АНАЛОГІЯ ЗАКОНУ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

КЛІМ СЮЗАННА ІВАНІВНА
УДК -347.1

АНАЛОГІЯ ЗАКОНУ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Харитонов Євгеній Олегович
д.ю.н., професор, заслужений діяч науки і
техніки України, завідувач кафедрою
цивільного права Університету
«Одеська юридична академія»

Одеса-2011

ЗМІСТ
ВСТУП.................................................................................................................... 2
РОЗДІЛ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АНАЛОГІЇ ЗАКОНУ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ...........
12
1.1. Характеристика стану наукової розробки проблеми та вибір напрямів дослідження............................................................................................................
12
1.2. Методологічні засади дослідження аналогії закону в цивільному праві України....................................................................................................................
22
Висновки до розділу І............................................................................................ 52
РОЗДІЛ ІІ. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ АНАЛОГІЇ ЗАКОНУ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ...................................................................
55
2.1. Передумови використання й застосування аналогії закону у цивільному праві України..........................................................................................................
55
2.2. Юридична природа аналогії закону та її співвідношення із суміжними правовими категоріями..........................................................................................
77
Висновки до розділу ІІ........................................................................................... 112
РОЗДІЛ ІІІ. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕГУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ АНАЛОГІЇ ЗАКОНУ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ.....
115
3.1. Умови використання та застосування аналогії закону у цивільному праві України..........................................................................................................
115
3.2. Суб’єкти використання й застосування аналогії закону та форми її втілення у цивільному праві України...................................................................
3.3. Обмеження застосування аналогії закону у цивільному праві України....
142
161
Висновки до розділу ІІІ.......................................................................................... 182
ВИСНОВКИ........................................................................................................... 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................... 191

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Впродовж двадцяти років незалежності Україна досягла значних успіхів у реформуванні та демократизації свого законодавства з метою забезпечення ефективної системи охорони та захисту прав, свобод і інтересів у всіх сферах життєдіяльності. Незважаючи на всі зроблені правотворцем зусилля щодо створення досконалої системи правового регулювання суспільних відносин, чинне законодавство не позбавлено недоліків у вигляді прогалин, які характерні для будь-якої системи права, оскільки динамізм розвитку життя не надає достатньо сталому законодавству жодного шансу на передбачення нових форм суспільних відносин. Крім недоліків законодавства, що виникли внаслідок об’єктивних причин, немаловажним чинником детермінування дефектів нормативно-правових актів є низький рівень законодавчої техніки, а оскільки належне вивчення прогалин дозволить їх прогнозування, актуальність обраної теми дисертаційного дослідження є беззаперечною.
Цивільне право України через диспозитивний метод правового регулювання та широку свободу дій його суб’єктів є саме тією галуззю приватного права, для якої прогальність законодавства не є аномальним явищем, у зв’язку з чим, у випадку звернення до суду за захистом порушених цивільних прав та інтересів, правова регламентація яких не передбачена, перед cуддею постає питання пошуку таких засобів подолання прогалин, які б одночасно були оперативними та забезпечували законність при вирішенні справи, оскільки Цивільний процесуальний кодекс України забороняє відмову у здійсненні правосуддя з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства. Заповнення прогалин у цивільному законодавстві шляхом внесення відповідних змін та доповнень звісно є надійною основою стабільної та ефективної регламентації правовідносин, але довготривалість цього процесу призвела до того, що законодавець був вимушений передбачити такий регулятор суспільних відносин як аналогія закону. Функціонування аналогії забезпечує вирішення саме тих справ, юридична основа яких не містить належного правового регулювання та призвана сприяти виконанню правом його задач, але у випадку, якщо аналогія закону застосовується без дотримання умов, меж її застосування, її дія може призвести до порушення законності та первісної мети її існування, – гарантування та захисту прав, свобод та інтересів учасників цивільних правовідносин.
Судова практика застосування аналогії закону свідчить про неоднозначне розуміння механізму реалізації аналогії, що обумовлене недосконалістю її законодавчої регламентації, зокрема повсякчас суди, розглядаючи цивільні справи в одному випадку посилаються на статтю 8 Цивільного кодексу України, а в іншому на статтю 8 Цивільного процесуального кодексу України, яка закріплює аналогію матеріальних норм. З урахуванням того, що законодавче закріплення аналогія закону знайшла лише у Цивільному та Сімейному кодексах України, вирішального значення для формування єдиної практики застосування аналогії закону набуває тлумачення статті 8 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки в порядку цивільного судочинства розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, внаслідок чого актуальним залишається питання можливості подолання прогалин цивільного законодавства шляхом застосування за аналогією норм Житлового, Сімейного, Земельного, Господарського кодексів України та Кодексу законів про працю.
Принцип законності в діяльності правозастосовчих органів вимагає під час розгляду цивільних правовідносин, правове регулювання яких є неповним, дотримання умов застосування аналогії закону, але на сьогоднішній день як в доктрині, так і в практиці існує неоднозначний підхід до їх виділення, що обумовлене, по-перше, відсутністю теоретичних доробок, по-друге, законодавчою невизначеністю меж допустимості застосування аналогії закону, внаслідок чого не є нонсенсом винесення судовими органами рішень за аналогією закону за відсутністю прогалин або без виявлення схожості відносин, що потребують врегулювання та норми, яка регулює подібні правовідносини, або невиправдане включення меж допустимості до умов застосування аналогії, в результаті чого гострою проблемою залишається закріплення на законодавчому рівні випадків, що виключають дію аналогії закону.
Актуальність дисертаційного дослідження обумовлюється й виявленням юридичної природи субсидіарного застосування норм, оскільки думки науковців в більшості випадків зводяться до того, що субсидіарне застосування норм є видом аналогії закону та його метою виступає подолання прогалин, але в такому випадку постає питання щодо доцільності виділення взагалі поняття субсидіарного застосування норм. Крім того, не з’ясованими залишаються правові підстави субсидіарного застосування цивільних норм та механізм його дії під час регулювання відносин у сфері публічного та приватного права.
Таким чином, дослідження проблем встановлення та подолання прогалин цивільного законодавства шляхом застосування аналогії закону є актуальним як на теоретичному, так і на практичному рівні. З теоретичної точки зору актуальність обумовлена необхідністю більш глибокого проникнення у закономірності функціонування юридичної форми, розробки методологічної бази і категоріального апарату виявлення, усунення та подолання прогалин в правозастосовчому та правореалізаційному процесі. З практичної точки зору з’ясування умов, меж допустимості, суб’єктів застосування аналогії закону допоможе надати наукові рекомендації щодо створення дієвого механізму подолання прогалин у цивільному законодавстві.
Проблеми виявлення та подолання прогалин шляхом застосування юридичної аналогії були предметом дослідження як вітчизняних, так і закордонних науковців, зокрема розробкою теоретичної конструкції аналогії займались Акімов В. І., Ашихміна А. В., Бєзіна А. К., Божок В. А., Боннер А. Т., Васьковський Є. В., Вільнянський С. І., Вопленко М. М., Дрішлюк А. І., Дюрягін І. Я., Забігайло В. К., Карнаух Т. М., Карташов В. М., Коваль В. М., Коркунов М. М., Лазарєв В. В., Лівшиц Р. З., Ліхачьов В. М., Майданник Р. А., Муромцев С. А., Недбайло П. Є., Ошанський І. Г., Побєдоносцев К., Погрібний С. О., Покровський І. А., Спасибо-Фатєєва І. В., Таганцев М. С., Тарановський В. Ф., Трубецькой Є. М., Фідаров В. В., Харитонов Є. О., Харитонова О. І., Хвостов В. М., Шершеневич Г. Ф., Шмаленя С. В. Найбільш вагомими працями закордонних науковців щодо прогалин у праві та засобів їх подолання є доробки Барака А., Бержеля Ж.-Л., Еннекцеруса Л., Регельсбергера Ф., Сабо І., Тамаш А., Циппеліуса Р.
В останні роки детально досліджувались дилеми застосування юридичної аналогії. Кандидатські роботи Шмалені С. В. та Шиндяпіної О. Д. присвячені особливостям застосування аналогії права при вирішенні юридичних справ та мають загальнотеоретичний характер; дисертаційні дослідження Кузнецової Л. В. та Божок В. А. розкривають деякі аспекти міжгалузевої аналогії за законодавством Російської Федерації. Разом з тим, незважаючи на достатньо велику кількість наукових доробок з проблематики прогальності права і на сьогоднішній день немає єдності у поглядах на правову природу прогалин та засобів їх подолання в теорії права, а цивілісти проводили дослідження лише в рамках окремих статтей.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукової діяльності кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія» в межах програми «Методологічне підгрунтя вдосконалення цивільного законодавства України» з 01.07.2012 року по 31.12.2012 р. (номер державної реєстрації № ДРН0112U00069).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є встановлення механізму застосування цивільних норм за аналогією у випадку виявлення прогалини у правовому регулюванні цивільних відносин та розробці практичних рекомендацій для вдосконалення чинного законодавства України. Досягнення даної мети обумовило постановку та вирішення наступних завдань:
– визначити поняття, правову природу, види, детермінанти виникнення прогалин у цивільному законодавстві України, відмежування від дефектів законодавства, способи їх усунення та подолання;
– розкрити поняття та властивості аналогії закону, її співвідношення із субсидіарним застосуванням цивільних норм, поширювальним тлумаченням та аналогією права;
– за допомогою системного методу дослідити можливість застосування норм суміжних галузей права з метою подолання прогалин цивільного законодавства;
– встановити зміст законодавчо закріплених умов застосування аналогії закону, з’ясувати допустимі межі її дії;
– визначити можливість використання й застосування аналогії закону фізичними, юридичними особами, судами та іншими правозастосовчими органами;
– виявити форми втілення аналогії закону та вимоги, що ставляться до правозастосовчих актів, прийнятих на підставі аналогії закону.
Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини, які виникають під час використання й застосування аналогії закону як засобу подолання прогалин.
Предметом дисертаційного дослідження виступають акти цивільного законодавства, що передбачають можливість реалізації регулятивної дії аналогії закону, судова практика подолання прогалин цивільного законодавства шляхом застосування норм за аналогією, а також положення міжнародних договорів та наукові праці вітчизняних та закордонних вчених, в яких розглядаються питання правової природи аналогії закону, умов та підстав її застосування.
Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові та спеціальні (наукові та правові) методи наукового пізнання, використання яких надало змогу досягти поставленої мети та розв’язати задані задачі. Серед загальнонаукових центральне місце посідає діалектичний метод, за допомогою категорій якого виявилось можливим встановити регулятивну дію аналогії закону як засобу подолання прогалин в індивідуальних випадках зокрема та її вплив на формування цивільного законодавства як чинника, що сигналізує про необхідність внесення до нього змін та доповнень взагалі.
Системно-структурний метод дозволив виявити генетичний зв'язок між галузями приватного права, виділити можливі випадки застосування міжгалузевої аналогії. Метод аналізу та синтезу використано при з’ясуванні умов застосування аналогії закону та випадків обмеження її дії у цивільному праві України; при встановленні кола суб’єктів, що можуть реалізовувати регулятивну функцію аналогії закону. За допомогою формально-юридичного методу були визначені дефініції прогалин у цивільному законодавстві, подолання та усунення прогалин, аналогії закону, субсидіарного застосування норм. Значення для даного дослідження історико-правового методу полягає у встановленні генезису наукового пізнання аналогії закону на різних етапах розвитку законодавства, внаслідок чого за допомогою методів абстрагування й узагальнення було зроблено висновок про можливість виділення в еволюції наукової думки трьох основних періодів дослідження аналогії закону. Поєднання історичного методу з логічним надало змогу встановити місце аналогії закону та аналогії права в періоди панування природно-правової доктрини та концепції позитивізму.
Наявні у цивільному законодавстві прогалини були виявлені за допомогою таких методів як формально-юридичний, конкретно-соціологічний й метод індивідуально-психологічного дослідження та граматичного, логічного та системного тлумачення цивільно-правових норм.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вперше на теоретичному рівні здійснене комплексне дослідження підстав, умов та меж застосування аналогії закону у цивільному праві України.
Елементи наукової новизни вбачаються у тому, що:
Уперше:
– встановлене місце аналогії закону в механізмі правового регулювання, зокрема аналогія закону є засобом правового регулювання, що в цивільному праві Україні виражений в якості суб’єктивного права учасників цивільних правовідносин на подолання прогалин цивільного законодавства за допомогою норм, що регулюють подібні за змістом відносини;
– обґрунтована можливість подолання прогалин цивільного законодавства за правилами міжгалузевої аналогії закону нормами суміжних галузей в рамках суспільних відносин, що носять приватноправовий характер та з метою встановлення єдиного розуміння підстав застосування міжгалузевої аналогії й формування одноманітної практики її застосування запропоноване закріплення норм щодо застосування аналогії закону у відповідних кодексах приватного права;
– визначені межі допустимості застосування аналогії закону у випадку відсутності законодавчої регламентації цивільних відносин, зокрема випадками обмеження застосування аналогії закону у цивільному праві України є: реалізація позадоговірної відповідальності; обмеження конституційних та цивільних прав; обмеження принципу свободи договору; якщо закон пов'язує настання негативних юридичних наслідків з наявністю конкретних норм; до норм-фікцій;
– встановлені правові підстави застосування аналогії закону до цивільних відносин, що мають публічно правовий характер, а саме: у разі виявлення прогалини у цивільних правовідносинах, що de jure складають сферу цивільно-правового регулювання, але de facto знаходяться у сфері публічного права, правовою підставою для застосування аналогії закону буде частина 7 статті 9 КАС України;
– розкрита така умова використання й застосування аналогії закону як схожість цивільних правовідносин, що потребують регламентації, та норми, яка підлягає застосуванню, зокрема виходячи із легального закріплення критерію подібності за змістом цивільних правовідносин, встановленню підлягають відповідні суб’єктивні цивільні права та обов’язки;
– в результаті здійсненого аналізу Цивільного кодексу України та Цивільно-процесуального кодексу України виявлено коло суб’єктів, управомочених застосовувати та використовувати аналогію закону й виділені форми, в яких може реалізовувати свою регулятивну дію аналогія;
– на основі проведеного наукового дослідження пропонуються зміни та доповнення законодавства України:
А. Статтю 8 ЦК України викласти в наступній редакції:
«Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства, договором або звичаєм, вони регулюються тими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
У випадку неможливості використати або застосувати аналогію закону для врегулювання цивільних відносин, вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права)».
Б. Частину 8 статті 8 ЦПК України викласти в наступній редакції:
«Якщо спірні відносини не урегульовані законом, суд застосовує закон, який регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Якщо порядок розгляду та вирішення цивільних справ не урегульовані законом, суд застосовує закон, який регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону)».
В. Частину 1 статті 10 СК України викласти в наступній редакції:
«Якщо сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, Цивільного кодексу України, які регулюють подібні відносини (аналогія закону)».
уточнено:
– дефініцію прогалини, зокрема з урахуванням положення ч.9 ст. 8 ЦПК України прогалина у законі – це відсутність або неповнота регулювання нормами актів цивільного законодавства, договору або звичаю майнових та особистих немайнових відносин, що входять у сферу цивільно-правового регулювання та потребують законодавчої регламентації;
– підпорядкованість суспільних відносин сфері правового регулювання, рамки якої встановлюються принципами права та потребою врегулювання відносин, що обумовлена станом розвитку суспільства і держави, природою цих відносин та соціальними, економічними й політичними чинниками; сфера цивільно-правового регулювання виявляється через предмет, метод та принципи цивільного права;
– умови, підстави та механізм субсидіарного застосування цивільних норм, його відмежування від внутрішньогалузевої та міжгалузевої аналогії закону;
– співвідношення аналогії закону та поширювального тлумачення цивільних норм;
– умови використання й застосування аналогії закону у цивільному праві України;
додатково аргументовано:
– залежність закріплення аналогії закону та аналогії права як засобів подолання прогалин від превалюючої концепції позитивізму або доктрини природного права;
– можливість усунення прогалин у законі лише законодавчими органами, в той час як подолання прогалин у законі відбувається шляхом застосування аналогії закону правозастосовчими органами;
– винесення законного та обґрунтованого правозастосовчого акту вимагає від правозастосовчих органів дотримання умов застосування аналогії закону.
Практичне значення одержаних результатів складається в тому, що отримані внаслідок дисертаційного дослідження положення та висновки можуть:
– поповнити потенціал науки цивільного права та бути використані для подальшого наукового розвитку дослідження аналогії у цивільному праві;
– використовуватись у законотворчій діяльності, зокрема, при удосконаленні нормативно-правових актів щодо застосування аналогії закону у випадку відсутності правового регулювання та з метою усунення наявних прогалин цивільного законодавства;
– використовуватись у навчальному процесі при викладанні курсу цивільне право, отримані результати можуть бути враховані при розробці відповідних курсів навчальних дисциплін;
– у судовій та іншій юридичній практиці, зокрема під час вирішення цивільних справ, предметом розгляду яких є цивільні відносини, повністю або частково не врегульовані нормативно-правовими приписами.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана та обговорена на кафедрі цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія». Основні положення роботи були оприлюднені на наступних міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Держава і право: de lege praeterita, instante, futura» (м. Миколаїв, Миколаївський навчальний центр ОНЮА, 2009р.); «Право і держава в дослідженнях молодих науковців» (м. Одеса, Міжнародний гуманітарний університет, 2010р.); Міжнародні читання, присвячені пам’яті Імперського Новоросійського університету П. Є. Казанського (м. Одеса, НУ «Одеська юридична академія», 2010 року); «Логіка і право» (м. Харків, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 2011р.); «Современные проблемы юридической науки» (Россия, г. Челябинск, Южно-Уральский государственный университет, 2011г.); «Актуальные проблемы права России и стран СНГ-2011» (Россия, г. Челябинск, Южно-Уральский государственный университет, 2011г.); Наукові читання, присвячені пам’яті В. М. Корецького (м. Київ, Київський ун-т права НАН України, 2011р.); «Від Громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, ХНУ ім. Каразіна, 2011р.); Міжнародна наукова конференція «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, НУ «Одеська юридична академія», 2011р.) та ін.
Публікації. Основні теоретичні положення, наукові висновки та практичні рекомендації, що становлять зміст дисертації, викладені у сімнадцятьох статтях, п'ять з них опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено МОНмолодьспорту України.
Структура та обсяг кандидатської дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 220 сторінок, із них основного тексту – 190 сторінок. Кількість використаних джерел – 352.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження аналогії закону у цивільному праві України, її юридичної природи, місця та ролі, особливостей дії серед інших елементів механізму правового регулювання цивільних відносин дозволяє зробити наступні висновки, що є певним надбанням у розвитку цивілістичної науки:
1. Недосконалості законодавства у вигляді відсутності необхідного правового регулювання завжди привертали питому увагу науковців, внаслідок чого в правовій доктрині в достатній мірі досліджена правова природа прогалин та шляхи їх подолання у вигляді аналогії закону та аналогії права, але дані доробки в більшості випадків носять загальнотеоретичний характер та не враховують приватноправової специфіки цивільного права.
2. Перманентний розвиток суспільних відносин, що входять в сферу правового регулювання цивільного права, та недостатній розвиток законодавчої техніки обумовлюють утворення пустот (прогалин) у законодавстві, внаслідок чого виникає потреба у їх «латанні» за допомогою передбачених законодавцем регуляторам. Під прогалиною у цивільному праві необхідно розуміти неврегульованість або недостатню урегульованість нормами актів цивільного законодавства або договору майнових та особистих немайнових відносин, що входять у сферу цивільно-правового регулювання та потребують регламентації, що обумовлює такі ознаки прогалини як: наявність правового вакууму або недостатнє врегулювання відносин формами цивільного права; підпорядкованість суспільних відносин сфері цивільно-правового регулювання, яка визначається предметом й методом цивільного права та наявністю узгодженості даних відносин із загально правовими та галузевими принципами; необхідність врегулювання відносин, що детермінується станом розвитку суспільства і держави, природою цих відносин та соціальними, економічними й політичними чинниками.
3. В правовій доктрині виділяють суб’єктивні та об’єктивні детермінанти виникнення прогалин, які зводяться до прірви між динамізмом розвитку суспільних відносин, що є предметом цивільно-правового регулювання, та сталістю актів цивільного законодавства через неможливість законодавця вчасно реагувати та враховувати всю різнобарвність суспільного життя, або до недовершеного стану законодавчої техніки, який обумовлює виникнення пропусків у регламентації цивільних відносин внаслідок неврахування правотворцем правил лексики та логіки при побудові правових норм, значення юридичної термінології, несвоєчасного узгодження існуючого законодавства з прийнятими оновленнями.
4. Природноправова концепція побудови Цивільного кодексу створює підстави для розуміння права як змісту, що відображає моральний стандарт та визначається розвитком суспільних відносин через вплив різноманітних соціальних, політичних, культурних, економічних та інших факторів, а не як форму, яка втілена у сукупності нормативно-правових актів держави, внаслідок чого можна вести мову лише про «прогалини у цивільному законодавстві», минаючи поняття «прогалини у цивільному праві». Прогальність цивільного законодавства стала поштовхом для закріплення законодавцем засобів подолання неврегульованості суспільних відносин, зокрема аналогії закону та аналогії права. Історичний розвиток права дає змогу говорити про те, що аналогія права в періоди домінування природно-правової концепції виступає у якості засобу втілення норм природного права у його форму (догму), в той час як аналогія закону є методом формальної логіки, що служить засобом врегулювання суспільних відносин на випадок відсутності необхідної правової норми, що обумовлює наявність творчого характеру аналогії права. Аналогія закону та аналогія права розрізняються в залежності від порядку їхнього застосування: першочергово застосовується аналогія закону, і тільки у випадку відсутності норми, що регулює подібні правовідносини, застосуванню підлягає аналогія права; в залежності від нормативного матеріалу, за допомогою якого відбувається долання прогалин: при реалізації регулюючих функцій аналогії закону використовуються норми, що регулюють подібні за змістом правовідносини, аналогія права використовує принципи цивільного законодавства для заповнення пустот регламентації.
5. Під аналогією закону у цивільному праві слід розуміти складову механізму правового регулювання (зокрема суб’єктивне право), яка направлена на врегулювання майнових та особистих немайнових відносин, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майнової самостійності їх учасників, які не передбачені Цивільним кодексом України, іншими актами цивільного законодавства, договором або звичаєм, і не суперечать загально правовим принципам та основним засадам цивільного законодавства, за допомогою правових норм, що регламентують подібні за змістом правовідносин.
6. Аналогія закону характеризується такими властивостями як регулятивність, індивідуальність, піднормативність.
7. Межі застосування аналогії закону безпосередньо обумовлюють принципи аналогії, які є керівними началами при вирішенні питання у випадку наявності прогалини у цивільному законодавстві. Принципами застосування аналогії закону є недопустимість застосування аналогії закону: під час реалізації позадоговірної відповідальності; у разі обмеження конституційних прав; до випадків обмеження свободи договору; якщо закон пов'язує настання негативних юридичних наслідків з наявністю конкретних норм; до норм-фікцій.
8. Під час застосування аналогії закону відбувається подолання прогалин у законодавстві, а не їх усунення, що є прерогативою виключно законодавчих органів. Правозастосовчі органи не здійснюють правотворчості та не створюють нових цивільно-правових норм, оскільки на конституційному рівні закріплено поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову, що створює перепони для узурпації влади в руках певних органів та підтримує баланс їхнього розвитку. Застосовуючи аналогію закону відбувається «заповнення» прогалини для одиничного, конкретного випадку, але сукупність ідентично вирішених справ із застосуванням аналогії закону приводить до внесення Верховною Радою України відповідних змін у акти цивільного законодавства.
9. Системність права як невід’ємна його ознака надає можливість правозастосовцю у випадку виявлення прогалини регламентації цивільних відносин користуватись за аналогією не тільки нормами, що закріплені у актах цивільного законодавства, але й прибігати до застосування норм суміжних галузей права або за правилами міжгалузевої аналогії, або за допомогою субсидіарного застосування цивільних норм. Аналогія закону має такі види як внутрішньогалузева аналогія закону та міжгалузева аналогія закону. Субсидіарне застосування норм, так само, як і міжгалузева аналогія передбачають застосування норм однієї галузі права для регламентації відносин, що виникають у сфері правового регулювання іншої галузі. Відмінною ознакою міжгалузевої аналогії від субсидіарного застосування норм є наявність прогалини. Умовами застосування міжгалузевої аналогії є неврегульованість суспільних відносин, які входять в сферу правового регулювання; схожість методів регулювання, яка обумовлює генетичний зв’язок суміжних галузей законодавства; наявність аналогічних ознак у суспільних відносинах, що регламентується нормою права та потребують регулювання, в той час, як умовами субсидіарного застосування норм виступає необхідність врегулювання відносин, що підпадають під правове регулювання; відсутність в статті нормативно-правового акту безпосередньої регламентації фактичних відносин; субсидіарне застосування норм, передбачене законодавцем за допомогою відсилочних норм; існує норма, що вичерпно регламентує дані фактичні відносини.
10. Правовою підставою субсидіарного застосування цивільних норм є стаття 9 Цивільного кодексу, яка встановлює можливість застосування норм ЦК до врегулювання відносин у сферах господарювання, використання природних ресурсів, охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин. Бланкетність статті 8 Сімейного кодексу України, що закріплює можливість застосування норм Цивільного кодексу, у випадку, якщо особисті немайнові та майнові відносини між
подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не
врегульовані Сімейним кодексом за умови їх відповідності суті сімейних відносин, зумовлює додаткову правову основу субсидіарного застосування цивільно-правових норм. Субсидіарне застосування норм Цивільного кодексу до відносин, що мають адміністративно-правову природу, допускається лише у випадках прямої вказівки закону.
11. Закріплюючи аналогію матеріальних норм, частина 8 статті 8 ЦПК України закріплює правову підставу для застосування міжгалузевої аналогії, оскільки суди в порядку цивільного судочинства розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Наявність прогалин у Цивільному процесуальному кодексі України створює необхідність внесення змін у ч. 8 ст. 8 ЦПК та викладення в наступній редакції: «Якщо спірні відносини або порядок розгляду та вирішення цивільних справ не урегульовані законом, суд застосовує закон, який регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону)…».
12. Земельне, трудове, житлове та господарське право характеризуються як приватно-публічні галузі права, у зв’язку з чим, застосування норм за правилами міжгалузевої аналогії можливе лише в рамках приватноправових відносин. З метою встановлення єдиного розуміння та одноманітної судової практики під час вирішення справ, що потребують застосування міжгалузевої аналогії пропонуємо внести наступні зміни та доповнення у чинне законодавство України:
– внести зміни в частину 1 статті 10 Сімейного кодексу України та викласти в наступній редакції: 1. Якщо сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, Цивільного кодексу України, які регулюють подібні відносини (аналогія закону);
– в проекті Житлового кодексу України закріпити норму, яка б передбачала застосування аналогії закону у випадку наявності прогалини.
12. Аналогія закону та поширювальне тлумачення норм є різними за своєю правовою природою явищами. Поширювальне тлумачення норм не є засобом подолання прогалин та являє собою розширення об’єму дії норми (при незмінності її загального значення) у порівнянні з аналогією закону, яка застосовується лише у випадку відсутності замислу законодавця щодо регламентації суспільних відносин, які є цивільно-правовими, але не врегульовані конкретною нормою цивільного законодавства.
13. Умовами застосування аналогії закону є: підпорядкованість суспільних відносин сфері дії цивільного права; цивільні відносини не врегульовані Цивільним кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором; існують норми, що регулюють схожі за змістом цивільні відносини.
14. В рамках цивільно-правових відносин, що носять виключно приватноправовий характер, є цивілістичні відносин із публічно-правовою природою. У випадку виявлення прогалини у відносинах з приводу державної, комунальної власності, отримання патенту, державної реєстрації юридичних осіб правовою підставою для застосування аналогії закону буде частина 7 статті 9 КАС, яка закріплює застосування аналогії закону у разі відсутності правового регулювання публічних правовідносин.
15. З урахуванням положень статті 7, 10 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про міжнародні договори», статті 9 Конституції України застосування аналогії закону можливе лише у разі неврегульованості цивільних відносин Цивільним кодексом, іншими актами цивільного законодавства, договором, звичаєм, міжнародним договором або рішеннями Європейського суду з прав людини, у зв’язку з чим пропонуємо внести зміни в статтю 8 Цивільного кодексу України та викласти її в наступній редакції: «Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства, договором, звичаєм або міжнародним договором, вони регулюються тими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
16. При тлумаченні поняття «інших актів цивільного законодавства» необхідно враховувати, що за аналогією можуть застосовуватись норми Цивільного кодексу України, законів, Актів президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих в межах, встановлених Конституцією та законом, органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим, звичаїв та міжнародних договорів.
17. Схожість відносин, що врегульовані актами цивільного законодавства, та відносин, що потребують регламентації, визначається суттєвими, типічними ознаками, що обумовлюються змістом цивільних правовідносин.
18. Принцип свободи договору та встановлена статтею 6 Цивільного кодексу України можливість укладення непоіменованих договорів зумовлює розширення кола суб’єктів використання аналогії закону за рахунок фізичних й юридичних осіб. Фізичні та юридичні особи під час укладення договору, що не передбачений Цивільним кодексом України, але який відноситься до певного поіменованого договірного типу, можуть за аналогією з відповідним договірним типом або видом урегулювати відносини, внаслідок чого формою втілення аналогії закону виступає відповідний непоіменований договір.
19. Частина 9 статті 8 ЦПК України, яка закріплює заборону судам відмовляти у розгляді справи за мотивами відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства обумовлює виділення судів як суб’єктів застосування аналогії закону. Умови застосування аналогії закону обумовлюють діалектичну єдність вимог законності та обґрунтованості судового рішення.
20. З метою охорони та захисту прав й законних інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад, а також держави, застосування аналогії закону нотаріальними та іншими правозастосовчими органами є допустимим та необхідним, але правозастосовчі акти, винесені з посиланням на статтю 8 ЦК України, повинні відповідати вимогам умов аналогії закону. Гарантією законності правозастосовчих актів є контроль зі сторони судових органів, який проявляється у можливості їх оскарження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Нормативно-правові акти:
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. –С. 141.
2. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №40–44. – С. 356.
3. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18–22. – С. 144.
4. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №21–22. – С. 135.
5. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №3–4. – С. 27.
6. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40–42. – С. 492.
7. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – С. 56.
8. Житловий кодекс Української РСР // Відомості Верховної Ради України. – 1983. – № 28. – С. 573.
9. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35–36, № 37. – С. 446.
10. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №38–39. – С. 288.
11. Про захист прав споживачів : Закон України від 12.05.1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №30. – С. 379.
12. Про управління об’єктами державної власності : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 46. – С. 456.
13. Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – С. 64.
14. Про благодійництво та благодійну діяльність : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. – С. 292.
15. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – С. 81.
16. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – С. 553.
17. Про захист суспільної моралі : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 4. – С. 192.
18. Про місцеве самоврядування : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – С. 170.
19. Про нотаріат : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – С. 384.
20. Про оренду державного та комунального майна : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – С. 416.
21. Про поштовий зв’язок : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №6. – С. 39.
22. Про природно-заповідний фонд : Закон України від 16.06.92р. № 2457-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – С. 502.
23. Про телекомунікації : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 12. – С. 155.
24. Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – С. 78.
25. Про рекламу : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. –№8. – С. 62.
26. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – С. 262.
27. Про ратифікацію Угоди між Урядом України і Урядом Королівства Данія щодо допомоги в енергетичній програмі, яка враховує аспекти захисту довкілля : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – С. 232.
28. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 2. – С. 6.
29. Порядок відчуження об’єктів державної власності : Постанова Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 р. № 803 // Офіційний вісник України. – 2007. – №43. – С. 38.
30. Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України : Наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
31. Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» : Наказ Міністерства юстиції України від 28.07.2010 р. № 1692/5 (Наказ набрав чинності з 01.10.2010) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://trs94v.kh.ua/spravka/nakaz
32. Лист Міністерства юстиції України від 30.01.2009 № Н-35267-18 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
33. Загальна декларація прав людини : Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
34. Гражданский кодекс Российской Федерации от 21.10.1994 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.consultant.ru
35. Гражданский кодекс Республики Белорусь от 19.11.1998г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravo.levonevsky.org
36. Гражданский кодекс Республики Молдова от 06.06.2002г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lex.justice.md
37. Гражданский кодекс Республики Казахстан от 27.12.1994 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pavlodar.com
38. Про закони та законодавчу діяльність : Проект Закону України від 06.11.1997р. № 945 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bg.liga.net
39. Проект Трудового кодексу України від 10.12.2009 р. № 1108 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua
Судова практика:
40. Про судове рішення у цивільній справі : Постанова Пленуму Верховного суду від 18.12.2009 р. № 14 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua
41. Про судову практику в справах про відкодування моральної (немайнової) шкоди : Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. № 4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
42. Про судове рішення : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
43. Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 23 травня 2011 року по справі № 2-1712\2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
44. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31 березня 2008 по справі № 2–466/08 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
45. Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 5 травня 2009 року по справі № 2-135/09 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
46. Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 04.02.2008 р. по справі № 2-64/2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
47. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 липня 2010 р. по справі № 2-626/2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
48. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 4 листопада 2009 року по справі № 2-12168/09 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
49. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.09.2009 р. по справі № 2-1695/09 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
50. Рішення Савранського районного суду Одеської області від 22 березня 2011 р. по справі № 2-1332/10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
51. Рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 травня 2008 року по справі № 2-483/2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua
52. Рішення Саратського районного суду Одеської області по справі № 22ц-3409/09 від 01.2009р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
53. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29.10.2007 р. по справі № 2-2418-1/07 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
54. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24.12.2010 р. по справі № №2-4322-1/10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
55. Рішення Селидівського міського суду Донецької області по справі № 2-312-2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
56. Постанова Донецького апеляційного суду по справі № 32/166пн від 02.02.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
57. Постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 березня 2010 року по справі № 2-а-9646/09/2270/8 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
58. Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2010 р. по справі № 2/573 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
59. Ухвала Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2009 р. по справі № 8-5/09 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua
60. Справа «Агротехсервіс проти України» № 62608/00, 5 липня 2005 року. //[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua
61. Справа «Войтенко проти України» № 18966/02 від 29 червня 2004 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua
62. Справа «Перетятко проти України» № 37758/05 27 листопада 2008 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua
63. Справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» № 40450/04 5 жовтня 2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua

Спеціальна література:
64. Авакьян С. А. Пробелы и дефекты в конституционном праве и пути их устранения / С. А. Авакьян // Конституционное и муниципальное право. – 2007. – №8. – С. 3-8.
65. Авдюков М. Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве / М. Г. Авдюков. – М., 1970. – 200 с.
66. Акимов В. И. Понятие пробела в праве / В. И. Акимов // Правоведение. –1969. – № 3. – С. 110-113.
67. Акифі Б. А. Механізми розвитку правових позицій Європейського суду з прав людини в тлумаченні інституту права власності / Б. А. Акифі // Наукові праці МАУП. – 2010. – Вип. 1 (24). – С. 292-295.
68. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : БЕК, 1995. – 320 с.
69. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С. С. Алексеев. – М. : НОРМА, 2001. – 752 с.
70. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2-х т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит-ра, 1981. – Т. I. – 360 с.
71. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2-х т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит-ра, 1982. – Т. II. – 360 с.
72. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права / С. С. Алексеев. – Вып. 4. – Свердловск, 1966. – 360 с.
73. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
74. Алексеев С. С. Проблемы теории права : курс лекцій : в 2 т. / С. С. Алексеев. – Т. 1. Основные вопросы общей теории социалистического права. – Свердловск : СЮИ, 1972. – 371 с.
75. Алексеев С. С. Структура советского права / С. С. Алексеев. – М. : Юридическая література, 1975. – 264 с.
76. Амеліна А. С. Поняття та ознаки спадкового договору / А. С. Амеліна // Право та управління. – 2011. – №1. – С. 17-23.
77. Андреев И. Д. Проблемы логики и методологии познания / И. Д. Андреев. – М. : Наука, 1972. – 320 с.
78. Анохин П. К. Философские аспекты теории функциональной системы / П. К. Анохин // Избранные труды. – М. : Наука, 1978. – 400 с.
79. Антошкіна В. К. Договірне регулювання праці в галузевих інститутах трудового та цивільного права / В. К. Антошкіна, Н. В. Васильченко // Вісник Донецького національного університету. Сер. В. : Економіка і право. – 2009. – №2. – С. 278-281.
80. Аристотель. Поэтика. Риторика / Аристотель. – СПб : Лабиринт–К, 2000. – 224 с.
81. Ашихмина A. B. О применении права при пробелах в трудовом законодательстве / А. В. Ашихмина // Проблемы советского трудового права. Научн. труды. – Свердловск, 1975. – Вып. 46. – С. 95-98.
82. Ашихмина А. В. Применение аналогии в трудовом законодательстве / А. В. Ашихмина // Советское государство и право. – 1984. – № 4. – С. 125-127.
83. Бабичев И. Некоторые дефекты и пробелы в муниципальном праве: система или «отдельные недочеты»? / И. Бабичев, Е. Кодина // Муниципальная власть. – 2007. – № 4 ( июль–август). – С. 6-11.
84. Базиль О. В. Обмеження і захист права власності на акції / О. В. Базиль // Форум права. – 2010. – №2. – С.21-24.
85. Базылев Б. Т. Юридическая ответственность (теоретические вопросы) / Б. Т. Базылев. – Красноярск : Изд-во Красноярского ун-та, 1985. – 120 с.
86. Байтин М. И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков) / М. И. Байтин. – Саратов : СГАП, 2001. – 416 с.
87. Банчук О. Підстави розмежування публічного та приватного права України / О. Банчук // Публічне право. – 2011. – №2. – С. 143-151.
88. Бару М. И. О субсидиарном применении норм гражданского права к трудовым правоотношениям / М. И. Бару // Советская юстиция. – 1963. – №14. – С. 16-21.
89. Батлер Е. А. Непоименованные договоры / Е. А. Батлер. – М. : Экзамен, 2008. – 222 с.
90. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Чезаре Беккариа. – М. : Международные отношения. – 2000. – 238 с.
91. Белкин А. А. Аналогия в государственном праве / А. А. Белкин // Правоведение. – 1992. – № 6. – С. 24-29.
92. Белов В. А. Гражданское право. Общая часть : учебник / В. А. Белов. – М. : Центр ЮрИнфоР, 2002. – 639 с.
93. Белоносов В. О. Критерии допустимости аналогии в уголовном процессе / В. О. Белоносов, Н. А. Громов // Государство и право. – 2001. – № 7. – С. 65-69.
94. Белоносов В. О. Аналогия в уголовном процессе России : монография / В. О. Белоносов, А. В. Горожанин. – Самара, 2000. – 139 с.
95. Бессарабов В. Г. Европейский суд по правам человека / В. Г. Бессарабов. – М. : Юрлитинформ, 2003. – 248 с.
96. Божок В. А. Институт аналогии в гражданском и арбитражном процессуальном праве : дисс. ... канд. юрид. Наук : 12.00.15 / В. А. Божок. – М., 2005. – 172 с.
97. Божок В. А. Проблема разграничения института аналогии и субсидиарного применения правовых норм / В. А. Божок [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://juristmoscow.ru/adv_rek/1099/
98. Боннер А. Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности / А. Т. Боннер. – М., 1992. – 319 с.
99. Боннер А. Т. Применение аналогии при рассмотрении судом гражданских дел / А. Т. Боннер // Советское государство и право. – 1976. – №6. – С. 35-41.
100. Боннер А. Т. Применение нормативных актов в гражданском процессе / А. Т. Боннер. – М. : Юрид. лит., 1980. – 160 с.
101. Боннер А. Т. Субсидиарное применение норм права при разрешении гражданских дел / А. Т. Боннер // Социалистическая законность. – 1983. – № 4. – С. 43.
102. Бориславська М. В. Загальна характеристика договірного регулювання сімейних правовідносин / М. В. Бориславська // Наукові праці. Політичні науки. Правознавство. – Том 69. – Випуск 56. – С. 195-198. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua
103. Брагинский М. И. Договорное право / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – 3-е изд. – Книга первая: Общие положения. – М. : Статут, 2008. – 847 с.
104. Братусь С. Н. Понятие, содержание и форма судебной практики / С. Н. Братусь, А. Б. Венгеров.– М. : Госюртздат, 1975. – 576 с.
105. Брутян А. Х. Устранение пробелов законодательства судами: проблемы теории и современной практики / А. Х. Брутян // Современное право. – 2006. – № 9. – С. 85-90.
106. Вавженчук С. Я. Форма зміни або розірвання договору як елемент охорони цивільних та трудових прав / С. Я. Вавженчук // Адвокат. – 2010. – №2 (113). – С. 19-22.
107. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. – М. : Юридическая литература, 1976. – 264 с.
108. Васьковский Е. В. Правотворческая деятельность новых судов в сфере процесса и права гражданского / Е. В. Васьковский. – Петроград. – 1915. – 41 с.
109. Васьковский Е. В. Руководство к толкованию и применению законов. Для начинающих юристов / Е. В. Васьковский – М. : Бр. Башмаковы, 1913. – 152 с.
110. Васьковский Е. В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов / Е. В. Васьковский. – М. : Центр ЮрИнфоР, 2002. – 507 с.
111. Великий Д. Аналогия и расширительное толкование в уголовно-процессуальном праве / Д. Великий // Уголовный право. – 2005. – №3. – С. 73-76.
112. Величко О. Юридичні фікції у цивільному праві / О. Величко // Наукові записки НаУКМА. – 2003. – Т. 22, ч. 2: Суспільні науки. – С. 221-223.
113. Веретельник Л. К. Проблема систематизації договорів у цивільному праві / Л. К. Веретельник // Форум права. – 2011. – № 1. – С.180-189.
114. Вершинин А. П. Способы защиты гражданских прав в суде : дисс... д-ра юрид. наук в форме науч. доклада : 12.00.03 / А. П. Вершинин. – СПб, 1998. – 56 с.
115. Вильнянский С. И. Значение логики в применении правовых норм / С. И. Вильнянский // Ученые записки Харьковского юридического института. – 1948. – Вып. 3. – 460 с.
116. Вильнянский С. И. Лекции по советскому гражданскому праву / С. И. Вильнянский // Издательство Харьковского ордена красного знамени государственного университета им. А. М. Горького. – Х., 1958. – 346 с.
117. Вильнянский С. И. Толкование и применение гражданско-правовых норм / С. И. Вильнянский // Методические материалы ВЮЗИ. – М., 1948. – 264 с.
118. Витрук В. Н. Конституционное правосудие в Росси (1991-2001гг.): Очерки теории и практики / В. Н. Витрук. – М. : Городец-издат, 2001. – 508 с.
119. Власенко Н. А. Об аналогии в современном процессуальном праве / Н. А. Власенко // Российская юстиция. – 2005. – №7. – С. 32-36.
120. Вовк І. Аналогія та її значення у кримінально-процесуальному праві / І. Вовк // Право України. – 2009. – № 5. – С. 132.
121. Волков С. Защита деловой репутации от порочащих сведений / С. Волков, В. Булычев // Российская юстиция. – 2003. – № 8. – С. 49-52.
122. Вопленко Н. Н. Правонарушение и юридическая ответственность / Н. Н. Вопленко. – Волгоград, 2005. – 132 с.
123. Вопленко Н. Н. Реализация права : учебное пособие / Н. Н. Вопленко. –Волгоград : Изд-во Волгоград, ун-та, 2001. – 46 с.
124. Глинська С. Щодо поняття сфери дії трудового законодавства / С. Глинська // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2008. – Вип. 47. – С. 132-137.
125. Головатий С. Верховенство права / С. Головатий. – Книга I. – К. : Фенікс, 2006. – 724с.
126. Головина С. Ю. Понятийный аппарат трудового права : монография / С. Ю. Головина. – Екатеринбург : УрГЮА, 1997. – 180 с.
127. Господарське право : практикум / В. С. Щербина, Г. В. Пронська, О. М. Вінник [та ін.] ; за заг. ред. В. С. Щербини. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 435 c.
128. Граве К. Страхование / К. Граве, Л. Лунц. – М. : Госюриздат, 1960. – 175 с.
129. Гражданский кодекс Украины : комментарий / Під заг. ред. Харитонова Є. О., Калитенко О. М. – Т. 1. – Издание 2-е. – Х. : Одиссей, 2004. – 832 с.
130. Гражданское право : в 2 т. : учебник / отв. ред. проф. Суханов Е. А. – Т. 1, полутом 1. – М. : БЕК, 2000. – 876 с.
131. Гражданское право : учебник / Н. Д. Егоров, И. В. Елисеев, А. А. Иванов [и др.] ; под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – 4-е изд., перераб. и доп. – Ч. 1. – М. : ПРОСПЕКТ, 1999. – 616 с.
132. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав / В. П. Грибанов. – М. : Статут, 2000. – 441 с.
133. Грось А. А. Защита гражданских прав: Сравнительный анализ институтов римского частного права, действующего гражданского и гражданского процессуального права / А. А. Грось // Правоведение. – 1999. – №4. – С. 96-116.
134. Грось Л. Субсидиарное применение норм материального права / Л. Грось // Советская юстиция. – 1988. – № 24. – С. 18-19.
135. Гуйван П. Д. Деякі питання своєчасності застосування охоронно-правових оперативних заходів / П. Д. Гуйван // Право та управління. – 2011. – № 1. – С. 95-102.
136. Гура І. В. Нотаріат як публічно-правовий інститут охорони та захисту прав громадян / І. В. Гура // Юридичний часопис національної академії внутрішніх справ. – 2011. – № 1. – С. 57-64.
137. Дем’янова О. В. Окремі аспекти реалізації вимог до рішень суду в світлі підстав для їх зміни або скасування вищестоящими інстанціями в цивільному судочинстві / О. В. Дем’янова // Часопис Київського університету права. – 2010. – №4. – С. 165-169.
138. Демченко Г. В. Неясность, неполнота и недостаток уголовного закона / Г. В.Демченко // Журнал министерства юстиции. – СПб. – Октябрь. – 1904. – 34 с.
139. Дернбург Г. Пандекты: Общая часть : пер. с нем. Г. фон Рехенберга / Г. Дернбург / под ред. П. Соколовского. – Т. 1.– М. : Унив. тип., 1906. – 481 с.
140. Дзера А. В. Цивільне право України. – Книга 1. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 14.
141. Дзера О. В. Цивільне право України : підручник : у 2 кн. / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова. – Кн. 2. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 636 с.
142. Дождев Д. В. Римское частное право / Д. В. Дождев. – М. : ИНФРА-М–НОРМА, 1996. – 685 с.
143. Дормешкина И. О. Применение аналогии закона при защите в судебном порядке трудовых прав / И.О. Дормешкина // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави : Матер. Міжнар. наук. конф. мол. науковців, аспірантів і студентів присвяч. пам'яті видат. учених-юристів П.О. Недбайло, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчикова. Одеса 21-22 листопада 2008 р. 2008 . ─ С. 279-284.
144. Дрішлюк А. І. Подолання прогалин в цивільному праві і законодавстві
України / А. І. Дрішлюк // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса: Юрид. літ. - 2005. – Вип. 25. – С. 221-224.
145. Ершов В. Отношения, регулируемые гражданским правом / В. Ершов // Российская юстиция. – 1996. – № 1. – С. 13-15.
146. Євко В. Ю. Правова природа договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу / В. Ю. Євко // Університетські наукові записки. – 2009. – № 3 (31). – С. 67-73.
147. Єременко Л. В. Порядок обчислення строків у законодавстві України про працю / Л. В. Єременко // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. – 2007. – № 10. – С. 1-5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua
148. Жуйков В. М. Судебная защита прав граждан и юридических лиц / В. М. Жуйков. – М. : Городец, 1997. – 318 с.
149. Забигайло В. К. Проблема «пробелов в праве» (К критике буржуазной теории) / В. К. Забигайло. – К. : Наукова думка, 1974. – 136 с.
150. Забигайло В. К. Проблемы «пробелов в праве». Критика буржуазной теории : автореферат дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук / В. К. Забигайло. – Киев, 1972. – 30 с.
151. Завальнюк В. В. Антропологічний підхід у цивілістичних дослідженнях / В. В. Завальнюк // Митна справа. – 2011. – № 1 (73). – С. 113-117.
152. Загородній С. А. Актуальні проблеми виникнення цивільно-правової відповідальності / С. А. Загородній // Право і безпека. Науковий журнал. – 2011. – №1 (38). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua
153. Заєць О. В. Розвиток інституту вільного використання об’єктів авторського права за Бернською конвенцією / О. В. Заєць // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». – 2007. – Том 20 (59). – № 1. – С. 144-148.
154. Зобов’язальне право / під ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
155. Иеринг Р. Дух римского права на различных ступенях его развития / Р. Иернг. – СПб : Тип. В. Безобразова и Ко, .1875. – 321 с. – репринтная копия.
156. Иоффе О. С. О форме и содержании социалистического права / О. С. Иоффе // Вестник Ленинградского университета. Серия экономики, философии и права. – 1959. – №11. – Выпуск 2. – С. 83-93.
157. Иоффе О. С Обязательственное право / О. С. Иоффе. – М. : Юрид. лит-ра, 1975. – 880 с.
158. Иоффе О. С. Избранные труды : в 4 т. / О. С. Иоффе. – Т. 3. – СПб : Юридический цент Пресс, 2004. – 837 с.
159. Иоффе О. С. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д.
Шаргородский. – М. : Госюриздат, 1961. – 381 с.
160. Казимирчук В. П. Наука права и метод конкретно-социологического ис