ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ МОРЕПЛАВСТВА

Краткое описание

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3

ВСТУП 6

Розділ 1. Інформаційно-правові відносини у галузі безпеки мореплавства 15
1.1. Правова природа відносин у галузі безпеки мореплавства
як об’єкта правового регулювання 15
1.2. Ґенеза правового регулювання інформаційних відносин
щодо пошуку та рятування на морі 26
Висновки до розділу 1. 72

Розділ 2. Правові основи інформаційної діяльності
у галузі забезпечення безпеки мореплавства 78
2.1. Міжнародно-правові основи інформаційної діяльності у галузі забезпечення безпеки мореплавства 78
2.2. Правові основи інформаційної діяльності, пов’язаної з пошуком та рятуванням на морі 94
Висновки до розділу 2 113

Розділ 3. Організаційні основи інформаційної діяльності
у галузі забезпечення безпеки мореплавства 116
3.1. Структура та склад суб’єктів, що здійснюють інформаційну діяльність у галузі забезпечення безпеки мореплавства 116
3.2. Організаційні основи ідентифікації суден 162
3.3. Організаційні основи процесу інформаційних повідомлень
з безпеки мореплавства 169
Висновки до розділу 3 178

ВИСНОВКИ 182

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 190

ВСТУП

Актуальність теми. В українській державі відбуваються процеси загальної інформатизації суспільства. Міжнародно-правове визнання України значною мірою стало інформаційним проривом у загальносвітові інформаційні потоки. Інформаційного забезпечення потребують сьогодні всі сфери суспільної діяльності, і при цьому сама інформаційна діяльність потребує правової регламентації. Таким чином, широкий спектр проблем організаційно-правового забезпечення функціонування інформаційного поля набуває важливого значення.
У міру розвитку систем інформаційного обміну починалося їх застосування на морському флоті з метою забезпечення пошуку і визначення координат суден, які терплять лихо. Це стало проблемним у зв’язку з прогресуючим розвитком технологій та відповідною глобальною інформатизацією суспільства. Не оминули ці процеси і сферу мореплавства, де поряд із вдосконаленням технічних засобів зв’язку необхідною умовою стало вдосконалення процесів та порядку отримання, обробки і передачі вчасної, точної і достовірної інформації, особливо під час лиха та проведення аварійно-рятувальних робіт. Своєчасний обмін достовірною інформацією збільшує шанси на попередження загибелі морських суден та, у випадку лиха, якнайшвидшого надання допомоги для рятування життя і здоров’я людини, а також на мінімізацію шкоди, якої може бути завдано майну або вантажу.
Актуальність теми обумовлена тим, що глобальна комп’ютеризація сучасного суспільства, що зачіпає практично всі сторони діяльності людей, підприємств, організацій, держави, не обійшла стороною і галузь безпеки мореплавства, породивши, у свою чергу, нову сферу суспільних відносин, у зв’язку з чим стали необхідними дослідження у цій галузі з метою удосконалення правового регулювання суспільних інформаційних відносин в Україні в сучасних умовах.
Проблеми правового регулювання суспільних відносин в умовах інформатизації України вже порушувалися в роботах Н.Н. Ахтирської,
П.Д. Біленчука, В.Б. Вєхова, В.А. Голубєва, Д.У. Грибанова, В.В. Крилова,
Б.А. Кормича та інших авторів. Проте стрімкий розвиток сфери високих технологій не дозволяє зупинятися на досягнутому і вимагає все більш глибокого вивчення цих проблем.
Теоретичну основу дисертації становлять наукові роботи в галузі адміністративного права, інформаційного права, міжнародного права, морського права, загальної теорії права, конституційного права таких вчених як: В.Б. Авер’янов, М.Ф. Аксьонов, С.С. Алексеєв, О.О. Балобанов,
Д.Н. Бахрах, Ю.М. Батурін, І.Л. Бачіло, Л.Р. Біла, С.О. Гуреєв,
І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Д.П. Калаянов, Р.А. Калюжний, В.Д. Качан,
С.В. Ківалов, В.А. Копилов, Б.А. Кормич, Р.М. Короткий, С.О. Кузнецов,
В.М. Липинський, В.Н. Лопатін, М.П. Орзіх, В.В. Серафімов, Ю.А. Тихомиров,
В.Г. Торський, М.А. Федотов, О.М. Шемякін, а також роботи фахівців у галузі філософії та соціології. Вивчення та аналіз їхніх праць дали змогу визначити й оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити питання забезпечення безпеки мореплавства з погляду їх інформаційно-правового забезпечення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану наукової роботи кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії ”Морське, митне та інформаційне право України у ХХI столітті” і є частиною роботи академії в рамках загальнонаукової тематики ”Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні на базі комплексного наукового аналізу ролі та місця інформаційного права у сфері забезпечення безпеки мореплавства.
Згідно з поставленою метою в роботі вирішувалися такі основні завдання:
визначити поняття та юридичну природу ”інформаційно-правових відносин” у галузі безпеки мореплавства;
розкрити зміст поняття ”юридико-технічні норми” як окремого виду інформаційно-правових норм;
надати визначення поняття ”інформаційно-правове забезпечення діяльності” та його застосування в галузі пошуку і рятування на морі;
виявити та дослідити ґенезу правового регулювання
інформаційно-правових відносин щодо пошуку та рятування на морі;
охарактеризувати особливості правоустановчих актів Міжнародної супутникової системи зв’язку на морі (ІНМАРСАТ);
визначити місце організаційно-правових засад ідентифікації суден в системі безпеки мореплавства;
охарактеризувати мету та склад глобальної морської системи зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки (ГМЗЛБ);
з урахуванням прогалин і колізій у чинній нормативній базі розробити пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання організаційної та інформаційної діяльності органів управління держави, яка регулює здійснення пошуку та рятування на морі.
Об’єктом дослідження є безпека мореплавства.
Предметом дослідження є інформаційно-правові основи забезпечення безпеки мореплавства.
Методи дослідження. В дисертації використовувалася сукупність різних методів дослідження. Основним методом став загальнонауковий діалектичний метод, який дозволив проаналізувати чинне законодавство щодо інформаційно-правових основ безпеки мореплавства. При розгляді складу морської системи зв’язку широко використовувалися методи системного та структурно-функціонального аналізу.
Порівняльно-правовий метод пізнання використовувався як засіб розкриття особливостей використання новітніх інформаційних
технико-правових досягнень у забезпеченні безпеки мореплавства в інших країнах, як засіб аналізу, виявлення окремих переваг інформаційної складової пошуково-рятувальних робіт в інших державах і як засіб спроб перенесення їх на вітчизняну дійсність.
Метод конкретно-соціологічного дослідження дозволив застосувати такі прийоми як усне опитування службових осіб органів з безпеки мореплавства, особисті спостереження, співбесіди. Ці прийоми цінні тим, що забезпечують одержання необхідної інформації і фактів безпосередньо із самого життя. Велике значення при використанні методу конкретно-соціологічного дослідження має практика. Саме з матеріалів практики одержувалися фактичні дані, на базі яких перевірялася ефективність діючого законодавства у сфері безпеки мореплавства, формулювалися рекомендації й пропозиції щодо його покращання.
За допомогою історичного та порівняльно-історичного методів ретроспективно розглядалася історія виникнення та розвитку правового регулювання здійснення інформаційного обміну з метою покращання зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки на морі. У єдності з історичним досвідом враховувалося все позитивне і цінне, що було накопичено наукою протягом усього розвитку правової думки з питань правового забезпечення інформаційної діяльності у пошуково-рятувальних цілях. З’ясовувалося закономірне і випадкове, загальне й особливе у змісті інформаційних правовідносин, що виникають у сфері безпеки мореплавства.
Кожен із методів у кожному конкретному випадку використовувався не окремо, а в поєднанні з іншими. Було здійснено спробу інтегративного підходу дослідження проблем забезпечення безпеки мореплавства на сучасному етапі, який базується на комплексному застосуванні всіх інших методологічних підходів, синтезованих у спеціально-юридичному та соціологічному підходах, які у своїй єдності відобразили багатоаспектне бачення становлення інформаційно-правових засад системи безпеки мореплавства: закономірності її формування та забезпечення державою.
Нормативну та емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права; Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі; Міжнародна конвенція про порятунок; Конвенція про міжнародні правила попередження зіткнення суден у морі; Міжнародна конвенція з пошуку і рятування на морі; Міжнародна Конвенція про стандарти підготовки та дипломування моряків і несення вахти; Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства; Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення із суден; Конвенція про міжнародну організацію морського супутникового зв’язку; Угода про міжнародну програму КОСПАС-САРСАТ; Конституція України; Кодекс торговельного мореплавства України та інші чинні міжнародні правові акти та нормативно-правові акти України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним монографічним науковим дослідженням основних проблем у сфері інформаційно-правових основ забезпечення безпеки мореплавства, в якому сформульовано нові наукові положення і висновки, що виносяться на захист, зокрема:
уперше:
визначено поняття та зміст інформаційних правовідносин у сфері безпеки мореплавства, якими є врегульовані інформаційно-правовими нормами інформаційні суспільні відносини з приводу збереження людського життя, захисту морських суден від небезпеки на морі та захисту морського середовища від забруднення із суден, сторони яких є носіями взаємних прав і обов’язків, встановлених і гарантованих інформаційно-правовою нормою. Головною метою інформаційних правовідносин у сфері безпеки мореплавства є додержання вимог до проектування і конструкції суден, придатності їх до плавання, комплектування екіпажем, користування сигналами, підтримки зв’язку, попередження зіткнень, організації пошуку і рятування, розслідування аварій;
запропоновано класифікацію інформаційно-правових норм у галузі безпеки мореплавства згідно з цілями і порядком їх застосування, які можна поділити на п’ять груп: a) інформаційно-правові норми — для забезпечення безпеки з об’єктивної точки зору (тобто правила будівництва суден, мінімальні вимоги, що пред’являються до їх конструкції і оснащення);
б) інформаційно-правові норми — для забезпечення безпеки мореплавства із суб’єктивної точки зору (зокрема правила і порядок комплектування екіпажів і перевірки їх професійної підготовки); в) інформаційно-правові норми судноводіння; г) інформаційно-правові норми, спрямовані на збереження морського середовища; д) інформаційно-правові норми, пов’язані з аварійно-рятівною готовністю, пошуком і рятуванням;
розкрито правову природу поняття ”юридико-технічні норми” як окремого виду інформаційно-правових норм, що беруть свій початок в технічних нормах, які діють у сфері техніки, виробничої діяльності людини, дії людини на природу, предмети зовнішнього світу і формуються з технічних норм-стандартів та соціально-технічних норм у випадках: а) коли держава формулює зміст соціально-технічних норм, дотримання яких визнається юридично обов’язковим; б) коли держава відсилає до соціально-технічних норм і встановлює відповідальність за порушення їх змісту – бланкетні норми;
визначено зміст поняття ”інформаційно-правове забезпечення” в діяльності, пов’язаній із пошуком і рятуванням на морі, під яким слід розуміти комплекс заходів щодо збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, розповсюдження інформації, призначеної для задоволення інформаційних потреб суб’єктів діяльності по забезпеченню безпеки мореплавства;
удосконалено:
характеристику правових засад інформаційної діяльності у галузі безпеки мореплавства;
характеристику правової природи правоустановчих актів Міжнародної супутникової системи зв’язку на морі (ІНМАРСАТ);
характеристику організаційно-правових основ процесу інформаційних повідомлень з безпеки мореплавства;
набули подальшого розвитку:
дослідження ґенези правового регулювання інформаційно-правових відносин щодо пошуку та рятування на морі, згідно з якими характерною тенденцією розвитку зв’язку в XX ст. стала все зростаюча міжнародна співпраця у створенні стандартів систем різного призначення і в розробці загальних для всіх країн норм та правил їх застосування. Особливо плідною така співпраця виявилася в Європі, де активно формувалася єдина для всіх європейських країн правова база (правила ліцензування, сертифікації устаткування тощо) розвитку телекомунікацій, включаючи єдиний для всіх країн даного регіону розподіл смуг частот між різними радіослужбами;
характеристика мети та складу глобальної морської системи зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки, основна концепція якої заснована на тому, що скоординовані пошуково-рятувальні операції повинні бути виконані з мінімальними витратами часу за рахунок мінімізації терміну сповіщення
пошуково-рятувальних організацій і суден в районі лиха;
визначення принципів системи інформаційних суднових повідомлень, серед яких головними є такі: а) повідомлення повинні містити лише інформацію, необхідну для досягнення цілей системи; б) інформація, отримана за допомогою системи, повинна передаватися в інші системи у випадках, коли це необхідно для цілей, пов’язаних з лихом і забезпеченням безпеки; в) основна інформація (характеристика судна, суднові системи, устаткування тощо) повинна передаватися один раз, зберігатися в системі й оновлюватися при появі змін у переданій основній інформації; г) інформація, що направляється за допомогою системи на судна, повинна бути обмежена тією, яка необхідна для забезпечення належного функціонування системи безпеки; д) системи суднових повідомлень повинні передбачати передачу із суден спеціальних повідомлень, що стосуються несправностей або недоліків стосовно їх корпусу, механізмів, устаткування або укомплектовування екіпажем, або що стосуються інших обмежень, які можуть негативно впливати на безпеку мореплавства;
характеристика складу, структури та інформаційної взаємодії органів управління безпекою мореплавства в Україні;
визначення правових підстав та порядку організації інформаційного обміну на кожному етапі пошуково-рятувальних робіт.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері – як підґрунтя для подальшої розробки положень з безпеки мореплавства у галузі інформаційно-правових основ забезпечення пошуково-рятувальних робіт;
сфері правотворчості – сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані в діяльності компетентних органів під час реформування законодавства, що регулює взаємодію органів управління безпекою мореплавства в Україні;
правозастосовчий діяльності – використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність діяльності із забезпечення безпеки мореплавства, спрямованої на дотримання міжнародних зобов’язань, що прийняла на себе Україна;
навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можна використовувати при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників з курсів ”Морське право”, ”Інформаційне право”, ”Морське приватне право”, ”Торговельне мореплавство”, у викладанні відповідних навчальних дисциплін, науково-дослідницькій роботі студентів;
правовиховній сфері – положення і висновки дисертації можуть бути використані в роботі з підвищення рівня правової та професійної культури посадових осіб органів управління безпекою мореплавства та населення.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й теоретичні висновки, на яких базується дисертаційне дослідження, було повідомлено на засіданнях кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії. Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на конференціях: 7-й (59-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 22–23 квітня 2004 р.), 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 22–23 квітня 2005 р.), 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 26 квітня 2006 р.). Основні результати теоретичного дослідження використовувалися автором у викладанні відповідних тем при проведенні семінарських занять із курсів ”Морське право”, ”Інформаційне право”, ”Інформаційне забезпечення морегосподарського комплексу України”.
Публікації. Основні теоретичні положення і практичні рекомендації дисертаційного дослідження знайшли відображення у п’яти статтях, які опубліковано у наукових фахових виданнях, що входять до переліку видань, затвердженого ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проблема безпеки мореплавства є однією з найважливіших на морському транспорті, оскільки від її успішного вирішення залежить охорона життя і здоров’я членів екіпажа суден і пасажирів, цілість транспортних засобів і матеріальних цінностей, що перевозяться. На сучасному етапі державотворення на перший план виходить завдання щодо побудови демократичної правової держави, в якій організація влади спрямовує свою діяльність перш за все на забезпечення інтересів громадян і створення механізмів, які допомагали б відстоювати і захищати їх. У даний час для забезпечення безпеки мореплавства на морському флоті використовуються або знаходяться на стадії впровадження різні суднові й берегові системи зв’язку і навігації, такі як: автоматичні ідентифікаційні системи, електронні картографічні навігаційно-інформаційні системи, інтегровані навігаційні системи, інтегровані місткові системи, станції радіолокації і засоби автоматичної прокладки радіолокації, глобальні навігаційні супутникові системи, Глобальна морська супутникова система зв’язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, системи дальньої ідентифікації і контролю місцезнаходження суден, системи управління рухом суден, засоби навігаційного устаткування.
Слід зауважити, що окрім глобальної навігації на морі, основними національними інтересами України у сфері забезпечення безпеки мореплавства є:
неухильне дотримання відповідних норм міжнародного права і українського законодавства, приведення стану безпеки мореплавства у відповідність до вимог міжнародних і національних норм і правил;
підтримка, вдосконалення і розвиток засобів забезпечення навігаційної гідрографії та гідрометеорології, створення в Україні єдиної державної служби гідрографії;
державний контроль за виконанням класифікаційних вимог до технічного стану і придатності суден, їх всебічного оснащення і забезпечення, підготовки і сертифікації екіпажів суден;
комплексне планування розвитку системи безпеки мореплавства
в Україні;
проведення єдиної науково-технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, нових технологій;
збереження і підвищення наукового, технічного й інтелектуального потенціалу у сфері мореплавства.
Характеристика інформаційної складової безпеки мореплавства засвідчила необхідність пов’язувати її як з функціонуванням держави, що створює ресурс дотримання безпеки, так і з розвитком системи міжнародного співробітництва задля створення умов забезпечення безпеки та реалізації поставлених завдань. Базисом існування такої складової є інформаційне право, як група правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають з приводу встановлення режимів та параметрів суспільного обігу інформації, правового статусу, поведінки та зв’язків суб’єктів інформаційних процесів.
З урахуванням викладеного і на підставі одержаних у процесі дисертаційного дослідження результатів були сформульовані такі положення:
1. В науці інформаційного права існує декілька дефініцій інформаційних правовідносин, аналізуючи які можна дійти висновку, що інформаційно-правові відносини взагалі – це різновид врегульованих правом суспільних відносин, об’єктом яких виступає інформація, що розуміється як сукупність відособлених образів життєдіяльності індивідів та організацій, що обертаються за допомогою певних носіїв на основі норм різних галузей права. Однак таке визначення є досить універсальним і не відображує сутності та особливості правовідносин, що складаються у сфері безпеки мореплавства.
Тому в роботі пропонується визнати, що під інформаційними правовідносинами у галузі забезпечення безпеки мореплавства розуміються врегульовані інформаційно-правовими нормами інформаційні суспільні відносини з приводу збереження людського життя, захисту морських суден від небезпеки на морі та захисту морського середовища від забруднення із суден. Сторони інформаційних правовідносин виступають як носії взаємних прав і обов’язків, встановлених і гарантованих інформаційно-правовою нормою. Головною метою інформаційних правовідносин у сфері безпеки мореплавства є додержання вимог до проектування і конструкції суден, придатності їх до плавання, комплектування екіпажем, користування сигналами, підтримки зв’язку, попередження зіткнень, організації пошуку і рятування,
розслідування аварій.
2. Аналізуючи вимоги з безпеки мореплавства, що містяться в інформаційно-правових нормах міжнародного та національного законодавства вже давно назріла необхідність виділити їх в окрему групу норм – юридико-технічних (або норм-стандартів), які беруть свій початок в технічних нормах, що діють у сфері техніки, виробничої діяльності людини, дії людини на природу та предмети зовнішнього світу.
По-перше, за своїм складом технічні норми містять:
- технічні норми-стандарти (техніка-техніка) – це норми, які встановлюють вимоги та стандарти до суто несоціальних утворень і взагалі не регулюють поведінку людей (наприклад, вимоги, щодо потужності блоку живлення для забезпечення належної роботи усіх компонентів комп’ютера);
- соціально-технічні (людина-техніка) – це норми, які регулюють взаємодію людини та техніки, але з невираженими заходами суспільного забезпечення, тобто санкції за їх недодержання можуть бути юридичні, моральні тощо. Вони, у свою чергу, поділяються на:
а) публічні соціально-технічні норми (людинатехнікадержава) – це соціально-технічні норми, які регулюють взаємодію людини та техніки в матеріально-виробничій та управлінській сфері, мають обов’язковий характер, та виконання яких забезпечується примусовою силою держави (наприклад, правила поводження зі зброєю);
б) приватні соціально-технічні норми (людинатехнікалюдина) – це соціально-технічні норми, які регулюють взаємодію людини та техніки у будь-якій сфері та невиконання яких тягне за собою негативне ставлення з боку іншої людини (наприклад, санітарні правила).
По-друге, існує лише два способи перетворення технічних норм-стандартів та соціально-технічних норм на юридико-технічні:
а) коли держава формулює зміст соціально-технічних норм, дотримання яких признається юридично обов’язковим;
б) коли держава посилає до соціально-технічних норм і встановлює відповідальність за порушення їх змісту – бланкетні норми.
По-третє, юридико-технічні норми не можна протиставляти нормам соціальним, оскільки всі без виключення правові норми адресовані людям, регулюють відносини тільки між особами, групами, суспільством і державою і в цьому розумінні вони є соціальними. В матеріально-виробничій і управлінській сферах технічні норми не можуть не набувати характеру соціальних, а потім – і характеру юридичних норм.
3. Вперше в науці інформаційного права пропонується запровадити поняття ”інформаційно-правового забезпечення діяльності”, пов’язаної з пошуком та рятуванням на морі, під яким слід розуміти комплекс заходів по збору, обробці, накопиченню, зберіганню, пошуку, розповсюдженню інформації, призначеної для задоволення інформаційних потреб суб’єктів діяльності по забезпеченню безпеки мореплавства. При цьому інформаційно-правове забезпечення діяльності є цілісною системою елементів. Без ефективного інформаційно-правового забезпечення діяльності з пошуку та рятування практично неможливо забезпечити отримання об’єктивної інформації щодо потреб у правовому регулюванні неврегульованих правовідносин.
4. Аналіз установчих актів ІНМАРСАТ дозволяє говорити про особливості цієї міжнародної організації як похідного суб’єкта міжнародного права. Експлуатаційна угода про ІНМАРСАТ не є міжнародним договором, оскільки вона, регулюючи конкретні експлуатаційні та фінансові питання, що відносяться до ІНМАРСАТ, водночас регламентує взаємостосунки між учасниками, що складаються на комерційній основі. Значення укладення Експлуатаційної угоди полягає в тому, щоб звільнити уряди від фінансової відповідальності за діяльність ІНМАРСАТ і від виконання технико-експлуатаційних функцій. Для цього потрібно було виключити з проекту Конвенції всі положення, що стосуються фінансової відповідальності і технико-експлуатаційних питань участі в ІНМАРСАТ, і перенести їх до Експлуатаційної угоди. Таким чином, Експлуатаційна угода — багатобічний міжнародний контракт, тобто така угода, яка має міжнародно-приватноправовий характер і в якому беруть участь суб’єкти, що знаходяться під юрисдикцією держави, і держави, які виступають у цьому випадку як суб’єкти міжнародного приватного права. Проте, незважаючи на розглянутий ряд особливостей установчих актів ІНМАРСАТ як міжнародних угод, все ж таки ці документи існують і діють тільки у нерозривній єдності між собою, що підтверджується основними положеннями, закріпленими у цих актах, а саме: Укладення Експлуатаційної угоди стає можливим через волевиявлення сторін, закріплене в Конвенції (п.1 ст. II Експлуатаційної угоди про ІНМАРСАТ). Конвенція є правовою підставою для укладення Експлуатаційної угоди (Преамбула Експлуатаційної угоди про ІНМАРСАТ). Експлуатаційна угода укладається відповідно до положень Конвенції про ІНМАРСАТ і відкривається для підписання одночасно з нею (п. 2 ст. 2 Конвенції про ІНМАРСАТ). Експлуатаційна угода набуває чинності для учасника з дати вступу в силу Конвенції для відповідної сторони (ст. XVII Експлуатаційної угоди про ІНМАРСАТ).
5. Обов’язкова установка навігаційного устаткування автоматичної ідентифікаційної система на судна передбачена Розділом 5 ”Навігаційна безпека” ”Конвенції по охороні людського життя на морі”, 1974 р., з урахуванням вимог, викладених в Резолюції ІМО MSC.99(73)
від 5 грудня 2000 р.
31 грудня 2004 р. завершився період оснащення конвенційних суден відповідно до вимоги розділу V СОЛАС апаратурою АІС. Судна, що не здійснюють міжнародних рейсів, побудовані до 1 липня 2002 р., повинні бути обладнані апаратурою АІС в терміни, залишені на розсуд адміністрації, але не пізніше за 1 липень 2008 р. Проте в Україні є ряд неконвенційних пасажирських суден, що не здійснюють міжнародних рейсів, які беруть на борт декілька сотень пасажирів, і затягування процесу оснащення устаткуванням АІС до 2008 р., може привести до непоправних наслідків. Одним із найслабкіших місць є недостатнє знання судноводіями правил технічної експлуатації устаткування АІС.
6. Впровадження ГМЗЛБ було продиктоване об’єктивною необхідністю підвищення безпеки мореплавства. ГМЗЛБ заснована на тому, що пошуково-рятувальні організації, так само як і судна, в районі місця лиха повинні бути в можливо короткий термін сповіщені про аварію і відповідно взяти участь в скоординованій пошуковий-рятувальній операції з мінімальними витратами часу. ГМСЗЛБ також забезпечує зв’язок з позицій безпеки і терміновості, а також передачу інформації, що забезпечує безпеку мореплавства, включаючи навігаційні і метеорологічні попередження. Тобто будь-яке судно незалежно від району плавання повинне бути здатне встановити радіозв’язок, надійний з погляду забезпечення безпеки самого судна та інших суден, що знаходяться у даному районі.
Склад ГМЗЛБ являє собою 3 сегменти – космічний, судновий та береговий. Супутниковий зв’язок діє в обох напрямах: судно  берег і берег  судно. ІНМАРСАТ забезпечує сповіщення про лихо, що передається судном через суднову-земну станцію або супутниковий аварійний радіобуй, і можливість двостороннього зв’язку з абонентом в режимі радіотелеграфії і додатково радіотелефонії. Супутникова система КОСПАС — САРСАТ служить основним засобом сповіщення про лихо і визначення місцезнаходження супутникових аварійних радіобуїв в ГМЗЛБ. Програма КОСПАС-САРСАТ сприяє службам пошуку і рятування у всьому світі шляхом своєчасного надання світовій спільноті на недискримінаційній основі даних про лихо і його місцезнаходження.
7. Одним із стрижневих елементів здійснення інформаційного забезпечення аварійно-рятувальної діяльності є національне законодавство, яке встановлює систему національних стандартів (і для флоту, і для берегової інфраструктури), побудованих у максимальній відповідності до загальноприйнятих міжнародних правових актів. Аналіз існуючої системи інформаційного забезпечення безпеки мореплавства в Україні свідчить, що не можна вважати задовільним загальний стан справ у цій галузі з таких причин:
1. В системі забезпечення безпеки мореплавства задіяно занадто багато міністерств та відомств України: Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство транспорту та зв’язку, Міністерство освіти на та науки, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Державний комітет рибного господарства, Адміністрація Державної прикордонної служби тощо. 2. Є відсутньою скоординована інформаційно-правова взаємодія між міністерствами і відомствами, що призводить до паралелізму в діяльності щодо забезпечення безпеки мореплавства, ігнорування інтересів інших відомств. 3. Є відсутньою єдина вертикаль управління інформаційним забезпеченням безпеки мореплавства, що веде до дезінтеграційних процесів і до децентралізаційних тенденцій у цій важливій сфері.
У даний час для ефективного забезпечення морського пошуку і рятування в зоні відповідальності України необхідно: 1. Удосконалювати правове регулювання інформаційної діяльності морської пошуково-рятувальної системи Міністерства транспорту та зв’язку, а також національну систему морського пошуку і рятування, засновану на інформаційній взаємодії центральних органів виконавчої влади (що мають у веденні й у сфері діяльності сили і засоби рятування). 2. Розвивати міжнародну співпрацю з інформаційного забезпечення пошуку і рятування на морі, використовуючи позитивний світовий досвід. 3. Забезпечувати функціонування комплексної системи моніторингу інформації щодо надводної обстановки в Азово-Чорноморському басейні. 4. Розвивати навігаційно-гідрографічні, гідрометеорологічні та інші види інформаційного забезпечення з метою інтеграції та раціонального використання всіх комплексів і засобів різного відомчого підпорядкування. 5. Передбачати розробку і затвердження (нормативним актом Кабінету Міністрів) єдиних техніко-правових вимог до забезпечення готовності сил і засобів морського пошуку і рятування в зоні відповідальності України.
Вірним виходом із ситуації, що склалася, буде створення єдиної національної системи нормативно-правових актів щодо інформаційно-правового забезпечення діяльності, пов’язаної з пошуком і рятуванням у морській зоні відповідальності України з дотриманням таких вимог:
1. Розробка положення ”Про єдину службу пошуку і рятування в морській зоні відповідальності”. 2. Розробка нормативно-правових актів, щодо координації зусиль, пов’язаних з використанням всіх наявних ресурсів і наданням інших ресурсів за такої потреби. 3. Нормативно-правове закріплення географічних зон відповідальності з відповідним рятувально-координаційним центром, укомплектованим персоналом. 4. Організаційно-правове забезпечення навчання й іншої кадрової підтримки з метою управління й експлуатації системи. 5. Нормативно-правове закріплення забезпечення сучасних засобів здійснення зв’язку та обміну інформацією.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

[1] Разуваев В.Э. Информационное право: актуальные проблемы формирования новой отрасли // Матер. науч-практ. конф. юрид. ф-та Елец. госуд. ун-та им. И. А. Бунина. – Елец: ЕГУ им. И. А. Бунина, 2002. –
С. 160 – 169.
[2] Долотказин Р.Х. Информационная безопасность как основная составляющая информационного законодательства // Альманах. Приложение к Российскому юридическому журналу. – 2001. – №1. – С. 130.
[3] Література з інформаційного права (Ю.М. Батуріна, І.Л. Бачіло, В.А. Копилова, Б.А. Корміча, В.Н. Лопатіна, Ю.А. Тіхомірова,
М.А. Федотова).
[4] Поротников М.И. Информационное право // Режим доступу: http://library.khstu.ru/book/juridical/information_law/porotnikov/ИПтема3.doc. – Заголовок з екрану.
[5] Бачило И.Л. Глобальная информатизация и право // Проблемы информатизации. – 1999. – № 3. – С. 13.
[6] Див.: Венгеров А.Б. Право и информационное обеспечение АСУ // Советское государство и право. – 1972. – № 8.; Венгеров А.Б. Право и информация в условиях автоматизации управления (Теоретические вопросы). – М., – 1978. – С.47.
[7] Див.: Монахов В.Н. Государственно-правовые вопросы информационного обслуживания граждан СССР (конституционный аспект): Дис. … канд. юрид. наук – М., – 1983. – С.34; Грязин И.Н. Информационно-компьтерное право: отрасль права или отрасль законодательства? / Уч. зап. Тартус. госуд. ун-та. – Вып. 864. – 1989. – С. 20.
[8] Шевердяев С.Н. Вопросы становления отрасли российского информационного права // Проблемы социально-экономической стабилизации в условиях рынка: Сб. ст. науч-практ. конф. – Воронеж, 2002.
[9] Жиляєв І. Проблеми розбудови українського інформаційного права. Економічний часопис–ХХІ. – №7–8. – 2004.
[10] Див. Рассолов М. М. Информационное право: Учеб. пособ. – М.: Юристъ, 1999. – С. 21-22.
[11] Див. Информационное право: Основы практической информатики. Учеб. пособ. / И. Л. Бачило. – М.; 2001.– С. 63.
[12] Окинавская Хартия глобального информационного общества от 22 июля 2000 г. // Дипломатический вестник. – 2000. – № 8.
[13] Сабадаш В. Проблемы правового регулирования общественных информационных отношений в условиях информатизации Украины и пути их преодоления // Центр исследования компьютерной преступности. Режим доступу: http://www.crime-research.ru/articles/Sabadash0506. – Заголовок з екрану.
[14] Чаннов С.Е. Информационное право как комплексная отрасль права // Информационно-образовательный юридический портал ”Всё о праве”. – Режим доступу: http://www.allpravo.ru/library/doc1503p0/instrum1504/print1505.html. – Заголовок з екрану.
[15] Козбаненко В.А. Правовое регулирование и правовое обеспечение государственного управления: сущность и содержание: Учеб.-метод. пособ. М.: ИПК госслужбы, 2002. – С. 20.
[16] Бачило И.Л. Информационное право. Роль и место в системе права Российской Федерации // Государство и право. – 2001. – № 2.
[17] Храмушин В.Н. , Антонечко С.В., Комарицын А.А. , Бровко П.Ф. , Втюрина А.С., Красный М.Л., Малашенко А.Е., Недорез Ю.И.,
Солдатенков А.Е., Суров О.Э., Файн А.В. , Шустин В.А.. История штормовой мореходности от древности до наших дней. – Южно-Сахалинск: Сахалин. книж. изд-во, 2004.
[18] Див.: Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. История международного права, – М.: Междунар. отнош., 1990. — С. 485. Коломбос Д. Международное морское право – М.: Прогресс, 1975. — С. 782. Молодцов С.В. Международное морское право – М.: Междунар. отнош., 1987. — С. 272. Хиггинс Ф., Коломбос Д. Международное морское право – М.: Изд-во ”Иностранная литература”, 1953. — С. 714. Очерки международного морского права / Под ред. В.М. Корецкого – М.: Госюриздат, 1962. — С. 391.
[19] Ordonnance de la marine, du mois d’aoust 1681. Reprod. de l’йd. de, Paris: C. Osmont, 1714. 550 p. Leiden : IDC, 1985. // Bibliotheque nationale de France “Gallica” - http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k95955s
[20] Балобанов А.О. Деятельность Европейского Союза по правовому обеспечению безопасности мореплавания. – Одесса: Вид-во Одеськ. нац. морського ун-ту, 2003. – 227c.
[21] Скрягин Л. Тайны морских катастроф. – М.: Транспорт. – 1986.
[22] Див.: Скрягин Л. Диск Плимсоля. – ”Моделист-Конструктор”
1972. – № 3.
[23] Международная Конвенция по охране человеческой жизни на море 1974 года (СОЛАС– 74) (текст, измененный Протоколом 1988 года к ней и с поправками). – СПб.: ЦНИИМФ. – 2002. – 928 с.
[24] Конвенция о Межправительственной морской консультативной организации 1948 г. // Информ. сб. ЦНИИМФа ”Морское право и практика” – № 15 – вып. 71. – Л.: Морской транспорт, 1961. – С. 28 - 44.
[25] Джозеф Н. Горз. Подъем затонувших кораблей: Пер. с англ. – Л.: Судостроение, 1978. – 352 с.
[26] Див.: История государства и права средневековой Англии XIII – XV вв.: Хрестоматия / Сост., ред. и вст. ст. А.А. Тесля. – Хабаровск: Изд-во ДВГУПС, 2006. – 185 с.; Вестминстерские статуты. – М. – Юриздат, 1948.
[27] Джозеф Н. Горз. Подъем затонувших кораблей: Пер. с англ. – Л.: Судостроение, 1978. – 352 с.
[28] Яскевич А.П. Комментарии к МППСС– 72. – Справочник. - М.:
1990. – 479 с.
[29] Прошу слова! – Судоходство. – №11. – 2005.
[30] Письменный М.Н. Краткий курс по изучению Международных правил предупреждения столкновения судов в море. – Владивосток: ДВГМА. – 1999. – 85 с.
[31] Спасение на водах: как это начиналось. – Моряк Украины. –
№ 22. – 2004.
[32] Конвенция для объединения некоторых правил относительно оказания помощи и спасания на море 1910г.// Сб. междунар. соглаш. и законодат. актов СССР по вопр. мореплавания. – Л.: Министерство обороны, 1971. – С. 179-182.
[33] Международная конвенция о спасении 1989 года. Заключительный акт Международной Конвенции по спасению 1989 г. и резолюции конференции. – СПб: ЗАО ЦНИИМФ, 1999. – 50 с.
[34] Лазарев М.И. Теоретические вопросы современного международного права. – М.: Наука, 1983. – 301 с.
[35] Декларація про державний суверенітет України вiд 16.07.1990 № 55-XII // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 31.07.1990 – 1990 р. –
№ 31 – С. 429
[36] Гицу М.А. Проблема портового контроля над иностранными торговыми судами в целях обеспечения безопасности мореплавания и охраны морской среды от загрязнения: Советский ежегодник морского права. – Вып. 2. – М: В/О ”Мортехинформреклама”, 1985. – С. 18 - 28.
[37] Международная конвенция о грузовой марке, 1966 г. измененная протоколом 1988 года к ней (КГМ-66/88), (пересмотренная в 2003 г.). – СПб.: ЦНИИМФ. – 2003. – 320.
[38] Іванов Д.А. Історія правового регулювання використання радіозв’язку для пошуку та рятування на морі // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Одеса: Юрид. л-ра, 2005. – Вип. 26. – С. 246-254.
[39] Довбня А. Волны над волнами // Антенна. – 2003. – 1 окт.
[40] Мирошкин А. Листая старые страницы // Алло! – 1998 – №5. – С. 23.
[41] Нестерова М. От ”телегрома” до ”дальнописца” // Алло! – 1998.
– №3. – С. 24.
[42] За матеріалами Веб-сайту Міжнародного Союзу Електрозв’язку: Режим доступу: http://www.itu.int/aboutitu/overview/history.html
[43] Мигулин В.В. Год столетия радио и начальные этапы использования радиоволн // Электросвязь. – 1995. – №1. – С. 3.
[44] Берг А.И., Радовский М.И. Изобретатель радио А.С. Попов. – М.-Л., Госэнергоиздат. – 1950.
[45] Быховский М.А. Очерк истории развития систем подвижной связи // Мобильные системы. – 2000. – № 10.
[46] Синицын М.Т. Эксплуатация радиосвязи на морском флоте. – М., Морской транспорт. – 1959.
[47] Крылов С.Б. Международно-правовое регулирование радиосвязи и радиовещания. – М., Связьиздат. – 1950. – С. 34.
[48] Крылов С.Б. Безопасность на море и международные региональные соглашения о морской радиосвязи // Труды Ленинград. Инст-та инженер. водн. тр-та. – 1955.–- № 12. – С. 53.
[49] Регламент радиосвязи (Атлантик-Сити, 1947). – М., Связьиздат. – 1949.
[50] Кудрявец Ю.Н. Правовые аспекты международного сотрудничества в сфере информационных и телекоммуникационных технологий // Белорусский журнал международного права и международных отношений. - 1998. - № 4. – Режим доступу до журн.
http://evolutio.info/index.php?option=com_content&task=view&id=419&Itemid=52
[51] Див. Колодкин А.Л., Колосов Ю.М. СССР и Международная организация спутниковой связи (ИНМАРСАТ) // Советское государство и право, 1978. – № 8.
[52] Іванов Д.А. Правова природа установчих актів Міжнародної організації морського супутникового зв’язку: поняття та особливості // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. пр. – Одеса: Юрид. л-ра, 2004. – Вип. 22. – С. 521-525.
[53] Баймуратов М.А. Международное право. – Х.: Одиссей, 2000.
[54] Малинин С. А. О правосубъектности международных организаций // Вести. Ленингр. ун-та. – 1965. – №17. – Вып. 3.
[55] Ушаков Н. А. Проблемы теории международного права. – М., 1988.
[56] Конвенция о международной организации морской спутниковой связи (ИНМАРСАТ) // Додин Е.В., Кузнецов С.А. Правовое регулирование поиска и спасания на море. – Ч. I // Библиотека журнала ”Торговое мореплавание” (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). – 1998. – № 7/ІІ.
[57] Гуреев С. А. Международная организация морской спутниковой связи // Информационный бюллетень. Бюро координации фрахтования судов СЭВ. – 1980. № 7(193).
[58] Никоноров В.В. Особенности учредительных актов ИНМАРСАТ. Правоведение. – 1991. – № 4.
[59] Шибаева Е. А. Право международных организаций: Вопросы теории. – М., 1986.
[60] Межднародное право: Учебник / Под ред. Г.И. Тункина – М.: Юрид. лит., 1982.
[61] Україна в міжнародних відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога (Книга перша) / Зб. докум. (укр.. і рос. мовами). – Юрінком. – Київ, 1996.
[62] Талалаев А.Н. Об основных принципах международного права // Сов. ежегодник междунар. права. 1958. – М.: Наука, 1959.
[63] О предоставлении отдельным лицам прав в сфере международного права см.: Фердросс А. Международное право: Пер. с нем. – М., 1959.
[64] Ацеров Ю. С., Колодкин А. Л. Международная организация морской спутниковой связи // Морской флот. – 1977. № 5.
[65] Талалаев А. Н. Право международных договоров: Общие вопросы. – М., 1980.
[66] Шибаева Е. А. Право международных организаций: Вопросы теории. – М., 1986.
[67] Быховский М. Круги памяти. – М.: ИТЦ ”Мобильные
коммуникации”. – 2000.
[68] Резолюция A.420(XI) Развитие системы передачи сообщений о бедствии и безопасности на море // Информационная База Данных документов RiSE: МОРСКОЕ ПРАВО – Режим доступу: http://rise.odessa.ua
[69] Коваленко В.А., Остроумов М.Н. Справочник по иностранным флотам. – М.: Воениздат. – 1971.
[70] Конвенция о Международных Правилах Предупреждения Столкновения Судов в море. 20.10.1972 // МППСС. Международные правила предупреждения столкновения судов в море, 1972 г. (англ / рус текст) – С изм. от 29 ноября 2003 г. Одесса: Феникс, – 2002. – 104 с.
[71] Регламент радиосвязи. Международный союз электросвзяи. – ITU. – 2004. – 415 c.
[72] МЕРСАР Руководство для торговых судов по поиску и спасанию 1989 г. – СПб.: ЦНИИМФ. – 1992.
[73] Adoption Of Amendments To The International Aeronautical And Maritime Search And Rescue (IAMSAR) Manual. – MSC/Circ.1124. – 28.07.2004 // Информационная База Данных документов RiSE: МОРСКОЕ ПРАВО. Режим доступу: http://rise.odessa.ua
[74] Общие принципы систем судовых сообщений. Резолюция А.851(20). – СПб.: ЦНИИМФ. – 2004. – 40 с.
[75] Международная конвенция по поиску и спасанию на море, 1979 г. – СПб.: ЦНИИМФ. – 2005. – 64 с.
[76] Международная Конвенция о Подготовке и Дипломировании Моряков и Несении Вахты (ПДМНВ/STCW) 07.07.1978 // Международная Конвенция ПДМНВ-78 (рус. текст с изм. по 2006 г.) К.: Негоциант. – 2006. – 193 с.
[77] Подготовка радиоспециалистов в глобальной морской системе связи при бедствии и для обеспечения безопасности (ГМССБ). Резолюция ИМО А.703(17) // Резолюции ИМО по глобальной морской системе связи при бедствии и для обеспечения безопасности. – СПб.: ЦНИИМФ. – 1998. – 302 с.

[78] COM/Circ.121 Implementation of the Global Maritime Distress and Safety System 14.02.95 // International Maritime Organization / Режим доступу: http://www.imo.org/includes/blastData.asp/doc_id=1196/GMDSS%20(13%20April%202005).doc
[79] Procedures and arrangements for issuing GMDSS certificates to holders of non-GMDSS certificates. IMO Resolution A. 769 (18) // International Maritime Organization / Режим доступу: http://www.imo.org/
[80] Липинский В.Н., Качан В.Д., Аксенов Н.Ф. Глобальная морская система связи при бедствии и для обеспечения безопасности Под общ. ред.. В.В. Пономаренко. – Одесса: Морской тренажерный центр. –
2002. – 525 с.
[81] SafetyNET User’s Handbook. Maritime Safety Service Department. International Mobile Satellite Organization (ІНМАРСАТ). Issue 3. 11/03/1998. Перевод УТЦ ГМССБ МГАВТ. – 1998. – 25 p.
[82] Тонет Чилийское рыболовецкое судно – АРБ КОСПАС-САРСАТ спасает 11 жизней // Информационный бюллетень ”КОСПАС-САРСАТ”. – № 18. – 2006.
[83] История КОСПАС-САРСАТ // За матеріалами веб-сайту „КОСПАС-САРСАТ” / Режим доступу: http://www.cospas-sarsat.org/Management/historyR.htm
[84] Соглашение о международной программе КОСПАС-САРСАТ // Додин Е.В., Кузнецов С.А. Правовое регулирование поиска и спасания на море. Ч. I // Б-ка журн. ”Торговое мореплавание” (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). – 1998. – № 7/ІІ. – С. 50.
[85] Бекяшев К.А., Сидорченко В.Ф. Безопасность на море: Нормативно-правовые аспекты строительства и использования судовой техники: Справочник. – Л.: Судостроение, 1988. – С. 225-226.
[86] Словарь международного морского права / Отв. ред. Ю.Г. Барсегов. – М.: Междунар. отношения, 1985. – C. 114.
[87] Соглашение о международной программе КОСПАС-САРСАТ // Додин Е.В., Кузнецов С.А. Правовое регулирование поиска и спасания на море. Ч. I // Б-ка журн. ”Торговое мореплавание” (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). – 1998. – № 7/ІІ. – С. 50.
[88] Прекращение спутниковой обработки сигналов 121,5 Мгц // Информационный бюллетень ”КОСПАС-САРСАТ”. – № 18. – 2006.
[89] КОСПАС-САРСАТ переезжает в Монреаль // Информационный бюллетень ”КОСПАС-САРСАТ”. – № 18. – 2006.
[90] Конвенция о борьбе с незаконными актами, направленными против безопасности морского судоходства от 10/03/1988г. // Международная конвенция по борьбе с незаконными актами, направленными против безопасности морского судоходства, SUA-88. – СПб.: ЦНИИМФ. – 1999. – 52 с.
[91] Конвенция об открытом море от 29.04.1958 г. // Додин Е.В., Кузнецов С.А. Женевские конвенции по морскому праву // Библиотека журнала ”Торговое мореплавание” (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). –-1998. – № 5/ІІ. – 25 с.
[92] Конвенция Организации Объединенных Наций по морскому праву. - Нью-Йорк: Изд-во ООН, 1982. – 204 с.
[93] Конвенция об открытом море от 29.04.1958 г. // Додин Е.В., Кузнецов С.А. Женевские коенвенции по морскому праву // Б-ка журн. ”Торговое мореплавание” (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). –1998. – № 5/ІІ. – 25 с.
[94] Конвенция о территориальном море и прилежащей зоне, 29.04.1958 г. // Додин Е.В., Кузнецов С.А. Женевские коенвенции по морскому праву // Б-ка журн. ”Торговое мореплавание” (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). – 1998. – № 5/ІІ. – 25 с.
[95] Конвенция о континентальном шельфе, 29.04.1958 г. // Додин Е.В., Кузнецов С.А. Женевские коенвенции по морскому праву // Б-ка журн. ”Торговое мореплавание” (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). – 1998. – № 5/ІІ. – 25
[96] Международная конвенция по предотвращению загрязнения с судов (МАРПОЛ), 02.11.1973г. // Международная конвенция по предотвращению загрязнения с судов 1973 года, измененная Протоколом 1978 года – СПб.: ЦНИИМФ. – 2005. – 800 с.
[97] Международный кодекс по спасательным средствам (кодекс ЛСА) – СПб.: ЦНИИМФ. – 2004. – 168 с.
[98] Международная конвенция по безопасным контейнерам (КБК), 02.12.1972г. // International convention for safe containers: (С поправками 1981 г.) / ООН, ИМО. – М.: ЦРИА ”Морфлот”. – 1982. –51 с.
[99] Кодекс безопасности рыбаков и рыболовных судов, 1974 // Кодекс безопасности рыбаков и рыболовных судов 2005 года. Часть А. Практика в области безопасности и гигиены труда / International Maritime Organization. London. – 2006. – 304 с.
[100] Торремолиносская Международная конвенция по безопасности рыболовных судов, 1977 г. // – СПб.: ЦНИИМФ. – 1997.
[101] Конвенция о режиме черноморских проливов 1936 г. // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. Вып. IX. – М., 1938. – С. 61–78.
[102] Парижский меморандум по контролю государства порта 1982 // Парижский меморандум о взаимопонимании по контролю судов государством порта. Paris Memorandum of Understanding on Port State Control (Paris MOU) 3-е изд., с поправками 2002 г. - СПб.: ЦНИИМФ. – 2002. – 224 c.
[103] Овчинников Г.М. О международном кодексе по управлению безопасностью. – СПб.: Торгово-промышленная палата. – 2004. – 112 c.
[104] Council Resolution of 22 December 1994 On the safety of roll-on/roll-off passenger ferries (94/C 379/05) // Official Journal C 379, 31/12/1994 P. 0008 - 0009
[105] Council Regulation (EC) No 3051/95 of 8 December 1995 on the safety management of roll-on/roll-off passenger ferries (ro-ro ferries) // Official Journal L 320 , 30/12/1995 P. 0014 - 0024
[106] Council Directive 98/18/EC of 17 March 1998 on safety rules and standards for passenger ships // Official Journal L 144, 15/05/1998 P. 0001 - 0115
[107] Rene Rodiere, Emmanuel du Pontavice. Droit maritime. 12 edition. Dalloz-1997.
[108] Общие принципы систем судовых сообщений. Резолюция А.851(20) - СПб.: ЦНИИМФ. – 2004. – 40 с.
[109] Директива Ради 93/75/ЄЕС від 13 вересня 1993 р. стосовно мінімальних вимог для суден, які направляються в порти Співтовариства або залишають їх, та перевозять небезпечні або забруднюючі товари // Official Journal L 247 , 05/10/1993 P. 0019.
[110] Черданцев А.Ф. Теория государства и права. – М., 2001.
[111] Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. - М.,1996.
[112] Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум. – Ун-т. внутр. дел. – 2000.
[113] Тихомиров Ю.А. Административное право и процесс: полный курс. – М.: 2001.
[114] Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті / Про затвердження Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті. Наказ Міністерства транспорту України від 20.11.2003 р. № 904 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 52. – Т.2. – Ст. 2844.
[115] Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978/95 (IMO)(STCW78/STCW Code-95) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 50. – Ст.284.
[116] Торський В.Г., Качан В.Д. ГМСЗН у запитаннях і відповідях: Навч.-практ. посіб. Рос. мовою. – Одеса: Астропринт, 2003.
[117] GMDSS Coast Station Operator’s Certificate (CSOC) model Course. COMSAR/Circ.33 26.02.2004 // За матеріалами веб-сайту IMO. Режим доступу: http://www.imo.org/includes/blastData.asp/doc_id=3771/33.pdf
[118] Про затвердження форми Радіожурналу ГМЗЛБ та переліку документів з радіозв’язку й електрорадіонавігації. Наказ Міністерства транспорту України № 480 від 03.12.1998 р. // Офіційний вісник України вiд 14.01.1999 - 1998 р., № 52, стор. 76, код акту 6586/1998

[119] Про затвердження форми Радіожурналу ГМЗЛБ та переліку документів з радіозв'язку й електрорадіонавігації. Наказ Міністерства транспорту України 03.12.98 N 480 // Офіційний вісник України вiд 14.01.1999 – 1998. – № 52, стор. 76.
[120] ГМССБ за 3 недели. Учебное пособие.– СПб.: Морской учеб.-тренажер. центр ГМА им. М.А. Макарова – 2000. – 236 с.
[121] The Admiralty List of Radio Signals, Volume 5 NP 285: Global Maritime Distress and Safety System // United Kingdom Hydrographic
Office. – 2006/2007.
[122] Про аварійно-рятувальні служби: Закон України № 1281-XIV 14.12.1999 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 28.01.2000 – 2000 р. – № 4. –Ст. 25.
[123] Руководство по международному авиационному и морскому поиску и спасанию. Adoption Of Amendments To The International Aeronautical And Maritime Search And Rescue (IAMSAR) Manual. - MSC/Circ.1124. – 28.07.2004 // Информационная База Данных документов RiSE: МОРСКОЕ ПРАВО. Режим доступу: http://rise.odessa.ua
[124] Про затвердження нормативних актів з пошуку та рятування на морі Наказ Міністерства Транспорту України № 643 від 10.09.2002 р. // Информационная База Данных документов RiSE: МОРСКОЕ ПРАВО. Режим доступу: http://rise.odessa.ua
[125]. Про затвердження нормативних актів з пошуку та рятування на морі Наказ Міністерства Транспорту України № 643 від 10.09.2002 р. // За матеріалами веб-сайту Міністерства Транспорту та зв’язку України. Режим доступу: http://www.mintrans.gov.ua/mintrans/document/48965/dor41.doc
[126] Про державну гідрографічну службу України Постанова Кабінету Міністрів № 537 вiд 06.06.1997 // Офіційний вісник України – 1997. – № 23. стор. 100.
[127] Про реорганізацію структури управління у сфері навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства. Указ Президент України № 945/99 вiд 02.08.1999 // Офіційний вісник України – 1999. –
№ 31. – стор. 42.
[128] SafetyNET User’s Handbook. Maritime Safety Service Department. International Mobile Satellite Organization (ІНМАРСАТ). Issue 3. 11/03/1998. Перевод УТЦ ГМССБ МГАВТ. – 1998. – 25 p.
[129] Manual on Technical Aspects of the UN Convention on the Law of the Sea. 4th Edition // Special publication No. 51. 4-th Edition. March 2006. Published by International Hydrographic Bureau. Monaco. – 214 p.
[130] Radio Regulations // International Telecommunication Union ITU Radiocommunication Bureau. – 2004. – 2 186 p.
[131] Лукшин И.В. Противоправные действия, посягающие на свободу мореплавания // Право и политика. – 2000. – № 6.
[132] Ромашев Ю.С., Корбут Л.В. Основы борьбы с актами терроризма и пиратства на море. // Альманах ”Организованная преступность, терроризм и коррупция”. – 2003. – № 2.
[133] Моджорян Л. Терроризм на море. – М., 1991.
[134] Бояр-Созонович С.И. Международный терроризм: политико-правовые аспекты. – Киев, Одесса, 1991.
[135] За матеріалами веб-сайту ФДУ ”Служба морської безпеки” РФ. Режим доступу: http://www.msecurity.ru/isps_terr.htm
[136] Шаллан Ф. Морське пiратство у мiжнародному правi та нацiональне законодавство України // Право України. – 1998. – № 3.
[137] Маковский Я. История морского пиратства / Пер. с польск.
– М., 1972.
[138] Лукшин И.В. Служба общей безопасности на морском транспорте // Право Украины. – 1994. – № 10.
[139] Див.: Конвенція про боротьбу із захопленням заручників, 1979 р.; Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, зокрема дипломатичних агентів, 1973 р.; Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин в цілях їх виявлення, 1991 р.; Конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом, 1997 р.; Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму, 1999 р. тощо.
[140] Конвенция о борьбе с незаконными актами, направленными против безопасности морского судоходства от 10/03/1988г. // Международная конвенция по борьбе с незаконными актами, направленными против
безопасности морского судоходства, SUA-88. - СПб.: ЦНИИМФ. –
1999. – 52 с.
[141] Резолюція MSC.99(73) ІМО від 05.12.2002 р. // SOLAS 1974 - Amendments - International Maritime Organization (IMO) / Режим доступу: http://www.tc.gc.ca/marinesafety/rsqa/imosite/msc/msc099-73.pdf
[142] На теперішній момент базовими документами з використання АІС є також Резолюція ІМО MSC.74(69) від 12.05.1998 р. ”Приложение 3. Рекомендації з експлуатаційних вимог до універсальної суднової системи автоматичного пізнання (АІС)” та Резолюція ІМО A.917(22) від 29.11.2001 р. ”Інструкція з е