Інформаційно-правове забезпечення конституційних екологічних прав

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

На правах рукопису

Грушкевич Тетяна Володимирівна

УДК 342.951:35.078.3:349.6

Інформаційно-правове забезпечення
конституційних екологічних прав

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор наук з державного управління, професор
Сіцінський Анатолій Станіславович

Хмельницький - 2012

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………........4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНФОРМАЦІЙНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ …….13
1.1. Теоретичні основи та правова регламентація інформаційного простору в екологічній сфері….…………………………………………………....13
1.2. Конституційні засади інформаційного екологічного забезпечення …..30
1.3. Інституційно-функціональна складова інформаційного екологічного забезпечення………………………………………………………………43
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1………………………………………………….66

РОЗДІЛ 2 КОНСТИТУЦІЙНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ЯК ОБ'ЄКТ ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ……………...69
2.1. Правова природа конституційних екологічних прав як об’єкта інформаційно-правового забезпечення ……………………………..…..69
2.2. Характеристика права на безпечне для життя і здоров'я довкілля як об’єкта забезпечення інформаційно-правовими засобами …………….86
2.3. Право на відшкодування шкоди, завданої порушенням права на безпечне для життя і здоров'я довкілля як об’єкт інформаційно-правового забезпечення ………………………………………………...101
2.4. Право на екологічну інформацію………………………………………116
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2…………………………………………..…….130

РОЗДІЛ 3 ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ………132
3.1. Інформаційна безпека громадян як складова права на екологічну безпеку……………………………………………………………………132
3.2. Інформаційне забезпечення як чинник ефективності відшкодування екологічної шкоди……………………………………………………….143
3.3. Механізм реалізації права громадян на екологічну інформацію……..157
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3………………………………………………...176

ВИСНОВКИ........................................................................................................178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................185
ДОДАТКИ……………………………………………..……………...……….206

ВСТУП

Генезис, соціальні витоки і призначення прав і свобод людини та громадянина є однією із найактуальніших проблем історичного та соціально-політичного розвитку людства. Їх значимість не зменшується протягом тисячоліть, і залишається в центрі уваги багатьох дослідників.
Конституція України як основний системоутворюючий нормативно-правовий акт встановила ряд демократичних і концептуально важливих положень щодо охорони навколишнього природного середовища. У ній закладено певну модель взаємовідносин держави і суспільства, за якої держава обслуговує громадянське суспільство, зокрема у сфері охорони довкілля.
В умовах деградації навколишнього природного середовища, погіршення екологічних умов існування людини, виснаження природних ресурсів та порушення екологічного балансу особливого значення набувають саме правові засоби забезпечення законності в екологічній сфері. Складний стан довкілля віддзеркалює негативні, не завжди прогнозовані наслідки науково-технічного прогресу. Ускладнює ситуацію недостатня поінформованість громадян про свої права в екологічній сфері та можливості їх реалізації, а також досить часта відсутність доступу до екологічної інформації, яка б дала можливість об’єктивно оцінити ситуацію.
Актуальність теми дослідження. Одним з головних пріоритетів розвитку України є побудова соціальноорієнтованого, відкритого, демократичного суспільства, в якому кожен міг би створювати, накопичувати, поширювати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, реалізуючи тим самим свій потенціал, можливості соціального зростання.
Для забезпечення становлення інформаційного суспільства в Україні держава має впливати не лише на інформаційну сферу, а й на інші сфери суспільних відносин. Таким чином, побудова інформаційного суспільства, як якісно нового цивілізаційного етапу розвитку всього суспільства, повинна сприйматися як загальна стратегічна мета діяльності держави в цілому, що полягає у трансформації всього комплексу суспільних відносин, з акцентом на розвиток інформаційних та інформаційно-інфраструктурних відносин. Однією зі сфер, яка потребує належного інформаційного забезпечення у цьому контексті, є екологічна сфера.
Охорона життя і здоров'я людини від несприятливого впливу довкілля тривалий час була предметом розгляду в межах загального захисту екологічних інтересів суспільства. Закріплення у ст. 50 Консти¬туції України права фізичних осіб на безпечне для життя і здоров'я довкілля зумовило подальшу роз¬робку належного механізму його реалізації та захи¬сту на галузевому рівні [1]. Нині особ¬ливу роль у сфері забезпечення та захисту права особи на безпечне для життя і здоров'я довкілля, інших конституційних екологічних прав відіграють інформаційно-правові засоби.
Теоретичною основою дослідження послужили наукові праці вітчизняних правознавців: В.Б. Авер'янова, В.І. Андрейцева, Г.В. Анісімової, І.В. Арістової, В.Т. Білоуса, І.Л. Бородіна, Ю.П. Бурила, Е.В. Віленської, А.П. Гетьмана, Р.А. Калюжного, М.В. Коваля, О.Л. Копиленка, Б.А. Кормича, С.М. Кравченко, М.В. Краснової, О.В. Логінова, А.І. Марущака, М.М. Мошака, Н.Р. Нижник, А.М. Новицького, О.В. Олійника, В.К. Попова, П.М. Рабиновича, Б.Г. Розовського, О.П. Рябченко, В.Ю. Степанова, М.О. Фролова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з програмою «Управлінські та правові засади забезпечення сталого розвитку України як європейської держави» (держ. реєстр. № 0108 U 008927) Хмельницького університету управління та права.
Тема роботи обрана з урахуванням заходів, що проводяться в Україні, які знайшли своє відображення у Законі України «Про Національну програму інформатизації» від 04.02.1998 р. № 74/98-ВР [2] та в Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.05.2003 р. № 259-р. [3]
Напрями дослідження узгоджуються з положеннями Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» вiд 09.01.2007 р. № 537-V [4], який визначає системоутворювальний вектор державної інформаційної політики.
Деякі аспекти наукового пошуку відповідають Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010 р. № 2818-VI [5] та Основним напрямам державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених постановою Верховної Ради України від 05.03.1998 р. 188/98-ВР [6].
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний науковий аналіз теоретичних і практичних аспектів інформаційно-правового забезпечення конституційних екологічних прав, визначення його засад та встановлення тенденцій розвитку, напрацювання та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання даних відносин.
Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні вирішуються завдання:
- вивести дефініцію інформаційного простору в екологічній сфері;
- сформулювати пропозиції по удосконаленню законодавства України в сфері правової регламентації інформаційного простору в екологічній сфері;
- проаналізувати існуючі підходи до розуміння сутності інформаційного екологічного забезпечення та їх конституційні засади;
- дати визначення поняттю «державне управління в інформаційній екологічній сфері» та виокремити ознаки управління інформаційним простором в екологічній сфері;
- дослідити інститут конституційних екологічних прав як об’єкта інформаційно-правового забезпечення;
- охарактеризувати особливості інформаційної екологічної безпеки особи та виокремити відповідне суб’єктивне право на інформаційну екологічну безпеку;
- проаналізувати специфіку механізму реалізації права на екологічну інформацію.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення конституційних екологічних прав.
Предметом дослідження є інформаційно-правове забезпечення конституційних екологічних прав.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та завдань дослідження, його об’єкта і предмету. Методологічну основу роботи складає система загальнонаукових, філософських і спеціальних методів, застосування яких забезпечує достовірність отриманих результатів.
Діалектичний метод пізнання дозволив розглянути проблематику дослідження в єдності її соціального змісту та юридичної форми, обґрунтуванні тенденцій інформаційного забезпечення реалізації та захисту конституційних екологічних прав (пп. 3.1, 3.2, 3.3).
Використання можливостей системного аналізу дозволило дослідити інформаційно-правове забезпечення конституційних екологічних прав як цілісність в єдності його основних складових, а також системну якість як показник результативності, ефективності цього процесу (пп. 2.1, 2.2, 2.3).
Логіко-семантичний та історико-правовий методи аналізу сприяли з’ясуванню змісту основних понять та дослідженню генезису правового регулювання екологічного інформаційного простору (пп. 1.1, 2.1).
Порівняльно-правовий та системно-структурний методи дозволили вивчити досвід інформаційно-правового забезпечення конституційних екологічних прав в зарубіжних країнах та можливості його застосування у вітчизняній законотворчій та правозастосовчій практиці (пп. 3.2, 3.3).
Спеціальні методи – вчення про закономірності взаємодії суспільства і природи, нормативно-порівняльний, структурно-функціональний – послугували з’ясуванню особливостей процесу інформаційного забезпечення реалізації та захисту конституційних екологічних прав, виокремленню інституційно-функціональної складової екологічного інформаційного забезпечення тощо (пп. 1.3, 3.1, 3.2, 3.3).
Використано також науково-евристичний потенціал таких філософських методів дослідження як аналіз, синтез, абстрагування, дедукція тощо.
Комплексний підхід до використання вищезазначених наукових методів дозволив всебічно дослідити інформаційно-правове забезпечення конституційних екологічних прав.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням інформаційно-правового забезпечення конституційних екологічних прав, на основі якого зроблені науково-теоретичні висновки і сформульовані пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази України в даній сфері суспільних відносин та практики застосування діючих норм.
У межах проведеного дослідження одержано такі результати, які складають наукову новизну, зокрема:
вперше:
- запропоновано визначення поняття «інформаційний простір в екологічній сфері» та його ознаки;
- визначені основні критерії оптимізації законодавства України в сфері правової регламентації інформаційного простору в екологічній сфері, зокрема, доведено необхідність прийняття Кодексу про інформацію; науково обґрунтовані особливості даної правової регламентації відповідно до зазначеної сфери правового регулювання;
- окреслено конституційні засади інформаційного екологічного забезпечення в Україні через розкриття основних бачень розуміння сутності даного інституту з метою наукового обґрунтування та розробки основних рекомендацій до оптимізації законодавства у цій галузі;
- сформульовані ознаки управління інформаційним простором в екологічній сфері та запропоновано авторське визначення поняття «державне управління в інформаційній екологічній сфері»;
- здійснено комплексний аналіз особливостей інформаційної екологічної безпеки особи та виокремлено відповідне суб’єктивне право на інформаційну екологічну безпеку;
удосконалено:
- наукові підходи до вирішення термінологічної проблеми визначення поняття навколишнього природного середовища, як об’єкта інформаційно-правового забезпечення, його співвідношення з такими поняттями, як «оточуюче середовище», «навколишнє середовище», «довкілля», «навколишнє природне середовище», запропоновано її вирішення шляхом уніфікації на користь терміну «довкілля»;
- наукове бачення управління інформаційною та екологічною сферами, які поєднуються в інституційно-функціональному забезпеченні інформаційного простору в екологічній сфері;
- правове регулювання механізму реалізації права громадян на екологічну інформацію, запропоновано практичні рекомендації по його застосуванню та удосконаленню;
набули подальшого розвитку:
- понятійно-правовий апарат щодо категорії «конституційні екологічні права», яка характеризується відповідно до уточненого правового змісту сутності права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на відшкодування шкоди, завданої порушенням даного права та права на екологічну інформацію, як об’єкта інформаційно-правового забезпечення, що дозволяє вдосконалити правове регулювання суспільних відносин у цій галузі;
- шляхи удосконалення законодавства України в сфері забезпечення конституційних екологічних прав інформаційно-правовими засобами відповідно до вимог кодифікації, стандартизації, уніфікації та потреб практики.
Практичне значення одержаних результатів.
Результати, одержані під час дисертаційного дослідження, висновки та пропозиції можуть бути використані:
- в науково-дослідницькій сфері – висновки доповнюють і розвивають основні теоретичні положення з питань інформаційного та правового забезпечення конституційних екологічних прав, формуючи нову вихідну базу для подальшого наукового дослідження, яке може втілитись у підручниках, посібниках, а також відповідних розділах науково-практичних коментарів законодавства;
- в правотворчості – вихідні положення дисертаційної роботи можуть бути враховані в процесі підготовки та внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють питання інформаційного та правового забезпечення прав громадян в галузі екологічних правовідносин, які закріплені в Конституції України. Зокрема, практичне втілення результатів дисертаційного дослідження виявилось у розробці проекту Закону України «Про внесення доповнення до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», який зареєстрований 04.03.2005 року під № 7159 на 7 сесії ІV скликання Верховної Ради України (акт впровадження Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради України № 04-15/17-640 від 01.03.2011 р.) (Додаток А);
- в навчальному процесі – при підготовці навчально-методичної літератури та викладанні курсів «Інформаційне право», «Екологічне право України», «Конституційне право України» ряду спецкурсів інформаційно-правового, еколого-правового та конституційно-правового спрямування. Так, положення дисертації дістали практичну реалізацію в навчальному процесі Хмельницького університету управління та права при викладанні навчальної дисципліни «Екологічне право України», спецкурсів «Захист конституційних екологічних прав», «Захист земельних прав» (акт впровадження Хмельницького університету управління та права № 0347/11 від 21.03.2011 р.) (Додаток Б), а також при проведенні навчання та розробці методичних рекомендацій для практичної роботи державних службовців та працівників органів місцевого самоврядування Хмельницької області (акт впровадження Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій № 233/1 від 20.12.2010 р.) (Додаток В);
- у правозастосовчій діяльності - при удосконаленні практичної діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, інших інституцій щодо забезпечення конституційних екологічних прав інформаційними та правовими засобами, а також активізації правореалізаційних процесів самими громадянами під час використання можливостей, закладених у зміст даних прав та через їх захист. Розроблені в дисертаційному дослідженні рекомендації стосовно удосконалення інформаційно-правового забезпечення конституційних екологічних прав були використані в практичній діяльності Хмельницької обласної ради, зокрема, при реалізації Комплексної програми охорони довкілля Хмельницької області, затвердженої рішенням восьмої сесії Хмельницької обласної ради від 24.11.1999 р. №11 та при підготовці Комплексної програми охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області на 2011 – 2015 роки, затвердженої рішенням третьої сесії Хмельницької обласної ради від 02.03.2011 р. № 25-3/2011 (акт впровадження Хмельницької обласної ради № 890/01-15 від 04.05.2011 р.) (Додаток Г).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження та публікації, що розкривають його зміст, виконані самостійно з використанням останніх досягнень науки інформаційного та екологічного права. Всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дослідження. Теоретико-практичні результати дослідження, викладені у дисертаційній роботі, доповідались на наукових та науково-практичних конференціях. Зокрема, на Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Четверті осінні юридичні читання» (Хмельницький, 21-22.10.2005 р.); на Міжнародній науковій конференції «Шості осінні юридичні читання» (Хмельницький, 26-27.10.2007 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми становлення і розвитку конституційної держави в Україні» (Хмельницький, 14-15.03.2008 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Сьомі осінні юридичні читання» (Хмельницький, 28-29.11.2008 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Восьмі осінні юридичні читання» (Хмельницький, 13-14.11.2009 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин в Україні» (14-15.05.2010 р.); на Международной научно-практической конференции «Актуальные вопросы реализации прав граждан» (Подольськ, 20.04.2010 р.); на Міжнародній науковій конференції «Дев'яті осінні юридичні читання» (Хмельницький, 12-13.11.2010 р.).
Публікації. Основні результати дослідження висвітлено у 14 друкованих працях, у тому числі – в 4 статтях у наукових фахових виданнях та у 8 збірниках матеріалів і тез науково-практичних конференцій та в 2 довідниках з правових питань (написані у співавторстві; особистий внесок полягає у підготовці розділу про право громадян на безпечне довкілля).
Структура та обсяг дисертації обумовлена метою, задачами та логікою дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та 5 додатків. Загальний обсяг дисертації складає 214 сторінок друкованого тексту, з них основний текст - 183 сторінки, обсяг списку використаних джерел містить 213 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо забезпечення конституційних екологічних прав інформаційно-правовими засобами і пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання даних правовідносин та оновлення відповідного законодавства з урахуванням зазначених положень.
Узагальнюючи викладені в дисертаційному проекті положення, можна зробити наступні висновки:
1. Національний інформаційний простір - поняття, яке у вартісній шкалі соціальних цінностей можна поставити на друге місце після державної незалежності. Його важливою складовою є екологічний компонент. Однак, не дивлячись на таку вагу даних правових явищ, їх законодавче визначення відсутнє.
Аналіз характеристик інформаційного простору та наше уявлення про його екологічний вид дало можливість визначити головні ознаки інформаційного простору в екологічній сфері, зокрема:
- створення інформаційного середовища як чинника забезпечення екологічної безпеки, підтримання екологічної рівноваги та засобу для забезпечення реалізації та захисту екологічних прав та інтересів громадян;
- перехід інформаційних екологічних ресурсів суспільства в реальні ресурси розвитку екологічних відносин за рахунок розширення доступу до інформації про них та покращення інформаційного забезпечення даної сфери;
- підвищення значущості проблем екологічної інформаційної безпеки особи, суспільства й держави;
- створення ефективної системи забезпечення права на вільне отримання, поширення і використання екологічної інформації.
Враховуючи вищенаведене, інформаційний простір в екологічній сфері нами визначено як систему зовнішніх та внутрішніх організаційних потоків інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів та предметів побуту, яка забезпечує належне використання, відтворення, охорону природних ресурсів, забезпечення якості навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки, реалізацію та захист екологічних прав.
2. Аналіз правової основи екологічного інформаційного простору дає можливість констатувати, що її складають нормативно-правові акти інформаційного та екологічного права. Їх система досить розгалужена та не позбавлена ряду недоліків зовнішнього та внутрішнього характеру. Зокрема, звертає до себе увагу термінологічна неузгодженість, яка існує у визначенні поняття навколишнього природного середовища, як об’єкта інформаційно-правового забезпечення, його співвідношення з такими поняттями, як «оточуюче середовище», «навколишнє середовище», «довкілля», «навколишнє природне середовище». Наявність такого досить широкого спектру понять, що характеризуються змістовою близькістю і паралельно вживаються в нормативно-правових актах негативно впливає на процес реалізації відповідних правових норм і потребує уніфікації. На наше переконання, перевагу має термін «довкілля» як найбільш ємкий, влучний та такий, що відповідає змісту означеної сфери буття.
Проблема форми правової основи інформаційного простору в екологічній сфері полягає у занадто розгалуженій системі нормативно-правових актів інформаційного та екологічного права різної юридичної сили. Її вирішенням може стати систематизація інформаційного законодавства на рівні Кодексу про інформацію, у якому чільне місце займе правове забезпечення інформаційного простору в екологічній сфері і може претендувати на окрему главу з аналогічною назвою, де були б акумульовані всі існуючі на сьогодні та загалом необхідні для належної реалізації інформаційних еколого-правових відносин норми.
3. Дослідження конституційних засад екологічного інформаційного забезпечення дало можливість обґрунтувати нормами Основного Закону та суміжних нормативно-правових актів закріплення в Конституції України трьох підходів до розуміння сутності інформаційного екологічного забезпечення, - як засобу забезпечення екологічної безпеки; відповідного напрямку державного управління щодо реалізації державою своєї національної екологічної політики та як засобу забезпечення права громадян на екологічну інформацію. Така багатофункціональність вказує, що інформаційне екологічне забезпечення має комплексний характер, оскільки забезпечує суспільство полівидовою екологічною інформацією.
4. На основі аналізу загальнотеоретичних положень про державне управління, пропонується визначати державним управлінням в інформаційній екологічній сфері підзаконну виконавчо-розпорядчу діяльність уповноважених державних органів, їх посадових осіб з реалізації функцій і завдань держави у сфері суспільних еколого-інформаційних відносин відповідно до інтересів суспільства та виділити наступні основні ознаки управління інформаційним простором в екологічній сфері:
• це - різновид соціального управління, що регламентується правовими нормами інформаційного та екологічного законодавства;
• система правових норм, які регулюють суспільні відносини щодо управління в галузі інформаційного простору в екологічній сфері, визначає його мету і завдання, функції в цій сфері, повноваження і функції суб’єктів управління, права і обов’язки фізичних і юридичних осіб та порядок їх взаємовідносин;
• в основу даного управління покладено цілеспрямовану діяльність органів держави, місцевого самоврядування та громадських об’єднань;
• управління здійснюється лише інформаційною взаємодією фізичних, юридичних осіб, тобто їх діяльністю з приводу одного й того ж об’єкта інформаційно-екологічних правовідносин;
• діяльність суб’єктів управління спрямована на формування відкритого інформаційного екологічного суспільства, його інтеграцію у світовий інформаційний простір з урахуванням національних особливостей і інтересів при забезпеченні інформаційної безпеки на внутрішньодержавному та міжнародному рівнях задля забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, інформаційної та екологічної безпеки; реалізацію та захист екологічних прав.
• функції суб’єктів управління передбачають організацію, погодження, координацію і контроль за діяльністю інших суб’єктів управлінських правовідносин.
Пропонується наступна організаційно-функціональна структура системи органів та інших інституцій, що здійснюють управління в інформаційній екологічній сфері, яку можна відобразити через п'ять рівнів:
- перший – рівень стратегічного управління, що здійснюється Президентом України, Кабінетом Міністрів України та Радою національної безпеки і оборони України;
- другий – рівень галузевого/міжгалузевого управління, що здійснюється центральними органами виконавчої влади, а також окремими позавідомчими органами;
- третій – рівень місцевого управління, що здійснюється місцевими державними адміністраціями, територіальними органами окремих центральних органів виконавчої влади
- четвертий рівень - локальне управління інформаційно-екологічними правовідносинами, яке здійснюють органи місцевого самоврядування, керівні органи державних підприємств, установ, організацій, що спеціалізуються на здійсненні функцій управління інформаційною діяльністю цих організацій;
- п’ятий рівень - громадське управління - здійснюється громадськими організаціями, діяльність яких має екологічне спрямування.
5. З урахуванням виокремлених в роботі особливостей конституційних екологічних прав доцільно вести мову про них як про окремий інститут, який включає в себе права, визначені ст. 50 Конституції України. Основним, системоутворюючим конституційним екологічним правом є право на безпечне для життя і здоров’я довкілля.
У дисертації сформульовано авторське визначення права громадян на відшкодування шкоди, завданої порушенням права на безпечне для життя та здоров'я довкілля як сукупності наданих уповноваженим особам юридичних можливостей отримати в процесуальному порядку відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу фізичних і юридичних осіб на навколишнє природне середовище.
Ключовим екологічним правом в сфері інформаційно-правових відносин є право громадян на вільний доступ до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення.
6. На основі аналізу законодавства, літературних джерел та окремих практичних аспектів, що мали місце в даній сфері відносин, зроблено висновок, що інформаційна безпека особи є складовою права на екологічну безпеку, яке, у свою, чергу є компонентом національної безпеки держави. Поняття інформаційної безпеки особистості та суспільства тісно пов’язані, оскільки інформаційна безпека окремої особистості формує, у кінцевому результаті, інформаційну безпеку суспільства та держави.
Спираючись на наукові дослідження та враховуючи специфіку інформаційної екологічної сфери, можна виокремити вектори, які включає в себе комплекс питань інформаційної екологічної безпеки людини:
- забезпечення інформаційних екологічних прав і свобод людини і громадянина,
- захист людини від неправомірного інформаційного втручання в екологічній сфері,
- забезпечення природної ідентичності від неправомірного втручання,
- забезпечення дієздатних правових та організаційних механізмів захисту відповідних прав тощо.
Поєднання інформаційної та екологічної складової дає підстави виокремити суб’єктивне право громадян на інформаційну екологічну безпеку.
7. Аналіз причин негативного стану реалізаційних правовідносин в сфері відшкодування екологічної шкоди дозволив виділити та згрупувати ряд перешкод, що блокують реалізацію відповідних норм. До них, зокрема, відносяться:
- інформаційні перешкоди: недостатня обізнаність громадян зі своїми правами, носіями яких вони є; відсутність розуміння сутності та процесу реалізації прав, які існують у сфері взаємин людини та довкілля; складність отримання необхідних даних для пред’явлення такого виду позовів та доведення своїх вимог у суді;
- світоглядні бар'єри: низький рівень екологічної свідомості та правової культури населення; недовіра громадян до судової влади тощо;
- фінансові перешкоди: необхідність сплатити державне мито та інші судові витрати, зокрема й на проведення необхідних судових експертиз по справі.
З метою усунення вагомої частини даних перешкод, а також на виконання вимоги пункту третього статті 9 Конвенції, де на Україну, як сторону даного документу, покладено зобов’язання по розгляду питань зі створення відповідних механізмів надання допомоги для усунення або послаблення фінансових перешкод на доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, нами розроблено проект Закону України «Про внесення доповнення до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», де передбачається звільнення від сплати державного мита громадян за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.
8. Аналіз механізму реалізації права громадян на екологічну інформацію через призму Конституції України, Орхуської конвенції, Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про звернення громадян», Наказу «Про затвердження Положення про порядок надання екологічної інформації», Цивільного кодексу України дозволив виокремити суттєву специфіку даного процесу, яку слід враховувати під час правореалізації для досягнення бажаного результату.
Дослідження даного питання показало, що у нашій державі немає єдиного нормативно-правового акту, який би регулював правовідносини, що розглядаються. Чинне законодавство частково регламентує доступ до екологічної інформації, однак наявність великої кількості нормативно-правових актів як локального так і загальнодержавного значення перешкоджає реалізації права на екологічну інформацію. У зв’язку з цим знову приходимо до висновку про необхідність розробки і прийняття комплексного нормативно-правового акту, у якому слід було б, поряд з іншими питаннями, чітко визначити механізм реалізації права на екологічну інформацію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Про Національну програму інформатизації: Законі України від 04.02.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 27, Ст. 181.
3. Про затвердження Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів: розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.05.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 18. – Ст. 864.
4. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України вiд 09.01.2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. -. № 12, - Ст. 102.
5. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року: Закону України від 21.12.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. -. № 26, - Ст. 218.
6. Про Основні напрямам державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: постанова Верховної Ради України від 05.03.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 38. – Ст. 248.
7. Степанов В.Ю. Інформаційна політика: концептуальні засади формування та розвитку / В.Ю. Степанов // Теорія та практика державного управління. – Вип. 3 (30). – 2010. – С. 15 – 19.
8. Мошак Н.Н. Особенности политики информационной безопасности в инфокоммуникационной сети / Н.Н. Мошак, Е.А. Тимофеев // Электросвязь.- 2005.- № 9.- С.23-28.
9. Бельфер Р.А. Анализ систем связи в аспекте проектирования информационной безопасности / Р.А. Бельфер // Электросвязь.- 2004.- № 3.- С.22-24.
10. Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України : організаційно-правові засади: дис. … доктора юрид. наук : 12.00.07 / Арістова Ірина Василівна. – Харків, 2002. – 476 с.
11. Олійник О.В. Організаційно-правові засади захисту інформаційних ресурсів України: дис… канд. юрид. наук : 12.00.07 / Олег Вікторович Олійник.— К., 2006.— 201с.
12. Олійник О.В. Політико-правові аспекти формування інформаційного суспільства суверенної і незалежної держави / Олійник О.В., Соснін О.В., Шиманський Л.Є. // Держава і право.— 2001.— Вип.13.— С. 34-41.
13. Логінов О.В. Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади: дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Логінов Олександр Володимирович. – К., 2005. – 236 с.
14. Декарт Р. Рассуждение о методе с приложениями. Диоптрика, метеоры, геометрия / Декарт Р. - М.: Изд-во АН СССР, 1953. - 655 с.
15. Про інформацію: Закон України від 2.10.1992 р. № 2657-XII // Офіційний вісник України. – 2004. - № 6. – Ст. 358.
16. Елисеев К. Ю. Охрана окружающей среды как предмет муниципальной деятельности / Елисеев К. Ю. // Государственная власть и местное самоуправление. - 2004. - № 6. - С. 15 – 18.
17. Нескромный. В. От фисософии «вражды» к «философии взаимозависимости» / Нескромный. В. // Зелёный мир. - 1995. - № 20. - С. 12 – 16.
18. Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник / Бринчук М.М. - М.: Юристъ, 1998. – 688 с.
19. Реймерс Н. Ф. Охрана природы и окружающей человека среды: Словарь-справочник. / Реймерс Н. Ф. - М.: «Просвещение», 1992. — 319 с.
20. Екологічне право України. Академічний курс: підручник / [Шемшученко Ю.С., Погорілко В.Ф., Нагребельний В.П.]; за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2005. – 848 с.
21. Основи екології та екологічного права: [навчальний посібник] / Бойчук Ю.Д., Шульга М.В., Цалін Д.С., Дем’яненко В.І.; за заг. ред. Ю.Д. Бойчука і М.В. Шульги. – 2-ге вид., випр. і доп. – Суми: ВТД «Університетська книга»; К.: Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. – 368 с.
22. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. - №41. – Ст. 546.
23. Решение Верховного Суда Российской Федерации от 21 июля 2006 г. // Официальный сайт Верховного Суда Российской Федерации [Електронний ресурс]. — Режим доступу: : http://www.supcourt.ru/stor_text.php?id=7385362.
24. Кузеля З. Українсько-німецький словник / Кузеля З., Рудницький Я. — Ляйпціг: Отто Гаррасовіц, 1943. - 1494 с.
25. Пилипенко П. Про право довкілля та його предмет / Пилипенко П. // Вісник Львівського університету. – 2009. – Вип. 49. – С. 190 - 197.
26. Непийвода В. Проблеми вдосконалення української термінології у галузі екологічного права / Непийвода В. // Право України. – 2003. - № 11. – С. 76 - 81.
27. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. – Ст. 131.
28. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № № 40-44. – Ст. 356.
29. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22, Ст. 144.
30. ДСТУ 1.0:2003. Національна стандартизація. Основні положення [Електронний ресурс]. Укрстройпроект. — Режим доступу: http://www.budlic.com.ua/dstu/.
31. ДК 004–2003. Державний класифікатор України. Український класифікатор нормативних документів (ICS:2001, IDT) [Електронний ресурс] UA PRAVO. Правова бібліотека України. — Режим доступу : http://www.uapravo.net/data/akt188/page1.htm.
32. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / [Бек Ю.Б., Богдан Й.Г., Григоровська Л.В. та ін.]; за ред. В.М. Коссака. — К.: Істина, 2004. - 976 с.
33. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки / Андрейцев В.І. – К.: Знання-Прес, 2002. – 332с.
34. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13.01.2011 р. // Голос України від 09.02.2011. - № 24.
35. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 16. — Ст. 93.
36. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 04.02.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 27-28. — Ст. 181.
37. Грушкевич Т.В. Термінологічні проблеми визначення довкілля як об’єкта інформаційно-правового забезпечення / Т. В. Грушкевич // Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2011. - № 4 (37). - С. 265 - 269.
38. Проект Концепцiї реформування законодавства України у сферi суспiльних iнформацiйних вiдносин // Центр информационной безопасности [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: http://www.bezpeka.com/ru/lib/art519.html.
39. Марущак А.І. Інформаційне право: Доступ до інформації: Навчальний посібник / А.І. Марущак. – К. : КНТ, 2007. – 532 с.
40. Про екологічну експертизу: Закон України від 9.02.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 8. - Ст. 54.
41. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 08.02.95 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 12. – Ст. 81.
42. Про відходи: Закон України від 05.03.98 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 36 – 37. – Ст. 242.
43. Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини: Закон України від 24 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 19. – Ст. 98.
44. Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18 січня 2001// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 15. – Ст. 73.
45. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 08.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 337.
46. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13.07.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 42. – Ст. 348.
47. Лук’янчиков Є.Д. Інформаційне забезпечення розслідування злочинів (правові і тактико-криміналістичні аспекти): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Є.Д. Лук’янчиков. – К., 2005. – 12 с.
48. Лук'янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів / Лук'янчиков Є.Д. – К.; Національна академія внутрішніх справ України, 2005. – 360 с.
49. Конституція України. Науково-практичний коментар / [Авер'янов В.Б., Батанов О.В., Баулін Ю.В. та ін.] : під. ред. К. К. Гулия, А. В. Єфименко, Н. Й. Михайличенко, О. М. Уліщенко. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 803 с.
50. Комарницький В.М. Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій: дис. … канд. юр. наук : 12.00.06 / Комарницький Віталій Мар'янович. – К., 2002. – 169 с.
51. Про затвердження Указу Президента України «Про заходи щодо ліквідації наслідків стихійного лиха у Закарпатській області»: Постанова Верховної Ради України від 10.11.1998 року //Офіційний Вісник України. – 1998. – № 45.
52. Про затвердження Указу Президента України «Про оголошення територій у межах населених пунктів Болеславчик, Мічуріне, Підгір’я, Чаусове-1, Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області зоною надзвичайної екологічної ситуації»: Закон України від 05.09.2000 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 43. – Ст. 365.
53. Про затвердження Указу Президента України «Про оголошення окремих районів та міст Вінницької, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Хмельницької та Черкаської областей зоною надзвичайної екологічної ситуації»: Закон України від 14.12.2000 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 1. – Ст. 6.
54. Закон: юридична енциклопедія / [голова редкол. Ю.С. Шемшученко]. - Т. 2. – К., 1999. – 744 с.
55. Подготовлена государственная программа «Экологически безопасный Крым» // Официальный сайт Совета министров Автономной Республики Крым [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ark.gov.ua/blog/2011/02/28/podgotovlena-gosudarstvennaya-programma-ekologicheski-bezopasnyj-krym/.
56. Кормич Б.А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України: дис. … доктора юр. Наук: 12.00.07 / Кормич Борис Анатолыйович. – Одеса, 2004. – 427 с.
57. Грицкевич С.Г. Конституційні екологічні права людини й громадянина та їх забезпечення органами внутрішніх справ: дис. ... канд. юр. наук: 12.00.02 / Грицкевич Сергій Геннадійович. – К., 2002. – 120 с.
58. У справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб): рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 р. № 7-рп/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 24. – Ст. 1076.
59. Конституція і конституціоналізм в Україні: вибіркові проблеми. Збірник наукових праць членів Товариства конституційного права з нагоди десятої річниці Конституції України, Конституційного Суду України та самого Товариства / [Шевчук С.В., Федоренко В.Л., Онищук М.В.]; відп. ред. Мартиненко П.Ф., Кампо В.П. – К.: Купріянова, 2007. – 318 с.
60. Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля: Закон України від 06.07.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 34. - Ст. 296.
61. Грушкевич Т. В. Конституційні засади екологічного інформаційного забезпечення / Т. В. Грушкевич // Вісник Донецького національного університету, Сер. В: Економіка і право. - Вип. 1. - 2011. - С. 604 - 608.
62. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16.03.2000 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – 23. - Ст.176.
63. Гордієнко Л.Ю. Основи теорії державного управління: Конспект лекцій / Л.Ю. Гордієнко. – Х.: Видавництво ХДЕУ, 2000. – 157 с.
64. Бурило Ю.П. Організаційно-правові питання державного управління в інформаційній сфері: дис. … кандидата юр. наук: 12.00.07 / Ю.П. Бурило Юрій Павлович. - К., 2008. – 216 с.
65. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекцій / Г.В. Атаманчук. – М.: Юридическая литература, 1997. – 400 с.
66. Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления / Б.П. Курашвили. – М.: Наука, 1987. – 292 с.
67. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [Авер'янов В.Б., Андрійко О.Ф., Битяк Ю.П. та ін.] ; за заг. ред. В.Б. Авер'янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
68. Лазарев Б.М. Государственное управление на этапе перестройки / Б.М. Лазарев. – М.: Юридическая литература, 1988. – 318 с.
69. Ківалов С.В. Адміністративне право України. Навчально-методичний посібник / Ківалов С.В., Біла Л.Р. – О.: «Юридична література», 2006. – 486 с.
70. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник / Колпаков В.К., Кузьменко О.В. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
71. Теория государства и права. Курс лекций / [Байтин М.И., Демидов А.И., Синюков В.Н. и др.] ; под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М.: Юристь, 1997. – 672 с.
72. Сердюк В. Еволюція функцій держави в процесі розвитку суспільства / В. Сердюк // Юридична Україна. – 2006. – № 12. – С. 21-27.
73. Баб'як О.С. Екологічне право України. Навчальний посібник / О.С. Баб'як, П.Д. Біленчук, Ю.О. Чирва – К.: Атіка, 2000. – 544 с.
74. Рябець К. Адміністративно-правове регулювання навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів: актуальні проблеми / К. Рябець // Право України. – 2006. – №3. – С. 97-100.
75. Державне управління: теорія і практика [Авер'янов В.Б., Андрійко О.Ф., Стнфанюк В.С. та ін.] ; за ред. В.Б. Авер'янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
76. Мастяниця Й.У. Інформаційні ресурси України: проблеми державного управління / Мастяниця Й.У., Соснін О.В., Шиманський Л.Є. – К.: НІСД, 2002. – 140 с.
77. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / [Байранча Л.К., Журавський В.С. Колісник В.П. та ін.] ; за ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 544 с.
78. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закону України від 05.03.1998 // Відомості Верховної Ради України. - 1998 р., - № 35, - Ст 237.
79. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 року «Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України»: Указ Президента України від 06 грудня 2001 р.// Офіційний вісник України. – 2001 – № 50 – Ст. 2228.
80. Діяльність Ради національної безпеки і оборони України // Офіційний сайт Ради національної безпеки і оборони України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: http://www.rainbow.gov.ua/.
81. Про Кабінет Міністрів України: Закон України вiд 16.05.2008 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2008 р. - № 25. – Ст. 241.
82. Про Положення про Міністерство інфраструктури України: Указ Президента України від 12 травня 2011 р. // Офіційний вісник України. – 2011. – № 37. – Ст. 1513.
83. Про Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України: Указ Президента України від 13.04.2011 р. // Офіційний вісник України. - 2011 р. - № 29. – Ст. 1258.
84. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 07.07.1992 - 1992 р., № 27, стаття 382.
85. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 2006 р. № 1383 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 40. – Ст. 2687.
86. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. // ВВР УРСР. – 1984. - № 51. – Ст. 1122.
87. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
88. Tompkins J.R. Organization Theory and Public Management / J.R. Tompkins. – Belmont e.t.c.: Thomson Wadsworth, 2005. – 416 p.
89. Хмельниччина з новими природоохоронними програмами // Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ecohm.gov.ua/index.php?output=news&menu=podii&id=11032011.
90. Бурило Ю.П. Участь недержавних суб’єктів у здійсненні державного управління інформаційною сферою / Ю.П. Бурило // Правова інформатика. – 2007. – № 4. – С. 31-41.
91. Міжнародна торгівля квотами на викиди парникових газів Україною // Сайт «Екологія. Право. Людина» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://epl.org.ua/ekologija/zmina-klimatu/spravi/mizhnarodna-torgivlja-kvotami-na-vikidi-parnikovikh-gaziv-ukrajinoju/.
92. Рабинович П.М. Основні права людини: поняття, класифікація, тенденції / П.М. Рабинович // Український часопис прав людини. – 1995. - №1. – С. 14 - 22.
93. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии / Ю.С. Шемшученко. – К.: Наукова думка, 1989. – 232 с.
94. Алексеев С.С. Философия права / С.С. Алексеев. – М.: Издательство НОРМА, 1998. – 336 с.
95. Конституційне право України: Підручник для вузів / [Погорілко В.Ф., Фріцький О.Ф., Городецький О.В. та ін.] ; за ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 676 с.
96. Матузов Н.И. Правовая система и личность / Н.И. Матузов. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1987. – 293 с.
97. Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты / Д.М. Чечот. – Ленинград. : Изд-во ЛГУ, 1968. – 72с.
98. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1983. – 187с.
99. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права / Н.И. Матузов. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1972. – С.148.
100. Дюги. Общие преобразования гражданского права со времени кодекса Наполеона / Дюги. – М: 1919. – 110 с.
101. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении / Р.О. Халфина. – Москва: Юрид. лит-ра, 1974. – 352 с.
102. Толстой Ю.К. К теории правоотношений / Ю.К. Толстой. – Ленинград: 1959. – 478 с.
103. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник / М.В. Кравчук. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 247с.
104. Философский словарь / [под ред. И.Т.Фролова]. –М.: Политиздат, 1987. – 590 с.
105. Словарь русского языка. Составил С.И.Ожегов. / [под общ. ред. С.П.Обнорского].– М.: Гос. изд-во иностранных и национальных словарей, – 1952. – 848 с.
106. Тиунова Л.Б. Системные связи правовой действительности: Методология и теория / Л.Б. Тиунова. – СПб.: Изд-во С.-Петербургского университета, 1991. – 136 с.
107. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2005. - № 1;
108. Міжнародний пакт про соціальні, економічні і культурні права від 16 грудня 1966 р. // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2002. - № 2.
109. Олійник А.Ю. Правознавство: Навч. Посібник / А.Ю. Олійник, В.П. Пастухов, О.Л. Слюсаренко. – К.: Український державний педагогічний університет, 1997. – 152 с.
110. Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації / І. Бородін // Право України. – 2001.—№ 12.- С. 32-34.
111. Воеводин Д.Л. Юридический статус личности в России / Д.Л. Воеводин. – М.: Изд-во МГУ, изд. Группа ИНФРА – М - НОРМА, 1997. – 294 с.
112. Кобецька Н.Р. Екологічні права громадян України: автореф. дис.. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Н.Р. Кобецька. – К., 1998. – 16 с.
113. Козулин С.А. Об источниках прав человека / С.А. Козулин // Государство и право. – 1994. - № 2. – С. 146-149.
114. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2005. - № 1.
115. Денисов А.И. Общая система социалистической демократии / А.И. Денисов. – М.: Наука, 1975. – 150 с.
116. Краснова М.В. Конституція України та екологічні права громадян / М.В. Краснова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. - Вип. 37. - 2000. – С. 12-16.
117. Костицький В.М. Соціально-економічні права людини / В.М. Костицький // Право України. – 1996. – № 6. – С. 15-18.
118. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов и факультетов / [Алексеев С.С., Архипов С.И., Игнатенко Г.В. и др.] ; под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА, 1997. – 616 с.
119. Андрейцев В.І. Екологічне право. Курс лекцій: навч. посібник для юрид. фак. Вузів / В.І. Андрейцев. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
120. Психология. Словарь/ [под ред. Петровского А.В., Ярошевского М.Г.]. – Москва. : Политиздат, 1990. – 494 с.
121. Кравченко С.Н. Социально-психологические аспекты правовой охраны окружающей среды / С.Н. Кравченко. – Львов: Вища школа, 1988. – 156 с.
122. Иеринг Р. Цель в праве / Р. Иеринг. - СПб: 1881. – 407с.
123. Анісімова Г.В. Здійснення громадянами екологічних прав: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. Наук : спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Г.В. Анісімова. – Київ, 1996. – 22 с.
124. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве / А.П. Гетьман. – Харьков: Основа, 1994. – 132c.
125. Шемшученко Ю.С. Человек и его право на безопасную (здоровую) окружающую среду / Ю.С. Шемшученко // Государство и право. – 1993. – № 10. – С. 120-125.
126. Фролов М.О. Екологічний ризик у регулятивних правовідносинах екологічної безпеки / М.О. Фролов // Право України. – 2000. - № 9. – С. 94 - 98.
127. Карташкин В.А. Права человека и идеологическая борьба на международной арене / В.А. Карташкин // Советское государство и право. – 1987. – № 1. – С. 125-127.
128. Словник української мови / [упорядник Б. Грінченко]: У 4 т. – К.: Наук. Думка, 1997. – Т. 4. – 596 с.
129. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 4. – Ст. 19.
130. Третьякова А.А. Понятие экологических прав граждан по законодательству стран — членов Европейского Союза / А.А. Третьякова // Экологическое право. — 2002. — № 1. — С. 51-57.
131. Конституции государств Европы / [под. общ. ред. Л.А. Окунькова]. – М.: Норма, 2001. – 824 с.
132. Peter-Christoph Storm. Umwelt-Recht Gesetze und Verordnungen zum Schutz der Umwelt. – Berlin. – 1994. – 906 S.
133. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / [Гетьман А.П., Шульга М.В., Попов В.К. та ін.] ; за ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. – Х.: Право, 2006. – 384 с.
134. Коментар до Конституції України / [за ред. В.Ф.Опришко]. – 2-ге вид. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. – 420 с.
135. Арутюнов В. Х. Філософія глобальних проблем сучасності Навчальний посібник / В. Х. Арутюнов, В. М. Свінціцький. - К.: КНЕУ, 2003.- 90 c.
136. Петров В.В. Экологическое право / В.В. Петров. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 557 с.
137. Вейн Р. Отт, Джон В. Робертс. Повсякденний контакт із токсичними забруднювачами / Вейн Р. Отт, Джон В. Робертс // Світ науки. – 1998. - № 2. – С. 66 - 71.
138. Про загальну безпечність нехарчової продукції: Закон України від 02.12.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 22, Ст. 145.
139. Про безпечність та якість харчових продуктів: Закон України від 23.12.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 19, Ст. 98.
140. Про дитяче харчування: Закон України від 14.09.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 44, Ст. 433.
141. Виленская Э.В. Правовая охрана человека в окружающей бреде / Э.В. Виленская, Э.А. Дидоренко, Б.Г. Розовский. - Луганск: РИО ЛИВД, 1999. - 285с.
142. Агаджанян Н.А. Экология человека и проблемы здоровья / Н.А. Агаджанян, Р.М. Баевский // Вестник Академии медицинских наук СССР. – 1989. – № 9. – С. 64 - 69.
143. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навч. Посібник / І.П. Пістун. – Суми: Університетська книга, 2000. – 301 с.
144. Бредіхіна В. Л. Право громадян на безпечне навколишнє природне середовище: дис. ... канд. юрид. Наук : 12.00.06 / Бредіхіна Вікторія Леонідівна. - Х., 2005. – 190 с.
145. Рощенко П.А. Вопросы правового регулирования защиты экологических прав граждан / П.А. Рощенко // Юридическая практика. – 1998. - №15(73). – С. 10 – 14.
146. Боброва Н.А. Гарантии реализации государственно-правовых норм / Н.А. Боброва. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1984. – 312 с.
147. Краснова М.В. Проблеми компенсації шкоди за екологічним законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. юр. наук : спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / М.В. Краснова. – К., 2010. – 36 с.
148. Постатейный комментарий к Закону Российской Федерации «Про охрану окружающей среды» / [В. П. Варфоломеев, В. В. Петров, Р. Д. Боголепов и др.] ; под ред. В.П. Варфоломеева и В.В. Петрова. - М.: Редакционно-Издательский отдел ВС РФ, 1993. – 128 с.
149. Бойко М.Д. Відшкодування шкоди: Правовий аспект: Навчально-практичний посібник / М.Д. Бойко. – К.: Атіка, 2007. – 328 с.
150. Гражданский кодекс Российской Федерации. - М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. – 38 с.
151. Цивільний кодекс України: Коментар / [Харитонов Є.О., Червоний Ю.С., Зубар В.М. та ін.] ; під. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – 856 с.
152. Грушкевич Т.В. Теоретико-правова характеристика права громадян на відшкодування шкоди, завданої порушенням права на безпечне для життя і здоров’я довкілля / Т. В. Грушкевич // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Право». - 2011. - № 9. - С. 82-86.
153. Орлова В. Наукові проблеми визначення екологічної шкоди здоров’ю громадян і обґрунтування її відшкодування / Орлова В. // Юридична Україна. – 2003. - № 11. – C. 49 -54.
154. Орлова В. Правові форми відшкодування екологічної шкоди життю й здоров’ю громадян при здійсненні техногенно-небезпечних видів діяльності / Орлова В. // Юридична Україна. – 2004. - № 8. – C. 70 -73.
155. Матузов Н.И. Субъективные права граждан СССР / Матузов Н.И. – Саратов: Приволжское книжное изд-во, 1966. – 190 с.
156. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. // Відомості Верховної Ради. – 1961. - № 2. – Ст. 15.
157. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №№ 40-42. – Ст. 492.
158. Проект Екологічного кодексу України // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=17281.
159. Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 р. // Голос України. – 10.01.2001. -№3 (2503)