Івасин Олександр Романович. Судовий контроль в адміністративному судочинстві

Краткое описание

Івасин Олександр Романович. Судовий контроль в адміністративному судочинстві.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.07, Держ. НДІ М-ва внутр. справ України. - Київ, 2015.- 200 с.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ІВАСИН ОЛЕКСАНДР РОМАНОВИЧ

УДК 351.94:342.9

СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ
Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
КРЕГУЛ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ,
кандидат юридичних наук,
професор

Київ – 2014

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП
4
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади судового контролю в адміністративному судочинстві 13
1.1. Поняття та види судового контролю в адміністративному судочинстві 13
1.2. Принципи судового контролю в адміністративному судочинстві 28
1.3. Генезис інституту судового контролю в адміністративному судочинстві 45
Висновки до розділу 1 60
РОЗДІЛ 2. Організаційно-правові засади судового контролю в адміністративному судочинстві 65
2.1. Правові засади здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві 65
2.2. Організаційні засади здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві 77
2.3. Учасники судового контролю в адміністративному судочинстві 101
Висновки до Розділу 2 118
РОЗДІЛ 3. Заходи судового контролю в адміністративному судочинстві на різних його стадіях 123
3.1. Заходи судового контролю в адміністративному судочинстві на стадії розгляду адміністративної справи 123
3.2. Заходи судового контролю в адміністративному судочинстві на стадіях оскарження та перегляду судового рішення 139
3.3. Заходи судового контролю в адміністративному судочинстві на стадії виконання судового рішення 151
Висновки до розділу 3 170
ВИСНОВКИ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 181

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України
КПК України – Кримінальний процесуальний кодекс України
ЦПК УРСР – Цивільний процесуальний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
ВАС України – Вищий адміністративний суд України
ВС України – Верховний Суд України
ВР України – Верховна Рада України

ВСТУП
Актуальність теми. За період становлення системи органів судової влади в незалежній Україні підвищилося значення судових органів при здійсненні захисту фізичних та юридичних осіб від неправомірних дій, бездіяльності та рішень суб’єктів владних повноважень.
Верховна Рада України 6 липня 2005 року ухвалила Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України, із якого офіційно розпочалася ера адміністративної юстиції в Україні.
Прийняття КАС України було зумовлене збільшенням кількості звернень фізичних та юридичних осіб із позовними заявами на неправомірні дії, бездіяльність та рішення органів державної влади, місцевого самоврядування, службових та посадових осіб, а також потребою у більш детальній регламентації процедури розгляду адміністративних справ. Із використанням досвіду європейських країн у системі судів загальної юрисдикції були створені адміністративні суди, які займаються вирішенням спорів згідно з КАС України.
Правильність обраного шляху щодо виокремлення та створення самостійної системи адміністративних судів та ефективності їх діяльності за 9 років існування КАС України підтверджується тим, що близько третини всіх процесуальних документів, ухвалених судами України, були прийняті саме адміністративними судами, із яких майже 5 924 727 – постанови щодо суті позовних вимог за загальної кількості процесуальних документів, ухвалених по суті різного виду спорів в Єдиному державному реєстрі судових рішень – 20 396 225 .
Адміністративний суд виступає арбітром між скаржником та суб’єктом владних повноважень під час розгляду адміністративно-правових спорів, при цьому одним із основних завдань суду при розгляді такої справи є здійснення судового контролю. На сьогодні можна відзначити наявність як теоретичних проблем розуміння судового контролю, так і проблем у здійсненні судами такого контролю.
Науковий пошук за напрямом забезпечення ефективності здійснення судового контролю характеризується значною кількістю наукових робіт, у яких аналізуються окремі аспекти цієї проблеми. Так, зокрема, Ю.П. Битяк досліджував судовий контроль як специфічний вид контролю у сфері державного управління, особливістю якого є те, що його здійснюють несистематично, неповсякденно. О.М. Музичук судовий контроль визначав як один з підвидів державного контролю виконавчої влади. Л.П. Сушко досліджувала питання співвідношення понять «судового контролю» та правосуддя, класифікувала судовий контроль за суб’єктами, об’єктами, визначила критерії класифікації судового контролю. Е.Ф. Демський визначав поняття адміністративної юстиції як судовий контроль за діяльністю публічної адміністрації. К.М. Ржепецька досліджувала судовий контроль як адміністративно-правовий засіб захисту прав і свобод людини. В.Б. Авер’янов класифікував судовий контроль залежно від різновиду судової юрисдикції. І.Л. Бородін досліджував питання прямого та непрямого судового контролю, розглядав питання співвідношення судового контролю з адміністративним контролем та прокурорським наглядом. В.М. Кравчук досліджував питання судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративних справах і виділяв загальні та спеціальні способи контролю. Питання судового контролю за виконанням судового рішення також досліджували В.І. Розмаш та Д.Д. Луспенник.
Віддаючи належне цим науковим напрацюванням, слід наголосити на наявності низки недосліджених питань. Крім того, проблематика судового контролю в адміністративному судочинстві України досі не була предметом окремого наукового пошуку.
Водночас соціально-політичні події кінця 2013 року та 2014 року засвідчили те, що проблеми в діяльності судової системи потребують негайного вирішення. Громадянське суспільство вимагає змін у судовій системі, які сприятимуть відновленню довіри до судової влади та покращанню діяльності судів та суддів. У коаліційній угоді, підписаній більшістю народних депутатів України у Верховній Раді України VIII скликання, передбачені завдання щодо вдосконалення судової влади, окремо виділено створення дієвого механізму судового контролю за виконанням судових рішень.
Викладене вище зумовлює актуальність проведення комплексного дослідження питань судового контролю в адміністративному судочинстві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження спрямоване на виконання положень Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006; Концепції Державної цільової програми створення та функціонування інформаційної системи надання адміністративних послуг на період до 2017 року, затвердженої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 614-р.; Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–2015 роки, затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 року № 14-10.
Дисертаційна робота виконана на кафедрі правознавства Київського національного торговельно-економічного університету в межах держбюджетної науково-дослідної теми: «Теоретико-правові проблеми юридичної відповідальності в економічній сфері» (державний реєстраційний номер 0113U000528, 2013–2015 рр.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на підставі вивчення, аналізу та узагальнення наукових праць у різних галузях юриспруденції, нормативно-правових актів України та судової практики запропонувати шляхи розв’язання проблемних питань, пов’язаних зі здійсненням судового контролю в адміністративному судочинстві.
Визначена мета наукового дослідження зумовила необхідність виконання таких завдань:
 з’ясувати ступінь розробленості судового контролю в адміністративному судочинстві;
 сформулювати визначення поняття «судовий контроль в адміністративному судочинстві»;
 встановити співвідношення понять «судовий контроль» та «правосуддя»;
 розкрити принципи судового контролю в адміністративному судочинстві;
 простежити генезис інституту судового контролю в адміністративному судочинстві;
 визначити межі судового контролю на різних стадіях розгляду адміністративних справ;
 здійснити класифікацію видів та способів судового контролю в адміністративному судочинстві;
 висвітлити проблемні аспекти судового контролю в адміністративному судочинстві;
 розробити комплекс заходів щодо вдосконалення правового регулювання судового контролю в адміністративному судочинстві.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час здійснення судового контролю при розгляді адміністративних справ.
Предмет дослідження – судовий контроль в адміністративному судочинстві.
Методи дослідження обрані з урахуванням мети і завдань роботи. В основу дисертаційного дослідження покладено діалектичний метод як загальнонауковий метод пізнання явищ у їх протиріччях, розвитку та змінах, що дало змогу опрацювати широке коло питань щодо здійснення судового контролю за діяльністю учасників адміністративного судочинства.
Метод абстрагування дав можливість відійти від несуттєвих якостей та зв’язків такого складного явища як судовий контроль та сконцентрувати увагу на найважливіших цілях дослідження, його ознаках і особливостях (підрозділ 1.1).
За допомогою методу дедукції були визначені перспективні шляхи вдосконалення законодавства щодо здійснення судового контролю при розгляді адміністративних справ на різних стадіях (підрозділи 3.1–3.3).
Індуктивний метод дав змогу окреслити системні недоліки організаційно-правового регулювання здійснення судами судового контролю шляхом розкриття конкретних теоретичних та практичних проблем (підрозділи 1.1, 2.1–2.3).
Метод аналізу застосовано під час розгляду системи нормативно-правових актів, якими передбачено здійснення судового контролю при розгляді адміністративної справи та при виконанні судового рішення (підрозділи 2.1–2.3, 3.1–3.3).
Метод синтезу використаний при формулюванні ряду загальнотеоретичних положень та змін до КАС України (підрозділи 1.2, 3.1–3.3).
Функціональний метод сприяв виокремленню прав та обов’язків учасників судового контролю в адміністративному судочинстві (підрозділ 2.3).
За допомогою системного підходу автором досліджено види та форми судового контролю в адміністративному судочинстві (підрозділи 1.1, 3.1–3.3).
Широко використовувались і спеціальні методи наукових досліджень: формально-логічний метод використаний при встановленні логіко-методологічних засад формулювання поняття «судовий контроль в адміністративному судочинстві» та пов’язаних з ним визначень (підрозділи 1.1, 1.2); логіко-семантичний став основою для розроблення змін щодо вдосконалення заходів зі здійснення судового контролю (підрозділи 2.1–2.3, 3.1); логіко-юридичний використаний у критичному аналізі сутності певних норм адміністративного судочинства, якими врегульовані суспільні відносини, що виникають під час здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві, а також з метою обґрунтування необхідності внесення змін до КАС України (підрозділи 3.2, 3.3); історико-правовий метод застосовувався під час дослідження генезису окремих норм законодавства в сфері здійснення судового контролю при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень (підрозділ 1.3).
Інформаційну та емпіричну базу дослідження становить законодавство України, підзаконні нормативні акти, що регламентують судовий контроль в Україні, постанови пленумів та листи вищих спеціалізованих судів України, матеріали судової практики розгляду адміністративних справ (120 адміністративних справ), матеріали статистичних досліджень Мін’юсту, Держкомстату України, Єдиного реєстру судових рішень, матеріали соціальних опитувань працівників органів Державної виконавчої служби України та судів (250 опитаних).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень, присвячених теоретичним та практичним проблемам здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві, у якому:
вперше:
 сформульовано поняття «судовий контроль в адміністративному судочинстві», що визначається як діяльність адміністративного суду при здійсненні правосуддя з розгляду адміністративної справи, яка полягає в перевірці та наданні оцінки діям, рішенням та/або бездіяльності об’єктів судового контролю на предмет відповідності їхніх дій, рішень та/або бездіяльності чинному законодавству України шляхом ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи;
 обґрунтовано необхідність встановлення обов’язку суду при постановленні судового рішення враховувати роз’яснення пленуму Вищого адміністративного суду України;
 запропоновано під поняттям «учасник судового контролю в адміністративному судочинстві» розуміти особу, яка залежно від свого правового статусу наділена певними правами, має певні обов’язки і реалізує їх у імперативному або диспозитивному порядку під час розгляду справи в порядку, визначеному КАС України.
удосконалено:
 механізм здійснення судового контролю за виконанням судових рішень шляхом внесення змін до ст. 160, 163, 267 КАС України, які передбачають обов’язок (а не право) суду зобов’язати суб’єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення вже після того, як рішення набуло законної сили;
 класифікацію видів, форм та способів здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві;
 підхід щодо визначення поняття «контроль» як діяльності уповноваженого суб’єкта щодо моніторингу, перевірки та надання оцінки діям, рішенням та/або бездіяльності фізичних або юридичних осіб, посадових або службових осіб на предмет відповідності чинному законодавству України чи іншим приписам, якими регламентується діяльність підконтрольного;
 правове розуміння учасників судового контролю в адміністративному судочинстві, їх класифікація та характеристика;
 пропозиції щодо внесення змін до ст. 242 КАС України, якими передбачено право постановляти окрему ухвалу Верховним Судом України при перегляді судових рішень Вищого адміністративного суду України;
 запропоновані зміни до ст. 166, 233 КАС України, якими визначений порядок постановлення та процедури оскарження окремої ухвали;
дістали подальшого розвитку:
 правове розуміння принципу диспозитивності в адміністративному судочинстві як одного з основних положень, із якого розпочинається діяльність суду щодо здійснення судового контролю;
 обґрунтування історичної необхідності створення адміністративних судів, а також здійснення ними судового контролю;
 теоретичний підхід до співвідношення понять «судовий контроль» та «правосуддя»;
 обґрунтування шляхів удосконалення правових та організаційних засад здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що висновки, пропозиції та рекомендації мають науково-прикладний характер та можуть бути використані у таких сферах:
 у правотворчій – для вдосконалення способів та механізмів здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Авторські рекомендації використані при розробленні проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо забезпечення ефективного виконання судових рішень) від 29.05.2014 № 4966 (Довідка про впровадження № 05/3-15 від 19.06.2014, видана Керівником апарату Верховної Ради України);
 у практичній – для усунення проблемних питань під час здійснення судового контролю використані у діяльності Вищого адміністративного суду України та відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (Довідка про впровадження від 01.09.2014; Довідка про впровадження від 02.10.2014 № 01-Н);
 у науково-дослідній – для подальшого дослідження проблематики адміністративного судочинства та судового контролю;
 у навчальному процесі – під час викладання дисциплін «Адміністративне право і процес», «Адміністративне судочинство», «Судові і правоохоронні органи» (Довідка про практичне впровадження в навчальний процес Київського національного торговельно-економічного університету від 14.10.2014 № 2739/28).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно, її положення та висновки сформульовані на підставі особистих досліджень автора. Для обґрунтування низки положень роботи використовувалися праці інших учених, на які є посилання.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені дисертантом у формі доповідей та повідомлень на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, серед яких: Міжнародна науково-практична конференція «Цінність права як найефективнішого регулятора суспільних відносин» (м. Донецьк, 21–22 вересня 2013 року); Міжнародний науковий юридичний конгрес «Публічне і приватне право. Реалізація теоретичних напрацювань» (м. Київ, 25 вересня 2013 року); Міжнародна юридична науково-практична Інтернет-конференція «Проблеми юриспруденції: Теорія, практика, суспільний досвід» (8 жовтня 2013 року).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи викладено у дев’яти наукових публікаціях, із яких чотири – у наукових фахових юридичних виданнях України, дві – у іноземних юридичних виданнях та три – у тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які включають дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (220 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 196 сторінок, із яких основний текст – 180 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У висновках на основі проведеного комплексного та системного дослідження проблем судового контролю в адміністративному судочинстві вирішено наукове завдання щодо вдосконалення судового контролю в адміністративному судочинстві, сформульовані нові наукові знання та розроблені рекомендації, які відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та практичної діяльності, зокрема:
1. Запропоновано поняття «контроль» розуміти як діяльність уповноваженого суб’єкта щодо моніторингу, перевірки та надання оцінки діям, рішенням та/або бездіяльності фізичних або юридичних осіб, посадових або службових осіб на предмет відповідності чинному законодавству України або іншим приписам, якими регламентується діяльність підконтрольного.
Судовий контроль в адміністративному судочинстві визначається: як діяльність адміністративного суду при здійсненні правосуддя з розгляду адміністративної справи, яка полягає у перевірці та наданні оцінки діям, рішенням та/або бездіяльності учасників адміністративного судочинства на предмет відповідності їх дій, рішень та/або бездіяльності чинному законодавству України шляхом ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи.
Метою судового контролю в адміністративному судочинстві є дотримання прав та законних інтересів учасників правовідносин.
Об’єктом судового контролю в адміністративному судочинстві є суспільні відносини, які виникають при здійсненні судом судового контролю за діяльністю учасників адміністративного процесу, а саме: сторін, третіх осіб, їх представників, інших учасників судового процесу, а також суду у випадку розгляду справи про оскарження або перегляду судового рішення.
2. У ході дослідження принципів судового контролю в адміністративному судочинстві встановлено, що учасники судового процесу ініціюють самостійно в межах прав, наданих КАС України, здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на початок, здійснення та закінчення судового контролю в адміністративному судочинстві, а також використовують інші процесуальні засоби з метою захисту суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів, державних і громадських інтересів.
3. Доведено, що система судових органів, які здійснюють судовий контроль у адміністративних справах, пройшла великий шлях становлення за період з кінця 19 століття до 2005 року, в результаті чого був прийнятий КАС України та були створені адміністративні суди, що позитивно позначилося на захисті прав та законних інтересів осіб у випадках порушень з боку суб’єктів владних повноважень законодавства України при прийнятті певних управлінських рішень.
4. На сьогодні можна чітко стверджувати, що «правосуддя» та «судовий контроль» спрямовані на виконання різних завдань, але реалізуються в процесі здійснення судом судочинства і є між собою нерозривно пов’язаними. Правосуддя передбачає здійснення органами судової влади – судами – діяльності шляхом розгляду і вирішення в порядку, встановленому процесуальним законом, цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справ та справ про адміністративні правопорушення. Тоді як судовий контроль – це інша сторона здійснення правосуддя, що полягає у визначенні відповідності діяльності учасників процесу та інших осіб правовідносин чинному законодавству та наданні таким діям оцінки шляхом ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи.
5. Проаналізувавши доробок практиків та теоретиків, можна стверджувати, що наразі відсутнє комплексне дослідження судового контролю в адміністративному судочинстві. З метою поглиблення наукових знань про судовий контроль в адміністративному судочинстві види судового контролю в адміністративному судочинстві доцільно класифікувати за такими основними критеріями: об’єктами контролю (за рішеннями, за діями, за бездіяльністю суб’єкта владних повноважень); стадіями здійснення (у процесі здійснення судового розгляду, при перегляді судового рішення, при виконанні судового рішення); юрисдикцією (суд першої інстанції, апеляційний суд, касаційний суд); залежно від направленості контролю (прямий, опосередкований (непрямий).
Особливу увагу приділено саме класифікації залежно від направленості контролю, оскільки за цим критерієм судовий контроль в адміністративному судочинстві проявляється якнайяскравіше:
1) прямий судовий контроль – це контроль, який здійснюється безпосередньо судом у межах предмета позову;
2) опосередкований (непрямий) судовий контроль – здійснюється поза межами предмета позову. Опосередкований (непрямий) – має дві форми, а саме: судовий контроль, який здійснюється при оцінці об’єкта в межах позовних вимог на предмет порушень законодавства, які безпосередньо не впливають на суть розгляду даної справи, проте суд має відреагувати на такі порушення законодавства; судовий контроль, який здійснюється при порушенні порядку розгляду справи будь-ким, хто присутній при розгляді справи в суді і не впливає на суть розгляду справи (видалення із судового засідання, притягнення до адміністративної відповідальності за порушення порядку в судовому засіданні або невиконанні вимог суду).
6. У результаті аналізу теоретико-прикладних аспектів та нормативно-правового регулювання судового контролю в адміністративному судочинстві можна стверджувати, що судовий контроль на різних стадіях розгляду здійснюється в різні способи:
– на стадії розгляду справи та перегляду справи, суд застосовує такі способи судового контролю, як: постановити окрему ухвали; застосувати заходи процесуального примусу (попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід).
– при виконанні судового рішення суду притаманні такі способи судового контролю, як: загальний спосіб (передбачає перевірку діяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судового рішення); спеціальні способи (зобов’язання суб’єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб’єктом повноважень – відповідачем на виконання такої постанови суду, або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду).
7. У ході дослідження доведено, що суд (суддя) є особливим учасником правовідносин, оскільки результат розгляду справи не впливає на його права та обов’язки, такий суб’єкт наділений правами та обов’язками, які покладені виключно на нього, делегування таких прав та обов’язків не допускається.
Встановлено, що судовий контроль в адміністративному судочинстві здійснюється за діяльністю як учасників судового контролю, так і суду, який ухвалював спірне судове рішення.
Суб’єктів судового контролю доцільно класифікувати залежно від способу реалізації своїх прав та обов’язків на: активних (суд, сторони, треті особи та їх представники) та пасивних (секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач).
8. У ході дослідження комплексу правовідносин в сфері судового контролю виявлено нечіткість правового регулювання завдань адміністративного судочинства, яка призводить до виникнення спорів щодо підсудності однієї і тієї ж справи різним процесуальним законам, а тому доцільно внести зміни до КАС України, а саме: до частини 2 статті 1 КАС України, де передбачити в завданні адміністративного судочинства також «розгляд спорів між суб’єктами владних повноважень про відсутність повноважень та інших справ, де стороною є суб’єкт владних повноважень, у випадках передбачених цим Кодексом».
9. У результаті проведеного аналізу юрисдикційної практики і здійснення низки соціологічних та статистичних заходів виявлено неоднакове застосування судами норм процесуального права (при визначенні підсудності справ, застосуванні різних форм та способів судового контролю). У свою чергу, у своїх постановах пленумів Вищий адміністративний суд України чітко роз’яснює застосування таких норм процесуального права. Суди досить часто ігнорують позицію ВАС України з таких питань. Як перший етап вирішення означеної проблеми необхідно винести на розгляд юридичної громадськості пропозиції щодо обов’язку суду застосовувати постанови пленуму Вищого адміністративного суду України при постановленні судового рішення, а саме:
Частину 2 статті 161 КАС України викласти в такій редакції:
«2. При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, а також постанови пленумів Вищого адміністративного суду України, прийнятих з питань роз’яснень норм матеріального та процесуального права».
10. У ході вивчення проблематики судового контролю виділено недоліки судового контролю за виконанням судового рішення. Змушені констатувати, що:
– позивач не має права подавати до суду заяву або позовну заяву про зобов’язання суб’єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення;
– без зобов’язання судом подати звіт неможливо накласти штраф за невиконання судового рішення на керівника суб’єкта владних повноважень, який повинен забезпечити виконання судового рішення.
Оскільки зазначені недоліки знижують ефективність виконання судових рішень, то вбачається за необхідне внести зміни до КАС України:
– частину четверту статті 160 доповнити пунктами 17 та 18 такого змісту:
«17) зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання постанови.
18) накладення штрафу за невиконання постанови».
– у частині першій статті 163:
у пункті 4 абзац сьомий – виключити.
– у частині першій статті 207:
у пункті 4 абзац п’ятий – виключити.
– у частині першій статті 232:
у пункті 4 абзац п’ятий – виключити.
– у статті 267:
частину першу викласти в наступній редакції:
«1. Позивач має право протягом 30 днів після вступу постанови в законну силу подати до суду, який прийняв постанову в адміністративній справі, клопотання про зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання постанови. Суд протягом 10 днів постановляє ухвалу, якою зобов’язує суб’єкта владних повноважень, не на користь якого прийнята постанова, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови»;
частину другу викласти в такій редакції:
«2. За наслідками розгляду звіту суб’єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою встановлює новий строк подання звіту, а у випадку повторного неподання звіту або невиконання постанови накладає на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат»;
перше речення частини п’ятої викласти в такій редакції:
«5. Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача в судовому засіданні з повідомленням сторін».
11. Опрацювавши нормативно-правове регулювання та доктринального розуміння «окремої ухвали», виявлено недоліки (відсутність чіткого порядку ухвалення та оскарження окремої ухвали), які ускладнюють судовий контроль, натомість доцільно:
11.1. Доповнити ст. 242 КАС України частиною 4, якою встановити, що Верховний Суд України у випадках і в порядку, встановлених статтею 166 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
11.2. Внести зміни до ст. 166 КАС України, де визначити чіткий порядок постановлення окремої ухвали виключно в дорадчій кімнаті при винесенні завершального судового рішення з розгляду справи по суті або на початку розгляду справ по суті.
11.3. Внести зміни до ст. 166 КАС України, у якій передбачити право суду ухвалити окрему ухвалу і до вирішення справи по суті, у випадку встановлення судом порушень закону під час судового розгляду справи по суті.
11.4. Внести зміни до ст. 233 КАС України, у якій передбачити право на оскарження окремої ухвали касаційної інстанції у Верховному суді України з метою оскарження окремої ухвали Вищого адміністративного суду України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Сушко Л. П. Організаційно-правові засади здійснення судового контролю в Україні [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Сушко Людмила Петрівна. – Київ, 2009. – 181 с.
2. Юридический словарь [Текст] / под ред. С. Н. Братуся. – М. : Государственное издательство юридической литературы, 1953. – 781 с.
3. Популярна юридична енциклопедія [Текст] / В. К. Гіжевський [та ін.] ; голова ред. кол. І. С. Чиж. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 527 с.
4. Словарь современных экономических и правовых терминов [Текст] / под ред. В. С. Кошенкова, В. Н. Шилова. – Мн. : Амалфея, 2002. – 816 с.
5. Адміністративне право України. Академічний курс [Текст] : підручник. У 2 т. Т. 1. Загальна частина / ред. кол.: В. Б. Авер’янов (голова). – К. : Юрид. думка, 2004. – 584 с.
6. Советское административное право [Текст] : учебник / под ред. В. И. Поповой, М. С. Студеникиной. – М. : Юрид. лит., 1982. – 288 с.
7. Мурза В. В. Особливості державного нагляду в державі [Електронний ресурс] / В. В. Мурза // Форум права. – 2012. – № 2. – С. 481–485. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-2/12mvvnvd.pdf.
8. Овсянко Д. М. Административное право [Текст] : учеб. пособие / Д. М. Овсянко. – М. : НОРМА, 1997. – 247 с.
9. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи [Текст] : монографія / кол. авт.: В. В. Цвєтков (наук. кер.), С. Д. Дубенко, Н. Р. Нижник [та ін.]. – К. : Оріяни, 1998. – 364 с.
10. Битяк Ю. Наука адміністративного права України: поняття, предмет, методологія дослідження (адміністративних) правовідносин [Текст] / Ю. Битяк // Право України. – 2013. – № 12. – С. 122-141.
11. Кузьменко О. В. Курс адміністративного процесу [Текст] : навч. посіб. / О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 206, [2] с.
12. Основы теории государства и права: Советское государственное право. – М., 1990. – 354 c.
13. Студеникина М. С. Государственный контроль в сфере управления [Текст] / М. С. Студеникина. – М. : Юрид. лит., 1974. – 159 с.
14. Советское административное право [Текст] : учебник / под ред. П. Т. Василенкова. – М. : Юрид. лит., 1981. – 464 с.
15. Адміністративне право України [Текст] : підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко [та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
16. Музичу О. М. Контроль за діяльністю правоохоронних органів в Україні: адміністративно-правові засади організації та функціонування [Текст] : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.07 / Музичук Олександр Миколайович. – Х., 2010. – 486 с.
17. Адміністративне процесуальне право України [Текст] : навч. посіб. / Е. Ф. Демський. – К. : Юрінком Iнтер, 2008. – 496 с.
18. Ржепецька К. М. Судовий контроль як адміністративно-правовий засіб захисту прав і свобод людини [Електронний ресурс] / К. М. Ржепецька // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 364–368. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-2/09rkmicl.pdf.
19. Авер’янов В. Б. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики: навч. посіб. [Електронний ресурс] / В. Б. Авер’янов. – 278 c. – Режим доступу : http://pravoznavec.com.ua/books.
20. Бородін І. Л. Адміністративно-правові засоби захисту прав та свобод людини і громадянина [Текст] : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.07 / Бородін Іван Лук’янович. – Х., 2004. – 405 с.
21. Бородін І. Л. Судовий контроль, його співвідношення з адміністративним контролем та прокурорським наглядом [Електронний ресурс] / І. Л. Бородін. – Режим доступу : http://www.naiau.kiev.ua/tslc/pages/biblio/visnik/2002_4/borodin.htm.
22. Актуальні питання цивільного та господарського права // № 2, 2011 // Способи та форми здійснення судом контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Кравчук В.М. – Електронний ресурс – http://www.journal.yurpayintel.com.ua/442/.
23. Хотинська О. З. Обов’язковість судових рішень як конституційна засада судочинства України [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / О. З. Хотинська ; Акад. адвокатури України. – К., 2006. – 20 с.
24. Большой словарь иностранных слов [Текст] : более 24 000 слов / [Сост. : А. Ю. Москвин]. – М. : Центрполиграф, 2005. – 816 с.
25. Демин В. Н. Принцип как форма научного познания [Текст] / В. Н. Демин. – М. : Юридическая литература, 1976 – 354 с.
26. Тимченко Г. П. Принципи цивільного процесу: поняття, теоретичні проблеми системи та класифікації [Текст] / Г. П. Тимченко // Правова держава. – 2006. – Вип. 17. – С. 256–266.
27. Адміністративне право. Загальна частина : навчальний посібник / С. М. Алфьоров [та ін.]. – К. : ЦУЛ, 2011. – 216 с.
28. Философский энциклопедический словарь [Текст] / [Ред.-сост. : Губский Е. Ф.]. – М. : ИНФРА-М, 2000. – 576 с.
29. Платонов К. К. Система психологии и теория отражения [Текст] / К. К. Платонов. – М. : Наука, 1982. – 302 с.
30. Логический словарь-справочник [Текст] / [Сост. : Кондаков Н. И.]. – М. : Наука, 1975. – 720 с.
31. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: підручник [Текст] / О.Ф. Скакун. – 2-е вид. – Харків : Консум, 2005. – 656 с.
32. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения [Текст] / С. С. Алексеев. – М. : НОРМА, 2001. – 752 с.
33. Теория государства и права : курс лекций [Текст] / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2003. – 776 с.
34. Байтин М. И. Сущность права (Современное правопонимание на грани двух веков) [Текст] : монография / М. И. Байтин. – М. : Право и государство, 2005. – 544 с.
35. Лукашева В. А. Принципы социалистического права [Текст] / В. А. Лукашева // Сов. государство и право. – 1970. – № 6. – С. 21–23.
36. Колодій А. М. Принципи права України [Текст] : монографія / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
37. Гражданский процесс [Текст] : учебник / [Воложанин В. П., Кайгородов В. Д., Кац А. К., Козлов А. Ф. [и др.]] ; под ред. Ю. К. Осипова. – М. : БЕК, 1996. – 462 с.
38. Фатхутдінова О. В. Принципи юридичного процесу [Текст] / О. В. Фатхутдінова // Держава і право : зб. наукових праць. – Київ : «Юридична книга». – 2000. – Вип. 5. – С. 18–22. – (Серия «Юридичні та політичні науки»).
39. Тыричев И. В. Принципы советского уголовного процесса [Текст] : учебное пособие / И. В. Тыричев. – М. : Юрид. лит., 1983. – 80 с.
40. Ктіторов М. О. Принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення та забезпечення їх реалізації в діяльності ОВС [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Ктіторов Максим Олександрович. – Ірпінь, 2009. – 196 с.
41. Афанасьєв К. Сучасний формат адміністративних правовідносин / К. Афанасьєв // Право України. – 2008. – № 11. – С. 20-26.
42. Денисов А. И. XXIV съезд КПСС и вопросы государства и права [Текст] : пособие / А. И. Денисов. – М. : Юрид. лит., 1972. – 160 с.
43. Алексеев С. С. Проблемы теории права: Основные вопросы общей теории социалистического права [Текст] : курс лекций в 2-х томах. – Свердловськ : Изд-во Свердл. юрид. ин-та, Т. 1. – 1972. – 396 с.
44. Свердлык Г. А. Принципы советского гражданского права [Текст] / Г. А. Свердлык. – Красноярськ : Изд-во Красноярск. ун-та, 1985. – 200 с.
45. Рабінович П. М. Основи загальної теорії держави і права [Текст] : [посіб. для студентів спеціальності «Правознавство»] / П. М. Рабинович. – Вид. 2-е, зі змінами і доповненнями. – К., 1994. – 236 с.
46. Мотовиловкер Я. О. О принципах объективной истины, презумпции невиновности и состязательности [Текст] : учеб. пособие / Я. О. Мотовиловкер. – Ярославль : Изд-во Яросл. гос. ун-та, 1978. – 96 с.
47. Георгіца А. З. Конституційні принципи: проблеми теорії та їх втілення в основних законах сучасних держав [Текст] / А. З. Георгіца // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. – Чернівці : ЧДУ, 2000. – Вип. 75. – 69–73. – (Серія «Правознавство»).
48. Баб’як А. Особливості строків проваджень у справах про адміністративні правопорушення / А. Баб’як // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 6. – C. 49-53.
49. Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання).
50. Благодатний А. Окремі питання профілактики адміністративних правопорушень [Текст] / А. Благодарний // Юридична Україна. – 2006. – № 1. – C. 14-18.
51. Шишкін В. Диспозитивність – принцип судочинства [Текст] / В. Шишкін // Право України. – 1999. – № 6. – С. 10–16.
52. Штефан М. Й. Цивільний процес [Текст] : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / М. Й. Штефан. – К. : Ін Юре, 2001. – 694 с.
53. Українсько-російський словник // Видання п’яте. – Київ. Укр. Радянська енциклопедія. – вид-во «Наукова димка». – 1984. – 738 c.
54. Боднар С. В. Щодо класифікаційних ознак рішень адміністративного суду [Текст] / С. В. Боднар // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 2. – С. 116-119.
55. Борко А. Адміністративні суди як невід`ємна складова адміністративної юстиції [Текст] / А. Борко // Юридична Україна. – 2008. – № 4. – C. 42-44.
56. Постанова Верховного Суду України від 13 березня 2007 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 580887.
57. Ковальчук С. О. Здійснення захисту у кримінальних справах на засадах змагальності та диспозитивності [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Ковальчук Сергій Олександрович. – Івано-Франківськ, 2007. – 221 с. + додаток (без паг.). – Бібліогр.: арк. 181–221.
58. Плешанов А.Г. Диспозитивное начало в сфере гражданской юрисдикции: Проблемы теории и практики [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.15 / А. Г. Плеханов ; Министерство образования Российской Федерации. Уральская государственная юридическая академия. – Екатеринбург, 2001. – 30 с.
59. Деревянкін С. Л. Публічність та диспозитивність у кримінальному судочинстві [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Деревянкін Сергій Леонідович. – Х., 2005. – 226 с. – Бібліогр.: с. 190–206.
60. Весельська Т. Адміністративні процедури та їх індивідуально-регламентуючий характер [Текст] / Т. Весельська // Право України. – 2009. – № 7. – С. 141-145.
61. Плешанов А. Г. Диспозитивное начало в сфере гражданской юрисдикции: проблемы теории и практики [Текст] / А. Г. Плешанов ; под общ. ред.: Яркова В. В. – М. : Норма, 2002. – 352 с.
62. Лобойко Л. М. Принцип диспозитивності у кримінальному процесі України [Текст] : монографія / Лобойко Л. М. – Дніпропетровськ: Юрид. акад. М-ва внутр. справ ; Ліра лтд, 2004. – 216 с.
63. Постанова Вищого адміністративного суду України від 04.11.2010 р. по справі № П-223/10.
64. Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.11.2010 р. по справі № К-25373/10.
65. Тимощук В. Поняття і принципи адміністративної процедури [Текст] / В. Тимощук // Українське право. – 2005. – № 1 (18). – С. 262–276.
66. Науково-практичний коментар до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України – програмний комплекс Ліга: Закон Еліт. Версія 9.1.5.
67. Гіжевський В. Про систему адміністративного права [Текст] / В. Гіжевський, Є. Демський // Юридична Україна. – 2004. – № 4. – C. 9-11.
68. Основи адміністративного судочинства в Україні: навчальний посібник [Текст] / Центр політико-правових реформ ; ред. Н. В. Александрова. – К. : Конус-Ю, 2006. – 256 с.
69. Книш А. Становлення інституту судового захисту прав громадян від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень [Текст] / Книш А. // Збірник наукових праць «Ефективність державного управління». – 2010. – Вип. 22. – С. 255–267.
70. Гогель С. К. Губернские присутствия смешанного состава, как органы административной юстиции на местах [Текст] / С. К. Гогель // Вестник права. – СПб., 1906. – Книга 4. – С. 393–466.
71. Юридический энциклопедический словарь [Текст] / гл. ред. А. Я. Сухарев ; редкол.: М. М. Богуславский [и др.] – 2-е изд., доп. – М. : Сов. энциклопедия, 1987. – 528 с.
72. Корж В. Деякі організаційно-правові питання становлення адміністративної юстиції в Україні [Текст] / В. Корж // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 5. – C. 47-49.
73. Лебедев В. М. От идеи судебного нормоконтроля к административному судопроизводству [Текст] / В. М. Лебедев // Российская юстиция. – 2000. – № 9. – С. 2–15.
74. Старилов Ю. Н. Административная юстиция. Теория, история, перспективы [Текст] / Ю. Н. Старилов. – М. : НОРМА, 2001. – 304 с.
75. Постанова ВУЦВК від 12 жовтня 1927 року «Про надання чинності Адміністративному кодексові УРСР» [Текст] // ЗУ УРСР. – 1927. – 63–65. – Ст. 239.
76. Хаманева Н. Ю. Защита прав граждан в сфере исполнительной власти [Текст] / Н. Ю. Хаманева. – М. : Институт государства и права Российской Академии наук, 1997. – 216 с.
77. Салищева Н. Г. Работа государственных органов по разрешению предложений, заявлений и жалоб граждан [Текст] / Н. Г. Салищева, В. И. Смолярчук // Советское государство и право. – М. : Наука, 1968, № 10. – С. 64–73.
78. О порядке рассмотрения предложений, заявлений и жалоб граждан [Текст] : Указ Президиума Верховного Совета СССР от 12 апреля 1968 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. – № 17. – Ст. 144, 1980. – № 11. – Ст. 192.
79. Хаманева Н. Ю. Теоретические проблемы административно-правового спора [Текст] / Н. Ю. Хаменева // Государство и право. – 1998. – № 12. – С. 29–36.
80. Старилов Ю. Н. Административная юстиция. Теория, история, перспективы [Текст] / Ю. Н. Старилов. – М. : НОРМА, 2001. – 304 с.
81. Христюк П. Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917–1920 рр. [Текст] : В 4 т. / П. Христюк. – Прага, 1921. – Ч. 2. – С. 174–180.
82. Пасенюк О. Становлення адміністративної юстиції в Україні та адміністративне право [Текст] / О. Пасенюк // Право України. – 2005. – № 7. – C. 8-11.
83. Подоляка А. Теоретико-правові засади адміністративної юстиції України [Текст] / А. Подоляка // Право України. – 2008. – № 3. – C. 18-23.
84. Історія української Конституції [Текст] / А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко ; Українська правнича фундація. – К. : Право, 1997. – 441, [1] с.
85. Тищенко Н. М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблемы теории и пути совершенствования [Текст] / Н. М. Тищенко – Х. : Право, 1998. – 268 с.
86. Бідей О. Проблеми становлення та розвитку адміністративної юстиції як самостійної галузі правосуддя [Текст] / О. Бідей // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 5. – C. 153-154.
87. Глоба Д. М. Адміністративно-правові конфлікти як предмет адміністративної юрисдикції [Текст] / Д. М. Глоба // Держава і право. – 2012. – № 1. – С. 239-244.
88. Чечот Д. М. Конституция СССР и судебный контроль за административной деятельностью [Текст] / Д.М. Чечот // Правоведение. – 1979. – № 3. – С. 18–23.
89. Щавінський В. Р. Основні риси та функції адміністративної юстиції [Текст] / В. Р. Щавінський // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 3. – С. 130-134.
90. Абзац 2 пункту 4 Постанови Пленум Вищого Адміністративного Суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».
91. Ігонін Р. Виконання судових рішень як складова адміністративного процесу [Текст] / Р. Ігонін // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 11. – С. 161–165.
92. Базов А. Актуальні питання забезпечення гласності судового процесу в адміністративному судочинстві України [Текст] / А. Базов // Право України. – 2014. – № 3. – С. 38–47.
93. Бородін І. Про сутність адміністративної юстиції [Текст] / І. Бородін // Право України. – 2000. – № 2. – C. 15–18.
94. Стефанюк В. С. Судовий адміністративний процес [Текст] : монографія / Стефанюк В. С. – Харків : Консум, 2003. – 464 с. – (Академія прав. наук України, Ін-т приватного права і підприємництва).
95. Апаров А. Дослідження предмета адміністративно-процесуального права [Текст] / А. Апаров // Право України. – 2012. – № 9. – С. 334–340.
96. Административное право [Текст] : учебник / [под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова]. – М. : Юристь, 1999. – 728 с.
97. Кінащук Л. Організація та правове забезпечення контролю як функції управління [Текст] / Л. Кінащук // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5. – C. 57–60.
98. Кузьменко О. Адміністративний процес: сутність і структура [Текст] / О. Кузьменко // Право України. – 2003. – № 2. – C. 22–26.
99. Берлач А. Теоретичні проблеми кваліфікації адміністративного делікту [Текст] / А. Берлач // Право України. – 2007. – № 10. – C. 5–8.
100. Кондратенко В. Сутність принципу гласності в адміністративному судочинстві України [Текст] / В. Кондратенко // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 10. – С. 105–109.
101. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник [Текст] / В. К. Колпаков ; Мін-во внутрішніх справ України. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
102. Кодекс адміністративного судочинства України [Текст] : науково-практичний коментар / ред. С. В. Ківалов. – Вид. 3-тє. – Х. : Одіссей, 2008. – 560 с.
103. McWhinncy Е. Supreme Courts and Judicial Law – Making: Constitutional Tribunals and Constitutional RcRevicw (1986).
104. Карнарук А. Особливості адміністративного судочинства в Україні в умовах здійснення судової та адміністративної реформи [Текст] / А. Карнарук // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 11. – C. 131–135.
105. Административное право [Текст] : учеб. пособие / [под ред. Г. А. Туманова]. – М. : Наука, 1997. – 370 с.
106. Адміністративне процесуальне (судове) право України [Текст] : підручник / [за заг. ред. С. В. Ківалова]. – Одеса : Юрид. літ., 2007. – 312 с.
107. Чечот Д. М. Судебный контроль в области государственного управления [Текст] / Д. М. Чечот // Курс советского гражданского процессуального права / [под ред. А. А. Мельникова]. – М. : Наука, Т. 2. – 1981. – 320 с.
108. Krawitz W. Recht und SistemthrorieWVemunft und Erfahrund im Rechtsdenken der Gegenwart. – B6, 19866 – S. 281–309.
109. Кротюк О. В. Роль та значення принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі в розбудові адміністративного судочинства України: адміністративно-правовий аспект [Текст] / О. В. Кротюк // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 1. – С. 134–138.
110. Карнарук А. Організація діяльності та юрисдикція адміністративного суду [Текст] / А. Карнарук // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 4. – C. 103–107.
111. Бородін І. Адміністративно-деліктне право та адміністративно-деліктне процесуальне право як самостійні галузі права [Текст] / І. Бородін, В. Круглов // Юридична Україна. – 2006. – № 7. – C. 11–16.
112. Апаров А. М. Адміністративна юрисдикція в системі адміністративно-процесуальної діяльності [Текст] / А. М. Апаров // Держава і право. – 2013. – № 61. – С. 115-122.
113. Оліянчук Ю. Співвідношення судового контролю і функцій органів дізнання, досудового слідства та прокуратури [Текст] / Ю. Оліянчук // Вісник прокуратури. – 2003. – № 1. – C. 91–97.
114. Лисак В. Д. Судовий адміністративний процес в Україні у контексті Конвенції про захист прав людини [Текст] / В. Д. Лисак // Вісник Верховного суду України. – 2007. – № 1. – C. 36–39.
115. Гуржій Т. О. Адміністративне право [Текст] : навчальний посібник / Т. О. Гуржій ; Міністерство освіти і науки України. – К. : КНТ ; Х. : Бурун і К, 2011. – 680 с.
116. Комзюк А. До поняття правового статусу судді як суб’єкта адміністративної юрисдикції [Текст] / А. Комзюк, М. Запорожець // Юридична Україна. – 2004. – № 9. – C. 15–19.
117. Сушко Л. Сутність судового контролю в Україні [Текст] / Л. Сушко // Право України. – 2007. – № 5. – C. 128–130.
118. Проект Адміністративного процесуального кодексу України розроблений робочою групою Верховного суду України і внесений 16.10.2002 р. на розгляд парламенту народними депутатами України В. Мойсенком, В. Онопенком, О. Бандуркою, М. Круцьом (реєстраційний номер 1331-1) [Текст] // Адміністративне судочинство в Україні. Книга перша: Адміністративний процесуальний кодекс України (проект). – Харків : Консум, 2002. – 176 с.
119. Гладун З. С. Адміністративне право України [Текст] : навч. посібник / Гладун З. С. – Тернопіль : Карт-бланш, 2004. – 579 с.
120. Шильник В. Ю. Щодо розмежування понять «адміністративна юстиція» та «адміністративна юрисдикція» [Текст] / В. Ю. Шильник // Вісник. – Харків, 2003. – Вип. 23. – С. 101–110.
121. Бандурка О. М. Адміністративний процес [Текст] : підручник для вищих навч. закл. / О. М. Бандурка, М. М. Тищенко. – К. : Літера ЛТД, 2002. – 288 с.
122. Педько Ю. С. Становлення адміністративної юстиції в Україні [Текст] : монографія / [відпов. ред. О. Ф. Андрійко]. – К. : Iн-т держави i права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 208 с.
123. Перепелюк В. Г. Адміністративний процес. Загальна частина [Текст] : навч. посібник / Перепелюк В. Г. – [2-е вид., змінене і доповн.]. – К. : Центр навч. літ., 2004. – 230 с.
124. Проект Адміністративного процесуального кодексу України, розроблений Центом політико-правових реформ і внесений 09.07.2002 р. на розгляд парламенту IV скликання народними депутатами України В. Мусіякою, Т. Стецьківим, В. Стретовичем (реєстраційний номер 1331) [Текст] // Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / [автори-упоряд.: І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда]. – К. : Факт, 2003. – 535 с.
125. Кононенко О. Щодо судового розгляду адміністративних справ [Текст] / О. Кононенко // Право України. – 1999. – № 2. – С. 19–25.
126. Ільницький О. Особливості провадження у справах за зверненнями органів державної податкової служби в адміністративному судочинстві України [Текст] / О. Ільницький // Юридична Україна. – 2012. – № 6. – С. 24–30.
127. Авер’янов В. Понятійно-термінологічні новели Кодексу адміністративного судочинства України : дискусійні проблеми [Текст] / В. Авер’янов // Право України. – 2011. – № 4. – С. 12–39.
128. Науково-практичний коментар до ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991–2012 (п. 3).
129. Євстігнєєв А. Оскарження актів органів держави та місцевого самоврядування за Кодексом адміністративного судочинства України [Текст] / А. Євстігнєєв // Юридичний журнал. – 2006. – № 12. – C. 31-33.
130. Адміністративне право України [Текст] : підручник / Мін-во освіти і науки України, Нац. юр. академія України ім. Я. Мудрого ; ред. Ю. П. Битяк. – Х. : Право, 2001. – 528 с.
131. Ківалов С. Теоретико-правові засади адміністративного судочинства : проблеми і перспективи [Текст] / С. Ківалов, Біла-Тіунова Л. Р. // Право України. – 2013. – № 12. – С. 193–208.
132. Авер’янов В. Б. Значення адміністративних процедур у реформуванні адміністративного права [Текст] / В. Б. Авер’янов // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 3. – С. 8-14.
133. Madclin L. Op. cit6 – Vol. 36. – P. 151.
134. Чепурнова Н. М. Судебный контроль и правосудие: проблемы соотношения [Текст] / Н. М. Чепурнова // Северо-кавказский юридический вестник. – 1999. – № 2. – С. 35–41.
135. Летнянчин Л. Конституціоналізація адміністративного процесуального права: проблеми теорії та практики [Текст] / Л. Летнянчин // Вісник Національної академії правових наук України : зб. наук. пр. – 2013. – № 4. – С. 67–81.
136. Борко А. Адміністративні суди як невід’ємна складова адміністративної юстиції [Текст] / А. Борко // Юридична Україна. – 2008. – № 4. – C. 42–44.
137. Колпаков В. Принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі в системі принципів адміністративного судочинства [Текст] / В. Колпаков, В. Гордєєв // Право України. – 2014. – № 3. – С. 47 57.
138. Горшенев В. М. Контроль как правовая форма деятельности [Текст] / В. М. Горшенев, И. Б. Шахов. – М. : Наука, 1987. – 35 с.
139. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу [Текст] : монографія / Кузьменко О. В. – К. : Атіка, 2005. – 340 с.
140. Кузьменко О. Міркування про природу адміністративного процесу [Текст] / О. Кузьменко // Право України. – 2007. – № 3. – C. 12–15.
141. Барциц И. Н. Приоритетные направления совершенствования административных процедур [Текст] / И. Н. Барциц // Государство и право. – 2008. – № 3. – C. 5–11.
142. Андрійко О. Ф. Стан, зміст та перспективи розвитку адміністративного права України [Текст] / О. Ф. Андрійко // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 4. – C. 126–131.
143. Ліпський Д. Касаційне оскарження в адміністративному судочинстві України: аналіз сучасних наукових досліджень [Текст] / Д. Ліпський // Право України. – 2014. – № 3. – С. 64–75.
144. Курс адміністративного права України [Текст] : підручник / В. К. Колпаков [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.
145. Бортняк К. До питання про формулювання понять «посадова особа» та «службова особа» [Текст] / К. Бортняк // Право України. – 2008. – № 1. – C. 136–139.
146. Луспеник Д. Судовий контроль за виконанням судових рішень. Розгляд скарг на дії державного виконавця [Текст] / Д. Луспеник // Юридичний журнал. – 2006. – № 1. – C. 110–115.
147. Смокович М. Передвиборна агітація: проблеми судового контролю [Текст] / М. Смокович, В. Галайчук, С. Кальченко // Юридична Україна. – 2011. – № 11. – С. 15–21.
148. Книш А. Про сутнiсть інституту адміністративної юстиції [Текст] / А. Книш // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 3. — С. 13–17.
149. Адміністративне судочинство [Текст] : підручник / Міністерство освіти і науки України, Державний вищий навчальний заклад «Запорізький національний університет» ; ред. Т. О. Коломоєць. – 2-е вид. переробл. і допов. – К. : Істина, 2011. – 304 с.
150. Адміністративне право України [Текст] : підручник / Мін-во освіти і науки України ; ред. Ю. П. Битяк. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
151. Запорожець М. Сутність та зміст наукового забезпечення адміністративного судочинства [Текст] / М. Запорожець // Право України. – 2007. – № 12. – C. 8–10.
152. Зозуль І. В. Презумпції в адміністративному судочинстві: деякі загальнотеоретичні аспекти [Текст] / І. В. Зозуль // Держава і право. – 2012. – № 4. – С. 254–259.
153. Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України [Текст] / [наук. ред. В. Шишкін ; авт.-упоряд.: І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда]. – К. : Факт, 2003. – 535 с. – (Центр політи