Договір постачання природним газом через приєднану мережу (цивільно-правовий аспект)

Краткое описание

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

На правах рукопису

КУРЧЕНКО СЕРГІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ

УДК 347.922.61

Договір постачання природним газом через приєднану мережу (цивільно-правовий аспект)

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Яроцький Віталій Леонідович
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВІР ПОСТАЧАННЯ ПРИРОДНИМ ГАЗОМ ЧЕРЕЗ ПРИЄДНАНУ МЕРЕЖУ ……………… 12
1.1. Характеристика правовідносин газопостачання ……………… 12
1.2. Джерела правового регулювання відносин, які виникають на підставі договору постачання природним газом через приєднану мережу ………………………………………………………………… 26
1.3. Цивільно-правова характеристика договору постачання природним газом через приєднану мережу…………………………. 43
Висновок до першого розділу ……………………………………………. 65
РОЗДІЛ ІІ. УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ПОСТАЧАННЯ ПРИРОДНИМ ГАЗОМ ЧЕРЕЗ ПРИЄДНАНУ МЕРЕЖУ ТА ЗМІСТ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ЩО З НЬОГО ВИНИКАЮТЬ …………...……………........................... 72
2.1. Сторони та порядок укладення договору постачання природним газом через приєднану мережу ……………...………….. 72
2.2. Предмет та умови договору постачання природним газом через приєднану мережу……………………………………………………. 90
2.3. Зміст договору постачання природним газом через приєднану мережу ……………….…………………………………………………. 109
Висновки до другого розділу ……………………………………………… 123
РОЗДІЛ ІІІ. ВИКОНАННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ ПОСТАЧАННЯ ПРИРОДНИМ ГАЗОМ ЧЕРЕЗ ПРИЄДНАНУ МЕРЕЖУ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЙОГО СТОРІН ………………….. 130
3.1. Виконання договору постачання природним газом через приєднану мережу ……………………………………………………. 130
3.2. Підстави та порядок припинення договору постачання природним газом через приєднану мережу ………………………… 147
3.3. Відповідальність сторін за порушення умов договору постачання природним газом через приєднану мережу …………… 165
Висновки до третього розділу …………………………………………….. 182
ВИСНОВОК ………………………………………………………………… 188
СПИСОК ВИКОРСИТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….. 201

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. До недавнього часу конструкція договору постачання природним газом через приєднану мережу не викликала жвавого інтересу серед цивілістів. Це пояснюється тим, що аналіз положень цивільного законодавства України періоду існування СРСР щодо досліджуваного договору не дозволяє беззастережно вважати його в ті часи суто цивільно-правовою конструкцією. Перебування всього житлово-комунального комплексу та нафтогазової промисловості СРСР в державній власності створювало умови, коли особа повинна була звертатися до відповідних газопостачальних підприємств з проханням надати послуги газопостачання, які мали більше адміністративно-правових, ніж цивільно-правових рис. Відсутність конкурентного середовища, а також закріплення обов’язку споживача для отримання послуг газопостачання вступати в обов'язкові договірні відносини з газопостачальною організацією, позбавляли споживача можливості в ході встановлення вказаних договірних відносин в повній мірі керуватися принципом свободи договору.
На сьогоднішній день ситуація кардинально змінилася. Споживачів природного газу стало не менше, а, навпаки, більше, але сфери газопостачання та надання житлово-комунальних послуг активно демонополізуються і приватизуються. В Україні високими темпами розвивається ринок природного газу, що охоплює операції з розвідки, видобування, зберігання, транспортування, постачання, розподілу природного газу тощо. В умовах активного впровадження конкурентних засад здійснення підприємницької діяльності у вказаній сфері, договір постачання природним газом через приєднану мережу є одним з основних правових засобів регулювання відносин між його споживачами та постачальниками. Зазначене свідчить про актуальність поставленої у дослідженні проблематики та значною мірою обумовлює необхідність ґрунтовного наукового аналізу вказаного договору з метою вивчення його правової природи, специфіки укладення та виконання, а також формування науково виважених пропозицій щодо вдосконалення відповідних положень чинного цивільного законодавства України.
Крім того актуальність дослідження договору постачання природним газом через приєднану мережу обумовлюється відсутністю спеціальних правових досліджень, присвячених окресленій проблематиці, неоднозначністю нормативно-правового підходу до регулювання відносин з газопостачання, а також наявністю великого обсягу нормативного матеріалу, деякі положення якого мають явно рудиментарний характер і не вкладаються в сучасну концепцію регулювання приватних відносин.
Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» 20 грудня 2011 року, протокол № 4 і узгоджується із планом науково-дослідних робіт кафедри цивільного права № 2 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми «Проблеми ефективності правового регулювання цивільних відносин в Україні» (реєстраційний номер 0106U002288).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в аналізі положень актів чинного законодавства України, що регулюють договірні відносини у сфері газопостачання, окресленні специфіки порядку укладення, виконання та припинення договору постачання природним газом через приєднану мережу, з'ясуванні його предмету, умов, суб'єктивних прав, обов'язків та відповідальності його сторін тощо.
Поставлена мета обумовлює такі основні завдання:
– визначити правову природу договірних цивільно-правових відносин, що виникають на підставі укладення договору постачання природним газом через приєднану мережу;
– надати розгорнуту правову характеристику договору постачання природним газом через приєднану мережу, надати його цивільно-правову характеристику;
– розглянути порядок укладення, належного виконання та припинення договору постачання природним газом;
– з’ясувати специфіку змісту та предмету договору постачання природним газом, а також особливості його предмету і суб’єктного складу правовідносин, що виникають з нього;
– проаналізувати особливості відповідальності сторін договору постачання природним газом через приєднану мережу;
- окреслити шляхи подальшого вдосконалення положень актів чинного законодавства України, регулюють відносин у сфері газопостачання з метою їх подальшого вдосконалення;
Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини, що виникають на підставі укладення договору постачання природним газом через приєднану мережу, зміст яких складають дії їх учасників з передачі та отримання природного газу за допомогою спеціального газового обладнання.
Предметом дослідження є нормативно-правові та практичні аспекти укладення, зміни, виконання та припинення цивільно-правового договору постачання природним газом через приєднану мережу за чинним законодавством України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод та інші методи і прийоми наукового пізнання. За допомогою методу аналізу і синтезу проведено характеристику договору постачання природним газом через приєднану мережу (підрозділ 1.3), визначено зміст договору (підрозділ 2.3), а також встановлено підстави та умови відповідальності сторін договору за невиконання або неналежне виконання договору (підрозділ 3.3). Структурно-функціональний метод, а також методи класифікації та групування застосовувалися при здійсненні класифікації джерел правового регулювання відносин газопостачання (підрозділ 1.2), визначенні специфіки суб'єктивних прав та обов’язків споживача та постачальника (підрозділ 2.3.), а також при розмежуванні підстав для зупинення та припинення послуг газопостачання (підрозділ 3.2.). Логіко-семантичний метод дозволив поглибити понятійно-категоріальний апарат і визначити відмінності між вживанням словосполучень «постачання природним газом» та «постачання природного газу» (підрозділ 1.1.), розмежувати категорії «зупинення» та «припинення» газопостачання (підрозділ 3.2.) тощо.
Науково-теоретичну базу дослідження договору постачання природного газу через приєднану мережу становлять праці вітчизняних і зарубіжних правників як: М. М. Агарков, Ч. Н. Азімов, Д. І. Атаманчук, В. І. Борисова, Є. В. Блинкова, С. Я. Вавженчук, В. В. Вітрянський, С. А. Дудін, І. В. Жилінкова, А.О. Ісічко, О. Ю. Кисельов, Н. С. Кузнєцова, Р. А. Майданик, Н. А. Макаренко, Д. В. Мечетін, О. І. Міхно, Є. О. Мічурін, В. П. Накоренок, В. В. Новікова (Надьон), М. В. Повная, О. О. Погребняк, А. В. Сербова, В. В. Сергієнко, І. В. Спасибо-Фатєєва, Ю. А. Слюсаренко, Є. О. Тупицька, В. Л. Яроцький та ін.
Нормативною основою роботи є положення Конституції України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про газ (метан) вугільних родовищ», «Про засади функціонування ринку природного газу», «Про нафту і газ», «Про природні монополії», «Про трубопровідний транспорт», Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері газопостачання.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що у проведеному дослідженні вперше в Україні здійснюється комплексний аналіз договору постачання природним газом через приєднану мережу. В результаті його проведення отримано такі основні наукові результати:
уперше:
– проаналізовано особливості змішаної природи договору постачання природним газом через приєднану мережу; розмежовано речову та зобов’язальну складові частини договору за предметом, а також за правами та обов’язками, якими наділені сторони договору; встановлено, що предмет договору постачання природним газом через приєднану мережу має «подвійний» характер; таким предметом є власне природний газ, а також послуга з його транспортування споживачеві; виконання договору постачання зводиться до того, що шляхом надання послуги постачання (транспортування) природного газу споживачеві та забезпечення необхідного тиску в газовій мережі постачальник створює належні умови для того, щоб споживач зміг отримати необхідний обсяг природного газу;
– визначено правову природу типового договору з надання населенню послуг газопостачання; встановлено, що умови типового договору є обов’язковими для відображення в умовах договору газопостачання, що укладається між гарантованим постачальником, який здійснює постачання природним газом за регульованим тарифом та споживачем; для відносин між негарантованим постачальником та споживачем умови цього договору є необов’язковими і сторони можуть укласти договір постачання на власних умовах; водночас, доведено, що постачальник може закріпити відповідні умови у формулярах чи інших стандартних формах і надати йому характеру договору приєднання, у зв’язку з чим сторони не зможуть змінювати його зміст.
– на підставі аналізу положень чинного законодавства України розмежовано категорії «тимчасове зупинення газопостачання» та «припинення газопостачання»; встановлено, що зупиненням постачання природним газом є тимчасове на певний строк або до настання певної обставини припинення подачі природного газу споживачеві зі збереженням дії договору постачання природним газом, в той час як припиненням постачання природним газом є припинення подачі природного газу особі, яке супроводжується припиненням (розірванням) договору постачання природним газом або без такого, якщо договір постачання не укладався; доведено, що припинення газопостачання має відбуватися виключно з одночасним припиненням договору постачання, яке, як правило, відбувається в односторонньому порядку; на підставі наведеного запропоновано відповідні зміни до чинних нормативно-правових актів України;
– обґрунтовано неможливість використання у правовідносинах газопостачання конструкції договору субпостачання природним газом або подібних договірних конструкцій; визначено, що за своєю природою постачання природним газом здійснюється лише професійним постачальником, який має ліцензію на проведення такого виду діяльності; крім того, природа постачання природним газом полягає в його безпосередньому транспортуванні споживачам для використання для побутових або промислових потреб;
– встановлено, що в якості цивільно-правових санкцій за невиконання умов договору та порушення прав постачальника до споживача, як правило, застосується такий правовий засіб впливу як одностороння тимчасова зміна умов зобов’язання; застосування будь-яких санкцій повинно припинятись з моменту ліквідації обставин, що були підставою для їх застосування; спеціальними положеннями законодавства України передбачено, що шкода, спричинена газопостачальному (газорозподільному) підприємству вираховується за допомогою норм споживання природного газу, у зв’язку з чим, по суті, до моменту припинення правопорушення споживача переводять на іншу форму оплати;
набуло подальшого розвитку:
– положення щодо порядку укладення договору постачання природним газом через приєднану мережу; визначено, що заява є лише альтернативною формою оформлення оферти споживача, визначеною положеннями спеціального законодавства України; в той же час, такі положення не виключають можливість зробити оферту й в іншій, передбаченій законодавством формі; публічний характер досліджуваного договору, а також пряма нормативна вказівка, яка міститься в положеннях спеціального законодавства України, не дають права постачальнику відмовити споживачу в його укладенні, більш того, покладають на нього обов’язок укласти його протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання оферти від споживача;
– підходи щодо визначення істотності умов договору постачання природним газом через приєднану мережу; визначено, що істотні умови, які мають бути відображені в його змісті, можуть бути різними в залежності від суб’єктного складу відповідних відносин; в договорі між гарантованим постачальником, який здійснює постачання природним газом за регульованим тарифом та споживачем, обов’язково мають відображатися умови, що містяться в типовому договорі надання населенню послуг з газопостачання, в той час як в умовах договору, що укладається між негарантованим постачальником та споживачем, сторони мають відобразити традиційні істотні умови щодо його предмету; ціни; строку дії та порядку оплати;
– питання щодо способу постачання природним газом; визначено, що приєднана мережа в аспекті досліджуваного договору є газовою мережею, яка може розглядатися у широкому та вузькому розуміннях; у широкому розумінні нею постає сукупність всіх технологічних систем, які забезпечують належне транспортування, зберігання та розподіл природного газу; у вузькому розумінні газова мережа є системою газопроводів (трубопроводів) різної пропускної здатності і цільового призначення (низького, середнього та високого тиску), а також газового обладнання, що забезпечує належне функціонування таких газопроводів (трубопроводів), а також транспортування і розподіл природного газу між його споживачами (розподільчі пункти, розподільчі станції, регулятори тиску, газгольдери тощо);
– розкриття питання правового статусу постачальника в договорі постачання природним газом; визначено, що споживач фактично не має можливостей реалізувати принцип вільного вибору постачальника, у зв’язку з чим останній займає локальномонопольне становище на ринку природного газу; крім того, постачальник наділений державою контрольними та наглядовими повноваженнями відносно споживача, що робить споживача «слабшою» стороною договору постачання природним газом через приєднану мережу;
удосконалено:
– положення щодо диференційованого термінологічного підходу до визначення договору постачання природним газом через приєднану мережу, проявом якого є використання в різних нормативно-правових актах у назві договору різних термінологічних словосполучень – «постачання природним газом» та «постачання природного газу»; доведено, що вказані термінологічно словосполучення є тотожніми за сферою їх використання і позначають одну і ту ж договірну конструкцію; визначено, що неоднакове використання термінології пояснюється змішаною природою договору: акцент на способі передачі дозволяє більш влучним вважати словосполучення «постачання природного газу», акцентування уваги на кінцевій його меті – «постачання природним газом»; в дисертації застосовується легальна назва досліджуваного договору, закріплена на рівні нормативних положень ЦК України.
– поняття договору постачання природним газом через приєднану мережу як домовленості сторін, за якою одна сторона (постачальник) зобов’язується забезпечити передачу природного газу визначеної якості та необхідного обсягу за допомогою газових мереж іншій особі (абоненту), а абонент, у свою чергу, протягом строку дії договору зобов’язується сплачувати вартість спожитого природного газу, а також інших супутніх послуг, що надаються постачальником з метою забезпечення належної і своєчасної його передачі;
– положення щодо суб’єктів виконання договору постачання природним газом через приєднану мережу; встановлено, що в частині надання послуг з газопостачання виконавцем є газорозподільне підприємство, з яким споживач, як правило, не вступає в договірні відносини; надання послуг газопостачання може здійснюватися газопостачальним підприємством в тому випадку, коли воно отримало ліцензію на проведення підприємницької діяльності у сфері газопостачання, а тому здійснює як постачання природним газом, так і його розподіл.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть використовуватись у різних сферах, пов'язаних із юриспруденцією. Висновки та пропозиції, викладені у дисертації, можуть бути використані: у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень проблем цивілістики, пов’язаних із постачанням ресурсами (нафта, вода, електроенергія тощо) через приєднані мережі; у правотворчій діяльності – для внесення змін до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246, положень інших чинних нормативно-правових актів України; у правозастосовчій діяльності – для їх застосування адвокатами, сторонами договору постачання природним газом через приєднану мережу, судами під час розгляду справ цієї категорії тощо; у навчальному процесі – під час викладання дисципліни «Цивільне право України», при підготовці відповідних методичних та навчальних посібників, а також підручників для студентів вищих юридичних навчальних закладів.
Апробація результатів дисертації: Одержані в ході дослідження висновки, узагальнення та пропозиції оприлюднювалися на міжнародних науково-практичних конференціях «Сучасна роль права та закону у процесі врегулювання суспільних відносин» (08 – 09 грудня 2012 року м. Харків), «Перспективные вопросы мировой науки – 2012» (17 – 25 грудня 2012 року м. Софія), «Правова система України: сучасні тенденції та фактори розвитку» (25 – 26 січня 2013 року м. Запоріжжя), Міжнародна науково-практична конференція, присвячена пам’яті В. П. Маслова «Актуальні проблеми науки і практики цивільного, житлового та сімейного права» (15 лютого 2013 року м. Харків).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження було опубліковано п’ять наукових статей у наукових фахових виданнях, включених до переліку ВАК України та ВАК Російської Федерації, а також тези чотирьох доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів (кожен з яких має по три підрозділи), висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 228 сторінок машинописного тексту, із них список використаних джерел – 28 сторінок (282 джерела).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Сучасні цивільно-правові відносини постачання природним газом через приєднану мережу мають складний і комплексний характер навіть в межах приватноправової їх частини. Укладенню договору постачання природним газом передує створення газових мереж, яке є наслідком проведення підрядних робіт, саме ж постачання природним газом є поєднанням дій з передачі у власність природного газу та надання послуги з його транспортування газовими мережами.
Комплексність відносин газопостачання полягає й в тому, що на споживача та постачальника поширюються положення нормативно-правових актів України, які регулюють порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Крім того, на постачальника також розповсюджується дія нормативно-правових актів, що регулюють господарські відносини, а також положення природноресурсного законодавства, що в сукупності дозволяє стверджувати про передумови виокремлення окремої галузі вітчизняного права – енергетичного права.
В цілому відносини між постачальником та споживачем мають приватноправовий характер з певними публічно правовими особливостями, у зв’язку з чим на них поширюється дія як ЦК України, так і інших нормативно-правових актів, що регулюють приватноправові відносини.
2. Специфіка правового регулювання відносин постачання природним газом проявляється в розбалансованості ролі джерел права, а також їх фрагментарності та неузгодженості між собою. Норма статті 714 ЦК України, яка є загальною для всіх договорів постачання ресурсами через приєднану мережу, чітко встановлює пріоритет положень спеціального законодавства над положеннями загального, зокрема, ЦК України. При цьому відносини постачання природним газом врегульовуються досить широким колом положень спеціального законодавства, до якого відносяться і Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу». Більшість норм вказаного Закону мають суто концептуальний характер, що не повністю відповідає реаліям вітчизняного ринку природного газу, і Правила надання населенню послуг з газопостачання, які більш чітко врегульовують відносини газопостачання. Крім того, відносини газопостачання врегульовуються і рядом інших спеціальних нормативно-правових актів. В той же час, дисбаланс між джерелами регулювання полягає в тому, що певні обставини, наприклад, підстави зупинення або припинення постачання природного газу закріплені в положеннях закону в якості вичерпного переліку. При цьому в Правилах надання населенню послуг з газопостачання він розширюється, чим явно вступає в суперечність з положеннями Закону. І таких прикладів досить багато.
На сьогоднішній день «класичний» приватноправовий підхід до регулювання відносин газопостачання, який до недавнього часу розглядався як такий, що суперечить радянській ідеології, лише починає формуватися, у зв’язку з цим стрижень і дух такого регулювання перебуває в процесі формування, однак для подальшого його розвитку необхідно приводити у відповідність одне до одного всі «неоднозначні» положення чинного законодавства України. Крім того, на нашу думку, забезпечити належне регулювання відносин газопостачання може застосування положень спеціального законодавства України в частині, що відповідає природі договору постачання і загальним принципам цивільного права.
3. Договір постачання природним газом через приєднану мережу є одним з унікальних змішаних цивільно-правових договорів. По-перше, його зміст складають умови речового характеру (купівля-продаж) та умови зобов’язального характеру (надання послуг постачання). По-друге, речова та зобов’язальна складові частини договору нерозривно поєднані між собою способом постачання, яким є газова мережа.
Принцип свободи договору постачання природним газом має свою специфіку, яка проявляється в особливостях вибору споживачем постачальника та формування умов договору постачання. Умови Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання є істотними, а тому і обов’язковими для відображення в договорі постачання природним газом, який укладається між гарантованим постачальником, який надає послуги з газопостачання за регульованим тарифом, а також споживачем. Якщо постачання природним газом здійснюється негарантованим постачальником, то умови Типового договору не є обов’язковими для сторін.
4. Правовий статус постачальника природним газом на сьогоднішній день можна охарактеризувати як локальномонопольний, оскільки навіть з закріпленням принципу вільного вибору постачальника природним газом споживач фактично обмежений у його виборі, так як зазвичай ліцензія на провадження діяльності з постачання природним газом на певній території надається одному постачальнику. При цьому, саме публічна природа договору постачання, централізоване регулювання роздрібних цін на природний газ а також обов’язок укладення договорів постачання природним газом, який покладається на постачальника, є гарантіями забезпечення законного інтересу «слабшої» сторони в договорі постачання – споживача.
5. Відповідно до положень чинного законодавства України, що регулює відносини у сфері газопостачання ,договір постачання природним газом є основною правовою підставою постачання природного газу постачальником споживачеві. При цьому положення чинного законодавства України, що регулюють порядок укладення цього договору, «пройняті духом радянського права», коли нафтогазовий комплекс перебував в повній державній власності, а для укладення договору необхідно було подавати заяви. Підтвердженням цього факту є й покладення на споживача обов’язку з укладення договору постачання природним газом, що суперечить принципу свободи договору. В цій частині чинне законодавство України потребує вдосконалення.
Разом із тим, слід відмітити, що оформлення оферти споживача у формі заяви має розглядатися не як безальтернативна її форма, а саме як альтернатива традиційним формам оферти та правовою традицією, яка коріннями йде в радянський період регулювання приватних відносин. В той же час, деякі положення щодо укладення договору постачання мають дисциплінуючий характер саме по відношенню до постачальника, у зв’язку з чим є додатковим інструментом забезпечення інтересів споживача. Наприклад, обов’язок постачальника укласти договір протягом чотирнадцяти днів з дня отримання заяви.
6. Перелік документів, визначених обов’язковими для пред’явлення газопостачальному підприємству для укладення договору постачання, по-перше, є дуже невеликим, що не дозволяє встановити всі необхідні обставини для укладення договору постачання, а, по-друге, не створює гарантій забезпечення законних інтересів постачальника, оскільки відповідно до положень законодавства вони пред’являються, а не подаються.
У зв’язку з цим, до відповідних положень Правил надання населенню послуг з газопостачання необхідно внести відповідні зміни. Зокрема, пункт 4 Правил надання населенню послуг з газопостачання доповнити абзацами сьомим – одинадцятим такого змісту:
«довіреність або інший документ, який підтверджує повноваження представника, якщо від імені особи, яка бажає укласти договір постачання природного газу, діє представник;
письмова згода всіх співвласників об’єкта нерухомого майна, який підлягає газифікації у разі, якщо такий об’єкт належить на праві спільної власності декільком особам.
Особа, яка бажає укласти договір постачання природним газом, її представник, має подати постачальнику копії документів, які він пред’являє для укладення договору постачання.
Постачальник має право відмовити в укладенні договору постачання, якщо особою, яка бажає укласти договір постачання, її представником пред’явлено не всі документи та/або надані не всі їх копії».
При цьому абзаци сьомий – десятий вважати абзацами дванадцятим – чотирнадцятим, відповідно.
7. Суб’єктний склад відносин, що виникають з договору постачання природним газом через приєднану менежу, має свої визначальні особливості. Постачальником природним газом може бути виключно професійний учасник ринку природного газу, яким є юридична особа, що отримала ліцензію на проведення дій з постачання природним газом газовими мережами. Крім того, в світлі останніх тенденцій регулювання приватних відносин такі учасники ринку, як газопостачальне підприємство, наділяються державою повноваженнями зі здійснення нагляду та контролю за дотримання споживачем положень спеціального законодавства, зокрема Правил безпеки, що вносить певний дисбаланс в правовий статус споживача і постачальника природного газу. В той же час, споживачі природного газу в положеннях законодавства розглядаються як власне споживачі, побутові споживачі та кваліфіковані споживачі.
При цьому в силу природи договору постачання природним газом через приєднану мережу до відносин газопостачання не можна застосувати конструкцію договору субпостачання або подібні договірні конструкції.
8. В договорі постачання природним газом через приєднану мережу мають міститися істотні умови, які визначаються суб’єктним складом учасників відповідних правовідносин. Істотні умови договору постачання природного газу стороною якого є гарантований постачальник, який здійснює постачання газу за регульованим тарифом є умови, передбачені в Типовому договорі надання населенню послуг з газопостачання. Істотними умовами договору постачання, стороною якого є негарантований постачальник є умови про: а) предмет договору; б) ціну; в) строк дії договору; г) порядок оплати. При цьому відсутність істотних умов в договорі постачання природним газом не є підставою для визнання його неукладеним у зв’язку з повною компенсацією такої відсутності положеннями спеціального законодавства, що досить детально регламентують відносини газопостачання.
9. Локальномонопольне становище постачальника природним газом компенсується для споживача, зокрема, такими механізмами регулювання суспільних відносин державою як затвердження державних стандартів та технічних умов якості природного газу, а також встановлення роздрібних цін на природний газ. У зв’язку з чим, можна сказати, що держава намагається максимально продуктивно використати наявні в неї інструменти регулювання для збалансування правового статусу постачальника і споживача і тим самим виконати свою охоронну та соціальну функцію.
10. Двосторонність договору постачання природним газом через приєднану мережу чітко простежується саме в розрізі його змішаного характеру. Якщо ж розбити його на дві договірні конструкції: купівля-продаж та послуга з транспортування газу, він має зовсім інший вигляд. Частина з надання послуг постачання має односторонній характер в сторону споживача, а частина, що має природу купівлі-продажу є двосторонньою. При цьому, в тому випадку, коли постачання згідно з договором здійснюється безперервно у споживача відсутній обов’язок з прийняттям газу, оскільки таке прийняття забезпечується обов’язком постачальника забезпечити «наповнення» газових мереж необхідними обсягами природного газу під належним тиском, що дає змогу споживачеві в будь-який час отримати природний газ в необхідних обсягах.
В той же час, постачальник наділений додатковими правами стосовно споживача, які мають адміністративно-правовий характер і при цьому має додаткові обов’язки перед державою, зокрема, в частині виконання ліцензійних умов та проведення господарської діяльності. Крім того, на обидві сторони договору постачання покладаються обов’язки з дотримання Правил безпеки при використання газових приладів та експлуатації газового обладнання.
11. Складність відносин газопостачання, а також змішаний характер договору постачання природним газом через приєднану мережу значно впливають на порядок його виконання сторонами. Унікальною особливістю виконання договору постачання природним газом є те, що воно здійснюється за посередництвом приєднаної мережі, яка у відносинах газопостачання є саме газовою мережею спеціальним газовим обладнанням. До газової мережі в такому сенсі можна віднести газопроводи (низького, середнього та високого тиску), розподільчі пункти, розподільчі станції, регулятори тиску газу, газгольдери тощо.
Суть виконання зводиться до того, що шляхом надання послуги постачання (транспортування) природного газу споживачеві та забезпечення необхідного тиску в газовій мережі постачальник створює належні умови для того, щоб споживач зміг отримати необхідний обсяг природного газу. Саме таким чином послуга і дії з передачі майна пов’язуються в частині виконання договору постання у зв’язку з чим консолідуючим елементом «змішаності» договору постачання виступає спосіб проведення такої операції.
Разом із тим, сторони можуть самостійно передбачити спосіб виконання договору постачання і визначити, наприклад, що передача буде здійснюватися безперервно, або протягом певного часу чи у суворо визначений час або взагалі одноразово з передачею певного обсягу природного газу, хоча це і не зовсім узгоджується з положеннями законодавства, у зв’язку з чим до них необхідно внести відповідні зміни.
12. Для належного закріплення можливих способів постачання природного газу через газову мережу в положеннях спеціальних нормативно-правових актів необхідно внести зміни до Правил надання населенню послуг газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246.
В абзаці 2 пункту 28 наведених Правил після слів «договором» додати слова: «якщо інший режим отримання природного газу не передбачений договором постачання».
Доповнити наведені Правила пунктом 4-1 наступного змісту:
«4-1. Сторони можуть передбачити один з таких режимів постачання природного газу:
безперервне постачання протягом визначеного проміжку часу (строкове безперервне постачання);
безперервне постачання протягом невизначеного проміжку часу (тривале безперервне постачання);
постачання природного газу протягом певного проміжку декілька разів (строкове багаторазове постачання);
постачання певного обсягу природного газу протягом певного строку (одноразове постачання);
інші режими, передбачені за домовленістю сторін.».
13. Характерним для договору постачання природного газу є варіативність між моно- та полісуб’єктністю його виконання. Спеціальними положеннями законодавства права з обслуговування газових мереж та проведення безпосереднього транспортування природного газу надані газорозподільним підприємствам, які мають здійснювати свою діяльність на підставі окремої ліцензії. У зв’язку з чим цивільно-правові послуги з обслуговування газових мереж проводяться відповідним суб’єктом господарювання, який, крім того, може провадити діяльність з постачання природним газом. При цьому для отримання природного газу споживач, як правило, укладає договір лише з газопостачальником. Вирішення питання з обслуговування газових мереж та забезпечення передачі газу покладається на газопостачальне підприємство, якщо воно не здійснює розподіл газу. В свою чергу виконання речової складової предмету договору покладається на постачальника, оскільки саме він має забезпечити газорозподільне підприємство природним газом для транспортування його споживачеві.
14. Положення чинного законодавства у сфері постачання природним газом не розрізняють підстав припинення та зупинення постачання, у зв’язку з чим уніфіковано надають право постачальнику лише припиняти постачання природного газу. При цьому, з налізу підстав для проведення відповідних дій можна зробити висновок, що вони стосуються як зупинення постачання природним газом, яке відбувається на певний проміжок часу, так і його припинення, яке має виключний і безстроковий характер і супроводжується припиненням (розірванням) договору постачання. Наприклад цілком природно, що проведення ремонту газових мереж є підставою для тимчасового зупинення постачання в той час як несанкціоноване підключення до газових мереж є підставою для його припинення. Разом із тим, деякі обставини можуть розглядатися в якості причин як тимчасового зупинення так і постійного припинення постачання.
У зв’язку з наведеним, для належного врегулювання відносин, що виникають з договору постачання природним газом через приєднану мережу, зокрема, в частині припинення та зупинення газопостачання слід внести відповідні зміни до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та Правил надання послуг з газопостачання.
Частину 1 статті 1 наведеного Закону необхідно доповнити пунктами 12-1 та 18-1 наступного змісту:
«12-1) зупинення постачання природним газом – тимчасове на певний строк або до настання певної обставини припинення подачі природного газу споживачеві зі збереженням дії договору постачання природним газом;
18-1) припинення постачання природним газом – припинення подачі природного газу особі, яке супроводжується припиненням (розірванням) договору постачання природним газом або без такого, якщо договір постачання не укладався;».
Частину 4 статті 12 наведеного закону, а також пункт 6 Правил надання населенню послуг з газопостачання викласти в такі редакції:
«4. (6.) Постачальник має право зупинити постачання природним газом споживачам у разі наявності хоча б однієї за таких підстав:
1) визнання аварійним стану систем газопостачання;
2) проведення планово-профілактичного обслуговування та/або капітального ремонту систем газопостачання мають розглядатися я підстави для тимчасового зупинення постачання природним газом;
3) ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновних робіт;
4) зривання або пошкодження пломб на запірних пристроях, засувках на вводі в будинок, пошкодження або зняття інвентарних заглушок тощо,;
5) отримання заяви споживача, що обумовлюється його майновими інтересами або інтересами інших споживачів (безпечне користування газовими приладами);
6) порушення споживачем Правил безпеки систем газопостачання, що створює загрозу виникненню аварійної ситуації;
7) порушення строків оплати спожитого природного газу та послуг з його постачання, передбачених укладеним договором;
8) несанкціонованого відбору природного газу з магістральних газопроводів, газорозподільних мереж або підземних сховищ газу за відсутності закуплених відповідно до договору обсягів природного газу;
9) несанкціонованого відбору природного газу, спричиненого самовільним під’єднанням, споживанням природного газу з навмисно пошкодженими приладами його обліку або поза охопленням приладами обліку;
10) в інших випадках, передбачених законодавством.».
Доповнити статтю 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» частиною 4-1, а також Правила надання населенню послуг з газопостачання пунктом 6-1 такого змісту:
«4-1) (6-1). Постачальник має право припинити постачання природного газу споживачам з одночасним припиненням договору постачання у разі наявності хоча б однієї за таких підстав:
1) несплати спожитого природного газу та послуг з його постачання, передбачених укладеним договором протягом десятиденного строку з моменту отримання споживачем відповідного попередження, надісланого газопостачальним (газорозподільним) підприємством у порядку встановленому законодавством;
2) несплати спожитого природного газу, послуг з його постачання та збитків, завданих газопостачальному (газорозподільному) підприємству несанкціонованим відбором природного газу з магістральних газопроводів, газорозподільних мереж або підземних сховищ газу за відсутності закуплених відповідно до договору обсягів природного газу або несанкціонованим відбором природного газу, спричиненим самовільним під’єднанням, споживанням природного газу з навмисно пошкодженими приладами його обліку або поза охопленням приладами обліку, протягом десяти днів з моменту отримання споживачем відповідного попередження, надісланого газопостачальним (газорозподільним) підприємством у порядку встановленому законодавством;
3) закінчення строку дії ліцензії на постачання природним газом, виданої газопостачальному підприємству, або її анулювання в установленому законодавством порядку».
Постачальник має право припинити постачання природним газом споживачам незалежно від факту укладення договору постачання природним газом у разі наявності хоча б однієї за таких підстав:
4) несанкціонований відбір природного газу без укладення договору постачання з постачальником;
5) самовільне підключення газових приладів і пристроїв споживача до систем газопостачання».
Доповнити Правила надання населенню послуг з газопостачання пунктом 6-2 наступного змісту:
«6-2) протягом п’яти робочих днів з моменту виявлення несанкціонованого відбору природного газу з магістральних газопроводів, газорозподільних мереж або підземних сховищ газу за відсутності закуплених відповідно до договору обсягів природного газу, або несанкціонованого відбору природного газу, спричиненого самовільним під’єднанням, споживанням природного газу з навмисно пошкодженими приладами його обліку або поза охопленням приладами обліку газопостачальне (газорозподільне) підприємство надсилає споживачеві повідомлення з розрахунком сум збитків, розрахованих відповідно до Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання.
Якщо протягом п’яти робочих днів споживач не відшкодував спричинені збитки газопостачальне підприємство надсилає йому попередження про припинення постачання природного газу з одночасним припиненням договором постачання. У разі несплати споживачем протягом десяти робочих днів з моменту отримання попередження (з позначкою про його вручення) завданих збитків, газопостачальне підприємство має право припинити постачання природного газу з одночасним припиненням договору постачання.
У всіх випадках зупинення постачання природного газу газорозподільне підприємство зобов’язане поінформувати споживача про причини і строки зупинення газопостачання, а газопостачальне підприємство – здійснити протягом одного місяця перерахунок оплати послуг, що надавалися споживачеві».
У пункті 7 Правил надання населенню послуг з газопостачання після слів «припинення» по тексту додати слова «та/або зупинення».
Пункт 9 наведених Правил викласти в такій редакції:
«9. Відновлення газопостачання здійснюється газорозподільним підприємством протягом двох робочих днів у містах та п’яти календарних днів у сільській місцевості після усунення обставин, що стали причиною зупинення постачання газу.».
15. Положення спеціального законодавства, що регулює відносини постачання природного газу характеризуються відсутністю причинно-наслідкового зв’язку між порушенням у сфері газопостачання і наслідків до яких вони призводять. Положення Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та Правил надання населенню послуг визначають види порушень у сфері газопостачання, а також обставини, за які відповідає кожна зі сторін договору постачання але при цьому повністю уникають регулювання питання наслідків таких порушень. У зв’язку з цим, механізм відповідальності сторін договору a priori не може функціонувати ефективно іі належним чином. Налагодити його належне функціонування можна завдяки «прив’язці» конкретних порушень, визначених положеннями спеціального законодавства до підстав зупинення та припинення газопостачання.
16. В якості санкцій за порушення умов договору, до постачальника, фактично, застосовується тимчасовий перевід на іншу форму оплати – відповідно до норм споживання, а не за лічильником, оскільки саме на підставі таких норм проводиться розрахунок шкоди, спричиненої газопостачальному (газорозподільному) підприємству.
17. Специфіка договору постачання договору природним газом через приєднану мережу полягає в тому, що маючи публічний характер оферта за яким в принципі є постійною і публічною він більшою мірою є одностороннім в сторону споживача, тобто надає йому більше прав ніж постачальнику але при цьому зі збереженням за постачальником статусу «сильнішої» сторони договору, у зв’язку з його монопольним або локальномонопольним становищем, а також наділенням контролюючими та наглядовими повноваженнями стосовно споживача. У зв’язку з цим, такий договір є мікромоделлю, яка демонструє тонке поєднання інтересів споживача, який має побутовий інтерес і для якого природний газ є необхідними, постачальника, який є суб’єктом господарювання і прагне отримати прибутки, та держави, яка має збалансувати інтереси між сторонами договору, а також виконати охоронну функцію шляхом покладення на сторін обов’язків із забезпечення безпечних умов використання природного газу та експлуатації газових мереж.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. / Агарков М. М. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2002. – Т І.– 490 с.
2. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. / Агарков М. М. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2002. – Т ІІ. – 452 с.
3. Агафонов С. особливості тлумачення змісту правочину в українському законодавстві / С. Агафонов // Юридичний журнал. – 2005. – № 11 (41). – С. 95 – 98.
4. Аземша І. Б. Особливості формування інституту юридичної відповідальності в романо-германській правовій системі / І. Б. Аземша // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 4. – С. 41 – 44.
5. Аземша І. Б. Юридична відповідальність: сучасні погляди, дискусії та концепції / І. Б. Аземша // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 2. – С. 54 – 57.
6. Аляб’єва Н. В. Розмежування понять «результати робіт» і «послуги» як об’єктів цивільних прав / Н. В. Аляб’єва, Г. І. Сальнікова // Право та управління. – 2012. – № 1 [Електронне видання]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/prtup/2012_1/zmist.html
7. Алямкін В. Виконання договору поставки / В. Алямкін // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 4. – С. 44 – 46.
8. Алямкін В. До парадигми інституту поставки у законодавстві України / В. Алямкін // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 2. – С. 65 – 68.
9. Алямкін В. Прояви парадигми позитивного регулювання договору поставки / В. Алямкін // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 3. – С. 122 – 123.
10. Амельчаков И. Ф. Соотношение правовых категорий «охрана», «обеспечение», «защита» / И. Ф. Амельчаков, С. А. Прудникова // Закон и право. – № 5. – 2001. – С. 16 – 18.
11. Андреева Л. Форма договора и последствия ее несоблюдения / Л. Андреева // Российская юстиция. – 1999. – № 2. – С. 15 – 17.
12. Андреева Л. Энергоснабжению – четкое правовое регулирование / Л. Андреева // Российская юстиция. – 2001. – № 8. – С. 37 – 38.
13. Анохин В. Договор мены: вопросы теории и практики рассмотрения споров / В. Анохин, Е. Незнамова // Хозяйство и право. – 2002. – № 11. – С. 115 – 125.
14. Анохин В. Договор поставки в рыночной экономике / В. Анохин // Хозяйство и право. – 1996. – № 9. – С. 113 – 120.
15. Анохин В. Каким бать договору поставки / В. Анохин // Хозяйство и право. – 1996. – № 10. – С. 130 – 156.
16. Анохин В. О соотношении договоров купли-продажи и поставки / В. Анохин // Хозяйство и право. – 1993. – № 1. – С. 96 – 101.
17. Антонюк О. Право на односторонню відмову від зобов'язання та односторонню зміну його умов / О. Антонюк // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 15 – 18.
18. Апопій І. Істотні умови договору контрактації у сфері підприємницької діяльності / І. Апопій // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 2. – С. 77 – 79.
19. Аракелян Э. Минимизация рисков при заключении и исполнении договора поставки / Э. Аракелян // Хозяйство и право. – 2010. – № 5. – С. 115 – 118.
20. Арчаков Д. Питання співвідношення цивільного і податкового законодавства та значення окремих умов договорів поставки у визнанні доходів продавця / Д. Арчаков // Юридичний журнал. – 2011. – № 2 (104). – С. 42 – 45.
21. Атаманчук Д. І. Аналіз потенціалу газової промисловості України та напрями його підвищення / Д. І. Атаманчук // Економіка і регіон. – 2010. – № 1 (24). – С. 61 – 66.
22. Атаманчук Д. І. Особливості формування збалансованого ринку природного газу / Д. І. Атаманчук // Экономика Крыма. – 2011. – № 3 (36). – С. 49 – 53.
23. Бабіч І. Проблема визначення поняття «предмет договору» у цивільному праві та цивільному законодавстві України / І. Бабіч // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 12. – С. 29 – 32.
24. Багач Е. Оцінка істотності (необхідності та достатності) деяких умов цивільно-правового договору / Е. Багач // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 1. – С. 26 – 28.
25. Башун А. В. Категорія альтернативних джерел енергії в міжнародному праві ХХІ століття / А. В. Башун // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2010. – № 11. – С. 93 – 100.
26. Безклубий І. А. Чинність правочину / І. А. Безклубий // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 12 (74). – С. 27 – 33.
27. Безсмертна Н. Практичні аспекти нотаріального посвідчення правочинів / Н. Безсмертна // Право України. – 2006. – № 3. – С. 56 – 60.
28. Беляневич О. А. Договір як засіб саморегуляції господарських відносин: загальна характеристика / О. А. Беляневич // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 8. – С. 40 – 48.
29. Бервено С. Цивільно-правова характеристика укладення договору / С. Бервено // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 4. – С. 10 – 13.
30. Беседіна Т. Договір (контракт) поставки в зовнішньоекономічній діяльності: підстави відповідальності за невиконання чи неналежне виконання / Т. Беседіна // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 4. – С. 151 – 154.
31. Беседіна Т. Класифікація договорів (контрактів) поставки в зовнішньоекономічній діяльності / Т. Беседіна // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 8. – С. 33 – 36.
32. Беседіна Т. Правове регулювання концептуальних положень поставки на території України в ХХ столітті / Т. Беседіна // Право України. – 2010. – № 3. – С. 211 – 217.
33. Бєліков О. Відповідальність за договором підряду / О. Бєліков // Юридичний журнал. – 2007. – № 2 (56). – С. 132 – 133.
34. Блинкова Е. В. Гражданско-правовое регулирование снабжения товарами через присоединенную сеть бытовых потребителей / Е. В. Блинкова, М. В. Повная // Гражданское право. – 2009. – № 2. – С. 31 – 33.
35. Блинкова Е. В. О предмете договора снабжения товарами через присоединенную суть / Е. В. Блинкова // Гражданское право. – 2008. – № 2. – С. 29 – 33.
36. Блинкова Е. В. Меры защиты в обязательствах снабжения товарами через присоединенную сеть / Е. В. Блинкова, П. А. Копнов // Гражданское право. – 2008. – № 4. – С. 20 – 25.
37. Богданова Е. Защита прав и интересов сторон при исполнении альтернативных и факультативных обязательств / Е. Богданова // Хозяйство и право. – 2004. – № 6. – С. 56 – 61.
38. Боднар Т. Зміни в суб’єктному складі договірного зобов’язання / Т. Боднар // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 7. – С. 7 – 11.
39. Болокан І. В. Зобов’язально-правові засоби захисту прав сторін у договірних відносинах / І. В. Болокан // Вісник запорізького національного університету. Юридичні науки. – 2010. – № 1. – С. 96 – 103.
40. Болсунова О. М. Сутнісні засади принципів юридичної відповідальності / О. М. Болсунова // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 4. – С. 48 – 52.
41. Бородовський С. Щодо укладення, зміни і розірвання договору в цивільному праві України / С. Бородовський // Право України. – 2004. – № 12. – С. 80 – 82.
42. Брагинский М. Непоименованные (безымянные) и смешанные договоры / М. Брагинский // Хозяйство и право. – 2007. – № 9. – С. 36 – 49.
43. Брагинский М. Подряд, выполнение научно-исследовательских, опытно-конструкторских и технологических работ, возмездное оказание услуг (главы 37, 38, 39) / М. Брагинский // Хозяйство и право. – 1996. – № 4. – С. 3 – 15.
44. Бровченко І. Деякі проблемні питання виконання зобов’язання третіми особами за цивільним законодавством України / І. Бровченко // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 3 (50). – С. 125 – 132.
45. Вавженчук С. Я. Деякі аспекти правового регулювання та визначення форми договору / С. Я. Вавженчук // Адвокат. – 2009. – № 9 (108). – С. 12 – 14.
46. Вавженчук С. Я. Деякі аспекти юридичної природи договорів із взаємопогодженими умовами та договорів приєднання / С. Я. Вавженчук // Адвокат. – 2009. – № 12 (111). – С. 24 – 26.
47. Вавженчук С. Я. Деякі теоретико-практичні питання класифікації цивільно-правових договорів / С. Я. Вавженчук // Адвокат. – 2009. – № 10 (109). – С. 12 – 15.
48. Вавженчук С. Я. Логічні межі понять сторін предмета договору як елементів договору купівлі-продажу / С. Я. Вавженчук // Адвокат. – 2010. – № 3 (114). – С. 31 – 34.
49. Василенко К. Обов’язки підрядника за договором побутового підряду / К. Василенко // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 6. – С. 40 – 44.
50. Васильев Г. С. Различие договоров подряда и купли-продажи: обсуждаем проблему / Г. С. Васильев, А. О. Рыбалов // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2005. – № 1. – С. 53 – 81.
51. Вахнин И. Виды условий договора с учетом нормативно-правового регулирования / И. Вахнин // Хозяйство и право. – 1998. – № 10. – С. 104 – 108.
52. Вахнин И. Выбор формы расчетов в условиях договора поставки / И. Вахнин // Хозяйство и право. – 1995. – № 8. – С. 121 – 135.
53. Вахнин И. Об основаниях формирования условий договора в предпринимательской деятельности / И. Вахнин // Хозяйство и право. – 1999. – № 3. – С. 39 – 46.
54. Вахнин И. Формирование условий и заключение договора поставки продукции / И. Вахнин // Хозяйство и право. – 1996. – № 9. – С. 178 – 188.
55. Вахнин И. Формирование условий и заключение договора поставки продукции / И. Вахнин // Хозяйство и право. – 1997. – № 1. – С. 165 – 170.
56. Веніамінова А. Купівля-продаж чи поставка? Аналіз умов договору / А. Веніамінова // Юридичний журнал. – 2003. – № 2 (8). – С. 50 – 56.
57. Витрянский В. Новые типы гражданско-правовых договоров / В. Витрянский // Закон. – 1995. – № 6. – С. 91 – 94.
58. Витрянский В. Общие положения о договоре / В. Витрянский // Хозяйство и право. – 1995. – № 12. – С. 3 – 25.
59. Витрянский В. Понятие и стороны обязательства. Исполнение обязательств / В. Витрянский // Хозяйство и право. – 1995. – № 8. – С. 3 – 20.
60. Витрянский В. Специальные договорные конструкции в условиях реформирования гражданського законодательства / В. Витрянский // Хозяйство и право. – 2011. – № 10. – С. 3 – 17.
61. Власова А. В. Правовая природа принятия исполнения по обязательству / А. В. Власова // Государство и право. – 1995. – № 5. – С. 56 – 61.
62. Воронин В. К вопросу о договорах поставки для удовлетворения нужд территориальных громад / В. Воронин // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 9. – С. 12 – 14.
63. Гаврилов Э. Деление гражданских договоров на консенсуальные и реальные / Э. Гаврилов // Хозяйство и право. – 2009. – № 7. – С. 34 – 40.
64. Газове та електричне освітлення старого Києва [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kyiv.osp-ua.info/index_old.php?newsid=14337
65. Газопостачання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://arc.if.ua/index.php/engineering-equipment-buildings/gas.html
66. Герасимчук О. Система цивільно-правових договорів: стан і перспективи розвитку / О. Герасимчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 2. – С. 67 – 72.
67. Глоба О. Укладення договору поставки: теорія і практика / О. Глоба // Юридичний журнал. – 2005. – № 2 (32). – С. 40 – 47.
68. Голодницький Е. Про види та наслідки нікчемного правочину / Е. Голодницький // Юрид. журн. – 2004. – № 11 (29). – С. 47 – 50.
69. Гольцов В. Б. О понятии договора в гражданском праве / В. Б. Гольцов // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2005. – № 4. – С. 46 – 55.
70. Гончарова Н. Новое гражданское законодательство: договор поставки и ответственность / Н. Гончарова // Хозяйство и право. – 1996. – № 7. – С. 113 – 118.
71. Горбулін В. П. Енергетична безпека України: розірвати замкнене коло / В. П. Горбулін, О. П. Кошарна // Національна безпека: український вимір. – 2009. – № 3 (22). – С. 18 – 25.
72. Город Санкт-Петербург. Энциклопедия Санкт-Петербурга. История Петербурга. Газоснабжение в Петербурге 1819 : город Санкт-Петербург [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.peterlife.ru/travel/saint-petersburg/petersburg-0132.html
73. Гришаев С. Инсайдерская информация и манипулирование рынком: новое в законодательстве / С. Гришаев // Хозяйство и право. – 2010.