ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОДАТКОВОЮ МІЛІЦІЄЮ ЗАКОННОСТІ У СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПОВНОВАЖЕНЬ ТА СТАТУСУ

Краткое описание

ЗМІСТ
Стор.
Вступ…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ У СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ……………………………13
1.1. Податкова система як об’єкт захисту держави……………………….13
1.2. Державна політика щодо забезпечення законності у сфері оподаткування……………………………………………………………22
1.3. Законність та дисципліна у сфері оподаткування…………………….41
1.4. Контроль як основний засіб забезпечення законності у сфері оподаткування…………………………………………………………..50

РОЗДІЛ 2. ПОДАТКОВА МІЛІЦІЯ ЯК ОРГАН ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ У СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ: ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ…………………………..64
2.1. Організаційно-правовий статус та основні функції податкової міліції як органу забезпечення законності у сфері оподаткування……………….64
2.2. Правові заходи, які застосовуються податковою міліцією для підтримання законності у сфері оподаткування: загальна характеристика………………………………………………………………92
2.3. Застосування податковою міліцією заходів попередження та припинення порушень податкового законодавства………………………110
2.4. Способи взаємодії податкової міліції з органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролю та громадськістю у справі боротьби з порушеннями податкового законодавства: загальний огляд…………………………………………………………………………136
2.5. Гарантії забезпечення законності діяльності податкової міліції……147
Висновки……………………………………………………………………175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….187

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Конституція України (ст. 67) зобов’язує кожного сплачувати податки та збори в порядку і у розмірах, передбачених законом. Для нашої держави податки є одним з головних джерел надходжень коштів на потреби забезпечення соціальних програм, підтримання правопорядку, вирішення управлінських та інших завдань. Курс на зміцнення законності в Україні, охорону прав, свобод і законних інтересів громадян, забезпечення верховенства права в усіх сферах суспільного життя залишається одним із головних напрямків державного будівництва. Він одночасно передбачає не лише поглиблення відповідальності держави за виконання своїх обов’язків перед людиною, а й відповідальність кожної фізичної або юридичної особи перед державою та суспільством. У той же час стан дотримання законності у сфері оподаткування поки що не можна визнати задовільним. Потрібні серйозні економічні, організаційні та правові заходи, які б підвищили ефективність усієї діяльності по збиранню податків. Значна роль у цьому відведена податковій міліції України.
Податкова міліція має широке коло завдань та функцій щодо забезпечення законності та дисципліни, захисту прав і свобод громадян, попередження і припинення правопорушень у сфері оподаткування, тому від удосконалення її діяльності значною мірою залежить зміцнення законності і правопорядку в країні в цілому. У правоохоронній діяльності податкової міліції використовуються різні засоби: організаційні, правові, технічні, виховні та інші. Особливе місце серед них посідають правові, зокрема, адміністративно-правові засоби боротьби з податковими правопорушеннями. Серед таких засобів найважливішими можна визнати заходи адміністративного примусу, використання яких забезпечує безпосереднє попередження, виявлення і припинення податкових (а іноді й інших) порушень, притягнення винних до правової відповідальності, усунення шкідливих наслідків правопорушень податкового законодавства.
Проблеми забезпечення законності у сфері державного управління взагалі, а також у сфері оподаткування зокрема, сутності та видів адміністративного примусу, його місця в системі державного примусу постійно перебувають у полі зору вчених – адміністративістів. Їм присвячували свої роботи такі відомі вчені минулого, як: І. Бльох,
В. А. Лебедєв, Т. В. Локоть, Д. М. Львов, І. Х. Озеров, Е. Селігман, Р. Стурм, А. Шамшин; науковці сучасної України та інших країн СНД:
В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, І. П. Голосніченко, Л. В. Коваль, А. Т. Комзюк, В. І. Ремньов, А. О. Селіванов, Ю. О. Тихомиров, М. М. Тищенко та ін. Цікавлять ці питання й представників інших галузей права, зокрема, С. С. Алексєєва,
Є. О. Алісова, Л. К. Воронову, Ю. М. Грошевого, М. П. Кучерявенко,
Л. А. Савченко, В. Я. Тація, Ю. М. Тодику, М. В. Цвіка та ін. Ними з’ясовувалась сутність законності в державному управлінні, значення примусу для її забезпечення, формувалась наукова база для кодифікації адміністративного, податкового та господарського законодавства, правові аспекти діяльності контрольно-наглядових та правоохоронних органів.
У той же час уваги організаційно-правовим аспектам діяльності та статусу податкової міліції як органу забезпечення законності у сфері оподаткування приділялося недостатньо. Поки що не знайшли свого остаточного вирішення питання забезпечення податковою міліцією державної політики у сфері оподаткування, ролі і місця податкової міліції в податковій системі України, проблеми співвідношення та підвищення ефективності застосування податковою міліцією адміністративно-правових (особливо адміністративно-примусових) засобів охорони законності і дисципліни у сфері оподаткування, способи взаємодії податкової міліції з державними та недержавними утвореннями, громадянами в справі боротьби з порушеннями податкового законодавства, гарантії забезпечення законності в діяльності самої податкової міліції та ін.
Не вироблено досі і теорії адміністративного примусу, який застосовується в правоохоронній діяльності податкової міліції. Саме тому визначення його сутності та особливостей, цілей та видів, правових і фактичних підстав застосування, детальна характеристика повноважень податкових міліціонерів у практичній реалізації окремих видів таких заходів, подання аргументованих пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення діяльності та правового статусу податкової міліції в цій сфері мають вагоме теоретичне і практичне значення.
Таким чином, необхідність посилення законності, захисту прав і свобод громадян та інтересів держави у сфері оподаткування, удосконалення з цією метою відповідних організаційно-правових засобів та правового статусу податкової міліції обумовлюють вибір теми та її актуальність.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною наукових планів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, виконане в межах цільової комплексної програми “Права людини і проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування” на 2001–2005 рр. № 0186.0.070865.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при здійсненні податковою міліцією правоохоронної та адміністративної діяльності у сфері оподаткування.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади, організаційні та правові основи і форми застосування загальноправових та адміністративно-примусових дій у податковій сфері податковою міліцією України.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, чинного законодавства та практики його застосування розглянути напрямки податкової політики, ознаки податкової системи як об’єкта захисту держави, межі правового регулювання та практичної реалізації податковою міліцією адміністративно-примусових заходів, опрацювати шляхи забезпечення податковою міліцією законності у сфері оподаткування, визначити особливості адміністративного примусу в цій сфері, а також гарантії забезпечення законності дій податкової міліції.
Відповідно до поставленої мети в дисертації зроблена спроба вирішити такі основні завдання:
 визначити сутність податкової системи як об’єкт захисту держави;
 проаналізувати сутність та особливості питання сучасної державної політики у сфері оподаткування;
 розглянути ознаки та способи забезпечення законності і дисципліни у сфері оподаткування, роль контрольної діяльності у цій сфері;
 надати характеристику, визначити місце і роль податкової міліції як органу забезпечення законності у сфері оподаткування;
 розглянути питання вдосконалення правового статусу податкової міліції, проаналізувати напрямки її взаємодії з органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, органами контролю та громадськістю в справі боротьби з порушеннями податкового законодавства;
 визначити місце та види адміністративного примусу в системі методів діяльності податкової міліції через здійснення загальної систематизації та класифікації таких заходів;
 з’ясувати сутність, мету адміністративно-запобіжних заходів та заходів адміністративного припинення, охарактеризувати особливості, підстави та порядок застосування податковою міліцією окремих їх видів – заходів, які використовуються з метою безпосереднього попередження або виявлення податкових правопорушень;
 розглянути механізм (процедури) застосування податковою міліцією окремих заходів адміністративного примусу;
 визначити особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності податкової міліції;
 сформулювати та обґрунтувати рекомендації щодо посилення гарантій забезпечення законності в діяльності податкової міліції;
 на підґрунті узагальнення чинного законодавства, практики діяльності подати конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового статусу, форм та методів діяльності податкової міліції.
Методи дослідження. Основою дисертаційного дослідження є комплексне використання сукупності методів і прийомів наукового пізнання, що надає можливість досліджувати проблеми в єдності їх змісту і юридичної форми, здійснювати системний аналіз діяльності податкової міліції щодо забезпечення законності у сфері оподаткування, застосування адміністративного примусу. У роботі використано також окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного та дедуктивного методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і особливості елементів податкової системи та системи оподаткування, податкової політики держави та шляхів її реформування, організаційно-правових засад забезпечення законності у сфері оподаткування, роль податкової міліції як органу забезпечення законності у сфері оподаткування, її місце серед правоохоронних і контролюючих органів та ін. Методи класифікації, групування, систе¬мно-структурний застосовано для визначення видів адміністративного примусу, які використовуються податковою міліцією. За допомогою статистичного методу та методу документального аналізу з’ясовано специфіку діяльності податкової міліції щодо застосування окремих заходів адміні¬стративного примусу, підстави та процедури їх застосування. Статистичний, порівняльно-правовий та структурно-логічний методи використано для визначення напрямків удосконалення теоретико-правових засад і практики застосування податковою міліцією адміністративного примусу в цілому та окремих його заходів.
Наукове та теоретичне підґрунтя дисертації склали праці вітчизняних фахівців у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, а також роботи зарубіжних вчених. Положення та висновки дисерта¬ції ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актах, які визначають правові засади застосування податковою міліцією адміністративного примусу. Автор звертався також до законодавства деяких зарубіжних країн, досвід яких щодо правового регулювання адміністративного примусу у сфері оподаткування може бути використано в Україні.
Інформаційну і емпіричну основу дослідження станов¬лять узагальнення практичної діяльності податкової міліції, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучас-них методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити проблемні питання забезпечення податковою міліцією законності у сфері оподаткування та законності її діяльності, чіткіше означити організаційно-правові аспекти повноважень та статусу податкової міліції, види її адміністративно-примусової діяльності. У роботі висловлено авторське бачення шляхів удосконалення роботи податкової міліції, подані конкретні пропозиції їх законодавчого забезпечення.
У результаті проведеного дослідження проаналізовано організаційно-правові засади забезпечення податковою міліцією законності у сфері оподаткування, сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
 дістало подальшого розвитку визначення організаційно-правових засад забезпечення законності у сфері оподаткування, роль у цьому процесі податкової міліції;
 чіткіше окреслено загальні риси і складові податкової системи України, обґрунтовано шляхи та напрямки розвитку її податкової політики;
 визначено місце правових та адміністративно-правових (насамперед адміністративно-примусових) засобів у системі методів правоохоронної та адміністративної діяльності податкової міліції; зроблено висновок, що основною властивістю, яка обумовлює специфіку податкової міліції як суб’єкта виконавчої влади, є наділення її правом здійснювати контроль та застосовувати примус, у тому числі адміністративний;
 удосконалено класифікацію адміністративного примусу, який за-стосовується податковою міліцією, здійснено систематизацію його заходів;
 визначено правові засади застосування податковою міліцією адміністративного примусу в тісному взаємоз’язку з проблемою забезпе-чення прав і свобод громадян, прав і законних інтересів юридичних осіб – платників податків;
 подальший розвиток одержав аналіз окремих видів адміністратив¬ного попередження та припинення порушень податкового законодавства, які використовуються податковою міліцією з метою запобігання правопорушенням та їх виявлення, забезпечення законності у сфері податкових правовідносин;
 подальший розвиток отримало визначення сутності, мети та видів засобів адміністративного попередження та припинення, нормативних та фактичних під¬став їх застосування податковою міліцією;
 більш чітко сформульовані особливості, підстави та процедури застосу-вання податковою міліцією окремих видів адміністративно-примусових дій, подані пропозиції щодо вдосконалення такої діяльності;
 вперше запропоновано нову систему складів адміністратив¬них правопорушень, справи про які доречно передати до підвідомчості податкової міліції;
 вперше порушено ряд проблемних питань взаємодії податкової міліції з органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролю та громадськістю в справі боротьби з порушеннями податкового законодавства, окреслені шляхи їх розв’язання;
 досліджено гарантії забезпечення законності діяльності податкової міліції, дотримання її посадовими особами вимог чинного законодавства, форми та види відповідальності за відхилення від таких вимог;
 вперше сформульовано ряд конкретних пропозицій та рекоменда¬цій, спрямованих на вдосконалення практи¬ки застосування податковою міліцією організаційно-правових засобів забезпечення законності у сфері оподаткування, в тому числі щодо уточнення змісту ряду нормативних актів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що напрацювання дисертаційного дослідження можуть використовуватися:
 як основа для подальшої розробки наукових проблем цього напрямку;
 у правотворчій сфері – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки і уточнення змісту ряду законодавчих та підзаконних актів, зокрема, законів України “Про державну податкову службу в Україні”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про міліцію”, Кодексу України про адміністративні правопорушення, відомчих нормативних актів, які регулюють правовий статус податкової міліції, та ін., що буде сприяти вдосконаленню правового регулю¬вання діяльності податкової міліції;
 у правозастосовній діяльності – використання одержаних результа¬тів дозволить поліпшити практичне застосування податковою міліцією заходів адмі¬ністративного примусу та контрольну діяльність;
 у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно викорис-товувати при підготовці підручників та навчальних посібників з таких дисциплін, як “Адміністративне право”, “Фінансове право”, “Адміністративний процес”, спецкурсів “Адміні¬стративна відповідальність” та ін. Частково вони вже використовуються під час проведення занять із зазначених дисциплін у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Їх враховано у лекційних матеріалах, навчально-методичних розробках, підготовлених фахівцями академії;
 у правовиховній сфері положення і висновки дисертації можуть бути використані в роботі щодо підвищення рівня правової культури платників податків, співробітників податкової міліції, інших фахівців сфери оподаткування.
Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів, які містяться в дисертації, полягає в тому, що дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адмініст¬ративного права. Всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Деякі положення та напрацювання дисертації доповідались автором на науково-практичних конференціях, семінарах, засіданнях кафедри. Окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичних конференціях, семінарах, зокрема:
Фінансова злочинність: Міжнародний науково-практичний семінар 12–13 лютого 1999 р. (м. Харків, 1999 р.);
Злочинність у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності: Міжнародна науково-практична конференція 19–20 квітня 2000 р. (м. Харків, 2002 р.);
Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування: Міжнародна науково-практична конференція 25–26 жовтня 2001 р. (м. Харків, 2002 р.).
Результати дослідження використовувалися також під час розробки навчальних програм та інших методичних матеріалів з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність” і “Основи управління в органах внутрішніх справ”, які видані або готуються (оновлені) зараз до видання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації. Основні положення та результати дисертації відбито в чотирьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, інших виданнях, тезах доповідей за матеріалами повідомлень на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків, чотирьох додатків і списку використа¬них джерел. Повний обсяг дисертації становить 214 сторінок. Список ви¬користаних джерел складається із 269 найменувань.

Список литературы

Висновки

Оптимізація системи податкових надходжень та їх стабілізація є одним з провідних завдань держави, а правильна оцінка та розробка правового регулювання політики податкових надходжень становлять головні передумови її фіскальної й грошової політики. Неможливо ефективно керувати державними інститутами без належної організації податків. Саме тому податкова система країни є одним з основних об’єктів захисту держави. Україна повинна мати таку податкову систему, яка б чітко відбивала реальний стан нашої економіки, швидко реагувала на щонайменші її зміни. Аналіз податкової системи свідчить, що її запроваджено без наукового обґрунтування норм і нормативів податкових ставок. Вона не враховує особливостей різних галузей виробництва.
У результаті проведеного дослідження, аналізу чинного законодавства, наукової та спеціальної літератури, присвяченій питанням забезпечення законності і дисципліни у сфері оподаткування та організаційно-правовим аспектам повноважень та статусу податкової міліції, автор дійшов таких висновків.
1. Податкова система складається з таких основних елементів: 1) платники податків і зборів (обов’язкових платежів). Такими є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі); 2) об’єкти оподаткування. Це доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами України про оподаткування; 3) податкові органи та їх посадові особи, а також інші державні органи, які сприяють надходженню податків (зборів, обов’язкових платежів) до державного бюджету; 4) нормативна база оподаткування. (Цей елемент є досить універсальним. Він регулює правове положення як платників податків (зборів, обов’язкових платежів), так і інших сторін податкових правовідносин.)
У роботі обґрунтовується думка, що система оподаткування не є тотожною податковій системі. Податкова система є ширшою за систему оподаткування і включає не тільки об’єкти оподаткування та платників податків зборів (обов’язкових платежів), а й нормативну базу оподаткування, інші сторони податкових правовідносин (наприклад, податкові органи та органи (посадових осіб), які покликані сприяти надходженню відповідних платежів до державного або місцевих бюджетів).
2. Окрім податкових органів, для яких основним завданням є забезпечення фінансових (грошових) надходжень до бюджету, на думку дисертанта, є й інші органи, котрі вирішують питання щодо сплати податків, виступають учасниками податкових правовідносин, виконують обов’язки щодо здійснення контрольних повноважень за дотриманням законодавства у сфері оподаткування. Це Державна контрольно-ревізійна служба в Україні, яка повинна в разі виявлення будь-яких порушень, що виходять за межі її предметних повноважень (у тому числі і порушень податкового законодавства), повідомляти про це відповідні органи. Тут ДКРС виступає як орган опосередкованого податкового контролю. До таких, як видається, можна віднести і Національний Банк України, органи Держказначейства України та деякі інші.
Метою діяльності цих органів є забезпечення стабілізації економіки, матеріального виробництва, підвищення його ефективності і на цій основі зростання доходів державного бюджету.
Однак сучасна податкова політика практично не послаблює напруженості між державою та платниками податків.
Основними її недоліками є: 1) незбалансованість інтересів держави та господарюючих суб’єктів (інших платників податків); 2) занадто великий податковий тягар; 3) відсутність стабільної та зрозумілої системи оподаткування.
3. Державна політика у сфері оподаткування в роботі визначається як сукупність послідовних дій з боку держави по плануванню та запровадженню шляхом законодавчого закріплення правил оподаткування фізичних і юридичних осіб, наповненню державного бюджету, частковому регулюванню доходів верств населення та окремих громадян, а також сприянню соціальному партнерству в суспільстві.
Податкова політика держави має йти шляхом розвитку саморегулятивних факторів, встановлення взаємної поваги та довіри між державою та платниками податків при належному контролі з боку держави за цими процесами. Вона повинна передбачати: визначення видів податків, а також ролі кожного з них у формуванні доходів державного бюджету; визначення та закріплення у відповідній нормативній базі об’єктів, суб’єктів оподаткування, прав, обов’язків та відповідальності сторін податкових правовідносин; визначення податкових ставок, їх диференціацію; окреслення суворих правил надання податкових пільг; визначення механізму обчислення й зарахування податків та інших загальнообов’язкових платежів до бюджету. Доречно було б розробити Концепцію податкової політики України до прийняття Податкового кодексу України
4. Законність та дисципліна у сфері оподаткування – найважливіші складові ефективного розвитку економіки країни. У роботі визначаємо їх як режим відповідності поведінки (діяльності) суб’єктів податкових правовідносин приписам законів та підзаконних нормативно-правових актів з питань оподаткування, який зовні виражається у своєчасному виданні, систематизації, зміні і скасуванні нормативних актів про оподаткування, а також в їх неухильному додержанні, точному і однозначному виконанні, правильному застосуванні їх усіма державними та недержавними інституціями, громадянами.
5. На думку дисертанта, оновлене податкове законодавство повинно мати: вичерпний перелік податків та зборів, що сплачуються на загальнодержавному та місцевому рівнях; максимально повне коло об’єктів та суб’єктів оподаткування, перелік їх основних прав та обов’язків; стабільну шкалу податкових ставок та зборів, прив’язану до результатів господарювання та прибутку платника податку; простий механізм обчислення податків та інших обов’язкових платежів; соціально орієнтовану стабільну систему податкових пільг; прозору систему контролю за обчисленням та надходженням податків; розгорнуту диференційовану та зрозумілу систему заходів адміністративного впливу та правової відповідальності щодо порушників податкового законодавства.
Доречно розробити та закріпити на законодавчому рівні програму виховання у платника податків поваги до свого громадянського обов’язку по своєчасній та повній сплаті податків, роз’ясненню життєвої необхідності для суспільства такого підходу.
6. Важлива роль у справі забезпечення надходження платежів до бюджету належить податковому контролю. Його безпосередньою функцією є відслідковування стану справ конкретного об’єкта оподаткування, визначення правомірності його дій, а в разі виявлення правопорушення – вжиття відповідних заходів для відновлення законності, застосування (у разі потреби) державного примусу до правопорушників, створення умов для попередження правопорушень та надання допомоги підконтрольній структурі в наведенні порядку на об’єкті, усуненні помилок, прорахунків та інших недоліків.
7. Потребує більш чіткого визначення місце і роль податкової міліції серед правоохоронних та контролюючих органів, умови і порядок їх взаємодії. Слід надати податковим міліціонерам право більш оперативно і самостійно здійснювати податкові перевірки, а керівникам податкової міліції – право притягати винних до адміністративної відповідальності.
Необхідно здійснити відповідну перепідготовку податкових міліціонерів. Це потребує певного часу та фінансових затрат, але виграш від цього для справи укріплення дисципліни і законності у сфері оподаткування для держави в цілому буде незрівнянно вищим.
8. Аналіз повноважень податкової міліції дозволив дійти висновку: податкова міліція виступає водночас і правоохоронним, і контролюючим органом, що не перешкоджає визначенню ряду ознак, які характеризують її особливості як органу виконавчої влади.
Характерною рисою податкової міліції як органу спеціальної компетенції є те, що вона створена для виконання таких функцій управління, які мають міжгалузевий характер. Її вплив поширюється на будь-які галузеві структури.
Органи податкової міліції є правоохоронними органами, які забезпечують економічну безпеку України. У зв’язку з цим компетенція органів податкової міліції охоплює реалізацію державних заходів, спрямованих на охорону (захист) економічних інтересів суб’єктів податкового права (фізичних і юридичних осіб, держави).
Специфіка компетенції податкової міліції України виявляється і в тому, що повноваження податкової міліції та інспекції здійснюються як спільні. Органи податкової міліції можуть брати участь у податкових перевірках у тих випадках, коли є оперативні дані щодо відповідних податкових правопорушень.
9. Особливість організаційно-правового статусу податкової міліції обумовлена її приналежністю до структури податкової служби та збереженням у той же час більшості функцій та повноважень, притаманних органам звичайної міліції.
За своїм змістом повноваження органів податкової міліції аналогічні повноваженням інших правоохоронних органів, зокрема, органів внутрішніх справ, служби безпеки. Однак вони відрізняються своїм предметом і основними напрямами діяльності. У деякій частині повноваження органів податкової міліції ширші за своїм обсягом. Це стосується, наприклад, адміністративних повноважень у фінансовій сфері (тобто за предметом контролю).
Організаційне відмежування податкової поліції (міліції) від органів податкової служби (як це зроблено в Росії) вважаємо недоречним, таким, що створює певні труднощі у їх взаємодії. Саме тому існуюча в Україні система є оптимальною.
10. Під порушеннями податкового законодавства розуміють будь-яке відхилення від дотримання вимог податкового законодавства з боку платників податку та представників податкових органів. Такі відхилення можна поділити на дві групи: 1) навмисні і 2) ненавмисні (або помилкові). Навмисні відхилення з боку платників податків виявляються у: свідомому перекручуванні фінансової документації, на підставі якої обчислюються податки; наданні суб’єктам підприємницької діяльності необґрунтованих податкових пільг; створенні комерційних фірм-одноденок та фірм на “підставних осіб”, які після отримання прибутку або попадання в “поле зору” податкових органів зникають з податкового поля; утіканні в “тінь” господарюючих суб’єктів та ін. Ненавмисні є наслідком технічних помилок платників податків (неуважної роботи з фінансовими документами та ін.), недостатнього знання ними вимог податкового законодавства тощо.
У податковому законодавстві України ухил зроблено на довіру між виробником, іншими платниками податків та державою (платники податків самі вносять відомості в податкові документи), але це зовсім не виключає всебічний контроль з боку держави, застосування до суб’єктів оподаткування правових заходів щодо попередження порушень та їх припинення. Такі заходи є одним з елементів забезпечення законності і дисципліни у сфері оподаткування.
11. Найбільш ефективним засобом у боротьбі з порушеннями податкового законодавства є економічні заходи, удосконалення господарського та податкового законодавства з метою приведення їх до взаємоузгодженості, логічної обґрунтованості ставок податків та інших обов’язкових платежів.
Для боротьби з порушеннями податкового законодавства застосовуються також адміністративно-правові (або примусові) засоби. Вони не потребують значних витрат, менш ефективні, але є однією з важливих складових у боротьбі з правопорушеннями. Адміністративно-правові засоби характеризуються певним виховним впливом, а саме: загроза застосування заходів адміністративного припинення та адміністративної відповідальності у взаємозв’язку із впливом громадськості стримує посадових осіб та громадян від вчинення протиправних дій.
Адміністративно-правові засоби боротьби з порушеннями податкового законодавства можна поділити на два великих блоки: 1) встановлення адміністративно-правових норм, які регулюють відповідні питання (тобто нормотворча діяльність), та 2) застосування адміністративно-правових норм.
12. Адміністративний примус посідає значне місце в правозастосовній діяльності податкової міліції. Шляхом його використання реалізуються найважливіші правоохоронні функції цього органу. Застосування органами податкової міліції адміністративного примусу має свої особливості, що пояснюється її специфічним положенням – вона є спеціальним правоохоронним органом, який органічно поєднує функції податкової служби та органу внутрішніх справ.
Класифікація заходів адміністративного примусу в роботі проводиться за: а) способом забезпечення правопорядку; б) метою застосування; в) фактичними підставами застосування; г) правовими наслідками застосування; ґ) процесуальними особливостями здійснення.
Адміністративно-правові засоби, які використовуються податковою міліцією в боротьбі з порушеннями податкового законодавства умовно можна поділити на дві групи – засоби попередження і засоби припинення правопорушень у сфері оподаткування. Перші застосовуються до виникнення правопорушення, тобто різні профілактичні дії. Другі – ті, що припиняють правопорушення.
Ефективність застосування податковою міліцією заходів адміністративного запобігання та припинення визначається ступенем досягнення мети, яка переслідується тим або іншим заходом. Основна мета, тобто результат, якої суб’єкт правоохорони прагне досягти, – це попередження або примусове припинення протиправної поведінки. Крім цього, окремі заходи адміністративного припинення податковою міліцією можуть застосовуватися з метою усунення шкідливих наслідків правопорушення, відновлення правомірного стану.
13. Забезпеченню податковою міліцією законності у сфері оподаткування сприятимуть, на думку автора, такі зміни в чинному законодавстві:
 доцільно змінити порядок реєстрації фірм. Вона має проводитися під постійним контролем ДПС України і тільки після повідомлення податкового органу щодо особи такого платника. У законодавстві мають бути чітко визначені ознаки “фіктивної” фірми та заходи, проведення яких дозволить визнавати фірму “фіктивною”, якщо вона такою є;
 за адресою проживання реєструвати тільки приватних підприємців. Передбачити значні штрафні санкції в разі відсутності підприємства за юридичною адресою та ввести обов’язкове декларування джерел одержання коштів, які використовуються для реєстрації нового комерційного підприємства. Це сприятиме легалізації доходів значної частини населення, не дозволить реєструвати нові підприємства на “підставних” осіб, малозабезпечених громадян або осіб без визначеного місця проживання;
 встановити обов’язок банків не тільки надавати повні відомості щодо суб’єкта підприємницької діяльності, який перевіряється, а й розшифровку його банківських операцій, особливо, якщо підприємства відразу після відкриття рахунків мають значні обіги готівки. Визначити на законодавчому рівні поняття “значні обіги готівки” та конкретизувати поняття “сумнівна операція”;
 розширити поняття позапланової перевірки з урахуванням можливостей, наданих податковій міліції Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність”. Оперативний співробітник повинен мати можливість протягом усього часу оперативної розробки знайомитися з оригіналами документів підприємства та за необхідності отримувати їх копії. У випадках виявлення фактів приховування доходів від оподаткування співробітники податкової міліції повинні бути наділені правом вилучати оригінали документів, які підтверджують такі факти;
 надати право вилучення оригіналів документів у ході проведення планової документальної перевірки;
 зробити більш суворим законодавство щодо порушення обов’язковості надання у встановлені законодавством строки підприємством (підприємцем) документів, необхідних для проведення перевірки;
 надати співробітникам податкової міліції право складати протоколи про адміністративні правопорушення за такими статтями: 512 – “Порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності”; 156 – “Порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами”; 160 – “Торгівля з рук у невстановлених місцях”; 1602 – “Незаконна торговельна діяльність”; 162 – “Порушення правил про валютні операції”; 164 – “Порушення порядку зайняття підприємницькою або господарською діяльністю”; 1643 – “Недобросовісна конкуренція”; 1645 – “Зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на які немає марок акцизного збору встановленого зразка”; 1649 – “Незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів чи фонограм”; 16410 – “Порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом”; 1772 – “Виготовлення, придбання, зберігання або реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв або тютюнових виробів”;
 розширити повноваження податкової міліції щодо проведення оперативних профілактичних заходів стосовно тих платників податків, юридична адреса яких зареєстрована в іншому регіоні;
 визначити напрямки взаємодії податкової міліції з органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролю та громадськістю, оскільки забезпечити розрізненими силами всебічний та цілісний контроль у державі неможливо, а відсутність належної взаємодії вже зараз призводить до того, що деякі об’єкти оподаткування перевіряються неодноразово, а інші взагалі можуть бути не включені до планів перевірок різних органів, тобто залишаються поза межами контролю. У роботі запропоновані три основні напрямки взаємодії: виявлення і припинення правопорушень у сфері податкового законодавства; проведення превентивної роботи, тобто профілактичних заходів, спрямованих на попередження податкових правопорушень; забезпечення відшкодування матеріальної шкоди державі шляхом стягнення податкової недоїмки, а також передбачених законодавством сум штрафних санкцій;
 видається, що для підвищення ефективності взаємодії податкової міліції та інших правоохоронних і контролюючих органів доречно запровадити систему обміну інформацією, документами та матеріалами, створити постійно діючу базу для обміну такою інформацією, визначити напрями спільної діяльності, зокрема, закріпити законодавчо єдині загальні принципи діяльності контролюючих органів, розробити спільні методики проведення контрольних дій та інші процедури з контролю;
 для належної співпраці податкової міліції та інших органів державного фінансового контролю доречно створити спільну аналітичну базу про виявлені порушення у сфері фінансово-економічної діяльності, а також щодо осіб, які вчинили такі правопорушення, запровадити однакові форми звітності, що забезпечить єдину аналітичну базу контролерів. Це допоможе чітко уявити картину основних зон правопорушень, окреслити “обличчя” правопорушника, рел’єфніше визначити способи протидії фінансовим правопорушенням.
Загальну функцію координації діяльності органів фінансового контролю, у тому числі й роботи податкових міліціонерів, на нашу думку, може взяти на себе відповідний Координаційний комітет державного контролю, який може бути створений при Рахунковій палаті, котру фактично можна визнати вищим в Україні органом фінансового контролю.
14. Одним з найважливіших завдань податкової міліції є налагодження взаємодії з громадськістю. На нашу думку, цей напрямок повинен стати пріоритетним. Саме від ступеня порозуміння з громадськістю (у тому числі й самими платниками податків) залежить загальний рівень протидії з боку податкової міліції правопорушенням у податковій сфері. Це також буде сприяти попередженню податкових правопорушень. Видається, що на рівні центрального апарату податкової міліції України доречно прийняти спеціальну Програму розвитку партнерських відносин між податковою міліцією та громадськістю, де передбачити створення відповідного правового механізму партнерських відносин між податковою міліцією та громадськістю з урахуванням світового досвіду правового регулювання суспільних відносин.
15. Пропонується юридично закріпити принцип максимальної поваги до приватного життя людини, який передбачає, зокрема, суворе дотримання законності під час отримання та використання органами податкової міліції інформації про платників податків. (Цього вимагає і ст. 32 Конституції України.) Проте в чинному законодавстві України існують норми, які надають можливість обстеження житла громадян, використання допомоги негласних інформаторів та інших методів отримання інформації без належного процедурного закріплення.
Відповідальність органів податкової міліції та їх посадових осіб наступає, якщо: а) вчинена протиправна дія; б) заподіяна шкода (матеріальна або моральна); в) існує причинний зв’язок між неправомірними діями та шкодою; г) шкода настала в результаті винних дій. За відсутності хоча б одного із зазначених елементів виключається можливість притягнення до відповідальності та відшкодування шкоди.
Гарантованість законності у сфері взаємовідносин податкової міліції з фізичними та юридичними особами означає, що виконання її вимог є найбільш бажаним способом дій суб’єкта.
Головне в змісті принципу законності щодо процесу практичної реалізації своїх повноважень органами податкової міліції полягає в послідовній реалізації та забезпеченні податковими міліціонерами невід’ємних прав і свобод людини, досягненні соціальної справедливості, узгодження особистих та інших інтересів. Законність у практичній діяльності органів податкової міліції також означає, що ці органи зобов’язані чітко і послідовно виконувати відповідні приписи, ставити і вирішувати у процесі правозастосовної діяльності тільки ті цілі та завдання, які або прямо передбачені законодавством, або безпосередньо випливають із нього. Вони не повинні виходить за межі своєї компетенції.
Принцип справедливості та законності в податкових правовідносинах нівелюється також і тим, що відповідальність податкових органів та їхніх працівників далеко неадекватна відповідальності платників податків. Стаття 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” має декларативний характер. Про відсутність прямої відповідальності податкових органів свідчить і той факт, що збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету. Іншими словами, за збитки, завдані чиновником, розраховуватися має держава, в цілому – пересічний громадянин, податкові внески якого і формують державний бюджет.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативна література, акти органів державної виконавчої та судової влади:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15 (з наступними змінами та доповненнями).
3. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
4. Про економічну самостійність Української РСР: Закон України від 3 серпня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 34. – Ст. 499.
5. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р. (в редакції Закону від 24 грудня 1993 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84 (з наступними змінами та доповненнями).
6. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20 (з наступними змінами та доповненнями).
7. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 168 (з наступними змінами та доповненнями).
8. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 24. – Ст. 272 (з наступними змінами та доповненнями).
9. Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 р. (в редакції від 18 лютого 1997 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 16. – Ст. 119 (з наступними змінами та доповненнями).
10. Про Єдиний митний тариф: Закон України від 5 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 19. – Ст. 260 (з наступними змінами та доповненнями).
11. Про плату за землю: Закон України від 3 липня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38. – Ст. 560 (з наступними змінами та доповненнями).
12. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого
1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303 (з наступними змінами та доповненнями).
13. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650 (з наступними змінами та доповненнями).
14. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26 січня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 110 (з наступними змінами та доповненнями).
15. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358 (з наступними змінами та доповненнями).
16. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490 (з наступними змінами та доповненнями).
17. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50 (з наступними змінами та доповненнями).
18. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1 (з наступними змінами та доповненнями).
19. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266 (з наступними змінами та доповненнями).
20. Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами: Закон України від 19 грудня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 46. – Ст. 345 (з наступними змінами та доповненнями).
21. Про патентування певних видів підприємницької діяльності: Закон України від 23 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 20. – Ст. 82 (з наступними змінами та доповненнями).
22. Про Рахункову палату: Закон України від 11 липня 1996 р. (із змінами, внесеними рішеннями Конституційного Суду України від 23 грудня
1997 р. № 7-зп) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 24. – Ст. 136 (з наступними змінами та доповненнями).
23. Про внесення змін до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”: Закон України від 5 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 29. – Ст. 190 (з наступними змінами та доповненнями).
24. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг: Закон України від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 38. – Ст. 315 (з наступними змінами та доповненнями).
25. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – Ст. 44 (з наступними змінами та доповненнями).
26. Про Державний бюджет України на 2002 рік: Закон України від 20 грудня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 12–13. – Ст. 92 (з наступними змінами та доповненнями).
27. Про прибутковий податок з громадян: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 10. – Ст. 77 (з наступними змінами та доповненнями).
28. Про акцизний збір: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня
1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 10. – Ст. 82 (з наступними змінами та доповненнями).
29. Про податок на промисел: Декрет Кабінету Міністрів України від
17 березня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 19. – Ст. 208 (з наступними змінами та доповненнями).
30. Про місцеві податки і збори: Декрет Кабінету Міністрів України від
20 травня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 30. – Ст. 336 (з наступними змінами та доповненнями).
31. Правила застосування Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, затверджені Постановою Верховної Ради України 27 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 26. – Ст. 197.
32. Про Основні положення податкової політики і податкову реформу в Україні: Постанова Верховної Ради України від 13 грудня 1995 р. (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховної Ради № 97/96-ВР від 22 березня 1996 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 16. – Ст. 72.
33. Про Основні положення податкової політики в Україні: Постанова Верховної Ради України від 17 квітня 1995 р. // Комп’ютерна база даних “Нормативні акти України”. Версія 8.2.0.0., 2002 р.
34. Основні положення податкової політики в Україні, схвалені Постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 5. – Ст. 40.
35. Про податкову політику в Україні та заходи щодо удосконалення податкового законодавства: Постанова Верховної Ради України від
12 травня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 27. – Ст. 222.
36. Про Засади державної політики України в галузі прав людини: Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 35. – Ст. 303.
37. Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини: Постанова Верховної Ради України від 23 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 24. – Ст. 193.
38. Про заходи щодо реформування податкової політики: Указ Президента України від 31 липня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 146.
39. Питання державних податкових адміністрацій: Указ Президента України від 30 жовтня 1996 р. № 1013/96 // Комп’ютерна база даних “Нормативні акти України”. Версія 8.2.0.0., 2002 р.
40. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23 липня 1998 р. № 817/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 30. – Ст. 1119.
41. Положення про Державне казначейство, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 590 // ЗПУ України. – 1995. – № 11. – Ст. 262.
42. Про деякі питання проходження служби в податковій поліції: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 289.
43. Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF): Додаток до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 28 серпня 2001 р. № 1124 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 35. – Ст. 1630.
44. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 // Постанови Пленуму Верховного Суду України. – 2000. – Т. 1. – С. 121.
45. Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня
1995 р. № 4 // Постанови Пленуму Верховного Суду України. – 2000. – Т. 1. – С. 80.
46. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди: Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29 лютого 1996 р. № 02–5/95 // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 1998. – № 3. – С. 89.
47. Про взаємодію органів державної податкової служби з органами прокуратури щодо питань державної реєстрації “фіктивних” підприємств: Лист ДПА України № 27/7/25 – 1017 // Комп’ютерна база даних “Нормативні акти України”. Версія 8.2.0.0., 2002 р.
48. Щодо Положення про відділи Управління податкових розслідувань податкової поліції України: Лист ДПА України від 28 грудня 1996 р. до Голів державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі // Юридичний вісник України. – 1997. – № 6.
49. Положення про Головне управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України, затверджене Листом ДПА України від
3 серпня 1998 р. № 9356 /10/26-14 // Комп’ютерна база даних “Нормативні акти України”. Версія 8.2.0.0., 2002 р.
50. Положення про Слідче управління податкової міліції ДПА України, затверджене Наказом ДПА України від 30 липня 1998 р. № 374 // Комп’ютерна база даних “Нормативні акти України”. Версія 8.2.0.0.,
2002 р.
51. Про посвідчення на перевірку: Розпорядження Державної податкової адміністрації України № 89-р від 20 травня 1997 р. // Головний бухгалтер. – 2002. – № 46.
52. Методичні рекомендації по проведенню документальних перевірок ДПА України // Комп’ютерна база даних “Нормативні акти України”. Версія 8.2.0.0., 2002 р.
53. Правила періодичності перевірок та проведення обстежень виробничих, складських, торговельних та інших приміщень: Наказ ДПА України від
30 липня 1998 р. № 371 “Про затвердження Правил періодичності перевірок та проведення обстежень виробничих, складських, торговельних та інших приміщень” // Бізнес. – 1998. – № 34.
54. Лист Мінфіну УРСР від 4 квітня 1991 р. № 03-718 // Комп’ютерна база даних “Нормативні акти України”. Версія 8.2.0.0., 2002 р.
55. Інструкція про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (назва Інструкції зі змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА України № 98 від 11 березня 2002 р.), затверджена Наказом ДПА України від 17 березня 2001 р. №110 // Комп’ютерна база даних “Нормативні акти України”. Версія 8.2.0.0.,
2002 р.
56. Інструкція про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України у підприємств, установ та організацій документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків та інших платежів, затверджена Наказом ДПА України від 1 липня 1998 р. № 316 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 51. – С. 1910.
57. Інструкція про порядок взаємодії Прикордонних військ України і податкової міліції Державної податкової адміністрації України: Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Державної податкової адміністрації України від 7 травня 2001 р.
№ 197/189 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 23. – Ст. 1047.
58. Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та податкової міліції при примусовому виконанні рішень суду про стягнення коштів на користь держави за позовами органів державної податкової служби: Наказ Міністерства юстиції України та Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2002 р. № 60/5;304 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 28. – Ст. 1340.
59. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 10. – Ст. 85.

Спеціальна література:

60. Аверьянов В. Б. Организация аппарата государственного управления (Структурно-функциональный аспект). – К.: Наукова думка, 1985. – 146 с.
61. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / За заг. ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондрат’єва. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177 с.
62. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак.
[Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю. П. Битяка. – Х.: Право, 2001. – 528 с.
63. Актуальные проблемы социалистического правосудия: Научно-аналитический обзор. – Алма-Ата, 1989. – 217 с.
64. Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 360 с.
65. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия; Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
66. Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. – 672 с.
67. Алехин А. П., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации. – М., 1995. – Ч. 2 . – 241 с.
68. Алисов Е. А. Финансовое право Украины: Учебное пособие. – Х.: Фирма “Эспада”, 2000. – 288 с.
69. Андреев В. Государственный контроль за хозяйственной деятельностью // Российская юстиция. – 1997. – № 2. – С. 19–21.
70. Андрейцев В. Право громадян на екологічну безпеку: проблеми конституційно-правового забезпечення // Право України. – 2001. – № 4. – С. 8–11.
71. Андрийко О. Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции. – К.: Наукова думка, 1994. – 165 с.
72. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Дис… д-ра юрид. наук. –