ЖЕЛІХОВСЬКИЙ ВЯЧЕСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ В УКРАЇНІ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЖЕЛІХОВСЬКИЙ ВЯЧЕСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ

УДК 347.733+347.745

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор
Калюжний Ростислав Андрійович

Київ – 2007

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...............................................................3
ВСТУП.....................................................................................................................4
Розділ 1. Загальнотеоретичні положення електронної комерції..................13
1.1. Поняття, значення та загальні ознаки електронної комерції.............13
1.2. Становлення та розвиток електронної комерції в Україні.................27
1.3. Організаційно-правові форми здійснення електронної
комерції у світовій ринковій економіці......................................................47
1.4. Аналіз досвіду правового регулювання електронної комерції
в окремих країнах світу................................................................................58
Висновки до розділу.....................................................................................175
Розділ 2. Організаційно-правове регулювання електронної комерції........78
2.1. Роль і функції держави стосовно забезпечення легітимного
застосування електронної мережі телекомунікації для здійснення
комерційної діяльності..................................................................................78
2.2. Система суб’єктів та умови здійснення електронної комерції..........93
2.3. Законодавство про захист прав суб’єктів електронної
комерції у правовому просторі України.....................................................110
Висновки до розділу 2..................................................................................124
Розділ 3. Напрями вдосконалення організаційно-правового
забезпечення електронної комерції в Україні............................................127
3.1. Організаційно-правові проблеми підвищення
ефективності регулювання електронної комерції.....................................127
3.2. Удосконалення інституту відповідальності у сфері
електронної комерції..............................................................................138
Висновки до розділу 3.................................................................................162
ВИСНОВКИ..........................................................................................................165
ДОДАТОК А......................................................................................................... 171
ДОДАТОК Б..........................................................................................................173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................194

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВВП Валовий внутрішній продукт
ЕК Електронна комерції
ЕОД Електронний обмін даними
ЕОМ Електронно-обчислювальні машини
ЕЦП Електронний цифровий підпис
ЄС Європейський Союз
КМУ Кабінет Міністрів України
МВС Міністерство внутрішніх справ України
НБУ Національний банк України
ООН Організація Об’єднаних Націй
СБУ Служба безпеки України
США Сполучені Штати Америки
ГКУ Господарський кодекс України
ГПКУ Господарський процесуальний кодекс України
ККУ Кримінальний кодекс України
КПКУ Кримінально-процесуальний кодекс України
ЦКУ Цивільний кодекс України
ЦПКУ Цивільний процесуальний кодекс України
КУАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
NIPC Національний центр захисту інфраструктури
ВВР Відомості Верховної Ради України

ВСТУП

Актуальність теми. Активний розвиток електронної комерції, що для вітчизняного права є новою сферою суспільних відносин, зумовлює необхідність визначення норм поведінки, тобто особливих правових норм, що регулюють і закріплюють права, обов’язки, гарантії та відповідальність учасників цих відносин. Такий порядок необхідний усім учасникам відносин: підприємцям – для вигідного здійснення операцій, споживачам – для захисту їх законних прав, що порушуються несумлінними підприємцями, державі – для забезпечення покладених на неї обов’язків щодо захисту прав та інтересів тих чи інших, а також для забезпечення норм, що стосуються оподатковування.
Аналітично-статистичні показники щодо розвитку електронної комерції в Україні свідчать про недостатню можливість використання вітчизняного законодавства для активного поширення електронної комерції (58,2 % респондентів), водночас 25,1 % опитаних зауважили про незадовільну ситуацію у цьому напрямі. Крім того, 79,5 % респондентів зазначили, що чинне законодавство, яке регулює сферу електронної комерції, є недосконалим. Водночас переважна більшість опитаних (28,2 %) використовують електронну комерцію як додаткове джерело заробітку, інші (24,4 %) – як переважне джерело заробітку і лише 18,1 % опитаних – лише як основне джерело заробітку. Понад третини опитаних уважає, що систематизація, аналіз та використання закордонного досвіду ведення електронної комерції в Україні здійснюється на низькому рівні (38,4 %), а 29,6 % респондентів зазначають, що це не проводиться взагалі.
Причинами низького рівня використання сфери електронної комерції в Україні респонденти назвали такі: неналежне матеріально-технічне забезпечення господарюючих суб’єктів (12,3 %), необізнаність з можливостями та перевагами цієї сфери (11,5 %), непідготовленість осіб, які працюють на підприємствах, в організаціях та установах (8,1 %), неналежне ставлення держави до цього питання (19,0 %), невідповідність вітчизняного законодавства світовим стандартам (42,9 %). Опитані вважають, що для підвищення ефективності використання сфери електронної комерції необхідно внести зміни до чинного законодавства – 37,7 %, покращити інвестиційний клімат – 25,0 %, проводити роз’яснювальні компанії серед населення країни – 5,5 %, підвищити рівень життя – 31,8 %.
Особливістю правовідносин, які мають бути врегульованими, є те, що вони здебільшого мають екстериторіальний характер. Однобічне застосування державою правових норм, що регулюють такі відносини, без врахування досвіду міжнародної практики і законодавства інших країн буде неефективним. Про це свідчать тривалі безрезультатні спроби високорозвинених країн світу поширити свою систему права та законодавства на відносини щодо врегулювання конфліктів у мережі Internet.
Практика часто випереджає теорію, і в Україні законодавча база, що регулює цей сегмент ринку, лише починає формуватися і ще далека від досконалості. Це, у свою чергу, є підґрунтям для дослідження стану наукового вивчення проблем розвитку та становлення законодавчої і нормативної бази забезпечення правових засад здійснення електронної комерції.
Формування новітнього як для України, так і для інших розвинених країн світу законодавства, майже повна відсутність практики його застосування вимагає детального опрацювання нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу правовідносин, та ретельного дослідження правових засад електронної комерції у нашій державі.
Дослідження напрямів розвитку та становлення електронної комерції в України довело, що на сучасному етапі спеціального дослідження з цих проблем не проводилось. Науковий та дослідний матеріал обмежений. В існуючій науковій літературі майже відсутні дослідження, спеціально присвячені місцю та ролі електронної комерції у розбудові демократичних засад нашої держави.
Саме актуальність, науково-теоретична і практична важливість проблеми, її недостатнє вивчення і обґрунтування в Україні зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Найбільш важливими в науковому розумінні для автора під час роботи над дисертацією були теоретичні розробки провідних вітчизняних фахівців у галузі фінансового права, адміністративного права, інформаційного права, зокрема, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, В.М. Бутузова, А.В. Васильєва, Л.К. Воронової, В.Д. Гавловського, П.Т. Геги, В.О. Глушкова, І.П. Голосніченка, О.М. Джужи, Є.В. Додіна, І.Б. Заверухи, А.П. Закалюка, Н.К. Ісаєвої, Р.А. Калюжного, А.Т. Комзюка, В.І. Кравченка, Є.Б. Кубка, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Нечай, В.Ф. Опришка, О.П. Орлюк, Н.Ю. Пришви, О.П. Рябченко, Л.А. Савченко, М.М. Тищенка, В.І. Шакуна та ін.
Розкриваючи місце та роль електронної комерції у формуванні правовідносин у мережі Internet, автор керувався теоретичними розробками і положеннями наукових праць авторитетних українських учених-правників та економістів, зокрема, Ю.К. Базанова, А.М. Берези, А.Р. Білоусова, В.М. Брижка, М.П. Коваля, І.А. Козака, М.В. Макарової, Н.С. Меджибовської, Л.А. Пономаренка, В.О. Філатова, В.С. Цимбалюка, А.М. Чучковської, М.Я. Швеця, Ф.А. Шевченка та ін.
Окремі висновки щодо тенденцій розвитку та чинників, які впливають на розвиток електронної комерції, автором зроблені з використанням деяких положень юридичної та економічної науки, наведених у роботах російських науковців, зокрема, Н.М. Васильєвої, І.М. Голдовського, М.М. Дутова, С.В. Петровського, В.М. Попова, С.Н. Смирнова, А.А. Тедєєва, І.В. Успенського, В. Холмогорова та ін.
Дисертантом використано праці іноземних дослідників, які присвятили свої роботи проблемам розвитку сфери електронної комерції, зокрема, Н. Джерка, Г. Дункана, М.П. Мак-Картні, К. Пейтеля, А. Саммера та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Необхідність дисертаційного дослідження зумовлена планами наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України “Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 років”, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 липня 2004 року № 755.
Дисертація є також складовою частиною плану наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ, Основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005–2007 роки (рішення вченої ради від 17 травня 2005 року протокол № 7), а також річних планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ, замовлень галузевих служб і підрозділів органів внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових джерел, розробок, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду виявити стан і визначити тенденції правового забезпечення становлення та розвитку електронної комерції в Україні.
Мета дослідження зумовила необхідність розв’язання таких завдань:
розкрити призначення та визначити місце і роль електронної комерції у формуванні правовідносин у мережі Internet;
провести системний аналіз чинного законодавства, яке забезпечує здійснення електронної комерції;
вивчити історичний досвід електронної комерції у світовій практиці;
з’ясувати систему суб’єктів та умов здійснення електронної комерції;
визначити правові проблеми підвищення ефективності регулювання електронної комерції, а також шляхи їх розв’язання;
систематизувати існуючі проблеми щодо удосконалення інституту відповідальності у сфері здійснення електронної комерції;
розробити науково обґрунтовані пропозиції з метою удосконалення чинного законодавства у сфері електронної комерції.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у процесі здійснення електронної комерції уповноваженими суб’єктами (учасники та державні органи) в мережі Internet.
Предметом дослідження є правові засади електронної комерції в Україні.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення діалектики щодо пізнання, розвитку та взаємозв’язку об’єктів реальної дійсності, зумовленість правових норм та відхилень від них, що викликані соціально-економічними чинниками.
При написанні дисертаційної праці автор використовував загальнонаукові методи пізнання, а саме:
метод системно-структурного аналізу забезпечив виділення елементів структури здійснення електронної комерції у світовій ринковій економіці;
соціологічний метод дозволив розкрити суспільні умови функціонування правових інститутів та норм, що їх створюють;
метод звернення до інших юридичних (зокрема фінансового та адміністративного права) і не тільки юридичних наук уможливив використання їх досягнень при аналізі різних правових явищ;
функціональний метод використано для виявлення взаємозв’язків між елементами структури здійснення електронної комерції в Україні. Головна увага приділяється функціональній характеристиці правових інститутів, розмежуванню та взаємозв’язку їх функцій.
Крім загальних методів, автором дисертаційного дослідження було використано приватно-наукові методи пізнання, а саме:
історико-правовий метод уможливив дослідження розвитку законодавства щодо становлення електронної комерції в окремих країнах світу;
формально-юридичний метод забезпечив здійснення зовнішньої юридичної обробки правового матеріалу;
порівняльно-правовий метод використано для зіставлення правових інститутів в Україні із зарубіжними країнами з метою визначення схожості та відмінностей між ними для підготовки пропозицій щодо удосконалення засад здійснення електронної комерції в Україні;
критичний метод дозволив з’ясувати, наскільки електронна комерція відповідає сучасним потребам України як суверенної держави, що має на меті стати правовою, а також, які зміни необхідно внести до чинного законодавства, що регулює цю сферу правовідносин.
Базовим джерелом дослідження є Конституція України, законодавчі та нормативно-правові акти, загальнотеоретична та спеціальна література, відповідні наукові розробки у сфері електронної комерції.
Емпіричну основу дисертаційної роботи становлять матеріали про діяльність суб’єктів електронної комерції, результати проведення досліджень їх діяльності. Опитування та анкетування 312 осіб.
Наукова новизна дослідження полягає в розробленні низки нових аспектів важливої проблеми – забезпечення належного розвитку електронної комерції в Україні.
Дисертація являє собою комплексне дослідження становлення та подальшого розвитку електронної комерції, заповнює прогалини у знаннях з проблеми організації ефективності регулювання електронної комерції. У роботі обґрунтовується низка концептуальних понять теоретичних положень і висновків, практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства. Дисертація також вирізняється сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку правовідносин у мережі Internet та напрямів удосконалення законодавства. У роботі враховано положення чинного законодавства, здійснено аналіз теоретичного і практичного матеріалу щодо тематики дослідження. Це дозволило визначити широкий спектр проблем, які, зазвичай, залишаються поза увагою вчених, але мають важливе прикладне значення.
Наукова новизна визначається також досягнутими у процесі вирішення поставлених завдань положеннями, які запропоновані здобувачем особисто та містять елементи новизни, зокрема:
уперше:
сформульовано авторське визначення електронної комерції як системи взаємовідносин у сфері здійснення обміну даними (електронними документами) та інформацією між суб’єктами господарювання з використанням глобальної мережі Internet;
доведено положення про наявність різноманітних чинників (правового, економічного, соціального та морально-етичного), які впливають на ефективність розвитку електронної комерції;
конкретизовано та розширено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність суб’єктів електронної комерції в України;
удосконалено:
систему принципів діяльності суб’єктів електронної комерції, що в межах повноважень, визначених чинним законодавством, здійснюють діяльність у мережі Internet;
понятійний апарат з цієї проблематики, у тому числі наведено авторське визначення понять: “електронна комерція”, “електронна торгівля”;
окремі нормативно-правові акти, що регламентують електронну комерцію та були спрямовані, насамперед, на виконання завдань, які виникали на етапі її зародження і не могли цілком задовольняти сучасні вимоги розвитку;
набули подальшого розвитку:
наукові положення щодо принципів та видів відповідальності за порушення у сфері електронної комерції;
дослідження напрямів становлення електронної комерції у правовому просторі України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення, висновки і пропозиції проведеного наукового дослідження свідчать про певний внесок автором свого наукового доробку у сферу розвитку правових засад електронної комерції в Україні, а також створює основу для подальшого поглибленого теоретичного вивчення специфіки здійснення електронної комерції.
Одержані результати дослідження були використані при:
розробленні методичних рекомендацій щодо застосування положень Закону України “Про електронний цифровий підпис” суб’єктами підприємницької діяльності у сфері торгівлі при здійсненні бухгалтерського обліку та звітності (акт впровадження в практичну діяльність ДПС України від 19 березня 2007 р.);
викладанні дисципліни “Інформаційна безпека України магістрам правознавства Київського національного університету внутрішніх справ, а також при читанні лекції “Поняття та зміст інформаційної безпеки” (акт впровадження в навчальний процес КНУВС від 12 березня 2007 р.)
Узагальнення та аналіз особливостей вітчизняного й міжнародного досвіду здійснення електронної комерції та пропозиції щодо напрямів подальшого розвитку електронної комерції на теренах України можуть бути використані:
а) для подальших наукових розроблень у сфері регулювання правовідносин, що виникають у мережі Internet;
б) при підготовці окремих законодавчих та нормативно-правових актів, що регламентують здійснення електронної комерції;
в) при підготовці відповідних програм курсів вищих навчальних закладів в Україні та лекцій за темами “Міжнародний та вітчизняний досвід здійснення електронної комерції”, а також суміжних з ними тем.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації доповідались на науково-практичних конференціях: “Організаційно-правові основи протидії податковим та суміжним правопорушенням при здійсненні господарських операцій у сфері електронної торгівлі” (м. Ірпінь, 8 листопада 2006 р.); “Шлях України до економічної безпеки” (м. Харків, 20 квітня 2007 р.); „Організаційно-правові основи протидії податковим та суміжним правопорушенням у сфері електронного банкінгу” (м. Ірпінь, 22 травня 2007 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної праці викладено у сіми наукових статтях, шість з яких опубліковані у фахових виданнях затверджених ВАК України та матеріалах науково-практичної конференції.
Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета й завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладання матеріалу. Вона містить вступ, три розділи, які поділяються на дев’ять підрозділів, висновки, список використаних джерел (286 найменувань) та два додатки. Обсяг роботи становить 218 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження дало можливість зробити такі узагальнені висновки:
1. Поняття електронної комерції в національних правових системах не містить однакового визначення. У європейських країнах застосовується ряд обмежень, а саме через Internet не укладаються: угоди, що вимагають нотаріального посвідчення; угоди, що вимагають реєстрації в органах державної влади; угоди в галузі сімейного та спадкового права.
2. В юридичній практиці поняття “електронна комерція” означає – укладення на міжнародних та внутрішніх ринках в електронній формі ряду підприємницьких договорів, таких, як купівля-продаж, постачання, страхування, банківські договори, перевезення вантажів чи пасажирів повітряним, морським, залізничним транспортом, а також інших договорів, пов’язаних із промисловим, діловим співробітництвом.
У вузькому розумінні, електронна комерція – це така форма постачання продукції, за якою вибір та замовлення товару здійснюється через комп’ютерні мережі, а розрахунки між покупцем та постачальником відбуваються із застосуванням електронних документів і/або електронних засобів платежу.
3. Сьогодні в Україні ставлення до електронної комерції визначається як до засобу, який здатен зробити традиційний бізнес більш ефективним. Особливість електронної комерції – створення вартості за рахунок застосування цифрових технологій.
4. Через виняткову значимість відносин у сфері електронної комерції для становлення конкурентоспроможної ринкової економіки будь-яка цивілізована держава має сприяти їх розвитку. Для цього необхідно розробляти правові процедури і принципи здійснення електронної комерції, а також передбачати рівні юридичні гарантії та судовий захист для всіх її учасників. При цьому, слід враховувати, що особливістю правовідносин, які мають бути упорядкованими, є те, що вони в основній своїй масі є екстериторіальними. Однобічне застосування державою правових норм, регулюючих подібні відносини, без урахування досвіду міжнародної практики і законодавства інших країн буде неефективним.
5. Незважаючи на те, що електронна комерція набуває все більшої популярності у світі, дотепер залишаються невирішеними такі найважливіші проблеми:
 основи законодавства, що регулюють права й обов’язки суб’єктів електронної комерції при здійсненні електронних угод тільки формуються ;
 стримуючим фактором є відсутність стандартної системи цифрових сертифікатів;
 залишається відкритим питання уніфікації вимог до форми укладення угод, охорони і захисту інформації та застосування електронних підписів, охорону прав споживачів та інтелектуальної власності і ряд інших.
6. Оскільки проблеми, пов’язані з електронною комерцією, продовжують перебувати в стадії вивчення, деякі держави намагаються встановлювати законодавчі правила її здійснення. У більшості країн світу щодо е-комерції застосовується законодавство про електронні підписи. Розвиток міжнародного права в даній галузі йде шляхом його гармонізації, вироблення загальних принципів, що дозволить створити на міжнародному рівні універсальну правову інфраструктуру електронного підпису при електронній комерції. Це здійснено у США, Німеччині, Італії, Австрії, Нідерландах, Ірландії та інших країнах. Аналогічні проекти розроблюються в Данії, Франції, Великобританії, Іспанії. Аналіз національної і міжнародної законодавчої бази свідчить про наявність різних підходів до регулювання відносин щодо застосування електронного підпису в електронній комерції. Відмінністю цього розходження є цільове призначення його використання: або внутрішньодержавне, або міжнародне.
7. На сьогодні в Україні склалися певні передумови для розроблення і впровадження національної системи застосування електронної мережі з метою здійснення комерційної діяльності. Серед іншого розроблені заходи і здійснюються певні кроки в напрямі організації системи державних електронних торгів. Разом з тим, проблеми правочинності укладення електронного договору, створення електронного уряду, достовірності електронного підпису і взагалі розробки державної програми розвитку сфери електронної комерції поки що не розглядаються.
8. Для того щоб повноцінний електронний документообіг знайшов застосування в комерційній та господарській діяльності, законодавство повинно містити інформаційно-правові норми, що сприяють використанню комп’ютерних технологій при здійсненні угод та інших юридично важливих дій. З метою реалізації цього завдання необхідно розробити і прийняти ряд законів, і серед яких першочерговий Закон “Про електронну комерцію (торгівлю)”, що буде спроможний визначити особливості використання обміну електронними повідомленнями при здійсненні угод між суб’єктами електронної комерції.
9. В Україні необхідно розробити державну цільову програму, яка б включала ряд заходів з якнайшвидшого створення вітчизняної системи легітимного застосування електронної мережі телекомунікації з метою здійснення комерційної діяльності. Така програма повинна визначати такі завдання: зниження витрат на здійснення електронної комерції; підвищення прозорості укладення угод у сфері електронної комерції та зменшення зловживань при витраті бюджетних коштів; збільшення конкуренції у віртуальній сфері при отриманні державних замовлень; прискорення процедур проведення конкурсних торгів; поступове входження України в глобальну світову систему електронної торгівлі.
10. Впровадження системи легітимного застосування електронної мережі з метою здійснення комерційної чи господарської діяльності потребує її поетапної інтеграції в діючу систему державних закупівель з поступовим витісненням неелектронних способів ведення діяльності шляхом заміщення окремих процедур і операцій на їх електронні аналоги.
11. Законодавство про гарантії, охорону і захист прав суб’єктів електронної комерції повинно гармонізувати з міжнародним правом. Глобальність і розгалуженість on-line економіки не дає змоги її одностороннього регулювання будь-яким урядом або державним органом. У зв’язку з чим, розроблення та впровадження такого роду законодавства повинно бути спрямовано на створення уніфікованих правил, “кодексів поведінки” усіх учасників електронної комерції. Тому країни, де правова система ґрунтується на судовому прецеденті (рішенні суду), – мають більше можливостей для саморегулювання електронної комерції порівняно з країнами, в яких застосовуються винятково нормативні правові акти. У них електронна комерція часто не в змозі подолати правові перешкоди, які виникають під дією національних законів, зміна яких вимагає спеціальної довгострокової процедури.
12. Дієздатність демократичних держав у світі електронних мереж обмежена об’єктивно. Проте публічно-правове регулювання дозволяє кожній державі прискореними темпами приєднатися до загальнодоступних глобальних процесів. Цілеспрямоване втручання будь-якої держави у функціонування всесвітньої мережі Internet, яка децентралізована за своєю сутністю, не дає бажаного результату. У цій сфері жодна держава не має ні монополії, ні влади, ні можливості односторонньо застосувати примусові засоби до юрисдикції інших країн. Захист індивідуальних і суспільних інтересів тільки шляхом дозвільних або заборонних заходів не спрацьовує у світі глобальних електронних мереж.
13. Електронна комерція безперспективна, якщо її учасники не матимуть можливості захисту своїх прав і законних інтересів, зокрема, у суді. У цьому контексті серед іншого, законодавство повинно передбачати правила подання судових доказів у електронній формі з цифровим електронним підписом.
14. На сучасному етапі один з основних правових принципів електронної комерції полягає в тому, що сторони, які уклали угоду, не мають права ставити під сумнів правомірність останньої тільки на тій підставі, що вона укладена електронним способом. Цей принцип, зазвичай, діє як порядок ділового обігу і винятково в межах спеціальної угоди між сторонами про застосування електронних засобів. Зокрема, положення такої угоди не в усіх випадках мають рівну юридичну чинність при судовому розгляді, оскільки в законодавствах ряду країн передбачається право сторін заперечити законність висновку тієї або іншої угоди на підставі відсутності традиційного письмового документа на папері або документа, завіреного власноручними підписами сторін. Таким чином, електронна комерція часто не в змозі перебороти правові перешкоди, що можуть виникати у зв’язку із загальнообов’язковими положеннями національного закону.
15. У той час як у розвинених країнах світу розвиток електронного бізнесу здійснюється під контролем і за підтримки державних органів, в Україні цей процес є стихійним. Це не тільки негативно позначається на темпах розвитку електронної комерції, але й призводить до виникнення ряду інших серйозних проблем. Як і всякий могутній інструмент, електронно-інформаційні технології та технології електронної комерції при їх неправильному або зловмисному застосуванні – можуть становити серйозну небезпеку для людини, суспільства, держави. З огляду на транснаціональність, бурхливі темпи розвитку і ряд технічних особливостей, що ускладнюють державний контроль над забезпеченням законності, за відсутності ефективної нормативно-правової бази, Internet стає сприятливим середовищем для різного роду протизаконних дій, здатних завдати значної шкоди інтересам суб’єктів підприємницької діяльності. Крім того, технології електронної комерції можуть застосовуватися для дій, що наносять збитки інтересам держави, наприклад для ухилення від сплати податків, незаконного вивозу капіталу за кордон, торгівлі забороненими товарами тощо. Це обумовлює необхідність не тільки державної підтримки розвитку електронної комерції в країні, але й державного управління в рамках інституту інформаційного права.
16. Електронна комерція в Україні, спираючись на міжнародний досвід, буде розвиватися і своїм шляхом, оскільки на її розвиток впливає багато чинників: законодавство про електронний цифровий підпис і захист інформації; нерозвиненість on-line засобів платежів як наслідок загальної непоширеності серед населення банківських карток; національні традиції ставлення до праці, які призводять до невміння швидко, якісно та ефективно обробляти замовлення через Internet; користувачі Internet становлять тим часом незначний відсоток від загальної кількості населення країни, що стримує інвестування і реалізацію серйозних комерційних проектів; відсутність у країні перспективних локальних контент-ресурсів.
17. Закріплення основ електронної комерції у інформаційному законодавстві України, подальший розвиток правового регулювання електронної комерції з окремих її категорій у майбутньому Кодексі України про інформацію, внесення відповідних змін до чинного законодавства, яке стосується питань електронного обміну даними, укладення угод у електронній формі тощо. Це питання, що потребують невідкладного вирішення. Створивши режим найбільшого правового сприяння для розвитку електронної комерції в Україні, держава тим самим створить той фундамент, на якому буде будуватися добробут нашої країни в ХХІ столітті.

Проведеним дослідженням не вичерпуються всі аспекти проблеми розвитку та становлення електронної комерції в Україні. Планується продовження розробки даної теми, результати якої можуть бути використані в науковій та практичній діяльності державних органів, що в межах своїх повноважень забезпечують розробку правових норм стосовно впровадження системи застосування електронних мереж телекомунікації з метою здійснення комерційної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // ВВР, 1996, № 30, ст. 141;

Кодекси України
2. Бюджетний кодекс України 21 червня 2001 року № 2542-III // ВВР, 2001, № 37-38, ст. 189 ;
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV // ВВР, 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст. 144;
4. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року № 1798-XII // ВВР, 1992, № 6, ст. 56;
5. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III // ВВР, 2001, № 25-26, ст. 131;
6. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року, № 1000-05 // ВВР, 1961, № 2 ст. 15;
7. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року // ВВР, 1984, додаток до № 51, ст. 1123;
8. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року № 1618, ВВР, 2004, № 40-41, 42, ст. 492;
9. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435 // ВВР, 2003, № 40-44, ст. 356;

Закони України
10. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22 травня 2003 року № 851-IV // ВВР, 2003, № 36, ст. 275;
11. Про електронний цифровий підпис: Закон України від 22 травня 2003 року № 852-IV // ВВР, 2003, № 36, ст. 276;
12. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 року № 74/98-ВР // ВВР, 1998, № 27-28, ст. 18;
13. Про телекомунікації: Закон України від 18 листопада 2003 року № 1280-IV // ВВР, 2004, № 12, ст. 155;
14. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII // ВВР, 1992, № 48, ст. 650;
15. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 року № 74/98-ВР // ВВР, 1998, № 27-28, ст. 181;
16. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах: Закон України від 31 травня 2005 року № 2594-IV // ВВР, 2005, № 26, ст. 347;
17. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 року № 1775-III // ВВР, 2000, № 36, ст. 299;
18. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII // ВВР, 1991, № 47, ст. 646;
19. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-XII // ВВР, 1991, № 30, ст. 379;
20. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ // ВВР, 2001, № 5-6, ст. 30;
21. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Закон України від 28 листопада 2002 року № 249-ІV // ВВР, 2003, № 1, ст. 2;
22. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України від 10 грудня 1997 року № 710 // ВВР, 1998, № 15, ст. 67;
23. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15 березня 2001 року № 2299-III // ВВР, 2001, № 21, ст. 103;
24. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 року № 93/96-ВР // ВВР, 1996, № 19, ст. 80;
25. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ // ВВР, 2002, № 1, ст. 1;
26. Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ // ВВР, 2001, № 29, ст.137;
27. Про обов’язковий примірник документів: Закон України від 09 квітня 1999 року № 595-XIV // ВВР, 1999, № 22-23, ст. 199;
28. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 року № 4002-XII // ВВР, 1994, № 25, ст. 198;
29. Про підтвердження відповідності: Закон України від 17 травня 2001 року № 2406-III // ВВР, 2001, № 32, ст. 169;

Нормативні акти Президента України
30. Про деякі заходи щодо захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних: Указ Президента України від 24 вересня 2001 року № 891/2001;
31. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні: Указ Президента України від 31 липня 2000 року № 928/2000;
32. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 – 2004 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України / Урядовий кур’єр, 2000. – № 16;
33. Про Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні: Указ Президента України від 22 травня 1998 року № 505;
34. Положення про Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України: Указ Президента України від 06 жовтня 2000 року № 1120;

Нормативні акти Кабінету Міністрів України
35. Концепція розвитку телекомунікацій в Україні до 2010 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 червня 2006 р. № 316-р;
36. Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи “Електронний Уряд”: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 208;
37. Про затвердження Концепції технічного захисту інформації в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1997 р. № 1126;

Наукова, довідкова та інша література
38. Александров Д.К. Электронно-цифровая форма договора // www.vic.spb.ru/law/doc/a111.htm, станом на 23.04.2005;
39. Ананько А. Заключение договоров путем электронного обмена данными // http://www.russianlaw.net/law/doc/al23.htm, станом на 10.05.2006;
40. Ананько А. Электронная форма сделки в международной торговле // http:// www.russian.law.net/law/doc/a124.htm, станом на 11.01.2005;
41. Англо-русский словарь по сетям и сетевым технологиям / Сост. С.Б. Орлов – М.: Солон, 1997. – 302 с;
42. Антонов В.М., Бондарчук Ю.В. Банківська система та електронна комерція як інформаційні ресурси: Навчальний посібник. – К: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2002. – 56 с;
43. Бабенко B.C. Две книги о виртуальной реальности // Труды Лаборатории виртуалистики Института проблем человека РАН. – М.: Институт проблем человека РАН, 2001. – № 3. – С. 85;
44. Бабенко Л.К., Быков В.А., Макаревич О.Б., Спиридонов О.Б. Новое в технологии электронного бизнеса и безопасности. – М.: Радио и связь, 2001. – 376 с;
45. Багрин Ю. Н. INTERNET – новые инструменты в маркетинговой деятельности предприятий / В сборнике тезисов докладов конференции “Internet-коммерция-2000”. – К.: 2000, http://www.ecworld.com.ua:8101/ic99/bagrin.html, станом на 02.02.2002;
46. Багрин Ю. Н. Интернет как новый маркетинговый канал / Журнал “Маркетинг и реклама”, № 11/1999, http://www.i-m.kiev.ua/publ/1.htm, станом на 17.02.2000;
47. Балабанов I.T. Інтерактивний бізнес. – СПб. – 2001. – 342 с;
48. Баранов А. Цифровое законодательство. – К., Зеркало недели. – № 20 (395) от 01.06.2002 г;
49. Баранов А.А. Цифровое законодательство //www.zerkalo-nedeli.com/ie/show/395/34921, станом на 20.07.2005;
50. Баранов А.А., Брыжко В.М., Базанов Ю.К. Права человека и защита персональных данных. – К.: Государственный комитет связи и информатизации Украины, 2000. – 280 с;
51. Баско Ф. В2В в России: проблемы и перспективы. – eCommerce World. – 2005. – № 3. – С. 22-24;
52. Бастрикова С.А. Интернет в системе взаимодействия государства и формирующегося гражданского общества Российской Федерации: Дис... канд. политол. наук. – М., 2003. – 145 с;
53. Батурин Ю.М. Некоторые правовые проблемы отношений, связанных с использованием сети Интернет / Телекоммуникации и право: вопросы стратегии. / Под ред. Ю.М.Батурина. – М.: Центр “Право и СМИ”, 2000. – 324 с;
54. Беззубцев О.А., Мартынов В.Н., Мартынов В.М. Некоторые вопросы правового обеспечения использования ЭЦП // http://www.ibusiness.ru/egover/19956, станом на 16.04.2004;
55. Белоусов А. Правовые аспекты использования IT-технологий: электронная коммерция. http://www.crime-research.ru, станом на 19.02.2005;

56. Бенеско Г. С электронным бизнесом – в третье тысячелетие // “Мир электронной коммерции”. – 2001. – № 1 – С. 23-28;
57. Бєляков К. До питання щодо загальнодержавної програми “Електронна Україна” // Правова інформатика. – № 2. – 2005. – С. 30-34;
58. Бірюков В. Письмові правочини за законодавством Польщі // Підприємництво, господарство i право. – 2003. – № 4. – С. 80;
59. Бойчун О. В. Технология коммерческих и денежных операций в Internet / В сборнике тезисов докладов конференции “Internet-коммерция-2000”. – К.: 2000, http://www.ecworld.com.ua:810l/ic99/e-comm.html, станом на 06.02.2001;
60. Борщев В.Г Становление и развитие предпринимательской деятельности в интернет-экономике. Дис... канд. эконом. наук. СПб., 2004. – С. 16-17;
61. Борьба с нарушениями авторских прав в сети Интернет: попытка саморегулирования. Комментарий центра “Право и СМИ” / Международный бюллетень “Законодательство и практика средств массовой информации”. – 1999, вып. 3 (55);
62. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – 153 с;
63. Брижко В., Базанов Ю., Харченко Л. Ліцензування прав на інформаційні ресурси. – К.: Національне агентство з питань інформатизації при Президентові України, 1997. – 132 с;
64. Брижко В., Цимбалюк В., Швець М, Коваль М., Базанов Ю. Е-майбутнє та інформаційне право; За ред. доктора економічних наук, професора, члена-кореспондента Академії правових наук України М.Швеця // 2-е вид., доп.. – К.: НДЦПІ АПрН України. – 2006. – 302 с;
65. Брижко В.М. Правовий механізм захисту персональних даних: Монографія / За заг. ред. д.е.н., професора, заслуженого діяча науки і техніки України М.Я. Швеця та д.ю.н., професора Р. А. Калюжного. – К.: Парлам. вид-во, 2003. – 120 с;
66. Брижко В.М., Швець М.Я. До питання е-торгівлі та захисту персональних даних // Правова інформатика. – № 1. – 2007. – С. 12-25;
67. Брыжко В.М., Цимбалюк В.С. и др. Е-будущее и информационное право / Под ред. доктора юридических наук, профессора Р.А.Калюжного, доктора экономических наук, профессора Н.Я.Швеца. – К.: “Интеграл”, 2002. – 264 с;
68. Василенко Л.А. Интернет в информатизации государственного управления. Социолого-методологический анализ: Автореф. дис... д-ра социол. наук. – М., 2000. – 323 с;
69. Васильева Н.М. Электронная коммерция как правовая категория // Юрист. - № 5. – 2006. – С. 2-6;
70. Вершинин А.П. Электронный документ: правовая форма и доказательство в суде. – М.: Городециздат, 2000. – 242 с;
71. Вихорев С. Закон об ЕЦП принят. Что дальше ? // http://www.cio-world.ru/bsolutions/analytics/21889, станом на 13.03.2004;
72. Виявлення та розслідування злочинів, що вчиняються у сфері інформаційних технологій: Наук.-практ. посіб. / Б.В. Романюк, В.Д. Гавловський, М.В. Гуцалюк, В.М. Бутузов. – К.: Вид-во. Паливода А.В., 2004. – 144 с;
73. Войникас Е.А., Якушев М.В. Информация. Собственность. Интернет: Традиция и новеллы в современном праве. – М.: Валтерс Клувер, 2004. – С. 75;
74. Волков С. Система электронных платежей PayCash / В сборнике тезисов докладов на семинаре – “Электронная коммерция – путь успешного бизнеса в России”. – М.: 2000, http://www.magazin.ru/tez.html, станом на 18.09.2001;
75. Волков С., Достов В. Платежные механизмы современного Internet / Журнал “Мир Internet”, № 5/2000. – с. 22-28;
76. Волокитин А.В., Маношкин А.П., Солдатенков А.В., Савченко С.А., Петров Ю.А., Лопаткин С.В. Электронная коммерция: Учеб. пособ. под общ. ред. Реймана Л.Д. – М.: НТЦ “ФИОРД-ИНФО”, 2002. – 272 с;
77. Волчков А.А. Кому нужен закон “Об электронной цифровой подписи”? // Защита информации. Конфидент. – 2002. – № 3. – С. 3-7;
78. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права / Цимбалюк В.С., Брижко В.М., Калюжний Р.А., Швець М.Я., Гавловський В.Д., Попович В.М., Яременко О.І // За заг. ред. д.е.н., професора, заслуженого діяча науки і техніки України М.Я. Швеця та д.ю.н., професора Р. А. Калюжного. – Ужгород: “ІВА”, 2003. – 240 с;
79. Гадасин В. А., Конявский В. А. От документа – к электронному документу. Системные основы. – М.: РФК-Имидж Лаб, 2001. – 218 с;
80. Герасимов Б.М. Проблемы российского информационного законодательства // Информационные ресурсы России. – 1996. – № 6;
81. Гозалан М. E-метаморфозы деловой среды // http://www.bizon.ru/viewarticle.phtml?id=53, станом на 28.12.2004;
82. Голдовский И. Безопасность платежей в Интернете – СПб: Питер, 2001. – 240 с;
83. Голубєв В.О., Гавловский В.Д., Цимбалюк В.С. Інформаційна безпека: проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій // За заг. ред. док. юр. наук, професора Р.А.Калюжного. – Запоріжжя: “Просвіта”, 2001. – 252 с;
84. Господарський кодекс України. – К.: Юрисп, 2003. – 208 с;
85. Громов Д.Е. Электронная коммерция: развитие в России. Социальные проблемы права: сборник статей. – Выпуск второй. – М., 2001. – С. 140-148;
86. Гуцалюк М.В. Безпека Інтернет-торгівлі // Правова інформатика. – № 1. – 2007. – С. 26-28;
87. Гуцалюк М.В., Гайсенюк Н.А. Організація захисту інформації; Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2005. – 244 с;
88. Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/31/ЄС “Про деякі правові аспекти інформаційних суспільних послуг, зокрема електронної комерції на внутрішньому ринку” від 8 червня 2000 року // www.liga.net/zakon/ligazakon.html, станом на 22.07.2002;

89. До парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні // Правова інформатика: науковий журнал НДЦПІ АПрН України. – № 3 (7). – 2005. – C. 5-7;
90. Достов В. Розничная Е-торговля – тихая или громкая фикция? / В сборнике тезисов докладов на семинаре “Электронная коммерция – путь бизнеса в России”. – М.: 2000, http://www.magazin.ru/tez.html, станом на 18.06.2002;

91. Дрыганов В. Основные аспекты правового регулирования электронной коммерции в Беларуси и за рубежом // www.russianlaw.net/luw/doc/all6.htm, станом на 22.07.2005;

92. Дутов М. Правові проблеми електронного документа // Підприємництво, господарство i право. – 2002. – № 4. – С. 33-35;
93. Дутов М. Правові проблеми електронного документообігу // Право України. – 2002. – № 6. – С. 122-124;
94. Дутов М. Сравнительный анализ европейского законодательства в области електронного документооборота // Підприємництво, господарство i право. – 2002. – № 8. – С. 25-28;
95. Дутов М.М. Правове забезпечення розвитку електронної комерції: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Донецьк, 2003. – 17 с;
96. Дутов М.М. Правове забезпечення розвитку електронної комерції: Дис... канд. юрид. наук. – Донецьк, 2003. – 196 с;
97. Електронна комерція: Навч.посібник / А.М.Береза, І.А.Козак, Ф.А.Шевченко та ін. – К.: КНЕУ, 2002. – 326 с;
98. Електронна комерція: Навч.посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 384 с;
99. Елисеев И. О криптографии – не шифруясь. – eCommerce World. – 2001. – № 2. – С. 14-18;
100. Європа на шляху до інформаційного суспільства. Матеріали Європейської комісії 1994 – 1995 рр. – К.: ДКЗІ, 2000. – 176 с;
101. Желіховський В. Електронна комерція як стимулятор розвитку правовідносин у мережі Інтернет // Правова інформатика: науковий журнал НДЦПІ АПрН України. – № 4 (12). – 2006. – C. 68-73;
102. Жилинкова И. Договор о предоставлении услуг доступа в Интернет / Підприємництво, господарство i право. – К. – 2004. – № 11. – С. 3-6;
103. Жилінкова І. Правове регулювання Інтернет-відносин // Право України. – 2003. – № 5. – С. 132-136;
104. Завидов Б.Д. Электронная цифровая подпись. Правовое значение // М.: ИНИОН, – 2001. – 21 с;
105. Закон Італійської Республіки від 01.03.1997 року “Закон Бабаніні” // http:// www.bmck.сom/italy-t.htm#21, станом на 11.10.2004;

106. Закон Республіки Бєларусь від 10.01.2000 року “Про електронний документ” // http://law/intergroup.ru/infolaw/zakon/phtml?file=belarus, станом на 12.12.2003;
107. Закон Російської Федерації від 10.01.2002 року “Про електронний цифровий підпис” // www.russianlaw.net/law/Iaws/t18.htm, станом на 10.02.2004;

108. Закон Туркменістану від 19.12.2000 року “Про електронний документ”// http:// law/intergroup.ru/infolaw/zakon/phtml? File=turk, станом на 15.07.2003;
109. Закон штату Юта США від 1.05.1995 р. “Про електронний підпис” // http:// www.le.state.ut.us/-code/TITLE46/46_03.htm, станом на 14.11.2003;

110. Захарова М. С чего начинается развитие или проблемы Е-бизнеса. – http:// www.newsib.cis.ru/2004_50/newth_l.html, станом на 20.01.2005;

111. Казанцев С. Тенденции развития и возможности прогноза в сфере компьютерной информации в России // Информатизация и информационная безопасность правоохранительных органов. – М.: Главное управления МВД России, 2005. – 488 с;
112. Ильичев С.К. Особенности налогообложения в сфере электронной коммерции. М.: МаркетДС, 2004. – С. 12;
113. Информатика для юристов и экономистов / Под ред. С.В. Симоновича и др. – СПб.: Питер, 2001. – 687 с;
114. Информационное право и право информационного общества. / Телекоммуникации и право: вопросы и ответы /Под ред. Ю.М.Батурина. М., Центр “Право и СМИ”, 2000. – 324 с;
115. Кирин В.И. Нормативное правовое регулирование использования документов в электронной форме // Информатизация и информационная безопасность правоохранительных органов. – М.: Главное управления МВД России, 2004. – 425 с;
116. Климович Л. Электронная коммерция в интернационализации предпринимательской деятельности. – Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2003. – № 1. – С. 12-16;
117. Кобелев О.А., Резго Г.Я., Скиба В.И. Электронная коммерция, Москва, 2003 г. – 211 с.
118. Ковтунець В.В. Становлення електронного бізнесу в Україні // http://www.nam.kiev.ua/are/n_1-2/kovtun.htm, станом на 13.07.2004;

119. Кожухов А. Настоящие контракты в виртуальном мире // Юридическая практика. – 2001. – 22 февраля. – С. 4;
120. Компаниец Н. Предприятие в Сети / Журнал “Hi-Tech панорама” (приложение к журналу “Chip”), № 8 /2001. – С. 20-21;
121. Компьютерные системы и сети / Под ред. Косарева В. П. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 247 с;
122. Копылов В.А. Информационное право: Учебник. – 2-е издание, переработан и доп. – М.: “Юристъ”, 2002. – 512 с;
123. Кохановська О. Правові питання у сфері електронної комерції в Україні // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VIII регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2002 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2002. – 312 с;
124. Кочових І. Головний Закон Всесвіту. – Вінниця: “Антекс”, 2001. – 48 с;
125. Креденець О.В. Стан, тенденції та перспективи розвитку електронної комерції у світі та Україні // Вісник Львівської комерційної академії. – Серія економічна, випуск 19. – Львів: Вид-во Львівської комерційної академії, 2005. – 498 с;
126. Кротов М. Пояснительная записка проекту модельного закона “Об электронной цифровой підписи” // http://www.iсe.ru/exp/30, станом на 15.09.2004;

127. Кульченко М.В. Роль электронной коммерции в современных международных экономических отношениях: Автореф. дис... канд. економ. наук. – М., 1999. – 25 с;
128. Ларин Ф. Продюсирование е-процессов. – http://www.manage.ru/ management/producebp.shtml, станом на 04.04.2003;
129. Лебедев А.Н. Что такое электронные документы в России? (техника и законы) // http://vlarin.chat.ru/lancrypto/2.htm, станом на 14.10.2004;

130. Леонович Е. Электронный документ: скромное настоящее, большое будущее // Центр нормативно-правовой информации. – 2001. – № 8. – С. 9-15;
131. Леонтьев К.Б. Комментарий к Федеральному закону РФ “Об электронной цифровой подписи”, Москва, 2003 г. – 24 с;
132. Литвинович М. Осторожно, “цифровое неравенство”! // “Мир электронной коммерции”. – 2001. – № 1;
133. Литовко С. Оформление договоров: печать, подпись и реквизиты // Журнал нормативно-правовой информации. – 2001. – № 35. – С. 42-27;
134. Лігоненко Л. Роздрібна торгівля України у дзеркалі світових тенденцій розвитку галузі // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. – 2005. – № 6. – С. 12-22;
135. Макарова М.В. Електронна комерція: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 272 с;
136. Малько А.В. Право гражданина на информацию // Общественные науки и современность. –1995. – № 5;
137. Мальцев Ю.В., Молчанов В.В., Шерстобитов А.Е. Правовое регулирование електронного документооборота в банковской практике // Гражданско-правовое регулирование банковской деятельности. – М., 1994. – С. 34-41;
138. Мартынов С.В. Вопросы борьбы с преступлениями в сфере электронной коммерции // Информатизация и информационная безопасность правоохранительных органов. – М.: Главное управления МВД России, 2005. – 488 с;
139. Марущак А.І. Правомірні засоби доступу громадян до інформації: науково-практичний посібник. – Біла Церква: Вид-во “Буква”, 2006. – 432;
140. Марченко А. Предварительные соображения к построению законодательной основы широкого применения электронных средств связи // http://www.ice.ru/ехр/20316, станом на 11.03.2004;

141. Матвієнко-Зубенко І.І. Електронна торгівля товарами й інформацією та її вплив на розвиток зовнішньоекономічних зв’язків // Сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2001. – 600 с;
142. Медведовский И. Д., Семьянов П. В., Леонов Д. Г. Атака на Internet. – М.: Издательство ДМК, 1999. – 193 c;
143. Мельников В.В. Защита информации в компьютерных системах. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 364 с;
144. Мелюхин И.С. Информационное общество: достижения, проблемы, тенденции развития. – М.: МГУ, 1999. – 208 с;
145. Міщенко В. Правове регулювання розвитку ринку фінансових послуг на основі електронної комерції – К., Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 11. – С. 70-74;
146. Міщенко В.І., Шаповалов А.В., Юрчук Г.В. Електронний бізнес на ринку фінансових послуг: Практик. посіб. – К.: “Знання”, КОО, 2003. – 278 с;
147. Модельний закон Міжпарламентської асамблеї країн-учасниць СНД від 09.12.2000 року “Про електронний цифровий підпис” // Информационный журнал. СПб. – 2001. – № 26. – 310 с;
148. Наумов В. Ключевые вопросы государственного регулирования Интернет-коммерции в РФ // http://www.ice.ru/exp/20302, станом на 10.04.2004;

149. Наумов В. Правовые аспекты адресации в Интернете // “Мир Internet”. – 1999. – № 5;
150. Наумов В. Проблема ответственности информационных провайдеров // Материалы третьей всероссийской конференции “Право и Интернет: Право и практика” 27-28 ноября 2000 года, Москва. Российская академия государственной службы при Президенте Российской Федерации. – С. 320-324;
151. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла // “Вопросы философии”. – М. – 1989;
152. Новицька Н. Електронний документообіг та електронний цифровий підпис як елементи інформаційної культури // Правова інформатика. – № 4. – 2006. – С. 74-79;
153. Новицький А., Позняков С. Сутність та зміст поняття “електронна торгівля” // Правова інформатика. – № 1. – 2007. – С. 5-11;
154. Новомлинский Л. С чего начать создание системы электронной коммерции. – http://www.e-commerce.ru/beginning.html, станом на 10.05.2004;

155. Огородов Д.В. Правовые отношения в информационной сфере: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.14 / Ин-т государства и права РАН. – М., 2002. – 25 с;
156. Олейник В. Цифровая подпись – это очень просто // http://e-commerce.com.ua/secur/sec5.html, станом на 05.06.2004;
157. Орлов А. Во Всемирной Торговой Организации нет согласия по электронной коммерции // е-Business. – М., 2001. – № 1-2;
158. Пастухов О.М. Авторське право у сфері функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 2002. – 18 с;
159. Петровський С.В. Правовое регулирование оказания Интернет-услуг. Дис... канд. юрид. наук. – М. 2002. – 204 с;
160. Петровський С.В. Законы для электронной коммерции. – М.: Российская газета. – № 7. – 2003. – С. 72;
161. Пилянкевич Е., Данько О. Ярмарка в Internet / Журнал “Hi-Tech панорама (приложение к журналу “Chip”), № 3. – 2001. – с. 20-21;
162. Деякі аспекти електронної торгівлі на внутрішньому ринку: Директива Європейського Союзу, http://www.allinsurance.ru, станом на 09.10.2004;

163. Подшибихин Л.И. Некоторые проблемы правовой охраны объектов информационного права и смежных прав // ІІІ научно-практическая конференция “Право и Интернет”. Москва // www.conf3.parkmedia.ru/any_r.asp?URL=pod s.asp, станом на 11.06.2004;

164. Пономаренко Л.А., Філатов В.О. Електронна комерція: Підручник / За ред.. А.А. Мазаракі. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. – 443 с;
165. Правова інформатика: Підручник у 2–х т. / М.Я. Швець, В.М. Фурашев, М.І. Коваль, А.Г. Габович, В.Г. Хахановський, В.С. Цимбалюк, Ю.В. Клімашевська, Л.М. Задорожня, В.М. Брижко та ін. // За ред. В.Я. Тація, Я.Ю. Кондратьєва, М.Я. Швеця. – К.: Парлам. Вид-во, 2004. – 416 с;
166. Правова інформатика: системна інформатизація законотворчої, правоохоронної, судочинної та правоосвітньої діяльності в Україні: Монографія / М.Я. Швець, Р.А. Калюжний, В.М. Брижко, В.С. Цимбалюк та ін. // За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного. – Ужгород: “ІВА”, 2003. – 168 с;
167. Предложение Соединенных Штатов Америки. Проект международной конвенции по электронным платежам // http://www.algo.ru/internetlaw/analogl8.asp, станом на 18.06.2005;
168. Про електронну торгівлю: проект Закону України від 17.02.2003 року № 3114, http://e-Commerce.com.ua, станом на 14.01.2003;

169. Про електронну торгівлю: проект Закону України. Висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Радії України від 3.04.2003 // Верховна Рада України, 4.12.2004 // www.gska2.rada.gov.ua;

170. Про Загальнодержавну програму “Електронна Україна” на 2005-2012 роки: проект Закону України. Висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України від 14.06.2004 // Верховна Рада України, 4.12.2004р. // www.gska2.rada.gov.ua;

171. Про Загальнодержавну програму “Електронна Україна” на 2005-2012 роки: проект Закону України. Додаток 1: “Перелік завдань (проектів), що підлягають виконанню за наявності фінансування у складі окремих галузевих та регіональних програм” // Верховна Рада України, 4.12.2004 р. // www.gska2.rada.gov.ua;

172. Про Загальнодержавну програму “Електронна Україна” на 2005-2012 роки: проект Закону України. Додаток 2: “Перелік завдань (проектів), що підлягають виконанню за наявності фінансування у складі окремих галузевих та регіональних програм” // Верховна Рада України, 4.12.2004 р. // www.gska2.rada.gov.ua;

173. Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних: Конвенція Ради Європи № 108. – Страсбург, 28.01.1981 р. Серія “Європейські угоди”, № 108 // www.convention.coe.int/treaty/en/ Treaties/Html/108.htm, станом на 05.10.2003;
174. Про захист споживачів у випадку укладення контрактів на відстані: Директива Європейського Союзу, http://www.newwind.com.ua/nwshop, станом на 04.12.2004;

175. Про правові основи Співдружності для використання електронних підписів: Директива Європейського Союзу, http://www.nakhodka-re.com.ua, станом на 04.12.2004;

176. Проблеми розбудови інформаційного суспільства в США, Європі та Україні: Державна програма “Електронна Україна” (проект) // Правова інформатика. – 1/2004. – С. 80-90;
177. Проект Закону “Про Загальнодержавну програму “Електронна Україна” на 2005 – 2012 роки. Висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України від 14.06.2004 р. // www.gska2. rada.gov.ua:7777/pls/zweb/webproc34?id=&pf3511=17852&pf35401=53684, станом на 05.02.2004;
178. Проект Закону України “Про З