ПРАВОВІ ОСНОВИ ПОДАТКОВИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ ТА НІМЕЧЧИНИ:ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ.

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОДАТКОВИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ ТА НІМЕЧЧИНИ
13
1.1. Місце податкової системи і податкового права в фінансових системах України та Німеччини
13
1.2. Предмет і метод податкового права України і Німеччини 20
1.3. Принципи податкової системи і податкового права та їх розвиток на сучасному етапі в Україні та Німеччині 25
1.4. Правові джерела податкових систем України та Німеччини 32
Висновки до розділу
РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ПОДАТКОВИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ ТА НІМЕЧЧИНИ
38
2.1. Зародження і розвиток податкових систем України та Німеччини 38
2.2. Поняття та зміст податкових систем України та Німеччини 45
Висновки до розділу
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНИХ І МУНІЦИПАЛЬНИХ ДОХОДІВ В УКРАЇНІ ТА НІМЕЧЧИНІ
69
3.1. Правове регулювання податку, його поняття, ознаки, функції і складові елементи
69
3.2. Класифікація податків за законодавством України та Німеччини 88
3.3. Правове регулювання основних видів податків в Україні та Німеччині
96
3.3.1. Правове регулювання податку з доходів фізичних осіб в Україні та Німеччині
96
3.3.2. Правові основи податку на додану вартість в Україні та Німеччині
119
3.3.3. Правові основи податку на прибуток підприємств в Україні та Німеччині
131
3.3.4. Правове регулювання церковного податку за законодавством Федеративної Республіки Німеччини
137
3.3.5 Правове регулювання інших видів податків і зборів в Україні та Німеччині
140
Висновки до розділу
РОЗДІЛ 4. ПРАВОВІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ СУБ’ЄКТІВ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ ТА НІМЕЧЧИНІ
156
4.1. Правове регулювання взаємовідносини податкових органів і платників податків в Україні і Німеччині
156
4.2. Податкова система, податкова правосвідомість і податкова культура
163
4.3. Роль податкової системи та її вплив на функціонування держави 168
Висновки до розділу
ВИСНОВКИ 175
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186
ДОДАТКИ 205
ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена дією трьох основних груп факторів. Перша група пов’язана із побудовою в Україні відповідно до ст. 1 Конституції України демократичної, соціальної і правової держави, її орієнтації на здійснення широкої і ефективної соціальної політики, на побудову такої держави, в якій панує право. Все це можливо лише за умови ефективної фінансової діяльності держави, надзвичайно важливу теоретичну і практичну основу якої складає податкова система країни. Особливу актуальність дослідженню правових основ податкових систем України та Німеччини надають податкові реформи, які проходять в обох державах і спрямовані на вдосконалення правового регулювання податкових відносин.
Друга група факторів викликана напрямком гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу і міжнародно-правовими актами, прийнятими на рівні ООН. Україна, як країна з ринковою економікою, вибудовує сьогодні ефективну податкову систему, яка зможе забезпечити фінансові потреби держави. Становлення податкової системи України тісно пов'язане із створенням ефективного механізму управління фінансовою діяльністю держави та дієвою системою регулювання і контролю податкових операцій. Це, в свою чергу, потребує врахування міжнародного досвіду регулювання податкових відносин, а тому дослідження правових засад податкової системи України і Німеччини, їх особливостей і сучасних можливостей, безперечно, вказують на актуальність вибору даної теми.
Третя група факторів пов'язана із ступнем дослідження правових основ податкової системи в українській науці у порівняльно-правовому аспекті по відношенню до податкової системи Федеративної Республіки Німеччини. Порівняльно-правовий аналіз джерел правового регулювання податкових відносин в Україні і ФРН дали можливість розглянути і порівняти правові засади податкових систем у цих державах. Автор виходить із наукових позицій, що податкова система і в Україні і в ФРН має бути зрозумілою кожному громадянину, органам держави і всім юридичним особам, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Надзвичайно важливо, щоб в Україні вдалось побудувати таку податкову систему, яка б відповідала реаліям сьогодення. Немає сумніву, що сьогодні податкова система України підлягає невідкладній реформі і вдосконаленню, а тому дане дослідження є своєчасним, корисним і цікавим не лише для фахівців органів законодавчої і виконавчої влади, наукових працівників, а й також для широкого кола осіб, які цікавляться податковими правовідносинами в державі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана дисертанткою в ініціативному порядку та належить до пріоритетних тем в галузі фінансового права. Обраний напрям дослідження відповідає цільовій комплексній програмі „Вдосконалення правового становища суб’єктів господарської діяльності в умовах формування ринкової економіки України” (номер державної реєстрації 0198 W 004863), „Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні” (номер державної реєстрації 015Ф04201) та програмі № 06БФ042-01 „Механізм адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, яка почала розроблятися на юридичному факультеті і є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Розбудова державності України”. Тема також знаходиться в межах наукових досліджень у сфері адміністративної та податкової реформи в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вивчення, порівняльно-правовий аналіз і комплексна розробка основних положень, що визначають правову природу податкових відносин податкових систем України та Німеччини; вирішення на новій концептуальній основі дискусійних і спірних питань, що стосуються правового регулювання податкових відносин в умовах сучасної української економіки, використовуючи досвід правового регулювання податків в Німеччині, а також у формуванні пропозицій для вдосконалення законодавства із зазначеної проблематики. Завдання дослідження поставлені згідно з наміченими цілями:
• Дослідити і порівняти правові основи податкових систем України та Німеччини, встановити їх схожість і відмінність. Проаналізувати відповідно до законодавства України і Німеччини співвідношення понять „податкова система” і „податкове право”, визначити перспективи їх розвитку;
• Визначити зміст і структуру податкових систем України та Німеччини, розкрити їх особливості;
• Розв’язати проблему поняття і складу джерел податкового права України та Німеччини, виявити їх суттєві ознаки, провести класифікацію;
• Проаналізувати за податковим законодавством України і Німеччини основні елементи термінологічного апарату з метою визначення, уточнення і розмежування таких ключових понять податкової системи як „податок”, „збір”, і „мито”;
• Розкрити і порівняти правове регулювання окремих видів податків в податкових системах України і Німеччини;
• Дослідити напрямки реформи податкової систем України з урахуванням специфіки правового регулювання української і позитивного досвіду німецької податкових систем;
• Розкрити особливості взаємовідносин суб’єктів податкових правовідносин в Україні та Німеччині, визначити їх недоліки і напрямки удосконалення;
• Проаналізувати роль і місце податкової правосвідомості і податкової культури в податкових системах України та Німеччини;
• Проаналізувати і ідентифікувати положення правового регулювання податкових відносин за законодавством України і Німеччини, які підлягають удосконаленню; обґрунтувати необхідність вивчення можливостей використання досвіду функціонування податкової системи Німеччини, як однієї з успішних країн Європейського Союзу.
Об’єктом дослідження є правова природа фінансових відносин, що виникають у податковій сфері, як система відносин держави в особі уповноважених нею органів з одного боку, юридичних і фізичних осіб - з іншого. Податкові відносини розглядаються у порівняльно-правовому аспекті української і німецької податкових систем.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, що регулюють податкові відносини в Україні та Німеччині, практика їх застосування, теоретичні та практичні дослідження податкових відносин в державі, і, безпосередньо, сама податкова система як сукупність податків у кожній державі зокрема. У дисертації досліджуються особливості, специфіка функціонування, історичного розвитку, становлення і сучасних тенденцій правових основ податкових систем України і Німеччини, аналізуються норми Конституції України, Основного Закону Федеративної Республіки Німеччина, Закон України „Про систему оподаткування”, Федеральний Закон Німеччини “Положення про утримання податків, зборів і платежів” (ПпУПЗП), постанови Верховної Ради України і Німецького Бундестагу, листи і накази Міністерства фінансів України і Державної податкової адміністрації України, підзаконні акти Федерального міністерства фінансів Німеччини, статистичні дані про податкові надходження Україні та Німеччини, наукові праці вчених України, Росії і Німеччини. Більша частина матеріалів була зібрана автором під час роботи в бібліотеках Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, Санкт-Петербурзького Державного університету, Берлінського університету імені Ґумбольдта (Humboldt-Universität-Berlin) і Гамбурзького університету (Universität Hamburg KdöR).
Методи дослідження вибрано з урахуванням поставлених у роботі цілей і завдань дослідження, його об’єкту і предмету. Методологічну основу дисертації складає комплекс наукових методів дослідження: діалектико-матеріалістичний, порівняльно-правовий, історико-порівняльний, системно-структурний, порівняльно-правовий, соціологічний, історичний, метод аналізу, узагальнення та синтезу, тощо. Головним серед них є діалектико-матеріалістичний метод, який зумовив розгляд проблем податкової системи України і Німеччини і всіх податкових явищ у їх взаємозв’язку та єдності, розвитку і взаємовпливі. Порівняльно-правовий метод використовується в роботі для співставлення податкових правовідносин в Україні і Німеччині з метою встановлення схожості і різниці між ними для внесення пропозицій щодо покращення право застосовної практики в Україні в галузі податкової діяльності. В першому розділі роботи порівняльно-правовий метод застосовується при дослідженні теоретичних основ податкового права України і Німеччини; в другому - при порівнянні і співставленні змісту податкових систем України та Німеччини; в третьому – при аналізі правового регулювання основних видів податків України та Німеччини; і в четвертому розділі - з метою врахування досвіду взаємовідносин суб’єктів податкових відносин в Німеччині щодо України. Історико-правовий метод дав змогу розкрити умови історичного розвитку податкових систем України та Німеччини, вивчення яких дає змогу попереджувати помилки, які були допущені раніше. Значну роль відіграв також метод системно-структурного аналізу, за допомогою якого вдалося показати внутрішню систему податкових відносин у кожній з держав зокрема. Функціональний метод використано для виявлення зв’язків між елементами податкових систем України та Німеччини, які складають собою структурно-організований об’єкт, яким, власне, і є податкова система. Соціологічний метод дав можливість розкрити суспільні умови, які покликані сприяти розкриттю поняття податкової системи та норм, що її створюють. Критичний метод було застосовано для того, щоб з’ясувати наскільки податкові системи України і Німеччини відповідають сьогоденним потребам держави і які зміни необхідно внести в чинне податкове законодавство для їх удосконалення. За допомогою формально-юридичного методу здійснювався аналіз податково-правових норм і таких базових понять податкової системи як „оподаткування”, „податки”, „збори”, „мито”. Комплексне використання зазначених методів дозволило авторові вирішити теоретичні і практичні завдання даної роботи.
Науково-теоретичну основу дослідження склали праці вчених-юристів України, Росії і Німеччини, насамперед, у сфері податкового права, а також дослідження із теорії фінансового права, конституційного права та інших галузевих правових наук. Структуру і направлення дисертаційного дослідження визначили праці, які умовно поділено на такі групи: 1)роботи вітчизняних авторів, 2)праці вчених і практиків із Росії і 3)праці вчених з Німеччини.
З першої групи досліджено праці таких провідних вітчизняних науковців, як Бекерської Д.А., Воронової Л.К., Гридчиної М.В., Дмитрик О.О., Загорського В.С., Ісаєвої Н.К., Кадькаленка С.Т., Кучерявенка М.П., Музики О.А., Нечай А.А., Опришка В.Ф., Пацурківського П.С., Пришви Н.Ю., Савченко Л.А., Чугаєва А.О. та інших.
Значну увагу в дослідженні надано другій групі наукових робіт, яку складають праці вчених та практиків із Росії, а саме: Бакаєвої О.Ю., Вінницького Д.В., Горбунової О.М., Грачової О.Ю., Гурєєва В.І., Карасєвої М.В., Кучерова І.І., Пепеляєва С.Г., Петрової Г.В., Тихомирова Ю.О., Толстопятенка Г.П., Хімічевої Н.І. та інших.
З третьої групи праць іноземних науковців як в перекладі, так і в оригіналі досліджені роботи німецьких вчених Бірка Д., Годме П.М., Кірхґофа П., Клуґе Ф., Тіпке К., Смітта А., Шаумбурґа Г., Фрідріха К.Д., Якоба В. та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексній розробці концептуальних теоретичних проблем, що визначають перспективи розвитку податкової системи України. В процесі наукового дослідження було сформульовано та обґрунтовано наступні положення, які конкретизують наукову новизну роботи, зокрема:
1. Порівняльно-правовий і систематичний аналіз українських і німецьких правових джерел дозволив виявити, що роль конституцій цих країн в правовому регулюванні податкових відносин в Україні і Німеччині істотно відрізняються. Конституція України має лише одну статтю 67, яка покладає обов’язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. А у розділі 10 Основного Закону ФРН, який у Німеччині визначається як фінансова конституція, вміщено багато правових приписів, що мають найвищу юридичну силу.
2. Висновок про перспективи подальшого розвитку податкової системи України відповідно до висвітленого напрямку гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу і міжнародно-правовими актами, прийнятими на рівні ООН, оскільки податкова система України має великий теоретичний і практичний потенціал, який відіграє особливу роль у розробці наукових основ правового регулювання податкових відносин в демократичній державі;
3. Положення про доцільність використання єдиних податкових термінів у визначенні складових понять правових основ податкових систем як в Україні так і в Німеччині. Обґрунтовано необхідність чіткого визначення податкових термінів в загальній частині проекту Податкового кодексу України, а механізм їх правового регулювання у відповідному законодавчому акті (Особливій частині Податкового кодексу). Зроблено висновок про залучення використання термінів відповідно до Типового Світового Податкового Кодексу (Global tax system);
4. Висновок про схожість правових засад податкових систем України та Німеччини і про те, що практика німецьких податкових відносин в рамках удосконалення і гармонізації податкового законодавства України з правом Європейського Союзу є прийнятною для податкових відносин в Україні. Так йдеться про податкові класи, що існують в Німеччині щодо податку з доходів фізичних осіб, про право платників податку при подачі декларації на звернення за допомогою до податкових консультантів з подовженням терміну подачі декларації, про плаваючу ставку податку на прибуток з системою заліку і двома методами вирівнювання податкового навантаження, інші положення;
5. Висновок про загальноєвропейські тенденції розвитку єдиної податкової системи, основними ознаками якої є: -конституційне закріплення податків, зборів і платежів як основних елементів податкової системи; -повна відповідність принципів побудови податкової системи конституційним принципам держави; - простота і доступність податкової системи; -справедливий розподіл податкового тягаря; -науково обґрунтована оптимальна податкова ставка; -соціальні пріоритети податкової системи; - підвищена роль обслуговування в податковій сфері; -широке застосування сучасних інформаційних технологій в роботі податкових органів; -високий рівень податкової культури. Доведено, що європейська інтеграція України стимулює розвиток і появу нової концепції української податкової системи, ступінь розвитку податкових відносин якої розглядається як об’єктивний критерій рівня розвитку держави в цілому
6. Пропозиції за законодавством Німеччини щодо вирішення проблеми зниження податкового тиску в Україні з малозабезпечених платників шляхом повернення до прогресивної системи оподаткування в залежності від розміру доходів за рік зі змінами щодо ставки податку, перенісши цим самим основне навантаження зі сплати податку на тих платників, які мають високий рівень доходу.
7. Висновок про значення податкової правосвідомості для оптимізації оподаткування. Обґрунтовано наукову позицію про податкову культуру як особливе правове явище, що безпосередньо впливає на досягнення більш високого рівня правового розвитку як особистості, так і суспільства щодо сфери оподаткування в цілому;
8. Положення про правові засади податкової системи демократичної держави, які базуються на таких принципах регулювання взаємовідносин між податковими органами і платниками податків, як: нормативно-правовому закріпленні механізмів оподаткування в Податковому кодексі з виділенням правових інститутів, які охоплюють повне коло податкових відносин; гуманізації з боку податкових органів по відношенню до платників податку, що проявляється в багатосторонній інформаційній підтримці, спрямованій на послаблення психологічної напруги і формування безконфліктної поведінки учасників податкових відносин.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає: В науково-дослідницькій сфері матеріали дисертації слугуватимуть подальшим розробкам загальних проблем інституту податкового права; В правотворчій сфері – висновки і пропозиції, що містяться у дисертації можуть використовуватися при підготовці проекту Податкового кодексу України і податкових законів; В економічній сфері – враховуючи те, що питання оподаткування знаходиться на межі юридичної та економічної науки, деякі ідеї, викладені в роботі, представлятимуть інтерес для дослідників у сфері економіки; В навчальному процесі – положення і висновки дисертації можуть використовуватися при підготовці відповідних підручників і навчальних посібників та інших наукових праць податкового і фінансового права, спецкурсу «Міжнародне оподаткування», у викладанні податкового і фінансового права; В право виховній галузі – положення і рекомендації дисертації можуть слугувати матеріалом у роботі по підвищенню рівня правової культури населення і професійного рівня працівників податкових, правоохоронних і судових органів. Зібраний в дисертаційному дослідженні матеріал буде цікавим для всіх платників податків.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею. Сформульовані в роботі теоретичні положення, висновки і пропозиції були зроблені в результаті особистого дослідження і критичного аналізу наукових та нормативно-правових джерел. Публікації підготовлені автором особисто як результат власного наукового аналізу і дослідження.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та їх аргументація, а також практичні рекомендації та пропозиції обговорювались на засіданнях кафедри конституційного та адміністративного права Київського Національного університету імені Тараса Шевченка за розділами і в цілому. Окремі положення дослідження доповідалися автором на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Юридичні читання молодих вчених» (23-24 квітня 2004 року) в м. Києві і міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання”, (30 червня-02 липня 2004 року) в м. Запоріжжя.
Публікації. Основні положення дисертації викладені в чотирьох наукових одноосібних авторських публікаціях у збірниках наукових праць та журналах, які входять до переліку фахових видань, затвердженого Вищою атестаційною комісією України.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, які поділяються на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (267 найменувань) і додатку. Загальний обсяг дисертації 212 сторінок, з яких 174 – основний текст.

Список литературы

Отже, податкова система України почала формуватися вкінці ХХ століття в результаті глобальних економічних і політичних перетворень в країні, що продовжуються і сьогодні. І тому, вона є якісно нове правове явище, що потребує досконального вивчення і дослідження. Розробка концептуальних теоретичних проблем, які могли б скласти основу правового регулювання як системи податків і зборів, так і сукупності податкових відносин в умовах розвитку податкової реформи, має принципове значення.
За результатами проведеного дослідження автором було зроблено порівняльно-правовий аналіз правових основ податкових систем України та Федеративної Республіки Німеччини. Податкова система України має певні особливості, які обумовлюються специфікою податкової політики держави в фінансовій галузі. Україна лише розбудовує податкову систему, долаючи величезні економічні труднощі. Податкова система України є частиною фінансової системи держави. Специфіка податкової системи України не дозволяє просто копіювати окремі елементи податкової системи Німеччини для їх подальшого застосування в українській фінансовій сфері, а вимагає від юристів та науковців окремого дослідження. Податкова система Німеччини характеризується існуванням таких фундаментальних основ як стабільна фінансова система, великий відсоток платоспроможного населення (наявність великого середнього класу) і ефективна система вирівнювання податкового навантаження між федеральними землями. Навіть по суті ефективна податкова система Німеччини не відповідає реаліям фінансових потреб держави і має бути змінена. Так йдеться про її спрощення.
Порівняльно-правовий і систематичний аналіз українських і німецьких правових джерел дозволив виявити, що роль конституцій цих країн в правовому регулюванні податкових відносин в Україні і Німеччині істотно відрізняються. Конституція України має лише одну статтю 67, яка покладає обов’язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. А у розділі 10 Основного Закону ФРН, який у Німеччині визначається як фінансова конституція, вміщено багато правових приписів, що мають найвищу юридичну силу.
В даній роботі автор робить висновок, що сучасне податкове право України є: підгалузь фінансового права; самостійна галузь законодавства; наука; навчальна дисципліна. Відмінність німецького податкового права полягає у його статусі як галузі адміністративного федерального права.
Серед методів податкового права України автор виділяє, зважаючи на сучасні умови розвитку української держави, такі методи податкового регулювання як метод заохочення і метод рекомендації. Оскільки в даний час податкова система України постійно реформується, надзвичайно важливою є взаємодопомога платників податків і податкових органів, їх взаєморозуміння важливості фіскальних функцій держави. В Німеччині, де платники податків надзвичайно законослухняні, переважає метод заохочення, хоча і метод владних приписів широко використовується фінансовими установами, які здійснюють практичне справляння і контроль за сплатою податків в державі.
Автор доводить, що в основі побудови економічно розвинутої держави лежать такі принципи: закріплення єдиного правового регулювання у сфері оподаткування; однозначне застосування податково-правових норм на території держави; обов’язкове економічне обґрунтування введення нових податків і зборів; наявність досудового порядку розгляду податкових спорів; наявність механізму реалізації захисту прав і законних інтересів судового захисту учасників податкових правовідносин; дотримання справедливого балансу співіснування публічних і власних інтересів, з одного боку, шляхом втручання держави в господарську діяльність суб’єкта, з іншого боку, за допомогою методу заохочення сумлінного платника податків; формування і удосконалення законодавства про податки і збори; наявність як примусових заходів за порушення або невиконання законодавства про податки і збори, так і заходів заохочення за сумлінне виконання обов’язку з сплати податків і зборів; побудова цивілізованих взаємовідносин між платниками податків і податковими органами на сонові взаємоповаги, довіри і партнерства; наявність високого рівня розвитку податкової культури.
Автор наголошує, що принципи податкового права України та Німеччини носять об’єктивний і суб’єктивний характер. Перший пояснюється тим, що вони формуються законодавцем, а другий тим, що вони відображають об’єктивні відносини, які виникають у податковій сферах. Сутність принципів податкового права обумовлюється економічним, політичним, моральним і правовим значенням. Автором встановлено, що всі принципи взаємопов’язані і взаємодіють між собою, вони доповнюють один одного і створюють систему принципів податкового права. Окремо виділяються принципи системи податків, зборів і платежів і принципи оподаткування. Наголошується на проміжному характері ознак податкового права, податкової системи і оподаткування, що і підтверджує необхідність наукового осмислення даних категорій.
Автор робить висновок, що правові джерела податкових систем України і Німеччини відповідають рівню розвитку науки фінансового і податкового права. Податкове право України має визначені форми свого зовнішнього вираження. Необхідно врахувати різницю джерел податкового права України як підгалузі фінансового права і джерел науки податкового права. До останніх належать: 1)джерела підгалузі податкового права; 2) інтерпретаційні аспекти; 3) вітчизняна і зарубіжна практика оподаткування. Дисертант, підтримуючи думку вченого професора М.П. Кучерявенка, класифікує джерела податкового права за такими ознаками: 1) За владно-територіальною ознакою: загальнодержавні нормативні акти в Україні, федеральні нормативні акти в Німеччині; республіканські в Україні (наприклад, Автономної Республіки Крим), земельні в Німеччині (наприклад, землі Баварія); місцеві нормативні акти (наприклад, районних рад в Україні, громад в Німеччині). 2) За характером правових норм: нормативні – акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку; ненормативні, тобто ті, що не містять правових норм загального характеру. 3)За особливостями правового регулювання і характером встановлення: прецедент. Специфіка полягає в тому, що право застосовний орган фактично є нормо творчою структурою. Таке джерело податкового права має місце в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії; міжнародні договори ( конвенції чи угоди). Наприклад, Угода між Урядом України та Німеччини про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно; правова доктрина. В податкових системах України і Німеччини вона відсутня. Правова доктрина характерна для мусульманських країн, де доктриною заповнюються прогалини податкового законодавства. Автор робить висновок про найважливіше і найпоширеніше джерело податкового права в Україні і в Німеччині – це нормативно-правовий акт.
Останніми роками у зв’язку зі статусом України як країни з ринковою економікою збільшилась кількість законів і підзаконних актів у сфері оподаткування, і відповідно посилились вимоги до їх якості, в основі яких мають бути принципи демократизму, законності, науковості і виконання. На жаль, сучасне податкове право України має безсистемний характер. Сучасне податкове законодавство повинно включати: законодавство про податки, збори і платежі; нормативно-правові акти представницьких органів місцевого самоврядування про податки, збори і платежі; нормативно-правові акти виконавчої влади про податки, збори і платежі.
Податкове право України та Німеччини є сукупність податково-правових актів, прийнятих у відповідності до законів про податки, збори і платежі, а також акти муніципальних утворень про місцеві податки, збори і платежі, які встановлюють систему податків, зборів і платежів; загальні принципи оподаткування; порядок встановлення податків, зборів, платежів, їх зміни чи скасування; права і обов’язки суб’єктів податкових відносин; форми і методи податкового контролю, відповідальність за здійснення податкових правопорушень, а також оскарження актів податкових органів і дій (бездіяльності) їх посадових осіб.
Для удосконалення податкового законодавства обох держав необхідно враховувати принципи податкового законодавства і принципи побудови податкових законів і підзаконних актів. До основних принципів податкового законодавства слід віднести: стимулювання ринкових відносин, принцип рівного податкового тягаря, принцип чіткого розмежування повноважень органів і закріплення видів податків на республіканському, регіональному і місцевих рівнях, принцип комплексності законодавчої основи оподаткування, принцип простоти сприйняття, принцип відкритості і гласності, принцип стабільності. Дуже важливо вказати ієрархію податкових нормативно-правових актів.
Поняття оподаткування обох держав має системний характер. Воно має такі складові: 1) конституційно-правову; 2) матеріальну складову спрямовану на соціальну сферу; 3) фінансово-економічну; 4) управлінську; 5) регулюючу; 6) процесуальну; 7) політичну.
Податковим системам України та Німеччини притаманний системний характер. При цьому йдеться про визначення податкової системи у вузькому значенні як сукупності податків, зборів і платежів, і в широкому, як принципів, форм і методів їхнього встановлення, зміни чи скасування, дій що забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства. Кожен з етапів податкової системи формує окрему підсистему: етап встановлення податку, етап справляння податку, етап контролю, етап відповідальності за податкові порушення.
Аналізуючи визначення поняття податку за законодавством України та Німеччини, автор робить висновок, що податок в Україні і Німеччині – це форма примусового відчуження результатів діяльності суб’єктів, які реалізують свій податковий обов’язок, що надходить у бюджет відповідного рівня (чи цільовий фонд) на підставі закону (чи акту органа місцевого самоврядування) і виступає як обов’язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний і безповоротній платіж. У податковому праві Німеччини податки визначаються як „публічно-правові платежі”, які являють собою владно встановлений обов’язок сплати грошових коштів для фінансового забезпечення функцій публічних інститутів держави.
Автором аналізуються різні підходи щодо класифікації податків за їх ознаками: за формою оподаткування; за економічним змістом об’єкта оподаткування; в залежності від рівня державних структур, які їх встановлюють; в залежності від способів встановлення ставок оподаткування; в залежності від встановленого порядку використання; за суб’єктом оподаткування; в Федеративній Республіці Німеччина - за компетенцією розподілу. Автором робиться висновок, що наявність великої кількості податків і в Україні і в Німеччині дає підставу для різних підходів до їх класифікації.
Досліджуючи правові основи регулювання податку з доходів фізичних осіб в Україні та Німеччині, автор пропонує для ефективного і справедливого оподаткування розробити в Україні спеціальні податкові таблиці, в які занести інформацію про платника податку, його сімейний та майновий стан, кількість дітей, на утриманні кого вони знаходяться, як ведеться сімейне господарство, тощо. Відповідно до таблиці розробити єдині для всіх платників податків податкові класи, як це є на даний час в Німеччині, а саме визначити: податковий клас I: неодружені громадяни, одинокі, розлучені, а також ті громадяни, чиє подружжя тривалий час проживає окремо або перебуває тривалий час за кордоном, а також вдови чи вдівці, без дітей; податковий клас II: громадяни самотні, розлучені або вдівці, з якими проживає хоча б одна дитина, на яку вони отримують неоподатковану мінімальну допомогу; податковий клас III: громадяни, якщо працює лише один член сім’ї і мешкають разом зі своїм подружжям в країні, коли один із подружжя не сплачує прибутковий податок або належить до п'ятого класу. Вдови, вдівці належать до третього класу лише у випадку, коли один із подружжя помер з календарного року, наступного після смерті одного з подружжя; податковий клас IV: громадяни, коли обидва члени сім’ї працюють, однак їх дохід оподатковується роздільно, і які проживають разом в країні або нетривалий час окремо; податковий клас V: громадяни, якщо обидва працюють, але один із них може бути віднесений до третього класу; податковий клас VI: громадяни, які отримують заробітну плату від декількох роботодавців.
Автор досліджує проблему термінового зниження податкового тиску в Україні з малозабезпечених платників і пропонує її вирішення шляхом повернення до прогресивної системи оподаткування в залежності від розміру доходів за рік зі змінами щодо ставки податку, перенісши цим самим основне навантаження зі сплати податку на тих платників, які мають високий рівень доходу. Пропонується на законодавчому рівні закріпити можливість платникам податку в Україні при подачі декларації звертатись за допомогою до податкових консультантів і, у таких випадках, подовжити термін подачі декларації до 30 вересня поточного року. А за заявою податкового консультанта, термін подачі декларації подовжити до 28 лютого, наступного за цим роком. Для добровільної подачі декларації терміну не встановлювати. Але, якщо платник податку зробить це через 2 роки, наступних після звітного, право на відшкодування зайве сплачених коштів, він втратить.
Автор, аналізуючи об’єкти оподаткування податком на додану вартість в Україні і Німеччині, наголошує на необхідності чіткого визначення поняття загального і спеціального об’єкту оподаткування, перший з якого має бути закріплений в проекті Податкового кодексу України, а саме, в загальній частині і неодмінно повинен відображати родові ознаки цього елементу правового механізму податку; другий має деталізуватися у відповідному законодавчому акті (Особлива частина Податкового кодексу) за кожним окремим податком чи збором, який охоплює видові ознаки правового механізму податку і відрізняється за кожним із них. Щодо питання про ставки податку на додану вартість, то на підставі аналізу законодавства України і Німеччини робимо висновок, що ставка податку в Україні на рівні 20 відсотків чинить негативний вплив на високотехнологічні підприємства і стимулює інфляційні процеси в цілому. Саме тому пропонується зберегти в чинному законодавстві дворівневий підхід до ставки податку на додану вартість, при чому перший рівень повинен закріпити на рівні 15 відсотків загальну (базову) ставку, а другий на рівні 5 – 7 відсотків - пільгову. Остання може застосовуватися при оподаткуванні соціально значущих для суспільства товарів, робіт, послуг. Акцентується увага на тому положенні, що взагалі мова про оптимальну ставку може йтися лише в рамках цілісної загальної податкової системи, коли визначене податкове навантаження від усіх податків, а не виключно щодо податку на додану вартість.
Щодо удосконалення правового регулювання податку на прибуток в Україні необхідно взяти плаваючу ставку німецького податку, що характеризується системою заліку і направлена на виключення подвійного оподаткування, відповідно двом методам вирівнювання, а саме: А)на рівні корпорації у відповідності до принципів Закону про податок з корпорацій визначається ступінь тягаря корпорації для застосування системи заліку (тарифний тягар). Потім при розподілі прибутку з пониженням або підвищенням податку з корпорацій податковий тягар уніфікується, і стає єдиним тягарем розподілу і складає 30% від доходу до відрахування податку з корпорацій. При податковому тягарі менше 30% податок підвищується, у випадку підвищення податкового тягаря – знижується. Для створення бази підвищення і пониження тарифного податку з корпорацій, корпорація повинна вести постійний диференційований облік того, чи оподатковується прибуток, якщо так, то в якому розмірі і яка доля в цьому власного капіталу. Про це корпорація надає особливу податкову декларацію, на основі якої вона отримує податкове повідомлення. Б)другий метод вирівнювання діє, якщо на рівні учасника податок з корпорацій, що залишається у розподільчого товариства, зараховується у відповідності до принципів закону про прибутковий податок з особистою податковою заборгованістю. Це призводить до того, що в результаті розподілений прибуток оподатковується лише податком учасника. Якщо учасник не оподатковується прибутковим податком, то податок на прибуток з корпорацій йому відшкодовується.
Досліджуючи правову природу церковного податку Федеративної Республіки Німеччини, пропонується урегулювати внески, що отримують релігійні громади в Україні, через відповідний закон, який має прийняти Верховна Рада України, поклавши таким законом обов’язок сплати церковного податку на членів релігійної громади.
В ході порівняльного аналізу автором виявлено закономірності та схожі риси податкової системи України і Німеччини. Цей факт дозволяє зробити висновок про необхідність подальшого дослідження правових основ сучасної податкової системи Німеччини. Аналіз правових засад податкових систем України та Німеччини дозволяють розробити концепцію ефективної податкової системи, основними ознаками якої мають бути: - конституційне закріплення податків, зборів і платежів як основних елементів податкової системи; - повна відповідність принципів побудови податкової системи конституційним принципам держави; - простота і доступність податкової системи; - справедливий розподіл податкового тягаря; - наукового обґрунтована оптимальна податкова ставка; - соціальні пріоритети податкової системи; - підвищена роль обслуговування в податковій сфері; - широке застосування сучасних інформаційних технологій в роботі податкових органів.
Проблемою податкової системи України є відсутність податкового кодексу, що дуже негативно впливає на податкові відносини в державі. Надзвичайно велика кількість податкових законів унеможливлює їх чіткість і прозорість.
Аналіз податкових системи України дозволяє констатувати той факт, що найбільшою проблемою на сучасному етапі є відсутність довіри населення до податкової системи в цілому та конкретних податкових органів зокрема. Отже, сьогодні податкові органи з одного боку жорстко контролюють платників податку, а з іншого боку вони наштовхуються на відсутність довіри зі сторони громадян та їх погану інформованість про податкову систему держави, що ставить під загрозу факт виконання головного завдання податкової системи – наповнення державної скарбниці.
Податкові системи України та Німеччини потребують реформування. Для реформування української податкової системи та створення передумов для стрімкого розвитку податкових відносин в державі, на думку автора, терміново необхідно провести наступні заходи:
1) Податкова політика і податкова система України мають мати чітку цілеспрямованість на вирішення конкретних завдань і проблем, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети європейського напрямку розвитку;
2) Необхідно з метою забезпечення юридичної стабільності ревізувати та доопрацювати нормативні акти, які регулюють податкові відносини в державі (насамперед прийняти податковий кодекс);
3) Податки мають бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів - перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо;
4) Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись на ґрунтовну теоретичну базу, максимально враховувати відмінність перехідного стану економіки держави;
5) Необхідно повернутися до прогресивної ставки податку. При провадженні податкової політики держава обов’язково повинна врахувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства;
6) В Україні повинна розбудовуватись як система оподаткування, так і методи розрахунків та сплати податків, а відповідно, і порядок їх адміністрування.
При цьому в питаннях оподаткування не повинно бути сліпого копіювання досвіду окремих країн світу. Не можна накладати податкову систему будь-якої країни на нашу дійсність. Будь-які новації в податковому законодавстві повинні знаходити відображення лише після проведення глибокого вивчення існуючої проблеми та досвіду окремих елементів системи оподаткування країн з ринковою економікою, проведення досконалого аналізу доцільності зазначеної норми та можливості її застосування в українському податковому законодавстві. Важливою умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень. В правовій державі відносини між податковими органами і платниками податків мають будуватися на основі довіри, партнерства, на стабільному і міцному правовому регулюванні.
Підкреслюючи роль податкової правосвідомості і податкової культури, автор доводить, що податкова культура як різновидність правової культури є особливим соціальним явищем, яке повинно сприйматись як якісний стан і особистості і суспільства. Податкова культура має свою структуру, яка складається з таких елементів як: 1) рівень розвитку правової свідомості платника податків, податкових органів і держави; 2) рівень розвитку податкової діяльності, яка складається із теоретичного аспекту ( наукові розробки з питань податкової культури) і практичного аспекту ( правотворча і правозастосовуюча діяльність); 3) рівень розвитку податкового законодавства.
Роль податків в Україні як головного фактору життєдіяльності української держави, як основного гаранта забезпечення життєздатності країни, дозволяє говорити про відповідний перехідний період української держави на шляху до побудови в Україні ефективної податкової системи.
Бібліографічний список використаних джерел

Нормативно-правові акти та інші офіційні документи
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. №30.
2. Основной Закон Федеративной Республики Германия. Ведомство печати и информации Федерального правительства, Бонн, 1997. -136 с.
3. Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.93р. № 56-93 “Про місцеві податки і збори’. // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 30.
4. Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.9392 р. “Про державне мито”. //Відомості Верховної Ради України. 1993. № 13.
5. Закон України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997. //Відомості Верховної Ради України. 1997. № 37.
6. Закон України „Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26.06.1997. //Відомості Верховної Ради України. 1997. № 37.
7. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб”. Офіц. видання.- К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”. 2003. -67 c.
8. Закон України „Про плату за землю” від 19.09.96. //Відомості Верховної Ради України. 1996. № 45.
9. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. №509-XII. //Відомості Верховної Ради України. 1994. № 15.
10. Закон України «Про систему оподаткування» № 1251-XII від 25.06.1991 року. //Відомості Верховної Ради України. 1993. № 30.
11. Закон України 22 травня 1997 року № 283-97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (із змінами і доповненнями станом на 01.10.2005 р.). Журнал „Бухгалтерія” № 41 від 10.10.2005р. С. 83-152.
12. Закон України № 889-IV „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 37.
13. Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями станом на 01.10.2005 р.). Журнал „Бухгалтерія” № 41 від 10.10.2005р. – С. 14-82.
14. Закон України від 11.12.91 р. № 1963-ХІІ “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів”. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 11.
15. Закон України від 16.07.99 р. № 986-ХІV “Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства” – спецвипуск журналу “Вісник податкової служби України” № 7/2003 р.
16. Угода між Урядом України та Німеччини „Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно” від 03.07.95 року. http://www.rada.gov.ua.
17. Полный сборник кодексов Российской Федерации. ПБОЮЛ «Покровский». Издательство ЗАО «Издательство «ЭКСМО-Пресс», 2002. -784 с.
18. Положение о коммунальном налоге в Киеве, утвержденное решением Киевсовета от 18 марта 2004 г. № 81/1291. http://www.kmv.gov.ua.
19. Положення про реєстр платників податку на додану вартість: Затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 // Офіційний вісник України. 2000. № 14.
20. Про звільнення від податку на додану вартість іноземних дипломатичних представництв в Україні та дипломатичних представництв України за кордоном: Лист Державної податкової адміністрації України від 07 лютого 1995 р. № 07-115/11-539 // Бюлетень законодавства та юридичної практики України. 2000. № 2.

Спеціальна література
Монографії, підручники, навчальні посібники
21. Административное право: Учебник /Под ред. Л.Л.Попова. М., 2004. - 697с.
22. Азаров М. Я. та інші. Все про податки: Довідник / М. Я. Азаров, В.Д. Кольга, В.А. Онищенко. К., 2000. - 492 с.
23. Александров И.М. Налоги и налогообложение: Учебник.- 3-е изд., перераб. и доп. М., 2005. - 314 с.
24. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2 т. М., Т.2. 1982. - 359 с.
25. Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії: (Західноєвропейський контекст): Підручник. К.,2000. - 416 с.
26. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для вузов. 4-е изд., изм. и доп. М., 2005. - 816 с.
27. Бакаева О.Ю. Таможенные фискальные доходы: правовое регулирование: Монография /Под ред. Н.И. Химичевой. М., 2005. 187с.
28. Бакаева О.Ю., Матвиенко Г.В. Таможенное право России: Учебник /Отв. ред. Н.И. Химичева. М., 2003. - 427 с.
29. Белах В.С., Винницкий Д.В. Налоговое право России. М., 2004. 320 с.
30. Бельский К.С. Финансовое право. М., 1994. - 208 с.
31. Бех Г.В., Дмитрик О.О., Кобильнік та ін.; Податкове право: Навчальний посіб. К., 2003. - 400 с.
32. Бирк Д. Общее налоговое право. Мюнхен 1988.
33. Брызгалин А.В. Налоговое право Российской Федерации. Общие положения. Финансовое право Российской Федерации: Учебник /Отв. Ред. М.В. Карасева. М., 2004.
34. Винницкий Д.В. Основне проблемы теории росийского налогового права: автореф. дис... доктора юрид. наук. Екатеринбург, 2003.
35. Винницкий Д.В. Российское налоговое право: проблемы теории и практики. СПб., 2003. -397 с.
36. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права. М., 2000. - 192 с.
37. Воронова Л.К. Бюджетно-правовое регулирование. К., 1975.
38. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. – К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.
39. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов.- Х., 2003. - 360 с.
40. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навч. посіб. – 3-тє вид., випр. і доп. – К., 2003. - 302 с.
41. Гегель. Философия права. М., 1990. - 524 с.
42. Годме П.Ф. Финансовое право. /Пер. с фр. Р.О. Халфиновой. М., 1976.
43. Горбунова О.Н. Проблемы совершенствования основных фінансово-правовых институтов в условиях перехода к рынку: автореф. дис... доктора юрид. наук. М., 1996.
44. Грачева Е. Ю., Соколова Є.Д. Налоговое право:Вопросы и ответы.- 4-е изд., испр. и доп.-М., 2003.- 160 с.
45. Грачева Е.Ю. Проблемы правового регулирования госсударственного финансового контроля. М., 2000. - 192 с.
46. Грачева Е.Ю., Соколова Э.Д. Финансовое право6 Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. М., 2004. -350 с.
47. Гридчина М.В., Тропина В.Б., Вдовиченко Н.И.,Канина А.В, Налоговая система Украины: Учеб. пособие. – 3-е изд., испр. И доп. - К., 2003. -144с.
48. Гриценко В.В. Налоговое право России: Учебное пособие /Сост. и автор программы учебного курса В.В. Гриценко. Воронеж, 2001. 910 с.
49. Гуреев В.И. Налоговое право.- М., 1995. -252 с.
50. Гуреев В.И. Российское налоговое право.- М.: ОАО «Издательство «Экономика», 1997. -383 с.
51. Данілов О.Д,, Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування: Навч. посібник.- К.: Парламентське вид-во, 2001. -216 с.
52. Дмитриева Н.Г. Дмитриев Д.Б. Соціально-экономическа сущность налогов. Налоги и налогообложение. Учебник /Н.Г. Дмитриева, Д.Б. Дмитриев. – Изд. 3-е, перераб. и доп. Ростов н/Д., 2005. -416 с.
53. Европейское право. Учебник для вузов/Под общ. ред. д.ю.н. проф. Л.М. Энтина. М., 2001. -720 с.
54. Евстигнеев Е.Н. Налоги и налогообложение. СПб., 2005. -272 с.
55. Евстигнеев Е.Н. Налоги и налогообложение: учебное пособие. М., 2001. -256 с.
56. Ежов Ю.А. Налоговое право: Учебное пособие. М., 2001. -171 с.
57. Емельянов А.С. Финансовое право. М., 2004. -320 с.
58. Еникеев М.И. Юридическая психология. М., 2004. -256 с.
59. Жвалюк В.Р. Податкові органи Російської імперії у другій половині ХХІ – на початку ХХ ст.: Організаційно-правові засади діяльності: Монографія / За наук. ред. проф. О.Н. Ярмиша. – К., 2001. 176 с.
60. Законы Ману. М., 1960. -359 с.
61. Зивс С.Л. Источники права. М., 1981.- 289 с.
62. Карасев М.Н. Налоговая политика и правовое регулирование налогообложения в России. М., 2004. -223 с.
63. Карасева М.В. Бюджетное и налоговое право (политический аспект). М., 2003. -172 с.
64. Карасева М.В. Крохина Ю.А. Финансовое право /Под ред. д.ю.н., проф. М.В. Карасевой. М., 2001. -288 с.
65. Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учебник. М., 2000. -253с.
66. Карасева М.В. Финансовое правоотношение. Воронеж, 1997. 304 с.
67. Кваша Ю.Ф., Зрелова А.П., Харламова М.Ф. Налоговое право. Пособие для сдачи экзамена. М., 2004. -218 с.
68. Клименко О.В. Основи податкової системи Федеративної Республіки Німеччина. Вісник Запорізького державного університету. Юридичні науки. Збірник наукових статей №1, З., 2004. С. 88-92.
69. Клименко О.В. Розподіл податків у Федеративній Республіці Німеччина. Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. С. 55-57.
70. Клименко О.В. Оподаткування доходів фізичних осіб, які укладають контракти з іноземними представництвами. Журнал міжнародного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Збірник наукових праць. Випуск 1. К.: Київський університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2005. С.
71. Клименко О.В. Податок на доходи фізичних осіб Федеративної Республіки Німеччина. Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. Збірник наукових статей №1, З., 2006. С. 115-120.
72. Козырин А.Н. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики. М., 1993. -112 с.
73. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. К., 2003. -544 с.
74. Комментарий к Налоговому кодексу РФ, части первой /Под ред. Г.В.Петровой. М., 1999. -432 с.
75. Конов О.Ю. Институт постоянного представительства в налоговом праве: Учебное пособие /Под ред. С.Г. Пепеляева. М., 2002. -152 с.
76. Конституции государств Европы. М., 2001. -616 с.
77. Конституція України: Офіційний текст. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібник /авт.-упорядник М.І. Хавронюк. К., 1999. -544 с.
78. Крисоватий А.І. Оподаткування і ринок: умови та можливості поєднання. – Тернопіль, 2000. -245 с.
79. Крисоватий А.І. Теоретичні засади податку як соціально-економічної категорії // Фінанси України.-2003.- №2 – С. 4-10.
80. Крисоватий А.І., Десятник О. М. Податкова система: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 331 с.
81. Крохина Ю.А. Финансовое право России: Учебник для вузов. М., 2004. -704 с.
82. Курс налогового права. Составил Дмитрий Львов.- Казань, 1888. -285 с.
83. Кучеров И.И. Налоговое право России: Курс лекций. М., 2001. -360 с.
84. Кучерявенко М. П. Основи податкового права. Навчальний посібник. – Х., 2001. -584 с.
85. Кучерявенко М.П. Курс налогового права: В 6 т. Т. ІІІ: Учение о налоге. Х., 2005. -600 с.
86. Кучерявенко М.П. Курс податкового права: у 6 т. Т. 1: Генезис податкового регулювання: У 2 ч. Ч 1 - Х., 2002. -665 с.
87. Кучерявенко М.П. Курс податкового права: у 6 т. Т. 1: Генезис податкового регулювання: У 2 ч. Ч 2 - Х., 2002. -791 с.
88. Кучерявенко М.П. Курс податкового права: у 6 т. Т. 2: Введення в теорію податкового права: Х., 2004. -600 с.
89. Кучерявенко Н. П. Теоретические проблемы правового регулирования налогов и сборов в Украине.- Х., 1997. -256 с.
90. Кучерявенко Н.П. Место налогового права в системе финансовой отрасли // Финансовое право. 2005. №2. С. 8-12.
91. Кучерявенко Н.П. Понятие и структура налогово-правовой нормы // Финансовое право. 2004. №6. С. 4-16.
92. Кучерявенко Н.П. Целостность и системность финансового права // Финансовое право. 2003. №2. С. 12-17.
93. Лебедев В.А. Финансовое право. СПб. 1889. -314 с.
94. Лебедев В.А. Финансовое право. Учебник. М. (в серии „Золотые страницы российского фінансового права России”). 2000. -461 с.
95. Литвиненко Я.В., Якушик І.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2004. – 208 с.
96. Лортыкян. История экономических реформ: Мировой опыт второй поливины XIX-XX вв.- Харьков: Консум, 1999.- 134 с.
97. Лукашук И. И. Международное право. Особенная часть. Учебник. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 410 с.
98. Лушникова М.В. Правовой режим налогового планирования: Учебн. Пособие. Ярославль, 1999. -103 с.
99. Лыкова Л.Н. Налоги и Налогообложение в России: Учебник. М., 2004. 400 с.
100. Ляшенко Ю.І., Солдатенков О.В. Оподаткування в Україні (практикум): Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2003.- 272 с.
101. Марченко М.И. Источники права: учебн. пособие. М., 2005. 760 с.
102. Марченко М.И. Теорія государства и права: Учебник. 2-е изд. Перераб. и доп. М., 2004. -648 с.
103. Мельник В.М., Грицаєнко І.А. Іванишина О.С. Оподаткування підприємницької діяльності: Навч. Посібник.- К.: Кондор, 2003.- 160 с.
104. Миляков Н.В. Налоги и налогообложение: курс лекций, 2-е изд., перераб. и доп. М., 2001. -304 с.
105. Міжнародне оподаткування: Навчальний посібник /За ред. Ю.Г. Козака, В.М. Сліпа. – К., 2003. -550 с.
106. Налоги и налоговое право: Учебн. пособие /Под ред. А.В. Брызгалина. М., 1997. -600 с.
107. Налоги и налогообложение: Учебн. пособие /Под ред. Б.Х. Алиева. М., 2004. -416 с.
108. Налоги, налогообложение и налоговое законодательство. /Под ред. Е.Н. Евстигнеева. Спб., 2000. -320 с.
109. Налоговое право Украины: Учебное пособие /Под ред. проф. Н.П.Кучерявенко. Х., 2004. -488 с.
110. Налоговое право: Учебник /Под ред. С.Г.Пепеляева. М., 2003. -591 с.
111. Налоговое право: Учебник /Под ред. С.Г.Пепеляева. М., 2004. -591 с.
112. Налоговое право: Учебное пособие /Под ред. С.Г.Пепеляева. М., 2000. -608 с.
113. Налогообложение в системе международных экономических отношений: Учеб. Пособие / В.А. Дадалко, Е.Е. Румянцева, Н.Н. Демчик Учеб. Пособие.- Мн., 2000.- 368 с.
114. Нечай Н.В. Нариси з історії оподаткування. – К., 2002. -144 с.
115. Нитти Франческо. Основные начала финансовой науки.- М., 1904. -240с.
116. Оподаткування підприємств: Навчальний посібник: У 2-х ч. Ч. 1. / Кер. авт. кол. і наук. ред. Доцент С. В. Климчик. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. -192 с.
117. Основной Закон Федеративной Республики Германия. Ведомство печати и информации Федерального правительства, Бонн, 1997. -136 с.
118. Основы налогового права. Учебное пособие /Под ред. проф. Н.П.Кучерявенко. Х., 2003. -384 с.
119. Паркинсон С. Законы и доходы. М., 1992. -100 с.
120. Патлаевский И.И. Курс науки финансового права. М., 1901.
121. Петрова Г.В. Налоговое право: учебник для вузов. М., 1997. -271 с.
122. Петрова Г.В. Налоговые отношения: теория и практика правового регулирования. М., 2003. – 360 с.
123. Пискотин М.И. Советское бюджетное право. М., 1971. -312 с.
124. Податкове право: Навч. посіб. / Г.В.Бех, О.О.Дмитрик, Д.А.Кобильнік та ін.; /За ред. проф. М.П.Кучерявенка. К., 2003. -400 с.
125. Пришва Н.Ю. Правове проблемы регулирования обязательных платежей: автореф. дис... доктора юрид. наук. К., -2004.
126. Прохоров Е.В. Теория налоговых обязательств. Алматы, 2001. -168 с.
127. Пушкарёва В.М. История финансовой мысли и политики налогов. М., 2003. -256 с.
128. Смит А. Исследование о природе и причинах багатства народов /Отв. Ред. Л.И.Абалкин.- М., Наука, 1993. -570 с.
129. Соколовська А. М. Податкова система держави: теорія і практика становлення. К.: Знання-Прес, 2004. – 454 с.
130. Сорокина Ю.В. Финансовое управление и правовое регулирование финансовых отношений в России XVIII – нач. XIX в. Воронеж, 2001. -208 с.
131. Стрельников В.В. Правовой режим в налоговом праве: Учебное пособие /Под ред. С.Г.Пепеляева. М., 2004. -155 с.
132. Тедеев А.А. Налоги и налогообложение: Учебник для ВУЗов. М., 2004. -496 с.
133. Тихомиров Ю.А. Публичное право. Учебник. М., 1995. -485 с.
134. Тихомиров Ю.А. Теория законов. М., 1982. -257 с.
135. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия. М., 1994. -138 с.
136. Ткаченко Н.М., Горова Т.М. Ільєнко Н.О. Податкові системи світу та України. Облік і звітність: Навчально-методичний посібник / Під загальною редакцією Н.М. Ткаченко. – К.: Алерта, 2004. – 554 с.
137. Толкушин А.В. Энциклопедия российского и меж