ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПРИ ВЕКСЕЛЬНИХ РОЗРАХУНКАХ

Краткое описание

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ
ПИТАННЯ ОБІГУ ВЕКСЕЛІВ В УКРАЇНІ
10
1.1. Становлення вексельного обігу в Україні та пов’язаних з ним фінансово-правових відносин 10
1.2. Особливості стягнення мита за вексельні бланки 30
1.3. Оподаткування при здійсненні вексельних розрахунків 35
1.4. Проблеми розширення використання векселів у господарській діяльності та контроль Національного банку України за їх обігом 59
Висновки до розділу І 96
РОЗДІЛ 2.
ВИКОРИСТАННЯ НОВИХ ВИДІВ ВЕКСЕЛІВ
У ФІНАНСОВО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИНАХ 101
2.1. Використання нових видів векселів при формуванні Державного бюджету України та здійсненні бюджетних видатків 101
2.2. Проблеми обігу векселів Державної податкової адміністрації України 135
Висновки до розділу 2 176
ВИСНОВКИ 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 187
ДОДАТКИ 206

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В усіх розвинутих країнах світу одним із атрибутів демократії є розвинуте законодавство, яке регулює фінансово-правові відносини суспільства. В Україні інститути фінансового права є ще недостатньо розвиненими. Це стримує розвиток господарської діяльності в державі, ставить перешкоди у розрахунках із Державним бюджетом України та державними цільовими фондами.
У практиці реалізації фінансово-правових відносин застосовуються різні методи і форми розрахунків. Однією із форм відстрочки сплати податків та інших обов’язкових платежів до бюджету є застосування векселів у розрахункових відносинах, що регулюються фінансовим правом. Норми фінансового права щодо цих відносин являють інститут даної галузі права.
Ринкові реформи в Україні здійснили вплив на стан вексельних розрахунків і спонукають до здійснення змін у законодавстві стосовно порядку проведення безготівкових розрахунків.
Неврегульованість фінансово-правових відносин у сфері вексельного обігу ще наприкінці ХІХ століття спонукали вчених до дослідження теоретичних питань у даній галузі. В юридичній літературі правової школи дореволюційної Росії питання вексельного обігу досліджували вчені Г.Г. Шершеневич, П.П. Цитович, М.М. Агарков, Н.Д. Сілін, А.Н.Яснопольский.
Проблеми організаційно-правових та фінансово-правових відносин, що виникають при вексельних розрахунках, досліджувались у працях вітчизняних вчених: В.Б. Авер‘янова, О.М. Бандурки, Д.А. Бекерської, Ю.П. Битяка, Л.Р. Білої, Л.К. Воронової, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, М.П. Кучерявенка, А.А. Нечай, О.П. Орлюк, Н.Ю. Пришви, П.С. Пацурківського, О.П. Рябченко, Л.А. Савченко, Л.К. Царьової, В.К. Шкарупи та інших.
Вексельні розрахунки є однією із складових частин безготівкових розрахунків. Аналіз порядку проведення вексельних операцій та відповідності його законодавству є першим і найважливішим етапом у вдосконаленні розрахунків у державі. Використання вексельного обігу на даному етапі розвитку економіки через недослідженість фінансово-правових відносин призвело до ряду проблем у формуванні дохідної частини державного бюджету, зокрема: виникли труднощі виконання Державного бюджету України; ускладнився контроль за поточними доходами і видатками бюджетів усіх рівнів. Крім того, проблеми, що виникають при здісненні розрахунків векселями, обтяжуються неспроможністю або небажанням векселедавців оплачувати їх при пред’явленні.
Виходячи з викладеного вище, виникає пряма потреба в удосконаленні вітчизняного законодавства, що регулює застосування векселів при розрахунках суб’єктів господарювання із державним бюджетом та оподаткуванні прибутку суб’єктів господарювання, отриманих ними внаслідок проведення розрахунків векселями.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає програмам діяльності Кабінету Міністрів України, які були прийняті у 2003-2005 роках, зокрема: Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Відкритість. Дієвість. Результативність” (затверджена Постановою Верховної Ради України
№ 729-IV від 17.04.03 р.), Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Послідовність. Ефективність. Відповідальність” (затверджена Постановою Верховної Ради України № 1602-IV від 16.03.04 р.).
Спрямованість дисертаційного дослідження визначається Програмою наукових досліджень Національної академії державної податкової служби України відповідно до фундаментальної теми “Правові основи здійснення фінансового контролю Державною податковою адміністрацією України. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства” (державний реєстраційний номер 0102U000477), плану науково-дослідної роботи кафедри конституційного та адміністративного права транспортного університету на 2004-2005 рр.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення кола відносин, змістом яких є вексельні розрахунки, що підлягають регулюванню фінансово-правовими нормами, розробка теоретичних та практичних науково-обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на вдосконалення розрахунків за державними обов’язковими платежами.
Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:
вивчити стан вексельних розрахунків в Україні і пов’язаних з ними організаційних та фінансово-правових відносин;
з’ясувати особливості стягнення державного мита за вексельні бланки;
дослідити питання оподаткування прибутків, отриманих від здійснення розрахунків векселями між суб’єктами господарської діяльності;
охарактеризувати функцію контролю Національного банку України за порядком обігу векселів у розрахунках між суб’єктами господарювання;
запропонувати шляхи удосконалення організаційних і фінансово-правових відносин, що виникають при вексельних розрахунках.
Об’єктом дослідження є організаційно-правові та фінансово-правові відносини у сфері безготівкових розрахунків векселями.
Предметом дослідження є регулювання фінансово-правовими нормами обігу розрахунків різними видами векселів між державними органами виконавчої влади і суб’єктами господарювання.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які знаходять широке застосування у сучасній науці фінансового права. При проектуванні структури дисертаційної роботи незамінним став логічний метод, який дозволив перейти від поняття векселя до їх видів, розглянути складові та механізми вексельних розрахунків та різного роду порушень у організаційних та фінансово-правових відносинах, що виникають при вексельних розрахунках.
Системний метод використано при розробці понятійних і методологічних проблем під час здійснення вексельних розрахунків. Він дозволив розглядати розрахунки векселями як систему структурних елементів, що взаємодіють між собою та виконують певні функції стосовно один одного.
Історично-правовий метод дав змогу провести аналіз виникнення, становлення та подальшого розвитку організаційних та фінансово-правових відносин, що виникають при вексельних розрахунках. Метод порівняльно-правового аналізу дозволив провести вивчення теоретичних положень, матеріалів юридичної практики щодо відносин у сфері вексельних розрахунків.
Широке застосування у дисертаційному дослідженні знайшов метод прогнозування при розробці рекомендацій щодо удосконалення процесу здійснення організаційно-правових та фінансово-правових відносин в сфері вексельного обігу та пропозицій щодо створення системи податкових судів.
Дослідження окремих питань роботи зумовило необхідність використання статистичного методу для з‘ясування ефективності норм, які регламентують фінансово-правові та організаційні відносини, що виникають при вексельних розрахунках.
Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативно-правові акти з державного управління та фінансового права, а також з питань вексельного обігу в Україні. При написанні дисертаційної роботи проаналізовано монографії та статті вітчизняних та зарубіжних авторів кінця ХІХ – початку ХХ століття, видання радянського та сучасного українського періодів з питань регулювання організаційних та фінансово-правових відносин.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше комплексно досліджено організаційні та фінансово-правові аспекти вексельних розрахунків в Україні, а також функції державного контролю за суб’єктами господарської діяльності при вексельних розрахунках між ними.
У процесі розв’язання поставлених задач отримано такі найбільш суттєві результати:
вперше у вітчизняній науці фінансового права дана комплексна характеристика особливостей оподаткування прибутків, отриманих у результаті здійснення господарських операцій із застосуванням векселів;
запропоновано заходи щодо унеможливлення несплати зобов’язань за вексельними розрахунками з державою, що пов’язані з особливостями стягнення державного мита за бланки векселів;
обґрунтована доцільність застосування комбінованих розрахунків з бюджетом, а також використання нових видів векселів;
сформульовано авторські пропозиції щодо нових форм контролю Національного банку України за проведенням розрахунків векселями та його реагування на відповідні порушення законодавства;
обґрунтовано необхідність використання векселів Державної податкової адміністрації України і казначейських векселів та запропоновано шляхи підвищення ефективності використання цих видів векселів для наповнення державного бюджету;
вперше зроблено висновок про необхідність запровадження державного реєстру опротестованих векселів;
запропоновано авторські критерії визначення способів реалізації норм фінансового права при вексельних розрахунків як об‘єкта регулювання;
вперше узагальнено результати реалізації фінансово-правових норм, що регулюють відносини вексельних розрахунків в зарубіжних країнах та в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться в дисертаційному дослідженні, сприятимуть становленню та подальшому вдосконаленню організаційного та фінансово-правового регулювання відносин, що виникають при здійсненні безготівкових розрахунків векселями.
Сформульовані в дисертації теоретичні і практичні висновки та пропозиції можуть бути використані:
у науковій діяльності – для обґрунтування моделі організаційно-правових та фінансово-правових відносин у сфері вексельного обігу в Україні, яка б віддзеркалювала їх повноту, прозорість і нову якість, характерну для демократичного суспільства;
у законотворчій діяльності – як теоретичний матеріал для вдосконалення норм, що регулюють окремі види фінансово-правових відносин;
у навчальному процесі – при підготовці розділів підручника “Фінансове право” і “Банківське право”, посібника з курсу “Державні фінанси”;
у просвітницькій роботі – з метою правового виховання населення, підвищення рівня правової культури державних службовців.
Наукові положення, оцінки, пропозиції та висновки, отримані в результаті дисертаційного дослідження, можуть скласти підґрунтя для подальших наукових пошуків і розвитку законодавства у галузі фінансового права.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано і обговорено на кафедрі конституційного та адміністративного права Національного транспортного університету (м. Київ). Основні теоретичні та методологічні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались під час проведення науково-практичної конференції “Фінансова та податкова система України: сучасний стан і шляхи вдосконалення” (2000 р., м. Ірпінь), науково-практичної конференції “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення” (грудень 2000 р., м. Ірпінь), міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (травень 2001 р., м. Ірпінь), науково-практичної конференції “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” (грудень 2001 р., м. Ірпінь).
Запропоновані у роботі пропозиції щодо організації і регулювання фінансово-правових відносин, що виникають при безготівкових розрахунках векселями та оподаткування прибутків, отриманих від здійснення вексельних операцій були прийняті до впровадження:
Міністерством фінансів України при розробці проектів Бюджетного та Податкового кодексів України, а також як пропозиції щодо внесення змін до діючих законів України: “Про Національний банк України” і “Про банки і банківську діяльність”, “Про вексельний обіг в Україні” та нормативних актів Кабінету Міністрів України стосовно регулювання вексельного обігу та щодо створення в Україні Єдиної національної інформаційної системи “Вексель” (довідка №071-207 від 14.03.2003 р.);
як методика проведення спільних контрольних дій Державної податкової інспекції та Контрольно-ревізійного управління у м. Ірпінь, для роз‘яснення суб‘єктам господарювання діючого податкового законодавства у сфері безготівкових розрахунків векселями (довідка №1523/10/01-0 від 19.02.2003 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 4-х наукових статтях, розміщених у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які включають 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації – 187 сторінок. Список використаних джерел складається із 189 найменувань, розміщених на 17 сторінках; додатки – на 3 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В Україні регулювання обігу векселів у товарно-грошових відносинах здійснюється господарським, цивільним, фінансовим правом тощо. При оподаткуванні доходів, що виникають внаслідок використання вексельних розрахунків, при стягненні мита за вексельні бланки, обігу казначейських векселів та векселів Державної податкової адміністрації у сфері фінансово-правових відносин існують певні особливості та виникають проблеми правового характеру.
З метою системного розгляду вищезгаданих проблем автор запропонував їх розвиток умовно поділити на три етапи створення і введення в дію:
перший етап – з 1988 року до 1994 року;
другий етап – з 1994 року до 1996 року;
третій етап – з 1996 року дотепер.
На першому етапі не всі механізми вексельного обігу працювали, але в Україні активізувалась діяльність щодо створення і використання законодавчої бази у сфері вексельного обігу. На другому етапі вирішувалась проблема ліквідації взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України. З цією метою був підписаний Указ Президента України "Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України". На третьому етапі на фінансовому ринку з'явились і були введені в обіг нові види векселів, зокрема казначейські, податкові, пенсійні та значно розширилось використання векселів комерційних банків. У зв'язку з цим загострилась проблема оплати суб'єктами господарювання державного мита за вексельні бланки. Автор запропонував механізм згідно з яким при здійсненні банківськими установами передплати за бланки векселів, які в подальшому будуть реалізовані суб'єктам господарювання, забезпечиться систематичне надходження коштів до Державного бюджету України у вигляді державного мита за вексельні бланки.
Державна податкова адміністрація України своїм рішенням зобов‘язала органи податкової служби стягувати податок на додану вартість при бартерних операціях з використанням векселів. Але частина вартості векселів, оплачена грошовими коштами, не може бути об’єктом оподаткування податком на додану вартість, а тому сума податку не нараховується і не сплачується. Крім того, у разі, якщо вексель використовується в бартерних операціях, то на підставі Закону України “Про податок на додану вартість”, абзац 3 п. 4.8 статті 4, податкові зобов’язання на суму векселя також не нараховуються. Автор запропонував вирішувати проблеми, пов'язані із неоднозначністю трактування податкового законодавства суб'єктами фінансово-правових відносин, за допомогою органу податкової юстиції. З цією метою пропонується розробити і прийняти Закон України "Про Податковий суд України".
Підзаконні акти, які регулюють організаційні та фінансово-правові відносини у сфері обігу нових видів векселів, містять визначення окремих термінів, які не відповідають діючому законодавству. Тому однією з пропозицій автора є приведення термінології Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, у відповідність із законами України, зокрема Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".
В Україні, центральний банк як гарант стабільності національної грошової одиниці, виявляє обережність в роботі з векселями у зв'язку з загрозою виникнення безконтрольності емісійних процесів та зростанням темпів інфляції в економіці. Для забезпечення належного контролю за емісійними процесами, викликаними обігом векселів, автором запропоновано створити бази даних про видані та оплачені векселі. Структури і механізми діяльності таких банківських систем повинні бути однаковими у кожній банківській установі. З часом необхідно буде провести роботу щодо об'єднання таких інформаційних систем в Єдину загальноукраїнську інформаційну систему "Вексель".
Вексель можна використовувати і в схемі цільового вексельного кредитування при купівлі нерухомості у Регіональному відділенні Фонду державного майна у м. Києві. В основі схеми – надання банками кредитів покупцям нерухомості у Регіональному відділенні Фонду державного майна у м. Києві пакетами векселів. З настанням строків оплати векселі оплачуються банком, а надходження від оплати векселів направляються до місцевого бюджету. На нашу думку, реалізація вищезапропонованої схеми матиме позитивні результати. Її застосування змінює порядок використання безстрокової розстрочки, що в даний час надається орендаторам при укладанні договору.
Внаслідок того, що не всі векселедавці здатні своєчасно виконувати свої зобов’язання, з’являються опротестовані векселі, облік яких не здійснюється жодною установою України. Неоплата векселів загострює проблему неплатежів в економіці України. На думку автора, використання суб’єктами господарювання певних механізмів, зокрема: системи лімітування вексельного кредиту, інкасації і доставки векселів, в тому числі іногородніх, спрощеної системи стягнення по векселям, матимуть позитивний вплив на стабілізацію грошового обігу в країні, як на одну з головних умов вирішення кризи неплатежів. Виконання комплексу вищезгаданих механізмів повинен і здатен вирішувати Національний банк України, як гарант стабільності національної грошової одиниці. Крім того, в Україні не існує єдиної інформаційної системи опротестованих векселів. Таку інформаційну систему могла б створити Державна комісія з цінних паперів та фондової біржі або Національний банк України.
Відповідно до законодавчих та підзаконних актів казначейські векселі використовуються з метою:
 погашення кредиторської заборгованості за згодою відповідних кредиторів;
 зарахування сплати податків і зборів до Державного бюджету України.
У той же час, залишаються проблеми використання казначейських векселів як при наповненні дохідної частини Державного бюджету, так і при здійсненні видатків на оплату казначейських векселів. Однією з причин такого становища є те, що операції з казначейськими векселями здійснюють підприємства, які випускають високоліквідну продукцію. Такі підприємства уникають сплати обов’язкових платежів до Державного бюджету України грошовими коштами. У зв’язку з вищевикладеним автор наголосив на нагальній потребі здійснювати сплату податків і зборів підприємствами, виключно в грошовій формі, як це і передбачається відповідними законами про державний бюджет на кожний рік.
У даній роботі автор показав інші негативні наслідки використання казначейських векселів за механізмами, встановленими відповідними підзаконними актами, зокрема: використання казначейських векселів сприяє порушенню фінансової дисципліни і збільшенню розміру дефіциту Державного бюджету України, оскільки перенесення зобов’язань за казначейськими векселями на наступний рік не передбачено законом про державний бюджет на наступний рік. Крім того, при обігу казначейських векселів стає проблемним дотримання принципу обгрунтованості при виконанні бюджету через відсутність інформації про суми пред’явлених до оплати векселів.
Отже, неврегульованість відносин у сфері обігу векселів Державного казначейства України створила правову невизначеність, ліквідувала прозорість при виконанні Державного бюджету України в частині погашення бюджетної заборгованності суб’єктами господарювання, усунула регіональні органи Державного казначейства від поточного фінансового контролю за доходами і видатками Державного бюджету України.
Економічна ситуація в Україні спонукає до використання нових видів фінансових інструментів з метою наповнення Державного бюджету України. Доцільним було б скористатися досвідом Російської Федерації, де використовуються цінні папери під назвою "складські свідоцтва". Дані цінні папери використовують підприємства, котрі мають товарні запаси на складах. Ідея застосування складських свідоцтв є позитивною, але без розробки і прийняття досконалої законодавчої бази в Україні неможливо будувати фіскальні проекти державного масштабу.
Заслуговують на увагу підходи уряду до вирішення проблеми неплатежів і наповнення бюджету за рахунок обігу нових видів векселів, зокрема векселів Державної податкової адміністрації України, та аналізу вирішення проблем, пов’язаних з обігом та оподаткуванням векселів Державної податкової адміністрації України. Так, видача податкового векселя застосовується в якості альтернативи сплати суми податкового зобов’язання, що виникає при імпорті товарів. Тобто, суб’єкти господарювання, працюючи з векселями ДПА України, отримують ряд переваг при здійсненні своєї діяльності, зокрема:
а) використання векселя ДПА України є відстрочкою для сплати податку на додану вартість при ввезенні товарів, як мінімум, на тридцять календарних днів, а у податковому плануванні – на більший термін;
б) використання векселя ДПА України дозволяє платнику податку економити обігові кошти;
в) платник податку на додану вартість не зобов’язаний оплачувати вексель грошовими коштами, а тільки має на це право.
У той же час, якщо податковий вексель складається в трьох примірниках, то на банківську установу безпідставно покладаються витрати на видачу бланків векселів для суб’єктів господарювання. Думається, що було б вірним покласти витрати щодо сплати за бланки векселів на суб’єктів підприємницької діяльності – отримувачів векселів. У такому разі продаж вексельних бланків платнику податку на додану вартість одночасно надає останньому статус платника державного мита за вексельні бланки.
У роботі автор обгрунтував необхідність уточнення окремих норм “Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України”. Зокрема, запропоновано текст пункту 13 вказаного Порядку викласти в новій редакції: "При видачі податкового векселя в одному кварталі з оплатою в іншому, його погашення проводиться з урахуванням валютного (офіційного) курсу Національного банку України, що діє на день настання терміну платежу та ставок акцизного збору на момент видачі такого векселя". Крім того, у підзаконних актах України, що регулюють розрахунки векселями, використовується термінологія, незакріплена вітчизняним законодавством.
Так, у законах, що регулюють обіг векселів, не дано визначення операції "погашення". Тому автор запропонував у вищезгаданому підзаконному акті термін "погашення" замінити терміном "оплата" або в Законі України "Про обіг векселів в Україні" дати визначення терміну "погашення векселя".
При митному оформленні ввезеного (пересланого) на митну територію України товару сума податкового зобов’язання за однією вантажною декларацією не може бути частково оплачена векселем, а частково –коштами. На думку автора, необхідно внести відповідні зміни у "Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України" з метою забезпечення постійного надходження грошових коштів до бюджету. Крім того, автор пропонує органам податкової служби активно застосовувати методи податкового планування органами податкової служби з метою систематичного і повного наповнення за певними статтями доходів Державного бюджету України з урахуванням відстрочок і розстрочок щодо сплати коштів з використанням податкових векселів.
Безсумнівно, що в даній роботі розглянуті не всі проблеми, які виникають в організаційних і фінансово-правових відносинах, що виникають при вексельних розрахунках. Щодо розгляду тих проблем, про які йдеться в дисертації, то не всі фахівці мають однакові погляди щодо їх вирішення. Але, на нашу думку, шляхи, запропоновані автором, допоможуть удосконалити діюче законодавство і механізми вексельних розрахунків в Україні, а також врегулювати і привести у відповідність організаційні та фінансово-правові відносини, що виникають при здійсненні вексельних розрахунків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Уніфікований закон про переказні векселі і прості векселі від 7.06.1930 р. //Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”. – 1997. – № 9. – С. 63-83.
3. Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі і прості векселі” від 7.06.1930 р. № 358 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”. – 1997. – №9. – C. 63-65.
4. Про урегулювання колізій законів про переказні векселі і прості векселі: Конвенція від 7.06.1930 р. № 359 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”. – 1997. – № 9. – С. 83-86.
5. Про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів: Конвенція від 7.06.1930 р. № 360 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”. – 1997. – № 9. – С. 87-90.
6. Про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі : Конвенція Організації Об‘єднаних Націй від 9.12.1988 р. // www.rada.gov.ua.
7. Бюджетний кодекс України : Кодекс України вiд 21.06.2001 р. № 2542-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37. – Ст. 189.
8. Господарський кодекс України : Кодекс України вiд 16.01.2003 р. №436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – № 18. – Ст. 144.
9. Цивільний кодекс України : Кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – № 40. – Ст. 356.
10. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон УРСР від 16.04.1991 р. №959 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – С. 377.
11. Про цінні папери і фондову біржу: Закон УРСР від 18.06.1991 р. № 1201-XII // Відомості Верховної Ради України.  1991.  № 38.  Ст. 508.
12. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. № 1576-XII //Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
13. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р. № 2343-XII // Відомості Верховної Ради України.  1992.  № 31.  Ст. 440.
14. Про державний внутрішній борг: Закон України від 16.09.1992 р. № 2605 //Відомості Верховної Ради.  1992.  № 41.  Ст. 598.
15. Про заставу: Закон України від 2.11.1992 р. № 2654-XII // Відомості Верховної Ради України.  1992.  № 47.  Ст. 642.
16. Про державне мито: Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 // Відомості Верховної Ради України.  1993.  № 13.  Ст. 113.
17. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 // Відомості Верховної Ради України.  1993.  № 17.  Ст. 184.
18. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті : Закон України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 40. – Ст. 364.
19. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – Ст. 28.
20. Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби: Закон України від 15.09.1995 р. № 329/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995.  № 40. – Ст. 297.
21. Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах: Закон України від 15.09.1995 р. № 327/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995р.  № 32. – Ст. 255.
22. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.1996 р. №93/96-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1996.  № 19. – Ст. 80.
23. Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої : Закон України від 07.05.1996 р. № 178/96-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 28. – Ст. 131.
24. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 р. № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292.
25. Про систему оподаткування: Закон України від 18.02.1997 р. № 77/97-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 16. – Ст. 119.
26. Про податок на додану вартість: Закон України від 3.04.1997 р. №168/97-ВР // Відомості Верховної Ради.  1997.  № 21.  Ст. 156.
27. Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" : Закон України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181.
28. Про внесення змін до Закону України “Про податок на додану вартість”: Закон України від 26.09.1997 р. № 550/97-ВР //Відомості Верховної Ради.  1998.  №51.  Ст. 305.
29. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України від 10.12.1997 р. № 710/97-ВР //Відомості Верховної Ради України.  1998.  № 15.  Ст. 67.
30. Про внесення зміни до статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”: Закон України від 25.12.1998 р. № 368-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 7. – Ст. 54.
31. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999 р. – № 29. – Ст. 238.
32. Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі: Закон України від 6.07.1999 р. № 826-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 291.
33. Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі : Закон України від 6 липня 1999 року № 827-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 291.
34. Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів : Закон України від 6 липня 1999 року № 828-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 292.
35. Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності : Закон України 15 липня 1999 року № 977-XIV //Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 39. – Ст. 357.
36. Про Державний бюджет України на 2000 рік: Закон України від 17.02.2000 р. № 1458-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2000. – № 11. – Ст. 397.
37. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування: Закон України від 2.03.2000 р. № 1523-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000.  № 20. – Ст. 149.
38. Про внесення змін до деяких законів України у зв‘язку з прийняттям Закону України “Про Рахункову палату”: Закон України від 18.05.2000 р. № 1746-ІII // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 35 – Ст. 282.
39. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7.12.2000 р. №2121-ІII // Офіційний вісник України. – 2001. – № 1. – Ст. 1.
40. Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами : Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №10. – Ст. 44.
41. Про обіг векселів в Україні: Закон України від 5.04.2001 р. № 2374-ІІІ //Офіційний вісник України. – 2001. – № 17 – Ст. 731.
42. Про внесення змін до Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” : Закон України від 4.10.2001 р. № 2761-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №6. – Ст. 40.
43. Про Державний бюджет України на 2002 рік : Закон України від 20.12.2001р. № 2905-III // Офіційний вісник України. – 2002. – № 2 – Ст.50.
44. Про внесення змін до деяких законів України про оподаткування, виробництво та обіг підакцизних товарів : Закон України від 24.10.2002 р. №195-IV // Офіційний вісник України. – 2002. – № 47. – Ст. 9.
45. Про Державний бюджет України на 2003 рік : Закон України від 26.12.2002р. № 380-IV //Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №10. – Ст. 86.
46. Про Державний бюджет України на 2004 рік : Закон України від 27.11.2003р. № 1344-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 17-18 – Ст. 250.
47. Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”: Закон України від 18.03.2004 р. № 1622-ІV // Відомості Верховної Ради України – 2004. – № 25. – Ст. 353.
48. Про сплату державного мита за вексельні бланки: Указ Президента України від 2.11.1993 р. № 504/93 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”. – 1997. – № 9. – С. 24.
49. Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України : Указ Президента України від 4.10.1994 р. № 566/94 // Урядовий кур'єр. – 1994. – № 154-155. – С. 13-14.
50. Про внесення змін до Указу Президента України від 2.11.1993 р. № 504 : Указ Президента України від 22.12.1994 р. № 798/94 // Урядовий кур'єр. – 1995.  № 13-14. – С. 17.
51. Про розширення сфери обігу векселів: Указ Президента України від 26.07.1995 р. № 658/95 // Закони і нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”. – 1997.– № 9. – С. 26.
52. Про деякі зміни в оподаткуванні : Указ Президента України від 7.08.1998р. № 857/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 32. – С. 12.
53. Про скасування постанов Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1998 року № 1573 та від 6 березня 1999 року №321: Указ Президента України від 24.12.1999 р. № 1618/99 // Офіційний вісник України.  2000.  № 52.  С.18.
54. Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України : Указ Президента України від 14.09.1994 р. № 530/94 // Урядовий кур‘єр. – 1994 – № 145 (440). – С.2.
55. Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" : Указ Президента України від 06.28.1999 р. №746/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 26. – С.27.
56. Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень: Указ Президента України від 14.07.2000 р. № 891/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 29. – Ст.1205.
57. Про застосування векселів в господарському обороті України: Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 р. № 2470-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.  1992.  № 35.  Ст. 516.
58. Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономіч-них договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті: Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995 р. № 444 // Зібрання постанов Уряду України.  1995. – № 9. – 243 с.
59. Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України: Постанова Кабінету Міністрів України від 1.10.1997 р. № 1104 // Офіційний вісник України.  1997.  №41. – С. 26.
60. Про випуск казначейських векселів на погашення боргу КП "БО Інтербуд" Української спілки ветеранів Афганістану перед акціонерним товариством "Укрінбанк" : Постанова Кабінету Міністрів від 16.03.1998р. № 293 //Урядовий кур‘єр. – 1998. – № 89-90. – С. 5.
61. Про затвердження порядку видачі та погашення податкових векселів, що підтверджують зобов'язання сплати суми акцизного збору і видаються суб'єктами підприємницької діяльності у разі отримання спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.02.1999 р. № 275 //Офіційний вісник України. – 1999. – № 9. – С. 27.
62. Про додаткові заходи щодо мобілізації доходів Державного бюджету України у 1999 році: Постанова Кабінету Міністрів України від 7.09.1999р. № 1648 // Офіційний вісник України.  1999.  № 36.  С. 18.
63. Про проведення відкритих аукціонів з продажу права вимоги за простроченою більше ніж два роки заборгованістю юридичних осіб-резидентів щодо відшкодування витрат Державного бюджету України, пов'язаних з виконанням гарантійних та кредитних зобов'язань Кабінету Міністрів України : Постанова Кабінету Міністрів України вiд 28.09.2000р. № 1475 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 40. – Ст.1684.
64. Про заходи щодо забезпечення виконання Державного бюджету України у I кварталі 2002 року : Постанова Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. №21 //Офіційний вісник України. – 2002. – № 2. – Ст. 69.
65. Про скасування постанов Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2002р. № 1392 і від 27 вересня 2002 р. № 1467 : Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2002 р. № 1580 // Офіційний вісник України. – 2002. – №44. – Ст. 2009.
66. Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, що видаються до отримання спирту етилового, який використовується на виготовлення окремих видів товарів : Постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. № 247 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 9. – Ст. 391.
67. Про затвердження Порядку компенсації у 2005 році виробникам - суб'єктам підприємницької діяльності додаткових витрат, пов'язаних з підвищенням з 1 січня 2004 р. ставки акцизного збору на спирт етиловий, що використовується для виготовлення лікарських засобів : Постанова Кабінету Міністрів від 30.12.2003 р. № 2077 // Офіційний вісник України. – 2004. – №52. – Ст. 2822.
68. Постанову КМУ від 10.01.2002 р. № 21 в частині обмеження застосування податкових векселів скасовано : Постанова Вищого господарського суду України від 10.09.2002 р. № 25/144 // Бухгалтерия. Налоги. Бизнес. – 2003 р. – № 7.
69. Про заходи щодо розв'язання кризи платежів і підтримки вітчизняних виробників : Розпорядження Президента України від 22.05.1995 р. №88/95-рп // Урядовий кур'єр. – 1995. – № 79.
70. Про затвердження Інструкції “Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями” : Постанова Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136 //Офіційний вісник України. – 1999. – № 22. – С. 131.
71. Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України : Постанова Національного банку України від 16.12.2002 р. № 508 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 10. – Ст. 444.
72. Про затвердження Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій : Постанова Національного банку України від 24.12.2003 р. № 584 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 4. – Ст. 177.
73. Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті : Постанова Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 13. – Ст.908.
74. Про результати перевірки впливу діяльності державного підприємства Українське спеціалізоване фінанасове підприємство “Укрспецфін” на виконання Державного бюджету України : Постанова Колегії Рахункової палати України // К.: Рахункова Палата України. – 1999. – Випуск 9. – С.7.
75. Висновки про виконання Державного бюджету України та використання бюджетних коштів за 2003 рік : Підготовлено департаментом контролю та аналізу бюджетів України і затверджено Постановою Колегії Рахункової палати від 06.05.2004 р. № 9-1 // К.: Рахункова Палата України. – 2004. – Випуск 8. – 75 с.
76. Про результати аналізу ефективності заходів, передбачених Законом України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”, щодо управління державним боргом : Підготовлено департаментом контролю державного боргу та діяльності банківських установ // К.: Рахункова Палата України. – 2004. – Випуск 11. – 38 с.
77. Про впровадження обігу казначейських векселів: Наказ Міністерства фінансів України від 9.12.1997 р. № 269 // Офіційний вісник України.  1998.  № 2.  С. 198.
78. Про затвердження форми довідки про стан погашення податкових векселів, що підтверджують зобов'язання із сплати суми акцизного збору: Наказ Державної податкової служби України від 23.03.1999 р. № 145 //Налоговый, банковский, таможенный консультант. – 1999. – № 20. – С.7.
79. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо перевірки розрахунків, забезпечених векселями: Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України від 10.05.2000 р. № 47 // Головне Контрольно-ревізійне управління України. – Київ. – 2000. – 48 с.
80. Про затвердження Порядку видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового зобов'язання), що видається суб'єктом підприємницької діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах : Наказ Державної податкової адміністрації України від 25.02.2002 р. № 83 // Офіційний вісник України. – 2002 – № 11. – Ст. 550.
81. Про затвердження Порядку підтвердження належності товарів до інвестиційних проектів міжнародних фінансових організацій, для реалізації яких при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України може видаватися податковий вексель із строком погашення до кінця поточного бюджетного року : Наказ Міністерства фінансів України від 02.06.2004 р. №367 // Офіційний вісник України. – 2004 – № 33. – Ст. 2234.
82. Про затвердження Порядку обміну інформацією щодо обігу, обліку та погашення податкових векселів для забезпечення звірки : Наказ Державної митної служби України і Державної податкової адміністрації України від 08.07.2004 р. № 494/383 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 30. – Ст.2034.
83. Про затвердження Порядку адміністрування податкових векселів, що видаються платниками податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України : Наказ Державної податкової адміністрації України від 02.08.2004 р. № 444 //Баланс. – 2004. – № 33.
84. Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків : Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2001 р. № 338 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 16. – Ст. 882.
85. Щодо торгівлі векселями на організаційно-оформлених ринках : Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.08.2004 р. №374 // www.rada.gov.ua
86. Щодо проведення заліку взаємної заборгованості підприємств, установ і організацій усіх форм власності : Лист Національного банку України від 26.07.1996 р. № 12-214/722 // www.rada.gov.ua
87. Щодо авалювання податкового векселя : Лист Національного банку України від 20.11.1997 р. № 25-016/1623-8506 // Бизнес - Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации. – 2000. – № 20. – С. 35.
88. Про сплату державного мита за вексельні бланки: Лист Національного банку України від 24.03.1998 р. № 25-016/525–2147 // www.rada.gov.ua
89. Про окремі питання оподаткування: Лист Державної податкової адміністрації України від 17.12.1999 р. № 7234/6/22-3115 //Бизнес-Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации. – 2000. – № 4.  С.11.
90. Щодо обкладення податком на додану вартість операцій з продажу товарів (робіт, послуг), розрахунки за які забезпечуються векселями: Лист Державної податкової адміністрації України від 3.02.2000 р. № 755/5/16–1218 //Бухгалтерия. Налоги. Бизнес. – 2000. – № 3. – С. 10.
91. Щодо перерахування коштів до Державного бюджету, які розраховані на підставі планових обсягів, затверджених Законом України “Про Державний бюджет України на 2000 рік”: Лист Державної митної служби України від 6.04.2000 р. № 13/1-1214 // Митна газета. – 2000. – С.8.
92. Щодо вексельної форми розрахунків при здійсненні експортних операцій: Лист Комітету Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності вiд 04.04.2000 р. № 06-10/214 // Бізнес. – 2000. – №16. – С. 15.
93. Щодо порядку оформлення векселями дебіторської заборгованості перед банком: Лист Національного банку України від 10.04.2000 р. № 18-211/1009-2283 // Бизнес. – 2000. – № 20 (383) – С. 72.
94. Щодо відновлення порядку прийому податкових векселів як засобу сплати податку на додану вартість з імпортних операцій: Лист Державної митної служби України від 10.04.2000 р. № 13/1-1214 // Бухгалтерська газета. – 2000.– С. 15-16.
95. Про практику вирішення окремих спорів, що пов‘язані з вексельним обігом: Лист Вищого арбітражного суду України від 11.12.2000 р. № 01-8/738 // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 1. – С. 94.
96. Про використання підприємствами-імпортерами податкових векселів : Лист Державної податкової адміністрації України від 17.03.2004 р. №4472/7/26-3117 // Бізнес-Бухгалтерія-Право. Податки. Консультації. – 2004.– № 52.
97. Щодо обкладання ПДВ операцій із застосуванням векселів : Лист Державної податкової адміністрації України від 29.03.2004 № 5286/7/15-2317-20 // Податки та бухгалтерський облік. – 2004. – № 88. – С. 25-27.
98. Щодо застосування простого векселя в національній валюті України при розрахунках з нерезидентом : Лист Державної податкової адміністрації України від 9.04.2004 р. № 7726/7/23-5317 // Податковий, банківський, митний Консультант. – 2004. – № 21.
99. Щодо оподаткування операцій з векселями : Лист Державної податкової адміністрації України від 16.07.2004 р. № 13292/7/15-1117 // Податки та бухгалтерський облік. – 2004. – № 100. – С. 35-38.
100. Устав про вексель от 1903 г. Составил Саатриян / Полный Свод законов Российской Империи. – С.-Петербург, 1911. – т. ХІ. – ч.2. – С.2067.
101. О валютном регулировании и валютном контроле : Закон Российской Федерации от 9.10.1992 г. № 3615-1 // Собрание законодательства Российской Федерации, 1992. – № 9. – 1038 с.
102. Про векселі : Закон Австрії від 21.06.93 р. зі змінами. / Пер. з нім. під ред. Кіріченко В.В. // Типографія Національного банку України. – 1997. – 27 с.
103. О банках и банковской деятельности: Закон Российской Федерации от 3.02.96 г. № 17-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации, 1998. – № 2. – 1073 с.
104. О переводном и простом векселе: Закон Российской Федерации от 11.03.97 г. № 48-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации, 1997. – №11. – 1238 с.
105. Налоговый кодекс Российской Федерации от 31.07.1998 г. № 146-ФЗ. Часть первая // Полное сборние кодексов Российской Федрации. – М.: Информекспо. – Издательство Борисова, 2002. – 935 с.
106. Про затвердження Положення про переказний і простий вексель: Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7.08.1937 р. № 104/1341 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”. – 1997. – № 9. – С. 5-18.
107. Про Державний бюджет України на 2005 рік : Проект Закону України від 13.12.2004 № 6000 // www.rada.gov.ua.
108. Адміністративне право України / Під ред. Ю.П.Битяка. – Х., 2000. – С. 186-189.
109. Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. Фінансове право /Підручник під редакцією Воронової Л.К. – Х.: Консум, 1999. – 495 с.
110. Алексеев С.С. Проблемы теории права. – М.: Юридическая литература. – в 2 томах. – 1984.
111. Андреев Ф.А. О применении складских свидетельств при исполнении федерального бюджета. // Бизнес и банки. – 1999. – №6. – С. 5-6.
112. Бабич В.П., Сало И.В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. – К.: УкрИНТЭИ, 1994. – С. 100.
113. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Адміністративний процес. – К.: Літера ЛТД, 2001. – С.14.
114. Белобжецкий И.А. Финансовый контроль и новый хозяйственный механизм. – М.: Финансы и статистика, 1989. – С.255.
115. Белов В.А. Практика выпуска векселей коммерческими банками // Бизнес и банки. – 1995. – № 36 (254). – С. 4-6.
116. Белов В.А. Вексельные договора // Бизнес и банки. – 1999. – № 19-20. – С.5-8.
117. Береснева Г.М. Векселя Сберегательного банка Российской Федерации //Бизнес и банки, 1996. – № 32-33 (302-303). – С. 2.
118. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. – К.: Манускрипт. – ПП “Влад і Влада”, 1996. – 320 с.
119. Борис І. Бітткер, Лоуренс Локкен. Федеральне оподаткування доходів, нерухомості та подарунків. – Boston * New York: Warren, Gorham & Lamont.  6 c.
120. Винокуров Д. Оновлений податковий вексель // Податки та бухгалтерський облік. – 2000. – № 19 (275). – С. 39.
121. Винокуров Д. Вексельний обіг в Україні: нове та узаконене старе. //Податки та бухгалтерський облік. – 2001. – № 38 (387). – С. 6-7.
122. Вознесенский Э.А. Соотношение финансов и права // М.: Правоведение, 1971. – № 3.- С.126-131.
123. Вознесенский Э.А. Некоторые вопросы теории финансов // Финансы СССР. – 1983. – № 3. – С. 43-46.
124. Вознесенський Э.А. Финансы как стоимостная категория // М.: Финансы и статистика. – 1985. – С. 159.
125. Вопросы административного и финансового права в современный период: Сборник научных трудов / Отв. ред. Василенко П.Т. – М.: ВЮЗИ, 1990. – С.155.
126. Вопросы теории финансов / Под. ред. Дьяченко В.П. – М.: Госфиниздат, 1957. – С. 96-98.
127. Воронова Л.К. Радянське фінансове право. – К.: Вища школа, 1973. – С.204.
128. Воронова Л.К., Мартьянов И.В. Советское финансовое право. – К.: Вища школа, 1983. – С. 240.
129. Генкин Д. М. Гражданское и торговое право капиталистических стран. – М.: Государственное изд-во юридической литературы, 1949. – С. 412-417.
130. Голосніченко І.П. Адміністративне право України: основні категорії і поняття. – К.: МАУП, 1998. – 52 с.
131. Голосніченко І.П. Правове регулювання надання державних управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів // Право України. – 2003. – №11. – С.17-21.
132. Годме М.П. Финансовое право. – М.: Прогрес, 1978. – 180 с.
133. Государственные финансы: Учебное пособие для студентов экономических вузов и факультетов / Под. ред. В.М. Федосова, С.Я.Огородникова, В.Н. Суторминой. – К.: Лыбидь, 1991. – С. 91-100.
134. Давыдов А. Шаг навстречу вексельному рынку в Белоруссии // Рынок ценных бумаг. – 1999. – № 15(150). – С. 46-49.
135. Данилевский Ю.А. Мезенцева Т.М. Финансовый контроль в отраслях народного хазяйства при различных формах собственности // М.: Финансы и статистика. – 1992. – С. 134.
136. Дробышев П.Ю. Проблемы законодательного регулирования вексельных прав в бездокументарной форме // Бизнес и банки. – 1996. – № 32-33. – С. 1.
137. Іванов С. Запитання-відповідь. // Все про бухгалтерс