ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА НОВОСТВОРЕНЕ НЕРУХОМЕ МАЙНО

Краткое описание

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

Зубков Сергій Олександрович
УДК 347.232(477)

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА НОВОСТВОРЕНЕ НЕРУХОМЕ МАЙНО

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Кучеренко Ірина Миколаївна
доктор юридичних наук,
старший науковий співробітник

Київ – 2010

ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Правовий режим нерухомого майна 10
1.1. Поняття та ознаки нерухомого майна 10
1.2. Види нерухомого майна 24
1.3. Поняття та види новоствореного нерухомого майна 46
1.4. Порядок державної реєстрації нерухомого майна 58
Висновки до першого розділу 82
Розділ 2. Набуття права власності на новостворене нерухоме майно в процесі будівництва
87
2.1. Цивільно-правове регулювання набуття права власності на збудований об’єкт нерухомості 87
2.2. Право власності на незавершений будівництвом об’єкт нерухомого майна. 100
2.3. Набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно 115
Висновки до другого розділу 125
Розділ 3. Договір як підстава набуття права власності на новостворене нерухоме майно 128
3.1. Набуття права власності на новостворений об’єкт нерухомості учасниками фонду фінансування будівництва 128
3.2. Набуття права власності на об’єкти нерухомості, які надаються власникам приміщень, відчужених під час комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду 145
3.3. Набуття права власності на нерухоме майно за договором дольового (пайового) будівництва та простого товариства 159
Висновки до третього розділу 175
Висновки 181
Список використаних джерел 194

ВСТУП

Актуальність теми. Правові проблеми права власності на об’єкти нерухомості завжди були у центрі уваги представників цивілістичної науки. Стрімкий розвиток економічних відносин, технічні досягнення суспільства ставлять все нові та нові питання перед правниками щодо визначення основних ознак нерухомості, їх класифікації, правового режиму, особливостей цивільного обороту. Одним із проблемних питань, що потребує комплексного дослідження, є питання набуття права власності на новостворене нерухоме майно.
За останні роки в Україні прийнято ряд нормативних актів, що визначають основні засади набуття права власності на новостворене нерухоме майно. До них, зокрема, відносяться Закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд», «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» тощо. Але прийняття названих та інших законодавчих актів не вирішило питання визначення вичерпного переліку видів нерухомого майна, процедури оформлення права власності, особливостей правового обороту незавершеного будівництвом об’єктів нерухомості та багато інших. Тому звернення до цієї теми є вельми актуальним як для науки цивільного права, так і законотворчої діяльності.
Теоретичною основою роботи стали дослідження інституту права власності таких науковців, як С. С. Алєксєєва, Т. В. Боднар, В. І. Борисової, В. А. Васильєвої, Є. В. Васьковського, М. К. Галянтича, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, І. В. Жилінкової, В. П. Камишанського В. М. Коссака, Н .С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, В. В. Луця, Р. А. Майданика, Д. І. Мейєра, Є. О. Мічуріна, К. П. Побєдоносцева, І. А. Покровського, І. В. Спасибо-Фатєєвої, І. А. Спасибо, Є. О. Харитонова, Я. М. Шевченко, Г. Ф. Шершеневича, Р. Б. Шишки та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України 28 травня 2008р. (протокол № 5). Роботу виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права та підприємництва АПрН України «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (державний реєстраційний номер 0108U000494).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення наукової концепції правового регулювання набуття права власності на новостворене майно та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення цивільного законодавства, яке регулює ці відносини.
Мета наукового дослідження зумовила такі завдання наукового пошуку:
 сформулювати, виходячи із теоретичних та практичних досягнень, основні ознаки нерухомого майна;
 визначити види нерухомого майна;
 встановити основні ознаки новоствореного нерухомого майна та визначити способи його створення;
 визначити правовий режим незавершеного будівництва об’єктів нерухомості;
 встановити підстави набуття права власності на новостворене майно в процесі будівництва, участі у ФФБ та договорах простого товариства (пайової участі);
 сформулювати наукові висновки та пропозиції щодо удосконалення правового регулювання набуття права власності на новостворені об’єкти нерухомого майна.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що виникають при набутті права власності на новостворене майна.
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції, теорії, нормативно-правові акти України та зарубіжних країн щодо набуття права власності на новостворені об’єкти нерухомості;
Методи дослідження, що використовувалися в процесі здійснення дисертаційного дослідження, були обрані відповідно до мети і завдань дослідження, з урахуванням його об’єкта та предмета. Було використано дві групи методів наукового пізнання – загальнонаукові та спеціальні. Використання діалектичного методу пізнання надало можливість розглянути основні особливості набуття права власності на новостворене майно. Системно-функціональний метод дозволив дослідити різні способи набуття права власності на новостворене майно (в процесі будівництва та реконструкції, участі у ФФБ, укладення договорів простого товариства, тощо). На основі порівняльно-правового методу досліджено законодавство інших країн, яке визначає ознаки та види нерухомого майна, порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно. З позицій логіко-юридичного методу та методу прогнозування зроблено висновки про шляхи подальшого вдосконалення і розвитку правового регулювання набуття права власності на новостворене майно.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в Україні здійснено комплексне дослідження набуття права власності на новостворене майно. Новизна одержаних результатів конкретизується в наступних науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях.
Вперше:
1) визначено поняття новоствореного нерухомого майна як нерухомої речі (будівлі, споруди, їх частини), що створюється в процесі нового будівництва;
2) зроблений висновок про те, що новоствореним може бути визнаний тільки та нерухома річ, яка створюється без використання іншого нерухомого майна (його структурних елементів). Відтак реконструкція, капітальний ремонт, перепланування та перебудова, зміна функціонального призначення (переведення із житлового в нежитловий фонд та навпаки), об’єднання двох та більше квартир (нежитлових приміщень) та поділ квартири (нежитлового приміщення) є способами перетворення нерухомих речей, в результаті яких не виникає новостворена нерухома річ;
3) запропоновано прийняти Державний класифікатор нерухомих речей, який повинен визначити види нерухомих речей та їх ознаки;
4) обґрунтовано необхідність визнання права власності на нерухоме майно у випадку самочинного будівництва (не враховуючи будівництво на земельній ділянці, яка не знаходиться у власності забудовника) у судовому порядку при умові, що судова експертиза підтвердить відсутність істотних відхилень від проекту та істотних порушення будівельних норм і правил;
5) доведено, що Закон України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» повинен врегулювати істотні умови договору міни нерухомого майна, який укладається між забудовником-інвестором та власником об’єкту нерухомості, що підлягає вилученню;
6) доведено, що для визначення намірів вигодонабувача, який є учасником ФФБ, щодо набуття у власність новоствореного об’єкту нерухомості необхідно виявлення ним волі, тому при видачі свідоцтва про участь у ФФБ управителю повинні бути надані відповідні документи, що свідчать про згоду вигодонабувача набути право власності на об’єкти нерухомості;
7) з метою реалізації ст. 1 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яка виділяє одним із напрямків подолання кризових явищ у будівельній галузі та житловому будівництві визнано викуп у забудовників нереалізованого житла у разі неспроможності забудовників продовжувати будівництво житла, запропоновано визнавати право власності на незавершені будівництвом квартири, кімнати, нежитлові приміщення.
Дістало подальшого розвитку:
8) визначення істотних ознак нерухомих речей. Доведено, що не можуть бути визнані такими ознаками: неможливість переміщення в інше місце без втрати (зменшення) їх якісних, цінових, функціональних характеристик (властивостей), збереження автентичності чи призначення; невід’ємності (нерозривності) із земельною ділянкою; постійність розташування на земельній ділянці, оскільки сучасні технології роблять можливим переміщення нерухомих речей без їх знецінення та зміни призначення. Запропоновано як ознаки нерухомих речей виділяти фізичний зв’язок із землею та юридичне визнання таких речей нерухомими;
9) висновок, відповідно до якого до нерухомих речей можуть бути віднесені як багатоквартирний житловий будинок (будівля), так і його окремі елементи (квартира, кімната, нежитлова секція, нежитлове приміщення тощо).
Удосконалено:
10) пропозицію щодо необхідності прийняття Закону України «Про пайову участь у будівництві», в якому слід врегулювати відносини між забудовником (замовником) та інвестором, що виникають на підставі договору пайового будівництва, зокрема, встановити вимоги до забудовника (наявність гарантії фінансової установи, щодо виконання забудовником його зобов’язань; наявність на спеціальному рахунку забудовника не менше 30 відсотків коштів, необхідних для будівництва нерухомого майна); закріплення твердої ціни об’єкту інвестування; поетапна сплата пайового внеску у будівництво;
11) положення, відповідно до якого у випадку, коли забудовник отримує від інвестора кошти на будівництво нерухомого майна, він уступає своє право на набуття у власність визначеного договором об’єкту нерухомості, оскільки тільки забудовник має право на будівництво, а отже і на набуття у власність об’єкту нерухомості.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості використання отриманих дисертантом висновків у законотворчій діяльності – для удосконалення актів цивільного законодавства України, що регулюють порядок набуття права власності на об’єкти нерухомості. Висновки, що містяться у роботі, можуть застосовуватися у практичній, зокрема, правозастосовчій діяльності при вирішенні питань щодо набуття права власності на новостворене нерухоме майно. Теоретичні положення дисертаційної роботи можуть бути застосовані у подальших наукових дослідженнях проблем набуття права власності на нерухоме майно, а також у навчальному процесі при викладанні навчальної дисципліни «Цивільне право України» та розробці навчальних програм, навчально-методичних матеріалів, підручників і навчальних посібників з цієї дисципліни, а також студентами при підготовці наукових робіт.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на засіданнях відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України.
Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднювались дисертантом на Міжнародній науковій конференції «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 28-29 листопада 2008 р.), Науково-практичному семінарі «Проблеми формування та реалізації державної житлової політики» (м. Київ, 5 вересня 2008 р.), Другій науково-практичній конференції «Методологія приватного права: сучасний стан і перспективи розвитку» (м. Київ, 22-23 травня 2009 р.).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковані 6 наукових праць, зокрема, 3 статті у виданнях, що віднесені ВАК України до фахових, та 3 тези доповідей на науково-практичних заходах.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає в дослідженні набуття права власності на новостворене майно, на підставі чого автором вироблені наукові положення та практичні пропозиції, що зводяться до наступного.
1. В законодавстві України не існує єдності щодо визначення ознак нерухомого майна. До таких ознак відносяться: неможливість переміщення в інше місце без втрати (зменшення) їх якісних, цінових, функціональних характеристик (властивостей), збереження своєї автентичності чи призначення; невід’ємності (нерозривності) із земельною ділянкою та постійність розташування на земельній ділянці. При цьому зміст цих ознак не є сталим, зокрема, це стосується наявності у об’єкта нерухомості фундаменту. Така ознака не є істотною ознакою нерухомого майна. В той же час об’єктом нерухомості визнаються металеві гаражі, які належать членам гаражно-будівельних кооперативів. Зазначені об’єкти хоча і не мають тісного зв’язку з земельною ділянкою та можуть без завдання шкоди переміщатися на інше місце, але вони внесені до державного реєстру нерухомого майна.
2. Розвиток технічних можливостей ставить під сумнів виділ такої ознаки нерухомості, як нерозривний (тісний, постійний) зв’язок із земельною ділянкою. Основною ознакою нерухомого майна є те, що вони дійсно пов’язані із землею. Але виділяти інші ознаки, такі як «тісний та нерозривний зв’язок із землею», наявність фундаменту, не тимчасовість призначення об’єкту, значні витрати при переміщенні, зміна призначення на сьогодні носить умовний і не універсальний характер.
3. Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджена наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 15 червня 2005 року № 92 (зареєстрований в Міністерстві юстиції 7 липня 2005 року за № 725/11005), визначає колодязі як господарські споруди поряд з огорожами, воротами, хвіртками тощо. Вважаємо, що хвірку та ворота не можна визнати об’єктом нерухомого майна, оскільки у неї не має тісного зв’язку із земельною ділянкою. У такому випадку потрібно визнавати нерухомим майном і двері у будинку. Крім цього існують різні види огорож, які також не можна однозначно визнати об’єктами нерухомого майна.
4. Об'єктом інвестування згідно з Законом «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» може бути гаражний бокс, машиномісце. Враховуючи те, що між машиномісцями відсутні чіткі межі, виникає питання щодо ідентифікації цього об’єкту, оскільки нерухомі речі є індивідуально-визначені.
5. Нерухомістю повинні визнаватися як будівля (житловий чи нежитловий будинок), так і її частини (квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення, кімната, нежитлова секція).
6. Однією із тенденцій розвитку законодавства України, яке встановлює правовий режим нерухомості, є визнання нерухомістю майнових прав. Це відповідає основним підходам до видів нерухомості, які існують в інших країнах. Так, відповідно до ЦК Франції, узуфрукт на нерухомі речі, сервітути або земельні повинності є нерухомістю.
7. Оскільки ст. 182 ЦК передбачає, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом, є неможливим дія Тимчасового положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України.
8. Первинною ознакою новоствореного нерухомого майна є те, що його створення провадиться у процесі будівництва. У розумінні цього новоствореними об’єкти нерухомості повинні виникати тільки шляхом активних дій людини, а не природи. Це, зокрема, стосується випадків створення природним шляхом такого нерухомого об’єкту як земельна ділянка. Така ознака нерухомості, як «новоствореність», має технічне та юридичне значення для визначення порядку державної реєстрації нерухомості, зокрема, визначення переліку документів, які є підставою для видачі свідоцтва про право власності.
9. Новоствореним об’єктом нерухомості може бути визнаний тільки той, який створюється без використання іншого нерухомого майна (його структурний елементів). В зв’язку з чим не може бути визнаний новоствореним нерухомим майном майно, яке було створене шляхом зміни зовнішніх та внутрішніх параметрів нерухомості. У такому випадку повинні вноситися лише зміни до технічної документації об’єкту нерухомості.
10. Державна реєстрація новоствореного об’єкту нерухомого майна не може стати підставою для втрачання таким об’єктом ознаки «новоствореного», оскільки у технічному розумінні це є відмінною ознакою такого об’єкту нерухомості від інших. Така ознака нерухомості, як «новоствореність», має технічне та юридичне значення для визначення порядку державної реєстрації нерухомості, зокрема визначення переліку документів, які є підставою для видачі свідоцтва про право власності.
11. Можна виділити три етапи розвитку законодавства незалежної України, яке регулює державну реєстрацію прав на нерухоме майно (нерухомість).
Перший етап (1991-1998). На час отримання незалежності діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства УРСР від 31 січня 1966 р. В цей період держаній реєстрації підлягали будівлі і споруди та домоволодіння у містах і селищах міського типу Української РСР. У 1995 році приймаються Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, розширили перелік об’єктів, які підлягають державній реєстрації, віднісши до них (квартири, дачі, садові будинки, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, вбудовані в жилі будинки нежилі приміщення, як частини цього будинку та інші.)
Другий етап (1998-2004). З прийняттям Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (1998 рік) почали реєструвати не нерухомість, а право власності на такі об’єкти. Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно(2002 р.) відмовилося від визначення переліку нерухомого майна, право власності на яке підлягало державній реєстрації.
Третій етап (2004 – по теперішній час) прийняття ЦК та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». З вступом у дію цих законодавчих актів реєструється не тільки право власності на нерухоме майно, але і речові права на чуже нерухоме майно: право володіння; право користування (сервітут); право постійного користування земельною ділянкою; право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); інші. Нова редакція Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» змінила правові підходи до видачі свідоцтв на право власності на нерухоме майно, надавши це право органам державної реєстрації, а не місцевим органам влади.
12. Вважаємо, що принцип публічності Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на сьогодні діє не в повній мірі, оскільки ст. 28 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що відомості про зміст документів, що підтверджують (посвідчують) правочини щодо нерухомого майна, узагальнені відомості про речові права окремої особи на нерухоме майно, а також витяги з Державного реєстру прав, що містять відомості про встановлення, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно, надаються органами державної реєстрації лише: власнику (власникам) нерухомого майна, його спадкоємцям (правонаступникам – для юридичних осіб) або особам, на користь яких вчинено обмеження, чи іншим суб'єктам речового права; органам державної влади чи органам місцевого самоврядування.
13. Стаття 331 ЦК встановила, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію, а якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Такі підходи ЦК до визначення підстав набуття права власності на нерухомість не можна визнати правильними, оскільки кодекс встановлює три різні моменти набуття права власності. Тому ми підтримуємо тих вчених, які пропонують встановити єдиний момент набуття права власності на новостворене майно, а саме – державна реєстрація права власності.
14. Законодавчі акти України не визначають поняття «новостворене нерухоме майно». Якщо виходити із того, що новоствореним нерухомим майном є майно, на яке видається свідоцтво про право власності, то таким майном є житлове приміщення, переведене у нежитлове, об’єднання двох квартир в одну (чи навпаки), поділ житлового будинку на квартири тощо. Такі підходи не можна визнати правильними.
15. Відповідно до п. 8 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, номери приміщень присвоюються органами БТІ під час здійснення технічної інвентаризації новозбудованого нерухомого майна. Така нумерація квартири має суто формальний характер. Отже, при об’єднанні двох і більше квартир або їх поділу новий об’єкт нерухомості не виникає, а фактично вноситься зміни до технічної документації квартири. Якщо нежитлове приміщення переводиться у житлове чи навпаки змінюється його призначення. У технічному сенсі можуть навіть не відбуватися ні яких змін у таких приміщень.
16. Абзац 2 ч. 2 ст. 311 ЦК встановлює, що тільки у випадках, встановлених договором або законом, передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна і, відповідно, право власності виникає з моменту прийняття в експлуатацію. Необхідність прийняття в експлуатацію нерухомого майна встановлюється законом. Тому навряд чи можна у договорі встановлювати можливість набуття права власності з дня прийняття в експлуатацію нерухомого майна.
17. Відповідно до ст. 30-1. Закону «Про планування і забуду територій» сертифікат відповідності – це документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Тому цей документу не підтверджує право власності, а тільки підтверджує закінчення будівництва та відповідність проектній документації. В зв’язку з цим є недоцільним залишати у ЦК положення щодо можливості набуття права власності на новостворений об’єкт нерухомості саме з моменту прийняття його в експлуатацію.
18. Існує два способи будівництва нерухомості: нове будівництво та реконструкція. Реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств – це є певна переробка речі. Але ЦК не визначає особливостей набуття права власності на перероблені нерухомі речі. В зв’язку з чим на практиці виникають досить багато проблемних питань. Це, зокрема, стосується створення об’єкту нерухомості у випадку проведення капітального ремонту, реконструкції, тощо. Якщо застосувати вимоги законодавчих актів щодо містобудування то новоствореним об’єктом нерухомості буде вважатися і квартира, в якій проведений капітальний ремонт, зокрема змінена кількість кімнат.
19. Критерії створення нового об’єкту нерухомого майна повинні визначитися тільки виходячи із технічних ознак і вони повинні бути встановлені у Державному класифікаторі нерухомого майна.
20. Враховуючи існуючи в Україні бюрократичні перепони щодо отримання дозволів на проведення будівельних робіт, погодження проектної документації, все ж таки більш доцільно у випадку самовільного будівництва (не враховуючи будівництво на земельній ділянці, яка не знаходиться у власності забудовника) визнавати право власності на нерухоме майно у судовому порядку.
21. Пропонується ст. 376 ЦК України викласти у такій редакції:
«Стаття 376. Самочинне будівництво нерухомості
1. Нерухоме майно є самочинно збудованим, якщо воно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями проекту чи будівельних норм і правил.
2. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, крім випадків, коли істотні відхилення від проекту та істотні порушення будівельних норм і правил призвели до порушення суспільних інтересів та прав інших осіб.
3. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене».
22. Закон «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» не визначив виду договірних відносин, які виникають між місцевими органами влади, інвесторами-забудовниками та власниками житла (нежилих приміщень), на підставі яких припиняється право власності на об’єкти нерухомості у застарілому житловому фонді та виникає право власності на об’єкти нерухомості, які надаються особам як компенсація за знесений житловий будинок. Таким договором повинен стати договір міни, який укладається між забудовником-інвестором та власником житла чи нежитлового приміщення (будинку).
23. Закон «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» не надає право на компенсацію власникам нежилих будинків, а на практиці може виникнути ситуація, коли у межах кварталів (мікрорайонів) застарілої забудови будуть знаходитися нежилі будинки. Тому пропонуємо надати рівні права як власникам житлових, так і нежилих будинків, як власникам квартир так і нежилих приміщень.
24. Закон «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» встановлює особливості вилучення земельних ділянок при комплексній реконструкції, на відміну від ст. 350 ЦК. Позитивним є те, що Закон вирішує питання вилучення не тільки земельної ділянки, але і житлового будинку. Це відповідає сучасному стану земельних відносин, враховуючи той факт, що на сьогодні існують випадки, коли власник об’єкту нерухомості не є власником земельної ділянки. В той же час не досить коректним є застосування терміну «вилучення», оскільки між інвестором-забудовником та власником житлового будинку виникають відносини викупу. Такий викуп може провадитися як шляхом грошової компенсації, так і шляхом передання у власність житлового будинку та земельної ділянки. Тому більш правильним є застосування у Законі терміну, який застосовує ст. 350 ЦК, а саме викуп житлового (нежилого будинку) та земельної ділянки.
25. Установником ФФБ визнається Законом «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» інвестором. Відповідно, третя особа, яка є вигодонабувачем за договором про участь у ФФБ, отримує документи, які підтверджують право власності на збудований об’єкт інвестування, в порядку, передбаченому законодавством для інвестора. Оскільки відносини між установником та управителем ФФБ засновуються на договорі управляння майном, то відповідно до ч. 2 ст. 1034 ЦК вигодонабувач повинен бути вказаний у договорі управління майном установником на момент укладення цього договору, або шляхом внесення до нього змін установником. Відповідно, якщо вигодонабувач не був вказаний при укладенні договору управління майном, то установник має право внести в договір відповідні зміни односторонньому порядку.
26. Ст. 15 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» встановлює, що після внесення довірителем коштів до ФФБ управитель видає довірителю свідоцтво про участь у ФФБ – документ, що підтверджує участь довірителя у ФФБ. Відповідно до ст. 19 Закону, на підставі даних щодо фактичної загальної площі об'єктів інвестування довіритель отримує в управителя ФФБ довідку за встановленою формою в обмін на свідоцтво про участь у ФФБ. Довідка є документом, що підтверджує право довірителя на отримання у власність закріпленого за ним об'єкта інвестування. Враховуючи те, що зазначена довідка підтверджує право на набуття права власності на об'єкт інвестування, то в цьому документі (довідці) має бути зазначений вигодонабувач, оскільки саме вигодонабувач наділяється правом отримувати вигоди за договором управління майном, якщо він вказаний в договорі.
27. Видача свідоцтва про право власності не можлива без згоди вигодонабувача. Частина 4 ст. 636 ЦК встановлює, що у випадку, коли особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона яка уклала договір на користь третьої особи, може скористатися цим правом, якщо інше не встановлено договором. Для визначеності намірів вигодонабувача щодо отримання у власність новоствореного об’єкту нерухомості необхідно виявлення ним волі. Тому при видачі свідоцтва про участь у ФФБ управителю повинні бути надані відповідні документі щодо не заперечення вигодонабувача набути право власності на об’єкти нерухомості.
28. В РФ прийнятий Закон «Про участь у пайовому будівництві багатоквартирних будинків та інших об’єктів нерухомості та внесення змін до деяких законодавчих актів», а Республіці Казахстан Закон «Про пайову участь у будівництві». Відповідно до цих законів пайова участь у житловому будівництва здійснюється на підставі договору про пайову участь, який укладається між забудовником та пайовиком. В той же час українське законодавство стоїть на засадах надання виключних преференцій фінансовим посередникам у житловому інвестиційному будівництві, що збільшує вартість житла.
29. Враховуючи законодавчий досвід постсоціалістичних країн щодо надання права здійснення інвестиційного будівництва без участі фінансових посередників, запропоновано розробити і прийняти Закон України «Про пайову участь у будівництві», в якому врегулювати відносини між забудовником (замовником) та інвестором, що виникають на підставі договору пайового будівництва: істотні умови та порядок укладення, зімни, розірвання таких договорів; вимоги до забудовника (наявність гарантії фінансової установи, щодо виконання забудовником його зобов’язань, наявність на спеціальному рахунку забудовника не менше 30 процентів коштів, необхідних для будівництва нерухомого майна); закріплення твердої ціни об’єкту інвестування; поетапна сплата пайового будівництва.
30. Недоречним є сприйняття підходів до правового регулювання набуття права власності у пайовиків, які встановлені у РФ та Казахстані, який заснований на підписанні акту передання забудовником пайовику об’єкту інвестування. Без первинної державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомості забудовник не має правової можливості передавати такий об’єкт пайовику (пайщику). А тому предметом договору пайової участі є уступка забудовником пайщику права на отримання у власність нерухомого майна.
31. Свідоцтво на право спільної часткової власності учасникам договору простого товариства може бути видане на підставі договору простого товариства, а також інших документів, які підтверджують право на земельну ділянку та введення об’єкту в експлуатацію.
32. Актуальність визнання права власності на незавершену квартиру пов’язана з необхідністю реалізації Закону «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», в якому одним із напрямків подолання кризових явищ у будівельній галузі та житловому будівництві визнано викуп у забудовників та/або фінансових установ нереалізованого житла в об'єктах будівництва, що споруджувались із залученням коштів фізичних осіб у разі неспроможності забудовників продовжувати будівництво житла у зв'язку з недостатнім обсягом коштів для формування фондів соціального та службового житла.
33. Акт державної приймальної комісії може бути підставою для набуття права власності на нерухоме майно лише для тих об’єктів нерухомості, які були введені в експлуатацію до вступу у дію Правил державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 р., що закріпили порядок видачі органами місцевого самоврядування свідоцтво про право власності на новостворене нерухоме майно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акаёмова Н. В. Особенности государственной регистрации права собственности на недвижимость в городе Москве: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юр. наук: спец. 12.00.14 «Административное право, финансовое право, информационное право» / Н. В. Акаёмова. – М., 2006. – 17 с.
2. Акчулпанова Е. Х. Правовое регулирование договора участия в долевом строительстве: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юр. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Е. Х. Акчулпанова. – Казань, 2006. – 32 с.
3. Алексеев С. С. Избранное / Алексеев С. С. – М.: Статут, 2003. – 480 с.
4. Андріанов М. В. Засоби та правовий режим забезпечення кредитних зобов’язань: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес. Сімейне право. Міжнародне приватне право» / М. В. Андріанов – К., 2006. – 17 с.
5. Артюхова О. А. Деякі проблеми визнання нежитлового приміщення об’єктом права власності / О. А. Артюхова / Університетські наукові записки. – 2006. – № 2 (18). – С. 149-154
6. Ащаулов А. В. Гражданско-правовое регулирование инвестиционной деятельности граждан в жилищное строительство: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юр. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / А. В. Ащаулов. – Волгоград, 2005. – 22 с.
7. Бабкин С. А. Основные начала оборота недвижимости / Бабкин С. А. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. – 371 с.
8. Барон Ю. Система римского гражданского права; В 6 кн. / Барон Ю. [Предислов. канд. юр. наук В. В. Байбака]. – СПб.: издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 1102 с.
9. Борщевський І. В. Договір найму (оренди) нерухомого майна: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Борщевський Ігор Вячеславович. – О., 2004. – 204 с.
10. Борщевський І. В. Деякі питання укладення договорів найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди за цивільним кодексом України // Держава і право: Зб. наук. пр. – К.: ІДіП НАНУ, 2004. – Вип. 23. – С. 309-314.
11. Валеев Р. А. Правовой режим объекта незавершенного : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юр. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Р. А. Валеев. – Казань, 2007. – 26 с.
12. Васьковский Е. В. Учебник гражданского права / Васьковский Е. В. – М.: «Статут», 2003. – 382 с.
13. Витрянский В. Пути совершенствования законодательства о недвижимом имуществе / В. Витрянский // Хозяйство и право. – 2003. – № 6. – С. 3-19.
14. Водний кодекс України: Закон України від 6 червня 1995 р. за № 213/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – ст. 189.
15. Воронова О. В. Підстави набуття права власності на житло: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. В. Воронова. – К., 2005. – 20 с.
16. Воронова О. В. Підстави набуття права власності на житло: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Воронова Ольга Василівна. – К., 2005. – 210 с.
17. Галіахметов І. А. Підприємство як об'єкт цивільних прав: : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І. А. Галіахметов. – О., 2005. – 20 с.
18. Галянтич М. К. Теоретико-правові засади реалізації житлових прав громадян в умовах ринкових перетворень / Галянтич М. К. – К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва, 2006. – 512 с.
19. Глущенко Т. В. Деякі особливості зміни правового статусу житлових приміщень (будинків) / Т. В. Глущенко // Держава і право: Збірник наукових праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – Вип. 21. – С. 64-71.
20. Гончаренко М. Б. Речеві права на нерухомість: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес. Сімейне право. Міжнародне приватне право» / М. Б. Гончаренко. – Х., 1999. – 19 с.
21. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 436-IV; станом на 16.05.2008 р. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15.
22. Градостроительный кодекс Российской Федерации: Закон принят Государственной Думой 22 декабря 2004 г. под № 190-ФЗ; одобрен Советом Федерации 24 декабря 2004 г. [Електронний ресурс] // Официальный сайт компании «Консультант Плюс». – Режим доступу: http://www.consultant.ru/online/base/?req=doc;base=LAW;n=95591.
23. Гражданский кодекс Российской Федерации. С постатейным приложением материалов практики Конституционного суда РФ, Верховного Суда РФ, Высшего Арбитражного Суда РФ / (сост. Д. В. Мурзин). – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 1200 с.
24. Гражданский кодекс Украинской ССР: Науч.-практ. Коммент. Пер. с укр. / [И. А. Агапов, М. И. Бару, И. А. Беленчук и др.]. – К.: Политиздат Украины, 1981. – 639 с.
25. Гражданский кодекс Украины: Комментарий (с изме¬нениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 2003 года). — Т. 1. — X.: 000 «Одиссей», 2003.— 832 с.
26. Гражданское законодательство Израиля // [Сост., предисл., пер. с иврита М.С. Хейфец; науч. ред. Н.Э. Лившиц]. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 633 с.
27. Гражданское право России: Обязательственное право. Курс лекций / [отв.ред. О. Н. Садиков]. – М.: БЕК, 1997. – Ч. 2. – 704 c.
28. Гражданское право. Учебник / [под ред. Сергеева А. П., Толстого Ю. К.]. – М.: ПРОСПЕКТ, 1998. – Ч.2. – 784 с.
29. Гримм Д. Д. Лекции по догме римского права / Грим Д. Д. [Под ред. и с предислов. В. А. Томсинова]. – М.: Издательство «Зерцало», 2003. – 496 с.
30. Грызыхина Е. А. Приобретение права собственности на вновь возведенный объект недвижимости по законодательству Российской Федерации: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юр. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Е. А. Грызыхина. – Томск, 2004. – 22 с.
31. Губарєв С. В. Право власності фізичної особи на присадибну земельну ділянку (садибу): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес. Сімейне право. Міжнародне приватне право» / С. В. Губарєв. – К., 2009. – 18 с.
32. Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000: класифікатор Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 серпня 2000 р. за № 507 [Електронний ресурс] / Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України. – К.: CD–вид–во «Інформтехнологія» Нормативні Акти України, 2008. – 1 електрон. опт. диск (DVD–ROM): кольор.; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium III 800 MHz; 128 Mb RAM; DVD–ROM; Windows 2000/XP/Vista. – Назва з титул. екрану.
33. Деякі питання іпотечного кредитування: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 р. за № 127 // Офіційний Вісник України. – 2009. – № 14. – ст. 423.
34. Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 р. за № 1104 // Офіційний Вісник України. – 2009. – № 80. – ст. 2719.
35. Дзера І. О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес. Сімейне право. Міжнародне приватне право» / І. О. Дзера – К., 2001. – 21 с.
36. Дроздова Н.В. Договір про надання фінансових послуг в цивільному праві України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес. Сімейне право. Міжнародне приватне право» / Н. В. Дроздова. – К., 2005. – 22 с.
37. Жиделёва А. Ю. Недвижимое имущество как разновидность объектов гражданского права / А. Ю. Жиделёва // Проблемы законности / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Національна юридична Академія України, 2003. – Вип. 61. – С. 79-84.
38. Жилищный кодекс Российской Федерации: принят Государственной Думой 22 декабря 2004 г. под № 188-ФЗ; одобрен Советом Федерации 24 декабря 2004 г. [Електронний ресурс] // Официальный сайт компании «Консультант Плюс». – Режим доступу: http://www.consultant.ru/online/base/?req=doc;base=LAW;n=89891
39. Жилінкова І. В. Право спільної власності / І. В. Жилінкова // Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / [Борисова В. І. (кер. авт. кол.), Баранова Л. М., Жилінкова І. В. та ін.; за заг. ред. В. І, Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького]. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 337-349.
40. Законодательство Петра I / [отв. Ред. А. А. Преображенский, Т. Е. Новицкая]. – М.: Юрид. лит., 1997. – С. 698-702 (880 с.)
41. Законы гражданские с розъяснениями Правительствующего Сената и комментариями российских юристов. Книга друга / [сост. И. М. Тютрюмов.]. – М.: «Статут», 2004. – 603 с.
42. Земельний кодекс України: Закон України від 25 жовтня 2001 р. за № 2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – ст.27.
43. Зубков С. О. Виникнення права власності на новостворені об’єкти нерухомості у вигодонабувача за договорами, укладеними учасниками фонду фінансування будівництва. / С. О. Зубков // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 43. – К.: Ін-т держави і права ім В.М.Корецького НАН України, 2009. – С. 344-349.
44. Зубков С. О. Виникнення права власності на новостворені об’єкти нерухомості у генерального підрядника / С.. О. Зубков // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез міжнародної наукової конференції «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 28-29 листопада 2008 року): У 4-х частинах. – Частина третя: «Цивілне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право. Цивільний, господарський та адміністративний процес». – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2008. – С. 115-116.
45. Зубков С. О. Право на набуття у власність новоствореного нерухомого майна як об’єкту цивільних прав / С. О. Зубков // Матеріали Другої науково-практичної конференції «Методологія приватного права: сучасний стан і перспективи розвитку» (м. Київ, 22-23 травня 2009р.)
46. Зубков С. О. Правові проблеми виникнення права власності на одноквартирний житловий будинок / С. О. Зубков // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики. Матеріали Науково-практичного сеиінару. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. – С. 64-66.
47. Зубков С. О. Правові проблеми цивільного обороту незавершених об’єктів будівництва / С. О. Зубков // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 44. – К.: Ін-т держави і права ім В.М.Корецького НАН України, 2009. – С. 386-391.
48. Зубков С. Правові проблеми набуття права власності на об’єкти нерухомості, що надаються власникам приміщень, відчужених під час комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду / С. Зубков / Право України. – 2009. – № 3. – С. 52-55.
49. Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР: інструкція Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 31 січня 1966 р. [Електронний ресурс] / Державний комітет України по житлово-комунальному господарству. – К.: CD–вид–во «Інформтехнологія» Нормативні Акти України, 2008. – 1 електрон. опт. диск (DVD–ROM): кольор.; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium III 800 MHz; 128 Mb RAM; DVD–ROM; Windows 2000/XP/Vista. – Назва з титул. екрану.
50. Камышанский В. П. Право собственности: пределы и ограничения / Камышанский В. П. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 303 с.
51. Канчукоева А. В. Недвижимость как объект права собственности (вопросы теории и практики): автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юр. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / А. В. Канчукоева. – М., 2007. – 26 с.
52. Карлин А. Б. Проблемы правового регулирования государственной регистрации права собственности на недвижимое имущество: : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юр. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право»; спец. 12.00.14 «Административное право, финансовое право, информационное право» / А. Б. Карлин. –М., 2007. – 72 с.
53. Кассо Л. А. Русское поземельное право / Кассо Л. А. – М.: Издание книжного магазина И. К. Голубева, 1906. – 260 с.
54. Кирсанов А. Р. Сравнительно-правовой анализ регистрации прав на недвижимое имущество в России и за рубежом / А. Р. Кирсанов // Государственная регистрация прав на недвижимость: теория и практика. Сборник статей / [сост. Киндеева Е.А., Пискунова М.Г.]. – М.: Ось-89, 2005. – С.107-121.
55. Кирсанова Е. В. Правовое регулирование долевого строительства многоквартирных домов с привлечением средств граждан: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юр. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Е. В. Кирсанова. – М., 2008. – 28 с.
56. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон Української РСР від 7 грудня 1984 р. за № 8073-Х [Електронний ресурс] / Верховна Рада УРСР. – К.: CD–вид–во «Інформтехнологія» Нормативні Акти України, 2008. – 1 електрон. опт. диск (DVD–ROM): кольор.; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium III 800 MHz; 128 Mb RAM; DVD–ROM; Windows 2000/XP/Vista. – Назва з титул. екрану.
57. Козлова Е. Поиск модели договора долевого участия в строительстве и его учетная регистрация / Е. Козлова // Хозяйство и право. – 2002. – № 2. – С.74-83.
58. Козырь О. М. Недвижимость в новом гражданском кодексе России / О. М. Козырь // Гражданский кодекс России. Проблемы. Теория. Практика. Сборник памяти С.А.Хохлова. – М.: Издательство Международного Центра финансово-экономического развития, 1998. – С. 271-298.
59. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации: В 3 т. Т. 1. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Феде¬рации, части первой / Под ред. Т.Е. Абовой и А.Ю. Кабалкина; Ин-т государства и права РАН. – М.: Юрайт-Издат, 2004. – 1069 с.
60. Конституція України. – К.: Парламентське вид-во, 2004. – 47 с.
61. Коротких О. А. Право собственности на недвижимое имущество Особенности гражданско-правового: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юр. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / О. А. Коротких. – М., 2009. – 22 с.
62. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. за № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – ст. 131
63. Кримінальний кодекс УРСР: Закон Украънської РСР від 28 грудня 1960 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада Української РСР. – К.: CD–вид–во «Інформтехнологія» Нормативні Акти України, 2008. – 1 електрон. опт. диск (DVD–ROM): кольор.; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium III 800 MHz; 128 Mb RAM; DVD–ROM; Windows 2000/XP/Vista. – Назва з титул. екрану.
64. Кузнецова Н. С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве / Кузнецова Н. С. – К.: Наукова думка, 1993. – 158 с.
65. Кучеренко І. М. До питання гарантування фінансовими установами інтересів інвесторів у житловому будівництві / І. М. Кучеренко // Університетські наукові записки. – Хмельницький, 2006. – № 2 (18). – С. 102-106.
66. Лісовий кодекс України: закон України від 21 січня 1994 р. за № 3852-ХІІ [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – К.: CD–вид–во «Інформтехнологія» Нормативні Акти України, 2008. – 1 електрон. опт. диск (DVD–ROM): кольор.; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium III 800 MHz; 128 Mb RAM; DVD–ROM; Windows 2000/XP/Vista. – Назва з титул. екрану.
67. Майборода Т. Ю. Договор долевого участия в строительстве жилья: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юр. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Т. Ю. Майборода. – Екатеринбург, 2007. – 30 с.
68. Медведєва О. А. Концесія як правова форма використання державного майна у господарській діяльності недержавними суб’єктами : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 «Господарське право; господарсько-процесуальне право» / О. А. Медведєва. – Х., 2004. – 19 с.
69. Мейер Д. И. Русско