Організаційно-правові засади ліцензування господарської діяльності в Україні

Краткое описание

П Л А Н

ВСТУП_________________________________________________________3
РОЗДІЛ 1. ЛІЦЕНЗУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХІД
1.1. Місце ліцензування в адміністративно-правовому регулюванні господарської діяльності в Україні____________________________________10
1.2. Юридична природа та поняття ліцензування ______________39
1.3. Критерії запровадження ліцензування господарської діяльності__________________________________________________________59
РОЗДІЛ 2. ВИДАЧА ЛІЦЕНЗІЙ НА ЗДІЙСНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ В СФЕРІ ЛІЦЕНЗУВАННЯ.
2.1. Процесуальний порядок видачі суб’єктам господарювання ліцензій на провадження господарської діяльності______________________71
2.2. Здійснення контролю за господарською діяльністю ліцензіата___________________________________________________________92
2.3. Нагляд та звернення громадян як способи забезпечення законності при ліцензуванні_________________________________________111
2.4. Заходи адміністративного примусу, що застосовуються в сфері ліцензування господарської діяльності_______________________________128
ВИСНОВКИ__________________________________________________159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ__________________________165

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Здійснювана в Україні адміністративна реформа спрямована на всебічну та комплексну перебудову існуючої системи державного управління, є важливим чинником забезпечення соціально орієнтованого розвитку суспільства, визначає істотне посилення дієздатності держави, ефективне виконання нею своїх функцій. Реалізація основоположних завдань реформи повинна здійснюватись в умовах чіткого спрямування та координації діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів на активній соціальній політиці держави щодо забезпечення конституційних прав, свобод та інтересів людини і громадянина. Необхідною основою цього є розроблення нової схеми та регламенту прийняття управлінських рішень, а також надання управлінських послуг фізичним та юридичним особам, в тому числі в сфері ліцензування господарської діяльності.
Ліцензування є одним із заходів державного регулювання господарських відносин в Україні. Разом з тим, нормативна база в регулюванні багатьох питань ліцензування відстала від потреб часу, не в усьому її вимогам відповідає і практична діяльність органів, які безпосередньо здійснюють видачу ліцензій.
Необхідність формування принципово нової системи державного управління, в тому числі і в сфері економіки, удосконалення з цією метою діяльності державних органів, з одного боку, успішний розвиток підприємництва та інших видів господарювання, як запорука розвитку усього суспільства та держави, з іншого, обумовлює актуальність та важливість дослідження проблем ліцензування господарської діяльності, його сутності та значення, змісту та об’єктів, повноважень посадових осіб щодо виконання та застосування його правових норм тощо. Таке дослідження необхідно також з точки зору потреб розвитку, удосконалення та систематизації адміністративного законодавства, розробки проектів нормативних актів, зокрема, кодифікованого нормативного акту щодо надання органами державної влади управлінських послуг, інших актів в сфері ліцензування, прийняття яких набуло особливої гостроти.
У вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі питанням ліцензування господарської діяльності приділяли увагу такі фахівці, як: Авер’янов В., Андрєєв В., Бахрах Д., Береславський С., Іонова Ж., Голосніченко І., Калюжний Р., Коліушко І., Кириченко І., Лаптєв В., Мельник П., Олійник О., Піджаренко О., Плішкін В., Подлінєв В., Попович В., Савченко Л., Саніахмєтова Н., Сегеда С., Тихомиров Ю., Шакун В., Шеваріхін А., Шкарупа В., Щербина В. та ін. Проте глибокі наукові дослідження з цих питань відсутні. В цілому для вітчизняної правової науки розробка зазначених проблем є новим напрямом наукового пошуку, основними недоліками якого є відсутність базового поняття ліцензування, його юридичної природи, критеріїв запровадження. Недостатньо акцентовано увагу на питаннях адміністративної відповідальності учасників ліцензійних відносин, застосування інших заходів адміністративно-правового примусу в цій сфері.
Таким чином, недостатня теоретична розробленість обраної теми, її незаперечна наукова і практична значущість та актуальність зумовлюють потребу в проведенні її поглибленого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2001-2009 рр. (наказ МВС України №755-04). Крім того, цей напрямок дослідження відповідає Концепції боротьби з корупцією на 1998 - 2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 24 квітня 1998 року.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення організаційно-правових засад, юридичної природи, сутності, значення, змісту ліцензування, а також вироблення рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання та практичної діяльності органів влади та суб’єктів господарювання в цій сфері.
Виходячи із поставленої мети, завданням дослідження є:
- аналіз державно-правового механізму регулювання господарських відносин в Україні;
- з’ясування сутності управлінських послуг, які надаються фізичним та юридичним особам;
- визначення юридичної природи, поняття, критеріїв ліцензування;
- дослідження процесуального порядку видачі ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності;
- аналіз способів забезпечення законності в сфері ліцензування;
- характеристика заходів адміністративного примусу, що застосовуються в сфері ліцензування господарської діяльності;
- вироблення рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правових засад ліцензування господарської діяльності в Україні.
У процесі виконання дисертації використано наукові праці ряду вчених в галузі теорії держави та права, конституційного, адміністративного, цивільного права, а також статті публіцистичного характеру в друкованих засобах масової інформації. Емпіричну базу дослідження склали результати фокус-групового дослідження Українського незалежного центру політичних досліджень “Сучасний стан та перспективи розвитку державного регулювання сфери ліцензування господарської діяльності в Україні”, практика діяльності Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, статистичні дані про здійснення ліцензування господарської діяльності та застосування заходів адміністративного примусу. Обсяг опрацьованої літератури, вивчених і узагальнених практичних матеріалів дозволяє стверджувати про вірогідність і наукову обґрунтованість результатів виконаного дослідження.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері ліцензування господарської діяльності.
Предметом дослідження виступають норми права, які регламентують організацію та порядок здійснення ліцензування господарської діяльності, а також особливості ліцензійної роботи Міністерства внутрішніх справ України.
Методи дослідження. В роботі використано як загальнонаукові методи дослідження, зокрема, діалектичний і структурно-функціональний – при визначені місця і ролі ліцензування серед заходів адміністративно-правового регулювання господарських відносин в Україні, системного аналізу – для співставлення різноманітних нормативно-правових актів з метою з’ясування їх впливу на відносини в сфері ліцензування [підрозділ 1.1], так і спеціальні. Використання порівняльно-правового методу дозволило з’ясувати принципи та критерії запровадження ліцензування в зарубіжних країнах [підрозділ 1.3], статистичного – для дослідження практики видачі та анулювання ліцензій органами ліцензування, застосування заходів адміністративного примусу [підрозділи 2.1 та 2.3]. В досліджені також використовувались методи документального аналізу, експертних оцінок та ряд інших.
Нормативну базу дисертації складають Конституція України, інші закони України, підзаконні нормативно-правові акти Президента, Кабінету Міністрів України, інших органів влади.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що до нашого часу проблеми ліцензування господарської діяльності в України комплексно не досліджувались. Існуючі праці вчених, що стосуються зазначених проблем, зачіпають лише окремі їх питання. Дослідження діючих норм права, нових поглядів та тенденцій розвитку суспільних відносин організаційно-правового забезпечення ліцензування господарської діяльності в Україні з урахуванням реалій переходу держави до ринкових відносин дало змогу обґрунтувати ряд висновків та пропозицій із зазначенням напрямів удосконалення законодавства. Зокрема:
вперше:
• визначено юридичну природу ліцензування, яка полягає в легітимації правоздатності (в області дії локальних заборон при загальному дозволі) або наділенні спеціальною правоздатністю осіб (при загальній забороні) у сфері суспільних відносин, що охороняються державою;
• запропоновано критерії та процесуальний порядок запровадження ліцензування господарської діяльності;
• обґрунтовано введення спрощеного порядку продовження терміну дії ліцензії на новий строк стосовно суб’єктів господарювання, до яких немає серйозних претензій з боку органів ліцензування шляхом внесення плати за право провадження господарської діяльності, що ліцензується, та запровадження поетапної сплати коштів для деяких видів господарської діяльності, де вартість ліцензії становить більше ста тисяч гривень;
доведено доцільність внесення у розділ ХІІ Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальності посадових осіб, які видають ліцензії, у разі порушення законодавства в сфері ліцензування;
уточнено поняття плати за видачу ліцензії, під якою слід розуміти разовий платіж, який сплачується суб’єктом господарювання за право заняття видом господарської діяльності, вказаним у ліцензії, пропонується ввести грубе порушення ліцензійних умов як підставу для анулювання ліцензії;
дістали подальшого розвитку поняття ліцензування, яке розглядається в якості правового режиму щодо окремих встановлених законодавством видів господарської діяльності, який передбачає державне підтвердження та визначення меж права на їх здійснення, контроль за такою діяльністю та можливість припинення останньої за особливими підставами з боку повноважних органів держави, положення про стадії ліцензійного провадження, систему способів забезпечення законності в державному управлінні, застосування заходів адміністративного примусу в сфері ліцензування та інші.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження розширює та конкретизує існуючі уявлення про сутність, юридичну природу, особливості й об’єкти ліцензування окремих видів господарювання та про діяльність органів внутрішніх справ щодо його здійснення.
Висновки та пропозиції, сформульовані дисертантом, можуть бути використані:
- у науково-дослідній роботі – для поглиблення теорії адміністративно-правових засобів регулювання господарських відносин в Україні, вивчення сутності та змісту ліцензування господарської діяльності. Дослідження розглянутих в дисертації питань дозволило сформулювати та висвітлити низку важливих науково-дослідних положень, пов’язаних із визначенням правових основ, положення, завдань та порядку здійснення ліцензійної діяльності, що заповнило загальний вакуум, який існував щодо цих питань в теорії права та управління;
- у правотворчій діяльності – при опрацюванні проекту Кодексу адміністративних процедур, розробці нових і вдосконаленні існуючих нормативно-правових актів, що стосуються порядку ліцензування господарської діяльності в Україні;
- у навчальному процесі – під час викладання курсу “Адміністративний процес” при висвітлені питань, що стосуються ліцензійного та контрольного проваджень. Одержані результати дисертаційного дослідження в певних випадках носять комплексний та міжгалузевий характер і можуть бути використані в сфері теорії управління, загальної теорії держави та права, адміністративному, цивільному та інших галузях права, для підготовки підручників і навчальних посібників, методичних матеріалів, проведенні лекцій, інших занять із слухачами та студентами юридичних закладів освіти, в системі підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів;
- у практичній діяльності різних державних органів, в тому числі внутрішніх справ – при безпосередньому здійсненні функцій, пов’язаних з видачею ліцензій, здійсненням контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження діяльності, застосуванні заходів адміністративного примусу в цій сфері тощо.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на двох науково-практичних конференціях – “Європа на порозі нового тисячоліття” (Київ, травень 1999р.) і “Проблеми права на зламі тисячоліть” (Дніпропетровськ, лютий 2001р.).
Основні положення дисертаційного дослідження впроваджені автором в практику діяльності Департаменту адміністративної служби міліції ГУ МВС України в м. Києві у вигляді рекомендацій, які стосуються видачі ліцензій на провадження видів господарської діяльності, підвідомчих ОВС, контролю за дотриманням підприємцями ліцензійних умов, застосування заходів примусу за їх порушення (Акт впровадження № 9/36-01 від 12.09.2003р.), використані в роботі Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва при вдосконаленні Закону України “Про ліцензування окремих видів господарської діяльності” (Акт впровадження №06-11/12-266 від 22.06.04р.) та враховані у навчальних програмах, планах семінарських і практичних занять при викладанні курсу “Адміністративний процес” кафедрою адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України.
Публікації. Результати дисертації опубліковано у шістьох наукових статтях, чотири з яких – у фахових наукових журналах та збірниках.
Структура дисертації. Дисертація включає в себе вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 181 сторінка, з них список використаних джерел, який складається із 189 найменувань, займає 17 сторінок. Назви і розташування розділів та підрозділів зумовлені логікою викладення і результатами виконаного дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового регулювання і практичного здійснення ліцензування господарської діяльності. Основні з них наступні:
1. На сучасному етапі розвитку України відбувається звуження сфери адміністративно-правового регулювання економічних відносин, формування принципово нової системи державного управління економікою, Проте повністю відмовитись від її державного регулювання сьогодні недоцільно. Дії держави у цій сфері мають бути послідовними і виваженими, і спрямовані на адаптацію економіки і системи управління до нових умов.
Адміністративно-правовим заходом регулювання господарської діяльності в Україні є її легітимація, яка спрямована на законність входження її суб’єктів в господарський обіг, і може включати: державну реєстрацію, ліцензування, патентування, квотування.
2. Держава забезпечує легітимацію господарської діяльності (в тому числі ліцензування) шляхом надання управлінських послуг - врегульованих нормативно-правовими актами дій уповноважених органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, спрямованих на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб (за їх ініціативою) шляхом прийняття індивідуального адміністративного акту.
3. При регулюванні тих або інших правовідносин спеціальної правоздатності необхідно чітко розуміти їхню юридичну природу і правову підставу - чи регулюються вони дозвільним порядком у сфері дії загальної заборони або ж загальнодозволеним порядком в сфері дії загального дозволу. Внаслідок різних юридичних наслідків у випадку невідповідності дії юридичної особи змісту встановленої для нього спеціальної правоздатності даний аспект набуває принципового значення.
Виходячи з вищенаведених теоретичних положень, юридична природа ліцензування полягає в легітимації правоздатності (в області дії локальних заборон при загальному дозволі) або наділенні спеціальною правоздатністю осіб (при загальній забороні) у сфері суспільних відносин, що держава зазначила об'єктами своїх публічних інтересів.
4. Ліцензування можна визначити як правовий режим провадження окремих встановлених законодавством видів господарської діяльності, що передбачає державне підтвердження та визначення меж прав на їх здійснення, контроль за цією діяльністю та можливість її припинення за особливими підставами з боку повноважних органів держави. Крім того, ліцензування повинно розглядатися як форма поручництва, де держава, в особі уповноважених на те органів, виступає поручником здійснення суб’єктами господарювання діяльності, що ліцензується.
5. З метою впорядкування встановлених нормативно-правовими актами України правил та порядку одержання суб'єктами господарювання дозволів на здійснення господарської діяльності, потрібно виходити з того, що єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом діяльності є ліцензія. В цілях систематизації законодавства необхідно уніфікувати термінологію, яка застосовується, тим більше, що це підтверджується однаковою сутністю дозвільних документів, незважаючи на різноманіття їх назв. Ліцензію можна визначити як документ державного зразка, виданий компетентним органом або уповноваженою ним особою, який засвідчує право його володаря на провадження зазначеного в ньому виду діяльності, виконання певних дій або використання прав.
6. В законодавстві відсутні критерії, а також процесуальний порядок віднесення тих або інших видів діяльності до таких, що потребують ліцензування. У зв’язку з цим, ліцензуються найрізноманітніші види господарювання. В Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» необхідно закріпити положення про те, що ліцензуванню підлягають лише ті види господарської діяльності, які являються небезпечними для необмеженого кола осіб, які не беруть участі в її здійсненні, залучають в своє середовище необмежене коло учасників, включаючи їх майно, являються досить прибутковими і, як наслідок, потребують підвищеного оподаткування. Визначну роль у процедурі визнання необхідності ліцензування певних видів діяльності повинні відігравати Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, створена при ньому Експертно-апеляційна рада та інші зацікавлені особи, включаючи самих суб’єктів господарювання.
7. Аналіз процедури та логіки ліцензування господарської діяльності, встановленого національним законодавством, дозволяє виділити наступні його стадії. Перша стадія включає в себе комплекс заходів, спрямованих на забезпечення вирішення питання про видачу або відмову у видачі ліцензії суб’єкту господарювання. Основними етапами цієї стадії є: а) порушення ліцензійного процесу (прийняття та реєстрація заяви, інших необхідних документів); б) перевірка даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії, та відповідності його ліцензійним умовам, встановленим для обраного виду діяльності; в) прийняття рішення про видачу ліцензії або відмову в її видачі.
У випадку відмови у видачі ліцензії суб’єкту господарювання ліцензійний процес припиняється на першій стадії. У разі прийняття позитивного рішення – переходить у стадію здійснення контролю за додержанням володарями ліцензій ліцензійних умов, встановлених до обраного виду діяльності, яка може супроводжуватись такими факультативними діями як продовження дії ліцензії на наступний термін, переоформлення та видача її дубліката.
8. Необхідно спростити порядок продовження строку дії ліцензії для суб’єктів господарювання, до яких немає серйозних претензій з боку органу ліцензування. Вважаємо, що в таких випадках продовження строку дії ліцензії на заняття певним видом господарської діяльності має відбуватися не за правилами видачі ліцензії, а шляхом подання суб’єктом господарювання (до закінчення строку дії попередньої ліцензії) документу, що підтверджує внесення плати за ліцензію. Такі дії повинні тягнути за собою продовження строку дії ліцензії на визначений строк. Несплата коштів за ліцензію тягне за собою припинення ліцензійних відносин.
9. Контроль, нагляд та звернення громадян є дієвими і достатніми способами забезпечення законності в сфері ліцензування господарської діяльності. Основний тягар контрольних повноважень приходиться на органи, які здійснюють видачу ліцензій. Такий контроль можна визначити, як здійснювану у встановлених законом, підзаконними нормативними актами формах та підставах перевірки органами ліцензування дотримання суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, визначення результатів їх дотримання та виконання, виявлення допущених порушень, причин і умов, що їм сприяють, їх усунення та попередження, а також застосування до підконтрольних суб’єктів заходів примусу.
З метою впорядкування кількості проведення планових та позапланових перевірок на законодавчому рівні необхідно закріпити обов’язок контролюючих органів перед початком перевірки робити запис у Журналі реєстрації перевірок, що ведуться суб’єктами господарювання. Відмова від підпису в журналі є підставою для недопущення особи, яка здійснює перевірку, до її проведення.
10. Нагляд, як один із способів забезпечення законності в сфері ліцензування господарської діяльності, здійснюється прокуратурою та Держпідприємництва. Предметом прокурорського нагляду є додержання і правильне застосуванням законів міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, які видають ліцензії, а також підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, які провадять господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню.
Адміністративний нагляд у сфері ліцензування полягає у здійсненні спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування перевірки діяльності органів ліцензування, виконання ними вимог чинного законодавства з метою виявлення та попередження правопорушень, усунення їх наслідків. Він здійснюється без втручання в оперативну діяльність піднаглядного та притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.
11. Застосування заходів адміністративного примусу є необхідним і дієвим заходом попередження, припинення та відповідальності за правопорушення у сфері провадження тих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Проте ці заходи не кодифіковані, підстави та порядок їх застосування регламентовані здебільше суперечливими та застарілими актами, що призводить до порушення принципів встановлення єдиного порядку ліцензування господарської діяльності на території України та законності при їх застосуванні.
З метою подолання прогалин та суперечностей нормативно-правового регулювання діяльності по ліцензуванню господарської діяльності необхідно внести в діюче законодавство України наступні зміни:
• частину 1 ст.21 “Анулювання ліцензії” Закону “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” [25] доповнити пунктом: “грубе порушення ліцензійних умов”. Грубим, зокрема, може бути визнано навмисне порушення законодавства, а також таке, що завдало значної матеріальної, фізичної та іншої шкоди державі, колективним суб'єктам та іншим особам;
• в ст.1 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” [25] поняття плати за ліцензію визначити як “разовий платіж, що вноситься суб'єктом господарювання за право зайняття видом господарської діяльності, вказаним у ліцензії”. Крім того, для тих видів господарської діяльності, де вартість ліцензії становить сотні тисяч та мільйони гривень, доцільно встановити поетапний порядок її сплати.
• Частину 1 статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідно доповнити наступними адміністративними стягненнями:
- анулювання дії ліцензії внаслідок порушення встановлених нормативними актами ліцензійних умов. Цей захід має застосовуватися як основне, так і додаткове адміністративне стягнення;
- заборона протягом встановленого терміну звертатися за новою ліцензію, якщо підставою позбавлення попередньої ліцензії були протиправні дії. Така санкція має носити характер додаткового адміністративного стягнення;
• внести зміни до ст.164 КпАП “Порушення порядку заняття підприємницькою та господарською діяльністю”, доповнити її, зазначивши в ній адміністративну відповідальність як суб’єктів господарювання, так і відповідальних посадових осіб відповідних державних органів. Адже, згідно Закону “Про ліцензування”, посадові особи органів ліцензування та спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування у разі недодержання законодавства у сфері ліцензування несуть відповідальність згідно із законом, проте адміністративна відповідальність посадових осіб цих органів КпАП не встановлена.
12. Першочерговими заходами по удосконаленню нормативно-правової бази ліцензування господарської діяльності мають бути прийняття Кодексу адміністративних процедур, законів “Про управлінські послуги”, “Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Декларація про державний суверенітет України//Відомості Верховної Ради.-1990.-№31.-Ст.429.
2. Конституція України.-Відомості Верховної Ради.-1996.-№30.-Ст. 141.
3. Закон СРСР «Про кооперацію в СРСР»//Відомості Верховної Ради СРСР.-1988.-№ 22.-Ст.355.
4. Закон України «Про авторське право і суміжні права»//Відомості Верховної Ради.-1994.-№13.-Ст.64.
5. Закон України «Про адвокатуру»//Відомості Верховної Ради.-1993.-№9.-Ст.62.
6. Закон України «Про банки і банківську діяльність»//Відомості Верховної Ради.-2001.-№5-6.-Ст.30.
7. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»//Відомості Верховної Ради.-1992.-№31.-Ст.440.
8. Закон України «Про власність»//Відомості Верховної Ради.-1991.-№20.-Ст.249.
9. Закон України «Про внесення змін в деякі закони України щодо державного регулювання виробництва та торгівлі спиртом етиловим, коньячним, плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» // Урядовий кур’єр.-№21 від 3 лютого 2001 року.
10. Закон України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з метою введення державного контролю за здійсненням лотерейної діяльності»//Урядовий кур’єр.-№185 від 10 жовтня 2000 року.
11. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про підприємництво»//Відомості Верховної Ради.-1998.-№17.-Ст.80.
12. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про підприємництво» від 15 жовтня 1992 року № 2697 - XII.
13. Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності у вигляді штрафу» // Відомості Верховної Ради.-1997.-№14.-Ст.114.
14. Закон України «Про виконавче провадження»//Відомості Верховної Ради.-1999.-№24.-Ст.207.
15. Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» // Відомості Верховної Ради.-1995.-№46.-Ст. 345.
16. Закон України «Про державний кордон»//Відомості Верховної Ради.-1992.-№2.-Ст.5.
17. Закон України «Про державну виконавчу службу»//Відомості Верховної Ради.-1998.-№36-37.-Ст.243.
18. Закон України «Про державну податкову службу»//Відомості Верховної Ради.-1991.-№6.-Ст.37.
19. Закон України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії»//Відомості Верховної Ради.-2000.-№9.-Ст.68.
20. Закон України «Про електроенергетику»//Відомості Верховної Ради.-1998.-№1.-Ст.1.
21. Закон України «Про звернення громадян»//Відомості Верховної Ради.-1996.-№47.-Ст.256.
22. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»//Відомості Верховної Ради.-1991.-№29.-Ст. 377.
23. Закон України «Про інформацію»//Відомості Верховної Ради.-1992.-№48.-Ст.650.
24. Закон України «Про кінематографію»//Відомості Верховної Ради.-1998.-№22.-Ст.114.
25. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»//Офіційний вісник України.-2000.-№27.
26. Закон України «Про міліцію»//Відомості Верховної Ради.-1991.-№ 4.-Ст.20.
27. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану»//Відомості Верховної Ради.-2000.-№23.-Ст.176.
28. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»//Відомості Верховної Ради.-1998.-№15.-Ст.67.
29. Закон України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення"// Відомості Верховної Ради.-1998.-№45.-Ст.272.
30. Закон України «Про об’єднання громадян»//Відомості Верховної Ради.-1992.-№34.-Ст.504.
31. Закон України «Про освіту»//Відомості Верховної Ради.-1991.-№34.-Ст.451.
32. Закон України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів»//Відомості Верховної Ради.-1995.-№10.-Ст.60.
33. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»//Відомості Верховної Ради.-1995.-№4.-Ст. 28.
34. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»//Відомості Верховної Ради.-1999.-№32.-Ст.267.
35. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»//Відомості Верховної Ради.-1994.-№7.-Ст.32.
36. Закон України «Про охорону прав на знаки товарів і послуг»//Відомості Верховної Ради.-1994.-№7.-Ст.32.
37. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»//Відомості Верховної Ради.-1994.-№7.-Ст.34.
38. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин»//Відомості Верховної Ради.-1993.-№21.-Ст.218.
39. Закон України «Про охорону праці»//Відомості Верховної Ради.-1992.-№49.-Ст.668.
40. Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»//Відомості Верховної Ради.-1996.-№20.-Ст. 82.
41. Закон України «Про підприємництво»//Відомості Верховної Ради.-1991.-№14.-Ст.168.
42. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» // Відомості Верховної Ради.-2003.-№31-32.-Ст.263.
43. Закон України «Про страхування»//Відомості Верховної Ради.-1996.-№18.-Ст.78.
44. Закон України «Про телебачення і радіомовлення»//Відомості Верховної Ради.-1994.-№10.-Ст.43.
45. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»//Відомості Верховної Ради.-2002.-№1.-Ст.1.
46. Господарський кодекс України//Офіційний вісник України.-2003.-№11.
47. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради.-1992.-№6.-Ст.56.
48. Кодекс України про адміністративні правопорушення//Відомості Верховної Ради Української РСР.-1984 додаток до №51.-Ст.1122.
49. Кодекс України “Про надра”//Відомості Верховної Ради.-1994.-№ 36.-Ст.340.
50. Кримінальний кодекс України//Відомості Верховної Ради.-2001.-№ 25-26 від 29 червня 2001 року.
51. Кримінально-процесуальний Кодекс України//Відомості Верховної Ради УРСР.-1961.-№2.-Ст.15.
52. Цивільний кодекс України// Кодекси України. У 3 кн./ Відп. ред. В.Ф. Бойко.-К.: Юрінком Інтер, 1997, книга 2.-496с.
53. Цивільний кодекс України//Офіційний вісник України.-2003.-№11.
54. Державна програма боротьби із злочинністю//Затверджена постановою Верховної Ради України №3325 від 25 червня 1993 року.
55. Про право власності на окремі види майна//Постанова Верховної Ради України від 17.06.92р.//Відомості Верховної Ради.-1992.-№35.-Ст. 517.
56. Про формування колегії Генеральної прокуратури України//Постанова Президії Верховної Ради України №44/96-ПВ від 29 січня 1996 року.
57. Концепція боротьби з корупцією на 1998 - 2005 роки//Указ Президента України №367/98 від 24 квітня 1998 року.
58. Положення про міністерство внутрішніх справ України//затверджено Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року//Офіційний вісник України.-2000.-№42.
59. Про впорядкування торгівлі деякими підакцизними товарами, пов'язаними з використанням аудіовізуальних творів та примірників фонограм//Указ Президента України від 20 травня 1998 року// Офіційний Вісник України 1998.-№20.
60. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності// Указ Президента України від 23 липня 1998 року//Офіційний Вісник України 1998.-№30.
61. Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення//Указ Президента України від 20 травня 1999 року//Офіційний вісник України. – 1999.- №20.
62. Про запровадження дозвільної системи у сфері підприємницької діяльності//Указ Президента України від 13 серпня 2002 року//Офіційний вісник України. – 2002.- №33.
63. Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва//Указ Президента України від 22 січня 2000 року//Офіційний вісник України.-2000.-№4.
64. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні// Указ Президента України від 22 липня 1998 року № 810// Офіційний вісник України.-1999.-№21.
65. Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення// Указ Президента України від 19 березня 1997 року № 241/97// Офіційний вісник України.-1997.-№12 (книга перша).
66. Про питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва// Указ Президента України від 25 травня 2000 року// Офіційний вісник України.-2000.-№22.
67. Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності//Указ Президента України від 3 лютого 1998 року №79/98 //Офіційний Вісник України 1998.-№5.
68. Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності //Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. №740//Збірник урядових нормативних актів України 1998.-№11.
69. Положення про дозвільну систему// Постанова Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992р.// Іменем Закону.-1992.-№4.
70. Про Експертно-апеляційну раду при Державному комітеті з питань регуляторної політики та підприємництва//Постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року № 1669// //Офіційний вісник України.-2000.-№45.
71. Положення про Єдиний ліцензійний реєстр//Постанова Кабінету Міністрів України від 18 листопада 1999 року за № 2103//Офіційний вісник України.-1999.-№46.
72. Положення про ліцензування навчальних закладів// Постанова Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1996 року за №//Бізнес.-2000.-№35.
73. Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органи державної влади і місцевого самоврядування, об’єднання громадян, на підприємства, в установи, організації незалежно від форми власності, в засоби масової інформації// Постанова Кабінету Міністрів України №348 від 14 квітня 1997 року// Офіційний вісник України.-1997.-№16.
74. Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності// Постанова Кабінету Міністрів України №756 від 4 липня 2001 року// Офіційний вісник України.-2001.-№27.
75. Про затвердження переліку органів ліцензування//Постанова Кабінету Міністрів України № 1698 від 14 листопада 2000 року//Урядовий кур’єр.-№228 від 7 грудня 2000р.
76. Про затвердження Положення про організацію ремонту та модернізації озброєння і військової техніки іноземних замовників//Постанова Кабінету Міністрів України від 2 червня 1998 р. №775//Збірник урядових нормативних актів України 1998.-№11.
77. Про переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню у 1999 році//Постанова Кабінету Міністрів №0015 від 04 січня 1999р.// Офіційний Вісник України.-1999.-№1 від 22.01.99р.
78. Про податок на промисел//Декрет Кабінету Міністрів України.//Відомості Верховної Ради.-1993.-№19.-Ст.208.
79. Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу//Постанова Кабінету Міністрів України №1755 від 29 листопада 2000 р.
80. Інструкція про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій з надання послуг по охороні державної, колективної і приватної власності, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації, затверджена наказом МВС України №534 від 30 серпня 1993 року, зареєстрована Міністерством юстиції України 10 вересня 1993 року №132.
81. Інструкції про порядок здійснення контролю за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з охорони власності, охорони громадян, а також за діяльністю служб охорони підприємств та організацій усіх форм власності, затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 1998 року №257//Офіційний Вісник України.-1998.-№21.
82. Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженa наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622.//Офіційний Вісник України.-1998.-№42.
83. Інструкція про порядок видачі ліцензій Національною комісією регулювання електроенергетики на здійснення окремих видів підприємницької діяльності// Постанова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 6 жовтня 1999 року №1305// Офіційний Вісник України.-1999.-№44.
84. Інструкція про умови і правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації та контроль за їх дотриманням”, затверджена наказом МВС України №112 від 28 лютого 1994 року, зареєстрована Міністерством юстиції України 10 травня 1994 року №93/302.
85. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва, ремонту вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівлі вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду//затверджено наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України № 53/213 від 21 березня 2001р.//Офіційний вісник України.-2001.-№14 від 20 квітня 2001р.
86. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони//затверджено наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України № 53/213 від 21 березня 2001р.//Офіційний вісник України.-2001.-№14.
87. Положення про здійснення державного нагляду за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування// Наказ Держпідприємництва №101 від 25 липня 2001 року// Інформаційний Бюлетень НКРЕ.-2001.-№9 від 13.09.2001.
88. Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»//Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 6 серпня 1997р. № 02-5/276 ( із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого Арбітражного суду № 02-5/426 від 11.11.98р, № 02-5/195 від 24.04.99р).
89. Про Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”//Лист Вищого арбітражного суду України № 01-8/493 від 13.09.2000 року.
90. Про затвердження Положення про депозитарну діяльність // Рішення Державної комісії з державних паперів та фондового ринку №61 від 26 травня 1998р.
91. Про затвердження Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України // Постанова Правління Національного банку України №127 від 18.03.99р. // Вісник Національного банку України.-1999.-№4 (додаток).
92. Авер’янов В. До питання про поняття так званих “управлінських послуг” // Право України.–2002.-№5.-С.125-127.
93. Авер’янов В. Забезпечення прав і свобод людини – пріоритетна орієнтація адміністративної реформи в Україні // Юридический весник.-2000.-№2.-С.68-72.
94. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник/За заг. ред. проф. О.М. Бандурки.-Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ. “Еспада”, 2000.-368с.
95. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак./ Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка.-Харків: Право,2001.-528с.
96. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе.-М.: Юрид. лит., 1971.-223с.
97. Андреев В.К. Проблемы правосубъектности в предпринимательской деятельности // Правовое регулирование предпринимательской деятельности. Под ред. Лаптева В.В.-М., 1995.-94с.
98. Андреевский И. Полицейское право.-СПб.-1873.-Т.2.-Ч.2.-727с.
99. Андрийко О.Ф. Контроль в демократическом государстве. Проблемы и тенденции.-Киев: Наукова думка,1994.-С.8-32.
100. Антонович А.Я. Курс государственного благоустройства (полицейского права).-Киев.-1890.-Т.2.-410с.
101. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом (Опыт системного исследования).-М.:Политиздат,1968.-384с.
102. Бахрах Д., Кивалов С. Таможенное право России. Екатеринбург, 1995.-С.58.
103. Бахрах Д.Н. Административное право России. Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция». М.:Норма, 2000.-624с.
104. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. Учебное пособие. Свердловск, изд-во Уральского ун-та., 1989.-201с.
105. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов.-М.: БЕК, 1993.-355с.
106. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности. Учебное пособие.-Пермь, 1969.-344с.
107. Береславський С., Сегеда С. Ліцензування господарської діяльності.-К.-2001.-88с.
108. Берлач А.І. . Фінансові відносини у сільському господарстві та їх правовий захист. К.-2001.-463с.
109. Васильев Г.А. Реализация хозяйственного законодательства с помощью средств прокурорского воздействия: Дис… канд.юр.наук.:12.00.04.-Донецк.-1997.-157с.
110. Вознесенский З.А. Финансовый контроль в СССР.-М.:Юрид. лит., 1973.-134с.
111. Вольтке Г. Право торговли и промышленности в России в историческом развитии.-СПб.-1901.-25с.
112. Галянтич М., Левшукова Н. Ліцензування підприємницької діяльності // Право України.-1993.-№5-6.-С.27-29.
113. Гаращук В. Контроль та нагляд у державному управлінні: порівняльна характеристика // Виконавча влада і адміністративне право.-К., Ін-Юре, 2002.-С.453-460.
114. Гаращук В. Управлінські послуги – новий інститут чи нова помилка? // Вісник Академії правових наук України.-2001.-№3.-С.10-114.
115. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Навчальний посібник.-К., 1995.-78с.
116. Гончарук С.Т. Адміністративне право України. Навчальний посібник.-К., Генеза.-2000.-239с.
117. Господарські та підприємницькі відносини в економіці України та їх правове забезпечення // Право України.-1996.-№11.-С.10-21.
118. Государственное управление: проблемы теории, истории и практики преподавания. Ростов-на-Дону.-1993.-87с.
119. Данилов А.П. Современное спортивное оружие и его отладка. Пособие для стрелков-спортсменов.-М.:ДОСААФ.-1964.-192с.
120. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва // http://www.dkrp.gov.ua/
121. Діденко Н.Г. Підприємництво, його розуміння та юридичне визначення у законодавчій системі України // Підприємництво і право. Збірник наукових праць. Інститут приватного права і підприємництва. К.-1998.-С.35-43.
122. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // В сб. Вопросы административного права на современном этапе. М.-1963.-С.60-69.
123. Еропкин М.И. Административное принуждение // В сб. Методы и формы государственного управления.М.-1977.-С.105-128.
124. Еще раз о лицензиях // Бизнес.-1999.- №47.-С. 49.
125. Законы о частной фабрично-заводской промышленности. - Под ред. Гутцайт Д.И. –М.-1913.-С.79.
126. Иссерс Б.Б. Виды и содержание полномочий // Труды Иркутского университета.-Т.1.-Вып.10., 1976.-С.135-147.
127. Инструкция чинам полиции по надзору за благоустройством и порядком на фабриках и заводах, а также на частных горных заводах и промыслах от 14 августа 1900г. // Собрание узаконений Российской империи.-1900.-Ст.2443.
128. Ионова Ж.А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства. // Государство и право.-1997.-№ 5.-С.46-50.
129. Килясханов И.Ш. Права и свободы граждан в учетно-разрешительной и лицензионно-разрешительной деятельности милиции. Монография.-Омск: Юридический институт МВД России. 1997.-120с.
130. Кириченко И.Г. Административно-правовой порядок обеспечения разрешительной системы.-Киев, 1989.-184с.
131. Кириченко И.Г. Административно-правовые меры воздействия за нарушения правил разрешительной системы в отношении полиграфического оборудования. Учебное пособие. НИ и РИО.-К.-1991.-79с.
132. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения применяемые милицией. Особенности. Классификация. Системовыражение. Учебное пособие.-К., 1979.-87с.
133. Коваль Л.В. Адміністративне право. Курс лекцій: Для студентів юрид. вузів та факультетів.-К.:Вентурі,1996.-208с.
134. Коліушко І.Б., Авер’янов В.Б., Тимощук В.Г., Куйбіда Р.О., Голосніченко І.П. Адміністративна реформа для людини (науково-практичний нарис).-К.:Факт, 2001.-72с.
135. Колпаков В.А. Адміністративне право України. Підручник.-К.: Юрінком Інтер, 1999.-736с.
136. Колпаков В.А. Адміністративне право України. 2-е вид. Підручник.-К.: Юрінком Інтер, 2000.-736с.
137. Комерційне право. Правові основи підприємницької діяльності: підручник з навч. курсу “Комерційне право”/ НАВСУ: Укр. фін.-екон. ін-т; Відп. ред. В.І. Шакун, П.В. Мельник; Кер. авт. кол. В.М. Попович:- К., 1997.-780с.
138. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. М.: Юрид. лит., 1978.-191с.
139. Кузнецов В. Лицензирование хозяйственной деятельности в Германии//Закон.-1994.-№6.-С.92-94.
140. Лаптев В.В. Введение в предпринимательское право / РАН Акад. правовой ун-т при инст-те государства и права.-М., 1994.- 31с.
141. Лебединский В.Г., Каленов Ю.А. Прокурорский надзор в СССР.-М., Госюриздат, 1957.-327с.
142. Мамутов В.К. Кодификация законодательства Украины в новых экономических условиях//Государство и право.-1994.-№6.-С.84-85.
143. Мамутов В.К. Сближение современных систем правового регулирования хозяйственной деятельности // Государство и право.-1996.-№8.-С.41-51.
144. Марущенко В.В. Проблемы становления негосударственной правоохранительной системы. // Право.-1997.-№1.-С.33.
145. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право: Курс лекций:[Учеб. для студентов юрид. и эконом. фак. и вузов].-М.: БЕК, 1994.-Т.1.-298с.
146. Матузов Н.И., А.В.Малько. Правовые режимы: вопросы теории и практики. // Правоведение.-1996.-№1.-С.17-20.
147. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Пер. с англ. -М.: Дело, 1994.-702с.
148. Обидин В.С. Осуществление органами внутренних дел лицензионно-разрешительной системы и использование ее возможностей в борьбе с организованной преступностью: Дис... канд. юрид. наук.-М., 1996.-168с.
149. Ожегов С.И. Словарь русского языка. Около 57 000 сл. Под ред Н.Ю. Шведовой.-М.:Русалитязык, 1984.-816с.
150. Олейник О. Правовые основы лицензирования хозяйственной деятельности. // Закон.-1994.-№6.-С.15-18.
151. Организация роботы горрайоргана по обеспечению общественного порядка и безопасности // Библиотечка начальника горрайлиноргана внутренних дел.-М.-1994.-114с.
152. Основы предпринимательства/Под ред. А.С. Пелиха.-Ростов-на-Дону. Экспертное бюро.-М.: Гардарика, 1996.-255с.
153. Петров Г.И. Советское административное право. Общая часть (Учебное пособие для юрид. ин-тов и фак.-ЛГУ, 1960.-344с.
154. Підприємницьке право. Підручник /За заг. ред. доц. Р.Б. Шишки. Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ. “Еспада 2000.-480с.
155. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник для слухачів і курсантів вищих закладів освіти МВС України /Ю.Ф. Кравченко (ред). Національна академія внутрішніх справ України.-К., 1999.-701с.
156. Подлінєв В.Д. Діяльність міліції по здійсненню дозвільної системи в умовах формування ринкових відносин в Україні: Учбовий посібник / Міжвід. учб.-наук. комплекс у складі юрид. ін-ту ОДУ ім І.І. Мечникова та Одес. ін-ту внутр. справ.-Одеса: Маяк, 1996.-144с. Текст рос. мовою.
157. Полюхович В.І. Інститут оскарження в адміністративному порядку: загальні засади // Виконавча влада і адміністративне право.-К., Ін-Юре, 2002.-С.192-202.
158. Попов Л.Л. Убеждение и принуждение. Организационно-воспитательные и административно-правовые средства охраны общественного порядка и деятельности советской милиции.-М.: «Московский рабочий», 1968.-159с.
159. Предпринимательское право. Курс лекций./ Под ред. Н.И. Клейн.-М.: Юрид. лит., 1993.-480с.
160. Проблеми систематизації законодавства України про підприємництво: Науково-практичний “круглий стіл”// Право України.-1998.-№ 8.-С.28-39.
161. Прокопенко І.Ф. Радченко Л.П. Проблеми взаємозв’язку економіки і політики держави в економічній теорії. // Економіка і право. Збірник наукових праць: Харків, 1998.- Вип.1.- С.3 – 10.
162. Розанов И.С. Административно-правовые режимы по законодательству Российской Федерации, их назначение и структура//Государство и право.-1996.-№9.-С.84-91.
163. Розин Л.М. Вопросы теории актов государственного управления и практика органов внутренних дел. Учебное пособие.- М.: Академия МВД СССР,1974.-138с.
164. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навчальний посібник.-К.: Юрінком Інтер, 1999.-336с.
165. Советское административное право. Учебное пособие. Ответ. ред. проф. А.Е. Лунев.-М., 1960.-478с.
166. Современные проблемы хозяйственного (предпринимательского) права (Материалы межвуз. науч. конференции) //Государство и право.-1996.-№4.-С.59-77.
167. Солдатенко М.П. Легітимація підприємництва – форма прояву юридичної і правової культури // Правова культура і підприємництво.- Київ-Донецьк: Інститут приватного права і підприємництва АПрН України. Донецький інститут підприємництва.-1999.-С.271-272.
168. Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управления.-М.: Юридическая литература, 1974.-159с.
169. Теория государства и права. Курс лекций. /Под ред. М.И. Матузова и А.В. Малько.-М.: Юристъ, 1997.-672с.
170. Тимошенко И.И. Зарубежный опыт государственного регулирования экономики: Учебное пособие для студентов экономических специальностей /Укр.-финский ин-т менеджмента и бизнеса.-Киев.-1995.-20с.
171. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процеса.М., 1998.-798с.
172. Тихомиров Ю.А. Предприниматель и закон: практическое пособие.-М.: Экономика, 1996.-287с.
173. Український незалежний центр політичних досліджень// http://www.ucipr.kiev.ua/
174. Управление деятельностью служб общественной безопаснотси. Учебник для слушателей Академии управления МВД России. Часть 1./Под ред. Ю.Н. Ольховникова, Ф.Е. Колонтаевского.-М.-2000.-265с.
175. Філософський словник. За ред. В.І. Шинкарука. 2-е вид., перероб. і доп.- К.: Голов. ред. УРЕ, 1986.-800с.
176. Флотский Г.В. Общие принципы лицензирования в пожарной безопасности. // Вестник МВД Российской Федерации.-1995.-№6.-С.95.
177. Хозяйственное право: Учебник/ В.К. Мамутов, В.Л. Знаменский, К.С. Хахулин и др., под ред. Мамутова В.К.-к.:Юринком Интер, 2002.-912с.-Библиогр.:с.897-899.
178. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / К.И. Батыр и др.-М.: Юристъ-1996.-Т.1.-392с.
179. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів.-К.: Вентурі, 1997-544с.
180. Шейнин Х. Новые аспекты судебной защиты прав и