ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ ТАЄМНИЦІ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ГЕЛИЧ Юлія Олександрівна

УДК 342.721 : 681.3.02

ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ ТАЄМНИЦІ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ

12.00.07 — адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, доцент
Марущак Анатолій Іванович

Київ-2010

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1
ТАЄМНИЦЯ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 14
1.1. Дослідження таємниці особистого життя людини у науковій літературі 14
1.2. Міжнародно-правове і національне регулювання відносин, що виникають з приводу обігу інформації про особисте життя людини 25
Висновки до розділу 1 43
РОЗДІЛ 2
СУТНІСТЬ ТАЄМНИЦІ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ГАРАНТІЙ 45
2.1. Поняття та зміст таємниці особистого життя людини 45
2.2. Правові засоби охорони таємниці особистого життя людини 63
2.3. Поняття і класифікація інформаційно-правових гарантій таємниці особистого життя людини 90
Висновки до розділу 2 109
РОЗДІЛ 3
УДОСКОНАЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ГАРАНТІЙ ТАЄМНИЦІ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ 114
3.1. Принципи гарантування таємниці особистого життя людини в інформаційному праві України 114
3.2. Диференціація інформації про особисте життя людини 134
Висновки до розділу 3 149
ВИСНОВКИ 152
ДОДАТКИ 159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 175

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ЗМІ засоби масової інформації
ІзОД інформація з обмеженим доступом
ОЖЛ особисте життя людини
ТОЖ таємниця особистого життя
ІПГ інформаційно-правові гарантії
ДІОЖ диференціація інформації про особисте життя людини

ВСТУП
Актуальність теми. З розвитком інформаційного суспільства виникають суспільні відносини, що потребують регулюючого впливу держави зокрема за допомогою інформаційного права. Адже саморегулювання інформаційних відносин є проблематичним з причин конфліктності інтересів відповідних учасників, імовірності настання шкоди для людини як основного учасника таких суспільних відносин.
Особисте життя людини було і залишається предметом досліджень різних галузевих юридичних наук: цивільного, кримінального, адміністративного, сімейного, фінансового права тощо. Однак жодна з правових галузей не регламентує відносин щодо правових механізмів збереження в таємності відомостей про особисте життя людини.
Потреба в правовому регулюванні суспільних відносин, пов’язаних з таємницею особистого життя людини, саме засобами інформаційного права виникає у зв’язку із збільшенням швидкості передачі і обробки інформації, включенням таких відомостей до різноманітних баз даних та інформаційних систем. Причому неврегульованими і науково-теоретично необґрунтованими залишалися питання обігу відомостей, що є таємницею особистого життя людини, для вирішення законної функції держави - забезпечення правопорядку під час здійснення правоохоронної, контролюючої, наглядової діяльності. На це акцентовано увагу і у рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 21 березня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України», зокрема у контексті обов’язкового віднесення до інформації з обмеженим доступом персональних даних, а також відомостей, що надаються фізичними особами органам державної влади, підприємствам і організаціям у зв’язку з виконанням їхніх повноважень та розголошення яких може завдати шкоди зазначеним особам. Були відсутні комплексні наукові розробки щодо гарантій нерозголошення таємниці особистого життя людини, закріплених інформаційним правом України.
Недостатність наукової розробки проблематики інформаційно-правових гарантій таємниці особистого життя людини спричиняло перелік недоліків і колізій практичного характеру. Зокрема, невизначеними були підходи до обсягу таємниці особистого життя людини. Так, за результатами проведеного анкетування, обсяг таємниці особистого життя людини, на думку респондентів, визначається шляхом закріплення у законі переліку відомостей, що становлять таку таємницю - 18 % опитаних; шляхом закріплення у підзаконному нормативно-правовому акті переліку відомостей, що становлять таку таємницю - 3,4 %; шляхом визначення самою особою - 78,6 %.
Науково необґрунтованими залишалися принципи обігу відомостей про особисте життя людини в державних органах, установах і організаціях. Це питання було предметом уваги Ради національної безпеки і оборони України, яка у своєму Рішенні від 21 березня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України» акцентувала увагу на посиленні кримінальної відповідальності за незаконне збирання, зберігання, використання або поширення персональних даних особи без її згоди, а також установлення відповідальності за незабезпечення захисту персональних даних, що піддаються автоматизованій обробці.
Проблеми правової регламентації особистого життя людини аналізували дослідники галузевих юридичних наук: Є.В. Білозьоров, В.І. Бобрик, М.М. Гуренко, Ю.І. Дем’яненко, П.В. Діхтієвський, Т.М. Заворотченко, В.І. Курило, В.Г. Лісогор, С.М. Логінова, Л.В. Малюга, І.Й. Магновський, О.А. Михайлюк, Е.О. Олефіренко, О.В. Пабат, К.М. Рудой, В.С. Сивухін, І.В. Смолькова, В.М. Трофименко та інші.
У своїх працях питання інформаційних відносин розкривають такі науковці: І.В. Арістова, В.М. Брижко, І.І. Ващинець, В.Д. Гавловський, Р.А. Калюжний, Т.А. Костецька, О.В. Кохановська, Г.М. Красноступ, О.В. Логінов, А.І. Марущак, О.І. Наливайко, О.М. Пастухов, В.С. Цимбалюк, І.В. Шатковська, М.Я. Швець, Ю.С. Шемшученко, І.С. Чиж; І.Л. Бачило, В.М. Лопатін, М.А. Федотов, В.А. Копилов (Російська Федерація) та інші.
Таким чином, вибір теми дисертації зумовили соціальна і наукова значущість досліджуваного питання, недостатній рівень його теоретико-методологічної розробленості, невизначеність понятійно-категоріального апарату та нагальна потреба в практичному впровадженні відповідних наукових результатів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. За своїм змістом і спрямованістю наукового пошуку тема дисертації відповідає пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на 2005-2010 роки, затвердженим загальними зборами Академії правових наук України. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної діяльності кафедри адміністративного та фінансового права і у відповідності до Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки, затверджених Законом України від 9 січня 2007 року, рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 березня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України».
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення та науково-теоретичне обґрунтування інформаційно-правових гарантій таємниці особистого життя людини.
Для досягнення зазначеної мети у процесі дослідження були поставлені такі завдання:
- здійснити аналіз джерельної бази з проблеми дослідження;
- сформулювати понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема, визначити зміст понять «таємниця особистого життя людини», «інформаційно-правові гарантії», «інформаційно-правові гарантії таємниці особистого життя людини», «інформаційно-правова охорона таємниці особистого життя людини», «режим доступу до таємниці особистого життя людини», «публічні особи»;
- обґрунтувати віднесення інституту таємниці особистого життя людини до системи інформаційного права України;
- визначити критерії для класифікації та види інформаційно-правових гарантій таємниці особистого життя людини;
- теоретично обґрунтувати принципи гарантування таємниці особистого життя людини в інформаційному праві України;
- запропонувати підстави для розкриття і поширення таємниці особистого життя людини;
- сформулювати теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства України задля належного гарантування недоторканості таємниці особистого життя людини.
Об’єкт дослідження - інформаційно-правові відносини, що виникають з приводу забезпечення таємниці особистого життя людини.
Предмет дослідження - інформаційно-правові гарантії таємниці особистого життя людини.
Методи дослідження обрані з урахуванням теми, мети та завдань дослідження. Стан досліджуваної в дисертації теми вивчався на основі застосування теоретичних методів:
- діалектичного - при розкритті системи норм права України, які спрямовані на охорону таємниці особистого життя людини (підрозділ 2.2);
- структурно-функціонального - під час визначення змісту таємниці особистого життя людини (підрозділ 2.1);
- формально-логічного - при визначенні принципів гарантування таємниці особистого життя людини в інформаційному праві України (підрозділ 3.1);
- правових аналогій - при розкритті правової регламентації відносин, що виникають з приводу обігу інформації про особисте життя людини, зокрема міжнародно-правових механізмів регулювання таємниці особистого життя людини (підрозділ 2.1);
- соціологічного - під час проведення анкетування громадян щодо інформаційно-правових гарантій таємниці особистого життя людини (підрозділи 2.2, 3.2).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні та науково-теоретичному обґрунтуванні інформаційно-правових гарантій таємниці особистого життя людини. У дисертації
вперше:
визначено інформаційно-правові гарантії таємниці особистого життя людини як систему юридично закріплених умов і заходів, спрямованих на визначення порядку збирання, зберігання, використання, поширення, охорони (захисту) відомостей, що становлять таємницю особистого життя людини;
доведено належність інституту таємниці особистого життя людини до інформаційного права України і обґрунтовано, що охорона інформації про особисте життя людини має формуватися у сфері інформаційного права шляхом закріплення трьох положень: віднесення відомостей про особисте життя людини до таємної інформації; максимального розширення обсягу таємниці особистого життя людини; встановлення інформаційно-правових гарантій нерозголошення таємниці особистого життя людини у процесі діяльності органів державної влади та інших учасників інформаційних відносин;
сформульовано критерії для класифікації інформаційно-правових гарантій таємниці особистого життя людини та види таких гарантій, зокрема за рівнем закріплення гарантій виділено національні і міжнародні гарантії; за формою закріплення гарантій - гарантії, закріплені у законах і гарантії, які закріплюються в підзаконних нормативно-правових актах; за змістом - гарантії, якими: 1) визначаються обсяг таємниці особистого життя людини; 2) визначаються права та обов’язки учасників суспільних інформаційних відносин щодо поводження з таємницею особистого життя людини; 3) закріплюються умови для безпечного обігу відповідної таємної інформації; 4) передбачається юридична відповідальність за порушення таємниці ОЖЛ; за сферою дії гарантій - у сфері освіти, у сфері медичного обслуговування, у сфері господарювання, у сфері державної служби, у сфері цивільних правочинів, у сфері сімейного життя тощо; за суб’єктним складом осіб, таємниця особистого життя яких гарантується - гарантії загальним суб’єктам і гарантії спеціальним суб’єктам; за принципом дії правових норм - матеріальні і процесуальні інформаційно-правові гарантії; у залежності від можливості захисту прав людини на таємницю особистого життя - інформаційно-правові гарантії судового і позасудового захисту таємниці особистого життя людини; за засобами захисту (охорони) таємниці особистого життя людини - організаційно-процедурні і техніко-технологічні інформаційно-правові гарантії;
визначено виключні підстави для розкриття таємниці особистого життя людини (однозначну згоду самої людини; інформаційну потребу правоохоронного органу у зв’язку з кримінальною справою, яка є у його провадженні; інформаційну потребу суду у зв’язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є у його провадженні; здійснення іншої законної діяльності органом державної влади України; встановлення трудових відносин працівника з роботодавцем або відносин членства в об’єднаннях громадян; недієздатність або обмежена цивільна дієздатність людини, якщо розкриття здійснюється з метою захисту її інтересів) та виключні підстави для поширення таємниці особистого життя людини (однозначну згоду самої людини; розшук або встановлення особи злочинця у зв’язку з вчиненням злочину; наявність у такій інформації ознак правопорушення, що підтверджено рішенням суду; публічне оприлюднення відповідної інформації самою людиною);
визначено зміст поняття «публічні особи» - це фізичні особи, обсяг таємниці особистого життя яких звужено, а межі допустимої критики яких розширені у зв’язку з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування чи іншою важливою роллю у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті тощо);
удосконалено:
визначення поняття «таємниця особистого життя людини» - це відомості про людину, а також події та явища, що відбуваються у її житті, які людина бажає зберігати невідомими і розголошення яких завдасть шкоди її інтересам;
визначення поняття «інформаційно-правові гарантії» - це система передбачених нормами інформаційного права умов і заходів, спрямованих на забезпечення реалізації, охорони та захисту учасниками інформаційних відносин своїх прав та свобод;
визначення поняття «інформаційно-правова охорона таємниці особистого життя людини» - комплекс умов і заходів, передбачених інформаційним законодавством, спрямованих на запобігання несанкціонованому (державою або конкретною людиною) розголошенню таємниці особистого життя людини;
принципи гарантування таємниці особистого життя людини в інформаційному праві України, зокрема у частині виокремлення принципів контролю людини за збиранням, використанням та поширенням таємниці її особистого життя; обмеження таємниці особистого життя людини лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини у визначених законом випадках; забезпечення охорони таємниці особистого життя суб’єктом, який обробляє таку інформацію; гарантування захисту права людини на таємницю свого особистого життя; виключних підстав розкриття і поширення таємниці особистого життя людини;
наукові положення щодо розмежування понять «розкриття таємниці особистого життя людини» і «поширення таємниці особистого життя людини», а саме розкриття таємниці особистого життя людини - це надання такої інформації обмеженому колу уповноважених на її отримання осіб, а поширення такої інформації - це надання можливостей для ознайомлення з таємницею особистого життя людини необмеженого кола осіб зокрема і не уповноважених на її отримання;
дістали подальшого розвитку:
визначення поняття «режим доступу до таємниці особистого життя людини» як передбачений правовими нормами та/або людиною порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації про її особисте життя;
наукові положення щодо розмежування конфіденційної інформації про особу і таємниці особистого життя людини як самостійних видів інформації з обмеженим доступом, що відрізняються за рівнем їх цінності. Зокрема, конфіденційна інформація про особу має бути чітко визначеним переліком інформації про особу, обіг якої є обмеженим, при розголошенні якої не завжди наступає шкода інтересам людини; для таємниці особистого життя людини ключовими є дві ознаки: 1) визначення її обсягу за бажанням самої людини; 2) обов’язкове настання шкоди інтересам людини у разі розголошення такої інформації;
твердження про те, що охорона таємниці особистого життя людини спрямовується на постійне недопущення несанкціонованого розкриття або поширення відповідної інформації, а захист таємниці особистого життя людини застосовується у випадках, коли вже допущено порушення права людини на таємницю її особистого життя.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що розроблені науково-теоретичні положення, висновки за результатами дослідження можуть бути використані для формування правових основ обігу інформації про особисте життя людини в Україні. Висновки дисертаційного дослідження пройшли апробацію і схвалені Навчально-науковим інститутом інформаційної безпеки Національної академії Служби безпеки України (акт впровадження №29/4/30-77 від 28 липня 2010 р.), Науково-дослідним центром правової інформатики Національної академії правових наук України (довідка про впровадження №18 від 28 липня 2010 р.).
Практична значущість дослідження полягає у тому, що розроблені в дисертації рекомендації можуть бути використані:
- у нормотворчій діяльності - для удосконалення нормативно-правового регулювання інформаційних відносин, що виникають з приводу таємниці особистого життя людини;
- у правозастосовній діяльності - для підвищення ефективності охорони таємниці особистого життя людини;
- у науково-дослідній сфері - при подальшій науковій розробці проблеми правового регулювання обігу інформації з обмеженим доступом про людину;
- у навчальному процесі - для викладання тем з питань обігу інформації з обмеженим доступом про людину з навчальної дисципліни «Інформаційне право», спецкурсів за магістерськими програмами.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні концептуальні ідеї, теоретичні положення, висновки і рекомендації, які викладено в дисертації, належать авторові.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні й практичні результати виконаної дослідницької роботи оприлюднені в наукових доповідях, повідомленнях на конференціях, зокрема на студентській науковій конференції «130 років Чернівецького університету (Чернівці, 2005 р.); на всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання кодифікації законодавства України» (Київ, 2009); на міжвузівській науково-теоретичній конференції «Права людини та механізм їх забезпечення в Україні» (Київ, 2009); на всеукраїнській науково-практичній конференції «Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії і практики» (Київ, 2010); на всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (Запоріжжя, 2010); на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою держави» (Київ, 2010); на Х Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Політ-2010» (Київ, 2010).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у 13 публікаціях, у тому числі у 6 наукових виданнях, що входять до переліку фахових видань ВАК України, у 7 тезах конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці та науковому обґрунтуванні інформаційно-правових гарантій таємниці особистого життя людини. Реалізовані мета і завдання дослідження дають змогу зробити такі висновки й рекомендації.
1. Усебічний аналіз вітчизняної та світової літератури, нормативно-правових актів, що слугували теоретико-методологічною основою дослідження, свідчить, що питання таємниці особистого життя людини були малодослідженими у юридичній літературі інформаційно-правового спрямування. Увага дослідників переважно спрямовувалась на питання: розкриття правових механізмів недоторканості життя, окремих соціально значимих складових життя людини; дослідження прав людини, пов’язаних з її особистим життям; дослідження цивільно-правової охорони особистого життя; розкриття правових передумов для використання відомостей про особисте життя у різних сферах суспільного життя; визначення меж можливого втручання в ОЖЛ органами державної влади України; дослідження, пов’язані із визначенням змісту і обсягу поняття «таємниця».
Інформаційно-правовим гарантіям прав людини не приділялося належної уваги. Поза увагою дослідників залишилися питання визначення змісту таємниці особистого життя людини, поняття і класифікації інформаційно-правових гарантій таємниці особистого життя людини, принципів гарантування таємниці особистого життя людини в інформаційному праві України, які і обрані основними напрями цього дослідження.
2. Чинне законодавство України та проекти законодавчих актів не містять системності у напрямку регламентації відносин щодо охорони таємниці ОЖЛ. Насамперед, це виражається у використанні понять з різним змістовним наповненням. Тому у дисертації сформульовано понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема, розроблено зміст понять:
«таємниця особистого життя людини» — це відомості про людину, а також події та явища, що відбуваються у її житті, які людина бажає зберігати невідомими і розголошення яких завдасть шкоди її інтересам;
«інформаційно-правові гарантії» — це система передбачених нормами інформаційного права умов і заходів, спрямованих на забезпечення реалізації, охорони та захисту учасниками інформаційних відносин своїх прав та свобод;
«інформаційно-правові гарантії таємниці особистого життя людини» — це система юридично закріплених умов і заходів, спрямованих на визначення порядку збирання, зберігання, використання, поширення, охорони (захисту) відомостей, що становлять таємницю особистого життя людини;
«інформаційно-правова охорона таємниці особистого життя людини» — комплекс умов і заходів, передбачених інформаційним законодавством, спрямованих на запобігання несанкціонованому (державою або конкретною людиною) розголошенню таємниці особистого життя людини;
«режим доступу до таємниці особистого життя людини» —передбачений правовими нормами та/або людиною порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації про її особисте життя.
«публічні особи» — фізичні особи, обсяг таємниці особистого життя яких звужено, а межі допустимої критики яких розширені у зв’язку з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування чи іншою важливою роллю у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті тощо).
Інститут публічних осіб є інститутом саме інформаційного права, оскільки визначає особливості руху інформації про таких осіб. Формування інформаційно-правового інституту публічних осіб здійснюватиметься під впливом антикорупційного законодавства України, оскільки ним встановлюється перелік осіб, що уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, та відомостей про майновий стан, що підлягають оприлюдненню.
Необхідно розмежовувати терміни, які застосовуються у науці інформаційного права та інформаційному законодавстві для позначення суміжних понять. Зокрема про те, що поняття «персональні дані» і «таємниця ОЖЛ» є такими, обсяг яких частково пересікається.
Конфіденційна інформація про особу і таємниця особистого життя людини — це самостійні види інформації з обмеженим доступом, які відрізняються за рівнем їх цінності. Конфіденційна інформація про особу має бути чітко визначеним переліком інформації про особу, обіг якої є обмеженим: відомості про освіту, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, дата і місце народження, майновий стан, інша інформація, що дає можливість ідентифікувати фізичну особу. При розголошенні такої інформації не завжди наступає шкода інтересам людини. Для таємниці ОЖЛ визначальною є дві ознаки: 1) визначення її обсягу за бажанням самої людини; 2) обов’язкове настання шкоди інтересам людини у разі розголошення такої інформації.
Охорона таємниці ОЖЛ спрямовується на постійне недопущення несанкціонованого розкриття або поширення відповідної інформації, а захист таємниці ОЖЛ застосовуються у випадках, коли вже допущено порушення права людини на таємницю її особистого життя.
3. Відносини, які виникають з приводу отримання, обробки, зберігання, поширення таємниці особистого життя людини, є інформаційними. Правові норми, які регулюють такі відносини, мають юридичну однорідність, оскільки стосуються порядку обігу, гарантій захисту таємниці ОЖЛ, об’єднані за стійкими закономірностями і зв’язками, оскільки стосуються особистого життя людини, визначають гарантії захисту такої інформації, встановлюють порядок збирання, зберігання, поширення, знищення такої інформації. Тому доведено, що інститут таємниці ОЖЛ є інститутом інформаційного права України.
В Україні відсутні єдині підходи до регламентації прав та обов’язків суб’єктів, які вступають у інформаційні відносини з приводу обігу таємниці ОЖЛ. На законодавчому рівні та на рівні підзаконних нормативно-правових актів пропонуються різні підходи і механізми для гарантування нерозголошення таємниці ОЖЛ, що не сприяє належній охороні такого виду інформації з обмеженим доступом.
Обґрунтовано твердження про те, що захист інформації про особисте життя людини має формуватися, насамперед, у сфері інформаційного права шляхом закріплення трьох положень:
- віднесення відомостей про особисте життя людини до таємної інформації;
- максимального розширення обсягу таємниці особистого життя людини;
- встановлення інформаційно-правових гарантій нерозголошення таємниці особистого життя людини у процесі діяльності органів державної влади та інших учасників інформаційних відносин.
4. Критеріями для класифікації інформаційно-правових гарантій таємниці ОЖЛ та видами таких гарантій є наступні. За рівнем закріплення гарантій виокремлено національні і міжнародні гарантії; за формою закріплення гарантій — гарантії, закріплені у законах і гарантії, які закріплюються в підзаконних нормативно-правових актах; за змістом — гарантії, якими: 1) визначаються обсяг таємниці особистого життя людини; 2) визначаються права та обов’язки учасників суспільних інформаційних відносин щодо поводження з таємницею особистого життя людини; 3) закріплюються умови для безпечного обігу відповідної таємної інформації; 4) передбачається юридична відповідальність за порушення таємниці ОЖЛ; за сферою дії гарантій — у сфері освіти, у сфері медичного обслуговування, у сфері господарювання, у сфері державної служби, у сфері цивільних правочинів, у сфері сімейного життя тощо; за суб’єктним складом осіб, таємниця особистого життя яких гарантується — гарантії загальним суб’єктам і гарантії спеціальним суб’єктам; за принципом дії правових норм — матеріальні і процесуальні інформаційно-правові гарантії; у залежності від можливості захисту прав людини на таємницю особистого життя — інформаційно-правові гарантії судового і позасудового захисту таємниці особистого життя людини; за засобами захисту (охорони) таємниці ОЖЛ — організаційно-процедурні і техніко-технологічні інформаційно-правові гарантії.
5. Принципами гарантування таємниці особистого життя людини в інформаційному праві України визначено принципи:
контролю людини за збиранням, використанням та поширенням таємниці її особистого життя;
обмеження таємниці особистого життя людини лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини у визначених законом випадках;
забезпечення охорони таємниці особистого життя суб’єктом, який обробляє таку інформацію;
гарантування захисту права людини на таємницю свого особистого життя;
виключних підстав розкриття і поширення таємниці особистого життя людини.
Розкриття таємниці ОЖЛ — це надання такої інформації обмеженому колу уповноважених на її отримання осіб, а поширення інформації — це надання можливостей для ознайомлення з таємницею ОЖЛ не обмеженого кола осіб зокрема і не уповноважених на її отримання.
6. Виключними підставами для розкриття таємниці ОЖЛ визначено:
однозначну згоду самої людини;
інформаційну потребу правоохоронного органу у зв’язку з кримінальною справою, яка є у його провадженні;
інформаційну потребу суду у зв’язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є у його провадженні;
здійснення іншої законної діяльності органом державної влади України;
встановлення трудових відносин працівника з роботодавцем або відносин членства в об’єднаннях громадян;
недієздатність або обмежена цивільна дієздатність людини, якщо розкриття здійснюється з метою захисту її інтересів.
Виключними підставами для поширення таємниці ОЖЛ визначено:
однозначну згоду самої людини;
розшук або встановлення особи злочинця у зв’язку з вчиненням злочину;
наявність у такій інформації ознак правопорушення, що підтверджено рішенням суду;
публічне оприлюднення відповідної інформації самою людиною (в Інтернет — для загального доступу, у ЗМІ).
7. На основі отриманих у дисертації результатів для удосконалення чинного інформаційного законодавства України можна запропонувати такі рекомендації:
доповнити закони, у яких закріплені професійні таємниці, положеннями про те, що адвокатам, банківським і медичним працівникам, нотаріусам та прирівняним до них особам забороняється розголошувати адвокатську, банківську, лікарську і нотаріальну таємницю після завершення здійснення ними професійної діяльності;
змінити формулювання назви і описання складу злочину, передбаченого статтею 182 Кримінального кодексу України: назва — «порушення таємниці особистого життя», а у статті предметом злочину визначати «таємницю особистого життя людини»;
внести зміни до Закону України «Про захист персональних даних», закріпивши розроблений у дисертації перелік порушень законодавства про захист персональних даних, за які настає юридична відповідальність;
затвердити Інструкцію про порядок роботи з відомостями, які становлять таємницю особистого життя людини, проект якої розроблено здобувачем (додаток Б).
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми обігу інформації з обмеженим доступом про особу, а тому засвідчує необхідність її подальшого розроблення за такими найбільш перспективними напрямами як: дослідження правових процедур використання і поширення відомостей про особу засобами масової інформації; розкриття правових механізмів обігу інформації з обмеженим доступом про особу у мережі Інтернет; визначення прав та обов’язків органів державної влади України та органів місцевого самоврядування щодо збирання, використання, захисту, поширення інформації з обмеженим доступом про особу; визначення теоретико-правових основ існування інституту публічних осіб в інформаційному праві України тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Білозьоров Є. В. Правові гарантії прав і свобод людини та громадянина у сфері діяльності міліції: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Білозьоров Євген Вікторович. — К., 2008. — 194 с.
2. Бобрик В. І. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Бобрик Володимир Іванович. — К., 2004. — 207 с.
3. Гуренко М. М. Розвиток політико-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина / Марина Миколаївна Гуренко. —Національна академія внутрішніх справ України. — К. : Логос, 2002. — 252 с.
4. Дем’яненко Ю. І. Кримінальна відповідальність за порушення недоторканості приватного життя : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / Ю. І. Дем’яненко. — Х., 2008. — 20 с.
5. Діхтієвський П. В. Забезпечення особистої безпеки громадян у сфері адміністративно-правового регулювання / Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту. За заг. ред. В.Б.Авер’янова. — К. : Наук. думка, 2007. — С. 237-244.
6. Заворотченко Т. М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини й громадянина в Україні : монографія / Тетяна Миколаївна Заворотченко. — Дн. : Видавництво Дніпропетровського нац. ун-ту, 2007. — 255 с.
7. Магновський І. Й. Гарантії прав і свобод людини та громадянина в праві України (теоретико-правовий аспект): дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Ігор Йосифович Магновський. — К., 2003. — 221 с.
8. Лісогор В. Г. Криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Віталій Григорович Лісогор. — К., 2003. — 217 с.
9. Смолькова И. В. Проблемы охраняемой законом тайны в уголовном процессе: дис. … доктора юрид. наук : 12.00.09 / Ирина Викторовна Смолькова — Иркутск, 1998. — 404 с.
10. Логінова С. М. Адвокатська таємниця : теорія і практика: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.10 / Світлана Миколаївна Логінова. — К., 2002. — 183 с.
11. Гетманцев Д. О. Банківська таємниця : особливості її нормативно-правового регулювання в Україні та в законодавстві зарубіжних країн: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Данило Олександрович Гетманцев. — К., 2003. — 206 с.
12. Малюга Л. В. Особисті немайнові права фізичних осіб в цивільному праві : теоретичні основи та проблеми правового забезпечення: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Людмила Василівна Малюга. — К., 2004. — 202 с.
13. Михайлюк О. А. Проблеми забезпечення конституційних гарантій захисту прав і свобод людини в Україні: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.02 / Олег Анатолійович Михайлюк. — К., 2007. — 202 с.
14. Олефіренко Е. О. Адміністративно-правові гарантії реалізації прав і свобод громадян: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Ельвіра Олексіївна Олефіренко. — Ірпінь, 2005. — 212 с.
15. Пабат О. В. Адміністративно-процесуальні гарантії прав та свобод громадян : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. В. Пабат. — Х., 2008. — 20 с.
16. Лысенков С. Л. Гарантии прав и свобод личности в советском обществе : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / С. Л. Лысенков. — К., 1976. — 23 с.
17. Сивухін В. С. Конституційне право людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя та його забезпечення органами внутрішніх справ України: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.02 / Владислав Сергійович Сивухін. — К., 2007. — 238 с.
18. Рудой К. М. Адаптація адміністративного законодавства України у сфері охорони особистих прав громадян до норм Європейського Союзу: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Катерина Миколаївна Рудой. — Х., 2004. — 214 с.
19. Соловйов А. В. Право людини на життя : цивільно-правові аспекти: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Андрій Володимирович Соловйов. — Л., 2004. — 208 с.
20. Трофименко В. М. Кримінально-процесуальні гарантії особистості в стадії судового розгляду: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Володимир Михайлович Трофименко. — Х., 2000. — 226 с.
21. Француз-Яковець Т. А. Забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02 / Т. А. Француз-Яковець. — О., 2007. — 20с.
22. Ієрусалімова І. О. Механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / І. О. Ієрусалімова. — К., 2006. — 20 с.
23. Пастухов О. М. Авторське право у сфері функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Олександр Миколайович Пастухов. — К., 2002. — 173 с.
24. Ващинець І. І. Цивільно-правова охорона авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Іван Іванович Ващинець. — К., 2006. — 179 с.
25. Орлов С. О. Кримінально-правова охорона інформації в комп’ютерних системах та телекомунікаційних мережах: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Сергій Олександрович Орлов. — Х., 2004. — 213 с.
26. Міжнародно-правові гарантії захисту прав та свобод громадян України / [Бесчастний В. М., Філонов О. В., Субботін В. М., Тітов А. М.]. — К. : Четверта хвиля, 2008. — 220 c.
27. Васьковська В. П. Право людини на безпеку та конституційно-правовий механізм його забезпечення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02 / В. П. Васьковська. — К., 2006. — 20 с.
28. Приватне життя і поліція : концепт. підходи, теорія та практика / [Римаренко Ю. І., Шемшученко Ю. С., Вюртенбергер Томас та ін.] ; Ю. І. Римаренко (відп.ред.) — К. : КНТ, 2006. — 738 с.
29. Олійник В. Конституційне право на свободу та особисту недоторканість : поняття та характерні риси / В. Олійник // Право України. — 2000. — № 12. — С. 33-36.
30. Самотуга А. В. Особисті права і свободи людини у США та їх захист поліцією : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02 / А. В. Самотуга. — О., 2007. — 19 с.
31. Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України : організаційно-правові засади: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 / Ірина Василівна Арістова. — К., 2002. — 476 с.
32. Брижко В. М. Про узгодженість понять у сфері інформаційного права / В. М. Брижко // Правова інформатика. — 2009. — № 1. — С. 39-45.
33. Основи інформаційного права України : [навч. посіб.] / [B. C. Цимбалюк, В. Д. Гавловський, В. В. Гриценко та ін.]; За ред. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного та П. В. Мельника. — К. : Знання, 2004. — 274 с.
34. Касперський І. П. Суспільна значимість як підстава поширення інформації з обмеженим доступом / І. П. Касперський, А. І. Марущак // Право України. — 2006. — №4. — С. 107-110.
35. Костецька Т. А. Право на інформацію в Україні / Т. А. Костецька / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, Вища школа права. — К., 1998. — 39 с.
36. Кузенко Л. В. Інформація як елемент державного управління : загальні засади її класифікації / Л. В. Кузенко // Збірник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. — 2001. — № 11. — С. 216-220.
37. Красноступ Г. М. Організаційно-правові аспекти необхідності реформування сучасного інформаційного законодавства / Г. М. Красноступ // Бизнес и безопасность. — 2005. — № 6/2005. — С. 15.
38. Кохановська О. В. Цивільно-правові проблеми інформаційних відносин в Україні: дис. … доктора юрид. наук : 12.00.03 / Олена Велеонінівна Кохановська. — К., 2006. — 531 с.
39. Організаційно-правові основи захисту інформації з обмеженим доступом (навчальний посібник) / [Стоцький А.Б., Гуз А. М., Марущак А. І. та ін.]; за заг. ред. Сідака В. С. — К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2006. — 232 с.
40. Марущак А. І. Інформаційне право : доступ до інформації : Навчальний посібник. — К. : КНТ, 2007. — 532 с.
41. Наливайко О. І. Теоретико-правові проблеми захисту прав людини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / О. І. Наливайко. — К., 2002. — 18 с.
42. Цимбалюк В. С. Інформація як об’єкт культурного усвідомлення та пізнання / В. С. Цимбалюк // Правова інформатика. — 2004. — № 2. — С. 22-27.
43. Брижко В. М. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права / [В. М. Брижко, В. Д. Гавловський, Р. А. Калюжний та ін.] ; М. Я. Швець (заг.ред.), Р. А. Калюжний (заг.ред.). — Ужгород : ІВА, 2003. — 240 с.
431.Шатковська І. В. Лікарська таємниця як об’єкт правового регулювання / І. В. Шатковська // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — №12. — С. 109-111.
44. Шкарупа В. Застосування положень права щодо формування основ теорії інформаційного права / В. Шкарупа, В. Цимбалюк // Правова інформатика. — 2006. — № 3. — С. 44-51.
45. Брижко В. М. Е-боротьба в інформаційних війнах та інформаційне право : Монографія / В. М. Брижко, М. Я. Швець, B. C. Цимбалюк; за ред. М. Швеця. — К. : НДЦПІ АПрН України, 2007.
46. Інформаційне законодавство України : Науково-практичний коментар / За ред. Ю. С. Шемшученка, І. С. Чижа. — К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. — 232 с.
47. Інформаційне законодавство : Зб. законодавчих актів : У 6 т. / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Держкомтелерадіо України / Ю. С. Шемшученко (заг.ред.), І. С. Чиж (заг.ред.) — К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. — Т. 5 : Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. — 328 с.
48. Інформаційне законодавство : Зб. законодавчих актів : У 6 т. / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Держкомтелерадіо України / Ю. С. Шемшученко (заг.ред.), І. С. Чиж (заг.ред.). — К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. — Т. 3 : Інформаційне законодавство країн СНД та Балтії : Латвія, Литва, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан. — 440 с.
49. Інформаційне законодавство : Зб. законодавчих актів : У 6 т. / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Держкомтелерадіо України / Ю. С. Шемшученко (заг.ред.), І. С. Чиж (заг.ред.) — К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. — Т. 4 : Інформаційне законодавство країн Європи і Азії. — 384 с.
50. Інформаційне законодавство : Збірник законодавчих актів у 6 томах / Ю. С. Шемшученко (заг.ред.), І. С. Чиж (заг.ред.) — Т. 1 : Інформаційне законодавство України. — К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. — 416 с.
51. Бачило И. Л. Свободный доступ к информации и Интернет [Електронний ресурс] / И. Л. Бачило // Режим доступу : http://emag.iis.ru.
52. Теорія держави і права. Академічний курс : Підручник / [Зайчук О. В., Заєць А. П., Журавський В. С. та ін.]; О. В. Зайчук (відп.ред.). — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 685 с.
53. Платон. Собрание сочинений : В 4-х т. — М.; 1993. — Т. 2. — 610 с.
54. Гегель Г. Основи філософії права, або природне право і державознавство / Пер. з нім. — К. : Юніверс, 2000. — 336 с.
55. Руссо Ж.-Ж. Трактаты. — М. : Наука, 1969. — 703 с.
56. Локк Дж. Два трактата о правлении // Сочинения : В 3 т. / АН СССР. Ин-т философии : Пер. с англ. и лат. — М. : Мысль, 1998. — Т. 3.
57. Шевченко Т. Г. І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнє посланіє // Кобзар. — К. : Держ. Вид-во художн. літ-ри, 1954. — 492 с.
58. Кравченко В. В. Конституційне право України : [Навч. посібник] / В. В. Кравченко — К. : Атіка, 2000. — 318 с.
59. Правовые гарантии обеспечения прав человека в современной Украине : материалы Всеукр. науч.-практ. конф. (24 апреля 2008 г.) / И. И. Поляков (ред.) — Симф. : Крымучпедгиз, 2008. — 420 c.
60. Волчинская Е. К. Интернет и право : состояние и перспективы правового регулирования [Електронний ресурс] / Е. К. Волчинская // Режим доступу : www.infolaw.ru/lib/2005-1-internet-and-law.
61. Словарь иностранных слов. — М. : ЮНВЕС, 1995. — 832 с.
62. Новий тлумачний словник української мови : У 4-х т. — К. : Аконіт, 1998. — Т. 2. — 910 с.
63. Александрова З. Е. Словарь синонимов русского языка / Под ред. Л. А. Чешко. — М. : Рус. яз., 1975. — 600 с.
64. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.
65. Лісніча Т. В. Захист особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (право на життя, здоров’я, свободу та особисту недоторканність) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.03 / Т. В. Лісніча. — Х., 2007. — 20 с.
66. Хрипко С. Л. Інформаційне право : [навч.-метод. посібник] / С. Л. Хрипко. — Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005. — 234 с.
67. Міжнародні стандарти забезпечення свободи слова / Збірник публікацій міжнародної організації «Артикль 19». — К. : Міленіум, 2003. — 140 с.
68. Загальна декларація прав людини ООН від 10.12.1948 р. // Офіційний вісник України. — 2008. — № 93. — Ст. 3103.
69. Міжнародний пакт ООН про громадянські і політичні права від 16.12.1966 р. // Док. ООН А/RES/2200 А (XXI).
70. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 р. // Док. ООН А/RES/2200 А (XXI).
71. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 04.11.1950 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 270.
72. Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства від 22 липня 2000 р. // Дипломатический вестник. — 2000. — № 8. — С. 51-56.
73. Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру від 28 січня 1981 року // Збірка договорів Ради Європи. — Київ : Парламентське видавництво, 2000.
74. Додатковий протокол до Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних від 08.11.2001 р.
75. Директива від 15.12.1997 № 97/66/ЄС Європейського Парламенту і Ради «Стосовно обробки персональних даних і захисту права на невтручання в особисте життя в телекомунікаційному секторі» // Офіційний журнал L 024, 30/01/1998 p. 0001 — 0008.
76. Директива від 24.10.1995 № 95/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних» (Переклад здійснено Центром перекладів актів Європейського права при Міністерстві юстиції України) // Офіційний журнал L 281, 23/11/1995 p. 0031 — 0050.
77. Конвенція про взаємодопомогу в кримінальних справах між державами-членами Європейського Союзу від 29.05.2000 р. (Переклад здійснено Центром перекладів актів Європейського права при міністерстві юстиції України) // Офіційний журнал Європейських Співтовариств. — EN C 197/1.
78. Резолюція Ради Європи «Про оперативні запити правоохоронних органів стосовно громадських телекомунікаційних мереж та послуг» (ENFOPOL) від 20 червня 2001 р., Брюссель (Офіційний переклад здійснено Центром перекладів актів Європейського права при Міністерстві юстиції України) // Інформаційне законодавство : Зб. законодавчих актів : У 6 т. — К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. — Т. 5 : Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. — С. 277-286.
79. Рекомендації Ради Європи № R (95) 13 від 11 вересня 1995 року «Про проблеми кримінально-процесуального права, пов’язані з інформаційними технологіями» // Правова інформатика. — 2006. — № 3. — С. 91-93.
80. Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Польща про співробітництво та взаємну допомогу в галузі попередження катастроф, стихійних лих, інших надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків від 19.07.2002 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
81. Модельний закон СНД про недержавну (приватну) охоронну діяльність та недержавну (приватну) розшукову діяльність від 16.06.2003 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
82. Рекомендація № R (99) 5 Комітету Міністрів державам-членам Ради Європи «Про захист недоторканності приватного життя в Інтернеті» [Електронний ресурс] // Режим доступу : http ://www.rada.gov.ua.
83. Правове забезпечення інформаційної діяльності в Україні / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка, І. С. Чижа. — К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. — 384 с.
84. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
85. Указ Президента України від 08.07.2009 р. № 514/2009 «Про Доктрину інформаційної безпеки України» // Офіційний вісник України. — 2009. — № 52. — Ст. 1783.
86. Закон України «Про Державний реєстр виборців» від 22 лютого 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 20. — Ст. 282.
87. Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів» від 22 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 2. — Ст. 10.
88. Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. № 1893 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 48. — Ст. 31.
89. Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. —1994. — № 16. — Ст.93.
90. Указ Президента України від 23 квітня 2008 року № 377/2008 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 березня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України» // Офіційний вісник Президента України. — 2008. — № 18. — Ст. 570.
91. Кримінально-процесуальний Кодекс України від 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1961. — № 2. — Ст. 15.
92. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 р. № 711-р «Про схвалення Концепції розвитку Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування» // Офіційний вісник України. — 2009. — № 48. — Ст. 1628.
93. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.1997 р. № 1471 «Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки для надання фізичним особам допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання» // Офіційний вісник України. — 1997. — № 52. — Ст. 146.
94. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 12. — Ст. 81.
95. Закон України «Про видавничу справу» від 5 червня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 32. — Ст. 206.
96. Наказ Державної судової адміністрації України від 18.03.2004 р. № 32/04 «Про затвердження форми картки на особу, стосовно якої судом розглянуто кримінальну справу, та Інструкції щодо її заповнення // Офіційний вісник України. —2004. — № 14. — Ст. 992.
97. Наказ МВС України, ДПА України від 19.06.2003 р. № 647/303 «Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України та Державної податкової адміністрації України при перевірці достовірності ідентифікаційного номера фізичної особи, яка звернулася за оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон» // Офіційний вісник України. — 2003. — № 28. — Ст. 1394.
98. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. — 2006 — № 30. — Ст. 260.
99. Методичні рекомендації Мін’юсту України для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 21.11.2000 р. № 40 // Збірник нормативно-правових актів та методичних рекомендацій. — К. : Видавничий дім, 2001.
100. Рішення Європейського суду з прав людини від 15.09.2001, Справа Лабіта проти Італії // Юридичний вісник України. — № 37. — 15-21.09.2001.
101. Гелич Ю. О. Про поняття «інформаційно-правових гарантій таємниці особистого життя людини» / Ю. О. Гелич // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 2 (170) — С. 27-30.
102. Гелич Ю. О. Інформаційно-правова сутність таємниці особистого життя людини / Ю. О. Гелич // Актуальні питання кодифікації законодавства України / За заг. ред. В. О. Зайчука. — Вип. 1. — К. : Ін-тут законодавства Верховної Ради України, 2009. — С. 153-156.
103. Гелич Ю. О. Інформаційно-правова сутність таємниці особистого життя людини / Ю. О. Гелич // Тенденції та пріоритети реформування законодавства України : Матер. Всеукр. наук.-практ. конф., 13 березня 2010 р. — Запоріжжя : Запорізька міська громадська організація «Істина», 2010. — Ч.2. — С. 45-47.
104. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Офіційний вісник України. — 2001. — № 21. — Ст. 920.
105. Рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року № 5-зп (справа К. Г. Устименка) у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію» та статті 12 Закону України «Про прокуратуру» // Офіційний Вісник України. — 1997. — № 46.
106. Закон України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року // Голос України. — 2006. — № 7. — 14.01.2006 р.
107. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25 грудня 1992 року № 12 [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
108. Кормич Б. А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : 12.00.07 / Б. А. Кормич. — Харків, 2004. — 41 с.
109. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» // Вісник Верховного суду України. — 2009. — № 3. — Ст. 7.
110. Павловська Н. Відшкодування моральної шкоди при посяганні на недоторканість особистого життя / Н. Павловська // Право України. — 2001. — № 3. — С. 45-46.
111. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №4.
112. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5-6. — Ст. 30.
113. Постанова Національного банку України від 14.07.2006 р. № 267 «Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці» // Офіційний вісник України. — 2006. — № 32. — Ст. 2330.
114. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №9. — ст.62.
115. Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №39. — Ст. 383.
116. Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 32. — Ст. 421.
117. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 23. — Ст. 161.
118. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — Ст. 793.
119. Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 39. — Ст. 181.
120. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 року (в редакції Закону від 12 січня 2006 р. № 3317-IV) // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 18. — Ст. 155.
121. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року (зі змінами) // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 8376/1999.
122. Основи законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 21. — Ст. 294.
123. Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» від 24 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 15. — Ст. 86.
124. Закон України «Про кінематографію» від 13 січня 1998 року // Відомості Верховної Ради, 1998. — № 22. — Ст. 114.
125. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №29. — Ст. 137.
126. Указ Президента України № 928 від 31 липня 2000 року «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» // Офіційний Вісник України. — 2000. — №31 від 18.08.2000 р.
127. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України до проекту Закону України «Про захист персональних даних», зареєстрованого Верховною Радою України від 25 березня 2008 р. № 2273 [Електронний ресурс] // Режим доступу : http ://www.rada.gov.ua.
128. Закон України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року [Електронний ресурс] // Режим доступу : http ://www.rada.gov.ua.
129. Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 34. — Ст. 451.
130. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 1. — Ст. 1.
131. Хахановський В. Структура та завдання навчальної дисципліни «Інформаційне право» / В. Хахановський // Правова інформатика. — 2006. — № 3. — С. 52-56.
132. Баранов О. Інститути інформаційного права / О. Баранов // Правова інформатика. — 2006. — № 3. — С. 37-43.
133. Коробцова Н. В. Цивільно-правова охорона таємниць особистого життя людини / Н. В. Коробцова . — Х. : ВД «ІНЖЕК», 2005. — 152 с.
134. Герасименко Є. С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / Є. С. Герасименко. — К., 2000. — 21 с.
135. Желіховський В. М. Правові засади електронної комерції в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / В. М. Желіховський. — К., 2007. — 20 с.
136. Давиденко Л. М. Забезпечення прав і свобод громадян при здійсненні митних процедур (організаційно-правові аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / Л. М. Давиденко. — Ірпінь, 2007. — 20 с.
137. Грибок І. О. Оскарження рішень органів виконавчої влади в адміністративному порядку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / І. О. Грибок. — К., 2006. — 19 с.
138. Дихтиевский П. В. Административно-правовое принуждение в механизме обеспечения личной безопасности : автореф. дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.14 / П. В. Д