ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ (НЕМАЙНОВОЇ) ШКОДИ В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ МОРАЛЬНОЇ (НЕМАЙНОВОЇ) ШКОДИ В ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

1.1. Загальна характеристика інституту моральної (немайнової) шкоди
11

1.2. Історичний розвиток інституту моральної (немайнової) шкоди в приватному праві

27

РОЗДІЛ 2. КОЛІЗІЙНІ ПИТАННЯ ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ (НЕМАЙНОВОЇ) ШКОДИ В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

2.1. Застосування колізійних норм при відшкодуванні моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві

51

2.2. Тенденції в розвитку колізійного регулювання інституту моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві

63

РОЗДІЛ 3. МАТЕРІАЛЬНО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ (НЕМАЙНОВОЇ) ШКОДИ В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

3.1. Умови відповідальності заподіяної моральної (немайнової) шкоди
79

3.2. Особливості відшкодування моральної (немайнової) шкоди в деліктних і договірних зобов’язаннях

101
3.3. Методики оцінки розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди
140

ВИСНОВКИ
174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

181

ВСТУП

Новий етап розвитку нашого суспільства знайшов свій вияв у багатьох державотворчих процесах в Україні, зумовив більш глибокий, всебічний розгляд та опрацювання багатьох теоретичних та практичних проблем національної правової системи. Особливої ваги цей процес набув після прийняття нової Конституції України - Основного закону, який встановив засади демократичного устрою нашої країни. Однією з важливих державних проблем є вдосконалення правового регулювання в галузі міжнародного приватного права, норми якого посідають чільне місце при реалізації і захисті прав людини.
Актуальність теми.
У сучасній юридичній теорії та практиці міжнародного приватного права проблема захисту порушених прав у відносинах, ускладнених іноземним елементом, набуває особливого сенсу. Необхідність захисту прав осіб, яка є очевидною, з новою силою заявила про себе у зв’язку із стрімким розвитком засобів масової інформації, туризму, міграції.
Реалізація прав осіб у відносинах, ускладнених іноземним елементом, досить часто приводить до порушення прав інших і, як наслідок – заподіяння шкоди. Намітилася тенденція до розширення сфери деліктних зобов’язань та їх диверсифікація. Результатом цього є стрімке зростання кількості позовів, серед яких окреме місце посідають справи по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди.
Розбіжності в регулюванні відносин, зокрема деліктних відносинах, ускладнених іноземним елементом, обумовлюють необхідність існування певних узгоджених колізійних положень, що покликані захистити порушені права особи у міжнародному приватному праві. З урахуванням цього актуальним є дослідження теоретичних та практичних аспектів, пов’язаних із застосуванням колізійних та матеріально-правових норм інституту моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві.
Актуальність дослідження викликана і триваючими європейськими та світовими процесами уніфікації та гармонізації законодавства, в зв’язку з чим постає необхідність в застосуванні ефективного правового механізму захисту прав особи, важливу роль в якому посідає цивільно-правова відповідальність за заподіяну моральну (немайнову) шкоду.
Реалізація відповідних рекомендацій і пропозицій щодо розширення сфери застосування одного із засобів захисту цивільних прав, яким виступає інститут моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві, відповідало б вимогам врегулювання правових відносин на якісно новому рівні, який би узгоджувався із світовими та європейськими стандартами.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова міжнародних, правових, політичних та економічних основ державності України”, номер проекту 97128 і темою наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародно-правові основи зміцнення державності України”, номер проекту 97132.
Мета і задачі дослідження.
Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз інституту моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві й розробка на цій основі науково-теоретичних рекомендацій щодо застосування колізійних і матеріально-правових норм у відносинах, ускладнених іноземним елементом.
Відповідно до поставленої мети були визначені наступні задачі:
- дослідити поняття та зміст інституту моральної (немайнової) шкоди в доктрині, законодавстві та судовій практиці України та іноземних країн із врахуванням історичних аспектів становлення та розвитку інституту та сучасних тенденцій його розвитку;
- дослідити колізійні та матеріально-правові питання застосування інституту моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві;
- визначити тенденції розвитку інституту моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві;
- провести порівняльно-правовий аналіз норм інституту моральної (немайнової) шкоди в українській та іноземних доктринах, законодавстві та судовій практиці;
- виявити особливості застосування норм інституту моральної (немайнової) шкоди в деліктних відносинах;
- виявити особливості застосування норм інституту моральної (немайнової) шкоди в договірних відносинах;
- дослідити питання оцінки розміру моральної (немайнової) шкоди в іноземній та українській судовій практиці.
Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, ускладнені іноземним елементом, що пов’язані із застосування інституту моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві.
Предметом дисертаційного дослідження є колізійні та матеріально-правові норми інституту моральної (немайнової) шкоди законодавства зарубіжних країн та міжнародних договорів, що регулюють питання у відносинах, ускладнених іноземним елементом.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації склали загальнонаукові і спеціально-наукові методи дослідження. З числа загальнонаукових методів дослідження застосовувалися філософські, матеріалістичні методи пізнання суспільного розвитку, засновані на визнанні його об’єктивності і відомої закономірності. Із спеціально-наукових методів в дисертаційному досліджені дисертант використовував метод порівняльного правознавства (порівняльно-правовий метод), за допомогою якого досліджувалися подібні відносини по використанню інституту моральної (немайнової) шкоди в різних правових системах, досліджувався юридичний зміст інституту, причини його появи в конкретному національному правопорядку, форми розвитку, що дозволило виділити в ньому національно-специфічні і інтернаціональні (універсальні) риси; метод комплексного аналізу використовувався для дослідження інституту моральної (немайнової) шкоди з метою врахувати явища не ізольовано, а у взаємозв’язку з іншими, як похідними, так і попередніми, що входять не тільки в предмет цивілістичної науки, але й носять змішаний характер, оскільки діагностування заподіяної моральної (немайнової) шкоди неможливо без медичних та психологічних досліджень, в той час як методики оцінки заподіяної шкоди в переважній більшості базуються на математичних дослідженнях; метод системного аналізу використовувався для розгляду інституту моральної (немайнової) шкоди як складової частини цивільного права взагалі і, зокрема, як складової деліктної та договірної умов відповідальності в правових національних системах для виявлення елементів, що складають сукупність норм і взаємозв’язків між ними з метою наступного аналізу їх взаємодії та узгодженості в досягненні результатів, функціональній ролі окремих елементів; метод конкретних соціологічних досліджень використовувався для врахування тенденцій розвитку інституту моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві та національних правових системах; метод формально-логічного тлумачення застосовувався з метою однотипного підходу до правових норм інституту моральної (немайнової) шкоди в різних правових системах для подальшого аналізу складових інституту з урахуванням їх національних особливостей та визначення їх місця і ролі в питанні захисту порушених прав осіб та методиках визначення розміру заподіяної моральної (немайнової) шкоди; історичний метод використовувався для дослідження становлення і розвитку інституту моральної (немайнової) шкоди в національних правових системах, визначення його поняття та змісту, а також становлення і застосування притаманних міжнародному приватному праву матеріально-правового та колізійного методів, що дозволило точніше оцінити його сучасний зміст і відповідність умовам суспільного розвитку.
Теоретична основа дослідження.
Дослідження проблематики дисертації, аналіз історії розвитку наукової думки щодо інституту моральної (немайнової) шкоди, а також сформульовані в дисертації теоретичні висновки грунтуються на загальних досягненнях цивілістичної науки, в тому числі на результатах досліджень вітчизняних і іноземних вчених, вчених радянського періоду, наукових робіт сучасних дослідників проблем цивільного і міжнародного приватного права. Зокрема, на результати дисертації вплинули праці А.А.Агаркова, Л.П.Ануфрієвої, Ю.Г.Басіна, С.А.Беляцкіна, Д.В.Бобрової, М.М.Богуславського, М.І.Брагінського, С.М.Братуся, В.Варкалло, В.А.Васильєва, В.В.Вітрянського, П.Вінклер фон Моренфельса, Д.М.Генкіна, Е.Дженкса, О.В.Дзери, Г.К.Дмітрієвої, А.С.Довгерта, О.А.Жидкова, В.П.Звєкова, В.І.Кисіля, Х.Кьотца, А.С.Комарова, Х.Коха, Н.С.Кузнєцової, Л.А.Лунца, В.В.Луця, У.Магнуса, Г.Л.Мазо, О.Л.Маковського, Н.І.Маришевої, Г.К.Матвєєва, Ю.Г.Матвєєва, В.П.Мозоліна, Ж. де ла Моранд’єра, Р.Оуена, Н.Павловської, В.П.Паліюка, О.А.Підопригори, М.Поленак-Акимовської, І.Пухана, О.Н.Садікова, Ч.Санфіліппо, В.Т.Смірнова, А.О.Собчака, Є.О.Суханова, В.А.Тархова, А.Тунка, Г.С.Феденяк, О.А.Флейшиц, Є.О.Харитонова, К.Цвайгерта, З.М.Черніловського, Я.Шаппа, М.Я.Шимінової, С.І.Шимон, О.М.Ерделевського, А.А.Еренцвейга, К.Б.Ярошенко та інших вчених.
Особливе місце в дослідженні займають положення вітчизняного та іноземного законодавства, судової практики та міжнародних договорів з питань деліктних правовідносин.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичної позиції щодо застосування колізійних та матеріально-правових норм при захисті прав осіб за допомогою інституту моральної (немайнової) шкоди, а також запропонованих рішеннях окремих проблем застосування інституту моральної (немайнової) шкоди. Дисертаційне дослідження є першим в Україні монографічним дослідженням проблем правового регулювання відшкодування моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві.
Основними положеннями дисертаційної роботи, які характеризують її наукову новизну і виносяться на захист, є:
1. Висвітлено колізійні питання застосування норм інституту моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві, зокрема, ролі прив’язки lex loci delicti commissi у розширенні сфери захисту прав потерпілого та можливості вибору правопорядку судом, самим потерпілим та сторонам, на підставі угоди між ними;
2. Установлено тенденції розвитку інституту моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві, що полягають, зокрема, у формуванні цілого комплексу колізійних прив’язок (lex loci delicti commissi, lex personalis, lex fori, принципу найтіснішого зв’язку), що регулюють деліктні відносини, у справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди.
3. Визначено, що питання відшкодування моральної (немайнової) шкоди в договірних відносинах, ускладнених іноземним елементом, в міжнародному приватному праві залежать від підпорядкування тому правопорядку, який буде визначено відповідно до умов договору, як такому, в цілому.
4. Виявлено два підходи до питань формування і застосування норм інституту моральної (немайнової) шкоди, що склалися в правових системах країн — перший підхід полягає у доведені факту страждань – фізичних і моральних, результати діагнозування яких дозволяють довести існування моральної (немайнової) шкоди та визначити відповідне відшкодування, і другий підхід, що потребує класифікації цивільного правопорушення відповідно до типових випадків порушень прав осіб з встановленням відповідного розміру моральної (немайнової) шкоди.
5. З’ясовано особливості відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди в деліктних зобов’язаннях зарубіжних країн, зокрема, типовість випадків деліктних правопорушень, при яких заподіюється моральна (немайнова) шкода, класифікації деліктних правопорушень в зарубіжних країнах, при яких відшкодовується моральна (немайнова) шкода.
6. Виявлено особливості застосування норм інституту моральної (немайнової) шкоди при порушені або неналежному виконанні договірних зобов’язань, що полягають, зокрема, у поширенні загального принципу відшкодування шкоди на договірні відносини; поширенні застосування норм інституту моральної (немайнової) шкоди виключно на договори про надання особистих послуг, передбачених виключно законом або договором; становленні стійкої тенденції до зростання кількості законодавчо передбачених випадків відшкодування моральної (немайнової) шкоди спричиненої неналежним виконанням договірних зобов'язань; існуванні конкуренції позовів (конкуренції відповідальності) договірної та деліктної, викликаних суттєвою різницею в їх правовому регулюванні;
7. Установлено загальну тенденцію в судовій практиці зарубіжних країн до обмеження розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди з метою дотримання принципу адекватності й домірності заподіяної шкоди розміру відшкодування. Виключення становлять поодинокі випадки, коли потерпілому завдається значний розлад психічного стану, що призводить до повної втрати більшості функцій організму.
8. Запропоновано концептуальний підхід до класифікації форм шкоди та видів немайнової шкоди для подальшого вдосконалення чинного законодавства України, зокрема, запропоновано розмежувати форми шкоди на майнову та немайнову, а також закріпити в законодавстві України разом із моральною шкодою поняття таких видів немайнової шкоди, як духовна і психічна шкода.
Практичне значення одержаних результатів.
Основні наукові положення дисертаційного дослідження можуть бути використані в роботі Верховної Ради України, Міністерства юстиції України, у практиці судів України. Сформульовані конкретні пропозиції по вдосконаленню матеріально-правового регулювання відшкодування моральної (немайнової) шкоди в законодавстві України щодо деліктних відносин ускладнених іноземним елементом.
Практичні рекомендації, запропоновані автором, були направлені до Верховної Ради України для підготовки і доопрацювання проекту Цивільного кодексу України:
1. В Цивільному кодексі України (Книга VIII. Міжнародне приватне право) доцільно закріпити положення про визначення законодавства щодо відносин ускладнених іноземним елементом в сфері поширення неправдивих відомостей в засобах масової інформації; порушень внаслідок обробки персональних даних та порушень при обмеженні права на отримання відомостей про такі данні;
2. Закріплення на законодавчому рівні класифікації форм шкоди на майнову і немайнову;
3. В якості самостійних видів немайнової шкоди доцільно закріпити визначення в законодавстві разом із моральною шкодою, ще і таких видів шкоди як духовна і психічна.
Теоретичні положення, обґрунтовані автором в дисертаційному досліджені були використані дисертантом у навчальному процесі при проведені лекцій та практичних занять із курсів: “Порівняльне цивільне право”, “Міжнародне приватне право”.
Апробація результатів дисертації.
Основні наукові положення дисертації були оприлюднені у виступах на наукових конференціях 20 квітня 1999 р. в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 13 квітня 2000 р. в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження викладено дисертантом у чотирьох наукових статтях у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Інститут моральної (немайнової) шкоди в Україні сьогодні перебуває у процесі становлення.
Дослідження колізійних та матеріальних норм інституту моральної (немайнової) шкоди, у відносинах, ускладнені іноземним елементом в доктрині, законодавстві та судовій практиці в галузі міжнародного приватного права, дозволило виявити концептуальні засади інституту моральної (немайнової) шкоди, сформулювати та обгрунтувати загальнотеоретичні висновки, які можна врахувати в процесі вдосконалення відповідного законодавства в нашій державі.
Комплексна розробка теоретичних та практичних проблем інституту моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві знайшла своє втілення в наступних наукових та практичних результатах дисертаційного дослідження, які виносяться на захист:

1. Висвітлено колізійні питання застосування норм інституту моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві, зокрема, ролі прив’язки lex loci delicti commissi у розширенні сфери захисту прав потерпілого та можливості вибору правопорядку судом, самим потерпілим та сторонам, на підставі угоди між ними.
В міжнародному приватному праві основною прив’язкою при вирішенні колізійних питань відшкодування моральної (немайнової) шкоди розглядається прив’язка lex loci delicti commissi. При дослідженні і розгляді питання застосовувалися метод порівняльного правознавства, який дозволив визначити законодавчі підходи до питання відшкодування моральної (немайнової) шкоди в країнах романо-германської та англо-американської правових систем, метод системного аналізу, що дозволив класифікувати і відокремити нетипові законодавчі підходи до питань відшкодування моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві та історичний метод, який використовувався для дослідження розвитку інституту моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві, що дозволило точніше оцінити його сучасний зміст і відповідність умовам суспільного розвитку.

2. Установлено тенденції розвитку інституту моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві, що полягають, зокрема, у формуванні цілого комплексу колізійних прив’язок (lex loci delicti commissi, lex personalis, lex fori, принципу найтіснішого зв’язку), що регулюють деліктні відносини, у справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди.
Процес переоцінки можливості використання в міжнародному приватному праві класичної прив’язки lex loci delicti commissi, яка визначає право, за яким відшкодовується шкода взагалі, і моральна (немайнова) зокрема, відбувається в двох протилежних напрямках: від обмеження та витіснення lex loci delicti commissi — до визначення черговості застосування комплексу колізійних норм при розв’язанні деліктів за участю іноземного елементу. При розгляді зазначеного питання застосовувалися метод порівняльного правознавства, який дозволив визначити законодавчі підходи до питання відшкодування моральної (немайнової) шкоди в країнах романо-германської та англо-американської правових систем і метод системного аналізу, що дозволив класифікувати і відокремити законодавчі підходи до питань відшкодування моральної (немайнової) шкоди в міжнародному приватному праві.

3. Визначено, що питання відшкодування моральної (немайнової) шкоди в договірних відносинах, ускладнених іноземним елементом, в міжнародному приватному праві залежать від підпорядкування тому правопорядку, який буде визначено відповідно до умов договору, як такому, в цілому.
У випадках відшкодування моральної (немайнової) шкоди у договірних відносинах з іноземним елементом не застосовуються колізійні прив’язки, що використовується для деліктних правовідносин. Дійти такого висновку дозволяють метод конкретних соціологічних досліджень, який дозволив окреслити коло типових випадків, притаманних переважній більшості країн розглянутих правових систем та метод системного аналізу, який дозволив класифікувати сукупність прав осіб, за порушення або неналежне виконання яких в правових системах передбачається застосування норм інституту моральної (немайнової) шкоди.

4. Виявлено два підходи до питань формування і застосування норм інституту моральної (немайнової) шкоди, що склалися в правових системах країн — перший підхід полягає у доведені факту страждань – фізичних і моральних, результати діагнозування яких дозволяють довести існування моральної (немайнової) шкоди та визначити відповідне відшкодування, і другий підхід, що потребує класифікації цивільного правопорушення відповідно до типових випадків порушень прав осіб з встановленням відповідного розміру моральної (немайнової) шкоди.
Перший підхід притаманний окремим країнам романо-германської правової системи – Україні, Російській Федерації. Другий підхід передбачає існування загальних принципових положень щодо відшкодування заподіяної шкоди, або окреслення кола типових випадків порушень прав особи, за умови доведення яких передбачається відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Зазначений підхід застосовується переважною більшістю країн романо-германської та англо-американської правових систем. Його застосування викликано головним чином відсутністю чітких законодавчих норм про відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди (Франція, Великобританія, США) та застосуванням загальних принципів про необхідність відшкодування заподіяної шкоди (Франція, ФРН). При дослідженні і розгляді питання застосовувалися метод порівняльного правознавства, який дозволив визначити доктринальні та судові підходи в правових системах країн до інституту моральної (немайнової) шкоди з врахуванням їх належності до системи генерального та системи змішаного деліктів, а також системи сингулярних деліктів і метод системного аналізу, що дозволив класифікувати численні випадки, за яких в правових системах країн передбачається відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
5. З’ясовано особливості відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди в деліктних зобов’язаннях зарубіжних країн, зокрема, типовість випадків деліктних правопорушень, при яких заподіюється моральна (немайнова) шкода, класифікації деліктних правопорушень в зарубіжних країнах, при яких відшкодовується моральна (немайнова) шкода.
Застосування інституту моральної (немайнової) шкоди в деліктних правовідносинах свідчить, що переважна більшість класифікацій випадків, за яких є можливим відшкодування моральної (немайнової) шкоди, не може охопити всі випадки правопорушень, оскільки перелік прав осіб, що належить захисту невпинно розширюється і має тенденцію для постійного зростання - або шляхом закріплення в законодавстві (Україна, Росія) або шляхом судового тлумачення чинних норм законодавства (Франція, ФРН, США, Великобританія), що відображається і на методиках визначення розміру відшкодування. Дійти такого висновку допомогло використання сукупності методів – методу комплексного аналізу, що дозволив врахувати суспільні явища, не ізольовано, а у взаємозв’язку з іншими методами; методу системного аналізу, що дозволив встановити сукупність норм і взаємозв’язків в типових випадках в правових системах країн та методів конкретних соціологічних досліджень, що дозволили врахувати тенденції до створення класифікацій груп правопорушень.
Національні підходи в питаннях відшкодування моральної (немайнової) шкоди характеризуються виділенням в якості основоположних начал категорії так званих “страждань потерпілого” та вини делінквенту, яким надається переважна роль. Диференціація видів страждань потерпілого характеризує єдиний підхід, що існує в доктринах та судовій практиці країн романо-германської та англо-американської правових систем. Врахування чутливість потерпілого до болю, пошкодженню, спотворенню, характеру і наслідкам лікування; врахування при цьому віку потерпілого, можливість подальшої роботи за фахом, ступенем сприйняття тяжкості свого стану, можливості збереження специфічних якостей, особистого психічного сприйняття потерпілого та інших ознак, в тій чи іншій мірі притаманно всім національним підходам при визначенні розміру відшкодування. При цьому така категорія, як вина делінквенту, не завжди або не в повній мірі враховувалася судовою практикою при визначенні розміру відшкодування. При дослідженні і розгляді питання застосовувалися метод порівняльного правознавства, який дозволив визначити доктринальні та судові підходи до питання відшкодування моральної (немайнової) шкоди в правових системах країн і метод системного аналізу, що дозволив класифікувати склад інституту моральної (немайнової) шкоди.

6. Виявлено особливості застосування норм інституту моральної (немайнової) шкоди при порушені або неналежному виконанні договірних зобов’язань, що полягають, зокрема, у поширенні загального принципу відшкодування шкоди на договірні відносини; поширенні застосування норм інституту моральної (немайнової) шкоди виключно на договори про надання особистих послуг, передбачених виключно законом або договором; становленні стійкої тенденції до зростання кількості законодавчо передбачених випадків відшкодування моральної (немайнової) шкоди спричиненої неналежним виконанням договірних зобов'язань; існуванні конкуренції позовів (конкуренції відповідальності) договірної та деліктної, викликаних суттєвою різницею в їх правовому регулюванні.
Дійти такого висновку дозволяють метод конкретних соціологічних досліджень, який дозволив окреслити коло типових випадків, притаманних переважній більшості країн розглянутих правових систем та метод системного аналізу, який дозволив класифікувати сукупність прав осіб, за порушення або неналежне виконання яких в правових системах передбачається застосування норм інституту моральної (немайнової) шкоди.

7. Установлено загальну тенденцію в судовій практиці зарубіжних країн до обмеження розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди з метою дотримання принципу адекватності й домірності заподіяної шкоди розміру відшкодування. Виключення становлять поодинокі випадки, коли потерпілому завдається значний розлад психічного стану, що призводить до повної втрати більшості функцій організму.
Дійти такого висновку дозволяють метод конкретних соціологічних досліджень, який дозволив дослідити питання розміру відшкодування типових випадків, притаманних переважній більшості країн розглянутих правових систем та метод системного аналізу, який дозволив класифікувати групи типових випадків в правових системах країн.

8. Запропоновано концептуальний підхід до класифікації форм шкоди та видів немайнової шкоди для подальшого вдосконалення чинного законодавства України, зокрема, запропоновано розмежувати форми шкоди на майнову та немайнову, а також закріпити в законодавстві України разом із моральною шкодою поняття таких видів немайнової шкоди, як духовна і психічна шкода.
Дискусійним питаннями в науці цивільного та міжнародного приватного права постає питання співвідношення форм шкоди та її видів, що певним чином впливають на місце і роль інституту моральної (немайнової) шкоди як одного з засобів захисту цивільних прав. В той же час в чинному законодавстві України існує проблема співвідношення видів шкоди. З прийняттям нових законодавчих актів склалася ситуація, коли моральна (немайнова) шкода - як термін, так і поняття, вже не охоплює всі втрати (збитки) немайнового характеру, оскільки чинне законодавство України містить ще такі види шкоди як психічна шкода і духовна шкода. Проблема, як на теоретичному, так і на практичному рівні, постає в їх невизначеності, відсутності чітких критеріїв відмежування цих видів, способі заподіяння; питаннях діагнозування. Запропонований підхід потребує подальших досліджень. З одного боку така складна юридична конструкція, яка визначатиме і класифікуватиме немайнову шкоду створює певні труднощі з точки зору її застосування на практиці, з іншого – за чітко встановленими критеріями допоможе врахувати у кожному конкретному випадку негативні емоції, що переживає потерпілий, їх силу, тривалість, зовнішні прояви і обумовлені ними наслідки. Дійти такого висновку дозволяє метод системного аналізу, який дозволив теоретично клафікувати форми та види заподіяної шкоди.