РОЗВ`ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ ГАРМОНІЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ІЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЯК ПЕРЕДУМОВА ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ :

Краткое описание

З М І С Т
ВСТУП........................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ ПРОЄВРОПЕЙСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ В УМОВАХ АДАПТАЦІЇ ЦІЄЇ СИСТЕМИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ГАРМОНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ІЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄС ТА ЙОГО ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ...
1.1. Поняття, зміст, функції, структура, місце і роль правової системи у соціальному середовищі та демократичній, соціально-правовій державі....
1.2. Функції та принципи проєвропейської національної системи права.....
1.3. Типізація національних правових систем в сучасних умовах законодавства як об’єктивна основа проєвропейської системи права......
32
1.4. Система проєвропейського законодавства як об’єктивна основа проєвропейської системи права...
1.4.1. Формування системи проєвропейського національного законодавства внаслідок гармонізації національного законодавства з європейським.....
1.4.2. Оптимізація законодавчого процесу як запорука ефективного і результативного законотворення і формування якісного проєвропейського законодавства..
1.5. Систематизація, уніфікація та кодифікація законодавства як основа для створення нової проєвропейської інтегративної національної правової системи і прискорення інтеграції України в європейський правовий простір.......
1.6. Державно-правовий зміст проєвропейської національної правової системи і формування на її основі демократичної, правової, соціальної держави, проєвропейського праворозуміння, правосвідомості, правопорядку та правової культури.........ня на основі проєвропейської правової системи демократичної правової, соціальної держави...
1.6.2. Формування нового проєвропейського правопорядку і проєвропейського праворозуміння, проєвропейської правової культури як наслідок реформування національної правової системи і трансформування її в «проєвропейську»...
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА СИСТЕМА ЄС ЯК СПЕЦИФІЧНА НАДНАЦІО-НАЛЬНА ПРАВОВА СИСТЕМА І ОСНОВА ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ПРОЕВРОПЕЙСЬКИХ ІНТЕГРАТИВНИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРАВОВИХ СИСТЕМ....
2.1. Поняття та зміст права Європейського Союзу як основи європейського права і формування європейської правової системи Правовий статус ЄС..
2.2. Принципи та характерні особливості європейського права..... 93
2.3. Джерела європейського права як правові джерела для формування
2.4. ACQUIS COMMUNAUTAIRE (спільний доробок) як основа правопорядку Євросоюзу..............................................................................
2.5. Співвідношення права ЄС і національного права держав-членів...............................................................................................................
РОЗДІЛ 3. ГАРМОНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА З ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄС ЯК ОСНОВА ДЛЯ АДАПТАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ І ТРАНСФОРМАЦІЇ ЇЇ В ПРОЄВРОПЕЙСЬКУ ІНТЕГРАТИВНУ ПРАВОВУ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ІНТЕГРАЦІЇ У ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРАВОВИЙ ПРОСТІР...........

ВИСНОВКИ................................................................................................... 159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................. 167

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Від самого початку проголошення Україною незалежності європейський вибір країни став невід'ємною складовою її подальшого розвитку, а наближення України до Європейського Союзу (ЄС) — одним з найважливіших стратегічних напрямків її зовнішньої політики. Інтеграція України до Європейських Співтовариств вимагає постійного пошуку Україною шляхів для встановлення та зміцнення економічних та політичних зв’язків із ЄС.
З метою реалізації цього стратегічного курсу та забезпечення всебічного входження у європейський політичний, економічний і правовий простір 14 червня 1994 року було підписано Угоду про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (скорочено — УПС), яка набула чинності в березні 1998 року [267].
Кінцевою метою реалізації УПС є розбудова в Україні ринково орієнтованого господарства, що дозволить їй забезпечити собі рівноправне членство в Європейських Співтовариствах і сприятиме повномасштабній інтеграції економіки нашої країни у єдиний економічний простір розвинутої Європи.
Указом Президента України від 11 червня 1998 року № 615 була затверджена Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, а пізніше Стратегія економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004–2015 роки № 493/2004. Крім цього, було прийнято ще кілька підзаконних нормативно-правових актів [268].
Серед основних умов зближення України з Європейським Союзом, поглиблення їх співробітництва і поступової інтеграції (набуття статусу асоційованого або повного члена) України у ЄС було визначено адаптацію національної правової системи до європейської через гармонізацію законодавства України із європейським, основним джерелом якого є законодавство ЄС [3; 94; 95].
Слід згадати, що Україна керується у цій сфері положеннями статті 51 УПС, відповідно до якої вона взяла на себе зобов’язання вживати необхідних заходів для поступового приведення національного законодавства у відповідність до законодавства Співтовариства. При цьому основний акцент робиться на тому, що зближення законодавства є важливою умовою для зміцнення економічних зв'язків між Україною та Європейським Союзом і його державами-членами, одним із основних напрямів інтеграційного процесу.
Натомість, при усій необхідності та важливості гармонізації законодавства України до законодавства ЄС виникає низка проблем, від вирішення яких в значній мірі залежить ефективність зазначеного процесу в цілому.
Найбільшою проблемою на шляху гармонізації законодавства є проблема, пов’язана із співвідношенням права Європейського Союзу (Євросоюзу) та внутрішнього права України. Слід зазначити, що вона є досить складною не тільки для тих країн, які як наша прагнуть до інтеграції у ЄС, але є надзвичайно складною для самих держав-членів. Саме ця проблема вже протягом півстоліття, починаючи з появи Європейських Співтовариств (ЄС), посідає одне з центральних місць у працях юристів, присвячених тому чи іншому правовому аспекту діяльності європейських інтеграційних організацій. Про ці складнощі пишуть у своїх працях Муравйов В., Денисов В., Євінтов В., Буткевич В., Татам А., Гартлі Т., Пескатор П., Рідо Ж. Натомість, хоча у всіх цих фахівців є розбіжності в поглядах на природу права Євросоюзу, всі вони, як слушно зауважує Муравйов В., визнають пріоритет права європейських інтеграційних організацій по відношенню до національного права.
При цьому вони виходять із концепції примату міжнародного права по відношенню до національного. За цим принципом формувалися конституції країн Західної Європи, ухвалені після Другої світової війни, положення яких закріплювали такий примат.
Яскравим проявом дотримання цього принципу є одна з наймолодших європейських конституцій — Конституція України.
Натомість, право ЄС вже є непросто частиною міжнародного права, а досить специфічною системою права, яка відрізняється не тільки від системи національного права, а й певним чином від системи міжнародного права.
Після появи Євросоюзу для забезпечення пріоритету норм права ЄС у внутрішньому законодавстві держав-членів останні змушені були вносити значні зміни в свої національні конституції, інші законодавчі акти, національну судову практику. Адже поглиблення інтеграції в межах Євросоюзу викликає необхідність постійного оновлення і змін норм національного законодавства. Трансформація майже всієї системи національного законодавства кожної країни-члена нерідко викликає конфлікти між правом Євросоюзу та внутрішньодержавним правом цих країн, створюючи навіть загрозу для нормального функціонування спільного ринку на умовах однакових правових засад для діяльності суб’єктів європейської інтеграції в кожній із цих країн. Такі процеси переживають, наприклад ФРН та Франція, де примат права ЄС встановлювався через численні судові рішення [Муравйов Віктор, Сербулов Віктор: Співвідношення права Європейського Союзу та внутрішнього права держав-членів]. І, навіть, сьогодні — через півстоліття з часу заснування ЄС — проблему із забезпеченням дії положень права Євросоюзу у внутрішніх правопорядках держав-членів ще повністю не вирішено.
Тому, недивним є й виникненя концептуальних і нормативних конфліктів між законодавством ЄС і законодавством України.
Наприклад, у економічній сфері національне законодавство спрямоване на захист національного товаровиробника, що не зовсім відповідає вимогам УПС. Зазначена ситуація викликала претензії з боку такої інституції ЄС, як Європейська Комісія. Численна кількість претензій Європейської Комісії стосувалася в перші роки після підписання Угоди порушення Україною вимог статті 15 УПС [263], якою передбачено, що до товарів, які походять з території однієї Сторони та імпортуються на територію іншої, застосовуватиметься «національний режим», тобто вони не підлягатимуть як безпосередньо, так і опосередковано, ніякому внутрішньому оподаткуванню чи іншим внутрішнім зборам, що перевищують ті, які застосовуються до подібних вітчизняних виробів. Для ілюстрацієї таких порушень можна навести Закон України від 19.09.97 р. № 535-ВР «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні», Указ Президента України від 4 липня 1998 року № 737 «Про стимулювання виробництва телевізорів кольорового зображення» тощо.
Серед проблем, пов’язаних із гармонізацією українського законодавства з європейським, – є наявність величезного масиву законодавства ЄС по кожній із галузей, щодо якої передбачене зближення нормативно-правових джерел, складність у виборі тих джерел ЄС, до яких необхідно адаптувати свої кодекси та закони у першу чергу.
Проблемою є й фактична відсутність перекладів актів законодавства ЄС українською мовою та низький рівень мовної підготовки та знань у галузі європейського права з боку тих осіб в Україні, які займаються законотворчою роботою, тих, на кого покладається їх реалізація та нагляд за дотриманням.
Закони й підзаконні нормативні акти у цій сфері, на жаль, не містять уніфікованих правил підготовки відповідних проектів нормативно-правових актів України з урахуванням основних положень законодавства ЄС, практикозастосовного механізму їх реалізації.
Зазначене, а також потреба в розробці гармонізаційних та адаптаційних механізмів, пошук засобів для зближення національної правової системи України із національними правовими системами європейських країн, необхідність адаптації національної правової системи до європеської, гармонізація внутрішнього законодавства із законодавством ЄС обумовили актуальність обраної теми дослідження.
Особливої значущості дана тема набуває саме в сучасний період – в період реалізації євроінтеграційної політики України, формування її, як демократичної, соціальної та правової держави, процес становлення якої ускладнюється певними негативними факторами, такими як негаразди господарювання, низька ефективність діяльності управлінських структур, соціальні конфлікти тощо. Саме створенню оптимальних практикозастосовних механізмів для адаптації національної правової системи до європейської та трансформації її в проєвропейську правову систему, присвячене це дисертаційне дослідження.
Слід зазначити, що окремі теоретичні висновки і рекомендації із зазначеної проблематики містяться в працях українських та зарубіжних вчених, таких як: Алаїс С., Андрусевич Н., Апперс Е., Арах М., Баймуратов М., Максименко С., Барановский В., Білинська М., Будзинський Т., Буткевич В., Вегера С., Гнатовський М., Горбенко А., Дроздов С., Козюбра М., Оборотов Ю., Оніщенко Н., Демиченко Л., Дубінчак О., Ентін Л., Забігайло В., Заєць А., Капіца Ю., Капустин А., Каргалова М., Козлов Е., Корогод С., Кернз В., Клемин А., Ковальов Є., Ковальова О., Ковлер О., Крилова І., Костюк С., Костючок Н., Лобанов К., Лозанський В., Луць Л., Маклаков В., Марковський Д., Микієвич М., Могильний О., Морозов В., Москаленко О., Муравйов В., Муссіс Д., Оніщенко Н., Пісоцький В., Погорєлова З., Попович Д., Cлепець В., Солоненко І., Схеп Г., Тарангул Л, Татам А., Топорнин Б., Фадеєва Т., Фалалєєва Л., Фулей Т., Хартли Т., Хахулін В., Хоффман Лутц, Мьоллерс Феліцітас, Чумак Т., Шпек Р.
Необхідно відмітити й те, що за останній період в Україні захищено ряд дисертацій, які містять науковий аналіз окремих аспектів по забезпеченню гармонізаційних процесів в окремих галузях, наприклад, в економічній та транспортній сферах. Проте, існуючі публікації та дисертаційні дослідження не містять комплексного наукового підходу до проблеми гармонізації законодавства України із законодавством ЄС та формуванням проєвропейської національної правової системи. Тому дане дослідження органічно їх доповнює, а існування вказаних робіт не лишає його актуальності.
Крім того, існує ще багато прогалин щодо вирішення питань формування проєвропейської інтегративної правової системи України, недоліків в законодавчому процесі, в правовій культурі та культурі виконання взятих державою міжнародних зобов’язань, зокрема перед Європейським Союзом, наприклад, за УПС, проблем, пов’язаних із необхідністю імплементації основних положень європейського права в національне право України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 р. Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідних робіт Інституту законодавства Верховної Ради України. Зокрема, тема дисертаційного дослідження є основною частиною програми «Стратегія розвитку законодавства України» (державний реєстраційний № 0103U008723).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є комплексне системне дослідження європейської і національної, адаптованої до європейської, правової системи, європейського та проєвропейського національного законодавства.
Відповідно до поставленої мети в роботі зосереджується увага на вирішенні таких завдань:
1) визначення поняття та змісту національної правової системи;
2) визначення поняття та змісту європейської правової системи;
3) формулювання дефініції «проєвропейська інтегративна національна правова система»;
4) розкриття змісту «проєвропейської інтегративної національної правової системи»;
5) дослідження процесу гармонізації законодавства України із законодавством ЄС та його держав-членів;
6) визначення ролі систематизації та кодифікації національного законодавства, гармонізованого із законодавством ЄС, для прискорення адаптації національної правової системи до європейської і створення проєвропейської інтегративної національної правової системи України;
7) розробка практикозастосовних механізмів та засобів для гармонізації національного законодавства України із законодавством ЄС, для прискорення адаптації національної правової системи до європейської і створення проєвропейської інтегративної національної правової системи України;
8) обґрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання інституту гармонізації національного законодавства з європейським;
9) формування механізму імплементації в національну правову систему європейських стандартів та нормативів;
10) формулювання засад систематизації та кодифікації внутрішнього законодавства у галузях, правовідносини в яких підлягають адаптації до європейського законодавства.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які склалися в процесі формування проєвропейської національної правової системи, в процесі гармонізації національного законодавства з європейським та адаптації національної правової системи до європейської; діалектичний взаємозв’язок процесів становлення проєвропейської національної правової системи як складової частини системи європейського права за напрямами, визначеними в УПС, правових інститутів державного та наддержавного контролю за дотриманням гарантованих УПС та іншими регіональними актами, зобов’язань, систематизації та кодифікації національного законодавства в галузях, визначених для гармонізації Угодою про партнерство та співробітництво (УПС).
Предметом дослідження є комплекс правових норм та організаційно-правових форм гарантування виконання Україною зобов’язань перед ЄС в частині гармонізації національного законодавства з законодавством ЄС, адаптації національної правової системи до європейської, засади правової політики та правової діяльності держави в сфері гарантування, забезпечення і контролю за забезпеченням гарантій виконання міжнародних зобов’язань перед ЄС; механізми формування і функціонування проєвропейської національної правової системи; вдосконалення європейської та вітчизняної нормативно-правових баз, що визначають засади формування європейських та національних правових інститутів в галузях за напрямами, визначеними в УПС щодо зближення національної та європейської правових систем.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі використано сукупність методів наукового пізнання. До цих методів відносяться такі загальнонаукові методи, як: порівняльно-історичний, системний, діалектичний, структурний, функціональний, та спеціальні: формально-правовий, метод порівняльного правознавства, спеціально-юридичний та інші. Порівняльно-історичний метод дозволив поповнити світоглядне розуміння та відтворення формування національних та наднаціональних правових систем, їх типізацію, збереження правових традицій правових сімей різного типу; формування на їх основі відповідного праворозуміння та правопорядку сучасних типів правових систем.
Метод порівняльного правознавства вплинув на розробки напрямків подальшого вдосконалення механізму зближення національних правових систем різних європейських країн, уніфікацію цих систем.
Системний метод надав можливість розглянути механізм реалізації процесу формування нової проєвропейської інтегративної правової системи України.
Діалектичний метод забезпечив використання відповідних категорій діалектики, зокрема таких, як форма і зміст, можливість і дійсність.
Застосування структурного методу дозволило в процесі дослідження виявити стійкі взаємозв’язки між складовими елементами як невід’ємними складовими національної та європейської правових систем.
Функціональний метод надав змогу виявити основні властивості і призначення механізму гармонізації законодавства України із законодавством ЄС, функціонуванням проєвропейської інтегративної національної правової системи.
Формально-правовий метод дозволив виявити роль формальної визначеності правових норм у забезпеченні функціонування національної правової системи, її адаптації до європейської і трансформації в результаті цього у проєвропейську інтегративну національну правову систему. У даному дослідженні має місце широке застосування таких категорій формальної логіки як «поняття», «визначення», «аналіз», «докази», «порівняння».
Спеціально-юридичний метод був використаний для встановлення зовнішніх ознак правових явищ, їх відмінності одне від одного, відпрацювання визначень про них тощо.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що воно є одним із перших в Україні комплексних досліджень процесу гармонізації національного законодавства із європейським та здійснення на цій основі адаптації національної правової системи до європейської та формування в результаті цього проєвропейської інтегративної національної правової системи як самостійного соціально-правового явища, формування моделі та механізму функціонування такої системи.
У дисертації вперше у вітчизняній юридичній літературі створена цілісна наукова концепція змісту, структури та функціонування проєвропейської національної правової системи, що охоплює весь комплекс взаємодії правових норм, принципів, інститутів, відносин, діяльності, правосвідомості, праворозуміння й культури.
В межах здійсненого дослідження одержано результати, які мають наукову новизну.
1. Визначено сутність національної правової системи, адаптованої до правової системи ЄС, як такого соціального феномена, що базується на загальнолюдських принципах права і, взаємодіючи з державою в умовах демократії, створює правові умови для перетворення останньої в соціальну правову державу, де панує верховенство закону, а значить і верховенство права.
2. На основі аналізу різних наукових підходів зарубіжних та вітчизняних дослідників обрано системний підхід для дослідження сучасної національної правової системи, при якому така система розглядається як форма організації, що здатна адаптуватися до соціальних змін в суспільстві.
3. Розкрито значення поняття європейської правової системи, а також інтегративне поняття проєвропейської національної правової системи, її ціннісного виміру, характеристики її юридичного режиму та стану правової системи, що дає змогу досягти певної регулятивності, законності, стану правопорядку.
4. Досліджено діалектику динамічного і статичного рівнів європейської правової системи як наднаціонального утворення, а також проєвропейської національної правової системи, що дало змогу розглянути її в розвитку, причинно-наслідкових зв’язках і підпорядкованості, здійснити ретроспективний порівняльний аналіз і перспективний прогноз.
5. Визначено особливості правових засобів, елементного складу правової системи, за допомогою якого держава справляє необхідний нормативний вплив на суспільні відносини.
6. Визначено державно-правовий зміст правової системи взагалі, а також європейської наднаціональної та проєвропейської національної правових систем.
7. Доведено, що демократія як головна риса сучасних розвинених держав відіграє провідну роль у розвитку та функціонуванні правової системи, яка, в свою чергу, покликана поглиблювати та розширювати демократію. Правова система обмежує і зв’язує державну владу, поглиблює людський вимір права і держави, стає підґрунтям єдиного, незалежного правосуддя.
8. Обгрунтовано необхідність подолання однобічного підходу до розуміння правової системи, без урахування її особистісного виміру; здійснення особистісного підходу, який дає змогу усвідомити, що саме особа є виразником інтересів певних соціумів, держав, установ і т. ін.
9. Показано залежність ефективності правової системи від соціальної організації суспільства, його економічних, політичних, духовних засад. Обгрунтовано положення про безпосередню залежність соціально-правової парадигми розвитку суспільства від міри впливу на нього соціальної політики як одного з важливих генераторів життєдіяльності суспільства.
10. Розкрито культурологічний, ціннісний вимір правової системи, яка завдяки гуманістичним настановам сприяє встановленню нормативно стабільних взаємовідносин у суспільстві.
11. Доведено, що кризовий стан правової системи України зумовлений розпадом попереднього правового простору, відторгненням колишньої системи життєдіяльності та організації правопорядку, незавершеністю державно-правових реформ, невідповідністю певних елементів правової системи один одному.
12. Розкрито особливості розвитку ідей про поступове і послідовне зближення природно-правових і державно-правових засад у правовій системі, що відбувається в результаті зростання загальної культури, нового проєвропейського праворозуміння, реалізації гуманістичних суспільних ідеалів.
Теоретичне значення роботи. Досліджено особливості взаємодії європейської наднаціональної і національної правових систем і зроблено висновок про формування внаслідок такої взаємодії нового типу правової системи – «модифікованої і адаптованої до європейської національної правової системи», яка розвивається і життєдіяльність якої забезпечується внаслідок таких факторів, як:
1) гармонізація національного законодавства із законодавством ЄС і законодавствами країн-членів ЄС;
2) формування та виховання у суспільстві та державі «проєвропейської національної правосвідомості та проєвропейської національної правової та підприємницької культур».
Сформульовано концептуальні положення щодо визначення поняття, змісту, функцій, структури, місця і ролі «модифікованої і адаптованої до європейської національної правової системи» в суспільстві та державі, зокрема щодо формування на її основі демократичної соціально-правової держави, де визнається і реалізується верховенство закону, а значить і верховенство права.
Автор виявив витоки основних теоретико-правових підходів, щодо розуміння формування та функціонування нового типу національної правової системи, адаптованої до наднаціональної — європейської. На цій основі визначив їх поняття, сутність, функції.
В результаті проведеної дослідницької роботи сформульовані та обґрунтовані підсумкові положення, що виносяться на захист і відображають науковий внесок дисертанта у висвітленні даної проблеми.
Щоб оптимізувати процес гармонізації законодавства України із законодавством ЄС, доцільно здійснити наступне.
1. Систематизувати по галузях, що вимагають зближення, перекладені українською мовою директиви та інші акти ЄС, європейські правила, стандарти та нормативи, які мають бути імплементовані до законодавства України.
2. Сформувати інформаційно-пошукову систему законодавства ЄС, до якого має бути адаптоване законодавство України. Організувати також популяризоване і доступне для широких верст населення інформаційне забезпечення адаптації.
3. Створити єдину інформаційну мережу для всебічного інформаційного забезпечення усіх інституцій, задіяних у процесі адаптації та гармонізації законодавства України із законодавством ЄС.
4. Організувати для оптимального вирішення проблем гармонізації широкомаштабне й популяризоване методичне забезпечення процесу зближення законодавства України до законодавства ЄС.
5. Оптимізувати існуючий механізм адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
6. Здійснювати проведення належної професійної підготовки фахівців, в тому числі юристів, які мають безпосередньо забезпечувати процес зближення законодавства, за єдиними навчальними програмами та правилами, наближеними до навчальних програм учбових закладів держав-членів ЄС.
7. Розробити і оприлюднити як базовий комплексний, так і галузеві глосарії термінів законодавства ЄС, за допомогою яких можна було б здійснити перехід до застосування разом із країнами-членами ЄС уніфікованої юридичної і спеціальної термінології.
8. Кодифікувати законодавство у тих галузях, правове забезпечення яких має бути адаптоване до правового забезпечення ЄС.
Оскільки однією із основних умов подальшої інтеграції України Європейського економічного простору і членства в Європейському Союзі є адаптація законодавства до законодавства ЄС — зближення національного законодавства із законодавством ЄС має здійснюватися постійно. Адже адаптація національного законодавства до законодавства ЄС має створити правову базу для майбутнього членства України в ЄС і є основним пріоритетним напрямом поступової інтеграції України до Європейського Союзу (набуття статусу асоційованого та повного членства).
Отже, при підготовці нових проектів законів та кодексів має постійно враховуватися фактор необхідності вивіряти ці проекти із відповідними директивами ЄС та іншими актами європейського законодавства і в тих випадках, коли це узгоджується з національними інтересами і відповідає зобов’язанням України перед Співтовариствами, нормативні акти України мають бути цілком або частково гармонізовані з відповідними актами ЄС.
Оскільки адаптація і гармонізація законодавства є найважливішим загальнонаціональним завданням, їх реалізація можлива лише на основі тісної співпраці та взаємодії законодавчої та виконавчої влади у процесі підготовки та впровадження нормативно-правових актів України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що здобуті автором результати та сформульовані при цьому теоретичні положення, пропозиції, рекомендації та висновки мають наукове та певне прикладне значення.
Отримані результати можуть бути застосовані у науково-дослідній діяльності для подальших теоретичних розробок проблем гармонізації національного законодавства з європейським, при підготовці проектів законів, нормативно-правових актів, спрямованих на адаптацію до відповідних європейських актів; формування та функціонування проєвропейської інтегративної національної правової системи.
Крім того, теоретичні доробки можуть використовуватись у навчальному процесі при викладанні таких навчальних дисциплін, як «Європейське право», «Гармонізація національного законодавства з європейським та адаптація національної правової системи до європейської», а також можуть знайти застосування при підготовці окремих розділів підручників, навчальних посібників з відповідних правових дисциплін, навчально-методичних матеріалів.
Практичне застосування дані результати можуть мати місце у просвітницькій діяльності, а саме для правового виховання населення та підвищення рівня його правосвідомості та правової культури.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, зокрема таких, як:
1. «Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії та практики» (м. Київ, 2000 р.).
2. «Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці» (м. Луцьк, вересень 2001 р.).
3. Міжнародна наукова конференція «Проблеми права на зламі тисячоліть» (м. Дніпропетровськ, лютий 2001 р.).
4. Міжнародна наукова конференція із серії «Європейське право сьогодні: наука, освіта, практика» — «Розширення Європейського Союзу: наслідки для України» (м. Львів, 17-18 грудня 2004 р.).
5. Міжнародна науково-методична конференція «Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу» (м. Хмельницький, 26-27 листопада 2004 р.).
6. Науково-практична конференція «Україна в системі духовних, економічних та політичних координат глобалізованого світу» (м. Київ, 29 березня 2005 р.).
7. Всеукраїнська нарада «Практика розгляду Європейським судом з прав людини справ про дискримінацію» (м. Київ, 23 жовтня 2006 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у наукових публікаціях автора, у тому числі в трьох наукових статтях у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані його мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладу матеріалу. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (396 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 200 сторінок, з яких обсяг основного тексту – 163 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Інтеграція України до Європейських Співтовариств вимагає постійного пошуку Україною шляхів для встановлення та зміцнення економічних та політичних зв’язків із ЄС.
Серед основних умов зближення України з Європейським Союзом, поглиблення їх співробітництва і поступової інтеграції (набуття статусу асоційованого або повного члена) України у ЄС було визначено адаптацію національної правової системи до європейської через гармонізацію законодавства України із європейським, основним джерелом якого є законодавство ЄС.
Серед проблем, пов’язаних із гармонізацією українського законодавства з європейським:
забезпечення дії положень права Євросоюзу як наддержавного регіонального утвореннян на внутрішній правопорядок України;
наявність величезного масиву законодавства ЄС по кожній із галузей, щодо якої передбачене зближення нормативно-правових джерел, складність у виборі тих джерел ЄС, до яких необхідно адаптувати свої кодекси та закони у першу чергу;
фактична відсутність перекладів актів законодавства ЄС на українську мову та низький рівень мовної та пройфесійної юридичної підготовки у галузі європейського права з боку тих осіб в Україні, які займаються законотворчою роботою, тих, на кого покладається їх реалізація та нагляд за дотриманням;
відсутність на законодавчому рівні адаптаційних практикозастосовних механізмів, зокрема в частині формування єлиної уніфікованої законодавчої техніки, організації законодавчого процесу та оптиізації законодавчого регулювання в тих галузях, в яких передбачено УПС і відповідно Законом України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»;
відсутність практикозастосовчих механізмів щодо створення уніфікованого глосарію для адаптаційного законодавства, про який хоча і згадується в Законі, про який шлося вище, натомість немає інструментарію для його створення та ще низка проблем.
Крім того, існує ще багато прогалин щодо вирішення питань формування проєвропейської інтегративної правової системи України, недоліків в законодавчому процесі, в правовій культурі та культурі виконання взятих державою міжнародних зобов’язань, зокрема перед Європейським Союзом, наприклад, за УПС, проблем, пов’язаних із необхідністю імплементації основних положень європейського права в національне право України
Саме створенню оптимальних практикозастосовних механізмів для адаптації національної правової системи до європейської та трансформації її в проєвропейську правову систему, присвячене це дисертаційне дослідження.

В межах здійсненого дослідження одержано результати, які мають наукову новизну.
1. Визначено сутність національної правової системи, адаптованої до правової системи ЄС, як такого соціального феномена, що базується на загальнолюдських принципах права і, взаємодіючи з державою в умовах демократії, створює правові умови для перетворення останньої в соціальну правову державу, де панує верховенство закону, а значить і верховенство права.
2. На основі аналізу різних наукових підходів зарубіжних та вітчизняних дослідників обрано системний підхід для дослідження сучасної національної правової системи, при якому така система розглядається як форма організації, що здатна адаптуватися до соціальних змін в суспільстві.
3. Розкрито значення поняття європейської правової системи, а також інтегративне поняття проєвропейської національної правової системи, її ціннісного виміру, характеристики її юридичного режиму та стану правової системи, що дає змогу досягти певної регулятивності, законності, стану правопорядку.
4. Досліджено діалектику динамічного і статичного рівнів європейської правової системи як наднаціонального утворення, а також проєвропейської національної правової системи, що дало змогу розглянути її в розвитку, причинно-наслідкових зв’язках і підпорядкованості, здійснити ретроспективний порівняльний аналіз і перспективний прогноз.
5. Визначено особливості правових засобів, елементного складу правової системи, за допомогою якого держава справляє необхідний нормативний вплив на суспільні відносини.
6. Визначено державно-правовий зміст правової системи взагалі, а також європейської наднаціональної та проєвропейської національної правових систем.
7. Доведено, що демократія як головна риса сучасних розвинених держав відіграє провідну роль у розвитку та функціонуванні правової системи, яка, в свою чергу, покликана поглиблювати та розширювати демократію. Правова система обмежує і зв’язує державну владу, поглиблює людський вимір права і держави, стає підґрунтям єдиного, незалежного правосуддя.
8. Обгрунтовано необхідність подолання однобічного підходу до розуміння правової системи, без урахування її особистісного виміру; здійснення особистісного підходу, який дає змогу усвідомити, що саме особа є виразником інтересів певних соціумів, держав, установ і т. ін.
9. Показано залежність ефективності правової системи від соціальної організації суспільства, його економічних, політичних, духовних засад. Обгрунтовано положення про безпосередню залежність соціально-правової парадигми розвитку суспільства від міри впливу на нього соціальної політики як одного з важливих генераторів життєдіяльності суспільства.
10. Розкрито культурологічний, ціннісний вимір правової системи, яка завдяки гуманістичним настановам сприяє встановленню нормативно стабільних взаємовідносин у суспільстві.
11. Доведено, що кризовий стан правової системи України зумовлений розпадом попереднього правового простору, відторгненням колишньої системи життєдіяльності та організації правопорядку, незавершеністю державно-правових реформ, невідповідністю певних елементів правової системи один одному.
12. Розкрито особливості розвитку ідей про поступове і послідовне зближення природно-правових і державно-правових засад у правовій системі, що відбувається в результаті зростання загальної культури, нового проєвропейського праворозуміння, реалізації гуманістичних суспільних ідеалів.

Головні наукові результати і висновки полягають також у такому:
1) досліджено поняття та зміст національної та європейської правових систем;
2) сформульовано дефініцію «проєвропейської інтегративної національної правової системи» та розкрито її зміст;
3) сформульовано концептуальні положення щодо визначення поняття, змісту, функцій, структури, місця і ролі «модифікованої і адаптованої до європейської національної правової системи» – «проєвропейської інтегративної національної правової ситеми» в суспільстві та державі, зокрема щодо формування на її основі демократичної соціально-правової держави, де визнається і реалізується верховенство закону, а значить і верховенство права;
4) досліджено процесс гармонізації законодавства України із законодавством ЄС та його держав-членів;
5) запропоновано систематизувати та кодифікувати законодавство в тих галузях, в яких має здійснюватися гармонізаційний та адаптаційний процеси відповідно до УПС та Закону України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»;
6) досліджено діалектику динамічного і статичного рівнів європейської правової системи як наднаціонального утворення, а також запропоновано концепцію формування проєвропейської інтегративної національної правової системи, розглянуто цю систему в розвитку, причинно-наслідкових зв’язках і підпорядкованості, здійснено ретроспективний порівняльний аналіз її виникнення та становлення, а також запропоновано перспективний прогноз;
7) визначено особливості правових засобів, елементного складу новостворюваної проєвропейської інтегративної національної правової системи, за допомогою якого держава справляє необхідний нормативний вплив на суспільні відносини, зокрема, правові відносини і на формування проєвропейської правосвідомості, проєвропейського праворозуміння, проєвропейської правової культури;
8) обгрунтовано доцільність розбудови проєвропейської інтегративної національної правової системи, а також спростовано існуючу в правовій науці думку про тенденцію до нівілювання національних правових традицій внаслідок євроінтеграційного процесу, гармонізації національного законодавства х законодавством ЄС і входженні національної правової ситеми в європейський правовий простір; доведено, що при гармонізації національного законодавства з законодавством ЄС, із адаптацією національної правової системи до європейської, при імплементації в національну правову систему європейських правових стандартів відбувається закономірний процес поступального розвитку такої системи, її ідеологічної частини, при цьому зберігаються національні традиції її практичного втілення саме національними правовими засобами;
9) визначено державно-правовий зміст національної правової системи, а також європейської наднаціональної та проєвропейської національної правових систем, роль останніх двох в розбудові в Україні демократичної, соціальної правової держави;
10) доведено, що демократія як головна риса сучасних розвинених європейських держав має великий вплив через наднаціональне європейське право на розвиток та функціонування європейської наднаціональної правової системи та на трансформацію національної правової системи в проєвропейську інтегративну національну правову систему, яка, в свою чергу, покликана поглиблювати та розширювати демократію в державі. Саме проєвропейська інтегративна правова система обмежує і зв’язує державну владу, поглиблює людський вимір права і держави, стає підґрунтям єдиного, незалежного правосуддя;
11) обгрунтовано необхідність подолання однобічного підходу до розуміння європейської правової системи та проєвропейської інтегративної національної правової системи, без урахування її особистісного виміру; здійснення особистісного підходу, який дає змогу усвідомити, що саме особа є виразником інтересів певних соціумів, держав, установ і т. ін.;
12) показано залежність ефективності національної правової системи від соціальної організації суспільства, його економічних, політичних, духовних засад. Обгрунтовано положення про безпосередню залежність соціально-правової парадигми розвитку суспільства від міри впливу на нього проєвропейської соціальної політики як одного з важливих генераторів життєдіяльності суспільства;
13) розкрито культурологічний, ціннісний вимір проєвропейської інтегративної національної правової системи, створеної внаслідок гармонізаці національного законодавства із законодавством ЄС, формуванням проєвропейського права, що є основою становлення проєвропейської національної правової системи, яка завдяки гуманістичним настановам сприяє встановленню нормативно стабільних взаємовідносин у суспільстві;
14) доведено, що кризовий стан правової системи України зумовлений розпадом попереднього соціалістичного правового простору, відторгненням колишньої системи життєдіяльності та організації правопорядку, незавершеністю державно-правових реформ, невідповідністю певних елементів правової системи один одному;
15) розкрито особливості розвитку ідей про поступове і послідовне зближення природно-правових і державно-правових засад у національній правовій системі, що відбувається в результаті зростання загальної культури, нового проєвропейського праворозуміння, реалізації гуманістичних суспільних ідеалів;
16) з’ясовано роль систематизації та кодифікації національного законодавства, гармонізованого із законодавством ЄС у прискоренні адаптації національної правової системи до європейської і створенні проєвропейської інтегративної національної правової системи України;
17) запропоновано формулювання виразу «загальнолюдські принципи проєвропейської гармонізованої національної правової системи», як «зафіксовані у позитивному праві проєвропейської гармонізованої національної правової системи універсальні нормативні засади, об’єктивно зумовлені потребами і рівнем розвитку такої системи, співвіднесені із регіональною європейською та гармонізованою із нею національною правовими традиціями та зумовлені особливостями такої правової системи та сфери відносин, що регулюються»;
18) інтеграція правової системи України до європейського правового простору, її адаптація до європейської правової системи вимагає дослідження цих обох систем і з’ясування нового утворення – модифікованої національної правової системи, адаптованої до наднаціональної регіональної правової системи ЄС або інакше – «модифікованої і адаптованої до європейської національної правової системи» («інтегративної проєвропейської національної правової системи»);
19) «проєвропейське національне законодавство України» можна розглядати «як диференційовану національну систему, засновану на загальних європейських принципах права і європейських стандартах та нормативах і на уніфікованих з ними національних нормах права»;
20) на нашу думку, для забезпечення високої якості законів, які підлягають гармонізації з європейськими, одним із заходів мають бути визначені критерії відповідності встановлені, на нашу думку, наприклад, Законом «Про законопроектну діяльність в процесі гармонізації законодавства України із законодавством ЄС і його держав-членів»;
21) в зазначеному проекті Закону України «Про законопроектну діяльність в процесі гармонізації законодавства України із законодавством ЄС і його держав-членів» доцільно передбачити відповідні розділи під назвою «Планування законопроектів, що підлягають гармонізації» та «Підготовка концепцій законопроектів, що підлягають гармонізації» з відповідними практикозастосовчими механізмами для їх реалізації;
22) запропоновано визначення «проєвропейського соціального права»: «проєвропейське соціальне право – система юридичних норм, що сформувалися внаслідок гармонізації національних традиційних норм з європейськими соціальними нормами та європейськими соціально-правовими стандартами, спрямованих на гарантування, забезпечення та захист соціальних прав».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алаїс С.І. Генезис вітчизняного праворозуміння // Держава і право. Збірник наукових праць / Юридичні і політичні науки. – Вип. 6. – К., 2000. – С. 10–18.
2. Алаїс С.І. Праворозуміння як наукова основа дослідження законності // Енциклопедія законодавства (матеріали до спецкурсу). – К., 2002. – С. 47–54.
3. Адаптація нормативно-правових актів України до законодавства Європейського Союзу: Коментар// "Вісник податкової служби України", № 1 (235), січень 2003 р.
4. Алексеев С.С. Право. Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – С. 613.
5. Андрейцев В.І. Концептуальні засади гармонізації екологічного законодавства України та Європейського Союзу //Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. – К., 1998. – С. 82–87.
6. Андрійчук Олесь. Система органів Європейської Унії: баланси та конфлікти // Юридична газета, № 15 від 10 серпня 2006 р.
7. Андрусевич Н.І. Правове регулювання політики зайнятості в Європейському Союзі // Держава і право. – К., 1999, Вип. 4: Юридичні і політичні науки. – С. 318–326.
8. Антидемпинговая политика Европейского Сообщества. – М.: Международные отношения, 1999.
9. Апперс Э. История Европейского права: Пер. со шведского / Ин-т Европы. – М.: Наука, 1996. – 365 с.
10. Арах М. Европейский Союз. Видение политического объединения. – М.: Экономика, 1998.
11. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Под общей редакцией права В.И. Даниленко: Пер. с фр. – М., 2000. – С. 338.
12. Берман І. Западная традиция права: эпоха формирования. – М., 1994.
13. Богданова Н.А. Система науки конституционного права. – М., 2001. – С. 18–19.
14. Большой юридический словарь / Под ред. А. Сухарева, В. Зорькина, В. Крутских. – М., 1998. – VІ, 790 с. (С. 524).
15. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М.Прохоров. – изд-е 2-е, перераб. и доп. – М., 1997. – С. 620.
16. Будуємо Україну на засадах верховенства права і європейських цінностей. Додаток до послання парламентської асамблеї Ради Європи стосовно роз’яснень з деяких питань судово-правової реформи та забезпечення прав людини в Україні // Час-Time. – 1995. – 6 жовт. – С. 5; 3 жовт. – С. 4.
17. Баймуратов М., Максименко С. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу: політико-правовий аналіз // Право України. – 2001. – № 10. – С. 101–104. – (На міжнародно-правові теми).
18. Барановский В.Г. Политическая интеграция в Западной Европе. – М., 1983.
19. Баронін А. Вплив юридичного врегулювання кордонів Євросоюзом в політичному процесі інтеграції України // Право України. – 2003. – № 2. – С. 142–144.
20. Білинська М.М. Стандартизація вищої медичної освіти в Україні: шляхи інтеграції до Європейського Союзу // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування. – Ірпінь, 2001. – С.25–27.
21. Биля І.О. До проблеми термінології нормативних правових актів // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. Вип. 44 – С. 3–7.
22. Биля І.О. Нормотворча техніка: поняття і загальна характеристика // Вісн. Акад. прав. наук України. – Харків, 2002. № 1(28). – С. 217–226.
23. Бобровник С.В., Оніщенко Н.М. Правова система України // Державотворення та правотворення в Україні. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – С. 310–343.
24. Болотіна Н.Б. Соціальні права людини і соціальне право: Україна і Європейський Союз // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем. – К., 2000. – С.154–158.
25. Брус Я. Третього терміну не буде: [Парламент розглянув у першому читанні законопроект про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу] // Веч. Київ. – 2003. – 19 верес. – С. 3.
26. Будзинський Т.В. Західноєвропейський Союз в контексті вирішення проблем безпеки Європейського Союзу: постановка питання // «Львівська політехніка». Збірка науково-методичних праць. – Львів, 1999. – Вип. 5. – С. 10–22.
27. Будкін В. Проблеми і перспективи співробітництва між Європейським Союзом та Україною // Економіка України. – 2000. – № 9. – С. 82–90. – (Світогосподарські зв’язки: тенденції розвитку).
28. Бураковський І., Сіденко В. Вплив розширення ЄС на Україну в торговельно- економічній сфері // Зовнішня торгівля. – 2001. – № 3–4. – С. 16–19. – (Наш торгово-економічний партнер – ЄС).
29. Буткевич В.Г. Советское право и международный договор. – К.: Вища школа, 1977. – 262 с.
30. Буторина О.В. Что такое евро? – М.: Интердиалект, 1999.
31. Ваттель Э. Право народов или принципы естественного права, применяемые к поведению и делам наций и суверенов. – М., 1960. – С. 11.
32. Вегера С. Європейські соціальні стратегії і Україна: [Передумова інтеграції України в європейську економіку] // Україна: аспекти праці, 2001, № 6. – С. 29–39. – (Соціальна політика).
33. Віденська конвенція про право міжнародних договорів // Указ Президії Верховної Ради УРСР, № 2077-XI ( 2077-11 ) від 14.04.86 р.
34. Вишняков О.К. Про концепцію «Білої книги» з правової адаптації: Україна – Європейський Союз // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. – К., 1999. – С. 282–286.
35. Гегель Г. Философия права. – Соч. – Т. VІІ. – М. – Л., 1934. – С. 65.
36. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – Чернівці, 2001. – С. 88.
37. Гнатовський М. Концепція «європейського правового простору» в контексті проблем європейської інтеграції // Право України. – 2003. – № 1.
38. Горбенко А. Розбудова договірно-правових відносин України з Європейським співтовариством // Вісн. законодав. України, 2001. – № 48. – С. 41–44.
39. Граціанов А.І. Роль уніфікації в систематизації законодавства // Держава і право. – К.: ІДП НАНУ. – 2000. – Вип. 8. – С. 15–19.
40. Граціанов А.І. Поняття систематизації законодавства та її значення // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем: Матеріали міжнародної наукової конференції. – К.: ІДП НАНУ. – 2000. – С. 274–275.
41. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности – М., 1999. – С. 61. Давид Р. Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. / Пер. с фр. В.А.Туманова. – М.: Международные отношения, 1999. – 400 с.
42. Давидова В. Жити і працювати в інформаційному суспільстві: підхід Європейського Союзу // Політичні права і свободи у демократичному суспільстві (досвід країн Європейського Союзу). – К., 2000. – С.49–58.
43. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування: навч. пос. – К.: Парламентське видавництво, 2001. – 216 с.
44. Дарендорф Р. После 1989. Размышления о революции в Европе. –М.: Ad Marginen, 1998.
45. Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. – К.: Україна, 1990. – С. 3.
46. Демиденко Л.М. Удосконалення прямого оподаткування у напрямку інтеграції в ЄС // Фінанси України, 2000, № 4. – С. 124–128. – (Податки).
47. Демиченко Л.М. Інтеграція податкової системи України до європейського податкового простору. / Автореф. канд. економ. наук. – К.: КНУ ім. Т.Г. Шевченка, 2000. – 19 арк. 8.
48. Денисов В.Н. Проблеми створення публічного порядку в зовнішньополітичній діяльності України // Денисов В. Н.
49. Демиденко Г.Г. История учений о праве и государстве. – Х., 2001. – С. 19–20.
50. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування. Пер. з англ.: “АртЕк”, 1997. – 624 с.
51. Дзейко Ж. Особа й держава. Обмеження заради взаємовигоди: (Проблема гарантій прав і свобод особи в Україні) // Віче. – 1994. – № 4. – С. 42–45.
52. Директива № 67/227/ЄЕС «Щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з оборону 994-201» вiд 09.12.1969 р.
53. Директива Європейського Союзу з гармонізації правових норм держав-членів стосовно біологічних добавок до їжі № 2002/46/ЄС вiд 10.06.2002 р.
54. Директива №69/169/ЄЕС „Про гармонізацію положень, встановлених законами, постановами або адміністративними заходами, стосовно звільнення від податку з обороту та акцизного збору з імпорту в міжнародних подорожах» вiд 28.05.1969 р.
55. Директива Ради 69/169/ЄЕС «Про гармонізацію положень, встановлених законами, постановами або адміністративними заходами, стосовно звільнення від податку з обороту та акцизного збору з імпорту в міжнародних подорожах 994-203» вiд 14.02.1994 р.
56. Директива 69/463/ЄЕС Ради Європейських Співтовариств «Щодо гармонізації законодавств держав-членів стосовно податків з обороту – запровадження податку на додану вартість в державах-членах 994-512» вiд 09.12.1969 р.
57. Директива Ради 78/1032/ЄЕС «Про гармонізацію положень, закріплених законом, постановою або адміністративними заходами стосовно норм, які регулюють податок з обігу та акцизний збір, що застосовуються до міжнародних подорожей» вiд 19.12.1978 р.
58. Директива № 86/560/ЄЕС «Щодо гармонізації законодавства держав-членів Європейського Співтовариства щодо податків з обороту – Правила відшкодування податку на додану вартість платникам податку, які не мають постійного місця здійснення підприємницької діяльності на території Європейського Співтовариства 994-365» від 17.11.1986 р.
59. Директива Ради 92/81/ЄЕС «Про гармонізацію структур акцизних зборів на нафтопродукти 994-370» вiд 19.10.1992 р.
60. Директива Ради 92/83/ЄЕС «Про гармонізацію структур акцизних зборів на алкоголь та алкогольні напої 994-430» від 19 жовтня 1992 р.
61. Директива Ради Європейського Співтовариства 86/560/ЄЕС «Щодо гармонізації законодавства держав-членів Європейського Співтовариства щодо податків з обороту – Правила відшкодування податку на додану вартість платникам податку, які не мають постійного місця здійснення підприємницької діяльності на території Європейського Співтовариства».
62. Дмитрієв А.І., Мацко А.С., Муравйов В. І.Міжнародне публічне право: Практикум. – К., 2001. – 352 с.
63. Добронравова О. Робота над помилками в євроформаті (Гармонізація вітчизняних законів з європейськими аналогами стала справою близького майбутнього) / Галицькі Контракти. – № 6 – лютий 2003 р.
64. Добрянський С.П. Актуальні проблеми загальної теорії прав людини// Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Одеса, 2003. – 20 с.
65. Додонов В.Н., Панов В.П., Румянцев О.Г. Междунродное право. Словарь-справочник / Под общей ред. акад. МАИ, д.ю.н. В.Н. Трофимова. – М.: ИНФРА – М., 1998. – 368 с.
66. Документы Европейского союза. Т. I–V – М., 1994–1999.
67. Документы Европейского союза. – М., 1994. Т. II.
68. Дороги що ведуть в одному напрямі: Зустріч в інституті міжнародних відносин, проведена посольством Швеції і Атлантичною радою України: [Україна – Європейський Союз] // Політика і час, 2001, № 7. – С. 34–47.
69. Драга Т.В. Особливості і перспективи інтеграції АПК України до країн-членів Європейського Союзу // Вісник аграрної науки Причорномор’я. - Миколаїв, 2001, Вип. 5 (14). – С. 141–142.
70. Дроздов С. Окремі аспекти інтегрування України в Європейське та світове співтовариство (у світлі проблем прав людини) // Право України. – 1998. – № 9. – С. 10.
71. Дубінчак О.Б. Позитивні наслідки вступу України до Європейського Союзу. Сб. наук. праць: Актуальні проблеми міжнародних відносин.// Київськ. Нац. Університет ім. Т.Г. Шевченка., 2002. – с.57-64.
72. Дурденевский В.Н. Послевоенные конституции Запада. – Вып. 2. – Л., 1924. – С. 36.
73. Євінтов В.І., Акуленко В.І., Висоцький О.Ф, Ісакович С.В. Суверенітет України і міжнародне право. – К.; Манускрипт, 1995. – С. 7–36.
74. Євінтов В.І. Україна у міжнародному співтоваристві // Денисов В.Н., Євінтов В.І., Акуленко В.І., Висоцький О.Ф., Ісакович С.В. Суверенітет України і міжнародне право. – К.: Манускрипт, 1995. – С. 37–58.
75. Евратом: правовые проблемы / Йорыш А.И. (отв. ред). –М., 1992.
76. Євроконституція, про яку всі говорять і яку мало читають // ж-л „Віче” № 11, 2005 р.
77. Европа в меняющемся мире. Международные связи Европейского сообщества / Под ред. Ю.А. Борко. – М.: Право, 1995.
78. Европа на пороге XXI века: ренессанс или упадок. М.: ИНИОН РАН, 1998.
79. Європа – Україна: можливості зближення: [Міжнародна конференція «Розширення Європейського Союзу (ЄС): наслідки для України»] // Юрид. вісн. України, 2001, 24-30 листоп. – С. 6.
80. Европейская интеграция: правовые проблемы: Книга первая / Топорнин Б.Н. (отв. ред.). – М., 1992.
81. «Европейская конвенция о правах человека»: Теоретические проблемы и практика реализации в современной России: Сб.статей / Санкт-Петербургский государственный университет; Под ред. В.А. Ачкасова. – науч. изд. – СПб. –Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2002. – 176 с.
82. Європейська соціальна хартія (переглянута) (укр/рос). – Страсбург, 03 травня 1996 року.
83. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки: Послання президента України до верховної Ради України від 30.04.2002 р.
84. Європейський Союз: консолідовані договори. – К.: Роrt-Rоyаl, 1999. – 206 с.
85. Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права: Навчальний посібник / Наук. ред. В. П’ятницький – К., 1999. – 368 с.
86. Європейському вибору України немає альтернативи: [Із виступу Прем'єр-міністра Віктора Януковича на третій щорічній конференції Україна – Європейський Союз «Ширша Європа: перспектива України»] // Уряд. кур'єр, 2003, 19 берез. – С. 1–3.
87. Европейское право. Учебник для вузов / МГИМО УМИД РФ. Ин-тут европейского права Отв.ред. Л.М.Энтин. – М., Норма, 2000. – 720 с.
88. Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право. – М., 2001. – С. 701, 705, 728, 739–740.
89. Забігайло В. Гармонізація національного права як передумова інтеграції України до Європейського Союзу // Матеріали міжнародної наукової конференції «Ялта-2000. Роль Європи в XXI столітті», 7–9 травня 2000 року. –Ялта, 2000. – С.260–267.
90. Загальна теорія держави і права / За ред. Копейчикова В.В. – К.: Юрінком, 1997. – 317 с.
91. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затверджена Законом України від 18 березня 2004 року, № 1629, ІV.
92. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – Київ: Парламентське видавництво, 1999. – 248с.
93. Заєць А.П. Щодо розробки комплексного плану законодавчих робіт, спрямованих на гармонізацію українського законодавства із законодавством Європейського Союзу// Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. – К., 1998. – С.126–128.
94. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, № 29, ст. 367.
95. Закон України «Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», прийнятий 21 листопада 2002 р. № 228: [Концепція Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу] // Офіційний вісник України, 2002, № 50. – С. 8.
96. Закономірна ситуація: [Відносини між Україною та Європейським Союзом ] // Голос України, 2002, 3 жовт. – С. 4.
97. Законотворческие хроники: [О принятии народными депутатами правительственного законопроекта о запрещении заниматься депутатам местных советов предпринимательской деятельностью, а так же быть должностными лицами органов управления хозобществ и принятие Верховной Радой в первом чтении Общегосударств. программы адаптации законодательства Украины к законодательству Европейского Союза] // Буржуй, 2003, № 19 (сент). – С.2.
98. Зам’ятін В. Діалог набуває конкретного змісту. Поки що візового: [Україна – Євросоюз] // День, 2002, 13 берез. – С. 1.
99. Зам’ятін В. Європрагнення і єврореальність: [Про партнерство й співробітництво між Україною та Европейським Союзом ] // День, 2002, 5 квіт. – С. 4.
100. Зам’ятін В. Надію «завізовано»: Євросоюз готовий до діалогу щодо кордонів з Україною // День, 2002, 16 квіт. – С. 1.
101. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз. / Пер. з французької В. – К.: Основи, 1996. – 420 с.
102. Зінчук Т. Аграрна політика України: можливості та перспективи інтеграції в ЄС // Економіка України. – 2000. – № 12. – С. 58–66. – (Питання розвитку АПК).
103. Ильичёв Р. Контакт есть, статуса нет: [ЕС и США отказывают Украине в предоставлении статуса страны с рыночной экономикой ] // Бизнес. - 2003. – № 15. – С. 26–27.
104. Іоаннідіс Х. Кіпр докладає всіх зусиль, щоб громадяни України могли легко і швидко оформлювати візи: [Вступ Кіпру до ЄС] // День. – 2002. – 22 трав. – С. 3.
105. Камілова С. Генезис спільної аграрної політики на ринку молокопродукції в Європейському Союзі // Економіка АПК, 2003, № 4. – С. 129–133. (Економіка зарубіжних країн).
106. Капіца Ю.М. Питання гармонізації законодавства України з міжнародно-правовими нормами та законодавством Європейського Союзу // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. – К., 1998. – С. 128–133.
107. Капустин А.Я. Европейский союз: интеграция и право. – М.: РУДН, 2000.
108. Каргалова М.В. От социальной идеи к социальной интеграции. – М., 1999.
109. Каргалова М.В., Козлов Е.Ю., Корогод С.О. и др. Европейское право Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека Уч.д/вузов (Энтин Л.М.) Изд. 2,пересмотр. и доп. – 960 с.
110. Квятковський Маріуш. Європейське Право./ Gthtrk/Переклад І.Ігор Андрейко, Андрій Максимук// Парламент Молоді, Перемишль, 2003.
111. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу. / Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Пер. с англ. В.С. Ісакович. – К.: „Знання”, 2002. – 381 с.
112. Кіндрацька Л.М. Напрями реформування бухгалтерського обліку в контексті інтеграції України в Європейський Союз // Вчені записки. – К., 2002, Вип. 4. – С. 249–254.
113. Кістяківський Б. «На захист права».
114. Клемин А.В. Европейский союз и государства-участники: взаимодействие правовых порядков (практика ФРГ). – Казань, 1996.
115. Ковальов Є.В. Економіко-правові проблеми інтеграції України у Європейський Союз // Університет внутрішніх справ: Вісник. – Х., 1997, Вип. 2. – С. 175–179.
116. Ковальова О.О. Європейський Союз і країни Центральної та Східної Європи: політичні стратегії інтеграції // Держава і право. – К., 2002, Вип. 18: Юридичні і політичні науки. – С.403–410.
117. Ковальова О. Методологія Європейського Союзу з оцінки демократичності політичних інститутів держав - кандидатів на вступ // Людина і політика, 2003, № 1. – С. 3–10.
118. Ковлер А.И., Крылова И.С. Европейский парламент // Парламенты мира. – М., 1991.
119. Козінцев І.П. Правотворчість: теоретичні та логічні засади. – К., 2005. – 192 с.
120. Козюбра М.І. Тенденції розвитку джерел права України в контексті європейських правоінтеграційних процесів // Наукові записки Національного Університету “Києво-Могилянська Академія”, Юридичні науки. – К., 2004. – Т. 26. – С.7–8.
121. Колот А. Соціальні стандарти і реалізація конституційних прав громадян // Профспілк. газета. – 1997. – 26 лют. – С. 3.
122. Конституции государств Европы: в 3 т. / Под ред. Л.А. Окунькова. – М., 2001; Т. 1 – 824 с.; Т. 2 – 840 с.; Т. 3 – 792 с.
123. Конституционное право: Словарь. – М., 2001. – С. 292–293.
124. Конституция Российской Федерации. – М., 1994. – Ст. 46 ч. 3.
125. Конституція України // ВВР. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
126. Конкурентная политика Европейского Союза. –М.: Право, 1995.
127. Конституции государств Европейского Союза. – М.: Инфра – М.:–Норма, 1997.
128. Конституции зарубежных государств / Маклаков В.В.(сост.). – М.: БЕК, 2000.
129. Конституции буржуазных государств: Учеб. пособие / Сост. В. В. Маклаков. – М., 1982. – 408 с.
130. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
131. Концепція Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу] // Офіційний вісник України. – 2002. – № 50. – С. 8.
132. Костюк С.М. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу: стан, проблеми та перспективи // Дипломатична акад. України. Науковий вісник - К., 2000, Вип.4: Європа: поступ у XXI століття (історія, сучасний стан, перспективи). – С.196–202.
133. Костюк С.М. Діалог Україна – Європейський Союз: минуле, сучасне, майбутнє // Національний пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. Наукові записки. – К., 1999. – № 35, Ч. 2: (педагогічні та історичні науки). – С. 250–260.
134. Костючок Н. Державна політика України і Європейський Союз // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні. – К., 2001, Т. 2. – С. 26–29.
135. Котюк В.О. Основи держави і права. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
136. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: навч. пос. для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996 – с. 61–64.
137. Крылова И.С. Европейский парламент (правовые вопросы). – М., 1987.
138. Кульпінський С.В. Фінанси Європейського Союзу. Європейська валютна система // Формування ринкових відносин в Україні. – К., 1997. –Вип. 4. – С.89–101.
139. Ларін М. Через реформування до Євроінтеграції // Юрид. вісн. України, 2002, 14-20верес. – С. 11.
140. Лобанов К.Н. Договор о Европейском союзе: правовой анализ новейших тенденций в развитии западноевропейской интеграции: Учебное пособие. – Белгород, 1996.
141. Лобода О. Новые подходы к адаптации: [Конференция, посвященная первой общегосударственной программе адаптации законодательства Украины к законодательству Европейского Союза в контексте расширения ЕС] // Юрид. Практика, 2003, 29 апр. – С.3.
142. Лозанський В.Р. Гармонізація нормативного регулювання природоохоронної діяльності в Україні з діючим у Європейському Союзі // Проблемы охраны окружающей природной среды. – Х., 1996. – С. 61–75.
143. Лозанський В.Р. Проблема гармонізації водного законодавства України із законодавством Європейського Союзу // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. – К., 1998. – С. 244–250.
144. Луканська Г. Закони треба не лише приймати, а й виконувати: [Конф. «Перша загальнодерж. програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу в контексті розширення ЄС» за участю голови Ком. Верховної Ради України з питань європ. інтеграції Б.Тарасюка і посла Великої Британії в Україні Р.Брінклі] // Голос України, 2003, 23 квіт. – С. 2.
145. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові аспекти та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти). – К., 2003. – 304 с.
146. Луць Л.А. Трансформація нормативної частини сучасної правової системи України — вимога часу. // Право України. – 2003. – № 3. 24.
147. Ляшенко «Право та його духовні виміри».//Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К., 1999. – С. 107–110.
148. Маклаков В.В. Парламенты стран-членов Европейского союза. – М., 1994.
149. Марахов К.С. Інтеграція корпоративного ринку цінних паперів України в Європейський Союз // Вісник. – К., 2001, Вип. 50. – С. 54–56.
150. Марковський Д. Євроінтеграція — це насамперед європейський рівень життя // Дзеркало тижня, 2003, № 23 (21 черв). – С. 8.
151. Мельник А.Я. Методи вдосконалення внутрішньодержавного механізму птації законодавства України до права європейських співтоварист