ТРАНСФОРМАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП …..…..........................…………………………………………….. 3-10

РОЗДІЛ 1. Загальнотеоретичні основи трансформації юридичної відповідальності………………………..……………………………….……

11-50
1.1. Сутність трансформації юридичної відповідальності та її поняття ………………………………………………………………………
11-37
1.2. Трансформація відповідальності у праві – реалізація принципу справедливості при застосуванні заходів державного примусу …….…...
38-47
Висновки за розділом .............................................................…………..….. 48-50

РОЗДІЛ 2. Використання явища трансформації при застосуванні заходів примусу за законодавством України, яке регулює відповідальність за вчинені адміністративні правопорушення (проступки) ...………………………………………………………………...

51-100
2.1. Поняття і правові засади трансформації адміністративної відповідальності та її способи ....................................……………………...................
51-64
2.2. Трансформація адміністративної відповідальності шляхом застосування способу диспозитивності ............………….........……………………
64-86
2.3. Трансформація адміністративної відповідальності шляхом застосування способу імперативності ………...……………………………………
86-98
Висновки за розділом ................................................................……………. 98-100

РОЗДІЛ 3. Реалізація трансформації відповідальності в діяльності адміністративно-юрисдикційних органів (посадових осіб) ...............…….

101-175
3.1. Процедурно-процесуальні аспекти трансформації адміністративної відповідальності ...…………………………………………………………...
101-122
3.2. Нормативно-процесуальні засади трансформації адміністративної відповідальност ……………………………………………………………...
122-149
3.3. Організаційно-управлінські засади трансформації адміністративної відповідальності ...………………………….………………………………..
149-172
Висновки до розділу ..................................................................…….……… 172-175

ВИСНОВКИ ..................................................................................……
176-182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................…….
183-199
ВСТУП

Актуальність теми. Однією з найважливіших тенденцій розвитку суспільства в контексті сучасної цивілізації є суттєве збільшення тих векторів діяльності державної влади, які спрямовані на реалізацію прав людини та антропоцентричний вимір у правозастосуванні. У процесі проведення адміні-стративної реформи в Україні передбачено розширення і модифікацію діапазону застосування заходів відповідальності щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки).
Інститут адміністративної відповідальності, що передбачає застосування державного примусу щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки), започатковує положення про те, що міри відповідальності у правовій сфері є не раз назавжди визначеними, вони можуть трансформуватися шляхом певних видозмін.
Трансформація адміністративної відповідальності покликана забезпечувати дієвий ефективний шлях реалізації принципу справедливості, який зобов'язує орган (посадову особу) адміністративної юрисдикції дотримуватися гуманного та індивідуального підходу при застосуванні заходів державного примусу щодо осіб, які вчинили протиправні діяння, що мають ознаки адміністративного правопорушення (проступку).
На сьогодні потребують вивчення, розгляду й обґрунтування положення, які врегульовані нормами права і стосуються безпосередньо питань, пов’язаних із нормативно-правовими засадами, підставами, формами та процедурою трансформації адміністративної відповідальності в інші види юридичної або ж громадсько-моральної відповідальності, а також у незастосуванні мір будь якої відповідальності взагалі, тобто у безвідповідальність.
Окремі аспекти означеної проблеми досліджувалися у дисертаціях та у фаховій літературі, зокрема в роботах таких вітчизняних та зарубіжних фахівців, як Авер’янов В.Б., Алексєєв С.С., Бахрах Д.М., Братусь С.М., Васильєв А.С., Голосніченко І.П., Гончарук С.Т., Додін Є.В., Ківалов С.В., Коваль Л.В., Коваль М.В., Колпаков В.К., Копєйчиков В.В., Комзюк А.Т., Коренєв А.П., Курило В.І., Маслєнніков М.Я., Опришко В.Ф., Остапенко О.І., Пєтков В.П., Савченко Л.А., Тихомиров Ю.О., Тищенко М.М., Шамрай В.О., Шкарупа В.К., Юсупов В.О. та ін.
Разом з тим, в українській правничій науці ще відсутнє монографічне дослідження, яке б систематизувало існуючі погляди на проблемні питання, пов’язані з нормативно-правовим регулюванням та процедурою трансформування адміністративної відповідальності в інші види відповідальності, а також у без-відповідальність взагалі. Дана проблема вимагає пошуку можливих шляхів її вирішення, що дисертант і намагається зробити.
Зазначеним обумовлюється актуальність теми дисертаційного дослідження, його теоретичне, прикладне і практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження базується на основних положеннях:- Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки, схваленої рішенням колегії МВС України від 18 грудня 2000 року № 9 км/1”; - Тематики приорітетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 роки, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635; - Основних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на період 2000-2004 роки, які розроблені згідно Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України № 810/98 від 22 липня 1998 року та Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Концепції розвитку органів внутрішніх справ у ХХ1 столітті і Програми Міністерства внутрішніх справ України “Народ і міліція - партнери”. Тема дисертаційного дослідження передбачена планом наукових досліджень кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України на 2003 рік.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження й обґрунтування положень, які врегульовані нормами права і стосуються безпосередньо питань, пов'язаних із нормативно-правовими засадами, підставами, формами та процедурою здійснення трансформації адміністративної відповідальності в інші види юридичної або ж у громадсько-моральну відповідальність, а також у безвідповідальність взагалі.
Для досягнення зазначеної мети ставилися такі завдання:
- висвітлити основні концептуальні підходи до розуміння окремих ознак адміністративної відповідальності, що забезпечують реалізацію можливостей її трансформації;
- провести історико-теоретичний аналіз трансформації юридичної відповідальності;
- розкрити зміст відповідальності особи за вчинені правопорушення в контексті її трансформування;
- виокремити і систематизувати основні принципи адміністративної деліктології з позицій проблеми, що вивчається, з урахуванням її міждисциплінарності;
- розглянути питання реалізації принципів гуманізації та індивідуалізації відповідальності при застосуванні заходів державного примусу;
- дослідити проблему застосування альтернатив адміністративної відповідальності як реалізації принципів гуманізації та індивідуалізації, вивчити інші шляхи трансформації адміністративної відповідальності;
- обґрунтувати нормативно-процесуальні засади трансформації адміністративної відповідальності;
- дослідити організаційно-управлінські основи трансформації адміністративної відповідальності.
Об’єктом дисертаційного дослідження є сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі застосування заходів адміністративної відповідальності як різновиду адміністративного примусу та можливості її трансформування в інші види відповідальності, у незастосування відповідальності взагалі.
Предметом дисертаційного дослідження є адміністративно-правові норми та управлінські рішення, що регулюють ситуації, пов'язані з трансформуванням адміністративної відповідальності, та за допомогою яких здійснюється сам процес трансформації адміністративної відповідальності.
Методи дослідження, обрані автором, сформували методологічне підґрунтя дисертаційної роботи, яке складається із сукупності загальнонаукового діалектичного та окремих наукових методів структурно-системного, порівняльного, логічного аналізу та інших. При цьому автор виходив із того, що трансформація адміністративної відповідальності розглядалася в діалектичному взаємозв’язку та ієрархії відповідних компонентів.
Що стосується окремих методів дослідження, то структурно-системний метод використовувався, головним чином, як інструмент з'ясу-вання характеру і сутності адміністративно-правових засобів, а також виявлення системи засобів державного примусу, їхнього взаємозв'язку та ієрархії: при дослідженні даної категорії необхідним є застосування системно-структурного підходу, вивчення системи засобів як у цілому, так і окремих частин. Системний підхід у даному випадку є одним із інструментів дослідження об'єкта як складного явища, що містить елементи, взаємозв'язок між якими забезпечує їхню цілісність.
Метод порівняльного аналізу було використано при встановленні особливостей національних адміністративно-правових засобів порівняно з іншими правовими системами і, відповідно, впливу цього фактора на особливості засобів державного примусу. Метод логічного (догматичного) аналізу дозволив з'ясувати сутність норм права, що встановлюють засоби державного примусу та регулюють застосування останніх. Додатково з метою аргументації вибору термінів використовувався метод логіко-семантичного аналізу.
Метод статистичного аналізу дозволив прослідкувати в динаміці певні аспекти трансформації адміністративної відповідальності.
Емпіричною базою дослідження стали матеріали правозастосовчої практики ряду органів адміністративної юрисдикції щодо даної категорії справ за останні роки.
Основні положення та висновки роботи ґрунтуються на аналізі нор-мативних актів, юридичної практики, наукових праць вітчизняних і зару-біжних учених.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що за характером і змістом розглянутих питань воно є одним із перших у вітчизняній теорії комплексним монографічним дослідження, що присвячене аналізу застосування засобів адміністративного примусу в законодавстві України як державного явища, в його проявах, пов'язаних з трансформацією адміністративної відповідальністі щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки).
У дисертації обгрунтовується ряд положень, які мають наукову новизну, зокрема,
уперше:
- в теорії національного права обґрунтовано поняття та сутність такого явища як трансформація мір юридичної відповідальності при застосуванні до конкретної особи заходів примусу, в тому числі і державного, за вчинене нею адміністративне правопорушення (проступок);
- введене до вживання в інституті відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення як “трансформація адміністративної відповідальності” та обґрунтовано необхідность його вико¬ристання при вирішенні питань, пов’язаних із застосуванням до конкретної особи заходів адміністративного примусу, в тому числі й державного, за вчинене нею адміністративне правопорушення (проступок);
- запропоновано для використання в теорії адміністративного права такого явища, як „трансформація адміністративної відповідальності” в інші види юри¬дичної відповідальності, в міри громадсько-моральної відповідальності та у неза¬стосування відповідальності взагалі, тобто у безвідповідальність щодо окремих правопорушників та їхніх діянь;
- здійснено історико-теоретичний аналіз підґрунтя використання такого явища, як трансформація юридичної відповідальності взагалі й адміністративної зокрема;
- набула подальшого розвитку теза, що використання такого явища, як трансформація, в законодавстві про адміністра¬тивну відповідальність за вчинені адміністративні правопорушення забезпечує: по-перше, реалізацію принципу справедливості при застосуванні заходів адміністративного примусу щодо осіб, які їх вчинили; по-друге, – дозволяє застосувати більш диференційований та індивідуалізований підхід до застосування заходів впливу на осіб, які вчинили такі протиправні діяння;
– удосконалено окремі аспекти вчення про шляхи трансформування адміністративної відповідальності в інші види юридичної відповідальності, а також у громадсько-моральну відповідаль¬ність за вчинені особою діяння, що мають ознаки адміністративного правопору¬шення;
– обґрунтовані нормативно-процесуальні засади трансформації адміністра-тивної відповідальності, які пов’язані з регламентацією в правових приписах підстав, порядку, умов, способів та шляхів видозмінення мір відповідальності при їх застосуванні до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки);
– набули подальшого розвитку дослідження організаційно-управлінських основ трансформації адміністра¬тивної відповідальності, які пов’язані з використанням не правових, а організаційних дій, що забезпечують застосування трансформування мір відповідальності;
– сформульовано пропозиції щодо доцільності зміни окремих положень редакції статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення „Строки накладення адміністративного стягнення” та ст. 328 „Строки накладення стягнень у справах про порушення митних правил” Митного кодексу України, передбачивши, що адміністративне стягнення може бути накладене в строк не два місяці, а один рік з дня вчинення правопорушення, а при три¬ваючому – один рік з дня його виявлення.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані у процесі дисертаційного дослідження результати мають теоретичне і практичне значення. Досліджені положення та сформульовані висновки щодо трансформації адміністративної відповідальності можуть бути використані як науковцями, які працюють у галузі адміністративного права, так і практичними працівниками адміністративно-юрисдикційних органів держави.
Основні положення та результати дисертаційного дослідження можуть бути використані:
- у законодавчій та нормотворчій діяльності - при підготовці проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів спрямованих на вдосконалення регулювання суспільних відносин, пов’язаних із застосуванням мір державного примусу по відношенню до осіб, що вчинили адміністративні правопорушення (проступки). З цією метою дисертант розробив пропозиції щодо заміни редакції статті 38 Кодексу України “Про адміністративні правопорушення” та статті 328 Митного кодексу України стосовно продовження до одного року можливості притягнення до відповідальності осіб, які вчинили адміністративні правопорушен¬ня (проступку) для впровадження у законодавчу діяльність, направлені до Верхов¬ної Ради України;
- у науково-дослідній сфері – положення та отримані висновки дисертаційного дослідження можуть бути основою для подальшої розробки проблем застосування арсеналу мір юридичної відповідальності відносно осіб, що вчиняють правопорушення взагалі, і адміністративні зокрема;
- у навчальному процесі - значна частина висновків і ряд положень дисер-таційної роботи використовуються студентами, курсантами та слухачами при вивченні курсів „Адміністративне право”, „Адміністративна діяльність” та „Адмі-ністративна відповідальність” у Донецькому університеті економіки та права (акт впровадження від 15 березня 2004 року), Національній академії внутрішніх справ України, а також у Національній академії державної податкової служби України (акт впровадження від 21 червня 2004 року);
- у правозастосовчій діяльності – використання отриманих результатів дозволить органам адміністративної юрисдикції та їх посадовим особам, використовуючи явище трансформації, більш предметно і виважено підходити до застосування мір юридичної відповідальності по відношенню до осіб, що вчинили адміністративні правопорушення (проступки).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки і висновки, пропозиції та рекомендації зроблено автором у результаті опрацювання і ґрунтовного аналізу понад 200 наукових і нормативно-правових джерел, а також юридичної літератури з проблем провадження у справах про адміністративні правопорушення та матеріалів практичної діяльності органів адміністративної юрисдикції.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засі-даннях кафедри господарсько-правових дисциплін Донецького університету економіки та права, кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України, а також кафедри адміністративного права та адміністративної і кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України.
Результати досліджень були оприлюднені на конференціях: Науково-практичній українсько-польській конференції “Громадянське суспільство і політика органів місцевого самоврядування” яка проходила 4-5 квітня 2002 року у м. Львові за підтримкою Доброчинного громадського фонду ім. Князя Осмомисла – Наукового товариства ім. Шевченка; Науково-практичній конференції “Правове регулювання економіки періоду трансформації”, яка проходила 23 листопада 2002 р. у м. Донецьк; Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-трудові відносини та соціальна політика у сучасних умовах”, яка проходила у Донецькому Національному університеті 15-18 квітня 2003 р. у м. Донецьк та м. Слов’янськ; Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальные проблемы юридической науки и практики”, яка проходила в Орловському юридичному інституті МВС Росії 26 лютого 2004 року; Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів”, (Національна академія управління при Президентові України, м. Києв, 28-29 квітня 2004 року).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено в шістьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, визначених ВАК України.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження, відповідає логіці наукового пізнання і вимогам ВАК України, складається зі вступу, 3 розділів, розподілених на 8 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (214 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації становить 182 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Досліджуючи адміністративну відповідальність як різновид юридичної відповідальності, слід констатувати, що їй притаманні всі ті ознаки, що характеризують юридичну відповідальність узагалі.
Проведене дослідження дозволяє констатувати, що в теорії права, довідниковій літературі з юриспруденції розмежування юридичної відповідальності на окремі види ведеться здебільшого з урахуванням галузевого підходу до їх розподілу, де в якості підґрунтя обирається міра відповідальності за вчинене правопорушення, яке передбачене в тому чи іншому нормативному акті, що охороняє суспільні відносини певної сфери діяльності.
У літературних джерелах із права, які теоретично обґрунтовують види юридичної відповідальності, що є сталими започатковано наступні: цивільна, матеріальна, адміністративна, кримінальна, дисциплінарна відповідальність. Дискусійними в теорії права, відносно юридичної відповідальності, є такі її види, як: конституційна, міжнародно-правова відповідальність. Дисертантом пропонується наступна класифікація юридичної відповідальності за галузевою ознакою: кримінально-правова; цивільно-правова і її різновид – матеріальна; адміністративно-правова і її різновид – дисциплінарна; конституційно-правова; міжнародно-правова відповідальність.
Вивчаючи проблемні питання, пов'язані з юридичною відповідальністю, її застосуванням у практичній діяльності пов’язаній з управління справами суспільства, держави в цілому та окремими її видами, необхідно відзначити, що кожному виду юридичної відповідальності притаманні всі ті ознаки, які у сконцентрованому обсязі характеризують юридичну відповідальність у цілому. Водночас кожний із видів юридичної відповідальності має характерні, тільки йому притаманні ознаки, що відокремлюють один вид юридичної відповідальності від іншого, і вони є не тотожні, а різнопланові, однак їх не слід відривати один від одного, тому що вони однорідні, однопорядкові і виникли з одного соціального явища, яким є право, причому з тієї його частини, яка забезпечує реалізацію охоронної функції права. Це зумовлює те, що всі види юридичної відповідальності взаємопов'язані між собою, оскільки вони є різновидами такого інституту, як юридична відповідальність. Їхнє функціонування базується на заходах державного примусу, які застосовуються до осіб у зв'язку зі вчиненням ними протиправних, винних діянь, за які згідно з чинним законодавством настає відповідальність у вигляді санкцій, передбачених тією чи іншою галуззю законодавства.
Взаємозв'язок видів юридичної відповідальності згідно з предметом нашого дослідження здійснюється і через застосування такого явища, як трансформація заходів юридичної відповідальності одного виду в заходи іншої юридичної відповідальності щодо осіб, що вчинили правопорушення певного виду юридичної відповідальності. У нашому дослідженні це вчинення адміністративних правопорушень (проступків). Тут треба зазначити, що юридична відповідальність може трансформуватись і в інші види, але вже не юридичної (специфічної), а у відповідальність більш широкого порядку – соціальну. Замість заходів юридичної відповідальності за вчинені протиправні діяння можуть бути застосовані заходи певних видів соціальної відповідальності. У нашому дослідженні це заходи громадської чи моральної відповідальності.
Слід також зазначити, що законодавець, конструюючи правові норми, що забезпечують регулювання охорони суспільних відносин, передбачає такі життєві ситуації, що виникають у повсякденному житті і учасниками яких є члени суспільства, держави, пов'язані з порушенням правових приписів, коли особи можуть не притягуватись до відповідальності будь-якого виду. Щодо таких осіб, що потрапили в подібні ситуації, заходи юридичної (всіх її видів) відповідальності та заходи інших видів соціальної відповідальності не застосовуються взагалі.
Використовуючи таке явище, як трансформація заходів відповідальності щодо осіб, які вчинили правопорушення того чи іншого виду, законодавець забезпечує реальне наповнення принципу справедливості, гуманний і індивідуальний підхід до вибору конкретного заходу щодо конкретної особи.
Розглядаючи адміністративну відповідальність як різновид юридичної відповідальності, слід зробити наступні висновки:
- адміністративна відповідальність не безумовна і категорична при скоєнні особою адміністративного правопорушення (проступку), а дозволяє використовувати певні “варіації” при притягненні до відповідальності осіб, які їх вчинили;
- інваріантність у виборі заходів відповідальності щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки), пов'язана з використанням такого явища в інституті адміністративної відповідальності, як трансформація мір впливу, які можуть бути застосовані до правопорушників законодавства про відповідальність за адміністративні правопорушення;
- трансформація заходів відповідальності за вчинені особою адміністративні правопорушення (проступки) регулюється законодавцем з використанням такого способу, як “диспозитивність”, тобто передбачені варіанти вибору заходів впливу на правопорушника (адміністративні стягнення та їхній розмір “від” і “до”, заміна одних стягнень іншими в рамках санкцій статей КУпАП), а також заміна заходів одного виду юридичної відповідальності на інший (адміністративна – на дисциплінарну (ст. 15 КУпАП) чи заміна заходів адміністративної відповідальності заходами громадського впливу (положення ст.ст. 21, 22, 24, 24-1 КУпАП). Зазначений спосіб трансформації заходів відповідальності пов'язаний із використанням такого явища, як застосування “альтернатив”, а цей захід відповідальності виключає застосування іншого заходу відповідальності (як цього виду юридичної відповідальності, так і заходів інших видів юридичної відповідальності чи заходів громадської або ж моральної відповідальності).
При трансформації заходів відповідальності за вчинені особою адміністративні правопорушення (проступки) законодавець використовує і такий спосіб, як “імперативність”, тобто категоричність. При застосуванні заходів відповідальності застосовується тільки цей, а не інший захід (обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення (ст. 35 КУпАП, а також положення, які містяться у ч. 2 ст. 9; ст. 15-16; ч. 2 ст. 29; ч. 2 ст. 30; ч. 2 ст. 32; ст. 247; ст. 325 КУпАП).
Слід констатувати, що адміністративному правопорушенню притаманна така ознака, як суспільна небезпека, а вона необхідна при визначенні індивідуалізації ступеня відповідальності та виборі заходів впливу на осіб, що вчинили адміністративні правопорушення (проступки), відповідно до існуючого в Україні законодавства про відповідальність за адміністративні правопорушення. Це законодавство започатковує ряд обставин, які впливають на обсяг, міру та розміри відповідальності за вчинені конкретною особою адміністративні правопорушення (проступки). Такими обставинами, які впливають на обсяг і розміри відповідальності за вчинені конкретною особою адміністративні правопорушення (проступки), у чинному законодавстві є обставини, що пом’якшують відповідальність за вчинене особою адміністративне правопорушення (проступок) (ст. 34 КУпАП), та обставини, що обтяжують відповідальність за вчинене особою адміністративне правопорушення (проступок) (ст. 35 КУпАП).
Одночасно слід констатувати, що проведене в цій частині дисертацій-не дослідження дозволяє запропонувати для теоретичного застосування наступну дефініцію: “трансформація адміністративної відповідальності – це законодавчо передбачена можливість органів адміністративної юрисдикції (посадових осіб) застосовувати заміну заходів адміністративної відповідальності іншими заходами впливу – як інших видів юридичної відповідальності, так і заходами громадської чи моральної відповідальності, або взагалі не застосовувати будь-якого заходу відповідальності”. З урахуванням цього явища (мається на увазі трансформація), яке законодавець формально в нормативно-правових актах не вживає, але його положення ним використовуються, слід запропонувати дефініцію адміністративної відповідальності з віддзеркаленням цього явища, яка дається в дисертаційному дослідженні в наступній редакції: “адміністративна відповідальність – це правовий інсти-тут, який започатковує потенційну можливість держави в особі уповнова-жених на те органів (посадових осіб), що закріплена в сукупності матеріа-льних та адміністративно-процесуальних норм права, які регулюють уста-новлення, виникнення, зміну і припинення суспільних відносин у зв'язку зі вчиненням особою адміністративно караного діяння і процедуру притяг-нення правопорушника до відповідальності згідно із законом”. Це поняття нами пропонується включити до проекту Кодексу України про адміністра-тивні правопорушення чи проступки.
У зв'язку з цим слід констатувати, що за вчинені адміністративні пра-вопорушення (проступки) особа, яка їх вчинила, може бути притягнута як до адміністративної відповідальності шляхом накладення на винного адмі-ністративного стягнення, так і до іншого виду юридичної відповідальності (дисциплінарної відповідальності). У деяких випадках, пов'язаних із ситуа-ціями суспільної небезпеки, особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності, чи до сукупності різних видів юридичної відповідальнос-ті, або до громадської чи моральної відповідальності чи взагалі буде звіль-нена від будь-якої відповідальності, тобто заходи відповідальності не мо-жуть бути застосовані.
Таким чином, слід відзначити, що настання адміністративної відпові-дальності за вчинені адміністративні правопорушення (проступки) законодавцем не вводиться у розряд категоричності, тобто законодавець, конструюючи адміністративно-правові норми, моделює положення, які дозволяють трансформацію (заміну) адміністративної відповідальності в інші види відповідальності (юридичну, громадсько-моральну) чи безвідповідальність узагалі.
Слід зазначити, що реалізація можливості застосування трансформації заходів відповідальності щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки), юрисдикційними органами (посадовими особами) можлива на стадії прийняття рішення у справах про адміністративні правопорушення (проступки), яке повинне бути детально відображене в постанові.
Це рішення ґрунтується на інформації і матеріалах, що були зібрані в ході проведеного адміністративного розслідування. Воно має бути отримане в установленому законом порядку (ст. 251 КУпАП), з'ясоване на стадії розслідування справи про адміністративне правопорушення з дотриманням вимог, що стосуються обставин, які відносяться до сутності розглядуваної справи про адміністративне правопорушення (проступок), і оцінене згідно з вимогами, які містяться у ст. 252 КУпАП.
Дослідження норм чинного законодавства, яке регулює питання, пов'язані з відповідальністю осіб, що вчинили адміністративні правопорушення (проступки), а також наукових джерел дає можливість констатувати, що назріла необхідність у створенні нових кодифікованих нормативно-правових актів, у першу чергу – адміністративно-процесуального, який, на думку більшості вчених і практиків, повинен регулювати процесуальний порядок розгляду і вирішення спорів, пов'язаних зі зверненням громадян про неправомірні рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб: Кодексу України “Про адміністративні проступки”, тобто адміністративно-деліктного Кодексу та Адміністративно-процесуального Кодексу.
Мабуть, доцільно підтримати думку тих учених, що розділяють адміністративно-процесуальну діяльність на таку, що здійснюється в рамках управлінського (процедурного) процесу, адміністративного процесу, адміністративно-юрисдикційного і пов'язана з розглядом справ про адміністративні делікти (проступки).
При вирішенні цих проблем слід звернути увагу на обґрунтування і внесення до чинного законодавства і проекту Кодексу України “Про адміністративні правопорушення” ст. 38 КУпАП наступні зміни: “Адміністративне стягнення на особу, що вчинила адміністративне правопорушення (проступок), може бути накладене на протязі одного року з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – одного року з дня його виявлення”, та Митного кодексу України ст. 328 “Адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніш як на протязі одного року з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – одного року з дня його виявлення”.
Введення до норм адміністративного права запропонованих новел дозволить максимально наблизити законодавство до сучасних вимог щодо дотримання прав і свобод людини та громадянина.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер'янов В.Б. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. – № 8. – С. 8.
2. Авер'янов В.Б., Лук’янець Д.М., Хорощак Н.В. Чи можливе ре-формування інституту адміністративної відповідальності на концептуальних засадах проекту нового КУпАП? // Адвокат. – 2003. – № 1. – С. 7.
3. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник. – М.: Статут, 2000. – 251 с.
4. Адміністративна реформа в Україні: документи і матеріали // Український правовий часопис. – Вип. 4. – 1999. – С. 9-14.
5. Адміністративна реформа в Україні: міфи і реалії // Український незалежний центр політичних досліджень. – К., 2000. – 70 с.
6. Адміністративна реформа в Україні: проблеми та перспективи / Укр. акад. держ. управління при Президентові України. Львів. філ. / Ред.: А.О. Чемерис. – Л., 2000. – С. 87-91.
7. Адміністративне право України. – Х.: Право, 1999. – 527 с.
8. Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2001. – 527 с.
9. Адміністративне право України: Посібник / Г.Г. Забарний, Р.А. Калюжний, В.О. Геращук, В.К. Шкарупа. – К.: Вид-во А.В. Паливода, 2001. – 194 с.
10. Административная ответственность / Под ред. М. Славина. – М.: Статут, 2001. – 292 с.
11. Административная ответственность в сфере предприниматель-ских отношений. Вопросы теории и практики. – Х.: ООО “Одиссей”, 2000. – 224 с.
12. Адміністративне судочинство в Україні. У 2 кн. Кн. 2: Кодекс України про адміністративні проступки (проект) / Упоряд. В.С. Стефанюк, В.В. Синцов. – Х.: Консул, 2003. – 332 с.
13. Административно-деликтные отношения. – К.: Вища шк., 1979. – 230 с.
14. Акопова Е.М. О понятии трудового процесса // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. – М.: Юрид. лит., 1975. – С. 160.
15. Алаіс С.І. Проблема праворозуміння в основних школах права: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., 2002. – 198 с.
16. Александров Н.Г. Сущность права. – М., 1950. – 167 с.
17. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2 т. Т. 1. – М.: Юрид. лит., 1981. – 396 с.
18. Андрейцев В.И. Теоретические проблемы правового обеспечения эффективности экологической экспертизы: Дис... д-ра юрид. наук. – К., 1991. – 347 с.
19. Астемиров З.А. Понятие юридической ответственности // Советское государство и право. – 1979. – № 6. – С. 62.
20. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. – М.: Статут, 1997. – 400 с.
21. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 336 с.
22. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Автореф. Дис... канд. юрид. наук. – Х., 1994. – 186 с.
23. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР: Учеб. пособ. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 201 с.
24. Бахрах Д.Н. Административная ответственность: Учеб. пособ. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 201 с.
25. Бачинін В.А., Панов М.І. Філософія права: Підручник для юри-дич. спец. ВНЗ освіти / Нац. юрид. академія України ім. Я. Мудрого. – К.: Ін Юре, 2002. – 648 с.
26. Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, ос-нов-ные признаки, структура // Государство и право. – 1999. – № 12. – С. 12-20.
27. Большая Советская энциклопедия. В 30 т. Т. 1. – 3-е изд. – М.: Сов. Энциклопедия, 1969. – 608 с.
28. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.С. Крубачих. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 703 с.
29. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність у СРСР. – Львів: Вид. об'єднання "Вища школа", 1975. – 119 с.
30. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – 215 с.
31. Бушуев Г.В. Преступление и административное правонарушение, их единство и различие // Вопросы охраны общественного порядка и социалистической собственности в свете Основ законодательства Союза ССР и союзных республик об административных правонарушениях. – Горький, 1983. – 167 с.
32. Васильев А.М. Правовые категории. (Методологические аспекты разработки системы категорий теории права). – М.: Юрид. лит., 1976. – 264 с.
33. Вартилецька І.А. Виправні роботи без позбавлення волі в Україні: теоретичні аспекти та практика застосування на сучасному етапі: Дис… канд. юрид. наук // НАВСУ. – К., 1997. – 180 с.
34. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь; ВТФ “Перун”, 2003. – 1425 с.
35. Веремеенко И.И. Административо-правовые санкции. – М.: Юрид. лит., 1975. – 192 с.
36. Відповідальність у державному управлінні та адміністративне право: наукова доповідь / За заг. ред. В.Б. Авер'янова – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 69 с.
37. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз'яснення, коментарі. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 928 с.
38. Власов В.С. Причины и условия преступности в СССР: Учебное пособие / Министерство высшего и среднего специального образования РСФСР. Ярославск. гос. ун-т. – Ярославль, 1987. – 67 с.
39. Волкотруб С.Г. Імунітет і проблеми його захисту в кримінальному судочинстві: Автореф. Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2003. – 19 с.
40. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. (Государственное и материально-правовое исследование). – Воронеж, 1976. – 252 с.
41. Галлиган Д., Полянский В.В., Старилов Ю.Н. Административное право: история развития и современные концепции. – М.: Юристъ, 2002. – 410 с.
42. Гензюк Э.Е. Административная деликтология: Дис... д-ра юрид. наук // Российская академия государственной службы. – М.: Юристъ, 2002. – 324 с.
43. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Х.: Основа, 1994. – 136 с.
44. Голосніченко І.П. Запобігання корисливих правопорушень засобами адміністративно-правового впливу: актуальні проблеми теорії і практики: Дис... д-ра юрид. наук. – К., 1990. – 386 с.
45. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Адміністративний процес: Навч. посіб. / Нац. транспорт. ун-т, Київський ін-т ВС при НАВСУ / Під заг. ред. І.П. Голосніченка. – Київ: ГАН, 2003. – 251 с.
46. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність. – К.: Юрінком Інтер, 1995. – 127 с.
47. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 256 с.
48. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія (основи юридичної деонтики: теоретичні, практичні та деонтологічні аспекти): Інформаційно-методичний та навчальний посібник / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: ВІРА-Р, ДАКОР, 2000. – 505 с.
49. Державне управління: теорія і практика. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
50. Додін Є.В. Поняття і причини адміністративної деліктності. – К.: Вища шк., 1981. – 136 с.
51. Додин Е.В. Административная деликтология: Учеб. пособ. – Одесса: АО БАХВА, 1997. – 112 с.
52. Дюжаев А.В. Рецидив административных правонарушений: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1978. – 18 с.
53. Д'яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення. Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. – К.: Вид. дім “КМ Academia”, 2000. – 218 с.
54. Дяченко О. Визначення суб'єкта адміністративного правопору-шення та його загальних ознак: окремі проблеми // Право України. – 2001. – № 8. – С. 83.
55. Загальна теорія держави і права / За ред. акад. АПН України, д.ю.н., проф. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 320 с.
56. Законодавство України про адміністративну відповідальність фізичних осіб (з алфавітно-предметним покажчиком) / Упорядн. М.І. Хавронюк. – К.: Атіка, 2002. – 288 с.
57. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду: [Монографія]. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 247 с.
58. Зарицкий М.С. Актуальні проблеми українського термінознавства: Підручник. – К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка”, 2004. – 128 с.
59. Історія світової культури / Л.Т. Левчук, В.С. Грищенко та ін. – К.: Либідь, 1997. – 448 с.
60. Каримов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Норма-Инфра, 2001. – 355 с.
61. Каримов Д.А. Законодательная техника: Науч.-метод. и учеб. пособ. – М.: Норма-Инфра, 2000. – 121 с.
62. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – 311 с.
63. Кікалін В. Виконуючи Укази і розпорядження Президента // Урядовий кур'єр. – 2004. – № 29. – С. 4.
64. Керенко С.Г. Проблеми захисту прав неповнолітніх криміналь-ним законодавством України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2003. – 23 с.
65. Клочков В.В. Социальная ответственность и уголовный закон // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1987. – № 2. – С. 4-6.
66. Клюшниченко А.П. Административная ответственность за пра-вонарушения, подведомственные органам внутренних дел. – К.: КВШ МВД СССР, 1975. – 42 с.
67. Клюшніченко А.П. Провадження по справах про дрібне хуліганство. – К.: Юрінком Інтер, 1970. – 98 с.
68. Ковалев М.И. Советское уголовное право: Курс лекций. – 2-е изд. – Свердловск: Изд-во Свердловского ун-та, 1974. – 226 с.
69. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – К.: Вища шк., 1979. – 230 с.
70. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та фак. – 3-тє вид. – К.: Вентура, 1996. – 206 с.
71. Коваль М.В. Альтернативи адміністративної відповідальності: Дис... канд. юрид. наук. – К., 1988. – 184 с.
72. Ковальчук Ю. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх // Право України. – 2003. – № 6. – С. 111-114.
73. Кодекс Украины об административных правонарушениях (на-уч.-практ. комментарий). – Х.: ООО «Одиссей», 2000. – 1008 с.
74. Кодекс України про адміністративні правопорушення з поста-тейними матеріалами / За заг. ред. Демського Е.Ф. – К.: Юринком Інтер, 2001. – 1086 с.
75. Козлов Ю. Исполнительная власть: сущность, функции // Вест-ник МГУ. Серия 11. Право. – 1992. – № 4. – С. 3-12.
76. Коліушко І., Голосніченко І. До проблеми відмежування адміністративних проступків від проступків, що підпадають під юрисдикцію суду // Право України. – 2001. – № 3. – С. 39.
77. Коломієць Т.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення України. – Запоріжжя: Верже, 2000. – 240 с.
78. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність. Сутність по-няття та підстави // Вісник прокуратури. – 2003. – № 6. – С. 76-78.
79. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України. – К.: Атіка, 2003. – 750 с.
80. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктна законотворчість: поняття і функції // Право України. – 2002. – № 6. – С. 25-31.
81. Коляда П. Одни не могут работать, другие – перестали действовать // Голос Украины. – 2002. – № 89(2840). – С. 9.
82. Комзюк А. Адміністративний примус: деякі загальні проблеми дослідження та правового регулювання в контексті забезпечення прав людини // Право України. – 2004. – № 4. – С. 46-49.
83. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во "Наука", 1975. – 720 с.
84. Конституційне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наук. думка, 2000. – 731 с.
85. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
86. Концепція адміністративної реформи в Україні / Вступ. слово І.Б. Коліушка, В.Б. Авер'янова. – К.: Вища шк., 1998. – 235 с.
87. Коренев А.П. Административное усмотрение в применении законодательства об ответственности за правонарушения // Проблемы теории и практики административной ответственности. – М.: Юрид. лит., 1979. – 320 с.
88. Кононенко О. Адміністративна відповідальність за Законом України “Про виконавче провадження” // Право України. – 2001. – № 5. – C. 103.
89. Копейчиков В.В. Права человека: мифы и реальность. – К.: Вища шк., 1987. – 87 с.
90. Кримінальний кодекс України. – Х.: ТОВ «Одисей», 2001. – 240 с.
91. Кротюк В., Іоффе А., Лук’янець Д. Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблема співвідношення // Право України. – 2000. – № 5. – С. 29.
92. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. – М.: Юрид. лит., 1976. – 286 с.
93. Кузьменко О.В. Адміністративний процес: сутність і структура // Право України. – 2003. – № 2. – С. 22-26.
94. Кузьменко О.В. Адміністративний, управлінський та деліктний процес в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. – Вип. 2. – С. 66-72.
95. Курінний Є.В. Предмет адміністративного права України: тенденції трансформації в умовах реформування: Навч. посіб. / МВС України. Юрид. академія. – Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2002. – 89 с.
96. Курс советского уголовного права. В 2 т. Т. 1. – Л., 1968. – 646 с.
97. Кушніренко О.Г., Слинько Т.М., Веніславський В.Ф. Конститу-ційне право України в схемах і дефініціях: Навч. посіб. – Х.: Торнадо, 2003. – 338 с.
98. Лазарев Б.М. Административная ответственность. – М.: Московский рабочий, 1985. – 77 с.
99. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения. – М.: Юрид. лит., 1974. – 184 с.
100. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 239 с.
101. Ліхолоб В.Г. Правопорушення: правова і моральна оцінка: Навч. посіб. – К.: НАВСУ, 1994. – 267 с.
102. Лобзяков В.П., Овчинский С.С. Административно-правовые меры предупреждения преступности. – М.: Юрид. лит., 1982. – 316 с.
103. Лук'янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: [Монографія]. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
104. Луньов А.Е. Адміністративне правопорушення й адміністративна відповідальність // Соціалістична законність. – 1981. – № 3. – С. 20.
105. Лучин В.О. Процессуальные нормы в советском государственном праве. – М., 1976. – 168 с.
106. Людина і світ: Підручник / Л.В. Губернський, В.Г. Кремінь, А.О. Приятельчук та ін.; За ред. Л.В. Губернського. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Тов. «Знання», 2001. – 512 с.
107. Махновський І.Й. Гарантії прав і свобод людини та громадянина в праві України (теоретико-правовий аспект): Дис… канд. юрид. наук / НАВСУ. – К., 2003. – 221 с.
108. Малько А.В. Категория «Правовая жизнь»: проблема становления // Государство и право. – 2001. – № 5. – С. 5-13.
109. Манохин В.М. Советское административное право. Часть общая. – Саратов, 1968. – 298 с.
110. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный про-цесс. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та., 1990. – 207 с.
111. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1987. – 293 с.
112. Мельник М.І. Науково-практичний коментар Закону України “Про боротьбу з корупцією”. – К.: Атіка, 2003. – 319 с.
113. Миронюк Р. Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення // Право України. – 2001. – № 1. – С. 81.
114. Мота А.Ф. Адміністративна відповідальність військовослужбовців за законодавством України: Дис… канд. юрид. наук / Національна академія прикордонних військ ім. Б. Хмельницького. – Хмельницький, 2001. – 205 с.
115. Науково-практичний коментар до Кодексу України про адміністративні правопорушення. – Х.: "Одисей", 2002. – 880 с.
116. Недбайло П.Е. Вопросы обоснованности и целесообразности применения норм советского права // Вопросы общей теории советского права. – М.: Госюриздат, 1960. – 406 с.
117. Оборотов Ю.Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права): [Монография] / Мин. образования и науки Украины, Одесская нац. юрид. академия. – Одесса: Юрид. лит., 2002. – 278 с.
118. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юристъ, 1996. – 551 с.
119. Общественные работы как альтернатива тюремному заключению в Зимбабве. – Донецк: Penal Reform International, 2003. – 26 с.
120. Опрышко В.Ф. Административная ответственность за правона-рушения. – К.: Вища шк., 1986. – 129 с.
121. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: Дис... д-ра юрид. наук. – К., 1996. – 379 с.
122. Остапенко О.І. Кваліфікація адміністративних правопорушень: Навч.-практ. посіб. – Львів, 2000. – 173 с.
123. Панов И.В. Юридический процесс. – Саратов, 1998. – 170 с.
124. Пахомов І. Адміністративна реформа: предмет реформування // Право України. – 2004. – № 3. – С. 22-24.
125. Плахотный А.Ф. Проблема социальной ответственности. – Х.: Вища шк., 1981. – 191 с.
126. Попов Л.Л. О реализации административной ответственности // Мат. науч.-практ. конф. «Проблемы теории и практики административной ответственности». – М., 1979. – 156 с.
127. Похмелкин В.В. Социальная справедливость и уголовная ответственность. – Красноярск: Изд-во Красноярск. ун-та, 1990. – 175 с.
128. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – С. 27-32.
129. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24.03.1998 // Урядовий кур'єр. – 1998. – 23 квітня. – С. 3-4.
130. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України № 810 від 22.07.1998 // Урядовий кур'єр, 1998. – С. 2-3.
131. Протасов В.Н. Основы общеправовой процессуальной теории. – М.: Юристъ, 1991. – 143 с.
132. Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
133. Рабинович П.М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень). – Х.: Право, 1977. – 65 с.
134. Радянське адміністративне право. – К.: Вища шк., 1986. – 356 с.
135. Роздайбіда А.В. Податкове правопорушення як підстава адміністративної відповідальності: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / ДПА України. Акад. держ. податкової служби України. – Ірпінь, 2003. – 17 с.
136. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. – М.: Издательство АН СССР, 1957. – 328 с.
137. Румянцев О.Г., Дедонов В.Н. Юридический энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 374 с.
138. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. – М.: Юрид. лит., 1964. – 158 с.
139. Самійленко А.В. Адміністративні штрафи міліції як засіб радянського правопорядку: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 1971. – 21 с.
140. Самощенко І. Відповідальність за погрозу в кримінальному праві України (поняття, види, спірні проблеми): Автореф. дис... канд. юрид. наук / Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 1997. – 23 с.
141. Самсонов В.Н. Теоретические проблемы реформы административного законодательства Украины: Автореф. дис… д-ра юрид. наук. – Х., 1992. – 19 с.
142. Севастьянова Т.Є. Малозначність діяння за кримінальним зако-нодавством України: Дис... канд. юрид. наук. – Запоріжжя, 2002. – 213 с.
143. Серегина В.В. Государственное принуждение по советскому праву. – Воронеж, 1991. – 117 с.
144. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. – Х.: Консул, 2001. – 435 с.
145. Скворцов С.М. Индивидуализация наказания в советском административном праве // Вопросы совершенствования деятельности аппаратов милиции ВШ МВД СССР. – 1982. – № 8. – 358 с.
146. Скворцов С.М. Реализация принципа справедливости границ административных наказаний в деятельности ОВД // Проблемы совершенствования административной деятельности ОВД. – М.: Юрид. лит., 1982. – 279 с.
147. Сливка С.С. Юридична деонтологія: Навч.-метод. посіб. – Львів: Світ, 2003. – 115 с.
148. Сліпушко О.М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. – К.: Либідь, 1999. – 562 с.
149. Статистичний бюлетень (форма 1-АП). – К., 1998 – 2004.
150. Статистичний щорічник України за 1998 рік. – К.: Техніка, 1999. – 598 с.
151. Статистичний щорічник України за 1999 рік. – К.: Техніка, 2000. – 644 с.
152. Статистичний щорічник України за 2000 рік. – К.: Техніка, 2001. – 597 с.
153. Статистичний щорічник України за 2001 рік. – К.: Техніка, 2002. – 644 с.
154. Статистичний щорічник України за 2002 рік. – К.: Техніка, 2003. – 663 с.
155. Стефаник В.С. Запровадження адміністративних судів у контексті судово-правової реформи в Україні // Адміністративне судочинство в Україні (проект). Реформа судів. У 2 кн. Кн. 1. – Х.: Консул, 2002. – 280 с.
156. Столяренко А.М. Юридическая педагогика. Курс лекций. – М.: Экмос, 2000. – 496 с.
157. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности // Со-ветское государство и право. – 1979. – № 5. – С. 74.
158. Студеникина М.С. Что такое административная ответствен-ность? – М.: Советская Россия. 1990. – 125 с.
159. Сущенко В.Д., Колпаков В.К., Столбовий В.П. Адміністративне право: Навч.-практ. посіб. Теоретична частина – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 597 с.
160. Таможенный кодекс Украины. – Х.: ООО "Одиссей", 2003. – 224 с.
161. Тараненко С.Н. Захист прав і свобод громадян у провадженні в справах про адміністративні правопорушення (та їх забезпечення в діяльності міліції): Дис... канд. юрид. наук / НАВСУ. – К., 1998. – 196 с.
162. Тарасова В.А. Процедурная форма деятельности органов социального обеспечения // Сов. государство и право. – 1973. – № 11. – С. 112-113.
163. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 771 с.
164. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: Издат. группа “НОРМА ИНФРА-М”, 1998. – 570 с.
165. Теория права и государства: Учебник / Под ред. проф. В.В. Лазарева. – М.: Право и закон, 1996. – 551 с.
166. Теория права и государства: Учебник. – М.: Новый Юрист, 1997. – 475 с.
167. Теория юридического процесса / Под общ. ред. В.М. Горшенева. – Х.: Вища шк., 1985. – 192 с.
168. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. – М.: Изд-е г-на М.Ю. Тихомирова, 1998. – 798 с.
169. Тищенко Н.М. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посіб. – Х., 1998. – 218 с.
170. Ткач Г. Природа і види адміністративного розсуду / Право України, 2002. – № 5. – С. 30-33.
171. Томашевский Н.Л. О структуре правовой нормы и классифика-ции ее элементов // Вопросы общей теории советского права. – М.: Юрид. лит., 1960. – 210 с.
172. Трачук П.А. Адміністративні стягнення / Ужгородський держ. ін-т інформатики, економіки і права. – Ужгород, 2000. – 44 с.
173. Тугаринов В.П. Личность и общество. – М.: Юрид. лит. – 1965. – 191 с.
174. Українська Радянська енциклопедія. В 12 т. Т. 11. Кн. 1. – К.: Гол. редакція “Укр. Рад. енцикл.”, 1984. – 607 с.
175. Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Суми, 2000. – 344 с.
176. Українсько-російський словник наукової термінології / За заг. ред. Л.О. Симоненко. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – 416 с.
177. Управленческие процедуры / Отв. ред. Б.М. Лазарев. – М.: Юрид. лит., 1988. – 271 с.
178. Фефелова В.Ф. Криминология и административная деликтоло-гия: некоторые общие и частные вопросы соотношения и развития // Акту-альные проблемы административной деликтологии. – М.: Юрид. лит., 1984. – С. 20-25.
179. Философская энциклопедия. В 2 т. Т. 2. – М.: Советская энцик-лопедия, 1960. – 575 с.
180. Хорощак Н.В. Адміністративні стягнення та їх застосування: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2003. – 16 с.
181. Шамрай В., Олійник І. Поняття і суть взаємодії, її значення // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 1. – С. 60-67.
182. Шаргородский М.Д. Уголовный закон. – Л.: Юриздат, 1948. – 312 с.
183. Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції): Автореф. дис... д-ра юрид. наук / Міністерство освіти України. Одеський державний університет ім. І.І. Мечнікова. Юридичний інститут. – Одеса, 1996. – 57 с.
184. Шнейдер М.А. Советское уголовное право. Общая часть. – М.: Юрид. лит., 1965. – 173 с.
185. Юридична відповідальність / За ред. Н.І. Титової. – Львів, 1975. – 189 с.
186. Юридична енциклопедія: В 6 т. Т. 1 / Відп. ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: "Українська енциклопедія", 1998. – 669 с.
187. Юридична енциклопедія: В 6 т. Т. 2 / Відп. ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: "Українська енциклопедія", 1999. 741 с.
188. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Феміда, 1996. – 695 с.
189. Юриста О. Про поняття та основні ознаки правоохоронного відношення // Право України. – 1997. – № 10. – С. 57.
190. Юсупов В.А. Теория административного права. – М.: Юрид. лит., 1985. – 160 с.
191. Ядов В.А. О диспозитивной регуляции социального поведения личности // Методологические проблемы социальной психологии. – М.: Юрид. лит., 1975. – 295 с.
192. Якуба О.М. Административная ответственность. – М.: Юрид. лит., 1972. – 152 с.
193. Якубов А.Е. Некоторые вопросы соотношения уголовного и уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 2003. – № 2. – С. 38-48.
194. Рісний М. Дискусійні проблеми теорії правозастосувального розсуду // Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів: Вид-во Львів. нац. ун-ту, 2003. – С. 38-41.
195. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: Изд. БЕК, 1996 – 368 с.
196. Адміністративне право України: Підруч. для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращак та ін. / За ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2001. – 528 с.
197. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
198. Адміністративно-процесуальний Кодекс України (проект № 1331 від 27.05.2003 р., внес