Іщенко Іван Володимирович Адміністративно-правові засади здійснення підрозді­лами Національної поліції України ювенальної превенції

Краткое описание

Іщенко Іван Володимирович «Адміністративно-правові засади здійснення підрозді­лами Національної поліції України ювенальної превенції» (12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). Спецрада Д 64.700.01 у Хар­ківському національному університеті внутрішніх справ МВС України

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

ІЩЕНКО ІВАН ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 342.951/351.74:351.766.2

ДИСЕРТАЦІЯ

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ПІДРОЗДІЛАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ ЮВЕНАЛЬНОЇ ПРЕВЕНЦІЇ

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право
(081 – Право)

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії)

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

І.В. Іщенко

Науковий керівник
Джафарова Олена В’ячеславівна,
доктор юридичних наук, професор

Харків -2019

ЗМІСТ ВСТУП 13
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО- ПРАВОВИХ ЗАСАД ЗДІЙСНЕННЯ ПІДРОЗДІЛАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ ЮВЕНАЛЬНОЇ ПРЕВЕНЦІЇ 22
1.1. Ювенальна превенція як об’єкт адміністративно-правового регулювання та адміністративної діяльності Національної поліції України. 22
1.2. Національна поліція України в системі суб’єктів ювенальної превенції 50
1.3. Нормативні засади здійснення підрозділами Національної поліції України ювенальної превенції 69
1.4. Принципи здійснення підрозділами Національної поліції України ювенальної превенції 77
Висновки до розділу 1. 84
РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЮВЕНАЛЬНОЇ ПРЕВЕНЦІЇ 86
2.1. Адміністративно-правовий статус підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України 86
2.2. Форми адміністративної діяльності підрозділів Національної поліції України щодо здійснення ювенальної превенції 127
2.3. Адміністративно-правові методи, що застосовуються підрозділами Національної поліції України у сфері ювенальної превенції 135
2.4. Особливості діяльності підрозділів Національної поліції України щодо протидії ювенальній деліктності 147
Висновки до розділу 2. 167
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО- ПРАВОВИХ ЗАСАД ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ У СФЕРІ ЮВЕНАЛЬНОЇ ПРЕВЕНЦІЇ 169
3.1. Міжнародний досвід діяльності поліції у сфері ювенальної превенції та можливості його використання в Україні 169
3.2. Шляхи розвитку адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів Національної поліції у сфері ювенальної превенції 184
Висновки до розділу 3. 201
ВИСНОВКИ 203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 207
ДОДАТКИ 237

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Дитина є об’єктом підвищеної уваги з боку родини, суспільства, держави. Внаслідок фізичної і розумової незрілості людина до набуття повноліття потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист з моменту народження. Дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі гуманістичних ідеалів, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності і солідарності. Втім, ані родина, ані суспільство не завжди здатні створити відповідні умови розвитку та виховання неповнолітнього члена соціуму. Аналіз статистичних даних Генеральної прокуратури України свідчить, що за п’ять неповних років (з 2014 року до вересня 2018 року включно) кількість зареєстрованих правопорушень, вчинених неповнолітніми або за їх участю, сягнула майже 29 тис. випадків, а близько 33 тис. дітей стали потерпілими від злочинів різного ступеня тяжкості. Вказана ситуація обумовлюється низкою соціально- економічних та політично-правових факторів, недоліками в організації роботи уповноважених органів публічної влади, руйнуванням культурних традицій виховання дітей та піклування про них у родинному та соціальному середовищі.
Сьогодні запобігання правопорушенням серед дітей та захист їх від різноманітних факторів небезпеки виконує ювенальна превенція, яка представлена системою відповідних суб’єктів публічного адміністрування та певною специфічною діяльністю цих органів. Це відносно новий соціально-правовий інститут для нашої країни, одним з провідних (спеціальних) суб’єктів якого є Національна поліція України, адміністративно-правові аспекти діяльності якої у зазначеній сфері на цей час недостатньо вивчені.
Загальним проблемам адміністративно-правового забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони дитинства в тій чи іншій частині присвячено наукові праці: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, О.І. Безпалової, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, О.П. Гетманець, І.П. Голосніченка, С.М. Гусарова, С.Ф. Денисюка,

О.В. Джафарової, Д.П. Калаянова, М.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, В.Б. Левченко, О.І. Миколенка, О.М. Музичука, О.Ю.Синявської, В.В. Сокуренка, Ю.С. Шемшученка, С.О. Шатрави, Г.В. Шевчука, О.С. Юніна, Х. П. Ярмакі й інших провідних українських учених. Під час написання дисертації враховано, результати спеціальних досліджень вітчизняних вчених: М.Ю. Веселова, В.В. Вітвіцької, О.В. Горбач, О.Є. Журавля, В.О. Закриницької, Я.М. Квітка, М.П. Легецького, Н.В. Лесько, С.О. Лисенка, С.Г. Поволоцької, О.В. Ткаля, а також іноземних дослідників: А. Буткович, З. Валенти, В. Крейга, Р. Лобера, А. Матієвич, Й. Стрмотича, Р. Тремблея, Д. Фаррінгтона, Р. Штукера тощо. Кожний з приведених авторів досліджував окремий аспект зазначеного виду правових відносин. Тим часом ювенальна превенція як об’єкт адміністративно- правового регулювання становить відносно новий самостійний напрямок, який потребує наукової уваги, а проблеми діяльності у цьому процесі поліції вимагають скорішого їх розв’язання, яке неможливо зробити на основі раніше здійснених досліджень, оскільки у більшості з них не враховано останні новели законодавства та правозастосовної діяльності.
Викладене свідчить про актуальність обраної теми дисертації та необхідність ґрунтовного дослідження адміністративно-правових засад здійснення підрозділами Національної поліції України ювенальної превенції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Тема дисертаційного дослідження сформульована відповідно до положень Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», указу Президента України «Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020»»; Концепції Державної соціальної програми
«Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2021 року, Стратегії розвитку органів системи МВС на період до 2020 року; Стратегії розвитку наукових досліджень Національної академії правових наук України на 2016-2020 роки, затвердженої постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 3 березня 2016 р. та відповідає Пріоритетним напрямкам наукових досліджень Харківського національного

університету внутрішніх справ на період 2016-2019 років, схваленим Вченою радою ХНУВС 23 лютого 2016 р. (протокол № 2); комплексним науково-дослідним темам Харківського національного університету внутрішніх справ: «Реалізація та удосконалення адміністративного законодавства України» (номер державної реєстрації 0113U008197), «Законотворча та законодавча діяльність в Україні» (номер державної реєстрації 0113U008189).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення сутності, особливостей, форм та методів здійснення підрозділами Національної поліції України ювенальної превенції, а також формулювання науково-обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо її удосконалення.
Для реалізації поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні дослідницькі завдання:
– визначити сферу ювенальної превенції як об’єкт адміністративно-правового регулювання та адміністративної діяльності Національної поліції України;
– окреслити місце Національна поліція України в системі суб’єктів ювенальної превенції;
– охарактеризувати нормативні засади здійснення підрозділами Національної поліції України ювенальної превенції
– сформулювати принципи здійснення підрозділами Національної поліції України ювенальної превенції;
– визначити адміністративно-правовий статус підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України;
– з’ясувати форми адміністративної діяльності підрозділів Національної поліції України щодо здійснення ювенальної превенції;
– окреслити адміністративно-правові методи, що застосовуються підрозділами Національної поліції України у сфері ювенальної превенції;
– визначити особливості діяльності підрозділів Національної поліції України щодо протидії ювенальній деліктності;
– розкрити міжнародний досвід діяльності поліції у сфері ювенальної превенції та можливості його використання в Україні;

– окреслити шляхи розвитку адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів Національної поліції у сфері ювенальної превенції.
Об’єкт дослідження – є публічно-правові відносини, що виникають у сфері ювенальної превенції.
Предметом дослідження є адміністративно-правові засади здійснення підрозділами Національної поліції України ювенальної превенції.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у дисертаційному дослідженні використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів пізнання. Методологічну основу роботи становить системний підхід, за допомогою якого ювенальну превенцію підрозділами поліції розглянуто і як складну функціональну систему профілактики правопорушень серед дітей, і як елемент системи більш високого порядку – охорони дитинства (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1 – 2.4). Метод абстрагування дав змогу відійти від другорядних характеристик предмета дослідження та зосередитись на його найважливіших аспектах (підрозділи 1.1, 2.4, 3.2). За допомогою методу дедукції на основі наявних тенденцій розвитку міжнародного та національного законодавства визначено перспективні напрями покращення правового регулювання повноважень поліції та заходи удосконалення взаємодії підрозділів поліції з іншими органами публічного адміністрування та громадськістю у сфері ювенальної превенції (підрозділи 2.2, 3.2). Індуктивний метод надав можливість розкрити системні недоліки правового регулювання ювенальної превенції на прикладі окремих аспектів цієї діяльності – запобігання булінгу, профілактичний облік дітей і т. ін. (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2 – 2.4). Метод аналізу використано для вивчення положень вітчизняного та зарубіжного законодавства, правозастосовної практики та організації діяльності підрозділів поліції у сфері ювенальної превенції (підрозділи 1.2, 2.4, 3.1, 3.2). Метод синтезу уможливив розробку комплексу пропозицій із вдосконалення правових та організаційних засад ювенальної превенції підрозділами поліції у взаємодії з іншими уповноваженими суб’єктами цієї діяльності (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1 – 2.3, 3.2), зокрема проекту Закону України «Про ювенальну превенцію».
Крім того, у роботі широко використано спеціальні методи наукових

досліджень, такі як: метод юридичної герменевтики – для тлумачення змісту нормативних актів, що регулюють відносини у сфері ювенальної превенції (підрозділи 1.3, 2.2); компаративістський метод – для вивчення міжнародного досвіду організації та здійснення ювенальної превенції (підрозділ 3.1); логіко- семантичний метод – для розгляду наукових визначень і класифікацій (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2); статистичний метод – для з’ясування соціологічних аспектів удосконалення окремих правових інститутів ювенальної превенції (підрозділи 1.1, 2.3, 2.4).
Науково-теоретичне підґрунтя дисертації склали праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права, теорії державного управління, адміністративного права та процесу, цивільного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних дослідників. Нормативною базою дисертації є Конституція України, законодавчі акти України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативні акти центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, які наділені адміністративною правосуб’єктністю у сфері ювенальної превенції. Особлива увага приділена нормативно-правовим актам, які регламентують порядок здійснення підрозділами Національної поліції ювенальної превенції.
Емпіричну основу дослідження становлять: матеріали правозастосовної практики; статистичні дані Державної служби статистики України, Генеральної прокуратури України і Національної поліції України; результати анкетування поліцейських Одеської області (70 респондентів). При підготовці дисертації автором було використано власний досвід практичної роботи.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання та врахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити зміст, особливості, форми та методи здійснення підрозділами Національної поліції України ювенальної превенції та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових

наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, зокрема:
вперше:
– сформульовано визначення адміністративної діяльності Національної поліції у сфері ювенальної превенції як організаційно-розпорядчої, підзаконної, публічно- владної діяльності, яка здійснюється спеціально створеними підрозділами Національної поліції та спрямована на запобігання, припинення, а також розгляд та притягнення до адміністративної відповідальності правопорушників (дітей та їх батьків) та зміну їхньої поведінки, шляхом застосування комплексу адміністративно-правових методів превентивного та примусового характеру;
– запропоновано розширити повноваження поліції у сфері ювенальної превенції, запровадивши такі піклувальні адміністративно-правові заходи як: тимчасове превентивне відібрання дитини, яка перебуває у небезпечному чи ризикованому для її життя або здоров’я стані, оточенні чи середовищі від батьків або інших осіб, що їх замінюють, які не здатні або не бажають забезпечувати належну безпеку своїм дітям; адміністративне (превентивне) затримання дитини у випадку виявлення факту її небезпечного поводження чи перебування у небезпечному середовищі, забороненій для перебування місцевості;
– обґрунтовано необхідність прийняття окремого законодавчого акта у зазначеній сфері правовідносин – Закону України «Про ювенальну превенцію», який би встановлював основні засади діяльності суб’єктів ювенальної превенції;
удосконалено:
– перелік ознак адміністративної діяльності Національної поліції у сфері ювенальної превенції: 1) об’єктом превентивного впливу є дуалістичне поєднання суб’єктивно-ювенальних (поведінка дитини) та об’єктивно-соціальних факторів (середовище дитини); 2) має цілеспрямований, безперервній, публічно-владний та підзаконний характер; 3) спрямована на реалізацію державної політики у сфері охорони дитинства; 4) специфічний об’єкт превентивного впливу, який є найбільш суспільно вразливим; 5) наявність правового інструментарію необхідного для виконання поставлених завдань перед спеціально створеними підрозділами Національної поліції тощо;

– систематизацію суб’єктів ювенальної превенції, яка представлена у такому вигляді: 1) загальнополітичні суб’єкти; 2) суб’єкти загальної компетенції; 3) основні суб’єкти; 4) спеціальні суб’єкти; 5) додаткові суб’єкти; 6) спеціалізовані суб’єкти;
7) суб’єкти з повноваженнями учасника превентивно-виховних заходів;
– уявлення про варіанти (моделі) організації та спеціалізації діяльності підрозділів поліції різних країн світу у сфері ювенальної превенції. Тип, до якого належить сучасна українська модель характеризується спеціалізацією діяльності підрозділів ювенальної превенції поліції виключно на питаннях загальної, спеціальної та індивідуальної превенції;
дістали подальшого розвитку:
– положення щодо формування оновленого поняття суб’єкта ювенальної превенції, під яким пропонується розуміти орган державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, інші фізичні чи юридичні особи при здійсненні ними соціальних, економічних, виховних, психологічних та правових заходів впливу на суспільство, родину, окремих фізичних та юридичних осіб з метою усунення факторів, що детермінують девіантну поведінку дітей у будь-яких її негативних проявах;
– модель можливої поведінки дитини в контексті уваги превентивного впливу, до якої включено два основні блоки: нормативна поведінка та девіантна. Авторська модель дає чітке уявлення про «бажану» або «допустиму» поведінку дитини, а також систематизує типи можливих відхилень (девіацій), що дозволяє визначити напрями і специфіку превентивного впливу на дитину та її оточення;
– необхідність адміністративної деліктолізації таких суспільно-шкідливих дій (бездіяльності) як невиконання адміністрацією спеціальних установ для дітей обов’язків щодо нагляду та виховання дітей та порушення встановлених строків тримання дітей у спеціальних установах для дітей, доповнивши Кодекс України про адміністративні правопорушення новими статтями;
– система форми та методів ювенальної превенції. Зокрема поряд з універсальними методами адміністративної діяльності (переконання, примус, заохочення) виділені такі спеціальні методи як: соціальне обслуговування сімей,

дітей та молоді, піклування, превентивне виховання, збирання даних, облік та аналіз;
– розуміння доцільності впровадження ювенальної спеціалізації суддів при розгляді справ про адміністративні правопорушення, вчинених або пов’язаних з неповнолітніми. З цією метою сформульовані пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та КУпАП;
– заходи удосконалення взаємодії підрозділів поліції з іншими органами публічного адміністрування та громадськістю у сфері ювенальної превенції в сучасних умовах, зокрема окресленні типові алгоритми спільних дій поліції з іншими суб’єктами ювенальної превенції тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес і можуть бути використані у:
– у науково-дослідній сфері – результати дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення проблематики здійснення підрозділами Національної поліції ювенальної превенції (акт впровадження у наукову діяльність Одеського державного університету внутрішніх справ від 02.11.2018 р.);
– у правотворчій сфері – висновки та пропозиції, що містяться в дисертації можуть бути використані для вдосконалення чинного адміністративного законодавства та сприятимуть удосконаленню діяльності державних інституцій у сфері ювенальної превенції (лист ГУНП в Одеській області від 20.11.2018 р.
№ 1/518 до Інституту законодавства Верховної Ради України);
– у правозастосовній сфері – використання отриманих результатів надасть змогу удосконалити профілактичну та адміністративно-юрисдикційну діяльність поліції у сфері ювенальної превенції (акт впровадження у практичну діяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.10.2018 р.
№ 3/1945; акт впровадження у практичну діяльність Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України від 21.11.2018 р.);
– у навчальному процесі – положення й висновки дисертації знайшли застосування під час викладання дисциплін «Адміністративне право»,

«Адміністративна діяльність поліції», а також при підготовці лекцій і навчально- методичних матеріалів з цих дисциплін (акт впровадження у навчальний процес Одеського державного університету внутрішніх справ від 17.10.2018 р.).
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано наукову статтю «Міжнародна практика діяльності поліції у сфері ювенальної превенції» (здобувачем досліджено форми та риси спеціалізації підрозділів поліції на вирішенні завдань у сфері ювенальної превенції; систему та особливості адміністративно-превентивних (примусових) і соціально-профілактичних заходів, що використовуються поліцією в роботі з дітьми). В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації було оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських науково- практичних конференціях: «Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти» (м. Кривий Ріг, 2017 р.); «Кібербезпека в Україні: правові та організаційні питання» (м. Одеса, 2017 р.), «Правова система держави: проблеми формування та перспективи розвитку» (м. Одеса, 2017 р.); «Проблемы борьбы с преступностью и подготовки кадров для правоохранительных органов» (м. Мінськ, 2018 р.);
«Національна поліція України: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Кривий Ріг, 2018 р.); «Борьба с преступностью: теория и практика» (м. Могильов, 2018 р.);
«Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти» (м. Кривий Ріг, 2018 р.).
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають десять підрозділів, висновки, список використаних джерел та додатки. Загальний обсяг дисертації становить 305 сторінок, з яких 206 сторінок основного тексту. Список використаних джерел налічує 292 найменувань і займає 30 сторінок. Додатки розміщено на 69 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретико-правове узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо визначення адміністративно-правових засад здійснення підрозділами Національної поліції України ювенальної превенції. За результатами проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. До основних з них можна віднести такі:
1. Запропоновано розглядати ювенальну превенцію як нову парадигму комплексної діяльності уповноважених суб’єктів, що раніше становили окремі напрямки ювенальної політики держави (профілактика правопорушень неповнолітніх, захист інтересів та прав дітей, запобігання дитячій бездоглядності, жорстокого поводження з дитиною тощо). Доведено, що ювенальна превенція (у широкому сенсі) – це врегульована нормами права комплексна система соціальних, економічних, виховних, психологічних та правових заходів впливу певного кола уповноважених суб’єктів (органів публічного адміністрування) на суспільство, родину, окремих фізичних та юридичних осіб з метою усунення факторів, що детермінують девіантну поведінку дітей у будь-яких її негативних проявах.
2. Запропоновано суб’єктом ювенальної превенції визнати орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншу фізичну чи юридичну особу при здійсненні ними соціальних, економічних, виховних, психологічних та правових заходів впливу на суспільство, родину, окремих фізичних та юридичних осіб з метою усунення факторів, що детермінують девіантну поведінку дітей у будь-яких її негативних проявах.
3. Доведено, що нормативно-правове регулювання ювенальної превенції поділяється на такі види: 1) норми, що визначають загальний правовий (ювенальний) статус дитини; 2) норми, що дають тлумачення основних термінів, в яких закріплені соціально-правовий статус дитини або його найближчого оточення (середовища); 3) норми, що визначають правові, економічні, організаційні,

культурні та соціальні основи охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері; 4) норми, що визначають розподіл обов’язків і компетенції суб’єктів ювенальної превенції; 5) норми, що встановлюють відповідальність юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди; 6) норми, що встановлюють особливості юридичної відповідальності та інших примусових заходів до неповнолітніх, а також їх батьків (інших законних представників). Обґрунтовано необхідність прийняття окремого законодавчого акту у зазначеній сфері правовідносин – Закону України «Про ювенальну превенцію».
4. Наголошено, що під принципами здійснення підрозділами Національної поліції України ювенальної превенції варто розуміти сукупність законодавчо визначених положень, що спрямовані на реалізацію державної політики у сфері охорони дитинства та відбивають специфіку соціально-економічних, виховних та юридичних особливостей зазначеної сфери суспільних відносин та відображають специфіку роботи окремих підрозділів поліції.
5. Запропоновано визначення адміністративно-правового статусу підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України та його елементи. Надано класифікацію повноважень поліції щодо превенції ювенальної деліктності: а) загальні або спеціальні; б) що реалізуються у межах адміністративно-правових або кримінально-правових відносин; в) що закріплені на законодавчому або підзаконному рівні (за умови, що останні не суперечитимуть вимогам законів); г) що гранично чітко визначені у правових приписах або, що мають лише загальні ознаки (повноваження-напрямки); д) що можуть бути здійсненні поліцією особисто або у взаємодії з іншими суб’єктами ювенальної превенції; е) що пов’язані з реалізацією безпосередніх завдань поліції або забезпечують виконання завдань інших суб’єктів ювенальної превенції; є) разової реалізації, триваючі або періодичні; ж) профілактичного, виховного або примусового характеру. Подібний розподіл повноважень за певними критеріями дозволив визначити проблемні аспекти з цих питання та намітити перспективні напрямки покращення їх правового регулювання,

зокрема доведено необхідність визначення на законодавчому рівні повноважень поліції здійснювати профілактичний облік дітей.
6. Обґрунтовано, що форми адміністративної діяльності підрозділів Національної поліції України щодо здійснення ювенальної превенції доцільно згрупувати у дві групи: 1) правові – такі, що пов’язані з встановленням або застосуванням норм права; 2) організаційні – проведення організаційних заходів і здійснення матеріально-технічних операцій чи інших управлінських дій, безпосередньо не пов’язаних з прийняттям юридичних актів управління.
7. Запропоновано класифікацію адміністративно-правових методів, що застосовуються підрозділами Національної поліції України у сфері ювенальної превенції: 1) економічні та адміністративні; 2) прямого та непрямого впливу;
3) універсальні (переконання, примус, заохочення) та спеціальні (метод безпосереднього управління, соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді, піклування, превентивне виховання, збирання даних, облік та аналіз).
8. Визначено особливості діяльності підрозділів Національної поліції України щодо протидії ювенальній деліктності серед яких: а) зниження віку адміністративної відповідальності до 14 років (за окремі делікти); б) перегляду заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх, передбачених ст. 24-1 КУпАП; в) адміністративної деліктолізації невиконання адміністрацією спеціальних установ для дітей своїх обов’язків (доповнення КУпАП новими статтями 184-3 та 184-4).
Запропоновано запровадити такі піклувальні адміністративно-правові заходи поліції як: 1) тимчасове превентивне відібрання дитини, яка перебуває у небезпечному чи ризикованому для її життя або здоров’я стані, оточенні чи середовищі від батьків або інших осіб, що їх замінюють, які не здатні або не бажають забезпечувати належну безпеку своїм дітям; 2) адміністративне (превентивне) затримання дитини у випадку виявлення факту її небезпечного поводження чи перебування у небезпечному середовищі, забороненій для перебування місцевості та доставляння її до органів поліції для передачі батькам чи іншим особам, що їх замінюють.
9. З’ясовано, що інститут ювенальної превенції у міжнародному масштабі має

більш-менш однакову змістовну наповненість. Разом з тим світова практика не має уніфікованої моделі спеціалізації підрозділів поліції у сфері ювенальної превенції. Виділено декілька основних варіантів організації їх діяльності: а) підрозділи кримінальної поліції, які спеціалізуються на розслідуванні злочинів вчинених неповнолітніми; б) система спеціалізованих підрозділів, які структурно входять до складу кримінальної поліції та крім участі у розслідуванні ювенальної злочинності активно займаються превентивною роботою у цій сфері; в) підрозділи, які в межах загальної превентивної діяльності виконують завдання ювенальної превенції; г) система спеціалізованих підрозділів, які займаються виключно питаннями ювенальної превенції. Українська сучасна модель підрозділів ювенальної превенції належить до останнього з приведених вище типів, характеризується спеціалізацією служби виключно на питаннях загальної, спеціальної та індивідуальної превенції, що цілком має право на існування та подальше удосконалення.
10. З метою покращення розвитку адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів Національної поліції у сфері ювенальної превенції запропоновано: а) доповнити існуючий перелік завдань цих підрозділів завданням
«вжиття заходів щодо запобігання та протидії насильству серед дітей у навчальних закладах (булінг)», а завдання «провадження діяльності пов’язаної із захистом права дитини на здобуття загальної середньої освіти» замінити на «сприяння уповноваженим органам у захисті права дитини на здобуття загальної середньої освіти»; б) визначити у законодавстві критерії мінімально допустимої кількості посад поліцейських ювенальної превенції в територіальних підрозділах поліції; в) включити до варіативної частини навчальних планів з підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності поліції (закладів освіти МВС України) навчальну дисципліну «Організація діяльності підрозділів ювенальної превенції Національної поліції»; г) розширити перелік категорій дітей, які підлягають взяттю на профілактичний облік.