ІНСТИТУТ ОСКАРЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

СОРОЧКО ЄВГЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 342.922

ІНСТИТУТ ОСКАРЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Глух Марина Василівна,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ ІНСТИТУТУ ОСКАРЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ.................................................................……………………………

12
1.1. Поняття і зміст конституційного права особи на оскарження ……… 12
1.2. Становлення, формування і розвиток інституту оскарження в адміністративно-деліктному процесі Україні …..............................................
27
1.3. Інститут оскарження в адміністративно-деліктному законодавстві зарубіжних країн ...……………………………………………………………..
42
Висновки до розділу 1………………………………………………….. 59
РОЗДІЛ 2. ОСКАРЖЕННЯ ЯК ПРАВОРЕАЛІЗАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОВАДЖЕННІ .......……….
66
2.1. Функції інституту оскарження та гарантії їх реалізації в адміністративно-деліктному процесі .......…………………………………….
66
2.2. Суб’єкти оскарження в адміністративно-деліктному процесі ………… 81
2.3. Роль захисника в забезпеченні реалізації права на оскарження ........... . 96
Висновки до розділу 2…………………………………………………. 111
РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ……………………………
119
3.1. Об’єкт, предмет, форма і строки оскарження в адміністративно-деліктному процесі ...…………………………………………………………..
119
3.2. Апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення ………………............………………………………………..
132
3.3. Наслідки оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення ..………………………………………………………………
149
Висновки до розділу 3………………...……………………………….. 161
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………. 175
ДОДАТКИ .....................................................……………………………......... 199
ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку України як правової держави, з урахуванням зміцнення її позицій на міжнародній арені особливої актуальності набуває вироблення механізмів забезпечення реалізації прав особи, залученої до адміністративно-деліктної сфери, під час провадження в якій кожен може оцінювати діяльність адміністративного органу (посадової особи) і суду на предмет її законності й результативності. Еволюція правової системи в Україні та в зарубіжних державах засвідчує, що розгляд і вирішення юрисдикційної справи одним органом (посадовою особою) – однією інстанцією залишає можливості для помилок, що призводить до неефективності судочинства і, як наслідок, – зниження довіри до органів державної влади, віри у справедливість.
Адміністративно-деліктний процес у вітчизняній науці залишається складним явищем, що зумовлюється його суперечливою правовою природою і наявністю різних наукових поглядів на розуміння його інститутів. Розкриття змісту останніх дає змогу визначити перспективи цього процесу й спрямувати його розвиток відповідно до потреб суспільства. Інститут оскарження у справах про адміністративні правопорушення є важливою гарантією забезпечення дотримання конституційних прав особи, проявом сутнісних ознак демократичної правової держави, особливо у сферах, пов’язаних із застосуванням примусу. На безумовну необхідність інституту вказують і статистичні дані Верховного Суду України, відповідно до яких протягом 2010 − 2011 рр. із 35 тис. розглянутих справ про адміністративні правопорушення скасовано й змінено постанови суду першої інстанції у 17, 2 тис. випадків, що становить 50,02 %. Окрім того, щорічно подається 15 − 20 тис. позовів в порядку ст. 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), 32 % яких задовольняється на користь особи, притягнутої до адміністративної відповідальності (за даними Єдиного державного реєстру судових рішень).
Удосконалення інституту оскарження в адміністративно-деліктному процесі є одним із вирішальних факторів, що забезпечує підвищення ефективності правозастосовної діяльності й дотримання законності у провадженнях в справах про адміністративні правопорушення.
До розв’язання проблем адміністративно-правової науки, пов’язаних із притягненням до адміністративної відповідальності, здійсненням оскарження, системно підходили такі вчені: В. Авер’янов, І. Арістова,
Д. Бахрах, В. Білоус, І. Бородін, І. Голосніченко, В. Гошовський, І. Грибок,
Е. Демський, О. Дугенець,М. Загряцков, В. Заросило, Ч. Кодзаєв,
В. Колпаков, С. Короєд, С. Кузніченко, О. Кузьменко, В. Лорія, Д. Лук’янець, О. Остапенко, С. Пєтков, А. Подоляка, Т. Проценко, В. Рядінська,
О. Соколова, Г. Тоноян, Г. Шевчук, І. Шопіна та інші. Конституційне право особи на оскарження як спосіб захисту її прав і свобод були предметом дослідження І. Панової, Л. Атапіної; а окремі аспекти апеляційного оскарження у справах про адміністративні правопорушення розкриті у монографічних роботах Р. Кукурудза, Г Корчевного, Г. Супрун, які стали науковим підґрунтям для дисертаційного дослідження.
Разом з тим, у працях вказаних вчених питання оскарження як самостійного інституту адміністративно-деліктного процесу висвітлені фрагментарно, в узагальненому вигляді як складова частина адміністративно-юрисдикційного процесу або в вузькому розумінні апеляційного оскарження. Нині комплексне дослідження оскарження в адміністративно-деліктному процесі із властивими йому функціями, структурними елементами, характеристиками, етапами здійснення, наслідками відсутнє.
Таким чином, актуальність теми дослідження зумовлена потребою наукового аналізу правореалізації інституту оскарження в адміністративно-деліктному процесі України, з метою усунення недоліків законодавства України про адміністративну відповідальність, забезпечення його взаємозумовленості й гармонізації з нормами міжнародного права, удосконалення правозастосовної практики, спрямованої на забезпечення прав, свобод і законних інтересів особи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011−2015 рр., затверджених загальними зборами НАПрН України 24.09.2010, відповідно до плану науково-дослідної роботи Київського міжнародного університету на 2010 − 2012 рр., у межах Концепції адміністративної реформи в Україні (Указ Президента України від 22.07.1998 № 810/98). Дослідження є частиною науково-дослідної теми Юридичного інституту Київського міжнародного університету «Захист прав людини: міжнародні та національні аспекти» (державний реєстраційний номер 0104U003159), де автор − один із виконавців.
Мета і завдання дослідження. У дисертаційній роботі поставлено за мету на підставі вивчення, аналізу та узагальнення правозастосовної практики у справах про адміністративні правопорушення дослідити інститут оскарження в адміністративно-деліктному процесі України, окреслити проблеми його правореалізації та шляхи їх вирішення.
Відповідно до поставленої мети сформульовані основні завдання:
– визначити зміст конституційного права особи на оскарження в адміністративно-деліктному провадженні;
– проаналізувати ґенезу наукових досліджень та стан сучасної правової доктрини щодо вивчення інституту оскарження у справах про адміністративні правопорушення;
– встановити спільні й відмінні риси оскарження в адміністративно-деліктному процесі України та окремих зарубіжних держав, можливість імплементації норм міжнародного права в національне законодавство;
– розкрити функції інституту оскарження та гарантії їх реалізації в адміністративно-деліктному процесі;
– охарактеризувати правовий статус суб’єктів оскарження в адміністративно-деліктному процесі;
– встановити роль захисника в забезпеченні реалізації права на оскарження у справах про адміністративні правопорушення;
– розглянути порядок оскарження в адміністративно-деліктному процесі із виділенням його елементів: об’єкта, предмета, форми, строків;
– окреслити особливості апеляційного оскарження у справах про адміністративні правопорушення;
– виявити наслідки оскарження і сформулювати пропозиції щодо удосконалення адміністративно-деліктного закону в частині здійснення оскарження у справах про адміністративні правопорушення.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з оскарженням в адміністративно-деліктному процесі.
Предметом дослідження є інститут оскарження в адміністративно-деліктному процесі України.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи склали положення діалектики як загальнонаукового методу пізнання явищ об’єктивної дійсності, інші загальнонаукові та спеціальні методи. Їх застосування визначається системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, здійснювати аналіз інституту оскарження в адміністративно-деліктному процесі. Так, діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються під час здійснення оскарження у справах про адміністративні правопорушення, допомагає розглянути його у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрями й закономірності в цілому (розділи 1−3). Застосування історично-правового методу передбачає вивчення ґенези наукових досліджень розвитку адміністративно-деліктних категорій, визначення правової регламентації інституту оскарження, апеляції (підрозділ 1.2). Формально-логічний метод застосовувався при аналізі понять „оскарження”, „скарга”, „апеляція”, „суб’єкт оскарження”, визначенні змісту конституційного права на оскарження в адміністративно-деліктному процесі, характеристиці структурних елементів процесу оскарження, формулюванні пропозицій щодо удосконалення адміністративного законодавства у цій сфері (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3); порівняльний – у процесі аналітичного огляду оскарження в адміністративно-деліктному процесі деяких зарубіжних країн (підрозділ 1.3); статистичний і соціологічний – при опрацюванні даних судової статистики, матеріалів судової практики, анкетуванні та зведенні матеріалів опитування, визначенні порядку здійснення оскарження в адміністративно-деліктному процесі (підрозділи 2.2, 2.3, розділ 3).
Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертаційного дослідження є наукові праці фахівців в галузі загальної теорії держави і права, філософії, конституційного права, адміністративного права, адміністративно-деліктного процесу, кримінального процесу. Правову базу дисертаційного дослідження становлять приписи Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, міжнародно-правових актів, які регулюють суспільні відносини із здійснення оскарження, у тому числі й в адміністративно-деліктній сфері.
Інформаційною й емпіричною основою дослідження є: судова практика оскарження у справах про адміністративні правопорушення протягом
2010 − 2011 рр.; узагальнення практичної діяльності судів по розгляду й вирішенню справ про адміністративні правопорушення (вивчено 240 матеріалів справ); результати опитування 145 суддів місцевих загальних судів, керівників (заступників) органів внутрішніх справ (міліції) щодо оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення у Вінницькій, Івано-Франківській, Київській областях.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером розглянутих питань дисертація є новим за змістом комплексним теоретико-практичним дослідженням інституту оскарження в адміністративно-деліктному процесі України.
До положень, які мають певний ступінь новизни, відносяться такі:
вперше:
– комплексно розглянуто категорію „оскарження” в адміністративно-деліктному процесі і запропоновано оперувати нею для позначення: одного із суб’єктивних прав особи; окремого міжгалузевого правового інституту; принципу здійснення судочинства; способу реалізації права на захист прав, свобод і законних інтересів особи; складової частини права на доступ до правосуддя;
– висвітлено оскарження як правореалізаційний процес із властивими йому функціями, суб’єктами, гарантіями, порядком здійснення і наслідками в адміністративно-деліктній сфері;
– дано авторське визначення етапу оскарження, під яким пропонується розуміти просторово-часовий відрізок, що об’єктивно фіксується в загальній системі оскарження у справі про адміністративне правопорушення і характеризується настанням якісних змін, пов’язаних із здійсненням окремих дій, об’єднаних спільністю завдань цього процесу;
удосконалено:
– поняття особи, яка притягується до адміністративної відповідальності із набуттям протягом адміністративно-деліктного провадження статусу „особи, щодо якої здійснюється адміністративне переслідування”, „обвинуваченого у вчиненні адміністративного правопорушення”; „особи, щодо якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення”;
– правовий статус прокурора в адміністративно-деліктному процесі як суб’єкта оскарження шляхом внесення уточнювальних змін до ч. 1 ст. 250, ч. 1 ст. 287, ст. 294 КУпАП (пов’язаних із правовою природою протесту прокурора);
– підходи щодо систематизації зарубіжного досвіду використання інституту оскарження в адміністративно-деліктній сфері;
– правові можливості осіб при оскарженні заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення: відображати у змісті протоколу про адміністративне правопорушення відомості про їх застосування, мати право на оскарження цих заходів, право отримувати копію будь-якого протоколу, що стосується права особи та її законних інтересів;
– законодавчу конструкцію визначення порядку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення (ст. 288 КУпАП), апеляційного її перегляду (ст. 294 КУпАП);
набули подальшого розвитку:
– розуміння оскарження як самостійного міжгалузевого інституту, що є сукупністю правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають з приводу суб’єктивного права особи на оскарження та характеризуються специфічними правами й обов’язками сторін таких правовідносин;
– підходи до співвідношення категорій „суб’єкти адміністративно-деліктного провадження”, „суб’єкти оскарження в адміністративно-деліктному провадженні” як цілого і частини, а також понять „апеляційне оскарження” і „апеляційне провадження” як завершеного процесу і самостійної факультативної стадії адміністративно-деліктного процесу;
– теоретичні засади визначення скарги як звернення до вищестоящого адміністративного органу (вищестоящої посадової особи), прокурора, суду з вимогою усунути порушення прав, свобод або законних інтересів, які, на думку скаржника, мали місце по відношенню до нього чи особи, яку він представляє, з боку органів (посадових осіб) під час провадження у справах про адміністративні правопорушення;
– визначення апеляційного оскарження як процесуальної діяльності (сукупності нормативно визначених процесуальних дій, передбачених законом суб’єктів), спрямованої на повторний перегляд справи про адміністративне правопорушення у зв’язку із неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, яка здійснюється апеляційним судом у встановленому законом порядку і має на меті перевірку законності та обґрунтованості прийнятої постанови, виправлення помилок, допущених судом першої інстанції;
– характеристика наслідків оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю їх використання:
– у науково-дослідній сфері – як основи для подальшої розробки основних засад інституту оскарження в адміністративно-деліктному процесі України (акт впровадження від 28.03.2012 №500/03-12);
– у навчальному процесі – для викладання курсів „Адміністративне право”, „Адміністративна відповідальність” та окремих спецкурсів (акт впровадження від 18.04.2012 №018);
– у правоохоронній і судовій сфері – як рекомендацій для удосконалення діяльності судів, адміністративних органів (посадових осіб) у справах з розгляду скарг;
– у сфері правотворчості – деякі положення, сформульовані у дослідженні, прийняті до уваги Інститутом законодавства Верховної Ради України для урахування при підготовці експертно-аналітичних матеріалів для Комітетів Верховної Ради України (довідка № 22/65-1-14 від 20.12.2011).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднені в доповідях та повідомленнях на міжнародних науково-практичних конференціях: „Пріоритетні напрями розвитку законодавства України” (10 – 11 листопада 2011 р., м. Запоріжжя); „Сучасні проблеми правової системи України”
(24 листопада 2011 р., м. Київ); „Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави”
(17 – 18 грудня 2011 р., м. Харків); „Україна в євроінтеграційних процесах” (18 – 19 лютого 2012 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення і висновки дослідження відображені у 3 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, та 4 тезах доповідей, надрукованих за матеріалами науково-практичних конференцій.
Структура роботи зумовлена предметом дослідження, метою і завданнями. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять
9 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок, з яких 177 сторінок – основний текст, додатки (2) – на5 сторінках, список використаних джерел
(203 найменування) – на 24 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Згідно з визначеними у вступі науковими завданнями за предметом дослідження у дисертації із розглянутих проблем обґрунтовані й висвітлені основні положення, висновки й рекомендації, спрямовані на досягнення поставленої мети.
1. Закріплене Конституцією України право особи на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб належить до суб’єктивних прав, що відповідає європейським стандартам у сфері захисту прав, свобод і законних інтересів кожного у суспільстві. Зміст зазначеного права характеризується наявністю соціального і правового елементів. Реалізація права на оскарження здійснюється в адміністративному, судовому і контрольно-наглядовому порядку. При цьому судовий порядок оскарження може виступати самостійним видом юрисдикційного провадження (адміністративного − за правилами Кодексу адміністративного судочинства України) або бути засобом перегляду судового рішення (апеляційне, касаційне оскарження). Право на оскарження є невід’ємним елементом права на звернення до суду (доступністю до правосуддя), проте Закон України „Про судоустрій і статус суддів” проголошує залежність права на апеляційне та касаційне оскарження від законодавчого дозволу (ст. 14), що порушує як конституційні засади, так і міжнародно-правові стандарти доступу до правосуддя.
Категорія „оскарження” розглядається як: конституційне право особи; один із принципів здійснення судочинства; самостійний міжгалузевий правовий інститут; спосіб реалізації права на захист прав, свобод і законних інтересів особи; складова частина права на доступ до правосуддя.
2. Еволюція інституту оскарження у правовій системі характеризується неоднорідністю. Як можливість задоволення власних, суб’єктивних інтересів, як засіб звернення уваги на їх порушення, оскарження має давнє коріння (від звичаїв до поступового перетворення його на правову категорію). У перших державних утвореннях інститут оскарження мав адміністративно-судовий характер. Нормативно-правове регулювання оскарження у вітчизняному законодавстві виникло у 1918 році і пройшло шлях від підзаконних нормативно-правових актів до окремих спеціальних законів, кодифікованих актів, конституційної регламентації. Для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерна наявність адміністративного і контрольно-наглядового порядку оскарження рішень, дій / бездіяльності в адміністративно-деліктній сфері. Судовий порядок оскарження у цій сфері зазнавав найбільше змін.
3. Дослідження адміністративно-деліктного законодавства в частині застосування інституту оскарження у деяких зарубіжних країнах дозволяє констатувати переважну неоднорідність у підходах до його закріплення, навіть у державах зі схожими правовими системами й територіальною близькістю та спорідненістю за багатьма напрямами. У всіх розглянутих державах (Німеччина, Франція, Бельгія, Чехія, Польща, Болгарія, Російська Федерація, Республіка Білорусь, Республіка Казахстан, Литва та інші) гарантується і забезпечується право особи на оскарження рішень адміністративних органів, судових рішень про застосування адміністративних санкцій. Способи оскарження залежать від місця адміністративно-деліктного права в системі права, від співвідношення його із карним правом, а відповідно й від виду (форми) такого провадження.
Для українського адміністративно-деліктного процесу вважається за доцільне виділення скороченого провадження із можливістю оскарження штрафу до вищестоящого адміністративного органу (посадової особи) і до адміністративного суду, а також загального провадження із усним слуханням справи і можливістю оскарження як в адміністративному, так і в судовому порядку, а у виробленні сучасних підходів до концепції розвитку адміністративно-деліктного законодавства – звернення до досвіду Республіки Казахстан.
4. Оскарження слід розглядати як завершений процес, що складається із певних етапів, які послідовно розвиваються. Під етапом оскарження розуміється просторово-часовий відрізок, що об’єктивно фіксується в загальній системі оскарження у справі про адміністративне правопорушення і характеризується настанням якісних змін, пов’язаних із здійсненням окремих дій, об’єднаних спільністю завдань цього процесу.
Сутність оскарження полягає у діалектичній єдності його структури (етапів здійснення) і функцій. Останні репрезентують основне призначення оскарження, відображають напрями процесуальної діяльності з його здійснення, домінують при визначенні правового статусу суб’єктів такої діяльності, спрямовані на вирішення завдань оскарження і його правореалізацію. До різновидів функцій оскарження віднесено: соціальну, регулятивну, правовідновлювальну, правозабезпечувальну, контрольну, превентивну.
Гарантіями реалізації функцій інституту оскарження в адміністративно-деліктному процесі є: принципи адміністративно-деліктного провадження; порядок і строки оскарження, опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення; порядок і строки розгляду скарги і протесту на постанову; правила перегляду справи в апеляційному порядку; права суб’єктів оскарження; можливість повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним накладенням адміністративного стягнення; неможливість безпідставної відмови у прийнятті скарги; необмеженість доводами апеляційної скарги та інші.
5. До суб’єктів оскарження в адміністративно-деліктному процесі відносяться особи, яким законом надано право оскаржити постанову по справі про адміністративне правопорушення, а також заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.???????
З огляду на неоднозначність підходів законодавця до розуміння особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також на строкатість наукових поглядів щодо її тлумачення, об’єктивну неможливість використання єдиного правозастосовного терміна вважаємо за доцільне в даному випадку оперувати такими категоріями, як: „особа, щодо якої здійснюється адміністративне переслідування”, „обвинувачений у вчиненні адміністративного правопорушення”; „особа, щодо якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення”; в узагальненому вигляді – „сторона адміністративно-деліктного провадження, яка виконує функцію захисту від адміністративного переслідування”.
Правовий статус потерпілого в адміністративно-деліктному процесі як суб’єкта оскарження потребує удосконалення шляхом надання прав: заявляти клопотання про поновлення строку на оскарження, пропущеного з поважних причин; брати участь у провадженні щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень; заявляти відводи судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а його представникові – оскаржувати не лише постанову судді, а й постанову іншого органу (посадової особи) адміністративної юрисдикції.
Прокурор визнається суб’єктом оскарження у справах про адміністративні правопорушення, проте констатується законодавча невідповідність між положеннями КУпАП (ст.ст. 250, 287) й іншими нормативно-правовими актами щодо діяльності прокурора в адміністративно-деліктному процесі (Закон України „Про прокуратуру”, КАС України), що спонукає до внесення відповідних узгоджувальних змін.
6. Право захисника на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення визначається як передбачена законом система можливих процесуальних дій захисника, спрямована на охорону та захист прав і законних інтересів особи, яку він захищає, з метою перевірки законності й обґрунтованості прийнятої у справі постанови. Об’єктивною передумовою виникнення права на оскарження у захисника є постанова по справі про адміністративне правопорушення, а суб’єктивною – дозвіл підзахисного на подання скарги.
Захисник належить до заінтересованих осіб, яким ст. 267 КУпАП надано право оскаржувати заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення до вищестоящого органу (посадової особи) чи прокурору. До прав захисника пропонується віднести: право заявляти клопотання про продовження строку на подання скарги, право доповнювати чи змінювати апеляційні вимоги, відкликати апеляцію чи подати заперечення на апеляцію, подану іншими особами.
7. Об’єктом оскарження в адміністративно-деліктному процесі виступають: а) постанови у справах про адміністративні правопорушення; б) рішення, дії, бездіяльність, що мали місце при застосуванні заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження, які відображені у протоколі. Обов’язковим елементом постанови по справі про адміністративне правопорушення є вказівка на можливість її оскарження і порядок його здійснення, зокрема, строки оскарження. Законодавчі неузгодженості щодо змісту протоколу, яким оформляються заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, ненаділення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, правом на отримання копії протоколу і його оскарження, вимагають внесення змін до ст.ст. 256, 264, 265, 268 КУпАП.
Предмет оскарження у справах про адміністративні правопорушення становлять порушення прав та законних інтересів особи, підданої адміністративному переслідуванню, а також потерпілого, законного представника, які відносяться до фактичної та (або) юридичної сторони справи, що, на їхню думку, мали місце при розгляді та вирішенні справи.
Формою звернення при оскарженні в адміністративно-деліктному процесі є скарга (протест – для прокурора), форма і зміст якої потребує нормативно-правової регламентації в КУпАП. Зважаючи на положення ст. 3 КАС України, вжиття терміна „оскарження” щодо порядку адміністративного судочинства в чинному КУпАП видається невдалим, у зв’язку з чим пропонується оперувати терміном „оспорення” і закріпити нову законодавчу конструкцію ст. 288 КУпАП. Підлягають нормативно-правовому закріпленню і строки подання скарги та її розгляду при оскарженні заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення ( три і п’ять днів відповідно).
8. Перегляд справи про адміністративне правопорушення в апеляційному порядку є факультативною стадією адміністративно-деліктного процесу і розцінюється як повторний процес по відношенню до розглянутого судом першої інстанції адміністративного правопорушення, по відношенню до суб’єктів адміністративно-деліктного провадження.
Оскарження є тривалим процесом, що завершується прийняттям рішення за поданою скаргою й охоплює порядок апеляційного провадження як сукупність дій по безпосередньому розгляду апеляції в апеляційному суді. Серед етапів апеляційного оскарження виділяються: складання апеляційної скарги, подання її і реєстрація, здійснення дій щодо скарги (доповнення, зміна, заперечення), попередній розгляд скарги (прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження), перевірка викладених у скарзі обставин, безпосередній судовий розгляд апеляції, прийняття по ній рішення.
Апеляційне оскарження є різновидом оскарження в загальній системі видів оскарження судових рішень у справах про адміністративні правопорушення, який визначається особливістю приводів, умов, предмета, суб’єктів, форми, змісту, строків та порядку оскарження й іменується судовим. Ефективність здійснення апеляційного оскарження у справах про адміністративні правопорушення вимагає нормативно-правової регламентації: вимог до змісту апеляційної скарги, зобов’язань місцевого суду щодо апеляції, можливостей подати заперечення на апеляцію, доповнити, змінити, відкликати її, переліку обставин, які підлягають перевірці при апеляційному перегляді справи про адміністративне правопорушення; виключних випадків обов’язкової участі (явки) прокурора у судове засідання апеляційного суду.
9. Наслідки оскарження породжують подальші дії щодо виконання прийнятого за скаргою рішення, що в адміністративно-деліктному процесі можуть проявлятись у: 1) зупиненні виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення; 2) рішеннях, прийнятих за скаргою (протестом) про: залишення постанови без зміни, скасування постанови і закриття справи, повернення на новий розгляд, ухвалення нової постанови, зміну адміністративного стягнення; 3) відшкодуванні майнової шкоди, завданої в результаті вчинення адміністративного правопорушення; 4) виконанні постанови, прийнятої за скаргою (протестом) у добровільному й примусовому порядку.
Для узгодженості адміністративно-деліктних норм щодо дворівневого оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, набрання законної сили рішеннями за скаргами, повернення справи на новий розгляд, визначення критеріїв недотримання / порушення матеріальних і процесуальних норм потребують удосконалення положення ч. 1 ст. 288, ст.ст. 289, 293, 294, 299 КУпАП.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверин А. В. Судебное правоприменение и формирование научно-правового сознания судей (проблемы теории и практики) : автореф. дис. на соиск учен. степ. докт. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Общая теория права; история государства и права; история политических и юридических доктрин” / А. В. Аверин. — Саратов, 2004. — 38 с.
2. Авер’янов В. Потрібні нові концептуальні засади створення проекту Кодексу України про адміністративні проступки / В. Авер’янов, Д. Лук’янець, Н. Хорощак // Право України. — 2004. — № 11. — С. 11—15.
3. Агапов А. Б. Административная ответственность: Учеб. пособие / А. Б. Агапов. — М. : Норма, 2000. — С. 85—86.
4. Агєєв В. О. Прокурор як суб’єкт адміністративного процесу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / О. В. Агєєв — Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2006. — 18 с.
5. Адміністративне право України: академічний курс : [підручник у двох томах] / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. . — Том 1. — К., 2004. — 584 с.
6. Административное право зарубежных стран : [учебник] / под ред. А. Н. Козырина, М. А. Штатиной. — М. : Спарк, 2003. — 464 с.
7. Адміністративне право України : [підручник] / за заг.ред. О. М. Бандурки. — Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. — 480 с.
8. Адміністративне право України : [підручник] / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко [та ін.] — К. : Юрінком Інтер, 2005. — С. 170 — 202.
9. Адміністративний кодекс УРСР 1927 р. : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.rada.gov.ua.
10. Алексеев С. С. Материалистическая диалектика или научная система / С. С. Алексеев. — М., 1983. — 252 с.
11. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права : Курс лекцій / С. С. Алексеев. — Вып. IV: Применение права. Наука права. — Свердловск, 1966. — С. 10.
12. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2011 році (за даними судової статистики) : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.rada.gov.ua.
13. Андрианова Ю. А. Административная юрисдикция мировых судей в Российской Федерации : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. : 12.00.14 „Административное право и процесс; финансовое право, информационное право” / Ю. А. Андрианова. — Саратов, 2001. —
32 с.
14. Анохіна Л. С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Л. С. Анохіна. — Х. : НУВСУ, 2001. — 15 с.
15. Аракелян М. Забезпечення конституційного права людини на захист прав і свобод судом / М. Аракелян // Право України. — 2006. — № 3. —
С. 19 – 21.
16. Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / І.В. Арістова. — Х. : НУВСУ, 2002. — 39 с.
17. Атапина Л. А. Обжалование в суд постановлений по делам об административных правонарушениях : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. : 12.00.02 „Конституционное право; государственное управление; административное право; муниципальное право” / Л.А. Атапина. — Саратов, 2000. — 24 с.
18. Банчук О. А. Адміністративне деліктне законодавство: зарубіжний досвід та пропозиції реформування в Україні / Автор-упорядн. О.А. Банчук. — К.: Книга для бізнесу, 2007. — 912 с.
19. Бахрах Д. Н. Административное право России / Д. Н. Бахрах. — М. : „Норма”, 2000. — С. 141.
20. Бахрах Д. Н. Право на предложение, заявление, жалобу и критику недостатков – важная гарантия прав гражданина / Д. Н. Бахрах // Гражданин и аппарат управления в СССР. — М.: Наука, 1984. — С. 117.
21. Бевзенко В. М. Суб’єкти владних повноважень у адміністративному процесі / В. М. Бевзенко // Науково-практичний журнал. — 2007. — № 4 —5. — С. 56—59.
22. Беньковський С. Ю. Правові засади та принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / С. Ю. Беньковський. — Ірпінь : НУДПСУ, 2009. — 19 с.
23. Бернюков А. М. Герменевтичний аналіз тлумачення-застосування права як кінцевого етапу здійснення правосуддя / А. М. Бернюков // Часопис Київського Університету права. — 2007. — № 1. — С. 35 – 40.
24. Бєлкін М. Проблемні питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень / М. Бєлкін // Право України. — 2010. — № 5. — С. 32 – 36.
25. Білоус В. Т. Особливості інституту апеляції в провадженні за скаргами осіб / В. Т. Білоус, Р. О. Кукурудз // Вісник Запорізького національного університету. — 2009. — № 1. — С. 94 – 100.
26. Білоусов Ю. В. Судова юрисдикція у справах, що випливають із оскарження дій та рішень органів дізнання та досудового слідства / Ю. В. Білоусов // Університетські наукові записки. — 2005. — № 1—2. — С. 98 — 102.
27. Бондаренко Н. Л. До питання про виникнення і розвиток інституту апеляції в зарубіжних країнах / Н. Л. Бондаренко // Університетські записки. — 2005. — № 3. — С. 85 – 92.
28. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право”/ І. Л. Бородін. —Х., 2004. — 38 с.
29. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина: [монографія] / І. Л. Бородін. — Херсон : ОЛДІ-плюс, 2003. — 220 с.
30. Бородін І. Л. Адміністративно-юрисдикційний процес: [монографія] / І. Л. Бородін. — К.: Алерта, 2007. — 184 с.
31. Бурков А. Л. Акты судебного нормоконтроля как источник административного права : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 „Административное право и процесс; финансовое право, информационное право” / А. Л. Бурков. — Тюмень, 2005. — 26 с.
32. Вакуленко Т. О. Відповідність окремих положень КУпАП вимогам Конвенції про захист прав і основних свобод людини / Т. О. Вакуленко, О. В. Соловйов // Право України. — 2008. — № 2. — С. 36 – 39.
33. Великий тлумачний словник сучасної української мови: [2-е вид.] / голов. ред. В. Т. Бусел, редактори-лексикографи: В. Т. Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник, Г. В. Степенко. — К. : Ірпінь : ВТФ "Перун", 2005. — 1728 с.
34. Вербицкая М. А. Гарантии реализации прав участников производства по делам об административных правонарушениях / М. А. Вербицкая // Сборник научных трудов юридического факультета СевКавГГУ. — Ставрополь, 2005. — Вип. 7. — С. 78—82.
35. Весельська Т. Ф. Заходи забезпечення провадження: особливості оскарження в адміністративному судочинстві / Т. Ф. Весельська // Наукові записки НаУКМА. — 2010. — Т. 113: Юридичні науки. — С. 75 – 76.
36. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993-2007). — Х. : Консум. — 2007. — С. 244 — 299.
37. Галий И. М. Рассмотрение судами дел, возникающих из административно-правовых отношений : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 „Административное право и процесс; финансовое право, информационное право” / И. М. Галий. — М. : Всерос. НИИ МВД РФ, 2008. — 24 с.
38. Глущенко С. В. Касаційне оскарження як конституційна засада перевірки судових рішень в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук спец. 12.00.10 „Судоустрій; прокуратура та адвокатура”/ С. В. Глущенко. — К. : Акад. адвокатури України, 2010. — 19 с.
39. Голосніченко І. П. Перспективні положення кодифікації норм правового інституту адміністративної відповідальності / І. П. Голосніченко // Право України. — 2007. — № 7. — С. 60 – 63.
40. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенев. — М., 1972. — 256 с.
41. Гошовський В. М. Функція захисту в адміністративно-деліктному процесі України : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / В. М. Гошовський. — К. : Держ. НДІ МВС, 2010. — 229 с.
42. Грянка Г. В. Право на оскарження як засіб забезпечення законності при застосуванні заходів адміністративно-процесуального примусу / Г. В. Грянка // Економіка. Фінанси. Право. — 2009. — № 2. — С. 12 – 15.
43. Грибок І. О. Оскарження рішень виконавчих органів влади в адміністративному порядку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право”/ І. О. Грибок. —К. : Ін-т-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2006. — 19 с.
44. Гук Б. Г. Адміністративно-правове регулювання механізму примусових заходів виконавчого провадження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право”/ Б. Г. Гук. — К. : Акад. упр. МВС, 2010. — 22 с.
45. Гулевич О. Социальная психология справедливости: Бизнес, политика, юриспруденція / О. Гулевич. – М. : Аспект Пресс, 2007. – 254 с.
46. Гультай М. Особливості функціонування інституту конституційної скарги у Федеративній Республіці Німеччина / М. Гультай // Віче : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.viche.info/journal.
47. Данильян О. Г. Философия права / О. Г. Данильян, Л. Д. Байрачная, С.И. Максимов. — М. : Эксмо, 2005. — 208 с.
48. Демський Е. Особливості перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення / Е. Демський // Юридична Україна. — Юрінком Інтер. — 2009. — № 2. — С. 28 – 32.
49. Демський Е. Ф. Заходи забезпечення провадження в адміністративних справах / Е. Ф. Демський // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. — 2011. — № 1. — С. 57 – 64.
50. Демский Э. Ф. Административное процессуальное право Украины : учеб. пособ. / Э. Ф. Демский. — К. : Юринком Интер, 2008. — С. 110 – 111.
51. Дем’янова О. В. Оскарження ухвал в цивільному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право”/ О. В. Дем’янова. —К. : Ін-т-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2008. — 19 с.
52. Джагупов Г. В. Діяльність міліції щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Г. В. Джагупов. — Х. : НУВС, 2002. — 19 с.
53. Додін Є. В. Законодавство про адміністративну відповідальність // Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. —К.: Юрінком Інтер, 1998. — С. 265—274.
54. Древнерусское государство и право: Учеб пособие / Под ред. Т. Е. Новицкой. — М. : Зерцало, 1998. — 82 с.
55. Дугенец А. .С. Некоторые проблемы обжалования постановлений по делам об административных правонарушениях / А. С. Дугенец // Актуальные проблемы административного и административно-процессуального права : Сборник тезисов статей. — М. : Изд-во Моск. ун-та МВД России, 2003. — С. 149 – 150.
56. Дугенец А. С. Копия Постановления по делу об административном правонарушении как средство защиты конституционных прав граждан // Конституционное и муниципальное право. — М.: Юрист, 2002. — № 1. — С. 17 – 19.
57. Дювернуа Н. Источники права и судов Древней Руси / Н. Дювернуа. — М. : Университ.типография (Катков и К), 1869. — 415 с.
58. Дюги Л. Конституционное право / Л. Дюги. — М. : Изд-во И.Д. Сытина, 1908. — С. 826.
59. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / За ред. О.Л. Жуковської. — К. : ЗАТ „ВІПОЛ”, 2004. — 906 с.
60. Європейська хартія про закон „Про статус суддів” від 10.07.98 : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www. rada.gov.ua.
61. Загряцков М. Д.Административная юстиция и право жалобы в теории и законодательстве / М. Д. Загряцков. — М. : „Право и жизнь”, 1924. — С. 81.
62. Захаров Д. О. Правова природа та система рішень апеляційного суду у кримінальному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Д. О. Захаров. — Х. : Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого, 2006. — 20 с.
63. Зайчук О. В. Загальна теорія держави і права / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 308 с.
64. Заросило В. О. Окремі питання щодо визначення адміністративного процесу в Україні / В. О. Заросило // Наука і правоохорона. — 2011. — № 2 (12). — С. 96 – 101.
65. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі: науково-практичний коментар / Я. П. Зейкан. — вид. четверте, стереотипне. — К. : КНТ, 2009. — 600 с.
66. Иванова Л. В. Административное обжалование нарушений прав и свобод граждан, юридических лиц и индивидуальных предпринимателей : автореф. дис. на соиск. научной степени канд. юрид. наук : спец. : 12.00.14 „Административное право и процесс; финансовое право, информационное право” / Л. В. Иванова. — Омск, 2005. — 26 с.
67. Іванов В. І. Матеріально-правові і процесуальні гарантії притягнення до адміністративної відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / В. І. Іванов. — Х. : НУВС, 2001. — 21 с.
68. Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації: Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 14.04.1997 р. // Офіційний вісник України. — 1997. — № 16.
69. Історія держави і права України : підручник: у 2-х томах / за ред. В.Я. Тація, А.Й Рогожина. — Том 1. — к. : Видавничий Дім „Ін Юре”, 2000. — 648 с.
70. Калюта А. Б. Адміністративно-юрисдикційна діяльність митних органів України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / А. Б. Калюта. — Х. : НУВС, 2007. — 18 с.
71. Капшученко І. О. Потерпілий в адміністративно-деліктному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / О. І. Капшученко. — Ірпінь : НУДПСУ, 2011. — 21 с.
72. Клименко К. О. Правозастосування в судовому адміністративному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / К. О. Клименко. — Ірпінь : НУДПСУ, 2008. — 20 с.
73. Коваль В. Актуальні проблеми функціонування судової системи України / В. Коваль : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.lawbook.by.ru.
74. Когут О. В. До питання вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства / О. В. Когут // Часопис Київського університету права. — 2006. — № 1 (17). — С. 191—197.
75. Кодекс України про адміністративні правопорушення: станом на 1 груд. 2008 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парлам. вид-во, 2008. — 177 с.
76. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-VІ (станом на 01.09.2009) : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.rada.gov.ua.
77. Кодекс об административных правонарушениях Республики Казахстан от 30.01.2001 № 155 – ІІ // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : www.pavlodar.com/zakon/index.html.
78. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях от 30.12.2001 № 195-ФЗ (с изм. и доп.) // [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://www.interlaw.ru/law/docs/12025267/.
79. Кодзаев Ч. С. Пересмотр постановлений по делам об административных правонарушениях : автореф. автореф. дис. на соиск. научной степени канд. юрид. наук : спец. : 12.00.14 „Административное право и процесс; финансовое право, информационное право” / Ч. С. Кодзаев. — Ростов-на-Дону, 2010. — 27 с.
80. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: [монографія] / В. К. Колпаков. — К. : Юрінком Інтер, 2004. — 528 с.
81. Коломоєць Т. О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Т. О. Коломоєць. — Запоріжжя, 2000. — 23 с.
82. Коновалова Ю. Ю. Адвокат как защитник - субъект обжалования действий (бездействия) и решений должностных лиц, осуществляющих досудебное производство по уголовному делу / Ю. Ю. Коновалова // Становление и развитие современного российского уголовного и уголовно-процессуального законодательства : Сборник научных трудов. — Волгоград: ВА МВД России, 2008. — С. 241 – 245.
83. Кононенко О. Щодо судового розгляду адміністративних справ / О. Кононенко // Право України. — 1999. — № 2. — С. 42.
84. Конституція України від 28.06.96 // Відомості Верховної Ради України, 1996. — № 30. — Ст. 40.
85. Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів : Указ Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006 : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http:www.zakon.rada.gov.ua.
86. Короєд С. О. Перегляд рішень суду в справах про адміністративні проступки / С. О. Короєд // Судова апеляція. — 2007. — № 3 (8). — С. 126.
87. Короєд С. О. Судовий розгляд справ про адміністративні проступки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право”/ С. О. Короєд. — К., НУВСУ, 2009. — 17 с.
88. Короєд С. Апеляційне оскарження постанов судів у справах про адміністративні правопорушення: доцільність запровадження / С. О. Короєд // Міжнародні науково-практичні Інтернет-конференції за різними юридичними напрямками : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.lex-line.com.ua.
89. Корчевний Г. В. Адміністративно-юрисдикційна діяльність судів загальної юрисдикції / Г. В. Корчевний : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.apcourtkiev.gov.ua.
90. Корчевний Г. В. Право на оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку / Г. В. Корчевний // Судова апеляція. — 2006. — № 1. — С. 35—38.
91. Костенко О. М. Правосуддя – основа правової й демократичної держави / О. М. Костенко, В. П. Нагребельний // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 1. – С. 3 – 6.
92. Костюченко О. Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид наук спец. 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза”/ О. Ю. Костюченко. — К., Акад. адвокат., 2005. — 18 с.
93. Кузніченко С. О. Становлення та розвиток інституту надзвичайних адміністративно-правових режимів в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / С. О. Кузніченко. — Х. : ХНУВС, 2010. — 37 с.
94. Кузніченко С. О. Заходи процесуального примусу, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України / С. О. Кузніенко, О. О. Кашкаров // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. — Серия «Юридические науки». — Том 21 (60). — № 1. — 2008. — С. 75 – 81.
95. Кузьменко О. В. Полемічні роздуми про зміст категорії „суб’єкти адміністративного процесу” / О. В. Кузьменко // Наука і правоохорона. — 2008. — № 2. — С. 40—45.
96. Кузьменко О. В. Адміністративно-процесуальне право України: [підручник] / О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій. — К. : Атіка, 2007. — 416 с.
97. Кукурудз Р. О. Апеляція в адміністративно-юрисдикційному процесі: питання теорії та практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Р. О. Кукурудз. — Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2010. — 23 с.
98. Куян І. Підвищення ролі та місця суду в системі органів адміністративної юрисдикції як умова вдосконалення механізму захисту прав та свобод громадян в адміністративно-юрисдикційному процесі / І. Куян // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем. — К., 2000. — С. 315.
99. Ламонов Е. Б. Деятельность судьи районного (городского) суда в производстве по делам об административных правонарушениях : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 „Административное право и процесс; финансовое право, информационное право” / Е. Б. Ламонов. — Воронеж, 2002. — 24 с.
100. Лория В. А. Роль административных жалоб в охране прав граждан / А. А. Лория // Изв. вузов. Правоведение. — 1984. — №5. — С. 64.
101. Лук’янець Д. М. Адміністративно-деліктні відносини в Україні: теорія і судова практика правового регулювання: [монографія] / Д. М. Лук’янець. — Суми: ВДТ „Університетська книга”, 2006. — 367 с.
102. Мадісон В. Правова конфліктологія та юридичний конфлікт у приватних правовідносинах / В. Мадісон // Право України. — 2003. — № 9. — С. 40.
103. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів : [монографія] / В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
104. Маляренко В. Т. Про подання апеляцій на судові рішення у кримінальних справах / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. — № 1. — 2002. — С. 44.
105. Марочкин И. Е. Природа судебной власти / И. Е. Марочкин / Акт. проблемы государства и права. — Одесса, 1996. — С. 16 – 25.
106. Марочкін І. Є. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації / І.Є. Марочкін // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. — [вид. 2-е]. — Київ-Харків: Юрінком Інтер, 2002. — С. 31 – 34.
107. Мартиненко Б. Д. Гарантії суб’єктів провадження у справах про адміністративні проступки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Б. Д. Мартиненко. — Л. : Держ. ун-т внутр. справ, 2007. — 14 с.
108. Мартиненко В. М. Судові рішення та доступність механізмів їх оскарження / В. М. Мартиненко // Університетські записки. — 2009. — № 2. — С. 42 – 45.
109. Мельникова В. И. Актуальные проблемы реализации прав граждан при рассмотрении органами исполнительной власти дел об административных правонарушениях / В. И. Мельникова // Права человека. — 2006. — № 5. — С. 54 — 58.
110. Мигунова Т. Л. Административно-судебная и правовая реформы Екатерины Великой (историко-правовой аспект) : автореф. дис. на соиск. науч. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теория и история права и государства; история правовых учений” / Т. Л. Мигунова. — Владимир, 2008. — 42 с.
111. Миколенко О. І. Адміністративне судочинство в структурі адміністративного процесу / О. І. Миколенко // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. — 2006. — Вип. 33. — С. 186—191.
112. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине: [учеб. пособие]. — Изд. 2-е, дополн. / А. И. Миколенко. — Х. : Одиссей, 2006. — 352 с.
113. Мордовец А. С. Права человека и деятельность органов внутренних дел / А. С. Мордовец. — Саратов, 1994. — 186 с.
114. Наливайко О. І. Теоретико-правові проблеми захисту прав людини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / О. І. Наливайко. — К. : Національний ун-т ім. Т. Шевченка, 2002. — 16 с.
115. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення / Р. А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний та ін. — К. : Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. — 781 с.
116. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України / В. М. Кравчук, О. І. Угриновська. — К. : Істина, 2006. — 944 с.
117. Никитаев В. В. Проблемные ситуации уголовного процесса и юридическое мышление / В. В. Никитаев // Состязательное правосудие: Труды научно-практических лабораторий. — Вып. 1. — М., 1996. — С. 264 – 265.
118. Овчаренко О. М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації: [монографія] / О. М. Овчаренко. — Х. : Право, 2008. — 304 с.
119. Олефіренко Е. О. Адміністративно-правові гарантії реалізації прав і свобод громадян : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право”/ Е. О. Олефіренко. — Ірпінь : НАДПСУ, 2006. — 20 с.
120. Організація судової влади в Україні : Навч. посіб. / За заг. ред. І. С. Марочкіна, Н.В. Сибільової. – Х., 2007. – 248 с.
121. Основи Союзу РСР і союзних республік про адміністративні прав