ОБОВЯЗКИ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Краткое описание

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

На правах рукопису

МЕЛЬНИК ЯРОСЛАВ ЯРОСЛАВОВИЧ

УДК 347.921

ОБОВЯЗКИ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Білоусов Юрій Валерійович,
кандидат юридичних наук, доцент

Хмельницький – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ОБОВ’ЯЗКІВ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ 11
1.1. Поняття та зміст категорії цивільного процесуального обов’язку учасників цивільного процесу 11
1.2. Класифікація цивільних процесуальних обов’язків учасників цивільного процесу 43
Висновки до Розділу 1 90
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ УЧАСНИКАМИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ 92
2.1. Елементи та форми реалізації цивільних процесуальних обов’язків учасниками цивільного процесу 92
2.2. Стадії реалізації цивільних процесуальних обов’язків учасниками цивільного процесу 123
2.3. Недотримання механізму реалізації обов’язків учасниками цивільного процесу та їх наслідки 130
Висновки до Розділу 2 144
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ОБОВ’ЯЗКІВ УЧАСНИКАМИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В СИСТЕМІ СУДОВИХ ПРОВАДЖЕНЬ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА 146
3.1. Особливості реалізації обов’язків учасниками цивільного процесу в позовному провадженні 146
3.2. Особливості реалізації обов’язків учасниками цивільного процесу в окремому провадженні 169
3.3. Особливості реалізації обов’язків учасниками цивільного процесу в наказному провадженні 183
Висновки до Розділу 3 191
ВИСНОВКИ 193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 198
ДОДАТКИ 225

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України
ЦК України – Цивільний кодекс України
КК України – Кримінальний кодекс України
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України в редакції 1960 р.
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
ППВС України – Постанова Пленуму Верховного Суду України
ПВС України – Пленум Верховного Суду України
ЄКЗПЛОС – Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
ВСУ – Верховний Суд України
УВРПЛ – Уповноважений Верховної Ради з прав людини
Орган РАЦСу – Орган реєстрації актів цивільного стану
а.с. – аркуш справи, аркуші справи
рос. – російська мова, російською мовою тощо

ВСТУП

Актуальність теми визначається тим, що в ЦПК України реалізовано фундаментальну конституційну засаду, визначену ст. 68 – щодо зобов’язання неухильного додержання Конституції та законів України. Таке нормативне положення насамперед відображено ч. 3 ст. 27 ЦПК України, яка закріпила зобов’язання учасників цивільного процесу добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов’язки.
Незважаючи на те, що категорія обов’язків відіграє провідну роль у регулюванні цивільних процесуальних правовідносин, на сьогодні вживаний законодавцем термін добросовісність виконання обов’язків є оціночним, що ускладнює інтерпретацію імперативної вимоги до виконання обов’язків учасниками цивільного процесу. Таму таке положення сприяє повсякчасному невиконанню обов’язків учасниками цивільного процесу через різного роду зловживання суб’єктивними правами, що призводить до ускладнень розгляду цивільної справи, що як наслідок, не сприяє оптимізації цивільного судочинства, хоча саме через добросовісність вона має відбуватися.
Законодавча недосконалість такого нормативного закріплення цивільних процесуальних обов’язків позначається, відповідно, певним чином і на науці цивільного процесу та на судовій практиці. До того ж, призводить до того, що осторонь залишаються вкрай важливі питання, які об’єктивно або недостатньо розвинулись, або взагалі не піднімалися та не були предметом наукових досліджень. Це стосується, насамперед, з’ясування ознак, видів, юридичного складу та форм виконання обов’язків, питань невиконання обов’язків учасниками цивільного процесу, їх умов та наслідків тощо. В свою чергу, це призводить до фактичної неможливості належним чином юридично кваліфікувати (дати оцінку) будь-яку обов’язкову до виконання поведінку учасника цивільного процесу, перешкоджає встановленню дійсного її юридичного змісту, та не сприяє виявленню впливу і процесуального навантаження на цивільні процесуальні правовідносини, впливу на інші процесуальні інститути, за допомогою яких відбувається рух цивільної справи, що в цілому є неприпустимим. Тому з’ясування таких питань виявляє безпосередньо практичну цінність для судової практики, суду та учасників цивільного процесу.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері права як минулого, так і сьогодення. Зокрема, проблемам правової категорії юридичних обов’язків приділялась чимала увага в теорії права такими вченими: С. С. Алєксєєвим, М. В. Вітруком, М. А. Гурвичем, А. В. Малько, М. М. Марченком, М. І. Матузовим, М. С. Неєм, Ю. М. Оборотовим, В. Д. Переваловим, Ю. А. Тихомировим, М. А. Юнусовим, Є. А. Юнусовим та ін.
У процесуальних і матеріально-правових галузевих науках суттєвий внесок у дослідження категорії обов’язків зроблено такими вченими: В. О. Бабаковим, М. І. Балюком, С. А. Барашковим, Ю. В. Барзіловою, Ю. В. Білоусовим, С. С. Бичковою, Є. В. Вавіліним, С. В. Васильєвим, Л. А. Ванєєвою, А. В. Волковим, К. В. Гусаровим, Я. В. Грєлєм, О. М. Дідковською, С. Л. Дегтярьовим, В. В. Демічевою, С. К. Загайновою, І. М. Зайцевим, Н. Б. Зейдером, Т. І. Євстіфєєвою, О. І. Євтушенко, Р. Р. Карімовою, В. В. Комаровим, Д. В. Крижановським, А. В. Кірсановою, І. В. Коршуновою, О. Г. Лук’яновою, Д. Д. Луспеником, Р. Г. Мінніахметовим, О. В. Ніколайченко, О. Г. Новіковим, Д. Г. Нохріним, С. Д. Радченком, О. О. Рудаковим, В. І. Тертишніковим, О. І. Угриновською, В. П. Феничем, С. Я. Фурсою, Р. О. Халфіною, Ю. С. Червоним, Н. О. Чечіною, М. Й. Штефаном, А. В. Юдіним, К. С. Юдельсоном, М. М. Ясинком та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено Вченою радою Хмельницького університету управління та права 30 січня 2009 року (Протокол № 7). Роботу виконано відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри цивільного права та процесу, що є складовою наукової теми Хмельницького університету управління та права «Управлінські та правові засади забезпечення сталого розвитку України як європейської держави» (державний реєстраційний номер 0108U008927).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є формування концепції цивільного процесуального обов’язку та вироблення на цій основі конкретних пропозицій щодо вдосконалення чинного цивільного процесуального законодавства України, а також практики їх застосування.
Для досягнення поставленої мети автором визначені такі основні завдання, а саме:
– з’ясування змісту та визначення поняття цивільних процесуальних обов’язків;
– вироблення класифікації цивільних процесуальних обов’язків та з’ясування їхнього значення для практичного застосування;
– з’ясування та вироблення змісту, форм і стадій механізму реалізації обов’язків учасниками цивільного процесу;
– встановлення обставин, за яких настає недотримання механізму реалізації обов’язків учасниками цивільного процесу, з’ясування їхнього впливу на цивільні процесуальні правовідносини;
– визначення особливостей реалізації обов’язків учасниками цивільного процесу та виявлення колізійних моментів під час їх реалізації у судових провадженнях під час розгляду цивільних справ.
Об’єктом дослідження виступають цивільні процесуальні обов’язки учасників цивільного процесу.
Предметом дослідження є доктринальні, законодавчі і правотворчі підходи, означені монографічними та іншими вітчизняними та зарубіжними науковими джерелами, положеннями чинного законодавства України, а також судовою практикою, які стосуються обов’язків учасників цивільного процесу.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження використані такі методи: системний – для комплексного розгляду складових предмета дослідження, елементів як єдиного цілого (Розділи 1–3); діалектичний метод – для дослідження елементів та ознак правової категорії «цивільний процесуальний обов’язок», елементів та ознак, що утворюють класифікації обов’язків у цивільному процесі, складів механізму реалізації цивільних процесуальних обов’язків, зокрема, при з’ясуванні співвідношення між окремими формами, стадіями реалізації обов’язків, форм недотримання механізму реалізації (підрозділи 1.1., 1.2., 2.1., 2.2., 2.3.); функціональний – для з’ясування змісту об’єктивних та суб’єктивних ознак конкретного виду обов’язків у контексті розробленої класифікації, статусності обов’язків кожного з учасників цивільного процесу (підрозділ 1.2.); аксіоматичний – для обґрунтування необхідної зобов’язальної поведінки, які приймаються без доведень, а визначення їх об’єктивних та суб’єктивних ознак здійснюється відповідно до певних логічних правил, алгоритмів (підрозділ 1.1. та Розділ 3); порівняльно-правовий – при встановленні змісту ознак обов’язків, а також реалізації обов’язків у судовій практиці (підрозділ 1.2. та Розділ 3); логічний – для тлумачення окремих положень та норм ЦПК України, а також низки цивільно-процесуальних понять (Розділи 1–3).
Наукова новизна одержаних результатів. На підставі проведеного дослідження сформовані положення, які виносяться на захист.
Вперше:
1) встановлено релевантну властивість цивільного процесуального обов’язку, яка характеризує його в межах дії диспозитивного методу регулювання цивільних процесуальних правовідносин та полягає у можливості виконання обов’язку учасником цивільного процесу із найбільш оптимальним варіантом необхідної до вчинення поведінки, яка зумовлюється процесуально-правовою ситуацією, яка виникла в межах дотримання цивільних процесуальних норм;
2) встановлено, що реалізація обов’язків учасниками цивільного процесу уособлюється відповідними формами реалізації (виконанням та утриманням), які закріплюють, характеризують та фіксують відповідний результат виконання обов’язку учасником процесу через своєрідні форми, а саме: усну, письмову; своєчасне, несвоєчасне тощо;
3) встановлено, що реалізація обов’язку відбувається через певний комплекс послідовних дій, скерованих на досягнення процесуального результату, яким є виконання обов’язку;
4) встановлено стадії реалізації обов’язків, якій притаманний властивий тільки їй процесуально-значимий зміст та процесуально-значимі наслідки, які є важливими при відстеженні послідовності необхідної до вчинення поведінки учасником цивільного процесу на шляху до виконання ним обов’язку як факту.
Удосконалено:
5) положення про те, що зміст складу цивільного процесуального обов’язку утворюють такі елементи: об’єкт, суб’єкт обов’язку та об’єктивна й суб’єктивна сторони;
6) поняття цивільного процесуального обов’язку учасників процесу як забезпечену законом міру необхідної поведінки (активної, пасивної, перетерпіння), яку зобов’язана процесуально-правовим приписом особа реально здатна в процесуально-значимий час реалізувати в ході цивільного судочинства задля задоволення законних вимог та інтересів певного суб’єкта цивільного процесу та/або суду щодо настання факту виконання такого обов’язку;
7) аргументацію того, що до невід’ємних (основних) ознак цивільного процесуального обов’язку слід віднести: об’єм, вид, характер, скерованість та якість поведінки; а до додаткових (факультативних) – волю, інтерес і добросовісність поведінки.
Дістало подальший розвиток:
8) положення про те, що до елементів, які формують внутрішню та зовнішні сторони цивільного процесуального обов’язку входить воля, інтерес, процесуальний час, інформаційне поле, проміжок часу та добросовісність поведінки, оскільки вони випливають із характеру цивільних процесуальних правовідносин та впливають на процес реалізації обов’язку учасниками цивільного процесу;
9) положення про те, що ті цивільні процесуальні обов’язки, які переплітаються із службовими обов’язками (повноваженнями) учасників цивільного процесу чи адміністративними обов’язками, не мають релевантної властивості;
10) положення про те, що закінчення процесуального строку на виконання певної дії унеможливлює реалізацію обов’язку, в зміст внутрішньої сторони якого входила така дія, яка характеризується необхідністю;
11) встановлено, що саме недотримання необхідної правомірної поведінки під час реалізації обов’язків утворює настання таких видів правової поведінки, як: процесуальне правопорушення, зловживання правом та об’єктивну протиправну поведінку, які виявляються і полягають по сутті саме в зв’язку з невиконанням обов’язків;
12) обґрунтовано, що під зловживанням обов’язками слід розуміти ту процесуально-шкідливу поведінку учасника цивільного процесу, яка хоч і є необхідною у виконанні, але в силу суб’єктивних та об’єктивних причин під час реалізації призводить до негативних наслідків, які утворюють ускладнення розгляду цивільної справи, не порушуючи тієї правової норми, яка продукувала таку поведінку.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що визначені положення можуть бути використані при вдосконаленні цивільного процесуального законодавства з метою формування підвищення рівня правосвідомості учасників цивільного процесу до покладених на них обов’язків. Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Хмельницького університету управління та права (Акт про впровадження результатів наукових досліджень № 37/27-асп. від 01 жовтня 2012 р. – Додаток А) і навчальний процес Фінансово-правового коледжу (Акт про впровадження результатів наукових досліджень від 17 вересня 2012 р. – Додаток Б).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були предметом обговорення на засіданнях кафедри цивільного права та цивільного процесу Хмельницького університету управління та права та на засіданнях кафедри приватного права Фінансово-правового коледжу.
Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичних конференціях, круглих столах, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 28–29 листопада 2008 р.); Науково-практичній конференції «Незалежний суд – гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина» (м. Чернівці, 30 травня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденции развития цивилистического процессуального законодательства и судопроизводства в современной России» (м. Саратов, 23 жовтня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальные вопросы развития юридической науки и практики в современных условиях» (м. Уфа, 28 вересня 2009 р.); круглому столі «Проблеми оптимізації цивільного процесу в сучасних умовах судової реформи» (с. Залізний порт Херсонської області, 28–29 травня 2010 року).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 11 працях, зокрема, 6 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань з юридичних наук та 5 тезах доповідей на науково-практичних заходах.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення наукових положень щодо категорії обов’язків, які сформовані в рамках теорії права та цивільного процесуального права, в зв’язку з чим запропоновано новий підхід до вирішення наукового завдання у розробці обов’язків учасників цивільного процесу. Це стало підставою для отримання ряду наукових висновків, які мають значення не тільки для пізнання обов’язків у цивільному процесуальному праві, а й безпосередньо в судовій практиці.
Проведене дослідження категорії обов’язків учасників цивільного процесу дозволило дійти таких висновків.
1. Поняття цивільного процесуального обов’язку варто визначити через хронологічну послідовність притаманних його побудові структурних елементів та ознак, які закріплюють ключові імперативні вимоги для категорії обов’язку і, відповідно, його характеризують. У зв’язку з цим створюється можливість розкрити зміст необхідної до виконання поведінки обов’язку для учасників цивільного процесу, а відтак, визначити обсяг та дефініцію обов’язку як правову категорію.
2. Наявність релевантної поведінки є їх властивістю, оскільки обумовлюється процесуально-правовою реальністю, яка зумовлена конкретною процесуально-правовою та значимою у певний момент для виконання обов’язку ситуацією. Це має не тільки теоретичне, а й практичне значення, оскільки ті обов’язки, яким притаманна релевантна поведінка, як їх властивість, характеризуються дією диспозитивного методу цивільного судочинства для учасників цивільного процесу, що надає таким учасникам можливість вчинити дію або утриматися від такої задля оптимізації часу у виконанні обов’язку і в межах дії цивільної процесуальної норми. В той же час, релевантна властивість деяких видів обов’язків не є характерною для учасників цивільного процесу зі службовим статусом у тих випадках, де цивільний процесуальний обов’язок переплітається (підкріплюється) службовими повноваження і є для таких учасників процесу імперативним у цивільному судочинстві.
3. Якщо необхідна поведінка виявляється в активній чи пасивній формах, а також в перетерпінні, то такі форми утворюють не зміст обов’язку в цілому, а тільки зміст внутрішньої сторони обов’язку. Це зумовлює доцільність віднесення таких форм поведінки саме до внутрішньої сторони обов’язку а не до його змісту в цілому як категорії, що вважалося беззаперечним раніше. Проте необхідні дії учасника цивільного процесу виявляються завдяки індивідуальному інтересу, продукованому внутрішньо самим учасником.
4. Класифікацію обов’язків учасників цивільного процесу варто здійснювати не тільки з огляду на вид та характер цивільної процесуальної норми, а й виходячи з індивідуалізуючих кожен обов’язок ознак, а саме: за наслідком виконання, за визначеністю, за часом дії, за ступенем обов’язковості, за факультативністю, за юридичною силою, а також за абсолютністю виконання. Такі ознаки надають можливість класифікувати обов’язки, узагальнюючи їх за певними групами. Це має практичне значення: для більш повного визначення обсягу обов’язків кожного з учасників цивільного процесу; чіткішого визначення характеру дій (або утримань від таких), які має виконати адресат; дотримання учасником процесу процесуальних строків виконання; визначення умов, які спонукають до виконання обов’язку; визначення безпосереднього об’єкта та суб’єкта обов’язку; визначення ієрархії обов’язків за ступенем обов’язковості до реалізації.
5. Виконання обов’язків слід визначати як результат, зумовлений реалізацією обов’язку, яким закріплюється факт виконаного обов’язку. А реалізацію слід розглядати як комплекс послідовних дій, які мають значення для виконання конкретного обов’язку учасником цивільного процесу та характеризуються стадійністю.
6. Закінчення строку, який встановлений законом чи судом для виконання обов’язку, унеможливлює його реалізацію. Тому, в разі визначення потреби в учасника цивільного процесу в необхідності продовження терміну для виконання цього обов’язку, такий учасник зобов’язаний клопотати про поновлення строків на виконання обов’язку. В той же час, деякі види обов’язків не можуть бути змінені в строках виконання судом через імперативність вимоги закону.
7. Елементи суб’єктивного складу обов’язку, якими є об’єкт, суб’єкт та відповідні об’єктивні та суб’єктивні сторони, є спільними з елементами цивільних процесуальних правовідносин. Оскільки процесуальні правовідносини та обов’язки завжди мають спільне спрямовання на певний об’єкт та об’єкт, а також охоплюються певною необхідною до вчинення поведінкою (яку встановлює кожна в своєму значенні об’єктивна та суб’єктивна сторони), то цивільне процесуальне правовідношення як ширша за обсягом конструкція може включати декілька обов’язків та прав у свій зміст, а обов’язок охоплюється тільки одиничним значенням (одиничним складом). Відповідно, суб’єктивне право може бути тільки парним (доповненням) у реалізації обов’язку, однак таке право безпосередньо входить до змісту цивільного процесуального правовідношення.
8. Стадії та форми реалізації обов’язків надають можливість забезпечити не тільки фіксацію результату виконання обов’язку як юридичного факту, а й віднайти межу між добросовісним виконанням обов’язку, його невиконанням чи зловживанням таким, а також визначити строки виконання обов’язку та зміст у формі виконання.
9. Механізм правового регулювання та механізм реалізації обов’язків учасників цивільного процесу є різними правовими конструкціями, а тому їх слід відрізняти через відмінність об’єкта та обсягу в регулюванні. Механізм реалізації обов’язків входить до внутрішньої будови системи правовідносин, власне до їх змісту, а механізм правового регулювання охоплює самі правовідносини регулюванням завдяки об’єктивному праву.
10. Під механізмом реалізації цивільного процесуального обов’язку слід розуміти сукупність стадій та форм реалізації обов’язку. Практичне значення механізму реалізації полягає у з’ясуванні форм виконання обов’язку, стадій реалізації обов’язків, що відображає в комплексі місце категорії обов’язків у цивільних процесуальних правовідносинах. У разі недотримання форм виконання чи утримання, недотримання стадій реалізації в такому механізмі, практичне значення останнього додатково характеризується умовами та наслідками невиконання обов’язку, що в подальшому зумовлює підстави для юридичної відповідальності.
11. Закінчення строку, який встановлений законом чи судом для виконання обов’язку, унеможливлює його реалізацію. Тому в разі визначення потреби в учасника цивільного процесу в необхідності ініціювання продовження терміну для виконання цього обов’язку, такий учасник зобов’язаний клопотати про поновлення строків на виконання обов’язку. Проте у випадку неможливості поновлення строків, встановлених законом для виконання певної категорії обов’язків, такі строки не можуть бути поновлені судом, а відтак і продовження необхідних дій у реалізації обов’язку.
12. Недотримання механізму реалізації обов’язків учасниками цивільного процесу спричиняють процесуальні наслідки, які ускладнюють не тільки процес розгляду цивільної справи, а й реалізації суб’єктивних процесуальних прав чи інтересів.
13. Особливості реалізації обов’язків учасниками цивільного процесу залежать від стадійності цивільного процесу кожного виду судового провадження, що зумовлює специфічну природу механізму реалізації, яка позначається на формі та стадії реалізації обов’язків.
14. Особливість реалізації обов’язків учасниками цивільного процесу в окремому провадженні зумовлюється не тільки специфікою розгляду певних категорій справ, а й наявністю хворобливого стану чи неповнолітнього віку таких учасників, що зрештою, унеможливлює у належній формі виконання деяких обов’язків.
15. У наказному провадженні такі учасники цивільного процесу, як заявник та боржник через обставини, що зумовлені специфікою такого провадження, стають у своєрідному порядку стягувачем та боржником, що позначається не тільки на зміні їх процесуального статусу, а й безпосередньо реалізації процесуальних обов’язків з огляду на: виконання обов’язку зі сплати судових витрат; виконання обов’язку поза залою судового засідання у момент отримання судового наказу боржником тощо.
Таким чином, проблема розуміння змісту, поняття і класифікації цивільних процесуальних обов’язків, як зазначалось, полягає не тільки в чіткій та ефективній розробці та відповідному нормативному закріпленні обов’язків учасників цивільного процесу, а й підвищенні рівня правосвідомості самих учасників цивільного процесу до необхідності виконання обов’язку, досконалості процесуальної форми, провадження чи інституту. Тому проблема зясовується за таких умов: у першому випадку – через об’єктивний процес, а саме: розширене та детальне нормативне закріплення цивільних процесуальних обов’язків, надання учасникам цивільного процесу інформації засобами процесуальної документації щодо необхідності вчинення тих чи інших дій, наслідків невчинення тощо; у другому – процес відбувається завдяки ефективній роз’яснювальній роботі суду (ч. 4 ст. 10 ЦПК України), задля попередження випадків можливих форм ухилення від виконання обов’язків. Суд у такому разі повинен створювати належні умови, які б ставили учасників цивільного процесу в таке процесуально-матеріальне становище, де постійно використовують засоби реагування, суддівський контроль тощо.
Зрештою, процес реалізації обов’язків безумовно залежить також від рівня правової культури і від рівня обізнаності самих учасників цивільного процесу з приписаними саме їм адресованими нормативами, а також і від правосуб’єктності. Тому передумови змагального процесу, який скерований на встановлення істини, так чи інакше формують баланс, закладають підвалини для належної реалізації обов’язків учасниками цивільного процесу. Проведене дослідження категорії обов’язків утворюють достатні засоби для створення тих умов, які б блокували та унеможливлювали форми недотримання реалізації обов’язків учасниками цивільного процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аболонин В. О. К вопросу о морали, нравственности и воспитательной роли суда в гражданском процессе [Текст] / В. О. Аболонин // Арбитражный и гражданский процесс. – 2008. – № 4. – С. 4–7.
2. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в советском обществе [Текст] / С. С. Алексеев. – М.: Юридическая литература,∙1966. – 185 с.
3. Алексеев С. С. Общая теория права [Текст]: учеб. / С. С. Алексеев. – 2–е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2009. – 576 с.
4. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования [Текст] / С. С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
5. Алимбекова А. С. Теоретические аспекты классификации субъективных прав и обязанностей налогоплательщиков [Текст] / А. С. Алимбекова // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2009. – № 1 (65). – С. 152–156.
6. Андрушко А. В. Принцип диспозитивності цивільного процесуального права України [Текст]: монограф. / А. В. Андрушко. – Х.: Консум, 2006. – 172 с.
7. Афанасьев С. Ф. Гражданский процесс [Текст] / С. Ф. Афанасьев, А. И. Зайцев. – М.: Норма, 2004. – 464 с. (Серия учебно-методических комплексов).
8. Бабаков В. Гражданская процессуальная обязанность. [Текст] / В. Бабаков // Правоведение. – 1997. – №3. – С. 115–122.
9. Бабаков В.А. Гражданско-процессуальная обязанность и ее роль в реализации правовой политики.//[Журнал] «Правоведение». – 1998. – № 1 [Електронний ресурс]. – Федеральный правовой портал (v. 3.2.). Юридическая Россия. – Режим доступу: http://www.law.edu.ru/article/article.asp?articleID=145232.
10. Бабаков В. А. Гражданская процессуальная обязанность [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Бабаков Владимир Алексеевич. – Саратов, 1999. – 197 с.
11. Бабаков В. А. Гражданская процессуальная обязанность [Текст]: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.03 / Бабаков Владимир Алексеевич. – Саратов, 1999. – 22 с.
12. Бекбаев Е.З. Проблема начала в теоретическом познании правовой системы (попытка обоснования). / Монография.: Астана, 2008. – 296 с. [Електронний ресурс]. – Информационно-образовательный юридический портал «ВСЕ О ПРАВЕ». – Режим доступу: http://www.allpravo.ru/library/doc108p0/instrum7129/item7139.html.
13. Балабанова Д. О. Теорія складу злочину та судова практика [Текст]: навч.-метод. посіб. для слухачів Інституту підготовки професійних суддів / Д. О. Балабанова, Н. О. Бондаренко, Н. А. Мирошніченко ; Одеська національна юридична академія. – Одеса: Фенікс, 2008. – 100 с.
14. Балюк М. І. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарі, рекомендації, пропозиції [Текст] / М. І. Балюк, Д. Д. Луспеник. – Х.: Харків юридичний, 2008. – 708 с. (Серія «Судова практика»).
15. Барашков С. А. Диспозитивные обязанности в гражданском процессе [Текст] / С. А. Барашков // Правоведение. – 1985. – № 2. – С. 67–71 [Електронний ресурс]. – Федеральный правовой портал (v. 3.2.). Юридическая Россия. – Режим доступу: http://www.law.edu.ru/article/article.asp?articleID=179481.
16. Барзилова Ю. В. Юридические обязанности как элемент правового статуса личности [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Барзилова Юлия Владимировна. – Саратов, 2006. – 199 с.
17. Бахрах Д. Н. Юридический процесс и административное судопроизводство [Текст] / Д. Н. Бахрах // Журнал российского права. – 2000. – № 9. – С. 6–17.
18. Бессонов А. А. Процессуальные нормы российского права: автореф.дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01/ Бессонов Андрей Александрович. – Саратов, 2001. – 24 c. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://78.46.65.253/catalog/protsessualnie_normi_rossiyskogo_prava.html.
19. Бичкова С. С. Цивільний процесуальний статус осіб, які беруть участь у справі позовного провадження [Текст]: монограф. / С. С. Бичкова. – К.: Атіка, 2011. – 420 с.
20. Білоруська О. Щодо поняття конституційних обов’язків [Текст] / О. Білоруська // Право України. – 2004. – № 10. – С. 85–88.
21. Білоусов Ю. В., Фенич В. П. Доказові презумпції у цивільному судочинстві [Текст]: монографія/ Ю. В. Білоусов, В. П. Фенич. – Х.: Харків юридичний, – 2012. – 280 с.
22. Бобылев А. И. Правовое поведение и его виды [Текст]/ А.И. Бобылев // Право и государство: теория и практика. – 2009. – № 4 (52). – С. 6 –12.
23. Богданова Е. Е. Добросовестность участников договорных отношений и проблемы защиты их субъективных гражданских прав [Текст]: автореф. дис. на соискание учен. степени д–ра юрид. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Е. Е. Богданова. – М., 2010. – 50 c.
24. Большая Советская энциклопедия [Текст]: (В 30 томах) / Ред. А.М. Прохоров. – Изд. 3-е. – М.: Сов. энциклопедия. Т.20: Плата-Проб. –1975. – 608 c.
25. Бондаренко-Зелінська Н. Л. Підготовка цивільних справ до судового розгляду [Текст]: монограф. / Н. Л. Бондаренко-Зелінська. – Х.: Харків юридичний, 2009. – 188 с.
26. Борисова Л. Н. Общая теория процессуальных норм права. 2005 г. [Електронний ресурс]. – Студрада – коаліція юристів. Центральна юридична бібліотека України 2010 р. – Режим доступу: http://studrada.com.ua/content/%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D0%BB%D0%BD-%D0%BE%D0%B1%D1%89%D0%B0%D1%8F-%D1%82%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%8F-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D1%85-%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%BC-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0-2005%D0%B3
27. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность (Очерк теории) [Текст] / С. Н. Братусь. – М.: Юрид. лит., 1976. – 216 с.
28. Вавилин Е. В. Концепция гарантированного осуществления гражданских прав и исполнения обязанностей: системный подход [Текст] / Е. В. Вавилин // Право и образование. – 2007. – № 3. – С. 56–71.
29. Вавилин Е. В. Структура механизма осуществления прав и исполнения обязанностей: к обоснованию подхода [Текст] / Е. В. Вавилин // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2009. – № 3 (67). – С. 81–85.
30. Вавилин Е. В. Формирование судебной практики в сфере исполнения субъективных гражданских обязанностей [Текст] / Е. В. Вавилин // Правовая политика и правовая жизнь. – 2004. – № 3 – С. 75–83.
31. Ванеева Л. А. Понятие юридической обязанности по гражданскому процессуальному праву / Л. А. Ванеева // Правоведение. – 1984. – № 4. – С. 46–51 [Електронний ресурс]. – Федеральный портал (v.3.2.).: Юридическая Россия. – Режим доступу: http://www.law.edu.ru/article/article.asp?articleID=186176.
32. Ванеева Л. А. Принцип диспозитивности советского гражданского процессуального права [Текст] / Л. А. Ванеева // Вопросы развития и защиты прав граждан: межвузовский тематический сборник. – Калинин: Изд-во Калин. ун-та, 1977. – С. 98–105.
33. Ванеева Л. А. Судебное познание в советском гражданском процессе [Текст] / Л. А. Ванеева. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1972. – 133 с.
34. Васильєв С. В. Цивільний процес [Текст]: навч. посіб. / С. В. Васильєв. – Х.: Одіссей, 2008. – 480 с.
35. Васильєв С. В. Довідник з підготовки до судового розгляду окремих категорій цивільних справ. Видання 2-е, перероблене і доповнене [Текст]/ С. В. Васильєв. – Х.: Еспада, 2009. – 448 с.
36. Васильев С. В. К вопросу о видах производства в гражданском процессе Украины [Текст] / С. В. Васильев // Тенденции развития цивилистического процессуального законодательства и судопроизводства в современной России: материалы международной научно-практической конференции, посвященной памяти доктора юридических наук, профессора, Заслуженного деятеля науки Российской Федерации Игоря Михайловича Зайцева (23 октября 2009 г.) / Отв. ред. А. И. Зайцев. – Саратов: Наука, 2009. – С. 91–94.
37. Васильченко Н. М. Процессуальное положение ответчика в гражданском судопроизводстве [Текст] / Н. М. Васильченко. – Х.: Вища школа. Изд-во при Харьков. ун-те. 1979. – 89 с. [Електронний ресурс]. – Экономико-правовая библиотека «Vuzlib». – Режим доступу: http://www.pravo.vuzlib.net/book_z945_page_3.html.
38. Витрук Н. В. Общая теория правового положения личности [Текст] / Н. В. Витрук. – М.: Норма, 2008. – 448 с.
39. Викут М. А., Зайцев И. М. Гражданский процесс России: Учебник [Текст] / Н. В. Витрук. – М.: Юристъ, 1999. – 384 с.
40. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России [Текст]: учебн. пособ. / Л. Д. Воеводин. – М.: Изд-во МГУ, Издательская группа ИНФРА•М–НОРМА, 1997. – 294 с.
41. Волков А. В. «Пятый элемент» в составе субъективного гражданского права [Текст] / А. В. Волков // Право и государство: теория и практика. – 2009. – № 3 (51). – С. 36–39.
42. Волков А. В. Вопрос об особой обязанности в субъективном гражданском праве [Текст] / А. В. Волков // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2010. – № 1. – С. 73–77.
43. Волков А. В. Признаки злоупотребления гражданским правом. Злоупотребление обязанностями [Текст] / А. В. Волков // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2008. – № 2. – С. 74–80.
44. Гальперин М. Л. Ответственность в гражданском судопроизводстве: актуальные вопросы теории и практики [Текст]: монограф. / М. Л. Гальперин. – М.: Волтерс Клувер, 2011. – 256 с.
45. Гарієвська М. Б. Питання розсуду при вчиненні окремих процесуальних дій [Текст] / М. Б. Гарієвська // Проблеми оптимізації цивільного процесу в сучасних умовах судової реформи: збірник наукових матеріалів круглого столу (с. Залізний Порт, Херсонська обл., 28–29 травня 2010 р.) / За заг. ред. О. Д. Крупчана, В. І. Бобрика. – К.: НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2010. – С. 112–115.
46. Гетманова А. Д. Логика для юристов [Текст]: учеб. пособ. для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / А. Д. Гетманова. – 6-е изд., стер. – М.: Омега–Л, 2009. – 415 с.
47. Глухарева Л. И.Обязанности человека и гражданина в контексте теории прав человека [Текст] / Л. И. Глухарева // История государства и права. – 2009. – № 7. – С. 25–27.
48. Горшенев В. М., Недбайло П. Е. и др. Юридическая процессуальная форма: теория и практика. – М., «Юрид. лит.», 1976. – 280 с.
49. Гражданский процесс: хрестоматия [Текст] / под ред. М. К. Треушникова. – М.: Городец, 2005. – 890 c.
50. Гражданский процесс России [Текст]: учебн. / под ред. М. А. Викут. – 2-е изд. – М.: Юристъ, 2005. – 480 с.
51. Гражданская процессуальная обязанность. – Саратов.: СГАП, – 2001. – 116 с.
52. Грель Я. В. Злоупотребление сторон процессуальными правами в гражданском и арбитражном процессе [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.15 / Грель Яков Валерьевич. – Новосибирск, 2006. – 207 с.
53. Гузь Л. Є. Підстави для скасування судових рішень (ухвал) та способи запобігання їх виникнення при розгляді цивільних справ в судах [Текст] / Л. Є. Гузь. – Х.: Поліграфіст, 2009. – 453 с.
54. Дегтярев С. Л. Природа процессуальных прав и обязанностей участников гражданского судопроизводства [Текст] / С. Л. Дегтярев // Российский судья. – 2007. – № 2. – С. 9–11.
55. Дегтярев С. Л. Реализация судебной власти в гражданском судопроизводстве: теоретико-правовые проблемы [Текст] / С. Л. Дегтярев. – М.: Волтерс клувер, 2007. – 376 с.
56. Дегтярев Т. В. Интерес как предпосылка и предел субъективного гражданского права [Текст] / С. Л. Дегтярев // Право и политика. – 2009. – № 1. – С. 157–165.
57. Дія права: інтегральний аспект [Текст]: монограф. / відп. ред. Н. М. Оніщенко. – К.: Юридична думка, 2010. – 360 с.
58. Евстифеева Т. И. Гражданские процессуальные правоотношения [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.15 «Гражданский процесс; арбитражный процесс» / Т. И. Евстифеева. – Саратов, 2001. – 154 с.
59. Егоров С. Н. Аксиоматические основы теории права [Текст] / С. Н. Егоров. – СПб.: Лексикон, 2001. – 272 с. [Електронний ресурс]. – Экономико-правовая библиотека «Vuzlib». – Режим доступу: http://www.pravo.vuzlib.net/book_z1109_page_4.html.
60. Емельянов В. И. Разумность, добросовестность, незлоупотребление гражданскими правами / В. И. Емельянов. – М.: Лекс–Книга, 2002. [Электронный ресурс]. – Экономико-правовая библиотека «Vuzlib». – Режим доступу: http://www.pravo.vuzlib.net/book_z294_page_24.html.
61. Еникеев М. И. Юридическая психология [Текст]: учебн. для вузов / М. И. Еникеев. – М.: Норма, 2005. – 512 с.
62. Ефективність права. Справочная информация от 16.05.2007: з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції [Електронний ресурс] – Інформаційне агентство «ЛІГА:ЗАКОН», 2010–2013. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/TS001335.html.
63. Жилин Г. А. Комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу Российской Федерации [Текст] / Г. А. Жилин. – М.: ТК Велби, 2003. – 840 с.
64. Загайнова С. К. О теоретико-правовых вопросах совершенствования приказного производства [Текст] / С. К. Загайнова // Тенденции развития гражданского процессуального права России: сб. науч. ст. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2008. – С. 361–376.
65. Загайнова С. К. Судебные акты в механизме реализации судебной власти в гражданском и арбитражном процессе [Текст] / С. К. Загайнова. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 400 с.
66. Зайцев И. М. Процессуальные функции гражданского судопроизводства [Текст] / И. М. Зайцев. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1990. – 137 с.
67. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» [Текст]: чинне законодавство зі змінами та допов., станом на 12 вересн. 2012 р.: (офіц. текст). – К.: ПАЛИВОДА А. В., 2012. – 188 с.
68. Ивакин А. А. Диалектическая философия [Текст]: монография / А. А. Ивакин. – изд. 2-е, перераб. и доп. – Одесса: Фенікс; Суми: Університетська книга; М.: ТрансЛит, 2007. – 440 с.
69. Иванов А. Г. Исполнение налоговой обязанности [Текст] / А. Г. Иванов // Современное право. – 2008. – № 9. – С. 68–75.
70. Иоффе О. С. Избранные труды [Текст]: в 4 т. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – Т.ІІІ. Обязательное право. – 837 с.
71. Калинкина Л. Д., Мамаев И. Н., Якомаскина В. В., Яшкина О. А. Алгоритмы в деятельности адвоката-защитника на стадии судебного разбирательства как программа его обязательных процессуальных действий по обеспечению квалифицированной юридической помощи подзащитному. // Актуальные вопросы адвокатской практики. – №6. – 2009. – С. 5–8.
72. Калмацкий B. C. Гражданское процессуальное право [Текст]: учебн. пособ. / B. C. Калмацкий, Ю. В. Медведев. – Уфа: РИО БашГУ, 2003. – 308 c.
73. Карасева М. В. Бюджетное и налоговое право России: политический аспект [Текст] / М. В. Карасева ; Институт государства и права РАН. Саратовский филиал. – М.: Юристъ, 2003. – 173 с.
74. Каракашов В. Н. Юридическая деятельность: проблемы теории и методологи [Текст]: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / Карташов В.Н. – М., 1990. –42 c.
75. Каримова Р. Р. Юридические обязанности: сущность и проблемы реализации [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Каримова Рузалия Рамилевна. – Екатеринбург, 2008. – 228 с.
76. Карцов А. С. Проблемы субъективных прав и обязанностей в русском консерватизме [Текст] / А. С. Карцов // Lex Russica. Научные труды МГЮА. – М.: Изд–во МГЮА, 2006. – № 3. – С. 445–458.
77. Кваліфікація злочинів [Текст]: навч.-метод. посіб. для слухачів Інституту підготовки професійних суддів / Відп. ред. В. О. Туляков ; Одеська національна юридична академія. – Одеса: Фенікс, 2008. – 140 с. (Сер.: Навчально-методичні посібники).
78. Кельзен Г. Чисте правознавство [Текст]: З додатками: Проблеми справедливості / Пер. з нім. О.Мокровольського. – К.: Юніверс, 2004. – 496 с.
79. Кирсанова А. В. О правах и обязанностях субъектов правоотношений юридической ответственности [Текст] / А. В. Кирсанова // Право и политика. – 2009. – № 4. – С. 794–799.
80. Класифіка́ція – це … значення слова /[Електронний ресурс]. – Вільна енциклопедія «Вікіпедія». – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Класифікація.
81. Ковальський В. С. , Козінцев, І.П. Правотворчість: теоретичні та логічні засади. [Текст]: – К.: Юрінком Інтер, 2005. –192 с.
82. Комаров В. В. Окреме провадження [Текст]: монограф. / В. В. Комаров, Г. О. Світлична, І. В. Удальцова ; за ред. В. В. Комарова. – Х.: Право, 2011. – 312 с.
83. Комаров В. В. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень [Текст] / В. В. Комаров, В. В. Баранкова // Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: монографія / В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, В. В. Баранкова та ін. ; за заг. ред. В. В. Комарова. – Х.: Харків юридичний, 2008. – С. 383–414.
84. Конституція України: чинне законодавство зі змінами та доповн., станом на 30 жовтня 2012р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 64 с.
85. Коршунова И. В. Обязанность как правовая категория [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Коршунова Ирина Викторовна. – Абакан, 2004. – 179 с.
86. Котюк І. Основи теорії судового пізнання. Ч.1 Загальнотеоретичні аспекти: навчальний посібник для студентів юридичних факультетів / І.Котюк. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2012. – 423 с.
87. Кириллов В. И. Логика [Текст]: учебн. для юрид. вузов / В. И. Кириллов, А. А. Старченко. – изд. 5-е, перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 256 с.
88. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология [Текст] / В. Н. Кудрявцев. – М.: Норма, 1982. – 287 с.
89. Кузнецов Н. В. Санкции в гражданском процессуальном праве [Текст]: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.15. / Н. В. Кузнецов. – Саратов, 1981. – 18 с.
90. Курс цивільного процесу [Текст]: підручн. / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. – Х.: Право, 2011. – 1352 с.
91. Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы) [Текст] / О. Э. Лейст. – М.: Изд-во Москов. ун-та, 1981. – 239 с.
92. Лещенко А. В. Содержание понятия правового поведения в эпоху постмодерна [Текст] / А. В. Лещенко // Международная научно-практическая конференция «Тенденции развития государства и права в XXI веке» (г. Москва, 22 декабря 2012 г.). – М.: Научная организация «Центр юридического развития», 2012. – С. 1–19.
93. Ллойд Д. Идея права[Текст] / Денис Ллойд ; пер. с англ. М. А. Юмашева, Ю. М. Юмашева ; науч. ред. Ю. М. Юмашев. – М.: ЮГОНА, 2002. – 416 с.
94. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права [Текст] / Е. Г. Лукьянова. – М.: НОРМА, 2003. – 240 с.
95. Луспеник Д. Д. Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків (під присягою) у цивільному процесі: проблеми теорії і судової практики та шляхи їх вирішення [Текст] / Д. Д. Луспеник // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 3 (79). – С. 28–34.
96. Луспеник Д. Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці [Текст] / Д. Д. Луспеник. – Х.: Харків юридичний, 2005. – 432 с.
97. Луспеник Д. Д. Роль і значення судової практики у цивільному судочинстві [Текст] / Д. Д. Луспеник // Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: монографія / В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, В. В. Баранкова та ін.; за заг. ред. В. В. Комарова. – Х.: Харків юридичний, 2008. – С. 114–115.
98. Луспеник Д. Д. Роль суду в змагальному процесі // Юстініан [Електронний ресурс]. – Юстініан. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1156.
99. Макаров М. Обязанность сторон по своевременному представлению своих процессуальных средств в гражданском процессе (опыт Германии) [Текст] / М. Макаров // Арбитражный и гражданский процесс. – 2009. – № 12. – С. 35–38.
100. Маковій В. П. Спрощений захист давнісного володіння у наказному провадженні [Текст] / В. П. Маковій // Проблеми оптимізації цивільного процесу в сучасних умовах судової реформи: збірник наукових матеріалів круглого столу (с. Залізний Порт, Херсонська обл., 28–29 травня 2010 р.) / За заг. ред. О. Д. Крупчана, В. І. Бобрика. – К.: НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2010. – С. 70–73.
101. Малько А. В. Законный интерес и юридическая обязанность [Текст] / А. В. Малько, В. В. Собучев // Государство и право. – 2007. – № 2. – С. 30–36.
102. Мамницький В. Ю. Принцип змагальності у цивільному судочинстві [Текст]: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес, сімейне право; міжнародне приватне право» / В. Ю. Мамницький. – Х., 1995. – 19 с.
103. Марченко М. Н. Источники права [Текст]: учеб. пособ. / М. Н. Марченко. – М.: ТК Велби, Проспект, 2008. – 760 с.
104. Марченко М. Н. Проблемы общей теории государства и права [Текст]: учебн.: в 2 т. / М. Н. Марченко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Проспект, 2008. – Т. 2 Право. – 565 с.
105. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права [Текст]: учебн. / М. Н. Марченко. – М.: ТК Велби, Проспект, 2008. – 768 с.
106. Матузов Н. И. Актуальные проблемы теории права [Текст] / Н. И. Матузов. – Саратов: Изд-во Сарат. гос. академии права, 2004.– 512 с.
107. Матузов Н. И. Исследование проблем юридических обязанностей граждан СССР [Текст] / Н. И. Матузов, Б. М. Семенеко // Советское государство и право. – М.: Наука, 1980. – № 12. – С. 28–37.
108. Матузов Н. И. О принципе «Все, не запрещенное законом, дозволено» [Текст] / Н. И. Матузов // Советское государство и право. – М.: Наука, 1989. – № 8. – С. 3–9.
109. Матузов Н. И. Правовая система и личность [Текст] / Н. И. Матузов. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1987. – 294 c.
110. Мельник Я. Я. Видалення із залу судового засідання у цивільному процесі як захід процесуального примусу за невиконання цивільних процесуальних обов’язків [Текст] / Я. Я. Мельник // Проблеми оптимізації цивільного процесу в сучасних умовах судової реформи: збірник наукових матеріалів круглого столу (с. Залізний Порт. Херсонська обл., 28–29 травня 2010 р.) / За заг. ред. О. Д. Крупчана, В. І. Бобрика. – К.: НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2010. – С. 131–136.
111. Мельник Я. Я. Сутність суб’єктивних обов’язків народних засідателів при відправленні правосуддя: постановка проблеми / Я. Я. Мельник // Форум права. – 2010. – № 1. – С. 250–257 [Електронний ресурс]. – Електронне наукове фахове видання Харківського національного університету внутрішніх справ «Форум права». – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-1/10mjjppp.pdf.
112. Мельник Я. Я. Виконання обов’язків особами, що беруть участь у справах про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу [Текст] / Я. Я. Мельник // Університетські наукові записки. – 2009. – № 4 (32). – С. 99–105.
113. Мельник Я. Я. Обов’язки учасників виконавчого провадження: цивільно-процесуальний аспект [Текст] / Я. Я. Мельник // Проблеми теорії і практики виконання рішень судів та інших органів: збірник наукових праць за результатами Другої науково-практичної конференції (м. Хмельницький, 4 березня 2011 року). – Хмельницький: Хмельницький університет управління та права, 2011. – С. 105–115.
114. Мельник Я. Я. Участь відповідача у проведенні судово-біологічної експертизи у справах про встановлення батьківства та материнства: деякі проблеми законодавчої регламентації [Текст] / Я. Я. Мельник // Актуальні проблеми юридичної науки: збірник тез міжнародної наукової конференції «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 28–29 листопада 2008 року): у 4–х частинах. – Частина третя: «Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право. Цивільний, господарський та адміністративний процес». – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2008. – С. 357–359.
115. Мельник Я. Я. Деякі питання форм реалізації обов’язків учасників цивільного процесу [Текст] / Я. Я. Мельник // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2012. – № 2. – С. 96–102.
116. Мельник Я. Я. Цивільні процесуальні обов’язки сторін [Текст] / Я. Я. Мельник // Університетські наукові записки. – 2012. – № 3 (43). – С. 126–132.
117. Минниахметов Р. Г. К вопросу о мере юридической обязанности и характере связи с субъективным правом [Текст] / Р. Г. Минниахметов, Р. Р. Каримова // Право и государство: теория и практика. – 2007. – № 7 (31). – С. 19–23.
118. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації [Текст]: навч. посіб. / В. О. Навроцький. – 2–ге вид. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.
119. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України [Текст] / За ред. В. М. Коссака. – К.: Істина, 2004 – 976 с.
120. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України [Текст]: [пер. з рос. ] / [С. В. Ківалов, Ю. С. Червоний, Г. С. Волосатий та ін.]; за ред. Ю. С. Червоного. – К.; Одеса: Юрінком Інтер, 2008. – 656 с.
121. Наказне провадження в цивільному процесі: монографія / За заг. ред. В. І. Бобрика. – К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва НАПрН України, 2011. – 203 с.
122. Николайченко О. В. Последствие несоблюдения гражданских процессуальных норм [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.15 / Николайченко Ольга Викторовна. – Саратов, 2007. – 200 с.
123. Новиков О. Г. Гражданская процессуальная ответственность [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.15 / Новиков Алексей Геннадиевич. – Саратов, 2000. – 210 с.
124. Новый гражданский процессуальный кодекс Франции [Текст] / Пер. с франц. В. Захватаев / предисловие: А. Довгерт, В. Захватаев / Отв. ред. А. Довгерт. – К.: Истина, 2004. – 544 с.
125. Нохрин Д. Г. Государственное принуждение в гражданском судопроизводстве [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.15 / Нохрин Дмитрий Герольдович. – М., 2006. – 199 с.
126. Оборотов Ю. М. Традиції та новації у правовому розвитку [Текст]: монографія / Ю. М. Оборотов. – Одеса: Юридична література, 2001. – 160 с.
127. Общая теория права и государства [Текст]: учебн. / Под ред. В. В. Лазарева. – [3–е изд., перераб. и доп.]. – М.: Юристъ, 2001. – 343 с.
128. Ожегов С. И. Словарь русского языка [Текст] / С. И. Ожегов. – Екатеринбург: Урал-Советы (Весть), 1994. – 908 с.
129. Ожегов С. И. Словарь русского языка: Ок. 57 000 слов [Текст] / С. И. Ожегов ; под ред. Н. Ю. Шведовой. – 18-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1987. – 797 с.
130. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка [Текст] / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. – М.: Азбука, 1998. – 943 с.
131. Опалев Р. О. Оценочные понятия в арбитражном и гражданском процессуальном праве [Текст] / Р. О. Опалев. – М.: Волтерс Клувер, 2008. – 248 с.
132. Осуществление и защита гражданских прав / Грибанов В.П.; науч. ред.: Ем В.С. ; редкол.: Козлова Н.В., Корнеев С. М., Кулагина Е.В., Панкратов П.А. – М.: Статут, 2000. – 411 c.
133. Окреме провадження в цивільному процесі України: навч. посіб. / під ред. Р. М. Мінченко. – К.: КНТ, 2011. – 224 с.
134. Палюга Л. Словник синонімів [Електронний ресурс] / Л. Палюга // Словники он лайн on–line. – Режим доступу: http://www.rozum.org.ua/index.php?a=index&d=23.
135. Погодина И. В. О понятии и составе процессуального правонарушения как основания применения процессуальной санкции [Текст] / И. В. Погодина, З. В. Попова // Правоведение. – 2007. – № 4. – С. 117–126.
136. Позовне провадження [Текст]: монографія / В. В. Комаров, Д. Д. Луспеник, П. І. Радченко та ін.; за ред. В. В. Комарова. – Х.: Право, 2011. – 552 с.
137. Попкова О. А. Усмотрение суда [Текст] / О. А. Попкова. – М.: Статут, 2005. – 413 с.
138. Правила поведінки працівників суду та коментар: рішення Ради суддів України від 06.02.2009 р. № 33 [Текст] // Державна судова адміністрація України. – К., 2010. – 40 с.
139. Правила поведінки в суді. Чигиринський районний суд Черкаської області [Електронний ресурс]. – офіційний веб-портал Державної судової адміністрації України «Судова влада України». – Режим доступу: http://court.gov.ua/sud2321/info/rules.
140. Правила поведінки у Новгородківському районному суді Кіровоградської області / Наказ керівника апарату суду № 105-о від 17.10.2011 року.: Новгородківський районний суд Кіровоградської області [Електронний ресурс]. – офіційний веб-портал Державної судової адміністрації України «Судова влада України». – Режим доступу: http://court.gov.ua/sud1113/info-for-people/rules/.
141. Практика розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні [Текст] // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 1 (89). – С. 25–35.
142. Примак В. Д. Вина і добросовісність у цивільному праві (теорія, законодавство, судова практика) [Текст] / В. Д. Примак. – К.: Юрінком Інтер. 2008. – 432 с.
143. Принцип верховенства права: проблеми теорії та практики [Текст]: монографія / У двох книгах / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка ;