Забезпечення позову в цивільному процесуальному праві України

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

БУГА ГАННА СЕРГІЇВНА

УДК 347.922.61

Забезпечення позову в цивільному процесуальному праві України

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Ясинок Микола Михайлович
доктор юридичних наук, доцент

Харків – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ....................................................................3
ВСТУП......................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ ЯК ІНСТИТУТ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ……………………………………..14
1.1. Історичний розвиток інституту забезпечення позову та його місце в сучасній системі цивільного процесуального права України……...…..…….14
1.2. Поняття та правова природа забезпечення позову………...……………...23
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНСТИТУТУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ………………………………………...47
2.1. Способи забезпечення позову та особливості їх застосування судом……………………………………………………………………………...47
2.2. Процесуальний порядок розгляду судом заяв про вжиття заходів до забезпечення позову……………………………………………………………..95
2.3. Особливості виконання ухвал про забезпечення позову та набрання ними чинності, відповідальність за невиконання ухвали про забезпечення позову…………………………………………………………………………....130
РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ПРАВ ОСІБ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ВЖИТТЯМ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ…………………………148
3.1. Оскарження ухвал суду про забезпечення позову учасниками процесу………………………………………………………………………….148
3.2. Відшкодування відповідачу збитків, завданих забезпеченням позову…………………………………………………………………………....159
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….....171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...178

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЦПК України Цивільний процесуальний кодекс України 2004 року
ЦПК УРСР 1929 р. Цивільний процесуальний кодекс УРСР 1929 року
ЦПК УРСР 1963 р. Цивільний процесуальний кодекс УРСР 1963 року
ЦК України Цивільний кодекс України
ГПК України Господарський процесуальний кодекс України
АПК РФ Арбитражный процессуальний кодекс РФ
КАС України Кодекс адміністративного судочинства України
КК України Кримінальний кодекс України
абз. абзац
гл. глава
п. пункт
розд. розділ
ст. стаття
ч. частина
ЦВК Центральний виконавчий комітет
СНД Співдружність Незалежних Держав
ЗМІ Засоби масової інформації
ВАТ Відкрите акціонерне товариство
ЗАТ Закрите акціонерне товариство
ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю
ЗУ Закон України
НБУ Національний банк України

ВСТУП

Aктyaльнicть теми дослідження. Становлення Української державності, зміни у свідомості та ідеології суспільства, і на цій основі стрімкий розвиток суспільних відносин, потягли за собою реформування судової системи та оновлення всього поточного законодавства. Такі кардинальні зміни в державі створили всі передумови для науково-доктринального переосмислення не лише наукових концепцій в теорії цивільного процесуального права але й окремих його інститутів, в тому числі й інституту забезпечення позову.
Проблема захисту порушених прав свобод та інтересів особи при розгляді цивільних справ в судах різної інстанційності спонукає до дослідження особливостей інституту забезпечення позову в умовах дії нового процесуального законодавства. З урахування даних обставин постає необхідність у науковому дослідженні інституту забезпечення позову з позиції цілісності системи процесуальних правовідносин. З цих підстав необхідно дослідити проблемні аспекти та удосконалити порядок формування і змісту інституту забезпечення позову, виокремити складові елементи, та структуру даного інституту, виявити шляхи вдосконалення, та ролі даного інституту в механізмі не лише цивільного процесуального судочинства, а й виконання судових рішень.
Узагальнення проблемних питань, їх нова постановка та вирішення буде суттєво впливати на теорію цивільного процесуального права та практику судового захисту як фізичних так і юридичних осіб.
В практиці судів загальної юрисдикції в умовах змагальності сторін дане питання викликає гострі наукові дискусії, що свідчить про актуальність цього питання, не лише в теоретичному, а перш за все в практичному плані, оскільки інститут забезпечення позову можливо розглядати як процесуальний інститут самозахисту в цивільному судочинстві.
Теоретичним підґрунтям для дослідження проблемних аспектів нормативної регламентації заходів забезпечення позову проводилося радянськими науковцями: Є. В. Васьковським, Р. Є. Гукасяном,
М. А. Гурвичем, П. П. Заворотько, О. Ф. Клейнманом, З.Т. Новичковою,
К.С. Юдельсоном. Помітний внесок у дослідження зазначеної проблематики зробили й сучасні російські автори: І.С. Денісов, Н.В. Павлова, Н.М. Ткачова, Т.Б. Юсупов, М.С. Фалькович, В.В. Ярков. Серед українських вчених питання забезпечення позову в цивільному судочинстві досліджували: С.С. Бичкова, Я.П. Зейкан, В.В. Комаров, В.А. Кройтор,
С.Г. Кузьменко, Д. Д. Луспеник, С.Я. Фурса, М.Й. Штефан, М.М. Ясинок та інші правознавці.
Не дивлячись на те, що дослідженням окремих проблемних аспектів нормативного закріплення та функціонування інституту забезпечення позову опікувалися багато науковців, все ж, окремого наукового дослідження інституту забезпечення позову в Україні ніколи не проводилось.
Таким чином інститут забезпечення позову потребує перш за все комплексного дослідження, оскільки саме даний інститут впливає на справедливість, неупередженість та своєчасність вирішення цивільного спору по суті, та виступає безумовним гарантом виконання судових рішень. Сьогодні, в Україні, ще не створено належних умов для законодавчого закріплення належних засад цивільно-процесуальної відповідальності за порушення інституту забезпечення позову, що формує ще одну проблему, яка потребує свого вирішення.
Отже, можна констатувати, що є нагальна необхідність у науковому дослідженні та вирішенні даної проблеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до комплексної цільової програми «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.0.070867); тема дисертаційної роботи відповідає п. 9.1 (проблеми цивільного права і процесу в світлі інтеграційних процесів) «Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 роки», затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2005 р. (протокол № 13) та п. 17.6 «Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 роки, затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ. Робота також спрямована на реалізацію основних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072; Основних положень загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 р. № 1629-IV.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробленні науково-теоретичної бази подальшого дослідження особливостей застосування інституту забезпечення позову в цивільному процесі, в наданні конкретних рекомендацій, які забезпечать удосконалення інституту забезпечення позову в цивільному процесі шляхом удосконалення чинного законодавства України.
Відповідно до поставленої мети визначено такі основні задачі дисертаційного дослідження:
– проаналізувати становлення та розвиток інституту забезпечення позову;
– визначити правову природу та поняття забезпечення позову в цивільному процесі, виявити її сутність, ознаки та значення;
– встановити критерії допустимості застосування забезпечення позову;
– визначити особливості процесуально-правової процедури застосування забезпечення позову на різних стадіях цивільного судочинства;
– встановити особливості та допустимість застосування окремих способів забезпечення позову, визначити критерії обрання відповідних видів та межі їх застосування;
– визначити процесуальні особливості порядку оскарження та виконання ухвал суду щодо забезпечення позову;
– розробити пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України у сфері застосування забезпечення позову в цивільному процесі.
Об’єктом дисертаційного дослідження є цивільно-процесуальні відносини, які виникають у зв’язку із правом застосування засобів забезпечення позову.
Предметом дослідження є процесуальні особливості забезпечення позову в цивільному судочинстві.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційної роботи є як загальнонаукові методи наукового пізнання (історичний, діалектичний методи, методи аналізу й синтезу, моделювання тощо), так і спеціальні методи (формально-юридичний, конкретно-соціологічний та порівняльно-правовий).
За допомогою історичного методу в роботі досліджено розвиток законодавства та практику його застосування щодо реалізації забезпечувальних заходів, а також генезис наукових поглядів на дане правове явище.
Діалектичний метод дозволив проаналізувати чинне цивільне процесуальне законодавство та практику його застосування, вивчити питання забезпечення позову всебічно, у взаємозв’язку з іншими інститутами, а також зробити висновок про їх безпосередній зв’язок з більш загальними проблемами досягнення цілей цивільного судочинства в аспекті реалізації права на справедливий, своєчасний судовий розгляд.
Метод аналізу допоміг дослідити структурну характеристику й елементи такого юридичного явища, як забезпечувальні заходи.
Використання методу синтезу дало змогу об’єднати правові норми, що регулюють питання вжиття та реалізації забезпечення позову як правового інституту.
За допомогою методу моделювання запропоновано рекомендації щодо внесення змін і доповнень до законодавства, а також подальшого реформування судової системи України.
Під час формулювання правових понять, установлення юридичних ознак правових явищ, аналізу й узагальнення судової практики застосовувалися формально-юридичний і конкретно-соціологічний методи наукового пізнання.
У процесі розроблення різних правових понять і категорій використовувався метод узагальнення.
В обґрунтуванні окремих висновків дисертаційного дослідження, при зіставленні національного законодавства із законодавством України та інших держав, застосовано порівняльно-правовий метод.
Емпіричну базу пропонованого дослідження становлять: аналіз роботи місцевих та апеляційних судів щодо розгляду цивільних справ щодо забезпечення позову у 2003–2011 рр. (у Автономній Республіки Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Полтавській, Харківській, Херсонській областях, місті Києві); результати вивчення понад 200 цивільних справ.
Застосування зазначених методів дозволило здійснити дослідження особливостей застосування інституту забезпечення позову, зробити науково-теоретичні висновки та запропонувати практичні рекомендації, що мають ознаки наукової новизни.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це перше комплексне вітчизняне наукове дослідження природи та тенденцій становлення та розвитку інституту забезпечення позову.
На основі аналізу теоретичних джерел поточного процесуального законодавства та судової практики виявлено особливості застосування забезпечувальних заходів, їх видів та накреслено основні напрямки подальшого розвитку та механізмів його реалізації.
Проведене дисертаційне дослідження дало змогу сформулювати наступні нові наукові положення:
уперше:
– у дисертації реалізовано концептуально новий підхід до проблеми забезпечувальних заходів, який полягає у проведенні структурного аналізу, та визначенні процесуальних форм реалізації інституту забезпечення позову в механізмі судового захисту, який пов’язується із сферою приватно-правових відносин;
– при розкритті сутності інституту забезпечення позову зазначається, що даний інститут є особливим видом судової юрисдикції, яка має свою процесуальну форму і з цих підстав забезпечення позову розглядається як вимога, яка характеризується своєю універсальністю, охоронною функцією, превентивністю, імперативністю та обов’язковістю;
– з доктринальної точки зору розкрито зміст поняття «негайного виконання» ухвали суду щодо забезпечення позову, яке полягає у негайному безумовному, точному та оперативному виконанню судових постанов в зв’язку з чим наступає процесуальний ефект, який полягає в гарантіях фактичного виконання майбутнього судового рішення;
– доведено, що інститут забезпечення позову є міжгалузевим процесуальним інститутом, який є характерним і для інших процесуальних галузей права. Даний висновок має практичне значення, оскільки при уніфікації процесуального законодавства можна буде звести всі характерні особливості даного інституту до єдиного його розуміння;
– доведено, що інститут забезпечення позову забезпечує не сам позов, а лише його матеріально-правову вимогу, і в зв’язку з цим дія даного інституту повинна поширюватись на всі стадії цивільного процесу, а не обмежуватись лише розглядом справ на рівні суду першої інстанції;
– сформульовано теоретичне положення про те, що дія інституту забезпечення позову, який носить забезпечувальний характер може мати місце не лише на рівні позовного провадження, але і на рівні окремого провадження, оскільки даний інститут забезпечує збереження матеріально правової вимоги предметом якої може бути визнання недійсними втрачених цінних паперів і відновлення прав особи на втрачений цінний папір (заборона здійснювати будь-які операції за втраченим цінним папером на пред’явника або векселем – окреме провадження).
удосконалено:
– підходи до механізму зустрічного забезпечення позову, функціями якого є: забезпечення відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, як додаткова гарантія відсутності зловживання з боку заявника, слід визнати додатковою умовою допустимості вжиття заходів забезпечення позову;
– положення допустимості вжиття заходів забезпечення позову. Загальними умовами допустимості забезпечення позову є дійсне запобігання та виключення ускладнень при виконанні рішення, виключення можливості вчинення особою під час розгляду справи дій, які можуть завдати шкоди правам та інтересам заявника й інтересам судочинства, здатність до практичної реалізації. До спеціальних умов застосування забезпечення позову слід віднести такі: відповідний спосіб забезпечення позову повинен стосуватися предмета спору; недопустимим при вжитті заходів забезпечення позову є порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів як заявника, так і інших осіб. Окремий вид забезпечення позову слід застосовувати залежно від предмета і змісту позову, де основним критерієм відповідності є виключення ускладнень чи унеможливлення виконання судового рішення за пред’явленою позовною вимогою;
– підставою відшкодування збитків, завданих особі забезпеченням позову, є юридичний склад як сукупність юридичних фактів, які є достатніми і необхідними для настання юридичних наслідків у вигляді відшкодування відповідачеві збитків, завданих забезпеченням позову. Особливістю такого складу цивільного правопорушення є його суб’єктивна сторона, при якій відповідальність може наставати незалежно від вини особи, та об’єктивна сторона, де відповідні дії чи бездіяльність повинні збігатися в часі з дією заходів забезпечення позову;
дістало подальшого розвитку:
– положення про систему забезпечувальних заходів, що включає попереднє забезпечення, забезпечення позову, зустрічне забезпечення, забезпечувальні заходи в окремому провадженні;
– визначення поняття «забезпечення позову». Наявні визначення доповнені ознакою примусовості процесуальних дій, що вчиняються з метою дотримання прав та інтересів заявника. З урахуванням цього запропоновано авторське визначення поняття забезпечення позову, як встановлених законом тимчасових процесуальних дій примусового характеру, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати заінтересованій особі виконання судового рішення;
– підходи до визначення кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої вжиттям заходів забезпечення позову, до якого, окрім відповідача, слід відносити як інших осіб, котрі беруть участь у справі, так і осіб, котрі не є учасниками цивільного процесу, але застосування забезпечення позову вплинуло на їх права та інтереси.
Практичне значення одержаних результатів. Наукова та практична значущість роботи визначається новизною дисертаційного дослідження й зумовлена прикладним характером висновків і рекомендацій, які спрямовані на вдосконалення цивільного процесуального законодавства, а також усунення деяких проблем правозастосовної практики.
Практичне значення одержаних результатів полягає також у можливості їх використання в різних сферах, зокрема:
а) у науково-дослідних роботах для подальшого вивчення проблем забезпечення позову в цивільному процесуальному праві України;
б) у правотворчій діяльності з метою вдосконалення вітчизняного цивільного процесуального законодавства;

в) у навчальному процесі під час проведення лекцій та практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний процес» «Складання процесуальних документів з цивільних справ», «Доказове право», а також при підготовці підручників, навчальних посібників із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були оприлюднені на трьох Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми цивільного права та цивільного процесу» (м. Донецьк, 2007 р.); «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України» (м. Донецьк, 2009 р.); «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку економіки України» (м. Донецьк, 2010 р.), чотирьох Міжнародних науково-практичних конференціях: «IV Міжнародна цивілістична конференція студентів та аспірантів в Одеській національній юридичній академії» (м. Одеса, 2009 р.); «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 2009 р.); «Проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 2009 р.); «Проблеми процесуальної науки: історія та сучасність» (м. Київ, 2010 р.), на двох науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (м. Харків, 2008 р.); «Проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 2008 р.) та на одному науково-практичному семінарі «Проблеми застосування КАС України, ЦПК України та ГПК України» (м. Харків, 2008 р.).
Публікації за темою дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у десяти тезах виступів та доповідей на науково-практичних конференціях та інших наукових форумах.
Структура дисертаційного дослідження зумовлена метою та завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують сім
підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 198 сторінок, із них основного тексту – 177 сторінок, список використаних джерел містить 191 найменування і становить 21 сторінку.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в розробленні нового підходу до вирішення проблем забезпечення позову в цивільному судочинстві та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства і практики застосування відповідних норм права під час розгляду та вирішення цивільних справ. За результатами дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:
1. Заходи забезпечення позову як елемент системи забезпечувальних заходів були і залишаються важливим засобом судового захисту; вони застосовувалися з часів Давнього Риму та були реципійовані цивільним процесуальним правом Російської імперії, а потім і України. Аналіз забезпечувальних заходів в історичному аспекті дає підставу зробити висновки про те, що забезпечення позову (та забезпечення особистої явки відповідача до суду) за нормами римського права застосовувались до речових позовів, а способи забезпечення мали особистісний характер: порука, особистий арешт тощо. Майнові способи забезпечення позову застосовувалися лише поряд із особистісними. Забезпечення позову в цивільному процесі та поруку в цивільному праві України слід визнати рецепцією норм римського права: легісакційний процес передбачав як матеріальну, так і процесуальну поруку.
2. Забезпечення позову є елементом системи забезпечувальних заходів у цивільному судочинстві, яка включає попереднє забезпечення, забезпечення позову, зустрічне забезпечення. Зміст окремих способів попередніх забезпечувальних заходів та забезпечення позову залежить від характеру матеріальних правовідносин, щодо яких виник спір, та може бути передбачений нормативно-правовими актами інших галузей права. Доведено, що попереднє забезпечення не повинно обмежуватись тимчасовими заходами, які застосовуються з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності, та підлягає застосуванню до всіх категорій справ у цивільному судочинстві, у зв’язку із чим цивільне процесуальне законодавство потребує відповідних змін.
3. Зустрічне забезпечення позову у вигляді застави, яка вноситься позивачем, є важливою гарантією законності при вжитті заходів забезпечення позову. Враховуючи ймовірність загрози невиконання рішення, інтереси відповідача та відсутність достатніх доказів утруднень при виконанні судового рішення, застава може бути додатковим мотивом для суду вжити заходи забезпечення позову та є важливою протидією зловживанням з боку осіб, які беруть участь у справі.
4. У сучасній процесуальній науці під забезпеченням позову мають на увазі: 1) інститут цивільно-процесуального права; 2) засіб захисту права й охоронюваного законом інтересу в суді; 3) процесуальна гарантія, що забезпечує реальне виконання майбутнього судового рішення про задоволення позовних вимог; 4) процесуальні дії щодо застосування судом передбачених законом заходів; 5) заходи цивільного процесуального характеру, спрямовані на запобігання можливим утрудненням при виконанні рішення суду. Забезпечення позову в цивільному судочинстві виконує важливі функції – компенсаторну та превентивну.
5. Аналіз теоретико-правового, нормативного та правозастосовчого співвідношення питань забезпечення позову дозволив визначити, що безпосереднім предметом забезпечення є матеріально-правова вимога. У зв’язку із цим не вид забезпечувальних заходів залежить від виду позову, а допустимість конкретного виду забезпечення – від предмета позову. Так, у позовах про присудження для забезпечення збереження майна чи грошових коштів з метою подальшого накладення стягнення на ці об’єкти застосовується арешт, а щодо дій відповідача встановлюються обмеження. Заборона вчиняти певні дії підлягає застосуванню також у позовах про визнання та перетворювальних позовах, спрямована на збереження цивільно-правового становища, яке існувало до судового розгляду, та може бути застосована щодо дій інших осіб.
Доведено, що наукові позиції та судова практика щодо можливості забезпечення стягнення з позивача судових витрат є такою, що суперечить юридичній природі забезпечення позову. Разом із тим, в аспекті розвитку системи забезпечувальних заходів з метою підвищення процесуальних гарантій осіб, які беруть участь у справі, запобігання зловживанню правами та реалізації принципу рівноправності сторін слід поширити заходи забезпечення і на судові витрати.
6. Ґрунтуючись на тому, що забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога, дістала подальшого розвитку позиція, відповідно до якої визнання функціонування забезпечення позову виключно при вирішенні справ у першій інстанції зменшує їх процесуально-правове значення. Правова вимога особи повинна підлягати забезпеченню незалежно від стадій цивільного судочинства.
Оптимізація цивільної процесуальної форми обумовлює застосування забезпечувальних заходів в інших видах проваджень: слід визнати існування спеціальних способів забезпечувальних заходів, що властиві окремому провадженню, наприклад заборона здійснювати операції за втраченим цінним папером на пред’явника або за векселем, а також касаційному провадженню у вигляді зупинення виконання судового рішення.
7. Встановлення умов застосування забезпечення позову є важливим завданням при дослідженні інституту забезпечення позову. Законодавством встановлені підстави для задоволення клопотання про забезпечення позову у вигляді припущень за відсутності передбачених законом підстав до відмови в його задоволенні, у зв’язку із чим можна констатувати наявність у цивільному процесі правової конструкції без чіткого регулювання порядку її застосування. З метою застосування забезпечення позову заявнику необхідно довести саму можливість таких дій з боку відповідача. Оскільки законодавством не закріплений спосіб (критерій) перевірки аргументованості і реальності загрози при доказуванні високого ступеня вірогідності такої поведінки, можна говорити про допустимість будь-яких засобів доказування, передбачених цивільним процесуальним законодавством. Надані до суду докази повинні свідчити про високу імовірність існування загрози для виконання рішення, а не виключати її існування.
8. Аналіз нормативно-правових засад та правозастосування дав підстави визначити, що вжиті судом заходи забезпечення позову повинні мати обов’язкову рису: здатність їх до практичної реалізації, у позовах про присудження – до примусового виконання, інакше сама процесуальна діяльність із забезпечення позову не буде мати доцільності та ефективності. Негайне виконання ухвали про забезпечення позову в порядку, встановленому для виконання судових рішень, є інструментом підвищеної ефективності таких забезпечувальних заходів.
9. Загальне правило дотримання законності при застосуванні забезпечувальних заходів не забезпечує єдності судової практики та відсутність судових помилок у цивільному судочинстві України. У зв’язку із цим визначено наступні загальні критерії допустимості застосування забезпечувальних заходів: конкретний вид забезпечення позову повинен дійсно виключати утруднення при виконанні рішення або виключати можливість дій, які може вчинити особа під час розгляду справи, завдавши шкоди правам та інтересам заявника та інтересам судочинства; відповідні забезпечувальні заходи повинні стосуватися предмета спору та не можуть вирішувати спір по суті; не є допустимим при вжитті заходів забезпечення позову порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів як заявника, так і інших осіб, до яких слід відносити: осіб, які беруть участь у справі, осіб, які не беруть участі у справі, але перебувають з останніми у певних правовідносинах. При порушенні зазначених умов мета забезпечувальних заходів не досягається, чим може бути завдана шкода інтересам заявника та судочинства в цілому.
10. Заявником згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України є особа, яка звернулась до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову. Під заінтересованими особами слід розуміти органи та осіб, на яких відповідною ухвалою покладено обов’язок вчинити певні, спрямовані на запобігання виникненню ускладнень при виконанні судового рішення. Визначення судом відповідного органу чи особи здійснюється судом залежно від виду забезпечення позову, про що зазначається в ухвалі.
11. На основі здійсненого аналізу встановлено, що підставою відшкодування відповідачу збитків, завданих забезпеченням позову, є юридичний склад як сукупність юридичних фактів, що є достатніми і необхідними для настання передбачених юридичних наслідків у вигляді відшкодування відповідачеві збитків, завданих забезпеченням позову. При цьому у разі відсутності хоча б однієї з цих умов (юридичних фактів) відповідач не має права вимагати стягнення з позивача збитків, завданих забезпеченням позову. Процесуальний закон робить виняток із загального правила, встановленого матеріальним правом, та встановлює спеціальну підставу цивільної відповідальності незалежно від вини.
12. Забезпечення виконання судового рішення може зачіпати інтереси не лише відповідача, а й інших осіб. Обґрунтовано необхідність розширення відповідного кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданих вжиттям заходів забезпечення позову, шляхом включення до нього будь-яких осіб, яким завдана шкода внаслідок вжиття забезпечення позову.
На підставі проведеного дослідження запропоновано внести наступні зміни до Цивільного процесуального кодексу України.
– внести зміни до ч. 3 ст. 151 ЦПК України наступного змісту: «Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії цивільного процесу»;
– викласти ч. 4 ст. 151 ЦПК України в такій редакції:
«4. Суд за заявою заінтересованої особи має:
1) право вжити попередніх забезпечувальних заходів, спрямованих на забезпечення майнових інтересів заявника до пред’явлення позову. Заява про забезпечення майнових інтересів подається до суду за місцем знаходження заявника, або за місцем знаходження грошових коштів чи іншого майна, щодо яких заявник клопоче про вживання заходів до забезпечення майнових інтересів, або за місцем порушення права заявника;
2) забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб’єктом відповідного права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи до забезпечення позову»;
– викласти п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України в такій редакції: «Позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно, грошові кошти та цінні папери, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб»;
– викласти п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України в такій редакції: «Заборона вчиняти певні дії, які стосуються предмета спору»;
– доповнити п. 6 ч. 1 ст. 152 ЦПК України та викласти його в такій редакції: «Зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, у випадках, визначених законом»;
– доповнити ч. 1 ст. 153 ЦПК України та викласти її в такій редакції: «Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо заява про забезпечення позову подана разом із позовною заявою, то заява про забезпечення позову розглядається судом у день відкриття провадження у справі»;
– викласти ч. 10 ст. 153 ЦПК України в такій редакції: «Ухвали, постановлені за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, можуть бути оскаржені. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи», а також внести відповідні доповнення до ст. 293 ЦПК України;
– внести зміни до ч. 3 ст. 154 ЦПК України та викласти її в такій редакції: «Заходи забезпечення позову скасовуються судом, який розглядає справу».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Степанець Р. П. Питання співвідношення інституту забезпечення позов у в цивільному процесуальному праві України і виконавчого провадження / Р. П. Степанець // Харківський економіко-правовий університет. Наукові записки. Право, економіка, гуманітаристика. – 2005. – № 1 (2). – С. 116–121.
2. Цивільний кодекс України від 16 січ. 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40–44. – Ст. 356. – Редакція від 02 груд. 2012 р.
3. Гримм Д. Д. Лекции по догме римского права [Электронный ресурс] / Д. Д. Гримм. – М. : Зерцало, 2003. – 423 с. – Режим доступа: http://lib.rus.ec/b/113919/read.
4. Тимонов М. А. Особенности применения обеспечительных мер в арбитражном процессе : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.15 /
Тимонов Михаил Александрович. – СПб., 2006. – 189 с.
5. Омельченко О. А. Основы римского права : [учеб. пособие] / О. А. Омельченко. – М. : Манускрипт, 1994. – 232 с.
6. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/73738.
7. Вербловский Г. Л. Обеспечение иска [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.wikiznanie.ru/ru-wz/index.php/Обеспечение_иска.
8. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 берез. 2004 р. № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №№ 40–42. – Ст. 492. – Редакція від 01 груд. 2012 р.
9. Денисов И. С. Институт обеспечения иска в российском гражданском и арбитражном процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.15 / Денисов Иван Сергеевич. – СПб., 2006. – 176 с.
10. Дудакова С. А. Меры обеспечения иска по российскому законодательству XV–XIX веков [Электронный ресурс] / С. А. Дудакова // Исполнительное право. – 2008. – № 2. – С. 36–38. – Режим доступа: http://lawinfo.ru/catalog/contents-2008/ispolnitelnoe-pravo/2.
11. Васильчикова Н. А. Вопросы обеспечения иска в делах с участием иностранных граждан / Н. А. Васильчикова // Проблемы развития современного общества и правоохранительные органы. – 2000. – Вып. 12. – Ч. 2. – С. 34–37.
12. Павлова Н. В. Предварительные обеспечительные меры в международном гражданском процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Павлова Наталья Владимировна. – М., 2002. – 200 с.
13. Комаров В. В. Проблемы науки гражданского процессуального права / В. В. Комаров, В. А. Бигун, В. В. Баранкова. – Харьков : Право, 2002. – 440 с.
14. Кожевникова Н. В. Основания обеспечения иска и исполнения судебных решений [Электронный ресурс] / Н. В. Кожевникова. – Режим доступа: http:/juristmoscow.ru/adv_rek/2273.
15. Цивільний процесуальний кодекс УРСР // Збірник законів УРСР. – 1929. – № 25. – Ст. 200.
16. Цивільний процесуальний кодекс Української РСР // Відомості Верховної Ради. – 1963. – № 30. – Ст. 464.
17. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
18. Ткачева Н. Н. Проблемы обеспечения иска в гражданском судопроизводстве (по материалам практики) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.15 / Ткачева Наталья Николаевна. – Саратов, 2004. – 187 с.
19. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 груд. 2006 р. № 9 // Бізнес: законодавство та практика. – 2007. – № 7. – Ст. 3. – Редакція від 12 черв. 2009 р.
20. Про практику розгляду судами корпоративних спорів : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовт. 2008 р. № 13 // Вісник Верховного суду України. – 2008. – № 11.
21. Кримінальний процесуальний кодекс України від від 13 квіт.
2012 р. № 4651-VI // Офіційний вісник України. – 2012. – № 37. – Ст. 1370. – Редакція від 15 серп. 2012 р.
22. Нью-Йоркська Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року : ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22 серп. 1960 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 45. – Ст. 3004.
23. Європейська конвенція про зовнішньоторговий арбітраж : ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 25 січ. 1963 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – № 8.
24. Регламент Международного коммерческого арбитражного суда при Торгово-промышленной палате Украины [Электронный ресурс] : утв. Решением Президиума Торгово-промышленной палаты Украины от 17 апр. 2007 г.; протокол № 18(1). – Режим доступа : http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0018571-07.
25. Про міжнародний комерційний арбітраж : Закон України від 24 лют. 1994 р. № 4002-XII // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 25. – Ст. 198. – Редакція від 29 верес. 2005 р.
26. Луспеник Д. Д. Практика розгляду судами заяв про забезпечення позовів при вирішенні спорів у цивільному судочинстві: спірні питання / Д. Д. Луспеник // Юридичний журнал. – 2007. – № 10. – С. 104–114.
27. Треушников М. К. Гражданский процесс : хрестоматия : [учеб. пособие] / М. К. Треушников. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Городец, 2005. – 896 с.
28. Хандурін М. І. Позов і право на нього в науці радянського цивільного процесу / М. І. Хандурін // Радянське право. – 1990. – № 3. – С. 44–47.
29. Цивільно-процесуальне право України : [навч. посіб.] / [С. С. Бичкова та ін.]. – К. : Атіка, 2006. – 384 с.
30. Цивільний процес : [навч. посіб.] / [Бородін М. М., Бортнік О. Г., Колісник О. В., Кузьменко С. Г. та ін.] ; за заг. ред. Кройтора В. А. – Х. : Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2009. – 278 с.
31. Мухамедшин Р. К. Изменение иска в гражданском судопроизводстве : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.03 «Гражданское право, предпринимательское право, семейное право, международное частное право» / Р. К. Мухамедшин. – М., 1981. – 23 с.
32. Кострова Н. М. Теория и практика взаимодействия гражданского процессуального и семейного права / Н. М. Кострова. – Ростов н/Д : Сев.-Кавк. науч. центр. высш. шк., 1983. – 143 с.
33. Лапин Б. Н. Гражданско-процессуальный аспект применения права / Б. Н. Лапин // Правоведение. – 1980. – № 2. – С. 61–64.
34. Лебедев М. Ю. Гражданский процесс : [крат. курс лекций] / М. Ю. Лебедев, Д. Е. Чепцов, А. Ю. Францифоров. – М. : Юрайт-Издат., 2003. – 247 с.
35. Ненашев М. М. Понятие иска и его последующее влияние на формулирование категорий теории иска / М. М. Ненашев // Арбитражный и гражданский процесс. – 2004. – № 6. – С. 14–17.
36. Цивільне процесуальне право України : [підруч. для юрид. вузів і фак.]. / [В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, Є. Г. Пушкар та ін.]. – Х. : Право, 1999. – 592 с.
37. Васильев С. В. Цивільний процес : [навч. посіб.] / С. В. Васильев. – Х. : Одіссей, 2007. – 480 с.
38. Кройтор В. А. Гражданский процесс : [учеб. пособие] /
В. А. Кройтор. – Изд. 4-е, перераб. и доп. – Харьков : Эспада, 2007. – 264 с.
39. Юсупов Т. Б. Институт обеспечения иска в системе американского права / Т. Б. Юсупов // Арбитражный и гражданский процесс. – 2003. – № 11. – С. 31–34.
40. Єгорова О. Використання інституту забезпечення позову [Електроний ресурс] / О. Єгорова // Юридичний бізнес. – 2008. – 27 трав. – № 21 (156). – Режим доступу: http://www.yur-gazeta.com/ru/article/1578.
41. Опадчий І. М. Забезпечення позову в господарському процесі: потреби вдосконалення / І. М. Опадчий // Юридичний журнал. – № 12 (18). – 2003. – С. 120–123.
42. Кузнецов С. А. Актуальные проблемы применения обеспечительных мер в гражданском и арбитражном процессе /
С. А. Кузнецов // Арбитражный и гражданский процесс. – 2006. – № 4. – С. 12–17.
43. Ярков В. В. Обеспечение иска в арбитражном процессе / В. В. Ярков // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 1998. – № 4. – С. 59–60.
44. Примак В. Д. Питання забезпечення позову в нормах процесуального законодавства України / В. Д. Примак // Юридична Україна. – 2003. – № 2. – С. 76–84.
45. Оніщенко О. В. Питання забезпечення позову в господарському та адміністративному процесі / О. В. Оніщенко // Юридичний радник. – 2006. – Червень. – № 3 (11). – С. 120–123.
46. Добровольский А. А. Основные проблемы исковой формы защиты права / А. А. Добровольский, С. А. Иванова. – М. : Моск. ун-т, 1979. – 159 с.
47. Про авторське право та суміжні права : Закон України вiд 23 груд. 1993 р. № 3792-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64. – Редакція 19 листоп. 2012 р.
48. Притика Ю. Д. Актуальні проблеми застосування забезпечувальних заходів у міжнародному комерційному арбітражі / Ю. Д. Притика // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 8. – С. 16–20.
49. Рожкова М.А. Обеспечение иска в проекте нового АПК РФ / М.А. Рожкова // Арбитражная практика. – № 1. – 2002. – С. 4–9.
50. Иващенко С. Обеспечение иска в арбитражном процессе. Практика применения обеспечительных мер в деятельности арбитражных судов РФ / С. Иващенко // Юридическая практика. – 2004. – № 20 (334). – С. 18.
51. Подоляк В. Г. О возможности обеспечения иска как гарантии выполнения решения суда / В. Г. Подоляк // Юридическая практика. – 2007. – № 20 (490). – С. 14–15.
52. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса : [учебник] / Е. В. Васьковский. – Изд. 2-е, перераб. – М. : Бр. Башмаковы, 1917. – 429 с.
53. Анненков А. Н. Опыт комментария к уставу гражданского судопроизводства. Т. 3 / А. Н. Анненков. – СПб., 1887. – 485 с.
54. Бугаевский А. А. Гражданский процесс в его движении. С приложением типичных дел / А. А. Бугаевский. – Л., 1924. – 109 с.
55. Гойбарг А. Г. Курс гражданского процесса / А. Г. Гойбарг. – М. ; Л., 1928. – 320 с.
56. Юсупов Т. М. Обеспечение иска в арбитражном и гражданском процессе : дис. ... канд. юрид.наук : 12.00.15 / Юсупов Тимур Бариевич. – М., 2005. – 165 с.
57. Добровольский А. А. Советский гражданский процесс : [учебник] / А. А. Добровольский. – М. : Моск. ун-т, 1979. – 367 с.
58. Кац С. Ю. Советский гражданский процесс : [учебник] / С. Ю. Кац, Л. Я. Носко. – К. : Вища шк., 1982. – 423 с.
59. Щеглов В. Н. Иск о судебной защите гражданского права / В. Н. Щеглов. – Томск : Том. ун-т, 1987. – 168 с.
60. Гурвич М. А. Советский гражданский процесс : [учебник] / М. А. Гурвич. – М. : Юрид. лит., 1985. – 528 с.
61. Мусин В. А. Гражданский процесс : [учебник] / В. А. Мусин, Н. А. Чечина, Д. М. Чечот. – Изд. 2-ое, перераб. и доп. – М. : Проспект, 1999. – 472 с.
62. Новичкова З. Т. Обеспечение иска в советском судопроизводстве : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право и гражданский процесс» / З. Т. Новичкова. – М., 1973. – 20 с.
63. Комаров В. В. Гражданский процесе : [учебник] / В. В. Комарова. – X. : Одиссей, 2001. – 704 с.
64. Штефан М. Й. Цивільний процес : [підруч. для юрид. спец. вищих закл. освіти] / М. Й. Штефан. – К. : Ін Юре, 1997. – 608 с.
65. Юдельсон К. С. Советский гражданский процесс / К. С. Юдельсон. – М. : Юрид. лит., 1956. – 440 с.
66. Клейнман А. Ф. Советский гражданский процесс / А. Ф. Клейнман. – М. : МГУ, 1954. – 408 с.
67. Бєліков О. О. Забезпечення позову в цивільному судочинстві /
О. О. Бєліков // Юридичний журнал. – 2007. – № 3. – С. 114–116.
68. Шалык А. Н. Обеспечение иска в хозяйственном процессе. О теоретических и практических аспектах обеспечения иска в хозяйственном процессе / А. Н. Шалык // Юридическая практика. – 2009. – № 23 (598). – С. 13.
69. Колтунова А. І. Спірні питання забезпечення позову в цивільному процесі / А. І. Колтунова // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства : тези доп. та наук. повідомл. учасників міжнар. наук.-практ. конф. (25–26 січ. 2007 р.). – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 138–141.
70. Картузов М. Ю. Запобіжні заходи в господарському процесі : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец 12.00.04 «Господарське право; господарсько-процесуальне право» / М. Ю. Картузов. – О., 2010. – 22 с.
71. Булгакова І. В. Деякі питання забезпечення позову в господарському процесі / І. В. Булгакова // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 3. – С. 197–203.
72. Господарський процесуальний кодекс України від 06 листоп.1991 р. № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56. – Редакція від 01 груд. 2012 р.
73. Меры по обеспечению иска требуют четкой мотивации // Юридическая практика. – 2006. – № 5 (423). – С. 19.
74. Усенко В. Ф. Цивільний процес : [навч. посіб.] / В. Ф. Усенко, Л. А. Гарбовський, Д. І. Минюк. – Ірпінь : Нац. акад. ДПС України, 2005. – 312 с.
75. Клейнман А. Ф. Новейшие течения в советской науке гражданского процессуального права / А. Ф. Клейнман. – М. : МГУ, 1967. – 117 с.
76. Гуреев П. П. Гражданский иск в уголовном процессе / П. П. Гуреев. – М. : Юрид. лит., 1961. – 96 с.
77. Сенін Ю. Л., Онопенко В. В. Забезпечуючи позов, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову [Електронный ресурс] / Ю. Л. Сенін, В. В. Онопенко // Закон і бизнес. – 2007. – № 7 (787). – Режим доступу до журналу: http://www.zib.kiev.ua/article/1172500368453.
78. Иск в гражданском процессе [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://www.ido.edu.ru/development/lectures/211/P6.html.
79. Про судовий збір : Закон України від 8 лип. 2011 р. № 3674-VI // Офіційний вісник України. – 2011. – № 59. – Ст. 2349. – Редакція від 01 груд. 2012 р.
80. Афутіна І. В. Проблемні аспекти застосування інституту забезпечення позову у цивільному процесі / І. В. Афутіна // Збірник тез наукових робіт учасників IV Міжнародної цивілістичної наукової конференції студентів та аспірантів / упоряд.: Чанишева А. Р., Матійко М. В., Садовенко О. Л. і ін. – О. : Фенікс, 2009. – С. 15–17.
81. Степанець Р. П. Забезпечення позову / Р. П. Степанець. – Х., 2003. – 90 с.
82. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 лип. 2005 р. № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №№ 35–37. – Ст. 446. – Редакція від 01 груд. 2012 р.
83. Гражданский процессуальный кодекс Республики Казахстан от 13 июля 1999 г. № 411-I [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.pavlodar.com/zakon/?dok=00105&ogl=all.
84. Гражданский процессуальный кодекс Грузии от 14 нояб. 1997 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://policy.mofcom.gov.cn/en/flaw!fetch.html?id=2b9d672f-b048-4493-ab27-fab761ce4886.
85. Гражданский процессуальный кодекс Азербайджанской Республики от 28 дек. 1999 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://lib.rus.ec/b/189017/read.
86. Гражданский процессуальный кодекс РФ от 14 нояб. 2002 г. № 138-ФЗ [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.consultant.ru/popular/gpkrf/8_15.html#p1220.
87. Гражданский процессуальный кодекс Республики Молдова от 30 мая 2003 г. № 225-XV [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.mtic.gov.md/img/ssc/law/act_lege/007%20CPC.rus.pdf.
88. Гражданский процессуальный кодекс Кыргызской Республики от 29 дек. 1999 г. № 146 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://pravo.tazar.kg/npakr/graj/18-grazhdanskij-processualnyj-kodeks-kyrgyzskoj.html.
89. Гражданский процессуальный закон Латвийской Республики от 3 нояб. 1998 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.lid.lv/images/PDF/microsoft_word__satciv.pdf.
90. Гражданский процессуальный кодекс Республики Армения от 17 июня 1998 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.parliament.am/legislation.php?sel=show&ID=1918&lang=rus.
91. Гражданский процессуальный кодекс Республики Беларусь от 11 янв. 1999 г. № 238-З [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://pravo.kulichki.com/vip/gpk/00000015.htm#gl25.
92. Гражданско-процессуальный кодекс Эстонии от 19 мая 1993 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ex-jure.ru/law/news.php?newsid=1001.
93. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні : Закон України від 16 листоп. 1992 р. № 2782-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1. – Редакція від 06 груд. 2012 р.
94. Сімейний кодекс України від 10 січ. 2002 року № 2947-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21. – Ст. 135. – Редакція від 29 листоп. 2012 р.
95. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України : Закон України від 21 січ. 1994 р. № 3857-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101. – Редакція від 19 листоп. 2012 р.
96. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства : [монографія] / [В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, В. В. Баранкова та ін.] ; за заг. ред. В. В. Комарова. – Х. : Харків юрид., 2008. – 928 с.
97. О практике применения арбитражными судами первой инстанции обеспечительных мер [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://14aas.arbitr.ru/welcome/show/633200033/458200275.
98. Фединяк Л. С. Правове регулювання попередніх забезпечувальних заходів у цивільному та господарському судочинстві: пропозиції з удосконалення законодавства України / Л. С. Фединяк // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 2. – С. 41–43.
99. Ухвала від 19 серп. 2008 р. [Електронний ресурс] : справа № 2-6895-08 / Артемівський міськрайоний суд Донецької області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.
100. Фалькович М. С. Обеспечительные меры арбитражного суда в новом Арбитражном процессуальном кодексе / М. С. Фалькович // Вестник Высшего Арбитражного Суда РФ. – 2002. – № 11. – С. 54–61.
101. Коляда А. Арест имущества как обеспечение иска. Об аспектах обеспечения исковых требований в гражданском процессе: теория и практика / А. Коляда // Юридическая практика. – 2008. – № 12. – С. 13.
102. Сулименко О. А. Практика рассмотрения заявлений о принятии мер по обеспечению иска [Электронный ресурс] / Сулименко О. А.,
Лапач Л. В., Шелест А. Г. – Режим доступа: http://merac.virtbox.ru/process/prakt_rasmotren_del.htm.
103. Про виконавче провадження : Закон України від 21 квіт. 1999 р. № 606-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207. – Редакція від 01 груд. 2012 р.
104. Інструкція з організації примусового виконання рішень : Наказ Мін’юсту України вiд 02 квіт. 2012 р. № 512/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 27. – Ст. 1018.
105. Чабан С. Арешт майна боржника / С. Чабан // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 11. – С. 28–30.
106. Скловский К. И. Залог, арест имущества, иск как способ обеспечения прав кредитора / К. И. Скловский // Российская юстиция. – 1997. – № 2. – С. 15.
107. Меры по обеспечению иска – гарантия исполнения решения суда [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.gratanet.com/ru/georgia/services/spory/products/interim_measures_of_protection-a_guarantee_of_execution_of_court_decision.
108. Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень : Закон України від 18 листоп. 2003 р. № 1255-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 11. – Ст. 140. – Редакція від 19 листоп. 2012 р.
109. Зейкан Я. П. Захист у цивільній справі : [наук.-практ. комент.] / Я. П. Зейкан. – К. : КНТ, 2008. – 488 с.
110. Ухвала від 9 листоп. 2006 р. [Електронний ресурс] : справа № 2-2591 2006 р. / Ворошиловський районий суд м. Донецька // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.
111. Новобранець Т. Правові аспекти скасування заходів забезпечення позову / Т. Новобранець // Юридичний вісник. – 2007. – № 41 (641). – С. 9.
112. Ухвала від 25 лют. 2010 р. [Електронний ресурс] : справа № 22ц-1442/10 / Апеляційний суд Дніпропетровської області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8464479.
113. Ухвала від 30 берез. 2010 р. [Електронний ресурс] : справа № 22ц-1321/2010 / Апеляційний суд Дніпропетровської області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8526049.
114. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 7 груд. 2000 р. № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30. – Редакція від 02 груд. 2012 р.
115. Фурса С. Я. Цивільний процесуальний кодекс України : [наук.-практ. комент.] : у 2 т. Т. 1 / С.Я. Фурса. – К.: Фурса С.Я., КНТ, 2007. – 916 с.
116. Малько А. В. Функции уголовного и гражданского судопроизводства / А. В. Малько // Советская юстиция. – 1990. – № 12. – С. 5.
117. Харченко Р. Применение мер по обеспечению иска в арбитражном процессе / Р. Харченко // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 8. – С. 21–25.
118. Заворотько П. П. Процессуальные гарантии исполнения судебного решения / П. П. Заворотько. – М. : Юрид. лит., 1974. – 360 с.
119. Заворотько П. П. Процессуальные гарантии исполнения судебных решений : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.03 / П. П. Заворотько. – К., 1969.
120. Алексеев С. С. Теория государства и права / С. С. Алексеев. – М. : Норма, 2004. – 282 с.
121. Яблонський Б. Р. За яких обставин суд може заборонити оприлюднення інформації? [Електронний ресурс] / Б. Р. Яблонський. – Режим доступу: http://www.mediareform.com.ua/eng/print.php?articleID=53.
122. Ухвала від 6 листоп. 2003 р. [Електронний ресурс] / Місцевий Суворовський районний суд м. Херсона. – Режим доступу: http://www.khpg.org/index.php?id=1081252816.
123. Заява про забезпечення позову [Електронний ресурс] / Голосіївський районний суд м. Києва. – Режим доступу: // http://io.ua/s58998.
124. Сліпченко С. О. Цивільне і сімейне право : [консп. відповідей на заліку та екзамені] : [навч. посіб.] / С. О. Сліпченко, О. І. Смотров, В. А. Кройтор. – Вид. 2-ге, випр. і доп.– Х. : Еспада, 2006. – 336 с.
125. Автаева Н. Е. Гражданско-правовая защита социалистической собственности / Н. Е. Автаева, Н. П. Волошин. – М. : Юрид. лит, 1974. – 64 с.
126. Генкин Д. М. Право социалистической собственности в СССР / Д. М. Генкин. – М. : Госюриздат, 1961. – 223 с.
127. Юдельсон К. С. Советское гражданское процессуальное право / К. С. Юдельсон, В. П. Волжанин. – М. : Юрид. лит., 1965. – 470 с.
128. Тараненко В. Ф. Принцип диспозитивности и состязательности в советском гражданском процессе / В. Ф. Тараненко. – М. : ВЮЗИ, 1990. – 152 с.
129. Семенов В. М. Гражданское судопроизводство / В. М. Семенов. – Свердловск : Свердлов. ун-т, 1974. – 387 с.
130. Рожкова М. А. Основные понятия арбиртажного процесального права / М. А. Рожкова. – М. : Статут, 2003. – 400 с.
131. Ухвала від 6 квіт. 2010 р. [Електронний ресурс] : справа № 2-175/10 / П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9284503.
132. Швайка І. О. Окремі питання виконання ухвал про забезпечення позову / І. О. Швайка // Юридичний радник. – 2006. – № 6 (14). – С. 20–22.
133. Ухвала від 24 груд. 2008 р. [Електронний ресурс] / Артемівський міськрайсуд Донецької області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.
134. Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна : Наказ Мін’юсту України вiд 15 лип. 1999 р. № 42/5 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 29. – Ст. 224. – Редакція від 30 листоп. 2009 р.
135. Ухвала від 9 берез. 2011 р. [Електронний ресурс] : справа № 2-598/11 / Алуштинський міський суду Автономної Республіки Крим // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14107854.
136. Кузьменко С. Г. Особливості судового розгляду та вирішення справ за позовами про звільнення майна з-під арешту : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Кузьменко Сергій Георгійович. – Х., 2001. – 206 с.
137. Ухвала від 27 жовт. 2010 р. [Електронний ресурс] : справа № 2з-504/2010 / Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12368999.
138. Ухвала від 19 квіт. 2011 р. [Електронний ресурс] : справа № 2-735/11 / Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14957428.
139. Про нотаріат : Закон України від 2 верес. 1993 р. № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383. – Редакція від 06 груд. 2012 р.
140. Ухвала від 4 жовт. 2010 р. [Електронний ресурс] : справа № 22-19774 / Апеляційний суд Донецької області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11864252.
141. Пшечук А. К. К вопросу о применении обеспечительных мер в гражданском процесс / А. К. Пшечук // Арбитражный и гражданский процесс. – 2005. – № 12. – С. 14–15.
142. Ухвала від 30 верес. 2009 р. [Електронний ресурс] : справа № 22-ц-4863/09 / Апеляційний суд Харківської області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4961068.
143. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
144. Постановление Конституционного Суда РФ от 12 марта 2001 г. № 4-ІІ по делу о проверке конституционности ряда положений Федерального закона «О несостоятельности (банкротстве)», касающихся возможности обжалования определений, выносимых арбитражным судом по делам о банкротстве, иных его положений, статьи 49 Федерального закона «О несостоятельности (банкротстве) кредитных организаций», а также статей 106, 160, 179 и 191 Арбитражного процессуального кодекса Российской Федерации в связи с запросом Арбитражного суда Челябинской области, жалобами граждан и юридических лиц [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon.kuban.ru/nd2/2001-1/120301ks.shtml.
145. Ухвала від 29 берез. 2011 р. [Електронний ресурс] : справа № 2013/2-90/2011 / Зачепилівський районний суд Харківської області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14916174.
146. Ухвала від 4 лют. 2008 р. [Електронний ресурс] : справа № 2з-2/08 / Софіївський районний суд Дніпропетровської області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua /Review/1426876.
147. Ухвала від 21 серп. 2008 р. [Електронний ресурс] : справа № 2-З-1/2008 / Енергодарський міський суд Запорізької області // Єдиний державний реєстр судовий рішень. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua /Review/2812928.
148. Ухвала від 11 груд. 2009 р. [Електронний ресурс] : справа № 2-2314/09 / Балаклійський районний суд Харківської області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7118775.
149. Ухвала від 9 лют. 2011 р. [Електронний ресурс] : справа № 2029/2-690/11 / Орджонікідзевський районний суд м. Харкова // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13753809.
150. Ухвала від 17 січ. 2006 р. [Електронний ресурс] : справа № 2з-19 / Куп’янський міськрайний суд Харківської області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.
151. Ярков В. В. Комментарий к Арбитражному процессуальному кодексу Российской Федерации (постатейный) / В. В. Ярков. – М. : Волтерс Клувер, 2003. – 768