ПРАВИЛА І ПРОЦЕДУРИ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ У РАМКАХ СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ ТА МЕХАНІЗМИ ЇХ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЛЕКАРЬ Ангеліна Сергіївна

УДК 341.23:339.5/9(477)

ПРАВИЛА І ПРОЦЕДУРИ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ У РАМКАХ СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ ТА МЕХАНІЗМИ ЇХ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

12.00.11 – міжнародне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Осика С.Г.,
кандидат юридичних наук

Київ – 2012

ЗМІСТ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ТА АБРЕВІАТУР 4
ВСТУП 7
РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА ВИРІШЕННЯ СПОРІВ ГЕНЕРАЛЬНОЇ УГОДИ ПРО ТАРИФИ ТА ТОРГІВЛЮ ЯК БАЗИС СИСТЕМИ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ 16
1.1. Характеристика системи вирішення спорів Хартії Міжнародної торгівельної організації 16
1.2. Особливості системи вирішення спорів Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 25
1.3. Характеристика процесу вирішення спорів Генеральної угоди про тарифи та торгівлю у період до завершення Токійського раунду багатосторонніх торгівельних переговорів 48
1.4. Характеристика процесу вирішення спорів Генеральної угоди про тарифи та торгівлю у період після завершення Токійського раунду багатосторонніх торгівельних переговорів і під час Уругвайського раунду багатосторонніх торгівельних переговорів 54
Висновки до Розділу 1 60
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ВИРІШЕННЯ СПОРІВ СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ ЯК ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ ГАРАНТУВАННЯ БЕЗПЕКИ ТА ПЕРЕДБАЧУВАНОСТІ БАГАТОСТОРОННЬОЇ ТОРГІВЕЛЬНОЇ СИСТЕМИ 66
2.1. Створення багатосторонньої торгівельної системи Світової організації торгівлі та її підсистеми вирішення спорів 66
2.2. Особливості повноважень головних органів Світової організації торгівлі, які беруть участь у процесі вирішення спорів 83
2.3. Базові принципи системи вирішення спорів Світової організації торгівлі, її основні риси та застосовне право 113
Висновки до Розділу 2 127
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗРОБЛЕННЯ ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ПРАВИЛ ТА ПРОЦЕДУР ВИРІШЕННЯ СПОРІВ У РАМКАХ СОТ У ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ 132
3.1. Захист національних інтересів України через механізм вдосконалення нормативно-правової бази з питань вирішення спорів у сфері зовнішньої торгівлі 132
3.2. Заходи щодо впровадження в Україні правил та процедур вирішення спорів у рамках членства в СОТ 144
Висновки до Розділу 3 153
ВИСНОВКИ 157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 166

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ТА АБРЕВІАТУР

АДК 1979 Угода про застосування Статті VI ГАТТ / Антидемпінговий кодекс ГАТТ Токійського раунду
АДК СОТ Угода про застосування Статті VI ГАТТ-1994 (Антидемпінговий кодекс СОТ)
АО Апеляційний орган
АСК ГАТТ Угода про тлумачення та застосування Статей VI, XVI і XXIII ГАТТ (Антисубсидиційний кодекс ГАТТ)
АСК СОТ Угода про субсидії та компенсаційні заходи (Антисубсидиційний кодекс СОТ)
БСТД ГАТТ з обмеженою кількістю учасників Багатосторонній торгівельний договір з обмеженою кількістю учасників системи права ГАТТ
БСТД СОТ з обмеженою кількістю учасників Багатосторонній торгівельний договір з обмеженою кількістю учасників системи права СОТ
БСТД ГАТТ Багатосторонній торгівельний договір системи права ГАТТ
БСТД СОТ Багатосторонній торгівельний договір системи права СОТ
БСТП Багатосторонні торгівельні переговори
БСТС Багатостороння торгівельна система
ГАТС Генеральна угода про торгівлю послугами
ГАТТ (ГАТТ-1947) Генеральна угода про тарифи та торгівлю (Генеральна Угода)
ГАТТ-1994 Генеральна угода про тарифи та торгівлю 1994 року
Генеральний директор ГАТТ Генеральний директор ДОГОВІРНИХ СТОРІН ГАТТ
(раніше – Виконавчий секретар ДОГОВІРНИХ СТОРІН ГАТТ)
ДВС Домовленість про правила та процедури вирішення спорів
ЄЕС Європейське економічне співтовариство
ЄК Європейська комісія
ЄС Європейське співтовариство, Європейські співтовариства або Європейський Союз залежно від контексту
КР Країни, що розвиваються
КТП Комітет з торгівельних переговорів
Марракеська угода (Угода про заснування СОТ) Марракеська угода про заснування Світової організації торгівлі (Угода про заснування Світової організації торгівлі)
Митний кодекс ГАТТ Угода про виконання Статті VII ГАТТ
Митний кодекс СОТ Угода про виконання Статті VII ГАТТ-1994
МТО Міжнародна торгівельна організація
НРК Найменш розвинені країни
НУО Неурядові організації
ОВС Орган вирішення спорів (alter ego Генеральної ради СОТ)
ПАП Правила апеляційного провадження
ПВС Процес вирішення спорів
ПВС ГАТТ Процес вирішення спорів ГАТТ
ПВС СОТ Процес вирішення спорів СОТ
ПК СОТ Підготовчий комітет СОТ
РНС Режим найбільшого сприяння
СВС Система вирішення спорів
СВС ГАТТ Система вирішення спорів ГАТТ
СВС СОТ Система вирішення спорів СОТ
ТГ Третейська група
ТК МТО Тимчасова комісія МТО
Угода ТРІМС (УТРІМС) Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи
Угода ТРІПС (УТРІПС) Угода про торгівельні аспекти прав на інтелектуальну власність
УДЗ Угода про державні закупівлі
УСФЗ Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів
УТБТ Угода про технічні бар’єри у торгівлі
УТВО Угода про текстильні вироби та одяг
УТЦАТ Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою
Хартія МТО Хартія Міжнародної торгівельної організації
ЦОВВ України Центральні органи виконавчої влади України

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасному взаємозалежному та взаємопов’язаному світі СОТ стала тим унікальним інструментом, який може дозволити вирішити глобальні торгівельні проблеми мирним шляхом. Вона регулює вирішення міждержавних спорів у найбільш масштабному й конфліктному торгівельному секторі, що є першим досвідом успішного процесуального механізму з обов’язковою юрисдикцією для вирішення міждержавних торгових спорів.
Утворення системи вирішення спорів СОТ бере початок із положень системи права ГАТТ-1947 щодо вирішення міждержавних торгових спорів. УРСР було запропоновано приєднатися до багатосторонньої торгівельної системи та багатосторонньої системи вирішення міждержавних торгових спорів, ставши таким чином біля витоків цієї системи у рамках багатосторонньої торгівельної системи Міжнародної торгівельної організації, ГАТТ, а потім – СОТ. Однак через політичні причини вона втратила таку можливість.
Лише в 2008 р. Україна завершила чотирнадцятирічний переговорний процес щодо приєднання до СОТ і стала повноправним учасником системи вирішення спорів СОТ. Для нашої держави було б цілком логічним повною мірою використати переваги цього механізму, у тому числі шляхом участі в реформуванні системи вирішення міждержавних торгових спорів у рамках Дохійського раунду розвитку СОТ.
Це ставить перед українською наукою міжнародного права низку складних завдань не тільки щодо вивчення та узагальнення права СОТ, але й розроблення національної концепції захисту внутрішнього ринку та доступу на ринки держав – членів СОТ.
Наведене зумовлює актуальність та нагальність дисертаційного дослідження, тим більше, що досі не вирішено ряд організаційно-інституційних питань, пов’язаних з участю України в роботі СОТ у контексті захисту національних інтересів при вирішенні міждержавних торгових спорів.
Проведений аналіз наукових джерел виявив, що дослідження правил і процедур вирішення міждержавних торгових спорів у рамках СОТ є новим предметом для українських і російських вчених, разом із тим переважна більшість спеціальних досліджень має описовий характер.
Загальні риси та елементи системи вирішення спорів СОТ висвітлюються у роботах І. Дюмулена, І. Зєнкіна, С. Осики, В. Пятницького, А. Смбатяна, М. Трунк-Федорової та ін. Єдиним спеціальним комплексним науковим дослідженням загальних положень та особливостей у зазначеній сфері слід вважати монографію С. Осики і В. Коновалова «Вирішення спорів у Світовій організації торгівлі», у написанні відповідних параграфів якої брала участь автор, а також дисертаційні роботи Т. Поди, Д. Лініченка та А. Гаркуші.
Натомість міжнародно-правові дослідження, здійснені у США, Австралії, Швейцарії та країнах – членах ЄС, вказують на значний інтерес до правил і процедур вирішення міждержавних торгових спорів у рамках СОТ. На цей інтерес вказують і роботи практиків права СОТ, зокрема Дж. Беккеса, П. Боссше, В. Дейві, Дж. Джексона, Р. Йєркса, Г. Марсо, Б. Уїлсона.
Окремі аспекти проблематики, що склали спеціальнотеоретичну базу дослідження, вивчалися такими вченими, як С. Ааронсон, Д. Біренбаум, П. Драхос, Дж. Дюнофф, Д. Ерскін, П. Жюйар, К. Зіммерманн, Т. Зіммерманн, Д. Ірвін, Д. Карро, Е. Кінг, Л. Клаймен, Д. Ковенок, Н. Коновалова, Р. Лоренс, П. Мавроїдіс, Х. Нарзінген, Ж. Сасердоті, Р. Торрес, А. Френо, М. Хурабіел.
Загальнотеоретична база дослідження представлена роботами вчених, які досліджували загальні проблеми міжнародного економічного співробітництва. Серед них слід відзначити праці М. Буроменського, О. Висоцького, В. Гейця, В. Денисова, О. Зайчука, О. Задорожного, В. Корецького, О. Копиленка, В. Мицика, В. Муравйова та інших.
Незважаючи на значний науковий доробок у сфері регулювання міждержавних торгових спорів, слід відзначити відсутність комплексного аналізу особливостей процесів вирішення таких спорів у рамках ГАТТ і СОТ, що додатково актуалізує дослідження даної проблематики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене в рамках науково-дослідних тем Інституту законодавства Верховної Ради України «Правові механізми інтеграції України до європейського правового простору» (державний реєстраційний № 0111U000579) та «Проблеми правового забезпечення виконання Україною міжнародних зобов’язань» (державний реєстраційний № 0111U000578), в окремих аспектах воно пов’язане з темою «Стратегія розвитку законодавства України» (державний реєстраційний № 0103U007975).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у з’ясуванні головних рис та особливостей систем вирішення спорів ГАТТ і СОТ, а також механізмів впровадження в Україні правил та процедур цих систем.
Мета зумовлює постановку таких завдань:
– дослідити історичні передумови виникнення й становлення багатосторонньої торгівельної системи та її підсистеми вирішення міждержавних торгових спорів;
– встановити особливості формування системи вирішення міждержавних торгових спорів згідно з Хартією Міжнародної торгівельної організації;
– здійснити аналіз особливостей системи вирішення міждержавних торгових спорів згідно з ГАТТ-1947;
– охарактеризувати правову природу, засади та шляхи еволюції багатосторонньої системи вирішення міждержавних торгових спорів у рамках ГАТТ до створення відповідної системи у рамках СОТ;
– висвітлити цілі та функції системи вирішення спорів СОТ через аналіз базових конститутивних угод системи права СОТ;
– розкрити інституційну складову системи вирішення спорів СОТ;
– визначити базові принципи функціонування системи вирішення спорів СОТ;
– проаналізувати основні риси системи вирішення спорів СОТ та застосовне право;
– порівняти та визначити ключові відмінності процесів вирішення міждержавних торгових спорів у рамках ГАТТ та СОТ;
– проаналізувати систему нормативно-правового забезпечення участі України у системі вирішення спорів СОТ та виявити основні проблеми, що впливають на ефективність захисту Україною національних інтересів;
– здійснити аналіз вжитих Україною заходів щодо участі у СОТ та в процесі вирішення спорів СОТ.
Об’єктом дослідження є міжнародні правовідносини, що виникають між членами СОТ у процесі вирішення міждержавних торгових спорів.
Предметом дослідження є міжнародно-правове регулювання правил і процедур, зокрема систем вирішення спорів ГАТТ і СОТ, та національні механізми їх впровадження в Україні, США та ЄС.
Методологічну основу дисертаційної роботи складає система загальнонаукових, філософських і спеціальних методів, застосування яких забезпечує досягнення сформульованих мети та завдань дослідження й достовірність отриманих результатів.
Так, історико-правовий метод дозволив проаналізувати історичні передумови виникнення і становлення багатосторонньої торгівельної системи, а також генезу системи вирішення міждержавних торгових спорів у рамках МТО, ГАТТ та СОТ. Використання системного методу дало можливість розглянути систему вирішення спорів у рамках СОТ в єдності її правової форми та змісту.
Спеціально-юридичний метод було використано для визначення понятійно-категоріального апарату дослідження, зокрема таких категорій, як «система вирішення спорів», «правила та процедури вирішення спорів» і «процес вирішення спорів».
Застосування структурного методу дозволило виявити основні проблеми в механізмі нормативно-правового забезпечення участі України у системі вирішення спорів СОТ. За допомогою функціонального методу було визначено основні властивості та функціональні ознаки інституційного механізму системи вирішення торгових спорів у рамках СОТ.
Метод порівняльного правознавства було застосовано для визначення особливостей національних механізмів впровадження правил та процедур систем вирішення спорів МТО, ГАТТ і СОТ в Україні, США та ЄС.
Спеціальні методи – статистично-правовий, класифікації та групування – сприяли з’ясуванню особливостей і правового механізму вирішення спорів у рамках ГАТТ і СОТ та допомогли визначити його окремі стадії.
Широке застосування у роботі знайшли категорії та засоби формальної логіки. У дослідженні використовувалися й інші традиційні для сучасної юриспруденції методи.
Наукова новизна дослідження. Дисертаційна робота є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним науково-теоретичним дослідженням правил і процедур вирішення спорів у рамках Світової організації торгівлі та перспектив їх впровадження в Україні. Новизна проявляється також у самому підході до дослідження поставленої проблеми та в запропонованих автором вирішеннях теоретичних і практичних проблем, що стоять перед вітчизняною наукою міжнародного права.
Вагоміші результати, що характеризують особистий внесок дисертанта у розробку проблематики роботи, сформульовано таким чином:
вперше:
– узагальнено та проаналізовано історичні передумови виникнення й становлення багатосторонньої торгівельної системи та її підсистеми вирішення міждержавних торгових спорів через призму двох площин – доктринальної та інституційно-правової. Такий підхід дозволив виявити особливості зародження концепції вирішення міждержавних торгових спорів та проблемні аспекти становлення сучасної системи вирішення міждержавних торгових спорів;
– запропоновано авторську схему періодизації становлення сучасної системи вирішення міждержавних торгових спорів, зокрема виділено три етапи її розвитку;
– надано авторське визначення категорій:
«система вирішення спорів» – сукупність елементів (застосовного права, правил та процедур, інституцій), що застосовуються вищими та спеціальними квазісудовими органами СОТ, та їхніх взаємозв’язків, яка створена для реалізації функції мирного вирішення міждержавних торгових спорів між членами СОТ у сфері торгівлі товарами, послугами та частково правами інтелектуальної власності;
«правила та процедури вирішення спорів» – система матеріальних та процесуальних норм внутрішнього права СОТ, які регламентують: 1) діяльність держав – членів СОТ щодо вирішення міждержавних торгових спорів; 2) вищих, спеціальних (незалежних юрисдикційних) та адміністративних органів СОТ, прямо або опосередковано залучених до процесу вирішення спорів СОТ; 3) процесуальний статус сторін таких спорів; 4) процесуальний статус третіх сторін; 5) процесуальний статус залучених учасників, 6) процесуальний статус amici curiae як особливих учасників процесу вирішення спорів СОТ;
– диференційовано багатосторонні торгівельні договори на дві групи: lex generalis та lex specialis, що дозволяє визначити порядок та особливості застосовного права, виходячи із загального принципу права – lex specialis derogat lex generalis;
– доведено, що ряд органів у системі елементів вирішення спорів СОТ виконує подвійну функцію: адміністративну та юрисдикційну. Серед таких органів було виділено Генерального директора СОТ й Інститут освіти та технічного співробітництва Секретаріату СОТ;
– у контексті дослідження системи вирішення спорів СОТ було виявлено ряд ознак, які роблять систему вирішення спорів СОТ унікальною порівняно з іншими, зокрема наявність арбітрів, відповідальних за імплементацію рішення Органу вирішення спорів;
– обґрунтовано доцільність розробки та прийняття законодавчих актів України з питань захисту її торгівельних інтересів, а також щодо вдосконалення існуючої нормативної бази з цього питання, зокрема законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» й усіх нормативно-правових актів, які регулюють санітарні та фітосанітарні питання, а також Митного кодексу України;
вдосконалено:
– теоретико-правові уявлення про складові системи вирішення спорів СОТ як такої, що має нормативну та інституційну складові. До нормативної відносимо багатосторонні торгівельні угоди права СОТ, а до інституційної – органи, які задіяні прямо або опосередковано у процесі вирішення спорів СОТ;
– розуміння системи вирішення спорів СОТ як такої, що одночасно характеризується жорсткістю (через наявність постійних органів) та гнучкістю побудови (через можливість держав впливати на формування органів ad hoc);
– порівняльну характеристику систем вирішення спорів ГАТТ та СОТ;
дістало подальшого розвитку:
– розуміння мети застосування правил та процедур вирішення спорів у рамках СОТ, а також у цілому мети системи вирішення спорів СОТ як забезпечення безпеки та передбачуваності багатосторонньої торгівельної системи СОТ, що дозволить, у свою чергу, забезпечити виконання багатосторонніх угод і глобально – стабільність розвитку світу. Саме це робить систему вирішення спорів СОТ унікальною серед подібних міжнародних систем;
– підхід до систематизації елементів, які входять до інституційної складової системи вирішення спорів СОТ, запропоновано класифікувати їх залежно від функціонального призначення та місця у системі на: вищі, адміністративні та спеціальні (незалежні юрисдикційні);
– визначення ролі принципів міжнародного права у формуванні та функціонуванні системи вирішення спорів СОТ, а також встановлено систему спеціальних принципів права СОТ щодо вирішення міждержавних торгових спорів, до яких було віднесено: мирне вирішення таких спорів, незастосування дискримінаційних підходів до держав, які беруть участь у процесі вирішення спорів, відповідальність порушника норм права СОТ, участь у процесі ex gratia, транспарентність, вирішення спору ex lata, швидке та ефективне вирішення спорів, забезпечення балансу між правами та обов’язками, гарантування правомірності процесу вирішення спорів і неупередженості рішень вищих та спеціальних (незалежних юрисдикційних) органів СОТ;
– розуміння системи вирішення спорів як процесу, що має чотири стадії: дипломатичну, третейську, апеляційну та імплементаційну.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути враховані в процесі підготовки та внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють питання, пов’язані із виконанням Україною своїх зобов’язань перед СОТ.
Крім того, окремі положення роботи можуть бути використані під час розробки навчальних курсів «Міжнародне право», «Міжнародне економічне право», «Міжнародне торгове право», «Право Світової організації торгівлі» та відповідних спецкурсів для студентів юридичних спеціальностей.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України, а також на міжнародних наукових конференціях і семінарах: XI міжнародна науково-практична конференція «Моделі забезпечення сталого розвитку світового господарства: економіка, фінанси та право» (м. Київ, 30 травня 2008 р., тези опубліковано), VI міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 29 – 30 травня 2009 р., тези опубліковано), XII міжнародна науково-практична конференція «Світова фінансово-економічна криза: стратегія протидії та мінімізації наслідків (економіка, фінанси та право)» (м. Київ, 29 травня 2009 р., тези опубліковано), ХІІІ міжнародна науково-практична конференція «Економічна безпека України та виклики сьогодення» (м. Київ, 28 травня 2010 р., тези опубліковано).
Крім того, окремі наукові положення дисертаційного дослідження знайшли безпосереднє відображення у вигляді обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення законодавства України, зокрема у законопроектах «Про внесення змін до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»» № 5499 від 6 травня 2010 р. та «Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту національного товаровиробника від субсидованого та зростаючого імпорту» № 7014 від 27 липня 2010 р.
Публікації. Основні положення дисертації відображені у чотирьох статтях, надрукованих у фахових виданнях, та у чотирьох параграфах і висновках до двох розділів монографії «Вирішення спорів у Світовій організації торгівлі» (К., 2011).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні отримало наукову розробку питання міжнародно-правового регулювання вирішення міждержавних торгових спорів у рамках СОТ і перспективи впровадження в Україні правил та процедур вирішення таких спорів, що виникають у зв’язку з порушеннями деякими членами СОТ права цієї міжнародної організації. Найважливішими із зроблених узагальнених висновків дослідження є такі:
1. Аналіз історичних передумов виникнення та становлення багатосторонньої торгівельної системи було здійснено у двох взаємопов’язаних площинах – доктринальній та інституційно-правовій.
По-перше, встановлено, що на доктринальному рівні ідеї щодо необхідності створення міжнародної системи для врегулювання торгівельних відносин виникли на початку ХХ століття в період Першої світової війни. Однією з перших концепцій постійно діючої організації, що повинна була б координувати діяльність у сфері міжнародних торгівельних відносин у цілому та торгових спорів зокрема, стала ідея К. Халла щодо створення єдиного комерційного арбітражного органу, компетенція якого поширювалася б на спори у сфері міжнародного приватного права та проведення багатосторонніх торгівельних переговорів за участю приватних суб’єктів міжнародної торгівлі.
Альтернативними доктринами стали концепції Х. Томсона та П. Бідвелла, які передбачали створення постійного судового органу з широкими повноваженнями, зокрема щодо розслідування діяльності міжнародних картелів. Ця ідея була напряму пов’язана з концепцією подальшого розвитку Постійної палати міжнародного правосуддя.
Таким чином, ці концепції охоплювали дві складові торгівельної системи: приватну та публічну. У результаті їх зваженого запозичення й було розроблено Хартію Міжнародної торгівельної організації, яка повинна була стати спеціалізованою агенцією ООН.
По-друге, було доведено неготовність міжнародної спільноти у період до закінчення Другої світової війни створити єдину інституційну основу для регулювання міжнародних торгівельних відносин у цілому та вирішення міждержавних торгових спорів на багатосторонній основі зокрема.
Тобто, в основі виникнення сучасної системи регулювання міжнародних торгівельних відносин, включаючи вирішення міждержавних торгових спорів, лежать доктрини К. Халла, Х. Томсона та П. Бідвелла.
2. З огляду на складність чіткого та визначеного інституційного оформлення правовідносин у сфері міжнародної торгівлі становлення багатосторонньої торгівельної системи в цілому та системи вирішення міждержавних торгових спорів зокрема відбувалося у декілька етапів.
1-й етап (1947 – 1979 рр.) розпочинається з Гаванської конференції, на якій було прийнято «Заключний Акт та пов’язані з ним документи Конференції ООН з торгівлі та зайнятості», інтегральною частиною якого стала Хартія Міжнародної торгівельної організації, яка не набрала чинності, хоча окремі інституційні складові і функціонували аж до створення СОТ. Хартія передбачала створення доволі складної процедури вирішення міждержавних торгових спорів у декілька стадій (статті 66, 92 – 97) як між членами Організації, так і за участю нечленів.
Із 1 січня 1948 р. розпочалося тимчасове застосування ГАТТ, яка поступово перетворилася на параорганізацію з розгалуженою системою органів, до компетенції якої також входило вирішення міждержавних торгових спорів.
На цьому етапі переважно застосовується процедура дипломатичного вирішення міждержавних торгових спорів, яку не можна вважати судовим способом. Це було зумовлено тим, що в ГАТТ-1947 процесу вирішення таких спорів було присвячено лише дві Статті – XXII і XXIII. Упродовж двадцяти років ДОГОВІРНІ СТОРОНИ ГАТТ вдосконалювали цей процес. І він поступово трансформувався із винятково дипломатичного у змішаний дипломатично-юрисдикційний процес шляхом внесення змін до Статті XXIII ГАТТ-1947 (1957 р.), прийняття рішень ДОГОВІРНИХ СТОРІН ГАТТ «Консультації відповідно до Статті XXІІ» (1958 р.), «Про процедури щодо нових обмежень імпорту, які застосовуються у зв’язку з платіжним балансом і глобальними обмеженнями імпорту», «Про процедури застосування Статті XXІІІ ГАТТ» (1966 р.), створення органів ГАТТ, які прямо або опосередковано опікувалися вирішенням міждержавних торгових спорів (Секретаріату ГАТТ, Ради ГАТТ, робочих, а потім третейських груп), і провадження первинної (ще недосконалої) юрисдикційної стадії процесу вирішення спорів ГАТТ. Однак ці зміни були недостатніми, про що свідчить криза процесу вирішення спорів у зв’язку з уругвайською справою (1961 – 1965 рр.) і з блокуванням США та ЄЕС цього процесу у 1970-х рр.
2-й етап (1979 – 1994 рр.) характеризується активізацією діяльності щодо жорсткої інституалізації процесу вирішення спорів ГАТТ. На цьому етапі виявляються всі недоліки існуючої системи, і вона стає окремим предметом переговорів під час Уругвайського раунду. Основними проблемами, що заважали подальшому прогресу вирішення торгових спорів, були визнані ключові елементи процесу: 1) створення третейських груп та затвердження їх рішень позитивним консенсусом; 2) виконання прийнятих рішень.
Цей етап можна назвати певним «forum shopping» створення системи вирішення спорів у рамках двох раундів – Токійського та Уругвайського.
Поворотними пунктами еволюції системи вирішення спорів ГАТТ стало ухвалення Домовленості про повідомлення, консультації, вирішення спорів і нагляд від 28 листопада 1979 р. та рішення ДОГОВІРНИХ СТОРІН ГАТТ «Про вдосконалення правил і процедур ГАТТ про вирішення спорів» від 12 квітня 1989 р., в яке було включено, зокрема, положення про арбітражну стадію процесу вирішення спорів. Ці документи стали прямими попередниками Домовленості про правила та процедури вирішення спорів.
3-й етап (1994 р. – по сьогодні) визначається підвищенням ролі системи вирішення спорів СОТ, яка стає гарантією мирного вирішення міждержавних торгових спорів і забезпечує передбачуваність багатосторонньої торгівельної системи, у тому числі через часткову рецепцію положень права ГАТТ. Саме в цей період було прийнято ряд базових документів для системи – Марракеська угода, Домовленість про правила та процедури вирішення спорів СОТ та охоплених угод СОТ.
3. У ході дослідження було надано змістовні характеристики системи вирішення спорів СОТ у її співвідношенні із системою вирішення спорів ГАТТ. Запропоновано авторське бачення поняття «система вирішення спорів СОТ».
Система вирішення спорів СОТ – сукупність елементів (застосовного права, правил та процедур, інституцій), що застосовуються вищими, спеціальними квазісудовими органами СОТ, та їхніх взаємозв’язків, створена для реалізації функції мирного вирішення міждержавних торгових спорів між членами СОТ у сфері торгівлі товарами, послугами та частково правами інтелектуальної власності.
Метою системи вирішення спорів СОТ є забезпечення безпеки та передбачуваності багатосторонньої торгівельної системи СОТ, що дозволить, у свою чергу, забезпечити виконання багатосторонніх угод та глобально – стабільність розвитку світової економіки. Саме це робить систему вирішення спорів СОТ унікальною серед подібних міжнародних систем.
4. Система вирішення спорів СОТ має дві складові: нормативну та інституційну. До нормативної складової слід віднести багатосторонні торгівельні договори систем права ГАТТ і СОТ.
При цьому такі договори можна класифікувати на дві групи: lex generalis та lex specialis. Такий поділ має винятково прикладний характер, адже визначає порядок та особливості застосовного права, виходячи із загального принципу права – lex specialis derogat lex generalis. Так, до норм, що мають характер lex generalis, відносимо: Марракеську угоду, Домовленість про вирішення спорів, ГАТТ, а також рішення ДОГОВІРНИХ СТОРІН «Про процедури застосування Статті XXІІІ ГАТТ», «Про вдосконалення правил і процедур ГАТТ про вирішення спорів». До норм, що мають характер lex specialis, відносимо: відвідні статті охоплених угод СОТ, статті двох багатосторонніх угод з обмеженою кількістю учасників (Про торгівлю цивільною авіатехнікою та Про державні закупівлі), Декларацію про вирішення спорів відповідно до Антидемпінгового кодексу СОТ або Частини V Антисубсидиційного кодексу СОТ, прийняту Комітетом з торгівельних переговорів; а також Рішення про деякі процедури вирішення спорів, встановлені для цілей ГАТС, прийняте міністрами країн – членів СОТ.
До інституційної складової слід віднести органи, які прямо або опосередковано задіяні до процесу вирішення спорів СОТ. Ці органи доцільно систематизувати за функціональним призначенням та місцем у системі органів СОТ:
– вищі: Конференція міністрів країн – членів СОТ, Генеральна рада СОТ, Орган вирішення спорів;
– адміністративні: Голова Генеральної ради, Голова Органу вирішення спорів, Генеральний директор, Секретаріат СОТ та Секретаріат Апеляційного органу, Інститут освіти та технічного співробітництва Секретаріату СОТ;
– спеціальні (незалежні юрисдикційні) органи: третейські групи, які спеціально створюються для вирішення конкретного спору, Апеляційний орган, арбітри, залучені незалежні експерти для вивчення питань технічного, фактичного або наукового характеру.
У рамках СОТ органи не мають правової однорідності, адже мають різний статус, тому слід виокремити органи ad hoc та органи, які діють на постійній основі. До перших відносимо: третейські групи, арбітрів, залучених незалежних експертів. Усі інші органи функціонують на постійній основі. Такий підхід дозволив надати інституційній структурі характеру жорсткості через створення постійно діючих органів, особливо це стосується вищих й адміністративних органів, та одночасно зробити систему відносно гнучкою через можливість держав впливати на формування органів ad hoc при вирішенні спорів.
На відміну від ГАТТ-1947, основні органи СОТ засновано з моменту її створення. У процес вирішення спорів СОТ залучено сторони спору, треті сторони, органи СОТ, які беруть участь у вирішенні міждержавних торгових спорів, а також допоміжні інститути (незалежні експерти та спеціалізовані інститути). Значно розширена предметна компетенція, до якої увійшли спори, пов’язані не тільки з торгівлею товарами, але й послугами та частково правами інтелектуальної власності.
5. Дослідження системи вирішення спорів як сукупності елементів у їх взаємозв’язку дозволило виявити ряд органів, які виконують одночасно декілька функцій, тому їх віднесення до конкретних груп є достатньо умовним.
Зокрема, це стосується:
– Генерального директора СОТ, який може, за певних обставин, виконувати функції, притаманні спеціальним (незалежним юрисдикційним) органам, коли виступає як медіатор при вирішенні спорів, однак ex officio він виконує винятково адміністративні функції;
– Інституту освіти та технічного співробітництва Секретаріату СОТ, який виступає одночасно адміністративним органом, однак може залучатися як експертна установа для вивчення питань технічного, фактичного або наукового характеру, що є предметом конкретного спору.
6. Окремо було досліджено роль арбітрів у функціонуванні системи вирішення спорів СОТ. Встановлено, що існує дві групи арбітрів: 1) ті, які беруть участь у арбітражній стадії процесу; 2) ті, які беруть участь в імплементаційній стадії процесу. Саме наявність останніх робить систему вирішення спорів СОТ sui generis порівняно з іншими існуючими міжнародними системами вирішення міждержавних спорів (Міжнародний Суд ООН, Постійна палата третейського правосуддя, Європейський суд з прав людини тощо).
7. У ході дослідження було встановлено, що система вирішення спорів СОТ функціонує на притаманних їй принципах, які виконують одразу декілька функцій: регулятивну та забезпечувальну, а також функції вирівнювання й балансування системи у цілому.
Виходячи з того, що система вирішення спорів СОТ за своєю правовою природою є міжнародною, вона a priori у своїй діяльності спирається на принципи міжнародного права – мирного вирішення спорів, незастосування сили або погрози силою у будь-якій формі, невтручання у внутрішні справи держави, зобов’язання держави співробітничати одна з одною, суверенної рівності держав та добросовісного виконання взятих на себе зобов’язань.
Спеціальними принципами системи вирішення спорів СОТ виступають такі: мирне вирішення міждержавних торгових спорів, незастосування дискримінаційних підходів до держав, які беруть участь у процесі вирішення спорів, відповідальність порушника норм СОТ, участь у процесі ex gratia, транспарентність, вирішення спору ex lata, швидке та ефективне вирішення спорів, економічність правосуддя; забезпечення балансу між правами та обов’язками, гарантування правомірності процесу вирішення спорів та неупередженості рішень вищих і спеціальних (незалежних юрисдикційних) органів СОТ.
8. Запропоновано авторське визначення правил та процедур вирішення спорів у рамках СОТ як системи матеріальних та процесуальних норм внутрішнього права СОТ, які регламентують: 1) діяльність держав – членів СОТ щодо вирішення міждержавних торгових спорів; 2) порядок взаємодії вищих, спеціальних (незалежних юрисдикційних) та адміністративних органів СОТ, прямо або опосередковано залучених до процесу вирішення спорів; 3) процесуальний статус сторін таких спорів; 4) процесуальний статус третіх сторін; 5) процесуальний статус залучених учасників; 6) процесуальний статус amicus curiae як особливих учасників процесу вирішення спорів СОТ.
При цьому такі правила та процедури можуть бути як такими, що визначені на постійній основі, так і такими, що створюються для конкретного випадку і для конкретного учасника.
Формою закріплення правил та процедур виступають такі документи: Внутрішній регламент засідань ОВС, Правила поведінки стосовно Домовленості про правила та процедури вирішення спорів, Внутрішній регламент сесій Конференції міністрів і засідань Генеральної ради СОТ, Керівні принципи щодо призначення головуючих в органах СОТ, Методи роботи щодо процедур вирішення спорів, погоджені Органом вирішення спорів, Правила апеляційного провадження.
9. Встановлено, що процес вирішення спорів СОТ має чотири стадії:
1) дипломатична стадія: обов’язкові консультації між заінтересованими членами СОТ (скаржником і відповідачем), добрі послуги, примирення або посередництво Генерального директора СОТ;
2) третейська стадія: розгляд третейською групою міждержавних торгових спорів, включаючи: створення такої групи; подання на розгляд Органу вирішення спору її звіту; розгляд Органом вирішення спорів звіту третейської групи; його ухвалення та прийняття відповідного рішення та/або рекомендації;
3) апеляційна стадія: розгляд Апеляційним органом апеляції, ухвалення звіту Апеляційного органу;
4) імплементаційна стадія: вжиття відповідачем необхідних заходів на національному рівні для приведення внутрішньодержавних положень у відповідність із Марракеською угодою.
Крім того, у Домовленості передбачено арбітражну стадію вирішення спорів у рамках СОТ як альтернативну третейській та апеляційній.
10. Незважаючи на значні переваги системи вирішення міжнародних торгівельних спорів СОТ, які вона надає державам для захисту своїх національних інтересів, Україна використовує їх неефективно.
У ході дослідження було виявлено ряд проблем нормативного та інституційного характеру. Зокрема, виокремлено проблеми внутрішньодержавного інституційного забезпечення участі України у роботі СОТ та процесі вирішення спорів СОТ. У зв’язку з існуванням цих проблем зроблено висновок про доцільність запровадження загального та спеціального порядків захисту інтересів України у процесі вирішення спорів СОТ, зокрема створення правових підстав для проведення розслідувань щодо порушень країнами – членами СОТ правил міжнародної торгівлі з метою захисту українських виробників та постачальників послуг, усунення бар’єрів у торгівлі, які перешкоджають експорту з України на ринки цих країн – членів СОТ і доступу української промисловості до джерел сировини, енергетичних ресурсів і передових технологій у цих країнах.
У зв’язку із цим потребує вдосконалення національне законодавство України, зокрема закони України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Митний кодекс України тощо. Відповідні пропозиції були подані до Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анисимов Л. Н. Международно-правовые средства разрешения межгосударственных споров /конфликтов / Л. Н. Анисимов. – Л. : Изд-во Ленинградского университета, 1975. – 164 с.
2. Буткевич В. Г. Міжнародне право. Основи теорії / В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожній. – К. : Либідь, 2002. – 606 с.
3. Висоцький О. Ф. Деякі питання застосування національного протекціоністського законодавства в контексті вступу України до СОТ / О. Ф. Висоцький, О. О. Покрещук // Зовнішня торгівля: право та економіка : Зб. наук. пр. Вип. 3 (7). Ч. 1. – К. : УАЗТ, 2003. – С. 7 – 17.
4. Гаркуша А. О. Правове врегулювання спорів у Світовій організації торгівлі: автореф. канд. юрид. наук : 12.00.11 «Міжнародне право» / А. О. Гаркуша. – Х. : Нац. юридична академія Укр. ім. Я. Мудрого, 2012. – 19 с.
5. Геєць В. М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку / В. М. Геєць. – К., 2009. – 864 с.
6. Дюмулен И. И. Всемирная торговая организация / И. И. Дюмулен. – М. : ЗАО Издательство «Экономика», 2003. – 271 с.
7. Зенкин И. В. Право Всемирной торговой организации. Учебное пособие / И. В. Зенкин. – М. : Международные отношения, 2003. – 248 с.
8. Карро Д. Международное экономическое право / Д. Карро, П. Жюйар : Пер. с франц. Серебренникова В. П., Шумилова В. М. – М. : Международные отношения, 2002. – 608 с.
9. Коновалова Н. О. Міжнародно-правове регулювання протидії обходу антидемпінгових заходів: автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.11 «Міжнародне право» / Н. О. Коновалова. – 2011. – 20 с.
10. Копиленко О. Л. Проблеми адаптації національного законодавства до законодавства ЄС: новий погляд / О. Л. Копиленко, В. Г. Третьякова // Das Kooperations- und Partnerschaftsabkommen EU-Ukraine und seine Neufassung im Rahmen der Europäischen Nachbarschaftspolitik. Die rechtlichen Rahmenbedingungen für ausländische Investitionen in der Ukraine (Deutsch-Ukrainisches Seminar 22. – 23. Januar 2007). – B. 3. – Regensburg, 2009. – S. 37 – 47.
11. Корецкий В. М. Избранные труды: в 2 т. / Гл. ред. В.Н. Денисов. – К. : Наук. думка, 1989. – Т. 2. – С. 166 – 181.
12. Лекарь А. С. Актуальні питання процедури вирішення спорів в рамках СОТ / А. С. Лекарь // Митна справа. – 2009. – № 4. – С. 92 – 97.
13. Лекарь А. С. Висновки до Розділу ІІ: Базові характеристики інституціонального механізму вирішення спорів СОТ / А. С. Лекарь // Вирішення спорів у Світовій організації торгівлі / Осика С. Г., Коновалов В. В. – К., 2011. – С. 133 – 136.
14. Лекарь А. С. Висновки до Розділу III. Базові характеристики правового механізму системи вирішення спорів СОТ та особливості цього юридичного процесу / А. С. Лекарь // Вирішення спорів у Світовій організації торгівлі / Осика С. Г., Коновалов В. В. – К., 2011. – С. 228 – 233.
15. Лекарь А. С. Головні особливості діяльності робочих і спеціальних груп, заснованих відповідно до Статті XXIII у період до Токійського раунду БСТП / А. С. Лекарь // Вирішення спорів у Світовій організації торгівлі / Осика С. Г., Коновалов В. В. – К., 2011. – С. 57 – 62.
16. Лекарь А. С. Головні особливості діяльності спеціальних груп, заснованих відповідно до Статті XXIII(2) у період після Токійського раунду БСТП / А. С. Лекарь // Вирішення спорів у Світовій організації торгівлі / Осика С. Г., Коновалов В. В. – К., 2011. – С. 63 – 68.
17. Лекарь А. С. Мирне вирішення міжнародних економічних спорів / А. С. Лекарь // Збірник матеріалів XII Міжнародної науково-практичної конференції «Світова фінансово-економічна криза: стратегія протидії та мінімізації наслідків (економіка, фінанси та право)» (м. Київ, 29 травня 2009 р.). – К., 2009. – С. 405 – 406.
18. Лекарь А. С. Основні риси та базові принципи системи вирішення спорів в рамках Світової організації торгівлі (СОТ) / А. С. Лекарь // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012 – № 4 – С. 156 – 164.
19. Лекарь А. С. Особливий механізм вирішення спорів, передбачений охопленими угодами / А. С. Лекарь // Вирішення спорів у Світовій організації торгівлі / Осика С. Г., Коновалов В. В. – К., 2011. – С. 202 – 227.
20. Лекарь А. С. Особливості повноважень головних органів Світової Організації Торгівлі, які беруть участь у процесі вирішення спорів / А. С. Лекарь // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2012. – № 1. – С. 137 – 142.
21. Лекарь А. С. Повноваження третейських груп у процесі вирішення спорів у Світовій організації торгівлі / А. С. Лекарь // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2012 – № 2. – С. 150 –154.
22. Лекарь А. С. Роль Апеляційного органу (АО) у ПВС СОТ та його функції / А. С. Лекарь // Вирішення спорів у Світовій організації торгівлі / Осика С. Г., Коновалов В. В. – К., 2011. – С. 118 – 129.
23. Лекарь А. С. Роль арбітрів у ПВС СОТ / А. С. Лекарь // Вирішення спорів у Світовій організації торгівлі / Осика С. Г., Коновалов В. В. – К., 2011. – С. 129 – 133.
24. Лекарь А. С. Роль спеціальних груп (СГ) у ПВС СОТ, їх функції / А. С. Лекарь // Вирішення спорів у Світовій організації торгівлі / Осика С. Г., Коновалов В. В. – К., 2011. – С. 103 – 118.
25. Лекарь А. С. Україна та Світова організація торгівлі: переваги та можливі проблеми забезпечення захисту національних інтересів / А. С. Лекарь // Збірник матеріалів ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Економічна безпека України та виклики сьогодення» (м. Київ, 28 травня 2010 р.). – К.: УДУФМТ, 2010. – Частина І. – С. 116 – 118.
26. Лекарь А. С. Шлях України до СОТ / А. С. Лекарь // Збірник наукових статей за матеріалами VI Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 29 – 30 травня 2009 р.). – Луцьк, 2009. – С. 224 – 225.
27. Лініченко Д. В. Міжнародно-правовий механізм врегулювання торговельних спорів у рамках діяльності Світової організації торгівлі: автореф. дис… канд. юрид. наук : 12.00.11 «Міжнародне право» / Д. В. Лініченко. – К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2011. – 20 с.
28. Международное право. Словарь-справочник / Под общей редакцией акад. МАИ, д.б.н. В. Н. Трофимова. – М. : ИНФРА-М, 1998. – 368 с.
29. Международное право: учеб. для обуч. по спец. «Правоведение (междунар. право)», «Междунар. отношения» и «Международ. экон. отношения» / Б. М. Ашавский, К. Г. Борисов, В. Г. Бояршинов и др. ; Отв. ред. Ю. М. Колосов, В. И. Кузнецов. – 2-е изд., доп.и перераб. – М. : Международные отношения, 1998. – 618 с.
30. Міжнародне право: Навч. посібник / За ред. М. В. Буроменського. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 336 с.
31. Муравйов В. І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика) / В. І. Муравйов. – К. : Академ-Прес, 2002. – 426 с.
32. Осика С. Г. Вирішення спорів у Світовій організації торгівлі / С. Г. Осика, В. В. Коновалов. – К. : Благодійна організація «Центр дослідження СОТ, розвитку торгового права і практики», 2011. – 288 с.
33. Осика С. Інституціональні та процедурні механізми системи ГАТТ/СОТ у регулюванні світової торгівлі / С. Осика, О. Оніщук, А. Осика, В. Пятницький, О. Штефанюк. – К. : УАЗТ, 2000. – 228 с.
34. Пода Т. О. Проблеми функціонування та напрямки реформ системи врегулювання міждержавних суперечок СОТ: автореф. дис… канд. юрид. наук : 12.00.11 «Міжнародне право» / Т. О. Пода. – К., 2008. – 23 с.
35. Порівняльне правознавство (теоретико-правове дослідження) / За ред. : Зайчука О. В., Онищенко Н. М. – К. : Парламентське видавництво, 2007. – 430 с.
36. Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту національного товаровиробника від субсидованого та зростаючого імпорту : проект Закону України № 7014 від 27.07.2010 р. // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=38357
37. Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту вітчизняних товаровиробників у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань : Закон України від 23.03.2012 р. № 4436-VI // Офіційний вісник України. – 2012. – № 22. –Ст. 818.
38. Про внесення змін до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» : проект Закону України № 5499 від 06.05.2010 р. // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=36808
39. Про делегацію України для участі в переговорах у рамках Світової організації торгівлі : Указ Президента України від 26 серпня 2008 р. № 767/2008 // Офіційний вісник Президента України. – 2008. – № 32. – Ст. 1028.
40. Про деякі питання здійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України : Указ Президента України від 3 березня 2011 р. № 261/2011 // Офіційний вісник Президента України. – 2011. – № 6. – Ст. 427.
41. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України від 18.03.2004 р. № 1629-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367; 2009. – № 23. – Ст. 280; 2011. – № 29. – Ст. 272; 2012. – № 12 – 13. – Ст. 82.
42. Про затвердження плану заходів з подолання негативного сальдо у зовнішній торгівлі : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1074-р. // Урядовий кур’єр. – 2011. – 1 лист.
43. Про затвердження Порядку проведення розслідувань з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій з боку інших держав, митних союзів чи економічних угруповань щодо законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України : Постанова Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1999 р. № 2120. Із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 158 від 15.02.2002 р., № 1106 від 17.07.2003 р., № 1318 від 14.11.2007 р., № 628 від 09.06.2011 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 23. – Ст. 1721.
44. Про заходи, пов’язані зі вступом України до Світової організації торгівлі : Указ Президента України від 17 червня 2008 р. № 557/2008 // Урядовий кур’єр. – 2008. – 25 черв.
45. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16.04.1991 р. № 959-XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377; 1992. – № 20. – Ст. 276; 1992. – № 31. – Ст. 442; 1992. – № 36. – Ст. 534; 1993. – № 5. – Ст. 33; 1993. – № 12. – Ст. 109; 1993. – № 17. – Ст. 184; 1993. – № 19. – Ст. 209; 1994. – № 20. – Ст. 120; 1995. – № 11. – Ст. 66; 1995. – № 13. – Ст.85; 1995. – № 14. – Ст. 90, 93; 1999. – № 51. – Ст. 447; 2000. – № 24. – Ст. 186, 318; 2002. – № 17. – Ст. 121; 2002. – № 29. – Ст. 194; 2003. – № 7. – Ст. 62; 2003. – № 30. – Ст. 247; 2003. – № 37. – Ст. 300; 2004. – № 13. – Ст. 181; 2003. – № 14. – Ст. 197; 2005. – № 3. – Ст. 78; 2005. – № 32. – Ст. 422; 2006. – № 5 – 6. – Ст.74; 2006. – № 15. – Ст. 129; 2006. – № 43. – Ст. 419; 2007. – № 2. – Ст. 15; 2007. – № 3. – Ст. 29; 2008. – № 23. – Ст. 216; 2009. – № 27. – Ст. 349; 2010. – № 37. – Ст. 496; 2011. – № 29. – Ст. 272; 2012. – № 7. – Ст. 53; 2012. – № 4436-VI від 23.02.2012; № 4496-VI від 13.03.2012.
46. Про міжнародні договори України : Закон України від 29.06.2004 р. № 1906-IV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
47. Про ратифікацію протоколу про вступ України до СОТ : Закон України від 10.04.2008 р. № 250-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 23. – Ст. 213.
48. Смбатян А. С. Международные торговые споры в ГАТТ/ВТО: избранные решения (1952 – 2005 гг.) / А. С. Смбатян. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 344 с.
49. Трунк-Федорова М. П. Разрешение споров в рамках Всемирной торговой организации / М. П. Трунк-Федорова. – С-Пб. : Издательский дом Санкт-Петербургского государственного университета, Изд-во юридического факультета Санкт-Петербургского государственного университета, 2005. – 312 с.
50. Устав ООН и Статут Международного суда. – Управление общественной информации ООН. – 1978. – 101 с.
51. Шибаева Е. А. Правовой статус межправительственных организаций / Е. А. Шибаева. – М. : Юридическая лит-ра, 1972. – 192 с.
52. A Handbook on the WTO Dispute Settlement System. – Cambridge University Press, 2004. – XVII. – 215 p.
53. Aaronson Susan Ariel. From GATT to WTO: The Evolution of an Obscure Agency to One Perceived as Obstructing Democracy. Associate Research Professor of International Affairs. National Policy Association. EH-NET BOOK REVIEW. 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eh.net/encyclopedia/article/aaronson.gatt.
54. Aaronson Susan Ariel. Trade and the American Dream: A Social History of Postwar Trade Policy. – Lexington: University Press of Kentucky, 1996. – XVII. – 262 p.
55. Abbott F. M., Mavroidis P. C., Cottier T., Petersmann E.-U. Fifth Report of the Committee on International Trade Law / International Law Association. –New Delhi Conference (2002). – 13 p.
56. Alavi Amin. African Countries and the WTO’s Dispute Settlement Mechanism. – The Author 2007. Journal compilation. – Overseas Development Institute. Development Policy Review, 2007. –№ 25 (1). – PP. 25 – 42.
57. Alavi Amin. Strengthening Development in the WTO: A Theoretical View with Practical Implications. – Paper (first draft) prepared for Doctoral Workshop on Development & International Organizations, ABCDE, Cape Town, June 2008. – 19 p.
58. Analytical Index: Guide to GATT. Law and Practice, 6th Edition. Contracting Parties to the General Agreement on Tariffs and Trade Geneva, 1994. – XXX, 1082 p.
59. Bacchus James. «Woulda, Coulda, Shoulda»: The Consolations of WTO Dispute Settlement. Chairman Appellate Body World Trade Organization to the International Bar Association. – Geneva, Switzerland. – March 20, 2003. – 11 p.
60. Birenbaum David E. The Omnibus Trade Act of 1988: Trade Law Dialectics. / David E. Birenbaum // University of Pennsylvania Journal of International Business Law. – Vol. 10:4. – 1988. – PP. 653 – 661.
61. Bown Chad P. On the Economic Success of GATT/WTO Dispute Settlement / Chad P. Bown // Department of Economics and Graduate School of International Economics and Finance Brandeis University. – 2003. – № I. – 26 p.
62. Bown Chad P. The Economics of Trade Disputes, the GATT’s Article XXIII and the WTO’s Dispute Settlement Understanding / Chad P. Bown // Department of Economics and Graduate School of International Economics and Finance Brandeis University. Waltham, MA, 02454-9110 USA. – Revised Version: January 2002. – 45 p.
63. Bozena Mueller-Holyst. Le rôle de l’Organe de règlement des différends dans le processus de règlement des différends. // Questions clés dans le domaine du règlement des différends de l’OMC. Les dix premières années. Sous la rédaction de Rufus Yerxa et Bruce Wilson. OMC, 2007. – XII. – PP. 26 – 29.
64. Catalogue of publications 1920-1935. League of Nations. New York: World Peace Foundation. University of Florida, George A. Smathers Libraries. – 315 p.
65. Charnovitz S. Judicial Independence in the World Trade Organisation / International Organisations and International Dispute Settlement: Trends and Prospects by de Chazournes L.B., Romano C. and MacKenzie R. (eds.) (Transnational Publishers, 2002). – PP. 219 – 240.
66. Council Regulation (EC) № 125/2008 of 12 February 2008 amending Regulation (EC) № 3286/94 laying down Community procedures in the field of the common commercial policy in order to ensure the exercise of the Community’s rights under international trade rules, in particular those established under the auspices of the World Trade Organisation // Official Journal. – L 40. – 2008. – PP. 1 – 2.
67. Council Regulation (EC) № 3286/94 of 22 December 1994 laying down Community procedures in the field of the common commercial policy in order to ensure the exercise of the Community’s rights under international trade rules, in particular those established under the auspices of the World Trade Organization // Official Journal. – L 349. – 1994. – PP. 71 – 78.
68. Council Regulation (EC) № 356/95 of 20 February 1995 amending Regulation (EC) № 3286/94 laying down Community procedures in the field of the common commercial policy in order to ensure the exercise of the Community’s rights under international trade rules, in particular those established under the auspices of the World Trade Organization (WTO) // Official Journal. – L 41. – 1995. – 3 p.
69. Council Regulation (EC) № 522/94 of 7 March 1994 on the streamlining of decision-making procedures for certain Community instruments of commercial defence and amending Regulations (EEC) № 2641/84 and № 2423/88 // Official Journal. – L 66. – 1994. – PP. 10 – 11.
70. Council Regulation (EEC) № 2641/84 of 17 September 1984 on the strengthening of the common commercial policy with regard in particular to protection against illicit commercial practices // Official Journal. – L 252. –1984. – PP. 1 – 6.
71. Davey William J. Reforming WTO Dispute Settlement / William J. Davey. –University of Illinois College of Law. Illinois Public Law and Legal Theory Research Papers Series. – Research Paper No. 04-01. – 2004. – 41 p.
72. Documents Supplement to Legal Problems of International Economic Relations. – John H. Jackson, William J. Davey. – Second Edition. – American casebook series. – West publishing Co. – St. Paul, MINN., 1986. – 455 p.
73. Drahos Peter. The Bilateral Web of Trade Dispute Settlement / Peter Drahos // Paper for the workshop on «WTO Dispute Settlement and Developing Countries: Use, Implications, Strategies, Reforms». – Australian National University. UW Madison, 2005. – + // University of Michigan Law School. – Michigan Journal of International Law. – L. 1043. –Summer, 1994. – 83 p.
74. Dunoff Jeffrey L. Institutional Misfits: the GATT, the ICJ & Trade-Environment Disputes. / Jeffrey L. Dunoff // Michigan Journal of International Law. – L.1043. – 1994. – 83 p.
75. Erskine Daniel H. Resolving trade disputes: the mechanisms of GATT/WTO dispute resolution. Santa Clara Journal of International Law. Vol. 2 [2003]. – PP. 40 – 83.
76. European Office of the United Nations. Second Session of the Preparatory Committee of the United Nations Conference on Trade and Employment. ITO Preparatory Committee Final Meeting and Signing of Final Act And of Protocol of Provisional Application. Information Centre. Geneva. Press Release No.479. 30 October 1947. – 4 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.wto.org/gatt_docs/English/SULPDF/90260244.pdf
77. Final act and related documents. Interim commission for the International Trade Organization. United Nations Conference on trade and employment. Held at Havana, Cuba from November 21, 1947, to March 24, 1948. Lake Success, New York, April, 1948. E/Conf.2/78. – 126 p.
78. Fourteen Points. From Wikipedia, the free encyclopedia [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Fourteen_Points
79. Freneau Alban. WTO Dispute Settlement System and Implementation of Decisions: a Developing Country Perspective. Manchester: University of Manchester, School of Law, 2001. – II. – 63 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lafrique.free.fr/memoires/pdf/200107AF.pdf
80. GATT. Award by the Arbitrator. Canada/European Communities – Article XXVIII Rights. DS12/R, 37S/80, circulated on 26 October 1990. – 8 p.
81. GATT. Change of Title «Executive Secretary» to «Director-General» – Decision of 23 March 1965. L/2419, circulated on 30 March 1965. – 1 p.
82. GATT. CONTRACTING PARTIES. Twenty-fifth Session – Summary Record of the Ninth Meeting, Geneva, 25 November 1968. SR.25/9, circulated on 16 December 1968. – PP. 150 – 177.
83. GATT. Council. 20 April 1983. Minutes of Meeting – Held in the Centre William Rappard on 20 April 1983. C/M/167, circulated on 6 May 1983. – 21 p.
84. GATT. Terms of Reference of Committee on Trade and Development – Note by the Executive Secretary. INT(64)600. 20 January1964. – 1 p.
85. GATT. Ad Hoc Committee on Agenda and Intersessional Business. Report on the Accession of Japan (Adopted at a meeting of the Committee in Geneva on 13 February 1953). L/76, circulated on 13 February 1953. – 5 p.
86. GATT. ANNEX. Agreed Description of the Customary Practice of the GATT in the Field of Dispute Settlement (Article XXIII: 2), adopted on 28 November 1979. L/4907. BISD 26S/210, circulated on 3 December 1979. – pp. 6-10.
87. GATT. Application of Article I:1 to rebates on internal taxes. Ruling by the Chairman on 24 August 1948. BISD II/12. – 1 p.
88. GATT. Summary Record of the Eleventh Meeting – Held at the Palais des Nations, Geneva on Wednesday, 29 October 1952. SR.7/11, circulated on 31 October 1952. – 9 p.
89. GATT. Committee on Anti-Dumping Practices. Committee on Subsidies and Countervailing Measures. Information on Implementation and Administration of the Agreement. Legislation of the United States. Omnibus Trade and Competitiveness Act of 1988; H. Rep. 100-576 at 610 – 612. ADP/1/Add.3/Rev.4. SCM/1/Add.3/Rev.3, circulated on 24 February 1989. – 110 p.
90. GATT. Committee on Technical Barriers to Trade. Minutes of the meeting held on 2 November 1993. TBT/M/45, circulated on 14 January 1994. – 17 p.
91. GATT. Committee on Trade and Development (Appointed by the CONTRACTING PARTIES on 8 February 1965). COM.TD/1. 9 February 1965. – 2 p.
92. GATT. Committee on Trade and Development. Compensation to Less-Developed Contracting Parties for Loss of Trading Opportunities Resulting from the Application of Residual Restrictions – Note by the Secretariat. COMD.TD/5, circulated on 2 March 1965. – 5 p.
93. GATT. Committee on Trade and Development. Report of the Committee on Trade and Development on its Meeting in March 1965. L/2410, circulated on 25 March 1965. – 15 p.
94. GATT. Consultations under Article XXII. Procedures adopted on 10 November 1958. L/928 (BISD 7S/24), circulated on 21 November 1958. – 1 p.
95. GATT. CONTRACTING PARTIES. Decisions, Declarations and Resolutions of the CONTRACTING PARTIES. At the Special Session, Torquay, March-April, 1951 and the Sixth Session, Geneva, September-October, 1951. GATT/CP/130, circulated on 8 November 1951. – 17 p.
96. GATT. CONTRACTING PARTIES. Fifth Session. Summary Record of the Twenty-third Meeting. Torquay, England, 15 December. GATT/CP.5/SR.23, circulated on 19 December 1950. – 4 p.
97. GATT. CONTRACTING PARTIES. Nineteenth Session. Recourse to Article XXIII by Uruguay. Statement by the Representative of Uruguay on 21 November 1961, L/1647, circulated on 23 November 1961. – 4 p.
98. GATT. CONTRACTING PARTIES. Schedule XX. United States – Withdrawal of Concessions Negotiated with China. Addendum. GATT/CP/115/Add.2, circulated on 10 September 1951. – 4 p.
99. GATT. CONTRACTING PARTIES. Second Session. Statement by the United States Delegation regarding the Application of the Geneva Agreement by the Government of Cuba. GATT/CP.2/W/13, circulated on 9 September 1948. – 7 p.
100. GATT. CONTRACTING PARTIES. Sixth Session. Item 28: Application under Article XXIII relating to Withdrawal of Items 1021(1) and 1021(3) from Geneva. Schedule XX. Note by the Delegations of Haiti and United States. GATT/CP.6/42, circulated on 22 October 1951. – 2 p.
101. GATT. CONTRACTING PARTIES. Sixth Session. Summary Record of the Ninth Meeting, Geneva, 21 September 1951. GATT/CP.6/SR.9, 25 September 1951. – 7 p.; GATT. CONTRACTING PARTIES. Sixth Session. Summary Record of the Ninth Meeting. Corrigendum. GATT/CP.6/SR.9/Corr.1, 29 September 1951. – 1 p.
102. GATT. CONTRACTING PARTIES. Third Session. Summary Record of the Twenty-Second Meeting Held at Hotel Verdun, Annecy, 8 June 1949. GATT/CP.3/SR.22, 8 June 1949. – 10 p.
103. GATT. CONTRACTING PARTIES. Third Session. Report of Working Party 7 on Brazilian Internal Taxes. (First Report). GATT/CP.3/42, circulated on 27 June 1949. – 7 p.
104. GATT. CONTRACTING PARTIES. Thirty-Eighth Session. Ministerial Declaration. Adopted on 29 November 1982. L/5424, circulated 29 November 1982. – 16 p.
105. GATT. CONTRACTING PARTIES. Fifth Session. Summary Record of the Twenty-second Meeting. Torquay, England, 14 December. GATT/CP.5/SR.22, circulated on 18 December 1950. – 4 p.
106. GATT. Council. 28 January 1965. Committee on Trade and Development – Requests for Membership. C/W/88. 28 January 1965. – 1 p.
107. GATT. Council. 3 April 1990. EEC – exports of Canadian grains. Recourse to Article XXIII:2 by Canada. DS12/2, circulated on 23 March 1990. – 1 p.
108. GATT. Council. Japan – restrictions on imports of certain agricultural products. Recourse to Article XXIII:2 by the United States. Note by the Chairman. C/145, circulated on 27 February 1987. – 1 p.
109. GATT. Council. Minutes of Meeting – Held in the Centre William Rappard on 7 – 8 December 1981. C/M/154, circulated on 28 January 1982. – 14 p.
110. GATT. Council. Minutes of Meeting – Held in the Centre William Rappard on 12 February 1986. C/M/195, circulated on 6 March 1986. – 26 p.
111. GATT. Council. Minutes of Meeting – Held in the Centre William Rappard on 7 November 1990. C/M/246, circulated on 23 November 1990. – 30 p.
112. GATT. Council. Minutes of meeting. Held in the Centre William Rappard on 29 September-1 October 1992. C/M/259, circulated on 27 October 1992. – 79 p.
113. GATT. Decision of 8 June 1949. United States Export Restrictions. Annecy. 8 June 1949. GATT/CP.3/SR.22. BISD II/28. – P. 5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.wto.org/english/tratop_e/dispu_e/49expres.pdf
114. GATT. Decision of 8 November 1952. Increase in the United States duty on dried figs. SR.7/15, BISD 1S/28. – P. 3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.wto.org/english/tratop_e/dispu_e/52driedf.pdf
115. GATT. Decisions, Resolutions, Determinations and Recommendations of the Contracting Parties between the Sixth and Seventh Sessions and at the Seventh Session in October-November 1952. G/39, circulated on 23 December 1952. – 44 p.
116. GATT. Declaration of 24 October 1953 regulating the commercial relations between certain contracting parties to the General Agreement on Tariffs and Trade and Japan. G/66, circulated on 28 October 1953. – 1 p.
117. GATT. Declaration of 24 October 1953 regulating the commercial relations between certain contracting parties to the General Agreement on Tariffs and Trade and Japan. Acceptances. Addendum. G/66/Add.1 – 12.
118. GATT. Declaration Regulating the Commercial Relations between Certain Contracting Parties to the General Agreement on Tariffs and Trade and Japan. G/67, circulated on 28 October 1953. – 68 p.
119. GATT. Dispute Settlement Procedures. Fortieth Session of the CONTRACTING PARTIES. Action Taken on 30 November 1984. L/5752, BISD 31S/9, circulated on 20 December 1984. – 2 p.
120. GATT. GATT. Decisions, Resolutions, Declarations and Recommendation of the CONTRACTING PARTIES between the End of the Seventh Session and the End of the Eighth Session (November 1952 – October 1953). G/70, circulated on 12 November 1953. – 32 p.
121. GATT. GATT. Procedures for Dealing with New Import Restrictions Applied for Balance-of-Payments Reasons and Residual Import Restrictions (Approved by the CONTRACTING PARTIES on 16 November 1960). L/1394 (BISD 9S/18), 28 November 1960. – 2 p.
122. GATT. General Agreement on Tariffs and Trade. The Texts of the Tokyo Round A