Андреєва Олена Вікторівна. РИЗИК У ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ

Краткое описание

Андреєва Олена Вікторівна. Назва дисертаційної роботи: "РИЗИК У ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Андреєва Олена Вікторівна
УДК 347.4
РИЗИК У ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ
12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право;
міжнародне приватне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Боднар Тетяна Валеріївна
доктор юридичних наук, професор
кафедри цивільного права
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….3.
РОЗДІЛ 1. Загально-теоретична характеристика ризику в приватному
праві………………………………………………………………………………....14.
1.1. Теоретико-правовий аналіз категорії «ризик» у приватному
праві………………………………………………………………………………….14.
1.2. Види ризику в приватному праві…………………………………………….47.
Висновки до розділу 1……………………………………………………………....57.
РОЗДІЛ 2. Цивільно-правова характеристика ризику в договірних
зобов’язаннях……………………………………………………………………......59.
2.1. Поняття та види ризику в договірних зобов’язаннях…………………….....59.
2.2. Окремі види ризику в договірних зобов’язаннях ………..………………….77.
Висновки до розділу 2……………………………………………………………….97.
РОЗДІЛ 3. Управління ризиком у договірних зобов’язаннях ……………...100.
3.1. Поняття категорії «управління ризиком» та її практичне значення……….100.
3.2. Поняття та значення способів управління ризиком у договірних
зобов’язаннях……………………………………………………………………….126.
Висновки до розділу 3……………………………………………………………...161.
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………......165.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………......167.
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………187.
3
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Ризик супроводжує будь-які суспільні
відносини, в які вступають їх учасники, в т. ч. і відносини, що врегульовані
нормами права. В умовах переходу України до розвитку на засадах ринкової
економіки беззаперечним є факт зростання ролі ризиковості в цивільному
обороті. Договірні зобов’язання оформлюють динаміку цивільно-правових
відносин та супроводжуються ризиком на всіх стадіях свого існування.
Реалізація ризику в договірних зобов’язаннях обумовлює настання різних
правових наслідків і може призвести до виникнення шкоди для сторін такого
зобов’язання, неможливості виконання окремих зобов’язань за договором, а
також спричинити припинення договірного зобов’язання в цілому. Із метою
забезпечення стабільності цивільного обороту вже на стадії вступу в договірні
відносини (укладення договору та виникнення договірного зобов’язання)
сторони мають здійснювати комплекс дій, спрямованих на управління ризиком.
Незважаючи на те, що поняття ризику відоме цивільному праву ще з часів
Стародавнього Риму (лат. термін «periculum» означає небезпеку, ризик), у
доктрині приватного права відсутні уніфіковані підходи до його розуміння та
тлумачення. Проблема ризику в цивільному праві загалом та в договірних
зобов’язаннях, зокрема, привертала увагу вчених-правників різних історичних
періодів. Так, видатний дореволюційний цивіліст Д.І. Мейєр підтримував
позицію, що кожне зобов’язання супроводжується ризиком чи страхом
[118, с. 151]. Пізніше М.М. Агарков дещо абсолютизовано стверджував, що ідея
ризику проходить через все цивільне право, лежить в основі цивільних
правовідносин і навіть, не будучи помітною ззовні, все одно в ряді норм досить
легко виявляється [3, с. 26].
У доктрині цивільного права України відсутні системні наукові
дослідження теоретичних і практичних проблем поняття ризику у договірних
зобов’язаннях як зовнішнього фактора по відношенню до будь-якого
зобов’язального правовідношення. Існуючі наукові доробки присвячені окремим
4
видам ризикових (алеаторних) договорів або загальним питанням ризику в
цивільному праві. Зокрема, дисертаційне дослідження І.С. Тімуш «Цивільноправове регулювання ризикових (алеаторних) договорів» (Київ, 2004 р.)
висвітлює окремі питання, пов’язані із деякими видами договірних зобов’язань, в
яких ризик виступає основною умовою їх існування (договір ренти, азартної гри
та парі, біржові угоди тощо); в дисертації Н.І. Майданик «Цивільно-правове
регулювання договорів гри та парі в Україні» (Київ, 2006 р.) розкриваються
проблеми правового регулювання таких окремих видів алеаторних (ризикових)
договорів, як договори гри та парі; у дисертації Р.Б. Сабодаша «Страхування
кредитних ризиків» (Київ, 2007 р.) досліджуються особливості проведення
страхування окремих видів ризиків у договірних зобов’язаннях; у кандидатській
дисертації І.В. Волосенко «Ризик у цивільному праві (поняття, природа, види)»
(Київ, 2011 р.) визначаються правова природа, основні ознаки та види ризиків у
цивільному праві загалом.
Відсутність системних наукових досліджень поняття ризику в договірних
зобов’язаннях призводить до виникнення низки суперечностей і труднощів у
розумінні та застосуванні цієї правової категорії, а в окремих випадках – до
розширення меж її застосування (або, навпаки, – звуження, незастосування),
зловживання нею, неможливості провести її розмежування з іншими суміжними
цивільно-правовими поняттями тощо.
Таким чином, наукове розв’язання загальнотеоретичних проблем ризику у
договірних зобов’язаннях є важливою і необхідною умовою удосконалення
механізму правового регулювання та розроблення ефективних способів
управління ризиком.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 3 від 21
листопада 2011 р.). Робота виконана відповідно до наукової теми «Доктрина
права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (номер
державної реєстрації 11БФ042-01), яка досліджується на юридичному факультеті
5
Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 01 січня 2011
року по 31 грудня 2015 року.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
визначення та використання поняття ризику в договірних зобов’язаннях,
з’ясування сутності цієї правової категорії, розроблення ефективних способів
управління таким видом ризику та розроблення рекомендацій щодо
удосконалення норм чинного законодавства.
Завдання дисертаційного дослідження детерміновані його метою і
полягають у:
- з’ясуванні сутності поняття ризику в цивільному праві;
- визначенні основних ознак та особливостей ризику в договірних
зобов’язаннях;
- розмежуванні поняття ризику в договірних зобов’язаннях з іншими
правовими конструкціями;
- з’ясуванні сутності категорії «управління ризиком у договірних
зобов’язаннях»;
- визначенні ефективних способів управління ризиком у договірних
зобов’язаннях;
- розробленні пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства,
спрямованих на усунення прогалин та недоліків правового регулювання, а також
запровадження нових способів управління ризиком у договірних зобов’язаннях;
- вивченні та узагальненні судової практики застосування поняття ризику
та управління ризиком у договірних зобов’язаннях.
Об’єктом дисертаційного дослідження є зобов’язальні договірні
цивільно-правові відносини, які супроводжуються ризиком.
Предметом дисертаційного дослідження є ризик у договірних
зобов’язаннях.
Методологічну основу дослідження складає система загальнонаукових
(діалектичний, моделювання, узагальнення, аналіз і синтез тощо) та спеціальних
(порівняльно-правовий, лінгвістичний, історико-правовий, формально-логічний,
6
системно-структурний тощо) методів дослідження.
За допомогою діалектичного методу пізнання правових явищ проведено
науковий аналіз поняття ризику в приватному праві загалом та ризику в
договірних зобов’язаннях зокрема. Метод аналізу і синтезу використовувався
при дослідженні правових норм, що закріплюють поняття ризику в приватному
праві. За допомогою методу узагальнення було виявлено деякі загальні тенденції
застосування поняття ризику в договірних зобов’язаннях та його різновидів у
судовій практиці. Історичний метод було застосовано при дослідженні ґенези
наукового пізнання поняття ризику в договірних зобов’язаннях та управління
ризиком. Лінгвістичний метод використано для з’ясування етимологічного
походження терміна «ризик» у приватному праві; формально-логічний метод –
при формулюванні таких юридичних понять, як «ризик у договірних
зобов’язаннях», «управління ризиком», «способи управління ризиком», «ризик
неможливості виконання договірного зобов’язання», «ризик випадкового
знищення (пошкодження) майна» тощо. Метод моделювання дозволив
сформулювати пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України
та правильного застосування існуючих правових норм у сфері договірних
зобов’язань. Системно-структурний метод використано при здійсненні
класифікації ризику в приватному праві загалом та ризику в договірних
зобов’язаннях зокрема.
Науково-теоретична основа дослідження базується на наукових доробках
українських та зарубіжних вчених різних часових періодів (дореволюційного,
радянського та сучасного) з питань поняття ризику у цивільному праві:
М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, А.П. Альгіна, Д.А. Архіпова, А.А. Арямова,
Л.М. Баранової, Т.В. Боднар, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, В.В. Вітрянського,
А.С. Власової, І.В. Волосенко, Ф.О. Вячеславова, Д.М. Генкіна, Д.О. Горячкіної,
В.П. Грибанова, М.С. Грінберга, О.В. Дзери, О.А. Земскової, Х.О. Ідрісова,
О.С. Іоффе, О.А. Кабишева, Т.М. Калініної, Д.Р. Канаева, Д.Ф. Кастрюліна,
В.О. Копилова, О.О. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, Х. Кьотца, І.В. Лаптєва,
Е.Ю. Ломідзе, В.В. Луця, Я.М. Магазінера, Н.І. Майданик, Р.А. Майданика,
7
В.В. Мамчуна, А.Г. Мартіросяна, Д.І. Мейєра, І.В. Миронова, А.Л. Назикова,
Д.М. Новокрещьонова, Ф.Г. Нінідзе, В.А. Ойгензихта, В.І. Серебровського,
А.О. Собчака, Р.Б. Сабодаша, Р. Саватьє, Г.Л. Пендяги, В.С. Петрищева,
Р.А. Познера, В.В. Рассудовського, Н.В. Терещенко, В.М. Танаєва, І.С. Тімуш,
Ю.Б. Фогельсона, Є.О. Харитонова, Ю.С. Харитонової, І.М. Хмелевского,
К. Цвайгерта тощо.
Також було проаналізовано низку робіт українських та зарубіжних вченихекономістів, зокрема: О.В. Васюренка, Г.І. Великоіваненка,
В.В. Вітлінського, Л.І. Донець, М.С. Клапківа, В.В. Коваленка, В.В. Лук’янової,
Ф.Х. Найта, Ю.Б. Феленчака.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є
першим у юридичній науці системним науковим дослідженням проблем
законодавчого регулювання та практичного використання поняття ризику у
договірних зобов’язаннях. Наукова новизна одержаних результатів
конкретизується у таких найважливіших науково-теоретичних положеннях:
вперше:
- сформульовано визначення поняття ризику у договірних зобов’язаннях як
пов’язаної із договором ймовірності (можливості) настання (реалізації)
негативних наслідків (результатів), що призводять до відхилення від
першочергової мети вступу в конкретні договірні зобов’язання; ймовірність
(можливість) реалізації таких наслідків може бути покладена на одну із сторін
договірного зобов’язання або на третю особу згідно з правилами про управління
ризиком у порядку, визначеному договором чи встановленому імперативно
нормами цивільного законодавства;
- розмежовано поняття ризику в договірних зобов’язаннях та ризику в
договорі, а саме: ризик у договорі є ширшим поняттям, ніж ризик у договірному
зобов’язанні. Ризик у договорі включає в себе як всю сукупність ризиків, що
притаманні окремим зобов’язанням у конкретному договорі, так і ті ризики, що
притаманні безпосередньо договору як правочину (ризик визнання договору
8
недійсним, нікчемним, неукладеним та застосування відповідних наслідків (реституції, витребування майна із чужого незаконного володіння тощо));
- проведено класифікацію ризику в договірних зобов’язаннях залежно
від: 1) стадії існування договірного зобов’язання, на якій він виникає та/або яку
супроводжує; 2) типу договору, зобов’язання за яким супроводжує ризик; 3) характеру правових наслідків, що виникають при реалізації ризику; 4) можливості
управління ризиком; 5) самостійності його існування або включення до інших
видів ризику; 6) підстави виникнення (появи) ризику; 7) законодавчої визначеності та урегульованості;
- обґрунтовано визначення поняття ризику істотної зміни обставин за
договором як ймовірності (можливості) покладення на сторону договірного зобов’язання (боржника або кредитора) майново невигідних наслідків за умови виконання такою стороною договірного зобов’язання на тих умовах, що існували в
момент його виникнення (первісних умовах). Боржник та кредитор договірного
зобов’язання можуть самостійно дійти між собою згоди щодо покладення цього
виду ризику на конкретну сторону такого зобов’язання або на третю особу;
- сформульовано визначення поняття ризику неможливості виконання
договірного зобов’язання як об’єктивно існуючої можливості (ймовірності)
реалізації негативних наслідків у вигляді невиконання договірного зобов’язання
його сторонами, що пов’язано з обставинами, за яку жодна із сторін не
відповідає;
- розкрито сутність поняття управління ризиком у договірних зобов’язаннях
як активної, цілеспрямованої, діяльності сторін договірного зобов’язання,
спрямованої на визначення (оцінку) ступеня ймовірності (можливості) реалізації
ризику в договірному зобов’язанні та обрання ефективних способів
попередження негативних наслідків від такої реалізації, а в разі реалізації ризику
– на справедливий розподіл таких негативних наслідків між учасниками
договірного зобов’язання;
- визначено поняття способу управління ризиком у договірних зобов’язаннях
як системи заходів, визначених сторонами договірного зобов’язання (кредитора і
9
боржника) шляхом домовленостей з урахуванням обмежень, встановлених
нормами цивільного законодавства, спрямованих на попередження негативних
наслідків від реалізації ризику, а в разі реалізації ризику – на справедливий
розподіл таких негативних наслідків між учасниками договірного зобов’язання.
Такі заходи можуть бути закріплені як в основному договорі, укладеному
сторонами, так і міститися в окремому правочині (в т.ч. шляхом залучення третіх
осіб до укладення такого правочину (наприклад, договір поруки, страхування
тощо);
- запропоновано класифікацію способів управління ризиком у договірних
зобов’язаннях, які можна поділити на: 1) розподіл ризику між сторонами договірного зобов’язання; 2) покладення ризику на третю особу шляхом залучення
такої особи до укладення забезпечувального або страхового правочину між
третьою особою та боржником (кредитором); 3) використання інших способів
управління ризиком як передбачених, так і не передбачених (проте не заборонених) чинним законодавством;
- визначено, що однією із важливих функцій способів забезпечення
виконання зобов’язань є управління ризиком у договірних зобов’язаннях.
удосконалено:
- визначення поняття ризику в приватному праві як можливості
(ймовірності) настання певних наслідків (результатів), які суб’єкт цивільних правовідносин міг передбачити (або повинен був передбачити), та вчинити (або не
вчинити) дії, спрямовані на зменшення негативного впливу від реалізації цих
наслідків або взагалі на уникнення можливості їх настання шляхом дотримання
правил обґрунтованого ризику (це правила, за яких позитивний результат від
здійснення певної діяльності значно перевищує можливість (ймовірність)
настання негативних наслідків);
- класифікацію ризику в приватному праві, здійснюючи яку доцільно
використовувати такі критерії: 1) суб’єкт відносин, що супроводжуються ризиком або до яких включено ризик; 2) характер діяльності суб’єкта цивільних правовідносин, який діє в умовах ризику; 3) предмет цивільних відносин, в яких
10
знаходить свій прояв ризик; 4) тривалість існування ризику; 5) правові наслідки
реалізації ризику;
- положення про ознаки ризику в приватному праві. Ризику притаманні
такі основні ознаки, як невизначеність, альтернативність, можливість оцінити
імовірність здійснення вибору альтернативних рішень, та похідні: суперечливість
і новизна;
- вчення про елементи ризику в цивільному праві. Оскільки ризику притаманний подвійний суб’єктивно-об’єктивний характер, це зобов’язує поділяти
елементи ризику на суб’єктивні та об’єктивні. До суб’єктивних елементів ризику
належать суб’єкт ризику, оцінка ступеня ймовірності (можливості) реалізації ризику. До об’єктивних елементів ризику варто віднести об’єкт ризику та ступінь
ймовірності (можливості) реалізації ризику;
- положення про стадії управління ризиком у договірних зобов’язаннях.
Стадіями управління ризиком є підготовча, основна і заключна;
- вчення про мету управління ризиком у договірних зобов’язаннях як про
узагальнений результат (наслідок), якого сторони договірного зобов’язання
прагнуть досягти, провадячи діяльність з управління ризиком. Взагалі, метою
управління ризиком у договірних зобов’язаннях може бути ліквідація ризику,
мінімізація ризику, покладення ризику на третю особу, збереження ризику;
- визначення поняття ризику випадкового знищення (пошкодження) майна,
який, незважаючи на свою речово-правову природу, набуває досить вагомого
значення в договірних зобов’язаннях. Цей вид ризику варто трактувати
розширено з позицій концепції двоаспектного (двосекторного) ризику та
визначати як несприятливі наслідки втрати матеріального блага, належного
власнику, за відсутності вини власника чи інших осіб, що можуть бути
мінімізовані (зменшені) шляхом вчинення ряду дій, спрямованих на управління
таким видом ризику в договірних зобов’язаннях;
- визначення поняття управління ризиком у цивільному праві як активної,
цілеспрямованої діяльності учасника цивільно-правових відносин, спрямованої
на визначення (оцінку) ступеня ймовірності (можливості) реалізації ризику та
11
обрання ефективних способів попередження негативних наслідків від такої
реалізації, а в разі реалізації ризику – на справедливий розподіл негативних
наслідків між учасниками цивільно-правових відносин;
- визначення поняття розподілу ризику в договірних зобов’язаннях як
одного із способів управління ризиком, спрямованого на забезпечення майнових
інтересів учасників договірного зобов’язання шляхом визначення ними в
договорі сторони зобов’язання (боржника чи кредитора), на яку покладаються
передбачені сторонами майново невигідні наслідки від реалізації ризику з
урахуванням критерію справедливої рівності та обмежень, встановлених чинним
законодавством.
дістало подальшого розвитку:
- обґрунтування тези про те, що сторони договірного зобов’язання, реалізуючи принцип свободи договору, можуть самостійно обирати способи управління ризиком у договірних зобов’язаннях на будь-якій стадії динаміки договірного зобов’язання (окрім припинення), проте з обмеженнями, встановленими імперативними нормами законодавства;
- визначення поняття ризику істотної зміни обставин за договором як
ймовірності (можливості) покладення на сторону договірного зобов’язання
(боржника або кредитора) майново невигідних наслідків за умови виконання
такою стороною договірного зобов’язання на тих умовах, що існували в момент
його виникнення (первісних умовах). Боржник та кредитор договірного
зобов’язання можуть самостійно дійти згоди між собою щодо покладення цього
виду ризику на конкретну сторону такого зобов’язання. Звичаями ділового
обороту або нормативним актом цей вид ризику може бути імперативно
включено до майнової сфери конкретної сторони за договірним зобов’язанням.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертація
містить низку нових теоретичних висновків і положень, спрямованих на
вдосконалення вчення про ризик у договірних зобов’язаннях. Висновки і
пропозиції, викладені в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані
для проведення подальших наукових досліджень з цієї тематики; при викладанні
12
навчальних дисциплін з курсу «Цивільне право», спеціального курсу «Ризики у
підприємницькій діяльності: економіко-правові аспекти», а також при підготовці
підручників, навчальних посібників, навчально-методичних матеріалів із
зазначених дисциплін та коментарів до чинного законодавства України.
Висновки наукового дослідження можуть сприяти удосконаленню норм чинного
законодавства шляхом внесення запропонованих змін і доповнень до Цивільного
кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною
науковою роботою. Сформульовані в ній положення наукової новизни та інші
наукові результати отримані на базі особистого вивчення та аналізу наукових і
нормативних джерел.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного
дослідження опубліковано в наукових статтях, тезах виступів на міжнародних та
всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, обговорено та
схвалено на засіданні кафедри цивільного права юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Окремі положення і рекомендації доповідалися на всеукраїнських та
міжнародних науково-практичних конференціях, серед яких «Актуальні
проблеми цивільного, сімейного та міжнародного приватного права (Матвєєвські
цивілістичні читання)» (м. Київ, 19 жовтня 2012 р.); «Право в современном
мире» (міжнародна науково-практична конференція, м. Єкатеринбург, РФ, 7
грудня 2012 р.); «Теория и практика современной юридической науки» (науковопрактична конференція, Ростов-на-Дону, РФ, 26 квітня 2013 р.); Международный
молодежный научный форум «ЛОМОНОСОВ-2013» (Москва, РФ, квітень 2013
р.); «Право в современном мире» (міжнародна науково-практична конференція,
м. Єкатеринбург, РФ, 6 грудня 2013 р.); «Цивільне законодавство: система,
міжгалузеві зв’язки, шляхи вдосконалення» (міжнародний цивілістичний форум,
м. Київ, 25-26 квітня 2013 року).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації викладено
у п’яти опублікованих автором статтях за темою дисертації, із них чотири статті
13
– у наукових фахових виданнях України, одна стаття – у міжнародному
науковому фаховому виданні, а також у тезах 5 доповідей на конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатка.
Загальний обсяг дисертаційного дослідження складає 192 сторінки, із них
основного тексту - 166 сторінок. Список використаних джерел складається зі 208
найменувань та займає 20 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
За підсумками проведеного дослідження наведене теоретичне узагальнення
і нове вирішення наукової проблеми використання поняття ризику в договірних
зобов’язаннях, а саме:
1. Обґрунтовано, що ризик у договірних зобов’язаннях є самостійним
поняттям, яке не можна ототожнювати з іншими правовими конструкціями (такими як загроза, небезпека, помилка, вина, відповідальність, випадок (непереборна сила) тощо);
3. Розмежовано поняття ризик у договірних зобов’язаннях та економічний ризик. У широкому значенні реалізація ризику в договірному зобов’язанні –
це недосягнення заздалегідь визначеної мети вступу в таке зобов’язання. У вузькому значенні реалізація ризику в договірному зобов’язанні – це настання негативних наслідків у вигляді шкоди. В економічній теорії під ризиком найчастіше
розуміють можливість (ймовірність) отримання високого рівня прибутку (позитивний аспект ризику) або зменшенням такого прибутку аж до наявності збитку
(негативний аспект ризику).
4. Запропоновано класифікацію ризику в договірних зобов’язаннях, в
основу якої покладено такі правові критерії як стадія договірного зобов’язання,
на якій ризик виникає та/або яку супроводжує; тип договору, зобов’язання за
яким ризик супроводжує; характер правових наслідків, що виникають при реалізації ризику; можливість управління ризиком; підстави виникнення ризику; законодавча визначеність та урегульованість; самостійність існування ризику в договірних зобов’язаннях чи включення його до інших видів ризику.
5. Стверджується, що ризик супроводжує договірне зобов’язання на
будь-якій стадії його існування (виникнення, існування, виконання та припинення).
6. Визначено, що розподіл ризику є одним із способів управління
ризиком у договірних зобов’язаннях, який провадиться з використанням
критерію справедливої рівності.
166
7. Аргументовано, що інші публічно-правові способи управління ризиком, які використовуються в договірних зобов’язаннях, виконують подвійну функцію. З одного боку, охорона інтересів держави (адміністративно-правова функція), а з іншого, охорона та захист інтересів сторін конкретного договірного зобов’язання (приватноправова функція).