АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое описание

ЗМІСТ
стор.

ВСТУП...................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДООХОРОННОЇ ТА ПРИРОДОРЕСУРСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ…………………………………………………………………...17
1.1. Історичний нарис формування органів державного управління
в галузях охорони навколишнього природного середовища
і раціонального використання природних ресурсів та
законодавчої бази їх діяльності.................................................................17
1.2. Правова характеристика механізму організаційно-правового регулювання охорони навколишнього природного середовища
і раціонального природокористування: поняття, зміст, класифікації……………………………………………………………….38
1.3. Система законодавства в галузях охорони довкілля та
раціонального використання природних ресурсів...................................54
Висновки до розділу 1........................................................................................77

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИРОДООХОРОННИХ І ПРИРОДОРЕСУРСОВИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ........................................................................................81
2.1. Система державного управління в галузях охорони
навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів............................................................81
2.2. Завдання і повноваження органів державної влади у
природоохоронній та природоресурсовій сферах..................................105
2.3. Напрями удосконалення діяльності природоохоронних
і природоресурсових органів державної влади………………………..124
Висновки до розділу 2......................................................................................142
РОЗДІЛ 3. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ В ГАЛУЗЯХ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ.........................................................................145
3.1. Поняття і особливості адміністративної відповідальності в
галузях охорони довкілля та раціонального використання
природних ресурсів...................................................................................145
3.2. Удосконалення законодавства про адміністративну
відповідальність за природоохоронні і природоресурсові правопорушення........................................................................................159
Висновки до розділу 3......................................................................................169

ВИСНОВКИ......................................................................................................172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................182
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Зниження родючості ґрунтів, забруднення водних об’єктів, суцільні вирубки лісів, знищення видів рослин і тварин, кар’єрна індустрія, що спотворює ландшафтні екосистеми, є актуальними проблемами для України, які потребують негайного вирішення.
Навколишнє природне середовище і природні ресурси - невід’ємні умови життєдіяльності суспільства в цілому. Якість довкілля, зокрема природних ресурсів, впливає на найдорожче, що має людина - на життя та здоров’я, а в державі - на стан розвитку економіки.
Протягом тривалого часу людина дивилася на природу як на невичерпне джерело необхідних для неї благ. Проте, вже сьогодні обмеження відчутні як у природних ресурсах, так і в стійкості клімату та навколишнього природного середовища. Хоча всесвітнє усвідомлення значущості цих обмежень виникло відносно недавно, людство стикалося з ними постійно. Завжди існували проблеми виснаження природних ресурсів, забруднення довкілля. В останні роки вони набули форму кризи, особливо в районах Донбасу, Придністров’я, Північного Криму, Прикарпаття і Закарпаття, великих міст України. Негативні екологічні явища в нашій державі, насамперед, є наслідками недосконалої роботи природоохоронних та природоресурсових органів державного управління, а також майже повної відсутності покарання правопорушників у галузях охорони навколишнього природного середовища й раціонального природокористування.
Результативне адміністративно-правове регулювання діяльності зазначених органів державного управління є основою забезпечення якісного стану довкілля і раціонального використання природних ресурсів.
Пряма залежність ефективності діяльності природоохоронних й природоресурсових органів державної влади від дієвості їх адміністративно-правових засад, та, у свою чергу, залежність стану навколишнього природного середовища і природних ресурсів від ефективності діяльності природоохоронних й природоресурсових органів державної влади є незаперечною. Саме тому сьогодні одним з головних першочергових завдань органів державної влади в Україні є формування дієвих адміністративно-правових засад регулювання природоохоронної та природоресурсової діяльності. У зв’язку з цим особливої актуальності набула проблема дослідження адміністративно-правового регулювання екологічної діяльності в Україні, яка вимагає надання пропозицій щодо його удосконалення, а також запровадження відповідних змін у практичній діяльності державних органів управління у сферах охорони довкілля та раціонального природокористування.
Слід підкреслити, що досліджуване питання є об’єктом наукової роботи в основному вчених-екологів, а не адміністративістів. Так, інтерес щодо історичного формування адміністративно-правових засад діяльності природоохоронних і природоресурсових органів державної влади знаходить своє відображення у наукових працях українських та російських вчених-екологів - А.Г.Баннікова, А.П.Гетьмана, І.Грозовського, М.О.Гладкова, П.І.Капіноса, В.Л.Мунтяна, Ю.С.Шемшученка та інших.
Значна увага приділена сучасним проблемам адміністративно-правового регулювання діяльності природоохоронних й природоресурсових органів державної влади в Україні у наукових працях українських вчених-правознавців - В.А.Зуєва, Л.П.Коваленко, О.Я.Лазора. Окремі елементи проблеми висвітлюються в роботах таких українських юристів-екологів, як В.І.Андрейцева, О.С.Баб’яка, П.Д.Біленчука, В.В.Костицького, М.І.Малишка, Ю.О.Чирви та вчених-адміністративістів – В.І.Курила, І.А.Куяна.
Наукову цінність становить юридична література, в якій досліджуються деякі проблеми адміністративно-правового регулювання екологічної діяльності Російської Федерації (С.А.Боголюбов, М.М.Бринчук, О.С.Колбасов, В.В.Петров, Г.Н.Полянська та інші).
Незважаючи на чисельні наукові дослідження, проведені вищезазначеними науковцями, комплексної роботи з питань сучасного адміністративно-правового регулювання природоохоронної і природоресурсової частин екологічної діяльності в Україні немає. Більшість вчених-екологів приділяють увагу досліджуваному питанню при написанні навчальних посібників з дисципліни “Екологічне право України”. Крім того, окремі наукові праці (О.С.Колбасова, В.В.Петрова та інших), які вміщують у собі досліджувану тему, втратили актуальність, оскільки ґрунтуються на законодавстві СРСР та не відповідають вимогам чинного законодавства. Сьогодні ряд важливих питань, які виникають при розгляді адміністративно-правового регулювання екологічної діяльності в Україні, не знайшли свого висвітлення ні на науковому, ні на законодавчому рівні, тобто залишаються дискусійними.
Обмежений обсяг дисертаційного дослідження дозволяє зупинитися на аналізі адміністративно-правових засад лише природоохоронної і природоресурсової частин екологічної діяльності. Необхідність його проведення обумовлена низкою підстав. Серед них, по-перше, цілковита відсутність комплексних досліджень з питань адміністративно-правового регулювання природоохоронної і природоресурсової діяльності в Україні; по-друге, дослідження та аналіз нормативно-правової бази діяльності органів державної влади у галузях охорони навколишнього природного середовища й раціонального використання природних ресурсів в Україні з метою надання пропозицій щодо її удосконалення; по-третє, створення передумов забезпечення реалізації конституційного права громадян України на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50 Конституції України) шляхом підвищення ефективності діяльності державних органів управління в галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування; по-четверте, удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за правопорушення в галузях охорони навколишнього природного середовища й раціонального використання природних ресурсів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності з Пріоритетними напрямами наукових досліджень Національного аграрного університету в межах Державної науково-технічної програми дослідження з проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук у розрізі НДР “Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0106U004241) і в контексті проведення у нашій державі адміністративно-правової реформи.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування науково-обґрунтованих висновків і пропозицій щодо удосконалення нормативно-правової бази діяльності природоохоронних й природоресурсових органів державної влади та адміністративної відповідальності за правопорушення в галузях охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів на основі наукового теоретичного аналізу адміністративно-правових засад регулювання екологічної (природоохоронної та природоресурсової) діяльності в Україні.
Для досягнення цієї мети були визначені наступні завдання:
- проведення історично-правового аналізу зародження і формування природоохоронних та природоресурсових органів державного управління, законодавчої бази їх діяльності;
- надання правової характеристики механізму організаційно-правового регулювання охорони навколишнього природного середовища й раціонального природокористування;
- аналіз законодавства, яке регулює природоохоронну та природоресурсову діяльність в Україні;
- дослідження системи державного управління в галузях охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування;
- визначення напрямів удосконалення роботи природоохоронних та природоресурсових органів державної влади;
- з’ясування поняття й специфічних особливостей адміністративної відповідальності в галузях охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів;
- надання пропозицій щодо удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність у галузях охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення адміністративно-правового регулювання природоохоронної й природоресурсової діяльності, а також пов’язані з адміністративною відповідальністю за правопорушення в галузях охорони довкілля та раціонального природокористування.
Предметом дисертаційного дослідження є правові норми Конституції України, адміністративного, природоохоронного, природоресурсового законодавства України, що регулюють діяльність природоохоронних і природоресурсових органів державної влади та встановлюють адміністративну відповідальність за природоохоронні й природоресурсові правопорушення; практика застосування цих правових норм; науково-теоретичні праці з досліджуваної проблеми.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання та наукові методи історичного, порівняльно-правового, формально-юридичного, системно-функціонального, статистичного аналізу досліджуваних правових явищ.
За допомогою історичного методу в дисертаційній роботі було досліджено зародження й формування природоохоронних і природоресурсових органів державного управління, нормативно-правової бази їх діяльності, починаючи з часів Київської Русі. Порівняльно-правовий метод був застосований при визначенні основних понять механізму організаційно-правового регулювання охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, шляхом порівняння його теоретичних основ, які регламентувалися законодавством Радянського Союзу і регламентуються законодавством незалежної України, а також аналізуються в наукових роботах вчених Радянського Союзу й України. Формально-юридичний метод дозволив проаналізувати зміст нормативно-правових актів, що врегульовують діяльність природоохоронних та природоресурсових органів державної влади. При дослідженні системи державного управління в сферах охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування використаний системно-функціональний метод. Статистичний метод був залучений при визначені найбільш поширеного виду адміністративного стягнення у галузях охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів.
Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження є наукові праці українських і російських вчених радянського та сучасного періодів у галузях адміністративного й екологічного права, теорії держави і права, екології, державного управління: В.Б.Авер’янова, А.Б.Агапова, С.С.Алексєєва, В.І.Андрейцева, О.С.Баб’яка, М.М.Бринчука, В.А.Власова, А.І.Воронцова, Б.А.Гаєвського, А.П.Гетьмана, М.О.Гладкова, В.А.Зуєва, Л.П.Коваленко, Л.В.Коваля, В.К.Колпакова, В.В.Костицького, В.І.Курила, І.А.Куяна, О.Я.Лазора, Н.Р.Малишевої, А.Ф.Мельника, В.Л.Мунтяна, Г.Н.Полянської, С.В.Размєтаєва, О.Ф.Скакуна, Б.Н.Цвєткова, Ю.С.Шемшученка та інших.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що виконана робота є першим в Україні комплексним теоретичним дослідженням проблем адміністративно-правового регулювання природоохоронної і природоресурсової частин екологічної діяльності. Внаслідок проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, які виносяться на захист:
1. Визначено два основних історичних періоди, що стали підґрунтям для формування в незалежній Україні сучасних природоохоронних та природоресурсових органів державної влади: перший - дореволюційний – період утворення зародкових органів державного управління у галузях охорони навколишнього природного середовища й раціонального природокористування (вальдмейстерська канцелярія; спеціальні команди в сфері охорони і використання лісів; Міністерство Земельних Справ), які носили чітко виражений природоресурсовий характер; другий – радянський – період активного формування природоохоронних та природоресурсових органів державної влади відповідно до відомчо-галузевого принципу з наданням контролюючої функції за використанням природних ресурсів до відання природоексплуатуючих міністерств.
2. Вперше в узагальненому вигляді проведений розширений аналіз сучасної системи державного управління в сферах охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування.
3. З метою зниження кількості адміністративних природоохоронних та природоресурсових правопорушень вперше запропоновано і обґрунтовано доповнення Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” розділом “Участь громадськості у прийнятті рішень у галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів”.
4. Вперше сформульовані пропозиції про необхідність розробки та прийняття спеціальних нормативно-правових актів для удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність в галузях охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування, а саме: Закону України “Про спеціальні природоохоронні та природоресурсові органи державної влади” і Закону України “Про екологічне виховання та освіту”.
5. Аргументована необхідність законодавчого закріплення повноважень спеціальних природоохоронних й природоресурсових органів державної влади в єдиному нормативно-правовому акті.
6. Обґрунтована пропозиція щодо створення нової системи державних природоохоронних й природоресурсових органів управління.
7. Аргументована необхідність доповнення розділу I “Основні положення” Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” статтею “Визначення основних термінів”.
8. Обґрунтовано недоцільність прийняття Екологічного кодексу України й вперше запропоновано кодифікацію нормативно-правових актів природоохоронного та природоресурсового законодавства шляхом прийняття Природоохоронного кодексу України і Природоресурсового кодексу України.
9. Доопрацьована та сформульована низка понять: механізм правового регулювання охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування - це система всіх юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини у сферах охорони довкілля, використання й відновлення природних ресурсів; довкілля, природа і навколишнє природне середовище - це сукупність природних об’єктів, умов і процесів, що утворюють місця, придатні для життєдіяльності усіх живих організмів, у тому числі людей; охорона навколишнього природного середовища - це сукупність заходів, спрямованих на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів; природні ресурси - це частина об’єктів природи, яка утворює навколишнє природне середовище, сприятливе для життя та здоров’я людини, існування інших живих організмів і використовується людиною з виробничою метою та для задоволення духовних, естетичних, оздоровчих, матеріальних, виробничих й інших потреб суспільства; раціональне використання природних ресурсів - це сукупність заходів щодо розумно обґрунтованого доцільного використання природних ресурсів з метою задоволення вищезазначених потреб суспільства; управління охороною навколишнього природного середовища – це спрямування та керівництво діями з приводу забезпечення виконання норм і вимог природоохоронного законодавства, а для управління природокористуванням відповідно - природоресурсового законодавства; об’єктом державного управління охороною навколишнього природного середовища та раціональним природокористуванням є якість довкілля і доцільне використання природних ресурсів; функції державного управління охороною навколишнього природного середовища й раціональним природокористуванням – це основні напрямки діяльності органів державної влади в галузях охорони навколишнього природного середовища і ефективного використання природних ресурсів; адміністративне правопорушення в галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів – це винна, протиправна дія (або бездіяльність), яка порушує встановлений порядок охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, завдає шкоди здоров’ю людини та природі, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні положень дисертаційного дослідження для удосконалення законодавства в галузі адміністративно-правового регулювання природоохоронної й природоресурсової діяльності. Зокрема, з цією метою у дисертаційному дослідженні запропоновано обґрунтоване прийняття наступних нормативно-правових актів: законопроекту Кодексу України про адміністративні проступки, Кодексу України про адміністративну відповідальність юридичних осіб, Природоохоронного кодексу України, Природоресурсового кодексу України, Закону України “Про Верховну Раду України”, Закону України “Про Президента України”, Закону України “Про спеціальні природоохоронні та природоресурсові органи державної влади”, Закону України “Про екологічне виховання та освіту”. Крім того, у дисертаційній роботі на підставі вищезазначеної мети передбачається внесення відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення й Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”.
На практиці можливе впровадження запропонованої нової системи державних природоохоронних й природоресурсових органів управління.
Теоретичні положення дисертаційної роботи можуть бути використані для подальших наукових досліджень проблеми адміністративно-правового регулювання природоохоронної та природоресурсової діяльності в Україні. Можливість їх використання має місце при підготовці підручників, навчальних посібників, лекційного матеріалу, методичних рекомендацій з низки навчальних дисциплін: “Адміністративне право України”, “Адміністративна відповідальність”, “Екологічне право України”, “Земельне право України” та інших.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету і дістали позитивну оцінку. Результати дослідження відображені у дев’яти наукових публікаціях. Основні положення дисертації апробовані та оприлюднені у виступах на III Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління” (м. Київ, 2005 р.), науково-практичній конференції молодих науковців “Актуальні проблеми прав людини та держави в умовах світової глобалізації” (м. Київ, 2006 р.), III щорічній науковій конференції студентів та молодих учених “Наука і молодь” (м. Київ, 2006 р.), міжвузівській науково-практичній конференції студентів та молодих учених “Наука і молодь” (м. Київ, 2007 р.). Теоретичні розробки дисертаційного дослідження використовуються автором у процесі викладення навчальної дисципліни “Екологічне право України” у Міжгалузевому інституті управління Міністерства освіти і науки України (м. Київ) та впроваджені у навчальний процес на юридичних факультетах зазначеного інституту (Акт впровадження від 12.04.06 р.) і ННІ земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету (Акт впровадження від 22.03.06 р.) при викладенні навчальної дисципліни “Адміністративне право України”.
Основні висновки дисертаційного дослідження також активно впроваджуються у практичній діяльності по законодавчому забезпеченню Департаменту державного екологічного моніторингу та експертизи, інформаційних технологій та захисту інформаційних ресурсів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (Акт впровадження від 30.10.06 р.), Нікопольського відділення Міжнародного Фонду Дніпра (Акт впровадження від 16.12.06 р.).
Публікації. Результати дисертації знайшли своє відображення в шести наукових статтях, три з яких опубліковано у фахових виданнях з юридичних наук ВАК України, та трьох збірниках матеріалів наукових конференцій:
1. Рябець К.А. Управління процесом реалізації права власності на землю // МЕНЕДЖМЕНТ: Збірник наукових праць. - Вип. 2. – К.: Міжгалузевий інститут управління МОН, 2003. – С. 134-137.
2. Рябець К. Природоресурсове законодавство потребує вдосконалення // Юридична Україна. – 2005. – № 8. – С. 55-58.
3. Рябець К.А. Реалізація державної екологічної політики – одне з головних завдань природоохоронних та природоресурсних державних органів управління // МЕНЕДЖМЕНТ: Збірник наукових праць. - Вип. 4. – К.: Міжгалузевий інститут управління МОН, 2005. – С. 158-165.
4. Рябець К. Питання розвитку законодавства про адміністративну відповідальність за правопорушення в галузі раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища // Юридична Україна. – 2006. – № 1. – С. 29-32.
5. Рябець К. Адміністративно-правове регулювання охорони навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів: актуальні проблеми // Право України. – 2006. - № 3. – С. 97-100.
6. Рябець К.А. Адміністративно-правове регулювання природоохоронної та природоресурсової діяльності на сучасному етапі державотворення України // МЕНЕДЖМЕНТ: Збірник наукових праць. - Вип. 5. – К.: Міжгалузевий інститут управління МОН, 2006. – С. 60-66.
7. Рябець К.А. Організаційно-правові засади функціонування та діяльності спеціальних органів управління у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні // Сучасні проблеми управління: Матеріали III Міжнар. наук.–практ. конференції (29-30 листопада 2005 р., м. Київ) / Уклад.: Б.В.Новіков, І.І.Федорова. – К.: ВПІ ВПК “Політехніка”, 2005. – С. 160-161.
8. Рябець К.А. Проблемні питання діяльності природоохоронних і природоресурсових органів державного управління та шляхи їх вирішення // Збірник праць студентів та молодих учених. – К.: Міжгалузевий інститут управління МОН, 2006. – С. 25-28.
9. Рябець К.А. Удосконалення адміністративно-правового регулювання забезпечення конституційного права громадян України щодо користування природними об’єктами права власності народу // Актуальні проблеми прав людини та держави в умовах світової глобалізації: Збірник наукових праць / Матеріали науково-практичної конференції молодих науковців. За заг. ред. академіка АН ВШ України В.І.Курила. – К.: НАУУ. – 2006. – С. 38-40.
Структура дисертаційного дослідження обумовлена його метою, завданнями та складається із вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 201 сторінку комп’ютерного тексту, з яких 20 сторінок – список використаної літератури із 217 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на підставі всебічного і повного комплексного дослідження проблем адміністративно-правового регулювання природоохоронної та природоресурсової частин екологічної діяльності, розв’язане конкретне наукове завдання, сутність якого полягає у виявленні особливостей та закономірностей адміністративно-правового регулювання відносин у галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів.
Головними науковими і практичними результатами роботи, досягнутими у процесі дисертаційного дослідження, є:
1. Період формування органів державного управління та законодавчої бази їх діяльності в галузях охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів, починаючи з часів Київської Русі і до утворення Радянського Союзу, виражався, насамперед, в обмеженні використання окремих природних ресурсів, найчастіше – дикої фауни (Я.Мудрий, цар Олексій Михайлович, Петро І, Катерина ІІ), лісу (Петро І, Павло І), води (Петро І) та землі (П.Скоропадський). Серед прототипів сучасних вітчизняних органів державного управління у досліджуваних галузях у зазначений історичний період необхідно відзначити: по-перше, вальдмейстерську канцелярію при Адміралтейській колегії, створену Петром І; по-друге, спеціальні команди в сфері охорони та використання лісів в Запорозькій Січі; по-третє, Міністерство земельних справ, створене П.Скоропадським. Ці органи тією чи іншою мірою здійснювали державне управління та контроль за використанням конкретно визначеного природного ресурсу, проте відсутність необхідної правової бази позначалася на ефективності їх функціонування та стримувала подальший розвиток. Недоліком також було і те, що ця система органів державного управління була несталою та не комплексною. При зміні глави держави вони ліквідовувалися, оскільки певний цар, гетьман, отаман вважав за доцільне охорону та використання якогось іншого природного ресурсу 183, с. 98 .
2. За часів існування Радянського Союзу, займаючи три відсотка території колишнього СРСР, Україна приймала на себе 25-30 відсотків всіх його забруднень. Прийнята в цей період ціла низка природоохоронних законодавчих актів вступала у суттєву суперечність з реальною практикою планового соціалістичного господарювання. Проблеми природокористування прагнули вирішувати за допомогою не економічних, а адміністративних заходів. Недосконалість діяльності органів державного управління у сферах охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування в Українській РСР, на нашу думку, пояснюється тим, що правознавцями того часу, по-перше, не був розроблений прийнятний варіант організаційної структури системи природоохоронних органів і, по-друге, належним чином не були визначені повноваження цих органів під кутом зору максимальної їх корисності для суспільства. Незважаючи на недоліки в діяльності й функціонуванні органів державного управління та їх законодавчої бази, як за часів Київської Русі, так і за часів Радянського Союзу, все ж таки є й значна позитивна сторона – це утворення та організація тогочасних державних органів управління – основи формування сучасної системи органів державного управління з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів у незалежній Україні, напрацювання практичного досвіду для забезпечення утворення дієвого управління та контролю у цих сферах на державному рівні.
3. У результаті науково-теоретичного дослідження механізму організаційно-правового регулювання охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування, ми дійшли висновку, що механізм правового регулювання охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування - це система всіх юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини у сферах охорони довкілля, використання й відновлення природних ресурсів.
4. В Україні тлумачення термінів ускладнюється внаслідок низького рівня функціонування української мови у науковій сфері та недосконалості сучасної української термінології [180, с. 38]. З огляду на це видається вкрай необхідною робота щодо удосконалення української термінології у галузі права, в тому числі адміністративного, природоохоронного та природоресурсового. Для усунення суперечок з приводу змісту основних понять природоохоронного та природоресурсового права ми пропонуємо розділ I “Загальні положення” Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” доповнити статтею “Визначення основних термінів”, з обов’язковим закріпленням в ній змісту наступних понять: “охорона навколишнього природного середовища”, “природні ресурси”, “раціональне використання природних ресурсів”.
5. Законотворчий процес природоохоронного та природоресурсового законодавства є досить складним і тривалим. Він залежить від реалізації державної екологічної політики України, її пріоритетів та напрямів. У дисертаційній роботі доведено, що цей процес і сьогодні ще не завершений. Він не досяг як рівня світових Європейських вимог, так і системності та ефективності законодавчого забезпечення дієздатності природоохоронної й природоресурсової діяльності. Законодавчих актів в галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування багато, але вони не діють. Підставами цього є їх нечіткість та, у багатьох випадках, недостатнє фінансування. Дослідження нормативно-правових актів екологічного законодавства надало змогу виокремити з нього три підгалузі: природоохоронне законодавство, природоресурсове законодавство, антропоохоронне законодавство.
6. Ми вважаємо, істотними підставами неможливості систематизації природоохоронного, природоресурсового та антропоохоронного законодавства в Екологічному кодексі України є: по-перше, три чітко відмежовані одна від одної підгалузі екологічного законодавства: природоохоронне законодавство, природоресурсове законодавство, антропоохоронне законодавство; по-друге, суттєва різниця в об’єкті та колі відносин, які врегульовуються за допомогою окремої підгалузі екологічного законодавства; по-третє, величезна кількість нормативно-правових актів, які стосуються конкретно визначеної підгалузі екологічного законодавства. Розуміючи недосконалість природоохоронного і природоресурсового законодавства, насамперед, у запровадженні його на практиці, на нашу думку, правові норми природоохоронного законодавства необхідно систематизувати у Природоохоронному кодексі України, а природоресурсового - у Природоресурсовому кодексі України.
7. В результаті аналізу наукових праць щодо системи державного управління у галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів була виявлена відсутність єдиної думки вчених-правознавців щодо змісту поняття “об’єкт державного управління”. Ми вважаємо, що об’єктом державного управління охороною навколишнього природного середовища та раціональним природокористуванням є якість довкілля і доцільне використання природних ресурсів.
8. Ґрунтовний аналіз системи державного управління в галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів дозволив поділити принципи державного управління природоохоронною та природоресурсовою діяльністю на дві групи: перша група - загальні принципи державного управління природоохоронною та природоресурсовою діяльністю, друга група - структурні принципи державного управління природоохоронною та природоресурсовою діяльністю. Складовими першої групи доречно вважати: принцип законності, принцип демократизму, принцип об’єктивності та принцип ефективності, а складовими другої групи - цільовий принцип, організаційний принцип, функціональний принцип та процесуальний принцип. Викладена класифікація принципів державного управління дозволяє розглянути окремі частини його системи та встановити чи достатній їх рівень розвитку для забезпечення ефективного державного управління охороною навколишнього природного середовища і раціональним природокористуванням.
9. Державне управління охороною оточуючого людину середовища і раціональним природокористуванням можна класифікувати за наступними критеріями: по-перше, залежно від функцій державного управління (загальне та спеціальне державне управління охороною навколишнього природного середовища і раціональним природокористуванням); по-друге, за суб’єктивним складом державного управління (забезпечення охорони навколишнього природного середовища й раціонального природокористування окремими органами державної влади); по-третє, за об’єктивним складом державного управління (державне управління охороною чистоти води, атмосферного повітря та інше; державне управління з раціонального використання лісових ресурсів, земельних ресурсів тощо).
10. Для вдосконалення системи державного управління раціональним природокористуванням та охороною навколишнього природного середовища в Україні необхідно посилити заходи щодо: науково обґрунтованого планування, яке забезпечує раціональне використання природних ресурсів держави і охорону навколишнього природного середовища; удосконалення природоресурсового та природоохоронного законодавства; встановлення жорсткого контролю за реалізацією планів і додержанням законів у досліджуваних галузях.
11. В дисертаційній роботі проведений ґрунтовний аналіз повноважень та завдань загальних й спеціальних органів державного управління в галузях охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів, який дозволив виявити наступні недоліки їх діяльності та шляхи їх усунення:
- відсутність спеціальних законодавчих нормативно-правових актів, які б врегульовували повноваження, завдання та діяльність загальних природоохоронних і природоресурсових органів державного управління можна подолати шляхом прийняття законів України: “Про Верховну Раду України” та “Про Президента України”;
- відсутність законодавчого закріплення повноважень, завдань та діяльності спеціальних природоохоронних і природоресурсових органів державного управління можна усунути напрямом їх правової регламентації: по-перше, або у Природоохоронному та Природоресурсовому кодексах України (у разі прийняття їх Верховною Радою України) у окремих розділах щодо державного управління в галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, які вони повинні вміщувати у собі, або, по-друге, у спеціально прийнятому Верховною Радою України Законі України “Про спеціальні природоохоронні та природоресурсові органи державної влади”;
- непоодинокі випадки дублювання функцій міністерства і відомств у галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування можна викорінити завдяки негайному перегляду їх нормативно-правової бази діяльності з метою чіткого визначення і розмежування повноважень;
- відповідно до Указу Президента України “Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України” № 675/2005 від 20 квітня 2005 року в повноваження Міністерства охорони навколишнього природного середовища України входить як охорона надр, їх раціональне використання, так і розпорядження ними (видача спеціальних дозволів на користування ділянками надр, дозволів (ліцензій) на пошук (розвідку) й експлуатацію родовищ корисних копалин тощо) та ще й контроль за виконанням своїх вищезазначених повноважень. Аналогічна ситуація спостерігається в галузях атмосферного повітря, тваринного світу (крім мисливських тварин); рослинного світу (крім лісової рослинності); природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України. Напрямом усунення поєднання контролюючих функцій із господарсько-розпорядчими є створення спеціальних державних комітетів з вище перерахованих природних ресурсів.
12. Сучасні спеціальні природоохоронні та природоресурсові органи державного управління не можуть ефективно здійснювати свою діяльність, перш за все, через безперервні кадрові переміщення; структурні реорганізації; суперечливі один одному правові акти нормативно-правової бази їх діяльності, які на практиці виявляються недієвими; відсутність їх результативної співпраці з органами державного управління інших галузей народного господарства, органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями; недостатню матеріально-економічну базу; недосконалу систему державної служби.
13. Реалізація адміністративної реформи у галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування України повинна базуватися на світовому досвіді функціонування виконавчої влади в розвинених державах.
14. Структура ефективної системи спеціальних природоохоронних та природоресурсових органів державної влади повинна мати такий вигляд:
- Міністерство екології та природних ресурсів України - вища ланка;
- Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет України по водному господарству, Державний комітет лісового господарства України, Державний комітет України з геологічного вивчення та використання надр, Державний комітет України з атмосферного повітря, Державний комітет України з тваринного світу, Державний комітет України з рослинного світу нелісового походження, Державний комітет України з природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, а також Державна екологічна інспекція та Державна служба заповідної справи безпосередньо підпорядковуються Міністерству екології та природних ресурсів України.
15. Дослідження адміністративного законодавства показало відсутність повноцінної науково-теоретичної бази адміністративної відповідальності. Найбільш доречним визначенням поняття “адміністративна відповідальності в галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів”, яке може бути закріплене в законодавстві, ми вважаємо, таке: це вид юридичної відповідальності, яка передбачає заходи адміністративного впливу за протиправні й винні діяння, що порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища (довкілля); а “адміністративне правопорушення в галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів” - це винна, протиправна дія (або бездіяльність), яка порушує встановлений порядок охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, завдає шкоди природі, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
16. Органи (посадові особи), які мають право розглядати справи про адміністративні природоохоронні та природоресурсові правопорушення і накладати адміністративні стягнення у досліджуваних сферах, необхідно поділяти на дві групи: представниками першої групи є спеціальні органи державного управління та контролю у галузях охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування, а другої групи - органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення у всіх галузях народного господарства. Їх перелік закріплений у ст. 213 КУпАП.
17. Дослідження наукових праць дало змогу визначити специфіку адміністративної відповідальності за природоохоронні та природоресурсові правопорушення, а саме: формується внаслідок поєднання адміністративних та екологічних чинників у змісті таких правовідносин, а точніше у наявності в них екологічного підґрунтя; обумовлюється в основному характером правопорушень, їх причинами, суб’єктами правопорушень і порядком застосування до них заходів впливу. Специфічною ознакою адміністративних природоохоронних та природоресурсових правопорушень, яка виокремлює їх з загальної групи адміністративних правопорушень, є негативний вплив на навколишнє природне середовище та нераціональне використання природних ресурсів.
18. Недосконалість законодавства про адміністративну відповідальність у галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування є незаперечною. Вона виявляється у відсутності: по-перше, досконалого, дієвого на практиці спеціального кодифікованого акту про адміністративні правопорушення, який відповідав би вимогам сьогодення; по-друге, правової регламентації притягнення винних юридичних осіб до адміністративної відповідальності; по-третє, процесуального кодифікованого акту в справах про усі адміністративні правопорушення; по-четверте, законодавчо закріпленої системи спеціальних органів управління в галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів; по-п’яте, чітко визначеного переліку компетенції органів державного управління, громадських організацій в сферах охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування, в тому числі по застосуванню адміністративного примусу; по-шосте, законодавчого закріплення участі громадськості у прийнятті рішень у галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів.
19. На підставі дослідження законодавства України в дисертаційній роботі доведено, що суб’єктами адміністративних природоохоронних та природоресурсових правопорушень можуть бути юридичні і фізичні особи, у тому числі також іноземці та особи без громадянства, які вчинили адміністративні правопорушення, пов’язані з природокористування або навколишнім природним середовищем на території України або тієї, яка перебуває під її юрисдикцією. Щоб не виникало сумнівів щодо віднесення юридичних осіб до групи суб’єктів адміністративних природоохоронних та природоресурсових правопорушень надані суттєві аргументи. Удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за правопорушення в галузях охорони природи та раціонального природокористування можливе шляхом прийняття наступних законодавчих актів: законопроекту Кодексу України про адміністративні проступки; Кодексу України про адміністративну відповідальність юридичних осіб; Закону України “Про спеціальні природоохоронні та природоресурсові органи державної влади”; Закону України “Про екологічне виховання та освіту”. З метою зниження кількості адміністративних природоохоронних та природоресурсових правопорушень пропонується доповнення Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” розділом під назвою “Участь громадськості у прийнятті рішень у галузях охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів”.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. - К.: Ін Юре, 1997. - 48 с.
2. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 544 с.
3. Адміністративне право України: Посібник для підготовки до іспитів. - К.: Вид-во Паливода А.В., 2001. - 194 с.
4. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. - М.: Юрид. лит., 1966. - 183 с.
5. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юридичних факультетів вузів. - К.: Вентурі, 1996. - 208 с.
6. Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва О.Ю. Екологічне право України: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2000. - 216 с.
7. Бакай О.О. Правове забезпечення екологічного прогнозування: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.06. - Х., 2002. - 19 с.
8. Беленчук І.А. Адміністративне право України: Навч. посіб. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 176 с.
9. Бєляєва С.С. Діймо разом // Екологічний вісник. - 2003. - № 9-10. - С. 18-21.
10. Большаков П. Ліси: зберегти і примножити // Урядовий кур’єр. - 2007. - № 15. - С. 5.
11. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. - М.: Фонд “Правовая культура”, 1994. - 528 с.
12. Борейко В. Зберіг ліс у тюрму // Науковий світ. - 2005. - № 1. - С. 26-28.
13. Бредіхіна В.Л. Право громадян на безпечне навколишнє природне середовище: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.06. - Х., 2005. - 20 с.
14. Бринчук М.М. О понятийном аппарате экологического права // Государство и право. - 1998. - № 9. - С. 24-30.
15. Власов В.А. Советский государственный аппарат. - М.: Госиздат, 1959. - 181 с.
16. Вітовська І.В. Правове регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.06. - Х., 2004. - 20 с.
17. Водний кодекс України: Закон України від 6 червня 1995 року № 213/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 24. - ст. 189.
18. Водний кодекс УРСР від 9 червня 1972 року // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1972. - № 24. - ст. 200.
19. Воронцов А.И., Харитонова Н.З. Охрана природы: Учеб. пособие. - М.: Изд-во “Лесная промышленность”, 1977. - 160 с.
20. Гаєвський Б.А. Основи науки управління: Навч. посібник. - К.: МАУП, 1998. - 112 с.
21. Гамор Ф. Праліси: момент істини // Урядовий кур’єр. - 2006. - № 179. - С. 11.
22. Гетьман А.П., Здоровко Л.М. Регіональний екологічний контроль: теорія правового регулювання: Монографія. - К.: Інститут законод. передбачань і правової експертизи, 2004. - 216 с.
23. Гетьман А.П., Размєтаєв С.В. До питання розробки проекту Екологічного кодексу України // Екологічний вісник. - 2003. - № 3-4. - С. 20.
24. Гладков М.О., Міхеєв О.В, Галушин В.М. Охорона природи: Навч. посібник для студентів біологіч. спеціал. пед. ін-тів. - К.: Вища школа, 1980. - 232 с.
25. Гладков Н.А., Михеев А.В., Галушин В.М. Охрана природы: Учеб. пособие для студентов биолог. специал. пед. ин-тов.- М.: Просвещение, 1975. - 240 с.
26. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - ст. 144.
27. Государственное управление охраной окружающей среды в союзной республике / Под ред. Ю.С. Шемшученко. - К.: Наукова думка, 1990. - 280 с.
28. Грозовський І. Охорона природи в Запорозькій Січі // Право України. - 1997. - № 12. - С. 103-105.
29. Декрет “Про землю” від 26 жовтня 1917 року // СУ РСФСР. - 1917. - № 1. - ст. 3.
30. Декрет “Про ліси” від 27 травня 1918 року // Об охране окружающей среды: Сборник документов партии и правительства 1917-1985 гг. - М.: Политиздат, 1986. - 415 с.
31. Декрет “Про надра землі” від 30 квітня 1920 року // СУ РСФСР. - 1920. - № 36. - ст. 171.
32. Декрет “Про охорону пам’яток природи, садів і парків” від 16 вересня 1921 року // СУ РСФСР. - 1921. - № 65. - ст. 492.
33. Декрет “Про охорону рибних і звіриних угідь у Північному Льодовитому океані і Білому морі”, травень 1921 року // Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского правительства. - 1921. - № 49. - ст. 259.
34. Декрет “Про полювання” від 20 липня 1920 року // СУ РСФСР. -1920. - № 66. - ст. 297.
35. Декрет “Про строки полювання і право на мисливську зброю” від 29 травня 1919 року // СУ РСФСР. - 1919. - № 21. - ст. 256.
36. Декрет РНК УРСР “Про охорону лісів” від 26 лютого 1919 року // ЗП УРСР. - 1919. - № 16. - ст. 176.
37. Державне управління: Навч. посібник / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. - К.: Знання-Пресс, 2003. - 343 с.
38. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. - К.: Знання, 2000. - 203 с.
39. Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.
40. Екологічне законодавство України: Зб. нормат. актів / Відп. ред. І.О. Заєць. – К.: Юрінком Інтер, 2001. - 416 с.
41. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: ТОВ “Вид-во “Юридична думка”, 2005. - 848 с.
42. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / А.П. Гетьман, М.В. Шульга, В.К. Попов та ін.; За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. - Х.: Право, 2005. - 384 с.
43. Екологічне управління: Підручник / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський та ін. - К.: Либідь, 2004. - 432 с.
44. Економічна енциклопедія. - Т.2. - К.: Видав. центр “Академія”, 2001. – 847 с.
45. Економічна енциклопедія. - Т. 3. - К.: Видав. центр “Академія”, 2002. - 952 с.
46. Жмотов А.И. Государственное управление охраной природы в СССР. - Саратов, 1983. - 128 с.
47. Закон про соціалізацію землі від 27 січня 1918 року // СУ РСФСР. - 1918. - № 25. - ст. 346.
48. Законодавство України про землю: Земельний кодекс України. Нормативно-правові акти з земельних питань. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.
49. Заржицький О.С. Правові аспекти регіональної екологічної політики (на матеріалах Придніпровського регіону): Дис. … к.ю.н.: 12.00.06. - К., 2002. - 209 с.
50. Земельний кодекс України: Закон України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. - ст. 27.
51. Земельний кодекс УРСР від 8 липня 1970 року // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1970. - № 29. - ст. 205.
52. Зуєв В.А. Організаційно-правові аспекти природокористування та охорони навколишнього природного середовища: Дис. … к.ю.н.: 12.00.06. - Х., 2002. - 215 с.
53. Ільницька Н.В. Основи екологічного права. - Львів, 1997. – 124 с.
54. Казанцев Н.Д. О преподавании природоохранительного права в высших юридических учебных заведениях. - В кн.: Проблемы охраны природы. - Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1972. - 191 с.
55. Капінос П.І., Панасенко Н.А. Охорона природи. - К.: Вища школа, 1983. - 183 с.
56. Кирей В. Садам – квітнути, лісам – буяти // Урядовий кур’єр. - 2006. - № 73-74. - С. 2.
57. Киселев Н.Н. В гармонии с природой. - К.: Политиздат Украины, 1989. - 126 с.
58. Кисельов Г.С. Державна політика у сфері екології: закони, повноваження, контроль // Екологія та виробництво. - 2002. - № 10-11. - С. 8-28.
59. Коваленко Л.П. Адміністративно-правові заходи охорони навколишнього природного середовища: Дис. … к.ю.н.: 12.00.07. - Х., 2003. - 196 с.
60. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі, 1998. - 208 с.
61. Ковачев Д.А. Механизм правотворчества социалистического государства. Вопросы теории. - М.: Юрид. лит., 1977. - 112 с.
62. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 6 липня 2005 року № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 35-37. - ст. 446.
63. Кодекс України про адміністративні правопорушення. - Х.: ПП “ІГВІНІ”, 2006. - 272 с.
64. Кодекс України про адміністративні проступки: проект //http://zakon. rada. gov. ua.
65. Кодекс України про надра: Закон України від 27 липня 1994 року № 132/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 36. - ст. 340.
66. Кодекс УРСР про надра від 25 червня 1976 року // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1976. - № 27. - ст. 225.
67. Колбасов О.С. Экология: политика – право. - М.: Наука, 1976. - 230 с.
68. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 736 с.
69. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.
70. Конституция СССР от 7 октября 1977 года // Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик. - М.: Изд-во «Известия Советов народных депутатов СССР», 1977. - 48 с.
71. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - ст. 141.
72. Конституція УРСР від 20 квітня 1978 року // Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки. - К.: Політвидав України, 1978. - 54 с.
73. Копейчиков В.В. Механизм советского государства. - М.: Юрид. лит., 1968. - 189 с.
74. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп.- К.: МАУП, 2002. - 296 с.
75. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: держава, право, економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). 2-ге вид. - К.: Укр. інф.-прав. центр, 2001. - 390 с.
76. Куйбіда В.С. Принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування: Монографія. - К.: МАУП, 2004. - 432 с.
77. Курило В.І. Адміністративні проступки в галузі охорони навколишнього середовища: правова природа, природні та соціальні наслідки // Матеріали міжнар. наук.-теорет. конф., присвяченої до 80-річчя д.ю.н., проф., акад. АПрН України В.З. Янчука. - Київ, 26-27 травня 2005 р. / Під ред. В.М. Єрмоленка, В.І. Курила. - К.: Магістр-ХХІ сторіччя, 2005. - С. 262-264.
78. Курило В.І. Державний контроль за використанням та охороною земель як адміністративно-правовий інструмент забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції // Матеріали Міжнародного консорціуму аграрних ВУЗІВ. - К., 2003. - С. 220.
79. Курочкін О.С. Організація управління підприємством: Навч. посіб. - К.: МАУП, 1996. - 132 с.
80. Курочкін О.С. Управління підприємством (процесний аспект): Навч. посіб. - К.: МАУП, 1998. - 144 с.
81. Куян І.А. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення: Дис. … к.ю.н.: 12.00.07. - К., 2001. - 208 с.
82. Лазаренко Я. Розвиток лісового законодавства України // Право України. - 2003. - № 2. - С. 131-135.
83. Лазор О.Я. Державне управління у сфері реалізації екологічної політики в Україні: організаційно-правові засади: Монографія. - Львів: Ліга-Прес, 2003. - 542 с.
84. Лазор О.Я. Правове забезпечення здійснення державної екологічної політики // Наук. зб. № 1 (12). - Харків: ХРІДУ, 2002. - С. 118-124.
85. Лазор О.Я., Лазор О.Д. Екологічна політика України: історичний аспект // Матеріали науково-практичної конференції “Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи” (22 листопада 2001 р.). - Львів: ЛРІДУ УАДУ при Президентові України, 2001 р. - С. 204-207.
86. Лаптев И.П. Научные основы охраны природы. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1970. - 172 с.
87. Лісовий кодекс України: Закон України від 8 лютого 2006 року № 3404-IV // Урядовий кур’єр. Орієнтир. - 2006. - № 11. - С. 3-19.
88. Лісовий кодекс УРСР від 13 грудня 1979 року. - К.: Урожай, 1981. - 59 с.
89. Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посібник. - Вид. 2-ге, доп. та перероб. - К.: Атіка, 2003. - 576 с.
90. Малишко М.І. Екологічне право України: Навч. посібник. - К.: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2001. - 392 с.
91. Матеріали XXVII з’їзду КПРС. - М.: Политиздат, 1986. - 316 с.
92. Медведько О. Збережемо земельний фонд держави // Урядовий кур’єр. - 2006. - № 108. - С. 7.
93. Мірошниченко О.С. Адміністративно-правові засоби охорони земельних відносин в Україні: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.07. - Х., 2005. - 20 с.
94. Молдован В.В., Чулінда Л.І. Правознавство: Навч. посібник за модульно-рейтинговою системою. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 184 с.
95. Мороз Г.В. Правове регулювання участі громадськості в прийнятті рішень у галузі охорони довкілля: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.06. - К., 2006. - 20 с.
96. Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР. - К.: Вища школа, 1982. - 232 с.
97. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник. - К.: Знання, 2002. - 550 с.
98. Нагребецька І. Державна служба: європейські принципи і наші реалії // Урядовий кур’єр. - 2006. - № 64. - С. 4.
99. Новаковський Л. Земля нашої надії // Голос України. - 2005. - № 123. - С. 8-9.
100. Об охране окружающей среды: Закон РФ от 10 января 2002 года //http: //www. weldteam. ru.
101. Ожегов С.И. Словарь русского языка. - М.: Изд-во “Советская энциклопедия”, 1968. - 900 с.
102. Омелянчук І. Майбутнє лісу в твоїх руках // Урядовий кур’єр. - 2006. - № 71. - С. 16.
103. Основи водного законодавства СРСР і союзних республік від 10 грудня 1970 року // Відомості Верховної Ради СРСР. - 1970. - № 50. - ст. 566.
104. Основи законодавства СРСР і союзних республік про надра від 9 липня 1975 року // Відомості Верховної Ради СРСР. - 1975. - № 29. - ст. 435.
105. Основи законодавства СРСР і союзних республік про охорону здоров’я від 19 грудня 1969 року // Відомості Верховної Ради СРСР. - 1969. - № 52. - ст. 466; Відомості Верховної Ради СРСР. - 1979. - № 25. - ст. 438.
106. Основи земельного законодавства СРСР і союзних республік від 13 грудня 1968 року // Відомості Верховної Ради СРСР. - 1968. - № 51. - ст. 485.
107. Основи лісового законодавства СРСР і союзних республік від 17 червня 1977 року // Звід законів СРСР. - Т. 4. - С. 337-359.
108. Охрана окружающей среды: Учеб. для горн. и геологич. спец. вузов / С.А. Брылов, Л.Г. Грабчак, В.И. Комащенко и др.; Под ред. С.А. Брылова и К. Штродки. - М.: Высшая школа, 1985. - 272 с.
109. Охрана природы / А.Г. Банников, А.К. Рустамов, А.А. Вакулин; Под ред. А.Г. Банникова. - М.: Агропромиздат, 1985. - 287 с.
110. Охрана природы и природных ресурсов / Под ред. В.Д. Бондаренко. - Львов: Вища школа, 1985. - 192 с.
111. Павленко М.Г. Для нинішнього і майбутніх поколінь. - К.: Рад. школа, 1981. - 111 с.
112. Пейчев К.П. Правове регулювання відчуження земельних ділянок: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.06. - Х., 2005. - 20 с.
113. Петров В.В. Конституционные основы охраны природы в СССР и проблемы совершенствования советского природоохранительного законодательства в условиях научно-технического прогресса. - М.: Изд-во МГУ, 1978. - 192 с.
114. Петров В.В. Концепция правового механизма управления качеством окружающей природной среды СССР / Общество и природа. Сборник  Под ред. Т.С. Хачатурова. - М.: Изд-во МГУ, 1981. - С. 102-116.
115. Плотнікова О. Співвідношення екологічного права і екологічного законодавства // Право України. - 1997. - № 11. - С. 48-49.
116. Полянська Г.Н. Понятие охраны природы и природоохранительное законодательство // Сов. госуд. и право. - 1975. - № 9. - C. 24-31.
117. Прес-конференція в Мінприроди України // Рідна природа. - 1993. - № 2. - С. 20.
118. Примірний статут колгоспу від 28 листопада 1969 року // СП СССР. - 1969. - № 26. - ст. 150.
119. Природноресурсовое право и правовая охрана окружающей среды / Под ред. В.В. Петрова. – М.: Юрид. лит., 1988. - 512 с.
120. Про адміністративну відповідальність за порушення водного законодавства: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1 жовтня 1980 року // Відомості Верховної Ради СРСР. - 1980. - № 41. - ст. 845.
121. Про вдосконалення структури місцевих державних адміністрацій: Указ Президента України від 3 квітня 2005 року № 5932005  Офіційний вісник України. - 2005. - № 14. - ст. 707.
122. Про виключну (морську) економічну зону України: Закон України від 16 травня 1995 року № 162/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 21. - ст. 152.
123. Про відшкодування збитків, завданих державі порушенням водного законодавства: Постанова Ради Міністрів СРСР від 30 грудня 1980 року // Звід законів СРСР. - Т. 4. - С. 274-275.
124. Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - ст. 44.
125. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 року № 963-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - ст. 350.
126. Про деякі питання вдосконалення державного регулювання у сфері оцінки земель: Указ Президента України від 16 травня 2005 року № 795/2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 20. - ст. 1056.
127. Про деякі питання організаційно-правового забезпечення формування та регулювання ринку землі та захисту прав власників земельних ділянок: Указ Президента України від 25 липня 2006 року № 644/2006 // Урядовий кур’єр. - 2006. - № 140. - С. 13.
128. Про додаткові заходи по посиленню охорони природи і поліпшенню використання природних ресурсів: Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 1 грудня 1978 року // ЗП СРСР. - 1979. - № 2. - ст. 6.
129. Про докорінну перебудову справи охорони природи в державі: Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 7 січня 1988 року // ЗП СРСР. - 1988. - № 6. - ст. 14.
130. Про докорінну перебудову справи охорони природи в республіці: Постанова ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 18 листопада 1988 року // ЗП УРСР. - 1988. - № 11. - ст. 44.
131. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 року № 45/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 8. - ст. 54.
132. Про екологічну обстановку в республіці та засоби по її докорінному покращенню: Постанова Верховної Ради Української РСР, лютий 1990 року // Радянська Україна. - 1990. - 1 березня. - С. 5.
133. Про засоби по покращенню охорони природи Української РСР: Постанова ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР, червень 1958 року // ЗП УРСР. - 1958. - № 6. - ст. 106.
134. Про затвердження Державної програми стандартизації на 2006 – 2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 року № 229 // Урядовий кур’єр. Орієнтир. - 2006. - № 12. - С. 15-16.
135. Про захист тварин від жорстокого поводження: Закон України від 21 лютого 2006 року № 3447-IV // Урядовий кур’єр. Орієнтир. - № 13. - С. 2-8.
136. Про заходи по подальшому поліпшенню охорони природи і раціональному використанню природних ресурсів: Постанова Верховної Ради СРСР від 20 вересня 1972 року // Відомості Верховної Ради СРСР. - 1972. - № 39. - ст. 346.
137. Про заходи по подальшому посиленню охорони надр і поліпшенню використання корисних копалин: Постанова Верховної Ради СРСР від 9 липня 1975 року // Відомості Верховної Ради СРСР. - 1975. - № 29. - ст. 434.
138. Про земельну реформу: Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року № 563-ХII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 10. - ст. 100.
139. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 21 грудня 2006 року N 514-V // Офіційний вісник України. – 2007. - № 6. - ст. 207.
140. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 22 грудня 2005 року № 3277-IV // Відомості Верховної Ради Укр