СТАЗІЛОВА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА. ДОГОВІР УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

Краткое описание

СТАЗІЛОВА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "ДОГОВІР УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
СТАЗІЛОВА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА
УДК 341.9
ДОГОВІР УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ
У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ
12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України
Майданик Роман Андрійович
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….……4
Розділ 1. Загальнотеоретична характеристика договору управління
майном……………………………………………………………………..…16
1.1. Огляд юридичної літератури з питань договору управління майном
у міжнародному приватному праві…………………………………………..16
1.2. Поняття, правова природа та місце договору управління майном у
міжнародному приватному праві…….………….……………………....…...21
1.3. Джерела регулювання відносин, що виникають із договору
управління майном у міжнародному приватному праві ………………...…51
Висновки до розділу 1………………………………………..…………….…71
Розділ 2. Засади правового регулювання відносин з договору
управління майном у міжнародному приватному праві України…….75
2.1. Правова кваліфікація при визначенні компетентного права, що
застосовується до правовідносин з договору управління майном…...……75
2.2. Встановлення змісту норм права іноземної країни, що застосовується
до відносин з договору управління майном….……………..…...…….…….80
2.3. Застосування іноземного права до відносин з договору управління
майном. Обмеження такого застосування……………………………..…….90
Висновки до розділу 2…………………………………………...………..…..98
Розділ 3. Застосування колізійних норм до відносин з іноземним
елементом з договору управління майном ……….……………….……104
3.1. Застосування колізійних норм зобов’язального права до відносин з
договору управління майном ..……………………………………..………104
3.2. Застосування колізійних норм речового права до відносин з договору
управління майном …………...………………………………………..……123
3.3. Особливості вибору застосовуваного права до відносин, які
виникають за окремими видами договорів управління майном з іноземним
елементом……………………………………………….…………………...132
3
Висновки до розділу 3…………………………………….…………………170
ВИСНОВКИ…………………………………………...…………………….177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…...……………………………180
ДОДАТКИ………………………………………………...…………………202
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасний стан економічних та
правових перетворень в Україні вимагає інтегрування її у світове
економічне і правове співтовариство, що, у свою чергу, потребує
поглиблення співпраці з іншими країнами шляхом активізації
взаємовідносин з іноземними господарюючими суб’єктами, активного
обміну капіталом, товарами, послугами, залучення іноземних інвестицій.
Сприяти виконанню цього завдання покликана одна з актуальних і
мало досліджених сфер міжнародних приватних відносин з договору
довірчого управління майном. На сьогодні резиденти різних країн
передають майно за договором управління майном з метою ефективного
здійснення права власності. Однак відсутність чіткого і детального
регулювання цих відносин на нормативному рівні в Україні не дає
можливості досягти необхідного результату. Неналежне закріплення на
законодавчому рівні саме інституту довірчої власності призвело до
незначного застосування на практиці договору управління майном в
Україні, оскільки для нерезидентів існує ризик невизнання в Україні
певної конструкції довірчої власності. Хоча Цивільним кодексом України
і передбачена можливість встановлення права довірчої власності
управителя, реалізацію цього правового інституту належним чином не
регламентовано.
Підтвердженням цьому є судова практика щодо договорів
управління майном. Більшість судових справ стосуються спорів щодо
розрахунків за договором управління та визнання таких договорів
недійсними чи неукладеними за участю органів державної влади. Немає
судових рішень, в яких досліджувалася б саме суть відносин між
довірителем та управителем. Це свідчить що відносини за договором
5
управління майном розглядаються без урахування їх специфіки,
зумовленої особливо довірчим, фідуціарним характером цих відносин.
Відносини за договором управління майном все частіше виникають
за наявності іноземного елемента, що зумовлює необхідність вирішення
колізійного питання шляхом визначення застосовуваного права.
Фідуціарні відносини слід досліджувати в контексті з’ясування їх
зобов’язального чи речового характеру, що дасть можливість вирішити
проблему, які колізійні норми застосовувати: до речових чи
зобов’язальних правовідносин.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обрана проблематика дослідження є складовою частиною цільової
програми «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний та
практичний аспекти» № 11БФ 042-01 (номер державної реєстрації
0111UOO8337), яка досліджується на юридичному факультеті Київського
національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011 року по
31 грудня 2015 року.
Мета та завдання дослідження. Основною метою дослідження є
комплексний аналіз правовідносин, що виникають з договору управління
майном з іноземним елементом, визначення шляхів уніфікації практики
щодо встановлення права, яке підлягає застосуванню до відносин за
договором управління майном в міжнародному приватному праві.
Для досягнення зазначеної мети будо сформульовано такі основні
завдання дисертаційного дослідження:
1. Проаналізувати поняття договору управління майном;
2. Визначити правову природу договору управління майном і
його місце в системі приватно-правових відносин
3. Дослідити джерела, які застосовуються для регулювання
відносин за договором управління майном у міжнародному
приватному праві;
6
4. Визначити основні способи кваліфікації відносин за
договором управління майном з іноземним елементом;
5. Дослідити колізійні прив’язки для встановлення права, що
підлягає застосуванню до відносин за договором управління
майном з іноземним елементом;
6. Провести аналіз основних видів договорів управління
майном з іноземним елементом;
7. Виявити основні переваги застосування договору
управління майном для суб’єктів правовідносин;
8. Провести аналіз судової практики щодо спорів, які
виникають між учасниками договору управління майном з
іноземним елементом;
9. Проаналізувати доцільність імплементації до законодавства
України моделі управління майном, що встановлена у
країнах із загальною системою права;
10. Визначити особливості застосування іноземного права до
відносин за договором управління майном з іноземним
елементом.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають з договору
управління майном з іноземним елементом.
Предметом дослідження є теоретичні підходи до поняття, правової
природи та елементів договору управління майном, міжнародні та
національні нормативні акти, якими регулюються зазначені відносини,
судова практика про вибір застосовуваного права до відносин за договором
управління майном у міжнародному приватному праві.
Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові
методи пізнання. Зокрема, при дослідженні правової природи відносин за
договором управління майном використовується метод абстрагування – в
частині вивчення специфіки зазначених правовідносин у міжнародному
приватному праві. Метод аналізу застосовується при поділі правовідносин
7
за договором управління майном на окремі елементи з метою детального
дослідження особливостей, які характеризують ці складові в
міжнародному приватному праві. Метод синтезу використовується в
процесі поєднання одержаних при аналізі явищ для визначення права, яке
підлягає застосуванню. Метод індукції та дедукції застосовується для
аналізу судової практики. При дослідженні норм, що закріплені в
іноземних джерелах, використовується системний метод.
Серед спеціальних методів пізнання, що використовуються в даному
дослідженні, є такі. Метод системного аналізу застосовується з метою
дослідження відносин за договором управління майном у системі
міжнародного приватного права. Також, застосувавши зазначений метод,
визначається місце договору управління майном у системі приватноправових договорів. Оскільки відносини за договором управління майном
мають економічну складову та особливий фідуціарний характер, що
відображається на їх правовій природі, доцільним є використання методу
комплексного аналізу в частині дослідження судової практики. У даному
дослідженні важливу роль відіграє порівняльний метод, який
використовується при характеристиці підходів до розуміння правової
природи відносин за договором управління майном у різних країнах та для
виявлення аналогічних правових конструкцій щодо управління майном у
праві іноземних країн. Метод логічного аналізу застосований при
визначенні правильності чи помилковості суджень. Формально-логічний
метод застосовується при аргументації отриманих висновків.
Науково-теоретичну основу дослідження становлять праці
українських та іноземних вчених у галузі цивільного права, міжнародного
приватного права. В юридичній науці України питання договору
управління майном у міжнародному приватному праві є малодослідженим.
Вчені розглядали лише окремі аспекти довірчих відносин, оминаючи
питання саме специфіки регулювання відносин з договору управління
майном з іноземним елементом. Аналізу інституту управління майном
8
було присвячено дисертаційні дослідження таких вчених, як Р. А.
Майданик, С. О. Сліпченко, І. В. Венедіктова, М. М. Слюсаревський, Г. Г.
Харченко. Саме специфіку довірчих правовідносини з іноземним
елементом розглянуто в дисертації Г.В. Онищенко. Серед дослідників
відносин з іноземним елементом з договору управління майном є такі: А.
С. Довгерт, В. І. Кисіль, Ю. В. Курпас, К. Г. Некіт, та ін. Оскільки,
інститут довірчого управління майном ефективно застосовується в країнах
англо-американської та романо-германської систем права, зокрема в
країнах Західної Європи, зазначене питання є більш дослідженим з
теоретичної точки зору. Серед іноземних вчених, які розглянули питання
договору довірчого управління майном у міжнародному приватному праві
є такі: Т. В. Анісімова, З. Е. Бенєволенська, В. Р. Захар’їн, Н. С.
Ковалевська, Є. Годеме, Г. Дернбург, Є. Дженкса, Р. Зома, X. Кетц,
У.Клаппрот, Л. Ю. Міхеєва, Р. Л. Наришкіна, О. О. Рябов, Н. В, Соколова,
П.В. Туришев, О. Шаталов, К.Цвайгерт, Я. Шапл, Р. А. Хендріксон,
Д.Хейтон та інші.
Нормативно-інформаційними джерелами є міжнародно-правові
акти, а саме: Гаазька конвенція про право, яке застосовується до трастів та
їх визнання, від 1 липня 1985 року, Регламент Європейського Парламенту
та Ради «Про право, яке застосовується до договірних зобов’язань» («Рим
I»), міжнародні договори України про правову допомогу в цивільних,
сімейних справах, законодавчі та підзаконні акти України, інших країн
континентального права (Федеративної Республіки Німеччина, Італії,
Російської Федерації) та загального права (Сполучених Штатів Америки,
Великої Британії, Республіки Кіпр, Британських Віргінських Островів).
Фактологічна база ґрунтується на судових прецедентах та
матеріалах судової практики Сполучених Штатів Америки, Великої
Британії, Канади, Італії, Гонг-Конгу.
Наукова новизна
Вперше:
9
1) довірче управління майном визнається особливим речовоправовим інститутом, норми якого передбачають встановлення, здійснення
і припинення права управителя управляти майном у чужому інтересі за
правилами речового права, а саме: права власності – щодо довірчої
власності, речового права на чуже майно – щодо управління чужим
майном;
2) доводиться принципова відмінність інституту довірчої власності
за українським правом, за яким єдиним власником майна є довірчий
власник, від англо-американського трасту, на підставі якого
встановлюється два різні за характером титули власності: довірчого
управителя (trustee) майном траст-фонду і вигодонабувача (beneficiary)
доходів від трасту, що суперечить визнаній у континентальному праві
концепції єдиного права власності та унеможливлює його імплементацію в
право України;
3) обґрунтовується існування двох видів правовідносин з договору
управління майном: внутрішніх (між управителем та установником
управління або вигодонабувачем) і зовнішніх (між управителем і третіми
особами), правову кваліфікацію яких у міжнародному приватному праві
України доцільно здійснювати за колізійними нормами зобов’язального
права (внутрішні відносини) та колізійними нормами речового права
(зовнішні відносини), оскільки йдеться про зобов’язальні та речові
правовідносини відповідно;
4) доводиться допустимість правової кваліфікації українським судом
трасту, створеного за іноземним правом, за правилами про довірчу
власність, передбачену ЦК України, з урахуванням права іноземної
держави, якщо за колізійними нормами підлягає застосуванню іноземне
право, нормами якого передбачено можливість створення інституту трасту;
5) визначено дві групи імперативних норм, якими обмежується
застосування обраного сторонами права до правовідносин з іноземним
елементом з договору управління майном:
10
а) до першої групи імперативних норм належать норми права
України, зокрема, щодо необхідності отримання відповідних дозволів на
передачу майна в управління, вимог, на які позовна давність не
поширюється; недійсності правочину. Іншим прикладом імперативних
норм є положення ч.2 ст. 35 Закону України «Про міжнародне приватне
право», яке зазначає, що вимоги на які позовна давність не поширюється,
визначаються правом України, якщо хоча б один з учасників відносин є
громадянином України або юридичною особою України. Імперативною є
також норма ст. 614 ЦК України, якою встановлюється нікчемність
правочину, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне
порушення зобов’язання;
б) імперативні норми третіх країн, на які вказують відповідні
колізійні прив’язки;
6) доводиться, що застосовуване право до змісту договору управління
майном, у тому числі про встановлення довірчої власності, доцільно
визначати за сукупністю таких обставин: а) місце здійснення управління
майном, визначене установником управління; б) місце знаходження майна,
переданого в управління; в) місце знаходження довірчого власника.
Удосконалено
7) положення, що Гаазькою Конвенцією «Про право, яке
застосовується до трастів та їх визнання» не передбачено імплементацію
інституту трасту у внутрішнє законодавство України, що у випадку
ратифікації Україною зазначеної конвенції, створює основу для
уніфікованої правової кваліфікації трасту;
8) твердження, згідно з яким конструкція англо-американського
трасту істотно відрізняється від передбаченого правом України інституту
управління майном за суб’єктним складом, підставами виникнення,
умовами і підставами відповідальності, що необхідно враховувати під час
вступу сторін у правовідносини, компетентним правом до яких
11
визнаватиметься право країни, яке визнає концепцію «розщепленої»
власності, оскільки існує ризик невизнання такої власності за
законодавством України;
9) висновок про те, що, незважаючи на відсутність у законодавстві
Німеччини договору управління майном як поіменованого виду договору,
зазначена правова конструкція може застосовуватися, з урахуванням
правової природи конкретних відносин щодо управління, у межах іншого
договору (наприклад, договору ведення справ, договору управління
компанією тощо), якщо цього вимагає мета з якою сторони уклали договір;
10) поняття номінального банківського рахунку як одного із видів
договору управління майном. Вбачається за доцільне запровадити в
Україні вказаний правовий інститут, тому що він ефективно
використовується суб’єктами господарювання в країнах Західної Європи
та США та розглядається як інструмент управління безготівковими
коштами. Відносини номінального банківського рахунку характеризуються
високим ступенем довіри між сторонами, банк у зазначених
правовідносинах діє від власного імені виключно в інтересах власника
рахунку, на кошти номінального банківського рахунку не може бути
накладено стягнення за вимогами кредиторів.
Отримали подальшого розвитку:
11) обґрунтування доцільності виключення із Закону України «Про
запобігання та протидію відмиванню (легалізації) доходів одержаних
злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї
масового знищення» у визначенні поняття трасту слова «юридична особа»,
що розширить можливості виконання норм законодавства у сфері протидії
легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і надасть суб’єктам
первинного фінансового моніторингу можливість здійснювати
ідентифікацію реальних вигодонабувачів, та посилить ефективність
протидії відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом;
12
12) положення щодо визнання управління юридичною особою шляхом
передачі функцій її виконавчого органу іншому суб’єкту господарювання
окремим видом управління. Перш ніж визначити, які колізійні прив’язки
мають застосовуватися до відносин, які виникають з договору управління
юридичною особою, доцільним вбачається визначення питання щодо
природи таких відносин;
13) теза, що управління юридичною особою на підставі договору
управління не є довірчим управлінням майном, оскільки в цьому випадку
управитель діє від імені юридичної особи як її виконавчий орган.
Вбачається за доцільне відмежовувати дії органу юридичної особи від дій
органу товариства, яке здійснює управління. У випадку управління
юридичною особою шляхом передачі функцій органу управління
товариством іншій юридичній особі слід обирати застосовуваним право
країни, в якій знаходиться юридична особа, якою управляють.
Обґрунтовується доцільність законодавчого закріплення:
а) колізійної прив’язки, покликаної врегулювати відносини, які
виникають за договором управління майном у міжнародному приватному
праві, шляхом викладення п. 15 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про
міжнародне приватне право» у такій редакції:
«1. До змісту договору управління майном, у тому числі про
встановлення довірчої власності, застосовуване право визначається за
сукупністю таких обставин: місце здійснення управління майном,
визначене установником управління; місце знаходження майна,
переданого в управління; місце знаходження довірчого власника»;
б) визначення «траст» у Законі України «Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,
фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї
масового знищення» у такій редакції: «траст – це правовідносини, умовою
(підставою) виникнення яких є передача майна управителю на користь
13
установника управління або вигодонабувача для досягнення конкретно
визначеної мети».
Теоретичне та практичне значення дослідження полягає в тому,
що його результати сприятимуть подальшому розширенню практики
застосування договору управління майном шляхом надання роз’яснень
суб’єктам господарювання з окремих питань застосування договірних
конструкцій довірчого управління. Аналіз норм права іноземних країн
дозволив запропонувати внести зміни в частині удосконалення
законодавства України щодо визначення права, яке підлягає застосуванню
до правовідносин з іноземним елементом за договором управління майном.
Особистий внесок дисертантки. Дисертація є самостійною
завершеною науковою працею, одним з перших в Україні спеціальних
комплексних досліджень, виконаних на монографічному рівні, в якому
системно аналізується поняття, правова природа, характерні риси,
особливості застосування колізійних прив’язок до відносин з іноземним
елементом за договором управління майном.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення
дисертації були апробовані у виступах на міжнародних та всеукраїнських
конференціях, зокрема: міжнародної науково-практичної конференції
студентів, магістрів, аспірантів, докторантів та молодих вчених «Актуальні
питання державотворення в Україні» (Київ, 2011 рік), міжнародної
науково-практичної конференції «Правова держава: історія, сучасність та
перспективи формування в Україні» (Ужгород, 2014 рік).
Тези виступів на наукових конференціях опубліковані. Результати
дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри
цивільного права юридичного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення дослідження викладені
дисертанткою у 7 наукових публікаціях, зокрема в 5 наукових статтях,
14
опублікованих у фахових виданнях, та двох, опублікованих у збірниках
наукових праць.
1. Стазілова Т. М. Застосування колізійних норм речового права
до відносин за договором управління майном / Т. Стазілова // Вісник
Запорізького національного університету. – 2015. – № 3. – С. 130–135.
2. Стазілова Т. М. Трастові відносини в інтересах бенефіціарів /
Т. Стазілова // Підприємництво, господарство і право. – 2014. – № 7. –
С. 32–37.
3. Стазілова Т. М. Застосування колізійних норм зобов’язального
права до відносин за договором управління майном / Т. Стазілова // Право і
суспільство. – 2015. – № 3. – С. 89–94.
4. Стазілова Т. М. Автономія волі, як основоположний принцип
при виборі права, яке підлягає застосуванню до відносин за договором
управління майном / Т. Стазілова // Підприємництво, господарство і право.
– 2014. – № 10. – С. 45–48.
5. Стазилова Т. Квалификация отношений по договору управления
имуществом в международном частном праве / Т. Стазилова // Legea si
viata Международный научно-практический правовой журнал: - 2014. – №
1/3. – С. 161–164.
6. Стазілова Т. М. Місце договорів управління майном у системі
цивільно-правових конструкцій / Т. М. Стазілова // Правова держава:
історія, сучасність та перспективи формування в Україні. Ужгород, 28
лютого – 01 березня 2014 р. – Ужгород: Державний вищий навчальний
заклад «Ужгородський національний університет», 2014. – С.218–220.
7. Стазілова Т. М. Кваліфікація відносин за договором управління
майном в міжнародному приватному праві / Т. М. Стазілова // Актуальні
питання державотворення в Україні. – Київ. – 21.04.2011 року – Київ:
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2011. –
С.292–293.
15
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою та характером
завдань дослідження. Відповідно до них дисертація складається зі вступу,
трьох розділів, 9 підрозділів, висновків та списку використаних джерел.
Загальний обсяг дисертації - 202 сторінки, у тому числі 20 сторінок –
список використаних джерел з 202 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
За результатами проведеного дослідження договору управління
майном у міжнародному приватному праві обґрунтовано такі висновки:
1. Характерною ознакою, яка вирізняє договір управління майном
від інших цивільно-правових конструкцій, є те, що майно, передане в
управління, відособлюється як від майна управителя, так і від майна
установника управління. Враховуючи правову природу відносин з
договору управління майном та ознаки, які відрізняють його від інших
цивільно-правових конструкцій, договір управління майном є
самостійним правовим інститутом, якому властиві ознаки як
зобов’язальних, так і речових прав.
2. З метою визначення компетентного права, обґрунтовується
доцільність визначення двох видів правовідносин з договору управління
майном: внутрішніх (між управителем та установником управління або
вигодонабувачем) і зовнішніх (між управителем і третіми особами),
правову кваліфікацію яких у міжнародному приватному праві України
доцільно здійснювати за колізійними нормами зобов’язального права
(внутрішні відносини) та колізійними нормами речового права (зовнішні
відносини), оскільки йдеться про зобов’язальні і речові правовідносини
відповідно.
3. Доводиться допустимість правової кваліфікації українським
судом трасту, створеного за іноземним правом, за правилами про
довірчу власність, передбачену ЦК України, і з урахуванням права
іноземної держави, якщо за колізійними нормами підлягає застосуванню
іноземне право, нормами якого передбачено можливість створення
інституту трасту.
4. У зв’язку з відсутністю в законодавстві України конструкції
довірчої власності, що існує в англо-американській системі права,
зокрема, інституту трасту, встановлюються обмеження застосування
178
норм іноземного права. Такими нормами слід вважати певні юридичні
обставини, а саме: порушення публічного порядку, в тому числі загроза
суверенітету, порушення основних прав і свобод, основ конституційного
ладу, коли норми іноземного права суперечать імперативним нормам
законодавства України, коли сторони за допомогою колізійних норм
хочуть обійти імперативні норми законодавства України.
5. У дисертаційному дослідженні обґрунтовується, що такий вид
договору управління майном, як договір про створення трасту, є дієвим
механізмом при заснуванні та веденні бізнесу та який дозволяє
ефективно спланувати оподаткування доходів від господарської
діяльності, захистити інформацію про фактичних вигодоодержувачів
шляхом обмеження доступу сторонніх осіб до інформації про власників
трасту, а також уникнути незаконних посягань кредиторів на майно
юридичних осіб. Хоча описані вище переваги управління майном
шляхом створення трасту і робить цей механізм привабливим для
суб’єктів господарювання, все ж не варто забувати, що трастові правові
конструкції часто використовуються з метою відмивання (легалізації)
доходів, одержаних злочинним шляхом. Тому, при співпраці із
юридичними особами, у структурі власності яких є трастові правові
конструкції, слід детально проаналізувати всі аспекти майбутньої
діяльності та зважити ризики, що можуть бути пов’язані з цим.
6. Загальними колізійними прив’язками, які мають регулювати
питання, що виникають з договорів управління майном, є особистий
закон фізичної особи (lex personalis), особистий закон юридичної особи
(lex sicietas), закон місцязнаходження майна (lex rei sitae), закон місця
вчинення акту (lex loci contractus).
7. Конструкція довірчої власності, що існує в англо-американській
системі права, значною мірою відрізняється від довірчо-правових
інститутів, які існують у країнах континентального права, і зокрема, в
праві України. Відрізняються суб’єктний склад, підстави виникнення,
179
порядок притягнення до відповідальності, тому це необхідно
враховувати під час вступу сторін у відносини, компетентним правом до
яких визнаватиметься право країни, де існує конструкція «розщепленої»
власності, оскільки існує ризик невизнання такої власності за
законодавством України.