ТРАНСКОРДОННІ БАНКРУТСТВА І МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
4
РОЗДІЛ 1. ТРАНСКОРДОННІ БАНКРУТСТВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
1.1. Поняття транскордонних банкрутств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
1.2. Транскордонні банкрутства у вітчизняній науці . . . . . . . . . . . . . 36
1.3. Транскордонні банкрутства і міжнародне приватне право . . . . . 54
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70

РОЗДІЛ 2. КОЛІЗІЙНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН НЕСПРОМОЖНОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
2.1. Транскордонні банкрутства і колізійні норми . . . . . . . . . . . . . . 74
2.2. Застосування норм і принципів міжнародного приватного права у транскордонних справах про банкрутство . . . . . . . . . . . . . . 103
2.3. Норми щодо транскордонних банкрутств у міжнародних договорах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 135

РОЗДІЛ 3. МАТЕРІАЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН НЕСПРОМОЖНОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138
3.1. Матеріально-правове регулювання і форми правової уніфікації у сфері транскордонних банкрутств . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138
3.2. Уніфікація норм у сфері транскордонних банкрутств в регіональних угрупованнях держав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148
3.3. Розробка уніфікованих норм у сфері транскордонних банкрутств під егідою міжнародних організацій . . . . . . . . . . . . . . . . 159
Висновки до розділу 3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 195

РОЗДІЛ 4. ПРАКТИКА РОЗГЛЯДУ ТРАНСКОРДОННИХ СПРАВ ПРО БАНКРУТСТВО І РОЗРОБКА УНІФІКОВАНИХ НОРМ . . . . . . 198
4.1. Визнання іноземних проваджень у транскордонних справах про банкрутство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198
4.2. Співробітництво у транскордонних справах про банкрутство . . 213
4.3. Уніфіковані правила щодо зносин між судами у транскордонних справах про банкрутство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 248
Висновки до розділу 4. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 257

РОЗДІЛ 5. УНІФІКОВАНІ НОРМИ У СФЕРІ ТРАНСКОРДОННИХ БАНКРУТСТВ І ЇХ ВПРОВАДЖЕННЯ У ЗАКОНОДАВСТВО КРАЇН СВІТУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 260
5.1. Розробка уніфікованих норм у сфері транскордонних банкрутств під егідою ЮНСІТРАЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 260
5.2. Уніфіковані норми у сфері транскордонних банкрутств в Європейському Союзі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 281
5.3. Впровадження уніфікованих норм у сфері транскордонних банкрутств у національні правові системи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 293
Висновки до розділу 5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 312

РОЗДІЛ 6. УНІФІКОВАНІ НОРМИ У СФЕРІ ТРАНСКОРДОННИХ БАНКРУТСТВ І ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 315
6.1. Євроінтеграція України і впровадження уніфікованих норм у сфері транскордонних банкрутств у законодавство України . . . . . . 315
6.2. Стан адаптації законодавства України про банкрутство до норм і стандартів Європейського Союзу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 340
6.3. Питання впровадження уніфікованих норм у сфері транскордонних банкрутств у законодавство України . . . . . . . . . . . 353
Висновки до розділу 6. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 366

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
369

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
381

Додаток А . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
440

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Законодавство про банкрутство регулює суспільні відносини, що виникають між кредиторами і боржником, коли останній нездатний повернути борги особливими, притаманними тільки цьому інституту приватного права, правовими способами. Сьогодні процедури банкрутства набувають міжнародного характеру, а розв’язання проблем заборгованості учасників міжнародних економічних відносин стають важливим засобом забезпечення стабільності світової економічної системи. Для позначення справ про банкрутство суб’єктів права, які ведуть економічну діяльність на території більш ніж однієї країни, використовується юридична конструкція «транскордонні банкрутства».
Актуальність обраної для дослідження теми зумовлена необхідністю вивчення правових аспектів цього порівняно нового явища у праві. Основними особливостями транскордонних банкрутств є те, що кредитори або майно неспроможного боржника перебувають на території більш як однієї країни.
Законодавство про банкрутство окремих країн світу, яким би розвинутим воно не було, не здатне розв’язати всі правові проблеми, що постають перед учасниками міжнародних економічних відносин у разі їх неспроможності задовольнити всі вимоги кредиторів за рахунок наявного майна. У таких умовах роль міжнародного приватного права підвищується, а міжнародно-правові механізми для розв’язання проблем, що виникають у приватних осіб – суб’єктів права різних країн, набувають особливої ваги.
Хоча в Україні поки що невідомі приклади, коли іноземна особа у порушеній справі про банкрутство виступала б як боржник, однак уже сьогодні є випадки виникнення колізійних ситуацій при розгляді таких справ. Так, в одній із справ про банкрутство внаслідок відсутності спеціальних норм щодо регулювання правовідносин неспроможності з іноземним елементом, уже кілька років не виконується судове доручення про призупинення виконавчого провадження на території Російської Федерації, передбачене законодавством про банкрутство як Росії, так і України.
Актуальність теми дослідження пояснюється ще й практичною відсутністю в Україні ґрунтовних наукових праць із зазначеної тематики. Незважаючи на те, що вітчизняні вчені сьогодні все більше звертаються до іноземного досвіду розв’язання складних проблем, пов’язаних з неспроможністю особи виконати свої майнові зобов’язання за рахунок наявного майна, транскордонні банкрутства залишаються поки що поза належною увагою дослідників. Тільки окремі вчені у своїх дослідженнях вдаються до такої проблематики. Певних аспектів транскордонних банкрутств у своїх публікаціях торкається вчений і суддя Б. М. Поляков, у своїх монографіях присвячує транскордонним банкрутствам окремий розділ відомий в Україні дослідник права банкрутства В. В. Джунь, а дослідження транскордонних банкрутств у контексті європейського права проводить І. І. Новосельцев.
Аналіз вітчизняної наукової літератури у сфері банкрутства дає підстави для висновку про те, що ступінь наукової розробки теми дисертації є незадовільним і в цілому не відповідає загальному стану розвитку приватного права та міжнародним зобов’язанням України. Відсутність системних досліджень зазначеної проблематики зумовлює необхідність у започаткуванні нового напряму вітчизняної науки.
Пропозиції щодо законодавчого врегулювання правовідносин неспроможності з іноземним елементом розробляються сьогодні в Україні за практичної відсутності наукових досліджень у цій досить вузькій сфері права. Зрозуміло, впровадження в Україні складного юридичного інструментарію потребує наукового обґрунтування доцільності та шляхів запровадження колізійного й матеріально-правового регулювання транскордонних банкрутств у національне законодавство.
За умов, коли практика випереджає науку, виникає необхідність у якомога скорішому проведенні відповідних наукових досліджень. Ця наукова праця є першим в Україні дисертаційним дослідженням у цій досить вузькій і специфічній сфері правового регулювання приватноправових відносин.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці вітчизняних і російських учених, які досліджують теоретичні та практичні аспекти права банкрутства, зокрема публікації
Р. Г. Афанасьєва, Є. О. Васильєва, Б. М. Грека, В. В. Малига,
Б. М. Полякова, Г. В. Пронської, В. В. Радзивілюк, М. В. Телюкіної,
М. І. Тітова, О. С. Удовиченка та ін. Особливу увагу було приділено працям учених, які досліджують окремі аспекти транскордонних банкрутств, а саме – В. В. Джуня, О. В. Мохової,
І. І. Новосельцева, О. А. Рягузова, В. В. Степанова, а також
С. Бафорда, Л. Адлера, С. Брукса, М. Крейгера та ін.
Вивчення транскордонних банкрутств було б неможливим без звернення до доктрини міжнародного приватного права у частині дослідження питань транскордонної неспроможності, тому автор дисертації вивчив праці, зокрема таких учених, як Л. П. Ануфрієва,
В. В. Балдинюк, М. М. Богуславський, А. С. Довгерт, В. П. Звєков, В. І. Кисіль, М. Н. Кузнєцов, М. І. Кулагін, Л. А. Лунц, Г. К. Матвєєв,
Н. І. Маришева, В. В. Попко, Г. Ю. Федосєєва, А. Г. Хачатурян,
Г. С. Фединяк, Ю. В. Черняк, О. Х. Юлдашев та ін.
Важливим теоретичним підґрунтям стали публікації із загальної теорії права та науки порівняльного цивільного права, автори яких торкалися окремих аспектів розв’язання проблем заборгованості учасників цивільного обороту, зокрема, таких авторів, як В. В. Безбах, Х. Кьотц, Н. С. Кузнєцова, Р. А. Майданик, В. П. Мозолін, О. О. Мережко,
В. Ф. Попондопуло, Л. Д. Тимченко, Ю. О. Тихомиров,
Ю. С. Шемшученко, Г. Ф. Шершеневич, К. Цвайгерт, В. В. Цвєтков, та ін.
З питань адаптації національного законодавства України до права Європейського Союзу автор дисертаційного дослідження ознайомився з науковими працями М. М. Гнатовського, В. Н. Денисова,
В. К. Забігайла, В. І. Муравйова, Р. О. Стефанчука, Т. В. Шашихіної, а також використав для обґрунтування окремих пропозицій публікації
О. К. Вишнякова, В. М. Довганя, Ю. Є. Зайцева, Л. М. Зеркаль,
Т. А. Качки, О. О. Кота, Є. В. Кубко, та ін. Вивчення наукових праць фахівців з питань процесуального права допомогло визначитися з місцем процесуальних норм у складі законодавства про банкрутство. У цьому контексті важливо назвати таких учених, як В. К. Пучинський, А. О. Філіп’єв, C. Я. Фурса, та ін.
Основою для багатьох висновків, зроблених у результаті проведеного дослідження, стали наукові праці іноземних дослідників з питань застосування законодавства про банкрутство у транскордонних справах, зокрема Б. Адлера, А. Аранзон, М. Бальца, В. Басіна, С. Бафорда,
Д. Беірда, М. Бергера, М. Богдана, О. Борха, К. Вагнер, Л. Вестбрука, Ф. Вудланда, Е. Гайларда, Р. Гітліна, Г. Джонсона, Т. Крафта, Н. Купера, Д. Левінзона, Б. Леонарда, Д. Лондота, Ф. Мантілла-Серано,
А. Нейлсон, П. Омара, К. Паулюса, Л. Перкінс, М. Сігала,
Р. Сільвермана, Д. Сміта, Ф. Тунг, Дж. Фарлея, Н. Фрома,
С. Харісон, М. Хомана, К. Чіна та ін. Особливу увагу було приділено науковим працям зарубіжних учених, які досліджують транскордонні банкрутства як складову міжнародного приватного права, зокрема
Я. Флетчера, Г. Бурмана, П. Пфунда, Ф. Ріго, В. Стофеля, та ін.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукової теми «Україна в євроінтеграційних правових процесах», що є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи»
(№ 06БФ048-01), яка, у свою чергу, була і є складовою наукових досліджень у рамках комплексних наукових програм Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (2001–2005 рр.) і «Наукові проблеми сталого державного розвитку України» (2006–2010 рр.).
Метою дослідження було визначено проведення системного і ґрунтовного правового дослідження всього складного комплексу правовідносин неспроможності, для того щоб науково обґрунтувати необхідність і визначити шляхи запровадження в національне законодавство України невідомих раніше у сфері банкрутства методів регулювання приватноправових відносин.
На виконання цієї мети було поставлено такі дослідницькі завдання:
– вивчити природу і розкрити зміст правовідносин неспроможності з іноземним елементом, а також дати визначення поняття транскордонного банкрутства та з’ясувати особливості правового регулювання цих відносин із встановленням місця відповідних правових норм у системі законодавства;
– проаналізувати практику застосування у транскордонних справах про банкрутство колізійних та уніфікованих матеріально-правових норм, а також специфічних для регулювання цих правових відносин концепцій з метою з’ясування доцільності їх впровадження у чинне законодавство України;
– провести системний правовий аналіз основних положень міжнародних документів з метою виявлення тих юридичних засобів, які успішно використовуються для розв’язання правових проблем у транскордонних справах про банкрутство;
– виявити сучасні тенденції правового регулювання правових відносин неспроможності з іноземним елементом та встановити їх вплив на проведення реформи відповідного законодавства в окремих країнах світу та в Україні;
– розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, зокрема шляхом обґрунтування необхідності впровадження у чинне законодавство колізійних та уніфікованих матеріальних норм у зазначеній сфері правового регулювання.
Об’єктом дисертаційного дослідження є правові відносини, що виникають у разі неспроможності приватної особи виконати свої майнові зобов’язання, ускладнені іноземним елементом, – транскордонні банкрутства.
Предметом дослідження є колізійні та уніфіковані матеріально-правові норми у сфері регулювання відносин неспроможності з іноземним елементом; доктрина міжнародного приватного права і відомі у сфері транскордонних банкрутств правові концепції; судові рішення у транскордонних справах про банкрутство, в яких використано специфічні юридичні засоби розв’язання складних проблем заборгованості за наявності іноземного елемента; а також нормативно-правові акти України та іноземних країн у сфері регулювання приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом, пов’язаних із неспроможністю приватної особи виконати свої майнові зобов’язання за рахунок наявного майна, інакше ніж через відновлення платоспроможності такої особи або визнання її банкрутом.
Методологічною основою дисертаційного дослідження стали діалектичний метод із системно-структурним підходом до вивчення наукової літератури і нормативного матеріалу, застосування яких забезпечує отримання науково достовірних та об’єктивних результатів, а також досягнення сформульованої мети і завдань дослідження.
Для цілей цього дослідження автор також використав такі науково-правові методи проведення дослідження: правового аналізу (загальний метод проведення цього дослідження), описовий метод (при аналізі колізій у транскордонних банкрутствах), порівняльно-правовий метод (при порівнянні норм права різних іноземних країн та відповідних положень законодавства України), метод історичного аналізу (у процесі вивчення розвитку доктрини міжнародного приватного права у сфері банкрутства), системний метод (при аналізі основних концепцій, відомих у сфері транскордонних банкрутств), метод структурного аналізу (при встановленні місця правових норм у сфері транскордонних банкрутств у системі права), проблемний метод (при виявленні складнощів застосування колізійних норм у сфері банкрутства), а також такі загально-філософські наукові підходи, як методи індукції, дедукції, узагальнення та інші, які допомогли дійти достовірних висновків.
Міждисциплінарний підхід до вивчення різнопланових аспектів правового регулювання правовідносин неспроможності в межах міжнародного приватного, європейського та процесуального права сприяв належному обґрунтуванню запропонованих рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства України.
Джерельну базу дисертаційного дослідження склали міжнародні договори, наприклад, Скандинавська конвенція з питань неспроможності 1933 р.; міжнародні документи рекомендаційного характеру, серед яких основним є Типовий закон ЮНСІТРАЛ 1997 р. про транскордонну неспроможність; акти європейського права, передусім Регламент Ради ЄС 1346/2000 від 29.05.2000 р. про процедури неспроможності; нормативно-правові акти України, зокрема Закони України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 1999 р. та «Про міжнародне приватне право» 2005 р., а також норми законодавства іноземних країн, у тому числі Австралії, Аргентини, Британських Віргінських островів, Великої Британії, Канади, Мексики, Нової Зеландії, Південної Африки, Польщі, Румунії, США, Франції, Швейцарії, Японії, та ін.
Емпіричну основу дослідження склала судова практика, пов’язана з розглядом транскордонних справ про банкрутство.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше у вітчизняній науці приватного права на рівні монографічного дослідження було проведено всебічний аналіз правових відносин з іноземним елементом, що виникають у випадку транскордонних банкрутств. У процесі підготовки цієї дисертації було використано нормативний матеріал, який раніше не досліджувався, вивчено наукові джерела та судова практика, які в Україні не публікувалися.
Наукова цінність висновків, зроблених дисертантом, полягає, зокрема у тому, що на їх основі підготовлено рекомендації щодо впровадження колізійних та уніфікованих матеріальних норм у сфері транскордонних банкрутств у законодавство України.
У дисертаційному дослідженні представлено такі положення, які мають наукову новизну і виносяться на захист:
Уперше:
– запропоновано визначення поняття транскордонного банкрутства, під яким розуміється комплекс приватноправових відносин з іноземним елементом, пов’язаних із неспроможністю приватної особи виконати свої майнові зобов’язання за рахунок наявного майна та з визнанням її неспроможною чи банкрутом; при чому іноземний елемент у цих правовідносинах виступає в одній з таких форм: а) стороною у цих правовідносинах виступає іноземна особи чи особи, б) майно боржника міститься на території щонайменше двох країн, або в) порушено кілька судових проваджень у справі про банкрутство особи на території кількох країн;
– доведено, що правовідносини неспроможності з іноземним елементом за своєю природою є приватноправовими, враховуючи те, що: а) вони виникають між учасниками майнового обороту, якими є приватні особи – юридичні та фізичні, які виступають у цих правовідносинах як боржник і кредитори (суб’єкти правових відносин); б) правовідносини неспроможності мають майновий характер і за своєю суттю є відносинами заборгованості, які ґрунтуються на цивільно-правовому договорі чи інших підставах, передбачених цивільним законодавством (об’єкт правових відносин); в) незважаючи на зв’язок із процесуальним правом, будь-який учасник цих правовідносин може ініціювати одну із встановлених законодавством процедур (горизонтальні відносини); г) у разі появи іноземного елемента у цих правовідносинах застосовуються норми міжнародного приватного права (колізійні та уніфіковані матеріальні норми приватного права);
– обґрунтовано доцільність впровадження: а) уніфікованих матеріально-правових норм – у Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», б) колізійної норми, що містить прив’язку lex concursus, – у Закон України «Про міжнародне приватне право», в) окремих правил розгляду транскордонних справ про банкрутство, наприклад щодо визнання іноземного судового провадження та здійснення координації у справі про банкрутство з множинними провадженнями, – у Господарський процесуальний кодекс України;
– доведено, що колізії, пов’язані з розглядом справи про банкрутство з іноземним елементом, найчастіше виникають у ситуаціях, по-перше, коли справу про банкрутство стосовно боржника порушено в іноземній країні за відсутності аналогічного «місцевого» провадження, і, по-друге, коли порушено кілька проваджень у справі про банкрутство приватної особи на території кількох країн. При цьому у першому випадку необхідно передбачити у законодавстві процедури визнання іноземного судового провадження з порушенням «місцевого» провадження у справі про банкрутство, а в другій ситуації за відсутності уніфікованих матеріально-правових норм найбільш ефективним засобом є налагодження співпраці судових органів, у яких порушено провадження про визнання приватної особи неспроможною чи банкрутом, з метою забезпечення координації судових процедур;
– обґрунтовано необхідність введення процедури визнання іноземного провадження у справі про банкрутство за такими правилами: а) клопотання про визнання іноземного провадження у справі про банкрутство має бути подане до суду за підсудністю (місцевий господарський суд за місцезнаходженням боржника); б) до клопотання має додаватися документ, що підтверджує факт порушення судового провадження у справі про банкрутство в іноземній країні; в) до кола осіб, які мають право ініціювати клопотання про визнання іноземного провадження у справі про банкрутство, має входити представник іноземного провадження у справі про банкрутство (арбітражний керуючий);
– встановлено, що колізійна прив’язка lex concursus (lex fori concursus), що відсилає до права країни, в якій порушено справу про банкрутство, встановлює «статут» транскордонного банкрутства, а саме: визначає суб’єктів банкрутства (осіб, стосовно яких можуть бути застосовані судові процедури банкрутства), ознаки (критерії) неспроможності, права та обов’язки сторін і учасників у справі про банкрутство, правовий статус арбітражного керуючого (ліквідатора/керуючого санацією), правовий режим конкурсного майна, правила проведення процедур банкрутства (їх початок, особливості здійснення, припинення, правові наслідки тощо);
– обґрунтовано необхідність введення у законодавство апробовану в численних транскордонних справах про банкрутство так звану «концепцію основного/неосновного провадження» шляхом визначення домінуючого та допоміжного (основного та вторинного) судових проваджень у справі про банкрутство з множинними провадженнями. При цьому слід враховувати такі принципові положення: а) управління активами і координація процедур (узгодження дій у порушених провадженнях) мають здійснюватися з основного провадження з метою якнайповнішого задоволення вимог усіх конкурсних кредиторів у справі про банкрутство; б) арбітражному керуючому, призначеному у справі про банкрутство, та кредиторам має бути забезпечене право на доступ до будь-якої інформації про порушене іноземне провадження та про інші важливі події у справі; в) в усіх провадженнях слід намагатись дотримуватися узгодженого порядку встановлення черги вимог конкурсних кредиторів з метою недопущення задоволення вимог окремих кредиторів у обох чи більше провадженнях; г) іноземному представникові – арбітражному керуючому, призначеному в основному провадженні, має бути надане право клопотати про призупинення провадження в іншому (інших) провадженні (провадженнях) строком до трьох місяців з метою узгодження процедур, що проводяться в цих судових провадженнях;
– запропоновано з метою визначення основного провадження у транскордонній справі про банкрутство з множинними провадженнями встановити критерій, згідно з яким основним провадженням має вважатися те, що порушене у країні центру основної економічної діяльності боржника.
Удосконалено:
– доктрину міжнародного приватного права у частині з’ясування особливостей застосування норм і принципів міжнародного приватного права у транскордонних справах про банкрутство, зокрема принципу взаємності, застереження про публічний порядок, застосування імперативних норм, зворотного відсилання, кваліфікації, попереднього колізійного питання тощо;
– теоретико-методологічні підходи до вироблення формули узгодження порушених судових проваджень у транскордонній справі про банкрутство з множинними провадженнями, у зв’язку з чим пропонується основне провадження у такій справі визнавати універсальним (принцип універсальності), а вторинне – територіальним (принцип територіальності);
– юридичні засоби подолання колізій систем права різних країн світу у транскордонній справі про банкрутство з множинними провадженнями шляхом забезпечення співробітництва судів у таких справах. Зокрема, пропонується надавати суддям можливість встановлювати зв’язки із суддями в іноземних судових провадженнях для узгодження процедур і найважливіших дій у порушених провадженнях та закріплювати досягнуті домовленості у протоколі (транскордонному протоколі).
Дістали подальшого розвитку:
– концепція комплексності законодавства про банкрутство, зокрема розкрито так званий процесуальний елемент транскордонного банкрутства, який полягає у встановленні юридичного факту неспроможності приватної особи в іноземному суді, наслідком чого є передача управління майном призначеній особі з подальшим розподілом коштів від реалізованого майна неспроможного боржника в колективній процедурі між конкурсними кредиторами, у тому числі й суб’єктами права іноземних країн, за принципом pari passu (пропорційного розподілу). Це має ключове значення для встановлення юридичних засобів, що мають застосовуватися для регулювання правовідносин у транскордонних справах про банкрутство;
– характеристика тенденцій розвитку законодавства про транскордонні банкрутства у країнах світу протягом останніх десятиліть, серед яких основними тенденціями є зменшення застосування колізійного регулювання за рахунок ширшого використання уніфікованих матеріальних норм приватного права та значне поширення такої форми гармонізації законодавства про банкрутство, як розробка типових (модельних) законів або зразкових законодавчих пропозицій з метою подальшого їх включення в законодавство країн світу;
– теоретичне обґрунтування необхідності разом із включенням у законодавство України уніфікованих матеріальних норм, що містяться у Типовому законі ЮНСІТРАЛ 1997 р. про транскордонну неспроможність і Регламенті Ради ЄС 1346/2000 від 29.05.2000 р. про процедури неспроможності, вдосконалювати Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 1999 р. з метою узгодження положень міжнародних документів і передбачених у Законі правил порушення справи про банкрутство (щодо підтвердження так званої безспірності вимог ініціюючого кредитора) та входження кредиторів у порушену справу про банкрутство (існування граничного строку);
– теорія права банкрутства у частині визначення окремих аспектів правового регулювання правовідносин неспроможності з іноземним елементом, які важливо й надалі досліджувати з метою розробки відповідних проектів законодавчих пропозицій, зокрема питання міжнародної підсудності справ про банкрутство, статусу груп компаній (об’єднань підприємств) у транскордонних справах про банкрутство, консолідації майна боржників у транскордонних справах про банкрутство тощо.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації положення мають суттєве наукове і практичне значення, розв’язують існуючу наукову і практичну проблему, яка ще не була предметом досліджень. Враховуючи це, положення і висновки дисертації можуть бути використані при визначенні цілей і шляхів подальшого розвитку доктрини міжнародного приватного права і права банкрутства, які мають відповідати сучасному стану розвитку теорії права, зважати на сучасні тенденції у розв’язанні проблем неспроможності і ґрунтуватися на достовірних дослідженнях та чинних міжнародних документах і нормативно-правових актах.
У практичній сфері результати дослідження можуть бути корисними суб’єктам законодавчої ініціативи в їхній діяльності, пов’язаній з удосконаленням чинного законодавства та проведенням кодифікації міжнародного приватного права. Розроблені рекомендації доречно також використати при формулюванні висновків щодо доцільності укладення міжнародних договорів, а також для визначення напрямів двостороннього співробітництва у розв’язанні проблем неспроможності приватних осіб – учасників міжнародної економічної діяльності шляхом застосування процедур банкрутства.
Дисертаційна робота може бути використана у процесі викладання відповідних частин навчальних дисциплін з права банкрутства, цивільного, міжнародного приватного, підприємницького права та економічних дисциплін, а також використана викладачами у процесі підготовки підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій тощо. Крім того, дисертація може скласти теоретичну, методологічну та інформаційну основу для розробки нового навчального курсу «Транскордонні банкрутства».
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Основні положення дисертації дістали відображення у 89 друкованих роботах. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, яких автор дійшов особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні результати обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Наукову доповідь на тему дисертації було заслухано на спільному засіданні відділення цивільно-правових наук Академії правових наук НАН України і Вченої ради Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук НАН України 3 грудня 2008 р.
Окремі результати проведеного дослідження автор використовував протягом 2006–2007 рр., коли був керівником групи експертів, що здійснювала експертизу проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо транскордонної неплатоспроможності» (Додаток А до дисертації).
Як член Науково-експертної ради при Комітеті Верховної Ради з питань європейської інтеграції та член Науково-консультативної ради при Вищому господарському суді України автор дисертації бере участь в обговоренні та вдосконаленні проектів нормативних документів у сфері банкрутства.
Автор наукового дослідження використовував окремі висновки дисертації при підготовці експертних висновків у арбітражних справах АМТО і Remington Worldwide Limited проти держави Україна, що розглядалися в Арбітражному суді Інституту торгової палати м. Стокгольм (Швеція) у 2008 і 2010 рр. (листи Міністерства юстиції України № 39-52/551 від 10.06.2009 р. і № 39-52/140 від 17.02.2010 р.). У справі АМТО Україна виграла справу.
Згідно з Указом Президента України автора дисертації було включено до складу урядової делегації для участі в дипломатичній конференції, що відбувалася 1–13 вересня 2008 р. у м. Женева (Швейцарська Конфедерація), для обговорення і схвалення Конвенції з питань обігу цінних паперів, у якій частина положень стосувалася банкрутства професійних учасників міжнародного і національних фондових ринків (лист Міністерства юстиції України № 26-28/270 від 27.08.2008 р.).
Основні результати проведеного дослідження апробовано у процесі викладання навчальної дисципліни «Актуальні проблеми зовнішньої політики України», розробленої для магістрантів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На основі висновків, отриманих дисертантом при здійсненні дослідження, розроблено розділ програми навчального курсу «Правове регулювання неспроможності (банкрутства)», присвячений транскордонним банкрутствам.
Окремі висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися більш як на 35 конференціях, включаючи міжнародні, семінарах, тренінгах і «круглих столах» тощо, зокрема на науково-практичній конференції «Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики» (Київ, 6–7 жовтня 1999 р.); міжнародному симпозіумі «International Law at Dawn» (Сан-Франциско, США, 31 березня 2001 р.); науково-практичній конференції «Перша Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу в контексті розширення ЄС» (Київ, 22 квітня, 2003 р.); міжнародній конференції «Новий Цивільний кодекс України – основа для гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу» (Київ, 20 червня 2003 р.); конференції випускників програм наукового стажування у США (Київ, 12–15 вересня 2002 р.); семінарі-практикумі «Банкрутство підприємств у світлі нових цивільного та господарського законодавства України. Судова практика» (Яремча, 26–29 лютого 2004 р.); науково-практичному семінарі «Тлумачення національного права у світлі вимог європейського права» (Київ, 23 квітня 2004 р.); міжнародному форумі з фінансового оздоровлення та банкрутства «Законодательство о банкротстве Украины в контексте глобализации» (Київ, 8–10 вересня 2004 р.); науково-практичній конференції «Нормативно-правове забезпечення процесів євроатлантичної інтеграції України» (Київ, 24 вересня 2004 р.); круглому столі «Законодавство про банкрутство в контексті отримання Україною статусу країни з ринковою економікою» (Київ, 24 червня 2005 р.); конференції «Європейська інтеграція України: проблеми та перспективи: Дні науки НаУКМА» (Київ, 23–27 січня 2006 р.); тренінгу «Судова практика, виконавче провадження та банкрутство» (Яремча, 27–29 травня 2006 р.); ІІІ Щорічній конференції Асоціації правників України (Київ, 8 червня 2006 р.); спільному відкритому засіданні комітетів Асоціації правників України з міжнародного права та банкрутства, виконавчого провадження і арбітражного керування «Нестандартні шляхи виходу з тупику банкрутства» (Київ, 7 вересня 2006 р.); круглому столі «Правила з транскордонної неспроможності для України: сучасний стан законодавства та перспективи їх введення» (Київ, 9 листопада 2006 р.); двосторонній україно-польській зустрічі «Імплементація на національному рівні держав – членів Європейського Союзу правових норм щодо транскордонної неплатоспроможності: досвід Польщі у вирішенні питання уникнення конфлікту юрисдикцій держав у справах про неплатоспроможність» (Київ, 18 грудня 2006 р.); відкритому засіданні Комітету АПУ з банкрутства, виконавчого провадження і арбітражного керування «Можливості акціонерів під час банкрутства товариства» (Київ, 20 грудня 2006 р.); круглому столі «Усунення колізій в регулюванні процедур банкрутства та виконавчого провадження» (Київ, 15 квітня 2008 р.); V Міжнародній науково-методичній конференції «Римське право і сучасність» (Одеса, 30–31 травня 2008 р.); науково-практичній конференції «Проблеми реалізації приватноправових відносин в умовах глобалізації» (Київ, 12 листопада 2008 р.); круглому столі «Банкрутство в Україні – механізм уходу від кредитів або цивілізований засіб припинення бізнесу» (Київ, 9 червня 2009 р.); щорічному форумі Асоціації правників України з корпоративного права (Київ, 30 жовтня 2009 р.); міжнародній конференції «Шляхи оптимізації системи банкрутства в Україні» (Київ, 16 грудня 2009 р.); міжнародній конференції «Регіональна міжнародна конференція Міжнародної організації практиків у сфері реструктуризації і банкрутства – INSOL International для регіону Європи, Африки і Ближнього Сходу» (Дубаї, 20–23 лютого 2010 р.). Тези деяких виступів опубліковано.
Публікація результатів дисертаційного дослідження. Основні висновки та результати дослідження викладено у 89 публікаціях із зазначеної тематики (загальним обсягом 61,58 д.а.), серед яких 36 наукових статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (обсягом 5,1 д.а.), у розділах і главах колективних монографій, книжок, навчальних посібників (обсягом 5,57 д.а.) і 9 тез доповідей (обсягом 3,36 д.а.), у тому числі у одноосібній монографії «Транскордонні банкрутства: теорія і практика» (обсягом 18,6 д.а.).
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена метою і завданням дослідження, а матеріал викладено у послідовності згідно з логікою розробки наукової проблеми. Робота складається зі вступу, шести розділів, які містять вісімнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатку. Загальний обсяг дисертації складає 471 сторінку, з них основного тексту 380 сторінок, список використаних джерел налічує 472 найменування на 59 сторінках, а також представлено 1 додаток на 32 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Україна проходить складний шлях трансформації економіки, що відбувається на тлі становлення політичного устрою суспільства [270, c. 82] та впровадження принципів ринкової економіки. Необхідною складовою ринкової економіки є сприятливе середовище з прозорими правилами ведення підприємницької діяльності, що має будуватися на справедливій конкуренції.
Найефективнішим юридичним засобом підтримки справедливої конкуренції є банкрутство. З розширенням торгівлі, інтернаціоналізацією приватних відносин та створенням умов для здійснення економічної діяльності за межами національних кордонів банкрутство стає необхідним юридичним механізмом підтримки фінансової дисципліни, у тому числі й у міжнародних економічних відносинах. Світова криза підтвердила тезу про те, що законодавство у приватноправовій сфері має адекватно реагувати на усі зміни в економіці, а особливо в умовах рецесії чи кризи.
Сьогодні правила щодо транскордонних банкрутств в багатьох країнах світу займають важливе місце у складному комплексі колізійних, матеріальних і процесуальних норм національного законодавства. В Україні відсутні норми щодо регулювання правових відносин неспроможності, ускладнених іноземним елементом. Зрозуміло, без належного регулювання цих відносин не можливо забезпечити ефективний захист майнових інтересів українських підприємців за кордоном, так само як і забезпечити дотримання майнових прав іноземних приватних осіб в Україні. Цього вимагають сучасні умови ведення економічної діяльності.
Дисертаційна робота присвячена маловідомому в Україні аспекту законодавства про банкрутство – транскордонним банкрутствам.
У результаті проведеного дослідження автор дійшов таких найважливіших результатів і сформулював наведені нижче висновки, які вперше виносяться на широке наукове обговорення:
1. Необхідність введення у національне законодавство України уніфікованих норм, спрямованих на регулювання транскордонних банкрутств, зумовлюється не тільки відомими світовими процесами, серед яких глобалізація, інтернаціоналізація та регіоналізація, а й інтеграційними перспективами країни, до яких вона все активніше докладає зусиль.
2. Хоча в Україні поки що не відомі приклади порушення провадження у справі про банкрутство, в яких іноземна особа виступала б в якості боржника, однак існує потреба у розробці юридичних засобів розв’язання колізій норм законодавства країн світу, передусім за того, що сучасний стан розвитку економіки і права молодої демократії дає підстави прогнозувати появу в національних судових органах справ про транскордонні банкрутства уже в найближчому майбутньому.
3. У відносинах неспроможності з іноземним елементом юридичний зв’язок із правопорядками іноземних країн зазвичай виявляється у тому, що:
а) правові відносини виникають на основі норм законодавства іноземної країни;
б) право власності на майно неспроможного боржника регулюється правовими нормами іноземної країни;
в) кредитор є суб’єктом права іноземної країни; або
г) правові відносини підпадають під регулювання законодавства кількох країн. Такі правові відносини є об’єктом регулювання нормами міжнародного приватного права.
4. У транскордонних справах про банкрутство, в яких присутній іноземний елемент, виникають складнощі зазвичай невідомі у судових процесах з розгляду спору між суб’єктами права різних країн. Серед запитань, які, досить часто, вимагають негайних відповідей в судових засіданнях у такій категорії справ і які можуть вплинути на можливість іноземних осіб захистити свої майнові інтереси у судовій справі можуть бути, зокрема, такі:
а) якою є спрямованість законодавства про банкрутство і чи містить закон будь-які засоби збереження підприємницької діяльності боржника (процедури реорганізації/санації) на відміну від ліквідації;
б) яка передбачена черговість задоволення вимог конкурсних кредиторів і яке місце у ній займають окремі вимоги, наприклад, забезпечені вимог, вимоги привілейованих кредиторів, вимоги із податків, а також прострочені (заявлені після встановленого строку) вимоги тощо;
в) які існують правила звітування ліквідаторів у порушеній справі та які передбачені наслідки за результатами розгляду звіту, зокрема, у разі негативного висновку про роботу цієї особи;
г) які повноваження з управління майном боржника передбачені у національному законодавстві і хто такими повноваженнями наділений;
д) хто розпоряджається (контролює) у відповідній процедурі майном боржника: боржник чи призначена судом особа;
е) які функції у справі про банкрутство виконує комітет кредиторів чи інший колективний орган кредиторів;
є) яким чином відбувається оцінка майна боржника та які її наслідки;
ж) які умови формування конкурсної маси і які способи витребування майна, що знаходиться за кордоном, передбачені у законі, та ін.
5. У дисертаційному дослідженні показано, що у транскордонних справах про банкрутство відомі норми і принципи міжнародного приватного права застосовуються з певною специфікою, зокрема:
а) концепція зворотного відсилання у транскордонних справах про банкрутство може мати певні негативні наслідки для вітчизняних кредиторів, оскільки у разі відсилки до права іноземної країни кредиторам буде складно реалізувати свої майнові права в іноземному провадженні у справі про банкрутство;
б) встановлення змістовного наповнення специфічних понять і правових конструкцій (кваліфікація), що використовуються у сфері регулювання правовідносин неспроможності, набуває особливого значення, оскільки підходи у різних країнах до формулювання ключових елементів та визначення юридичних понять законодавства про банкрутство іноді значною мірою різняться, наприклад, досить ймовірно може статися так, що відома у праві США конструкція «боржник у володінні» (debtor in possession) в інших країнах не буде сприйматися;
в) у транскордонних справах про банкрутство важливим є попереднє колізійне питання, оскільки досить часто виникає потреба у з’ясуванні юридичної природи права вимоги, яке потім стало підставою для ініціювання процедури банкрутства;
г) принцип взаємності та застереження про публічний порядок (ordre public) є важливими умовами визнання іноземного провадження у справі про банкрутство на території іншої країни.
6. В результаті проведеного аналізу особливостей розгляду транскордонних справ про банкрутство виявлено, що колізії у транскордонних банкрутствах найчастіше виникають в ситуаціях, коли у порушеній справі про банкрутство суд запитує допомогу, наприклад щодо забезпечення збереження майна боржника на території іноземної країни, та, коли порушено кілька судових проваджень стосовно приватної особи на території кількох країн і з’являється потреба у з’ясуванні майнового стану такого боржника з метою встановлення судом факту неспроможності та здійснення координації процедур банкрутства у порушених провадженнях.
7. У дисертаційному дослідженні показано, що справи про банкрутство, в яких присутній іноземний елемент, є складними; наприклад за того, що у такій категорії справ, як правило, видається ціла низка судових актів, які мають важливі наслідки як для сторін правовідносин, так і для учасників судової справи про банкрутство. Тому, посилаючись на практику розгляду транскордонних справ про банкрутство, автор довів, що для успішного розгляду транскордонної справи про банкрутство та належного захисту майнових інтересів усіх кредиторів, хоч би в якій країні вони перебували, необхідним є не тільки виконання іноземних судових актів, а й визнання іноземного провадження у справі про банкрутство, що, як свідчить практика, створює належні умови для успішного розгляду такої справи.
8. Визнаючи важливість запровадження процедури визнання іноземного судового провадження у справі про банкрутство, запропоновано визнавати ті іноземні судові провадження у справі про банкрутство, які відповідають таким критеріям:
а) це має бути іноземна адміністративна процедура чи судове провадження у справі про визнання боржника банкрутом (цивільні справи, порушені, наприклад за позовом особи про повернення боргу, до такої категорії справ не належать);
б) суд або інший компетентний орган, який порушує процедуру банкрутства, повинен мати на це відповідні повноваження, у тому числі й розглядати такі справи та застосовувати норми іноземного права;
в) у справі про банкрутство повинна бути порушена та процедура банкрутства, яка прямо передбачена у законодавстві відповідної країни;
г) визнання іноземного рішення у справі не повинно порушувати принцип публічного порядку, наприклад, коли боржникові не надається чи не було надано право бути заслуханим у суді та коли не дотримуються інші фундаментальні принципи цивільного процесу;
д) іноземне законодавство має містити положення щодо застосування норм іноземного права (принцип взаємності) або хоча б судова практика розгляду таких справ має свідчити по фактичне дотримання цього принципу.
9. Вивчення судової практики у транскордонних банкрутствах показало, що важливим у транскордонних банкрутствах є укладення протоколу (транскордонного протоколу), в якому узгоджуються дії суддів і арбітражних керуючих у справі про банкрутство з множинними провадженнями, а після схвалення такого документа відповідними судами він стає основою для спільного розгляду справи про банкрутство в кількох судових органах.
10. У дисертації доведено, що головна відмінність законодавства про банкрутство від інших сфер регулювання приватноправових відносин полягає у тому, що воно містить значну кількість процесуальних норм, які за відомим у міжнародному приватному праві загальним правилом є імперативними, що звужує можливості колізійного регулювання. У таких умовах матеріально-правове регулювання правовідносин неспроможності набуває особливого значення.
11. Дослідження правовідносин неспроможності з іноземним елементом слід проводити із застосуванням міждисциплінарного методу вивчення наукової літератури та аналізу нормативного матеріалу, виходячи з того, що ці відносини є багатогранними і складними, а норми, що регулюють такі правові відносини, належать до таких сфер: права банкрутства, частиною якого є правове регулювання транскордонних банкрутств, міжнародного приватного права з його методами розв’язання правових колізій та процесуального права, за правилами якого розглядається порушена в суді справа. Такий висновок ґрунтується на твердженні відомого дослідника проблем міжнародного приватного права В. І. Кисіля, який зазначив, що за природою і змістом у міжнародному приватному праві існують три категорії норм: колізійні, матеріальні і процесуальні.
12. Вивчення природи норм у сфері правового регулювання відносин неспроможності показало, що їх важливою рисою є те, що розв’язання проблем у транскордонних банкрутствах відбувається із застосуванням норм процесуального законодавства. Автор дисертаційного дослідження підтримує точку зору відомого вченого А. С. Довгерта, який зазначає, що норми міжнародного цивільного процесу більш логічно досліджувати в системі колізійних норм, які спрямовані на регулювання приватних відносин, ускладнених іноземним елементом, у результаті чого зберігається єдність предмета правового регулювання.
13. З метою розробки норм національного законодавства у цій сфері на єдиних теоретичних засадах запропоновано здійснювати впровадження уніфікованих матеріально-правових норм у законодавство разом із запровадженням загально правових та спеціальних принципів, зокрема таких: недискримінації; взаємності; рівного ставлення до всіх учасників правовідносин неспроможності; співмірності розподілу коштів від продажу майна між конкурсними кредиторами; єдності розгляду судової справи (провадження у транскордонній справі про банкрутство має координуватися з одного центру – з основного судового провадження); самостійності суддів, зокрема у встановленні безпосередніх контактів з відповідним іноземним судом з метою узгодження процедур банкрутства; координації процедур банкрутства і узгодженості дій у порушених справах; забезпечення права заінтересованих осіб у транскордонних справах на отримання інформації про порушення і рух судової справи про банкрутство та ін.
14. Проведене дослідження підтвердило складність регулювання відносин неспроможності, в яких беруть участь багатонаціональні компанії та об’єднання підприємств (груп компаній), тому автор дисертації запропонував продовжувати проводити дослідження з метою з’ясування правового статусу багатонаціональних компаній та об’єднань підприємств як суб’єктів банкрутства у транскордонних справах з розробкою пропозицій щодо наступних питань:
а) за яких умов має порушуватися провадження у справі про банкрутство стосовно об’єднання підприємств;
б) які критерії слід застосовувати до об’єднання (до групи компаній в цілому або до кожного учасника такої групи);
в) чи можливе подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство стосовно кількох боржників – учасників об’єднання;
г) чи може материнська компанія або інший учасник об’єднання подати заяву про визнання банкрутом об’єднання, включаючи й себе;
д) чи може клопотати про порушення провадження у справі про банкрутство регулюючий орган, наприклад уповноважений державний орган з питань обігу цінних паперів тощо; а також
е) як будуть регулюватися такі правові відносини у групі компаній як внутрішньо групова заборгованість, спільні зобов'язання та так звані перехресні гарантії.
15. Аналіз проблемних аспектів правового регулювання відносин неспроможності з іноземним елементом підтвердив доцільність продовження досліджень з метою розробки відповідних проектів законодавчих пропозицій, спираючись на розвиток сучасної доктрини міжнародного приватного права і з урахуванням світових тенденцій розвитку законодавства про банкрутство, якими можуть бути такі:
а) дослідження питання міжнародної підсудності справ про банкрутство, в яких присутній іноземний елемент;
б) вивчення особливостей застосування колізійної прив’язки lex concursus та проведення аналізу ефективності її застосування у країнах світу, і окремо у державах – учасницях Європейського Союзу;
в) дослідження сучасних тенденцій використання принципів міжнародного приватного права територіальності і універсальності з метою пошуку найкращої моделі законодавства про банкрутство у частині узгодження кількох проваджень у транскордонній справі про банкрутство, зосередивши увагу на практиці реалізації таких концепцій як контролююча, модифікована чи кваліфікована універсальність;
г) вивчення форм і способів впровадження концепції основного/неосновного провадження у національне законодавство країн світу з ретельним аналізом сучасної судової практики з метою пошуку найефективніших критеріїв для визначення основного із кількох проваджень у справі про банкрутство з множинними провадженнями;
д) здійснення аналізу впровадження уніфікованих матеріальних норм у сфері транскордонних банкрутств у країнах світу з виробленням практичних рекомендацій щодо їх ефективного впровадження у чинне законодавство України про банкрутство та міжнародне приватне право;
е) дослідження сучасного стану розвитку теоретичних і практичних аспектів консолідації майна боржників – учасників підприємницького об’єднання активів у транскордонних справах про банкрутство з пошуком відповідей на запитання, чи необхідно вводити у законодавство про банкрутство положення про консолідацію (об'єднання) майна двох та більше членів групи з метою створення єдиного фонду активів та пулу кредиторів, а також визначення умов, за яких можливе прийняття рішення про таку консолідацію з обов’язковим вивченням практики використання таких форм складання конкурсної маси боржників у транскордонній справі про банкрутство.
16. Автор дисертації підтримує тезу російського вченого
Л. П. Ануфрієвої стосовно того, що уніфікація приватноправових норм закладена в самій суті міжнародного приватного права, яка в сучасному міжнародному праві є природним процесом удосконалення правових засобів регулювання приватних відносин з іноземним елементом і перспективним напрямом розвитку сучасного міжнародного приватного права, зокрема у сфері регулювання транскордонних банкрутств.
17. Дослідження теоретичних аспектів процесів гармонізації законодавства країн світу показало, що наближення систем правового регулювання відносин неспроможності у світі відбувається шляхом розробки узгоджених (уніфікованих) приватноправових норм, які містяться у текстах міжнародних договорів або типових (модельних) законів, а найефективнішим способом їх впровадження є імплементація уніфікованих норм у національне законодавство з метою надання їм статусу норм національного законодавства.
18. Найбільш перспективним напрямом удосконалення чинного законодавства України є зосередження на імплементації положень Типового закону ЮНСІТРАЛ 1997 р. про транскордонну неспроможність і Регламенту Ради ЄС 1346/2000 від 29.05.2000 р. про процедури неспроможності, які повністю або частково запроваджені в законодавство низки країн світу.
19. Дисертантом обґрунтовано необхідність запровадження уніфікованих матеріальних правових норм з урахуванням такого: у справі про транскордонне банкрутство має бути одне основне провадження та порушені провадження у транскордонній справі про банкрутство мають координуватися з метою забезпечення максимізації вартості конкурсної маси; в) в усіх провадженнях у справі про банкрутство важливо встановити єдину чергу вимог кредиторів.
Розробка законодавчих пропозицій у цій досить вузькій сфері правового регулювання вимагає проведення наукових пошуків з метою вивчення практики впровадження у національне законодавство нових юридичних механізмів та обґрунтування необхідності їх введення у чинне національне законодавство країни.
Насамкінець зазначимо, що з інтернаціоналізацією торгівлі та поширенням приватних відносин виникає необхідність у підсиленні правових засобів, спрямованих на захист вітчизняних підприємців за кордоном, з одного боку, та створення сприятливих умов для іноземних інвесторів на внутрішньому ринку – з іншого, транскордонні банкрутства набувають надзвичайної значимості.
Деякі сформульовані у дисертації положення мають дискусійний характер і можуть слугувати базою для проведення подальших досліджень та пошуків шляхів розв`язання проблем, означених у цій роботі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрійчук О. Місце принципу взаємності в системі Європейського права / О. Андрійчук // Юрид. журн. – 2007. – № 6. – С. 95–96.
2. Ануфриева Л. П. Международное частное право : учеб. : в 3 т. / Л. П. Ануфриева. – М. : Изд-во БЕК, 2002. – Т. 1 : Общая часть. – 288 с.
3. Ануфриева Л. П. Международное частное право : учеб. : 3 т. / Л. П. Ануфриева. – М. : Изд-во БЕК, 2001. – Т. 3 : Трансграничные банкротства. Международный коммерческий арбитраж. Международный гражданский процесс. – 768 с.
4. Афанасьєв Р. Г. Проблеми правового регулювання банкрутства за законодавством України : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 / Афанасьєв Ростислав Георгійович. – К., 2001. – 189 c. – Бібліогр. : с. 167–184.
5. Балдинюк В. Співвідношення положення про обхід закону та застереження про публічний порядок у міжнародному приватному праві / В. Балдинюк // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 3. – С. 16–18.
6. Бекетов О. Поняття гармонізація як наукової категорії / О. Бекетов // Укр. часопис міжнар права. – 2002. – № 3 . – С. 91–94.
7. Бирюков А. Н. Американские судьи обсудили проблемы банкротства / А. Н. Бирюков // Юрид. практика. – 2001. – 22 февраля (№ 8).
8. Бирюков А. Н. Гармонизация частного права / А. Н. Бирюков // Юрид. практика. – 2002. – 26 ноября (№ 48). – С. 9.
9. Бирюков А. Н. Законодательство о банкротстве : зарубежный опыт / А. Н. Бирюков // Юрид. практика. * 1996. – Март (№ 5). * С. 1.
10. Бирюков А. Н. Законодательство о банкротстве : необходимость «аварийных работ» / А. Н. Бирюков // Юрид. практика. – 2002. – 6 марта (№ 10).
11. Бирюков А. Н. Институт банкротства в Украине заработал? / А. Н. Бирюков // Юрид. практика. –1996. – Апрель (№ 7). – С. 1, 8.
12. Бирюков А. Н. Новейшие реформы законодательства о несостоятельности (на примере США, Германии и Российской Федерации) / А. Н. Бирюков // Бизнес. – 1998. – № 14 – С. 34–36.
13. Бирюков А. Н. Проблемы банкротств транснациональных корпораций и унификация законодательства о несостоятельности / А. Н. Бирюков // Бизнес. – 1998. – № 18. – С. 128–129.
14. Бирюков А. Н. Реформа законодательства о банкротстве в Украине / А. Н. Бирюков // Юрид. практика. – 2000. – 5 мая (№ 18).
15. Бирюков А. Н. Санация или приватизация? / А. Н. Бирюков // Юрид. практика. – 2000. – 13 апреля (№ 15).
16. Бирюков А. Н. Трансграничная несостоятельность / А. Н. Бирюков // Очерки международного частного права ; под ред. проф. А. Довгерта. – Харьков : ТОВ «Одіссей», 2007. – Гл. 8. – C. 185–201.
17. Бірюков О. М. Акціонери у справах про банкрутство : теорія і сучасна практика / О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. – 2006. – № 5. – С. 127–131.
18. Бірюков О. М. Банкрутство багатонаціональних компаній : проблеми і судова практика / О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. – 2008. – № 6. – С. 115–119.
19. Бірюков О. М. Банкрутство банків : чи є така сфера законодавства в Україні? / О. М. Бірюков // Юрид. газ. – 2009. – 31 березня (№ 13).
20. Бірюков О. М. Банкрутство в глобальному світі / О. М.Бірюков // Держава і право : зб. наук. праць. – 2008. – Вип. 42. – С. 336–341. – (Серія «Юридичні і політичні науки»).
21. Бірюков О.М. Банкрутство в контексті Європейської інтеграції України / О. М. Бірюков // Наук. зап. НаУКМА. – 2006. – Т. 53. – С. 135–138.
22. Бірюков О. М . Банкрутство в основних правових системах світу / О. М. Бірюков // Вісн. Академії правових наук України. – 2008. – № 4. * С. 192–201.
23. Бірюков О. М. Банкрутство : від римського manus injectio до транскордонних банкрутств / О. М. Бірюков // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. * 2008. * № 41. * С. 21–25.
24. Бірюков О. М. Банкрутство : курс лекцій / О. М. Бірюков. – К. : Реферат, 2004. – 240 с.
25. Бірюков О. М. Банкрутство у антидемпінгових розслідуваннях / О. М. Бірюков // Правн. вісн. Ун-ту «Крок». * 2007. * № 2. * С. 108–117.
26. Бірюков О. М. Банкрутство як важливий елемент справедливої конкуренції / О. М. Бірюков // Юрид. газ. – 2005. – 22 липня (№ 14).
27. Бірюков О. М. Банкрутство як рушій ринкової економіки / О. М. Бірюков // Закон і бізнес. * 1999. * 11 грудня (№ 50).
28. Бірюков О. М. Гармонізація законодавства про банкрутство у різних регіонах світу / О. М. Бірюков // Митна справа. – 2008. – № 4. – С. 78–83.
29. Бірюков О. М. Гармонізація законодавства про неспроможність в Європі / О. М. Бірюков // Корпоративне право ЕС : навч. посібник / [Т. В. Шашихина, О. М. Бирюков, А. Г. Бобкова, О. С. Янкова]. – К. : ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка, 2004. – С. 92–108.
30. Бірюков О. М. Гармонізація законодавства про неспроможність у Європі та світі / О. М. Бірюков // Укр. правовий часопис. – 2003. – Березень (№ 2). – С. 35–39.
31. Бірюков О. М. Довірче управління майном в праві України : Трастові відносини та інститут банкрутства / О. М. Бірюков // Право України. * 1998. * № 4. * С. 22.
32. Бірюков О. М. Європейське законодавство у сфері регулювання обігу цінних паперів / О. М. Бірюков // Правовий тижневик. – 2006. – 5 грудня (№ 18).
33. Бірюков О. М. Загальні питання порушення і провадження у справі про банкрутство згідно з законодавством США / О. М. Бірюков // Вісн. Київ. ун-ту : Актуальні проблеми міжнародних відносин : зб. наук. праць. – 1996. – № 2, ч. 1. – С. 131–134.
34. Бірюков О. М. Законодавство про банкрутство у контексті набуття Україною статусу країни з ринковою економікою / О. М. Бірюков // Юрид. газ. – 2003. – 3 вересня (№ 4).
35. Бірюков О. М. Законодавство про банкрутство у контексті отримання Україною статусу країни з ринковою економікою для цілей антидемпінгового законодавства (укр. та англ. мовами) / О. М. Бірюков, Б. Спінуа // Інформ. бюл. UEPLAC. – 2004. – Червень.
36. Бірюков О. М. Законодавство про банкрутство в контексті процесів гармонізації права України до європейських та світових стандартів / О. М. Бірюков // Про банкрутство в Україні : Законодавство, судова практика та перспективи розвитку : матеріали ІІІ Щорічної конф. Асоціації правників України (Київ, 8 червня 2006 р.). – К. : АПУ, 2006. – С. 12–14.
37. Бірюков О. М. Законодавство України про банкрутство в контексті отримання статусу країни з ринковою економікою / О. М. Бірюков // The Fulbright Program in Ukraine : Yearbook. – К. : Фулбрайтівське т-во, 2005. – С. 54.
38. Бірюков О. М. Застосування процедур банкрутства до сільськогосподарських товаровиробників / О. М. Бірюков. – Одеса : Проект підтримки сільськогосподарських підприємств та сільського населення М-ва Великобританії у справах міжнародного розвитку (DFID), 2001. – 98 с.
39. Бірюков О. М. Захист прав кредиторів у справах про банкрутство : український та світовий досвід / О. М. Бірюков // Укр. комерційне право. – 2007. – № 8. – С. 39–47.
40. Бірюков О. М. Інститут неспроможності (банкрутства) як необхідний елемент законодавства країн з ринковими відносинами / О. М. Бірюков // Україна в сучасному світі : матеріали конф. випускників програм наук. стажування у США (Київ, 12–15 вересня 2002 р.). – К. : Стилос, 2003. – С. 360–368.
41. Бірюков О. М. Інститут неспроможності : історія та сучасність / О. М. Бірюков // Приватне право і підприємництво : зб. наук. праць. – 1999. – Вип. 1. – С. 70–75.
42. Бірюков О. М. Інститут неспроможності : порівняльно-правовий аналіз : монографія / О. М. Бірюков. – К. : Видавн.-полігр. центр «Київський університет», 2000. – 163 с.
43. Бірюков О. М. Кодекс про банкрутство США : зразок регулювання відносин у сфері банкрутства в Україні / О. М. Бірюков // Стан кодифікаційного процесу в Україні : системність, пріоритети, уніфікація : матеріали ІІІ Всеукр. конф. (Львів, 7–8 груд. 1995 р.). – К. : УПФ, 1995. – С. 55–56.
44. Бірюков О. М. Коментар фахівця : на постанову Верховного Суду України / О. М. Бірюков // Правовий тижневик. – 2006. – 20 липня (№ 1).
45. Бірюков О. М. Конкурсне право в Азербайджанській Республіці / О. М. Бірюков // Юриспруденція : теорія і практика. – 2006. – № 10. – С. 8–13.
46. Бірюков О. М. Конкурсне право в Республіці Білорусь / О. М. Бірюков // Юриспруденція : теорія і практика. – 2006. – № 8. – С. 12–17.
47. Бірюков О. М. Конкурсне право в сучасній Україні / О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. – 2006. – № 3. – С. 167–170.
48. Бірюков О. М. Конкурсне право Німеччини / О. М. Бірюков // Юриспруденція : теорія і практика. – 2006. – № 6. – С. 8–11.
49. Бірюков О. М. Конкурсне провадження / О. М. Бірюков // Юридична енциклопедія : в 6 т. ; редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова) [та ін.]. – К. : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – С. 264–265.
50. Бірюков О. М. Конкурсний процес у праві США / О. М. Бірюков // Юриспруденція : теорія і практика. – 2006. – № 4. – С. 2–5.
51. Бірюков О. М. Конкурсний процес у системі законодавства / О. М. Бірюков // Юриспруденція : теорія і практика. – 2006. – № 3. – С. 2–5.
52. Бірюков О. М. Концепція законодавства про банкрутство в Україні : від радянських традицій в праві до світових стандартів / О. М. Бірюков // Вісн. Київ. ун-ту : Актуальні проблеми міжнародних відносин : зб. наук. праць. – 2006. – Вип. 61, ч. 2. – С. 139–146.
53. Бірюков О. М. Корпоративні групи у транскордонних банкрутствах / О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. – 2008. – № 4. – С. 86–90.
54. Бірюков О. М. Корпоративні групи у транскордонних справах про банкрутство / О. М. Бірюков // Щорічний форум Асоціації правників України з корпоративного права : матеріали форуму (Київ, 30 жовтня 2009 р.). – К. : АПУ, 2009. – С. 64–67.
55. Бірюков О. М. Матриці показників ефективності наближення законодавства України до законодавства ЄС : Правила конкуренції. Державна допомога. Банкрутство (укр та англ. мовами) / О. М. Бірюков // Укр. правовий часопис. – 2004. – Березень (№ 5). – С. 43–57.
56. Бірюков О. М. Мирова угода як неліквідаційна процедура у справах про банкрутство / О. М. Бірюков // Юрид. журн. – 2002. – Липень (№ 2). – С. 67–70.
57. Бірюков О. М. Міжнародні аспекти банкрутства : неспроможність у країнах з перехідною економікою / О. М. Бірюков // Юрид. Україна. – 2008. – № 12. – С. 68–72.
58. Бірюков О. М. Міжнародні аспекти банкрутства : режими правового регулювання відносин неспроможності / О. М. Бірюков // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 3. – С. 68–71.
59. Бірюков О. М. Місце законодавства про неспроможність у правовій системі країн з ринковою економікою / О. М. Бірюков // Вісн. Академії правових наук України. – 2000. – № 4. * С. 151–161.
60. Бірюков О. М. Напрямки удосконалення законодавства про банкрутство України / О. М. Бірюков // Концепція розвитку законодавства України : матеріали наук.-практ. конф. (Київ, 23–24 травня 1996 р). – К. : Ін-т законодавства Верх. Ради України, 1996. * С. 258–259.
61. Бірюков О. М. Необхідність систематизації законодавства про банкрутство / О. М. Бірюков // Систематизація законодавства в Україні : проблеми теорії і практики : матеріали наук.-практ. конф. (Київ, 6–7 жовт. 1999). – К. : Ін-т законодавства Верх. Ради України, 1999. – С. 420–424.
62. Бірюков О. М. Неспроможність в глобальній юридичній системі : транскордонні банкрутства / О. М. Бірюков // Проблеми реалізації приватноправових відносин в умовах глобалізації : зб. матеріалів «круглого столу» (Київ, 12 листопада 2008 р.). – К. : Академія правових наук України ; Наук.-дослід. ін-т приватного права і підприємництва Академії правових наук НАН України. – 2008. – С. 22–31.
63. Бірюков О. М. Новий Цивільний кодекс України : основа для гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу (значний крок України до Європи) / О. М. Бірюков // Проблеми співвідношення положень Цивільного та Господарського кодексів України : матеріали «круглого столу» (Київ, 20 червня 2003 р.). – К. : Вісн. Центру комерційного права, 2003. * № 12. – С. 5.
64. Бірюков О. М. Порівняльно-правовий аналіз інституту неспроможності у законодавстві України та деяких іноземних країн : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Бірюков Олександр Миколайович. – К., 1999. – 20 с.
65. Бірюков О. М. Порівняльно-правовий аналіз інституту неспроможності у законодавстві України та деяких іноземних країн : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Бірюков Олександр Миколайович. – К., 1999. – 171 с. – Бібліогр. : с. 151–171.
66. Бірюков О. М. Право банкрутства на зламі віків : уроки для України / О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. – 2006. – № 4. – С. 173–177.
67. Бірюков О. М. Правове регулювання ліквідації неспроможних банків : проблеми і шляхи їх розв’язання / О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. – 2009. – № 3. – С. 124–128.
68. Бірюков О. М. Правове регулювання неспроможності (банкрутства) : зб. матеріалів для навч. дисципліни / О. М. Бірюков, І. М. Забара. – К. : Вид-во Ін-ту міжнар. відносин КНУ, 2004. – 170 с.
69. Бірюков О. М. Практика українських судів в справах про банкрутство / О. М. Бірюков // Нестандартні шляхи виходу з тупику банкрутства : матеріали спільного відкритого засідання комітетів АПУ з міжнародного права та банкрутства, виконавчого провадження і арбітражного керування (Київ, 7 вересня 2006 р.). – К. : АПУ, 2006. – С. 31–34.
70. Бірюков О. М. Приміряємося до Європейських вимог : точка зору / О. М. Бірюков // Юрид. вісн. України. – 2004. – 25 вересня–1 жовтня (№ 39).
71. Бірюков О. М. Принцип територіальності v. принцип універсальності у міжнародному приватному праві (укр. та англ. мовами) / О. М. Бірюков // Укр. право. – 1998. – № 1. – С. 176–181 (укр. мовою) ; 359–362 (англ. мовою).
72. Бірюков О.М. Проблеми співвідношення положень Цивільного та Господарського кодексів України / О. М. Бірюков // Вісн. Центру комерційного права. – 2003. * № 12. – С. 5.
73. Бірюков О. М. Регулювання відносин із транскордонної неспроможності : сучасний стан і перспективи / О. М. Бірюков // Право України. – 2006. – № 9. – С. 134–136.
74. Бірюков О. М. Реформування законодавства про банкрутство (на прикладі США, Німеччини, Російської Федерації та України) / О. М. Бірюков // Вісн. Київ. ун-ту : Актуальні проблеми міжнародних відносин : зб. наук. праць. – 1998. –№ 5. – С. 47–52.
75. Бірюков О. М. Споживчі банкрутства : іноземний досвід / О. М. Бірюков // Правовий тиждень. – 2009. – 8 грудня (№ 49).
76. Бірюков О. М. Становлення інституту банкрутства і сучасний стан законодавства про банкрутство в Україні / О. М. Бірюков // Вісн. Київ. ун-ту : Міжнародні відносини. * 1997. – Вип. 7, ч. І. * С. 107–108.
77. Бірюков О. М. Становлення конкурсного права в Російській Федерації (конкурсне право Росії у ХХ столітті) / О. М. Бірюков // Юриспруденція : теорія і практика. – 2006. – № 11. – С. 2–8.
78. Бірюков О. М. Статус країни з ринковою економікою для України / О. М. Бірюков // Агора. – 2005. – Вип. 2. – С. 141–143.
79. Бірюков О. М. Статус країни з ринковою економікою і банкрутство / О. М. Бірюков // Юрид. газ. – 2005. – 30 грудня (№ 24).
80. Бірюков О. М. Суб`єкти законодавства про неспроможність (на прикладі деяких іноземних країн) / О. М. Бірюков // Держава і право : щорічник наук. праць молодих вчених ; редкол. : В. Н. Денисов (голов. ред) [та ін.]. – К. : Ін Юре. – 1999. – Вип. 2. – С. 512–516.
81. Бірюков О. М. Судова влада / О. М. Бірюков // Основи демократії : навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / [Авт. колектив : М. Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарчук та ін.] ; за заг. ред. А. Колодій ; М-во освіти і науки України, Ін-т вищої освіти АПН України, Укр.-канад. проект «Демократична освіта», Ін-т вищої освіти. – К. : Вид-во «Ай Бі», 2002.– Гл. 6. – C. 201–225.
82. Бірюков О. М. Сучасне конкурсне право в Російській Федерації (конкурсне право Росії у 21-у столітті) / О. М. Бірюков // Юриспруденція : теорія і практика. – 2007. – № 1. – С. 2–8.
83. Бірюков О. М. Сучасний стан розвитку законодавства про банкрутство / О. М. Бірюков // Унів. наук. зап. – 2008. – № 4. * С. 100–103.
84. Бірюков О. М. Сучасні процеси уніфікації та законодавство України про банкрутство / О. М. Бірюков // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом : матеріали наук.-практ. конф. (Київ, 29–30 жовт. 1998 р.). – К., 1998. * С. 365–367.
85. Бірюков О. М. Транскордонна неспроможність / О. М. Бірюков // Законодавство про банкрутство : зб. нормативних матеріалів і аналітичних статей ; під ред. О. М. Бірюкова. – К. : Юстініан, 2003. – 119–121.
86. Бірюков О. М. Транскордонна неспроможність / О. М. Бірюков // Міжнародне приватне право : Актуальні проблеми ; за ред. проф. А. Довгерта. – К. : Укр. центр правничих студій, 2001. – Гл. 9. – С. 134–144.
87. Бірюков О. М. Транскордонна неспроможність / О. М. Бірюков // Міжнародне приватне право в Київському університеті : антологія : у 2 т. ; за ред. А. С. Довгерта. – К. : Видавн.-поліграф. центр «Київський університет», 2009. – Т. 2 : 1992–2007. – C. 188-206.
88. Бірюков О. М. Транскордонна неспроможність / О. М. Бірюков // Право України. – 2004. * № 2. – С. 140–143.
89. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства в системі міжнародних економічних відносин : транснаціональні корпорації і банкрутство / О. М. Бірюков // Вісн. Академії адвокатури України. – 2009. – № 1. – С. 57–62.
90. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства : від римського до сучасного приватного права / О. М. Бірюков // Римське право і сучасність : матеріали V Міжн. наук.-метод. конф. (Одеса, 30–31 травня 2008 р.). – Одесса : Одеська нац. юридична академія, 2008. – С. 110–113.
91. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства : питання термінології / О. М. Бірюков // Бюл. М-ва юстиції України. – 2009. – № 2. – С. 89–94.
92. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства : проблеми і шляхи розв’язання / О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. – 2008. – № 1. – С. 138–142.
93. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства : теорія і практика : монографія / О. М. Бірюков. – К. : Видавн.-поліграф. центр «Київський університет», 2008. – 318 с. – Бібліогр. : с. 276–309.
94. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства у діяльності УНІДРУА / О. М. Бірюков // Вісн. Київ. ун-ту : Актуальні проблеми міжнародних відносин : зб. наук. праць. – 2007. – Вип. 70, ч. ІІ. – С. 180–185.
95. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства у праві Європейського Союзу / О. М. Бірюков // Вісн. Київ. ун-ту : Актуальні проблеми міжнародних відносин : зб. наук. праць. – 2008. – Вип. 76, ч. ІІ. – С. 57–62.
96. Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства у світі та Україні / О. М. Бірюков // Правовий тижневик. – 2006. – 19 вересня (№ 7).
97. Бірюков О. М. Транскордонні протоколи у справах про банкрутство / О. М. Бірюков // Вісн. госп. судочинства. – 2008. – № 2. – С. 100–104.
98. Бірюков О. М. Уніфіковані правила у сфері транскордонних банкрутств в міжнародних документах і судовій практиці / О. М. Бірюков // Право України. * 2008. * № 10. * С. 72–77.
99. Бірюков О. М. Французьке конкурсне право / О. М. Бірюков // Юриспруденція : теорія і практика. – 2006. – № 7. – С. 2–7.
100. Бірюков О. М. ЮНСІТРАЛ і транскордонні банкрутства / О. М. Бірюков // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 2. – С. 50–53.
101. Бірю