Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи їх профілактики

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ І.
Сутність та соціально-правова характеристика адміністративного проступку……………………………………………………………………….….11
1.1. Адміністративний проступок як соціальне та правове явище………….….11
1.2. Система та види адміністративних проступків……………………….….…32
1.3. Склад адміністративного проступку, структура та його значення……...…37
РОЗДІЛ ІІ.
Причини вчинення адміністративних проступків та умови, які їм сприяють…………………………………………………………………………...58
2.1. Історичний розвиток вчення про причини вчинення правопорушень та умови, які їм сприяють…………………………………………………..…………58
2.2. Система причин вчинення адміністративних проступків, та умов що їм сприяють…………………………………………………………………………….71
2.3. Особа порушника та його протиправна поведінка………………………….87
РОЗДІЛ ІІІ.
Профілактика адміністративних проступків……….………..……………..109
3.1 Поняття та зміст профілактики адміністративних проступків……………109
3.2 Особливості загальносоціальної та спеціальної профілактики адміністративних проступків…………………………………...………………..126
3.3 Основні напрямки вдосконалення профілактики адміністративних проступків………………………………………………………………..………..159

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..……..181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….….184
ДОДАТКИ………………………………………………………………….……..205

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В процесі реформування українського суспільства в умовах державної незалежності важливе місце посідає правова реформа, проведення якої є життєво необхідними внаслідок змін в економічному соціальному та політичному житті країни. Її прискорення стало надзвичайно актуальним після вступу України до Ради Європи в листопаді 1995 року, з яким пов’язано прийняття державою певних зобов’язань, у тому числі й у правовій сфері. Формування національної системи законодавства в умовах розбудови України, як незалежної держави спрямовано на забезпечення конституційних засад організації держави, принципу верховенства права, про який говорить ст. 8 Конституції України: “В Україні визнається і діє принцип верховенства права” [ 1 ], та втілення гуманістичних принципів побудови держави та права. Важлива роль у проведенні правової реформи поряд з іншими фундаментальними галузями правової науки належить адміністративному праву.
Адміністративна реформа є невід’ємною складовою демократичних перетворень в країні. Її концепція затверджена Указом Президента України № 810 від 27.07. 1998 року. Зміст адміністративної реформи полягає, з одного боку, у комплексній перебудові існуючої в Україні системи державного управління всіма сферами суспільного життя. З іншого - у розбудові деяких інститутів державного управління, яких Україна ще не створила як суверенна держава.
Метою адміністративної реформи є поетапне створення такої системи державного управління, що забезпечить становлення України як високо розвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дозволить їй стати впливовим чинником у світі та Європі. Її метою є також формування системи державного управління, яка стане близькою до потреб і запитів людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересам. Ця система державного управління буде підконтрольною народові, прозорою, побудованою на наукових принципах і ефективною.
Ключове місце у правовому забезпеченні адміністративної реформи посідає адміністративне право. Ця фундаментальна галузь українського публічного права органічно пов'язана з виконавчою владою, являючи собою, з одного боку, її правові засади, а з іншого - важливий засіб, форму її здійснення. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства метою адміністративно-правового регулювання є встановлення і регламентація таких взаємовідносин громадян, у яких кожній людині має бути гарантовано реальне додержання і охорона у сфері виконавчої влади належних їй прав і свобод, а також ефективний захист цих прав і свобод у випадках їх порушення.
Слід також зазначити, що сучасний процес державотворення в Україні зумовлює живий інтерес до широкого кола питань, пов’язаних із здійсненням цілеспрямованої діяльності різних соціальних суб’єктів щодо зміцнення законності і правопорядку в країні, утвердження, забезпечення і охорони прав і свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією України.
Особливої гостроти набула проблема боротьби з адміністративними проступками та іншими правопорушеннями, які створюють серйозну загрозу розбудові молодої незалежної держави. Деліктогенна ситуація залишається одним з найбільш небезпечних соціальних явищ, а заходи, що вживаються для її стабілізації з боку держави, бажаного результату поки що не дають. Це значною мірою пояснюється тим, що діяльність різних державних правоохоронних органів зосереджена переважно на виявленні та розкритті вже вчинених адміністративних проступків та інших правопорушень, тобто основні зусилля спрямовуються на боротьбу з наслідком, яким є проявлення адміністративної деліктності, а не з її причинами та умовами. Заходи ж намічені в багатьох державних програмах боротьби з правопорушеннями, злочинністю та окремими її проявами щодо їх профілактики правопорушень, виконуються не завжди і не належним чином.
Разом з тим давно відомо, що профілактика є найефективнішим і найгуманнішим способом боротьби з правопорушеннями, потребуючи в той же час комплексних зусиль як з боку суспільства і держави в цілому, так і окремих її структур.
Значний вклад в дослідження зазначених питань було здійснено в такій науці, як кримінологія (від лат. crimen - злочин та грец. λоуоδ – вчення) – “ це наука про закономірності злочинності та її стримування. Вона вивчає злочинність як процес вчинення злочинів, причини злочинної поведінки та особу злочинця, вивчає заходи щодо попередження злочинів ” [ 130, с. 5]. Однак, на думку дисертанта, кількість досліджень (як теоретичних, так і практичних) в сфері вивчення злочинів, їх причин та умов, заходів щодо їх попередження досить значна, проте такі дослідження в галузі адміністративного права, зокрема щодо вивчення поняття та сутності адміністративного проступку, причин та умов його вчинення, особи правопорушника, та дослідження заходів щодо профілактики адміністративних проступків належним чином не велися.
Враховуючи вищезазначене, можна висловити думку про необхідність, важливість, актуальність повернення саме до цієї проблеми. Безумовно, адміністративні делікти не мають великої громадської небезпеки для суспільства, але вони дезорганізовують діяльність органів державної влади і управління посягають на громадський порядок, власність права й свободи громадян. В окремих випадках вони переростають у злочини. Зокрема, це питання стосується значної кількості громадян, які вчинили адміністративні проступки. Адже тільки у 2001 році по Україні було складено біля 17.5 млн. протоколів про адміністративні правопорушення, це, не враховуючи велику латентність адміністративних проступків
Тому з’ясування сутності такого виду адміністративного делікту, як адміністративний проступок, причин його вчинення та заходів щодо їх профілактики, - буде одним з перших кроків до якісної, всебічної адміністративно-правової реформи в державі, а глибоке дослідження зазначених проблем набуває особливого змісту та актуальності.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 4.9 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (затверджені рішенням колегії МВС України № 4КМ/2 від 28 лютого 1995 року)) і Університету внутрішніх справ ( п. 4.9 Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ на 1996-2000 рр.). Це дослідження відповідає Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його застосування визначити сутність адміністративного проступку, його місце серед інших правопорушень, дослідити причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних проступків, поняття, змісту, організації основних форм, методів профілактики адміністративних проступків, а також шляхів її удосконалення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються в сфері профілактики адміністративних проступків.
Предметом дослідження є організація, основні напрямки, форми та методи профілактики адміністративних проступків уповноваженими суб’єктами профілактичної діяльності.
Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються наступні завдання:
• Визначення сутності адміністративного проступку його місця серед інших правопорушень;
• Дослідження системи та видів адміністративного проступку;
• Аналіз складу адміністративного проступку, його структури та значення;
• Дослідження розвитку вчення про причини та умови вчинення правопорушень;
• Визначення системи та видів причин та умов вчинення адміністративного проступку;
• Дослідження особи правопорушника та його протиправної поведінки;
• Аналіз сутності та змісту профілактики адміністративних проступків;
• Дослідження особливостей загальносоціальної та спеціальної профілактики адміністративних проступків;
• Визначення основних напрямків вдосконалення профілактики адміністративних проступків.
Методи дослідження Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Для аналізу адміністративного проступку, як соціально-правового явища використовувалися методи аналізу та синтезу (підрозділ 1.1). Як загальнонауковий метод використовувався системний підхід для визначення проблемних питань щодо соціально-правової характеристики адміністративного проступку (підрозділ 1.1). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.3, 2.3, 3.1, 3.2). Методи класифікації та групування застосовувалися для виділення окремих видів адміністративних проступків (підрозділ 1.2). За допомогою історичного методу досліджено розвиток вчення про причини та умови вчинення правопорушень (підрозділ 2.1); за допомогою методів групування аналізу та синтезу, порівняльного методу визначені причини вчинення адміністративних проступків та умови, що їм сприяють (підрозділ 2.2). Вивчення особи, яка вчинила адміністративний проступок здійснене за допомогою системного методу, методів аналізу та синтезу (підрозділ 2.3). Статистичні методи були використані при дослідженні причин та умов вчинення адміністративних проступків, особи, яка їх вчинила при досліджені основних методів профілактики адміністративних проступків (підрозділи 2.2, 2.3, 3.2). Компаративний метод та метод документального аналізу використовувалися для вироблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства та діяльності уповноважених суб’єктів щодо профілактики адміністративних проступків (підрозділ 3.3, додатки).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці, розробки фахівців в галузі адміністративного права, кримінології, соціології, теорії управління - Авер’янова В.Б., Андрєєвої О.Б., Антонян Ю.М., Бандурки О.М., Бахраха Д.М., Битяка Ю.П., Васильєва А.С., Герасименка Є.С., Голосніченка І.П., Додіна І В., Єропкіна М.І., Зелінського А.Ф., Зуй В.В., Ігошева К.Є., Калаянова Д.П., Ківалова С.В., Клюшніченка О.П., Колпакова В.К., Комзюка А.Т., Коренєва Д.П., Кудрявцева В.М., Лазарева Б.М., Лук’янця Д.М., Новикова В.В., Остапенка О.І., Павловського Р.С., Пєткова В.П., Попова Л.Л., Самощенка І.С., Скакун О.Ф, Тарасенка О.М., Тихомірова Ю.О., Філонова В.П., Юсупова В.А., та інших. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, Закони України, акти президента та Кабінету Міністрів України, а також нормативно правові акти міністерств та відомств України, які регулюють питання профілактики адміністративних проступків. Емпіричну базу дослідження складають статистичні матеріали щодо профілактики адміністративних проступків різними уповноваженими суб’єктами, а також статистичні дані щодо причин вчинення адміністративних проступків та умов, що їм сприяють.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень проблем сутності адміністративного проступку, причин їх вчинення та умов, які їм сприяють, а також основних організаційно-правових заходів їх профілактики. В межах здійсненого дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
• Дістало подальшого розвитку дослідження адміністративного проступку як соціального та правового явища, його відмінності від адміністративного правопорушення.
• Проаналізовано відмінність адміністративного проступку від злочину та дисциплінарного проступку. Зокрема сформульовано поняття дисциплінарного проступку.
• Дістало подальшого розвитку дослідження системи причин вчинення адміністративних проступків та умов, що їм сприяють;
• Дістало подальшого розвитку дослідження протиправної поведінки особи, яка вчинила адміністративний проступок.
• Вперше представлено оригінальну схему протиправної поведінки особи, яка вчинила адміністративний проступок.
• Вперше сформульовано поняття профілактики адміністративних проступків та її відмінність від попередження та припинення адміністративних проступків;
• Проаналізовано особливості загальносоціальної та спеціальної профілактики адміністративних проступків. Визначено їх об’єкти, суб’єкти та основні заходи;
• Визначені основні напрямки вдосконалення профілактики адміністративних проступків. Зокрема сформульована Концепція діяльності органів внутрішніх справ по профілактиці адміністративних проступків. Представлені концепція Закону України “Про основи державної системи профілактики адміністративних проступків” та безпосередньо проект Закону України “Про основи державної системи профілактики адміністративних проступків”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
• у науково - дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем сутності адміністративного проступку, причин їх вчинення та умов, що їм сприяють, а також заходів їх профілактики;
• у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема КУпАП, представлені концепція Закону України “Про основи державної системи профілактики адміністративних проступків” та сам проект Закону України “Про основи державної системи профілактики адміністративних проступків”;
• у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність уповноважених суб’єктів щодо профілактики адміністративних проступків;
• у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватися під час проведень занять з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративна діяльність ОВС”. Дисертантом готуються пропозиції щодо введення в навчальний процес окремої дисципліни (спецкурсу) “Адміністративна деліктологія”.
Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені на науково - практичній конференції молодих вчених ( НУВС, Харків, 2001), науково - практичній конференції ад’юнктів та магістрантів ( НУВС, Харків, 2002), на спільних засіданнях кафедр адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС та управління в органах внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації містяться у трьох статтях, які опубліковані в спеціальних фахових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на визначення сутності адміністративного проступку, його місця серед інших видів правопорушень, причин вчинення адміністративних проступків та умов, що їм сприяють, а також питань щодо сутності та змісту діяльності по профілактиці адміністративних проступків та основних напрямків щодо її вдосконалення. Основні з них такі:
1. В підсумку про розмежування понять “адміністративний проступок” та “адміністративне правопорушення” можна сказати наступне: адміністративним правопорушенням слід вважати будь-яке порушення норм адміністративного права, тоді як адміністративний проступок є протиправне вчинення діянь, за які законодавством передбачено накладення адміністративного стягнення. Доцільно застосувати при визначенні цього явища термін "адміністративний проступок", а не користуватися двома термінами, як це має місце в чинному КУпАП.
2. Адміністративний проступок має свої специфічні ознаки:
1) Суспільна шкідливість;
2) Протиправність;
3) Винність;
4) Карність;
Адміністративний проступок - суспільно шкідлива, протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на права і свободи громадян, права і законні інтереси юридичних осіб, власність, громадський порядок і громадську безпеку, встановлений порядок діяльності державних органів та установ і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, відрізняється від злочину перш за все суспільною шкідливістю, та від дисциплінарного проступку, поняття якого ми сформулювали, як протиправне порушення трудової або службової дисципліни, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні трудових або службових обов’язків, які визначаються чинним законодавством України, за своїм змістом.
3. Глава 14 КУпАП потребує подальшого вдосконалення та поділення на дві глави: Адміністративні проступки, що посягають на громадський порядок; Адміністративні проступки, що посягають на громадську безпеку.
4. Причини вчинення адміністративних проступків та умови, що їм сприяють мають бути поділені на об’єктивні та суб’єктивні. Окрім цього, недоліки у роботі правоохоронних органів мають бути приписані до суб’єктивних умов вчинення адміністративних проступків та поділені на:
1. Які залежать від органу;
2. Які не залежать від органу;
Остання група, в свою чергу, повинна бути поділена на:
2.1) Які залежать від системи, в рамках якої діє орган (підрозділ);
2.2) Які лежать за межами можливостей даної системи де працює правоохоронний орган.
5. При вивченні особи, що вчинила адміністративний проступок ми повинні спиратися на визначення, яке ми вивели в результаті нашого дослідження. Особа, що вчинила адміністративний проступок - це сукупність біологічних, психологічних, соціальних та інших ознак і зв’язків людини, яка винна в вчиненні діяння, забороненого КУпАП України, тобто вчинила систему дій, заборонених адміністративним законом, та спрямованих на реалізацію спільного для них мотиву та на досягнення спільної цілі.
6. До адміністративної деліктності неможливо примінити термін “попередження”, бо попередити можна тільки явище, якого не існує. Адміністративна деліктність існує об’єктивно, тому її не можна попередити, а з нею можна тільки боротися, долати, зводити на нуль. Тому про профілактику адміністративних проступків можна говорити відповідно до всієї їх сукупності. Тобто треба не допускати негативних змін у цьому явищі, (просто говорячи збільшення), а намагатися викорінювати його.
7. Профілактика адміністративних проступків має поділятися на такі види:
• Загальносоціальна профілактика;
• Спеціальна профілактика ( загальна спеціальна профілактика, профілактика окремих видів адміністративних проступків та “фонових явищ”, індивідуальна профілактика).
8. Індивідуальна профілактика адміністративних проступків має складатися з наступних стадій:
а) Доделіктна профілактика (її завдання не допустити формування у особи антигромадської спрямованості на вчинення адміністративних проступків та інших правопорушень).
б) Припинення вчинення адміністративного проступку на стадії приготування або замаху.
в) Профілактичні міри по факту вчиненого адміністративного проступку (вони, насамперед, пов’язані із призначенням адміністративного стягнення).
г) Профілактичні міри після вчинення адміністративного проступку (ці міри спрямовані на недопущення та усунення факторів, які сприяли вчиненню попереднього адміністративного проступку).
9. На основі вищезазначеного в КУпАП ввести статтю “Замах або приготування до вчинення адміністративного проступку.”
10. Потребує вдосконалення державна система профілактики адміністративних проступків та діяльність певних суб’єктів держави щодо здійснення цієї діяльності.
11. Нами представлені до розгляду та подальшого законодавчого закріплення Концепція діяльності органів внутрішніх справ по профілактиці адміністративних проступків, концепція проекту Закону “Про основи державної системи профілактики адміністративних проступків” та безпосередньо Проект Закону України “Про основи державної системи профілактики адміністративних проступків”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
Конституція, закони, інші нормативні акти.

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // ВВР України - 1996. - №30. – ст. 141.
2. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. // ВВР. –1991. - №4. – ст. 20.
3. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р. // ВВР України – 1991. - № 6. – ст. 38.
4. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 р. // ВВР України – 1991. - № 14. – ст. 170.
5. Про митну справу в Україні: Закон України від 25 червня 1991 р. // ВВР України. - 1991. - №44. – ст. 575.
6. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 26 червня 1991 р. // ВВР України. - 1991. - №41. – ст. 546.
7. Про прикордонні війська України: Закон України від 4 листопада 1991 року. // ВВР України. - 1992. - №2. – ст. 7.
8. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // ВВР України. - 1991. - № 4. – ст. 14.
9. Дисциплінарний статут прокуратури України: Затверджений постановою ВР України № 1796-ХІІ від 6 листопада 1991 року // ВВР України – 1992. - №4. – ст. 14.
10. Про основи законодавства України про культуру: Закон України від 14 лютого 1992 р. // ВВР України. - 1992. - № 21. – ст. 294.
11. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р.// ВВР України. – 1992. - № 34. – ст. 504.
12. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р.// ВВР України. – 1992. - № 48. – ст. 650.
13. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19 листопада 1992 р. // ВВР України – 1993. - №4. – ст. 19.
14. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // ВВР України – 1993. - № 35. – ст. 358.
15. Про пожежну безпеку: Закон України від 17 грудня 1993 р. // ВВР України – 1994. - № 5. – ст. 21.
16. Про фізичну культуру і спорт: Закон України від 24 грудня 1993 р. // ВВР України – 1994. - № 14. – ст. 80.
17. Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування: Закон України від 14 жовтня 1994 р. // ВВР України – 1994. - № 46. – ст. 411.
18. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 р. // ВВР України – 1995. - № 6. – ст. 35-36.
19. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними: Закон України від 15 лютого 1995 р. // ВВР України. – 1995. – № 10. – ст. 62.
20. Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів: Закон України від 25 лютого 1995 р. // ВВР України. – 1995. – № 10. – ст. 60.
21. Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі: Затверджено Постановою Верховної Ради України 243 / 95 від 23 червня 1995 р. // ВВР України – 1995. - №25. – ст. 193.
22. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 15 жовтня 1995 р. // ВВР України – 1995. - № 34. – ст. 266.
23. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996р. // ВВР України – 1996. - №47. – ст. 256.
24. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // ВВР України – 1997. - №24. – ст. 170.
25. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України // ВВР України – 1997. - № 49. – ст. 299.
26. Про внесення змін до закону України “Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення” : Закон України від 3 березня 1998 року // ВВР України. – 1998. - №8. – ст. 43.
27. Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р. // ВВР України. – 1999. - № 22-23. - ст. 197.
28. Про статут гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р. // ВВР України . – 1999. - № 22-23. - ст. 196.
29. Про стройовий статут Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р. // ВВР України. – 1999. - № 22-23. - ст. 195.
30. Про дисциплінарний статут Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р. // ВВР України – 1999. - № 22-23. – ст. 197.
31. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // ВВР України № 20-21. – 1999. – ст. 190.
32. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям Закон України від 1 червня 2000 р. // ВВР України .– 2000.- № 35– ст. 290.
33. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. // Урядовий кур’єр № 56. - 2000 р.
34. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р. // Офіційний вісник України. - № 10. – ст. 441. – 2002 р.
35. Про комплексну цільову програму боротьби із злочинністю: Указ Президента України № 837 від 17 вересня 1996 року // Урядовий кур’єр. - № 151. – 1996 р.
36. Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні: Указ Президента України № 291 від 13 квітня 1998 року // Офіційний вісник України. - № 15. – 1998 р.
37. Про заходи щодо підтримки цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників: Указ Президента України № 614 від 11 червня 1998 року // Офіційний вісник України. - № 24. – 1998 р.
38. Про комісію з питань житлової політики: Указ Президента України № 423 від 22 квітня 1999 року // Урядовий кур’єр. - № 77. – 1999 р.
39. Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян: Указ Президента України № 456 від 27 квітня 1999 року // Офіційний вісник України. - № 17. – 1999 р.
40. Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю: Указ Президента України № 229 від 27 квітня 2000 року // Офіційний вісник України. - № 7. – 2000 р.
41. Про затвердження положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України № 1138 від 17 жовтня 2000 року // Офіційний вісник України. - № 42. – 2000 р.
42. Про затвердження комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Указ Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року // Офіційний вісник України. - № 52. – 2000 р.
43. “ Положення про порядок накладення на господарюючих суб’єктів сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, в тому числі громадян-підприємців, стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів “ від 14 квітня 1994 р. // ЗПУ України. – 1994. - №8. – ст. 198.
44. Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя. Розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства: Постанова Кабінету Міністрів України № 1697 від 15 вересня 1999 року // Офіційний Вісник України № 37. - 1999 р.
45. Статут про дисципліну працівників спеціальних ( воєнізованих ) аварійно-рятувальних служб: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1540 від 12 жовтня 2000 р. // Офіційний Вісник України № 42. - 2000 р.
46. Про Затвердження порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів. Психотропних речовин та прекурсорів у лікувально-профілактичних закладах та установах: Постанова Кабінету Міністрів України № 106 від 7 лютого 2001 року // Офіційний вісник України № 6. – 2001 р.
47. Про Програму “Українська родина” : Постанова Кабінету Міністрів України №423 від 14 березня 2001 року // Урядовий кур’єр № 60. – 2001р.
48. Про практику застосування судами України законодавства в справах про злочини неповнолітніх і про втягнення їх у злочинну та іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 червня 1981 р. // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Х.: Одіссей, 2000. – 448 с.
49. Про виконання судами України постанов Пленуму Верховного Суду України з питань запобігання злочинам та іншим правопорушенням: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 29 червня 1984 р. // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Х.: Одіссей, 2000. – 448 с.
50. Про хід виконання судами України вимог законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння, а також керівних постанов Пленуму Верховного Суду України з цього питання: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 24 червня 1988 р. // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Х.: Одіссей, 2000. – 448 с.
51. Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24 червня 1988 р. // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Х.: Одіссей, 2000. – 448 с.
52. Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 403 від 18 вересня 1991 року.
53. Про організацію роботи позаштатних співробітників Державтоінспекції: Наказ МВС України № 512 від 20 серпня 1993 року.
54. Про затвердження інструкції про організацію роботи позаштатних дільничних інспекторів міліції: Наказ МВС України № 19 від 4 лютого 1994 року.
55. Про введення в дію Правил пожежної безпеки в Україні: Наказ МВС України № 400 від 22 червня 1995 року.
56. Про затвердження деяких нормативних актів з питань приймання, реєстрації, обліку і розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини: Наказ ДПА України № 304 від 24 червня 1998 року.
57. Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів: Наказ МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року.
58. Про Затвердження положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції: Наказ Міністерства юстиції України № 9/5 від 5 лютого 1999 року.
59. Про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю: Наказ Генерального прокурора України № 2 від 21 лютого 2000 року.
60. Про затвердження методичних рекомендацій удосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/ СНІД: Наказ МОЗ України № 344 від 15 грудня 2000 року.
61. Про взаємодію СБУ та органів державної податкової служби України з профілактики, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, інших правопорушень у сфері розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації та торгівлі ними: Наказ СБУ та ДПАУ № 176/278 від 9 липня 2001 року.
62. Про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами: Конвенція ООН від 21 березня 1950 року. // Електронний бізнес-комплект законодавства України “Юрист + “.
63. Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин: Конвенція ООН від 20 грудня 1988 року. // Електронний бізнес-комплект законодавства України “Юрист + “.

Кодекси

64. Кодекс законів про працю України // Кодекси України: В 3-х кн. – К., Юрінком Інтер. – 1998. – Кн. 1.
65. Кодекс Украины об административных правонарушениях (по состоянию на1 апреля 2002 года). – Х.: ООО «Одиссей», - 2002. – 256 с.
66. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). – Х.: ООО «Одиссей», - 2000. – 1008 с.
67. Кримінально-процесуальний Кодекс України // Кодекси України: В 3-х кн. – К., Юрінком Інтер. – 1998. – Кн. 3.
68. Кримінальний Кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 31 березня 2001 року / Видання неофіційне. – Харків: Вид-во НУВС, 2001р.Ю – 160 с.
69. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року/ За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.
Спеціальна література.

70. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. Посібник / Комзюк А. Т., Гуменюк В.А., Синьов О.В. та інші/ За заг. ред. А.Т. Комзюка. 2-е вид., виправл. і доп. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. – 112 с.
71. Адміністративна діяльність ОВС України у 1999 році: Аналітично статистичний збірник, Головний штаб МВС України, К.: МВС України. – 1999. – 108 с.
72. Адміністративна діяльність ОВС України у 2000 році: Аналітично статистичний збірник, Головний штаб МВС України, К.: МВС України. – 2000. – 96 с.
73. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник / За заг. ред. проф. О. М. Бандурки. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, “Еспада”, - 2000. – 368 с.
74. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел / Под ред. д-ра юр. наук, проф. Л. Л. Попова, М.: Академия МВД СССР. – 1990. – 222 с.
75. Адміністративне право України [ Підручник для юрид. вузів і факультетів / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук, В.В. Зуй та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право. – 2000. – 520 с.
76. Андрєєва О.Б. Діяльність ОВС по профілактиці правопорушень в сучасних умовах: Автореф: дис.. канд. юр. наук: 12.00.07 / Ун-т внутр. справ, Х.., - 1999. – 17 с.
77. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника: Учебное пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 79 с.
78. Антонян Ю.М. Бородин С.В. Преступность и психические аномалии/ Отв. редактор Кудрявцев В.Н./, М.: Наука, 1987. – 208 с.
79. Бахрах Д.Н Административная ответственность граждан в СССР: Учебное пособие. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, - 1989. – 201 с.
80. Бандурка А.М. Зелинский А.Ф. Вандаллизм . – МВД Украины, Х.: Ун-т внутренних дел, 1996. – 196 с.
81. Бандурка О.М. Роль адміністративного законодавства в зміцненні правопорядку // Проблеми охорони громадського прядку а вдосконалення законодавства: Матеріали науково-практичної конференції. – Харків: ХІВС, 1995, с. 13-18.
82. Бандурка О.М., Бочарова С.П., Замлянська О.В. Юридична психологія: Підручник, Харків: Ун-т внутрішніх справ, 2001. – 740 с.
83. Банат А.В. Криминология или деликтология ? // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України, - 2000. - № 1.
84. Бачинин В.А. Философия права и преступления: Учебник для студентов юридических вузов. – Х.: Фолио 1999. – 606 с.
85. Бачинин В.А. Философия: философия, мир, человек, социум: Учебно-методическое пособие. – Харьков: ХИВД, 1994. – 86 с.
86. Беккария Чезаре О преступлениях и наказании [ пер. с итал.] / Предисловие В. Страда/ М.: Стелс, 1995. – 303 с.
87. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України. Конспект лекцій – Харків. Нац. Юрид. Акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996. – 160 с.
88. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Х.: ООО “Одиссей”, 1999. – 224 с.
89. Битяк Ю.П. Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус в державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспекти лекцій. – Х.: Укр. Юрид. Академія, 1994. – 44 с.
90. Блувштейн Ю.Д. Профилактика преступлений: Учебное пособие для юридических вузов и факультетов, Минск, 1986. – 286 с.
91. Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной программы/ Отв. Ред. В.Н. Кудрявцев/, М.6 Наука, 1990. - 271 с.
92. Бугайчук К.Л. Відмежування адміністративних проступків від інших правопорушень // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. - С. 54-58.
93. Бугайчук К.Л. Особа порушник норм адміністративного права та його протиправна поведінка // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 18 - С. 35-40.
94. Бугайчук К.Л. Щодо сутності та системи профілактики адміністративних проступків // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 19 - С. 314-321.
95. Васильев В Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. – СПб, Питер. – 2000. – 613с.
96. Власов В.С. Причины и условия преступности в СССР: Учебное пособие, Ярославль: Ярославский ун-т, 1987. – 68 с.
97. Вопросы теории и практики предупреждения преступлений/ Отв. Ред. Г.И. Чечель/, Барнаул, Изд-во Алтайского Ун-та, 1986. – 183 с.
98. Гегель Г.В.Ф. Философия права: [перевод с немецкого], Ин-т философии. – М.: Мысль, 1996. – 524 с.
99. Герасименко Є.С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності: Автореф: дис.. канд. юр. наук: 12.00.07 / Київський нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка, К., - 2000. – 21 с.
100. Голина В.В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений, К.: УМКВО, 1989. – 69 с.
101. Голина В.В. Попередження злочинності в Україні на сучасному етапі // Проблеми законності. – Х.: 1999. – Вип. 40.
102. Голоднюк М.Н. Предупреждение преступности: Учебное пособие. – М.: Изд-во МГУ. – 1990. – 112 с.
103. Гуменюк В.А. Адміністративно-правове регулювання здійснення органами внутрішніх справ дозвільної системи: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків, 1999. – 201 с.
104. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности: социологический и юридические аспекты. – Ленинград. Изд-во Лен. Ун-та. – 1983. – 142 с.
105. Додін Є.В. Вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали наук.- практ. Конференції, травень. 1996 р., Київ. – с. 13-15.
106. Додин Е.В. Административная ответственность и профилактика правонарушений // Актуальные проблемы административной деликтологии: Сборник научных трудов, К.,КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского. – 1984. – 182 с.
107. Дубинин Н.К., Карпец И.И. Кудрявцев В.Н. Генетика. Поведение, ответственность: о природе антиобщественных проступков и путях их предупреждения. – М.: Политиздат. – 1982. – 304 с.
108. Дюркгейм Э. Социология: Ее предмет, метод, предназначение, - М.: Канон. – 1995. – 349 с.
109. Еникеев М.И. Юридическая психология: Учебник для вузов. – М.: Норма: Изд. группа “Норма Инфра”, - М.: 2000. – 502 с.
110. Заиченко Г.А. Джон Локк, М.: Мысль, 1988. – 208 с.
111. Зарипов З.С. Правовой механизм профилактик правонарушений, Ташкент, Изд-во «Узбекистон», 1990. – 155 с.
112. Зеленецкий В.С. Общая теория борьбы с преступностью. Х.: Основа. 1994. – 320 с.
113. Зелинский А.Ф. Криминальная психология, К.: Юринком Інтер, 1999. – 237с.
114. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. – Харьков: Прапор. – 1996. – 260 с.
115. Зелінський А.Ф. Опіка Л.В. Детермінація злочину: Навчальний посібник. – Х.: Українська Юридична академія, 1994. – 52 с.
116. Зудин В.Ф. Социальная профилактика преступлений6 Криминологические и криминалистические проблемы, Саратов, Изд-во Саратовского Ун-та, 1983. – 189 с.
117. Игошев К.Е. Введение в курс профилактики правонарушений: Учебное пособие, Горький: ГВШ МВД СССР. – 1973. – 93 с.
118. Игошев К.Е. Шмаров И.В. Социальные аспекты предупреждения правонарушений: Проблемы социальных конфликтов, М.: Юр. лит. – 1980. – 176 с.
119. Иншанов С.М. Зарубежная криминология. – М.: ИНФРА-Норма, 1997. – 383 с.
120. Кант И. Критика чистого разума [перевод с немецкого]. – М.: Мысль,1994. – 591 с.
121. Карпец И.И. Преступность: Иллюзии и реальность, М.: Рос. Право, 1992. – 431 с.
122. Клейменов М.П. О концепции профилактики правонарушений в России // Материалы Всероссийской научно-практической конференции по проблемам профилактики правонарушений, М.: ВНИИ МВД РФ, 1997. – 246 с.
123. Коваль А.В. Административно-деликтное отношение. - К., Вища школа. – 1979. – 230 с.
124. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер. – 1999. – 736 с.
125. Комзюк А.Т. Безсмертний Е.О.Деякі проблеми розвитку законодавства про адміністративний примус // Концепція розвитку законодавства України : Матеріали науково-практичної конференції, Травень 1996 р. – К.: Інститут законодавства, 1996. – с. 119-121.
126. Криминальная мотивация / Ю.М.Антонян, В.В.Гульдан, В.Н.Кудрявцев и др./ М.: Наука, 1986. – 304 с.
127. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій / Александров Ю.В., Гаврилишин А.Г., Лихолоб В.Г. та ін./ К.: Академія внутр. справ МВС України, 1996. – 174 с.
128. Криминологическая характеристика и профилактика негативных социальных явлений, связанных с преступностью: Лекция /Воронова Е.В., Калачев Б.Ф., Соломатина Е.А. и др. / ВНИИ МВД РФ, Московский юрид. институт, М.: 1999. – 48 с.
129. Криминология и административная юрисдикция милиции: Учебное пособие / Под ред. проф. В.П. Лобзякова. – М.: Закон и право. – 1998. – 205 с.
130. Криминология: Учебник для юридических вузов / Под ред. проф. В.Н. Бурлакова, проф., академика В.П. Сальникова. – Спб.: Академия МВД России. – 1998. – 576 с.
131. Криминология: Учебник для юридических вузов / Под ред. А.И. Долговой. – М.: Изд-во Норма, 1999. – 780 с.
132. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления: Опыт криминологического моделирования: Учебное пособие для вузов, М.: Изд. дом Форум, 1998. – 216 с.
133. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность / АН СССР, М.: Наука. – 1986. – 448 с.
134. Кудрявцев В Н. Категория причинности в советской криминологии // Советское государство и право . – 1965. - № 11.
135. Кудрявцев В.Н. Концептуальные основы профилактики правонарушений // Материалы Всероссийской научно-практической конференции по проблемам профилактики правонарушений, М.: ВНИИ МВД РФ, 1997. – 246 с.
136. Кудрявцев В.Н. Личность преступника. – М.: Юр. лит. – 1975. – 270 с.
137. Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений / АН СССР, Ин-т государства и права , М.: Наука. – 1976. – 380 с.
138. Кудрявцев В.Н., Казимирчук В.П. Современная социология права: Учебник для вузов, - М.: Юристъ – 1995. – 297 с.
139. Кудрявцев В.Н. Право и поведение, М.: Юрид. Литература, 1978. – 191 с.
140. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М.: Наука, 1982. – 287 с.
141. Кудрявцев В.Н. Социальные деформации (причины, механизм и пути преодоления). – М.: Ин-т государства и права, 1992. – 133с.
142. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации / Под ред. В.Н. Кудрявцева / М.: Изд-во Московского ун-та, 1984. – 204 с.
143. Курганов С.И. Социология для юристов: Учебное пособие. – М.: Закон и право: Юнити, - 2000. – 256 с.
144. Курс кримінології: Підручник у 2-х томах/ За заг. Ред. О.М. Джужи/, Нац. Акад. Внутр. Справ, К.: Юрінком Інтер, 2001.
145. Лазарев Ф.В. Трифонова М.К. Философия. Учебное пособие. – Симферополь: СОНАТ, 1999. – 352 с.
146. Лекарь А.Т. Профилактика правонарушений : Учебное пособие. - М: . – Знание. – 1972. – 196 с.
147. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність: Кримінологічно-правове дослідження: Одеська державна юрид. Академія. – К.: Юрінком Інтер. – 2000. – 277 с.
148. Литвак О.М. Злочинність її причини та профілактика, К.: Україна, 1997. – 167 с.
149. Литвак О.М. Про профілактику злочинності // Право України. – 1997. - № 11.
150. Литвинова Г.П., Литвинов О.М. Профілактика злочинів: Управлінський аспект // Нормативно-правові аспекти та коментарі, - Херсон: Айлант, 2001. – 88 с.
151. Лихолоб В.П. Правовое и нравственное предупреждение преступности ОВД: Учебное пособие , К.: Академия МВД Украины. – 1992. – 119 с.
152. Лук’янець Д.М. Підстави адміністративної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності: Автореф: дис.. канд. юр. наук: 12.00.07 / НАН України, Ін-т держави і права ім. Корецького, К. – 2000. – 19 с.
153. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность, М.: Юр. лит. – 1985. – 192 с.
154. Манохин В.М. Административная ответственность граждан в СССР, Саратов. – 1988. – 212 с.
155. Маркова Е.И. Административная ответственность по советскому праву: Учебное пособие, - Куйбышев. – 1978. – 79 с.
156. Марцев А.И. Максимов С.В. Общее предупреждение преступности и его эффективность/ Под ред. М.И. Ковалева/, Томск, Изд-во Томского Ун-та, 1989. – 160 с.
157. Медведев А.М. Разграничение преступлений и административных проступков // Советское государство и право. - №6. – 1990.
158. Мертон Р. Американская социологическая мысль: Тексты:[перевод с английского] / Под ред. В.И. Добрякова, - М.: Изд-во Московского ун-та,1994. – 496 с.
159. Мілашевич А.В. Деякі питання профілактики адміністративних правопорушень // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2001. - № 1.
160. Негдченко В.О. Державно-правове забезпечення прфілактики злочинності // Наук. Вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. - № 1.
161. Ной И.С. Методологические проблемы советской криминологии, Изд-во Саратовского Университета. – 1975. – 222 с.
162. Номоконов В.А. Преступное поведение: Детерминизм и ответственность. – Владивосток, Изд-во Дальневосточного университета, 1989. – 157 с.
163. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х томах / т. 2 : Теория права / [ Борисов В.В., Гранат Н.Л. Гревцов Ю.И. и др.] – М.: 1998. – 620 с.
164. Общая теория права и государства: Учебник для вузов / Афанасьев В.С., Герасимов А.П., Гойман В.И. и др. / - М.: Юристъ. – 2001. – 517 с.
165. Опрышко В.Ф. Административная ответственность за правонарушения. – К.: Знамя. – 1986. – 48 с.
166. Осиповский И.Н. Томас Мор, М.: Мысль, 1985. – 174 с.
167. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія. – Львів, 1995. – 308 с.
168. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: Автореф: дис.. д-ра юр. наук: 12.00.07 / Нац. академія внутр. справ України, К. – 1997. – 43 с.
169. Пастушенко Е.Н. Профилактическая функция административной ответственности // Актуальные проблемы административной деликтологии: Сборник научных трудов, К.,КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского. – 1984. – 182 с.
170. Петров Э.И. Проблемы организационно-правового обеспечения профилактической деятельности органов внутренних дел // Материалы Всероссийской научно-практической конференции по проблемам профилактики правонарушений, М.: ВНИИ МВД РФ, 1997. – 246 с.
171. Питання боротьби із злочинністю: Збірник наукових праць/ Гол. Ред. В.І. Борисов/, Х.: Право, 1997, Вип. 4. – 2000. – 143 с.
172. Подавалов А.А. Профилактическая функция производства по делам об административных правонарушениях и меры административного взыскания // Материалы Всероссийской научно-практической конференции по проблемам профилактики правонарушений, М.: ВНИИ МВД РФ, 1997. – 246 с.
173. Подлінєв С.Д. Адміністративна деліктологія: Навчально-методичний посібник і навчальна програма. – Одеса: Юридична література, 1999. – 60 с.
174. Пономарев П.Г. Роль ведомственной науки в разработке проблем профилактики правонарушений // Материалы Всероссийской научно-практической конференции по проблемам профилактики правонарушений, М.: ВНИИ МВД РФ, 1997. – 246 с.
175. Правовые аспекты борьбы с наркоманией и алкоголизмом, М.6 Профиздат, 1990. – 126 с.
176. Правовые вопросы борьбы с преступностью на современном этапе / Под. Общ. Ред. В.Д. Филимонова /, Томск, Изд-во Томского Ун-та. – 1989. – 209 с.
177. Проституция и преступность/ Под ред. Ю.М.Хотченкова/, М.: Юр. лит., 1991. – 301 с.
178. Профилактика правонарушений: Учебное пособие /Составитель Р.В. Шашев, Казань, Изд-во Казанского Ун-та, 1989. – 124 с.
179. Ремнев В.И. Актуальные вопросы административной деликтологии в современный период. // Актуальные проблемы административной деликтологии: Сборник научных трудов, К.: КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского. – 1984. – 182 с.
180. Рущенко І. П. Соціологія: курс лекцій. – Харків: Ун-т внутрішніх справ, 1996. – 210 с.
181. Сахаров А.Б. Учение о личности преступника // Советское государство. - №9. – 1968.
182. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебное пособие. – Х.: Консум. – 2000. – 704 с.
183. Сомин В.Н. Социальное управление предупреждением преступности: Введение в теорию, - Иркутск. – 1990. – 228 с.
184. Социальная профилактика правонарушений: советы, рекомендации. Практическое пособие /Отв. Ред. Д.А. Керимов/, М.: Юр. лит. – 1989. – 254 с.
185. Социология преступности (Современные буржуазные теории): Сборник статей /Под ред. Проф. Б.С. Никифорова. – М.: Прогресс, 1966. – 368 с.
186. Стан адміністративно-правозастосовної діяльності ОВС за 1996-1999 роки: Огляд / ГУАСМ МВС України. – К.- 1999.- 54 с.
187. Статистичний щорічник України за 1995 рік / Міністерство статистики України, К.: Техніка. – 1995. – 544 с.
188. Статистичний щорічник України за 1996 рік / Міністерство статистики України, К.: Техніка. – 1996. – 549 с.
189. Статистичний щорічник України за 1998 рік / Міністерство статистики України, К.: Техніка. – 1998. – 576 с.
190. Столяренко Л.Д. Самыгин С.И. Психология и педагогика в вопросах и ответах. Серия “Учебники, учебные пособия”. Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 576 с.
191. Теоретические вопросы предупреждения преступности/ В.В Клочков, А.С. Шляпочников, В.Н. Кудрявцев и др./, М.: Юр. лит., 1977. – 255 с.
192. Теория права и государства: Учебник /Под общей ред. Лазарева В.В./ - М.: Закон и право. – 2001. – 551 с.
193. Убеждение и принуждение в борьбе с преступностью/ У.С. Джекебаев, Р.Н. Судакова, Т.Г. Рахимов и др./, АН Казахской ССР, Алма-Ата, Наука. – 1989. – 174 с.
194. Україна в цифрах: Статистичний збірник, К.: Держкомстат України, 2000. – 551 с.
195. Устинов В.С. Соотношение целей методов борьбы с преступностью: Лекция. Нижний Новгород, ВШ МВД СССР, 1991. – 52 с.
196. Фефилова В.Ф. Криминология и административная деликтология: Вопросы соотношения и развития // Актуальные проблемы административной деликтологии: Сборник научных трудов, К.: КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского. – 1984. – 182 с.
197. Филонов В.П. Социология криминологии: Исторические, философские, юридические, управленческие аспекты / В.П. Филонов, О.И. Коваленко, А.В. Филонов /Донецкий ин-т внутренних дел МВД Украины, 1999. – 244 с.
198. Филонов В.П. Состояние, причины преступности в Украине и ее предупреждение / Донецк: Донецкий ин-т внутр. дел. – 1999. – 640 с.
199. Филонов В.П. Причины преступности. – Днепропетровск: Січ, 1996. – 200 с.
200. Філософія: Навчальний посібник / І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 1999. – 624 с.
201. Харшак Е.А. Меры раннего предупреждения преступлений: Учебное пособие, Караганда, КВШ МВД СССР, 1976. – 40 с.
202. Хохряков Г.Ф. Криминология: Учебник /Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Юристъ, 1999. – 512 с.
203. Чанышев А.Н. Аристотель (мыслители прошлого), М.: Мысль, 1981. – 200 с.
204. Шиханцов Г.Г. Юридическая психология: Учебник для вузов: Московский государственный ун-т им. М.В. Ломоносова. – М.: Зерцало. – 2000. – 344 с.
205. Юридическая социология: Учебник для вузов / Глазырин В.А., Грибанина Э.Н., Гулина Н.А. / - М.: Изд. группа «Норма» – 2000. – 357 с.
206. Юридична психологія: [Підручник для студентів вищих навчальних закладів] / В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, Я.Ю.Кондратьєв / НАВС України, К.: Вид-во Дім “Ін Юре”, - 2000. – 351 с.
207. Юсупов В.А. Теория административного права , М.: Юр. лит. – 1985. - 160 с.
208. Якимов А.Ю. Совершенствование законодательства об административных правонарушениях как мера повышения эффективности профилактической деятельности правоохранительных органов // Материалы Всероссийской научно-практической конференции по проблемам профилактики правонарушений, М.: ВНИИ МВД РФ, 1997. – 246 с.
209. Якуба О.М. Административная ответственность по советскому праву в сфере дальнейшего усиления охраны прав личности: Автореф: дис.. д-ра юр. наук: 12.00.01 / Харьковский юрид. ин-т, Харьков. – 1964. – 24 с.
210. Ялтонский В.М., Сирота М.А. Современные подходы к превеции наркомании и профилактики правонарушений // Материалы Всероссийской научно-практической конференции по проблемам профилактики правонарушений, М.: ВНИИ МВД РФ, 1997. – 246 с.

Довідкова література

211. Англо-русский словарь. / Сост. Мюллер В.К., Боянус С.К. – К.: «Каннон», 1997. – 688с.
212. Бачинин В.А. Философия права: Краткий словарь, Спб., Лань. – 2000. – 382с.
213. Бородин С.С. Административная деятельность ОВД: Словарь терминов и понятий: Учебное пособие: Спб, Лань. – 2000. – 238 с.
214. Ганич Д.І., Олійник І.С. Російсько-український і українсько-російський словник. – Вид. випр. Згідно з новими правилами 1993 р. – Х.: Прапор, 1996. – 558 с.
215. Дидье Жюлма Философский словарь: перевод с французского. – М.: Международные отношения, 2000. – 537 с.
216. Кириленко Т.Г. Шевцов Е.В. Философия: Справочник студента. – М.: Слово: АСТ, 1998. – 670 с.
217. Криминология: Словарь: Для студентов вузов / Под общей ред. В.П. Сальникова / СПб, Ун-т МВД России: Лань, 1999. – 254 с.
218. Новий орфографічний словник української мови .- К.: Аконіт. – 1997. – 488 с.
219. Новый большой энциклопедический словарь. – М.: РОСТ, 1999. – 1097 с.
220. Российская криминологическая энциклопедия: Преступность и борьба с ней в понятиях и комментариях / Под общ. Ред. А.И. Долгова: М.: Изд-во Норма, - 2000. – 804 с.
221. Словарь административного права / [И.Л. Бачило, Т.М. Гандилов, А.А. Гриневец и др.]; М.: Фонд «Правовая культура». – 1999. – 317 с.
222. Современная западная философия: Словарь / Сост. и отв. Редактор Малахов В.С. – М.: Тон: Острожье, 1998. – 543 с.
223. Тихомирова Л.В. Тихомиров