МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ РІВНОПРАВ\'Я ТА ЗАХИСТУ ПРАВ ЖІНОК ТА ПРАКТИКА УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП 4

Розділ I. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ РІВНОПРАВ'Я ТА ЗАХИСТУ
ПРАВ ЖІНОК У СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ 10
1.1. Історичний огляд становлення та еволюції рівності прав жінок
і чоловіків в міжнародні стандарти рівноправ'я та захисту прав жінок 10
1.2. Міжнародно-правова регламентація стандартів рівноправ'я та захисту
прав жінок 27
1.3. Еволюція і вдосконалення міжнародних стандартів рівноправ'я
та захисту прав жінок 58
1.4. Система консультативного обслуговування держав-членів ООН
та міжнародних неурядових організацій у реалізації принципу рівності
прав жінок і чоловіків 67

Розділ II. СТАН І ПРОБЛЕМИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ
МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ РІВНОПРАВ'Я ТА ЗАХИСТУ
ПРАВ ЖІНОК В ЗАКОНОДАВТВІ УКРАЇНИ 81
2.1. Теоретичні питання та механізми імплементації міжнародно-правових
стандартів щодо регулювання правового становища жінок в Україні 81
2.2. Реалізація міжнародно-правових стандартів рівноправ'я та захисту
жінок у правовій системі України 98
2.3. Міжнародні зобов'язання України щодо забезпечення рівноправ'я
та захисту прав жінок 110

Розділ III. ГАРМОНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА З
МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ ТА ГАРАНТУВАННЯ
РІВНОПРАВ'Я І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ЖІНОК
В ОКРЕМИХ СФЕРАХ 119
3.1. Гарантування рівноправ'я жінок у політичній сфері 119
3.2. Правове регулювання охорони праці та здоров'я жінок 126
3.3. Захист материнства і дитинства в Україні 133
3.4. Гармонізація українського законодавства з міжнародним у сфері
захисту жінок від насильства 147

ВИСНОВКИ 163

СПСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 167
ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається, перш за все, тим, що не зважаючи на те, що в сучасному міжнародному праві склався і ствердив-ся принцип поваги до прав і свобод людини, жінки, як одна з найменш соціально за-хищених груп населення, все ще залишаються з різних причин суб’єктами-об’єктами систематичної різноманітної дискредитації, що актуалізує не тільки між-народне співробітництво, а й наукові дослідження в цій сфері міжнародного права.
У підсумковому документі Всесвітнього саміту-2005 (Резолюція 60/5 Генераль-ної Асамблеї ООН) керівники держав світу підтвердили свій намір досягти повного та ефективного здійснення Резолюції 1325 (2000) Ради Безпеки. Вони підкреслили важливість урахування жіночої проблематики та створення рівних можливостей для активної участі жінок в усіх зусиллях щодо підтримки миру та заохочення до миру та безпеки, а також необхідність підвищення їх ролі у прийнятті рішень на всіх рів-нях.
Рівноправ’я жінок знайшло визнання, закріплення і вдосконалення в численних універсальних міжнародних документах: Загальній декларації прав людини 1948 р., Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права 1966 р., Міжна-родному пакті про громадянські і політичні права 1966 р. та практично у всіх основ-них універсальних та регіональних конвенціях щодо прав людини. Найбільш вираз-не втілення гарантія рівності прав чоловіків та жінок дістала в Конвенції про лікві-дацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. Зазначена Конвенція стала новим етапом у розвиткові принципу рівності прав жінок і чоловіків з урахуванням ґендер-ного підходу до його реалізації, який розвинув положення міжнародних пактів про права людини і перетворив їх на міжнародні стандарти. Останні передбачають необ-хідність особливих додаткових заходів для забезпечення рівноправ’я та захисту прав жінок, розвитку соціального становища останніх, щоб вони були спроможні реалізу-вати своє рівноправ’я. Це і є врахуванням соціальної конструкції статі, яка обумов-лює перепони в реалізації жінками свого рівноправ’я внаслідок народження дітей, фізіологічних відмінностей їх організму, створення стереотипів ролі чоловіків і жі-нок в суспільстві.
В дисертаційному дослідженні різних аспектів цієї теми було використано і враховано праці російських та іноземних вчених, правознавців та міжнародників, зокрема, таких як: Л.А. Алексідзе, В. Брайтон, Е. Бредні, Г.К. Дмитрієва, М. Дженіс, В.Н. Додонова, Л. Зваак, В.А. Карташкіна, Ю.М. Колосова, К.Н. Кошунова, Р. Кук, Д. Кроуфорд, Х. Крюгер, Ф. Лич, Е. А. Лукашева, І.І. Лукашук, Дж. Мертус, А.П. Мо-вчан, Р.А. Мюллерсон, В.С. Нерцесянц, А.Н. Робертсон, К. Стармер, Г.І. Тункіна, Д. Харріс, С.В. Черніченко, Х. Чарльсворт, К. Чинкін, М.Л. Ентін; представників української школи міжнародного права М.О. Баймуратова, М.В. Буроменського, В.Г. Буткевича, В.Н. Денисова, А.І. Дмитрієва, В.І. Євінтова; а також публікації, ди-сертації і монографії останнього часу з проблемних питань захисту прав людини і, зокрема, жінок Т.М. Заворотченко, В.О. Іваненко, О.В, Наден, Н.М. Оніщенко, М.П. Орзіх, Л.В. Пастухової, Н.В. Плахотнюка, Ж.М. Пустовіт, В.П. Панова, П.М. Рабіновича, О. П. Руднєвої, А. Л. Федорової тощо.
Знайомство із згаданими працями дозволило виявити певні прогалини в розро-бці цієї тематики, зокрема питання еволюції міжнародних стандартів, їх сучасної міжнародно-правової регламентації, рівня імплементації в національне законодавст-во тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з плановою темою відділу міжнародного права та порівняль-ного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького „Формування міжнародно-правової позиції України щодо інтеграційних процесів Ради Європи у сфері захисту прав людини” (держ. реєстр. № 01944016317).
Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є між-народно-правовий аналіз юридичного змісту міжнародних стандартів щодо рівно-прав’я жінок і чоловіків, а також ступеня виконання Україною зобов’язань за Кон-венцією про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р., яка ратифіко-вана Україною, для розробки наукових рекомендацій щодо приведення у відповід-ність з цими стандартами українського законодавства, вдосконалення національного механізму їх реалізації і підвищення відповідальності державних органів і посадо-вих осіб за порушення цих стандартів.
Зазначена мета визначила необхідність вирішення таких завдань:
- проаналізувати соціальні і міжнародні процеси становлення і розвитку системи захисту рівноправ’я і захисту прав жінок в загальній системі захисту прав людини та її міжнародно-правову регламентацію;
- узагальнити практику укладення міжнародних договорів щодо захисту рівноправ’я і захисту прав жінок та їх імплементації в національне законодавство держав-учасниць, зокрема України;
- визначити стан та ефективність міжнародно-правової регламентації та ін-ституціональних механізмів захисту рівноправ’я і прав жінок та їх реалізації в прак-тиці України;
- визначити роль та значення міжнародно-правових стандартів захисту рів-ноправ’я та прав жінок для становлення національного законодавства держав-членів міжнародного співтовариства, у т.ч. України;
- розробити конкретні пропозиції до змін у чинному законодавстві Украї-ни, науково-практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення захисту рівно-прав’я і прав жінок в законодавчій, судовій та правозастосовній сферах.
Об’єктом дисертаційного дослідження є комплекс міжнародних правовідно-син публічного характеру, що виникають у процесі захисту рівноправ’я та прав жі-нок.
Предметом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові принципи та норми, які містяться в універсальних та регіональних договорах щодо міжнародних стандартів рівноправ’я та захисту прав жінок, вітчизняна і зарубіжна доктрина між-народного права щодо концептуальних питань рівноправ’я жінок та чоловіків.
Методологічну основу дисертації складає комплексний підхід до використання системи загальнонаукових, філософських і спеціальних методів дослідження. Серед них метод діалектичного системного аналізу соціальних процесів у поєднанні з по-требами правового регулювання прав жінок; формально-юридичний метод аналізу юридичного змісту міжнародних стандартів рівності прав жінок і чоловіків. Викори-стані також порівняльний метод при аналізі фактологічних даних дотримання між-народних стандартів у різних державах світу; логіко-нормативний метод – при об-ґрунтуванні напрямів розбудови чинного законодавства України; історико-юридичний метод – при аналізі становлення та розвитку принципу недискримінації рівності прав жінок і чоловіків та інші спеціальні методи дослідження.
В дисертації використані та проаналізовані найважливіші міжнародно-правові документи: Статут ООН, Загальна декларація прав людини 1948 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., а також універсальні конвенції, декларації і документи щодо захисту прав жінок та міжнародно-правова практика.
Теоретичне і практичне значення дисертації полягає в тому, що її основні положення і висновки створюють базу для: подальшого поглиблення вивчення про-блеми теорії прав людини; забезпечення механізму імплементації принципу ґендер-ної рівності в міжнародне та національне право; сприяння послідовному і повному запровадженню у життя міжнародних стандартів щодо рівноправ’я жінок і чолові-ків; підготовки загальних і спеціальних курсів у вищих навчальних закладах, підру-чників і навчальних посібників з міжнародного права і прав людини.
Наукова новизна одержаних результатів. У рамках проведеного автором до-слідження одержані результати, що мають наукову новизну, зокрема:
1. Обґрунтовано доцільність з ґендерних міркувань поділу міжнародно-правових актів ООН та її спеціалізованих установ із захисту прав жінок на дві кате-горії: акти, спрямовані на забезпечення рівноправ’я жінок, та акти, що мають на меті захист спеціальних прав жінок.
2. Сформульовано висновок про те, що змістом захисту прав жінок на внутріш-ньодержавному рівні є досягнення паритетного становища жінок шляхом імплемен-тації міжнародно-правових норм в національному законодавстві рівноправ’я та за-хист їх прав. У свою чергу, імплементація основних норм міжнародних пактів про права людини, які перетворились на міжнародні стандарти щодо рівноправ’я чоло-віків та жінок, стає ефективною лише за умови виокремлення саме ґендерного під-ходу до відповідних конвенційних норм, які розвивають положення універсальних міжнародно-правових документів.
3. Обґрунтовано тезу про те, що головним шляхом фактичної реалізації в Укра-їні конвенційних норм щодо рівноправ’я чоловіків та жінок має стати подолання формального юридичного підходу по законодавчому закріпленню рівності людей на підставі статі, який на практиці залишає місце для фактичної нерівності у багатьох сферах життя.
4. Доведено, що міжнародні стандарти рівності прав чоловіків та жінок перед-бачають необхідність проведення на сучасному етапі українського державотворення комплексних нормотворчих заходів щодо прийняття спеціальних законів.
5. Аргументовано висновок, що закріплені в міжнародному праві напрями ви-рішення суперечностей між додатковими спеціальними заходами на користь жінок і принципом рівноправ’я дають зразок послідовного розуміння значення жінок у сус-пільстві, визначають шляхи подолання деформації уявлення про соціальну роль жі-нок у суспільстві і фактично забезпечують реалізацію принципу рівності прав жінок і чоловіків.
6. Зроблено висновки про те, що міжнародні стандарти щодо рівних прав між чоловіками та жінками містять у собі також принцип рівноправ’я жінок між собою незалежно від раси, кольору шкіри, національності, майнового стану, мови та релігії.
7. Обґрунтовано потребу кардинального спрямування національної законодав-чої роботи на забезпечення прав людини з урахуванням ґендерних підходів та ство-рення дієвого внутрішньодержавного механізму ґендерно-правової експертизи зако-нопроектів.
8. Сформульовано висновок про необхідність проведення постійної цілеспря-мованої освітньої та громадської роботи в межах державних та інших програм з роз’яснення та ефективної реалізації законодавства України та норм міжнародного права, які стосуються прав та інтересів сім’ї, жінок, молоді та дітей, а також з пи-тань запобігання контрабанді та торгівлі жінками.
9. Сформульовано висновок про необхідність підвищення рівня представництва жінок в політичній та адміністративно-управлінській діяльності шляхом викорис-тання ґендерних підходів для створення на рівні державної політики (поруч з інши-ми засобами) відповідної матеріальної та моральної бази для активізації участі жі-нок в процесі управління.
Апробація і публікація результатів дослідження. Результати дослідження бу-ли викладені автором у доповіді на Міжнародній науково-практичній конференції „Конституційне будівництво в Україні: теорія і практика” (Закарпаття, 2000, тези опубліковані).
Положення дисертації обговорено на засіданнях відділу міжнародного права і порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Основні положення і висновки дисертаційної роботи опубліковано у чотирьох статтях у фахових виданнях.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів (11 підрозділів), висновків і переліку посилань на 260 джерел. Загальний обсяг роботи - 182 сторінки, у тому числі список використаної літератури - 15 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки.
1. Сучасний стан міжнародних відносин потребує якісного поглиблення
сфери міжнародно-правового регулювання забезпечення прав людини і основних свобод за рахунок загального визнання і втілення в національні законодавства між-народних стандартів рівноправ'я та захисту прав жінок, основою якого повинен ста-ти ґендерний підхід до рівності прав жінок і чоловіків. Саме така, соціально орієн-тована конструкція зазначених міжнародних стандартів щодо рівноправ'я та захисту прав жінок дозволить на практиці ефективно реалізувати на національному рівні нор¬ми Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р.
2. Особливої актуальності питання дотримання міжнародних стандартів
щодо рівності прав чоловіків і жінок набуло для нашої країни після ратифікації
Україною Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. та набуття нею чинності. Головною умовою якісної реалізації в умовах сьогодення норм вказаної Конвенції, яка стала частиною національної правової системи Украї-ни, має стати подолання все ще формального законодавчого закріплення рівноправ'я жінок і чоловіків, яке на практиці все ще залишає місце для фактичної нерівності жінок у багатьох сферах життя.
1. Внутрішнім змістом міжнародного захисту рівноправ'я та прав жінок є
забезпечення шляхом імплементації міжнародно-правових норм в національне зако-нодавство України жінкам рівних прав з чоловіками в усіх сферах життя. У свою чергу, імплементація основних норм міжнародних пактів про права людини, які пе-ретворились на міжнародні стандарти щодо рівноправ'я чоловіків та жінок, є ефек-тивною лише за умови виокремлення саме ґендерного підходу до норм Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р., які розвивають поло-ження універсальних міжнародно-правових документів.
Зобов'язання держав-учасниць за ст. 3 Конвенції щодо ліквідації всіх форм дис-кримінації щодо жінок 1979 р. передбачають вжиття в усіх галузях, зокрема в полі-тичній, соціальній, економічній і культурній, відповідних заходів, включаючи зако-нодавчі, щодо забезпечення всебічного розвитку та прогресу жінок з тим, щоб га-ран¬тувати їм здійснення і користування правами людини на основі рівності з чоло-віками. Тим самим цей міжнародний стандарт передбачає необхідність проведення в Україні на сучасному етапі державотворення, для реалізації одночасно й Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", особли-вих додаткових заходів для розвитку саме жінок, щоб вони були спроможні реалізу-вати своє рівноправ'я; заходів із врахуванням соціальної конструкції жіночої статі, яка обумовлює перепони в реалізації жінками свого рівноправ'я внаслідок наро-дження дітей, фізіологічних особливостей свого організму, створення необхідних стереотипів ролі в суспільстві чоловіків і жінок.
5. Міжнародно-правові акти ООН та її спеціалізованих установ щодо захисту прав жінок доцільно умовно поділяти з ґендерних міркувань на дві категорії: акти, спрямовані на забезпечення рівних прав жінок з чоловіками, та акти, що мають на меті захист спеціальних прав жінок. Указаний методологічний підхід допомагає усвідомити внутрішній захист ґендерного підходу до нормативно-правового вирі-шення проблеми рівноправ'я чоловіків і жінок та до подолання суперечностей між вказаними вище категоріями актів шляхом імплементації норм міжнародного права у національному законодавстві.
6. Закріплені в міжнародному праві напрями вирішення суперечностей між
додатковими спеціальними заходами на користь жінок і принципом рівноправ'я
дає зразок послідовного розуміння значення жінок у суспільстві, визначає шляхи подолання деформації уявлення про соціальну роль жінок у суспільстві і фактично забезпечує реалізацію принципу рівності прав жінок і чоловіків. Саме у вирішенні вказаних "суперечностей" полягає ефективність імплементації у національне зако-нодавство ґендерних підходів щодо правового забезпечення всім людям рівних прав, з урахуванням існуючої між ними різниці.
7. Враховуючи важливість і взаємопов'язаність усіх складових міжнародних стандартів щодо рівноправ'я чоловіків і жінок, визначальним моментом принципу рівноправ'я жінок слід вважати рівноправність у сфері політичних і економічних прав. Це обумовлено тим, що участь жінок в управлінні державою і рівне право на працю визначають те реальне становище, що його займає жінка у суспільстві. Полі-тичні і економічні права жінок найбільш впливають на весь правовий статус жінок у суспільстві, на їх становище в інших сферах життя і діяльності. Проблема політич-них і економічних прав жінок набуває особливого значення виходячи з міжнародно-го досвіду: саме у цих сферах особливо великою є дискримінація жінок у світі.
8. Проголошений Україною європейський вектор її подальшого розвитку, член-ство в Раді Європи потребують кардинального спрямування законодавчої роботи на забезпечення прав людини з урахуванням принципів та положень Європейської кон-венції про захист прав людини і основних свобод 1950 р., протоколів до неї і, зокре-ма, Протоколу № 12 "Про заборону дискримінації"; проведення ревізії чинного на-ціонального законодавства з погляду його відповідності Європейській конвенції 1950 р. та міжнародним стандартам рівноправ'я та захисту прав жінок; створення ді-євого внутрішньодержавного механізму ґендерно-правової експертизи законопроек-тів щодо забезпечення рівних прав жінок та чоловіків.
9. Вирішення проблеми забезпечення рівноправ'я жінок та чоловіків в Україні неможливе лише на законодавчому рівні. Необхідною умовою є проведення постійної цілеспрямованої освітньої та громадської роботи в межах державних та інших про-грам з роз'яснення та ефективної реалізації законодавства України та норм міжнарод-ного права, які стосуються прав та інтересів сім'ї, жінок, молоді та дітей; роз'ясню-вальної роботи серед населення з питань запобігання контрабанді та торгівлі жінками.
10. Поряд із законодавчим забезпеченням рівноправ'я жінок та чоловіків в Україні потребує продовження процес формування та вдосконалення національного механізму забезпечення прав кожної людини незалежно від статі; упровадження в життя кращого світового та європейського досвіду у сфері соціального захисту жі-нок, планування сім'ї, охорони материнства і дитинства, співробітництва з відповід-ними міжнародним організаціями; подальшого вдосконалення існуючої національ-ної системи недопущення дискримінації щодо жінок та налагодження дієвого конт-ролю за виконанням положень та норм національного законодавства на всіх рівнях владних структур.
9. Виходячи із необхідності найповнішого розкриття можливостей жінок, рів-ноправного представництва жінок у політичній та адміністративно-управлінській діяльності, Україна потребує ефективного впровадження ґендерних підходів для більш широкого залучення жінок до владних структур; створення на рівні державної політики поруч із іншими засобами відповідної матеріальної та моральної бази для активізації участі жінок у процесі державного управління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Рада Безпеки S/2005/636. Доповідь Генерального Секретаря "Про жінок, мир
та безпеку" 10 жовтня 2005 року. – http://www.un.org
2 . Колонтай А. Социальные вопросы женского вопроса. – "Знание", 1999. – С. 3.
3. Баймуратов М.А., М. Аль-Нсур. Защита прав женщин и детей в период кри-зис¬ных ситуаций и международное право. – К., 2003. – С. 140-143.
4. Брайсон В. Политическая теория феминизма. – М., 2001. – С. 8.
5. Баймуратов М.А., М. Аль-Наур. Вказана праця. – С. 140-143.
6. Нурумов Д.И. Феминизм и международное право // Международное право.
Спецвыпуск. – М., 2001. – С. 269.
7. Charlesworth Hilary, Chinkin Christine, Wright Shelly. Feminist Approaches to In-ternational Low // International Rules. Approaches from Internatonal Relations. -
Oxford University Рress. – N.Y. – 1996. – Р. 256-288.
8 . Там само. – С. 258.
9. Там само. – С. 256.
10. Нурумов Д.І. Вказана праця. – С. 276.
11. Charlesworth Hilary, Chinkin Christine, Wright Shelly. Вказана праця. – C. 260.
12. Баймуратов М.А., М. Аль-Наур. Вказана праця. – С. 143.
13. Зокрема: Буроменський М. В. Міжнародне право і ґендерна експертиза. – К., 2001; Пекінська конференція і ґендерна ідеологія // Україна. 5 років після
Пекіна. Кн.2. – К., 2001; Ґендерна демократія – стратегія XXI століття. -
Одеса, 2000; Лавриненко Е.А. Женщина: самореализация в семье и обществе
(гендерный аспект). – К., 1999; Хрисанова С. Драма прекрасной дамы:
парадоксы современного равенства мужчин и женщин. Гендерный подход к
известной проблеме. – X., 1999.
14. М.К. Москаленко. Международно-правовое регулирование труда. – М., 1968. – С.6.
15. Советский Союз и Организация Объединенных Наций (1961-1965 гг.) / Под ред. В.Л. Исраэляна. – М.: Наука, 1968. – С. 267.
16. А.І. Дмитрієв, А.С. Мацко, В.І. Муравйов. Міжнародне публічне право: Прак-тикум. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 71.
17. Там само. – С. 65.
18. Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных
СССР с иностранными государствами. – М.,1957. – Вьп. ХVІ
19. United Nations, Treaty Series. – 1949. – Vol. 36. – P. 146-149.
20. The United Nations and the Status of Women. – U.N., New York, 1964. – P. 3.
21. Действующее международное право: В 3 т. / Составители Ю.М. Колосов,
Э.С. Кривчикова. Т. 3. – М.: Изд-во Московского независимого института
международного права, 1996. – С. 7.
22. Там само. – С. 8.
23. Там само. – С.10.
24. Там само. – С.12.
25. Действующее международное право: В 3 т. / Составители Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова, Т. 1. – М.: Изд-во Московського независимого института международного права, 1996. – С. 21.
26. Там само. – С. 22.
27. Там само. – С. 24.
28. Там само. – С. 25.
29. Комітет економічних, соціальних і культурних прав. Док. ООН Е/С.
12/1995/15 від 8 грудня 1995 року. – П. 25.
30. Ломакина М.В. Международная защита прав женщин // Московский журнал международного права. – 1996. – № 5. – С. 37-38.
31. Дмитриева Г.К. Международная защита прав женщин. – К.: Вища школа,
1985. – С. 17-19.
32. Права человека. Сборник международных договоров ООН. – Нью-Йорк,
1989. – рез. ГА ООН 2200 А (XXI), от 16 декабря 1966 года.
33. Чубар Л. Права жінок в Україні як об'єкт правового захисту // Право України. – 2000. – № 3. – С. 12.
34. Ломакина М.В. Международная защита прав женщин //Московский журнал
международного права. – 1996. – № 5. – С. 38.
35. Рез. ГА ООН 34/180 від 18 грудня 1979 року.
36. Див: Чубар Л. Права жінок в Україні як об'єкт правового захисту// Право
України. – 2000. – № 3. – С. 14; Паленина С.В. Права женщин в системе прав
человека: международный и национальный аспект. – М., 2000.
37. Ґендерний аналіз українського суспільства. – ПР ООН. – К., 1999. – С. 39 – 48.
38. Робінзон М. Усвідомлення прав людини: "Триматися їх сміливо та міцно / Ві-сник Українського центру прав людини. – 1998. – Число 2. – С. 13-14.
39. Світова Конференція ООН з прав людини: Віденська декларація та програма дій / Права людини в Україні. Щорічник. 1999. – К.: УПФ, 1999. – С. 145.
40. The Beijing Declaration and the Platform for Action. – UN, NY, 1996. – P. 37.
41. Е.Н. Коршунова. Дискриминация женщин в области трудовых отношений в
капиталистических странах. – М.: Изд-во МГУ, 1961. – С. 284.
42. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.:
Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1998. – С. 241.
43. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. – К.: Українська
правнича фундація. Видавництво "Право", 1995.
44. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 р. / К.: Українська правнича фундація. Видавництво "Право", 1995.
45. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издате-льская группа НОРМА-ИНФРА, 1998. – С. 497-501.
46. Там само. – С. 138-149.
47. Рабинович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина. – К., 2004. – С. 19.
48. Там само. – С. 20.
49. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Факультативний про-токол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. – К.: Українська правнича фундація. Видавництво "Право", 1995. – С. 5.
50. Дмитриева Г.К. Резолюции Генассамблеи ООН в международной норматив-ной системе // Актуальные проблемы современного международного права. – М., 1991.; Крылов Н.Б. Правотворческая деятельность международных орга-низаций. – М., 1988; Лукашук И.И. Международное право в судах государств. – М., 1993; Международное право / Под ред. Ф.И. Кожевникова. – М., 1957. – С. 26; Морозов Г.И. Организация Объединенных Наций. – М.: ИМО, 1962. – С. 213-217; Малинин С.А. Юридическое содержание принципа разоружения. – Правоведение, 1963, № 2. – С. 149-153; Н.А. Островский. ООН и права чело-века. – М.: ИМО, 1968. – С. 65-67; Ф.И. Фельдман, М.В. Яновский. Генераль-ная Ассамблея ООН. – М.: Изд-во Московского университета, 1968. – С. 53-70; Г.К. Ефи мов. Генеральная Ассамблея ООН. – М.: ИМО, 1969. – С. 86-87.
51. Лукашук И.И. Международное право в судах государств. – М., 1993. – С. 185, 189.
52. Загальна декларація прав людини. – К.: Українська правнича фундація.
Вид-во "Право", 1995. – С. 4.
53. Там само. – С. 8.
54. А.П. Мовчан. Международная защита прав человека. – М.: Госюриздат,
1958. – С. 121.
55. Загальна декларація прав людини. – К.: Українська правнича фундація.
Вид-во "Право", 1995. – С. 10.
56. А.П. Мовчан. Международная защита прав человека. – М.: Госюриздат,
1958. – С. 125.
57. Я.А. Островский. ООН и права человека. – М.: ИМО, 1968. – С.68-70.
58. Документ ООН: E/CN.6/SR 417, р.12, 1965.
59. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издате-льская группа НОРМА-ИНФРА, 1998. – С. 241.
60. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издате-льская группа НОРМА-ИНФРА, 1998. – С. 241.
61. Документ ООН: E/CN. 6/SR-540, p. 94.
62. Документ ООН: F/RES. 34/180.
63. Права людини (основні міжнародно-правові документи): Зб. док. / Упорядник Ю.К. Качуренко. – К.: Наукова думка, 1989. – С. 138.
64. Резолюція ГА ООН (IX) від 17 грудня 1954 р.
65. Резолюція ГА ООН 2018 (XX) від 3 листопада 1965 р.
66. Документ ООН: E/CN. 6/SR-408, p. 5.
67. Международное частное право. Сборник документов. – М.: БЕК, 1997. –
С. 659-664.
68. Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных
СССР с иностранными государствами. Вып. XVI, № 649. – С. 280-290.
69. Резолюція ГА ООН 2200 А (XXI) від 19 грудня 1966 р.
70. Советское государство и международное право / Под ред. Ф.И. Кожевникова. – М., 1967. – С. 298.
71. Резолюція ГА ООН 421 (V).
72. Резолюція ЕКОСОР 11(II) від 21 червня 1946 р.
73. Резолюція ЕКОСОР 12 (II) від 21 червня 1946 р.
74. Резолюція ЕКОСОР від 29 березня 1947 р.
75. Я.А. Островский. ООН и права человека. – М.: ИМО, 1968. – С. 163.
76. Н.М. Васильев. Секретариат – исполнительный механизм ООН. – М.: ИМО, 1965. – С. 28.
77. The United Nations and the Status of Women. – U.N., New York, 1964, P. 11.
78. Баймуратов М.А., М. Аль-Наур. Защита прав женщин и детей в период кри-зисных ситуаций и международное право. – К., 2003. – С. 177.
79. К.П. Рубаник. Международные соглашения, конвенции и рекомендации ЮНЕСКО//Советский ежегодник международного права. – 1961. – С. 304.
80. ЮНЕСКО и современность. – М.: Международные отношения, 1966; Между-народные нормативные акты ЮНЕСКО / Сост. И.Д. Никулин. – М.: Логос, 1993.
81. Карташкин В.А., Лукашева Е.А. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М., 1999. – С. 39-43.
82. Там само. – С. 53-68.
83. Newman Waisbrodt. International Human Rights / Oxford Press, 1990. – P. 27.
84. Карташкин В.А. Международная защита прав человека (Основные проблемы сотрудничества государств). – М., 1976; Мовчан А.П. Международная защита прав человека. – М., 1968.
85. Robertson A.N. Human Rights in the World. – Manchester University Press, 1971; Flavia Agnes. Low and Gender Inequality. – Oxford Press, 2001.
86. Баймуратов М.А. Международное право. – Х., 2000. – С. 53-68.
87. Посібник з прав людини. – К., 1995. – С. 83-85.
88. Баймуратов М.А., М. Аль-Нсур. Защита прав женщин и детей в период кри-зисных ситуаций и международное право. – К., 2003. – С. 148.
89. Дмитриева Г.К. Международная защита женщин. – К., 1995. – С. 79-80.
90. Баймуратов М.А., М.Аль-Нсур. Защита прав женщин и детей в период
кризисных ситуаций и международное право. – К., 2003. – С. 151-152.
91. Upenda Baxi. The Future of Human Rights. – Oxford Press, 2000. – P. 23.
92 Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. – К., 1995. -
С. 5.
93. Баймуратов М.А., М. Аль-Нсур. Защита прав женщин и детей в период кризи-сных ситуаций и международное право. – К., 2003. – С. 148-151.
94. Optional Protocol to the Convention on Elimination of all Forms of Discrimination
against Women 1999 // International Human Rights report – IHRR, Vol. 7, № 1. -
January 2000. – P. 294-298.
95. Любимова B.B. Женщина в современном мире. – М., 1989. – С. 32.
96. Пекинская декларация: Документы IV Всемирной конференции по положе¬нию женщин 1995 года. – ООН, Пекин. – 1995.
97. Світова конференція ООН з прав людини. Віденська декларація та Програма
дій // Права людини в Україні. Щорічник. – К., 1996.
98. Карташкин В.А., Лукашева Е.А. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М., 1999. – С. 641.
99. Там само. – С. 646.
100. Там само. – С. 654.
101. Там само. – С. 665.
102. Там само. – С. 673.
103. Там само. – С. 673, 674.
104. Leach Ph., Taking a Case to the European Court of Human Rights. – London, 2001. – P. 210-211.
105. Protocol № 12 to the European Convention and Explanatory Report // Leach Ph., Taking a Case to the European Court of Human Rights. – London, 2001. – P. 346 – 356.
106. Ледях И. Хартия основных прав Европейского Союза // Государство и право, 2000. – № 1. – С. 51-58; Казинян А. Хартия основных прав Европейского сою-за // Международное публичное и частное право. – 2002. – № 2. – С. 70 – 93.
107. Резолюции ГА ООН 729 (VIII), 730 (VIII) и 839 (IX).
108. Резолюция ГА ООН 926 (X).
109. Seminar on the Participation of Women in Public Life, Ulan Bator, Mongolia, 3 to 17 August. – New York, UN, 1966. – P. 10.
110. Seminar on Civil and Political Education of Women, Helsinki Finland, 1 to 14 August 1967, UN New York, 1968. – P. 37.
111. Смирнова P.M. Положение женщин в странах Африки. – М.: Наука, 1967. – С. 115.
112. Документ ООН: E/CN.6/450 add 1-3.
113. The United Nations and Human Rights. – UN New York, 1968. – P. 67-68.
114. Документ ООН: E/CN.6/435 add 1, p.p.20-21; 92-93; 94-95.
115. Документ ООН: E/CN.6/NGO/210 30 January 1969.
116. Действующее международное право. В 3 т. / Составители Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. Т. 1. – М.: Изд-во Московского независимого института ме-ждународного права, 1996. – С.24.
117. Резолюция 3(II) ЭКОСОР.
118. Н.Н. Ульянова. Международные демократические организации. – АН УССР, К., 1956. – С. 155.
119. Резолюция ЭКОСОС 288 (X).
120. Международные неправительственные организации. Справочник. – М.: Наука, 1967; ЮНЕСКО и современность. – М.:ИМО, 1966.
121. Всемирное профсоюзное движение. – 1964. – № 9. – С. 23-24.
122. Ершова Н.М. Вопрос о равноправии женщин на VII Конгрессе МАЮД // Со-ветское государство и право. – 1961. – № 2. – С. 30-34.
123. Документ ООН: E/CN.6/NGO/184, р.2, 21 February 1967.
124. Резолюция ЭКОСОС 48(IV).
125. Буткевич В.Г. Міжнародне право. Основи теорії. – К.: Либідь, 2002. – С. 429, 430.
126. Плавич В. Сучасні проблеми гармонізації законодавства України з нормами міжнародного та європейського права // Український часопис міжнародного права. – 2003. – № 2. – С. 89.
127. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. – К.,
1980; Денисов В.Н., Евинтов В.И. Реализация норм международного права во внутреннем праве. – К., 1992.
128. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В.Г. Буткевича. – К.:
Либідь, 2002. – С. 429.
129. Рабинович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина. – К., 2004. -
С. 20.
130. Дмитрієв А.І. Проблеми імплементації норм міжнародного права в національ¬но¬му законодавстві України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. – К., 1998. – С. 122, 123.
131. Крупчан О.Д. До питання взаємозв'язку міжнародного права і законодавства
України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним
правом. – К., 1998. – С. 133, 134.
132. Там само. – С. 134.
133. Рабинович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина. – К., 2004. -
С. 20-23.
134. Буткевич В.Г. Міжнародне право. Основи теорії. – К., 2002. – С. 435-443;
Международное право. // Отв. ред. Игнатенко Г.В. и Тиунов О.И. – М., 1999. – Глава 9.
135. Карпачова Н.М. Состояние соблюдения и защиты прав и свобод человека в
Украине. – К., 2000. – С. 59-61.
136. Баймуратов М.А., М.Аль-Нсур. Защита прав женщин и детей в период
кризисных ситуаций и международное право. – К., 2003. – С. 177.
137. Островский Я.А. ООН и права человека. – М.: ИМО, 1968. – С. 128-130.
138. Резолюція Комісії ООН з прав людини 16 (XXIII) від 22 березня 1967 р.
139. Документ ООН: E/CN. 6/517, Р. 2.
140. Островский Я.А. ООН и права человека. – М.: ИМО, 1968. – С. 108-122.
141. Иванов С.А. Применение международных конвенций о труде. Советский еже-годник международного права. 1958 г., – С. 437-451; Москаленко Г.К. Между-народно-правовое регулирование труда. – М., 1968.
142. Документ ООН: E/CN. 6/465, Р. 24-27.
143. Действующее международное право. В 3 т. / Составители Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Т. 2. – М., 1997. – С. 22.
144. Там само. – С. 22-23.
145. Там само. – С. 12.
146. Документ ООН А/55/38.
147. Официальные отчеты Генеральной Ассамблеи, сорок восьмая сессия. Допол-нение № 49 (А/48/49), – С.315-318.
148. Конституція України. Офіційне видання Верховної Ради України. – К., 1999. – С. 68-69.
149. Ґендерний аналіз українського суспільства. – ПРООН. – К., 1999. – С. 68-69.
150. Голос України. – 24 листопада 2000 р.
151. Ґендерна рівність: правове забезпечення // Ґендерний аналіз українського сус-пільства. – ПРООН. – К., 1999. – С. 39-68.
152. Human Development Report. 2000. UNDP. N.-Y., Oxford. Oxford University Press. – 2000. – P. 158.
153. Світова Конференція ООН з прав людини: Віденська декларація та програма дій / Права людини в Україні. Щорічник. 1999. – К.: УПФ, 1999. – С. 145.
154. Конституції нових держав Європи та Азії / Упор. Ф. Головатий. – К.: УПФ. "Право", 1996.
155. Там само.
156. Конституція України (офіційне видання). Видання Інституту законодавства Верховної Ради України. – К., 1996. – С. 8.
157. Там само. – С. 46.
158. Конвенции и рекомендации MOT 1965-1999, том II. – МБТ, Женева.
159. Бюллетень Верховного Суда Российской Федерации. – 1995. – № 5.
160. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.:
Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1998. – С.694.
161. Моисеев Е.Г. Правовой статус Содружества Независимых Государств. – М., 1995. – С. 16.
162. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Изда-тельская группа НОРМА-ИНФРА, 1998. – С. 711-720.
163. Там само. – С. 703-706.
164. Права людини (основні міжнародно-правові документи): Зб. док. / Упорядник Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1989. – С. 242.
165. Там само. – С. 243.
166. Там само. – С. 244.
167. Відомості Верховної Ради, 1991, № 46. – С. 617.
168. Довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони мате¬рин¬ства та дитинства, затверджена постановою КМУ № 431 від 28.07.1992.
169. К.Б. Левченко. Ґендерна політика в Україні: визначення, формування, управ-ління: Монографія. – Х., 2003; A.M. Оніщенко і ін. Європейський правовий вимір ґендерно чутливої політики: Монографія. – К., 2005.
170. Пекінські стратегії: програма дій в Україні: Матеріали Всеук¬раїнської конфе-ренції "Стратегії Четвертої Всесвітньої конференції зі становища жінок і про-грама дій в Україні" 20-22 червня 1996 р. – К., 1996.
171. Рівність: проблеми ґендерної дискримінації: Матеріали Всеукраїнського семіна-ру "Механізм забезпечення рівності жінок та чоловіків в Україні". – К., 1998.
172. Буроменський М.В. Відповідність українського законодавства Пакту про еко-номічні, соціальні і культурні права // Україна: права людини в перехідний пе-ріод. – К., 2001. – С. 125.
173. Смирнова И.Н. Международное регулирование прав женщин – Автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук, МГИМО – М., 1970.
174. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Изда-тельская группа НОРМА-ИНФРА, 1998. – С. 256.
175. Там само. – С. 60-61.
176. Там само. – С. 242.
177. Там само. – С. 248.
178. Конституція України – Видання Інституту законодавства Верховної Ради України, – К., 1996. – С. 27.
179. Жеребкин С. Гендерные стереотипы в украинской политике и литературе // Femina Postsovetica: Украинская женщина в переходной период: от социаль-ных движений к политике. – Х., 1999.
180. Кияниця І. Ґендерні стереотипи у формуванні іміджу ділової жінки в сфері політики і бізнесу // "Perpetuum Studiens", Вісник Асоціації молодих політоло-гів. – 2002. – № 1.
181. Константинова В.Н. Женщина и проблемы политического лидерства// Жен-щины и социальная политика: гендерный аспект. – М., 1992.
182. Безпалий А. Ґендерні стосунки та розподіл політичної влади в українському суспільстві. // "Perpetuum Studiens", Вісник Асоціації молодих політологів. – 1992. – № 1.
183. Безпалий А. Ґендерні стосунки та розподіл політичної влади в українському суспільстві // "Perpetuum Studiens", Вісник Асоціації молодих політологів. – 2002. – № 1.
184. Лавриненко Н.В. Женщина: самореализация в семье и обществе (гендерный аспект). – К.: ВИПОЛ, 1999. – С. 14.
185. Луценко Е. Современное женское движение в Украине // Femina Postsovetica: Украинская женщина в переходной период: от социальных движений к поли-тике. – Х., 1999.
186. Чухим Н. Політичне становище жінки в Україні. – http://www. gender .ntu-kpi.kiev.ua
187. Сайт Центральної виборчої комісії України. – http://www.cvk.ukrpack.net
188. Проблеми жінок в Україні в перехідний період / Київський інститут
соціології. – 1999.
189. Ґендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. – К., 2002; Руднєва О. Ґендерна рівність як принцип законодавства України // Право України. – 2002. – С. 103-106.
190. Конвенции и Рекомендации. 1919-1966. МБТ: Женева, 1966. – С. 19-27.
191. Там само. – С. 325-329.
192. Там само. – С. 879-885.
193. Там само. – С. 56-60.
194. Документ ООН: Е/С №6/444. – С. 14.
195. Конвенции и Рекомендации 1919-1966. МБТ: Женева, 1966. – С. 357-360.
196. Там само. – С. 69-73.
197. Там само. – С. 24-26.
198. Там само. – С. 1293-1298.
199. Міжнародне законодавство про охорону праці. – К.: Основа, 1997.
200. Николаева-Терешкова В.В. Женщина и труд // Доклад Председателя Комитета советских женщин В.В. Николаевой-Терешковой на Всемирном конгрессе же-нщин (Хельсинки, 14-18 июня 1969 г.). – М., 1969. – С. 21.
201. Трудящиеся женщины и мировой прогресс. МБТ: Женева, 1963. – С. 26.
202. Конвенции и Рекомендации. 1919-1966. МБТ: Женева, 1966. – С. 15-19.
203. Шкунаев В.Г. Международная Организация Труда вчера и сегодня. – М.: ИМО, 1968. – С. 57.
204. The ILO and Women.. ILO, Geneva, 1965. – Р. 14.
205. Конвенции и Рекомендации. 1919-1966. МБТ: Женева, 1966. – С. 55-56.
206 Конвенции и Рекомендации. 1919-1966. МБТ: Женева, 1966. – С. 1088-1111.
207. Сайт Верховної Ради України. – http://www.rada.kiev.ua
208. Там само.
209. Конвенции и Рекомендации. 1919-1966, МБТ:, Женева, 1966. – С. 1225-1249.
210. Николаева-Терешкова В.В. Женщина и труд / Доклад Председателя Комитета советских женщин В.В. Николаевой-Терешковой на Всемирном конгрессе же-нщин (Хельсинки, 14-18 июня 1969 г.) – М., 1969. – С. 10.
211. Мовчан А.П. Международная защита прав человека. – М.: Госюриздат, 1958. – С. 125.
212. Николаева-Терешкова В.В. Женщина и труд / Доклад Председателя Комитета советских женщин В.В. Николаевой-Терешковой на Всемирном конгрессе же-нщин (Хельсинки, 14-18 июня 1969 г.) – М., 1969. – С. 22-23.
213. Maternity Protection and Benefits in 92 countries. June 1963, U.S. Department of Labor, Women's Bureau. Washington, D.C. – Р. 45.
214. Clara Colon, Equality of Working Women. "Political Affairs" November 1968. – Р. 20-34.
215. Maternity Protection and Benefits in 92 countries. June 1963, U.S. Department of Labor, Women's Bureau. Washington, D.C. – Р. 26-27.
216. В.И. Усенин, М.В. Баглай. Правовое регулирование труда в капиталистичес-ких странах. – М.: Госюриздат, 1963. – С. 148.
217. Смирнова P.M. Положение женщин в странах Африки. – М.: Наука, 1967. – С. 149-154.
218. Женщины мира. – 1969. – № 1. – С. 30.
219. The ILO and Women. Geneva, ILO, 1965. – Р. 14.
220. International Women News. London. – 1968. – № 12. – C. I08.
221. F. Le Gror Clark. The Economic Rights of Women, Liverpool University Press, 1963. – Р. 7-8.
222. Viola Klein. Dritains Married Women Workers. London, 1965. – Р. 37.
223. Трудящиеся женщины и мировой прогресс. МБТ: Женева, 1963. – С. 54.
224. Там само. – С. 22.
225. Там само. – С. 23.
226. Там само. – С.145.
227. Конвенции и Рекомендации 1919-1966. МБТ: Женева, 1966. – С. 1447-1451.
228. Сайт журналу "Права женщин в России: законодательство и практика". -http://www.womnet.ru
229. Там само.
230. Відомості Верховної Ради СРСР. – 1990. – № 16. – С. 269.
231. Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 5. – С. 21.
232. Декларация об искоренении насилия в отношении женщин. Резолюция ГА
ООН от 20.12.1993.
233. Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті: у 2 кн. / За ред. Ю. Шемшученка. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київський ун-т права, Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – Кн. 2. – С. 203.
234. Резолюція 55/2 Генеральної Асамблеї ООН від 8.09.2000.
235. Декларация об искоренении насилия в отношении женщин. Резолюция ГА ООН от 20.12.1993.
236. Приложение к Резолюции 1990/15 ЭКОСОС от 24 мая 1990 г.
237. Международное гуманитарное право в документах. – М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1996. – С. 266-333.
238. Франсуаза Криль. Международное гуманитарное право о защите женщин. – М.: Международный Комитет Красного Креста, 1994. – С. 8.
239. Международное гуманитарное право в документах. – М.: Изд-во. Московского независимого института международного права, 1996. – С. 410.
240. Хавеман P., Війерс М. Огляд законодавства про боротьбу з торгівлею людьми в Україні. – К.: Міжнародна організація з міграції. Представництво в Україні. – 2001. – С. 32.
241. Сайт Верховної Ради України. – http ://www.rada.kiev.ua
242. Пропозиція щодо Рамкового рішення Ради Європи про торгівлю людьми,
Додаток 1, Доповідь країни, що головує у ЄС, Рада Європейського Союзу,
Брюссель, 21.05.2001, 8599/1/01 REV I DROIPEN43 MIGR41.
243. Хавеман P., Війерс М. Огляд законодавства про боротьбу з торгівлею людьми в Україні. – К.: Міжнародна організація з міграції. Представництво в Україні, 2001. – С. 41.
244. Резолюція про торгівлю людьми від 16.01.1996, OJC32. – C. 88.
245. Резолюція Європарламенту у відповідь на комюніке Європейської Комісії до Ради Європи та Європарламенту "Про подальші дії для боротьби з торгівлею жінками" СОМ (1998) 726-С5-0123/1999-1999/2125 (COS).
246. Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті: у 2 кн. / За ред. Ю. Шемшученка. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київський ун-т права, Національна академія внутрішніх справ України, 2001. Кн. 2. – С. 431-437.
247. Кустра Т. Теоретичне дослідження базових принципів вирішення проблем за-побігання та боротьби з торгівлею жінками в країнах-членах Європейського Союзу. – STV/ Утрехт, 1996.
248. Кнаус К., Картуш А., Рейтер Г. Боротьба з торгівлею людьми з метою приму-сової проституції: міжнародні стандарти. – Відень: Інститут прав людини ім. Людвіга Больцмана, 1999.
249. Сайт Верховної Ради України. – http://www.rada.kiev.ua
250. Там само.
251. Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №10. – Ст. 70.
252. Сайт Верховної Ради України. – http://www.rada.kiev.ua
253. Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
254. Кодекси України: у 2 т. / За ред. д.ю.н., професора, академіка Академії право¬вих наук України Ф.Г. Бурчака – Київ: "Ін Юре", 1997. – Т.2. – С. 359-500.
255. Шерстюк Н. Домашнє насильство – шляхи вирішення проблеми на державно-му і неурядовому рівні // Інформаційний бюлетень харківської групи захисту прав людини. – 2002. – № 1.
256. Кривошеев С., Куц В., Соболев В. Обзор механизмов, средств и правоохрани-тельных мер для борьбы с торговлей людьми в Украине. – К.: Международная организация по миграции. Представительство в Украине, 2002. – С. 80.
257. Хавеман P., Війерс М. Огляд законодавства про боротьбу з торгівлею людьми в Україні. – К.: Міжнародна організація з міграції. Представництво в Україні. – 2001. – С. 58.
258. Руднєва О. Проблеми коментування та імплементації Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок // Юридична Україна. – 2003, № 2. – С. 11-13.
259. Карпачова Н.И. Состояние соблюдения и защиты прав и свобод человека в Украине. – К., 2000. – С. 48.
260. Там само. – С. 47.