ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ МІЛІЦІЇ (ПОЛІЦІЇ) КРАЇН-УЧАСНИЦЬ СНД У БОРОТЬБІ З ПРАВОПОРУШЕННЯМИ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями
3

13

1.1. Поняття, сутність взаємодії та її значення в діяльності міліції (поліції)

13
1.2. Характер, форми і принципи взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями
38
Висновки до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60

РОЗДІЛ 2. Організаційно-правові аспекти взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями

63
2.1. Організація, правове регулювання та розвиток системи взаємодії в діяльності міліції (поліції) країн-учасниць СНД

63
2.2. Організаційно-правові форми механізму координації та взаємодії міждержавного співробітництва
99
Висновки до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138

РОЗДІЛ 3. Проблеми забезпечення взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями

142
3.1. Проблеми і питання взаємодії міліції (поліції) інших держав за участю Інтерполу, Європолу, міжнародної асоціації поліції та ООН

142
3.2. Удосконалення взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД в боротьбі з правопорушеннями
170
Висновки до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
195

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

211

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
229

ВСТУП
Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що в даний час глобалізація і сучасні технології створюють нові можливості для злочинного світу. Проникнення у вітчизняну злочинність транснаціонального компонента саме по собі є частиною загальної тенденції глобалізації злочинності. Це проникнення відрізняється різновидом форм і видів – від інтеграції розрізнених злочинних груп у транснаціональні кримінальні структури до агресії міжнародної наркомафії, нелегальної міграції й іншими небезпечними напрямками, що розглядають Україну й інших держав-учасниць СНД у якості найбільш перспективних потенційних ринків. Інтеграція злочинності йде більш швидкими темпами в порівнянні з інтеграцією зусиль по боротьбі з нею. Транснаціональна злочинність ставить перед правоохоронними органами, у тому числі й органами внутрішніх справ, держав-учасниць СНД ряд правових і організаційних проблем, розв’язання яких вимагає нетрадиційного мислення, політичної волі й бажання співробітництва, значних матеріально-технічних витрат, координації спільних зусиль і удосконалення взаємодії.
Успішна боротьба з міждержавною злочинністю об'єктивно стає загальним завданням, яке неможливо вирішити силами органів внутрішніх справ однієї держави. Транснаціональна злочинність прийняла значні масштаби, якісно погіршило кримінологічну ситуацію. Активізація криміногенних проявів у суспільстві несе в собі пряму погрозу конституційному ладу, цілісності й незалежності держави, його суверенітету. Сучасність жадає від правоохоронних органів активної діяльності в боротьбі з правопорушеннями та міждержавною злочинністю. Досягти вагомих результатів у цій сфері можна тільки завдяки співробітництву та взаємодії правоохоронних органів, у тому числі й міліції (поліції) держав-учасниць СНД.
Міжнародне визнання прав людини постає орієнтиром для розвитку всього людства у напрямку створення спільноти правових держав. Одним із чинників, що ускладнює забезпечення прав і свобод людини, постає зрощення національної злочинності з міждержавною та проникнення транснаціональної злочинності у систему соціальних, правових, фінансових, економічних відносин. Адекватність відповіді на виклики цього небезпечного соціального явища потребує подальшого об’єднання зусиль міжнародної спільноти в напрямку забезпечення захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави. Реалії сьогодення вимагають пошуку та запровадження нових методів і механізмів, прямуючих на поліпшення та стабілізацію криміногенної ситуації як в Україні, так і в інших країнах-учасницях СНД.
Сучасна криміногенна ситуація змушує міліцію України та поліцію інших країн СНД вести пошуки нових форм і методів роботи, реформувати організаційну структуру системи управління з метою вжиття додаткових заходів, спрямованих на ефективне забезпечення правопорядку, захисту конституційних прав громадян та активізацію боротьби з транснаціональною, міждержавною злочинністю. Певні просування на цьому шляху мають місце, але, на жаль, вони не носять комплексного характеру. У зв’язку з недостатнім рівнем правової культури правоохоронців не завжди відповідає вимогам часу практична взаємодія міліції (поліції) країн-учасниць Співдружності у боротьбі з правопорушеннями, а також потребує наукового супроводження координація їх діяльності.
Науково-теоретичне підґрунтя дослідження склали наукові праці класиків наукової думки І. Канта, К. Маркса, Ф. Енгельса та ін.; розробки сучасних фахівців з теорії держави та права, теорії управління та адміністративного права, міжнародного права, інших галузевих правових наук: В.Б. Авер’янова, В.І. Андріянова, Г.В. Атамчука, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, І.Л. Бачило, П.М. Бірюкова, Ю.П. Битяка, В.Т. Білоуса, О.К. Безсмертного, В.П. Бож’єва, А.Н. Глібова, І.П. Голосніченка, А.І. Дмітрієва, Д.П. Зеркіна, Г.В. Ігнатенка, Г.Г. Єгіозаряна, В.Г. Ігнатова, Р.А. Калюжного, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, І.І. Карпець, В.Н. Кудрявцева, В.В. Луньова, І.Е. Марочкіна, Г.І. Петрова, В.М. Плішкіна, Г.Х. Попова, К.С. Родіонова, О.Ф. Скакун, Л.Д. Тимченка, Ю.А. Тихомирова, М.М. Тищенка, М.А. Ушакова, Ю.С. Шемчушенка, Є.А. Шибаєвої, В.К. Шкарупи, Г.В. Щокіна, В.Є. Емінова, В.А. Юсупова, М.П. Яблокова, О.Н. Ярмиша та ін.
Ефективність взаємодії органів внутрішніх справ Співдружності залежить від стану законодавчої бази, що регулює ці процеси. Однак, незважаючи на напрацьований досвід у цьому напрямку протягом десяти років, механізм їх реального впровадження й досі залишається невідлагодженим і недосконалим. Отже, важливого значення набувають проблеми наповнення реальним змістом міждержавного співробітництва у боротьбі із злочинністю, своєчасної ратифікації міжнародних договорів, розробки оптимальних організаційно-правових механізмів діяльності міліції (поліції), які будуть спроможні комплексно вирішувати питання щодо реалізації, охорони та захисту прав і свобод людини, протидії глобалізації криміналу, а також злагоджено взаємодіяти з відповідними органами зарубіжних країн та міжнародними організаціями. У свою чергу, ці питання обумовлюють потребу у подальшому науковому вивченні й осмисленні сутності взаємодії у правоохоронної діяльності країн-учасниць СНД, правовідносин у міжнародній правоохоронній сфері, чинників удосконалення взаємодії у міждержавній боротьбі з правопорушеннями. Таким чином, дослідження організаційно-правових засад взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями набуває особливого змісту й актуальності.
Недослідженість належним чином цієї теми, недостатня нормативна урегульованість процесу взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД викликає теоретичний і практичний інтерес для виконання запропонованого дисертаційного дослідження.
Вище зазначене в комплексі і зумовило вибір теми цього дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 6.1 Пріоритетних напрямків фундаментальних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період з 2002-2005 рр., наказ МВС України від 30.06.02 р. № 635), наказу МВС України від 05.07.2004р. №755 “Про затвердження Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 років”.
Робота спрямована також на виконання основних положень Програми діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку ІІІ тисячоліття (затверджено Рішенням колегії МВС України від 28 грудня 1999 р. № 8 км/1) та Перспективного плану дій МВС України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС (затверджено Розпорядженням МВС України від 30 грудня 2002 р. № 618).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: на основі узагальнень основних положень праць науковців та позитивного досвіду практиків розкриття сутності, поняття і особливості взаємодії та її координації; комплексний аналіз чинного національного законодавства, законодавства країн-учасниць Співдружності незалежних держав та міжнародних нормативно-правових актів щодо діяльності міліції України та поліції інших країн-учасниць у сфері міждержавної боротьби з правопорушеннями; обґрунтування доцільності розбудови Бюро по координації боротьби з організованою злочинністю й іншими небезпечними видами злочинів як наднаціонального суб’єкта по координації боротьби із міждержавною злочинністю; розробка науково обґрунтованих положень і рекомендацій, спрямованих на системне удосконалення організаційно-правових засад взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД, підвищення організаційних засад управління у цій сфері.
Досягнення цієї мети реалізовувалось через постановку і вирішення таких завдань дослідження:
- провести історико-теоретичний аналіз організації взаємодії міліції (поліції) у рамках країн-учасниць СНД;
- на основі існуючих в науковій літературі поглядів визначити поняття "взаємодії", розкрити зміст “взаємодії”, сутність та її значення в діяльності міліції (поліції) держав Співдружності шляхом системного дослідження міждержавної правоохоронної діяльності;
- дослідити сучасний стан та форми взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД;
- встановити рівень розробки організаційно-правових проблем та розвиток системи взаємодії міліції (поліції);
- розкрити сутність та особливості механізму здійснення взаємодії;
- проаналізувати чинне національне та міжнародне законодавство у сфері боротьби із злочинністю, положеннями яких мають керуватися країни-учасниці СНД під час міждержавної правоохоронної діяльності напрямки їх удосконалення;
- визначити процедуру ратифікації міждержавних угод, що постають правовою базою у сфері боротьби із злочинністю;
- узагальнити практику міжнародної правоохоронної діяльності, за участю ООН, Інтерполу, Європолу та інших міжнародних організацій, із визначенням їх організаційних структур, функцій, методів та форм;
- внести пропозиції щодо удосконалення організаційно-правових заходів взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць Співдружності.
Об’єктом дослідження є правові відносини, що формуються у сфері діяльності міліції (поліції) країн-учасниць СНД по боротьбі з правопорушеннями.
Предметом дослідження є теоретичні й організаційно-правові засади, форми та принципи взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями, а також шляхи її удосконалення.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сучасна теорія дослідження вітчизняних та іноземних вчених з проблем міждержавної взаємодії у сфері правоохоронної діяльності. Спираючись, передусім, на вітчизняну теоретико-методологічну спадщину, автор виходить з діалектичного світорозуміння. Методологічною базою дисертаційного дослідження є комплекс методів збирання, аналізу та обробки емпіричної інформації. Серед них слід виділити методи системно-теоретичного, порівняльного, конкретно-історичного аналізу зарубіжних і вітчизняних джерел. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1-1.2, 2.1-2.2) Системний метод використовувався під час дослідження взаємодії з позицій теорії управління (підрозділ 1.2), визначення правової бази у системі взаємодії в діяльності міліції (поліції) держав Співдружності (розділ 2). За допомогою організаційно-структурного, функціонального та системного методів досліджено взаємодію у міждержавній правоохоронній сфері як системи (розділ 1, підрозділ 2.1). Історико-правовий метод застосовано під час аналізу еволюції нормативно-правової бази у правоохоронній сфері за роки незалежності країн-учасниць СНД ( підрозділ 1.2, 2.1). Порівняльно-правовий метод широко використано для дослідження зарубіжного досвіду взаємодії у правоохоронній діяльності (підрозділ 3.1.). Завдяки цьому методу визначені напрямки удосконалення національного законодавства задля інтеграції України до світової спільноти, ефективної взаємодії міліції (поліції) у сфері міждержавної боротьби із криміналом. Статистичний метод використовувався для ілюстрації досягнень і недоліків у правовому регулюванні відносин у міждержавній правоохоронній сфері та визначення шляхів підвищення ефективності взаємодії міліції (поліції) під час боротьби з правопорушеннями (розділи 2, 3).
Нормативною та емпіричною базою дисертації стали норми Конституції України та інших законодавчих актів (передусім, закони України „Про міліцію”, „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про державний кордон України”, „Про міжнародні договори України”), нормативно-правові акти органів виконавчої влади, у тому числі МВС України, міжнародно-правові документи робочих органів Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, Європейської комісії ЄС, статутних органів Співдружності незалежних держав, Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол; національна правозастосовна практика, досвід здійснення міжнародної правоохоронної діяльності провідних держав світу, довідкова література, статистичні та аналітичні матеріали, які містять інформацію з досліджуваної проблеми. Дисертант звертався також до актуальної політико-правової публіцистики, на сторінках якої дискутується багато питань правоохоронної діяльності в цілому та співробітництву у сфері транснаціональної злочинності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на основі запропонованого автором підходу щодо розуміння поняття “взаємодія” у діяльності міліції (поліції) країн-учасниць Співдружності незалежних держав уперше в вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексно розглядається організаційно-правові засоби міждержавної діяльності у правоохоронній сфері, їх взаємодія у процесі запобігання та боротьби з правопорушеннями та транскордонною злочинністю.
За результатами проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто дисертантом. Елементи новизни знайшли вираження у наступних положеннях:
- уперше проведено системний концептуально-цілісний аналіз взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД, обґрунтовано ряд нових і важливих для юридичної науки та практики понять і положень;
- уточнено поняття взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями, а це організована на нормативних актах, взаємозалежна, погоджена по часу і місцю діяльність декількох її суб’єктів, яка спрямована на виконання загальних завдань зміцнення законності, порядку та боротьби з правопорушеннями;
- визначено сутність та значення взаємодії в діяльності міліції (поліції) країн-учасниць СНД, здійснено комплексний аналіз механізму взаємодії;
- визначено організаційно-правове регулювання, характер, форми та механізм взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД;
- виявлена сутність правової бази взаємодії, її стан та основні напрямки;
- з’ясовано процедуру ратифікації міждержавних угод між правоохоронними органами країн Співдружності, що постають правовою базою у сфері боротьби із правопорушеннями;
- обґрунтовано необхідність існування “єдиного правового поля СНД”, узагальнено та запропоновано власне поняття “права СНД”;
- запропоновано систему заходів превентивного та репресивного характеру, які торкаються правових інтересів суверенних держав-учасниць СНД у забезпеченні невідворотності покарання правопорушників та усунення причин й умов міждержавної злочинності;
- сформульовано напрями та пропозиції щодо удосконалення національного та міждержавного законодавств у галузі міжнародної правоохоронної діяльності;
- дістала подальший розвиток практика міжнародної правоохоронної діяльності на підставі досвіду взаємодії за участю ООН, Інтерполу, Європолу та інших міжнародних організацій;
- обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розглянуті в ньому положення дають можливість визначити підходи до вирішення як науково-теоретичних, так і практичних організаційно-правових проблем:
- у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем організаційно-правових засад взаємодії у правоохоронної сфері;
- у правотворчості – використання результатів дослідження буде сприяти удосконаленню правового регулювання у міждержавному співробітництві;
- у правозастосовчій діяльності – застосування одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями та міждержавною злочинністю, удосконалювати і надалі цю взаємодію із залученням до цієї роботи, зарубіжних правоохоронних органів та відповідних міжнародних організаціями з метою удосконалення боротьби з міжнародною злочинністю;
- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні дисциплін „Західноєвропейські стандарти діяльності поліції”, „Управління в органах внутрішніх справ”, “Адміністративна діяльність ОВС”. Їх враховано також у кафедральних науково-методичних розробках, в яких приймав участь автор. Деякі положення дисертації доцільно використовувати для розробки спецкурсу “Транснаціональна та міждержавна організована злочинність”;
- у правовиховній сфері – положення й висновки дисертації можуть слугувати матеріалом для підвищення рівня правової культури суспільства та працівників міліції як України, так і інших країн-учасниць, які ведуть боротьбу с транскордонною злочинністю та правопорушеннями, підготовки правоохоронців нової генерації.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації і пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу відповідного законодавства та науково-правових джерел. Усі результати одержані безпосередньо автором і знайшли своє відображення в опублікованих ним роботах. У процесі одержання нових наукових результатів ідеї та розробки В.О. Шамрая, з яким опубліковано одну роботу, не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження розглядалися на засіданнях кафедри адміністративного права та державного управляння Донецького юридичного інституту МВС при ДонНУ. Основні положення роботи, теоретичні та практичні висновки було оприлюднено у доповідях на наукових та науково-практичних конференціях, у тому числі і міжнародних: Міжнародний семінар “Проблеми боротьби із контрабандою автотранспортних засобів” під егідою Пакту Стабільності країн Південно-Східної Європи (м. Кишинів, Молдова 3-8 травня 2004 р.), міжнародний науково-практичний семінар “Безпека у Причорноморському регіоні: погрози і протидія” (м. Одеса, 8 квітня 2004 р.), міжнародна науково-практична конференція «Актуальные проблемы юридической науки и практики» (м. Орел, Росія 26 лютого 2004р.), міжнародно-практична конференція «Актуальные проблемы обеспечения экономической безопасности государства» (м. Астана, Казахстан, 28-29 травня 2004р.), IV міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці” (м. Ірпінь, 15-17 травня 2003р.), міжнародної курсантсько-студентської науково-практичної конференції “Податкові та інші правоохоронні органи у XXI столітті: управління, діяльність, взаємодія” (м. Ірпінь, 30 травня 2003р.), міжнародна науково-практична конференція «Совершенствование деятельности органов внутренних дел по профилактике безнадзорности и предупреждению правонарушений несовершеннолетних» (м. Орел, Росія 27 лютого 2003р.), всеукраїнської науково-практичної конференції “Участь громадськості в охороні громадського порядку” (м. Одеса, 28-29 листопада 2003 р.), міжвузівської науково-практичної конференції “Проблеми забезпечення особистої безпеки працівників ОВС та представників громадських формувань під час охорони громадського порядку” (м. Донецьк, 26 березня 2004 р.). Теоретичні напрацювання автора використовувались в процесі роботи експертів для XXVI засідання РМВС країн-учасниць СНД та обговоренні в Першої всеукраїнської Літньої школи на тему “Транснаціональні форми організованої злочинної діяльності”.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у десяти наукових працях, шість із яких опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура дисертації. Відповідно до мети, предмета дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють шість підрозділів, висновку, списку використаних джерел із 225 найменувань. Обсяг основного тексту дисертації – 210 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Демократичні зміни в державах-учасницях Співдружності супроводжуються складними і суперечливими процесами реформування політичних, економічних і правових відносин. Разом з тим відбуваються і негативні процеси, що представляють на сьогодні одну із складних проблем у розвитку міждержавної, транснаціональної злочинності.
Сучасність виражає глибоку заклопотаність неухильним ростом масштабів нових викликів і погроз, що створюють серйозну небезпеку національної і суспільної безпеки країн Співдружності, завдають шкоди здійсненню демократичних і соціально-економічних перетворень, зазіхають на основні права і свободи людини і громадянина.
Усвідомлюючи небезпеку такої загрози, країни світового співробітництва вживають сумісні заходи задля належного забезпечення прав людства та прав громадян. Формування системи взаємодії міліції (поліції) у єдиному міждержавному правоохоронному простору країнами-учасницями СНД розглядається однією із загальних гарантій прав людини. Такий підхід вимагає послідовної, зваженої політики компетентних органів різних держав та міждержавних, міжнародних організацій щодо стратегії усталеного розвитку єдиної міждержавної правоохоронної сфери, належна реалізація якої має впроваджуватися у ході міждержавної та міжнародної діяльності в протидії криміналу. У роботі виявлено, що спільні міри, які прийняті в цих умовах, не завжди адекватні таким проявам, недостатньо скоординовані і погоджені.
Створення фактично нових органів внутрішніх справ країн Співдружності, які діють на основі законодавства суверенних держав, поновлення особового складу, що пройшло за роки незалежності, виникнення нових складних завдань, котрі повинні вирішувати органи внутрішніх справ, необхідність удосконалення кадрової роботи, організація соціальної роботи, розвиток міжнародного та
міждержавного співробітництва, втілення досягнень науки в практичну діяльність органів внутрішніх справ – ось проблеми, які необхідно вирішувати для удосконалення та підвищення ефективності діяльності міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями та злочинністю.
У роботі вважається, що на сучасному етапі розвитку держав-учасниць Співдружності позитивні зрушення можна отримати шляхом удосконалення форм та механізму взаємодії ї координації їх спільної діяльності, функцій та засобів управління, що має оптимально інтегрувати багаточисельні напрямки взаємодії міліції та поліції цих країн.
Аналіз чинного законодавства України та міжнародних нормативно-правових актів у сфері правоохоронної діяльності загалом та ОВС країн-учасниць, зокрема, практики реалізації нормативно-правових актів, теоретичне осмислення наукових праць у різних галузях юриспруденції дозволило автору переконатися у тому, що не всі аспекти міждержавної правоохоронної діяльності було досліджено повною мірою. Практично відсутні роботи, у яких розглядаються вимоги та механізм, щодо здійснення взаємодії, шляхи її удосконалення. Увага багатьох науковців приділяється лише міжнародному співробітництву держав у боротьбі зі злочинністю. Взаємодія міліції та поліції СНД, як об’єкта дослідження, залишається поза увагою вчених юристів.
У дослідженні проаналізовано організаційно-правові форми механізму взаємодії, насамперед: розвиток теоретичних поглядів на зазначену проблему, піддавши аналізу період становлення й розвитку взаємодії держав СНД у цій області; основні елементи, що складають у своїй сукупності теоретичну модель взаємодії; особливості створення й розвитку її правової основи; організаційно-правові засоби спільної протидії; особливості керування органами внутрішніх справ держав по реалізації концепції взаємодії у боротьбі зі злочинністю.
Цілком логічним виявляються дослідження понятійного апарату терміну “взаємодія”, під час якого застосовувався логіко-семантичний підхід. У зв'язку з існуванням різних точок зору, щодо “взаємодії” та “координації”, у роботі обґрунтовується та відстоюється позиція стосовно тлумачення зазначених категорій.
Досліджено ряд важливих вимог, пропонованих до взаємодії, які відображають сутність відносин, що складаються в цьому зв'язку. Зазначимо їх : по-перше, взаємодія повинна будуватися на основі суворого дотримання вимог законності, тобто здійснюватися відповідно до розпоряджень законів і підзаконних нормативних актів, що регулюють, як спільну діяльність, так і порядок функціонування кожного органа окремо; по-друге, вона не повинна приводити до злиття діяльності органів, тобто повинна здійснюватися в умовах чіткого розмежування компетенції взаємодіючих органів внутрішніх справ країн СНД.
Взаємодія органів внутрішніх справ країн СНД повинна складатись в узгодженості їхніх дій, спрямованих на зміцнення законності і правопорядку, попередження і викорінювання злочинів, виховання посадових осіб і громадян у дусі сумлінного виконання своїх конституційних обов'язків і поваги законів, здійснюваних у межах компетенції цих органів способами й методами, властивими кожному з них.
Виходячи із того, що взаємодія є процесом не стихійним, а керованим і забезпечує не тільки збереження системних якостей, їх стійкість, але і впливає на ефективність управління, виявлено, що обов’язково виникає необхідність в координації зусиль із боку суб’єкта управління.
За результатами дослідження визначено тлумачення поняття “координація”. Відстоюючи позицію, що координація – це діяльність правоохоронних органів за узгодженням зусиль, сил і засобів та напрямків на попередження і викорінювання злочинності, причин і умов, що їх породжують, об'єднання цих сил, засобів у найбільш розповсюджених злочинними проявами місцях, нами запропоновано доцільність координації у взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД. Вважаємо, що там, де одночасно діє декілька самостійних управлінських суб’єктів, мета та завдання яких переплітаються або залежать один від одного, обов’язково виникне потреба у координації. Під час аналізу організаційно-правових засад діяльності міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями та злочинністю ми переконались у необхідності розробки та реалізації заходів, щодо забезпечення органічної єдності управлінського механізму, а саме надання органу, який здійснює координацію наднаціонального статусу. Тому пропоновано цю ділянку роботу покласти на БКБОЗ. У цій роботі, на нашу думку, повинна бути така систематична форма як звіт. Плановість та звіт дадуть можливість міліції (поліції) діяти у протидії міждержавної злочинності сінхроно та систематично. Результати роботи БКБОЗ можуть бути розглянути на засіданнях РМВС СНД.
Уявляється, що усунення існуючих на практиці недоліків, розробка нових форм і методів координації сумісних дій у критичних умовах боротьби зі злочинністю в Україні сприятимуть підйому правоохоронної діяльності на новий більш якісний рівень. Під час дослідження визначено, що координація міждержавної боротьби зі злочинністю та правопорушеннями країн-учасниць Співдружності повинна складатись з основних функцій міждержавного управління. Обґрунтовано, що багатоплановість координації у міждержавному управлінні за своєю суттю – це діяльність цілеспрямована, організуюча, регулююча, активізуюча та контролююча, яка підпорядкована вирішенню суспільно значущих завдань. За організацією – це комплекс специфічних, управлінських відносин у міжнародної правоохоронної сфері.
Виходячи з аналізу кримінальної обстановки, інтеграційні процеси в кримінальному світі йдуть швидше, ніж процес консолідації правоохоронних органів. На наш погляд, ліквідувати даний розрив можна тільки в тому випадку, якщо взаємодія міліції та поліції держав СНД стане носити оперативний та систематичній характер.
У дослідженні зазначено невідповідність правових відносин на території держав СНД. Основна перешкода, вважається, укладається в тім, що класичний варіант правових відносин між державами накладається на взаємини між державами Співдружності. При цьому не враховується фактична відсутність границі і реальні життєві умови.
Усвідомлюючи важливість ролі країн СНД у процесах формування єдиної міжнародної сфери боротьби з правопорушеннями, визначено поняття “боротьба з міждержавною злочинністю у рамках країн СНД” як динамічної системи мір превентивного та репресивного характеру, які торкаються правових інтересів суверенних держав-учасниць, у забезпеченні невідворотності покарання правопорушників та усунення причин й умов міждержавної злочинності.
Визначено, що однією з найважливіших складових діяльності міліції (поліції) держав СНД у боротьбі з правопорушеннями є чітко продумані форми взаємодії всіх суб’єктів. Ми переконані, що взаємодія, як будь-яка функція й форма управління, має відносну самостійність у своєму розвитку і тому може випереджати зростаючи вимоги або відставати від них. Сьогодні можливості взаємодії недооцінюються, а тому використовуються неефективно.
Під час дослідження сформовано значення взаємодії, яке полягає у наступному: а) забезпечення цілеспрямованих й ефективних заходів щодо боротьби з правопорушеннями та злочинами, виборі єдиного підходу до рішення різносторонніх організаційних і процесуальних питань; б) сприяння усуненню дублювання та паралелізму в діяльності міліції (поліції) країн СНД у боротьбі з правопорушеннями; в) створення можливостей об’єднання зусиль органів внутрішніх справ країн-учасниць у боротьбі зі злочинністю з метою досягнення високої результативності шляхом найменших затрат; г) підвищення гарантій законності при проведенні заходів у боротьби з правопорушеннями.
Для підвищення оперативності мобільності взаємодії пропонується на договірній основі врегулювати порядок перебування співробітників компетентних органів одних держав на територіях інших держав - учасниць СНД. Для цього визнається необхідним розробити систему мір, спрямованих на спрощення порядку перетинання кордонів держав-учасниць СНД працівниками карного судочинства та компетентних органів у службових цілях, а також переміщення через ці кордони речовинних доказів по карних і адміністративних справах, вилучених у злочинців цінностей і інших предметів, зв'язаних із припиненням, розкриттям і розслідуванням злочинів. Це стосується, насамперед, взаємодії у прикордонних областях. Вважаємо за необхідне пропонувати визначення певної прикордонної території, на якій можливо переслідування співробітниками органів внутрішніх справ прикордонних областей “по гарячим слідам” правопорушників.
Практика діяльності правоохоронних органів по лінії боротьби з міждержавною злочинністю в країнах СНД показує, що поряд із проблемами виявлення й припинення злочинної діяльності постійно виникають і задачі іншого порядку. Реалізація таких задач представляє для правоохоронних органів своєрідну проблему, рішення якої вимагає трохи іншого, більш динамічного підходу, що враховує специфіку об'єкта оперативного впливу й можливості досягнення при цьому поставлених цілей. Виходячи із того, що реалізація проблемно-цільового підходу до рішення задач оперативно-розшукової діяльності є логічним переходом від системи, як форми організації роботи на конкретному напрямку до системи, як методу рішення найбільш складних із них, у роботі вважається, що найбільш повне відображення проблемно-цільовий підхід знаходить у рамках такої її організаційної форми, як операція.
Зважаючи на сутність міждержавної злочинності і механізмів її функціонування і відтворення, в основі підготовки спеціальних операцій, у відношенні такої злочинності, у роботі обґрунтовується необхідність глибокого й всебічного аналізу оперативної обстановки, заснованого на систематичній і цілеспрямованій інформаційно-аналітичній роботі. Таким чином, проведений у роботі аналіз операції, як однієї з організованих форм взаємодії правоохоронних органів, у тому числі і міліції (поліції) країн-учасниць СНД, показав, що вона є найбільш ефективною формою боротьби з міждержавною злочинністю, що дозволяє вирішувати весь комплекс задач по виявленню й припиненню кримінальної діяльності.
Досліджено проблему взаємодії органів внутрішніх справ при здійсненні зовнішніх контрольованих постачань. Запропонована доцільність передачі повноваження по прийняттю рішень про проведення “зовнішніх конторолюючих постачань” на рівень територіальних УВС. Відповідно узгодження й твердження проводити на територіальному рівні, залишивши МВС винятково функцію санкціонування проведення заходу.
Позначена доцільність підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в кожній державі-учасниці СНД шляхом проведення спільних наукових досліджень. Як недолік визначається відсутність сумісних науково-методичні розробок, реальних планів співробітництва в цьому напрямку, чіткої системи наукового забезпечення діяльності міліції (поліції) країн СНД. При цьому дуже важливо об'єднати зусилля учених країн СНД для розробки не тільки питань оперативно-розшукової роботи, але і сучасних криміналістичних проблем тактики і методики розкриття й розслідування злочинів, скоєних на міждержавному рівні. З метою удосконалення зазначеної форми взаємодії пропонується координація науково-дослідних центрів кожної держави СНД єдиним науково-дослідним центром Співдружності, до складу якого будуть входити представники національних центрів незалежних держав.
Усвідомлюючи необхідність інтеграції у сфері освітньої діяльності, у роботі запропоновано, розробити єдині стандарти поліцейського навчання, тобто уніфіковані навчальні плани і предметні програми. Вважається за необхідне створення інформаційного центра, що зможе постійно вивчати, узагальнювати й поширювати передовий досвід по підготовці поліцейських кадрів, здійснювати обмін науковою, навчальною, учбово-методичною й іншою інформацією. Запропоновано введення в навчальну програму принципово нової освітньої дисципліни-спецкурсу “Транснаціональна та міждержавна організована злочинність”.
Досліджено, що зміцненню й розширенню взаємодії сприятиме цілий комплекс заходів, до яких належать: а) посилення активності в справі узгодження й зближення національних законодавств в області боротьби зі злочинністю з метою спрощення взаємодії; б) необхідність деякого відступу взаємодіючих держав від дотримання принципу державного суверенітету в сфері правоохоронної діяльності, що могло б підвищити ефективність міждержавної правоохоронної діяльності, зробити її більш оперативної й плідної; в) потрібність забезпечення відповідних каналів зв'язку для швидкого обміну інформацією між органами внутрішніх справ держав СНД у виконанні прохань про надання інформації чи допомоги; г) зворотний зв’язок між органами внутрішніх справ та координуючим органом; д) необхідність лагідного підходу до вибору форм взаємодії.
Стосовно методів координації було доведено, що вони повинні використовуватись як комплексно, так і в доповненні одного другим. При цьому необхідно враховувати, що серед життєво важливих проблем, які вимагають вирішення в координації взаємодії органів внутрішніх справ є децентралізація сьогодні суворої централізації, виключення паралельних функцій діяльності структурних органів і підрозділів органів внутрішніх справ, відхід від жорсткої урегульованості до гнучкості і реакції на обстановку, що зміцнюється на принципах самостійності і автономізації.
Виходячи з аналізу поняття системи, зроблено висновок, що система – це цілісна єдність структурно розчленованих, але взаємозв’язаних елементів, яка реалізує визначені функції в умовах конкретного навколишнього середовища: при цьому зв’язок між усіма елементами системи міцніший, ніж зв’язок будь-якого елемента системи з елементом навколишнього середовища.
Досліджено, що системі ОВС, як категорії теорії управління, притаманні: наявність складових частин (елементів, підсистем); наявність тісних зв’язків між ними; субординаційними і координаційними зв’язками підсистем; цілісність, котра обумовлюється взаємозв’язком та взаємодією окремих структурних елементів; сполучення відносної самостійності кожного окремого елемента системи з обов’язковим виконанням ним функцій, необхідних для існування системи в цілому.
Показано, що при розробці тактики та стратегії боротьбі зі злочинністю правоохоронні органи, у тому числі міліція (поліція), повинні використовувати системній підхід. Вважається, що при використанні такого підходу кожний елемент системи повинен бути оптимальним, а не найкращим, як при ситуативному підході. У роботі вважається, що безпосередньо система МВС досить динамічна і потребує постійного розвитку й удосконалення, формування нових структурних елементів та ліквідування застарілих, які втратили функціональні значення. На нашу думку, прийнятті рішення стосовно методів боротьби з криміналом можуть виявитися неефективними, нераціональними і навіть шкідливими, якщо при їх розробці не враховувати (або враховувати неповністю) особливості й взаємозв’язки об’єктів дослідження в рамках більш широких утворень, до яких вони входять. Аналогічні прорахунки можуть мати місце і тоді, коли рішення, що були перевіренні експериментально лише на деяких фрагментах, абсолютизуються і без відповідного обґрунтування переносяться на більші утворення. Можна навести чимало прикладів такої асистемності, яка іноді призводить до непоправних утрат. Економія, на перший погляд, цілком виправдана, та через ігнорування загальносистемних міркувань може виявитися безглуздою або навіть шкідливою. Отже, можливості системи є ширшими, ніж проста сума можливостей складових її елементів. Саме ця властивість обумовлює особливий ефект, заради якого створюється більшість систем – ефект цілісності.
Система МВС передбачає складність її організаційної побудови, яка обумовлена, з одного боку, багатогранністю функцій, які виконуються її підсистемами, а з іншого – розподіленням їх з урахуванням адміністративно-територіального розподілу. Розгляд системи органів внутрішніх справ саме як системи дає змогу використовувати тут найбільш загальні формально-логічні закономірності управління. Виходячи з них можна назвати ряд умов, виконання яких сприяє підвищенню організованості та ефективності системи управління органами внутрішніх справ. Такими закономірностями визначено: детермінованість, або причинно-наслідковий зв’язок елементів системи; динамічність системи; наявність у системі управляючого параметра; підсилювальна властивість; зворотній зв’язок.
Проведений аналіз свідчить, що основними чинниками, які знижують ефективність правоохоронних органів у боротьбі з національною та міждержавною злочинністю є:
1. протиріччя та прогалини в нормативній базі, у тому числі відсутність будь-яких обов’язків щодо боротьби із криміналом;
2. неузгодженість дій правоохоронних та контролюючих органів (зокрема, відсутність чіткого механізму передачі відповідної інформації) та, як наслідок цього малоефективна діяльність правоохоронних органів щодо виявлення та боротьбі зі злочинністю;
3. транснаціональний характер багатьох злочинів та відсутність належної правової бази, що регулює взаємодію України з іншими державами Співдружності.
Враховуючи попередні результати щодо взаємодії, ми зосередили свою увагу на її оптимізації, яка передбачає цілеспрямовану реалізацію комплексу заходів, що відповідають певним умовам. Головними з них є: 1) постановка науково обґрунтованих цілей управління; 2) наявність матеріально-технічних, фінансових, кадрових, інформаційних ресурсів, що забезпечують досягнення поставлених цілей; 3) вивчення раціональних шляхів вирішення практичних завдань.
Обґрунтовано доцільність створення єдиного правового поля й інформаційного простру. Визначено, що не виявляється належної активності взаємодіючих сторін країн-учасниць у поповненні банків даних. Ще недостатньо пророблений і нормативно урегульований механізм збору, систематизації й обміну оперативно значимої інформації, яка надходить із різних джерел. Доречна необхідність створення сумісної єдиної автоматизованої системи оперативного обліку членів злочинних угруповань, що знаходяться на території держав СНД, а також підконтрольних їм комерційних і фінансових структур. Пропонуємо створити у системі спеціального банку даних Бюро з координації з організованою злочинністю на території СНД розділи стосовно транснаціональних злочинних груп, які займаються переправленням нелегальних мігрантів, контрабандою наркотиків та транспортних засобів. Доцільно, встановити контроль за своєчасністю поповнення банка даних. Функцію контролю можна покласти на НЦБ країн-учасниць.
Розглянуто механізм формування модельного законодавства. Зазначено необхідність вироблення загальних підходів, єдиних правових понять і принципів. Запропоновано Міжпарламентської Асамблеї узяти на себе роль координуючого центра по формуванню нормативно-правової бази по боротьбі з міждержавною злочинністю. Зазначені пріоритетними напрямками цієї роботи.
Досліджено, що ефективність імплементації норм міжнародного права держав може бути досягнута тільки за допомогою рішення двох, на наш погляд, найбільш важливих задач:
1. досягнення мобільності механізмів інтеграції за допомогою правових і організаційних інструментів;
2. удосконалення методів упровадження міжнародних стандартів у дійсність в усіх напрямках
Аналіз нормативно-правової бази показав, що більшість існуючих угод “рамкові”. Для раціонального їх застосування у сфері міждержавної боротьбі із злочинами та правопорушеннями, вважається за доцільне, підготувати до них протоколи з механізмами реалізації зазначених у них норм. На нашу думку, наступні міждержавні угоди в рамках СНД повинні виразно відповідати основним принципам і нормам права міжнародних договорів і містити конкретні зобов'язання й відповідальність сторін, характерні для визначених етапів регіональної інтеграції.
Показано, що право СНД варто розуміти, насамперед, як сукупність юридично обов'язкових міжнародно-правових норм (на відміну від міжнародно-правових документів рекомендаційного характеру), що регулюють взаємини між незалежними державами Співдружності і являють собою самостійно новий нормативно-правовий комплекс у сучасному міжнародному праві. При цьому право СНД можуть складати тільки ті міжнародно-правові документи, що містять норми права і є джерелами права, а саме: норми міжнародних договорів і угод, нормоустановлені рішення головних органів Співдружності незалежних держав.
Запропоновано провести експертну оцінку та систематизацію всіх нормативно-правових актів СНД, які були прийняти за годи незалежності. Упорядкованість існуючого законодавства допоможе виявити прогалини та удосконалити правові системи країн-учасниць. Гадаємо, що без гармонізації національних законодавств держави-учасниці СНД можуть не тільки не зблизити свої національні правові системи, але і віддалитися друг від друга, що природно буде чревате ще великими труднощами в реалізації цілей боротьби зі злочинністю в майбутньому.
Відстоюючи позицію, що в Співдружності є серйозні проблеми з приводу виконання і реалізації правових документів на практиці, зазначено, що головні причини позначених проблем полягають у декларативності й розпливчастості правових документів, у численних суттєвих розбіжностях, що містяться в міждержавних документах і національних законодавствах, що розроблялися суверенними державами, у відсутності налагодженого механізму реалізації правових актів органів Співдружності, міжнародних договорів і угод, укладених у рамках СНД. Не сприяє поглибленню інтеграції країн СНД недосконалість концептуальної основи окремих угод і конвенцій.
Аналіз сучасності показав, що намітилася тенденція розуміння того незаперечного факту, що успішно протистояти криміналу можна тільки на основі нерозривної взаємодії в однорідному правовому полі. Відзначимо, що Міжпарламентська Асамблея постійно нарощує свої зусилля по формуванню єдиного правового простору, що дозволяє ефективно протидіяти міждержавної злочинності в цілому. Проведена розробка модельних кодексів, прийняття модельних законів, безумовно, сприяли складним процесам формування національного законодавства в країнах Співдружності на єдиній методологічній основі. Усвідомлюючи важливість зазначеного питання, пропонуємо Міжпарламентської Асамблеї узяти на себе роль координуючого центра по формуванню нормативно-правової бази у сфері боротьбі з міждержавною злочинністю. Вона може впливати і на процес вступу в силу правових актів СНД, а саме, здійснювати аналіз підписаних правових документів, особливо тих, котрі вимагають ратифікації і проведення внутрішньодержавних процедур, і інформувати про цей процес держави Співдружності, що безумовно, буде сприяти удосконаленню взаємодії країн-учасниць СНД.
Під час дослідження міждержавної нормативно-правової бази визначено одну із основних проблем процесу інтеграції у рамках Співдружності, яка гальмує процес взаємодії органів внутрішніх справ держав-учасниць – це низький рівень виконання домовленостей. Недосконалість механізму реалізації правових документів полягає також у тім, що вони не передбачають положення про відповідальність держав-учасниць за виконання своїх зобов'язань. Думаємо, виходом із сучасного положення є вироблення діючого механізму контролю за виконанням узятих на себе зобов'язань і закріплення його в спеціально прийнятому акті СНД. У документах, що укладаються, повинні бути спеціальні розділи, присвячені контролю за їх виконанням і утримуючі механізм цього контролю.
Під час дослідження організаційно-правових засад діяльності Управління міжнародних зв’язків Головного штабу МВС України, Національного центрального бюро (НЦБ) Інтерполу в Україні, Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території СНД зазначена доцільність розробки та реалізації заходів щодо забезпечення органічної єдності управлінського механізму та організаційної системи управління. Позначені пропозиції щодо удосконалення управлінської діяльності БКБОЗ (як однієї з важливих складових органів міждержавного управління), які будуть сприяти потребують удосконаленню організаційно-правових засад діяльності органів внутрішніх справ у міждержавній правоохоронній сфері.
Виходячи із того, що у діяльності НЦБ недостатньо використовується взаємодія, вважається потрібним для удосконалення їх, діяльності постійне, систематичне спостереження, аналіз та прогнозування основних тенденцій розвитку міжнародної злочинності з використанням новітніх інформаційних технологій та методів інформаційної й комп’ютерної розвідки. Доцільно було б проводити постійний моніторинг та глибокий аналіз стану боротьби з правопорушеннями, що учиняються з використанням сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, формувати та розвивати єдиний інформаційно-правовий простір органів державного та міждержавного управління у міжнародній правоохоронній сфері.
Виходячи із пріоритетів розвитку міжнародної правоохоронної діяльності України, у роботі визначенні її основні цілі: забезпечення участі органів внутрішніх справ України в міжнародному співробітництві на двосторонньому, регіональному та універсальному рівнях; використання зарубіжного досвіду і потенціалу міжнародного співробітництва для удосконалення діяльності ОВС України; забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України в питаннях, що стосуються органів внутрішніх справ; підвищення міжнародного авторитету України і цілому, її правоохоронних органів внутрішніх справ зокрема.
У роботі вважається, що для реалізації зазначених цілей, доцільно, забезпечити вирішення наступних завдань: а) підвищення ефективності взаємодії із зарубіжними колегами за рахунок вдосконалення організаційних і координаційних механізмів, забезпечення ефективного представництва МВС України на міжнародному рівні; б) розвиток як міжнародної договірно-правової бази, так і національного законодавства; в) забезпечення виконання зобов'язань та реалізація прав, що випливають із міжнародних договорів України, у тому числі й у сфері захисту прав людини; г) підвищення ефективності участі МВС у науково-технічному співробітництві та зовнішньоекономічній діяльності; д) підвищення міжнародних зв'язків підрозділів МВС; є) закладання наукових підходів у здійсненні міжнародної діяльності МВС України.
Досліджено міжнародний досвід взаємодії у боротьбі із злочинністю. Показана структура Інтерполу, Європолу. Обґрунтована доцільність застосування телемунікаційній поліцейській мережі МОКП-Інтерполу. Розглянуті практичні результати та можливості НЦБ Інтерполу. Проведене дослідження показує, що недостатнє використовуються можливості національних бюро “Інтерполу”. Позначена доцільність роботи інформаційно-аналітичних служб Інтерполу з урахуванням прогностичного та проблемного аналізу.
Розглянуто інфраструктуру “електронної нервової системи” і систему криміналістичного аналізу Європолу, який дає співробітникам європейської поліції можливість здійснювати керування, аналіз, співробітництво й обмін знаннями, використовуючи ряд спеціальних додатків.
Аналіз літературних джерел, наукових праць, законодавства, дослідження практики співробітництва міліції й населення дозволяє констатувати, що взаємодія міліції й населення є елементом правоохоронної діяльності. У дослідженні вважається, що в міру становлення правової держави і громадського суспільства зростає потреба в співробітництві органів правопорядку і населення для зміцнення громадської безпеки й забезпечення основних прав і свобод людини й громадянина.
Доведена практична значимість прикордонної взаємодії. Для поліпшення її результатів доцільно вирішення наступних питань: 1) на законодавчому рівні розв'язати питання, зв'язані з нелегальним перебуванням іноземців на території держав-учасниць СНД, відкриття пунктів збору незаконних мігрантів у прикордонних областях, фінансування змісту й виселення їх за межі держави; 2) спростити процедуру екстрадиції розшуканих злочинців, затриманих на території іншої держави, надавши право ухвалення рішення про видачу обвинувачуваних і порушення карного переслідування прокурорам прикордонних областей; 3) розробити єдиний нормативний документ, що регламентує взаємне етапирування затриманих відомих злочинців у найближчі до границі міста із утриманням у СІЗО до рішення питання про їх, екстрадицію; 4) створити єдину базу даних на осіб, підозрюваних у здійсненні злочинів, членах злочинних угруповань, що займаються контрабандою, а також про прикмети викраденого, номерах агрегатів, індивідуальних ознаках викраденого транспорту; 5) усунути розбіжності в законодавстві держав із питань взаємного повернення викраденого транспорту при його виявленні; 6) створити єдину базу даних на осіб, що займаються контрабандою; 7) створити в чергових частинах прикордонних ОВС єдину комп'ютерну базу даних про членів злочинних угруповань, осіб, які підозрюються у здійсненні злочинів; 8) проробити питання про організацію щоденного орієнтування по телетайпі органів внутрішніх справ суміжних територій про скоєні злочини, прикмети викраденого і злочинців, номерах агрегатів, індивідуальних ознаках викраденого транспорту; 9) за узгодженням із МВС країн-учасниць розглянути технічну можливість організації прямих телефонних каналів між прикордонними ОВС, із метою мобільного реагування та протидії різного виду правопорушень та злочинів.
Досліджено, що проникнення у вітчизняну злочинність транснаціонального компонента саме по собі є частиною загальної тенденції глобалізації злочинності. Це проникнення відрізняється різновидом форм і видів – від інтеграції розрізнених злочинних груп у транснаціональні кримінальні структури до агресії міжнародної наркомафії, нелегальної міграції й іншими небезпечними напрямками, що розглядають Україну й інших держав-учасниць СНД у якості найбільш перспективних потенційних ринків. Інтеграція злочинності йде більш швидкими темпами в порівнянні з інтеграцією зусиль по боротьбі з нею. Транснаціональна злочинність ставить перед правоохоронними органами, у тому числі й органами внутрішніх справ, держав-учасниць СНД ряд правових і організаційних проблем, рішення яких вимагає нетрадиційного мислення, політичної волі й бажання співробітництва, значних матеріально-технічних витрат, удосконалювання координації спільних зусиль і організації взаємодії.
Загальною метою повинна стати проблема створення реальної системи, яка б, з одного боку, здійснювала наукове забезпечення даної боротьби, з іншого, чітко й швидко реагувала на ситуації і здійснювала цілеспрямований пошук і надійне розпізнавання ознак, що можуть демаскувати злочинність на ранніх її стадіях. Необхідна постійна та адекватна оцінка сильних і слабких сторін діяльності національної та міждержавної злочинності, а в процесі вивчення даної проблеми й розробки стратегії боротьби з нею, варто виходити з обліку загальних рис, взаємозв'язків злочинності в країнах-учасницях СНД. Думаємо, що без врахування зазначеного для правоохоронних органів можуть розроблятися контрзаходи самого загального характеру, у той час як вони повинні бути тісно ув'язані з політичними, економічними і культурними умовами, у яких діє злочинність, а також з масштабами і характером злочинності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
2. В повестке дня почти 800 законопроектов // Голос Украины. – 2004. – 12 февраля. – с. 3.
3. Кант И. Учение о государстве и праве. – Собр. соч. в 6-томах. – Том 6. ч. 2. – с. 283.
4. Укрепление законности и усиление системы уголовного производства // десятий Конгресс ООН по предупреждению преступности: Зборник документов. – М.: ЮРЛИТИНФОРМ, 2001. – с. 42
5. Новий словник української мови. – К.: Аконіт, 1998. – Т.: А – Е. – с. 259.
6. Философский словарь. – М.: Наука, 1978. – с. 74.
7. Философский энциклопедический словарь. – М.: Инфра, 1997. – с. 66.
8. Современная философия: Словарь и хрестоматия. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – с. 17.
9. Всеобщая зависимость; связь явлений. Движение, изменение, функциональная зависимость. Философский словарь. Под ред. И.Т. Фролова – М.: Издательство политическая литература, 1991. – 365 с.
10. Советский энциклопедический словарь. – М.: Советская єэнциклопедия, 1985. –626 с.
11. Большая Советская Энциклопедия: Третье издание. – М.1971. – Т. 5. – 528 с.
12. Управление государственными органами. – М.: “Инфра-М” 1998. – с. 123.
13. Управление персоналом. Энциклопедический словарь. – М.: Инфра, 1998. –
451 с.
14. Юридична енциклопедія. – К., 1998. – Т. 1. – 669 с.
15. Управление государственными органами. М.: “Инфра-М”, - 1998. – с . 123.
16. Малая Советская Энциклопедия: Третье издание. – М., 1958. – Т.2. – 453 с.
17. Георгицэ Михай. Организованная преступность: проблемы теории и практики расследования. Монография: Молд. Гос. Университет. – Кишинэу - 1998. – Институт Реальных наук – 271 с.
18. Липатов М.И. Организационное обеспечение взаимодействия органов внутренних дел и иными государственными органами, общественными организациями и трудовыми коллективами: Лекция / Акад. МВД СССР.– М., 1990.
19. Яковлев А.М. Теоретические проблемы социологии права // Проблемы социологии права, Вып. №1 – Вильнюс. 1980.
20. Лекарь А.Г. Предотвращение преступлений органами охраны общественного порядка: Дис.докт.юрид.наук. – М., 1967.
21. Гребельский Д.В. Теоретические основы и организационно правовые проблемы оперативно-розыскной деятельности органов внутренних дел. – М., 1980.
22. Аксенов А.А. Организация взаимодействия в органах внутренних дел, как функция управления: Дис. канд юрид. наук. – М., 1974.
23. Дедюхин В.В., Канцарин Ф.Г. Основные положения организации взаимодействия аапаратов уголовного розыска с оперативными аппаратами ИТУ в борьбе с преступностью. – М., 1977.
24. Казаченко І.П., Регульский В.Л. Правові, морально-етичні та ор