КИРИЛЮК ОЛЕНА ЮРІЇВНА. ДОГОВОРИ, ЩО УКЛАДАЮТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ ЗВʼЯЗКУ

Краткое описание

КИРИЛЮК ОЛЕНА ЮРІЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "ДОГОВОРИ, ЩО УКЛАДАЮТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ ЗВʼЯЗКУ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
КИРИЛЮК ОЛЕНА ЮРІЇВНА
УДК 347.440
ДОГОВОРИ, ЩО УКЛАДАЮТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ
ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ ЗВʼЯЗКУ
Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук
Науковий керівник
Боднар Тетяна Валеріївна,
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП ……..…………………………………………………………….. 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВОРІВ, ЩО УКЛАДАЮТЬСЯ
З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ ЗВʼЯЗКУ.…...……. 13
1.1. Передумови виникнення, становлення та розвиток
законодавства, що регулює укладання договорів з використанням
електронних засобів звʼязку.………………………………………… 13
1.2. Поняття та умови дійсності договорів, що укладаються з
використанням електронних засобів звʼязку.………………………. 37
1.3. Класифікація договорів, що укладаються з використанням
електронних засобів звʼязку…………………………………………. 63
Висновки до розділу 1….…………………………………………….. 80
РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА ДОГОВОРІВ, ЩО УКЛАДАЮТЬСЯ
З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ ЗВʼЯЗКУ..……….... 83
2.1. Особливості порядку укладання, зміни, припинення
договорів, що укладаються з використанням електронних
засобів звʼязку…………..………………………………………….…. 83
2.2. Підписання та нотаріальне посвідчення договорів, що
укладаються з використанням електронних засобів звʼязку………. 103
2.3. Окремі питання визнання договорів, що укладаються
з використанням електронних засобів звʼязку, недійсними та
проблеми захисту прав сторін договорів, що укладаються
з використанням електронних засобів звʼязку ……....……...…….... 120
Висновки до розділу 2..……………………………………………..... 127
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ОКРЕМИХ ВИДІВ ДОГОВОРІВ,
ЩО УКЛАДАЮТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕКТРОННИХ
ЗАСОБІВ ЗВʼЯЗКУ…………..……………………..…………………….... 129
3.1. Договори, що укладаються з використанням електронних
засобів звʼязку, у сфері банківських відносин.……………………... 129
3
3.2. Договори, що укладаються в мережі Інтернет.………………... 155
3.3. Зовнішньоекономічні договори, що укладаються
з використанням електронних засобів звʼязку..……….…………… 169
Висновки до розділу 3……………………………………………….. 184
ВИСНОВКИ …………………..……………………………….…………… 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….. 191
4
ВСТУП
Актуальність теми. Кожен етап розвитку суспільства має свої яскраві
риси, що відрізняють його від інших. Часто такі риси повʼязані з досягненнями
у сфері науково-технічної діяльності, які вплинули, насамперед, на виробничі й
економічні аспекти життя людини. Людство проходило етапи землеробства,
скотарства, суцільної механізації: створення паровозів, авто, літаків, телеграфу,
телефону та ін. Водночас виникали й розвивалися засоби звʼязку між людьми та
способи фіксації їх думок. Спочатку – малюнки на стінах печер, глиняних
табличках, зображення символів на папірусах, пізніше – створення паперу та
друкувальних верстатів. Людство обмінювалося носіями інформації спочатку
шляхом відправлення поштових голубів, гінців, потім – із використанням
пошти, телеграфу, телетайпу, телефону, Інтернету.
Сьогодні людство переживає чергову еру свого існування – еру
інформатизації, проникнення інформаційних технологій у всі сфери життя.
Причому інформаційні системи стають не лише засобом звʼязку, а й способом
ведення бізнесу, надаючи йому такі переваги, як можливість зменшення ціни
продукції, швидкість, безпосередній звʼязок між сторонами договору та
екстериторіальність. У сучасному світі використання електронних засобів
звʼязку при укладенні договорів стало передусім правилом, ніж винятком.
Водночас ще передчасно констатувати про повну визначеність правового
регулювання договорів, укладених із використанням електронних засобів
звʼязку.
Україна як держава, що намагається розвивати ринкову економіку та
брати активну участь у світових комерційних відносинах, має адаптувати
національне законодавство таким чином, щоб воно давало можливість
вітчизняним субʼєктам брати безперешкодну участь у світовій електронній
комерції. Сьогодні вже розпочато процес створення відповідної законодавчої
бази з використанням світових стандартів.
5
Для вдосконалення та розширення існуючих законодавчих механізмів
регулювання відносин, що виникають із договорів, які укладаються з
використанням електронних засобів звʼязку, необхідне, насамперед, теоретичне
дослідження даної проблематики. Проте на сьогодні ступінь наукового
розроблення правового регулювання укладання договорів із використанням
електронних засобів звʼязку у вітчизняній літературі є досить низьким.
Комплексні цивільно-правові дослідження правового регулювання відносин,
що виникають із договорів, які укладаються з використанням електронних
засобів звʼязку, в Україні, на жаль, відсутні. Існуючі наукові доробки
присвячено лише окремим питанням, пов’язаним із використанням
електронних засобів зв’язку при вчиненні правочинів. Зокрема, це праці
А. В. Чучковської «Правове регулювання господарських договорів, що
вчиняються через мережі електрозвʼязку» (Київ, 2004 р.); Н. В. Аляб’євої
«Договір про надання послуг у мережі Інтернет» (Харків, 2010 р.);
Ю. О. Борисової «Цивільно-правове регулювання відносин у сфері електронної
комерції» (Київ, 2012 р.); Н. Є. Блажівської «Електронний правочин у
цивільному праві України» (Київ, 2013 р.).
Крім того, методологічну основу дослідження містять наукові праці
вітчизняних і зарубіжних учених-юристів: А. В. Ананька, В. І. Бірюкова,
М. М. Дутова, І. В. Жилінкової, В. І. Квашніна, А. В. Красікової,
О. Р. Ковалишина, О. В. Кохановської, В. І. Міщенка, С. В. Овсейка,
Д. В. Сахарука, І. І. Свидрук, Т. В. Ткаченко, А. В. Чучковської,
Я. М. Шевченко, В.аС.аЩербини. Зазначену проблематику розглядали також
російські вчені: С.аС. Алексєєв, М. І. Брагінський, А. Б. Венгеров,
С. В.аВасильєв, В. А. Дозорцев, О. С. Іоффе, О. Н. Садиков, А. В. Шамраєв та
ін. Теоретичною основою дослідження стали висновки, викладені у працях
видатних цивілістів із загальних проблем права: Т. В. Боднар, С. М. Братуся,
Д. М. Генкіна, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, О. О. Красавчикова,
Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, Л. А. Лунця, Р. А. Майданика, В. Ф. Маслова,
6
Д. І. Мейера, В. А. Семеусова, А. П. Сергєєва, В. І. Синайського, І. В. СпасибоФатєєвої, Є. О. Суханова, Ю. К. Толстого та ін.
Тому дослідження правового регулювання відносин, що виникають із
договорів, які укладаються з використанням електронних засобів звʼязку,
зʼясування та уточнення таких категорій, як електронний договір, електронний
підпис тощо, є на сьогодні дуже важливим та актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему
дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою юридичного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(протокол № 8 від 27 червня 2014 року) та уточнено Вченою радою
юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса
Шевченка (протокол № 5 від 30 березня 2015 року). Дисертаційне дослідження
виконано відповідно до планової бюджетної науково-дослідної теми «Доктрина
права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (номер теми
11БФ042-01, ДР 0111U008337).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у
проведенні системного науково-практичного аналізу правового регулювання
договорів, що укладаються з використанням електронних засобів звʼязку,
з’ясування особливостей цієї правової категорії та розроблення пропозицій
щодо удосконалення норм чинного законодавства.
Реалізація вказаної мети дисертаційної роботи зумовила необхідність
вирішення таких задач:
– дослідити передумови виникнення, становлення та розвитку
законодавства, що регулює укладання договорів із використанням електронних
засобів звʼязку, запропонувати зміни до законодавства;
– зʼясувати поняття та умови дійсності договорів, що укладаються з
використанням електронних засобів звʼязку;
– визначити відмінність між поняттями «електронна комерція» та
«електронна торгівля»;
7
– проаналізувати порядок укладання, зміни, припинення (розірвання),
підписання та нотаріального посвідчення договорів, що укладаються з
використанням електронних засобів звʼязку;
– вивчити питання використання договорів, що укладаються з
використанням електронних засобів звʼязку, у сфері банківських відносин;
– розглянути особливості укладання договорів у мережі Інтернет;
– проаналізувати особливості зовнішньоекономічних договорів, що
укладаються з використанням електронних засобів звʼязку.
Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають унаслідок та під
час укладання договорів з використанням електронних засобів звʼязку.
Предметом дослідження є договори, що укладаються з використанням
електронних засобів звʼязку.
Методи дослідження, що використовувалися в процесі здійснення
дисертаційного дослідження, обрано відповідно до мети і задач дослідження, з
урахуванням його об’єкта та предмета. Використано дві групи методів
наукового пізнання – загальнонаукові (історичний, формально-логічний,
системно-структурний, системно-порівняльний, метод аналізу) та спеціальні
методи, що застосовуються в юридичній науці (порівняльно-правовий,
формально-юридичний, спеціально-правовий).
Системно-структурний і системно-порівняльний методи дослідження
застосовано для з’ясування правової природи відносин щодо укладання
договорів із використанням електронних засобів звʼязку (підрозділи 1.1, 1.2,
2.1, 2.2, 3.1, 3.2). Проблеми законодавчого регулювання укладання договорів із
використанням електронних засобів звʼязку виявлено за допомогою методу
аналізу та формально-логічного методу, який, крім цього, використано й при
формулюванні авторських визначень деяких понять (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1,
2.3, 3.1, 3.2). Формально-юридичний і порівняльно-правовий методи застосовано
для обґрунтування необхідності формування нового законодавства і внесення
змін до чинного законодавства з метою створення правових умов для договорів,
що укладаються з використанням електронних засобів звʼязку (підрозділи 1.1,
8
1.3, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2). Історичний метод дав змогу дослідити процес
виникнення і розвитку договорів, що укладаються з використанням
електронних засобів звʼязку, і застосовувати отримані результати при
вдосконаленні чинного законодавства (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.3, 3.1). За
допомогою спеціально-юридичного методу виявлено зовнішні ознаки відносин,
що виникають з договорів, які укладаються з використанням електронних
засобів звʼязку (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація
є першим в Україні комплексним монографічним науковим дослідженням
питання правового регулювання договорів, які укладаються з використанням
електронних засобів звʼязку. У дисертаційному дослідженні сформульовано
низку нових положень, висновків, пропозицій, які мають важливе значення для
юридичної науки і практики, а саме:
вперше:
– сформульовано поняття договору, що укладений з використанням
електронних засобів звʼязку, під яким слід розуміти домовленість, спрямовану
на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обовʼязків, процес
досягнення якої повʼязаний з використанням електронних засобів звʼязку на
будь-якому етапі укладання договору;
– доведено положення про те, що використання електронних засобів
зв’язку при укладанні договору дає змогу укладати договори в будь-якій формі,
передбаченій законом (усна, письмова, у тому числі нотаріальна);
– запропоновано два підходи до розуміння поняття веб-сайту: веб-сайт як
засіб цивільно-правового посередництва в процесі укладання договорів, що
слугуватиме віртуальною платформою, за допомогою якої суб’єкти цивільноправових відносин зможуть здійснювати пошук потенційного контрагента для
вступу в цивільно-правові відносини; веб-сайт як інструмент представництва
інтересів певного суб’єкта цивільно-правових відносин, що надасть змогу
обмеженому чи необмеженому колу потенційних контрагентів вступити в
електронні договірні відносини з особою, яку цей сайт представляє;
9
– сформульовано положення про те, що гармонізація відносин, які
виникають у результаті укладання договорів із використання електронних
засобів зв’язку, неможлива без запровадження єдиного державного стандарту
електронного цифрового підпису, який буде використано сторонами такого
договору та нотаріусом у разі, якщо договір підлягає нотаріальному
посвідченню;
– запропоновано посилити роль нотаріуса в забезпеченні захисту
цивільних прав та інтересів шляхом розширення його повноважень щодо
забезпечення доказів, необхідних у випадку розгляду справи в суді або в інших
органах державної влади, якщо є підстави вважати, що подання доказів може
стати неможливим або ускладненим;
– запропоновано створення електронних цифрових підписів для фізичних
осіб при виготовленні біометричних паспортів, що надасть можливість
використовувати ці підписи при укладанні договорів з використанням
електронних засобів зв’язку;
– доведено, що при визначенні місця укладання договору необхідно брати
до уваги не місце знаходження інформаційних систем, а вказувати конкретну
державу, якщо сторони визначають це на власний розсуд, або ж робити
привʼязку до права держави оферента;
удосконалено:
– наукові підходи до поділу законодавства, що регулює питання
укладання договорів із використанням електронних засобів зв’язку, на загальне
та спеціальне;
– визначення дефініції електронного носія як індивідуально-визначеного
предмета речового світу, що існують у вигляді магнітної стрічки, жорсткого
диску електронної обчислювальної машини, дискети, картки памʼяті, компактдиску, в яких закріплено інформацію. Водночас похідна продукція цих носіїв на
паперових обʼєктах хоча й містить інформацію, закріплену на електронних
обʼєктах, проте сама по собі ними не виступає;
10
– наукову позицію про те, що поняття «електронна комерція» та
«електронна торгівля» не є тотожними. Електронна комерція являє собою будьяку підприємницьку діяльність, що здійснюється з використанням
інформаційних технологій та спрямована на отримання прибутку. Електронна
торгівля охоплює більш вузьку сферу підприємницької діяльності, а саме:
діяльність з купівлі-продажу виготовлених, перероблених чи набутих товарів та
надання повʼязаних з цим послуг і робіт з метою отримання прибутку, шляхом
використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;
дістало подальшого розвитку:
– положення про те, що юридична сила договору, укладеного з
використанням електронних засобів зв’язку, рівноцінна юридичній силі
договору, укладеному без використання електронних засобів зв’язку;
– наукові підходи до вирішення правових проблем, що виникають у
звʼязку з віддаленим характером комунікації при укладенні договору з
використанням електронних засобів зв’язку (ідентифікації контрагента,
встановлення обсягу дієздатності);
– твердження про можливість нотаріального посвідчення договору, що
укладається з використанням електронних засобів зв’язку, за допомогою
спеціально встановленої процедури (ідентифікація сторін, визначення місця
вчинення нотаріальної дії, форми реєстру);
– закріплення на законодавчому рівні електронно-інформаційної системи
«Е-нотар», яка надасть можливість посвідчувати нотаріально договори за
допомогою електронних засобів зв’язку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
викладені в дисертаційній роботі положення, висновки і пропозиції може бути
використано у:
– науково-дослідній сфері – для подальших наукових досліджень проблем
укладання договорів з використанням електронних засобів звʼязку;
11
– правотворчій діяльності – як теоретичне підґрунтя для вдосконалення
положень чинного законодавства України;
– правозастосовній діяльності судових та інших юрисдикційних
органів – при вирішенні спорів, повʼязаних з укладанням договорів з
використанням електронних засобів звʼязку, та в судовій практиці – при
вирішенні спорів, що виникають з таких договорів;
– навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін
«Цивільне право» та «Міжнародне приватне право», спеціального курсу
«Договірне право: доктрина та юридична практика» для студентів вищих
навчальних закладів, підготовки відповідних методичних рекомендацій,
підручників і навчальних посібників.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й теоретичні
висновки дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на
засіданнях кафедри цивільного права юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднено на пʼяти
міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: «Треті осінні
юридичні читання» (м. Хмельницький, 5–6 листопада 2004 р.); «Розвиток
цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних
протиріч» (м. Київ, 28–29 вересня 2006 р.); «П’яті осінні юридичні читання»
(м. Хмельницький, 27–28 жовтня 2006 р.); «Правове регулювання суспільних
відносин в умовах демократизації Української держави» (м. Запоріжжя,
3–4 жовтня 2014 р.), а також на ІІ Всеукраїнській цивілістичній науковій
конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, 30–31 березня 2007 р.).
Результати дисертаційного дослідження щодо пропозицій змін до
законодавства прийнято до розгляду Комітетом Верховної Ради України з
питань правової політики та правосуддя Верховної Ради України (довідка № 68
від 8 квітня 2015 р.) та зареєстровано як законопроект (реєстр. № 2716 від
23 квітня 2015 р.).
12
Публікації. Основні теоретичні й практичні результати дисертаційного
дослідження викладено у дванадцяти працях, з них чотири наукові статті
опубліковано у фахових виданнях України, одна стаття – у міжнародному
науковому виданні, дві статті – в інших науково-практичних виданнях та в
п’ятьох тезах доповідей.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і
нове вирішення наукового завдання, що виявляється у формулюванні
завершеної наукової концепції цивільно-правового регулювання відносин, які
виникають з договорів, що укладаються з використанням електронних засобів
зв’язку.
На основі аналізу наукової літератури, вивчення й узагальнення практики
сформульовано основні теоретичні та практичні висновки.
1. Відсутність єдиного терміна для позначення договорів, що укладаються
з використанням електронних засобів зв’язку, а також відсутність
законодавчого визначення цього виду договору сьогодні належить до недоліків
правового регулювання. На основі аналізу юридичної літератури виділено такі
обов’язкові ознаки договору, укладеного з використанням електронних засобів
зв’язку:
– відсутність безпосереднього контакту з іншими суб’єктами
правовідносин, що виникають у результаті укладання такого договору
(віддалена комунікація);
– використання електронних засобів зв’язку для укладання договору.
2. Застосування існуючих норм законодавства до договорів, що
укладаються з використанням електронних засобів зв’язку, вимагає врахування
специфіки таких договорів, а саме:
– укладання договору з використанням електронних засобів зв’язку
вимагає наявності спеціального технічного, телекомунікаційного та
інформаційного обладнання, відповідних мереж та організацій, відповідальних
за належну роботу названих об’єктів, як обов’язкової умови укладання та
зберігання договорів;
– існування особливих процесуальних правил підготовки до укладання,
його зберігання, внесення змін до його змісту.
187
3. Використання електронних засобів зв’язку при укладенні договорів не
змінює їх цивільно-правової природи і загальновизнаного порядку їх укладання
(оферта-акцепт), а лише обумовлює певні особливості окремих етапів. Оферта,
зроблена з використанням електронних засобів зв’язку, має належати до так
званої оферти «відсутній особі». Принципового значення у даному випадку
набуває питання строків надання відповіді на таку оферту. Особливий характер
оферти та акцепту при укладенні договорів із використанням електронних
засобів зв’язку може обумовлюватись використанням «електронних агентів».
4. На сьогодні є спірним питання режиму інформації, розміщеної у
відкритих інформаційних системах. Вбачається, що таку інформацію можна
розглядати як оферту лише у випадку відповідності основним ознакам
останньої: наявність усіх істотних умов договору та наміру оферента вважати
себе зв’язаним офертою в разі її акцепту.
5. Питання можливості укладання договору з використанням електронних
засобів зв’язку сьогодні пов’язано, головним чином, з можливістю надання
договору форми, передбаченої законом, а також можливості виконання вимог
законодавства, пов’язаних із нотаріальним посвідченням договору, коли таке
посвідчення вимагається на законодавчому рівні.
6. Можливість виконання договору з використанням електронних засобів
зв’язку обумовлюється особливостями предмета договору. Отже, існування
предмета договору лише в аналоговій формі повністю виключає можливість
виконання такого договору з використанням електронних засобів зв’язку, і таку
перешкоду слід вважати абсолютною.
7. Специфіка фіксації змісту договору, що вчиняється з використанням
електронних засобів зв’язку, викликає низку проблем, пов’язаних із вчиненням
певних юридичних дій. Зокрема, це проблема нотаріального посвідчення
договору, що вчиняється з використанням електронних засобів зв’язку.
Питання щодо можливості нотаріального посвідчення договорів, укладених з
використанням електронних засобів зв’язку, на сьогодні не знаходить
однозначної відповіді. Його вирішення потребує перегляду законодавства як
188
щодо процедури вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, так і чіткого
визначення категорій договорів, які не можуть вчинятися з використанням
електронних засобів зв’язку.
8. Питання фіксації змісту договору, що укладається з використанням
електронних засобів зв’язку, вимагає уточнення поняття «електронний носій»,
що може бути визначено як індивідуально визначений предмет матеріального
світу, що існує у вигляді магнітної стрічки, жорсткого диску ЕОМ, дискети,
картки пам’яті, компакт-диску тощо. Похідна продукція цих носіїв на
паперових об’єктах хоча і містить інформацію, закріплену на електронних
носіях, проте сама по собі ними не є.
9. «Електронна торгівля» (electronic trading) – операції, пов’язані з
купівлею, продажем та доставкою товарів і, таким чином, розглядається як
діяльність з реалізації товарів. Вона охоплює вузьку сферу підприємницької
діяльності, а саме: діяльність з купівлі-продажу з використанням сучасних
інформаційно-комунікаційних технологій виготовлених, перероблених або
набутих товарів та надання пов’язаних з цим послуг і робіт з метою отримання
прибутку.
10. Специфіка фіксації змісту договору, що укладається з використанням
електронних засобів зв’язку, дозволяє не лише виділити його в окрему групу на
підставі використання електронних засобів зв’язку під час укладання договору,
а й, крім традиційної класифікації договорів на односторонні та двосторонні,
оплатні й безоплатні, реальні та консенсуальні, абстрактні й казуальні, строкові
та безстрокові тощо, виділити специфічні групи всередині цього виду
договорів. Можливо виділити саме договори, що укладаються з використанням
електронних засобів зв’язку, як окрему групу договорів з особливим способом
укладання. Залежно від ступеня ускладненості форми договору, що вчиняється
з використанням електронних засобів зв’язку, можна виділити договори, які
укладаються без або з використанням електронного цифрового підпису.
Договори, що укладаються в мережі Інтернет, можна поділити на
договори, які укладаються в мережі Інтернет при використанні останньої як
189
засобу зв’язку (за аналогією з факсом тощо), та договори, що укладаються в
мережі Інтернет як у правовому полі. Залежно від обов’язковості участі людини
у процесі укладання договору в мережі Інтернет, можна розрізнити договори,
що укладаються за участю електронних агентів, та договори, що укладаються за
обов’язковою участю людини.
11. Специфіка електронного документообігу полягає як у значному
ускладненні ідентифікації суб’єктів договору, що укладається з використанням
електронних засобів зв’язку, так і в підвищених ризиках доступу до
електронних документів сторонніх осіб, що зумовлює необхідність
застосування додаткових засобів захисту електронних документів.
12. Електронний цифровий підпис є одночасно й засобом ідентифікації
особи, яка підписала документ, й електронним засобом захисту самого
документа. При збереженні посвідчувального характеру електронного
цифрового підпису він має певну специфіку стосовно ідентифікації особи,
оскільки може йтися лише про ідентифікацію власника електронного
цифрового підпису, а не про ідентифікацію особи, яка підписала документ.
Також електронний цифровий підпис не має ознак власноручного виконання
підпису.
13. Необхідною умовою укладення договорів за допомогою електронних
засобів зв’язку є надання можливості на законодавчому рівні посвідчувати такі
договори нотаріально. Нотаріальне посвідчення договорів, що укладаються з
використанням електронних засобів зв’язку, зробить більш захищеними права
сторін таких договорів та надасть їм більшої юридичної вірогідності.
14. Вважаємо за доцільне запровадити Єдиний електронний реєстр
недієздатних осіб, який надаватиме змогу нотаріусам перевіряти дієздатність
осіб на відстані, та підключити до нього органи судової влади для наповнення
його інформацією за прийнятими рішеннями стосовно визнання осіб
недієздатними, а нотаріусів залучити як користувачів цього реєстру.
15. Стаття 207 Цивільного кодексу України встановила вчинення
правочину в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або
190
кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Розрізняючи поняття «документ», «лист», «телеграма», законодавець зазначає,
що вони можуть фіксувати зміст правочину. Проте, якщо листи чи телеграми не
будуть мати реквізитів документа, то вони не матимуть юридичної сили, а їх
зміст не буде правочином. Тому доцільно статтю 207 Цивільного кодексу
України викласти в такій редакції: «Правочин вважається таким, що вчинений у
письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох
документах, якими можуть бути листи, телеграми, якими обмінялися сторони,
за наявності в них обов’язкових реквізитів документів».
16. Доцільно розширити повноваження нотаріусів щодо захисту
цивільних прав шляхом надання їм права забезпечувати докази. Відповідні
законодавчі ініціативи пропонується внести до статті 18 Глави 3 Розділу І
Книги першої Цивільного кодексу України, Глави 3 Провадження у справі до
судового розгляду Цивільного процесуального кодексу України, до статті 34 та
до Розділу ІІІ Закону України «Про нотаріат».