АДАПТАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ОСОБИСТИХ ПРАВ ГРОМАДЯН ДО НОРМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Краткое описание

З М І С Т

Перелік умовних скорочень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Розділ 1. Адаптація адміністративного законодавства України до норм Європейського Союзу як складова європейської інтеграції України. . . . . . 12
1.1. Передумови адаптації законодавства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
1.2. Поняття та принципи адаптації законодавства . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
1.3. Механізм, методи та етапи адаптації законодавства . . . . . . . . . . . . . 46

Розділ 2. Особисті права громадян та адаптація законодавства України про їх охорону до стандартів Європейського Союзу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .80
2.1. Адміністративна правосуб’єктність громадян України та її
співвідношення зі статусом особи в праві Європейського Союзу. . . .80
2.2. Адміністративно-правова охорона особистих прав громадян
та шляхи її розвитку. . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .100
2.3. Прокурорський нагляд та судовий контроль за дотриманням
особистих прав громадян . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118

Розділ 3. Шляхи адаптації законодавства України у сфері правоохоронної діяльності до законодавства Європейського Союзу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137
3.1. Міжнародно-правові стандарти правоохоронної діяльності . . . . . . . 137
3.2. Напрямки адаптації законодавства України у сфері
правоохоронної діяльності до норм Європейського Союзу . . . . . . . . 157

Висновки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .181

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 213

Вступ

Інтеграція України у європейське співтовариство, проведення ринкових реформ – все це обумовило не тільки удосконалення діючих адміністративно-правових норм, а й створення зовсім нових, що відповідають світовим стандартам та вимогам. Ці стандарти, як і вся чинна міжнародна правнича система, будуються перш за все на принципах охорони та захисту прав людини і громадянина.
Стаття 3 Конституції України встановлює, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Принцип відповідальності держави перед людиною, закріплений цією статтею, конкретизується в інших нормах Конституції. Тобто держава повинна бути гарантом належної реалізації передбачених Конституцією і законами прав і свобод людини та громадянина. Тому в адміністративному законодавстві України все частіше починають з’являться норми, спрямовані насамперед на охорону і захист прав та інтересів громадян, їх об’єднань, інших об’єктів управління. Але цей процес має прискорюватися, оскільки Україна прагне увійти до єдиного правового простору цивілізованих країн. На сьогодні саме адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу виступає складовою процесу світової інтеграції щодо зближення та поступового приведення законодавства України у відповідність із європейським законодавством. Такі умови покладають на Україну нові і досить складні обов’язки щодо узгодження національного адміністративного права з чинними міжнародними нормами.
Актуальність теми дослідження обумовлена потребою вирішення проблем, викликаних процесом інтеграції нашої держави до Європейського Співтовариства. Важливим завданням в цьому аспекті є вивчення адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Розгляд та дослідження особливостей адаптації адміністративного законодавства України до законодавства Європейського Союзу як складової адаптації законодавства в цілому ґрунтується на загальнодержавних програмах та концепціях правової реформи, які сьогодні здійснюються органами державної влади в Україні. Реалізація цих завдань пов’язана з необхідністю забезпечення відповідності адміністративного законодавства України європейським стандартам. Адаптація адміністративного законодавства України до законодавства Європейського Союзу потребує особливої уваги в наукових дослідженнях управлінських відносин в Україні, пов’язаних з реалізацією через законодавство України Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами. Адже адміністративному законодавству належить ключове місце у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, що органічно і нерозривно пов’язане з діяльністю виконавчої влади та інститутів державного управління. Саме його норми покликані забезпечити встановлення і розвиток демократичних відносин між громадянином і апаратом управління, які на сьогодні є критерієм оцінки внутрішньої та зовнішньої політики всіх держав світової співдружності.
За таких умов виникає потреба у вивченні та аналізі передового досвіду країн-членів Європейського Союзу у сфері наближення їх нормативно-правової бази до стандартів цього міжнародного об’єднання, визначенні механізму адаптації законодавства України. З потребою опрацювання адміністративного законодавства України у сфері охорони прав громадян виникла необхідність визначення адміністративно-правового статусу громадянина України та порівняння його з адміністративно-правовим статусом громадянина Європейського Союзу, дослідження їх відмінностей та причин їх існування.
Питання наближення адміністративного законодавства України до європейського законодавства в рамках науки адміністративного права розробляються такими провідними авторами як В.Б.Авер’янов, О.М.Бандурка, І.Б.Коліушко, Р.О.Куйбіда, О.В.Негодченко, В.Ф.Опришко, А.В.Омельченко, А.С.Фастовець, Ю.С.Шемшученко, досліджують даний аспект і представники науки міжнародного права: Ю.М.Коломієць, Р.А.Петров, В.О.Ріяка, А.Є.Тамм та ін. Проте проблеми адаптації адміністративного законодавства України до законодавства Європейського Союзу спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без комплексного підходу. Таким чином, глибоке дослідження проблем правового регулювання та практичної реалізації адаптації адміністративного законодавства України до законодавства Європейського Союзу набуває особливого змісту і актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана згідно з п.1.3 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр. Робота спрямована на виконання основних положень Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, а також Програми діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку на початку ІІІ тисячоліття та Перспективного плану дій Міністерства внутрішніх справ України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС, затвердженого розпорядженням МВС України від 30 грудня 2002 року № 618, відповідає Пріоритетним напрямкам фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затвердженим наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертації є комплексне дослідження в умовах адміністративно-правової реформи та інтеграції України до європейської спільноти процесу адаптації адміністративного законодавства у сфері охорони особистих прав громадян до законодавства Європейського Союзу, а також розробка пропозицій та рекомендацій про внесення доповнень та змін до чинного законодавства.
Відповідно до поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- визначити передумови адаптації адміністративного законодавства України до законодавства Європейського Союзу (ЄС);
- дослідити діючу нормативно-правову базу адаптації адміністративного законодавства до законодавства ЄС;
- з’ясувати зміст та механізм адаптації адміністративного законодавства;
- проаналізувати адміністративну правосуб’єктність громадян України на території Європейського Союзу;
- здійснити аналіз нормативно-правових актів ЄС щодо регулювання статусу громадян України;
- визначити адміністративно-правові засоби охорони особистих прав громадян України на території ЄС;
- розробити пріоритетні напрямки адаптації адміністративного законодавства України в сфері охорони особистих прав громадян;
- проаналізувати особливості впровадження міжнародних стандартів у сферу правоохоронної діяльності в рамках співробітництва України з ЄС;
- виділити основні сфери взаємодії правоохоронних органів України та країн-членів ЄС.
Об’єкт дослідження становлять суспільні відносини, які виникають в ході інтеграції України до Європейського Співтовариства.
Предметом дослідження є процес адаптації адміністративного законодавства України у сфері охорони особистих прав громадян до норм Європейського Союзу.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми адаптації адміністративного законодавства України до законодавства ЄС в єдності з адміністративно-правовою реформою та інтеграцією України до ЄС, здійснити системний аналіз правового регулювання процесу адаптації в Україні (підрозділи 1.1, 1.2). Використовується історико-правовий метод при розгляді еволюції нормативно-правової бази розвитку інтеграційних процесів, які поклали основу процесу адаптації законодавства в Україні (підрозділ 1.1). За допомогою спеціально-юридичного методу проведено порівняння понять інтеграції, гармонізації, апроксимації, імплементації та адаптації, визначено їх спільні та відмінні риси (підрозділ 1.2); застосовано метод синтезу для визначення адаптації законодавства України до законодавства ЄС як складової європейської інтеграції. У з’ясуванні співвідношення законодавства України із законодавством ЄС та його країн-членів, визначенні адміністративно-правового статусу громадянина ЄС та адміністративно-правового статусу громадянина України використовується порівняльний або компаративний метод (розділи 1, 2, 3). За допомогою методу дедукції визначено правовий та інституційний механізм адаптації законодавства України до законодавства ЄС. З метою визначення напрямків діяльності кожного суб’єкта адаптації, розгляду їх повноважень у дослідженні застосовуються структурно-функціональний та системно-функціональний методи (підрозділ 1.3). Логіко-семантичний метод сприяв узагальненню, систематизації та поглибленню знань про адаптаційні процеси в Україні (розділи 2, 3). Використання статистичного і соціологічного методів дозволило визначити тенденції та динаміку розвитку процесу адаптації, ставлення громадян до вступу в ЄС, враховуючи зарубіжні дані (розділи 2, 3).
Науково-теоретичне підґрунтя склали наукові праці і розробки фахівців у галузі загальної теорії держави та права, теорії управління, адміністративного права і адміністративного процесу, міжнародного права, зокрема: В.Б.Авер’янова, О.М.Бандурки, Ю.П.Битяка, В.М.Гаращука, І.Б.Коліушка, Ю.М.Коломійця, А.Т.Комзюка, Р.О.Куйбіди, В.І.Муравйова, О.В.Негодченка, В.Ф.Опришка, А.В.Омельченка, І.П.Пахомова, Р.А.Петрова, В.О.Ріяки, О.Ф.Скакун, В.С.Стефанюка, А.Є.Тамма, А.С.Фастовця, Ю.С.Шемшученка, Л.М.Ентіна, Х.П.Ярмакі, О.Н.Ярмиша та ін.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, міжнародно-правових актів, законів України, правових актів виконавчої влади, зокрема МВС України, нормативних актів та документів, що регулюють діяльність органів виконавчої влади щодо адаптації законодавства України у сфері охорони особистих прав громадян до законодавства Європейського Союзу, національна правозастосовна практика, досвід європейських країн-членів Європейського Союзу, довідкова література, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням проблем адаптації адміністративного законодавства України у сфері охорони особистих прав громадян до законодавства Європейського Союзу. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- вперше дано визначення поняття адаптації адміністративного законодавства України у сфері охорони особистих прав громадян до законодавства Європейського Союзу;
- подальший розвиток одержало визначення етапів інтеграційних процесів та передумов адаптації законодавства;
- визначено значення адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу для здійснення в Україні адміністративної реформи;
- сформульовано і обґрунтовано авторські пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;
- вперше визначено принципи адаптації законодавства;
- удосконалено розуміння завдань та змісту державного управління у сфері адаптації законодавства;
- дістала подальший розвиток характеристика адміністративно-правового статусу громадян України та громадян Європейського Союзу на території Європейського Співтовариства;
- визначено пріоритетні напрями адаптації законодавства у сфері правоохоронної діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення та висновки у своїй сукупності дають цілісну картину процесів становлення та розвитку адаптації адміністративного законодавства України у сфері охорони особистих прав громадян до законодавства ЄС і може бути використано:
- у науково-дослідній сфері – для подальшого аналізу теоретичних та практичних проблем національної та європейської систем захисту прав людини і громадянина, поглиблення наукових знань про них;
- в правотворчості – для удосконалення чинного адміністративного законодавства та розробки нових нормативно-правових актів Верховної Ради України, Комітету з питань Європейської інтеграції, Кабінетом Міністрів України, Міністерством юстиції України, Міністерством внутрішніх справ України та іншими органами, які здійснюють адаптацію законодавства України до законодавства Європейського Союзу;
- у правоохоронній сфері – з метою підвищення якості охорони прав і свобод громадян, розвитку співробітництва України та держав-країн ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ;
- у навчальному процесі – під час написання науково-практичних посібників з адаптації законодавства, підготовки підручників та практикумів з курсів „Адміністративне право України”, „Адміністративний процес”, у викладанні відповідних навчальних дисциплін;
- у сфері міжнародного співробітництва – в діяльності урядових та інших делегацій, постійних представників України в ЄС, НАТО та в інших європейських інтеграційних структурах щодо охорони прав і свобод громадян.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано наукову статтю „Внесення змін до Закону України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” (здобувачем обґрунтовано завдання щодо перегляду етапів адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу). В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки оприлюднено на науково-практичній конференції „Захист прав і свобод людини в діяльності правоохоронних органів” (27 листопада 2002 р., м. Одеса), ІІІ Міжнародному науковому конгресі „Державне управління та місцеве самоврядування” (26 лютого 2003 р., м. Харків), круглому столі „Проблеми злочинності в Україні: роль правоохоронних органів та громадськості у їх запобіганні” (11-12 квітня 2003 р., м. Харків), ІІІ Національній науково-теоретичній конференції „Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (23-25 травня 2003 р., м. Одеса), міжнародній науково-практичній конференції ад’юнктів, аспірантів та магістрів „Права граждан, правоохранительная и правоприменительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития” (3 червня 2003 р., м. Белгород), науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (20 червня 2003 р., м. Харків), „Впровадження новітнього законодавства та нових форм роботи в практичну діяльність правоохоронних органів” (24 жовтня 2003 р., м. Харків), „Участь громадськості в охороні громадського порядку” (28-29 листопада 2003 р., м. Одеса), „Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та перспективи розвитку” (18-19 грудня 2003 р., м. Харків), „Наука і освіта 2004” (10-20 лютого 2004 р., м. Дніпропетровськ).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено в семи наукових статтях, опублікованих у фахових наукових журналах та збірниках наукових праць.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України, актів Європейського Союзу та практики їх застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання та практичної адаптації адміністративного законодавства України у сфері охорони особистих прав громадян до норм Європейського Союзу. Основні з них такі:
1. У концептуальному утвердженні та фактичному запровадженні адаптації адміністративного законодавства України до законодавства Європейського Союзу полягають глибинний сенс і мета наукової доктрини та практика реалізації українського адміністративного права на сучасному етапі. Це передбачає передусім суттєву зміну спрямованості і змісту адміністративно-правового статусу людини і громадянина в Україні. Отже, особливого значення набуває такий напрям забезпечення державою прав громадян як адміністративно-правова охорона їх особистих прав.
2. Передумовами адаптації законодавства України до законодавства ЄС стало зміцнення двосторонніх зв’язків між Україною та ЄС та їх документальне закріплення в УПС. Подальший розвиток інтеграційних відносин сприяв становленню адаптації саме адміністративного законодавства України до законодавства ЄС, в рамках якої в Україні починають створювати інституційний механізм та формувати нормативно-правову базу для послідовної та ефективної реалізації Стратегії інтеграції України до ЄС.
3. На сьогодні основними нормативно-правовими актами, які регламентують адаптацію адміністративного законодавства України до законодавства ЄС, є Концепція Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та Закон України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, що визначають комплекс взаємопов’язаних завдань з адаптації законодавства України до законодавства ЄС, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення сучасної правової системи України шляхом удосконалення нормотворчої діяльності органів державної влади та запровадження єдиної системи планування координації і контролю роботи з адаптації законодавства.
4. Під законодавством ЄС розуміється система правових актів, які складають третій критерій – „критерій членства” у ЄС, що є, як свідчать переговори країн-кандидатів, найважчим для виконання. При проведенні переговорів про набуття членства України в ЄС конкретизовані 31 критерій членства, кожен з яких відповідає одному з 31 розділів acquis communautaire, названому в законах України у сфері адаптації.
5. Адаптація адміністративного законодавства України до законодавства ЄС становить діяльність всіх органів державної влади, що здійснюється на основі єдиної системи планування, координації та контролю, щодо поетапного прийняття та наближення законодавства України до acquis communautaire, яке становить лише визначене „копенгагенськими” вимогами законодавство ЄС для України, на підставі загальних та спеціальних принципів національної правотворчості.
6. Визначну роль у забезпеченні високої якості управління адаптаційними процесами відіграє проведення адміністративно-правової реформи законодавства в Україні, яка тісно взаємопов’язана з конституційною та судовою реформами. Існує нагальна необхідність законодавчого визначення адаптації адміністративного законодавства України до законодавства ЄС у Загальнодержавній програмі адаптації законодавства як неодмінної її складової, основною метою якої є забезпечення реалізації особистих прав громадян в діяльності органів державної влади в Україні на європейському правовому рівні.
7. Актуальною суспільною проблемою в сучасних умовах стає створення належного державного механізму адаптації законодавства України, що потребує формування ефективної системи виконавчої влади як на центральному, так і на місцевому рівнях. Головна мета полягає в утвердженні таких механізмів, які б забезпечували результативність управлінських рішень, розмежування та збалансування повноважень та відповідальності різних рівнів влади і місцевого самоврядування. Серед важливих змін, які обов’язково слід провести, є запровадження для України нової, але поширеної в країнах Європейського Союзу, чотирирівневої категорійності службових посад.
8. Адаптація законодавства є однією із сфер державного управління, яка стосується як зовнішньополітичної діяльності органів державної влади, так і внутрішньої політики в Україні. Даний процес впливає на всі галузі державного управління і складається з цілеспрямованої діяльності органів виконавчої влади щодо підвищення рівня управління до європейських стандартів.
9. В Україні склалася нова система управління та координації процесу європейської інтеграції, модель якої можна кваліфікувати як централізовану координацію європейської політики з центром координації на верхівці урядової ієрархії. Така модель є характерною для більшості унітарних держав, політико-адміністративні системи яких близькі до української. Ця система знаходить своє відображення у Франції, Великій Британії, Фінляндії, Польщі, Словаччині, Румунії, Болгарії. Але існуюча на сьогодні система органів, які здійснюють адаптаційну роботу, є недостатньо ефективною, а відтак потребує удосконалення.
10. Адаптація є планомірним процесом, що включає декілька послідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися певний ступінь відповідності законодавства України законодавству Європейського Союзу. Під час приведення законодавства України до норм і стандартів ЄС використовуються такі методи як рецепція, імплементація, апроксимація.
11. Ефективність юридичних гарантій нашої держави для своїх громадян на території ЄС повністю залежить від обсягу адаптованого адміністративного законодавства України до законодавства ЄС, яке повинно закріпляти адміністративно-правовий статус громадян та механізм реалізації їх особистих прав на території ЄС. Ідея громадянства ЄС для України залишиться проблематичною доти, поки наша держава перебуває серед третіх країн.
12. Права громадян третіх країн на доступ до свобод внутрішнього ринку Співтовариства класифікуються за такими ознаками: правове становище громадян та суб’єктів підприємницької діяльності третіх країн в ЄС згідно з положеннями двосторонніх угод між третіми країнами та ЄС; правове становище громадян третіх країн, що є членами сім’ї працівника ЄС; правове становище громадян третіх країн, що є працівниками компаній, зареєстрованих в ЄС; доступ громадян України до свобод внутрішнього ринку Співтовариства відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво. На сьогодні загальний адміністративно-правовий статус громадян третіх країн в ЄС, в т.ч. України, зазнав значних змін після підписання Амстердамського Договору, що набрав чинності 1 січня 1999 р. Всі держави-члени ЄС, крім Великої Британії та Ірландії, приєдналися до Шенгенських Угод шляхом підписання Шенгенського Протоколу про інтеграцію Шенгенських досягнень ЄС. Але розвиток адаптації адміністративного законодавства України до законодавства ЄС, зміцнення міжнародних відносин нашої країни з державами-членами ЄС в рамках європейської інтеграції надасть можливість забезпечення Україною відповідного рівня охорони особистих прав громадян в Європейському Союзі. В цьому процесі важливою нормативно-методологічною основою необхідності гармонізації законодавства нашої держави з міжнародним правом є ст. 9 Конституції України.
13. Головні ідеї та підходи адаптації законодавства України із законодавством ЄС повною мірою зорієнтовані також на охороні та захисті особистих прав громадян. До адміністративно-правових засобів захисту прав і свобод людини та громадянина у правовій системі ЄС належить ряд принципів, обумовлених, насамперед, взаємовпливом міжнародного та національного права. Правові норми Співтовариства можуть випливати не тільки із установчих договорів та правових актів, а й із загальних принципів права. Таким чином, загальні принципи права ЄС є і джерелами права.
Першим і найважливішим є принцип пріоритету європейського права стосовно національного права держав-членів. Відповідно до ст.6 Договору про ЄС, він заснований на принципах свободи, демократії, поваги прав і основних свобод людини та принципі верховенства права, які є спільними для всіх держав-членів. У контексті дотримання особистих прав людини як основи загальних принципів права ЄС найважливішими є такі принципи як:
- Audi alteram partem, згідно з яким особа має право висловитися для власного захисту від покарання або завдання шкоди її інтересам. Особа також має бути поінформована про почату проти неї справу;
- Non bis in idem, який розкриває положення Сьомого Протоколу до Європейської Конвенції й проголошує неможливість подвійного притягнення до відповідальності за одну й ту саму провину та неможливість отримання двох покарань за одне правопорушення;
- принцип надання права на юридичну допомогу, який включає і право на професійний адвокатський захист інтересів і законних прав особи за умов необмеженого доступу адвоката до документів справи та конфіденційності спілкування адвоката та клієнта;
- принцип надання права не свідчити проти себе, за яким особа може не давати шкідливих для себе відповідей на запитання, які викривають її протиправну діяльність. Цей принцип, однак, поширюється лише на усні відповіді й не позбавляє особу від обов’язку надавати необхідні документи та інформацію відповідному компетентному органу ЄС.
14. До основних засобів забезпечення належного рівня охорони та захисту особистих прав громадян України належить також підвищення рівня державного управління в Україні. Оскільки державне управління є особливою частиною процесу інтеграції до Європейського Союзу, то не існує однозначних та жорстких норм, які визначають його модель, що повинна бути запроваджена державами-кандидатами. Тому важливими є загальні принципи Європейського адміністративного простору, які діють на території країн-держав ЄС. Європейський адміністративний простір в основному було створено за допомогою механізмів прецедентного права, тобто рішення Європейського Суду є основною для тлумачення правил та принципів адміністративного провадження на рівні співтовариства та в країнах-членах Союзу. До основних принципів європейського адміністративного права можна віднести: управління згідно із законом або правової впевненості; тимчасові засоби судового захисту проти діяльності адміністративного органу; зобов’язання органів державної влади діяти відповідно до покладених на них завдань; принцип недискримінації; пропорційність; захист легітимних очікувань; право бути вислуханим в процесі адміністративного провадження та право на належне провадження справи; право на дієву систему державного управління, здатну ефективно реалізовувати європейське законодавство; обґрунтування доцільності адміністративних рішень; нагляд за функціонуванням адміністрації та право оскаржувати адміністративні рішення в судах; своєчасність дій та рішень державного управління. Отже, потребує подальшого удосконалення відповідно до принципів європейського адміністративного права та положень нормативно-правових актів ЄС сфера державного управління в Україні, що дасть можливість в майбутньому забезпечити європейський рівень охорони особистих прав і свобод громадян.
15. Нагальною є потреба удосконалення організаційно-правових форм діяльності органів прокуратури та адміністративної юстиції з урахуванням реальних умов, що склалися в Україні в галузі забезпечення законності, захисту особистих прав громадян та інтересів суспільства. На думку дисертанта, наближаючи національне законодавство до законодавства ЄС (в тому числі до законодавства держав-членів ЄС), вченим-юристам України необхідно вивчати судові справи Суду ЄС, які є самостійним джерелом права ЄС, для здобуття необхідного досвіду в юрисдикції ЄС та раціонального використання його в майбутньому як члена ЄС.
16. Співробітництво України з Європейським Союзом у галузі юстиції та внутрішніх справ є одним із важливих аспектів європейської інтеграції нашої держави. Посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією, вирішення питань правового забезпечення та посилення здатності боротьби з відмиванням коштів, створення надійно діючих інституцій у сфері юстиції та внутрішніх справ належать до політичної групи Копенгагенських критеріїв вступу до Європейського Союзу. До зазначеної сфери співробітництва належать питання боротьби проти нелегальної міграції, тероризму, корупції, торгівлі людьми, наркобізнесу, незаконної фінансової діяльності, торгівлі зброєю та ядерними матеріалами, крадіжок автомобілів, Інтернет-злочинності, а також візова політика, митне співробітництво та правова допомога у кримінальних справах. Виходячи з міжнародних стандартів юридичного забезпечення особистих прав і свобод людини, головними принципами в діяльності працівників органів внутрішніх справ слід вважати законність, недискримінацію, відповідність вимогам демократичного суспільства та гуманність. Серед спеціальних принципів у правоохоронній сфері можна виділити невидачу громадян і політичних емігрантів, принцип невідворотності покарання, принцип гуманності, принцип захисту прав своїх громадян за кордоном.
17. Актуальними для правоохоронних органів на сьогодні є такі міжнародно-правові документи, які містять вичерпний перелік принципів діяльності органів внутрішніх справ. Найкращими прикладами цьому слугують Декларація про поліцію та Міжнародні норми, які стосуються прав людини в галузі підтримання правопорядку. Ці міжнародні документи є основою для подальшого удосконалення національних законодавств у правоохоронній сфері, що дозволить використовувати зазначені принципи у діяльності правоохоронних органів всіх держав світової співдружності.
18. Основними напрямками співробітництва Міністерства внутрішніх справ України з ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ є співробітництво у цивільних та кримінальних справах; поліцейське співробітництво; боротьба з расизмом та ксенофобією; боротьба з наркотиками та торгівлею зброєю; боротьба з організованою злочинністю; боротьба з тероризмом; боротьба зі злочинами проти дітей та торгівлею людьми; нелегальною міграцією та контрабандою. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС на практиці означає таке: договори з третіми країнами мають бути погоджені в усіх країнах-членах, існують спільні стандарти у здійсненні поліцейської діяльності; для планування спільних операцій та здійснення обміну оперативною інформацією створено Європол. Разом з тим залишається питання гармонізації прийнятих міжнародних документів у сфері правоохоронної діяльності з національним законодавством, яскравий тому приклад притягнення до відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних незаконним шляхом, а також приєднання до нових правоохоронних актів ЄС (Брюссельська декларація Ради ЄС).
19. Під час адаптації адміністративного законодавства України у сфері охорони особистих прав громадян до стандартів ЄС відбувається взаємодія та взаємовплив адміністративного права України з європейським адміністративним правом, що гарантує постійний розвиток та удосконалення як національного, так і права Європейського Союзу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абетка законодавства Європейського Співтовариства/ Боршарт, Клаус–Дітер; Пер. з англ. - К., 2001. – 112 с.
2. Адміністративне право України. [Підручник для юрид. вузів і фак.] // За ред. Ю.П. Битяка, В.В. Богуцького. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
3. Адміністративне право України: Підручник / За заг.ред. С.В.Ківалова. – Одеса: „Юридична література”, 2003. – 894 с.
4. “Адміністративна реформа в Україні: шлях до європейської інтеграції”. Матеріали конференції 14-15 лютого 2003р.- Київ: Академія правових наук України, Київський регіональний центр.
5. Адміністративне судочинство в Україні: Книга перша. Адміністративний процесуальний кодекс (проект), внесений О.Бандуркою, М.Круцьом, В.Мойсиком, В.Онопенком. – Харків: Консум, 2002. – 176 с.
6. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори упорядники І.Б.Коліушко, Р.О.Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – 536с.
7. Акт Проголошення незалежності України // Відомості Верховної Ради України – 1990. - № 38. – Ст. 502.
8. Баймуратов М.О., Максименко С.В. Імплементація норм міжнародного права про свободу пересування і вибір місця проживання у право України // Право України. – 2003. - № 9. – С. 133-137.
9. Бандурка А.М., Давиденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие. – Х., 2003. – С.249-272.
10. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс: Учебник. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.
11. Бандурка О.М. Інтерпол: Міжнародна організація кримінальної поліції: Наук.-практ.посібник. – Харків: Держ.спеціалізоване вид-во „Основа”, 2003. – 324 с.
12. Бандурка О.М., Рудой К.М. Внесення змін до Закону України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”// Наше право. – 2004. - № 1. – С. 11-16.
13. Баронін А. Вплив юридичного врегулювання кордонів Євросоюзом в політичному процесі інтеграції України //Право України. – 2003. - № 2. – С. 142-145.
14. Бахирин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. – М.: Книжный мир, 2002. – 720 с.
15. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: БЕК, 1999. -368 с.
16. Бернаскони П. Оффшорные общества и принцип териториальности как препятствие при осуществлении контроля за преступлениями. Доклад на международной конференции по проблема предупреждения борьбы с отмыванием денег и использованием доходов от преступной деятельности глобальный подход. Курмайер, Италия, 18-20 июня 1994. Сборник переводов материалов конференции. – М., 1996. - С. 214.
17. Битяк Ю.П. Становлення та шляхи забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - № 1(32). – С. 51-60.
18. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття і ознаки // Право України. – 2003. - № 4. – С. 18-20.
19. Верховна Рада України з питань Європейської Інтеграції: „Про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО”: Парламентські слухання. / Зарубінський О.О., Мисик І.І., Дворник С.О.та ін. – Київ, 2003. – 286 с.
20. Верховна Рада України з питань Європейської Інтеграції: „Про взаємовідносини та співробітництво України з Європейським Союзом”: Парламентські слухання. / О.В.Кулаков, Т.О.Бурячок, С.Г.Плотян та ін. – Київ: ЦТІ „Енергетика та електрифікація”, 2003. – 254 с.
21. Виконавча влада і адміністративне право / За заг.ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Видавничий Дім „Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
22. Виноградова О. Принципи міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю // Право України. – 1999. - № 4. – С. 90-93.
23. Вступ до права Європейського Союзу: Навчальний посібник. – Донецьк, 2001. – 248 с.
24. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. – К.: Вища школа, 1980. – 232 с.
25. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. – Харків: Фоліо, 2002. – 176 с.
26. Гернфельд Г.-Г. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: дороговказ для України? // Український правовий часопис. – Випуск № 2(7). – березень 2003 р. – С. 24-27.
27. Гіждіван Л. Про деякі питання адаптації законодавства України з громадянських прав людини до норм Ради Європи // Право України. – 1999. – № 11. – С. 47-52.
28. Глотова Е.В. Директивы Европейских Сообществ: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - М., 1999. – 20 с.
29. Гнатовський М. Концепція „європейського правового простору” в контексті проблем європейської інтеграції // Право України. – 2003. - № 1. – С. 133-134.
30. Гренендейк К. Применение права Европейского Сообще¬ства в странах-членах ЕС на примере допуска к государствен¬ной службе// Вестник Московского Университета.— Серия 11: Право. - 1996. - № 2. – С. 11-17.
31. Грошевий Ю., Давиденко Л., Зеленецький В. Новий Закон України „Про прокуратуру”: яким йому бути?/ Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності: Збірник наукових праць/ ШК Ген.прокуратури України. – Х., 1999. – С. 4-13.
32. Гурка М. Розвиток законодавства з метою вступу до ЄС: приклад Польщі // Український правовий часопис. - 1998. - № 2. - С.26-31.
33. Декларація Європейської Ради на Копенгагенському самміті глав держав у червні 1993 року // Європейський Союз: Консолідовані договори. – К., 1999. – 120с.
34. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради України – 1990. - № 31. – Ст. 429.
35. Договір про Європейський Союз // Європейський Союз: Консолідовані договори. – К., 1999. – 120с.
36. Договір про заснування Європейського Союзу // Європейський Союз: Консолідовані договори. – К., 1999. – 120с.
37. Дорощук В. Контакти українських і польських правоохоронців зміцнюються // Міліція України. – 2000. – № 4. – С. 9.
38. Дроздов С. Окремі аспекти інтегрування України в євро¬пейське та світове співтовариство // Право України. - 1998. - № 9. - С.10-12.
39. Дудар С.К. Гармонізація законодавства: проблеми визначення поняття // Держава і право. – 2002. – Вип.17. – С. 11-17.
40. Євробюлетень. Інформаційний бюлетень Представництва Європейської Комісії в Україні. Квітень, 2001.- 158 с.
41. Європейська інтеграція та Україна: Навчально-методичний посібник. – К., 2002. – 480 с.
42. Європейський Союз в міжнародно-правових відносинах: Навчальний посібник/ Під ред О.Н.Ярмиша / Тамм А.Є., Ріяка В.О., Коломієць Ю.М. – Х.: Штріх, 2003. – 240 с.
43. Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права. Навчальний посібник // Пер. з нім. – К.: „Заповіт”, 2001. – 368 с.
44. Європейські принципи державного управління / Пер. з англ. О.Ю.Куленкової. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 52 с.
45. Єрмоленко Д.О. Правовий статус людини і громадянина в Україні як соціальній державі: Дис.на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук – Спеціальність 12.00.01. – Х., 2002. – 176 с.
46. Европейское право: Учебник для вузов / Под ред. Л.М.Энтина. – М., 2001. – 460 с.
47. Европейский Союз: Сборник международных терминов из области права и управления. Немецко-русский. Серия Р – том 3 / Пер. с нем. А.Маццев. – Мюнхен: Бон, 1997. – 384 с.
48. Европейский Союз: прошлое, настоящее, будущее: До¬кументы Европейского Союза. Т.2. Единый европейский акт. Договор о Европейском Союзе. - М., 1994. – 458 с.
49. Европейский Союз: прошлое, настоящее, будущее: До¬кументы Европейского Союза. Т.5. Амстердамский договор. - М., 1999. – 275 с.
50. Журавський В.С. Етапи гармонізації законодавства України із європейським законодавством // Держава і право: Збірник наукових праць: Юридичні і політичні науки. Вип.16. – К., 2002. – С. 399-401.
51. Забігайло В.К. Право України в контексті його апроксимації до права Європейського Союзу // Українсько-європейський журнал міжнародного та порівняльного права. – Т.1. – Вип.1. – Осінь 2000 р. - № 1. – С. 7-12.
52. Задорожній О.В., Гнатовський М.М. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС: парламентський вимір // Законодавство України: проблеми вдосконалення. Зб.наук.праць. – Вип.7. – К., 2001. – С. 56-63.
53. Звіт перед українським народом (Про оперативно–службову діяльність органів внутрішніх справ України в 1999 році) // Міліція України. – 2000. - № 1. – С. 3–5.
54. Ильин Ю.Д. Лекции по истории и праву Европейского Союза: Учебное пособие. – Харьков: Фирма „Консум”, 1998. – 156 с.
55. Исполинов А.С. Международно-правовые аспекты дея¬тельности Комиссии ЕС: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - М., 1995. – 21 с.
56. Інструкція Про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України. // затвердженно Наказом МВС України № 414 від 10 червня 1998 р.
57. Капіца Ю. Наближення законодавства України до законодавства ЄС відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом та Україною// Український правовий часопис. – Випуск № 2(7). – К., 1999. – С.18-25.
58. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу. – К.: Знання, 2002. – 381 с.
59. Клемин А.В. Взаимодействие европейского и националь¬ного права в практике ФРГ: Дис. канд. юрид. наук. - Казань, 1992. – 204 с.
60. Ковальова О. Політико-правові і процедурні питання вступу до Європейського Союзу// Право України. – 2003. - № 4. – С. 119-123.
61. Ковальова О. Зближення законодавства Європейського Союзу з правовими системами держав-кандидатів на вступ до ЄС// Право України. – 2003. - № 9. – С. 138-142.
62. Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку. Прийнято резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї 00Н від 17 грудня 1979 року // Документи 00Н А/КЕ5/34/169. – К., 1996. – С. 62–65.
63. Колонтаевская И.Ф. Европейские системы профессионального образования кадров полиции. Аналитический обзор. – М.: Академия управления МВД России, 2001. – 44 с.
64. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія/ За заг.ред. проф. О.М.Бандурки. – Харків: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2002. – 336 с.
65. Компанієць Д. Історико-правовий аспект розшукової функції у діяльності поліції// Право України. – 2003. – № 1. – С. 139-142.
66. Комплексна програма протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2002 року № 766 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 23. – Ст.1123.
67. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Указ Президента України від 13 грудня 2000 року № 1376/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 52. – Ст.2258.
68. Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки: Указ Президента України від 17 вересня 1996 року № 837/96.
69. Конституція України: Основний Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст.141.
70. Концепція адміністративної реформи в Україні: затверджена Указом Президента України „Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” № 810 від 22 липня 1998 р. // Офіційний Вісник України. – 1999. - №7. – Ст. 60.
71. Концепція боротьби з корупцією на 1998–2005 роки: Указ Президента України № 367 від 24 квітня 1998 р. // Офіційний фісник України. – 1999. – № 6. – Ст. 312.
72. Концепція реформування прокуратури України // Вісник прокуратури. – 2003. - № 7. – С. 3-7.
73. Концепція розвитку системи Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України № 456 від 24 квітня 1996 р. // ЗП України. – 1996. - №5.– Ст.276.
74. Конференция по проблемам предупреждения борьбы с отмыванием денег и использованием доходов от преступной деятельности: глобальный подход. Сборник переводов. – М., 1996. - С. 210-214.
75. Конференция по проблемам отмыванию денег в транзитных странах (Страсбург, Франция, 29 ноября – 1декабря 1994 г.) Сборник переводов. – М., 1995. - С. 1-11.
76. Копійка В. Європейський Союз: заснування і етапи становлення: Навч.посіб./ В.Копійка, Т.Шинкаренко; Ін-т міжнар.відносин Київ.нац.ун-ту ім.Т.Шевченка. – К.: Ін Юре, 2001. – 448 с.
77. Копійка В.В. Розширення Європейського Союзу: теорія і практика інтеграційного процесу: Монографія – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2002. – 253 с.
78. Косюта М. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства. – Одеса, 2002. – С.13-28.
79. Кохановский В.П., Золотухина Е.В., Лешкевич Т.Г., Фатхи Т.Б. Философия для аспирантов: Учебное пособие, - Ростов н/Д: «Феникс», 2002. – 317 с.
80. Кривобок В. Актуальні питання визначення статусу прокуратури в умовах перехідного періоду // Право України. – 2000. - № 10. – С. 85-87.
81. Криміногенна ситуація в Україні: оцінка, тенденції, проблеми// Головний Штаб МВС України – К., 2000. – 12 с.
82. Критерії членства в СОТ, ЄС та НАТО. Інтеграційні перспективи для України. – Київ, 2003. – 77 с.
83. Кузьменко О. Адміністративний процес: сутність і структура// Право України. – 2003. – № 2. – С. 22-26.
84. Кушель Г.-Д. Гармонізація законодавства: досвід держав-членів ЄС і країн Східної та Центральної Європи// Український правовий часопис. – Випуск № 2(7). – березень 2003р. – С. 32-34.
85. Лаптев П.А. О правосубъектности индивида в свете международно-правовой защиты прав человека // Журнал российского права. – 1999. – № 2. – С. 51-58.
86. Лукас Р. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС та економічна реформа // Український правовий часопис. – Випуск № 2(7). – березень 2003р. – С. 28-31.
87. Маастрихтский договор: уроки ратификации // Мировая экономика и международные отношения. - 1994. - № 1. - С.79-92.
88. Маклаков В.В. Европейские сообщества и права человека. - М., 1990. – 124 с.
89. МармазовВ., Друзенко Г. Адаптація законодавства до стандартів ЄС: підсумки п’ятирічного шляху // Урядовий кур’єр. – 2003. - № 4. – С. 7.
90. Марцеляк О. Міжнародний досвід функціонування деяких спеціалізованих омбудсманів // Право України. – 2003. - № 234. – 11 грудня – С. 123-127.
91. Методично-нормативний посібник з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу / Міністерство юстиції України. За заг. ред. Міністра юстиції С.Станік. – К.: Логос, 2000. – 120 с.
92. Международные нормы, касающиеся прав человека в области поддержания правопорядка. Карманный справочник для сотрудников правоохранительных органов. – Организация Объединенных Наций, 1999. – 31 с.
93. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Прийнятий і відкритий для підписання та ратифікації резолюцією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї від 16 грудня 1966 р. // Законодавство України про інформацію.– К., 1998. - №7. - 272 с.
94. Міжнародний поліцейський огляд. – URL: http//www.policereview.com. 1998–1999. – Р. 19-27.
95. Міжнародний поліцейський огляд. – URL: http//www.policereview.com. 2001-2002. – Р. 40–47.
96. Микієвич М.М. Правове врегулювання етапів співробі¬тництва між Україною та Європейським Союзом// Держава і право. - 1997. - № 1. - C. 128-132.
97. Мичко М. Щодо взаємодії прокуратури з судовою владою // Право України. – 1999. - № 12. – С. 53-55.
98. Муравйов В. Гармонізація законодавства як феномен європейської інтеграції // Український правовий часопис. - 2003р. – Випуск № 2(7). –С. 3-23.
99. Муравйов B.I. Положення Угоди про партнерство та співробітництво, які регулюють сферу підприємництва та інве¬стицій (питання імплементації) // Український правовий часопис. - 1998 - Вип.2. - С. 31-35.
100. Найвищі інтереси – інтересам народу. Виступ Президента України Л.Д.Кучми на першій сесії Верховної Ради України четвертого скликання 18 вересня 2002 року // Урядовий кур’єр. – 2002. – 19 червня.
101. Негодченко О.В. Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини: Монографія. – Д.: Вид-во Дніпропетр.ун-ту, 2003. – 448 с.
102. Ніццький договір та розширення ЄС/ Міністерство юстиції України. Центр порівняльного права. За наук.ред. С.Шевчука. - К.: Логос, 2001. – 196 с.
103. Олтеану О.М. Международная правоспособность евро¬пейского сообщества // Вестник Московского университета. - 1994. - № 1.- С. 38-46.
104. Опришко В.Ф. Теоретичні і практичні аспекти механізму гармонізації законодавства України з міжнародним правом// Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Матеріали науково-практичної конференції, жовтень 1998р. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1998. – С. 11-25.
105. Опришко В.Ф. Міжнародне економічне співробітництво України: проблеми правового забезпечення // Законодавство України: проблеми вдосконалення. Зб.наук.праць. – Вип.7.- К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2001. – С. 23-29.
106. Опришко В.Ф., Омельченко А.В., Фастовець А.С. Право Європейського Союзу. Загальна частина / Київ.нац.екон.ун-т. – К., 2002. – 460 с.
107. Орінчай Н. Новий вимір співробітництва з Європейським Союзом// Український науковий журнал „Політичний менеджмент”. – 2003. - № 1. – С.112-118.
108. Основы права Европейского Союза: Учебное пособие / Под ред. С.Ю.Кашкина. – М., 1997. – 368 с.
109. Павленко П.І. Правовий статус службовця органів внутрішніх справ: проблеми загальної теорії. Автореферат на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. - Спеціальність: 12.00.01. – Х., 2003. – 20 с.
110. Павличенко О. Міжнародне співробітництво України у правовій сфері: 36 Міжнародних документів. – Харків, 1998. – 304 с.
111. Пашков М., Чалий В. Україна на шляху Європейської інтеграції; соціологічне опитування// Національна безпека України. – 2001. – № 1. – С. 2-14.
112. Перспективний план дій Міністерства внутрішніх справ України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС, затверджений розпорядженням Міністерства внутрішніх справ України „Про забезпечення МВС України заходів по європейській інтеграції та співробітництву з ЄС” від 30 грудня 2002 року № 618.
113. Петров Р.А. Поняття „acquis communautaire” у праві Європейського Союзу // Право України. – 2003. - № 9. – С.142-146.
114. Петров Р.А. Пряма дія та труднощі механізму застосу¬вання права Європейського Союзу // Правничий Часопис До¬нецького університету. - 1997.-№ 1. - С. 23-27.
115. Петров Р.А., Кисельова Т.С. Зближення і гармонізація законодавства в праві Європейського Союзу та міжнародному праві // Правничий Часопис Донецького університету. - 2000. - № 2(5). - С. 29-35.
116. Питання діяльності Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом): Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 року № 1074// Урядовий кур’єр. – 23.07.1998. - № 139-140 (із змінами, внесеними згідно з постановами КМ № 1289-2000-п від 21.08.2000, № 424-2001-п від 06.05.2001, № 1664-2001-п від 13.12.2001).
117. Питання організації виконання Закону України „Про імміграцію”: Указ Президента України від 7 серпня 2001 року № 596/2001// Офіційний вісник України. – 2001. - № 32. – Ст.1465 (зі змінами від 22 листопада 2002 року № 1056/2002// Офіційний вісник України. – 2002. - № 48. – Ст.2186).
118. Питання Уповноваженого України з питань європейської інтеграції: Указ Президента України від 26 листопада 2001 року № 1146/2001// Офіційний вісник України. – 2001. - № 48. – Ст.2135.
119. Полешко А. Хід адміністративної реформи в Україні (з науково-практичної конференції) // Право України. – 2003. - № 4. – С. 104-118.
120. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: затверджене Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року № 1138/2000// Офіційний вісник України. – 2000. - № 42. – Ст..1774 (зі змінами від 24.12.2001р. № 1248/2001, від 30.01.2003р. № 62/2003, від 11.11.2003р. № 593/2003).
121. Положення про Уповноваженого України з питань європейської інтеграції: затверджене Указом Президента України від 26 листопада 2001 року № 1146/2001// Урядовий кур’єр. – 2001. – 5 грудня.
122. Положення про Українську частину Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС: затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 р № 1074// Урядовий кур’єр. – 1998. - № 139-140.
123. Послання Президента України до Верховної Ради. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки// Урядовий кур’єр. – 2002. – 4 червня.
124. Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – К.: Амстердам: Українсько-Американське бюро захисту людини, 1996. – 228 с.
125. Право Европейского Союза: Правовое регулирование торгового оборота: Учебное пособие /Под ред. В.В.Безбаха, А.Я.Капустина, В.К.Пучинского. – М., 1999. – 290 с.
126. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. Кашкина С.Ю. – М.: Юристь, 2002. – 925 с.
127. Про біженців: Закон України від 21 червня 2001 року № 2557-ІІІ// Зібрання законодавства України. Сер.3. – 2002. - № 3. – Ст.32.
128. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995р. № 356/95-ВР// Право и практика. – 2003. - № 28. – С. 42-50.
129. Про боротьбу із тероризмом: Закон України від 20 березня 2003р. № 638-ІV// Офіційний вісник України. – 2003. - № 16. – Ст. 697.
130. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з незаконною міграцією: Закон України від 18 січня 2001 року № 2247-ІІІ// Офіційний вісник України. – 2001. - № 8. – Ст. 312.
131. Про внесення доповнення до Правил оформлення візових документів для в’їзду в Україну: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2000 року № 1376// Збірник урядових нормативних актів України. – 2001. - № 2. – Ст. 24.
132. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон України від 26 вересня 2002р. № 177-ІV// Офіційний вісник України. – 2002. - № 44. – Ст. 2000.
133. Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Закон України від 6 лютого 2003р. № 485-ІV// Офіційний вісник України. – 2003. - № 7 (№7-8). – Ст. 275.
134. Про внесення змін до Закону України „Про правовий статус іноземців”: Закон України в