АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ : АДМИНИСТРАТИВНО-ПРАВОВЫЕ ОСНОВЫ БОРЬБЫ С КОРРУПЦИЕЙ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА КОРУПЦІЇ ТА СИСТЕМИ БОРОТЬБИ З НЕЮ 10
1.1. Поняття та соціальна небезпека корупції 10
1.2. Державна політика у сфері боротьби з корупцією 25
1.3. Правове регулювання діяльності щодо боротьби з корупцією 47
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 63
РОЗДІЛ 2. СУБ’ЄКТИ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ 65
2.1. Види суб’єктів боротьби з корупцією та завдання їх діяльності 65
2.2. Форми діяльності суб’єктів щодо боротьби з корупцією 86
2.3. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності щодо боротьби з корупцією 99
2.4. Взаємодія суб’єктів боротьби з корупцією 115
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 130
РОЗДІЛ 3. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ МЕТОДИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЙНИМ ДІЯННЯМ 132
3.1. Попередження та припинення корупційних діянь 132
3.2. Адміністративно-юрисдикційна діяльність у сфері боротьби з корупцією 146
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 172
ВИСНОВКИ 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 178

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасний процес державотворення в Україні зумовлює необхідність дослідження проблем, пов’язаних із здійсненням цілеспрямованої діяльності державних органів щодо забезпечення законності і правопорядку в країні, охорони прав і свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією України. Особливої гостроти набула проблема боротьби з корупцією та іншими правопорушеннями, пов’язаними з корупцією, які створюють серйозну загрозу формуванню України як демократичної, незалежної та соціальної держави.
Корупція залишається одним з найбільш небезпечних соціальних лих, а заходи, що вживаються для її подолання з боку держави, бажаного результату поки що не дають. Це значною мірою пояснюється тим, що діяльність уповноважених вести боротьбу з корупцією органів зосереджена переважно на виявленні правопорушень серед державних службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, низьким рівнем ефективності взаємодії з іншими органами та підрозділами, недосконалістю інформаційно-аналітичного забезпечення, недосконалістю процедур притягнення винних осіб до відповідальності, низьким рівнем довіри до влади з боку громадян.
Це вимагає дослідження питань не тільки провадження в справах про корупцію та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, відповідальності за вчинення корупції або її соціальних передумов, а й питань, що стосуються методів боротьби з цим негативним явищем, вдосконалення заходів та поліпшення рівня організації протидії корупції.
У дослідженні використовувався методологічний потенціал праць як вітчизняних, так і зарубіжних вчених-юристів – В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахрара, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, Д.Г. Заброди, В.В. Зуй, Р.А. Калюжного, М.І. Камлика, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.І. Остапенка, Р.С. Павловського, В.П. Пєткова, Ю.І. Римаренка, В.М. Самсонова, А.О. Селіванова, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, О.Н. Ярмиша та ін.
Проблемі боротьби з корупцією приділяли увагу К.М. Абдієв, Л.Ю. Аркуша, Л.В. Астафьєв, Б.В. Волженкін, М.І. Камлик, А.І. Кірпічніков, М.І. Мельник, О.В. Терещук та інші. Велика кількість висловлених та обґрунтованих ними зауважень та пропозицій були враховані законодавцем, внаслідок чого внесені зміни до законодавства, що регулює питання боротьби з корупцією; велика кількість пропозицій щодо вдосконалення роботи правоохоронних органів цими органами та їх підрозділами виконуються. Проте зменшення рівня корумпованості державних службовців та інших посадових осіб не відбулося.
Зазначене свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження та необхідність подальшого опрацювання теоретичних засад боротьби з корупцією.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно вимог положень Розділів IV та V «Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки», Концепції подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності», яка була схвалена та затверджена Указом Президента України від 11 вересня 2006 року №742/2006, п. 21, Наказу МВС України № 1082 від 20 вересня 2004 року «Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією в органах внутрішніх справ» та Розділів 1, 2 «Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень», які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004 – 2009 pp., затверджених наказом МВС України № 755 від 05 липня 2004 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, узагальнення практики його реалізації, існуючих наукових розробок визначити адміністративно-правові засади боротьби з корупцією, виявити проблеми юрисдикційної діяльності уповноважених державних органів та виробити пропозиції щодо їх удосконалення.
Виходячи з поставленої мети, у дисертації вирішуються такі основні завдання:
• визначається поняття корупції та її сутність як соціально небезпечного явища;
• з’ясовуються напрямки державної політики в сфері боротьби з корупцією;
• визначається склад корупційного діяння та іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією;
• визначається сучасний стан урегульованості діяльності щодо боротьби з корупцією;
• здійснюється класифікація суб’єктів боротьби з корупцією;
• характеризуються форми діяльності суб’єктів боротьби з корупцією;
• визначаються особливості інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності щодо боротьби з корупцією, напрямки його вдосконалення;
• характеризуються особливості застосування переконання і примусу в діяльності щодо боротьби з корупцією;
• визначаються напрями удосконалення взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері боротьби з корупцією.
Предмет дослідження складають адміністративно-правові основи діяльності уповноважених щодо боротьби з корупцією державних органів.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність сучасних методів і прийомів теорії наукового пізнання. Системний підхід використовується як загальнонауковий метод. Такий підхід дав можливість окреслити проблемні питання діяльності щодо боротьби з корупцією. Поглиблено понятійний апарат (п. 1.1) визначені загальні засади (пп. 2.2, 3.1) за допомогою логіко-семантичного методу. Для дослідження проблем складу корупційного діяння та іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, визначення правового статусу суб’єктів боротьби з корупцією та правового регулювання діяльності щодо боротьби з корупцією використані логіко-семантичний метод, метод порівняння, абстрагування, аналізу і синтезу, а також метод статистичних досліджень (пп. 1.3, 3.2). Структурно-логічний, порівняльно-правовий методи, метод класифікації і групування дозволили дослідити питання державної політики в сфері боротьби з корупцією (п. 1.2), вивчити питання класифікації суб’єктів боротьби з корупцією (п. 2.1), інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності щодо боротьби з корупцією (п. 2.3.), а також проблеми взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією (п. 2.4). Компаративний метод складає основу формулювання пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання антикорупційної діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових тенденцій адміністративно-правового регулювання діяльності щодо боротьби з корупцією. Дисертаційне дослідження є одним з перших в Україні комплексним дослідженням адміністративно-правових засад боротьби з корупцією, серед яких розглянуто форми та методи діяльності щодо боротьби з корупцією, особливості інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності суб’єктів та їх взаємодія, обґрунтовані напрямки вдосконалення чинного законодавства у сфері боротьби з корупцією.
Результатом проведеного дослідження є сформульовані нові наукові положення:
– удосконалено поняття корупції шляхом встановлення у ньому ознак діяння. Корупцією визначено умисну, протиправну, винну дію чи бездіяльність особи, уповноваженої на виконання державних функцій, з використанням свого статусу, з корисливою метою, яка посягає на державний порядок або на встановлений порядок управління, на власність, права і свободи громадян, а рівно стимулювання до названих дій, і за яку передбачено адміністративну відповідальність;
– дістала подальшого розвитку класифікація корупційних правопорушень з урахуванням особливостей їх об’єктивної сторони, де вони поділяються на: вчинення суб’єктами корупції активних протиправних дій, недотримання спеціальних обмежень, невиконання спеціальних обов’язків;
– дістали подальшого розвитку положення щодо напрямків державної політики у сфері боротьби з корупцією. Конкретно напрямками названі: законодавчий, громадський, організаційний, економічний;
– уперше виділені чотири стадії правового впливу на відносини, що виникають у сфері боротьби з корупцією: а) формування та дія юридичних норм, спрямованих на боротьбу з корупцією, б) виникнення прав та обов’язків, в) реалізація прав та обов’язків, г) застосування права, матеріальне вираження якого у вигляді індивідуального акта, прийнятого уповноваженим суб’єктом боротьби з корупцією;
– удосконалено класифікацію суб’єктів боротьби з корупцією шляхом їх групування у три групи: суб’єкти прямої компетенції, опосередкованої компетенції та суб’єкти координації. До суб’єктів прямої компетенції віднесені державні органи, перелічені у ст. 4 Закону України «Про боротьбу з корупцією»: Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, підрозділи податкової міліції, прокуратура, Військова служба правопорядку у Збройних Силах України. Другу групу складають практично усі органи державної влади. У їх складі виділені Державний департамент України з питань виконання покарань, Державна прикордонна служба України, Державна митна служба України. До суб’єктів координації віднесені: Рада національної безпеки та оборони України, окремі підрозділи органів прокуратури, Національне Центральне бюро Інтерполу, місцеві органи державної виконавчої влади;
– удосконалено організацію діяльності щодо боротьби з корупцією шляхом обґрунтування необхідності покладення відповідних повноважень на МВС України та ліквідацію повноважень щодо боротьби з корупцією органами прокуратури, Служби безпеки України та Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
– дістала подальшого розвитку класифікація форм діяльності у сфері боротьби з корупцією за ознакою наявності (відсутності) правових наслідків – правові та неправові. У межах кожної групи систематизовані відповідні форми. Класифікація правових форм здійснена за змістом та назвою. До неправових форм віднесені: проведення організаційних заходів та здійснення матеріально-технічних операцій;
– уперше визначені напрямки вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення у сфері боротьби з корупцією: а) формування централізованої автоматизованої системи «АБД», б) усунення дублювання в обліку інформації різними службами, в) формування взаємопов’язаних та доступних для користування централізованих та регіональних банків даних, г) поетапне утворення міжвідомчих інформаційних масивів;
– дістало подальшого розвитку положення щодо форм взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією шляхом їх виділення: взаємообмін інформацією, видання спільних нормативно-правових актів, впровадження передового досвіду боротьби з корупцією, у тому числі – міжнародного;
– дістала подальшого розвитку класифікація заходів адміністративного примусу, які застосовуються у сфері боротьби з корупцією: адміністративно-попереджувальні заходи, заходи адміністративного припинення та адміністративні стягнення, а також визначені особливості їх реалізації;
– уперше визначено поняття провадження у справах про корупцію та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, як сукупність здійснюваних уповноваженими органами (посадовими особами) процесуальних дій, що спрямовані на виявлення правопорушень, застосування передбачених заходів забезпечення, розгляд справ і винесення по цих справах постанов, оскарження (опротестування) винесених постанов, а також виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані: для подальшого науково-теоретичного дослідження діяльності щодо боротьби з корупцією; у правотворчості – при внесенні змін до чинних нормативно-правових актів з питань боротьби з корупцією та опрацюванні нових законів, що мають усунути прогалини у регулюванні відповідних суспільних відносин; у процесі підготовки навчально-методичних матеріалів та викладанні дисциплін «Адміністративна діяльність ОВС», «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність».
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, рекомендації практичного характеру, які містяться в дисертаційному дослідженні, були оприлюднені дисертантом на засіданнях кафедри адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Харківського національного університету внутрішніх справ, а також на науково-практичних конференціях: «Проблеми боротьби із злочинністю та шляхи її попередження» (Харків, 2004), «Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки» (Харків, 2006), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2006).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації опубліковано в чотирьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, а також у тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Удосконалено поняття корупції, що дало можливість визначити ознаки діяння і здійснювати у разі прийняття відповідних змін до закону України «Про боротьбу з корупцією» юридичну кваліфікацію такої діяльності (дій чи бездіяльності).
Склад корупційного діяння та іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, становлять ознаки, які характеризують об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єктивну сторону і суб’єкт проступку. Об’єктом визначено державний порядок або встановлений порядок управління, власність, права і свободи громадян. Об’єктивну сторону становлять факти дійсності, які мали місце і моделі яких закріплені в статтях Закону України «Про боротьбу з корупцією». Дисертантом протиправні діяння класифіковано на: а) вчинення суб’єктами корупції активних протиправних дій, б) недотримання спеціальних обмежень, в) невиконання спеціальних обов’язків. При цьому ці протиправні діяння вчиняються з використанням свого статусу. Суб’єктивною стороною є психічне ставлення суб’єкта до вчиненого діяння. Корупційні діяння можуть мати лише умисну форму вини, адже обов’язковими є корисливі мотиви. Суб’єкт проступку визначений як спеціальний, а саме – особа, уповноважена на виконання державних функцій.
2. Класифікацію корупційних правопорушень доцільно здійснювати за ознакою їх об’єктивної сторони, що обумовлено потребою забезпечення чіткого законодавчого врегулювання відповідальності за корупційні дії, адже норми Закону України «Про боротьбу з корупцією» містять загальні положення, у зв’язку з чим можливе їх помилкове застосування уповноваженими органами.
3. Напрямки державної політики щодо боротьби з корупцією визначені на підставі двох критеріїв: законодавче забезпечення цієї діяльності та світовий досвід.
До законодавчого напрямку було віднесено:
– створення ефективного законодавчого механізму шляхом забезпечення чіткості визначення самого поняття корупції, корупційних дій та врегулювання підстав та меж правоохоронної діяльності у цій сфері;
– реформування у сфері оподаткування (зменшення податкового тиску на підприємців та інших фізичних осіб, спрощення порядку стягнення податків, розширення сфери застосування фіксованих платежів).
В свою чергу, до громадського напрямку автор відносить:
– запровадження принципу гласності у таких сферах: державна служба (добір, розстановка кадрів, припинення державної служби);
– підвищення ефективності громадського контролю за законністю діяльності органів, працівники яких виконують державні функції.
Організаційний напрямок стосується:
– удосконалення системи конкурсного відбору при прийнятті на службу в органи, працівники яких виконують державні функції;
– формування дійової системи інформаційного обміну між органами, уповноваженими вести боротьбу з корупцією;
– підвищення ефективності міжнародного співробітництва у сфері боротьби з корупцією.
Економічний напрямок містить питання:
– формування прозорих і ясних правил здійснення державних замовлень, приватизації, оренди державного майна;
– усебічної державної підтримки розвитку конкурентного середовища.
4. Правовий вплив на відносини у сфері боротьби з корупцією здійснюється за певними стадіями, які виділені відповідно до стадій механізму правового регулювання: а) формування та дії юридичних норм, спрямованих на боротьбу з корупцією, б) виникнення відповідних прав та обов’язків (правовідносин), в) реалізація прав та обов’язків, г) правозастосування.
Перша стадія правового регулювання характеризується тим, що залучені до правової системи юридичні норми загальним чином регламентують та спрямовують поведінку суб’єктів корупції, суб’єктів боротьби з корупцією, інших учасників суспільних відносин, що виникають в цій сфері корупції, встановлюють для них той або інший правовий режим. Друга стадія характерна тим, що у зв’язку з дією запроваджених юридичних норм, при наявності передбачених ними обставин (юридичних фактів) у конкретних суб’єктів правових відносин в сфері протидії корупції виникають відповідні права та обов’язки – індивідуалізовані способи поведінки. Третя стадія проявляється в тому, що способи поведінки, які закладені в юридичних нормах і потім у вигляді прав та обов’язків – в конкретній діяльності суб’єктів суспільних відносин в сфері боротьби з корупцією, здійснюються у фактичній поведінці учасників суспільних відносин. На стадії застосування права забезпечується виникнення та реалізація правовідносин. Своє матеріальне вираження дана стадія отримує у вигляді видання владного індивідуального акта компетентним суб’єктом боротьби з корупцією.
5. Формою діяльності щодо боротьби з корупцією розуміється адміністративно-наглядова, юрисдикційна, профілактична діяльність і, в зв’язку з цим, – прийняття індивідуальних актів, а також здійснення інших юридично значимих дій з метою здійснення боротьби з корупційними діяннями та іншими правопорушеннями, пов’язаними з корупцією.
6. Серед багатьох органів та підрозділів, які мають повноваження щодо боротьби з корупцією, найбільший обсяг повноважень мають органи та підрозділи Міністерства внутрішніх справ України.
Аналіз нормативних актів дозволяє віднести до пріоритетних завдань органів внутрішніх справ щодо боротьби з корупцією такі, як: 1) викриття та знешкодження організованих злочинних угруповань з корумпованими зв’язками, які діють на стратегічно важливих підприємствах, чи таких, які є монополістами на загальнодержавному чи регіональному рівні; 2) посилення роботи щодо виявлення та попередження зловживань у сфері службової діяльності, насамперед злочинів, пов’язаних з хабарництвом в органах влади та управління, закладах освіти та охорони здоров’я; 3) руйнування економічних основ діяльності організованих злочинних угруповань з корумпованими зв’язками; 4) посилення співробітництва з іншими державними органами та міжнародними організаціями в сфері боротьби з проявами корупції транснаціонального масштабу; 5) попередження та припинення фактів вчинення корупційних правопорушень працівниками органів внутрішніх справ. Виконання зазначених завдань потребує від МВС України узгодження своєї діяльності з іншими суб’єктами боротьби з корупцією, державними органами, які віднесені до суб’єктів опосередкованої компетенції, та налагодження відповідних зв’язків з іноземними правоохоронними структурами.
7. Особливостями інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності щодо боротьби з корупцією є: а) наявність двох груп інформації – чергової та позачергової; б) існування різноманітних джерел інформації; в) необхідність розширення сфер використання інформаційно-пошукових систем.
Недоліками інформаційно-аналітичного забезпечення цієї діяльності визначені: а) відсутність уніфікованих джерел отримання інформації; б) наявність великої кількості автоматизованих банків даних у різних державних органах, уповноважених здійснювати боротьбу з корупцією при фактичній відсутності системи обміну інформації.
8. В боротьбі з корупцією примусові приписи складають більшу частину, ніж заходи переконання. Через них виконується функція держави щодо охорони правопорядку, забезпечення громадської та державної безпеки. До заходів адміністративного примусу, які застосовуються у сфері боротьби з корупцією, відносяться: адміністративно-попереджувальні заходи, заходи адміністративного припинення, адміністративні стягнення. Визначені такі особливості їх реалізації: а) застосовуються тільки уповноваженими державними органами; б) повноваження щодо застосування заходів адміністративного припинення визначені законодавством (зокрема, Законами України «Про боротьбу з корупцією», «Про міліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення); в) адміністративні стягнення накладаються лише судом (суддею).
9. Обґрунтовано доцільність внесення змін до чинного законодавства по таких напрямках: визначення поняття корупції; включення корупційних правопорушень до переліку підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів, уповноважених вести боротьбу з корупцією; необхідності покладення повноважень щодо боротьби з корупцією на МВС України та ліквідацію цих повноважень органів прокуратури, Служби безпеки України та Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення у сфері боротьби з корупцією уніфікації статистичних даних, розробка єдиної методології ведення статистики про стан злочинності та корупції, яка б ґрунтувалася на фактах, встановлених вироком суду чи винесенням постанови про накладення адміністративного стягнення, а не на проміжних показниках роботи оперативних служб та слідства, а також введення статистичної звітності щодо застосування законодавства про боротьбу з корупцією; закріплення питання про розмежування процесуальних повноважень між суб’єктами боротьби з корупцією; вдосконалення процесуального порядку притягнення до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19–20, № 21–22. – Cт. 144.
3. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35–36, № 37. – Cт. 446.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР України. – 1984. – додаток до № 51. – Cт. 1122.
5. Кримінальний кодекс України // Затверджений Законом від 28.12.60. Відомості Верховної Ради. – 1961. – № 2. – Cт. 14.
6. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Cт. 131.
7. Сімейний кодекс України. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21–22. – Cт. 135.
8. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
9. Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України: Закон України від 7 березня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 32. – Cт. 225.
10. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Cт. 50
11. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 6. – Cт. 37.
12. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
13. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
14. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
15. Про оперативно–розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
16. Про організаційно–правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
17. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
18. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
19. Про судоустрій України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27–28. – Cт. 180.
20. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1992. – № 15. – Ст. 190.
21. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст. 175.
22. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 20 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №25. –Ст. 281.
23. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
24. Про Державну прикордонну службу України: Закон України вiд 3 квітня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №27. – ст.208.
25. Про захист економічної конкуренції: Закон України вiд 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №12. – Cт. 64.
26. Про загальний військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385.
27. Про Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397.
28. Про споживчу кооперацію: Закон України від 10 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 414.
29. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Cт. 170.
30. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
31. Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
32. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56.
33. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
34. Про органи реєстрації актів громадського стану: Закон України від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. –1994.–№ 14.–Ст. 78.
35. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
36. Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів: Закон України від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 24. – Ст. 180.
37. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 268.
38. Про вибори депутатів місцевих рад, та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 14 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 3–4. – Ст. 15.
39. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36–37. – Ст. 243.
40. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України 1999. – № 24. – Ст. 207.
41. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001–2005 роки // Затверджено Указом Президента України від 25.12.2000 р. № 1376/2000.
42. Концепція подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності» // Затверджена Указом Президента України №742/2006 від 11 вересня 2006 року.
43. Положення про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю: Затв. Указом Президента від 13 травня 2003 р. №402/2003 // Офіційний вісник України зі змінами . – 2003. – № 20. – Київ. – Ст. 887.
44. Положення про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України: Затв. Указом Президента України від 13 трав. 2003 р. № 402 (у ред. Указу від 24 березня 2004 р. № 362/2004) // Офіційний вісник України зі змінами. – 2004. – № 12. – Київ. – Ст. 728.
45. Про Концепцію боротьби з корупцією на 1998 – 2005 роки: Указ Президента України від 24.04.1998 р. // Офіційний вісник України, 1998, № 17 (14.05.98).
46. Про Національну програму боротьби з корупцією: Указ Президента України від 10 квітня 1997 р. № 319/97.
47. Тимчасове положення про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України // Затверджено Указом Президента України «Про заходи щодо дальшого вдосконалення діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю» від 31 грудня 1999 року № 1659/99.
48. Положення Про Національне бюро Інтерполу: Постанова КМУ від 25.03.1993 р. № 220.
49. Програма діяльності Кабінету Міністрів «Назустріч людям» // Затверджено Постановою КМ №115 від 4.02.2005 р., схвалено Постановою ВР № 2426–IV від 4.02.2005 р.
50. Інструкція з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події // Затверджена Наказом МВС № 1155 від 4.10.2003 р.
51. Інструкції з організації роботи органів внутрішніх справ та галузевих служб у виявленні, постановленні на облік, документуванні та знешкодженні організованих злочинних груп і злочинних організацій, їх лідерів, активних учасників та оперативного супроводження порушених відносно них кримінальних справ: Наказ МВС України № 703 ДСК від 14.07.2002 р.
52. Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі зі злочинністю: Наказ №4348/138/151/11/2–2780/172/148–407/2–90–442 від 10.08.1994 р.
53. Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР: Затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. №49 // ЗП УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 27; Офіційний Вісник України. – 1997.– 11 серпня.
54. Про інформаційні системи органів внутрішніх справ України. Наказ МВС України від 17.11.2003 р. № 1395.
55. Про організацію прокурорського нагляду за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією: Наказ Генерального прокурора України від 28.10.2002 р. № 4/3.
56. Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією: Постанова Пленуму Верховного суду України №13 від 25.05.1998 р. (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 03.03.2000) // Вісник НБУ 1998, № 8 (додаток).
57. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку: Прийнятий 34–ю сесією Генеральної асамблеї ООН 17.12.1979р. // Документ ООН А/34/46, ООН, 1980. – С. 208–240.
58. Республіка Білорусь. Рада Республіки. Про заходи боротьби з організованою злочинністю та корупцією: Закон від 3.06.1997р.: Ухвалений Радою Республіки 10.06.1997р. // Упор.: М.І. Камлик та ін. – К.: Школяр, 1999. – С. 366–374.
59. Про засади запобігання та протидії корупції: Проект Закону України // http://rada.gov.ua, 12.04.2007 р.
60. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник. За заг. ред. доц. А.Т. Комзюка. 2–е вид., перероб. і доп. – Харків: Ун–т внутр. справ, 2000. – 99 с.
61. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ (узаг. матеріали для підг. до держ. іспиту з дисципліни спеціалізації).- Національна академія внутрішніх справ, Київ, 1999. – 144 с.
62. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник. Під загальною редакцією І.П. Голосніченко, Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995, – 177 с.
63. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник. За загальною редакцією проф.. О.М. Бандурки. – Харків: Вид–во Ун–ту внутр. справ, «Еспада», 2000, – 368 с.
64. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел. Учебник. Под ред. Л.Л. Попова. Академия МВД СССР, Москва, 1990, – 223 с.
65. Азаров М.Ю. Проблеми практичного застосування норм Закону України «Про боротьбу з корупцією» // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2003. – № 8. – С. 49–56.
66. Азаров М.Я. Протидія корупції та організованій злочинності: проблеми та перспективи // Міжнародний науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін., К., Надрук. друкарськ. відділом наук.–дослід. ін–ту «Проблеми людини» 2001. Том 22. – С. 40–44.
67. Азіз Х.Ф. Причини існування корупції в Україні та шляхи їхнього усунення // Проблеми боротьби зі злочинністю та шляхи її попередження. – 2004. – С. 72–74.
68. Алексеев С.С. Право: азбука — теория — философия: Опыт комплексного исследования. – М.: «Статут», 1999. – 712 с.
69. Алексєєв С.С Проблемы теории права. Курс лекций в двух томах. Том второй.// Свердловский юридический институт. – Свердловськ, 1973.– С. 400.
70. Анджієвський В.С., Тимченко І.А. Нове законодавство про адміністративні правопорушення. – К.: Політвидав України, 1987. – 110 с.
71. Андрушко П. «Корупционер» на замовлення // Юридичний вісник України – 2004. – 25–31 грудня (№ 52). – Київ: Преса України, 1995. – С. 8.
72. Ахтирська Н.М. Корупція: криміналістичні і соціально–політичні аспекти // Міжнародний науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін., К., Надрук. друкарськ. відділом наук.–дослід. ін–ту «Проблеми людини» 2001. Том 22. – С. 99–100.
73. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун–т внутр. справ, 1998. – 480 с.
74. Бандурка О.М. Формування громадської думки щодо державного управління у сфері боротьби із корупцією // Наше право/ Our law . – 2004 . – № 3. – Дрогобич:Спец. вид–во ЮНЕСКО «Соціо», 2003. – С. 12–15.
75. Багрій–Шахматов Л.В. Корупція як соціальна патологія // Міжнародний науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін., К., Надрук. друкарськ. відділом наук.–дослід. ін–ту «Проблеми людини» 2001. Том 22. – С. 48–57.
76. Багрій–Шахматов Л.В. Організована злочинність та корупція // Вісн. Одеського ун–ту внутр. справ. – 1999. – № 2. – С. 3–5.
77. Бахрах Д.Н. Административное право России. Учебник для вузов. – М.: НОРМА, 2002. – 443 c.
78. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. – М.: БЕК, 1997. – 386 с.
79. Бахрах Д.Н. Административная ответственность – Пермь, 1989. – С. 19.
80. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. – Свердловск: Урал. Ун–т, 1989. – 204 с.
81. Бахрах Д.Н. Состав административного проступка: Учеб. пособие. – Свердловск: Свердл. юрид. ин–т, 1987. – 70 с.
82. Безденежных В.М. Правовые формы административной деятельности советской милиции: Дисс. канд. юрид. наук. М., 1968. – С. 103.
83. Без судової влади держави не буде/ Розмова Т. Ніколаєвої із суддею Апеляційного суду Київської області, членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України К. Леонтович // Юридичний вісник України.–2002.–2–8 лютого. – № 5 (345).
84. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України.— Конспект лекцій. – Харків: Націон. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996. – 160 с.
85. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Х.,1999. – 107 с.
86. Бова А.А. Головдержслужба України та її місце у боротьбі з корупцією // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2005. – № 12. – С.33–37.
87. Бондаренко Г.П. Административная ответственность в СССР. – Львов: Вища школа‚ 1975. – 175 с.
88. Бондаренко І. Місце і роль нормативно–правових актів Президента України у правовому забезпеченні боротьби з організованною злочинністю та корупцією // Право України. – 2005. – № 4 . – Київ. – С. 54–56.
89. Бондаренко Н.О. Корумповані структури: кримінологічна та правова оцінка // Міжнародний науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін., К., Надрук. друкарськ. відділом наук.–дослід. ін–ту «Проблеми людини» 2001. Том 22. – С. 67–68.
90. Борисов В. Громадянське суспільство та питання подолання корупції // Вісник Академії правових наук України . – 2005. – № 2. – Харків: Право. – С.168–173.
91. Васильєв Г.І., Долженков О.Ф. Корупція як складова інфраструктури організованої злочинності // Міжнародний науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін., К., Надрук. друкарськ. відділом наук.–дослід. ін–ту «Проблеми людини» 2001. Том 22. – С. 63–66.
92. Гадойбоєв С.А. Поняття та причини корупції серед особового складу органів внутрішніх справ України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – № 5. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 1996. – С. 36–43.
93. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. – Харків: «ФОЛІО», 2002. – С. 160.
94. Гвоздецький В.Д. Система державних органів захисту прав людини від корупції та організованої злочинності в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – № 1. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 1996. – С. 90–100.
95. Гега П.Т. Стан боротьби зі злочинністю і корупцією у сфері оподаткування // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2005. – № 12. – С. 38–45.
96. Глієвий А.А. Взаємодія кримінальної міліції та оперативних підрозділів Державного Департаменту України з питань виконання покарань у боротьбі зі злочинністю: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Х., 2003. – 19 с.
97. Гранін А.Ф. Переконання і примус у правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ. – Київ: Київська вища школа МВС СРСР, 1973. – С. 22.
98. Грищенко М.В. Правові основи попередження корупційних правопорушень серед особового складу органів внутрішніх справ // Право і безпека. – Т. 1. 2002. – № 2. – С. 23–26.
99. Грохольский В.Л. Організаційно–правові засади управління спеціальними підрозділами МВС України по боротьбі з організованою злочинністю: Монографія. За заг. редакцією О.М. Бандурки. – Харків: Вид–во Нац. ун–ту внутр. справ, 2003. – 312 с.
100. Дацюк С. Корупція, яку ми не любимо, або чи можна зруйнувати корупційну систему в Україні? // Закон і Бізнес. – 2005. – 26 лютого – 4 березня (№ 9). – С. 14.
101. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник). 3а загальною редакцією д.ю.н., професора В.Б. Авер’янова, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К.: 1999. – С.149–162.
102. Доля Л.М. До питання боротьби з корупцією в Україні // Міжнародний науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін., К., Надрук. друкарськ. відділом наук.–дослід. ін–ту «Проблеми людини» 2001. Том 22. – С. 70–74.
103. Дудар О.Ф. Дотримання правоохоронними органами прав і свобод людини як один із важелів боротьби з корупційними проявами // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2004. – № 10. – С. 112–118.
104. Дульский О.О. Організаційно–правові основи діяльності спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю: Автореф. дис… канд. юрид. наук, К., 2003. – 19 с.
105. Дульський О.О. Стан забезпечення боротьби з організованною злочинністю і корупцією в Україні: проблеми і перспективи // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2005. – № 12. – С. 104–112.
106. Заброда Д.Г. Взаємодія суб’єктів боротьби з корупцією (адміністративно–правовий аспект): Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. – Київ, 2005. – 240 с.
107. Захаров В.П., Саврас А.М. Взаємодія як один із чинників покращення організації боротьби зі злочинністю // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2003. – №1. – С. 269–275.
108. Зеленецький В. Корупція в України та організаційно–правові основи боротьби з нею // Право України . – 2001. – № 4. – С. 13–18.
109. Зінченко Ю.О. Огляд законодавства україни про боротьбу з корупцією // Міжнародний науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін., К., Надрук. друкарськ. відділом наук.–дослід. ін–ту «Проблеми людини» 2001. Том 22. – С. 343–347.
110. Игитов В.И. Административно–правовые и общественные меры воздействия в области охраны общественного порядка: Автореф. дисс. канд. юрид. наук. – М., 1965. – С. 6.
111. Йосифович Д.І. Визначення правового статусу суб’єктів боротьби з корупцією // Право України. – 2004. – № 6. – Київ. – С. 61–63.
112. Кальман О.Г. Правові проблеми боротьби з корупцією // Міжнародний науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін., К., Надрук. друкарськ. відділом наук.–дослід. ін–ту «Проблеми людини» 2001. Том 22. – С. 347–349.
113. Камлик М.І. Корупція в Україні. – К.:Т–во «Знання», 1998. – 188 с.
114. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій: Для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
115. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій. – К., 1994. – С. 92–93.
116. Козлов Ю.М. Поняття форми управлінської діяльності // Методи і форми державного керування. М.: Юридична література, 1977. – С. 26.
117. Колпаков В.К. Адміністративні правопорушення в системі корупційних деліктів // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2002. – № 5. – С. 13–22.
118. Колушко І., Голосніченко І. До проблеми відмежування адміністративних проступків від проступків‚ що підпадають під юрисдикцію суду // Право України. – 2001. – № 3. – С. 39–42.
119. Комзюк А.Т., Гуменюк В.А., Синьов О.В. та інші. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. Посібник. За заг. ред. А.Т. Комзюка. 2–е вид.‚ виправл. і доп. – Харків: Вид–во Ун–ту внутр. справ, 2001. – 112 с.
120. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно–правові питання реалізації: Монографія. За заг. ред. О.М. Бандурки. – Харків: Вид–во Нац. ун–ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
121. Конишев Г.А. Проблеми боротьби з корупцією і практика застосування Закону України «Про боротьбу з корупцією» правоохоронними і судовими органами // Адвокат. – 2004. – № 6. – С. 13–17.
122. Копан О.В. Проблеми управління системою боротьби з організованою злочинністю та корупцією в Україні // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2003. – № 8. – С. 10–15.
123. Коренев А.П. Административное право России. Учебник. В 3–х частях. Часть I. M.: МЮИ МВД России. Изд–во «Щит–М», 1999. – 280 с.
124. Коренев А.П. Методы административной деятельности милиции // Административная деятельность органов внутренних дел. Учебник. Коренев А.П., Костенников М.В., Кисин В.Р.–М.:МЮИ МВД России, 1996. С. 227–264.
125. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение. М.: Юридическая литература, 1978. – С. 114.
126. Корж В.П. Кримінальна відповідальність за корупційні діяння в сфері економіки (деякі проблеми) // Право України. – 1998. – №2. – С. 69–70.
127. Крістофер Кроулі Корупція – небезпека для суспільства // Міжнародний науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін., К., Надрук. друкарськ. відділом наук.–дослід. ін–ту «Проблеми людини» 2001. Том 22. – С. 69–70.
128. Кривуля О.М., Куц В.М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину? // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1997. – Вип. 2. – С. 70–75.
129. Кубенко О.Б. Корупція і шляхи її подолання // Міжнародний науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін., К., Надрук. друкарськ. відділом наук.–дослід. ін–ту «Проблеми людини» 2001. Том 22. – С. 78–87.
130. Кулаковський Р. Сучасні проблеми боротьби з організованою злочинністю та корупцією // Юридичний журнал . – 2005. – № 6. – С. 96–97.
131. Кушніренко А.А. Боротьба з корупцією у контексті адміністративно–правової реформи в Україні // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2002. – № 6. – Київ:Міжвід. наук.–практ. центр з пробл. бор. з орг. злоч., 2000. – С. 42–46.
132. Лазарев В.В., Попов Л.П. Новое законодательство об административных правонарушениях и его применение. // Сов. государство и право. – 1986, – № 3. – С. 51–59.
133. Левик Б.С. Проблеми боротьби з корупцією // Міжнародний науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін., К., Надрук. друкарськ. відділом наук.–дослід. ін–ту «Проблеми людини» 2001. Том 22. – С. 74–77.
134. Лисенко В. Взаємодія податкової міліції з іншими державними органами України у сфері протидії податковим правопорушенням // Збірник наукових праць Академії ДПС України. – 2002. – 2(16). – С.190–198.
135. Ломакин В.Ф. Теоретические вопросы разграничения административных проступков и смежных с ними преступлений: Дис… канд. юрид. наук. – М., 1980. – 182 с.
136. Лунев А.Е. Административная ответственность за правонарушения. – М.: Госюриздат, 1961. – 187 с.
137. Макарчук В.Н. Методы и формы административной деятельности участковых инспекторов милиции Дис. канд. юрид. наук. – М.: Академия МВД РФ, 1992. – С. 96 – 103.
138. Малюткин В.А. Организация взаимодействия подразделений органов внутренних дел в осуществлении профилактики преступлений: Лекция №13. Под ред. Г.А. Аванесова. – М.: РИО МВД СССР, 1976. – 40 с.
139. Маркєєва О.Д. Корупція в Україні: національні та міжнародні засоби протидії // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2005. – № 12. – С. 25–32.
140. Матеріали 34–ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 1979 р. // Вестник МГУ, – М., 1980.
141. Мельник А. Правовые меры борьбы с коррупцией в США, ФРГ и Канаде // Інформаційний бюлетень. – 2003. – № 12. – С. 111–124.
142. Мельник М.І. Антикорупційна діяльність в органах державної влади та її наукове забезпечення // Право України . – 2000. – № 3. – С. 67–71.
143. Мельник М.І. Корупційні правопорушення: поняття та види // Вісник Академії правових наук України . – 2001. – № 2. – С. 168–181.
144. Мельник М.І. Науково–практичний коментар Закону України «Про боротьбу з корупцією» – К.: Атіка, 2003 . – 320 с.
145. Мельник М.І. Протидія корупції: нормативно–правове регулювання // Віче. – 1999 . – № 5. – Київ // Віче . – 1999. – № 5. – С. 26–40.
146. Мельник М.І. Суб’єкти та принципи протидії корупції // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2002. – № 5.
147. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. К., 1999. – С. 235.
148. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію // Упор.: М.І. Камлик та ін. – К.: Школяр. – 1999. – С. 140.
149. Нестерцов В.Д. Корупція в сучасному світі // Міжнародний науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін., К.: Надрук. друкарськ. відділом наук.–дослід. ін–ту «Проблеми людини» 2001. Том 22. – С. 45–47.
150. Носік В.В. Правові і законодавчі аспекти протидії корупції у сфері земельних відносин в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 8. – С.26–32
151. Омельченко С.Г. Етапи розвитку корупції як негативного суспільного явища // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 7. – С. 72–73.
152. Омельченко С.Г. Корупція з точки зору різних культур світу // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – №3. – С. 47–54.
153. Омельченко С.Г. Механізм правового регулювання суспільних відносин, які виникають у сфері протидії корупції. його юридична, психологічна та соціальна природа // Міжнародний науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін., К., Надрук. друкарськ. відділом наук.–дослід. ін–ту «Проблеми людини» 2001. Том 22. – С. 360–366.
154. Основы оперативно–розыскной деятельности: Учебник. Под ред. В.Б. Рушайло, Серия «Учебники для вузов. Специальная литература».
Изд. 2–е, испр. и доп. – Спб.: Издательство «Лань», 200. – 720 с.
155. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально–правовий феномен і проблеми розвитку. – Львів, Львівський інститут внутрішніх справ при Українській академії внутрішніх справ, 1995. – 312 с.
156. Оцел В.В. Стан корупції у правоохоронних органах (за результатами соціологічних досліджень) // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. – № 6. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 1996. – С. 28–35.
157. Павлищев О. Боротьба з корупцією – основа правової діяльності держави // Закон і Бізнес. – 2004. – № 12. – С.12.
158. Пекарев В.Я. Правовые аспекты борьбы с корупцией на национальном и международном уровнях.Монография : критика и библиография // Государство и право. – 2003. – № 4. – С. 126–128.
159. Петров Г.И. Советское административное право. Часть общая. Л., 1970. – С. 74.
160. Печеницын В.А. Состав административного проступка: Дис… канд. юрид. наук. – Свердловск‚ 1985. – 188 с.
161. Попова В.И. К вопросу о предмете советского административного права в связи с его систематизацией // Сб. Вопросы административного права на современном этапе. Гос.юриздат, 1963. с. 149 – 150.
162. Попов Л.Л. Проблемы эффективности административно–правовых санкций: Дисс... док. юрид. наук. – М.: ВНИИ МВС СССР, 1973. – С. 35.
163. Програма посилення тиску органів внутрішніх справ на організовані злочинні угруповання та підриву їх економічної основи на 2002 р. – К., ГУ БОЗ МВС України, 2002. – 17 с.
164. Прокопець Р.О. Запобігання проявам корупції при проведенні документальних перевірок платників податків // Шлях України до економічної безпеки: Матеріали наук.–практ. конф., 16–17 квіт. 2004 р. – 2004. – С. 67–68.
165. Прохоренко О.Я. Організаційно–правові аспекти та стан протидії корупційним проявам у системі державної служби Украіни // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2002. – № 6. – С. 34–41.
166. Прохоренко О.Я. Прояви корупції – загроза національній безпеці України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – № 3. – С. 61–64.
167. Прусська О. Про природу корупції в Україні // Підпрємництво, господарство і право. – 2002. – № 5. – С. 106–108.
168. Резвых В.Д. Административная ответственность за хозяйственные правонарушения: Учеб. пособие. – Горький: ГВШ МВД СССР, 1976. – 135 с.
169. Роль суддів у боротьбі з корупцією // Закон і Бізнес. – 2004. – № 16. – С. 1–13.
170. Рогатюк І.В. Роль суду у справі боротьби із злочинністю та корупцією // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2004. – № 10. – С. 47–51.
171. Рогульський С.С. Корупційне правопорушення як адміністративний проступок // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2001. – № 41. – Київ: «Київ. ун–т». – С. 66–69.
172. Романовський В.В. Боротьба з організованою злочинністю і корупц