ЗАКОННЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ІВАНЧУЛИНЕЦЬ Дмитро Васильович

УДК 347.91(477).

ЗАКОННЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Спеціальність 12.00.03 — цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Немеш Петро Федорович,
кандидат юридичних наук, доцент

Ужгород – 2012

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………….... 3

Розділ 1 ІНСТИТУТ ЗАКОННОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ………..…………………………….. 12
1.1. Еволюція інституту законного представництва у цивільному процесі ……………….………………………………. 12
1.2. Поняття, ознаки та види законного представництва у цивільному процесі………………………………………………... 38
1.3. Підстави законного представництва у цивільному процесі………………………………………………………..……. 69
Висновки до розділу 1…………………………………………….. 77

Розділ 2 ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС ЗАКОННОГО ПРЕДСТАВНИКА У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ....………..... 80
2.1. Поняття та характерні риси законного представника у цивільному процесі.……………………………………………….. 80
2.2. Коло осіб, які можуть бути законними представниками у цивільному процесі………………………..………………………. 101
Висновки до розділу 2…………………………………………….. 128

Розділ 3 ПОВНОВАЖЕННЯ ЗАКОННОГО ПРЕДСТАВНИКА У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ…………………………..………….. 132
3.1. Поняття, юридична природа та обсяг повноважень законного представника у цивільному процесі…….…………… 132
3.2. Обмеження повноважень законного представника у цивільному процесі……………………….……………………….. 152
Висновки до розділу 3…………………………………………….. 191

Висновки ………………………………………………………………………. 195

Список використаних джерел ……………………………………………... 199

Додаток ……………………………………………………………………… 225

ВСТУП

Актуальність теми. Необхідність дослідження юридичної природи та сутності інституту законного представництва в цивільному процесі, правового статусу законного представника в цивільній справі та визначення природи його повноважень і механізму їх обмеження з метою належного захисту прав, свобод та інтересів осіб, яких представляють в цивільному судочинстві є одним із пріоритетних напрямків розвитку науки цивільного процесу на сучасному етапі.
Хоча інститут судового представництва в цивільному процесі належить до традиційних інститутів, норми якого розвиваються цивільним процесуальним законодавством, неодноразово він був об’єктом вивчення науковців як радянського, так і сучасного періоду, проте власне суспільні відносини законного представництва в цивільному процесі не були самостійним об’єктом дисертаційного дослідження ні в радянські часи, ні в сучасний період незалежної України. Вперше на українських землях законне представництво як різновид судового було зафіксовано у ст. 15 ЦПК УСРР 1924 року.
Відсутність наукових положень, що покликані дати наукове обґрунтування нормативного матеріалу, який стосується законного представництва в цивільному судочинстві, негативно позначається не тільки на правозастосовчій практиці, але й у правотворчій діяльності. Сучасний рівень нормативної регламентації відносин законного представництва не можна вважати задовільним: він потребує нагального приведення у відповідність з урахуванням не тільки інтересів законного представника, але й осіб, яких представляють у відносинах законного представництва під час розгляду та вирішення цивільних справ.
Наукові праці, які стосувалися законного представництва в цивільному судочинстві, більше акцентували свою увагу не стільки на законному представництві, скільки на судовому взагалі, зокрема на договірному. У таких працях заслуговує на увагу питання сутності судового представництва, яке дасть змогу визначити сутність власне законного, процесуально-правового статусу судового представника та розуміння його юридичного інтересу в цивільній справі, особливості юридичної природи повноважень судового представника та їх обмежень. Серед учених, які займалися розробкою зазначених наукових проблем, можна назвати Н. О. Артеб’якіну, С. С. Бичкову, Ю. В. Білоусова, В. І. Бобрика, М. І. Брагінського, С. Ю. Вандракова, О.В.Гетьманцева, В.М.Горшенєва, В. Л. Граніна, А. І. Дрішлюка, Я. П. Зейкана, Д. Ю. Іонову, Л. А. Кондрат’єву, О. В. Кохановську, Н. М. Крестовську, Г. З. Лазько, Д.Д.Луспеника, А. О. Мельнікова, Л. А. Музику, Є. І. Орєшіна, Г. Л. Осокіну, І. А. Павлуника, Л. В. Сапейко, Р. А. Сідорова, Р. О. Стефанчука, І. О. Табак, Л. В. Туманову, В. П. Феннича, С.Я.Фурсу, С. О. Халатова, С. А. Чванкіна, С.І.Чорнооченка, Я. М. Шевченко, Р. Б. Шишку, М.Й.Штефана, С. А. Якубова, В. В. Яркова, М. М. Ясинока та ін.
Водночас, рівень наукового дослідження проблем законного представництва в роботах названих учених залишає поза увагою багато теоретичних та практичних аспектів участі законного представника в цивільному процесі. Зокрема, узагалі відсутні наукові дослідження еволюції власне законного представництва в цивільному судочинстві на українських землях, відсутня система ознак законного представництва, немає єдиних поглядів щодо процесуально-правового місця законного представника серед учасників цивільного процесу, відсутні будь-які розробки щодо ознак законного представника в цивільному процесі, які відрізняють його від інших учасників справи, абсолютно не має жодних напрацювань щодо контрольно-процесуального механізму обмеження повноважень законного представника у цивільному судочинстві. Все вищенаведене свідчить про актуальність і важливість обраної теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Роботу виконано відповідно до науково-правового напрямку дослідження Закарпатського державного університету “Регіональні проблеми розбудови державності” (Наказ №286 від 26 лютого 2010 року).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є визначення сутності законного представництва у цивільному процесі, розробка на цій основі системи характерних ознак законного представника та визначення юридичної природи повноважень законного представника і контрольно-процесуального механізму їх обмеження, вироблення рекомендацій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства та практики застосування норм законного представництва під час розгляду та вирішення цивільних справ.
Для досягнення поставленої мети визначено такі задачі:
— розкрити закономірності розвитку інституту законного представництва на українських землях для виявлення тенденцій у формуванні нормативної моделі законного представництва цивільного процесу;
— виявити сутність та систему ознак законного представництва у цивільному процесі, враховуючи існуючі наразі концепції сутності судового представництва;
— класифікувати законне представництво у цивільному процесі на певні види за чітко визначеним критерієм, дослідити їх, виділяючи теоретичні та практичні аспекти необхідності виокремлення того чи іншого виду законного представництва;
— розмежувати законне представництво від інших видів судового представництва у цивільному процесі, де судовий представник вступає у справу не на підставі довіреності;
— виділити підстави законного представництва, виходячи з його сутності та подвійної природи інституту судового представництва;
— визначити процесуально-правовий статус законного представника та систему характеризуючих його ознак;
— з’ясувати коло осіб, які можуть виступати законними представниками у цивільній справі, виділяючи теоретичні та практичні аспекти захисту ними прав та інтересів осіб, яких представляють;
— визначити юридичну природу повноважень законного представника та контрольно-процесуального механізму їх обмеження під час реалізації ними повноважень у цивільній справі.
Об’єктом дослідження є цивільні та цивільні процесуальні відносини законного представництва під час розгляду та вирішення цивільної справи.
Предметом дослідження виступають наукові погляди, ідеї, концепції, чинне законодавство України та законодавство деяких інших країн, судова практика та її узагальнення стосовно теоретичних та практичних аспектів законного представництва в цивільному судочинстві.
Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційного дослідження сформувала група загальних та спеціальних методів наукового пізнання. Використання історико-правового методу дало змогу в підрозділі 1.1 дослідити еволюцію законного представництва в Україні від найдавніших часів до сьогодення. У підрозділі 1.2 автор використав діалектичний метод для розкриття сутності через концепцію правовідносин такого правового явища, як законне представництво. Крім того, зазначений метод дозволив усвідомити сутність законного представника як учасника цивільного процесу, юридичну природу його повноважень (підрозділи 2.1, 3.1). Формально-юридичний та логічний методи дозволили визначити процесуально-правовий статус законного представника серед суб’єктів цивільного процесу (підрозділ 2.1). Також, за допомогою формально-юридичного методу в різних розділах роботи розкриваються основні поняття та юридичні конструкції законного представництва. Системний метод дозволив у підрозділі 1.2 розмежувати законне представництво від інших випадків судового представництва, що не пов’язані із виданням довіреності, розкрити структуру повноважень законного представника (підрозділ 3.1), виробити авторські підходи щодо класифікації законного представництва (підрозділ 1.2). Функціональний метод дозволив у підрозділі 3.2 розробити контрольно-процесуальний механізм обмеження повноважень законного представника з метою гарантування інтересів особи, яку представляють при законному представництві. Метод аналізу використовувався у різних розділах роботи для розкриття змісту ознак законного представництва та законного представника, виявлення загальних та особливих рис окремих видів законного представництва, визначення змісту повноважень законного представника. Порівняльно-правовий метод використовувався в різних розділах роботи з метою зіставлення нормативної моделі законного представництва, яка закріплена в Україні з тією моделлю, що нині функціонує в Росії. Метод узагальнення дав можливість визначити обсяг цивільної процесуальної дієздатності осіб, яких представляють, що вони можуть реалізовувати самостійно у справі поряд із законним представником (підрозділ 2.3 та 3.2).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим дослідженням проблем законного представництва у цивільному процесі України. До положень, що мають наукову новизну, належать такі:
уперше:
– визначена закономірність становлення та розвитку інституту законного представництва в цивільному процесі на українських землях, характерною особливістю якого є те, що до ХІХ ст. законний представник міг вільно вступати в цивільну справу, якщо особа, яку представляють займала процесуальне становище позивача, та не повинен був вступати у справу, якщо особа, яку представляють виступала відповідачем, оскільки законодавство того часу забороняло подавати позови до осіб, позбавлених цивільної процесуальної дієздатності, окрім окремих категорій цивільних справ. Вказане обмеження було пов’язано з поширеною точкою зору про необхідність вчинення процесуальних дій особисто відповідачем, особливо в період дії формальної оцінки доказів.
– обґрунтовано класифікацію законного представництва на такі види: а) за можливістю особи, яку представляють узяти участь у розгляді цивільної справи разом із законним представником можна виділити законне представництво за участі осіб, яких представляють та законне представництво без участі особи, яку представляють; б) за порядком вступу у цивільну справу законного представника можна виділити законне представництво за призначенням суду та звичайне законне представництво; в) за ступенем зобов’язаності участі законного представника у розгляді цивільної справи законне представництво можна поділити на обов’язкове та факультативне; г) за характером підстав, що обумовлюють виникнення законного представництва, можна виділити законне представництво, яке базується на договорі, та законне представництво, що базується на інших підставах; д) за суб’єктним складом можна виділити законне представництво, яке здійснюється батьками, усиновителями, опікунами, піклувальниками, патронажними вихователями, виконавцями заповіту, консулами тощо;
– визначена система ознак, властивих законному представнику як особі, що бере участь у справі: а) володіє виключно процесуально-правовою зацікавленістю, яка спрямована на задоволення публічного та/або особистого інтересу (публічний або особистий інтерес буде проявлятися залежно від підстав виникнення законного представництва); б) між законним представником та особою, яку представляють виникають матеріальні і процесуальні відносини, що обумовлюють виникнення законного представництва власне в цивільному судочинстві; в) законні представники повинні діяти під час розгляду та вирішення цивільних справ в інтересах осіб, яких представляють;
– формується вчення про контрольно-процесуальний механізм обмеження повноважень законного представника, під яким слід розуміти систему правових (матеріальних і процесуальних) та організаційних засобів, які спрямовані на перевірку судом відповідності процесуальних дій законних представників під час розгляду та вирішення цивільної справи імперативним положенням матеріального та цивільного процесуального законодавства, а також інтересам осіб, яких представляють;
– внесено пропозицію закріпити в цивільному процесуальному законодавстві України можливість неповнолітнім особам та особам, які обмежені у дієздатності, самостійно без дозволу законного представника реалізовувати ряд цивільних процесуальних прав та обов’язків (неповна цивільна процесуальна дієздатність) з урахуванням трьох критеріїв: їх процесуальні права повинні вирішувати виключно поточні питання розгляду цивільної справи; вони не повинні стосуватися розпорядчих дій у справі; вони не повинні передбачати фінансові затрати по справі. Саме це дасть змогу особі, яку представляють взяти активну участь у розгляді цивільної справи, з одного боку, та не допустити зловживань законним представником своїми повноваженнями, з другого.
удосконалено:
– учення про нормативно-фактичні підстави судового представництва, серед яких пропонується виділяти правові норми матеріального та цивільного процесуального права, а також юридичні факти, матеріальні й цивільні процесуальні за своїм характером, що призводять до виникнення відносин захисту прав та інтересів осіб, яких представляють, позбавлених повної цивільної процесуальної дієздатності;
– структуру обсягу повноважень законного представника, де пропонуємо виділяти три групи прав та обов’язків: а) самостійні процесуальні права та обов’язки законного представника, якими він наділяється у зв’язку з тим, що належить до складу осіб, які беруть участь у розгляді справи; б) процесуальні права та обов’язки законного представника, що випливають з процесуально-правового статусу особи, яку представляють; 3) матеріальні права та обов’язки, які опосередковують реалізацію ряду процесуальних прав та обов’язків законного представника. Таке потрійне розуміння структури обсягу повноважень законного представника дасть змогу всебічно вивчити його правовий статус із урахуванням положень норм як цивільного процесуального права, так і положень норм матеріального права, які визначають статус законного представника під час розгляду та вирішення цивільної справи.
– механізм судового контролю за вчиненням законним представником розпорядчих дій; запропоновано разом із існуючими обмеженнями щодо вчинення права на відмову від позову, визнання позову та укладання мирової угоди їх розширити за рахунок включення таких прав, як право позивача подати заяву про залишення позову без розгляду, право на зменшення позовних вимог або зміну предмета позову, а також заборонити законним представникам укладати договори про передачу вирішення цивільної справи до третейського суду. Зазначені обмеження спрямовані на формування матеріально-правових вимог у справі з врахуванням інтересів особи, яку представляють та їх захисту виключно у судовому порядку.
набули подальшого розвитку:
– визначення сутності законного представництва за допомогою концепції правовідносин, яка своїм змістом практично охоплює концепцію діяльності та концепцію правового інституту, а також засвідчує подвійну природу (матеріальну та процесуальну) законного представництва, що має важливе значення при визначенні його підстав та виробленні контрольно-процесуального механізму обмеження повноважень законного представника;
– учення про необхідність включення законних представників до складу групи осіб, які беруть участь у справі, виходячи з теоретичних, логічних та нормативних аргументів. Теоретичні аргументи свідчать, що законні представники мають юридичною зацікавленістю, виступають активними учасниками цивільного процесу, повноваження яких дає їм можливість істотно впливати на хід вирішення справи. Логічні аргументами зводяться до того, що законний представник, заміщаючи сторону або третю особу в цивільній справі, об’єктивно не може мати інакшого процесуального статусу, ніж особа, яку представляють. Нормативні аргументи пов’язані з положеннями чинного цивільного процесуального законодавства України, які чітко визначають процесуальний статус законного представника як особи, що бере участь у справі;
– концепція сукупності прав та обов’язків, яка пояснює природу повноважень законного представника, оскільки саме таке розуміння повноважень зазначеного суб’єкта дасть змогу зрозуміти, у чому змістовно виражаються правовідносини законного представництва за своєю суттю.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані:
— у правотворчій діяльності, у якій можуть бути враховані запропоновані дисертантом зміни і доповнення до ЦПК України;
— у науково-дослідній діяльності при подальшому дослідженні проблем законного представництва у цивільному процесі;
— у правозастосовчій діяльності, де до уваги слід брати контрольно-процесуальний механізм обмеження повноважень законних представників;
— у навчальному процесі під час викладання навчальних дисциплін «Цивільний процес», «Цивільне право», «Сімейне право».
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження обговорювалися та доповідалися на ХХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти» (Україна-Словаччина-Угорщина, 29 листопада – 2 грудня 2011 р.).
Публікації. Результати дослідження висвітлено у 7 публікаціях, із яких 6 надруковано у фахових виданнях України та тезах доповіді на науково-практичній конференції.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення науквої проблеми законного представництва в цивільному процесі. В роботі проведено теоретичне узагальнення наукових теорії, концепцій та підходів, які сформовані у рамках теорії права, матеріального та цивільного процесуального права, і запропоноване нове вирішення наукового завдання, яке полягає в розробці нових положень взаємодії законного представника та особи, яку представляють у цивільному процесі з метою гарантування інтересів осіб, які не володіють повною цивільною процесуальною дієздатністю. На підставі вказаних положень запропоновано ряд наукових висновків, які матимуть значення не тільки для розуміння сутності законного представництва у рамках цивільного судочинства, але й для використання їх з метою правової регламентації інституту законного представництва у галузі цивільного процесуального законодавства. Крім того, зроблено практичні висновки, які повинні посприяти вдосконалити процесуальну діяльність законних представників під час розгляду та вирішення цивільних справ.
До найважливіших наукових та практичних результатів опрацьованої дисертації можна віднести: вивчення історії становлення інституту законного представництва у цивільному процесі України; систематизовані наукові концепції, які пояснюють сутність законного представництва у цивільному судочинстві та наведено додаткові аргументи на користь концепції правовідносин; дано авторське визначення поняття законного представництва та проаналізована система характерних для нього ознак; проведено розмежування між законним представництвом та іншими видами судового представництва, які не пов’язані з вираженням волевиявлення особи, яку представляють; вдосконалено вчення про нормативно-фактичні основи законного представництва, виходячи з подвійної природи (матеріальної та процесуальної) судового представництва; узагальнено наукові погляди щодо місця законного представника серед учасників цивільного процесу та наведено додаткові аргументи щодо необхідності їх включення до групи осіб, які беруть участь у справі; визначені ознаки, які притаманні виключно законним представникам у цивільному процесі; систематизовані підходи стосовно юридичної природи повноважень судових представників та наведено додаткові аргументи на користь концепції сукупності прав та обов’язків; визначена специфіка структури повноважень законних представників; розроблено вчення про контрольно-процесуальний механізм обмеження повноважень законних представників у цивільному процесі; на підставі аналізу практики застосування норм, які регламентують законне представництво у цивільному процесі, сформульовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України.
На основі проведеного дослідження сформульовані наступні висновки та рекомендації.
1. Історія становлення та розвитку законного представництва в Україні засвідчує, що до ХІХ ст. законні представники могли вільно представляти інтереси осіб, яких представляють тільки у тому разі, якщо вони були позивачами у цивільній справі, оскільки по відношенні до сторони відповідача існували нормативні обмеження, які забороняли звертатися з позовом до осіб, що були позбавлені цивільної процесуальної дієздатності.
2. У науці матеріального та цивільного процесуального права існують декілька концепцій щодо розуміння сутності судового, у тому числі й законного, представництва, серед яких найбільш аргументованою слід вважати концепцію правовідносин, за якою під законним представництвом потрібно розуміти правовідносини, де представник, представляє права та інтереси представлюваного, під час розгляду та вирішення цивільної справи.
3. Законне представництво у цивільному процесі як правовідношення характеризується рядом притаманних йому ознак, зокрема, виступає різновидом судового представництва; виникає незалежно від волі особи, яку представляють; встановлюється стосовно тих осіб, які позбавлені повної цивільної процесуальної дієздатності; участь у справі законного представника не передбачає наділення його повноваженнями особою, яку представляють.
4. Для поглиблення наукових знань про законне представництво та отримання практичних рекомендацій щодо взаємовідносин законного представника та особи, яку представляють і суду слід його поділяти на деякі види: а) законне представництво за участі осіб, яких представляють та законне представництво без участі особи, яку представляють; б) законне представництво за призначенням суду та звичайне законне представництво; в) обов’язкове та факультативне законне представництво; г) законне представництво, яке базується на договорі, та законне представництво, що базується на інакших підставах; д) законне представництво, яке здійснюється батьками, усиновителями, опікунами, піклувальниками, патронажними вихователями, виконавцями заповіту, консулами тощо.
5. Законному представництву характерні підстави його виникнення, під якими слід розуміти сукупність норм матеріального та цивільного процесуального права, а також матеріально-правових і процесуальних фактів.
6. Законні представники повинні включатися до групи осіб, які беруть участь у справі, оскільки, окрім загальних ознак представників цієї групи, їм також властиві специфічні ознаки, які відрізняють їх від інших учасників процесу: їм притаманна процесуально-правова зацікавленість, де проявляється публічний та/або особистий інтерес; між законним представником та особою, яку представляють виникають матеріальні і процесуальні відносини, що обумовлюють виникнення законного представництва; законні представники повинні діяти у цивільному процесі в інтересах осіб, яких представляють.
7. У межах теорії цивільного та цивільного процесуального права сформувалися декілька концепцій щодо розуміння юридичної природи “повноважень представника”, де найбільш аргументованою слід визнати концепцію сукупності прав та обов’язків. Сказане пов’язано з розуміння законного представництва як правовідношення, де повноваження законного представника будуть змістовно характеризувати відносини законного представництва під час розгляду та вирішення цивільної справи судом.
8. Виходячи з специфіки правового статусу законного представника обсяг його повноважень має потрійну структуру: а) самостійні процесуальні права та обов’язки законного представника, якими він наділяється в силу того, що відноситься до складу осіб, які беруть участь у розгляді справи; б) процесуальні права та обв’язки законного представника, що випливають з процесуально-правового статусу особи, яку представляють; в) матеріальні права та обов’язки законного представника, що опосередковують реалізацію ряду його процесуальних прав та обов’язків.
9. З метою недопущення зловживання законним представником наданими йому повноваженнями важливим для теорії і практики цивільного процесу буде формування контрольно-процесуального механізму обмеження повноважень законного представника, під яким слід розуміти систему правових (матеріальних і процесуальних) та організаційних засобів, що направлені на перевірку судом відповідності процесуальних дій законних представників імперативним положенням матеріального та цивільного процесуального законодавства, а також інтересам осіб, яких представляють.
10. Наразі можна виділити декілька процесуальних форм прояву контрольно-процесуального механізму обмеження повноважень законного представника, де найбільш важливе значення буде мати можливість особи, яку представляють спільно діяти поряд із законним представником у цивільній справі, можливість суду замінити законного представника, якщо його поведінка не відповідає інтересам особи, яку представляють та можливість суду не схвалювати вчинення законним представником ряду розпорядчих дій у процесі розгляду цивільної справи, якщо вони не відповідають інтересам особи, яку представляють.
Достовірність наукових та практичних результатів дисертаційного дослідження обумовлена вибором об’єкта, предмета та методів дослідження, а також використання відповідної джерельної бази при виконанні роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов С. Н. Советский гражданский процесс. Учебник / Абрамов С. Н. — М. : Госюриздат, 1952. — 420 с.
2. Адвокатура України: Навч. посіб. / [В. К. Шкарлупа, О. В. Філонов, А. М. Титов, Ю. Я. Кінаш]; за ред.. В. К. Шкарупи. — [2-ге вид., випр.]. — К. : Знання, 2008. — 398 с.
3. Андреев В. К. Представительство в гражданском праве. Учебное пособие / Андреев В. К.; Науч. ред.: Самойлова М. В. — Калинин : Изд-во Калин. Ун-та, 1978. — 87 с.
4. Артебякина Н. А. Теоретические и практические проблемы института лиц, участвующих в деле : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.15 „Гражданский процесс; арбитражный процесс” / Н. А. Артебякина. — Саратов, 2011. — 26, [1] с.
5. Афанасьев С. Ф. Гражданский процесс. Учебно-методический комплекс / С. Ф. Афанасьев, А. И. Зайцев. — М. : Норма, 2004. — 464 с. — (Серия учебно-методических комплексов).
6. Афанасьев С. Ф. Об истории развития принципа публичности в российском гражданском судопроизводстве до принятия ГПК РФ / С. Ф. Афанасьев // История государства и права. — 2010. — №8. — С. 15–19.
7. Бабаев В. К. Презумпции в советском праве / Бабаев В. К. — Горький : Горьковская высшая школа МВД СССР, 1974. — 124 с.
8. Бабаев В. Юридические понятия и их роль в механизме правового регулирования / В. Бабаев // Защита субъективных прав и советское гражданское судопроизводство. — Ярославль, 1977. — С. 18—20.
9. Баулин О. В. Бремя доказывания при разбирательстве гражданских дел / Баулин О. В. — М. : Городец, 2004. — 272 с.
10. Білоусов Ю. В. Поняття та ознаки дискреційних повноважень суду у цивільному процесі / Ю. В. Білоусов, М. К. Рибчак // Університетські наукові записки. — 2007. — № 4 (24). — С. 100—108.
11. Бобровник О. В. Треті особи у цивільному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / О. В. Бобровник. — К., 2009. — 17, [1] с.
12. Боголепов Н. П. Учебник истории римского права / Боголепов Н. П. ; под ред. и с предисл. В. А. Томсинова. — М. : Зерцало, 2004. — 568 с.
13. Бойко І. До питання про сімейне право Гетьманщини за кодексом 1743 р. / І. Бойко // Вісник Львівського університету. — 1999. — Серія «Юридична». — Вип. 34. — С. 23—26.
14. Бойко І. Й. Органи влади і право в Галичині у складі Польського Королівства (1349-1569 рр.) : монографія / Бойко І. Й. — Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. — 628 с.
15. Бондаренко-Зелінська Н. Л. Підготовка цивільних справ до судового розгляду: Монографія / Бондаренко-Зелінська Н. Л. — Х. : Харків юридичний, 2009. — 188 с.
16. Бортникова Н. А. История и цели представительства по назначению суда в гражданском процессе / Н. А. Бортникова // Адвокатская практика. — 2008. — № 4. — С. 43—45.
17. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / Братусь С. Н. — М. : Госюриздат, 1950. — 367 с.
18. Васильєв С. В. Цивільний процес: Навчальний посібник / Васильєв С. В. — X. : ТОВ «Одіссей, 2008. — 480 с.
19. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса / Васьковський Е. В. ; под редакцией и с предисловием В. А. Томсинова. — М. : Издательство “Зерцало”, 2003. — 464 с. — (Серия “Русское юридическое наследие”).
20. Венедіктова І. В. Цивільно-правові способи захисту охоронюваних законом інтересів / І. В. Венедіктова // Форум права. — 2011. — №2. — С. 121—126.
21. Викут М. А. Стороны — основные лица искового производства / Викут М. А. — Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1968. — 77 с.
22. Віденська Конвенція про консульські зносини : від 24 квіт. 1963 р. за станом на 24 квіт. 1963 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_047&p=1319558695877033
23. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / Владимирский-Буданов М. Ф. — М.: Издательский дом «Территория будущего», 2005. — 800 с.
24. Власов А. А. Адвокат как субъект доказывания в гражданском и арбитражном процессе / Власов А. А. — М. : ООО Издательство «Юрлитинформ», 2000. — 240 с.
25. Войтович Л. В. Ведение дел в гражданском и арбитражном процессе посредством действий представителя : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.15 „Гражданский процесс; арбитражный процесс” / Л. В. Войтович. — Хабаровск, 2004. — 23, [1] с.
26. Воронов А. Ф. Принципы гражданского процесса: прошлое, настоящее, будущее / Воронов А. Ф. — М. : Издательский дом «Городец», 2009. — 496 с.
27. Гетманцев О. В. Вплив реформи приватного права на процесуальне становище суду в позовному провадженні / О. В. Гетьманцев // Методологія приватного права : наук.-практ. конф., 26-27 трав. 2003 р. : тези доп. — К. : Юрінком Інтер, 2003. — С. 190—196.
28. Гетманцев О. В. Механізм цивільного процесуального регулювання: поняття, методи впливу / О. В. Гетманцев // Науковий вісник Чернівецького університету : збірник наук. праць. Правознавство. — Чернівці : Рута, 2003. — Вип. 180. — С. 63—67.
29. Гончарова Н. Г. Административно-правовые аспекты добровольного представительства в таможенной сфере: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.14 / Гончарова Надежда Геннадьевна. — М., 2002. — 200 с.
30. Гражданский процесс: Учебник / [Абушенко Д. Б, Воложаниен В. П., Загайнова С. К. и др.] ; отв. ред. проф. В. В. Ярков. — [5-е изд., перераб. и доп.]. — М. : Волтерс Клувер, 2004. — 720 с.
31. Гражданский процесс. Учебник / [Аргунов В. Н., Борисова Е. А., Иванова С. А., Кудрявцева Е. В., и др.] ; под ред. М. К. Треушников — [2-е изд., испр. и доп.]. — М. : Спарк, Городец, 1998. — 544 c.
32. Гражданский процесс: Учебник / [Борисова Е. А., Иванова С. А., Кудрявцева Е. В., Молчанов В. В. И др.] ; под ред. М. К. Треушникова. — [2-е изд., перераб. и доп.]. — М. : ОАО «Издательский Дом “Городец”», 2007. — 784 с.
33. Гражданский процесс. Учебник / [Вершинин А. П., Кривоносова Л. А., Новиков Е. Ю., Полудняков В. И. и др.] ; под ред. В. А. Мусина, Н. А. Чечиной, Д. М. Чечота. — [Издание третье, переработанное и дополненное]. — М. : ПБОЮЛ Гриженко Е. М., 2000. — 544 с.
34. Гражданский процесс: Учебник / [Воложанин В. П., Кайгородов В. Д., Кац А. К., Козлов А. Ф. и др.] ; отв. ред. Ю. К. Осипов. — М. : БЕК, 1995. — 462 с.
35. Гражданский процесс России: Учебник / [Афанасьев С. Ф., Бахарева О. А., Викут М. А., Евстифеева Т. Н. и др.] ; под ред. М. А. Викут. — М. : Юрист, 2004. — 459 с.
36. Гражданский процессуальный кодекс Российской Федерации : от 14 нояб. 2002 г. состоянием на 6 февр. 2012 г. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1136964
37. Гражданский Процессуальный Кодекс. Текст и практический комментарий. Практика Верховных Судов УССР и РСФСР и литература по Гр. Процессу по 1 ноября 1925 г. / [Сост. Ф. Шостя] ; ред. и пред. А. И. Строева. — [изд. 2-е доп. и перераб.]. — Х. : Юридическое издательство НКЮ УССР, 1925. — 367 c.
38. Гражданское процессуальное право России : учебник для студентов высших учебных заведений, обучающихся по специальности “Юриспруденція” / [Боннер А.Т., Громошина Н.А., Гукасян Р.Е., Кудрявцева Е.В. и др.] ; отв. ред. М. С. Шакарян. — М. : Изд-во “Былина”, 1996. — 400 с.
39. Гранін В.Л. Повноваження представника та його реалізація за цивільним законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процесс; сімейне право; міжнародне приватне право” / В. Л. Гранін. – Одеса, 2005. — 20, [1] с.
40. Громоздина М. В. Правовые аспекты раздельного проживания родителей [Електронний ресурс] / М. В. Громозина // Право и политика. — 2009. — №11 — Режим доступу: http://www.juristlib.ru/book_4851.html
41. Грось Л. А. Влияние норм материального права на гражданское процессуальное право. Научно-практические проблемы: дис. …доктора юрид. наук : 12.00.03 / Грось Людмила Алексеевна. — М., 1999. — 528 с.
42. Гукасян Р. Е. Избранные труды по гражданскому процессу / Гукасян Р. Е. — М. : Проспект, 2009. — 480 с.
43. Гурвич М. А. Лекции по советскому гражданскому процессу. Пособие / Гурвич М. А. ; под. ред. В. Н. Бельдюгина. — М. : Изд-во ВЮЗИ, 1950. — 199 с.
44. Гурвич М. А. Право на иск / Гурвич М. А. ; отв. ред. А. Ф. Клейнман. — М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1949. — 216 с.
45. Гуреев П. П. Судебное разбирательство гражданских дел / Гуреев П. П. — М. : Госюриздат, 1958. — 199 с.
46. Дегтярев С. Мировое соглашение в современной судебной практике // Современна доктрина гражданского, арбитражного процесса и исполнительного производства : теория и практика : статьи / Сергей Дегтярев. — Краснодар-СПб., 2004. — С. 390.
47. Джалилов Д. Р. Лица, участвующие в гражданских делах искового производства / Джалилов Д. Р. — Душанбе : «ИРФОН», 1965. — 64 с.
48. Дунас Т. О. Прокурор у цивільному процесі України: сутність, завдання, повноваження: Навч. та наук.-практ. посіб. для студ. юрид. вищ. навч. зал. / Т. О. Дунас, М. В. Руденко ; за наук. ред. д.ю.н., проф. М. В. Руденко. — Х. : Харків юридичний, 2006. — 340 с.
49. Дурнева П. Н. Юридическая природа полномочий в гражданском праве [Електронний ресурс] / П. Н. Дурнева // Вестник Северо-Кавказского государственного технического университета. — 2006. — № 5(9). — Режим доступу: http://science.ncstu.ru/articles/vak/5/law
50. Зайцев И. М. Правовые фикции в гражданском процессе / И. М. Зайцев // Российская юстиция. — 1997. — №1. — С. 35.
51. Зейкан Я. П. Коментар Цивільного процесуального кодексу України / Зейкан Я. П. — К. : Юридична практика, 2006. — 560 с.
52. Зейкан Я. П. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України / Зейкан Я. П., Луців-Шумська Н. Л., Шумська Н. Л. — К.: КНТ, 2011. — 672 с.
53. Землянська В. Про судове законодавство Гетьмана Скоропадського / В. Землянська // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Випуск 35. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. — С. 101—105.
54. Жарков Д. Р. Об институте представительства в проекте АПК РФ / Д. Р. Жарков // Современное право. 2001. — №8. — С. 29—35.
55. Ивакин В. Н. Представительство в советском гражданском процессе. Вопросы теории и практики : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Гражданское право; Семейное право; Гражданский процесс; Международное частное право” / В. Н. Ивакин. — М., 1981 — 24,[1] с.
56. Ивакин В. Н. Процессуальное положение судебных представителей / В. Н. Ивакин // Правоведение. — 1985. — №5. — С. 62—65.
57. Ильинская И. М. Судебное представительство в гражданском процессе / И. М. Ильинская, А. Ф. Лесницкая. — М. : Юрил. лит., 1964. — 164 с.
58. Ионова Д. Ю. Гражданская процессуальная дееспособность : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.15 „Гражданский процесс; арбітражній процесс” / Д. Ю. Ионова. — М., 2009. – 29, [1] с.
59. Иоффе О. С. Советское гражданское право (Курс лекций). Общая часть. Право собственности. Учение об обязательствах / Иоффе О. С. ; отв. ред. А. К. Юрченко. — Л. : Издательство ЛГУ, 1958. — 511 с.
60. Інформаційно-аналітичні матеріали з питання подолання дитячої безпритульності за підсумками І кварталу 2010 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ditu.gov.ua/statistics/10128
61. Історія українського права / [Шевченко О. О., Вовк О. Й., Капелюшний В. П., Шевченко М. О.] ; за ред. О. О. Шевченко. — К. : Олан, 2001. — 214 с.
62. Історія держави і права України. Частина 1 : Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак. : у 2 ч. / [А. Й. Рогожин, М. М. Страхов, В. Д. Гончаренко та ін.] ; за ред. акад. Академії правових наук України А. Й. Рогожина. — К. : Ін. Юре. — 1996. — 368 с.
63. Історія держави і права України. Частина 2 : Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак. : у 2 ч. / [А. Й. Рогожин, М. М. Страхов, В. Д. Гончаренко та ін.] ; за ред. акад. Академії правових наук України А. Й. Рогожина. — К. : Ін. Юре. — 1996. — 448 с.
64. Кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених протягом 2005-2010 років [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ditu.gov.ua/statistics/10200
65. Князев Д. Представительство от имени предприятия / Д. Князев // Хозяйство и право. — 1994. — № 11. — С. 112—116.
66. Ковальова С. Г. Судоустрій і судочинство на українських землях Великого князівства Литовського. Монографія / Ковальова С. Г. — Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. — 199 с.
67. Кодекс законов о семье, опеке, браке и актах гражданского состояния Украинской ССР: от 31 мая 1926 г. // СУ УССР. — 1926. — №67-69. — Ст. 440.
68. Козлов А. Ф. Суд первой инстанции как субъект советского процессуального права / Козлов А. Ф. — Томск : Изд-во Том. ун-та, 1983. — 165 c.
69. Колодій А. М. Права людини і громадянина в Україні: Навчальний посібник / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. — К. : Юрінком Інтер, 2004. — 336 с.
70. Колоколова Э. Е. Адвокат — представитель в гражданском процессе России / Колоколова Э. Е. — М.: Издательство «Юрлитинформ», 2005. — 160 с.
71. Комиссаров К. Отказ от иска и мировое соглашение / К. Комиссаров // Социалистическая законность. — 1967. — №9. — С. 44—46.
72. Конвенція про права дитини : від 20 лист. 1989 р. за станом на 3 квіт. 2003 р. [Електронний ресурс] // Зібрання чинних міжнародних договорів України — 1990. — № 1. — Ст. 205. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_021
73. Кондрат’єва Л. А. Судовий захист неповнолітніх осіб у цивільному процесі України : дис. …кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Кондрат’єва Людмила Анатоліївна. — К., 2006. — 199 с.
74. Конституція України : від 28 червн. 1996 р. за станом на 25 січн. 2012 р. [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України — 1996. — № 30. — Ст. 141. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
75. Кравчук В. М. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практ. посіб. / Кравчук В. М.; Ред. М. М. Лядецький, М. І. Хавронюк. — К. : Атіка, 2005. — 352 с.
76. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / Красавчиков О. А. — М. : Госюриздат, 1958. — 182 с.
77. Крестовська Н. М. Ювенальне право України: генезис та сучасний стан: дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01 / Крестовська Наталя Миколаївна. — Одеса, 2008. — 468 с.
78. Крип’якевич І. П. Галицько-волинське князівство [Електронний документ] / І. П. Крип’якевич. — К.: Наукова думка, 1984. — 174 с. — Режим доступу: http://izbornyk.org.ua/krypgvol/krypgv15.htm
79. Крылов С. Соотношение договора поручения и доверенности / С. Крылов // Российская юстиция. — 1999. — № 9 — С. 15—16.
80. Кузьмишин А. А. К вопросу о понятии и юридической природе представительства и полномочия в гражданском праве / А. А. Кузьмишин // Юрист. — 1999. — № 12. — С. 2—13.
81. Кузьмишин А. А. Основания возникновения представительства и полномочия в гражданском праве / А. А. Кузьмишин // Журнал российского права. — 2000. — №8. — С. 103—111.
82. Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ — першої половини ХІV століть. Дослідження. Тексти. / Купчинський О. — Львів : Наукове товариство імені Шевченка у Львові, 2004. — 1284 с., 42 іл.
83. Лазько Г. З. Правова природа процесуального представництва у цивільному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.03. „Цивільне право і цивільниц процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Г. З. Лазько. — К., 2006. — 19, [1] с.
84. Літопис руський / [пер. з давньорус. Л. Є. Махновця ; відп. ред. О. В. Мишанич]. — К. : Дніпро, 1989. — XVI—591 с.
85. Ливанцев К. Е. История государства и права феодальной Польши ХІІІ-ХІV вв. / Ливанцев К. Е. ; отв. ред. В. В. Мавродин. — Л. : Ленинградский университет, 1958. — 159 с.
86. Лоевская Г. У родителей — равные права / Г. Лоевская // Защити меня! — 2008. — №1. — С. 9.
87. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права / Лукьянова Е. Г. — [2-е изд., перераб.]. — М. : Норма, 2004. — 240 с.
88. Малышев К. И. Курс гражданского судопроизводства / Малышев К. — [2-е изд., испр. и доп.]. — Т.1. — СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1876. — 454 c.
89. Марисюк К. Кримінально-правова політика у сфері майнових покарань на українських землях за законодавством Казимира Великого / К. Марисюк // Вісник Львівського університету. Випуск 51. — 2010. — С. 51—56.
90. Марченко М. Н. Теория государства и права: Учебник / Марченко М. Н. — [2-е изд., перераб. и доп.]. — М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. — 640 с.
91. Матлин Л. Б. Судебное представительство по советскому праву : автореф. дис. на соискание учен. канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Гражданское право; Семейное право; Гражданский процесс; Международное частное право” / Л. Б. Матлин. — М., 1955. — 15, [1] с.
92. Мельников А. А. Правовое положение личности в советском гражданском процессе / А. А. Мельников ; отв. ред. В. С. Тадевосян. — М. : Издательство «Наука», 1969. — 247 с.
93. Михайлова Е. В. К вопросу о понятии и содержании гражданской процессуальной правоспособности и дееспособности / Е. В. Михайлова // Юридический аналитический журнал. — 2003. — №3(7). — С. 119—121.
94. Михеева Л. Ю. Опека и попечительство: Теория и практика / Михеева Л. Ю. ; под ред. д.ю.н., профессора Р. П. Мананковой. — М. : Волтерс Клувер, 2004. — 296 с.
95. Мозолин В. П. О гражданско-процессуальном правоотношении / В. П. Мозолин // Советское государство и право. — 1955. — №6. — С. 50—57.
96. Назарова Н. А. Реформирование и развитие российского гражданского судопроизводства во второй половине ХІХ — начала ХХ века [Електронний ресурс] : автореф. дис. на соискание учён. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. „Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве”/ Н. А. Назарова. — Н. Новгород., 2007. — Режим доступу: http://www.namvd.ru/sciense/dis/Autoref/446.html#_ftn7
97. Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу України. — [Харитонов Є. О., Харитонова О. І., Білоусов Ю. В., Дрішлюк А. І. та ін.] ; за ред. Є. О. Харитонова. — Х. : ТОВ «Одіссей, 2006. — 552 с.
98. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. — [3-є вид., перероб. і доп.]. ; за ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — Т. I. — 832 с.
99. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України: станом на 01.11. 2010 г. / В. Е. Теліпко ; за ред. Притики Ю. Д. — К. : Центр учбової літератури, 2011. Режим доступу: http://apelyacia.org.ua/content/stattya-27-1-zabezpechennya-zahistu-prav-malolitnih-abo-nepovnolitnih-osib-pid-chas
100. Научно-практический комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР [Антимонов Б. С., Беляева З. С., Братусь С. Н., Генкин Д. М. и др.] ; под ред. проф. Е. А. Флейшиц. — М. : Юрид. лит., 1966. — 640 с.
101. Невзгодина Е. Л. Представительство по советскому гражданскому праву / Невзгодина Е. Л. — Томск : Издательство Томского университета, 1980. — 155 с.
102. Невзгодина Е. Л. Представительство по гражданскому праву / Е. Л. Невзгодина // Советское гражданское право. — 1978. — № 3. — С. 118—123.
103. Немеш П. Ф. Методологічні засади розуміння сутності законного представництва у цивільному процесі / П. Ф. Немеш // Адвокат. — 2011. — № 6(129). — С. 21—24.
104. Немеш П. Ф. Опікуни як законні представники у цивільному процесі / П. Ф. Немеш // Міжнародний науковий вісник №4(23). — 2011. — С. 357—362.
105. Немеш П. Ф. Особливості законного представництва у цивільному судочинстві Гетьманщини (сер. XVII – ІІ пол. XVIII ст.) / П. Ф. Немеш // Адвокат. — 2012. — №4. — С. 20—22.
106. Немеш П. Ф. Розмежування законного представництва від інших видів представництва у цивільному процесі, що не пов’язані з видачею довіреності / П. Ф. Немеш // Адвокат. — 2011. — №7(130). — С. 23—25.
107. Немеш П. Ф. Усиновлювачі як законні представники у цивільному процесі / П. Ф. Немеш // Адвокат. — 2011. — №11(134). — С. 17—19.
108. Немеш П. Ф. Судовий контроль за укладенням мирової угоди законним представником у цивільному процесі (аналіз сучасної практики) / П.Ф. Немеш // Адвокат. — 2012. — №4. — С 18—20.
109. Немеш П. Ф. Юридичний інтерес як кваліфікуюча ознака групи осіб, які беруть участь у справі / П. Ф. Немеш // Судова апеляція. — 2011. — №4(25). — С. 78—81.
110. Нерсесов Н. Понятие добровольного представительства в гражданском праве / Нерсесов Н. — М. : Типо-лит. И. И. Смирнова, 1876. — 191 с.
111. Нечаева А. М. Судебная защита прав ребенка. Учебно-практическое пособие / Нечаева А. М. — М. : Экзамен, 2003. — 128 c.
112. Об утверждении Основ гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик: Закон СССР от 8 декабря 1961 г. состоянием на 7 январ. 1988 г. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr5845.htm
113. Орешин Е. И. Правовая природа полномочий представителя / Е. И. Орешин // Журнал российского права. — 2007. — №2. — С. 113—121.
114. Орлова Л. М. Права сторон в гражданском процессе / Орлова Л. М. — Мн. : Изд-во БГУ им. В. И. Ленина, 1973. — 192 с.
115. Осипов Ю. К. Понятие институтов гражданского процессуального права / Ю. К. Осипов // Правоведение. — 1973. — №1. — С. 54-60.
116. Осокина Г. Понятие, виды и основание законного представительства / Г. Осокина // Российская юстиция. — 1998. — № 1. — С. 43—44.
117. Осокина Г. Л. Гражданский процесс. Общая часть / Осокина Г. Л. — М. : Юристъ, 2003. — 669 с.
118. Папкова О. А. Усмотрение суда / Папкова О. А. — М.: Статут, 2005. — 413 с.
119. Пергамент А. И. Опекун как гражданско-правовой представитель несовершеннолетних / А. И. Пергамент // Ученые записки ВНИИСЗ. — Вып. 14. — М., 1968. — С. 174—197.
120. Питання діяльності органів опіки та піклування пов’язаної із захистом прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 верес. 2008 р. за станом на 12 жовт. 2011 [Електронний ресурс] // Офіційний вісник України — 2008. — № 76. — Стор. 47. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=866-2008-%EF
121. Позднякова К. А. Характеристика норм, определяющих круг лиц, имеющих право на обращение в суд по делам, возникающим из семейных правоотношений / К. А. Позднякова // Развитие процессуального законодательства: к 5-летию действия АПК РФ, ГПК РФ и Федерального Закона РФ “О третейских судах в Российской Федерации” : межд. науч.-практ. конф., 15-16 фев. 2008 г. : матер. ; под ред. Е. И. Носыревой. — Воронеж, 2008. — С. 425.
122. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743 / К. А. Віслобоков (упоряд.); Ю. С. Шемшученко (відпов. ред. та автор передм.). — К. : [б.в.], 1997. — 547 с.
123. Правда Русская. Учебное пособие ; отв. ред. Б. Д. Греков. — М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1940. — 112 с.
124. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 черв. 2009 р. [Електронний ресурс] // Вісник Верховного Суду України. — 2009. — №7(107). — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-09
125. Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України від 22 лют. 2012 р. за станом на 18 червн. 2012 р. [Електронний ресурс] // Офіційний вісник України — 2012. — № 17. — Стор. 66. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12
126. Про затвердження Положення про прийомну сім’ю: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квіт. 2002 р. за станом на 22 січн. 2010 р. [Електронний ресурс] // Офіційний вісник України — 2002. — № 18. — Стор. 19. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=565-2002-%EF
127. Про затвердження Правил заповнення бланків актових записів цивільного стану та свідоцтв, що видаються на підставі вчинених актових записів, у державних органах реєстрації актів цивільного стану в Україні: Наказ Міністерства юстиції України від 1 груд. 2003 р. за станом на 1 груд. 2003 р. [Електронний ресурс] // Офіційний вісник України — 2003. — № 49. — Стор. 376. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1100-03
128. Про затвердження Правил опіки та піклування: Наказ Державного комітету України у справах сім’ї та молоді від 26 травн. 1999 р. за станом на 26 травн. 1999 р. [Електронний ресурс] // Офіційний вісник України — 1999. — № 26. — Стор. 115. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0387-99
129. Про Концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України від 28 квіт. 1992 р. за станом на 28 квіт. 1992 р. [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України — 1992. — № 30. — Ст. 426. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2296-12
130. Про прокуратуру: Закон України від 5 лист. 1991 р. за станом на 8 липн. 2011 р. [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України — 1991. — № 53. — Ст. 793. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1789-12
131. Протасов В. Н. Основы общеправовой процессуальной теории / Протасов В. Н. — М. : Юрид. лит., 1991. — 143 с.
132. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 5 трав. 2008 р. у цивільній справі № 2-123/2008 [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1855850
133. Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 2 груд. 2011 р. у цивільній справі №2-140/11 [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19651093
134. Розенберг Я. А. Представительство по гражданским делам суде и арбитраже / Розенберг Я. А. — Рига : «Зинатне», 1981. — 148 с.
135. Розенберг Я. А. Развитие института гражданского процессуального представительства / Я. А. Розенберг // Актуальные проблемы теории и практики гражданского процесса. — Л. : Изд-во Ленингр. ун-та , 1979. — С. 99—124.
136. Рой Е. Б. Дисскусионные вопросы процессуального положения судебного представителя / Е. Б. Рой // Арбитражный и гражданский процесс. — 2004. — №3. — С. 2—5.
137. Ромовська З. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар / Ромовська З. — К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 532 с.
138. Российское законодательство Х-ХХ веков : в 9 т. — М. Юрид. лит., 1984— .—
Т. І: Законодательство Древней Руси. — 1984. — 432 с.
139. Рудий Н. Я. Інститут опіки та піклування в українському ранньофеодальному суспільстві / Н. Я. Рудий // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Випуск 4. — Львів : Вид-во Львівського державного університету внутрішніх справ, 2009. — С. 37.
140. Рудяков А. Представительство в суде лечебных учреждений по делам лиц, страдающих душевной болезнью и слабоумием / А. Рудяков, В. Ивакин // Советская юстиция. — 1982. – №13. — С. 14—15.
141. Рясенцев В. А. Основание представительства в советском гражданском праве / В. А. Рясанцев // Ученые записки. Ученые записки ВЮЗИ ; под ред. Б. С. Утевского. — М. : Изд-во ВЮЗИ, 1948. — С. 46.
142. Самолюк В. В. Законне представництво у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 „Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза” / В. В. Самолюк. — К., 2005. — 20, [1] с.
143. Сапейко Л. В. Участь малолітніх та неповнолітніх осіб у цивільному процесі [Електронний ресурс] / Л. В. Сапейко // Право і безпека. — 2010. — №1(33). — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pib/2010_3/index.htm
144. Сатыбеков С. С. Участие общественности в советском гражданском процессе : автореф. дис. на соискание учён. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Гражданское право; Семейное право; Гражданский процесс; Международное частное право” / С. С. Сатыбеков. — М., 1967. — 15, [1] с.
145. Сахнова Т. В. Интерес и заинтересованность в цивилистическом процессе / Т. В. Сахнова // Развитие процессуального законодательства: к 5-летию действия АПК РФ, ГПК РФ и Федерального Закона РФ “О третейских судах в Российской Федерации” : межд. науч.-практ. конф., 15-16 фев. 2008 г. : матер. ; под ред. Е. И. Носыревой. — Воронеж, 2008. — С. 83.
146. Сводъ Законовъ Россійской Имперіи. Томъ Х. — Санкт-Петербург : Русское Книжное Товарищество «Деятель», 1912. — 385 с.
147. Семейный кодекс Российской Федерации : от 29 декаб. 1995 г. состоянием на 21 июл. 2007 г. — [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1136982
148. Сеник С. В. Цивільне процесуальне право: навч. посібник / С. В. Сеник, Р. Я. Лемик. — Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 424 с.
149. Сидоров Р. А. Представительство в гражданском процессе: дис. …кандидата юрид. наук : 12.00.15 / Сидоров Роман Анатольевич. — Тверь, 2002. — 165 с.
150. Сімейний кодекс України : від 10 січн. 2002 р. за станом на 16 квітн. 2009 р. [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 21-22. — Ст. 135. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2947-14
151. Скловский К. И. Представительство в гражданском праве и процессе (вопросы теории: сущность, содержание, структура) : автореф. дис. на соискание учён. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Гражданское право; Семейное право; Гражданский процесс; Международное частное право” / К. И. Скловский. — Харьков, 1982. — 16, [1] с.
152. Скловский К. И. Представительство в гражданском праве и процессе (Вопросы теории: сущность, содержание, структура) : дис. …кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Скловский Константин Ильич. — Ростов-н/Д, 1981. — 153 с.
153. Советский гражданский процесс / [Воложанин В.П., Воробьев М.К., Земченко Н.А., Кац А.К. и др.] ; под ред. К. И. Комисарова, В. М. Семенова. — М. : Юрид. лит., 1978. — 432 с.
154. Советское гражданское право ; под ред. Е. А. Рясенцева. — М. : Юридическая литература, 1975. — Т.1. — 575 с.
155. Советское гражданское право. Учебник / [Белякова А. М., Бессмертный В. К., Быков А. Г., Гендзехадзе Е. Н. и др.] ; под ред. В. П. Грибанова, С. М. Корнеева. — М. : Юрид. лит, 1979. — Т.1. — 552 с.
156. Советское гражданское право. Учебник / [Брославский Л.И., Власова А.Г., Жукова Л.Ф., Зинчук Э.А. и др.] ; под ред. Я. А. Куника. — М. : Юридическая литература, 1973. — 512 с.
157. Советское гражданское право. Учебник: В 2-х томах / [Верб С. А., Добрынин Ю. Е., Илларионова Т. И., Кириллова М. Я. и др.]. — [3-е изд., испр. и доп.] ; под ред. О. А. Красавчикова. — М. : Высшая школа, 1985. — Т. 2. — 544 с.
158. Советское гражданское процессуальное право: Уч. пособие / [Гурвич М. А., Тараненко В. Ф., Шакарян М. С.и др.] ; отв. ред. М. А. Гурвич. — М. : Высш. школа, 1964. — 536 с.
159. Справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді: Рішення Конституційного Суду України за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України від 8 квіт. 1999 р. [Елек