ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА НЕВИКОНАННЯ ТА НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ ОБОВ\'ЯЗКІВ ЗА ДОГОВОРОМ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ ЗАЛІЗНИЦЕЮ

Краткое описание

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИМНИЦТВА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

Ha правах рукопису

УДК 347.763.4

ЛОМАКА Вікторія Сергіївна

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА НЕВИКОНАННЯ ТА НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКІВ ЗА ДОГОВОРОМ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ ЗАЛІЗНИЦЕЮ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне права

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Кузнєцова Наталія Семенівна,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України,
Заслужений діяч науки і техніки України

Київ – 2011

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень -------------------------------------------------------------3
Вступ ------------------------------------------------------------------------------------------- 4
Розділ 1. Загальні положення цивільно-правової відповідальності за договором перевезення вантажів залізницею---------------------------------------13
1.1. Загальні підстави відповідальності сторін за договором перевезення
вантажів залізницею ------------------------------------------------------------------------ 13
1.2. Обсяг відповідальності за невиконання та неналежне виконання обов’язків ---- 48 1.3. Підстави звільнення від відповідальності за невиконання та неналежне виконання договірних обов’язків -------------------------------------------------------- 64 Висновки до першого розділу ------------------------------------------------------------ 77
Розділ 2. Відповідальність перевізника за порушення обов’язків за
договором перевезення вантажів залізницею-------------------------------------- 79
2.1. Відповідальність за несвоєчасну подачу вагонів та контейнерів ------------ 79
2.2. Відповідальність перевізника за порушення строків доставки -------------- 93
2.3. Відповідальність за втрату, нестачу, псування та інше пошкодження вантажу -118
Висновки до другого розділу ----------------------------------------------------------- 141
Розділ 3. Відповідальність вантажовідправника та вантажоодержувача
за невиконання та неналежне виконання договору перевезення вантажів залізницею------------------------------------------------------------------------------------144
3.1. Відповідальність за несвоєчасну оплату перевезення ------------------------- 144
3.2. Відповідальність за несвоєчасне завантаження та вивантаження вагонів ------161
3.3. Відповідальність за пошкодження транспортних засобів та порушення порядку заповнення перевізних документів ----------------------------------------- 178
Висновки до третього розділу ----------------------------------------------------------- 194
Висновки------------------------------------------------------------------------------------- 198
Список використаних джерел -------------------------------------------------------- 203

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСУ – Верховний Суд України
ВАСУ – Вищий арбітражний суд України
ВГСУ – Вищий господарський суд України
ГК – Господарський кодекс України
ГПК – Господарський процесуальний кодекс України
КМУ – Кабінет Міністрів України
НБУ – Національний банк України
ЦК – Цивільний кодекс України
РФ – Російська Федерація
ОВУ – Офіційний вісник України
ВВРУ – Відомості Верховної Ради
ЦУН – Цивільне уложення Німеччини
ШЗЗ – Швейцарський зобов’язальний закон
ЄТК – Єдиний торговий кодекс США
СЗ – Статут залізниць України
СЗ СРСР– – Статут залізниць СРСР (1964 р.)
УМВС – Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток української держави в умовах глобальної економічної кризи сьогодні залежить від розв’язання багатьох правових проблем, у тому числі у сфері транспортних послуг. Перевезення вантажів залізничним транспортом є одним з найбільш поширених у всьому світі, в тому числі й в Україні, видом вантажних перевезень. Незважаючи на те, що ці перевезення забезпечують, перш за все, правовідносини, які мають приватноправовий характер, перебування залізничного транспорту у державній власності обумовлює особливості їх правового регулювання. Специфіка перевезень залізничним транспортом в Україні полягає в тому, що Укрзалізниця є монополістом в цій сфері, а також одночасно здійснює як функції контролю й управління, так і функції суб’єкта господарювання, виступаючи однією зі сторін договірних відносин.
Актуальність теми дослідження обумовлена також недосконалістю правового регулювання відносин, пов’язаних із відповідальністю за невиконання та неналежне виконання перевезень вантажів залізничним транспортом та відсутністю комплексних наукових досліджень цієї проблематики. Сьогодення зумовлює необхідність визначення та однозначного розуміння базових засад відповідальності за договором залізничного перевезення вантажу, заповнення прогалин у науковому дослідженні цього договору, визначення співвідношення норм Цивільного та Господарського кодексів України, а також Статуту залізниць України та інших підзаконних нормативно-правових актів, що встановлюють відповідальність за вищевказаним договором.
Крім того, важливим критерієм визначення ефективності правового регулювання відносин у сфері залізничних перевезень виступає судова практика, аналіз якої є необхідним чинником для з’ясування існуючих проблем та перевірки правильності зроблених теоретичних висновків щодо їх вирішення.
На сьогодні в Україні бракує монографічних досліджень відповідальності за договором перевезення вантажу залізничним транспортом. Аналіз зарубіжних наукових джерел свідчить про те, що за кордоном досліджувались різні аспекти відповідальності за договорами залізничних перевезень. У зв’язку з цим, існує можливість і потреба співвіднести цей досвід з українськими реаліями та існуючими вітчизняними дослідженнями.
Наведене не лише обумовлює вибір теми дослідження, але й свідчить про її актуальність як в теоретичному плані, так і з позицій договірної та судової практики у сфері залізничних перевезень.
Дисертаційне дослідження ґрунтується на загальних досягненнях юридичної науки, у тому числі на результатах досліджень відомих вітчизняних та зарубіжних цивілістів, а також фахівців інших галузей правової науки. Теоретичну основу дисертації складають наукові дослідження М. М. Агаркова, Б. С. Антимонова, К. П. Аннекова, О. А. Беляневич, С. М. Бервено, Т. В. Боднар, В. І. Борисової, М. І. Брагінського, С. М. Братуся, І. В. Булгакової, Я. Р. Вебера, А. А. Верховця, О. М. Вінник, В. В. Вітрянського, Д. М. Генкіна, А. С. Довгерта, О. В. Дзери, О. С. Іоффе, Л. М. Казанцева, І. С. Канзафарової, О. О. Красавчикова, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, Л. А. Лунца, А. В. Луць, В. В. Луця, М. С. Малеїна, Р. А. Майданика, Г. К Матвєєва, Д. І. Мейера, І. Б. Новицького, Н. О. Нерсесова, О. А. Підопригори, Й. О. Покровського, О. О. Отраднової, Н. О. Саніахметової, М. М. Сібільова, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Р. О. Стефанчука, Є. О. Суханова, В. О. Тархова, Ю. К. Толстого, С. Я. Фурси, Б. Л. Хаскельберга, Г. Ф. Шершенєвича, Я. М. Шевченко, В. С. Щербини та інших правознавців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України 24 жовтня 2007 року (протокол № 9) з урахуванням редакційного уточнення, затвердженого Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України 18 березня 2009 року (протокол № 3). Дисертаційне дослідження виконано відповідно до напрямку наукових досліджень Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (державний реєстраційний № 0108U000494).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у виявленні та теоретичній розробці основних проблем цивільної відповідальності за договором перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні на основі чинного законодавства та судової практики.
Відповідно до поставленої мети були визначені основні завдання:
– охарактеризувати загальні підстави відповідальності сторін за договором перевезення вантажів залізницею;
– проаналізувати обсяг відповідальності за невиконання та неналежне виконання обов’язків у договорі перевезення вантажів залізницею;
– визначити підстави звільнення від відповідальності за невиконання та неналежне виконання обов’язків за договором перевезення вантажів залізницею;
– з’ясувати відповідальність перевізника за несвоєчасну подачу вагонів та контейнерів;
– дослідити відповідальність перевізника за порушення строків доставки;
– здійснити аналіз відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування та інше пошкодження вантажу;
– визначити особливості відповідальності вантажовідправника за несвоєчасну оплату перевезення;
– з’ясувати відповідальність вантажовідправника та вантажоодержувача за несвоєчасне розвантаження вагонів;
– дослідити питання відповідальності вантажовідправника та вантажоодержувача за порушення порядку заповнення перевізних документів і пошкодження транспортних засобів.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають при порушенні зобов’язань за договором перевезення вантажу залізничним транспортом.
Предметом дослідження є правові норми, що визначають підстави, форми та обсяг відповідальності за договором перевезення вантажів залізничним транспортом, договірна і судова практика їх застосування, а також науково-теоретичні концепції та погляди науковців щодо вказаної проблеми.
Методи дослідження. В процесі дисертаційного дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (діалектичний, історичний, структурно-функціональний, формально-логічний, метод системного аналізу) та спеціальні (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). Застосування діалектичного та історичного методів дозволило дослідити становлення та розвиток законодавства та цивілістичної думки щодо відповідальності за договором перевезення вантажів залізничним транспортом (розділ 1 дисертації). Методи тлумачення правових норм, структурно-функціональний та формально-логічний застосовувалися при дослідженні норм чинного законодавства та судової практики та виробленні пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства у досліджуваній сфері (розділи 2 та 3 дисертації). Порівняльно-правовий метод використовувався при розгляді чинних і тих, що втратили чинність, нормативно-правових актів у сфері визначення відповідальності за договором перевезення вантажів залізничним транспортом (підрозділи 1.1, 2.1 та 2.2 дисертації), а також при виявленні та дослідженні положень про відповідальність за договором залізничного перевезення вантажів в законодавстві іноземних держав (підрозділи 2.1 та 3.2 дисертації).
Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що вона є одним з перших в Україні комплексних досліджень правового регулювання відповідальності за договором перевезення вантажів залізничним транспортом, у якій визначені та теоретично обґрунтуванні напрямки удосконалення відповідної сфери чинного цивільного законодавства, а також практики його застосування. Наукова новизна одержаних результатів виражається у таких наукових положеннях і пропозиціях, що виносяться на захист.
Вперше:
1) обґрунтовано, що пред’явлення відправником вантажу перевізникові в установленому порядку заявки на подачу вагонів є офертою укласти договір про пред’явлення вантажу до перевезення й подачу транспортних засобів на залізниці, а прийняття перевізником представленої відправником вантажу заявки – акцептом, що має наслідком укладання зазначеного договору;
2) обґрунтовано, що відповідальність перевізника за неподання транспортних засобів необхідно привести у відповідність із ч. 2 ст. 921 ЦК України та визначати її за принципом вини, що презюмується;
3) доводиться необхідність внесення змін до ст. 106 Статуту залізниць України шляхом закріплення повного відшкодування перевізником збитків у не покритій штрафом частині при його умислі або необережності за неподання транспортних засобів, що надасть неустойці, яка стягується у вищевказаних випадках, характер залікової;
4) виявлено, що змішана відповідальність відправника вантажу (вантажоодержувача) і перевізника за схоронність перевезеного вантажу не суперечить нормам Статуту залізниць України, а також інших актів спеціального законодавства, оскільки вони не забороняють її застосування. Враховуючи наведене, пропонується доповнити ч. 2 ст. 924 ЦК України абзацом третім наступного змісту: «Коли несхоронність вантажу викликана умислом перевізника або його необережністю, то він зобов’язаний повністю відшкодувати збитки. Якщо невиконання або неналежне виконання договору перевезення вантажу відбулося з вини перевізника й відправника вантажу (одержувача), то розмір відповідальності винної сторони може бути зменшений у судовому порядку». Аналогічним положенням пропонується доповнити й Статут залізниць України;
5) обґрунтовано, що співвідношення ролі та функцій відповідальності за договором перевезення вантажів видозмінює природу відповідальності в цьому сегменті цивільних правовідносин та спрямоване на обмеження компенсаційних засад відповідальності, розширення переліку підстав звільнення від відповідальності, її обмеження, а також розширення підстав відповідальності незалежно від вини.
Дістало подальшого розвитку:
6) питання про підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності, якими відповідно до ст. 617 ЦК України є випадок або непереборна сила. Встановлено, що ЦК України не ототожнює, а, навпаки, розрізняє поняття випадку і непереборної сили. При цьому не можна розглядати як випадок (казус) фактори звичайного комерційного ризику, зокрема недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність у боржника коштів тощо;
7) аргументація того, що відповідальність перевізника обмежується: розміром вартості втраченого або відсутнього вантажу – у випадку втрати або недостачі вантажу; розміром суми, на яку зменшилася його вартість – у випадку пошкодження вантажу; розміром оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижче дійсної вартості вантажу – у випадку втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності.
Удосконалено:
8) висновок про непропорційність обсягу відповідальності сторін за договором перевезення вантажів залізничним транспортом, адже у перевізника вона є обмеженою, а у відправника та одержувача – підвищеною, що обумовлено специфікою відносин з перевезення;
9) положення про особливості пред’явлення для перевезення вантажу у транспортних засобах, що не належать перевізнику. З огляду на це запропоновано ст. 917 ЦК України доповнити частиною 4 наступного змісту: «4. Перевізник зобов’язаний прийняти пред’явлений в транспортних засобах, що йому не належать, вантаж, якщо він надається до перевезення у відповідності до умов прийнятої заявки, договору перевезення або договору про організацію перевезень відправником вантажу.
Перевізник вправі відмовитися від прийняття вантажу, пред’явленого в транспортних засобах, що йому не належать, якщо вони не придатні для перевезення відповідного вантажу або якщо відправник вантажу пред’явив вантаж із порушенням умов прийнятої заявки, договору перевезення або договору про організацію перевезень»;
10) аргументацію того, що коли відправник вантажу з порушенням законодавства або договору не виконає дій, без здійснення яких перевізник не може виконати свого обов’язку з подачі транспортних засобів, останній вправі відмовитися від виконання договору й вимагати сплати неустойки. Таке правило запропоновано закріпити в ст. 108 Статуту залізниць України;
11) обґрунтування доцільності закріплення в ст.ст. 110–111 Статуту залізниць України презумпції втрати вантажу як припущення про те, що у випадку прострочення перевізником строку доставки вантажу він вважається втраченим. Це дозволить наділити вантажоодержувача правом самостійно визначати факт втрати вантажу та на власний розсуд вирішувати, які вимоги у зв’язку з цим пред’являти до перевізника: виплатити вартість втраченого вантажу або провести його розшук.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при подальшій розробці теоретичних проблем цивільної відповідальності, зокрема, за договорами перевезення вантажів залізничним транспортом. Дисертаційне дослідження має також практичну спрямованість, оскільки містить пропозиції та висновки, що можуть бути використанні для удосконалення актів цивільного законодавства України. Реалізація запропонованих пропозицій до законодавства України, на думку автора, дозволить покращити правове регулювання відносин у сфері залізничних перевезень вантажів і сприятиме формуванню єдиної практики застосування законодавства про перевезення залізничним транспортом. Окремі теоретичні положення дисертаційної роботи можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні та розробці навчальних програм із курсу «Цивільне право» для вищих навчальних закладів, а також студентами при підготовці наукових робіт.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на засіданні відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України.
Основні теоретичні та практичні положення також отримали апробацію у виступах автора на: Міжнародній науково-практичній конференції: «Держава і право: de lege praeterita, instante, future» (Миколаїв, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2009 року» (Харків, 2009), Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток цивільного законодавства: посткодифікований період» (Київ, 2009), Науково-практичній конференції «Актуальні проблеми модернізації інноваційного законодавства України» (Харків, 2010).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в 9 наукових працях, зокрема, у 5 наукових статтях, 4 з яких опубліковані у виданнях, що входять до переліку фахових видань ВАК України, а також у 4 тезах виступів на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розв’язанні проблем щодо відповідальності за договором перевезення вантажів залізничним транспортом. З висновків, зроблених у цьому науковому дослідженні, найбільш загальними й важливими є такі:
1. Порівнявши підстави, форми і межі відповідальності сторін за договором перевезення вантажів залізничним транспортом, можна зробити висновок про непропорційність обсягу відповідальності сторін у даному договірному відношенні (у перевізника – вона є обмеженою, а у відправника та одержувача – підвищеною).
Обсяг відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов’язків за договорами перевезень вантажів залізничним транспортом нормативно визначається виходячи з такого. По-перше, з загальних положень про відповідальність, передбачених нормами ЦК України та ГК України, та, по-друге, з спеціальних правил закріплених СЗ України та відповідними підзаконними нормативними актами, а також з урахуванням узагальнення судової практики, що здійснюється Вищим господарським судом України. Таке нормативне регулювання, на нашу думку, має певні колізійні моменти, зокрема, принцип обмеженої відповідальності залізничного перевізника, який суперечить принципу цивільного законодавства України щодо застосування повної відповідальності до всіх зобов’язальних правовідносин, а не до окремих порушень умов зобов’язання, засадам правового регулювання підприємницької діяльності, а у ряді випадків – принципам рівності правового режиму й справедливості.
2. Цивільно-правова відповідальність за договором перевезення вантажів залізницею, як важлива складова механізму правового регулювання відносин у сфері залізничних перевезень, виконує важливі функції. Їй притаманні як загальні (притаманні для будь-якої юридичної відповідальності), так і спеціальні функції. До категорії перших належать попереджувально-стимулююча, штрафна (функція покарання за правопорушення), до категорії других – компенсаційно-відновлювальна, інформаційна, сигнальна функції.
3. Пред’явлення відправником вантажу перевізникові заявки на подачу транспортних засобів на спеціальному бланку з усіма належними реквізитами, із зазначенням усіх необхідних відомостей необхідно кваліфікувати як пропозицію укласти договір про пред’явлення вантажу й подачі транспортних засобів на залізничному транспорті – оферту (ст. 641 ЦК України), що виражає його внутрішню волю, спрямовану на виникнення цивільно-правових відносин з пред’явленню вантажу й подачі транспортних засобів. Прийняття перевізником представленої відправником вантажу заявки, що виражає волю перевізника на встановлення правовідносин з пред’явлення вантажу й подачі транспортних засобів на залізничному транспорті, відповідає всім вимогам, встановленим ЦК України до акцепту, і тому має бути кваліфіковане як згода укласти договір про пред’явлення вантажу й подачі транспортних засобів на залізничному транспорті – акцепт (ст. 642 ЦК України).
4. Відповідно до положень чинного законодавства (ст. 617 ЦК України) підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є випадок або непереборна сила. Тобто ЦК України не ототожнює, а, навпаки, розрізняє поняття випадку і непереборної сили. При цьому не розглядаються як випадок (казус) фактори звичайного комерційного ризику, зокрема недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність у боржника коштів.
5. Пропонується доповнити ст. 917 ЦК України пунктом такого змісту:
«4. Перевізник зобов’язаний прийняти пред’явлений в транспортних засобах, що йому не належать, вантаж, якщо він надається до перевезення у відповідності до умов прийнятої заявки, договору перевезення або договору про організацію перевезень відправником вантажу.
Перевізник вправі відмовитися від прийняття вантажу, пред’явленого в транспортних засобах, що йому не належать, якщо вони не придатні для перевезення відповідного вантажу або якщо відправник вантажу пред’явив вантаж із порушенням умов прийнятої заявки, договору перевезення або договору про організацію перевезень».
6. Доцільно закріпити в ст. 108 СЗ України загальне правило про те, що у випадках, коли відправник вантажу в порушення закону, інших правових актів або договору не виконає дій, без здійснення яких перевізник не може виконати свого зобов’язання з подачі транспортних засобів, останній вправі відмовитися від виконання договору й зажадати сплати неустойки.
7. Втрату, нестачу та пошкодження вантажу слід розглядати як збитки, заподіяні перевізником внаслідок неналежного виконання ним обов’язків за договором перевезення вантажу. Особливістю відповідальності перевізника вантажу є її обмежений характер, тобто відшкодуванню підлягають лише фактичні збитки, які виникли під час перевезення (реальний збиток). Відповідальність перевізника обмежується розміром вартості втраченого або відсутнього вантажу – у випадку втрати або недостачі вантажу; розміром суми, на яку зменшилася його вартість – у випадку ушкодження вантажу; розміром оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижче дійсної вартості вантажу – у випадку втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності.
8. Пропонується закріпити в ст. 110–111 СЗ України положення щодо того, що вантажоодержувачеві належало б право самостійно визначити втрату вантажу й стягнути його вартість із перевізника або зобов’язати перевізника здійснювати розшук вантажу. Це надає можливість вантажоодержувачеві самому вирішувати, висувати вимоги до перевізника про відшкодування збитку або зобов’язати перевізника здійснювати розшук вантажу без обмеження часовим проміжком.
9. Змішана відповідальність (відправника вантажу (вантажоодержувача) і перевізника за схоронність перевезеного вантажу) не суперечить нормам спеціального законодавства, у якому відсутня заборона на її застосування. Навпаки, необхідно відносно цього внести відповідні зміни до ЦК України і СЗ України. Тому пропонується доповнити ч. 2 ст. 924 ЦК України абзацом третім такого змісту: «Коли несхоронність вантажу викликана умислом перевізника або його необережністю, то він зобов’язаний повністю відшкодувати збитки. Якщо невиконання або неналежне виконання договору перевезення вантажу відбулося з вини перевізника й відправника вантажу (одержувача), то розмір відповідальності винної сторони може бути зменшений у судовому порядку». Аналогічним положенням пропонується доповнити й СЗ України.
10. У випадку пошкодження вагонів та контейнерів може бути застосовано кілька способів захисту, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України: відновлення становища, яке існувало до порушення права (ремонт пошкоджених вагонів або контейнерів за рахунок особи, відповідальної за заподіяні пошкодження) або відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
11. З аналізу норм спеціального законодавства можна зробити висновок, що сума збитків за пошкодження вагона складається з таких елементів:
– витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів;
– вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
– витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
– плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов Н. А. О вине хозяйственных организаций при нарушении договорных обязательств // Советское государство и право. – 1982. – № 1. – С. 36–42.
2. Авер’янов В. Питання методології сучасної адміністративно-правової доктрини України (аналітичний огляд цікавого і корисного дослідження // Право України. – 2005. – № 1. – С. 26–29.
3. Агарков М. М. К вопросу о договорной ответственности // Вопросы советского гражданского права. – М., Л.: Изд-во АН СССР, 1945. – Сб. 1. – С. 114–155.
4. Агарков М. М. Обязательства из причинения вреда (Действующее право и задачи Гражданского кодекса СССР) // Проблемы социалистического права. – 1939. – № 1. – С. 55–74.
5. Агарков М. М. Проблема злоупотребления правом в советском гражданском праве // Известия АН СССР. Отделение экономики и права. – 1946. – № 6. – С. 424–436.
6. Александров-Дольник М. К., Лучанский Ф. М. Грузовые перевозки разными видами транспорта, М.: Юрид. лит., 1971. – 312 с.
7. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 752 с.
8. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966. – 187 с.
9. Алексеев С. С. Гражданская ответственность за невыполнение плана. –М.: Госюриздат, 1959. – С. 22.
10. Алексеев С. С. Общие теоретические проблемы системы права . – М.: Госюриздат. – 1961. – 312 с.
11. Алексеев С. С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 166 с.
12. Антимонов Б. С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности. – М.: Госюриздат, 1952. – 293 с.
13. Антимонов Б. С. Значение вины потерпевшего при гражданском правонарушении. – М.: Госюриздат, 1950. – 275 с.
14. Антимонов Б. С. К вопросу о понятии и значении причинной связи в гражданском праве // Труды научной сессии Всесоюзного института юридических наук, 1-6 июля 1946 г. – М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – С. 62–79.
15. Ануфриева Л. П. Соотношение международного публичного и международного частного права: правовые категории. – М.: Спарк, 2002. – 415 с.
16. Аскназий С. И. Вина и причинение в обязательствах по возмещению вреда // Вестник советской юстиции. – 1925. – № 20. – С. 776–780.
17. Асосков А. В. Правовые формы участия юридических лиц в международном коммерческом обороте. – М.: «Статут», 2003. – 349 с.
18. Астановский Г. Ответственность за порчу груза при перевозке в контейнерах // Советская юстиция, 1961. – № 12. – С. 8–9.
19. Астановский Г. Б. Договорные отношения на эксплуатацию подъездных путей / Отв. ред. Н. С.Малеин. – М.: Юрид. лит, 1984. – 112 с.
20. Астахова Е. Н. Договор о предъявлении груза и подаче транспортных средств на железнодорожном транспорте: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Юридический факультет Московского гуманитарного университета. – М., 2007. – С. 9–14.
21. Астемиров З. А. Понятие юридической ответственности // Советское государство и право. – 1979. – № 6. – С. 59–67.
22. Афанасьєв В. Проблеми підвищення ефективності виконавчого провадження в Україні // Право України. – 1996. – № 7. – С. 55–57.
23. Бабаев А. Б. Проблемы гражданско-правовой ответственности // Гражданское право: актуальные проблемы теории и практики / Под общ. ред. В. А. Белова. – М.: Юрайт-Издат, 2007. – С. 865–895.
24. Бабкин Б. Г., Гарбар А. Б. Принцип ограниченной ответственности и страхование в сфере железнодорожных перевозок грузов // Журнал российского права. – 2008. – № 8. – С. 46. – 46–55.
25. Базылев Б. Т. Об институте юридической ответственности // Советское государство и право. – 1975. – № 1. – С. 110–115.
26. Базылев Б. Т. Юридическая ответственность: Теоретические вопросы. – Красноярск, 1985. – 120 с.
27. Байтин М. И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков). Изд. 2-е, доп. – М.: ООО ИД «Право и государство», 2005. – 544 с.
28. Баранова Л. М. Відповідальність за порушення цивільних прав і обов’язків // Цивільне право України. Ч.1 Підручник / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. І. Борисова та ін.; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. – Харків: Право, 2000. – С. 330–352.
29. Баранова Л. М. Відповідальність за порушення цивільних прав і обов’язків // Цивільне право України. Ч.1 Підручник / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. І. Борисова та ін.; За ред. проф.. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. – Харків: Право, 2000. – 330–352 с.
30. Баранова Л. М. Обставини, які звільняють від відповідальності в цивільному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. – Х. Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 1998. – 18 с.
31. Баранова Л. М., Сиротенко С. Є. Цивільно-правова відповідальність // Цивільне право України: Підручник: У 2-х т. / Борисова В. І. (кер. авт. кол.), Баранова Л. М., Жилінкова І. В. та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 1. – С. 268–290.
32. Баринова Е. В. Понятие, виды и формы гражданско-правовой ответственности за нарушение договорного обязательства // Актуальные проблемы гражданского права: сборник статей. Вып. 6 / Под ред. О. Ю. Шилохвоста. – М.: Изд-во НОРМА, 2003. – С.274–310.
33. Басін К. В. Юридична відповідальність як різновид соціальної відповідальності // Правова держава: щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип. 14. – К., 2003. – С. 108–114.
34. Баукин В. Принципы ответственности за нарушение обязательств перевозки грузов железнодорожным транспортом // Хозяйство и право. – 2004. – № 8. – С. 31–41.
35. Белякова А. М. Гражданско-правовая ответственность за причинение вреда. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 149 с.
36. Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
37. Бервено С. М. Проблеми договірного права України: Монографія. - К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
38. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Под общ. ред. В.И. Даниленко / Пер. с фр. – М.: Изд. Дом NOTA BENE. – 2000. – 576 с.
39. Боброва Д. В. Деликтная ответственность и ее роль в охране прав граждан и социалистических организаций // Шевченко Я. Н., Собчак А. А., Луць В. В., Боброва Д. В., Штефан М. И. Повышение роли гражданско-правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций. – К.: Наукова думка, 1988. – С.142–193.
40. Боброва Д. В. Зобов’язання із заподіяння шкоди // Цивільне право України. Підручник: У 2 кн. / О. В. Дзера (керівник авт. кол.), Д. В.Боброва, А. С. Довгерт та ін.; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 504–566.
41. Боднар Т. В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві. Монографія. – К.: Юрiнком, 2005. – 272 с.
42. Боднар Т. В. Гражданско-правовая ответственность за нарушение договорных обязательств: виды и формы // Альманах цивилистики: Сборник статей / Т. В. Боднар ; Под ред. Р. А. Майданика. – К. : Всеукраинская ассоциация издателей «Правова єдність», 2008. – Вып.1. – С. 82. – С. 73–91.
43. Боднар Т. В. Деякі проблеми захисту цивільних прав у договірних зобов’язаннях // Університетські наукові записки. – 2007. – № 2 (22). – С. 113–118
44. Боднар Т. В. Теоретичні проблеми виконання договірних зобов’язань (цивільно-правовий аспект). – Автореф. дис... док. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005.
45. Боннер А. Т. Избранные труды по гражданскому процессу. – СПб.: Изд. дом С.-Петерб. гос. ун-та, Изд-во юрид. ф-та С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 992 с.
46. Борисова В. Про залежність юридичних осіб // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 3 (22). – С. 102–109.
47. Брагинский М. И. Общее учение о хозяйственных договорах. – Минск, Наука и техника, 1967. – 260 с.
48. Брагинский М. И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн.1. Общие положения. Изд. второе / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 2003. – 842 с.
49. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: Издание 2-е. – М.: «Статут», 2003. – С. 673. – 848 с.
50. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга четвертая: Общие положения: Изд. 2-е, испр. – М.: «Статут», 1999. – С. 546.
51. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: Общие положения. – М.: Изд-во «Статут», 1998. – 682 с.
52. Братусь С. Н., Лунц Л. А. Вопросы хозяйственного договора. – М.: Госюриздат, 1954. – 155 с.
53. Братусь С. Н. Спорные вопросы теории юридической ответственности // Советское государство и право. – 1973. – № 4. – С. 27-35.
54. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юридическая литература, 1976. – 216 с.
55. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. – М.: Юрид. изд-во Минюста СССР, 1947. – 364 с.
56. Булгакова І. В. Поняття та значення договору залізничного перевезення вантажів за законодавством України // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 1. – С. 166. – С. 164–167.
57. Булгакова І. В. Правове регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – С. 13.
58. Бурлай Е. В. Нормы права и правоотношения в социалистическом обществе. – К.: Наукова думка, 1987.
59. Бушев А. Ю., Макарова О. А., Попондопуло В. Ф. Коммерческое право зарубежных стран: Учебное пособие / Под общ. ред. В. Ф. Попондопуло. – СПб: Питер, 2003. – 288 с.
60. Варшавский К. М. Обязательства, возникающие вследствие причинения другому вреда. – М.: Юриздат, 1929. – 228 с.
61. Васильєв А., Мілашевич А. Правове управління транспортною системою України: окремі проблеми // Право України. – 2000. – № 1.
62. Венгеров А. Б. Теория государства и права. – М.: Юриспруденция, 2000. – 608 с.
63. Верховець А. А. Цивільно-правова відповідальність за порушення договору. Дис. на здоб. наук. ступ. канд.юрид.наук. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національна академія наук України, 2010. – С. 147. – 209 с.
64. Верховець А. А. Про сплату процентів за ст. 625 ЦК України / А. А. Верховець // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 2. – С. 30–34.
65. Верховець А. А. Співвідношення цивільно-правових заходів оперативного впливу із заходами цивільно-правової відповідальності / А. А. Верховець // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 1. – С. 125–130.
66. Верховець А. А. Форми вини в сучасній вітчизняній цивілістиці / А. А. Верховець // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 3. – С. 214–219.
67. Витрянский В. Договоры об организации перевозок грузов // Хозяйство и право. – 2001. – № 3. – С. 41–55.
68. Витрянский В. Договоры, регулирующие перевозки грузов в прямом смешанном сообщении // Хозяйство и право. – 2001. – № 6. – С. 25–44.
69. Витрянский В. Обязательства по подаче транспортных средств и предъявлению грузов к перевозке // Хозяйство и право. – 2001. – № 4. – С. 25–42.
70. Витрянский В. Ответственность по договору перевозки груза // Хозяйство и право. – 2001. – № 5. – С. 36–54.
71. Витрянский В. Участники договорных отношений, связанных с перевозками // Хозяйство и право. – 2001. – № 2. – С. 26–48.
72. Витрянский В. В. Понятие и виды договора перевозки. Система договоров перевозки // Хозяйство и право. – 2001. – № 1. – С. 65.
73. Вінник О. М. Господарське право: курс лекцій. – К.: Атіка, 2004. – 624 с.
74. Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 4.
75. Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 3. – С. 42.
76. Гамбаров Ю. С. Гражданское право. Общая часть / Под ред. и с предисл. В. А. Томсинова. – М.: Изд-во «Зерцало», 2003. – 816 с.
77. Гауф Г. Р., Ляндрес В. Б. Правовые методы обеспечения сохранности грузов на железнодорожном транспорте. – М.: Транспорт. – 1989. – 255 с.
78. Гвоздецкий А. О правовых аспектах железнодорожных перевозок // Юридическая практика. – 2007. – № 24. – С. 10–11.
79. Гнатушещенко Ю. В. Деякі аспекти генезису правовідносин // Держава і право. Юрид. і політ. науки. – К.: Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 31. – С. 58–65.
80. Господарський кодекс України: Коментар / За заг. ред. Н. О. Саніахметової – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – С. 478. – 848 с.
81. Гражданский кодекс Республики Беларусь / Науч. ред. и предисл… В. Ф. Чигира. – СПб: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 1059 с.
82. Гражданский кодекс Российской Федерации. Части первая, вторая и третья. Официальный текст. – М.: ТК Велби, 2006. – 448 с.
83. Гражданское и торговое право зарубежных государств: учебник. Отв. ред. Е. А. Васильев, А. С. Комаров. – 4-е изд., перераб. и доп. В 2-х т. – Т.1. – М.: Междунар. отношения, 2004. – 560 с.
84. Гражданское право России. Часть вторая. Обязательственное право: Курс лекций / Отв. ред. О. Н. Садиков. – М., 1997. – С. 385.
85. Гражданское право. Том 2. Учебник. Издание третье, переработаное и дополненное/ Под ред. А. П.Сергеева, Ю. К.Толстого. – М.: «Проспект», 2001. – 736с.
86. Гражданское право: Учебник. В 4-х т. : Т.1. Общая часть / Отв. ред. Е. А. Суханов; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – 3-е изд.; перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – С. 616. – 670 с.
87. Гражданскон уложение Германии. Вводный закон к Гражданскому уложению / Научн. редакторы : А.Л. Маковский и др. – 2-е изд., доп. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 816 с.
88. Грешников И. П. Субъекты гражданского права: юридическое лицо в праве и законодательстве. – СПб: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 331 с.
89. Данилова Т. Б. Деякі аспекти застосування процесуального законодавства при вирішені спорів, що виникають із статуту залізниць України та перевезення вантажів залізницею // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 5. – С. 15. – С. 12–17.
90. Дзера О. В. Правочини // Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2-х т. – 2-е вид., перероб. і доп. / За ред. О. В.Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т.1. – С. 339–402.
91. Довгополов А. А. Договор перевозки грузов железнодорожным транспортом по российскому праву: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Московской академии экономики и права. – М., 2006. – С. 20.
92. Довгополов А.А. Ответственность железнодорожного перевозчика за ненадлежащее исполнение обязательства грузовой перевозки // Транспортное право. – 2004. – № 3. – С. 31–33.
93. Договірне право України. Загальна частина: навчальний посібник. За ред. проф. Дзери О. В. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.
94. Дозорець О. Договір перевезення вантажів різними видами транспорту: правова характеристика // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2001. – №7. – С. 21–23.
95. Донська Л. Д. Причинний зв’язок у цивільному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право; цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Л. Д. Донська. – Одеса, 2006. – 20 с.
96. Дрішлюк В. І. Поняття та ознаки публічного договору за цивільним законодавством України // Практика виборчого процесу в Україні та проблеми його правового регулювання. Збірник тез та доповідей. – Одеса: Юридична література, 2005. – С. 146–148.
97. Евтеев В. С. Возмещение убытков как вид ответственности в коммерческой деятельности. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2005. – 184 с.
98. Егиазаров В. Заключение договоров на эксплуатацию подъездных путей и на подачу-уборку вагонов // Хозяйство и право. – 1977. – № 7. – с. 66–69.
99. Егиазаров В. А. Транспортное право: Учебное пособие. – М.: ЗАО Юстицинформ, 2004. – С. 56–57.
100. Егоров К.Ф. Гражданско-правовая ответственность за невыполнение плана грузовых перевозок: Автореф. дис. канд. юрид. наук. Л., 1955. – С. 7.
101. Егоров Н. Д. Гражданско-правовая ответственность // Гражданское право. Часть 1. Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. – СПб: Изд-во ТЕИС, 1996. – С. 479–505.
102. Егоров Н. Д. Причинная связь как условие юридической ответственности / Н. Д. Егоров // Советское государство и право. – 1981. – № 9. – С. 120–131.
103. Единообразный торговый кодекс США / Под ред. С. Н. Лебедева ; Пер. с англ. Серия: Современное зарубежное и международное частное право. – М. : МЦФЭР, 1996. – 427 с.
104. Єрьоменко Г. В. Відповідальність у цивільному праві // Цивільне право України: академічний курс: Підруч.: У 2-х т. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – Т.1. Загальна частина. – С. 93–127.
105. Єрьоменко Г. В. Розмежування сфери застосування деліктних зобов’язань та зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (порівняльний аналіз) // Актуальні проблеми цивільного права і процесу в Україні / Я. М. Шевченко, Ю. Л. Бошицький, А. Ю. Бабаскін, М. В. Венецька, І. М. Кучеренко та ін. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – С. 207–235.
106. Завальний А. Юридичні факти: історичні та сучасні аспекти розуміння // Право України. – 2006. – № 1. – С. 113–116.
107. Загальна теорія держави і права / За ред. Копєйчикова В.В. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
108. Загальна теорія держави і права. За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
109. Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. – 1995. – № 2.
110. Збірник систематизованого законодавства. – 2005. – № 12.
111. Зелена О. Визначення підстав юридичної відповідальності: актуальні питання // Право України. – 2003. – № 4. – С. 21–25.
112. Зиманов С.З. Правовая наука: сфера и предмет // Советское государство и право. – 1982. – № 10. – С. 42–49.
113. Зинченко С.А. Ответственность по хозяйственно-правовым обязательствам поставки и железнодорожной перевозки грузов. – Ростов н/Д.: Изд-во Ростов. ун-та, 1970. – 15 с.
114. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навчальний посібник для студентів юр. вузів і факультетів університетів / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
115. Иванов В. В. Правонарушение и юридическая ответственность // Теория права и государства: Учебник. – Х.: ООО «Одиссей». – 2006. – С. 325–352.
116. Изволенский В. Н. Правовые вопросы железнодорожных перевозок. – М: Государственное транспортное железнодорожное издательство. – 1951. – 214 с.
117. Иоффе О. С. Избранные труды: В 4-х т. Т. ІІІ. Обязательственное право. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – С. 211. – 837 с.
118. Иоффе О. С. Обязательства по возмещению вреда. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1951. – 105 с.
119. Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1955. – 308 с.
120. Інструктивні вказівки Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР «Про практику вирішення спорів, що виникають з перевезень вантажів залізницею» від 29.03.1968 р. // Систематизированный сборник инструктивных указаний Государственного арбитража при Совете Министров СССР. – М. : Юрид. лит-ра, 1983. – С. 212.
121. Інформаційний лист Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008 р. № 01-8/211 // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: Закон.
122. Кабальский Р. Хозяйственно-договорные обязательства: нарушение и ответственность. – Х.: Фактор, 2008. – С. 55. – 224 с.
123. Калпин А. Г. Новое в правовом регулировании отношений на железнодорожном транспорте// Государство и право. – 2003. – № 10. – С. 49.
124. Канзафарова І. Теорія цивільно-правової відповідальності: окремі зауваження // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 10. – С. 82–88.
125. Канзафарова І. С. До проблеми цивільно-правової відповідальності без вини // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. – № 3–4 (7–8). – С. 89–92.
126. Канзафарова І. С. Договірне регулювання відповідальності у цивільному праві // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. Вип. 33. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – C. 245–248.
127. Канзафарова І. С. Дослідження проблем цивільно-правової відповідальності: окремі методологічні аспекти // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. Вип. 30. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – C. 345–349.
128. Канзафарова І. С. Ефективність цивільно-правової відповідальності: комплексний підхід // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. Вип. 24. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – С. 270–273.
129. Канзафарова І. С. Особливості правового регулювання відповідальності за договором залізничного перевезення вантажів // Правова держава. – 2001. – № 3. – С. 31–34.
130. Канзафарова І. С. Проблема вини юридичної особи в теорії цивільного права // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 9. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України: Спілка юристів України, 2001. – С. 232–237.
131. Ківалова Т. С. Зобов’язання відшкодування шкоди у цивільному законодавстві України (теоретичні аспекти). Монографія / Т. С. Ківалова; Міністерство освіти і науки України; Одеська нац. юрид. акад. – Одеса : Юрид. літ-ра, 2008. – 360 с.
132. Кінаш Я. Трансформація відповідальності у права – реалізація принципу справедливості при застосуванні мір державного примусу // Право України. – 2004. – № 3. – С. 103–106.
133. Коваленко Т. П. Ответственность советского социалистического железнодорожного транспорта за сохранность перевозимых грузов. Автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук. – К, 1952. – 15 с.
134. Колодій А. М., Шакун В. І. Правова реформа – основа державно-правової реформи в Україні // Проблеми державно-правової реформи в Україні. Збірник наук. праць, 1997 – Вип. 3. – 284 с.
135. Колошин В. Логічна структура норм права (деякі практичні аспекти) // Право України. – 1995. – № 7. – С. 44–46.
136. Комментарий к Транспортному уставу железнодорожного транспорта РФ (постатейный) / Под ред. док. юрид. наук, профессора Т. Е. Абовой и профессора В. Б. Ляндреса. – М.: Юридическая фирма «Контракт», 1998. – С. 28–29.
137. Комментарий к Уставу железных дорог СССР / Под ред. Г. Б. Астановского. – М.: Юрид. лит. – 1986. – 400 с.
138. Копиленко О. Окремі колізії українського законодавства // Право України. – 2000. – № 12. – С. 13–15.
139. Кравчук Г. А. Перевезення вантажів залізницею: правове регулювання та судова практика (за матеріалами круглого столу) // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 4. – С. 44. – С. 43–46.
140. Красавчиков О. А. Советская наука гражданского права (понятие, предмет, состав и система) // Красавчиков О. А. Категории науки гражданского права. Избранные труды: В 2-х т. Т. 1. – М.: Статут, 2005. – С. 115–489.
141. Кузнєцова Н. С. Загальна характеристика зобов’язальних правовідносин // Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. Книга 1. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 707–717.
142. Ломака В. С. Відповідальність вантажовідправника та вантажоодержувача за несвоєчасну оплату перевезення вантажів залізничним транспортом / В. С. Ломака // Вісн. Акад. прав. наук України.– 2009. № 4. – С. 249-257.
143. Ломака В. С. Відповідальності залізниці за несвоєчасну подачу вагонів та контейнерів / В. С. Ломака // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2009. – № 3 (60). – С. 180–186.
144. Ломака В. С. Обсяг відповідальності за невиконання та неналежне виконання обов’язків за договорами перевезень вантажів залізничним транспортом / В. С. Ломака // Підприємництво, госп-во і право. – 2009. – № 10. – С. 101–105.
145. Ломака В. С. Відповідальність сторін за порушення строків доставки вантажу залізницею / В. С. Ломака // Вісн. госп. судочинства. – 2010. – № 4. – С. 177–183.
146. Ломака В. С. Чрезвычайные обстоятельства как основание освобождения от гражданско-правовой ответственности / В. С. Ломака // Вестн. Высш. Хоз. Суда Респ. Беларусь. – 2010. – № 8. – С. 157–160.
147. Ломака В. С. Відповідальність за пошкодження транспортних засобів за договором залізничних перевезень / В. С. Ломака // Юридична осінь 2009 року : тези доп. та наук. повідомл. міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів / за заг. ред. А. П. Гетьмана. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2009. – 492 с.
148. Ломака В.С. Відповідальність перевізника за порушення строків доставки за договором перевезення вантажів залізницею / В.С. Ломака // Держава і право : de lege praeterita, instante, futura: матеріали міжн. наук.-практ. конф., Миколаїв, 27–28 листопада 2009 року. / За заг. ред. О.В. Козаченка. – Миколаїв: Іліон, 2009. – С. 400.
149. Лунц Л. А., Новицкий И. Б. Общее учение об обязательстве. – М.: Госюриздат, 1950. – 416 с.
150. Луць В. В. Господарські договори (Лекція з спецкурсу «Господарський договір» для студентів юридичного факультету). – Львів: Видавництво Львівського університету. – 1973. – 27 с.
151. Ляндрес В. Б. Правила и эффективность использования вагонов и контейнеров: Практическое пособие. – М.: Юридическая литература, 1989. – 174 с.
152. Маковский А. Л. Правовое регулирование морских перевозок грузов. – М.: Морской транспорт,1961. – С. 220. – 314 с.
153. Малеин Н. С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях / Отв. ред. Лаптев В. В. – М.: Наука, 1968. – 207 c.
154. Маликова Э. М. Правовое регулирование неустойки на современном этапе: Дис. канд. юрид. наук : 12.00.03 : Казань, 2001. – 191 c.
155. Мамутов В. К. Ответственность в хозяйственном праве // Советское хозяйственное право: Учебник. / Под общ. ред. И. Г. Побирченко. – К.: Выща школа, 1985. – С. 262–285.
156. Матвеев Г. К. Вина в гражданском праве. – К.: Изд-во Киев. ун-та., 1955. – С. 169. – 307 с.
157. Матеріали узагальнення судової практики вирішення господарськими судами Вінницької, Житомирської, Хмельницької областей та Житомирським апеляційним господарським судом спорів, пов’язаних з перевезенням вантажів залізницею. Режим доступу: // http://zta.arbitr.gov.ua/court/info/page.php?court_id=9&razdel_id=16398.
158. Матеріали узагальнення Київським міжобласним апеляційним господарським судом судової практики з вирішення. спорів, пов’язаних з перевезенням вантажів залізницею та практики застосування законодавства про відповідальність за порушення в галузі залізничного транспорту. Режим домтупу: // http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=301:1:2892499754046758.
159. Матюхін В. І., Шевкова Т. А. Проблеми застосування транспортного законодавства // Правосуддя – гарант законності у сфері економічних правовідносин. Міжвідомчий науковий збірник /За редакцією А. І. Комарової, Д. М. Притики, В. В. Медведчука та ін. – К, 2000. Том 21(2). –С. 298–302.
160. Медведев Д. А., Смирнов В. Т. Транспортные обязательства // Гражданское право: Учебник. Часть II./ Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. М.: «ПРОСПЕКТ», 1997. – С. 377.
161. Медведчук В. В. Законодавство України: сфери існуючого та майбутнього правового регулювання // Адвокат. – 1998. – № 1. – С. 14–18.
162. Нам К. Неустойка и убытки // Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. М. И. Брагинского. – М.: Статут, 1999.
163. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін.; За заг. ред. В. К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 378. – 688 с.
164. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [ в 4-х т. ] / А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. – Т. 1. – К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. – 928 с.
165. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2-х т. / За заг. ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т. ІІ. – С. 57. – 1088 с.
166. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2-х т. / За заг. ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – Т. ІІ. – С. 721.
167. Николаева М.Н. Ответственность органов транспорта за невыполнение государственного плана перевозок грузов по внутренним водным путям / Ученые записки ВИЮНа. – М., Вып. 7. 1958. – С. 153.
168. Носко Л. Я. О юридической природе договоров на эксплуатацию железнодорожных подъездных путей // Проблемы социалистической законности. Вып.9. Республиканский межвед. науч. сборник.-Харьков: Вища школа. Изд-во при Харьк. Ун-те,1982. – 157 с.
169. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. Том 3. – М.: Зерцало-М, 2001. – 528 с.
170. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. Том 2. – М.: Зерцало-М, 2002. – 528 с.
171. Овечкін В. Е. Конституція України та розвиток транспортного законодавства. Деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезень вантажів залізницею (за матеріалами судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов) // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 2. – С. 35–40.
172. Осетинський А. Й. Розвиток вітчизняного законодавства у сфері перевезень вантажів залізницею та деякі аспекти правозастосовної практики // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 5. – С. 110–115.
173. Отраднова О.О. Деякі питання неустойки у цивільному праві // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права С. 82–83.
174. Отраднова О. О. Неустойка в цивільному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право; цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. О. Отраднова. – К., 2002. – С. 16. – 20с.
175. Отраднова О. О. Неустойка в цивільному праві. Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – С. 16–17. – 20 с.
176. Офіційний вісник України, 1998. – № 14 (23.04.98). – Ст. 548.
177. Пергамент М. Я. Договорная неустойка и интерес. – М.: Изд. кн. магазина И. К. Голубева под фирмою «Правоведение», 1905. – 2-е изд., пересмотр. и доп. – 368 с.
178. Перевезення вантажів залізницею: правове регулювання та арбітражна практика. Тези доповідей і виступів науково-практичного семінару. – К.: Видавничий Дім Юридична книга. – 2000. – 80 с.
179. Петров И. Н. Ответственность перевозчика за сохранность грузов // Советская юстиция, 1961. – № 5. – С.13–14.
180. Погребняк С. Про підходи до поняття коліз