Іванець Мар’яна Ярославівна Адміністративно-правове регулю­вання інноваційної діяльності в умовах трансформації економіки України

Краткое описание

Іванець Мар’яна Ярославівна, викладач кафедри адміністративного права і процесу, фінансового права,

інформаційного права ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права»: «Адміністративно-правове регулю­вання інноваційної діяльності в умовах трансформації економіки України» (12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). Спецра- да Д 35.140.02 у ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПВНЗ «ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ ТА ПРАВА» ПВНЗ «ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ ТА ПРАВА»

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

ІВАНЕЦЬ МАР’ЯНА ЯРОСЛАВІВНА

УДК 342:001[477]

ДИСЕРТАЦІЯ
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право»

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
М.Я. Іванець

Науковий керівник Скочиляс-Павлів Ольга Василівна,
кандидат юридичних наук

Львів–2019

ЗМІСТ

АНОТАЦІЯ ………………………………………………………….. 2
ВСТУП ……………………………………………………………….. 14
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮ- ВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ТРАНСФОР-
МАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ………….…………………………….

23
1.1 Наукознавча основа адміністративно-правового регулювання
інноваційної діяльності в сучасних умовах ……..........................................
23
1.2 Теоретико-методологічні підходи до характеристики
адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності ….…..
33
1.3 Поняття та зміст інноваційної діяльності, її форми та складові
елементи ……………………………………………………………………...
49
Висновки до розділу 1 ……………………………………………….. 62
РОЗДІЛ 2 АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАН- НЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ОСОБЛИВИЙ НАПРЯМ
ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ………………………….

68
2.1 Становлення та розвиток законодавства, що регулює
інноваційну діяльність в Україні …………………………………………..
68
2.2 Особливості адміністративно-правового регулювання іннова-
ційної діяльності в умовах трансформації економіки України ………….
83
2.3 Стан адміністративно-правової охорони сфери інтелек-
туальної власності як основного елемента інноваційної діяльності …….
98
2.4 Аналіз адміністративно-правових засад формування та
реалізації державної політики у сфері інноваційної діяльності ………….
104
Висновки до розділу 2 ……………………………………………… 112
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ РОЗБУДОВИ

ЕКОНОМІКИ ДЕРЖАВИ ………………………………………………... 127
3.1 Зарубіжний досвід законодавчого регулювання сфери
інноваційної діяльності ………………………………..................................
115
3.2 Напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності в умовах трансформації економіки
України ……………………………………………………………………….

130
Висновки до розділу 3 ……………………………………………….. 162
ВИСНОВКИ …………………………………………………………. 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………… 172
ДОДАТКИ …………………………………………………………… 186

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена тим, що сучасне українське суспільство шукає шляхи для здійснення докорінних перетворень, модернізації державної науково-технічної та промислової політики, спроб створення правової та економічної основи для виведення держави на ринок конкурентоспроможної продукції та послуг, а це ставить нові пріоритетні завдання у сфері інноваційної діяльності. Сьогодні необхідність ефективного правового регулювання такої діяльності викликана, передусім, надзвичайно зростаючим її значенням для подальшого руху вперед в умовах побудови інформаційного суспільства, потребою створення надійної адміністративно- правової основи для того, щоб інноваційна діяльність стала одним з найбільш перспективних напрямів державної політики в умовах трансформації економіки.
Водночас, проголошена мета інноваційного розвитку держави пов’язана з оновленням української економіки, її лібералізації та «створення потужного інвестиційного магніту для залучення іноземних інвестицій», що було проголошено у Позачерговому посланні Президента України до Верховної Ради
29 серпня 2019 р. Все це є додатковим аргументом на користь потреби наукового пошуку у сфері адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності в умовах трансформації економіки України. Варто підкреслити, що необхідність у створенні нового, інноваційного продукту супроводжувала розвиток цивілізації упродовж усього її існування, однак нині інновації набули ще більшого значення, ставши самостійним предметом державної політики.
Натомість, варто зауважити, що сьогодні адміністративно-правова основа інноваційної діяльності ще не сформована повною мірою, містить певні прогалини та не позбавлена колізій, потребує комплексного, системного підходу для належного розвитку.
Отже, можна зробити висновок, що в сучасній науці адміністративного

права існує помітна прогалина, пов’язана з недостатньою розробленістю проблем адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності в умовах трансформації економіки України. Подолання цієї прогалини вбачається у науковій розробці механізму втілення державних рішень у сфері інновацій за допомогою адміністративно-правового регулювання, що дозволяє вибудувати відповідні правотворчі кроки, створити умови для найбільш повної його реалізації у правозастосуванні, мінімізувати негативну сторону інтерпретаційної практики.
Адміністративно-правовий характер розглянутих у дисертації проблем пояснюється, передусім, тим, що наукові розробки спрямовані на вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання у сфері інновації, на те, щоб механізм адміністративно-правового регулювання став більш дієвим і більш ефективним.
У переважній більшості питання, пов’язані з інноваційною діяльністю розглядалися фахівцями у сфері економіки та державного управління, з-поміж яких Л. Абалкін, О. Алімов, М. Альберт, Б. Андрушків, І. Ансофф, О. Амоша, І. Андел, О. Білоцерківський, Р. Бойко, П. Бубенко, П. Буряк, О. Буток, Л. Водачек, О. Водачкова, О. Гаврилюк, А. Гальчинський, В. Геєць, С. Зубенко, В. Коллонтай, В. Кравець, М. Крупка, О. Кузьмін, О. Малютін, Н. Марченко, М. Мескон, А. Музиченко, Н. Нижник, Л. Новікова, В. Радченко, В. Россоха, О. Скочиляс-Павлів, Р. Сопільник, О. Тивончук, Ф. Хедоурі, Д. Черваньов, В. Шамрай, Й. Шумпетер, Л. Янковська та ін.
Окремі питання правового регулювання сфери інновацій, її інтелектуальної складової стали предметом наукового пошуку вчених- правників О. Голяшкіна, М. Малець, Г. Римарчук та ін.
Теоретико-правове підґрунтя дослідження адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності стали фундаментальні праці вчених- адміністративістів В. Авер’янова, О. Андрійко, Т. Аріфходжаєвої, О. Бандурки, А. Берлача, Ю. Битяка, В. Білоуса, І. Бородіна, Н. Бортник, І. Голосніченка, Є. Додіна, Р. Калюжного, С. Ківалова, Т. Коломоєць, В. Колпакова, Н. Литвин,

О. Остапенка, Л. Сопільника, М. Тищенка, В. Шкарупи, X. Ярмакі та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане у відповідності до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки в Україні на 20162020 рр., затверджених постановою Загальних зборів Національної академії правових наук України; Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, що ратифікована Законом № 1678-VII від 16.09.2014 р.; Закону України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 р., Указу Президента України «Про Стратегію сталого розвитку «Україна–2020»« від 12.01.2015 р.
№ 5/2015, а також у контексті науково-дослідної теми кафедри адміністративного та інформаційного права Навчально-наукового Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»: «Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод людини і громадянина в умовах розбудови правової держави» (державний реєстраційний номер 0116U004099). Тема роботи також відповідає напрямам наукових досліджень Приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права» і затверджена Вченою радою 29 жовтня 2015 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження стало науково-теоретичне обґрунтування напрямів удосконалення адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності на основі проведеного аналізу нормативно-правової основи та правозастосовної практики у сфері інноваційної політики України.
Досягнення вказаної мети зумовило потребу в постановці та вирішенні таких завдань:
– проаналізувати наукознавчу основу адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності в сучасних умовах;
– сформувати методологічні підходи до характеристики адміністративно- правового регулювання інноваційної діяльності;

– розкрити поняття та зміст інноваційної діяльності, її форми та складові елементи;
– проаналізувати становлення та розвиток законодавства, що регулює інноваційну діяльність в Україні;
– з’ясувати особливості адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності в умовах трансформації економіки України;
– визначити стан адміністративно-правової охорони сфери інтелектуальної власності як основного елемента інноваційної діяльності;
– проаналізувати адміністративно-правові засади формування та реалізації державної політики у сфері інноваційної діяльності;
– охарактеризувати зарубіжний досвід законодавчого регулювання сфери інноваційної діяльності;
– окреслити напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності в умовах трансформації економіки України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності.
Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання інноваційної діяльності в умовах трансформації економіки України.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів наукового пізнання. Так, досягненню мети дослідження і вирішенню поставлених завдань сприяло використання таких принципів діалектичної логіки, як об’єктивність, всебічність і повнота пізнання, розгляд внутрішніх суперечливих сторін і тенденцій досліджуваного.
Відповідно до мети та завдань дослідження в дисертаційній роботі використані загальнонаукові та спеціально-наукові методи, за допомогою яких розкрито об’єкт і предмет дослідження.
Використання логіко-семантичного методу сприяло поглибленню понятійного апарату, визначенню наукознавчої основи дослідження адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності в умовах

трансформації економіки України (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.3).
За допомогою структурно-системного методу здійснено аналіз об’єкта дослідження та визначено причини його неефективного розвитку (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, Розділ 3), порівняльно-правовий метод сприяв узагальненню наукових поглядів на зміст та сутність інноваційної діяльності (підрозділи 1.3, 2.2, 2.3, Розділ 3).
Формально-юридичний метод використано при дослідженні змісту правових норм, що виступають основою інноваційної діяльності. Структурно- логічний метод використовувався для вироблення рекомендацій та визначення напрямів удосконалення адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності (підрозділи 1.3, Розділи 2, 3).
Науково-теоретичним підґрунтям дисертації стали розробки вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі права.
Нормативну базу дослідження становлять Конституція і закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України та відомчі нормативні акти щодо адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні й аналітичні матеріали щодо розвитку інноваційної діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів, полягає у тому, що дисертація є однією з небагатьох робіт у якій комплексно розглянуто питання адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності в умовах трансформації економіки України.
Найсуттєвішими результатами дослідження, що зумовлюють його новизну та визначають особистий внесок дисертанта у розробку зазначеної проблеми, зокрема
уперше:
– запропоновано шляхи модернізації адміністративно-правового регулювання в інноваційній сфері на основі принципів державної політики, якими передусім мають стати: наукова обґрунтованість і прогнозування; видова

класифікація суб’єктів реалізації державної політики в сфері інновацій за різними науковими напрямами; система цілей і засобів, що зумовлюють потребу адміністративно-правового регулювання в сфері інновацій; основні напрями оптимізації адміністративно-правового регулювання в сфері інновацій в умовах трансформації економіки України;
– доведено генетичний взаємозв’язок розвитку законодавства у сфері інновацій і науково-технічним та економічним розвитком держави. Обґрунтовано необхідність формування державної політики, яка б була спрямованою на правове забезпечення всебічного інноваційного розвитку держави в межах єдиної стратегії, що включає не тільки закони, а й стратегічні плани і концепції розвитку;
– розроблено наукові погляди на розуміння адміністративно-правового регулювання в інноваційній сфері з огляду на світовий досвід. Вказано, що усунути існуючі недоліки в сфері адміністративно-правового регулювання інновацій є можливим за умови взаємодії передових наукових досягнень з економічними інструментами при всебічній підтримці з боку держави;
удосконалено:
– діяльності, а також. класифікацію форм адміністративно-правового регулювання за видами: програмно-орієнтуючі правові акти; адміністративно- орієнтуючі правові акти; програмно-цільові правові акти; програмні правові акти;
– підходи до розуміння державної політики в сфері інновацій та подано її авторське визначення як науково обґрунтованої, послідовної, системної та узгодженої роботи державних і недержавних структур, спрямованої на формування правових передумов для ефективної інноваційної діяльності шляхом прийняття відповідних нормативних правових актів, побудови дієвого механізму правозастосування в галузі охорони і захисту інтелектуальної власності, а також підготовки кваліфікованих кадрів для роботи в інноваційній сфері. Виявлено пріоритети державної політики в сфері інновацій, з-поміж яких: розробка та наукове обґрунтування стратегії адміністративно-правового

регулювання інноваційної діяльності в довгостроковій перспективі; вироблення короткострокових і середньострокових програм розвитку інноваційної сфери (і загальнодержавного, і регіонального рівня); вдосконалення нормативної бази у сфері інноваційної діяльності: заповнення існуючих прогалин, систематизація вже прийнятих нормативних правових актів тощо; вдосконалення механізмів та процедур системи державної підтримки інноваційної діяльності; стимулювання інноваційної активності представників великого, середнього і, особливо, малого бізнесу;
набули подальшого розвитку:
– аналіз наукознавчої основи формування наукового уявлення про інноваційну діяльність в Україні. Вказано на поширення в державах Європи нових форм науково-виробничих комплексів, співпраці державних структур і приватного бізнесу в реалізації інноваційних проектів. Наголошено на тому, що Україні доцільно врахувати світовий досвід і, використовуючи наявний науковий і людський потенціал, високі технології, усунути існуючі недоліки в сфері адміністративно-правового регулювання інновацій;
– питання вивчення зарубіжного досвіду регулювання інноваційної діяльності та можливості застосування його в Україні;
– розкриття стану адміністративно-правової охорони сфери інтелектуальної власності як основного елемента інноваційної діяльності. Акцентовано на тому, що інститут інтелектуальної власності є одним з найважливіших інструментів у сфері інновацій та робить вирішальний вплив на інноваційний розвиток і процеси модернізації економіки, показує ефективність використання інтелектуального, наукового і науково-технічного ресурсу, а також досягнення стратегічних національних пріоритетів в інноваційній сфері, а тому потребує вжиття постійних заходів з боку держави щодо її охорони;
– формування пропозицій щодо вдосконалення адміністративно- правового регулювання інноваційної діяльності в умовах трансформації економіки України. Виявлені проблеми правового регулювання в сфері інновацій: розрізнений масив актів різного рівня, що регламентує питання

регулювання інноваційної діяльності; відсутність одностайності в розумінні окремих понять в межах інноваційної діяльності; недостатньо чітке уявлення про види і форми інноваційної діяльності; відсутність реальних стимулів для здійснення інноваційної діяльності; нерозвиненість інститутів комерціалізації тощо. З огляду на це, доцільно розширити набір реалізованих програм підтримки інноваційних проектів, а саме тих, в основі яких покладено комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності, здійснення співфінансування витрат бізнесу з метою правової охорони, створення дослідних зразків інноваційної продукції та їх сертифікації.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації висновки і пропозиції мають науково-теоретичне і практичне значення у:
– науково-дослідній сфері – для подальшої розробки актуальних проблем адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності в умовах трансформації економіки України, а також адаптації вітчизняної нормативної бази у цій сфері до вимог Європейського Союзу (Науково-дослідний інститут ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права», довідка № 10 від 14.06.2019 р.);
– правотворчості – для подальшого розвитку законодавства, що регулює інноваційну діяльність та сферу інтелектуальної власності в нашій державі;
– правозастосовній діяльності – для підвищення рівня охорони сфери інтелектуальної власності як основного елемента інноваційної діяльності;
– навчальному процесі – під час проведення занять із навчальних дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративне судочинство» (довідка НУ «Львівська політехніка» № 67-26-247 від 05.12.2017 р.; акт впровадження ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» № 16 від 12.06.2019 р.).
Особистий внесок здобувача. Концептуальні положення, висновки і пропозиції, що містяться в роботі, сформульовані й обґрунтовані особисто здобувачем на основі аналітичного осмислення спеціальної літератури,

міжнародних та внутрішньодержавних джерел законодавства, статистичних даних, інформаційних довідок тощо. Нові ідеї та розробки, пропозиції для впровадження подано до опублікування без співавторів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи оприлюднені на таких науково-практичних заходах: І Всеукраїнській науково- практичній конференції «Захист прав і свобод людини та громадянина в умовах формування правової держави» (м. Львів, 25 квітня 2012 р.); ІІ Все- українській науково-практичній конференції «Захист прав і свобод людини та громадянина в умовах формування правової держави»(м. Львів, 12 червня 2013 р.); I-й заочній науково-практичній конференції «Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи розвитку» (м. Львів, 10 квітня 2014 р.); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Захист прав і свобод людини і громадянина в умовах формування правової держави» (м. Львів, 27 травня 2015р.); засіданні науково-практичного круглого столу
«Адміністративне право і процес: проблеми та перспективи розвитку» (м. Львів, 29 лютого 2016 р.); VI Всеукраїнській науково-практичній конференції «Захист прав і свобод людини і громадянина в умовах формування правової держави» (м. Львів, 30 травня 2017 р.); Всеукраїнській заочній науково-практичній конференції «Адміністративне право і процес: проблеми та перспективи розвитку»(м. Львів, 19 квітня 2019 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено в 13 наукових публікаціях, з них 6 статей, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, 1 з яких входить до збірника, включеного в наукометричну базу даних «Index Copernicus» та у 7 тезах доповідей на науково-практичних заходах.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається з анотації, вступу, трьох розділів, поділених на дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації
198 сторінок, з них основна частина – 158 сторінок, список використаних джерел – 165 найменувань, додатки – 13 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Тема дисертації вирізняється сучасним формулюванням завдання, в ній визначено та досліджено нові тенденції адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності в умовах трансформації економіки України, і на цій основі запропоновано напрями розвитку адміністративно- правового регулювання окресленої сфери. У роботі враховані положення чинного національного законодавства, європейський правовий досвід з досліджуваної проблематики, проведений всебічний аналіз теоретичних і практичних матеріалів із досліджуваного питання. На цій основі зроблено відповідні висновки, що спрямовані на вдосконалення інноваційної діяльності в Україні в контексті розбудови економіки держави.
1. Основою розвитку економічної системи є процеси, які формують якісні й кількісні зміни в системі суспільного виробництва і служать причиною важливих наслідків, які, насамкінець, визначають місце національної економіки у світовому господарстві. Очевидно, що ігнорування цих питань, у кінцевому рахунку, спричиняє недостатню міжнародну конкурентоздатність, слабку організацію впровадження нових і прогресивних розробок. Економічні взаємовідносини вимагають від країни не тільки приймати участь у цьому процесі, а й вивчати досвід інноваційного розвитку. При цьому особливу роль відіграють механізми, які забезпечують дифузію наукової ідеї в прикладну розробку й далі в дослідний зразок і масове виробництво, які в повсякденній практиці визначаються як діяльність, що пов’язана з інноваціями.
2. Констатовано, що до нині ні вітчизняна, ні закордонна наука не мала важливого впливу на термінологію інноваційної діяльності, що використовується в ході теоретичної й практичної діяльності. Частіше за все тим самим терміном поєднують поняття, які мають істотні відмінності за характером виконуваних робіт, часом проведення, призначенням тощо. Самі по собі термінологічні відмінності не можуть перешкодити здійсненню інноваційних процесів. Хоча в окремих випадках, пов’язаних з визначенням

пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, розподілом обсягів фінансування й матеріально-технічних ресурсів, ці обставини можуть відіграти важливу роль. Вони певною мірою можуть гальмувати розвиток економіки.
3. На підставі проведеного аналізу запропоновано визначення інновації, під яким слід розуміти результат інтелектуальної діяльності, що містить нові (зокрема, наукові) знання, і які запроваджуються у виробництво або інший економічний обіг з метою задоволення суспільних потреб та отримання прибутку і підлягають правовій охороні.
4. Встановлено, що з урахуванням позитивного досвіду низки провідних країн світу в Україні зроблено певні кроки у напрямі створення ефективно діючої адміністративно-правової бази щодо забезпечення інноваційної діяльності. Проте загалом правова основа названої діяльності все ще залишається недосконалою. Насамперед, потрібно чітко визначити межі та форму участі держави у вирішенні проблем стимулювання та підтримки інновацій. Актуалізується проблема створення узгодженої правової системи, до складу якої мають входити законодавче визначення науково-технічної стратегії, спрямованої на розбудову інноваційної моделі розвитку економіки та суспільства.
5. Констатовано, що стосовно інноваційної діяльності з правових позицій об’єкт такої діяльності можна виділити у формі комплексних і збиральних понять «інтелектуальний продукт» і «готовий товар». До інтелектуального продукту або готового товару відноситься наступна продукція:
а) науково-технічна продукція фундаментального характеру (відкриття, наукові теорії, математичні методи);
б) науково-технічна продукція прикладного характеру (винаходи, корисні моделі, промислові зразки);
в) продукція інформатики (програми для ЕОМ, бази даних).
6. Наголошено, що провідна роль в сфері правового регулювання інновацій належить державі, оскільки вона як суб’єкт державної політики в сфері інновацій: визначає пріоритетні напрями розвитку, встановлює основи

правового регулювання, фінансує науково-технічні дослідження та розробки, виступає як споживач певної частини інноваційної продукції. Видова класифікація суб’єктів державної політики в сфері інновацій може проводитися за різними підставами: за метою діяльності (спеціалізовані та неспеціалізовані), за сферою діяльності (наукові, освітні, виробничі, комерційні), за колом осіб (фізичні та юридичні особи). Учасниками інноваційного процесу також можуть виступати специфічні суб’єкти, такі як: асоціації та клуби, технологічні платформи, інноваційні територіальні кластери, інститути розвитку тощо. Держава покликана підтримувати суб’єктів інноваційної сфери на основі довгострокових цільових програм розвитку інноваційної діяльності, а так само відомчих цільових програм розвитку інноваційної діяльності. Формами державної підтримки можуть виступати: надання бюджетних субсидій, сприяння в залученні позабюджетних коштів, інформаційна підтримка тощо.
7. Проведений аналіз показав, що в Україні триває процес формування механізму регулювання інноваційної діяльності. Основним стримуючим фактором визначено недостатню розробленість нормативно-правових основ цієї сфери. Обґрунтовано необхідність формування ефективного механізму адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності, стимулюючого створення інтелектуальної власності у сфері наукомістких технологій і введення її в господарський обіг.
Основними завданнями механізму адміністративно-правового регулювання інноваційної діяльності в Україні виділено такі, як:
а) розвиток інфраструктури інноваційної діяльності у сфері наукомістких технологій, що представляє комплекс взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих функціональних систем і організаційних елементів, необхідних і достатніх для повного циклу цієї діяльності. У цьому напрямі необхідним є створення регіональних Центрів комерціалізації технологій, венчурних фондів; регіональних фондів інтелектуальної власності;
б) стимулювання інтересів усіх учасників правовідносин (авторів об'єктів інтелектуальної власності, організацій, підприємств, де вони

використовуються) на основі комплексу взаємозв’язаних заходів з надання грантів, встановлення податкових пільг, фінансування витрат, пов’язаних з патентуванням винаходів і підтримкою дії патентів;
в) забезпечення державного контролю використання об’єктів інтелектуальної власності на основі створення правового механізму обліку інтелектуальної власності, створеної за рахунок коштів держбюджету та її оцінки. Для цього доцільно законодавчо встановити обов’язковість обліку оцінки інтелектуальної власності при приватизації, проведенні аукціонів, інших аналогічних операцій з державною власністю.
8. Для забезпечення функціонування системи державного регулювання у сфері інтелектуальної власності у дисертації обґрунтовано сукупність баз даних, які мають містити такі види інформації, як: управлінську інформацію, інформацію про результати діяльності керівників з питань інтелектуальної власності, інформацію про її стан, інформацію про «нові можливості» для такої сфери, інформацію про авторів об’єктів інтелектуальної власності, інформацію про власників прав на такі об’єкти, інформацію про користувачів об’єктів інтелектуальної власності, патентну інформацію, інформацію про організації (фахівців) з питань оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності, інформацію про стан інтелектуальної безпеки, інформацію про патентних повірених. Бази даних мають бути поєднані між собою інформаційними зв’язками для забезпечення виконання функцій державного управління.
Наведено додаткові аргументи на користь того, що договірне регулювання інноваційної діяльності виступає як важливий засіб державної політики в сфері інновацій, що дозволяє дотримати баланс суспільних і приватноправових інтересів. Об’єкти інтелектуальної діяльності по праву вважаються невід’ємною частиною життя сучасної людини, водночас, правовідносинам у сфері регулювання інтелектуальних прав приділяється все ще недостатньо уваги. Договірний режим передачі виняткових прав на об’єкти інтелектуальної власності надає юридичну можливість правовласника розпоряджатися належним йому винятковим правом.

9. Визначено, що система законодавства у сфері інноваційної діяльності має комплексний характер, оскільки представлена нормативно-правовими актами ряду галузей законодавства. Правове регулювання інноваційної діяльності у сфері наукомістких технологій здійснюється за допомогою інститутів адміністративного, цивільного, господарського норм права, законодавство про авторське і суміжних правах, патентне та інше законодавство про інтелектуальну власність, закони про підприємництво, науково-технічну і інноваційну діяльність, інноваційну діяльність. Адміністративно-правове регулювання інноваційної діяльності у сфері наукомістких технологій узгоджується з трудовим законодавством, законодавством про бюджетний процес і устрій, про державну і комерційну таємницю, податковим законодавством, карним законодавством та ін.