АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ТВАРИННОГО СВІТУ ТА РОЛЬ МІЛІЦІЇ У ЇЇ ЗДІЙСНЕННІ

Краткое описание

ЗМІСТ
Стор.
Вступ……………………………………………………………..........………. 3
Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-
ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ТВАРИННОГО СВІТУ........................ 9
1.1. Тваринний світ як об’єкт правової охорони……………………... 9
1.2. Сутність та особливості адміністративно-правової
охорони тваринного світу………………………………………... 32
1.3. Зміст адміністративно-правового регулювання
охорони тваринного світу………………………....……………....51
Розділ 2. МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ
ОХОРОНИ ТВАРИННОГО СВІТУ ............................................ 78
2.1. Суб’єкти адміністративно-правової охорони
тваринного світу …………………………………....……….….... 78
2.2. Дозвільно-ліцензійний порядок використання об’єктів
тваринного світу ……………………………………………......... 93
2.3. Адміністративно-правові засоби боротьби з порушеннями
правил використання об’єктів тваринного світу …………....... 107
Розділ 3. МІЛІЦІЯ ЯК СУБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ
ОХОРОНИ ТВАРИННОГО СВІТУ .......................................... 134
3.1. Завдання та повноваження міліції у сфері охорони
тваринного світу ............................................................................. 134
3.2. Взаємодія міліції з природоохоронними державними
органами та громадськими формуваннями у сфері
охорони тваринного світу ............................................................. 145
Висновки …………………………………………………............................. 155
Список використаних джерел ……………………………………............ 164
Додатки ……………………………………………………………….......... 181

ВСТУП
Актуальність теми. Забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги є надзвичайно важливими проблемами глобального масштабу, тому охорона довкілля, особливо в умовах бурхливого розвитку промисловості, транспорту, сільського господарства, росту різноманітних матеріальних та культурних потреб суспільства стає однією з провідних функцій Української держави. Особливого значення ця функція набуває тепер, коли Україна тільки починає свій розвиток як незалежна держава. Адже нестабільний економічний стан країни та існуючі в законодавстві проблеми створюють передумови для хижацького використання природних ресурсів. Високий рівень суспільної потреби в цінних продуктах харчування, великий попит на них, зростання обсягів промислового виробництва, забруднення водойм, вирубка лісу, браконьєрство – все це призводить до зменшення ресурсів тваринного світу, зниження інтенсивності його природного відтворення.
Подібна ситуація вимагає від суспільства та держави використання усіх існуючих правових засобів впливу на суспільні відносини, які виникають під час втручання людини в навколишнє природне середовище, проведення заходів, спрямованих на збереження, відтворення та раціональне використання об’єктів тваринного світу. На перший план при цьому, поряд з кримінально-правовими та цивільно-правовими, виходять й адміністративно-правові методи як система засобів впливу на суспільні відносини у сфері регулювання та охорони об’єктів тваринного світу. Відтак виникає потреба у проведенні комплексних наукових досліджень системи адміністративно-правових засобів охорони об’єктів тваринного світу, проблем їх нормативного закріплення та практичного використання. Разом з тим питання адміністративно-правової охорони тваринного світу в нових економічних, політичних та правових реаліях сучасності в адміністративно-правовій науці досліджені ще недостатньо.
Таким чином, необхідність посилення правової охорони тваринного світу, осмислення місця та ролі адміністративно-правових засобів у її здійсненні, недостатня розробленість відповідних теоретичних положень та ряд проблем у практиці природоохоронної діяльності різних суб’єктів, зокрема міліції, обумовлюють актуальність обраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., а також пп. 2.1, 3.1, 6.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність та механізм адміністративно-правової охорони тваринного світу, роль міліції у її здійсненні, а також шляхи удосконалення нормативного закріплення та практичного використання її засобів.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
 охарактеризувати основні ознаки тваринного світу як об’єкта правової охорони;
 визначити сутність та особливості адміністративно-правової охорони тваринного світу;
 з’ясувати систему та специфіку адміністративно-правового регулювання охорони тваринного світу;
 визначити види та повноваження суб’єктів адміністративно-правової охорони тваринного світу;
 охарактеризувати дозвільно-ліцензійний порядок використання об’єктів тваринного світу;
 з’ясувати види та особливості використання адміністративно-правових засобів боротьби з порушеннями правил використання об’єктів тваринного світу;
 визначити завдання та повноваження міліції у сфері охорони тваринного світу, особливості її взаємодії з природоохоронними державними органами та громадськими формуваннями у цій сфері;
 сформулювати основні шляхи удосконалення механізму адміністративно-правової охорони тваринного світу.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері правової охорони тваринного світу.
Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засоби охорони тваринного світу та роль міліції у її здійсненні.
Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на системному підході до досліджуваного об’єкта, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, точок зору вчених з окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1, 2). Історичний метод застосовувався під час історико-правового аналізу становлення міліції як суб’єкта охорони тваринного світу (підрозділ 3.1). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження проблемних питань розмежування компетенції різних суб’єктів, задіяних у справі охорони тваринного світу, з’ясування змісту дозвільно-ліцензійного порядку використання об’єктів тваринного світу та порядку застосування адміністративно-правових засобів боротьби з порушеннями правил використання об’єктів тваринного світу (підрозділи 2.1-2.3). За допомогою системно-структурного методу здійснено аналіз нормативних актів, що складають зміст адміністративно-правового регулювання охорони тваринного світу (підрозділ 1.3). Метод документального аналізу застосовано для виявлення результатів діяльності державних та недержавних суб’єктів, задіяних в охороні тваринного світу (підрозділи 1.2, 2.1, 2.3, 3.2). Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечності і обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження.
У формулюванні висновків і пропозицій дисертант ґрунтувався на працях провідних вчених із загальної теорії держави та права, конституційного, адміністративного, екологічного та інших галузей права, зокрема, В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, В. І. Андрєйцева, О. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, Ю. П. Битяка, Р. Д. Боголєпова, А. С. Васильєва, Ю. О. Вовка, В. М. Гаращука, А. П. Гетьмана, І. П. Голосніченка, Є. В. Додіна, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, Л. В. Коваля, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, К. К. Кузнєцова, В. П. Пєткова, О. О. Погрібного, М. М. Тищенка, Ю. С. Шемшученка, В. К. Шкарупи, М. В. Шульги та ін. Правову основу дослідження складають Конституція України, закони України, нормативні акти Президента України та Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, які визначають засоби адміністративно-правової охорони тваринного світу. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують діяльність суб’єктів адміністративно-правової охорони тваринного світу, узагальнення їх практичної діяльності, політико-правова публіцистика, довідкові видання.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічних комплексних досліджень, присвячених проблемам адміністративно-правової охорони тваринного світу та ролі міліції у її здійсненні. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- охарактеризовано тваринний світ як об’єкт правової, в тому числі адміністративно-правової охорони;
- набуло подальшого розвитку визначення поняття та видів правової охорони тваринного світу, сутності та особливостей його адміністративно-правової охорони;
- удосконалено характеристику системи та повноважень суб’єктів адміністративно-правової охорони тваринного світу;
- подальший розвиток дістало визначення системи нормативних актів, які становлять основу адміністративно-правового регулювання охорони тваринного світу;
- удосконалено характеристику дозвільно-ліцензійного порядку використання об’єктів тваринного світу;
- з’ясовано види та особливості використання адміністративно-правових засобів боротьби з порушеннями правил використання об’єктів тваринного світу;
- удосконалено характеристику завдань та повноважень міліції у сфері охорони тваринного світу, особливостей її взаємодії з природоохоронними державними органами та громадськими формуваннями у цій сфері;
- сформульовано і обґрунтовано ряд пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення механізму адміністративно-правової охорони тваринного світу, зокрема, уточнення законодавства України про адміністративні правопорушення, спрямовані на підвищення ефективності цієї охорони.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем адміністративно-правової охорони тваринного світу;
– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про тваринний світ”, „Про мисливське господарство та полювання”, „Про місцеві державні адміністрації”, до відомчих нормативних актів, які визначають засоби адміністративно-правової охорони тваринного світу;
– у сфері правозастосування використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб’єктів адміністративно-правової охорони тваринного світу;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації може бути використано під час підготовки підручників і навчальних посібників, методичних матеріалів, проведенні занять з дисципліни „Адміністративне право України” із курсантами, студентами та слухачами юридичних навчальних закладів; вони уже використовуються в Харківському національному університеті внутрішніх справ з цією метою.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях – “Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки” (17 березня 2006 року, м. Харків, ХНУВС), “Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення” (7-8 грудня 2006 року, м.м. Сімферополь-Ялта, Кримський юридичний інститут ХНУВС), а також на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також тезах наукового повідомлення на науково-практичній конференції.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні сутності та механізму адміністративно-правової охорони тваринного світу, ролі міліції у системі її суб’єктів, а також шляхів удосконалення нормативного закріплення та практичного використання її засобів. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі.
Тваринний світ як об’єкт правової охорони є елементом системи національної безпеки України, від рівня охорони якого залежить стабільність економічної та соціальної ситуації в державі. З огляду на це в країні постійно вживаються певні заходи, спрямовані на розвиток і вдосконалення національної системи охорони тваринного світу. Водночас варто мати на увазі, що зазначене завдання є надзвичайно складним, бо: по-перше, в нашій країні історично склалося так, що об’єкти тваринного світу, з огляду на їх досить великі запаси, завжди сприймалися як невичерпне джерело, здатне задовольнити будь-які потреби суспільства. Подібне ставлення до тваринного світу призвело до того, що у його використанні не дотримуються принципи раціональності, економності та плановості; по-друге, проведення широкомасштабної природоохоронної роботи, спрямованої у тому числі і на охорону тваринного світу, вимагає чималих фінансових та людських ресурсів, яких через постійні економічні негаразди в країні завжди не вистачає; по-третє, на сьогодні в Україні ще не напрацьовані необхідні сучасні методики природоохоронної діяльності; по-четверте, спеціалізовані природоохоронні органи здійснюють свою діяльність у переважній більшості випадків самостійно, тобто без підтримки інших державних та недержавних суб’єктів, а також населення; по-п’яте, на території Україні нині є дуже багато видів тварин, які потребують особливої охорони. Зараз під охороною закону перебувають не тільки дикі тварини, але й середовище, у якому вони існують, а також продукти їх життєдіяльності. Такий широкий підхід українського законодавця до визначення терміна „тваринний світ” принципово відрізняє вітчизняні нормативні акти, присвячені охороні тваринного світу, від актів радянських часів та актів, які діють у деяких зарубіжних країнах.
Під поняттям правової охорони тваринного світу розуміється система правових норм, спрямованих на регулювання діяльності державних та недержавних суб’єктів, пов’язаної із збереженням, раціональним використанням і відтворенням об’єктів тваринного світу, а також застосуванням санкцій до осіб, які не виконують вимог цих норм. Правова охорона тваринного світу є системним утворенням, в основу якого покладено численні правові норми, що належать до різних галузей права. З огляду на це у змісті правової охорони тваринного світу виділено такі галузеві види: міжнародно-правову; конституційно-правову; цивільно-правову; адміністративно-правову; кримінально-правову.
Аналіз особливостей зазначених видів правової охорони тваринного світу засвідчив, що окремі з них вимагають подальшого вдосконалення. Так, розглядаючи кримінальну відповідальність за незаконне полювання, не можна погодитися з тим, що у новому Кримінальному кодексі України поряд із збільшенням строку позбавлення волі зменшено розмір штрафу за незаконне полювання. Сьогодні, коли кримінально-правова доктрина виходить з позиції, що позбавлення волі як вид кримінального покарання повинен призначатися у виключних випадках, саме штраф має стати основним видом кримінального покарання, а він (мається на увазі його розмір) якраз і не відповідає потребам належної боротьби з порушеннями природоохоронного законодавства. Крім цього, нічим не можна пояснити той факт, що законодавець не провів чіткого розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за дії, пов’язані з порушенням правил використання об’єктів тваринного світу. Подібна ситуація суттєво знижує ефективність кримінально-правової охорони тваринного світу, а у деяких випадках взагалі зводить її нанівець, оскільки рішення про притягнення особи до кримінальної відповідальності залежить від розсуду працівників органів досудового слідства, які, виходячи з власного уявлення про розмір істотної шкоди, приймають або, навпаки, не приймають рішення про порушення кримінальної справи.
З’ясовано сутність та особливості адміністративно-правової охорони тваринного світу, яка є частиною державного управління, до змісту якої входять найбільш принципові напрямки діяльності держави у сфері управління використанням і охороною природних ресурсів.
Зроблено висновок, що „адміністративно-правову охорону тваринного світу” необхідно відрізняти від „адміністративно-правового захисту тваринного світу”. Різниця між зазначеними термінами полягає у тому, що в охороні тваринного світу задіяний увесь правовий інструментар, тобто уся сукупність закріплених в Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативних актах прийомів, методів, способів впливу на суспільні відносини з метою досягнення конкретного результату. Захист же тваринного світу пов’язується лише із застосуванням заходів адміністративного примусу, підставою якого є порушення правил використання, зберігання та відтворення об’єктів тваринного світу. Отже, захист є частиною охорони, її складовим елементом, маючи разом з тим певний автономний характер.
Суттєвою особливістю адміністративно-правової охорони тваринного світу названо те, що вона базується на значній кількості адміністративно-правових норм – заборонних, зобов’язальних, уповноважувальних, стимулюючих, окремі з яких потребують удосконалення. Так, ряд нормативних актів встановлює заходи стимулювання для осіб, уповноважених здійснювати контроль за порядком використання об’єктів тваринного світу, проте рівень такого стимулювання не можна визнати достатнім. Це пов’язано, головним чином, з відсутністю матеріальної винагороди працівникам природоохоронних органів за виявлену та вилучену незаконно добуту продукцію полювання та рибальства. Принагідно зазначимо, що за часів існування СРСР практика стимулювання працівників природоохоронних органів базувалася саме на грошовому заохоченні останніх.
Визначення системи правового регулювання адміністративно-правової охорони тваринного світу здійснено не з огляду на юридичні властивості нормативних актів, а через призму основних напрямків нормативного забезпечення даного виду природоохоронної діяльності. Адміністративно-правова охорона тваринного світу здійснюється через розгалужену систему нормативних актів. Проведений аналіз їх змісту показав, що деякі нормативні акти потребують уточнення. У зв’язку з цим запропоновано: у Законі України „Про мисливське господарство та полювання” більш чітко викласти права та обов’язки мисливців, оскільки розпорошення їх у різних статтях не сприяє єдиному та цілісному розумінню мисливцями свого правового статусу; у ст. 23 цього Закону конкретизувати випадки, коли може бути припинено право користування мисливськими угіддями; з метою покращення захисту водних живих ресурсів прийняти Закон України „Про охорону рибних запасів та рибальство”.
Адміністративно-правова охорона тваринного світу здійснюється значною кількістю суб’єктів, тому значну увагу приділено визначенню їх видів та повноважень. Ними визнаються ті суб’єкти державної та недержавної діяльності, 1) функціонування яких у зазначеній сфері регламентується нормами адміністративного права; 2) які у процесі виконання покладених на них функцій використовують методи державного управління, передусім методи переконання та адміністративного примусу; 3) не обмежуються у своїй діяльності лише правотворчістю або правозастосуванням чи організаційними заходами. Відтак до суб’єктів адміністративно-правової охорони тваринного світу належать лише ті з них, які підпадають під визначення терміна „суб’єкти публічного управління” – органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи. До зазначеної категорії суб’єктів, на думку дисертанта, необхідно відносити також і Президента України, оскільки зміст та межі його повноважень дозволяють визнати його активним суб’єктом управлінської діяльності. Можливим є зарахування до кола суб’єктів публічного управління і невладних за характером своєї діяльності суб’єктів (наприклад, об’єднання громадян) у разі делегування їм державно-владних повноважень.
Дослідження природоохоронної діяльності зазначених суб’єктів доводить, що правовий статус окремих з них має бути покращено. Так, сформульовано пропозицію щодо доцільності надання Державній інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства статусу центрального органу виконавчої влади, діяльність якого координується Кабінетом Міністрів України. У системі МВС України пропонується створити структурний підрозділ, який би займався координацією природоохоронної діяльності територіальних органів внутрішніх справ. Проблемою визнається те, що природоохоронна діяльність органів внутрішніх справ України, зокрема міліції, не отримала на теперішній час належного правового забезпечення, що вимагає прийняття відомчого наказу, який би конкретизував завдання, функції, права, обов’язки міліції у згаданій сфері. Окремого вивчення вимагає питання щодо створення органу виконавчої влади, який би об’єднав у собі усіх розрізнених на сьогодні суб’єктів, задіяних в охороні тваринного світу, оскільки без цього не вдасться добитися комплексності, планомірності і підвищення ефективності природоохоронної діяльності.
Охарактеризовано дозвільно-ліцензійний порядок використання об’єктів тваринного світу, формою існування якого визнається адміністративна процедура. Доведено, що порядок видачі дозволів (ліцензій) на використання об’єктів тваринного світу, з огляду на необхідність дотримання прав та законних інтересів учасників процедури, має бути удосконалено. З цією метою запропоновано: детально визначати строки розгляду поданих для отримання дозволу (ліцензії) документів; чітко сформулювати підстави для відмови у видачі дозволу (ліцензії); окреслити права учасників адміністративної процедури, зокрема, на участь у розгляді та оцінці поданих ними документів; закріпити принципи, на яких має будуватися діяльність з видачі дозволів (ліцензій) на право використання об’єктів тваринного світу.
Зроблено висновок, що принципове значення для підвищення ефективності адміністративно-правової охорони тваринного світу має розробка комплексного нормативного акта, присвяченого питанням організації контролю за дотриманням встановлених правил використання об’єктів тваринного світу. Визначено можливу структуру такого акта, в якому мають бути закріплені, на думку дисертанта, такі моменти: суб’єкти, уповноважені на проведення контрольних заходів; підстави проведення контрольних заходів; види контрольних заходів; принципи контролю; права та обов’язки учасників контрольних відносин; зміст та порядок складання акта перевірки; порядок оскарження акта перевірки та рішень, прийнятих на його підставі.
Аналіз видів та особливостей використання адміністративно-правових засобів боротьби з порушеннями правил використання об’єктів тваринного світу уможливив висновок, що ці засоби є досить важливою „зброєю”, яка є у розпорядженні природоохоронних органів та органів, що виконують деякі природоохоронні функції. Однак, результативність цієї „зброї” залишає бажати кращого, бо її використанню перешкоджають деякі фактори правового та організаційного характеру, усунення яких має стати першочерговим завданням органів законодавчої та виконавчої влади.
З метою підвищення ефективності адміністративно-правових засобів боротьби з порушеннями правил використання об’єктів тваринного світу висловлено такі пропозиції: по-перше, підвищити розмір штрафу за порушення правил використання об’єктів тваринного світу, оскільки існуючі розміри не відповідають рівню суспільної небезпеки порушень у даній сфері. До того ж суми штрафів є недостатніми також і для того, щоб проводити відповідні відновлювальні роботи, спрямовані на збільшення популяції тих або інших об’єктів тваринного світу, яким була завдана шкода в результаті вчинення правопорушення. По-друге, нагальним є і питання визнання юридичних осіб суб’єктами адміністративної відповідальності за порушення правил використання об’єктів тваринного світу. Такий крок дозволив би, наприклад, створити спеціальні фонди (за рахунок штрафів, що будуть накладатися на юридичних осіб), які могли б стати додатковим джерелом фінансування заходів, спрямованих на охорону та відтворення об’єктів тваринного світу. По-третє, розширити сферу застосування такого адміністративного стягнення як позбавлення спеціального права. Реалії сьогоднішнього дня, пов’язані із зниженням кількості рибних запасів України, вимагають того, щоб кожна людина, яка бажає займатися рибальством, отримувала на це спеціальний дозвіл, який, у разі порушення нею встановлених у цій сфері правил, підлягав би анулюванню. По-четверте, підвищення ефективності адміністративних стягнень як засобу попередження вчинення особами порушень правил використання об’єктів тваринного світу перебуває у прямій залежності від реального виконання накладених за ці дії покарань. У зв’язку з цим суб’єкти адміністративної юрисдикції, діяльність яких пов’язана з охороною тваринного світу, мають активізувати роботу щодо виконання накладених адміністративних стягнень.
Визначаючи завдання та повноваження міліції у сфері охорони тваринного світу, наголошено на існуванні певного парадоксу. Так, у Законі України „Про міліцію” про обов’язок міліції захищати природне середовище йдеться лише у першій статті. Що ж до інших його статей, зокрема ст. 2 „Основні завдання міліції” та ст. 10 „Основні обов’язки міліції”, які конкретизують напрямки діяльності української міліції, то тут щодо охорони природного середовища немає жодного слова. Разом з тим, незважаючи на існуючі проблеми щодо нормативного закріплення природоохоронних завдань міліції, остання, як і раніше, продовжує їх виконувати.
Подібну ситуацію із нормативним закріпленням завдань міліції у сфері охорони природного середовища не можна визнати нормальною, у зв’язку з чим вона найближчим часом має бути змінена. Міліція України та весь її особовий склад має чітко та однозначно розуміти ті завдання, які покладаються на неї державою та суспільством, оскільки без цього досягти результативності діяльності останньої навряд чи вдасться. Справді, про яку результативність та ефективність діяльності міліції у сфері охорони тваринного світу може йти мова, якщо на сьогодні не видано жодного відомчого нормативного акта, який би конкретизував завдання, функції, права, обов’язки міліції у згаданій сфері. Відсутність такого акта перебуває у прямій залежності від згаданої недосконалості Закону України „Про міліцію”.
Сформульовано пропозиції щодо уточнення деяких нормативних актів з метою удосконалення діяльності міліції у сфері охорони тваринного світу. У цьому плані доцільно, на думку дисертанта: внести зміни до ст. 255 КпАП України, надавши право працівникам міліції складати протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 85 КпАП України; шляхом прийняття окремого нормативного акта налагодити постійну, а не від випадку до випадку, взаємодію міліції з іншими природоохоронними органами; покращити профілактичну роботу міліції у сфері, що розглядається; поширити на працівників міліції, які беруть безпосередню участь в охороні тваринного світу, дію ст. 41 Закону України „Про мисливське господарство та полювання”, яка закріплює порядок стимулювання осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі використання об’єктів тваринного світу.
Щодо особливостей взаємодії міліції з природоохоронними державними органами у сфері охорони тваринного світу зроблено висновок, що її ефективність та результативність перебуває у прямій залежності від досконалості чинних нормативних актів, присвячених цьому питанню, у зв’язку з чим відносини між органами внутрішніх справ та природоохоронними органами потребують перегляду, а їх взаємні права та обов’язки – більш чіткого закріплення. Результативність природоохоронної роботи міліції багато у чому залежить і від організації її належної взаємодії з громадськими формуваннями та окремими громадянами, які відповідно до Закону України „Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону”, Положення про громадських інспекторів рибоохорони, Положення про громадських мисливських інспекторів також можуть брати участь в охороні тваринного світу. Залучаючи громадськість до охорони тваринного світу, працівники міліції, насамперед, повинні звертати увагу на активізацію її діяльності у боротьбі з правопорушеннями, спрямовувати її роботу, організовувати та проводити заняття, семінари та інструктажі з представниками громадськості, роз’яснювати їх права та обов’язки, вивчати з ними закони про охорону довкілля, навчати правилам виявлення та затримання правопорушників, оформлення протоколів та інших процесуальних документів, збирання та закріплення доказів тощо.
Підсумовуючи проведене дослідження, варто зробити висновок про те, що в адміністративно-правовій охороні тваринного світу та діяльності міліції щодо її здійснення накопичилось чимало проблем, які потребують якнайшвидшого вирішення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / В. К. Попов, А. П. Гетьман, С. В. Размєтаєв та ін.; За ред. В. К. Попова та А. П. Гетьмана. – Харків: Право, 2001. – 480 с.
2. Про тваринний світ: Закон України від 03 березня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 18. – Ст. 191.
3. Мышко Ф. Г. Административно-правовая охрана природы и роль в ней милиции: Дис. … канд. юрид. наук.- М., 1999. – 152 с.
4. Петров В. В. Правовая охрана природы в СССР: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1984. – 384 с.
5. Правовая охрана окружающей природной среды в странах Восточной Европы: Учеб. пособие для вузов / Т. Лялев, С. Кушлев, М. Шювегешь и др. Под ред. В. В. Петрова. – М.: Высш. шк., 1990. – 368 с.
6. Лаптев И. П. Охрана и рациональное использование наземных животных. – Томск, 1981. – 101 с.
7. Правовая охрана природы / Под ред. В. В. Петрова. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 312 с.
8. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник. – М.: Мысль, 1990. – 676 с.
9. Павлов П. Особенности права собственности на животный мир // Российская юстиция. – 1998. – № 4. – С. 40-42.
10. Матвейчук В. К. Квалификация незаконной охоты: Учебное пособие. – Киев: РИО МВД Украины, 1992. – 52 с.
11. Тихий П. Дика фауна як об’єкт екологічних правовідносин // Право України. – 1999. – № 2. – С. 65-69.
12. Колбасов О. С. Правовая охрана вод и рыбных запасов в СССР –М.,1974. – 64 с.
13. О животном мире: Закон Российской Федерации от 24.04.1995 г. // Сборник Законов РФ. – 1995. – № 17. – Ст.1462.
14. Об охране и использовании животного мира: Закон Республики Беларусь // Ведомости Верховного Совета Республики Беларусь. – 1996. – № 31. – Ст.571.
15. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
16. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25 – 26. – Ст. 131.
17. Дубовик О. Л. Экологические преступления: Комментарий к главе 26 Уголовного кодекса Российской Федерации. – М.: Издательство „Спарк”, 1998. – 352 с.
18. Копылов М. Н. Юридическая ответственность за экологические преступления: Учебное пособие. – М.: Изд-во РУДН, 2004. – 221 с.
19. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст.14.
20. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
21. Желваков Э. Н. Экологические преступления и экологическая преступность: Учебное пособие. – М.: Белые альвы, 1996. – 96 с.
22. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
23. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
24. Про мисливське господарство та полювання: Закон України від 22 лютого 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 18. – Ст.132.
25. Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об’єктів водного промислу: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 32 // Офіційний вісник України. – 1998. – №. – Стор. 175.
26. Про затвердження такс нарахування розміру стягнення за збитки, заподіяні незаконним добуванням або знищенням диких звірів і птахів (крім видів, занесених до Червоної книги України), їх жител, біотехнічних споруд: Наказ Міністерства лісового господарства України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 24/32 від 12.03.1996 р. – К., 1996. – 3 с.
27. Об охоте и о рыболовстве в водах, не отнесенных к категории рыбопромысловых: Постановление Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета и Совете Народных Комисаров УССР от 15 мая 1931 г. // Собрание законов и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1931. – № 18. – Ст. 153.
28. Про затвердження Статуту служби органів рибоохорони Української РСР та Положення про порядок преміювання інспекторів рибоохорони // ЗП УРСР. – 1959. – № 7. – Ст. 90.
29. Про затвердження Положення про полювання та мисливське господарство Української РСР: Постанова Ради Міністрів УРСР // ЗП УРСР. – 1969. – № 8. – Ст. 106.
30. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст.189.
31. Лісовий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст.99.
32. Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин. – К., 1999. – 12 с.
33. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. – К., 1999. – 72 с.
34. Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі. К., 1996. – 30 с.
35. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2003. – 776 с.
36. Словарь иностранных слов. – 15-е изд., испр. – М.: Русский язык, 1988.
37. Большая советская энциклопедия: в 30 т. / Гл. ред. А. М. Прохоров. 3-е изд. – М.: Сов. энцикл., 1976.
38. Большая советская энциклопедия: в 30 т. / Гл. ред. А. М. Прохоров. 4-е изд. – М.: Сов. энцикл., 1988.
39. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво „Юридична думка”, 2004. – 584 с.
40. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б.Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
41. Коренев А. П. Административное право России. Учебник. В 3-х частях. Часть I. – M.: МЮИ МВД России. Изд-во «Щит-М», 1999. — 280 с.
42. Васильев А. С. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие. – Х.: «Одиссей», 2002. – 288с.
43. Кузнецов К. К. Административно-правовая охрана рыбных запасов СССР. – Волгоград: Ниж.-Волж. кн. изд-во, 1989. – 112 с.
44. Проблемы теории государства и права: Учебник / Под ред. С. С.Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1987. – 448 с.
45. Погребной И. М. Теория права: Учебное пособие. 3-е изд., испр. и доп. – Харьков: «Основа», 2003. – 128 с.
46. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
47. Салманова О. Ю. Адміністративно-правові засоби забезпечення міліцією безпеки дорожнього руху: Дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2002. –
232 с.
48. Шемшученко Ю. С., Погорілко В. Ф. Адміністративно-правова охорона природи Української РСР. – К., «Наукова думка», 1973. – 128 с.
49. Коваленко Л. П. Адміністративно-правові заходи охорони навколишнього природного середовища: Дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2003. – 197 с.
50. Басин Ю. Г, Диденко А. Г. Защита субъективных гражданских прав. // Юридические науки. – Алма-Ата: Типография №18 Главполиграфпрома Госкомитета Совета Министров Казахской ССР. – Вып.1. – 1971. – С. 3-11.
51. Малеин Н. С. Гражданский закон и права личности в СССР. – М.: Наука, 1981. – 320 с.
52. Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т.1. – 280 с.
53. Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник. – М., Изд-во БЕК, 1996. – 356 с.
54. Бандурка А. М., Тищенко Н. М. Административный процесс: Учебник. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.
55. Матузов Н. И. Правовая система и личность. – Саратов, 1987. –
224 с.
56. Иоффе О. С. Гражданско-правовая охрана интересов личности в СССР // Советское государство и право. – 1956. – № 2. – С. 54-60.
57. Про затвердження Положення про громадських інспекторів рибоохорони: Наказ Міністерства аграрної політики України від 09.10.2002 р. № 324 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 44. – Ст. 2055.
58. Виконавча влада і адміністративне право /За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
59. Про затвердження Положення про Державну інспекцію охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства: Наказ Міністерства аграрної політики України від 12.05.2005 р. № 198 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 21. – Ст. 1165.
60. Про затвердження Положення про полювання та мисливське господарство Української РСР: Постанова Ради Міністрів УРСР // ЗП УРСР. – 1969. – № 8. – Ст. 106.
61. Про затвердження Статуту служби органів рибоохорони Української РСР та Положення про порядок преміювання інспекторів рибоохорони // ЗП УРСР. – 1959. – № 7. – Ст. 90.
62. Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004 № 264 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 31. – Ст. 2104.
63. Про затвердження Інструкції про порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин та порядок здійснення полювання на цих тварин: Наказ Державного комітету лісового господарства України № 153 від 27.12.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 11. – Ст. 479.
64. Лунев А. Е. Природа, право, управление. – М.: Наука, 1981. – 268 с.
65. Сельскохозяйственное, природноресурсовое законодательство и правовая охрана природы: Ученик / Под ред. Р. Д. Боголепова, И.Ф. Панкратова. – М.: Юрид. лит., 1989. – 368 с.
66. Правовая охрана природы в СССР. Учебное пособие. – М., 1988. – 80 с.
67. Жмотов А.И. Государственное управление охраной природы в СССР/ Под ред. В. М. Манохина. – Саратов. Изд-во Саратов. ун-та, 1983. – 128 с.
68. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В. П. Тимошук. – К.: Факт, 2003. – 496 с.
69. Административное право зарубежных стран: Ученик / Под ред. А. Н. Козырина и М. А. Штатиной. – М.: Спарк, 2003. – 464 с.
70. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
71. Об охоте и о рыболовстве в водах, не отнесенных к категории рыбопромысловых: Постановление Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета и Совете Народных Комисаров УССР от 15 мая 1931 г. // Собрание законов и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1931. – № 18. – Ст. 153.
72. Про заходи по поліпшенню охорони природи Української РСР: Постанова ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР вд 3 червня 1958 р. № 7191 // ЗП УРСР. – 1958. – № 6. – Ст. 106.
73. Овсянко Д. М. Административное право: Учебное пособие. – Изд. 3-е, перераб. доп. – М.: Юристъ, 2001. – 468 с.
74. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю. П. Битяка. – Х., 2000. – 520 с.
75. Коваленко Л. П. Адміністративно-правові заходи охорони навколишнього природного середовища: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Х., 2003. – 18 с.
76. Мибчуани З. Г. Административно-правовые методы охраны рыбных богатств // Проблемы теории и практики правоохранительной деятельности советской милиции. – М., 1983. – С.86-90.
77. Коваленко Л. П. Адміністративно-правова охорона – одна з основних форм правової охорони природи // Проблеми законності. – 1998. – Вип. 34. – С. 104-108.
78. Шульга М. В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. – Х.: Консум, 1998. – 222 с.
79. Про Положення про Державний комітет лісового господарства України: Указ Президента України від вiд 14. 08. 2000 р. № 969/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 33. – Ст. 1400.
80. Веденин Н. Н. Правовая охрана животного мира в СССР. – М., Знание, 1975. – 64 с.
81. Ильяшенко Л. В. Рыбные богатства охраняет закон. – Алма-Ата, 1973. – 40 с.
82. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338.
83. Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 р. № 1126 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 29. – Стор. 67.
84. Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства: Наказ Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15.02.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 19. – Стор. 372.
85. Про затвердження Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об’єктах України: Наказ Державного комітету рибного господарства України № 33 від 18.03.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Стор. 209.
86. Про затвердження Правил організації полювання та надання послуг іноземним туристам-мисливцям: Наказ Державного комітету лісового господарства України № 83 від 09.09.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 42. – Стор. 318.
87. Тихий П. Правова природа спеціального використання дикої фауни // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 1. – С. 217-224.
88. Про проведення полювання на пернату дичину в мисливський сезон 2006/2007 року: Наказ Державного комітету лісового господарства України від 26.05.2006 р. № 122 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 23. – Ст. 1743.
89. Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1192 // ЗПУ. – 1996. – № 18. – Ст.516.
90. Про затвердження лімітів добування (відстрілу, відлову) диких парнокопитих та хутрових звірів у сезон полювання 2006/2007 року: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.07.2006 р. № 193 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 18. – Ст. 1360.
91. Про затвердження лімітів використання водних живих ресурсів загальнодержавного значення у 2006 році: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.12.2005 р. № 482 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 1. – Ст. 67.
92. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст.27.
93. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – ст.502.
94. Мельник Р. С. Адміністративні процедури в діяльності органів внутрішніх справ // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2004. – № 3. – С. 97-101.
95. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, 37. – Ст.446.
96. Про міністерство охорони навколишнього природного середовища України: Указ Президента України від 20 квітня 2005 року № 675 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 16. – Ст. 824.
97. Про Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України: Указ Президента України від 27 грудня 2005 року № 1842 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 52. – Ст. 3257.
98. Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України: Постанова Кабінету Міністрів України 2 листопада 2006 року № 1524 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 44. – Ст. 2949.
99. Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459 // Урядовий кур’єр. – 1992. - № 35.
100. Про урядові органи державного управління у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 2004 р. № 770 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 24. – Ст. 1589.
101. Про утворення територіальних органів Державного комітету лісового господарства: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 679 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 21. – Ст. 1427.
102. Про утворення Державного комітету рибного господарства України: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1523 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 44. – Ст. 2948.
103. Питання діяльності урядових комітетів: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2005 р. № 1020 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 42. – Ст. 2657.
104. Про Державну службу заповідної справи: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. № 1000 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 33. – Ст. 1540.
105. Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 2000 р. № 1127 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 29. – Ст. 1221.
106. Про затвердження Положення про обласні управління лісового господарства: Наказ Державного комітету лісового господарства України від 06.12.2004 р. № 230 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 50. – Ст. 3302.
107. Про затвердження Положення про Державний департамент рибного господарства: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. № 1226 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 32. – Ст. 1367.
108. О совершенствовании работы органов внутренних дел по оказанию содействия природоохранительным органом: Приказ МВД СССР от 28 ноября 1983 г. № 215. – М., 1983. – 4 с.
109. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
110. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 20.10.2003 р. № 1212 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 47. – Ст. 2451.
111. Кириченко І. Г., Лазаренко Я. І. Організаційно-правовий аспект природоохоронної функції міліції // Бюлетень з обміну досвідом роботи. – 2001. – № 131. – С.39-45.
112. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
113. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
114. Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 3 квітня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 27. – Ст. 208.
115. Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля: Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.02.2002 р. № 88 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 12. – Ст. 631.
116. Про затвердження Положення про громадських мисливських інспекторів: Наказ Державного комітету лісового господарства України від 01.03.2002 р. № 27 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 13. – Ст.683.
117. Некос В. Ю., Трофименко М. Є. Мисливське господарство Харківської області: стан та проблеми // Захист довкілля від антропогенного навантаження. Вип. 8 (10). – Харків-Кременчук, 2003. – С.5-25.
118. Лихачов С. В. Дозвільне провадження в адміністративному процесі: Дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2001. – 177 с.
119. Салищева Н. Г. Административный процесс в СССР. М.: Юрид. лит., 1964. – 158 с.
120. Клюшниченко А. П. Советское адмнистративное право. Общая часть. – К., 1975. – 264 с.
121. Сорокин В. Д. Административный процесс и административно-процессуальное право. – СПб., 2002. – 474 с.
122. Про затвердження Інструкції про порядок видачі дозволів на добування (збирання) видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, форм клопотання та бланків дозволів на таке добування: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 3 від 01 лютого 1993 р. К., 1993. – 7 с.
123. Про затвердження Інструкції про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів: Наказ Міністерства аграрної політики України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 11.11.2005 р. № 623/404 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 49. – Ст. 3102.
124. Про затвердження Правил видачі доз