СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ У ПРАВІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Краткое описание

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень 3
Вступ 4
Розділ 1. ПОНЯТТЯ СУДОВОГО ПРЕЦЕДЕНТУ В НАЦІОНАЛЬНОМУ ТА МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ
1.1. Судовий прецедент у системі джерел права держав-членів Європейського Союзу
12
1.2. Значення рішень міжнародних судів у міжнародному праві 42
Висновки до розділу 1 59
РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ СУДОВОГО ПРЕЦЕДЕНТУ В ПРАВІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
2.1. Прецедентні рішення судів ЄС у системі джерел права Європейського Союзу
63
2.2. Особливості судового прецеденту в праві Європейського Союзу 88
Висновки до розділу 2 105
РОЗДІЛ 3. ДІЯ ПРЕЦЕДЕНТУ СУДОВИХ ОРГАНІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В НАЦІОНАЛЬНИХ ПРАВОПОРЯДКАХ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ ТА ЙОГО СПІВВІДНОШЕННЯ З ПРАКТИКОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
3.1. Застосування практики судових органів ЄС у національних правопорядках держав-членів 110
3.2. Вплив преюдиційного механізму на становлення прецедентного права Європейського Союзу 130
3.3. Співвідношення прецедентної практики судів Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини 150
Висновки до розділу 3 179
Висновки 182
Список використаних джерел 187
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Набуття Україною членства у Європейському Союзі є не лише зовнішньополітичним пріоритетом нашої держави, а й пов'язане з необхідністю здійснення низки досить складних кроків у правовій сфері. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу є важливою складовою процесу інтеграції України до ЄС, що визначається на законодавчому рівні [118, 119]. Метою цього процесу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом до держав, які мають намір вступити до нього. Віднесення прецедентних рішень судових органів ЄС до джерел acquis communautaire є загальновизнаним у правопорядку Європейських співтовариств і Європейського Союзу. Отже, особливості дії прецедентного компоненту acquis communautaire обов’язково повинні враховуватися під час приведення українського законодавства у відповідність до норм права ЄС. Проте на сьогодні в Україні офіційно не здійснюється моніторингу практики cудів ЄС, а, відтак, відсутнє чітке усвідомлення про зміст та обсяги прецедентних рішень судових органів ЄС. Відсутні офіційні переклади значної кількості нормативно-правових актів Європейського Союзу, на підставі яких ухвалені ці рішення, не вироблено єдиного державного стандарту, до якого повинно бути приведене українське законодавство, щоб відповідати вимогам ЄС. Саме тому вивчення специфіки прецедентної практики судів ЄС вбачається актуальним завданням вітчизняної науки.
До цього слід додати, що в українській доктрині європейського та міжнародного права питання про значення прецеденту судових органів ЄС у правопорядку Європейського Союзу та його складової – Співтовариствах і особливостей його дії у внутрішньому праві держав-членів є переважно новими і поки що недостатньо вивченими. Проблематика з прецедентного права судів ЄС у юридичній літературі розглядається передусім у контексті джерел права Європейського Союзу, однак на сьогодні не визначено єдиного підходу щодо віднесення судового прецеденту до системи джерел права ЄС. Правова природа прецеденту Суду Правосуддя Європейських співтовариств юристами України ґрунтовно не досліджена.
Разом з тим вивчення окремих аспектів діяльності судових органів ЄС та правової природи їх рішень було у центрі уваги таких вітчизняних науковців, як М. В. Буроменського, М. М. Гнатовського, І. А. Грицяка,
С. П. Добрянського, Т. В. Комарової, В. В. Копійки, І. В. Кравчука,
М. М. Микієвича, О. М. Москаленка, В. І. Муравйова, А. В. Омельченка,
В. Ф. Опришка, М. В. Парапана, В. О. Посельського, К. В. Смирнової,
Л. Я. Трагнюк, А. В. Тюшки, Р. Б. Хорольського, С. В. Шевчука,
О. М. Шпакович. Серед російських вчених, які певною мірою досліджували деякі аспекти правової природи рішень судів ЄС в межах тематики з джерел права ЄС, слід назвати М. М. Бірюкова, Д. В. Галушку, Л. М. Ентіна,
М. Л. Ентіна, О. Я. Капустіна, С. Ю. Кашкіна, І. А. Ледях, О. Л. Лучиніна,
В. П. Малахова, М. М. Марченка, Д. С. Тихоновецького, Б. М. Топорніна,
В. О. Туманова, О. О. Четверикова, В. Г. Шемятенкова та інших. Ретельніше питання про місце та роль судів ЄС та особливості дії їх рішень у правовій системі ЄС розкрито зарубіжними науковцями, передусім європейськими. Так, хотілося б відзначити роботи К. Альтер, Е. Арнула, М. Бланке,
К.-Д. Борхардта, Л. Брауна, Ж. Бульва, Г. де Бурки, С. Везеріл, М. Велбрук,
Д. В’ята, М. Гердегена, П. Грейга, А. Дашвуда, Т. Кеннеді, В. Кернза,
Г. Ісаака, Д. Лейсока, К. Ленаертса, Ж.-В. Луї, Ф. Мане, П. фон Нюффеля,
Х. Расмуссена, Ж. Рідо, А. Розас, П. Свободи, Дж. Стейнер, А. Татама,
Е. Тоса, Т. Трідімаса, Т. К. Хартлі, Г. Шермерза, Дж. Шо та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого згідно із цільовою комплексною програмою «Проблеми історії, теорії та практики державного права зарубіжних країн і міжнародного права» (номер державної реєстрації 0106u002284).
Мета й завдання дослідження. З урахуванням сучасного стану розробки проблеми мета роботи полягає у розкритті правової сутності судового прецеденту в праві ЄС, визначенні особливостей його формування та функціонування, з’ясуванні його значення та ролі у правопорядку ЄС/Співтовариств, а також специфіки застосування у внутрішньому праві держав-членів.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:
– визначити, яким чином дотримується правило прецеденту у діяльності міжнародних судових установ;
– здійснити порівняльно-правове дослідження місця судового прецеденту в системі джерел права держав-членів ЄС;
– надати визначення поняття «судовий прецедент», яке може використовуватися у праві ЄС;
– узагальнити існуючі підходи вітчизняних та зарубіжних науковців щодо питання про прецедент судових органів ЄС у системі джерел права Європейського Союзу;
– встановити місце і значення прецеденту судових органів ЄС як у системі джерел права ЄС, так і у правопорядку ЄС/Співтовариств;
– з’ясувати особливості функціонування судового прецеденту у праві ЄС;
– вивчити правові можливості використання практики судових органів ЄС у національних правопорядках держав-членів;
– дати правову характеристику співвідношення прецедентної практики судів Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини.
Об’єктом дослідження є правові відносини, що пов’язані із формуванням та застосуванням прецеденту судових органів ЄС у правопорядку ЄС/Співтовариств.
Предметом дослідження є теоретичні основи та практичні питання формування та функціонування судового прецеденту у праві ЄС, установчі договори ЄС та Співтовариств, акти інституцій Співтовариств, рішення судів ЄС, міжнародних судів та національних судів держав-членів ЄС.
Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання, властивих науці правознавства загалом і науці міжнародного права зокрема. У роботі широко використано порівняльно-правовий метод при дослідженні особливостей функціонування судового прецеденту у внутрішньому праві держав-членів, міжнародному та праві ЄС/Співтовариств; історико-правовий – при визначенні ґенези становлення судового прецеденту у праві ЄС/Співтовариств та основних етапів становлення прецедентного права в галузі прав людини у правопорядку ЄС/Співтовариств; діалектичний, структурно-функціональний метод та метод абстрагування – при виявленні специфіки прецеденту судових органів ЄС як правового феномену; формально-юридичний (формально-логічний) – при з’ясуванні юридичної природи судового прецеденту у праві ЄС, за допомогою якого здійснювалися оброблення та аналіз емпіричного матеріалу, що також обумовив послідовність висловлених суджень, понять та умовиводів. У процесі дослідження використовувалися також інші загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
Емпіричну базу дисертаційної роботи склали вивчення й аналіз 172 рішень національних, регіональних (Європейського суду з прав людини, Міжамериканського суду з прав людини, Суду, заснованого Європейською Угодою про Економічну зону, Суду Правосуддя, Суду Першої інстанції, Суду з питань публічної служби ЄС) та міжнародних судів (Постійної палати міжнародного правосуддя, Нюрнберзького військового трибуналу, Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу, Міжнародного Суду ООН, Міжнародного кримінального суду).
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вона є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним науково-практичним дослідженням судового прецеденту в праві Європейського Союзу. Крім того, наукова новизна визначається сучасною постановкою проблеми, вивченням нових ідей та тенденцій розвитку правових механізмів, що розглядаються в роботі. На підставі результатів дослідження дисертантом одержано нові наукові положення, висновки та пропозиції, які виносяться на захист, зокрема:
Уперше:
– запропоновано визначення поняття «судовий прецедент», що може використовуватися у внутрішньому правопорядку та праві ЄС: судовий прецедент – це рішення суду у конкретній справі, яке має обов’язковий характер при вирішенні наступної справи, що стосується аналогічних чи достатньо близьких питань (обставин справи), та завдяки своїй визначальній важливості спрямоване на забезпечення цілісності, узгодженості та наступності правової системи, у межах якої воно застосовується;
– розкрито роль судових органів ЄС у встановленні та визначенні загальних принципів права Співтовариства, а також безпосередній участі цих судів у формуванні та розвитку норм правопорядку ЄС/Співтовариств;
– визначено найважливіші особливості судового прецеденту у праві ЄС/Співтовариств;
– розкрито специфіку зміни судовими органами ЄС прецедентного компоненту acquis communautaire та його темпоральну дію;
– визначено юридичні механізми застосування практики судових органів ЄС у внутрішньому праві держав-членів, якими є законодавча імплементація права Співтовариства державами-членами; реалізація принципу прямої дії права Співтовариств; тлумачення національного права у світлі права ЄС/Співтовариств; притягнення держав до відповідальності за порушення права ЄС/Співтовариств; преюдиційний механізм відповідно до ст. ст. 35 Договору про Європейський Союз та 234 Договору, що засновує Європейське Співтовариство;
– запропоновано рекомендації для уникнення колізій у розумінні основоположних прав у межах Ради Європи та Європейського Союзу.
Набуло подальшого розвитку:
– порівняльно-правове дослідження місця судового прецеденту в системі джерел права держав-членів ЄС, його значення в міжнародному праві та праві ЄС/Співтовариств;
– твердження про те, що для правової системи будь-якого рівня (внутрішньодержавної або ЄС/Співтовариств) характерним є дотримання прецедентів своїх судових органів; у зазначених системах права судовий прецедент має переважно переконливу силу;
– положення про можливість найбільш широкого застосування прецедентів судових органів ЄС саме на рівні внутрішніх правопорядків держав-членів, що надає зазначеному прецеденту якості одного з основних інструментів формування єдиного правового простору Європейського Союзу;
– вивчення впливу преюдиційної процедури, передбаченої ст. 35 Договору про Європейський Союз та ст. 234 Договору, що засновує Європейське Співтовариство, на забезпечення одностайного застосування і тлумачення норм права Співтовариства усіма національними судовими інституціями держав-членів ЄС.
Удосконалено:
– розуміння прецеденту, який утворюють суди ЄС, як самостійного джерела права ЄС з огляду на: особливості права ЄС/Співтовариств, специфіку місця судів ЄС в інституційній системі, значення рішень судів ЄС у правопорядку ЄС/Співтовариств;
– підходи про співвідношення прецедентної практики судів Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини та обґрунтована необхідність розроблення спеціального механізму адаптації практики судів ЄС до практики Європейського суду з прав людини.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення та одержані результати можуть бути використані:
у науково-дослідницькій сфері – для подальшого дослідження теоретичних питань правової природи судового прецеденту в праві ЄС, особливостей його застосування у правопорядку ЄС/Співтовариств та державах-членах;
у правотворчій діяльності – як теоретичний матеріал при розробці, обговоренні, укладанні міжнародно-правових документів та національних нормативних актів, спрямованих на адаптацію законодавства України до acquis communautaire; у навчальному процесі – під час викладання курсів з міжнародного публічного права, права Європейського Союзу, а також при підготовці відповідних навчальних видань; в інформаційно-аналітичній роботі – у процесі розповсюдження знань про Європейський Союз та прецедент судових органів ЄС як важливе джерело його права.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, обговорені, схвалені та рекомендовані до захисту кафедрою міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки: стан та перспективи розвитку»
(м. Харків, 21-22 листопада 2005 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених та здобувачів «Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства» (м. Харків, 26-27 червня 2006 р.); Міжнародна наукова конференція молодих учених «П'яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.); Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Правова спадщина Нюрнберзького процесу: історія та сучасність. Другі юридичні читання» (м. Одеса, 24 листопада 2006 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки: стан та перспективи розвитку» (м. Харків, 23-24 квітня 2007 р.).
Результати дослідження використовувалися автором у навчальному процесі при проведенні практичних занять із міжнародного права, зокрема за темами «Джерела міжнародного права», «Право міжнародних організацій», «Основи права Європейського Союзу».
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображено у 10 наукових працях: у 5 статтях, опублікованих у фахових виданнях, визначених Вищою атестаційною комісією України, а також у тезах 5 доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається із переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 231 сторінка, із них основного тексту – 186 сторінок. Кількість використаних джерел – 467 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та подається нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розкритті сутності судового прецеденту в праві ЄС, визначенні особливостей його формування та функціонування, з’ясуванні його значення та ролі у правопорядку ЄС/Співтовариств, а також специфіки застосування у внутрішньому праві держав-членів. Основні теоретичні та практичні результати полягають у розробці таких висновків, положень та пропозицій:
1. Судовий прецедент – це рішення суду у конкретній справі, яке має обов’язковий характер при вирішенні наступної справи, що стосується аналогічних чи достатньо близьких питань (обставин справи), та завдяки своїй визначальній важливості спрямоване на забезпечення цілісності, узгодженості та наступності правової системи, у межах якої воно застосовується. Таке визначення може використовуватися у внутрішньому правопорядку та праві ЄС. Судовий прецедент може виступати у таких формах: а) як рішення суду, коли йдеться про його зовнішню форму виразу; б) як принцип, що береться за основу наступного рішення; в) як правило, тобто регулятор суспільних відносин, у вигляді зразка застосування чинних норм права або для вироблення нових норм (правоположень).
2. У внутрішньому праві держав-членів ЄС, міжнародному та праві ЄС/Співтовариств характерним є дотримання прецедентів своїх судових органів. Це пояснюється тим, що обов’язок судів враховувати свої попередні рішення притаманний здійсненню правосуддя, а саме випливає з таких характеристик цього явища, як: недискримінаційне ставлення, одностайність, правова визначеність, правова передбачуваність і послідовність (наступність). Важливим також є принцип юридичної (процесуальної) економії. Саме ці принципи суттєво впливають на можливість будь-якої системи мати прецедентний характер.
3. У межах кожної правової системи держав-членів Європейського Союзу склалося власне уявлення про сутність судового прецеденту та його роль у регулюванні суспільних відносин у силу історичних, національних, державно-правових та інших причин. Відбувається поступове взаємопроникнення, конвергенція романо-германського права та англосаксонського, що супроводжується підвищенням ролі та значення судового прецеденту у переважній більшості держав-членів ЄС. Це обумовлено спільністю історичних коренів обох систем: вони витікають із римського права і того правового порядку, який встановився згодом у Європі, а також аксіоми про належність як складових частин до єдиного права, яке є загальноцивілізаційним надбанням.
4. Класичне розуміння правової природи рішень міжнародних судів лише як допоміжних засобів для встановлення правових норм, що склалося в науці з огляду на Статут Міжнародного Суду ООН, повинно бути переглянутим через важливість діяльності міжнародних судових установ для міжнародного права у зв’язку із суттєвою диверсифікацією та ускладненням міжнародних правовідносин, одним із головних напрямків якого є захист прав людини.
У міжнародному праві спостерігається тенденція збереження судової наступності і становлення елементів міжнародного прецедентного права. На етапі формування знаходиться принцип відносної сили попередньо винесеного рішення (переконливого прецеденту) міжнародного суду. Відсутність у загальному міжнародному праві вимоги дотримуватися попередніх рішень міжнародних судів не заважає деяким із них (зокрема, міжнародним кримінальним трибуналам) започатковувати практику врахування попередньо винесених ними судових рішень.
5. Прецедент, утворюваний судами ЄС, є самостійним джерелом права ЄС з огляду на: 1) особливості права ЄС/Співтовариств (специфіку установчих договорів), які впливають на формування прецедентного права судами ЄС;
2) особливого місця судів ЄС в інституційній системі; 3) значення рішень судів ЄС у правопорядку ЄС/Співтовариств. Так, за допомогою прецеденту значно деталізуються і конкретизуються положення установчих договорів та норми права ЄС/Співтовариств; у прецедентах подаються єдині норми, стандарти, необхідні для ефективного функціонування Союзу в цілому; такі судові роз’яснення набувають нормативного характеру, обов'язкового для дотримання всіма суб'єктами права ЄС/Співтовариств; за допомогою прецеденту судових органів ЄС здійснюється значний регулюючий вплив у національних правопорядках держав-членів.
6. Хоча формально правило прецеденту в праві ЄС/Співтовариств не закріплено, з дослідження сучасного розвитку цього права можна дійти висновку, що прецеденти судових органів ЄС є важливим джерелом права. Незважаючи на те, що завдання судів ЄС формально обмежене тлумаченням і застосуванням кожного з інших джерел права, вони відіграють ключову роль у розширенні правопорядку Співтовариства і ЄС загалом. На становлення правопорядку Співтовариств, а згодом і Союзу суттєво вплинула діяльність судових органів ЄС (передусім Суду Правосуддя). Прецедент судових органів ЄС (передусім Суду Правосуддя) у праві ЄС виконує інтегруючу функцію – через нього формується і розвивається це право. Тому правова система ЄС має прецедентний характер.
7. Найважливішими особливостями прецеденту судових органів у праві ЄС є: 1) відсутність формально визначеного зобов’язання у судових органів ЄС дотримуватися та враховувати попередні рішення та одночасно його необхідність для розвитку та життєвості права ЄС/Співтовариств;
2) застосування не лише безпосередньо в рамках Співтовариства і Союзу, але й у національних правопорядках держав-членів як частини права ЄС/Співтовариств; 3) можливість одночасного використання (за виключенням певних обмежень) у правопорядках двох міжнародних організацій (Європейського Співтовариства та Євратому) та правопорядку Європейського Союзу; 4) достатньо виняткове відхилення від правоположень, викладених у власній практиці та у практиці вищих судів; 5) можливість обмеження темпоральної дії змістовних положень (тлумачень, висновків) судового рішення, які можуть використовуватися як прецеденти у майбутньому.
8. Концепція прецеденту, вироблена судовими органами ЄС, забезпечує одностайне застосування та тлумачення норм права ЄС/Співтовариства усіма національними судовими інституціями держав-членів ЄС, завдяки чому стає можливим досягнення максимальної ефективності права ЄС/Співтовариств. Цьому сприяє тісна співпраця та постійна взаємодія внутрішньодержавних судів та судів ЄС, основою якої є преюдиційний механізм, передбачений ст. 35 Договору про Європейський Союз та 234 Договору, що засновує Європейське Співтовариство.
9. Найбільш широке застосування прецедентів судових органів ЄС відбувається саме на рівні внутрішніх правопорядків держав-членів, що надає зазначеному прецеденту якості одного з основних інструментів формування єдиного правового простору Європейського Союзу.
10. Практика судових органів ЄС як важлива складова права Співтовариства може стати частиною правового порядку держав-членів:
а) шляхом здійснення законодавчої імплементації права Співтовариства державами-членами; б) шляхом реалізації принципу прямої дії права Співтовариств; в) шляхом тлумачення національного права у світлі права ЄС/Співтовариств; г) при притягненні держав до відповідальності за порушення права ЄС/Співтовариств; д) шляхом використання преюдиційного механізму відповідно до ст. ст. 35 Договору про Європейський Союз та 234 Договору, що засновує Європейське Співтовариство.
11. Практика судів ЄС у частині захисту основоположних прав формується під значним впливом практики Європейського суду з прав людини. Не зважаючи на відсутність зобов’язання у судів ЄС дотримуватися концептуальних підходів Європейського суду з прав людини щодо розуміння фундаментальних прав, викладених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., суди ЄС застосовують норми Конвенції та прецеденти Європейського суду з прав людини за допомогою категорії загальних принципів права, але при цьому враховують завдання та цілі діяльності ЄС/Співтовариств.
12. Існує необхідність розробити спеціальний механізм адаптації практики судів ЄС до практики Європейського суду з прав людини з огляду на такі чинники: а) неспівпадіння каталогу прав людини у правопорядку ЄС/Співтовариств та Ради Європи; б) різний рівень захисту цих прав;
в) динамічність практики Європейського суду з прав людини та забезпечення її узгодженості із власними рішеннями, з одного боку, та намагання судів ЄС бути послідовними – з другого. Для уникнення колізій у розумінні основоположних прав у межах Ради Європи та Європейського Союзу доцільно запровадити механізм преюдиційного запиту Суду Правосуддя до Європейського суду з прав людини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллин А. И. Право Европейских Сообществ: к вопросу о классификации источников / А. И. Абдуллин // Правоведение. – 2001. – № 4. – С. 177–197.
2. Алексеев Н. Н. Основы философии права / Н. Н. Алексеев. – СПб. : Юрид. ин-т, 1998. – 256 с.
3. Анакіна Т. М. Внесок Нюрнберзького військового трибуналу у становлення міжнародного кримінального права / Т. М. Анакіна // Матеріали Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правова спадщина Нюрнберзького процесу: історія та сучасність. Другі юридичні читання». 24 листопада 2006 р. [уклад. :
Є. Л. Стрєльцов, І. С. Доброход; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф.
Є. Л. Стрєльцова]. – Одеса: Астропрінт, 2006. – С. 7–9.
4. Анакіна Т. М. Значення рішень міжнародних судів для розвитку міжнародного права / Т. М. Анакіна // Пробл. законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 89. – С. 200–206.
5. Анакіна Т. М. Значення рішень міжнародних судів для розвитку міжнародного права (на прикладі Міжнародного Суду ООН) /
Т. М. Анакіна // Молодь у юридичній науці: Зб. тез Міжнародної наукової конференції молодих учених «П'яті осінні юридичні читання» (27-28 жовтня 2006 р., м. Хмельницький): У 5-ти ч.
Ч. ІІ: «Конституційне право. Адміністративне право та процес. Фінансове право. Міжнародне право. Порівняльне правознавство». – Хмельницький: Вид-во Хмельн. ун-ту управління і права, 2006. – С. 178–181.
6. Анакіна Т. М. Особливості прецедентного права в країнах-членах Європейського Союзу / Т. М. Анакіна // Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства: Тези доп. та наук. повідомлень учасників всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів / За заг. ред. проф. М. І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – С. 105–108.
7. Анакіна Т. М. Прецедент Суду Європейських співтовариств у праві ЄС / Т. М. Анакіна // Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку: Тези доп. та наук. повідомлень учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів / За заг. ред. проф. М. І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – С. 104–106.
8. Анакіна Т. Обмеження темпоральної дії рішень Суду Правосуддя /
Т. Анакіна // Підприємництво, госп-во і право. – 2008. – № 7. – С. 47–49.
9. Анакіна Т. Особливості відхилення від принципу stare decisis судами Європейського Союзу / Т. Анакіна // Підприємництво, госп-во і право. – 2008. – № 3. – С. 22–26.
10. Анакіна Т. Особливості преюдиційної процедури Суду Європейських співтовариств / Т. Анакіна // Сучасні проблеми юридичної науки та практики: Тези доп. та наук. повідомлень всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів / За заг. ред. проф. М. І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 57– 60.
11. Анакіна Т. Прецедентні рішення Суду Європейських співтовариств у становленні правопорядку ЄС / Т. Анакіна // Підприємництво, госп-во і право. – 2008. – № 2. – С. 49–52.
12. Анакіна Т. Співвідношення прецедентної практики судів Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини / Т. Анакіна // Підприємництво, госп-во і право. – 2008. – № 8. – С. 145–148.
13. Андрійчук О. Процедура преюдиційного запиту за ст. 234 Договору про ЄС як квінтесенція права Європейської Унії / Олесь Андрійчук // Юрид. журнал. – 2005. – № 8 (38). – С. 21–26.
14. Анишина В. И. Решения российских судов в системе праворегулирования: некоторые проблемы теории и практики /
В. И. Анишина // Государство и право. – 2007. – № 7. – С. 57–63.
15. Апарова Т. В. Прецедент в английском праве (историко-юридическое исследование) : автореф. дис. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук : спец. 710 «Теория и история государства и права» / Т. В. Апарова. – М.: Всесоюзн. юрид. заочн. ин-т, 1968. – 26 с.
16. Барак А. Судейское усмотрение / А. Барак ; пер. с англ. науч. ред. В. А. Кикоть, Б. А. Страшун; вступ. ст. М. В. Баглая. – М. : Норма, 1999. – 364 с.
17. Бирюкова Л. Г. Правовые позиции Конституционного суда Российской Федерации как источник права: вопросы теории и практики: автореф. дисс. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» /
Л. Г. Бирюкова. – Казань, 2004. – 23 с.
18. Блажиєвська М. В. Імплементація міжнародного морського права: правова теорія і практика України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» /
М. В. Блажиєвська. – К., 2005. – 17 с.
19. Блищенко И. П., Дориа Ж. Прецеденты в международном публичном и частном праве / И. П. Блищенко, Ж. Дориа. – 2-е изд., доп. – М. : Изд-во МНИМП, 1999. – 472 с.
20. Богдановская И. Судебный прецедент и его эволюция / И. Богдановская // Законность. – 2007. – № 3. – С. 45–46.
21. Богдановская И. Ю. Судейское право и его современная роль /
И. Ю. Богдановская // Право и демократия: Межвуз. сб. научных трудов. – М., 1995. – Вып. 7. – С. 36–42.
22. Борхардт К. – Д. Азбука права Европейского сообщества /
К. – Д. Борхардт; ред.: Ю. А. Борко, М. В. Каргалова, Ю. М. Юмашев. – М. : Право, 1994. – 63 с.
23. Бошно С. Прецедент, закон и доктрина (опыт социолого-юридического исследования) / С. Бошно // Государство и право. – 2007. – № 4. – С. 72–78.
24. Буроменский М., Хорольский Р. Защита прав человека в Европейском Союзе / М. Буроменський, Р. Хорольський // Пробл. законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 1998. – Вип. 36. – С. 84–90.
25. Буроменський М. Звернення до Європейського суду з прав людини: практика Суду і особливості українського законодавства / М. Буроменський; Харківська правозахисна група. – Х. : Фоліо, 2000. – 32 с.
26. Буткевич В. Г., Мицик В. В., Задорожній О. В. Міжнародне право. Основи теорії: Підруч. / В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожній; за ред. В. Г. Буткевича. – К. : Либідь, 2002. – 608 с.
27. Василенко В. А. Источники международного права / В. А. Василенко // Основы теории международного права. – К. : Выща школа, 1988. – С. 228–264.
28. Верещагин А. Н. Судебное правотворчество в России. Сравнительно-правовые аспекты / А. Н. Верещагин. – М. : Междунар. отношения, 2004. – 344 с.
29. Вильдхабер Л. Прецедент в Европейском суде по правам человека /
Л. Вильдхабер // Государство и право. – 2001. – № 12. – С. 5–17.
30. Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права /
А. С. Гавердовский. – К. : Вища школа, 1980. – 318 с.
31. Галушко Д. В. Взаимодействие Европейского Союза и государств-членов (опыт Ирландии): автореф. дисс. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.10 «Международное право. Европейское право» /
Д. В. Галушко. – Казань, 2006. – 24 с.
32. Гердеґен М. Європейське право / Матіас Гердеґен ; [пер. з німецької
Н. Саповської]. – К. : «К.І.С.», 2008. – 528 с.
33. Гнатовський М. М. Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / М. М. Гнатовський. — К., 2002. — 22 с.
34. Гоці С. Урядування в об’єднаній Європі / Сандро Гоці ; [пер. з італ.
К. Тищенка]. – К. : «К.І.С.», 2003. – 286 с.
35. Гражданския процесуален кодекс. Проект от 15.03.2006. – Офіційний сайт Міністерства юстиції Болгарії. Режим доступу: www.mjeli.government.bg/Gpk/docs/gpk-toc.doc.
36. Грицяк І. А. Право та інститути Європейського Союзу: Навч. посіб. /
І. А. Грицяк. – К. : «К.І.С.», 2006. – 300 с.
37. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози; пер. с франц.
В. А. Туманова. – М. : Межд. отношения, 1999. – 400 с.
38. Добрянський С. Європейський Союз та Рада Європи: можливості міжнародно-судового захисту прав людини (порівняльний аналіз) / Святослав Добрянський // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2000. – № 3 (22). – С. 27–35.
39. Добрянський С. П. Актуальні проблеми загальної теорії прав людини: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Добрянський Святослав Павлович. – Л., 2002. – 180 с.
40. Европейский Союз: справочник-путеводитель [ред. О. В. Буториной (отв. ред.), Ю. А. Борко, И. Д. Иванова]. – 2-е изд., дополн. и перераб. – М. : Право, 2003. – 288 с.
41. Европейское право: учебник для вузов [под общ. ред. Л. М. Энтина]. – М. : Норма, 2004. – 720 с.
42. Євінтов В. І. Здійснення рішень Європейського суду з прав людини у внутрішньому правопорядку держав / В. І. Євінтов // Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи. Моногр. / За ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : ІДП НАН України, 2001. – С. 612 – 626.
43. Євінтов В. І. Імплементація рішень Європейського суду з прав людини: український та міжнародний досвід / В. І. Євінтов // Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / За ред.
В. Н. Денисова. – К. : Юстиніан, 2006. – 672 с. – С. 184–197.
44. Європейська інтеграція / [уклад. М. Яхтенфукс, Б. Колєр-Кох ; пер. з нім.]. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 394 с.
45. Женевские конвенции от 12 августа 1949 г. и Дополнительные протоколы к ним. – 4-е изд., испр. – М. : Международный Комитет Красного Креста, 2005. – 344 с.
46. Загайнова С. К. Судебный прецедент: проблемы правоприменения /
С. К. Загайнова. – М. : Изд-во НОРМА, 2002. – 176 с.
47. Загальна теорія держави і права : [Підр. для студ. юрид. спеціальностей вищ. навч. закладів / за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка,
О. В. Петришина]. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
48. Иванов М. К. Правовая система Европейских Сообщств и международное право : автореф. дисс. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право» / М. К. Иванов. – М., 1987. – 20 с.
49. Ильин Ю. Д. Лекции по истории и праву Европейского Союза /
Ю. Д. Ильин. – Х. : Консум, 1998. – 156 с.
50. Камаровский Л. А. О международном суде / Л. А. Камаровский. – М. : Типография Т. Малинскаго, Моросейка, д. Комитета, 1881. – 542 с.
51. Капустин А. Я. Европейский Союз: интеграция и право: Моногр. /
А. Я. Капустин. – М. : Изд-во РУДН, 2000 – 436 с.
52. Капустинський В. А. Вплив діяльності Європейського суду з прав людини на формування національних правозахисних систем і дотримання державами стандартів захисту прав людини : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.11 / Капустинський Віктор Анатолійович. – К., 2006. – 263 с.
53. Касинюк О. В. Кримінально-процесуальні питання діяльності міжнародних кримінальних судів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» /
О. В. Касинюк. – Х., 2005. – 20 с.
54. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: [навч. посіб.; пер. з англ. В. С. Ісаковича] / Вольтер Кернз. – К. : Знання, КОО, 2002. – 381 с.
55. Кияниця І. П. Імплементація норм міжнародного права в правовій системі ФРН : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / І. П. Кияниця. – К., 2004. – 17 с.
56. Кібенко О., Пендак Сарбах А. Право товариств (company law): порівняльно-правовий аналіз acquis Європейського Союзу та законодавства України / О. Кібенко, А. Пендак Сарбах [упоряд.
Г. Друзенко., за наук. ред. О. Кібенко]. – К. : Юстініан, 2006. – 496 с.
57. Ковалёва Т. М. Правотворческая деятельность межгосударственной организации как способ реализации учредительного акта : автореф. дисс. на соиск. научн. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право» / Т. М. Ковалёва. – Калининград, 1999. – 34 с.
58. Кожевников Ф. И., Шармазанашвили Г. В. Международный суд ООН / Ф. И. Кожевников, Г. В. Шармазанашвили. – М. : Изд-во «Междунар. отношения», 1971. – 160 с.
59. Комарова Т. В. Юрисдикція Суду Європейських співтовариств щодо ухвалення преюдиціальних рішень / Т. В. Комарова // Пробл. законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 86. – С. 81–87.
60. Комарова Т. Преюдиціальні рішення Європейського Суду у механізмі реалізації права ЄС / Т. Комарова // Юрид. вісн. України. – 2004. – № 6. – С. 5.
61. Конвенция о территориальном море и прилежащей зоне от 29.04.1958 г. // Ведом. Верхов. Совета СССР. – 1964. – № 43. – Ст. 64.
62. Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права від 10.12.1982 р. : ратифікована Законом України № 728-XIV від 03.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради. – 1999. – N 31. – Ст. 254.
63. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 13. – Ст. 270.
64. Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення від 01.03.1991 р. : ратифікована Законом України № 687/97-ВР від 03.12.1997 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 14. – Ст. 54.
65. Конституции зарубежных государств: Великобритания, Франция, Германия, Италия, Европейский Союз, Соединенные Штаты Америки, Япония, Индия: учеб. пособие / [сост. сб., пер., авт. введ. и вступ. ст.
В. В. Маклаков]. – 5-е изд., перераб. и дополн. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 608 с.
66. Конституции зарубежных государств: Учеб. пособие / [сост. проф.
В. В. Маклаков]. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : БЕК, 2002. – 592 с.
67. Коростелкина О. Н. Судебная практика и судебный прецедент в системе источников российского права: дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Коростелкина Ольга Николаевна. – М., 2005. – 192 с.
68. Корчевна Л. О. Проблема різноджерельного права: досвід порівняльного правознавства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень» / Л. О. Корчевна. – К., 2005. – 34 с.
69. Костенко Н. И. Международное уголовное право: современные теоретические проблемы / Н. И. Костенко. – М. : Юрлитинформ, 2004. – 448 с.
70. Кравчук І. В., Парапан М. В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС / І. В. Кравчук, М. В. Парапан. – К. : Слово, 2005. – 320 с.
71. Кросс Р. Прецедент в английском праве / Руперт Кросс ; [пер. с англ., под ред. Ф. М. Решетникова]. – М. : Юрид. лит., 1985. – 240 с.
72. Крылов Н. Б. Правотворческая деятельность международных организаций / Н. Б. Крылов. – М. : Наука, 1988. – 175 с.
73. Крылов С. Международный Суд Организации Объединенных Наций (вопросы международного права и процесса в его практике за десять лет – 1947-1957) / С. Крылов. – М. : Госиздатюридлит, 1958. – 168 с.
74. Лаба О. В. Право Європейського Союзу та право України: теоретико-правові проблеми співвідношення та гармонізації (1991-2004 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень» / О. В. Лаба. – К., 2005. – 20 с.
75. Лебедев В. М. Судебная власть в современной России: проблемы становления и развития / В. М. Лебедев. – СПб : Санкт-Петербургский гос. ун-т, юрид. ф-т, 2001; Изд-во «Лань», 2001. – 384 с.
76. Ледях И. А. Хартия основных прав Европейского Союза / И. А. Ледях // Государство и право. – 2002. – № 1. – С. 51–58.
77. Лукашук И. И. Нормы международного права / И. И. Лукашук. – М.: Наука, 1997. – 448 с.
78. Лукашук И. И., Шинкарецкая Г. Г. Международное право: Элементарный курс / И. И. Лукашук, Г. Г. Шинкарецкая. – М.: Юристъ, 2003. – 216 с.
79. Лукин П. И. Источники международного права : автореф. дисс. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук / П. И. Лукин. – М., 1958. – 15 с.
80. Лучинин А. Л. Особенности механизма имплементации европейского права: автореф. дисс. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право. Европейское право» / А. Л. Лучинин. – Казань, 2006. – 28 с.
81. Маєвська А. А. Перші справи Міжнародного кримінального суду /
А. А. Маєвська // Пробл. законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред.
В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 89. – С. 195–199.
82. Малахов В. П. Право Европейского Союза: проблема источников: Монография / В. П. Малахов. – М. : Моск. ун-т МВД России, 2003. – 192 с.
83. Малинин С. А., Ковалева Т. М. Правосубъектность международных организаций / С. А. Малинин, Т. М. Ковалева // Правоведение. – 1992. – № 5. – С. 53–62.
84. Малишев Б. В. Судовий прецедент і стиль юридичного мислення /
Б. В. Малишев // Пробл. філософії права: у 2 т. – Т. ІІ. – Київ, Чернівці : Рута, 2004. – С. 142–147.
85. Малишев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії (теоретико-правовий аспект) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Малишев Борис Володимирович. – К., 2002. – 229 с.
86. Малишев Б. В. Теоретичне обґрунтування прецедентної форми судової правотворчості в англійській юридичній науці / Б. В. Малишев // Часопис Київ. ун-ту права. – 2003. – № 4. – С. 14–19.
87. Маргиев В. И. Правотворчество международных организаций /
В. И. Маргиев. – М. : Майкоп, 1998. – 152 с.
88. Марченко М. Н. Европейский суд справедливости — основной носитель судебной власти в Европейском союзе / М. Н. Марченко // Вест. Москов. ун-та. Серия 11. Право. – 2006. – № 2. – С. 69–81.
89. Марченко М. Н. Источники права: понятие, содержание, система и соотношение с формой права / М. Н. Марченко // Вест. Москов. ун-та. Серия 11. Право. – 2002. – № 5. – С. 3–16.
90. Марченко М. Н. Источники права: учеб. пособие / М. Н. Марченко. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 760 с.
91. Марченко М. Н. Прецедентный характер решений Европейского суда справедливости / М. Н. Марченко // Вест. Москов. ун-та. Серия 11. Право. – 2006. – № 3. – С. 40–53.
92. Марченко М. Н. Форма права: проблемы понятия и значение /
М. Н. Марченко // Вест. Москов. ун-та. Серия 11. Право. – 2002. – № 1. – С. 3–15.
93. Марченко М. Н. Основные источники англосаксонского права: понятие, прецедент / М. Н. Марченко // Вест. Москов. ун-та. Серия 11. Право. – 1999. – № 4. – С. 26–41.
94. Марченко М. Н. Судебное правотворчество и судейское право /
М. Н. Марченко. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 512 с.
95. Микієвич М. М. Інституційне право Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики і безпеки: Монографія / М. М. Микієвич. – Львів: Вид-во Львів. нац. ун-ту, 2005. – 416 с.
96. Микієвич М. М. Правові засади організації та діяльності Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики та безпеки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / М. М. Микієвич. — К., 2007. — 40 с.
97. Міжнародне право в документах / [за заг. ред. д.ю.н., проф.
М. В. Буроменського]. – 2-е вид., виправл. і доповн. – Х. : Мачулін. – 2006. – 408 с.
98. Міжнародне право: Навч. посіб. / [за ред. М. В. Буроменського]. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 336 с.
99. Москаленко А. М. Источники права Европейского Союза (международно-правовой анализ) : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.11 / Москаленко Александр Михайлович. – Х., 2005. – 171 c.
100. Муравйов В. І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / В. І. Муравйов. — К., 2003. — 38 с.
101. Муравйов В. І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика) /
В. І. Муравйов. – К. : Академ-Прес, 2002. – 425 с.
102. Муравйов В. Правові засади імплементації положень права Європейського Союзу у правопорядку України / В. Муравйов // Законотворчість. Проблеми гармонізаціїї законодавства України з міжнародним та європейським правом (Зб. наук.-практ. матеріалів). – 2005. – Вип. 4. – С. 13–18.
103. Муромцев Г. И. Источники права (теоретические аспекты проблемы) / Г. И. Муромцев // Правоведение. – 1992. – № 2. – С. 23–30.
104. Мюллерсон Р. А. К вопросу о «праве европейских сообществ» /
Р. А. Мюллерсон // Вест. Москов. ун-та. Серия 11. Право. – 1982. – № 5. – С. 50–58.
105. Нгуен Куок Динь, Патрик Дайе, Алэн Пеле. Международное публичное право: В 2-х т. – Т. 1: Кн. 1: Формирование международного права; Кн. 2: Международное сообщество: Пер. с фр. Е. Маричева / Нгуен Куок Динь, Патрик Дайе, Алэн Пеле. – К. : Сфера, 2000. – 440 с.
106. Неновски Н. Преемственность в праве / Н. Неновски [пер. с болг. Сафронова В. М.; общ. ред. Завьялова Ю. С]. – М. : Юридическая литература, 1977. – 168 с.
107. Ніццький договір та розширення ЄС / [М-во юстиції України. Центр порівнял. права; за наук. ред. С. Шевчука]. – К.: Логос, 2001. – 196 с.
108. Опришко В. Ф., Омельченко А. В., Фастовець А. С. Право Європейського Союзу / В. Ф. Опришко, А. В. Омельченко,
А. С. Фастовець. – К. : КНЕУ, 2002. ¬ – 460 с.
109. Основи права Європейського Союзу: Нормативні матеріали / [за заг. ред. д.ю.н., проф. М. В. Буроменського]. – Х. : Яшма, 2005. – 236 с.
110. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности: В 2-х т. – Т. 2: Изд. 2-е, исправл. и дополн. /
Л. И. Петражицкий. – СПб. : Типография М. М. Меркушева, 1910. – 758 с.
111. Погребняк С. Вплив судової практики на юридичні акти в романо-германській правовій сім’ї / С. Погребняк // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2003. – № 4 (35). – С. 92–99.
112. Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): Монографія / С. П. Погребняк. – Х. : Право, 2008. – 240 с.
113. Подольская Н. А. Прецедент как источник права в романо-германской правовой семье / Н. А. Подольская // Вест. Москов. ун-та. Серия 11. Право. – 1999. – № 6. – С. 80–88.
114. Порівняльне правознавство: [підр. для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів] / В. Д. Ткаченко, С. П. Погребняк, Д. В. Лук’янов; за ред. В. Д. Ткаченка. – Х. : Право, 2003. – 274 с.
115. Посельський В. Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції / В. Посельський. – К. : Смолоскип, 2002. – 168 с.
116. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота. Учеб. пособие / [под ред. В. В. Безбаха, А. Я. Капустина,
В. К. Пучинского]. – М. : Зерцало, 1999. – 400 с.
117. Право Европейского Союза: Учеб. для вузов / [под ред.
С. Ю. Кашкина]. – М. : Юристъ, 2002. – 925 с.
118. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України № 1629-ІV від 18.04.2004 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
119. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України № 228-IV від 21.11.2002 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 3. – Ст. 12.
120. Проблемы гражданского и предпринимательского права Германии / [авт. кол.: П. Беренс, М. Венкштерн, Ф. Ю. Зеккер и др.; пер. с немецкого Р. И. Каримуллин и др.; общ. ред. Т. Ф. Яковлева]. – М. : БЕК, 2001. – 336 с.
121. Протокол № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який змінює контрольну систему Конвенції // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 32. – С. 464. – Ст. 2378.
122. Резолюція Генеральної асамблеї ООН 95 (І) від 17.12.1946. – Офіційний сайт ООН. Режим доступу: http://www.un.org/law/
123. Репецький В. М. Імплементація норм міжнародного гуманітарного права у внеутрішнє право України / В. М. Репецький // Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / [за ред.
В. Н. Денисова]. – К. : Юстиніан, 2006. – С. 102–109.
124. Романов А. К. Правовая система Англии: Учеб. пособие /
А. К. Романов. – 2-е изд., испр. – М. : Дело, 2002. – 344 с.
125. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (Основные правовые системы современности). Учебник / А. Х. Саидов ; под. ред.
В. А. Туманова. – М. : Юристъ. 2000. – 441 с.
126. Свобода П. Вступ до європейського права / П. Свобода ; пер. з чеської О. Андрійчука. – К. : «К.І.С.», 2006. – 280 с.
127. Смирнова К. В. Джерела права Європейського Союзу: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Смирнова Ксенія Володимирівна. – К., 2005. – 228 с.
128. Соловьев В. Ю. Понятие судебной практики / В. Ю. Соловьев // Журнал российского права. – 2003. – № 1. – С. 92–97.
129. Спектор Е. И. Судебный прецедент как источник права /
Е. И. Спектор // Журнал российского права. – 2003. – № 5. – С. 86–96.
130. Політико-правові аспекти діяльності Ради Європи. Навч. посіб. / [авт. кол. Л. Г. Заблоцька, А. Л. Федорова, Т. І. Шинкаренко]. – К. : Фенікс, 2007. – 224 с.
131. Стефанюк В. Рішення Європейського суду з прав людини: усвідомлення, реалізація // Укр. часопис міжнар. права. – 2003. – № 1. – С. 27–35.
132. Татам А. Право Европейського Союзу: [підручн. для студентів вищ. навч. закладів] / Татам Алан ; пер. з англ. – К. : Абріс, 1998. – 424 с.
133. Тихоновецкий Д. С. Проблема прецедента в праве ЕС /
Д. С. Тихоновецкий // Москов. журнал междунар. права. – 2001. – № 2. – С. 80–96.
134. Тихоновецкий Д. С. Судебная практика как источник Европейского права : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Тихоновецкий Дмитрий Сергеевич. – М., 2004. – 152 с.
135. Толочко А. Н. Прецедентность судебных актов Конституционного Суда Украины / А. Н. Толочко // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи / Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р. – К., Х. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 113–115.
136. Топорнин Б. Н. Европейское право: Учебник / Б. Н. Топорнин. – М.: Юристъ, 1998. – 456 с.
137. Трагнюк О. Я. Тлумачення міжнародних договорів: теорія і досвід європейських міжнародних судових органів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» /
О. Я. Трагнюк. – Х., 2003. – 18 с.
138. Трагнюк О. Я. Тлумачення міжнародних договорів: теорія і досвід європейських міжнародних судових органів: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.11 / Трагнюк Олеся Янівна. – Х., 2003. – 205 с.
139. Туманов В. А. Европейский Суд по правам человека. Очерк организации и деятельности / В. А. Туманов. – М. : Норма, 2001. – 304 с.
140. Тункин Г. И. Теория международного права / Г. И. Тункин. – М. : Междунар. отношения, 1970. – 512 с.
141. Тюшка А. В. Договір про Конституцію для Європи: генезис, юридична природа, політична цінність (Моногр.) / А. В. Тюшка. – К. : К.І.С., 2007. – 228 с.
142. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14.06.1994 р.: ратифікована Законом України № 237/94-ВР від 10.11.1994 р. // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 24. – С. 203. – Ст. 1794.
143. Уолкер Р. Английская судебная система / Рональд Уолкер ; пер. с англ. Т. В. Апаровой ; отв. ред. Ф. М. Решетников. – М. : Юрид. лит., 1980. – 632 с.
144. Хартли Т. К. Основы права Европейского Сообщества: Введение в
конституционное и административное право Европейского
Сообщества / Т. К. Хартли ; пер. с англ. и науч. ред. В. Г. Бенды. – М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 703 с.
145. Хорольський Р. Б. Правові засоби вирішення міжнародних спорів у рамках Європейського Союзу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» /
Р. Б. Хорольський. – Х., 2001. – 20 с.
146. Хорольський Р. Б. Правові засоби вирішення міжнародних спорів у рамках Європейського Союзу: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.11 / Хорольський Роберт Борисович. – Х., 2001. – 203 с.
147. Хорольський Р. Б. Судовий прецедент як джерело права Європейського Співтовариства / Р. Б. Хорольський // Пробл. законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 1999. – Вип. 39. – С. 204–210.
148. Хорошковська Д. Ю. Роль судової практики в системі джерел права України: Теоретико-правове дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Д. Ю. Хорошковська. – Київ, 2006. – 20 с.
149. Черкасова Е. В. Роль понимания права в формировании прецедентной практики: теоретико-правовое исследование : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» /
Е. В. Черкасова. – М., 2006. – 30 с.
150. Черниченко С. В. Международное право: современные теоретические проблемы / С. В. Черниченко. – М. : Междунар. отношения, 1993. – 296 с.
151. Четвериков А. О. Основные органы Европейского Союза (конституционно-правовой аспект): автореф. дисс. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; Государственное управление; Административное право; Муниципальное право» / А. О. Четвериков. – М., 1999. – 26 с.
152. Швеков Г. В. Преемственность в праве: [научно-теорет. пособие для преп. вузов по спец. “Правоведение”] / Г. В. Шведов. – М. : Высшая школа, 1983. – 184 с.
153. Шевчук С. В. Судовий прецедент у праві ЄС / С. В. Шевчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 6 (68). – С. 78–85.
154. Шевчук С. Порівняльне прецедентне право з прав людини /
С. Шевчук. – К. : Реферат, 2002. – 344 с.
155. Шевчук С. Принцип рівності у європейському та порівняльному праві (до рішення Конституційного Суду України у справі про граничний вік кандидата на посаду керівника вищого навчального закладу) /
С. Шевчук // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2005. – № 4 (43). – С. 124–134.
156. Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні / С. Шевчук. – К. : Реферат, 2007. – 640 с.
157. Шевчук С. Хартія основних прав та свобод Європейського Союзу: новий рівень розвитку чи криза страсбурзької юстиції / С. Шевчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2001. – № 3. – С. 133–136.
158. Шибаева Е., Поточный М. Правове вопросы структуры и деятельности международных организаций: Учеб. пособие / Е. Шибаева, М. Поточный. – 2-е изд. – М. : Изд-во МГУ, 1998. – 192 с.
159. Щокін Ю. Формування міжнародно-правових звичаїв: розмежування понять «практика» і оріnіо juris / Ю. Щокін // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2005. – № 4 (43). – С. 132–143.
160. Шпакович О. М. Вплив права Європейського Союзу на внутрішнє право третіх країн / О. М. Шпакович // Віче. – 2007. – № 5-6. – С. 72-74.
161. Шпакович О. М. Роль міжнародних економіч