ІНСТИТУТ ПІДСУДНОСТІ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Ватаманюк Руслан Васильович

УДК 347.998.85+342.9

ІНСТИТУТ ПІДСУДНОСТІ
В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Назар Юрій Степанович, кандидат юридичних наук, доцент

Львів
2011

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………….. 3
Розділ 1. Загальна характеристика інституту підсудності в адміністративному судочинстві України……………………….
9
1.1. Поняття та значення інституту підсудності справ адміністративним судам.…................................................................
9
1.2. Види підсудності в адміністративному судочинстві………..……. 25
1.3. Одноособова та колегіальна підсудність адміністративних справ 43
1.4. Повернення позовної заяви та передача адміністративної справи іншому суду на підставі норм інституту підсудності…………….
61
Висновки до першого розділу…...………………………................ 80
Розділ 2. Предметна підсудність справ адміністративним судам……… 85
2.1. Предметна підсудність справ місцевим загальним судам як адміністративним судам…………………………………………….
85
2.2. Предметна підсудність справ окружним та апеляційним адміністративним судам……………………………………………
102
2.3. Предметна підсудність справ Вищому адміністративному суду України……………………………………………………………….
117
Висновки до другого розділу….……………………………............ 131
Розділ 3. Територіальна та інстанційна підсудність справ адміністративним судам…………………………………………..
134
3.1. Територіальна підсудність справ адміністративним судам……… 134
3.2. Інстанційна підсудність справ адміністративним судам………… 149
Висновки до третього розділу…………………………………….. 168
Висновки…………………………………………………………...
Додатки…………………………………………………………...... 171
177
Список використаних джерел………………………………....... 187

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України проголосила права та свободи людини найвищою соціальною цінністю, а на державу поклала обов’язок їх забезпечувати та захищати. Важлива роль у справі захисту прав, свобод та законних інтересів осіб у сфері державного управління та місцевого самоврядування відводиться адміністративним судам, бо саме на них покладається розгляд і вирішення адміністративних спорів, де однією стороною, як правило, виступає особа (фізична або юридична), а іншою – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб’єкти публічної влади. За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.
Одним із основних завдань подальшого розвитку правосуддя держава проголосила створення системи судочинства, яка функціонувала б на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечувала кожному право на справедливий судовий розгляд неупередженим судом. Справедливе судочинство та ефективний захист прав і свобод людини можливі лише за наявності належного процесуального законодавства.
Проблематика процесуальних аспектів адміністративного судочинства в Україні мало досліджена, оскільки сучасні наукові праці в основному спрямовані на аналіз організаційно-правових засад функціонування адміністративних судів в Україні, захист такими судами прав громадян. Аналіз судової практики свідчить про існування процесуальних проблем розгляду адміністративних справ: відкриття провадження у справі з порушенням предметної, територіальної чи колегіальної підсудності; спірність норм, що визначають окремі види підсудності; необґрунтоване повернення позовної заяви позивачеві на підставі норм інституту підсудності тощо. Показовою є статистика Вищого адміністративного суду України (далі – ВАС України). У 2010 році на розгляді суддів ВАС України перебувало 535 заяв, з яких 243 позовні заяви, або 45% позовних заяв, що надійшли до суду, повернуто. З них 83 позовні заяви, або кожна третя, повернута у зв’язку з непідсудністю ВАС України. Недостатня теоретична розробка питань реалізації правил про підсудність справ адміністративним судам, наявність процесуальних проблем щодо порядку повернення позовної заяви та передачі адміністративної справи іншому суду на підставі норм інституту підсудності, необхідність проведення комплексного дослідження проблем законодавчого регулювання підсудності адміністративних справ стали підставою для обрання цієї теми дослідження.
Окремі аспекти інституту підсудності справ адміністративним судам були предметом дослідження В.Б. Авер’янова, А.В. Баб’яка, В.М. Бевзенка, І.Л. Бородіна, В.Д. Бринцева, В.В. Гордєєва, І.Б. Коліушка, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко, Р.О. Куйбіди, В.К. Матвійчука, Д.Д. Луспеника, Ю.С. Назара, С.В. Оверчука, А.П. Огородника, А.Ю. Осадчого, О.І. Остапенка, тО.Н. Панченка, О.М. Пасенюка, В.Г. Перепелюка, А.В. Руденка, О.А. Сергейчука, В.С. Стефанюка, С.Г. Стеценка, І.О. Хара, Х.П. Ярмакі та інших учених, які представляють різні галузі правової науки. Однак комплексного дослідження норм інституту підсудності в адміністративному судочинстві України здійснено не було.
Зв’язок з науковими програмами, планами та темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ та у контексті наукових досліджень за напрямом «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853).
Мета і завдання дослідження. Мета наукового пошуку полягає у тому, щоб на основі комплексного вивчення та аналізу теоретичних положень, нормативно-правового регулювання та сучасної практики застосування правил про підсудність адміністративних справ розробити рекомендації щодо удосконалення змісту норм інституту підсудності в адміністративному судочинстві України.
Відповідно до мети було поставлено такі завдання:
- з’ясувати поняття та значення інституту підсудності в адміністративному судочинстві України;
- здійснити класифікацію підсудності справ адміністративним судам;
- визначити зміст і процесуальні особливості одноособової та колегіальної підсудності в адміністративному судочинстві;
- охарактеризувати процесуальний порядок повернення позовної заяви та передачі адміністративної справи іншому суду на підставі норм інституту підсудності;
- з’ясувати правові наслідки недотримання правил підсудності справ адміністративним судам;
- розкрити зміст, значення та критерії розмежування предметної підсудності адміністративних справ місцевим загальним судам (як адміністративним судам), окружним, апеляційним адміністративним судам та ВАС України;
- охарактеризувати територіальну підсудність справ адміністративним судам;
- розглянути особливості інстанційної підсудності справ адміністративним судам;
- розробити пропозиції, спрямовані на вдосконалення норм інституту підсудності в адміністративному судочинстві України.
Об’єктом дослідження є нормативно-правова структура інституту підсудності в адміністративному судочинстві України та сукупність суспільних відносин, які виникають у зв’язку із застосуванням норм цього інституту.
Предметом дослідження обрано інститут підсудності в адміністративному судочинстві України.
Методи дослідження. У процесі дослідження було використано загальнонаукові та спеціальні методи. Зокрема, використання історико-правового методу сприяло дослідженню процесів становлення та розвитку одноособової та колегіальної підсудності адміністративних справ (підрозділ 1.3). За допомогою логіко-семантичного і системно-функціонального методів визначено поняття, значення та місце інституту підсудності в адміністративному судочинстві України (підрозділ 1.1.), а застосування формально-юридичного методу сприяло розкриттю змісту окремих видів підсудності (підрозділи 1.3., 2.1., 2.2., 2.3., 3.1., 3.2.). Статистичний метод використовувався для виявлення недоліків діяльності адміністративних судів щодо застосування норм інституту підсудності (підрозділ 1.4.). Метод моделювання був застосований у формулюванні пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення норм Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), на підставі яких визначається підсудність справи (підрозділи 1.4., 2.1., 2.2., 2.3., 3.1., висновки).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням інституту підсудності в адміністративному судочинстві. Відповідно до такого підходу отримано результати, що характеризуються науковою новизною і дозволяють сформулювати нові положення і висновки. У пропонованій роботі:
уперше:
- подано авторське визначення поняття «підсудність справ адміністративним судам»;
- на теоретичному рівні доведено необхідність включення до інституту підсудності норм, що визначають склад адміністративного суду;
- обґрунтовано необхідність в ухвалі про повернення позовної заяви роз’яснити позивачеві питання щодо підсудності адміністративної справи;
- запропоновано в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі вирішувати питання про передачу справи за підсудністю іншому адміністративному суду у випадку зазначення у позовній заяві стороною суд (суддю), до якого подана позовна заява;
удосконалено:
- теоретичні підходи щодо значення інституту підсудності у системі норм адміністративного судочинства України;
- існуючу класифікацію видів підсудності справ адміністративним судам;
- критерії розмежування предметної підсудності адміністративних справ;
- поділ територіальної підсудності адміністративних справ на види;
набули подальшого розвитку:
- підходи щодо правових наслідків недотримання правил підсудності в адміністративному судочинстві;
- пропозиції щодо недоцільності наділення апеляційних адміністративних судів повноваженнями першої інстанції;
- наукові підходи щодо реформування системи інстанційної підсудності адміністративних справ;
- пропозиції, спрямовані на вдосконалення норм інституту підсудності в адміністративному судочинстві України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їхнього використання у:
- науково-дослідній сфері – для подальшої розробки проблематики застосування правил підсудності адміністративних справ;
- правотворчій діяльності – результати дослідження сприятимуть удосконаленню норм інституту підсудності в адміністративному судочинстві;
- правозастосовній діяльності – одержані результати можуть бути використані для покращення діяльності суддів щодо застосування правил про підсудність адміністративних справ;
- навчальному процесі – положення дисертації можуть бути використані для викладання навчальних дисциплін «Провадження в адміністративному судочинстві» та «Складання процесуальних документів з адміністративних справ» (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича від 20 жовтня 2010 року);
- у системі проведення занять з суддями адміністративних судів (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльність Чернівецького окружного адміністративно суду від 11 листопада 2010 року).
Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації і виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать також співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовувалися. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, визначено в списку публікацій окремо.
Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ та отримали позитивну оцінку, а також на: всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми адміністративного права та адміністративної діяльності» (м. Донецьк, 10 грудня 2010 р.); науковій конференції «Економічна безпека і право: проблеми та шляхи вирішення» (м. Львів, 25 лютого 2011 р.); науково-звітній конференції «Загальні проблеми правотворення в Україні» (м. Львів, 26 березня 2010 р.); науково-практичній конференції «Проблеми застосування інформаційних технологій, спеціальних технічних засобів у діяльності ОВС, навчальному процесі, взаємодії з іншими службами» (м. Львів, 24 грудня 2010 р.); науково-практичному семінарі «Проблеми забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарювання підрозділами ДСБЕЗ» (м. Львів, 26 листопада 2010 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження висвітлено у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях та у методичних рекомендаціях суддям щодо застосування норм підсудності в адміністративному судочинстві України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, пов’язане з характеристикою норм інституту підсудності в адміністративному судочинстві України. До основних результатів дослідження належать такі:
1. Визначено, що підсудність справ адміністративним судам – це інститут адміністративно-процесуального права, норми якого залежно від сукупності ознак і властивостей адміністративної справи, компетенції суду та інших критеріїв визначають, в якому адміністративному суді і в якому складі цього суду вона повинна розглядатися у першій, апеляційній чи касаційній інстанції. За допомогою норм інституту підсудності реалізовується право особи на «законного суддю», окремі завдання та принципи адміністративного судочинства, а також розмежовуються повноваження між окремими ланками судової системи і між адміністративними судами однієї ланки щодо розгляду адміністративних справ.
2. У процесі дослідження підтверджено, що поділ підсудності на види доцільно здійснювати, базуючись на нормах КАС України і з урахуванням особливостей судоустрою України, сучасної процесуальної правової доктрини та ознак адміністративної справи. На законодавчому рівні підсудність поділена на предметну, територіальну та інстанційну. Крім того, доцільно виділити також загальну, спеціальну, виключну, альтернативну, одноособову, колегіальну підсудність в адміністративному судочинстві та підсудність за зв’язком справ. Договірна підсудність в адміністративно-процесуальному законодавстві не передбачена.
3. Тлумачення Європейським судом з прав людини статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та імплементовані в українське законодавство на цій основі норми, що регулюють право на «законного суддю», передбачають, що визначити підсудність справи – це визначити підсудність справи одночасно конкретному суду та його складу. У зв’язку з цим сучасний інституту підсудності в адміністративному судочинстві України підлягає доповненню нормами, що визначають склад суду при розгляді конкретної справи. Таке доповнення зумовлює поділ підсудності адміністративних справ на одноособову і колегіальну залежно від складу суду. Зважаючи на краще забезпечення незалежності суду і фаховості вирішення справи в колегіальному складі суду, а також економність і оперативність при одноособовому розгляді, в українському законодавстві передбачено поєднання цих форм підсудності при вирішенні адміністративних справ у першій інстанції.
4. З’ясовано, що на законодавчому рівні не встановлено вимоги щодо необхідності зазначення в ухвалі про повернення позовної заяви адміністративний суд, якому підсудна справа за цією позовною заявою, що ускладнює реалізацію права позивача на звернення до компетентного суду. Доцільно встановити обов’язок суду роз’яснити позивачеві питання щодо підсудності справи, доповнивши статтю 108 КАС України частиною 4 (чинні частини 4, 5 та 6 вважати відповідно частинами 5, 6 та 7) такого змісту: «У разі повернення позовної заяви з підстав, передбачених пунктом 6 частини 3 цієї статті, суд в ухвалі повинен роз’яснити позивачеві, до підсудності якого адміністративного суду віднесено розгляд такої справи».
5. Аналітично доведено, що в окружному адміністративному суді застосовується презумпція підсудності справи одноособовому складу суду, оскільки при реєстрації позовної заяви автоматизованою системою документообігу визначається одноособовий склад суду (суддя). Однак, суддя може виявити підстави для колегіального розгляду (ч. 1 ст. 24 КАС України), або отримає клопотання позивача про такий розгляд, або вирішить, що зазначена справа є особливої складності та потребує колегіального розгляду (ч. 2 ст. 24 КАС України). У такій ситуації справа стає підсудною колегіальному складу суду. При виникненні зазначених обставин доцільно за письмовим розпорядженням голови суду (особи, яка виконує його обов’язки) призначити повторний автоматичний розподіл справи для визначення складу колегії судів. За загальним правилом повторний розподіл справи здійснюється без урахування судді, якому було розподілено справу для одноособового розгляду. Однак у ситуації, коли справа стає підсудною колегіальному складу суду, доцільно закріпити на нормативно-правовому рівні положення, відповідно до якого вважати суддю, якому було розподілено справу для одноособового розгляду, – головуючим суддею, інші ж члени колегії визначаються автоматизованою системою документообігу на загальних підставах.
6. Встановлено, що з метою економії процесуальних засобів, часу та оперативної реалізації позивачами свого права на судовий захист доцільно закріпити право суду в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі вирішувати питання про передачу справи іншому адміністративному суду у випадку зазначення у позовній заяві стороною суд (суддю), до якого подана позовна заява. Для цього необхідно доповнити ч. 4 ст. 22 КАС України таким реченням: «У випадку передачі адміністративної справи на підставі частини другої цієї статті суд (суддя) може вирішити питання про передачу адміністративної справи в ухвалі про відкриття провадження у справі без виклику осіб, які беруть участь у справі». Якщо ж належною стороною спору суд (суддя), який отримав позовну заяву, стане під час розгляду справи чи підготовчого провадження, то повинна бути винесена окрема ухвала про передачу адміністративної справи до іншого адміністративного суду.
7. З’ясовано, що відповідно до судової практики, яка отримала своє закріплення в роз’ясненнях ВАС України, у разі недотримання правил предметної підсудності адміністративну справу необхідно передати до належного суду, а щодо територіальної – лише за умови, якщо недотримання правил було виявлено після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду справи. Якщо недотримання правил територіальної підсудності виявлено вже під час судового розгляду, то суд повинен завершити розгляд справи та ухвалити судове рішення по суті спору. Після внесення у 2010 році змін до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 22 КАС України суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно, а ні від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, ні від того, з порушенням предметної чи територіальної підсудності відкрито провадження в адміністративній справі. Тому необхідно внести відповідні зміни до роз’яснень Вищого адміністративного суду України, згідно з якими порушення правил і предметної, і територіальної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій зі скеруванням справи на новий розгляд до належного суду.
8. Підтверджено, що розмежування компетенції адміністративних судів щодо розгляду адміністративної справи в першій інстанції слід вважати основним призначенням предметної підсудності. Зміст такого розмежування складає припис, відповідно до якого місцеві адміністративні суди (суди нижчої судової ланки) розглядають усі справи, крім тих, що за КАС України підсудні вищим судам. Предмет адміністративного спору та суб’єктний склад такого спору доцільно вважати основними (загальними) критеріями розмежування предметної підсудності адміністративних справ. З міркувань суспільно-політичної доцільності національне законодавство передбачає віднесення певної категорії справ (виборчі спори, позови про примусове відчуження земельної ділянки тощо) до предметної підсудності окремих адміністративних судів. Такий критерій розподілу справ за предметною ознакою є винятковим.
9. Доведено, що у зв’язку з відсутністю у ст. 18 та ст. 20 КАС України розподілу за предметною ознакою підсудності справ апеляційним адміністративним судам та недоцільністю наділяти зазначені суди повноваженнями щодо розгляду справ у першій інстанції необхідно внести до КАС України такі зміни: ч. 3 ст. 172 КАС України викласти у такій редакції: «Рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії оскаржуються до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ»; ч. 7 ст. 176 КАС України викласти у такій редакції: «Дії кандидатів на пост Президента України оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Дії довірених осіб кандидатів на пост Президента України оскаржуються до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ»; ч. 2 ст. 183-1 КАС України викласти у такій редакції: «Адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються окружним адміністративним судом за місцем розташування нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню».
10. На основі аналізу законодавства та судової практики констатовано, що основною ознакою, яка визначає територіальну підсудність справ, є місцезнаходження однієї зі сторін адміністративного спору. Зважаючи на передбачені ст.ст. 19, 53 КАС України винятки із загальної територіальної підсудності, що передбачають застосування особливих правил до окремих видів адміністративних справ (справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи), окремих суб’єктів (оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України) чи враховують місце подання позовної заяви (треті особи, які заявляють самостійні вимоги, шляхом пред’явлення адміністративного позову до сторін за місцем розгляду справи можуть вступити у справу), видами спеціальної територіальної підсудності слід вважати альтернативну, виключну та підсудність за зв’язком справ. Альтернативна підсудність надає сторонам пільги при виборі суду, а виключна підсудність та підсудність за зв’язком справ дозволяє створити для суду та учасників справи найбільш сприятливі умови щодо вирішення адміністративної справи.
11. У процесі дисертаційного дослідження підтверджено, що реформування інстанційної підсудності адміністративних справ передбачає створення такої системи судових інстанцій, при якій учасникам судочинства будуть забезпечуватися рівні права на оскарження судових рішень (кожен суд має виконувати функції лише однієї інстанції). Зважаючи на позитивні форми діяльності ВАС України та досвід зарубіжних країн, доцільно залишити змішану систему інстанційної підсудності адміністративних справ, відповідно до якої ВАС України виступає як суд касаційної, а в окремих випадках – першої інстанції. Наділення ж повноваженнями першої інстанції апеляційних адміністративних судів, і відповідно повноваженнями апеляційної інстанції ВАС України вважаємо недоцільним та таким, що порушує принцип інстанційності реформування системи адміністративного судочинства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сергейчук О. Адміністративна юстиція в аспекті забезпечення законності в державному управлінні / О. Сергейчук // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. – №3. – С. 30-44.
2. Руденко А.В. Адміністративне судочинство: становлення та здійснення: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / А.В. Руденко. – Харків, 2005. – 209 с.
3. Івашинюта В.О. Адміністративна юстиція в Україні: проблеми та перспективи // Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності: Матеріали підсумкової наукової конференції курсантів та студентів / В.О. Івашинюта. – Харків: Вид-во Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 2008. – С. 69-70.
4. Панченко О. Проблемні питання підсудності адміністративних справ / О. Панченко // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. – №4. – С. 9-21.
5. Осадчий А.Ю. Інститут підсудності в адміністративному судочинстві / А.Ю. Осадчий // Актуальні проблеми держави і права. – 2007. – № 43. – С. 90-94.
6. Небрат О.О. Деякі проблеми забезпечення прав і свобод громадян при здійсненні адміністративного судочинства в Україні / О.О. Небрат // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 41. – С. 256-261.
7. Сергейчук О. Проблеми вдосконалення законодавчих основ захисту прав людини і громадянина органами адміністративної юстиції / О. Сергейчук // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. – №2. – С. 31-42.
8. Відбувся Перший українсько-німецький колоквіум з питань адміністративного процесуального права // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. – №1. – С. 89-90.
9. Семінар голів апеляційних судів України з питань організації діяльності апеляційних судів [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: // oda.arbitr.gov.ua/news/page.php?court_id=13&archive=0&news_id=1558
10. Андрійцьо В. Особливості провадження адміністративних справ, пов’язаних із порушенням виборчого процесу / В. Андрійцьо // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. – №1. – С. 27-32.
11. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад і голов. ред. В.Т. Бусел. – К. – Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – С. 783.
12. Лесницкая Л.Ф. Подсудность / Л.Ф. Лесницкая, П.А. Лупинская // Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред. А.Я.Сухарев. – 2-е изд., доп. – М.: Сов. энциклопедия, 1987. – С. 328-329.
13. Тихомирова Л.В. Юридическая энциклопедия / Л.В. Тихомирова, М.Ю. Тихомиров / Под ред. М.Ю. Тихомирова. – М.: 1998. – С. 326.
14. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998. Т.4: Н-П. – 2002. – С. 553.
15. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України // Автори-упорядники І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда – К.: Факт, 2003. – 146 с.
16. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса / М.С. Строгович. – М.: Изд. Акад. наук СССР, 1958. – 704 с.
17. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України: Підручник. 2-ге вид., перероб і доп. / М.М.Михеєнко, В.Т.Нор, В.М.Шибіко. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
18. Руденко Т.Е. Уголовный процесс // Учеб. пособие / Т.Е.Руденко. – М.: Изд-во «НОРМА», 2005. – 287 с.
19. Гусев Л.Н. Подсудность уголовных дел / Л.Н.Гусев. – М.: Госюриздат, 1955. – 111с.
20. Про внесення змін до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України щодо предметної підсудності адміністративних справ місцевим загальним судам як адміністративним судам: Закон України від 25 грудня 2008 року // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 19. – Ст. 262.
21. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами: Закон України від 18 лютого 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 19. – Ст. 154.
22. Про судоустрій та статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року // Офіційний вісник України. – 2010. – № 55/1. – Ст. 1900.
23. Цивільний процес: навчальний посібник / А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін. / За ред. Ю.В. Білоусова. – К.: Прецедент, 2005. – 172 с.
24. Гражданский процесс: Учебник / Под ред. М.К. Треушникова. – М.: Новий Юрист, 1998. – 512 с.
25. Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. Вид 2-ге, переоб. та доп. / М.Й. Штефан. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 696 с.
26. Стефанюк В.С. Судовий адміністративний процес: Монографія / В.С. Стефанюк. – Харків: Фірма «Консум», 2003. – 464 с.
27. Адміністративне судочинство: Підручник / За заг. ред. Т.О. Коломоєць. – К.: Істина, 2009. – 256 с.
28. Кодекс адміністративного судочинства України: наук.-практ. комент. / Н.О. Армаш, О.М. Бандурка, А.В. Басов [та ін.]; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. А.Т. Комзюка. – К.: Прецедент; Істина, 2008. – 823 с.
29. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України. В 2-х тт. Том 1 / За заг. ред. В.К. Матвійчука / Матвійчук В.К., Хар І.О. – К.: КНТ, 2007. – 788 с.
30. Куйбіда Р.О. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи: Монографія / Р.О. Куйбіда. – К.: Атіка, 2004. – 288 с.
31. Оверчук С.В. Поняття та види підсудності в кримінальному процесі України: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / С.В. Оверчук. – К., 2005. – 243 с.
32. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-прак¬тичний коментар. За загальною редакцією В.Т.Маляренка, В.Г.Гончаренка. – К.: «ФОРУМ», 2003. – 944 с.
33. Рыжаков А.П. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации. – 3-е изд., изм. и доп. / А.П. Рыжаков. – М.: Изд-во НОРМА, 2003. – 1040 с.
34. Кузнецова Е.В. Институт подсудности в гражданском процессуальном праве Российской Федерации: автореф. дисс. на соискание учён. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.15 «Гражданский процесс; арбитражный процесс» / Е.В.Кузнецова. – Москва, 2004. – 19 c.
35. Уголовный процесс: Учебник / Под ред. И.Л. Петрухина. – М.: Проспект, 2001. – 520 с.
36. Шило О.Г. Проблеми правового забезпечення права на суд, встановлений законом, в кримінальному процесі України / О.Г.Шило // Питання боротьби із злочинністю. – 2008. – №16. – С. 201–208.
37. Щодо застосування пункту 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України: Лист Вищого адміністративного суду України від 4 березня 2009 року № 287/13/13-09 // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
38. Оверчук С.В. Поняття та види підсудності в кримінальному процесі України: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / С.В. Оверчук. – К., 2005. – 19 с.
39. Конституции государств Европы. В 3 т. Т. 1 / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 810 с.
40. Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів: Указ Президента України від 16 листопада 2004 року № 1417/2004 // Урядовий кур’єр вiд 24 листопада 2004 року. – № 224.
41. Штогун С. Адміністративне судочинство: перші кроки – перші проблеми / С. Штогун // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.yurincom.kiev.ua/main/uvu-publ-details.php?lang=ua&Parameter=PB-3d5d61f.
42. Назар Ю.С. Альтернативна предметна підсудність адміністративних справ / Ю.С. Назар // Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави: матеріали науково-звітної конференції. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009. – С. 172-176.
43. Сірий М.І. Процесуальні гарантії / М.І.Сірий, Г.А. Кравчук // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998. Т.5: П–С. – 2003. – С. 188.
44. Веліканов С.В. Класифікація слідчих ситуацій у криміналістичній методиці: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12. 00. 09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / С.В. Веліканов. – Харків, 2002. – 218 с.
45. Кириллов В.И. Логика: Ученик / В.И.Кириллов, А.А. Старченко. – М.: Высш. шк., 1982. – 262 с.
46. Затираха І.О. Критерії визначення підсудності адміністративних справ: проблемні аспекти / І.О. Затираха // Митна справа. – 2010. – №1 (67), частина 2. – С. 113-118.
47. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник / Н.И. Кондаков. – М.: Наука, 1975. – 720 с.
48. Кравчук В.М. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України / В.М. Кравчук, О.І. Угриновська. – К.: Істина, 2006. – 944 с.
49. Колпаков В.К. Підсудність в адміністративному судочинстві: критерії визначення і розмежування: Методичні рекомендації / В.К. Колпаков, А.П. Огородник, Р.В. Ватаманюк, В.В. Гордєєв. – Чернівці, 2011. – 128 с.
50. Вовк П.В. Захист прав, свобод та інтересів громадян в адміністративних судах першої інстанції: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / П.В. Вовк. – Одеса, 2009. – 18 с.
51. Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. С.В. Ківалова, О.І. Харитонової. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2005. – 552 с.
52. Про державну ре¬єстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31-32. – Ст. 263.
53. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства: В 2 т. / И.Я. Фойницкий. – СПб., Альфа, 1996. – Т.2. – 608 с.
54. Довкевич Б. Конспект по уголовному процессу / Б. Довкевич. – К., 1895. – 251 с.
55. Михеєнко М.М. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України / М.М. Михеєнко, В.П. Шибіко, А.Я. Дубинський / Відп ред.: В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 624 с.
56. Кузьменко О.В. Адміністративна юстиція в Україні: Навч. пос. / О.В. Кузьменко. – К.: Атіка, 2007. – 157 с.
57. Потапенко С.В. Деякі питання реалізації принципу диспозитивності в адміністративному суді першої інстанції / С.В. Потапенко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 2 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VKhnuvs/2010_49/49/16.pdf
58. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права: навч. посіб. / В. Б. Авер’янов, Н. В. Александрова, О. А. Банчук; за заг. ред. Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна. – К.: Старий світ, 2006. – 435 с.
59. Тертишніков В.І. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-прак¬тичний коментар / В.І. Тертишніков. – Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2007. – 576 с.
60. Цивiльний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.В. Комарова. – Харкiв: Одiссей, 2001. – 807 с.
61. Блажівська Н. Щодо деяких аспектів права на справедливий суд у контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини / Н. Блажівська // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2010. – №3. – С. 47-52.
62. Базов В. Право на справедливий судовий захист у контексті положень Загальної декларації прав людини (до 60-річчя прийняття Загальної декларації прав людини) / В. Базов // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. – №4. – С. 69-75.
63. Про ратифіка¬цію Конвенції про захист прав людини і ос¬новоположних свобод 1950 року, Першого протоколу і протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
64. Про судову практику розгляду спорів щодо статусу бі¬женця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов’яза¬них із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні: постанова Пленуму Вищого адмініс¬тративного суду України від 25 червня 2009 року № 1// Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. – № 3. – С. 106.
65. Факас І.Б. Конституційно-правові принципи організації та діяльності судів загальної юрисдикції в Україні: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.02 «Конституційне право». – Київ, 2009. –18 с.
66. Борко А.Л. Організаційно-правове забезпечення діяльності адміністративних судів України: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / А.Л. Борко. – К., 2009. – 17 с.
67. Шостенко О.І. Особливості запровадження адміністративної юстиції в Україні в контексті світової адміністративної теорії та практики: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 «Теорія управління, адміністративне право і процес; фінансове право, інформаційне право» / О.І. Шостенко. – Київ, 2004. – 188 с.
68. Енциклопедія українознавства: За ред. Є.Ф. Бориса. – Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України, 1995. – 885 с.
69. Голубинський Е.К. Історія українських судів: Княжа доба. – К.: Віче, 1991. – 211 с.
70. Штогун С.Г. Правові проблеми організації і функціонування місцевих загальних судів в Україні: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура й адвокатура» / С.Г. Штогун. – Харків, 2004. – 204 с.
71. Сердюк В.В. Юрисдикція судів України за спеціалізацією: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / В.В. Сердюк. – Київ, 2003. – 200 с.
72. Про відмежування судових установ Української Народньої Республіки: Закон Центральної Ради від 27 листопада 1917 року // Народна воля. – 1917. – 30 листопада.
73. Про одноособове рішення мировими суддями всіх цивільних та карних справ у місцевостях, де члени мирового суду ще не вибрані: Постанова Центральної Ради від 30 березня 1918 року // Вістник Ради Народних Міністрів УНР. – 1918. – № 19. – С. 2.
74. Про судоустрій Української РСР: Закон Української РСР від 30 червня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1960. – № 23. – Ст.176.
75. Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики. Настільна книга судді [за заг. ред. О. М. Пасенюка]. – К.: Істина, 2007. – 608 с.
76. Зоммерман К. П. Административное судопроизводство (юстиция) в Германии: история развития и основные черты / К. П. Зоммерман, Ю. Н. Старилов // Государство и право. – 1999. – № 7. – С. 70–77.
77. Кодекс адміністративного судочинства Німеччини в редакції від 19 березня 1991 року // Адміністративні процедури та адміністративне судочинство в Німеччині. – Київ, 2006. – С. 111-177.
78. Либерман Э. Развитие административной юстиции в Германии / Э. Либерман // Конституционное право : восточноевропейское обозрение. – М. : Изд-во Ин-та права и публичной политики, 2002. – № 3 (39). – С. 82–84.
79. Вовк П. В. Захист прав, свобод та інтересів громадян в адміністративних судах першої інстанції: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / П. В. Вовк. – Одеса, 2009. – 200 с.
80. Шишкін В. Організаційна структура судової системи Німеччини / В. Шишкін // Право України. – 1996. – № 1. – С. 47–51.
81. Георгієвський Ю. В. Адміністративна юстиція: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 «Теорія управління, адміністративне право і процес; фінансове право, інформаційне право» / Ю.В. Георгіївський. – Х., 2004. – 185 с.
82. Старилов Ю. Н. Административная юстиция. Теория, история, перспективы / Старилов Ю. Н. – М. : Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М), 2001 – 304 с.
83. Дмитров Ю. Адміністративна юстиція – атрибут демократичної правової держави / Ю. Дмитров // Право України. – 1996. – № 4. – С. 7–13.
84. Шруб І.В. Функціонування адміністративних судів в Україні: організаційно-правові засади та їх реалізація: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / І.В. Шруб. – К., 2009. – 220 с.
85. Колісник О.В. Суд як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О.В. Колісник. – Х., 2008. – 19 с.
86. Борко А.Л. Організаційно-правове забезпечення діяльності адміністративних судів України: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / А.Л. Борко. – К., 2009. – 220 с.
87. Коваль В.М. Апеляційні суди в Україні: становлення і розвиток: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / В.М. Коваль. – Одеса, 2004. – 208 с.
88. Савицкий В. Последние новеллы УПК: прекращение уголовного дела, состав суда, подсудность, подследственность / В. Савицкий // Российская юстиция. – 1997. – №4. – С.18-20.
89. Осетинський А.Й. Організація та функціональні засади діяльності касаційної інстанції (на прикладі судової палати Вищого господарського суду України): автореф. дис на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.10. «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / А.Й. Осетинський. – К., 2005. – 19 с.
90. Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України: Закон України від 6 жовтня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 1 – Ст. 16.
91. Мірошніченко Т. М. Система принципів кримінального процесу: Конспект лекцій / Т. М. Мірошніченко, Д. В. Філій / Нац. юрид. акад. України. – Х., 1995. – 39 с.
92. Черленяк М.І. Юрисдикція господарських і адміністративних судів: проблеми розмежування компетенції / М.І. Черленяк // Економіка та право. – 2006. – № 3 (16). – С. 124-126.
93. Свида О.Г. Поділ компетенції адміністративних та загальних судів в Україні / О.Г. Свида // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 32. – О.: Юридична література, 2007. – С. 337–341.
94. Смокович М.І. Визначення належності окремих справ до справ адміністративної юрисдикції / М.І. Смокович // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. – № 4. – С.22–29.
95. Ільницький О. Наслідки зміни компетенції судів щодо розгляду земельних спорів для правової системи України: окремі аспекти / О.Ільницький // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2010. – № 3. – С.28–40.
96. Демченко С. Зміст правовідносин та предмет спору як головні критерії розмежування судових юрисдикцій / С. Демченко // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2010. – № 2. – С.23–28.
97. Пасенюк О. Зміст спірних правовідносин – надійна основа вітчизняної доктрини розмежування адміністративної та господарської юрисдикцій / О. Пасенюк // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2010. – № 2. – С.29–34.
98. Щодо застосуван¬ня норм процесуального права: лист Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2009 №1619/10/13-09 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
99. Про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби: аналітична довідка Вищого адміністративного суду України від 1 лютого 2009 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
100. Щодо визна¬чення юрисдикції чи підсудності окремих категорій справ: лист Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2009 року №1349/13/13-09 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1077.2664.0
101. Стосовно визначення юрисдикції адміністративних справ: оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2007 року №1329/9/1/13-07 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
102. Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами: інформаційний лист Верховного Суду України від 26 грудня 2005 року № 3.2.-2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
103. Рішення Конституційного Суду України у справі за консти¬туційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої стат¬ті 143 Конституції України, пунктів «а», «6», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої стат¬ті 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 1 квітня 2010 року справа №1-6/2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
104. Інструкція з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах: Наказ Державної судової адміністрації України від 5 грудня 2006 року № 155 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 52. – Ст. 3548.
105. Нагребельний В.П. Ухвала суду / В.П. Нагребельний, М.Й. Штефан, О.О. Штефан // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998. Т.6: Т-Я. – 2004. – С. 233-234.
106. Швед Е.Ю. Поняття процесуального акту-документу з адміністративних справ / Е.Ю. Швед // Форум права [Електронний ресурс]. – 2007. – № 3. – С. 278-282.
107. Ватаманюк Р.В. Порушення правил про підсудність як підстава повернення позовної заяви та передачі справи до іншого адміністративного суду / Р.В.Ватаманюк // Митна справа. – 2010. – №6 (72), частина 2. – С. 410-416.
108. Кіценко К.О. Відмінність адміністративного судочинства від інших видів судочинств у питанні заявлення відводу судді / К.О. Кіценко // Держава та регіони. Серія: Право. – 2009. – № 1. – С. 151–153.
109. Питання мережі та кількісного складу суддів адміністративних судів України: Указ Президента України від 13 жовтня 2008 року № 922/2008 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 78. – Ст. 2604.
110. Про визнання таким, що втратив чинність, та відновлення дії деяких указів Президента України: Указ Президента України від 16 жовтня 2008 року № 940/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 80. – Ст. 2676.
111. Про визнання такими, що втратили чинність, деяких положень Указу Президента України від 16 жовтня 2008 року № 941: Указ Президента України від 16 січня 2010 року № 33/2010 // Офіційний вісник України. – 2010. – №3. – Ст. 95.
112. Луспеник Д. Д. Самоконтроль суду першої інстанції у цивільному процесі: правова регламентація та потреба удосконалення і розширення / Д.Д. Луспеник // Судова апеляція. – 2009. – № 3(16). – С. 58 – 66.
113. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ: Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року №2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
114. Бородін І. Про сутність адміністративної юстиції / І. Бородін // Право України. – 2000. – № 2. – С. 15-17.
115. Сьоміна В. А. Проблеми законодавчого регулювання та практики розгляду адміністративно-правових спорів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В. А. Сьоміна. – Х., 2005. – 19 с.
116. Педько Ю. С. Публічно-правовий спір – предмет юрисдикції адміністративних судів України / Ю. С. Педько // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального Кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України: міжнар. наук.-практ. конф., 25–26 січня 2007 р.: [за заг. ред. проф. В.В. Комарова.]. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 249–252.
117. Бевзенко В.М. Інститут процесуальної співучасті в адміністративному судочинстві України: сутність та правове регулювання / В.М. Бевзенко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2010. – Випуск 47. – С. 222-227.
118. Чельцов М.А. Советский уголовный процесс / М.А. Чельцов. – Изд. 4-е, испр. и перероб. – М.: Гос. изд-во юрид. лит-ры, 1962. – 503 с.
119. Кузьменко О.В. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник / О.В. Кузьменко, Т.О. Гуржій. – К.: Атіка, 2007. – 416 с.
120. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
121. Батанов О.В. Органи місцевого самоврядування / О.В. Батанов // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998. Т.4: Н-П. – 2002.– С. 290-291.
122. Дробуш І.В. Функції представницьких органів місцевого самоврядування в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.02. «Конституційне право» / І.В. Дробуш. – К., 2002. – 19 с.
123. Матіос А. Генезис адміністративно-правового статусу посадової особи / А. Матіос // Право України. – 2006. – № 1. – С. 33-36.
124. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7 червня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – № 26. – Ст. 1151.
125. Шаргородська Н. Службова кар’єра. Професіоналізм посадових осіб органів місцевого самоврядування як запорука ефективної діяльності самоврядних громад / Н. Шаргородська, І. Бардук // Віче. – 2007. – №13. – С.21-23.
126. Пуданс-Шушлебіна К. Ю. Посадова особа як суб’єкт владних повноважень за Кодексом адміністративного судочинства України / К. Ю. Пуданс-Шушлебіна // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2010. – Випуск 47. – С. 258-265.
127. Постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-а-580/11 від 1 лютого 2011 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 14171054 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14171054.
128. Постанова Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 2-а-32/11 від 20 січня 2011 року реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 13693391 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13693391.
129. Аналітичний огляд здійснення судочинства Вищим адміністративним судом України у 2010 році [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua/ua/file_viewer.html?id=43c0d6741a2e04f6bc568 c4fc19498be.
130. Щодо застосу¬вання пункту 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністра¬тивного судочинства України: Лист Вищого адміністративного суду України від 4 березня 2009 № 287/13/13-09 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
131. Щодо застосування Рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»: Лист Вищого адміністративного суду України від 13