УЧАСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ У ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИНАХ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Бондаренко Леонід Олександрович

УДК 347.122: 351.745.5

УЧАСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ У ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИНАХ

12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Кузнєцова Наталія Семенівна,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України,
Заслужений діяч науки
і техніки України

Київ – 2010
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АТГ Автогосподарства
БК Бюджетний кодекс
ВВ МВС Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ
ГК Господарський кодекс
ГУ МВС Головне управління Міністерства внутрішніх справ
ДСО Державна служба охорони
ЗК Земельний кодекс
КМ Кабінет Міністрів
МВС Міністерство внутрішніх справ
ОВС Органи внутрішніх справ
Положення
Про МВС України Положення про Міністерство внутрішніх справ України: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовт. 2006 р. № 1383
ТЗ Транспортні засоби
УМВС Управління Міністерства внутрішніх справ
ЦК Цивільний кодекс

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………..........2
ВСТУП………………………………………………………….......................................4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ………………………………………………………….11
1.1. Місце і роль МВС України в системі суб’єктів цивільного права…....................11
1.2. Поняття та ознаки МВС України як юридичної особи публічного права………25
1.3. Види юридичних осіб системи МВС України……….............................................37
Висновки до розділу 1…………………………………………………………………...52
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА ЮРИДИЧНИХ ОСІБ СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ ТА ЇХ УЧАСТЬ У РЕЧОВИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ………..55
2.1. Володіння та користування майном юридичними особами
системи МВС України…………………………………………………………………...55
2.2. Особливості розпорядження майном юридичними особами системи
МВС України…………………………………………………..………………………...75
2.3. Захист речових прав юридичних осіб системи МВС України…...………...........94
Висновки до розділу 2……………………………………………………….................104
РОЗДІЛ 3. УЧАСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ
В ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ…………………………………...108
3.1. Участь юридичних осіб системи МВС України в договірних відносинах…….108
3.2. Юридичні особи системи МВС України як суб’єкти деліктних та інших позадоговірних відносин.................................................................................................136
3.3. Особливості цивільно-правової відповідальності юридичних осіб
системи МВС України……………………………………….........................................153
Висновки до розділу 3...………………………….……………………………….........161
ВИСНОВКИ…...…………………………………………………………………….....165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...171

ВСТУП
Актуальність теми. Проблема сутності юридичної особи публічного права є однією з фундаментальних у галузі як вітчизняного, так і зарубіжного цивільного права. З моменту виникнення зазначеної групи суб’єктів права дискусії з цієї проблематики не втихають, а загальновизначеного підходу до розкриття її змісту донині так і не вироблено. Зокрема, це стосується органів державної влади, які в цивільних відносинах виступають у статусі юридичних осіб публічного права. Одним з таких органів державної публічної влади є МВС України як головний центральний орган виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань. Водночас МВС України має об’єктивну потребу вступати в цивільні правовідносини, набуваючи статусу юридичної особи публічного права.
Аналіз наукових праць з обраної проблематики (Н. Козлова, О. Кравчук,
Н. Саніахметова, В. Чиркін та ін.) дає підстави стверджувати про відсутність єдиного наукового підходу до питання участі державних органів, у тому числі правоохоронних, у цивільних правовідносинах. Насамперед це стосується передумов та потреб участі зазначеної категорії суб’єктів права в таких відносинах (їх місця та ролі в цивільних відносинах); особливостей володіння, користування та розпорядження закріпленим за ними майном; участь у договірних та позадоговірних відносинах; організаційно-правових форм та видів юридичних осіб системи МВС України; механізму цивільно-правової відповідальності (персоніфікація суб’єкта вказаного різновиду юридичної відповідальності, джерела відшкодування); можливості ведення ними діяльності, пов’язаної з отриманням прибутку та ін.
З огляду на викладене, актуальність дослідження полягає як у наявності дискусійних теоретичних положень, так і недостатності окремих правових норм, що регулюють участь органів державної влади в статусі юридичних осіб публічного права в цивільно-правових відносинах.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці як вітчизняних
(І. Бейцун, О. Березюк, І. Бірюков, В. Борисова, О. Вінник, В. Венедиктов,
Н. Гончарова, С. Грудницька, Н. Демченко, О. Дзера, А. Довгерт, Ю. Заіка, І. Іванов, І. Калаур, О. Кравчук, Н. Кузнєцова, І. Кучеренко, В. Луць, Р. Майданик,
Л. Медведєва, В. Примак, О. Пушкін, І. Самойленко, Н. Саніахметова, І. Спасибо-Фатєєва, Я. Шевченко, В. Щербина та ін.), так і зарубіжних (В. Андреєв, В. Бєлих,
В. Бєлов, С. Братусь, А. Венедіктов, В. Долинська, І. Грєшніков, В. Єм, Н. Козлова, М. Кулагін, Г. Кудрявцева, О. Кутафін, О. Красавчиков, В. Мазаєв, Д. Пятков,
Л. Петражицький, Є. Суханов, Н. Селяков, І. Тарасов, Ю. Толстой, В. Чиркін та ін.) правознавців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі правоохоронних органів (розпорядження КМ України від 16 листопада 2002 р. № 649-р), Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади (постанова КМ України від 11 травня 2006 р. № 614), а також п. 16 тематики пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років (рішення наукової ради МВС України від 24 грудня 2009 р. № 4).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз порядку участі державних органів, на прикладі МВС України, у цивільно-правових відносинах та розроблення на цій основі відповідних науково-теоретичних і практичних рекомендацій.
Відповідно до основної мети було поставлено такі завдання:
- розкрити ознаки та сформулювати поняття МВС України як юридичної особи публічного права;
- розробити класифікацію юридичних осіб публічного права системи МВС України;
- визначити особливості участі МВС України у речово-правових та зобов’язально-правових відносинах;
- здійснити комплексний аналіз порядку укладення та виконання договорів за участю МВС України;
- визначити особливості цивільно-правової відповідальності МВС України;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання участі МВС України в цивільно-правових відносинах.
Об’єктом дослідження виступають цивільно-правові відносини за участю юридичних осіб системи МВС України як юридичних осіб публічного права.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, що регулюють участь юридичних осіб системи МВС України в цивільно-правових відносинах.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи.
Так, за допомогою діалектичного методу досліджено питання стосовно наявних тенденцій щодо участі юридичних осіб системи МВС України в цивільних правовідносинах (підрозділ 1.1). Формально-юридичний метод застосовано при аналізі правових норм, що регулюють участь юридичних осіб системи МВС України в зобов’язальних правовідносинах, а також практики їх застосування (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3). Метод аналізу і синтезу використано при формуванні поняття МВС України як суб’єкта цивільних правовідносин, встановленні наявності в нього ознак юридичної особи публічного права, особливостей його участі в речових правовідносинах, а також для формування пропозицій щодо вдосконалення норм чинного законодавства (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2). Порівняльно-правовий метод надав можливість порівняти нормативно-правові акти України й законодавства інших держав, а також існуючі наукові погляди з цієї проблематики (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Системно-структурний та функціональний методи використано при формуванні критеріїв поділу юридичних осіб системи МВС України, а також договірних зобов’язань за його участю на види
(підрозділи 1.3, 3.1).
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше розкриваються та досліджуються особливості участі юридичних осіб системи МВС України в цивільно-правових відносинах, зокрема:
вперше:
- ураховуючи закріплений у нормах ЦК України поділ юридичних осіб на осіб приватного та публічного права, доведено, що МВС України як центральний орган виконавчої влади бере участь у цивільних відносинах у статусі юридичної особи публічного права, діяльність якого спрямовано на виконання правоохоронних (публічних) функцій держави та який виступає суб’єктом у цивільних правовідносинах на загальних підставах за винятком випадків, передбачених законом, і може нести самостійну майнову відповідальність;
- обґрунтовано як критерії класифікації юридичних осіб системи МВС України принципи ієрархічності та функціональної спрямованості;
- запропоновано додатковий поділ договірних зобов’язань МВС за цільовою спрямованістю на ті, що спрямовані на виконання:
а) основних функцій;
б) додаткових функцій;
- виявлено, що за окремими структурними підрозділами МВС України майно закріплюється як на праві оперативного управління, так і на праві господарського відання.
Основним критерієм для такого розмежування виступає мета утворення, що пов’язана з можливістю здійснення окремими юридичними особами МВС України підприємницької діяльності;
- виявлено специфіку участі окремих структурних підрозділів системи МВС України у цивільних правовідносинах, що обумовлено організаційно-правовими формами такої участі у правовідносинах певного виду, зокрема, цивільно-правових.
- обґрунтовано особливості участі МВС України як юридичної особи публічного права в певних видах зобов’язальних відносинах, що обумовлено виконанням покладених на цей орган державної влади завдань та функцій. Зокрема, це стосується правовідносин, передбачених ст. 1158–1162 гл. 79, 80 ЦК України. Доведено, що норми зазначених статей не застосовуються до відносин за участю осіб, які здійснюють дії в чужому майновому інтересі не через власне бажання, а відповідно до прямої вказівки закону, що покладає на них відповідні обов’язки;
- визначено специфіку участі МВС України саме як правоохоронного органу в зобов’язаннях щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави
(ст. 1212–1215 гл. 83 ЦК України), що виявляється при застосуванні до боржника конфіскаційних заходів, які можуть супроводжувати різні за своєю юридичною природою позови – і віндикаційний, і деліктний, і кондиційний;
удосконалено:
- перелік платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами МВС України, у зв’язку з чим запропоновано його розширення за рахунок тих, що надаються підрозділами Державної служби охорони при МВС України, а також ГУ МВС, УМВС України щодо забезпечення охорони громадського порядку під час проведення спортивних та інших масових заходів на договірних засадах;.
- загальні підходи стосовно правового режиму майна, закріпленого за окремими структурними підрозділами МВС України. Наприклад, за такими підрозділами як центральна поліклініка МВС України (п. 5.2 Положення), лікарня відновного лікування (п. 6.2 Положення), медично-реабілітаційні центри: “Південний Буг” (п. 4.2 Положення), “Кремінці” (п 4.2 Положення), “Алупка” (п. 5.1 Положення), “Сокіл” (п. 4.2 Положення) та деякими іншими, що здійснюють некомерційну господарську діяльність, пов’язану з наданням працівникам ОВС України медичних та оздоровчих послуг, майно закріплюється на праві господарського відання, унаслідок чого порушуються вимоги ч. 2 ст. 135 та ч. 1 ст. 137 ГК України. З огляду на викладене, запропоновано внести відповідні зміни до установчих документів зазначених підрозділів ОВС України в частині правового режиму закріпленого за ними майна, та закріпити його на праві оперативного управління;
дістали подальший розвиток:
- поняття адміністративних послуг, які надаються ОВС України, спрямоване не на запровадження окремого виду адміністративно-правових відносин між ОВС України та фізичною або юридичною особою, а на перегляд взаємовідносин між ними, оскільки за змістом цього поняття реалізується принцип верховенства права. На відміну від домінуючої в минулому ідеології “панування” держави над суспільством, посідає місце протилежна ідеологія – “служіння” держави інтересам суспільства. Запропоновано доповнити критерії класифікації зазначених послуг ОВС України такими, за результатами яких формуються договірні зобов’язання (договори або угоди), та без їх укладення;
- положення про співвідношення таких понять, як “рятування” та “захист” у зобов’язаннях, передбачених гл. 80 ЦК України, що має назву “Рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи”.
З цією метою сформульовано пропозиції щодо внесення змін до ч. 2 п. 30 ст. 10 Закону України “Про міліцію” та п. 20 розд. 4 Положення про МВС України в частині заміни словосполучення “рятування людей” на словосполучення “рятування здоров’я та життя фізичних осіб, майна фізичних або юридичних осіб”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання висновків та пропозицій дослідження у:
- правотворчій діяльності – для удосконалення положень чинного законодавства, що регламентують участь МВС України як юридичної особи публічного права в цивільних правовідносинах. За результатами проведеного дослідження розроблено аргументовані пропозиції щодо внесення змін до ст. 10 Закону України “Про міліцію”, розд. 4 постанови КМ України “Про затвердження Положення про МВС України” від 4 жовтня 2006 р. № 1383, постанови КМ України “Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами МВС України” від 4 червня 2007 р. № 795, а також до установчих документів окремих структурних підрозділів МВС України (акт впровадження від 2 червня 2010 р.);
- правозастосовній діяльності – шляхом застосування наданих пропозицій та рекомендацій у практичну діяльність Управління юридичного забезпечення МВС України (акт впровадження від 31 травня 2010 р. № 12/5-1022);
- науково-дослідній діяльності – як підґрунтя для подальшого дослідження проблем, пов’язаних з участю юридичних осіб публічного права в цивільних правовідносинах;
- навчальному процесі – під час викладення дисциплін “Цивільно-правове регулювання деліктних відносин”, “Корпоративне право”, “Право власності в Україні”, “Організація діяльності поліції зарубіжних країн” та “Адміністративна юрисдикція органів внутрішніх справ” в Академії управління МВС України (акт впровадження від 4 грудня 2009 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження представлено на шести науково-практичних конференціях: “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київ, 2005 р.); “Україна 2005: поступальна хода до верховенства права” (Київ, 2005 р.); “Проблеми ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (Київ, 2006 р.); “Проблеми національної та міжнародної безпеки” (Київ, 2007 р.); “Теорія та практика забезпечення якісного управління у сфері діяльності Міністерства внутрішніх справ” (Київ, 2009 р.); “Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов” (Київ, 2009 р.), а також на круглому столі “Проблеми управління державними корпоративними правами” (Київ, 2006 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображено в десяти наукових працях, п’ять з яких – наукові статті, опубліковані у виданнях, визначених ВАК України як фахові для юридичних наук, а також п’ять тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У роботі здійснено теоретичний аналіз, а також надано наукове та практичне обґрунтування участі в цивільних відносинах таких суб’єктів правовідносин, як юридичні особи публічного права, на прикладі МВС України, що дало можливість визначити загальні засади участі органів державної влади як юридичних осіб у цих відносинах і визначити напрями удосконалення цивільного законодавства в цій сфері.
У зв’язку з викладеним, основні наукові та практичні результати роботи полягають у такому:
1. Особливість органу публічної влади, у тому числі МВС України як юридичної особи публічного права обумовлені насамперед тим, що такі органи є структурними частинами особливої системи – системи публічної влади народу. Незважаючи на відмінності державних органів й органів місцевого самоврядування, це цілісна система публічної влади народу. Органи, що входять до її складу, різняться за багатьма своїми характеристиками (виконавчий орган місцевого самоврядування відрізняється від засідань Верховної Ради України), але завжди в тій або іншій формі вони здійснюють владну управлінську діяльність з регулювання певної сфери суспільних відносин.
2. МВС України насамперед є органом державної виконавчої влади, що відповідає ознакам визначення “бюджетна установа”. У процесі державних перетворень відбувається виокремлення певних функцій державних органів, зокрема МВС України, які передбачають, у межах їх компетенції, більш повне та якісне обслуговування населення на оплатній основі (господарська діяльність), а отже, можливість залучення додаткових фінансових ресурсів для забезпечення діяльності органів виконавчої влади. Саме це, на нашу думку, є однією з причин, що зумовлює наділення державних органів, у тому числі МВС України та його окремих структурних підрозділів, статусом юридичної особи. Такі відносини є нетиповими для більшості суб’єктів у системі правоохоронних органів, що як некомерційні організації створюються для соціальних цілей, не пов’язаних з отриманням прибутку. Вони мають певну специфіку, яка пов’язана з особливостями суб’єкта і виявляється в тому, що за своєю суттю МВС України – це орган державного управління, який наділений владними повноваженнями.
3. Зосереджено увагу на тому, що нівелювання практичного значення категорії казни у вітчизняному правопорядку призводить до ототожнення понять казни та бюджету, а отже, до обмеження відповідальності органів державної влади за їх цивільно-правовими зобов’язаннями лише бюджетними коштами, використання яких засновано на принципово відмінних від цивілістичних підходах, насамперед на імунітеті бюджетів проти стягнення бюджетних коштів понад недофінансування, не затвердженого в законодавчому порядку у складі видатків бюджету (ст. 119 БК України). Водночас положення про встановлення обмеженої відповідальності юридичних осіб публічного права за своїми зобов’язаннями в межах тієї частини кошторису, до якої належить зобов’язання, обумовлює обережне ставлення до цих учасників цивільних відносин зі сторони їх контрагентів (наприклад, повній передоплаті договору або перевірці належного фінансування діяльності юридичної особи публічного права на поточний бюджетний рік тощо).
4. Визначено, що МВС України наділено такими головними ознаками юридичної особи, як:
- розпорядчий спосіб створення (постанова КМ України);
- організаційна єдність МВС України, що виявляється в єдності його окремих елементів (структурних підрозділів, посад) і визначається законодавством України;
- майнова відокремленість МВС України, що є матеріальною передумовою самостійної участі юридичної особи в майнових відносинах, що відображається в наявності самостійного балансу та рахунків в органах Державного казначейства України (розд. 14 Положення про МВС України від 4 жовтня 2006 р. № 1383);
- самостійна майнова відповідальність, механізм несення якої передбачає можливість розпорядження юридичною особою закріпленим за нею майном, право на вчинення якої в МВС України як не власника є обмеженим. З огляду на це, об’єктом стягнення за невиконання чи неналежне виконання взятих на МВС України зобов’язань виступають бюджетні кошти, що надходять на казначейські рахунки цього органу влади за відповідними статтями кошторису (крім захищених статей). У разі недостатності цих коштів додаткову відповідальність несе власник майна, тобто держава.
5. Особливість участі МВС України в речових відносинах полягає в тому, що цей орган державної влади виступає суб’єктом здійснення права державної власності (ст. 170 ЦК України), тобто має в межах, визначених законодавством України для задоволення державних та суспільних потреб (п. 1 ст. 1 Закону України “Про управління об’єктами державної власності”), можливість “реалізовувати інтереси держави як власника у цивільному обороті” під час володіння, користування та розпорядження державним майном.
6. Ураховуючи те, що до структури МВС України належить такий підрозділ, як внутрішні війська МВС України, що становлять собою військові формування, можна констатувати про те, що МВС України як юридична особа публічного права здійснює управління державним майном, яке набуло режиму військового. Однією з особливостей правового режиму такого майна є те, що до його складу здебільшого належать об’єкти, вилучені з цивільного обороту (наприклад, вогнепальна зброя, боєприпаси, вибухові речовини та ін.), та об’єкти, обмежені в обороті (наприклад, радіоактивні речовини). Майно втрачає свою специфіку правового режиму “військового майна з моменту прийняття акта про списання цього майна з обліку.
7. Основними способами розпорядження об’єктами державної власності МВС України є їх відчуження та списання. Виявлено певні особливості щодо списання окремих видів майна, яке перебуває на балансі МВС України. Насамперед це пов’язано з додержанням вимог Закону України “Про державну таємницю”, під час виконання покладених на цей правоохоронний орган завдань та функцій. Так, списані за актами агрегати та прилади (вузли), що мають гриф обмеження доступу, підлягають здаванню заводам-виробникам без попереднього розбирання за вказівкою командувача внутрішніх військ МВС України. По-друге, особливість розпорядження МВС України таким майном виходить з наділення його статусом “військового майна”. Списання військового майна проводиться керівниками структурних підрозділів та посадовими особами МВС України відповідно до їх компетенції в разі: набуття непридатного стану (за неможливості або економічної недоцільності його відновлення і використання); знесення будівель і споруд через недоцільність їх використання та з метою будівництва на їх місці нових об'єктів, а також в інших передбачених законом випадках. Факт списання військового майна з обліку є передумовою для його відчуження, яке здійснює не МВС України як установа, а виключно держава як власник майна на конкурсній основі відповідно до законодавства.
8. Відповідно до того, що МВС України наділено правомочностями щодо управління державним майном, при порушенні своїх майнових прав останнє може розраховувати на застосування судом передбачених законодавством речово-правових та зобов’язально-правових способів захисту такого права щодо третіх осіб, включаючи й самого власника. При цьому подача віндикаційних позовів між двома володільцями права оперативного управління державним майном (наприклад, між двома органами державної влади) обумовлена не потребою у поверненні певного матеріального об’єкта неволодіючому власнику з незаконного володіння не власника (майно залишається в державній власності), а для повернення у володіння того органу, в управлінні якого воно повинно перебувати, з незаконного володіння іншого державного органу. Визначено, що позивачем за таким позовом може бути як власник державного майна (держава), так і юридична особа (МВС України), яка володіє майном на праві оперативного управління (п. 5 ст. 48 Закону України “Про власність). До цивільно-правових способів захисту права власності МВС України як юридичної особи публічного права належать право на витребування майна з чужого незаконного володіння, право на захист права власності від порушень, не пов’язаних з позбавленням володіння, а також на визнання права власності.
9. Договірна робота МВС України як юридичної особи публічного права насамперед пов’язана з поставленою засновником (державою) метою створення і розробленим щодо цього кошторисом бюджетних витрат (цільова спрямованість укладання договорів). Унаслідок цього цивільно-правовий принцип свободи договору має специфічний вигляд для МВС України, коли поряд із загальнодозволеним характером своїх дій при укладанні договору воно обмежується статтями затвердженого кошторису щодо права вибору різновиду договору та його умов. Виокремлено декілька обов’язкових переддоговірних стадій: перевірка наявності передбачених бюджетних засобів на планований до укладання договір та відповідність його затвердженому кошторису; погодження (візування) проекту договору у відповідних структурних підрозділах (департаментах) МВС України; доведення змісту договору до виконавців; реєстрація та зберігання укладених договорів у встановленому порядку; здійснення постійного контролю за виконанням взятих договірних зобов’язань та своєчасний захист своїх інтересів в юрисдикційних органах України. Це ж стосується і порядку реєстрації та зберігання довіреностей, виданих від імені МВС України на вчинення правочинів, пов’язаних з укладенням договорів.
10. МВС України як юридична особа публічного права, що утримується за рахунок коштів державного бюджету, виступає переважно замовником відповідних послуг, тобто більшу частину його договірних зобов’язань спрямовано на закупівлю товарів, робіт або послуг. Насамперед йдеться про забезпечення основних потреб як МВС України загалом, так і його структурних підрозділів. Такі договори можуть бути як двохсторонні (наприклад, договір купівлі-продажу між ТОВ “Укрмаскпол” та Департаментом тилового забезпечення МВС про закупівлю фільтрувальних протигазів МП-5У), так і багатосторонні (наприклад договір між комплектуючим підрозділом ОВС України, вищим навчальним закладом системи МВС України та випускником такого вищого навчального закладу МВС України про обов’язковість відпрацювання випускником у підрозділах ОВС України протягом трьох років після закінчення навчання). Вагому частку становлять додаткові угоди та контракти (наприклад щодо заміни реквізитів замовника та ін.) На договірних засадах здійснюється поштовий, телеграфний, телефонний зв’язок та ін.
11. МВС України як центральний орган державної влади має об’єктивну потребу вступати в недоговірні зобов’язання, що обумовлено виконанням покладених на цей державний орган завдань та функцій, з виявом певних особливостей. Зокрема, специфіка його участі саме як правоохоронного органу в зобов’язаннях щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виявляється при застосуванні до боржника конфіскаційних заходів, які можуть супроводжувати різні за своєю юридичною природою позови – і віндикаційний, і деліктний, і кондиційний. Наприклад, майно, яке підлягає стягненню в дохід держави згідно зі ст. 354 ЦК України, за час свого знаходження у набувача, в якого воно стягується, приносило дохід.
12. Встановлено, що особливість цивільно-правової відповідальності МВС України як юридичної особи публічного права випливає з його подвійного правового статусу. Крім того, відповідальність цього органу державної влади за своїми зобов’язаннями обмежена наявними в розпорядженні грошовими засобами, що надходять на казначейські рахунки цього органу влади за відповідними статтями кошторису. При недостатності таких коштів субсидіарну відповідальність несе власник, тобто сама держава із залученням МВС до участі у справі як співвідповідача.
Ураховуючи викладене, можна дійти загального висновку, що термін “юридична особа” є категорією загальноправовою, властивою не тільки цивільному праву, а й іншим галузям права, у тому числі конституційному, фінансовому, трудовому, адміністративному, кримінальному та ін. У науковій роботі автор уперше проаналізував саме в цивільно-правовому аспекті МВС України як окремий учасник цивільних відносин, що володіє сукупністю закріплених ЦК України ознак юридичної особи з об’єктивно обумовленою специфікою вияву деяких з них.
Зважаючи на закріплений у нормах ЦК України поділ юридичних осіб на осіб приватного та публічного права, можна з упевненістю стверджувати про те, що МВС України як центральний орган виконавчої влади бере участь у цивільних відносинах в статусі юридичної особи публічного права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). – багатотом. видан. / за ред. І. В. Спасибо–Фатєєвої, В. І. Борисової, І. М. Кучеренко та ін. – (серія коментарі та аналітика) – Х. : Страйд, 2009. –. .–
Т. ІІІ : Юридична особа – 2009. – 735 с.
2. Чиркин В. Е. Юридическое лицо публичного права / Чиркин В. Е. – М. : Норма, 2007. – 348 с. – (Институт государства и права Российской академии наук).
3. Про систему центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 15 груд. 1999 р. № 1572/99 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
zakon.nau.ua/doc/?code=1572/99.
4. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – Офіц. вид. – К. : Преса України, 1997. – 5 с.
5. Методика функціонального обстеження МВС України, його органів, підрозділів та організацій : методика / Т. О. Проценко, І. П. Голосніченко, О. Г. Циганов та ін. ; за заг. ред. І. П. Голосніченка. – К. : ДНДІ МВС України, 2009. – 35 с.
6. Буличева Н. А. Правові засади позабюджетної діяльності ОВС :
дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Буличева Наталія Анатоліївна. – К., 2004 – 183 с.
7. Пивовар Ю. І., Буличева Н. А. Господарське право. Посібник до іспитів / Пивовар Ю. І., Буличева – К. : Ліпкан, 2010. - 180 с.
8. Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовт. 2006 р. № 1383 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1383-2006-%EF.
9. Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 25 берез. 2010 р. про відкриття провадження в адміністративній справі № 2-а-3342/10/1570 за адміністративним позовом Одеської обласної організації професійної спілки атестованих працівників ОВС України до МВС України про визнання протиправними та скасування окремих нормативно-правових актів МВС України.
10. Кудрявцева Г. А. Гражданско-правовой статус общественных объединений / Г. А. Кудрявцева // Государство и право. – 2005. – № 3. – С. 34 – 37.
11. Кутафин О. Е. Субъекты конституционного права Российской Федерации как юридические и приравненные к ним лица / Кутафин О. Е. – М., 2007. – 375 с.
12. Про затвердження положень про територіальні і на транспорті органи МВС України: наказ МВС України від 2 лют. 2004 р. № 94. – 3 с.
13. Ковальська В. В. Організаційно-правові засади діяльності міліції в системі правоохоронних органів держави : монографія / за заг. ред.
О. М. Бандурки / Ковальська В. В. – Х. : Золота миля, 2008. – 335 с.
14. Про затвердження розмірів Плати за надання послуг органами і підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядку їх справляння : наказ МВС України від 5 жовт. 2007 р. № 369/1105/336 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http:// search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/RE14502Z.html.
15. Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України від 1 черв. 2000 р. № 1775-ІІІ (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=1775-14.
16. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 28 груд. 1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та допов.) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=334%2F94-%E2%F0.
17. Положення про Міністерство внутрішніх справ України : затв. Указом Президента України від 17 жовт. 2000 р. № 1138/2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1138%2F2000.
18. Ротар Д. П. Правоохоронні органи як бюджетні установи / Д. П. Ротар // Поєднання публічно-правових та приватно-правових механізмів регулювання господарських відносин : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (19 – 20 жовтня 2007 року, м. Івано-Франківськ), Прикарпатський юридичний інституту Львівського державного університету внутрішніх справ – Івано-Франківськ, 2007. – С. 118–121.
19. Про джерела фінансування органів державної влади : Закон України від 30 черв. 1999 р. № 783-XIV (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=783-14.
20. Перелік платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ : постанова Кабінету Міністрів України від 4 черв. 2007 р. № 795 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=795-2007-%EF.
21. Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання : постанова Кабінету Міністрів України від 17 трав. 2002 р. № 659 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=659-2002-%EF.
22. Бюджетний кодекс України від 21 черв. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37–38 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2542-14.
23. Пашков М. Л. Внебюджетные средства бюджетных учреждений: проблемы и пути решения / М. Л. Пашков // Бюджетные учреждения. – 2001. – № 5. – С. 24–27.
24. Бондаренко Л. О. До питання цивільно-правової відповідальності МВС України як юридичної особи публічного права / Л. О. Бондаренко // Південноукраїнський правничий часопис : наук. журн. – 2009. – № 3. – С. 91–94.
25. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду : Закон України від 1 груд. 1994 р. № 266/94-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 1 (із змінами) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=266%2F94-%E2%F0.
26. Гражданское и торговое право капиталистических государств / отв. ред. Е. А. Васильєв. – М., 1993 – 555 с.
27. Жамен С. Торговое право / пер. с франц. Е. В. Азимовой ; под ред. К. Лобри / С. Жамен, Л. Лакур. – М., 1993 – 179 с.
28. Суворов Н. С. Об юридических лицах по римскому праву /
Суворов Н. С. – М. : Статут, 2000. – 298 с.
29. Нарышкина Р. Л. Источники гражданского и торгового права /
Р. Л. Нарышкина // Гражданское и торговое право капиталистических государств : учебник / отв. ред. Е. А. Васильєв. – М., 1993. – С. 43–44.
30. Спасибо-Фатєєва І. В. Деякі проблеми, пов’язані з участю держави Україна в цивільно-правових відносинах / І. В. Спасибо-Фатєєва // Вісник АПрН України. – 2006. – № 4 (47). – С. 96 – 107.
31. Борисова В. І. Органи юридичної особи / В. І. Борисова // Проблеми законності : Республік. міжвідом. наук. зб. – 2002. – Вип. 53. – С. 33–39.
32. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность / Венедиктов А. В. – М. –Л., 1948. – 840 с.
33. Лаптев В. В. Правовове положение предприятий в нових условиях хозяйствования / В. В. Лаптев // Предприятие: внутренняя и внешняя хозяйственная деятельнасть (правовые аспекты). – М., 1991. – 505 с.
34. Гражданский кодекс Российской Федерации // Федеральный закон от 30 нояб. 1994 г. № 51-ФЗ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.consultant.ru/popular/gkrf1/.
35. Шицький Ю Місцеві господарські суди як юридичні особи публічного права / Ю. Шицький // Право України. – 2005. – № 4. – С. 96–100.
36. Кравчук В. М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики / Кравчук В. М. – К. : Істина, 2005. – 720 с.
37. Бондаренко Л. О. Цивільно-правовий аналіз юридичних осіб публічного права / Л. О. Бондаренко // Підприємство, господарство і право. – 2005. – № 12. –
С. 33–35.
38. Бондаренко Л. О. МВС України як юридична особа публічного права (цивільно-правові аспекти) / Л. О. Бондаренко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (Серія юридична). – 2009. – № 3. –
С. 136–142.
39. Про управління об’єктами державної власності : Закон України від 21 верес. 2006 р. № 185-V (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 46 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=185-16.
40. Про внутрішні війська МВС України : Закон України від 26 берез. 1992 р. № 2235-XII (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2235-12.
41. Бондаренко Л. О. Особливості участі держави у відносинах власності / Л. О. Бондаренко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 2. – С. 135–142.
42. Щодо відповідальності юридичних осіб, за якими майно закріплено на праві оперативного управління : Лист Вищого арбітражного суду України від 27 черв. 2001 р. № 01-2.2/165 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1077.27.0.
43. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Витрук Н. В. – М. : Наука, 1979. – 549 с.
44. Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України : постанова Кабінету Міністрів України від 22 січ. 1996 р. № 118 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=118-96-%EF.
45. Про включення до ЄДР даних про юридичні особи, які не підлягали реєстрації в органах державної реєстрації : лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 24 верес. 2004 p. № 6539 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// uazakon.com/document/fpart62/idx62801.htm.
46. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : Закон України від 15 трав. 2003 р. № 755-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=755-15.
47. Про символіку органів Міністерства внутрішніх справ України : Указ Президента України від 19 груд. 2000 р. № 1346/2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://uazakon.com/documents/date_31/pg_gmgfsm.htm.
48. Кравчук О. Майновий аспект правового статусу юридичних осіб за новим Цивільним кодексом України / О. Кравчук // Право України. – К. – 2003. – Вип. № 1. – 86 с.
49. Дзера А. В. Новое в гражданком законодательстве Украины / А. В. Дзера // Понедельник. – 2004. – № 3. – С. 20–23.
50. Козлова Н. В. Понятие и сущность юридического лица / Козлова Н. В. – М., 2003. – 317 с.
51. Борисова В. І. Юридична особа – універсально-правова форма участі організацій у цивільному обороті / В. І. Борисова // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2003. – Вип. 2. – С. 9 – 11.
52. Карева Ю. В. Гражданско-правовой статус публичных образований / Ю. В. Карева // Юрист. – 2003. – № 5. – С. 20–29.
53. Зубарь В. М. Соотношение юридических лиц публичного права с юридическими лицами частного права / В. М. Зубарь // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – Одеса : Юрид. л-ра, 2008. – С. 47 – 52.
54. Кравчук О. Проблеми класифікації юридичних осіб за новим законодавством України / О. Кравчук // Право України. – 2004. – № 6. – С. 75 – 77.
55. Петровская Л. Учреждения как субъекты гражданского права / Л. Петровская // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 2. – С. 34–35.
56. Булатов Є. В. Правовий статус установи як учасника господарських відносин : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 “Господарське право; господарсько-процесуальне право” / Булатов Євген Вікторович. – Донецьк, 2005. – 181 с.
57. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін.. – К. : Укр. енцикл., 2001. – . . –
Т. 3 : К – М. – 2001. – 792 с.
58. Про затвердження положення про Апарат Міністра МВС України : наказ МВС України від 11 лют. 2008 р. № 61.
59. Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи : наказ МВС України від 17 груд. 2009 р. № 530.
60. Положення про Державну автомобільну інспекцію МВС України : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14 квіт. 1997 р. № 341 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=341-97-%EF.
61. Положення про Департамент Державної служби охорони при МВС України : затв. наказом МВС України від 13 жовт. 2005 р. № 878 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1321-05.
62. Положення про Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14 черв. 2002 р. № 844 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=7643758.
63. Положення про ГУВВ МВС України : затв. наказом МВС України від 18 жовт. 2006 р. № 1022.
64. Положення про Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України : затв. наказом МВС України від 28 лют. 2007 р. № 67дск.
65. Положення про Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем : затв. наказом МВС від 8 верес. 2008 р. № 427.
66. Положення про експертну службу МВС України : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20 черв. 2000 р. № 988 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=988-2000-%EF.
67. Статут державного науково-дослідного інституту : затв. наказом МВС від 6 лют. 2006 р. № 118.
68. Статут казенного науково-виробничого об’єднання “Форт” МВС України : затв. наказом МВС України від 4 січ. 1999 р. № 25.
69. Статут науково-дослідного інституту спеціальної техніки МВС України, затв. наказом МВС України від 9 листоп. 2002 р. № 1141.
70. Положення про Центральну базу ресурсного забезпечення МВС України : затв. наказом МВС України від 14 серп. 2003 р.№ 883.
71. Про АТГо МВС України : затв. наказом МВС України від 25 верес. 2007 р. № 355.
72. Статут готелю МВС України : затв. наказом МВС України від 22 квіт. 1998 р. № 291.
73. Статут ательє МВС України : затв. наказом МВС України від 14 лип. 1998 р. № 536.
74. Статут друкарні МВС України : затв. наказом МВС України від 6 листоп. 1998 р. № 818.
75. Статут Київського будівельного управління : затв. наказом МВС України від 13 серп. 2004 р. № 910.
76. Статут національного музею “Чорнобиль” : затв. наказом МВС України від 19 серп. 2004 р. № 966.
77. Статут газети “Іменем Закону” : затв. наказом МВС України від 20 берез. 2003 р. № 280.
78. Положення про центральний госпіталь : затв. наказом МВС України від 4 листоп. 2003 р. № 1286.
79. Положення про центральну санітарно-епідеміологічну станцію : затв. наказом МВС України від 4 листоп. 2003 р. № 1286.
80. Положення про центральну поліклініку : затв. наказом МВС України від 4 листоп. 2003 р. № 1286.
81. Положення про лікарню відновного лікування : затв. наказом МВС України від 4 листоп. 2003 р. № 1286.
82. Положення про медичний реабілітаційний центр “Південний Буг” : затв. наказом МВС України від 4 листоп. 2003 р. № 1286.
83. Положення про медичний реабілітаційний центр “Кремінці” : затв. наказом МВС України від 4 листоп. 2003 р. № 1286.
84. Положення про медичний реабілітаційний центр “Алупка” : затв. наказом МВС України від 4 листоп. 2003 р. № 1286.
85. Положення про медичний реабілітаційний центр “Сокіл” : затв. наказом МВС України від 4 листоп. 2003 р. № 1286.
86. Положення про медичний реабілітаційний центр “Буревісник” : затв. наказом МВС України від 4 листоп. 2003 р. № 1286.
87. Положення про медичний реабілітаційний центр “Затока” : затв. наказом МВС України від 4 листоп. 2003 р. № 1286.
88. Положення про медичний реабілітаційний центр “Перлина Прикарпаття” : затв. наказом МВС України від 4 листоп. 2003 р. № 1286.
89. Положення про медичний реабілітаційний центр “Шаян” : затв. наказом МВС України від 4 листоп. 2003 р. № 1286.
90. Положення про медичний реабілітаційний центр “Миргород” : затв. наказом МВС України від 4 листоп. 2003 р. № 1286.
91. Положення про дитячий медичний реабілітаційний центр “Смарагдовий” : затв. наказом МВС від 4 листоп. 2003 р № 1286.
92. Положення про будинок відпочинку “Пуща-Водиця” : затв. наказом МВС України від 11 листоп. 2003 р. № 1359.
93. Положення про дитячий оздоровчий табір “Променистий” : затв. наказом МВС України від 18 лют. 2008 р. № 80.
94. Положення про управління ресурсного забезпечення при ДДСО при МВС : затв. наказом ДДСО МВС України від 15 жовт. 2003 р. № 343.
95. Положення про комплекс спеціальних об’єктів “Фортеця” МВС : затв. наказом МВС України від 29 трав. 2008 р. № 241.
96. Пересунько С. І. Право державної власності в Україні (історія, сучасність, перспективи) / Пересунько С. І. – Кіровоград : Єлисавет, 1998. – 297 с.
97. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / кол. авт. : Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін. ; за заг. ред.
В. К. Мамутова. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
98. Про Типовий статут казенного підприємства : постанова Кабінету Міністрів України від 16 черв. 1998 р. № 914 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=914-98-%EF.
99. Венедиктов А. В. Государственные юридические лица в СССР
/ А. В. Венедиктов // Советское государство и право. – 1940. – № 10. – С. 62–86.
100. Кряжевских К. П. Право оперативного управления и право хозяйственного ведения государственным имуществом / Кряжевских К. П. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 451 с.
101. Петров Д. В. Право хозяйственного ведения и право оперативного управления / Петров Д. В. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 361 с.
102. Шевченко Я. Власник і власність у системі ринкових відносин в Україні / Я. Шевченко // Право України. – 1997. – № 2. – С. 8–10.
103. Примак В. Д. Законодавча класифікація юридичних осіб у контексті цивільно-правової відповідальності / В. Д. Примак // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії та практики : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 29–30 квіт. 2004 р., м. Харків. – К., 2004. – С. 166–175.
104. Майданик Р. Довірче управління майновим комплексом державного підприємства (цивільно-правові аспекти) / P. Майданик // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 2. – С. 14–17.
105. Генкин Д. М. Право государственной социалистической собственности / Д. М. Генкин // Советское гражданское право. – М. : Юрид. лит., 1950. –. .–
Т. 1. – 1950. – 396 с.
106. Якушев В. С. Экономическая самостоятельность и право оперативного управления государственных производственных предприятий / B. C. Якушев // Правоведение. – 1971. – № 6. – С. 37–43.
107. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності : постанова Кабінету Міністрів України від 21 верес. 1998 р. №1482 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bm/laws/main.cgi?nreg=147%2F98-%E2%F0.
108. Примак В. Д. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб : [монографія] / Примак В. Д. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 429 с.
109. Винар Л. Правовий режим майна юридичних осіб публічного права / Л. Винар // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 8. – С. 7–9.
110. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / ред. кол. : В. Б. Авер’янов (голова) та ін.. – К. : Юрид. думка, 2004.
Т. 1 : Загальна частина. – 2004. – 584 с.
111. Грейдин О. Категория “управления” в гражданском праве Украины /
О. Грейдин // Підприємництво, господарстов і право. – 2007. – № 7. – С. 42–44.
112. Коновалов А. В. Владение и владельческая защита в гражданском праве / А. В. Коновалов. – М. : СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 219 с.
113. Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 132 с.
114. Бару М. И. Возмездность и безвозмездность в советском гражданском праве : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право” / М. И. Бару. – М., 1957. – 31 с.
115. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності : Закон України від 3 берез. 1998 р. // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 34 (із змінами) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=147%2F98-%E2%F0.
116. Корытов С. О. Юридическая природа права хозяйственного ведения : дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право” / Корытов Сергей Олегович. – М., 2000. – 26 с.
117. Суханов Е. А. Участие государства в гражданско-правовых отношениях / Е. А. Суханов // Пути к новому праву : материалы междунар. конф. в Санкт-Петербурге и Бремене / под ред. М. М. Богуславского и Р. Книпера. – Берлин, 1998. – С. 72–75.
118. Первомайский О. О. Участь територіальної громади у цивільних правовідносинах / Первомайский О. О. – X. : Страйд, 2005. – 184 с. (Серія “Юридичний радник”).
119. Баранова Л. М. Зміст права комунальної власності / Л. М. Баранова // Проблеми правового регулювання місцевого самоврядування : матеріали наук.- практ. конф., Харків, 4–5 груд. 2001 р. / за ред. М. І. Панова. – X. : Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 230–232.
120. Спасибо-Фатеева I. В. Про питання юридичної сутності управління в сучасних умовах / І. В. Спасибо-Фатєєва // Проблеми законності : Республ. міжвід. наук. зб. –– X. : НЮАУ, 2002. – Вип. 53. – С. 122–132.
121. Кастальский В. Вопросы управления государственной собственностью в свете реформы органов исполнительной власти / В. Кастальский // Хозяйство и право. – 2004. – № 9. – С. 19–21.
122. Братусь С. Н. Государственная собственность и имущественные права предприятий / С. Н. Братусь // Хозяйство и право. – 1989. – № 8. – С. 95–107.
123. Безсмертна Н. Публічність як один із принципів речових прав на нерухоме майно / Н. Безсмертна // Право України. – 2005. – № 6. – С. 47–50.
124. Закорецька Л. Види прав на чужі речі: порівняльний аналіз за римським приватним правом та сучасним цивільним правом / Л. Закорецька // Право України. – 2007. – № 8. – С 104–107.
125. Баринова О. О. Вещные права в системе субъективных гражданских прав / О. О. Баринова // Актуальные проблемы гражданского права : сб. ст. / под ред. О. Ю. Шилохвоста. – М. : НОРМА, 2003. – Вып. 6. – 384 с.
126. Полонский Э. Г. Право оперативного управления основными фондами промышленного предприятия (понятие и субъект) / Э. Г. Полонский // Учёные записки ВНИИСЗ. – М., 1966. – Вып. 9. – С. 98–103.
127. Черниловский З. М. Всеобщая история государства и права /
Черниловский З. М. – М. : Статут, 1995. – 415 с.
128. Петров Д. В. Правовая сущность институтов хозяйственного ведения и оперативного управления / Д. В. Петров // Правоведение. – 2001. – № 3. – С. 77–95.
129. Фоков А. Право собственности и иные вещные права в гражданском праве Германии / А. Фоков // Законность. – 2000. – № 10. – С. 58–63.
130. Защита права собственности : сб. нормат. актов и материалов арбитр, практики с науч.-практ. коммент. / сост. В. В. Витрянский, Е. А. Суханов. – М. : Юрид. фирма АО “Де-юре”, 1992. – 264 с.
131. Харченко Г. Специфіка та правова природа речових прав / Г. Харченко // Право України. – 2007. – № 9. – С. 75–78.
132. Іванов С. О. Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах на прикладі Міністерства оборони України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Іванов Сергій Олександрович – Хмельницький, 2008. – 236 с.
133. Гражданский кодекс Республики Казахстан от 27 дек. 1994 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http:// www.zakon.kz/law/codex.
134. Роз’яснення порядку реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна залежно від форм власності : лист Міністерства юстиції України від 11 січ. 2007 р. № 19-32/2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.informjust.ua/text/528.
135. Жанайдаров И. У. Осуществление права государственной собственности юридическим лицом : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.03. “Гражданское право; семейное право; гражданский и арбитражный процесс; международное частное право” / Искандер Уразович Жанайдаров. – Алматы, 1994. – 24 с.
136. Кириленко І. Правове регулювання державної власності у різних країнах / І. Кириленко // Право України. – 1997. – № 11. – С. 27–31.
137. Дзера О. В. Право власності в Україні / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 387 с.
138. Виткявичус П. П. Гражданская правосубъектность Советского государства / П. П. Виткявичус. – Вильнюс : Изд-во ВГУ, 1978. – 208 с.
139. Клишин А. А. Развитие права государственной собственности в европейских социалистических странах / А. А. Клишин // Советское государство и право. – 1988. – № 4. – С. 109–116.
140. Погрібний С. О. Речові права на чуже майно / С. О. Погрібний // Цивільний кодекс України: Коментар. – 2-ге вид., із змінами за станом на 15 січ. 2004 р.. – X. : ТОВ “Одіссей”, 2004. - С. 272–273.
141. Про міліцію : Закон України від 20 груд. 1990 р. № 565-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4 (із змінами) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=565-12.
142. Статут Львівського державного університету внутрішніх справ : затв. наказом МВС України від 6 лют. 2006 р. № 116.
143. Земельний кодекс України від 25 жовт. 2001 р. № 2768-III // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 3–4 (із змінами) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=2768-14.
144. Про припинення діяльності Одеського училища професійної підготовки працівників міліції ГУ МВС в Одеській області : наказ МВС України від 3 берез. 2010 р. № 51.
145. Про організаційно-штатні зміни у підрозділах МВС : наказ МВ