С.8-29.
116. Елисейкин П.Ф. Процессуальное понимание спора о праве и его критика  Проблемы защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т., 1981. – С.3-24.
117. Елистратов А.И. Учебник русского административного права: Пособ. к лекциям. – 2-е изд., испр. –1 выпуск. – М., 1911. – 96 с.
118. Елистратов А.И. Об утверждении законности в советском строительстве // Советское право. – 1922. – № 1. – С.128-131.
119. Жилин Г. Признание нормативных актов недействительными // Российская юстиция. – 1998. – № 7. С.40-42.
120. Жуйков В. Принцип диспозитивности в гражданском судопроизводстве // Российская юстиция. – 2003. – № 7. – С.14-18.
121. Загальна теорія держави і права: Підручник  за ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, проф. О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
122. Загряцков М.Д. Административная юстиция и право жалобы: в теории и законодательстве. – 2-е изд., доп. – М.: Право и жизнь, 1925. – 244 с.
123. Зайдеман Л.О. Порядок и способы обжалования административных распоряжений и постановлений. – СПб.: Типография СПб. т-ва печ. и изд. дела «Труд». Фонтанка 86, 1904. – 128 с.
124. Зайцев И. Административные иски // Российская юстиция. – 1996. – № 4. – С.23-25.
125. Зайцев И.М. Сущность хозяйственных споров. – Саратов: Саратовский ун-т, 1974. – 156 с.
126. Зеленцов А.Б. Административный спор как правовая категория // Административное право на рубеже веков: Межвуз. сб. науч. тр. – Екатеринбург: Изд-во Уральского ун-та.,2003. – С.161-174.
127. Зеленцов А.Б. Административно-правовой спор (теоретико-методологические подходы к исследованию) // Правоведение. – 2001. –№ 1. – С.68-79.
128. Зоммерман К.П., Старилов Ю.Н. Административное судопроизводство (юстиция) в Германии: история развития и основные черты  Государство и право. – 1999. - № 7. – С.70-77.
129. Ивановский В.В. Административное право: Учебник. – 2-е изд., доп. – Казань: Типо-литография Императорского университета, 1907. – 556 с.
130. Каверин А., Корнелюк А. Производство по делам, возникающим из административно-правовых отношений // Социалистическая законность. – 1962. – № 9. – С.17-21.
131. Карадже-Искров І.П. Новейшая эволюция административного права. – Иркутск: Издание издательского бюро Иркутского гос. ун-та, 1927. – 39 с.
132. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – Київ, 2000. – 378 с.
133. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Академия наук СССР, 1958. – 187 с.
134. Кирилович В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник для юрид. вузов. – 5-е изд. – М.: Юристъ, 2000. – 256 с.
135. Кобалевский В.Л. Советское административное право. – Харьков: НКЮ УССР, 1929. – 417 с.
136. Козлов А.Ф. Предметные полномочия суда первой инстанции  Проблемы защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т., 1979. – С.97-104.
137. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1976. – 184 с.
138. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций. – 2-е изд. – М.: Манускрипт, 1996. – 312 с.
139. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник: В 4 т.  Отв. ред. Б.А. Страшун – 3-е изд. – М.: Бек, 1999. – Т. 1-2: Часть общая. – 784 с.
140. Конфліктологія: Підручник / За ред. Л.Н. Герасіної та М.І. Панова. – Харків: Право, 2002. – 256 с.
141. Коркунов Н.М. Административные суды в Пруссии  Журнал гражданского и уголовного права. – 1880. – Кн.5. – С.133-192 и Кн.6. – С.45-96.
142. Коркунов Н.М. Русское государственное право: В 2 т. – СПб.: Типографія М.М. Стасюлевича, 1909. – Т. 2. – 739 с.
143. Коркунов Н.М. Очерк теорий административной юстиции // Журнал гражданского и уголовного права. – 1885. – Кн.1. - С.1-48.
144. Корф С.А. Административная юстиция в России: В.2 т. – СПб.: Типография Тренке и Фюсно, 1910. –Т.2. – 507 с.
145. Кострова Т.А. О судебной системе ФРГ // Журнал российского права. –1997. – № 8. – С.128-138.
146. Кримінальний процес України: Підручник /за заг. ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 496 с.
147. Крупчан О.Д. Адміністративна юстиція як форма судового контролю щодо виконавчої влади: проблеми інституціоналізації  Державний контроль у сфері виконавчої влади: наукова доповідь. – К.: Юрнаукацентр, 2000. – С.41-45.
148. Кряжков В., Старилов Ю.Н. Административные суды: какими им быть? // Российская юстиция. – 2001. – № 1. – С.18-20.
149. Кудрявцев В.Н. Юридический конфликт // Государство и право. – 1995. – С.9-14.
150. Куплеваский Н. Административная юстиция в Западной Европе. – Харьков: в университетской типографии, 1879. – Т.1: Администра- тивная юстиция во Франции. – 231 с.
151. Лафитский В. Административная юстиция в США // Конституционное право: Восточноевропейское Обозрение. – 2003. – № 1 (42). –
С.178-182.
152. Ленин В.И. Полное собрание сочинений. – Т. 2. – С. 85; Т.6. – С. 203-210; Т.7. – С.168.
153. Лессаж М. Судебный контроль за деятельностью администрации во Франции // Сов. государство и право. – 1981. – № 11. – С.106-113.
154. Либерман Э. Развитие административной юстиции в Германии  Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 2002. – № 2 (39). – С.82-84.
155. Лозина-Лозинский М.А. Административная юстиция и преобразование Правительствующего Сената // Журнал Министерства Юстиции. – 1907. – № 1. – С.5- 42.
156. Лозина-Лозинский М.А. Административная юстиция и преобразование Правительствующего Сената // Журнал Министерства юстиции. – 1907. – № 2. – С.121-169.
157. Лупарев Е.Б. Общая теория административно-правового спора. – Воронеж: Воронежский гос. ун-т, 2003. – 248 с.
158. Лупарев Е.Б. Понятие и признаки административно-правового спора // Журнал российского права. – 2002. – № 2. – С.44-51.
159. Лупарев Е.Б. Соотношение административно-правових и других категорий юридических споров // Российская юстиция. – 2003. – № 1. –С.29-31.
160. Малько А.В. Субъективное право и законный интерес // Правоведе- ние. – 2000. – № 3. – С.30-48.
161. Маляренко В.Т. Кримінальний процес в Україні: стан та перспективи розвитку: Навч. Посіб. для студентів вищ. навч. закл.: Вибрані наук. пр. – К.: Концерн “Видавничий Дін “ІнЮре”, 2004. – 600 с.
162. Марочкін І.Є. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації // Матер. наук.-практ. конф. “Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи”, м. Харків 18-19 квіт. 2002р.  Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – Київ-Харків: Юрінком Інтер, 2002. – С.31-34.
163. Марцеляк О.В. Статус Уповноваженого з прав людини: Навч. посіб. – Харків, 1998. – 84 с.
164. Масленников М. Можно ли считать жалобу административным иском? // Российская юстиция. – 1998. – № 5. – С.23-25.
165. Матиевский МД. Заявление в суде административно-правового спора как реализация конституционного права на судебную защиту // Процессуальные средства реализации конституционного права на судебную и арбитражную защиту: Межвед. темат. сб. – Калининград: Калининградский гос. ун-т.,1982. – С.115-121.
166. Мицкевич А.В. Акты высших органов советского государства. – М.: Юридлит, 1967. – 175 с.
167. Нижник Н.Р. Процедури у сфері виконавчої влади // Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: Зб. наук. пр. / Кол. авт.; наук. кер. Н.Р. Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Ч.2. – С.242-249.
168. Никеров Г.И. Административное право США // АН СССР ин-т США и