РЕЦЕПЦІЯ ДЕЛІКТНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА В УКРАЇНІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА

На правах рукопису

ГРИНЬКО СВІТЛАНА ДМИТРІВНА

УДК 340.15+347

РЕЦЕПЦІЯ ДЕЛІКТНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
Харитонов Євген Олегович
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України,
Заслужений діяч науки і техніки України

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………………………4
ВСТУП…………………………………………………………………………………….6
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. ВИБІР НАПРЯМКІВ ТА МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………………………..16
1. 1. Огляд літератури та вибір напрямків дослідження………………………………...16
1. 2. Методологічні засади визначення рецепції деліктних зобов’язань римського приватного права в Україні………………………………………………………………27
Висновки до першого розділу……………………………………………………………49
РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПЦІЯ ДЕЛІКТНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ У РИМСЬКОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ ТА СУЧАСНОМУ ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ……………………………….………………………………………………..51
2. 1. Формування концепції деліктних зобов’язань у римському праві……………………………………………….………….…..........................................51
2. 2. Поняття деліктних зобов’язань за римським приватним правом……………………………………………………………………………………..62
2. 3. Поняття та сутність деліктних зобов’язань у сучасному цивільному праві України………………………………………………………......………………………..72
Висновки до другого розділу…………………………………………………………….82
РОЗДІЛ 3. РИМСЬКЕ ТЛУМАЧЕННЯ ДЕЛІКТНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ТА СУЧАСНА УЯВА ПРО ЇХ СУБ’ЄКТНИЙ СКЛАД ………………….…………….85
3. 1. Загальна характеристика суб’єктів деліктних зобов’язань ………………………..85
3. 2. Фізичні особи як суб’єкти деліктних зобов’язань………………...............................94
3. 3. Юридичні особи як суб’єкти деліктних зобов’язань……………………………...123
3. 4. Публічно-правові утворення як суб’єкти деліктних зобов’язань………………...135
Висновки до третього розділу…………………………………………………………..153
РОЗДІЛ 4. ПІДСТАВА ТА УМОВИ ВИНИКНЕННЯ ДЕЛІКТНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЗА РИМСЬКИМ ПРИВАТНИМ ПРАВОМ ТА ЗА ЦИВІЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ………………….156
4. 1. Концептуальні засади визначення підстави та умов виникнення деліктних зобов’язань………………………………………………………………………………156
4. 2. Об’єктивні умови виникнення деліктних зобов’язань……………………………164
4. 3. Суб’єктивна умова виникнення деліктних зобов’язань.………………………….210
Висновки до четвертого розділу………………………………………………………..239
РОЗДІЛ 5. РИМСЬКЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО ЯК БАЗИС ВИЗНАЧЕННЯ ПІДСТАВ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ОБОВ’ЯЗКУ ВІДШКОДУВАТИ ШКОДУ, ЗАВДАНУ ДЕЛІКТОМ В УКРАЇНІ…………………………………………………241
5. 1. Правомірна поведінка завдавача шкоди як обставина, що звільняє від виникнення деліктного зобов’язання…………….…………………………………………………...241
5. 2. Випадок і непереборна сила як підстави звільнення від обов’язку відшкодувати шкоду, завдану деліктом..……………………………………………………………….265
5. 3. Вина потерпілого як підстава звільнення від обов’язку відшкодувати шкоду, завдану деліктом..……………………………………………………………………….285
Висновки до п’ятого розділу……………………………………………………………292
РОЗДІЛ 6. ВПЛИВ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА НА ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕЛІКТНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ В УКРАЇНІ……………………...……295
6. 1. Деліктні зобов’язання, що виникають внаслідок завдання шкоди майну……….295
6. 2. Деліктні зобов’язання, що виникають внаслідок завдання шкоди особі ………..311
Висновки до шостого розділу…………………………………………………………..336
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………338
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………345
ДОДАТКИ………………………………………………………………………………377
Додаток А………………………………………………………………………………..377
Додаток Б………………………………………………………………………………...380
Додаток В………………………………………………………………………………..381

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АРК – Автономна Республіка Крим
D. – Дигести Юстиніана
ЄС – Європейський Союз
І. – Інституції Гая
C. – Кодекс Юстиніана
КК України – Кримінальний кодекс України 2001 р.
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення 1984 р.
КТМ України – Кодекс торговельного мореплавства України 1995 р.
Основи цивільного законодавства 1961 р. – Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік 1961 р.
Основи цивільного законодавства 1991 р. – Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік 1991 р.
ПК України – Повітряний кодекс України 2011 р.
постанова Пленуму № 6 – постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»
постанова Пленуму № 4 – постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»
СК України – Сімейний кодекс України 2002 р.
ЦК УРСР 1922 р. – Цивільний кодекс УРСР 1922 р.
ЦК УРСР 1963 р. – Цивільний кодекс УРСР 1963 р.
ЦК України – Цивільний кодекс України 2003 р.
ЦК Азербайджану – Цивільний кодекс Республіки Азербайджан 1999 р.
ЦК Білорусії – Цивільний кодекс Республіки Білорусь 1998 р.
ЦК Грузії – Цивільний кодекс Грузії 1997 р.
ЦК Казахстану – Цивільний кодекс Республіки Казахстан 1994 р.
ЦК Киргизії – Цивільний кодекс Киргизької Республіки 1996 р.
ЦК Молдови – Цивільний кодекс Республіки Молдова 2002 р.
ЦК Російської Федерації – Цивільний кодекс Російської Федерації 1994 р. (ч. 1), 1995 р. (ч. 2)
ЦК Таджикистану – Цивільний кодекс Республіки Таджикистан 2001 р., 2001 р., 2005 р.
ЦК Туркменістану – Цивільний кодекс Республіки Туркменістан 1998 р.
ЦК Узбекистану – Цивільний кодекс Республіки Узбекистан 1996 р.
ЦК Нідерландів – Цивільний кодекс Нідерландів 1992 р.
ЦК Квебеку – Цивільний кодекс Квебеку 1994 р.
НЦК – Німецький цивільний кодекс 1896 р.
ФЦК – Французький цивільний кодекс 1804 р.
ЛС 1588 р. – Статут Великого князівства Литовського 1588 р.
ПМН 1793 р. – Права, за якими судиться малоросійський народ 1793 р.
ЗМП 1807 р. – Зібрання малоросійських прав 1807 р.
АЦК Австрійської імперії 1811 р. – Цивільний кодекс Австрійської імперії 1811 р.
ЗЗЦ 1832 р. – Звід Законів Цивільних Російської імперії 1832 р.
проект ЗМЗ Західних губерній 1837 р. – проект Зводу місцевих законів Західних губерній 1837 р.
проект ЦУ 1905 р. – проект Цивільного уложення Російської імперії 1905 р.
ПЗК – Польський зобов’язальний кодекс 1933 р.

ВСТУП

Актуальність теми. У той час, коли інші інститути цивільного права встановлюють правові форми для виникнення нормальних правових відносин, деліктні зобов’язання є правовим оформленням реакції суспільства на патологічні процеси – порушення існуючої правової системи. Водночас деліктні зобов’язання запроваджено для виконання правомірної мети – охорони майнових та особистих немайнових прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, держави та інших суб’єктів цивільного права, що проявляється через встановлення обов’язку відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди для того, хто порушив встановлені законом заборони.
Найбільш повний галузевий розвиток деліктних зобов’язань забезпечив ЦК України, де правовому регулюванню відносин із відшкодування шкоди присвячено удвічі більше статей, порівняно з радянськими цивільними кодифікаціями. При цьому цивільне законодавство не просто увібрало у свій зміст більшість положень про відшкодування шкоди, розміщених у підзаконних актах і постановах Пленуму Верховного Суду України, а й забезпечило їх ефективне застосування. Проте сьогодні існує низка теоретичних і практичних питань, пов’язаних із розумінням поняття деліктних зобов’язань, суб’єктним складом і умовами виникнення деліктних зобов’язань, підставами звільнення від обов’язку відшкодувати шкоду, а також правовим регулюванням деліктних відносин, що потребує розробки єдиної цілісної концепції деліктних зобов’язань в Україні.
Сьогодні законодавча робота в Україні здійснюється в контексті проведення адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу (далі ЄС). Для цього доцільним є не лише ознайомлення зі змістом законодавства ЄС та європейських країн-учасниць ЄС, а й засад, на яких ґрунтується їхнє право, розуміння його «духу», – римського приватного права, що дозволить уникнути помилок і необдуманих кроків при створенні єдиного всесвітнього цивільного права. Тому розробка концепції деліктних зобов’язань в Україні на засадах римського приватного права є актуальною. Саме римськими юристами було запроваджено деліктні зобов’язання для компенсації потерпілим майнових втрат, завданих вчиненням правопорушення (делікту), – найпершого виду зобов’язань з моменту їх виникнення.
За радянських часів в Україні римське приватне право і його рецепція були предметом вивчення лише у працях В. А. Бека і О. А. Підопригори. Сьогодні дослідження проблем рецепції проводяться досить активно. Вплив ідей римських юристів на концепцію окремих інститутів і правових категорій у цивільному праві України розглядали у своїх дослідженнях такі науковці: І. Г. Бабич, В. В. Васильченко, В. О. Гончаренко, В. В. Гутьєва, А. М. Гужва, Р. М. Достдар, О. Д. Кутателадзе, Є. М. Орач, Є. С. Сєвєрова, Г. В. Пучкова, Д. С. Прутян, Б. Й. Тищик, П. М. Федосєєв, Є. О. Харитонов, О. І. Харитонова, І. М. Шаркова та ін. Проте у роботах згаданих учених рецепція деліктних зобов’язань римського приватного права в Україні не була предметом спеціального комплексного дослідження.
Що стосується досліджень деліктних зобов’язань, то у радянський період вони були предметом спеціального аналізу у працях Б. С. Антімонова, А. М. Бєлякової, В. В. Глянцєва, С. Є. Донцова, О. С. Іоффе, Ю. Х. Калмикова, О. О. Красавчікова, Г. К. Матвєєва, Л. А. Майданіка, В. Т. Нора, І. С. Самощенко, А. О. Собчака, В. Т. Смірнова, В. О. Тархова, К. А. Флєйшиц, Ю. С. Червоного, Х. І. Шварца, К. Б. Ярошенко та ін. У сучасний період в Україні наукове розв’язання низки проблем деліктних зобов’язань здійснювали Д. В. Боброва, О. О. Боярський, Г. С. Волосатий, М. К. Галянтич, О. В. Жила, А. І. Загорулько, І. Г. Калетнік, Т. С. Ківалова, К. М. Левандовскі, О. О. Лов’як, І. С. Ніжинська, О. О. Отраднова, В. П. Паліюк, С. М. Приступа, В. П. Присяжнюк, С. Я. Ременяк, Р. О. Стефанчук, Є. О. Харитонов, Я. М. Шевченко, Р. Б. Шишка, А. В. Янчук та ін.
Водночас особливе значення для розвитку деліктних зобов’язань мають наукові досягнення у цивільному праві України таких науковців: І. А. Безклубого, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, В. А. Васильєвої, І. В. Жилінкової, Ю. О. Заіки, І. С. Канзафарової, В. М. Коссака, О. В. Кохановської, О. Д. Крупчана, Н. С. Кузнецової, І. М. Кучеренко, В. В. Луця, Р. А. Майданика, Є. О. Мічуріна, С. О. Погрібного, О. А. Пушкіна, З. В. Ромовської, М. М. Сібільова, І. В. Спасибо-Фатєєвої та ін.
Проте ні радянські, ні сучасні дослідники деліктних зобов’язань загалом і цивільного права зокрема не вивчали питання рецепції деліктних зобов’язань римського приватного права в Україні.
На підставі викладеного можна дійти висновку, що питання комплексного дослідження рецепції деліктних зобов’язань римського приватного права в Україні є актуальним, що зумовлює доцільність її розгляду на рівні докторської дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва НАПрН України у межах теми «Уніфікація приватного права Європи та тенденції розвитку цивільного законодавства України у контексті євроінтеграції» (державний реєстраційний номер 108U000492). Тема дисертації затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України 26 вересня 2007 р. (протокол № 8).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення особливостей деліктних зобов’язань за римським приватним правом і сучасним цивільним правом України, створення єдиної концепції правового регулювання деліктних зобов’язань в Україні на основі рецепції римського приватного права.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі задачі:
1) з’ясувати етапи формування концепції деліктних зобов’язань у римському праві;
2) визначити поняття та сутність деліктних зобов’язань за римським і сучасним цивільним правом України;
3) виявити вплив ідей римської юриспруденції на формування сучасної концепції суб’єктного складу деліктних зобов’язань;
4) з’ясувати концептуальні засади визначення підстави та умов виникнення деліктних зобов’язань;
5) виявити об’єктивні та суб’єктивні умови виникнення деліктних зобов’язань за римським приватним правом та їх сучасну концепцію в цивільному праві України;
6) встановити спільне і відмінне у підставах звільнення від обов’язку відшкодувати шкоду за римським правом і сучасним цивільним правом України;
7) з’ясувати вплив римського приватного права на конструкцію сучасної системи деліктних зобов’язань в Україні;
8) розробити конкретні пропозиції та рекомендації з питань удосконалення правового регулювання деліктних зобов’язань в Україні.
Об’єктом дослідження є деліктні зобов’язання за римським приватним правом та їх рецепція в сучасному цивільному праві України.
Предметом дослідження є римські та сучасні джерела цивільного права України про деліктні зобов’язання, цивільно-правова доктрина, присвячена деліктним зобов’язанням, а також основні засади рецепції римського приватного права в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою характеристики рецепції деліктних зобов’язань римського приватного права в Україні є методи матеріалістичної діалектики, формально-логічного (догматичного), системного, функціонального, історичного та порівняльного аналізу, тлумачення норм права, які дозволили визначити особливості деліктних зобов’язань Стародавнього Риму та дослідити вплив ідей римської юриспруденції на формування деліктних зобов’язань в Україні.
За допомогою логічного методу розкриваються умови виникнення деліктних зобов’язань, особливості прояву причинного зв’язку в деліктних правовідносинах тощо (підрозділи 4.2, 4.3 дисертації). Формальний метод пізнання права, що розкриває його структурну закономірність, дозволив визначити поняття деліктних зобов’язань, позбавлене ознак і деталей, властивих конкретному протиправному діянню, сформулювати поняття окремого виду майнового правопорушення в узагальненій, абстрактній формі (підрозділ 2.3 дисертації). Завдяки формально-логічним прийомам дедукції й індукції формуються теорії, концепції, наукові положення щодо рецепції римського приватного права, деліктних зобов’язань тощо (підрозділи 1.2, 2.3 дисертації). Наприклад, через встановлення ознак правопорушення робиться висновок про виникнення деліктного зобов’язання і притягнення до цивільно-правової відповідальності (підрозділ 2.3 дисертації). Звернення до системно-функціонального методу дає можливість виділити систему деліктних зобов’язань за різними критеріями, зокрема за об’єктом посягання (розділ 6 дисертації). Застосування історичного методу дозволило зробити висновок про те, що найпершими зобов’язаннями з часу їх виникнення були делікти; визначити етапи та типи рецепції римського приватного права в Україні; розкрити значення римського приватного права; пізнати становлення інституту деліктного права в різні історичні періоди розвитку української держави тощо (підрозділи 1.2, 2.1 дисертації). Метод порівняльного аналізу визнається фундаментом методології рецепції права, оскільки за його допомогою розкривається основний її зміст – використання досвіду римських юристів у створенні нових правових систем. Порівняльний аналіз правового регулювання деліктних зобов’язань Франції, Німеччини, Нідерландів, України та інших європейських країн дозволив зробити висновок про їхню спільну правову доктрину – римське приватне право, тобто про наявність його рецепції, в чому й полягає значення римського права для нового світу (розділи 2, 3, 4, 5, 6 дисертації).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням рецепції деліктних зобов’язань римського приватного права в Україні. У дисертації створено єдину концепцію правового регулювання деліктних зобов’язань в Україні на основі рецепції римського приватного права.
За результатами дослідження сформульовано висновки та пропозиції, що виносяться на захист.
Вперше:
1) запропоновано закріпити у ЦК України поняття деліктних зобов’язань як правовідносин, що виникають внаслідок завдання шкоди винними, а у випадках, передбачених законом, незалежно від вини завдавача шкоди, – протиправними діями чи бездіяльністю особистим немайновим благам фізичної або юридичної особи, а також їх майну, що не є порушенням зобов’язання, яке існувало між завдавачем шкоди і потерпілим, у силу яких завдавач шкоди або інші особи у випадках, передбачених законом, зобов’язані її відшкодувати, а потерпілий або непрацездатні утриманці у разі його смерті та дитина померлого, народжена після його смерті, мають право на відшкодування завданої йому шкоди в повному обсязі, крім випадків, передбачених законом;
2) доведено, що під впливом ідей римського приватного права про ноксальну відповідальність формується сучасна позиція щодо деліктної відповідальності інших осіб, які не є її безпосередніми завдавачами. Рецепція римського приватного права відбувалася через німецьке цивільне право, за яким правове регулювання ноксальної відповідальності здійснюється щодо окремих деліктів;
3) пропонується визнати солідарний характер деліктного зобов’язання (взамін часткового), якщо шкоди завдано спільними діями або бездіяльністю декількох неповнолітніх осіб за умови наявності у них майна, достатнього для відшкодування шкоди;
4) з’ясовано, що під впливом римського приватного права у сучасному ЦК України формувалася ідея про перенесення обов’язку відшкодування шкоди на малолітню або недієздатну особу за наявності матеріальної спроможності такої особи у разі неплатоспроможності відповідальних осіб або їх смерті. Запропоновано уточнити в ч. 2 ст. 1184 ЦК України те, що такий обов’язок для завдавача шкоди виникає за умови, що він не залишиться без засобів, необхідних для власного належного утримання;
5) запропоновано у ст. 1185 ЦК України встановити, що на загальних підставах відшкодовується шкода, завдана фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена лише на підставі, передбаченій ч. 2 ст. 36 ЦК України; відшкодування ж шкоди, завданої фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена у відповідності до ч. 1 ст. 36 ЦК України, має здійснюватись її піклувальником;
6) пропонується врахувати ідеї римської юриспруденції про виникнення солідарної відповідальності магістратів за шкоду, завдану ними умисно або з грубої необережності, і поширити її на випадки завдання шкоди посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, що пояснюється тим, що закон не уповноважує їх до таких дій;
7) встановлено, що у праві Стародавнього Риму була сформульована ідея про деліктну відповідальність незалежно від вини особи, яка завдавала шкоди (diligentia), і надалі перенесена до ЦК України (ст. ст. 1173–1176, 1187–1188).
Удосконалено:
8) розуміння поняття протиправної поведінки та форм її виявлення (дії або бездіяльності) під впливом римського приватного права, внаслідок чого сформульовано авторське визначення протиправної поведінки як дії або бездіяльності, яка спричинила порушення норми цивільного права через порушення суб’єктивного права особи, якщо особа не була уповноважена на це;
9) поняття вини завдавача шкоди, яку визначено як вольове ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її шкідливих наслідків;
10) уявлення про вину потерпілого, яку визначено як вольове ставлення потерпілого до своєї поведінки, яка, порушуючи норми об’єктивного права, тягне застосування певної санкції, що проявляється у зменшенні чи в позбавленні потерпілого права на відшкодування;
11) твердження про те, що римський принцип, за яким «той, кому завдано будь-яку шкоду через свою вину, не вважається потерпілим», запозичено цивільним законодавством України (ст. ст. 1187, ч. 1-2 ст. 1193 ЦК України).
Дістали подальшого розвитку:
12) обґрунтування того, що за ст. 1172 ЦК України відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою, має здійснюватись за умови, що таку шкоду завдано протиправними і винними діями або бездіяльністю безпосереднього завдавача шкоди, а у разі завдання ним такої шкоди умисно чи з грубої необережності – обов’язок з відшкодування шкоди має покластись не лише на відповідну юридичну чи фізичну особу (замовника, підприємницьке товариство, кооператив), а й солідарно на безпосереднього завдавача шкоди;
13) твердження про те, що «шкода» є умовою, а не підставою виникнення деліктного зобов’язання, так як підставою виникнення деліктних зобов’язань є цивільне правопорушення – делікт, а наявність шкоди свідчить про деліктний характер такого правопорушення;
14) обґрунтування того, що у сучасному цивільному праві України відтворено характерний для римського приватного права поділ шкоди залежно від об’єкта посягання на такі види: а) шкода, завдана майну; б) шкода, завдана біологічній і соціальній сфері особи; в) шкода, завдана психологічній сфері особи (образа);
15) аргументація доцільності втілення в ЦК України конструкції необережної форми вини та її ступеня, розробленої римськими юристами, де за основу взято тип турботливої та обачливої особи, а за масштаби – абстрактні та конкретні критерії;
16) положення про те, що у сучасному цивільному праві України зберігся характерний для римського права підхід до надання значення прямому, безпосередньому і необхідному зв’язку між причиною і наслідком;
17) обґрунтування того, що у цивільному законодавстві та правовій доктрині України відображено ідеї римських юристів, які відносили до випадків правомірного завдання шкоди самозахист (самооборона, крайня необхідність, зокрема загальна аварія, гасіння та локалізація пожежі), виконання обов’язку, згоду потерпілого;
18) твердження про те, що на засадах римського приватного права в Україні формувалися правові категорії «випадок» і «непереборна сила» як підстави звільнення від обов’язку відшкодувати шкоду, завдану деліктом;
19) обґрунтування того, що на засадах римських деліктів furtum і damnum injuria datum у сучасному цивільному праві України закріплювався загальний (генеральний) делікт про відшкодування майнової шкоди, а від римського делікту injuria походять деліктні зобов’язання про відшкодування моральної шкоди.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані для подальших наукових досліджень проблем римського приватного права та його рецепції, деліктних зобов’язань, цивільно-правової відповідальності. Запропоновані автором пропозиції щодо уточнення деяких положень актів цивільного законодавства України можуть використовуватись у законодавчій та правозастосовній діяльності.
Наукові положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались на засіданні вченої ради НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України 26 вересня 2007 р. (протокол № 8) і 21 грудня 2011 р. (протокол № 11), де отримали позитивне схвалення (акт про реалізацію результатів наукових досліджень від 2 жовтня 2012 року – Додаток А). Результати дисертаційного дослідження було використано при проведенні постійно діючого семінару Головного управління юстиції у Хмельницькій області для працівників юридичних служб державних підприємств, установ, організацій області (довідка про участь у семінарі від 27 вересня 2012 року – Додаток Б). Наукові концепції, висновки та пропозиції дисертаційної роботи використовуються при викладанні навчальних дисциплін «Римське приватне право», «Цивільне право України», а також спецкурсів «Деліктні зобов’язання в цивільному праві України» та «Рецепція римського приватного права» у Хмельницькому університеті управління та права (акт про реалізацію результатів наукових досліджень від 28 вересня 2012 року – Додаток В).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою працею. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та рекомендації, що виносяться на захист, отримані автором самостійно. У колективній монографії «Проблеми систематизації приватного права України та Європи» (Київ, 2009) автором особисто підготовлено главу «Рецепція римського приватного права як передумова систематизації європейського цивільного законодавства». У колективній монографії «Цивільне право України (традиції та новації)» (Одеса, 2010) автором особисто підготовлено главу «Формування традиції деліктних зобов’язань у римському праві». У науково-практичному коментарі «Цивільний кодекс України» (Харків, 2003) автором особисто підготовлено коментар до статей 1166–1175, 1177–1194, 1209–1215 глави 82 «Відшкодування шкоди». У навчально-практичному посібнику «Цивільне та сімейне право України» (Харків, 2003) автором особисто підготовлено параграфи 196–218 «Відшкодування шкоди». У навчальному посібнику «Правознавство» (Київ, 2008) автором особисто підготовлено главу 5 «Цивільно-правова відповідальність». У підручнику «Цивільне право України» (Харків, 2008) автором особисто підготовлено главу 41 «Відшкодування шкоди» (крім підпунктів 1, 2, 10). У навчальному посібнику «Цивільне право України» (Київ, 2009) автором особисто підготовлено параграфи 7, 13, 15 «Загальні положення про зобов’язання із відшкодування шкоди», «Особливості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», «Особливості відшкодування шкоди, завданої недоліками товарів, робіт (послуг)». Усі інші праці виконані автором без співавторства.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації було представлено на міжнародних, всеукраїнських, регіональних конференціях і круглих столах: Міжнародній науково-практичній конференції «Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики» (29–30 квітня 2004 р., м. Харків); ІІІ Міжнародній науково-методичній конференції «Римське право і сучасність» ( 14–15 травня 2004 р., м. Одеса); І Міжнародній науково-методичній конференції «Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів ЄС» (3–4 грудня 2004 р., м. Хмельницький); Міжвузівській науковій конференції молодих учених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового регулювання забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина» (20 квітня 2007 р., м. Івано-Франківськ); Науково-практичній конференції «Загальні тенденції та особливості реалізації, охорони і захисту приватних прав в Україні та світі» (12 листопада 2007 р., м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми становлення і розвитку конституційної держави в Україні» (14–15 березня 2008 р., м. Хмельницький); Міжнародній науковій конференції «Сьомі осінні юридичні читання» (28–29 листопада 2008 р., м. Хмельницький); V Міжнародній науково-методичній конференції «Римське право і сучасність» (30–31 травня 2008 р., м. Одеса); Науково-практичній конференції «Загальні тенденції та особливості реалізації, охорони та захисту приватних прав в Україні та світі»; круглий стіл «Механізми охорони та захисту майнових прав в Україні та ЄС» (12 листопада 2008 р., м. Київ); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Методологія приватного права: сучасний стан і перспективи розвитку» (22–23 травня 2009 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора О. А. Пушкіна (23 травня 2009 р., м. Харків); Міжнародній науково-практичній конференції «Статут Вялікаго княства Літоускага 1529 года – падмурак развіцця беларускай дзяржаунасці і канстытуцыяналізму (да 480-годдзя прыняцця) (2009 р., м. Мінськ); Міжнародній науковій конференції «Дев’яті осінні юридичні читання» (12–13 листопада 2010 р., м. Хмельницький); Науково-практичному круглому столі «Пан’європейська кодифікація цивільного права та її вплив на кодифікацію цивільного законодавства України» (19 листопада 2010 р., м. Хмельницький); Міжнародній науковій конференції «Десяті осінні юридичні читання» (18–19 листопада 2011 р., м. Хмельницький); науковій Інтернет-конференції «Цивілістичні читання, присвячені пам’яті І. В. Шерешевського: «Основи цивільного законодавства СРСР 1961 року» та їх вплив на формування сучасного цивільного законодавства України» (9 грудня 2011 р., м. Одеса); круглому столі «Проблеми вдосконалення цивільного законодавства України» (12 травня 2012 р., м. Одеса).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 3 монографії, зокрема 1 одноособову, розділи 2-х колективних монографій, 32 статті у фахових для юридичних наукових виданнях, у співавторстві 1 підручник «Цивільне право України», 3 навчальні посібники «Цивільне та сімейне право України», «Правознавство», «Цивільне право України», науково-практичний коментар «Цивільний кодекс України», 9 тез доповідей та інші публікації.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 6 розділів, що містять 17 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і 3 додатків. Повний обсяг дисертації становить 390 сторінок. Обсяг додатків А, Б і В – 13 сторінок. Список використаних джерел, що містить 408 найменувань, викладено на 32 сторінці.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми, пов’язаної із визначенням особливостей та закономірностей правового регулювання деліктних зобов’язань в Україні, на основі рецепції римського приватного права. У дисертації розроблено концепцію правового регулювання деліктних зобов’язань, що відповідає засадам, на яких ґрунтується пронизане «духом» римського приватного права законодавство країн ЄС.
У римському приватному праві особливого значення надавалося деліктним зобов’язанням, основне призначення яких юристи убачали у забезпеченні охорони і захисту майнових та особистих немайнових прав фізичних і юридичних осіб. Вони були найпершим видом зобов’язань з моменту їх виникнення, запроваджені для компенсації майнових втрат, понесеної потерпілим шкоди від вчинення делікту.
Деліктні зобов’язання і сьогодні призначені охороняти права потерпілого в усіх випадках, навіть тоді, коли шкода повністю не компенсована за правилами соціального забезпечення, соціального страхування, добровільного або обов’язкового страхування шкоди, тоді, коли її завдано поза зв’язку з будь-якими правовідносинами взагалі (договірними або іншими). У таких випадках відшкодування завданої шкоди у порядку, встановленому нормами цивільного законодавства, виступає як можлива міра відповідальності, що застосовується до її завдавача. Саме у виконанні компенсаційної функції у випадку завдання шкоди у недоговірних правовідносинах проявляється основне призначення деліктних зобов’язань.
Превентивне значення деліктних зобов’язань римські юристи вбачали в тому, що загроза необхідного відшкодування шкоди у випадку її завдання іншому сприяє утриманню від вчинення шкідливих дій. Римська ідея про виконання превентивної функції деліктних зобов’язань відтворена у цивільному праві України, оскільки небезпека перед необхідністю відшкодування завданої шкоди вбиває стимул до посягання на чужі блага з корисною метою та породжує бережливе ставлення до чужого майна.
У римському приватному праві деліктні зобов’язання виховували громадян у дусі бережливого ставлення як до чужих майнових і немайнових благ, так і до особистого майна і здоров’я. Це проявлялося тоді, коли під час розгляду вимоги про відшкодування шкоди, разом із поведінкою завдавача шкоди, повинна бути прийнята до уваги і поведінка потерпілого. Аналогічне значення надається поведінці потерпілого і сьогодні: шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується; якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується (ст. 1193 ЦК України).
Таким чином, деліктні зобов’язання не виконують самостійної господарської функції, як, наприклад, інститути власності, договору, спадкування; а забезпечують безперешкодне виконання зазначеними інститутами їх призначення.
Проведене комплексне порівняльне дослідження деліктних зобов’язань римського приватного права і сучасного цивільного права України дозволило встановити спільні риси та відмінності у сутності, суб’єктному складі, підставах і умовах виникнення деліктних зобов’язань, підставах звільнення від обов’язку відшкодувати шкоду, системі деліктних зобов’язань, врахувати здобутки римської юриспруденції та встановити прогалини правового регулювання у зазначеній сфері в Україні, запропонувати нове та уточнене бачення категорій, які є предметом дисертаційного дослідження.
Важливими результатами дисертаційного дослідження стали наступні висновки.
1. Деліктні зобов’язання характеризуються низкою ознак, які слід вважати універсальними в тому розумінні, що вони притаманні деліктним зобов’язанням римського приватного права і виявляються у цивільному праві України.
Під впливом ідей римської юриспруденції формувалися ознаки деліктних зобов’язань у цивільному праві України, до яких належать такі:
– настають у тому випадку, коли потерпілий і завдавач шкоди не знаходились у цивільних правовідносинах;
– підставою виникнення є завдання шкоди вчиненням цивільного правопорушення (делікту);
– умовами виникнення є наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв’язку між шкодою і протиправною поведінкою завдавача, вини, а у випадках, передбачених законом, – незалежно від вини (за римським правом відповідальність за diligentia);
– особисті правовідносини;
– односторонні зобов’язання;
– це завжди новий юридичний обов’язок, який покладається на правопорушника замість невиконаного;
– суб’єктом відповідальності є як безпосередній завдавач шкоди, так і інші особи, на яких за законом покладається обов’язок відшкодувати шкоду, – римська ноксальна відповідальність;
– потерпілим є той, кому було завдано шкоди, а у разі його смерті – непрацездатні утриманці та дитина померлого, народжена після його смерті;
– виступають у формі відшкодування шкоди в натурі, відшкодування завданих збитків та відшкодування моральної шкоди, тому спрямовані на задоволення майнового інтересу кредитора незалежно від об’єкта посягання;
– строкові; їхня дія обмежується строком виконання боржником обов’язку із делікту або строком позовної давності;
– базуються на системі загального (генерального) і спеціальних деліктів, а у римському праві – системі спеціальних деліктів;
– регулюються імперативними нормами;
– до складу спадщини входять права й обов’язки щодо відшкодування майнової шкоди, завданої деліктом, вчиненим спадкодавцем (крім випадків каліцтва або іншого ушкодження здоров’я); права й обов’язки щодо відшкодування моральної шкоди та завдання каліцтва або іншого ушкодження здоров’я виникають для спадкоємців у разі, якщо їх було присуджено судом за життя спадкодавця; спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
2. Проявами рецепції положень римського права про суб’єктний склад деліктних зобов’язань є такі сучасні норми цивільного права України: а) боржником вважається безпосередній завдавач шкоди за умови його деліктоздатності; б) у разі неделіктоздатності завдавача шкоди обов’язок відшкодувати шкоду покладається на інших осіб і застосовуються правила про ноксальну відповідальність; в) кредитором вважається потерпілий, а у випадку його смерті – непрацездатні особи, які перебували на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання утримання, а також дитина померлого, народжена після його смерті; г) учасниками відносин можуть виступати будь-які суб’єкти цивільного права (як фізичні, юридичні особи, так і публічно-правові утворення).
Сутність римської традиції вбачається у наділенні за цивільним законодавством України деліктоздатністю повнолітніх, неповнолітніх фізичних осіб та фізичних осіб, які обмежені у цивільній дієздатності (марнотратників), а також у визнанні неделіктоздатними малолітніх і недієздатних фізичних осіб. Римське право залишило нам свідчення захисту дітей – доктрину держави-батька (parens patriae), що полягала у покладенні обов’язку відшкодувати шкоду, завдану малолітнім і недієздатним, на батька або осіб, які їх заміняють, у встановленому законом порядку (опікунів).
У випадку завдання шкоди фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв’язку з психічним розладом або недоумством, шкода може бути відшкодована за рішенням суду її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми не лише за умови проживання разом з цією особою, а обов’язково за умов їх працездатності, незвернення із заявою про визнання такої особи недієздатною і встановлення над нею опіки (замість умови про невжиття заходів щодо запобігання шкоді).
3. У римському праві для кожного приватного делікту встановлювалися ряд вимог (ознак), яким він повинен був відповідати для настання юридичного наслідку. Виникнення приватного делікту завжди пов’язувалося із наявністю шкоди, оскільки вважалося, що «шкода є деліктом», протиправною дією або бездіяльністю, причинно-наслідковим зв’язком, виною. Водночас для окремих приватних деліктів встановлювалися винятки із загального правила про умови їх виникнення. Подібний підхід до ознак цивільного правопорушення, що є умовами виникнення деліктних зобов’язань, спостерігаємо у сучасному цивільному праві України.
В цивільному праві України, так само як і римському праві розрізняють три види шкоди: а) шкода, завдана майну; б) шкода, завдана біологічній і соціальній сфері особи; в) шкода, завдана психологічній сфері особи (образа).
Сучасна категорія протиправності поведінки базується на римському уявленні про таку ознаку приватного делікту. Протиправна поведінка визначається через форми її виявлення: дію як форму активного завдання шкоди та бездіяльність як форму пасивного завдання шкоди. Дія або бездіяльність вважалася протиправною, якщо вона: а) порушувала суб’єктивне право особи; б) порушувала норми об’єктивного права; в) була пов’язана з виною завдавача шкоди (вина – протиправність); г) пов’язана із санкцією (санкція – протиправність); д) вчинена не під впливом безумовної необхідності. Водночас бездіяльність визнається протиправною за двох умов: а) покладення обов’язку здійснити певні позитивні дії; б) наявність можливості для їх здійснення. Під протиправною поведінкою розуміється діяння, що спричинило порушення норми цивільного права через порушення суб’єктивного права особи, якщо особа не була уповноважена на це.
У римському праві відповідальність за приватний делікт виникала на засадах вини завдавача шкоди. Єдиним винятком із такого загального правила була diligentia, коли обов’язок відшкодувати шкоду виникав незалежно від вини її завдавача. На засадах вини виникають деліктні зобов’язання і за цивільним законодавством України, крім випадків, передбачених законом (ст. ст. 1173-1176, 1187-1188 ЦК України). Під виною розуміється вольове ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її шкідливих наслідків.
У сучасному цивільному праві відтворено також ідеї римської юриспруденції щодо форм вини (умисел, dolus і необережність, culpa). За основу конструкції необережної форми вини та її ступеня слід взяти римський тип турботливої та обачливої особи, а за масштаби – абстрактні та конкретні критерії.
4. Під впливом римського права формується сучасна концепція випадку (казусу) як протилежності вини, тому у разі відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини випадок не є підставою для звільнення від обов’язку із делікту (римська custodia). Випадок характеризують такі ознаки: а) непередбаченість його настання; б) неусвідомленість для суб’єкта; в) неможливість відвернення настання події для конкретного суб’єкта, а не для всіх суб’єктів взагалі. Під випадком слід розуміти обставину, об’єктивно відворотну, що не може бути відвернута лише завдавачем шкоди, яка звільняє його від відповідальності за умови, що останній не передбачав і не усвідомлював її настання.
5. Формуючими ознаками непереборної сили виділено такі: а) об’єктивна зовнішня подія; б) надзвичайна; в) виникає як наслідок прояву комплексу причинно-наслідкових зв’язків між проявом зовнішньої події, протиправними діями або бездіяльністю особи, настанням шкідливого наслідку; г) невідворотність прояву і завдання шкоди навіть при передбаченні не для конкретного суб’єкта, а для будь-яких інших осіб за цих умов; д) відносність. Поняття непереборної сили визначено як надзвичайну зовнішню подію, яка повністю звільняє від відповідальності завдавача шкоди за умови, що останній не міг її передбачити або передбачив, але не міг її відвернути, як і будь-яка інша особа за цих умов, і, здійснюючи вплив на його діяльність, спричинила настання шкоди.
6. За цивільним правом України відповідальність за завдану шкоду настає на підставі двох загальних (генеральних) деліктів, залежно від об’єкта посягання. Згідно зі ст. 1166 ЦК України відшкодовується майнова шкода, завдана особистим немайновим благам фізичної, юридичної особи, а також їх майну. На засадах ст. 1167 ЦК України здійснюється відшкодування моральної шкоди. Водночас законодавець пов’язує виникнення окремих цивільних правовідносин у разі завдання шкоди зі спеціальними деліктами.
За римською традицією формується сучасний підхід щодо деліктних зобов’язань внаслідок завдання шкоди майну, виникнення яких пов’язують із завданням шкоди майну, протиправною дією або бездіяльністю, причинно-наслідковим зв’язком і виною, крім випадків, передбачених законом. Відшкодування шкоди здійснюється за принципом повного відшкодування, що означає відшкодування реальної шкоди й упущеної вигоди, тому доцільно переглянути зміст ч. 2 ст. 1192 ЦК України, де право вимоги потерпілого обмежено лише вказівкою на відшкодування реальних збитків.
Під ознаки деліктів Стародавнього Риму furtum і damnum injuria datum підпадали випадки завдання шкоди не лише майновим благам, а також життю і здоров’ю, оскільки з ними юристи пов’язували майнові втрати потерпілої особи. Тому відповідальність за такі делікти наставала у формі відшкодування витрат на поховання, лікування, втраченого заробітку або утримання тощо. На подібних засадах формуються сучасні підходи щодо деліктних зобов’язань внаслідок завдання шкоди життю і здоров’ю в Україні.
Ознаки римського делікту injuria були взяті за основу при конструкції зобов’язань внаслідок завдання моральної шкоди у цивільному праві України. Зокрема моральна шкода може полягати у стражданнях внаслідок приниження честі, гідності та репутації, а також у зв’язку із протиправною поведінкою щодо членів її сім’ї чи близьких родичів тощо.
7. Запропоновано внести до ЦК України, зокрема, такі зміни:
– доповнити статтю 1166 ЦК України частиною 6 такого змісту: «У відшкодуванні шкоди повинно бути відмовлено, якщо шкоди було завдано на прохання або зі згоди потерпілої особи, якщо дія або бездіяльність завдавача шкоди не заборонена законом і не суперечить моральним засадам суспільства»;
– доповнити статтю 1169 частиною 3 такого змісту: «Не підлягає відшкодуванню шкода, завдана особі у зв’язку із призупиненням її злочинних дій або з її затриманням і доставлянням до відповідних органів»;
– доповнити статтю 1171 частиною 3 такого змісту: «Шкода, завдана при гасінні та локалізації пожежі, відшкодовується особою, з вини якої виникла пожежа»;
– викласти статтю 1185 у такій редакції: «Шкода, завдана фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо (ст. 36), відшкодовується нею на загальних підставах»;
– викласти частину 2 статті 1186 у такій редакції: «Якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв’язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її працездатними чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не звернулися із заявою про визнання такої особи недієздатною та встановлення над нею опіки»;
– у частині 2 статті 1192 слова «розмір збитків» замінити словами «розмір реальних збитків»;
– доповнити статтю 1192 частиною 3 такого змісту: «Розмір упущеної вигоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до втрачених доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, із врахуванням заходів, вжитих кредитором щодо їх одержання»;
– доповнити статтю 1193 частиною 5 такого змісту: «При грубій необережності потерпілого і відсутності вини завдавача шкоди, у випадках відповідальності незалежно від вини розмір відшкодування зменшується або у відшкодуванні шкоди може бути відмовлено, якщо законом не передбачено інше. Якщо шкода завдана життю або здоров’ю громадянина, то відмова у відшкодуванні не допускається».
Таким чином, нами було досліджено рецепцію деліктних зобов’язань римського приватного права України, яку не слід розглядати як ідеалізацію його значення. Авторитет римського права не повинен призводити до сліпої віри в його непогрішність, до віри в те, що далі йти немає куди. Значення римського права для нового світу полягає у думці, свого часу визначеній Р. Ієрінгом: шляхом римського права, не перевершивши його, наслідуючи його [124, с. 11-12]. «Засвоївши те, що було створено предками, – писав Й. О. Покровський, – нащадки повинні працювати далі самі, так як правові проблеми не можуть бути вирішені раз і назавжди» [237, с. 8].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М. М. Агарков // Избранные труды по гражданскому праву: [в 2 т.] – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – Т. 1. – С. 163–460.
2. Агарков М. М. К вопросу о договорной ответственности / М. М. Агарков // Избранные труды по гражданскому праву: [в 2 т.] – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – Т. II. – С. 5–79.
3. Агарков М. М. Проблема обязательств из причинения вреда. Содоклад на Первой научной сессии ВИЮН / М. М. Агарков // Избранные труды по гражданскому праву: [в 2 т.] – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – Т. ІІ. –С. 218–246.
4. Агарков М. М. Вина потерпевшего в обязательствах из причинения вреда / М. М. Агарков // Избранные труды по гражданскому праву: [в 2 т.] – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – Т. II. – С. 247–360.
5. Азаревич Д. История Византийского права: [в 2 т.] / Д. Азаревич. – Ярославль : Тип. Г. В. Фалька, 1876. – Т. 1 – 118 с.
6. Азаревич Д. История Византийского права: [в 2 т.] / Д. Азаревич. – Ярославль : Тип. Г. В. Фалька, 1876. – Т. 2 – 351 с.
7. Алексеев С. С. Гражданская ответственность за невыполнение плана железнодорожной перевозки грузов / С. С. Алексеев. – М. : Госюриздат, 1959. – 176 с.
8. Аннерс Э. История европейского права / Э Аннерс ; [пер. со швед. Валинского Р. Л., Волкова А. М., Исаева М. А., Шенявской Т. Л.] . – М. : Наука : Ин–т Европы, 1996. – 395 с.
9. Антимонов Б. С. К вопросу о понятии и значении причинной связи в гражданском праве / Б. С. Антимонов // Труды научной сессии ВИЮН. – 1–6 июля 1946. – М. : Юрид. изд–во МЮ СССР, 1948. – С. 62–79.
10. Антимонов Б. С. Значение вины потерпевшего при гражданском правонарушении / Б. С. Антимонов. – М. : Госюриздат, 1950. – 276 с.
11. Антимонов Б. С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности / Б. С. Антимонов. – М. : Госюриздат, 1952. – 295 с.
12. Антимонов Б. С. Основания договорной ответственности социалистических организаций / Б. С. Антимонов. – М. : Юрид. лит., 1962. – 175 с.
13. Аристотель. Сочинения : [в 4 т.] / Аристотель; [под ред. В. Ф. Асмус]. – М. : Мысль, 1976. – Т. 1. – 443 с.
14. Бабич І. Г. Принцип справедливості в римському праві і у сучасному зобов’язальному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І. Г. Бабич. – О., 2006. – 22 с.
15. Багіров С. Р. Причинний зв’язок у злочинах, що вчиняються через необережність : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально–виконавче право» / С. Р. Багіров. – К., 2005.– 15 с.
16. Барон Ю. Система римскаго гражданскаго права / Ю. Барон ; [пер. с нем. Петражицкаго Л. ]. – [3–е издание]. – С.–Петербург : Изданія Н. К. Мартынова, 1910. – Книга IV : Обязательственное право. – 272 с.
17. Баскаков А. Я., Туленков Н. В. Методология научного исследования : [учебное пособие] / А. Я. Баскаков, Н. В. Туленков. – К. : МАУП, 2004. – 216 с.
18. Бек В. А. Рецепция римского права в Западной : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права» / В. А. Бек. – Львов, 1950. – 16 с.
19. Бек В. А. Рецепция римского права в Западной Европе: дис. …канд. юрид. наук : 12.02.01 / В. А. Бек. – Львов, 1950. – 309 с.
20. Белякова А. М. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности (Ответственность владельцев источника повышенной опасности) / А. М. Белякова. – М. : Изд–во Московского ун–та, 1967. – 56 с.
21. Боброва Д. В. Проблемы деликтной ответственности в советском гражданском праве : автореф. дисс. на соискание научн. степени докт. юр. наук : спец. 12.00.03. «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право» / Д. В. Боброва. – Харьков, 1988. – 56 с.
22. Боброва Д. В. Права граждан на возмещение вреда / Д. В. Боброва. – К. : О–во «Знание» УССР, 1990. – 48 с. – (Сер. 11 «Гражданин и закон», № 12).
23. Боброва Д. В. Зобов’язання із заподіяння шкоди / Д. В. Боброва // Цивільне право України : [підручник] : [у 2 кн.] / Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; [за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової]. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – Кн. 2. – С. 505–566.
24. Большая советская энциклопедия / [под ред. А. М. Прохорова]. – М. : Изд–во : «Советская энциклопедия», 1975. – Т. 22. – 627 с.
25. Болдинов В. М. Ответственность за причинение вреда источником повышенной опасности / В. М. Болдинов. – СПб. : «Юридический центр Пресс», 2002. – 372 с.
26. Боярський О. О. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. О. Боярський. – О., 2008. – 20 с.
27. Братель О. Г. Цивільно–правові наслідки надзвичайних ситуацій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. Г. Братель. – Х., 2003. – 20 с.
28. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / С. Н. Братусь. – М. : Госюриздат, 1950. – 368 с.
29. Братусь С. Н. Некоторые вопросы учения о субъектах права / С. Н. Братусь // Советское государство и право. – 1949. – № 11. – С. 78.
30. Бутенко Е. В. Вина в нарушении договорных обязательств : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Бутенко Евгений Викторович. – Краснодар, 2002. – 198 с.
31. Васильченко В. В. Рецепция римського спадкового права в сучасному спадковому праві України : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Васильченко Василь Васильович. – Київ, 1997. – 175 с.
32. Васьковский Е. В. Учебник гражданского права / Е. В. Васьковский. – М. : «Статут», 2003. – 382 с. – (Классика российской цивилистики).
33. Васьковский Е. Рецензия на книгу М. Я. Пергамента «Договорная неустойка и интерес в римском и современном гражданском праве» / Е. Васьковский // Журнал министерства юстиции, 1899. – Сентябрь. – С. 155–156.
34. Варшавский К. М. Обязательства, возникающие вследствие причинения другому вреда / К. М. Варшавский. – М. : Юридическое издательство НКЮ РСФСР, 1929. – 219 с.
35. Венедиктов А. В. Договорная дисциплина в промышленности / А. В. Венедиктов. – Л. : Изд–во Леноблисполкома и Ленсовета, 1935. – 212 с.
36. Виндшейд Б. Объ обязательствахъ по римскому праву / Б. Виндшейд ; [пер. с нем. А. Б. Думашевскаго]. – С.–Петербургъ : Типографія А. Думашевскаго, 1875. – 593 с.
37. Виноградовъ П. Г. Римское право въ средневековой Европе / П. Г. Виноградов. – М. : Изд–ие А. А. Карцева, 1910. – 99 с.
38. Витрянский В. В. Глава VII. Ответственность за нарушение договорного обязательства / В. В. Витрянский / Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая : Общие положения: Издание дополнительное, стереотипное (5–й завод). – М. : «Статут», 2002. – 848 с.
39. Власова А. Д. Гражданско-правовое регулирование обязательств вследствие причинения имущественного вреда жизни или здоровью гражданина источником повышенной опасности : дисс. …кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Власова Анна Димитрова. – Краснодар, 2004. – 198 с.
40. Волков О. А. Зобов’язання відшкодування шкоди, завданої в стані крайньої необхідності : автореф. дис.. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. А. Волков. – Одеса, 2009. – 23 с.
41. Волков О. А. Про існування інституту крайньої необхідності в римському праві / О. А. Волков // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць, 2007. – Вип. 31. – С. 158–162.
42. Волков О. А. Питання співвідношення загальної аварії та крайньої необхідності при морських перевезеннях / О. А. Волков // Актуальні проблеми держави і права: збірник наукових праць. – 2006. – Вип. 28. – С. 174–179.
43. Волосатый Г. С. Глава 40. Обязательства, возникающие вследствие причинения вреда / Г. С. Волосатый / Гражданский кодекс Украины (научно–практический комментарий) / Н. А. Саниахметова, Е. О. Харитонов, Ю. С. Червоный и др. ; [под ред. Е. О. Харитонова]. – Х. : ООО «Одиссей», 1999. – 848 с.
44. Воронина И. С. Правовое регулирование морального вреда, причиненного в результате дорожно-транспортных происшествий в Российской Федерации : дисс. …кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Воронина Ирина Сергеевна. – М., 2006. – 163 с.
45. Габріадзе Мерабі Рубенович. Зобов’язання, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у цивільному законодавстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Габріадзе Мерабі Рубенович. – К., 2007. – 22 с.
46. Гамбаров Ю. С. Гражданское право. Общая часть / Ю. С. Гамбаров ; [под ред. В. А. Томсинова]. – М. : Изд–во «Зерцало», 2003. – 816 с.
47. Гацкий М. А. Правовое регулирование и механизм определения размера компенсации морального вреда в гражданском праве : дисс. …кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Гацкий Михаил Анатольевич. – М., 2006. – 185 с.
48. Генкин Д. М. Понятие «непреодолимой силы» в советском гражданском праве / Д. М. Генкин / Во Всесоюзном иниституте юридических наук. Обзор заседаний сектора гражданского права // Советское государство и право. – 1949. –№ 11. – С. 73.
49. Герценберг В. Э. Обязательственное право. Книга V Гражданского Уложения : Проект / В. Э. Герценберг, И. С. Перетерский. – СПб., 1914. – 320 с.
50. Гильдерман Л. С. К вопросу о возмещении вреда, причиненного в состоянии крайней необходимости и необходимой обороны / Л. С. Гильдерман // Вопросы советского государства и права / Труды Иркутского ун–та. – Иркутск, 1965. – Т. 39. – Вып. 7 : Ч. 2. – С. 231–244.
51. Годэмэ Э. Общая теория обязательств / Э. Годэме ; [пер. с франц. И. Б. Новицкого]. – М. : Юрид. изд., 1948. – 500 с.
52. Гомберг М. И. Гражданская ответственность без вины в отношениях внедоговорных по ГК: Ст. 404 и ст. 407 / М. И. Гомберг // Право и жизнь. – 1927. – № 1. – С. 20–32.
53. Гончаренко В. О. Договір позички за римським приватним правом та його рецепція у сучасному цивільному законодавстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. О. Гончаренко. – О., 2005. – 21 с.
54. Гошко Ю. Звичаєве право населення Українських Карпат та Прикарпаття ХІV – ХІХ ст. / Ю. Гошко. – Львів, 1999. – 336 с.
55. Гражданский кодекс Республики Азербайджан от 28.12.1999 г. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://qanun.narod.ru/codes.html
56. Гражданский кодекс Республики Беларусь / [науч. ред. В. Ф. Чигирь] . – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 1059 с.
57. Гражданский кодекс Грузии / [науч. ред. З. К. Бигвава] ; [пер. с груз.] . – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 750 с.
58. Гражданский кодекс Республики Казахстан / [науч. ред. Н. Э. Лившиц]. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 633 с.
59. Гражданский кодекс Квебека / Исследовательский центр частного права; Юридический факультет университета Макгилл; Институт сравнительного правоведения Канадское агентство международного развития; [науч. ред. О. М. Козырь, А. А. Маковская] ; [пер. с англ. и фр. Г. Е. Авилова и др.] ; автор введения Д. Е. К. Брайерли. – М. : Статут, 1999. – 472 с.
60. Гражданский кодекс Кыргызской Республики от 08.05.1996 г. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.cac-civillaw.org/gesetz/kirgisistan/GK-Kyr.ru.rtf
61. Гражданский кодекс Республики Молдова от 06.06.2002 г. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://lex.justice.md/viewdoc.php?action=view&view=doc&id=325085&lang=2
62. Гражданский кодекс Нидерландов / [пер. М. Фертшмана] ; [отв. ред. Ф. Й. М. Фельдбрюгге] . – Лейден, 1994. – Т. ІІІ. – 54 с.
63. Гражданский кодекс Российской Федерации : Часть первая / Собрание законодательства РФ. – 1994. – № 32. – Ст. 3301; Гражданский кодекс Российской Федерации : Часть вторая / Собрание законодательства РФ. – 1996. – № 5. – Ст. 410.
64. Гражданский кодекс Республики Таджикистан от 06.08.2001 г., 03.05.2002 г., 01.08.2005 г. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.asia-realty.ru/co-zakon-tajikistan.php?Id=347
65. Гражданский кодекс Республики Туркменистан от 17.07.1998 г. // Ведомости Меджлиса Туркменистана. – 1998. – № 2. – Ст. 39. [Електронний ресурс] – Режим доступу : // http://www.jguard.ru/images/attaches/256/GK_Turkmen.txt
66. Гражданский кодекс Республики Узбекистан от 29.08.1996 г. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://kodeks.uz/grajkod
67. Гражданский кодекс УССР: утвержденный Всеукраинским Центральным Комитетом 16–го декабря 1922 г. – Харьков : Издание Народного Комиссариата Юстиции, 1923. – 131 с.
68. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / В. Захватаев ; [отв. ред. А. Довгерт] ; [пер. с франц.] . – К. : Истина, 2006. – 1008 с.
69. Гражданское право: [учебник для юридических институтов] / [под ред. М. М. Агаркова, Д. М. Генкина, Всесоюзный институт юрид–их наук НКЮ СССР; Институт права АН СССР]. – М. : Юрид. изд–во НКЮ СССР, 1944. – Т. 1. – 419 с.
70. Гражданское право: [учебник] : [у 3 ч.] / Н. Д. Егоров, И. В. Елисеев, А. А. Иванов и др. ; [под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого]. – М. : «ПРОСПЕКТ», 1997. – Часть. 1. – 600 с.
71. Гражданское право : [в 2 т.] / В. В. Витрянский, В. С. Ем, Н. В. Козлова и др. ; [под ред. Е. А. Суханова]. – М. : Изд–во БЕК, 2002. – Т. ІІ, Полутом 2. – 544 с.
72. Гражданское право стран народной демократии / Д. М. Генкин, М. М. Богуславский, В. В. Лаптев и др. ; [под ред. Д. М. Генкина]. – М. : Внешторгиздат, 1958. – 552 с.
73. Гражданское право ГДР. Обязательственное право. Особенная часть. – М. : Изд-во иностр. лит-ры, 1959. – 720 с.
74. Гражданское Уложение: Проект Высочайше учрежденной Редакционной Комиссии по составлению Гражданского Уложения : [в 2 т.] / [под ред. И. М. Тютрюмова]. – СПб., 1910. – Т. 2. – 683 с.
75. Гражданское уложение Германии / [науч. ред. А. Л. Маковский и др.] . – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 816 с.
76. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских права / В. П. Грибанов. – М. : Статут, 2000. – 411 с. (В серии «Классика российской цивилистики»).
77. Гримм Д. Д. Лекции по догме римського права / Д. Д. Гримм; [под. ред. и с предисловием В. А. Томсинова] . – М. : «Зерцало», 2003. – 496 с. – (Серия «Русское юридическое наследие»).
78. Гримич М. В. Звичаєве цивільне право українців ХІХ і початку ХХ століття / М. В. Гримич. – К. : Арістей, 2006. – 560 с.
79. Гринько С. Д. Дигести Юстиніана як джерело римського приватного права / С. Д. Гринько // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2007. – №1. – С. 90–96.
80. Гринько С. Д. Загальні засади деліктного права Франції, Німеччини та України : порівняльно-правовий аналіз / С. Д. Гринько // Приватне право і підприємництво. Збірник наукових праць. – 2009. – Вип. 8 / Редкол. : Крупчан О. Д. (гол. ред.) та ін. – К. : Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, 2009. – С. 169–172.
81. Гринько С. Д. Значення вини потерпілого в деліктних зобов’язаннях / С. Д. Гринько // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2009. – № 3. – С. 55–59.
82. Гринько С. Д. Причинно-наслідковий зв’язок як об’єктивна умова виникнення деліктних зобов’язань в Україні / С. Д. Гринько // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2010. – № 2. – С. 66–79.
83. Гринько С. Д. Деліктні зобов’язання римського приватного права : поняття, система, рецепція : монографія / С. Д. Гринько ; за наук. ред. Є. О. Харитонова. ― Хмельницький : Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2012. ― 724 с.
84. Грозовський І. Звичаєве право Запорізької Січі / І. Грозовський // Радянське право. – 1991. – № 10. – С. 58–91.
85. Гудсмит Ж. Е. Курс пандектов / Ж. Е. Гудсмит; [пер. с нем. Я. К. Богачевича]; [под ред. Л. О. Снегирева] . – М. : Типографія Л. О. Снегирева, 1881. – Общая часть. – 385 с.
86. Гужва А. М. Інтерес у договірних зобов’язаннях за римським правом і сучасним цивільним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / А. М. Гужва. –– Х., 2011. – 18 с.
87. Гуляев А. В. Современные задачи преподавания римского права / А. В. Гуляев // Журнал министерства юстиции, 1909. – №2. – С. 127–129.
88. Гусаков А. Г. Деликты и договоры, какъ источники обязательствъ в системе цивильнаго права Древнего Рима / А. Гусаков. – М. : Унив. тип. 1896. – 246 с.
89. Гутьєва В. В. Емфітевзис у римському праві та його рецепція у праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. В. Гутьєва. – Л., 2003. – 21 с.
90. Дагель П. С. Проблемы вины в советском уголовном праве / П. С. Дагель // Ученые записки Дальневосточного госуниверститета. – Вып. 21, ч. 1. – Владивосток, 1968. – 188 с.
91. Данышева Ю. А. Обязательства вследствие причинения вреда жизни и здоровью работника : дисс. … кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Данышева Юлия Анатольевна. – М., 2004. – 154с.
92. Дженнаро Франчози. Институционный курс римского права / Франчози Дженнаро; [пер. с итал.] ; [отв. ред. Л. Л. Кофанов] . – М. : Статут, 2004. – 428 с.
93. Джорбенадзе С. М. Крайняя необходимость в советском гражданском законодательстве / С. М. Джорбенадзе // Советское государство и право. – 1960. – № 10. – С. 71–75.
94. Дернбург Г. Пандекти / Г. Дернбург; [пер. с нем. Г. фон Рехенберга]. – М. : Университетская типография, 1906. – Том 1. Общая часть. – 347 с.
95. Дернбург Г. Пандекты / Г. Дернбург; [пер. c нем. П. Соколовского]. – М., 1911. – Т. 2 : Обязательственное право. – 381 с.
96. Дигесты Юстиниана: [в 8 т.] / [пер. с латинского Кофанова Л. Л. , Смышляева А. Л. , Щеголева А. В. , Ляпустина Е. В. и др.]; [отв.ред.Л. Л. Кофанов] .– М. : Статут, 2002. – Т. I. – 584 с.
97. Дигесты Юстиниана: [в 8 т.] / [пер. с латинского Солопова А. И. , Литвинова Д. А. , Кофанова Л. Л., Соломатина М. Д.]; [отв. ред. Л. Л. Кофанов]. – М. : Статут, 2002. – Т. ІI. – 622 с.
98. Дигесты Юстиниана: [в 8 т.] / [пер. с латинского Пущаев Ю. В. , Новиков А. А. , Ермолова И. Е. Рудоквас А. Д. и др.]; [отв. ред. Л. Л. Кофанов] .– М. : Статут, 2003. – Т. III. – 780 с.
99. Дигесты Юстиниана: [в 8 т.] / [пер. с латинского Сморчков А. М., Рудоквас А. Д., Щеголев А. В., Литвинов Д. А. и др.]; [отв. ред. Л. Л. Кофанов] .– М. : Статут, 2004. – Т. ІV. – 780 с.
100. Дигесты Юстиниана: [в 8 т.] / [пер. с латинского Соломатин М. Д. , Ляпустина Е. В. , Лушникова И. В. , Щеголев А. В. и др.]; [отв. ред. Л. Л. Кофанов] .– М. : Статут, 2004. – Т. V. Полутом 1. – 614 с.
101. Дигесты Юстиниана: [в 8 т.] / [пер. с латинского Соломатин М. Д. , Ляпустина Е. В. , Лушникова И. В. , Щеголев А. В. и др.]; [отв. ред. Л. Л. Кофанов].– М. : Статут, 2004. – Т. V. Полутом 2. – 602 с.
102. Дигесты Юстиниана: [в 8 т.] / [пер. с латинского Литвинов Д. А. , Рудоквас А. Д. , Смышляев А. Л. , Соломатин М. Д. и др.]; [отв. ред. Л. Л. Кофанов].– М. : Статут, 2005. – Т. VІ. Полутом 1. – 728 с.
103. Дигесты Юстиниана: [в 8 т.] / [пер. с латинского Ахтерова О. А. , Рудоквас А. Д. , Сморчков А. М. , Тузов Д. О. и др.]; [отв. ред. Л. Л. Кофанов].– М. : Статут, 2005. – Т. VІ. Полутом 2. – 564 с.
104. Дигесты Юстиниана: [в 8 т.] / [пер. с латинского Литвинов Д. А. , Рудоквас А. Д. , Щеголев А. В. , Марей А. В. и др.]; [отв. ред. Л. Л. Кофанов] .– М. : Статут, 2005. – Т. VІI. Полутом 1. – 552 с.
105. Дигесты Юстиниана: [в 8 т.] / [пер. с латинского Рудоквас А. Д. , Смышляев А. Л., Щеголев А. В. , Марей А. В. и др.]; [отв. ред. Л. Л. Кофанов] .– М. : Статут, 2005. – Т. VІI. Полутом 2. – 564 с.
106. Дождев Д. В. Римское частное право: [учебник для вузов] / Д. В. Дождев; [под. ред. В. С. Нерсесянца] . – М. : Издательство НОРМА, 2002. – 784 с.
107. Донцов С. Е. Имущественная ответственность за вред, причиненный в состоянии необходимой обороны и крайней необходимости / С. Е. Донцов // Социалистическая законность. – 1973. – № 7. – С. 37–39.
108. Донцов С. Е. Возмещение вреда по советскому законодательству / С. Е. Донцов, В. В. Глянцев. – М. : Юрид.лит., 1990. – 271 с.
109. Донцов С. Е. Основания деликтной ответственности и возмещение вреда, причиненного имуществом социалистической организации / С. Е. Донцов // Труды ВЮЗИ. – М., 1976. – Т. 45. – С. 95–120.
110. Донцов С. Е. Имущественная ответственность за вред, причиненный личности / С. Е. Донцов, М. Я. Маринина. – М. : Юрид.лит., 1986. – 160 с.
111. Дорн Л. Б. Догма римскаго права / Л. Б. Дорн. – С.–Петербург : Паровая типогр. Муллер и Богельман, 1891. – 349 с.
112. Дормидонтов Г. О. Система римскаго права. Обязательственное право : [Конспектъ лекцій] / Г. О. Дормидонтов. – Казанъ : Типографія Я. Н. Подземскаго. – 164 с.
113. Достдар Р. М. Рецепція принципів візантійської Еклоги сучасним сімейним та спадковим правом : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Р. М. Достдар. – О., 2005. – 20 с.
114. Дыдынский Ф. И