РОЗВИТОК ПРАВОВИХ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ АКТІВ ОРГАНІВ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Шпакович Ольга Миколаївна

УДК 341.1:341.123/341.171

РОЗВИТОК ПРАВОВИХ МЕХАНІЗМІВ
РЕАЛІЗАЦІЇ АКТІВ ОРГАНІВ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
Муравйов Віктор Іванович
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. СТАТУС МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ 17
1.1. Право міжнародних організацій у системі міжнародного права 17
1.2. Правові засади функціонування міжнародних організацій 37
1.3. Класифікація актів міжнародних організацій 45
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 104
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 108
2.1. Поняття та види органів міжнародних організацій 108
2.2. Компетенція органів міжнародних організацій 127
2.3. Роль судових установ у реалізації актів міжнародних організацій 152
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 176
РОЗДІЛ 3. ФОРМИ І МЕТОДИ УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ 179
3.1. Методологія правотворчого процесу міжнародних організацій 179
3.2. Особливості ухвалення рішень органами міжнародних організацій 201
3.3. Забезпечення виконання актів міжнародних організацій 218
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 228
РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ АКТІВ ОРГАНІВ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 231
4.1. Теоретичні аспекти співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права 231
4.2. Міжнародно-правовий механізм реалізації актів органів міжнародних організацій 239
4.3. Національно-правовий механізм реалізації актів органів міжнародних організацій 258
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4 302
РОЗДІЛ 5. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ З УНІВЕРСАЛЬНИМИ ТА РЕГІОНАЛЬНИМИ МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ 305
5.1. Правові передумови співробітництва України з універсальними та регіональними міжнародними організаціями 305
5.2. Механізм виконання норм Ради Європи у внутрішньому правопорядку України 316
5.3. Правова інтеграція України у Європейський Союз 323
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 5 348
ВИСНОВКИ 351
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 357

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВОІВ Всесвітня організація інтелектуальної власності
ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я
ВРУ Верховна Рада України
ВПС Ввесвітній поштовий союз
ГА ООН Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних націй
ГАТТ Генеральна угода з тарифів та торгівлі
ДРС Домовленість щодо розв’язання суперечок
ДСУ Домовленості про правила й процедури врегулювання суперечок
ДФЄС Договір про функціонування Європейського Союзу
ЗМІ Засоби масової інформації
ЕС Економічний суд
ЕСп Енергетичне співтовариство
ЄАВТ Європейська асоціація вільної торгівлі
ЄБРР Європейський банк реконструкції та розвитку
Євроатом Європейське об’єднання з атомної енергії
ЄЕП Єдиний економічний простір
ЄЕС Європейське економічне співтовариство
ЄIБ Європейський інвестиційний банк
ЄКД Європейська комісія для Дунаю
ЄК, Комісія Європейська комісія
ЄП, Європарламент, Парламент Європейський парламент
ЄС Європейське співтовариство
Євросоюз, Союз Європейський Союз
ЄОВС Європейське об’єднання вугілля і сталі
ЄР Європейська рада
ЄЦБ Європейський центральний банк
ІКАО Міжнародна організація цивільної авіації
ЛАД Ліга арабських держав
МАГАТЕ Міжнародне агентство з атомної енергії
МБРР Міжнародний банк реконструкції та розвитку
МВФ Міжнародний валютний фонд
МЕО Міжнародна економічна організація
МКС Міжнародний кримінальний суд
ММО Міжнародна морська організація
ММУО Міжнародна міжурядова організація
МНУО Міжнародна неурядова організація
МО Міжнародна організація
МОП Міжнародна організація праці
МП Міжнародне право
МС ООН Міжнародний Суд ООН
НАТО Організація Північноатлантичного договору
НАФТА Угода про північноамериканську зону вільної торгівлі
ОАЄ Організація Африканської єдності
ОБСЄ Організація з безпеки і співробітництва в Європі
ООН Організація Об’єднаних Націй
ОЧЕС Організація чорноморського економічного співробітництва
ПА Парламентська асамблея
ПРООН Програма розвитку ООН
Рада Рада Європейського Союзу
РБ ООН Рада безпеки Організації Об’єднаних націй
РЄ Рада Європи
РФ Російська Федерація
РЄАП Рада євро-атлантичного партнерства
СНД Співдружність незалежних держав
СОТ Світова організація торгівлі
УПС Угода про партнерство та співробітництво
ФАО Продовольча та сільськогосподарська організація ООН
ЮНКТАД Конференція ООН з торгівлі та розвитку

ВСТУП

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі активного розвитку міжнародних організацій акти органів останніх, так само як і міжнародне право загалом, впливають не тільки на створення чи застосування норм у національних системах права, а й на загальний характер правового регулювання у внутрішньому праві в цілому. Зокрема, акти органів міжнародних організацій можуть бути зразком для національного правового регулювання або ж державні органи, ухвалюючи відповідний нормативно-правовий акт, мають ураховувати його міжнародно-правові наслідки.
Наразі міжнародні організації створюють правові механізми реалізації актів, ухвалюваних їхніми органами, втілюючи їх у життя. Правовий механізм реалізації включає в себе як структурні елементи два рівні реалізації – міжнародний і внутрішньодержавний, кожен з яких складається з власних структурних елементів. Реалізація актів органів міжнародних організацій передбачає не лише дотримання міжнародно-правових норм на міжнародному рівні, а й забезпечення виконання міжнародно-правових зобов’язань на рівні національному. Забезпечення реалізації актів органів міжнародних організацій у внутрішніх правопорядках держав-членів, у свою чергу, підвищує їх дію та ефективність. На прикладі найбільш авторитетних універсальних та регіональних міжнародних організацій, таких як ООН, СОТ, Рада Європи, Євросоюз, СНД, ОБСЄ, органи яких наділені широкими та різноманітними повноваженнями щодо реалізації положень ухвалюваних ними актів, можна побачити особливості механізмів реалізації актів органів даних організацій. Зокрема, вони не тільки ухвалюють правові акти зобов’язального та рекомендаційного характеру, а й здійснюють контроль за їх виконанням, ухвалюють рішення, що конкретизують і деталізують акти, а також тлумачать останні.
Реалізація актів органів міжнародних організацій у системах права держав-членів залежить від типу правової системи, положень міжнародного та національного права щодо їх примату, від того, наскільки відпрацьований і закріплений у внутрішньодержавному праві механізм реалізації таких актів. Мова йде не тільки про визначення місця міжнародного права в системі права, а й також про встановлення значення і статусу актів міжнародних організацій для даної системи права держави -члена організації. Кожна держава-член міжнародної організації самостійно визначає ті закони й підзаконні нормативні правові акти, що підлягають ухваленню з метою реалізації актів органів міжнародних організацій. Аналіз змін, що вносилися до конституцій держав у зв’язку з їх членством в ООН, Раді Європи, СОТ, ОБСЄ, Європейському Союзі, СНД, показує, що вони також стосувалися визначення статусу актів міжнародних організацій у правовій системі держави. Отже, важливою функцією правотворчих органів держави є приведення національного законодавства у відповідність до актів міжнародних організацій, а також розробка і прийняття нормативно-правових актів, що визначають умови та способи реалізації актів органів міжнародних організацій у внутрішньому правопорядку держави. У свою чергу, у процесі розробки правового акта органи міжнародних організацій можуть передбачати спеціальний механізм або процедуру для втілення їх у життя.
Основними факторами, що впливають на ефективність того чи іншого акта міжнародної організації, є політичний авторитет та ефективність організації, відповідність акта інтересам держав-членів. Визначення способу реалізації актів міжнародних організацій у внутрішньому законодавстві сприяє подальшому розвитку системи права держави-члена. Зокрема, для України необхідним є врегулювання не тільки статусу загальновизнаних норм міжнародного права та звичаєвих міжнародно-правових норм, а й актів міжнародних організацій на основі досвіду європейських країн.
Викладене дає підстави констатувати, що теоретико-концептуальне осмислення норм права міжнародних організацій, його місця в системі міжнародного права, виявлення факторів, які забезпечують функціонування механізмів реалізації актів органів міжнародних організацій, пошук та аналіз нових методів реалізації в рамках універсальних та регіональних організацій є актуальними завданнями науки міжнародного права, вирішення яких має важливе теоретичне та практичне значення, і тому дана дисертаційна робота певною мірою має сприяти виконанню цих завдань.
Наука міжнародного права, у тому числі й українська, має наукові дослі-дження щодо становлення та розвитку міжнародних організацій. Зокрема, активно досліджувалася діяльність міжнародних організацій з моменту створення ООН. Правова природа міжнародних організацій, особливості їх організаційної структури, функції міжнародних організацій, їх правосуб’єктність, договірна правоздатність, правотворча діяльність стали предметом дослідження таких українських та російських учених, як М. Баймуратов, М. Бірюков, В. Бліщенко, В. Буроменський, В. Буткевич, О. Буткевич, В. Василенко, О. Висоцький, А. Гавердовський, В. Гаврилов, Б. Ганюшкін, Т. Гордеєва, Б. Гуменюк, В. Денисов, А. Дмитрієв, В. Євінтов, О. Задорожній, О. Зайцева, Б. Зимненко, Г. Ігнатенко, А. Капустін, О. Київець, М. Ковальов, Т. Ковальова, Р. Колодкін, О. Копиленко, М. Корольов, О. Кохненко, М. Крилов, Д. Кулеба, І. Лукашук, Л. Луць, С. Малінін, В. Маргієв, О. Мережко, О. Мещерякова, М. Микієвич, В. Мицик, Л. Мінгазов, В. Моравецький, Г. Морозов, В. Муравйов, Т. Нешатаєва, Р. Петров, М. Попов, Ю. Сарвіро, К. Скубишевський, Л. Тимченко, О. Тищенко, О. Тіунов, Г. Тункін, Т. Циганкова, С. Черниченко, О. Шибаєва, М. Яновський та ін.
Однак слід зазначити, що поза межами проведених досліджень залишилися питання щодо юридичної природи актів органів окремих міжнародних організацій, правової природи внутрішнього права міжнародних організацій, наднаціональності у праві міжнародних організацій, правотворчої діяльності міжнародних організацій. Ще не стали предметом окремого дослідження правові механізми реалізації актів органів міжнародних організацій.
У зарубіжній доктрині міжнародного права деякі аспекти тією чи іншою мі-рою досліджували такі вчені, як X. Альварес, С. Амерасінх, Д. Анцілотті, Г. Балладоре Палліері, С. Бастід, П. Беккер, Р. Бернхардт, Р. Біндшедлер, Н. Блоккер, Д. Боуетт, П. Брандвейнер, Я. Броунлі, Е. Вейс, П. Гугенгейм, Д. Гунст, І. Деттер, У. Дженкс, Ф. Джессеп, Р. Дюто, Е. Зауер, І. Зейдль-Хохенвельдерн, Ф. Кайє, X. Кастанеда, Г. Кельзен, В. Кернз, Я. Клабберс, К. Кольяр, Т. Кроссен, К. Лабейрі-Менахем, Е. Лагранж, Ф. Майор, С. Мюллер, Р. Мюллерсон, Г. Офюльс, К. Партш, П. Ретер, П. Родрігас, Ш. Руссо, Ф. Сайєрстед, Д. Сарушен, К. Сіммонд, Ф. Снайдер, Ж.-Л. Сорон, Ж. Ссель, У. Фельд, Дж. Фіцморіс, Т. Хартлі, Р. Хіггінс, А. Цорн, Г. Шван, Д. Шелтон, Г. Шермерс, М. Шоу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розбудова міжнародних, правових, політичних та економічних основ державності України» № 97128 (у рамках теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Україна у міжнародних інтеграційних процесах» № 011БФ048-01 – відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри порівняльного і європейського права Інституту).
Мета та завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослі-дження є проведення комплексного та системного аналізу механізмів реалізації актів органів міжнародних організацій, юридичної природи правових актів міжнародних організацій, механізму функціонування міжнародних організацій, впливу актів органів найбільш впливових та авторитетних міжнародних організацій, таких як ООН, СОТ, Рада Європи, Євросоюз, СНД, ОБСЄ, на внутрішні правопорядки держав-членів.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких за-вдань:
– визначити статус права міжнародних організацій у міжнародному праві, проаналізувати правові засади діяльності міжнародних організацій та запропонувати концепцію правового механізму функціонування останніх;
– дослідити внутрішнє право міжнародних організацій і дати визначення власного права міжнародної організації;
– дослідити правову природу актів міжнародних організацій і визначити особливості акта прямої дії;
– запропонувати класифікацію правових актів міжнародних організацій і визначити особливості актів «м’якого права» міжнародних організацій;
– дати визначення органу та інституту міжнародної організації, дослідити види органів міжнародних організацій і визначити роль судових органів у реалізації актів міжнародних організацій;
– визначити поняття та види компетенції міжнародних організацій;
– дослідити явище наднаціональності й дати визначення організації з наднаціональними повноваженнями;
– дослідити методологію правотворчого процесу міжнародних організацій і визначити особливості ухвалення рішень органами останніх;
– визначити особливості міжнародно-правового та національного правового рівнів реалізації норм міжнародного права;
– дослідити нові теорії механізму міжнародно-правового регулювання;
– визначити правові основи співробітництва України з найбільш впливовими міжнародними організаціями, стан виконання нашою державою норм Ради Європи, переваги та недоліки правової системи України у світлі відповідності її національного законодавства європейським правовим стандартам.
Об’єктом дослідження є є правові, економічні та політичні відносини між міжнародними організаціями і державами.
Предметом дослідження є є міжнародні документи, що визначають правові основи діяльності міжнародних організацій, а також акти, ухвалювані органами останніх.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод пізнання, системно-функціональний метод дослідження, метод системного аналізу, а також формально-юридичний, історико-правовий, формально-логічний, порівняльно-правовий, герменевтичний та логіко-семантичний методи вивчення правової матерії.
Діалектичний метод пізнання становив методологічний базис при вивченні об’єктивних правових явищ у їх системній взаємопов’язаності та взаємозумовленості, при аналізі характеру правових зв’язків між окремими елементами такої галузі, як право міжнародних організацій. Системно-функціональний метод та метод системного аналізу застосовувалися, зокрема, при систематизації поглядів науковців, визначенні місця права міжнародних організацій в системі міжнародного права, аналізі групи норм, що регулюють діяльність міжнародних організацій. Формально-юридичний метод пізнання становив методологічну основу визначення тих особливостей міжнародно-правового та національно-правового механізмів реалізації актів органів міжнародних організацій, що базуються на теоретичних аспектах співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права. Застосування історико-правового та формально-логічного методів дало змогу проаналізувати особливості організаційної структури міжнародних організацій, роль судових установ у реалізації актів останніх, розвиток правотворчості міжнародних організацій, еволюцію правових механізмів реалізації актів їхніх органів, сучасні підходи щодо реалізації актів міжнародних організацій у рамках універсальних та регіональних організацій. Порівняльно-правовий метод було широко використано в процесі дослідження положень законодавств та доктрини, матеріалів судової практики міжнародних організацій, що стосуються особливостей реалізації актів органів останніх. Нарешті, герменевтичний та логіко-семантичний методи застосовувалися для з’ясування змісту понятійно-категоріального апарату, при тлумаченні норм актів ООН, Ради Європи, СНД, ОБСЄ, СОТ, нормативних актів Євросоюзу, національних законодавств та судових рішень.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно являє собою комплексний та системний аналіз теоретичних і практичних проблем права міжнародних організацій як галузі міжнародного права, що виникають у сфері реалізації норм актів міжнародних організацій у внутрішніх правопорядках держав-членів. Результати цього дослідження ґрунтуються на вивченні й узагальненні доктринальних джерел, нормативного матеріалу, судової практики та інших джерел у сфері міжнародного права, європейського права та права міжнародних організацій. Емпіричну основу дослідження становили установчі договори та акти органів ООН, СОТ, Ради Європи, Євросоюзу, СНД, ОБСЄ, їхня договірна база та аналітичні матеріали. Дана робота відкриває перспективний напрям досліджень у вітчизняній науці міжнародного права.
У дисертаційній роботі сформульовано такі нові концептуальні положення та висновки, що є особистим внеском автора в дослідження наукової проблеми і виносяться на захист:
Уперше:
- доведено, що підвищення ролі міжнародного права в міжнародних відносинах вимагає як нових підходів до оцінки його співвідношення з національним законодавством, так і нових шляхів удосконалення механізмів реалізації актів органів міжнародних організацій у внутрішніх правопорядках держав-членів, які полягають не тільки у визначенні місця міжнародного права в системі права держави, а й у встановленні в цій системі правового статусу актів міжнародних організацій;
- визначено, що міжнародно-правовий рівень реалізації норм міжнародного права передбачає укладення міжнародних договорів та ухвалення актів органами міжнародних організацій, контроль за їх виконанням з боку органів останніх, а також право тлумачити положення актів міжнародних організацій їхніми органами;
- встановлено, що національно-правовий рівень є найбільш складним у процесі реалізації, оскільки значна кількість актів міжнародних організацій призначена для кінцевого втілення всередині держав, адже реалізація норм і принципів міжнародного права в системах права держав-членів означає не тільки власне здійснення конкретних нормативних приписів, а й створення на національному рівні правових можливостей для такої реалізації;
- запропоновано власну концепцію правового механізму функціонування міжнародних організацій, що складається з чотирьох груп норм (до першої групи належать норми статутів міжнародних організацій, що створюють правову основу для виникнення інших норм; до другої – норми внутрішнього права міжнародних організацій; до третьої – норми зовнішнього права міжнародних організацій; до четвертої – норми, що забезпечують участь міжнародних організацій у правотворчому процесі);
- доведено, що внутрішнє право міжнародних організацій є частиною міжнародної правової системи, а власне право – це не тільки установчі договори організації, а й інші правові акти, судова практика організації, домовленості, директиви, стандарти та ін.;
- запропоновано власну класифікацію актів міжнародних організацій на ос-нові аналізу юридичної природи актів органів ООН, СОТ, Ради Європи, Євросоюзу, ОБСЄ та СНД;
- з’ясовано, що серед зовнішніх факторів, які впливають на розвиток законодавства держави-члена, поряд із нормами міжнародного права дедалі більшу роль починають відігравати елементи системи так званого «м’якого права» – політичні рішення і домовленості, резолюції та рекомендації міжнародних організацій, модельні закони, стандарти та ін.;
- запропоновано власне визначення органу міжнародної організації як структурної ланки міжнародної організації, створеної відповідно до установчого акта або окремим рішенням організації з визначенням правового статусу цього органу, наділеного відповідною компетенцією, повноваженнями і функціями, своєю внутрішньою структурою та складом, визначеною процедурою ухвалення рішень, яка є одним з елементів механізму функціонування міжнародної організації, а також власне визначення інституту як складового елементу організаційної структури міжнародної організації з наднаціональними повноваженнями, що притаманний міжнародним інтеграційним організаціям.
Удосконалено:
- положення про те, що механізм реалізації міжнародно-правових норм означає органічну взаємодію та взаємозв’язок усіх засобів, використовуваних суб’єктами права міжнародних організацій для здійснення міжнародно-правових норм на національному та міжнародному рівнях;
- положення про те, що незалежно від обраного способу реалізації міжнародно-правових норм на державі завжди лежить обов’язок дотримання її міжнародно-правових зобов’язань відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права, зокрема – принципу pacta sunt servanda та принципу добросовісності, оскільки лише в такий спосіб можна забезпечити ефективну реалізацію та дієвість міжнародного права;
- положення про те, що процес ухвалення правових актів органами міжнародних організацій, окрім основних методів, таких як одностайний, мажоритарний (за більшістю голосів), консенсусний, метод «зважених» голосів, може включати спеціальні процедури ухвалення, що, як правило, чітко зафіксовані в установчому документі організації та правилах процедури;
- положення про те, що більшості сучасних міжнародних організацій властива більш складна організаційна структура, свій особливий характер взаємодії органів та специфіка їх компетенції (для сучасних міжнародних організацій типовими є наявність вищих, виконавчих, адміністративних, судових органів, можливість створювати комітети та комісії, які, у свою чергу, суттєво впливають на нормотворчість міжнародних організацій);
- положення про те, що наразі важливим є формування правового механізму взаємодії системи права України з правовою системою Ради Європи, оскільки сьогодення нашої держави пов’язане з проблемами наближення до європейських систем права та приведення національного законодавства у відповідність до європейських правових стандартів;
- положення про те, що пріоритетом зовнішньої політики України є інтеграція України в Європейський Союз, яка передбачає не тільки приведення законодавства України у відповідність до законодавства Євросоюзу, а й співпрацю України з агенціями та органами ЄС.
Дістали подальшого розвитку:
- положення про те, що практика діяльності міжнародних організацій спричинила появу нових теорій механізму міжнародно-правового регулювання – варіантів теорії виконання як різновиду трансформації;
- положення про те, що участь держав у міжнародних організаціях привела до внесення змін до конституцій держав-членів стосовно примату актів органів міжнародних організацій (ООН, Ради Європи, Євросоюзу);
- положення про те, що подальший розвиток співпраці нашої держави з міжнародними організаціями вимагатиме внесення змін до Конституції України стосовно статусу актів міжнародних організацій у системі права країни;
- положення про те, що що кожна міжнародна організація має свої види ак-тів, правову природа яких зазвичай визначено в установчому документі;
- положення про те, що міжнародні організації беруть участь у правотвор-чому процесі шляхом укладення міжнародних договорів із державами-членами, з третіми державами, між самими організаціями і шляхом ухвалення органами міжнародних організацій правових актів для держав-членів, фізичних та юридичних осіб;
- положення про те, що до компетенції міжнародної організації входять як коло проблем, якими їй належить займатися, так і надані їй для цього повноваження;
- положення про те, що право міжнародних організацій можна розглядати як галузь міжнародного права, що включає норми як міжнародного публічного права, так і міжнародного приватного права, а також як самостійну правову систему, що функціонує нарівні з міжнародним публічним і міжнародним приватним правом (основним джерелом цієї галузі є правові акти її органів).
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Положення та висновки, запропоновані в даному дисертаційному дослідженні, можуть слугувати підґрунтям для подальшого розвитку у вітчизняній науці концептуальних уявлень про особливості правових механізмів реалізації актів органів міжнародних організацій. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальших наукових розробок, наприклад – пов’язаних із внутрішнім правом міжнародних організацій, актами міжнародних організацій як актами «м’якого права». Дане дисертаційне дослідження буде корисним при розробці курсів та спецкурсів для студентів вищих навчальних закладів, а також може використовуватися при викладанні дисциплін: «Міжнародне публічне право», «Міжнародне приватне право», «Право мі-жнародних організацій», «Міжнародне економічне право», «Право СОТ», «Міжнародне судочинство», «Правничі системи сучасності», «Інституційне право Європейського Союзу».
Основні положення дисертації можуть бути використані органами державної влади, які стосуються питань реалізації актів міжнародних організацій у внутрішньому законодавстві України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем особисто; всі результати цієї роботи, сформульовані в ній висновки, положення та рекомендації обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. Для аргументації окремих положень роботи використовувалися праці інших науковців, на які зроблено посилання. З колективних наукових праць у дисертаційній роботі використано лише авторські ідеї та положення.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні поло-ження й висновки, що містяться в дисертації, обговорювалися на засіданні кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Положення дисертації автор використовував у навчальному процесі з дисциплін «Право міжнародних організацій», «Інституційне право Європейського Союзу» та «Правничі системи сучасності» в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Окремі теоретичні положення та практичні висновки дисертаційного дослі-дження доповідалися та обговорювалися на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, конференціях науково-викладацького складу, науково-методичних семінарах, «круглих столах», зокрема – на міжнародному науковому симпозіумі «Дні порівняльного правознавства» (м. Київ, 8–11 квітня 2009 р.; тези опубліковано); IX міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія та методи навчання мов для спеціальних цілей» (м. Київ, 10 квітня 2009 р.; тези опубліковано); міжнародній науково-практичній конференції «Правові проблеми зміцнення української державності» (м. Одеса, 19–20 листопада 2010 р.; тези опубліковано); міжнародній конференції «Україна – Європейський Союз: перспективи зовнішньополітичних, безпекових та оборонних відносин в координатах Лісабонського договору (м. Київ, 8 грудня 2010 р.; тези опубліковано); міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми становлення і розвитку правової системи України» (м. Харків, 27–28 листопада 2010 р.; тези опубліковано); міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Актуальні проблеми державотворення в сучасних умовах» (м. Київ, 29-30 листопада 2010 р.; тези опубліковано); міжнародній науково-практичній конференції «Правова система України у світлі сучасних ак-тивних реформаційних процесів» (м. Київ, 29–30 грудня 2010 р.; тези опубліковано); міжнародному науковому симпозіумі «Дні порівняльного правознавства» (м. Яремча, 22–25 квітня 2010 р.; тези опубліковано); X науково-практичній конференції «Стратегії та методи навчання мов для спеціальних цілей» (м. Київ, 15 квітня 2011 р.; тези опубліковано); міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20–21 травня 2011 р.; тези опубліковано).
Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження відображені в 48 публікаціях, у тому числі – в індивідуальній монографії, 25 наукових статтях у фахових виданнях, 10 тезах доповідей на науково-практичних конференціях та інших працях.
Структура дисертації. Мета та завдання дослідження визначили його структуру. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, що включають 15 підрозділів, висновків та переліку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 413 сторінок, включно зі списком використаних джерел, що налічує 636 найменувань і становить 57 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках наведено теоретичне узагальнення і пропонується нове вирішення наукової проблеми, пов’язаної з подальшим розвитком механізмів реалізації актів органів міжнародних організацій, удосконаленням механізму функціонування останніх, формулюванням їхнього власного права, появою нових методів реалізації актів органів міжнародних організацій та визначенням перспектив правової інтеграції України у Європейський Союз. Підсумками дослідження, зокрема, є такі положення:
1. Правовий механізм функціонування міжнародних організацій складається з чотирьох груп норм: норми статутів міжнародних організацій, що закладають основу діяльності організації; норми внутрішнього права міжнародної організації, що регулюють її внутрішньо-організаційну діяльність; норми зовнішнього права міжнародної організації, що визначають її місце в загальній системі міжнародних відносин; норми, що забезпечують участь міжнародної організації у правотворчому процесі шляхом укладення нею міжнародних договорів та ухвалення правових актів.
2. Внутрішнє право міжнародної організації являє собою систему правових норм, що ухвалені її органами на підставі положень статуту та регулюють внутрішньоорганізаційну діяльність організації. При цьому зміст внутрішнього права міжнародних організацій становлять внутрішньоорганізаційні акти, що визначають правила процедури органів, порядок прийому нових членів, зупинення та припинення членства в організації, порядок формування та використання бюджету, порядок створення допоміжних органів та інші адміністративні правила зобов’язального характеру. У свою чергу, власне право міжнародної організації складається з: норм її установчого договору; норм правових актів, ухвалюваних її органами; норм міжнародних угод, що їх укладає організація; угод між державами-членами. Звідси власне право – це не тільки акти щодо функціонування самої організації, а й установчі договори, судова практика організації, домовленості та ін.
3. Вивчення практики правотворчої діяльності міжнародних організацій показує, що поряд з укладенням міжнародних угод вони ухвалюють велику кількість правових актів з тих питань, які стосуються різноманітних сфер їхньої діяльності. Як правило, в установчих документах міжнародних організацій може визначатися не тільки конкретна форма правового акта (регламент, рекомендація, рішення, резолюція, директива, висновок, декларація), а й також його юридична природа.
4. Правові акти у формі політичних рішень, домовленостей, резолюцій, рекомендацій, модельних законів, стандартів міжнародних організацій впливають на систему права держави-члена шляхом використання окремих концептуальних положень або прийомів юридичної техніки аж до практично повного включення деяких положень рекомендацій у тексти нормативно-правових актів держав-членів. Незважаючи на те, що всі ці акти мають рекомендаційний характер, на практиці ступінь і механізм їх впливу на законодавство держав – членів міжнародної організації різняться залежно від виду акта та від організації, яка його прийняла. Визначення форм впливу різних актів міжнародних організацій на внутрішнє право може сприяти подальшому ефективному використанню даних актів для розвитку системи права держави-члена.
5. Кожна міжнародна організація має свої види актів, ухвалюваних органами організації, а також механізм їх реалізації. З огляду на велику кількість видів правових актів органів ООН, СОТ, Ради Європи, Євросоюзу, ОБСЄ та СНД, можна запропонувати таку їх класифікацію: акти, якими створюється організація; акти, що регулюють діяльність органів міжнародної організації; акти, що визначають правовий статус органів міжнародної організації в структурі самої організації; акти, що надають згоду на укладення міжнародної угоди з різними суб’єктами міжнародного права; акти, що ухвалюються в результаті правотворчої діяльності організації; акти, що тлумачать текст установчого договору організації; акти, що ухвалюються для конкретного випадку; акти загального характеру; акти «м’якого права».
6. З метою ефективного здійснення своїх функцій міжнародні організації створюють організаційно-правовий механізм, елементом якого є система постійно діючих органів. Орган міжнародної організації можна розглядати як структурну ланку останньої, створену відповідно до установчого акта або окремим рішенням організації з визначенням правового статусу цього органу, наділеного відповідною компетенцією, повноваженнями та функціями, що має свою внутрішню структуру і склад, встановлює свою процедуру ухвалення рішень і є одним з елементів організаційно-правового механізму міжнародної організації. Поряд з органами міжнародних організацій функціонують інститути як органи з наднаціональними повноваженнями. Наявність наднаціональних органів в організаційній структурі міжнародних організацій передбачає право ухвалювати акти зобов’язального характеру для держав-членів, органів, фізичних та юридичних осіб. Таким чином, наднаціональність пов’язана з передачею державами-членами частини своїх повноважень міжнародній організації та наділенням її відповідною компетенцією з їх реалізації.
7. Одним з основних механізмів забезпечення виконання рішень міжнародних організацій є більш активне використання наявного (якщо воно передбачене установчим документом) права міжнародних організацій захищати свої інтереси в міжнародних судових установах.
8. Міжнародні організації не лише сприяють більш тісному співробітництву між державами й не лише вирішують спори між ними – новою тенденцією є те, що поступово розширюються також права фізичних і юридичних осіб щодо звернення до органів міжнародних організацій та їхніх судових установ. Передбачається більш суворий контроль за реалізацією виконання зобов’язань всіма тими, кому вони адресовані.
9. Виходячи з аналізу установчих актів міжнародних організацій, можна говорити про визначену компетенцію міжнародної організації. Слід розрізняти два аспекти визначеної компетенції міжнародної організації та її органів – предметну та юрисдикційну. Водночас у західній літературі з міжнародного права йдеться про інші види компетенції – «іманентну» та «дорозумілу». Існування різних видів компетенції залежить від готовності держав-членів до обмеження своїх суверенних прав на користь міжнародної організації.
10. Наука міжнародного права багата на доктрини співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права. Кожна з них містить певні раціональні висновки, підкріплені практикою діяльності суб’єктів міжнародного права, завдяки чому ми знаходимо підтвердження істини, що міжнародне і національне право справді перебувають у діалектичному взаємозв’язку.
11. З появою Євросоюзу з’являються нові теорії міжнародно-правового регулювання, зокрема теорія виконання у двох варіантах. Теорія слабкого виконання, так само як і теорія трансформації, виходить з визнання необхідності внутрішнього акта з метою створення засад для обов’язковості міжнародно-правових норм у внутрішній сфері, однак вона залишає незмінним міжнародно-правовий характер норми. Теорія сильного виконання передбачає передачу державного суверенітету європейським інтеграційним об’єднанням, що робить, наприклад, норми права Євросоюзу незалежними від державного суверенітету, і тому це право діє незалежно поряд із внутрішнім правопорядком держав-членів.
12. Правовий механізм реалізації норм міжнародного права діє на міжнародному і внутрішньодержавному рівнях, кожен з яких має власні структурні елементи. Зокрема, міжнародно-правовий рівень складається з міжнародно-правового конвенційного та інституційного механізмів, що передбачають укладення міжнародних договорів та ухвалення актів органами міжнародних організацій, а також тлумачення та контроль за їх дотриманням і виконанням. У свою чергу, структурними елементами національно-правового рівня є законодавче закріплення державою правового статусу норм міжнародного права та організаційно-правовий механізм, що включає державні органи, які покликані здійснювати правову діяльність щодо розробки та ухвалення нормативно-правових актів з метою реалізації міжнародних договорів та актів органів міжнародних організацій у внутрішньому законодавстві держави.
13. Реалізація актів міжнародних організацій у системі права держав-членів здійснюється в таких формах: приведення національних норм у відповідність до міжнародних стандартів; виконання рішень органів міжнародних організацій; застосування міжнародних норм, принципів і рішень міжнародних організацій органами національної юрисдикції та фізичними особами.
14. Реалізація актів органів міжнародних організацій у системі права держави-члена залежить насамперед від того, наскільки відпрацьований і закріплений у внутрішньодержавному праві механізм реалізації таких актів. Мова йде не тільки про визначення місця міжнародного права в системі права держави, а й про встановлення в цій системі правового статусу актів міжнародних організацій. Виходячи з аналізу основних законів (конституцій) держав, що є членами ООН, ОБСЄ, Євросоюзу, Ради Європи, ОБСЄ, СОТ, СНД, можна визначити, який статус акти міжнародних організацій мають у внутрішньому праві даних держав.
15. Загальною проблемою національного законодавства України залишається співвідношення норм міжнародного права і її внутрішнього права. Необхідним є визначення статусу основних загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та актів міжнародних організацій на основі досвіду європейських країн.
16. Участь України в діяльності ООН, Ради Європи, ОБСЄ, СОТ, СНД спрямована передусім на просування її інтересів у процесі прийняття найважливіших для всієї світової спільноти рішень. Особливе й визначне місце у зовнішній політиці України належить співробітництву з Організацією Об’єднаних Націй. Участь України в роботі Ради Європи підтверджує демократичний шлях розвитку нашої держави, прихильність до європейських цінностей, визнання європейських стандартів прав людини. Увійшовши до СОТ, Україна дістала можливість не лише брати участь у нових формах світових зовнішньоторговельних зв’язків, а й водночас впливати на їх формування з урахуванням своїх національних інтересів, можливість просування своїх інтересів як повноправний партнер у формуванні міжнародного торговельного режиму, який постійно розширює сфери впливу і в перспективі може охопити також взаємозв’язок торгівлі й екології, соціальні стандарти, електронну торгівлю тощо. Головування України в ОБСЄ протягом 2013 року визначає нашу державу як головного актора в зміцненні регіональної безпеки і стабільності. Участь України в СНД проявляється в багатосторонніх консультаціях та переговорах, що доповнює процес формування якісно нових повномасштабних двосторонніх відносин між державами-учасницями. Отже, зовнішньополітична діяльність нашої держави спрямовується на розширення участі в діяльності різних міжнародних організацій як універсального, так і регіонального характеру, що сприятиме подальшому розвитку як власне держави Україна, так і її суспільства в цілому.
17. Основу інтеграції України у Європейський Союз становить правова база співпраці сторін. Поряд з укладенням міжнародних договорів про співпрацю в різних сферах, з ухваленням актів органами співробітництва сторін, що визначають параметри їх відносин, з можливістю співпраці України з агенціями та органами Євросоюзу, дедалі вагомішим інструментом європейської інтеграції України стає широкомасштабна гармонізація законодавства останньої з правом ЄС. Правова співпраця України з Євросоюзом має допомогти нашій країні реалізувати її стратегічну мету – членство в цій організації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Наукова література на українській і російській мові:
1. Абашидзе А.Х. Неправительственные организации: международно-правовые аспекты / А.Х. Абашидзе, Д.А. Урсин. - М.: Изд-во РУДН, 2002. – 160 с.
2. Абашидзе А.Х. Региональные системы защиты прав человека. Учебное пособие / А.Х.Абашидзе. – М.: Рос.ун-т Дружбы народов им. Патрисы Лумумбы, 2012. – 400 с.
3. Аверков В.М. Теоретические проблемы унификации. / В.М.Аверков // Московский журнал международного права. – 2000. – № 3. – С. 69–82.
4. Адрианов В.И. Устав ООН как договор sui generis : дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.10 спец. : «Междунароное право. Европейское право» / ВалерийИванович Адрианов. – М., 1976. – 20 с.
5. Айманбетова А.С. Региональные организации коллективной безопасности: автореф. дис. на соискание учёной степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.10 "Международное право, Европейское право" / А.С. Айманбетова – М., 2004. – 23 с.
6. Акназарова, Д.Р. Правовые вопросы деятельности международных административных трибуналов : автореф. дисс. на соискание степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право» / Д.Р. Акназарова. - М., 2008.
7. Акназарова, Д.Р. Продление срочных трудовых договоров, заключенных с международными служащими, в практике международных административных трибуналов / Д.Р. Акназарова // Вестник МГУ. – Серия 11. Право. – 2006. – №6.
8. Алексеев С. С. Теория государства и права: учебник [для юридических вузов и факультетов] / Сергей Сергеевич Алексеев. – М.: ИНФРА-М – Норма, 1997. – 570 с.
9. Аметистов Э.М. Международное право и труд: Факторы имплементации международных норм о труде / Э.М. Аметистов. – М., 1982. – С. 272.
10. Аметистов Э.М. Современные тенденции развития права европейских сообществ / Э.М. Аметистов // Сов. Государство и право. – 1985. - № 7. – С. 87-96.
11. Амиров А.Т. Принципи Европейского договорного права – основа частного права Европейского Союза / А.Т.Амиров // Вестник Московского университета. Серия 11: Право. – 2006. – № 2. – С. 83-93.
12. Анакіна Т. М. Судовий прецедент у праві Європейського Союзу: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.11 / Тетяна Миколаївна Анакіна. – Х., 2008. – 231 с.
13. Англо-український словник з міжнародного, порівняльного і європейського права / [ упоряд. В.І.Муравйова та ін. ] – К.: "АРІЙ", 2010. – 608 с.
14. Англо-український українсько-англійський юридичний словник / [ упоряд. В.І.Муравйова та ін. ]. – К.: "АРІЙ", 2010. – 704 с.
15. Андріанов К. Правова природа рішень Європейського Суду з прав людини / К.Андріанов // Право України. – 2001. – № 2. – С. 41-44.
16. Андрусевич Н. Інструмент європейського сусідства і партнерства – нові можливості для України / Н. Андрусевич – Л., 2008. – 155 с.
17. Антонов И. П.Немецкая концепция международного права : Эволюция теориии практики : автореф. дисс. на соис. ученой
степ. доктора юрид. наук. Специальность 12.00.10 -
Международное право. Европейское право /Игорь Петрович Антонов.
- М., 2008. - 50 с.
18. Ануфриева Л.П. Соотношение международного публичного и международного частного права: правовые категории / Лариса Викторовна Ануфриева. – М.: Спарк, 2002. – 415 с.
19. Анцелевич Г. О. Міжнародне публічне право: підручник / Анцелевич Г. О., Покрещук О. О. [ та ін.]- К.: Алерта, 2003. – 409 с.
20. Артамонова О.Ф. Международная правосубъектность Европейского союза / О.Ф.Артамонова // Журнал российское право. – 2002. – № 8. – С. 143-151.
21. Ашавский Б.М. Межправительственные конференции. Международно-правовые вопросы / Борис Матвеевич Ашавский. – М.: Международные отношения, 1980. – 126 с.
22. Баймуратов М. О. Міжнародне право: підручник / Михайло Олександрович Баймуратов. – Х., 2008. – 704 с.
23. Баймуратов М.А. Международное публичное право: учебник / Михаил Александрович Баймуратов. – К.: Истина, 2004. – 552 с.
24. Баймуратов М.О. Актуальні проблеми національної імплементації Україною норм міжнародного права / М.О.Баймуратов // Юридична Україна. – 2003. – № 1. – С. 33-36.
25. Барановська Н.П. Україна: утвердження незалежної держави (1991–2001) / Н.П. Барановська, В.Ф. Верстюк [та ін.] – К.: Видавничий дім "Альтернативи", 2001. – 703 с.
26. Барковский И. Особенности правовых актов Содружества Независимых Государств / Игорь Барковский // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2004. – № 4.
27. Барковский И. Правотворческая деятельность международных организаций : теоретические аспекты и современные тенденции / Игорь Барковский // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2003. – № 2.
28. Баскин Ю.Я. История международного права / Ю.Я.Баски, Д.И.Фельдман. – М.: Международные отношения, 1990. – 208 с.
29. Бахин С. В. Субправо: новые тенденции в унификации международного права / С. В.Бахин // Известия высших
учебных заведений. Правоведение. – 2002. – № 1. С. 149-156.
30. Безбородов Ю. С. Концепция "мягкого права" в доктрине и структуре международного права / Ю.С. Безбородов // Российский
юридический журнал. – 2004. – № 4. – С. 74.
31. Безбородов, Ю.С. Международные модельные нормы / Ю.С. Безбородов. – М., 2008. – С. 60-80.
32. Безбородов Ю. С. Роль норм "мягкого права" в международно-правовом регулировании // Международное публичное и частное право. – 2004. – № 6. – С. 3-6.
33. Безбородов Ю. С. Международные модельные нормы / Ю. С. Безбородов. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 135 с.
34. Бекетов О. О. Дотримання принципу пропорційності як обов'язкова умова гармонізації правової системи України з європейськими міжнародно-правовими стандартами / О.О.Бекетов // Український часопис міжнародного права. – № 2. – 2003. – С. 95-98.
35. Бекяшев К.А. Международное публичное право / Под ред. К.А. Бекяшева. – Москва: Проспект, 2000. – 635 с.
36. Бекяшев К.А. Международное публичное право. Сборник документов: В 2 т. / Сост. К.А. Бекяшев, А.Г. Ходаков. - Т. 1. - М., 1996. - С. 87-113.
37. Бекяшев К.А. Международное публичное право: учебник / Л. П. Ануфриева, Д. К. Бекяшев, К. А. Бекяшев, В. В. Устинов [и др. ]. – 5-е изд., перераб. и доп. – М. : Изд-во Проспект, 2009. – 998 с.
38. Бекяшев К.А. Международное публичное право: ученик. - М: Изд-во Проспект, 2011. – 1008 с.
39. Белов В.А. Большой юридический словарь / В.А.Белов, В.В.Бойцова, А.В.Бойцова [и др.]. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 700 с.
40. Бендер Т. Связующие звенья в глобальной системе. Новые ориентиры для международных организаций / Т. Бендер, Я. Витте // International Politik. Международные организации в процессе трансформации. – 2001. – № 5. – С. 4-15.
41. Бирюков М.М. Международно-правовые аспекты ассоциированного членства в Европейском экономическом сообществе: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.10 "Международное право, Европейское право" / М.М. Бирюков. – М., 1981. – 22 с.
42. Бирюков П. Н. Международное право / Павел Николаевич Бирюков. – Воронеж: Истоки, 1995. – 220 с.
43. Бирюков П. Н. Международное право: учеб. пособие / Павел Николаевич Бирюков. – М.: Юрист, 1998. – 416 с.
44. Бирюков П. Н. Международное право: учеб. пособие / Павел Николаевич Бирюков. – М.: Юрайт-Издат, 2012. – 793 с.
45. Біла К.О. Особливе партнерство Україна-НАТО як проблема національної та європейської безпеки: дис. … канд. політ. наук: 23.00.04 / Біла Катерина Олегівна. – К., 2002. – 197 с.
46. Білорус І.О. Трансформація правосуб’єктності НУО / І.О. Білорус. – К.: Видавництво університету «Україна», 2005. – 85 с.
47. Білорус І.О. Правосуб'єктність міжнародних неурядових організацій в умовах глобалізації міжнародного економічного права : дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 – "Міжнародне право" / Ірина Олегівна Білорус. – К., 2005 . – 219 с.
48. Блищенко И.П. Международные организации: учебник / Под ред. И.П.Блищенко. – М.: Изд-во РУДН, 1994. – 303 с.
49. Бобин М.В. Правовые аспекты создания и деятельности межгосударственных финансово-экономических организаций Европы: автореф. дис. на соиск. учёной степени канд. юрид.наук: спец. 12.00.10 "Международное право. Европейское право" / М.В.Бобин. – М., 2001. – 43 с.
50. Бошицький Ю.Л. Правоутворення в Україні: теоретико-методологічні та прикладні аспекти: монографія / за заг.ред.проф. Ю.Л. Бошицького. – Київський університет права НАН України. – К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2010. – 592 с.
51. Брацук І. З. Імплементація права Європейського Союзу в національних правопорядках держаав-членів: автореф. дис. на здоб. вченого звання канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / І.З.Брацук. – К., 2011. – 20 с.
52. Броунли Я. Международное право. Кн.1 / Ян Броунли. – М.: Прогресс, 1977. – 535 с.
53. Броунли Я. Международное право: Кн 2 / Ян Броунли. – M.:Прогресс, 1977. – 507 с.
54. Бруз В.С. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів / В.С. Бруз. – К.:Либідь, 1995. – 111 с.
55. Буроменський М.В. Міжнародне право: навч. посібник / І.Б. Кудас, А.А.Маєвська [та ін.]; за ред. М.В.Буроменського. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 336 c.
56. Буткевич В.Г. Міжнародне право. Основи теорії: підручник [для студ. вищих навч. закладів, що навч. за спец. "міжнародне право", "міжнародні відносини"] / В.Г.Буткевич, В.В.Мицик, О.В.Задорожній; за ред. В.Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – 608 c.
57. Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного права / Владимир Григорьевич Буткевич. – Киев: Вища школа, 1981. – 311 с.
58. Буткевич В.Г. Якість закону і питаня ефективності застосування рішень Європейського суду з прав людини судами України / Володимир Григорович Буткевич – Право України. - № 7, 2011. – С.48-63.
59. Буткевич О.В. Міжнародна договірна практика України і сучасне міжнародне право: питання відповідності / Ольга Володимирівна Буткевич // Науковий Вісник Дипломатичної Академії України. – К., 2009. – Вип.15. – С.290-296.
60. Василенко В.А. Международно-правовые санкции / Владимир Андреевич Василенко – К.: Юрид.науч.б-ка изд-ва СПАК, 1982. – 230 с.
61. Василенко В.А. Основы теории международного права / Владимир Андреевич Василенко. – К.: "Вища школа", 1988. – 288 с.
62. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / Андрей Михайлович Васильев. – М.: Юридическая литература, 1976. – 264 с.
63. Велижанина М.Ю. "Мягкое право": его сущность и роль в регулировании международных отношений : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.10 / Велижанина Марина Юрьевна. – М., 2007. – 165 с.
64. Велижанина М.Ю. "Мягкое право" и его роль в регулировании международных отношений / Марина Юрьевна Велижанина //Юрист-международник. – 2006. – № 3. – С. 52-58.
65. Велижанина М.Ю. Международные организации и "мягкое право" / Марина Юрьевна Велижанина //Московский журнал международного права. – 2007. – № 2. – С. 285-297.
66. Велижанина М.Ю. Тенденции развития "мягкого права" / Марина Юрьевна Велижанина // Мировая экономика. – 2007. – № 11. – С. 54-60.
67. Вельяминов Г.М. Международная правосубъектность / Г.М. Вельяминов // Советский ежегодник международного права. – 1986. – М.: Наука, 1987. – С. 77-97.
68. Вельяминов Г.М. Основы международного экономического права / Георгий Михайлович Вельяминов. – Москва: ТЕИС, 1994. – 110 с.
69. Витцтум Г. Международное право / Граф Витцтум. – М.: Инфотрипик Медиа, 2011. – 992 с.
70. Вишневский, А. Ф. Общая теория государства и права: учебник / А. Ф. Вишневский, Н. А. Горбаток, В. А. Кучинский; под общ. ред. проф. В. А. Кучинского. — М.: Изд-во деловой и учеб. лит., 2004. — 640 с.
71. Войтович С. А. Система та право міжнародних економічних організацій / С. А.Войтович // Український часопис міжнародного права. – 2002. -№ 1. – С. 12-24.
72. Войтович С. А. Классификация международных экономических организаций как субъектов международного права / Сергей Адамович Войтович // Государство и право. – 1992. – № 5. – С. 39-45.
73. Войтович С. А. Система та право міжнародних економічних організацій / Сергій Адамович Войтович // Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 1. – С. 12-24.
74. Волова Л.И. Международное инвестиционное право./ Л.И. Волова., И.Э. Папушина . – Ростов-на-Дону: Эверест, 2001.
75. Волохов О.С. Порядок укладання та імплементації міжнародних договорів державами-учасницями СНД / О.С. Волохов // Часопис Київського університету права. - № 2, 2010. – С.312-316.
76. Волошин Ю.О. Дуалістична доктрина співвідношення національного й міжнародного права: історія формування та сучасний зміст в умовах міждержавної інтеграції / Юрій Олексійович Волошин // Держава і право. – Випуск 52, 2001. – С.162-167.
77. Волошин Ю.О. Особливості формування моністичних концепцій співідношення міжнародного та внутрішньо національного права та їх роль у розвитку міжнародної інтеграції / Юрій Олексійович Волошин // Часопис Київського університету права. - № 1, 2011. – С. 303-307.
78. Вонсович О. Моделі інтеграції України до Європейського Союзу та механізми інтеграції до НАТО / Олександр Вонсович // Журнал Верховної Ради України. Віче. – 2010. – № 8 (269). – С. 5-7.
79. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права / Анатолий Степанович Гавердовский. – К.: Вища школа, 1980. – 319 с.
80. Гаврилов В.В. Предпосылки взаимодействия международной и национальной правовых систем / В.В.Гаврилов // Право и политика. – 2004. – № 9. – С. 76-82.
81. Гаврилов В.В. Теории трансформации и имплементации норм международного права в отечественной правовой доктрине / В.В.Гаврилов // Московский журнал международного права. – 2001. – № 2. – С. 39-61.
82. Галушко Д. В. Взаимодействие Европейского Союза и государств-членов (Опыт Ирландии): автореф. дисс. на соиск. науч. степени канд. юрид.наук: спец. 12.00.10 "Международное право. Европейское право" / Д.В. Галушко. – Казань, 2006. - 24с.
83. Ганюшкин Б. В. Дипломатическое право международных организаций / Борис Владимирович Ганюшкин. – М.: Международные отношения, 1972. – 192 с.
84. Ганюшкин Б.В. Проблемы трансформации и имплементации международно-правовых норм в отечественной доктрине международного права // Общепризнанные принципы и нормы международного права, международные договоры в практике конституционного правосудия: матер. всерос. совещ. (Москва, 24 декабря 2002 года) / под ред. М.А. Митюкова, С. В. Кабышева, В.К. Бобровой, А.В. Сычёвой. – М.: Международніе отношения, 2004. – С. 77-86.
85. Гасанова К.К., Шалягина Д. Ю. Международное право. – М.: ЮНИТИ, 2012. – 543 С.
86. Гердеґен М. Міжнародне право / Матіас Гердеґен пер. з німецької – К.: «К.І.С.», 2011. – 516 с.
87. Герчикова И.Н. Международные экономические организации: регулирование межхозяйственніх связей и предпринимательсткой деятельности: учебное пособие / Ирина Никоновна Герчикова. – Москва: АО "Консалтбанкир", 2000. – 622 с.
88. Гладкова Т. Л. Законотворчий процес в Європейському Союзі: шляхи розвитку та вдосконалення: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юр. наук: спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / Т. Л. Гладкова . – К., 2011. – 20 с.
89. Глотова С.В. Директивы Европейского Сообщества: дис. … канд. юрид. наук спец.: 12.00.10 «Международное право. Европейское право» / Глотова С.В. - М., 1999. - 195 c.
90. Глухарёв Л.И. Европейские Сообщества: в поисках новой стратегии / Л.И.Глухарёв. – М.: «Международные отношения», 1990. – 288 с.
91. Гнатовський М.М. Європейський правовий простір: концепція та сучасні проблеми / Микола Миколайович Гнатовський – К.: Виданичий дім "Промені", 2005. – 224 с.
92. Гнатовський М.М. Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид.наук: спец. 12.00.11 "Міжнародне право" / М.М. Гнатовський – К., 2002. – 22 с.
93. Грабарь В. Из истории систематики международного права // СЕМП, 1963. – М, 1965. - С. 480-492.
94. Григонис В.П., Григонис Э.П. Конституционное право зарубежных стран / В.П. Григонис, Э.П. Григонис. – М., 2010. – 208 с.
95. Грицаєнко Л. Л. Інституційний механізм Європейського Союзу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.11 "Міжнародне право" / Л.Л. Грицаєнко – К., 2010. – 19 с.
96. Грицяк І. А. Право та інституції Європейського Союзу: навчальний посібник / Ігор Андрійович Грицяк. – К.: "К.І.С. ", 2004. – 260 с.
97. Грищенко К. Ми робили Раду Європи ближчою до людей. / Костянтин Грищенко. // Урядовий кур’єр. – 2011. – 5 листопада [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/ kostyantin-grishenko-mi-robili-radu-yevropi-blizhc/
98. Гриненко О.О. Міжнародно-правове регулювання зовнішніх зносин Європейського Союзу: автореф. дис.. на здоб. наук. ступ. д-ра юрид. наук спец: 12.0011 «Міжнародне право» / Олена Олексіївна Гриненко – К., 2012. – 40 с.
99. Гуменюк Б.І. Міжнародні регіональні організації: навчальний посібник / Борис Іванович Гуменюк. – К.:Либідь, 2001. – 199 с.
100. Даниленко Г.М. Обычай в современном международном праве / Григорий Михайлович Даниленко. – Москва: Наука, 1988. – 190 с.
101. Делинский А.А. Правовой статус НАТО / А.А.Делинский // Актуальні проблеми держави і права: Зб.наук.праць. – Одеса, 1999. – Вип.5. – С. 152-159.
102. Денисов В.Н. Коллизионные вопросы применения международного права во внутреннем праве / Володимир Наумович Денисов // Матер. міжнар. наук.-практ. конфер. "Колізії у законодавстві України: проблеми теорії та практики". – К.: Ґенеза, 1996. – С. 95-97.
103. Денисов В.Н. Міжнародне право як складова частина правової системи України / Володимир Наумович Денисов // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. – К., 1998. – С. 64-68.
104. Денисов В.Н. Развитие теории и практики взаимодействия международного права и внутреннего права / В.Н.Денисов // Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве / Отв. ред. В.Н. Денисов, В.И. Евинтов; Академия правивых наук Украины, Инститт гос-ва и права им. В.М.Корецкого. – К.: Наукова думка, 1992. – 7-24 с.
105. Денисов В.Н. Роль міжнародного права у зовнішній і внутрішній політиці України // Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К., 2001. – С. 596-611.
106. Денисов В.Н. Статус міжнародних договорів в Конституції України / Володимир Наумович Денисов // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 1. – С. 29-36.
107. Динь Н. К. Международное публичное право / Н. К Динь – Том 1. – К.: Изд-во Сфера, 2010– 440 с.
108. Дмитрієв А.І. Міжнародне публічне право: навчальний посібник / А.І.Дмитрієв, В.І.Муравйов. – Київ: Юрінком Інтер, 2000. – 638 с.
109. Дмитрієв А.І. Правосуб'єктність міжнародна // Юридична енциклопедія: Т.5 / Ред.кол.: Ю.С. Шемшученко [та ін.]. – К.: Українська енциклопедія, 2003. – С. 50.
110. Дмитрієв А.І. Проблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права / Анатолій Іванович Дмитрієв // Правова держава: Ювіл. щоріч. наук. пр. – К., 1999. – Вип.10. – С. 359-363.
111. Додонов В.Н. Международное право : словарь-справочник / В.Н.Додонов, В.П.Панов, О.Г.Румянцева. – М.:ИНФРА-М, 1997. – 368 с.
112. Дробязко С. Г. Общая теория права: учеб. пособие для вузов / С. Г. Дробязко, В. С. Козлов. — 2-е изд., испр. и доп. — Минск: Амалфея, 2007. — 480 с., с. 271-272.
113. Друзенко Г. Конституція для Європи. Конституційні акти Європейського Союзу / [ред. Друзенко Г.]. – К.: Видавнича організація "Юстиніан", 2008. – 487 с.
114. Дружков М. П. Заключение многосторонних договоров в рамках и под эгидой международных организаций / Михаил Петрович Дружков. – К.: Наукова думка, 1986. – 104 с.
115. Дюмулен И. Торгово-политическая система ГАТТ: принципы, правовые нормы и правила / И.Дюмулен // Внешняя торговля. – 1993. – №7–8. – С. 57–63.
116. Евинтов В.И. Международное сообщество и правопорядок: анализ современных концепций / Владимир Исаакович Евинтов. – К.: Наукова думка, 1990. – 127 с.
117. Егорова О.А., Беспалов Ю.Ф. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод в судебной практике. – М.: Проспект, 2011. – 144 с.
118. Ермолович Г.П. Международное право: учебное пособие / Г.П. Ермолович. – Спб.: Изд-во СпбГУЭФ, 2010. – 132 с.
119. Євграфов П., Тихий В. Правотлумачна діяльність Європейського суду з прав людини і її значення для України / Євграфов П., Тихий В.- Опубліковано: 26.10.07 - Джерело: LawSchool.lviv.ua
120. Єделєв Р.С. Принципи ефективного врядування в ЄС. [Електроний ресурс]. – Режим доступу: htpp://www.kbuapa.kharkov.ua
121. Журек О.Н. Внутриорганизационный механизм общих международных межправительственных организаций : дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.10 / О.Н. Журек. - М., 1987.
122. Журек О.Н. Понятие и основные этапы развития внутриорганизационного механизма международных межправительственных организаций / О.Н. Журек // Тезисы докладов на теоретической конференции аспирантов ИГПАН СССР и юридического факультета МГУ им. Ломоносова. - М., 1986.
123. Журек О.Н. Принципы формирования исполнительных органов общих международных межправительственных организаций / О.Н. Журек // Вестник Московского университета. – Серия 11. Право. - 1987. - № 2.
124. Забигайло В. Европейское право: мифический постулат или объективный ориентир развития законодательства Украины? / В.Забигайло // Український часопис міжнародного права.- № 1. – 2001. – С. 61-64.
125. Забигайло К.С. Право международных организаций. Конспект лекцій. Ч.1 / Константин Семёнович Забигайло – К.: Вища школа, 1974. – 56 с.
126. Заблоцька Л.Г. Політико-правові аспекти діяльності Ради Європи: Навч. посіб./Л.Г. Заблоцька, А.Л. Федорова, Т.І. Шинкаренко. – К.: Фенікс. – 2007. – 224 с.
127. Задорожній О.в.. Правова система України у європейському правовому просторі / О. В. Задорожній, М. М. Гнатовський // Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 2. – С. 29–32.
128. Задорожній О.В., Буткевич В.Г., Мицик В.В. Курс лекцій з основ терії міжнародного права. – К., 2001. – 155 с.
129. Заемский В.Ф. Кому нужна реформа ООН. В интересах всех и каждого / В.Ф. Заемский. – М.: Международные отношения, 2011. – 296 с.
130. Зайцева О.Г. Возникновение и развитие международных межправительственных организаций. Вопросы теории / Ольга Гавриловна Зайцева. – М.: Изд-во "Правда", 1976. – 263 с.
131. Зайцева О.Г. Международные межправительственные организации / Ольга Гавриловна Зайцева. – Москва: Наука, 1983. – 168 с.
132. Зайцева О.Г. Международные организации: принятие решений / Ольга Гавриловна Зайцева. - М.: Наука, 1989.
133. Зайцева О.Г. О методологии изучения международных организаций / ОГ.Зайцева // Международная экономика и международные отношения. – 1992. – № 6. – С. 123–126.
134. Законодавство України та міжнародне право (проблеми гармонізації): зб. наук. праць. – Вип. 4. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. – 297 с.
135. Захарова Н.В. Выполнение обязательств, вытекающих из международного договора / Наталья Васильевна Захарова. – М.: Наука, 1987. – 140 с.
136. Зимненко Б.Л. Решения международных межправительственных организаций и правовая система Российской Федерации / Б.Л. Зимненко // Российский ежегодник международного права, - 2006. - СПб, 2007.
137. Зыбайло А. К вопросу о соотношении международного и национального права (теоретические аспекты) / Алла Зыбайло // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 1998. – № 3. – С. 3-9.
138. Иванов С.А. Проблемы международного регулирования труда / С.А. Иванов. - М., 1964. - С. 41.
139. Игнатенко Г.В. Международное право / Под ред. Г.В.Игнатенко, О.И. Туинова. – Москва: НОРМА-Инфра-М, 2002. – 569 с.
140. Игнатенко Г.В. Международное право: учебник для вузов. / Отв. ред. Г.В.Игнатенко, О.И.Тиунов– 3-е изд., перераб. и доп. – М.: НОРМА, 2005. – 624 с.
141. Игнатенко Г.В. Международное право: учебник для вузов. / Отв. ред. Г.В.Игнатенко, О.И.Тиунов. – М.: НОРМА, 2010. – 784 с.
142. Ипатова Р. Н. Роль концепции "м'якого права" в регулированиии международных отношений и создании "параорганизаций" / Радмила Николаевна Ипатова // Електронное приложение к "Росссийскому юридическому журналу. – №4, – 2011. – С. 60-63. – [Електронний ресурс] – Режим доступу до журн.: http://electronic.ruzh.org
143. Исмаил Ахмад. Правотворчество международных межправительственных организаций: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.11 / Ахмад Исмаил – К., 1999. – 170 с.
144. Іванченко О.М. Теорія гармонізації монізму і дуалізму у співвідношенні норм національного та норм міжнародного права / О.М.Іванченко // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. – Вип. 52. – О.: Юридична література, 2010. – 476 с.
145. Івченко О.Г. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан / Олексій Григорович Івченко. – К.: РІЦ УАННП, 1997. – 687 с.
146. Каженов А. Международная правосубъектность Содружества Независимых государств / А. Каженов // БЖМП. – 2002. – № 1. -[Електронний ресурс] – Режим доступу до журн.: http: beljoournal.by.ru/2002/1/1.shtml.
147. Казаков В.Н. О некоторых чертах современного международного правопорядка / В.Н.Казаков // Государство и право. – 2003. – № 4. – С. 88-92.
148. Каладна В.А. О трансформации норм международного права в правовую систему Российской Федерации (конституционно-правовой анализ) / В.А.Каладна // Московский журнал международного права.– 1994. – № 3. – С. 12-27.
149. Каламкарян Р. А. Международное право: учебник / Р. А. Каламкарян, Ю. И. Мигачев. – М.: Изд-во «ЭКСМО», 2010. – 460 с.
150. Канашевский В. А. Правовое положение международной организации как субъекта международного частного и гражданского права / В. А. Канашевский // Правоведение. – 2003. – № 3. – С. 139-158.
151. Капіца Ю. Наближення законодавства України до законодавства ЄС відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом / Юрій Капіца // Український правовий часопис. – 1999. – Вип. 2. – С. 18-25.
152. Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве / Владимир Алексеевич Карташкин – М., 1995. – 135 с.
153. Кашкин С. Ю. Введение в право Европейского Союза: учебник / С. Ю.Кашкин, П.А.Калиниченко, А.О.Четвериков.; под ред. С. Ю.Кашкина. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: "Э