МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ІНСТИТУЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ІНТЕРПОЛУ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..................................................................4
ВСТУП........................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1.
ЮРИДИЧНА ПРИРОДА МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ………………….....................................................15
1.1. Міжнародно-правові аспекти виникнення і розвитку Інтерполу..............17
1.1.1. Суспільно-правові закономірності виникнення і розвитку інституту міжнародних організацій...............................................................................17
1.1.2. Інституціоналізація міжнародного співробітництва у протидії злочинності в кін. ХІХ – на поч. ХХ ст.: створення і становлення Міжнародної організації кримінальної поліції...................................................................27
1.2. Основні риси юридичної природи Міжнародної організації кримінальної поліції..............................................................................................................44
1.2.1. Міжнародно-правовий аналіз юридичної природи Інтерполу як міжнародної міжурядової організації..........................................................44
1.2.2. Міжнародна правосуб’єктність Інтерполу..................................................68
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1...............................................................................77
РОЗДІЛ 2.
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНСТИТУЦІЙНОЇ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ТА ЇЇ ПРАВОВИХ ЗАСАД....................................................................................81
2.1. Інституційна система Інтерполу: поняття та характеристика її елементів.........................................................................................................83
2.1.1. Інститут членства та фінансування Інтерполу............................................83
2.1.2. Внутрішньоорганізаційний механізм Інтерполу та його функціонування на сучасному етапі розвитку міжнародного співробітництва...................88
2.2. Сучасні тенденції розвитку інституційної системи Інтерполу...............120
2.3. Правова система МОКП: аналіз міжнародно-правової доктрини та практики........................................................................................................124
2.3.1. Право міжнародних організацій в сучасній доктрині міжнародного права..............................................................................................................124
2.3.2. Класифікація норм правової системи Інтерполу......................................131
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2.............................................................................137

РОЗДІЛ 3.
УЧАСТЬ УКРАЇНИ В ДІЯЛЬНОСТІ ІНТЕРПОЛУ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
3.1. Організаційно-правові засади діяльності НЦБ Інтерполу в Україні......142
3.2. Основні напрямки вдосконалення діяльності НЦБ Інтерполу в Україні….......................................................................................................165
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3..............................................................................179
ВИСНОВКИ...........................................................................................................182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................190
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Протягом тривалого часу Міжнародна організація кримінальної поліції (МОКП – Інтерпол) викликала увагу переважно спеціалістів, що займалися практичними питаннями взаємодії правоохоронних органів різних держав у протидії загальнокримінальній злочинності. На початку 90-х років ХХ ст. з поширенням такого соціального феномену як „транснаціональна організована злочинність” на території колишніх держав-учасниць СРСР активізувалися спроби його наукового дослідження і винайдення ефективних засобів протидії. Загрозу, яку становить цей якісно новий вид злочинності для міжнародного співтовариства в цілому, було підтверджено прийняттям ряду важливих міжнародно-правових актів, зокрема Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р., рішень низки міжнародних організацій (ООН, Рада Європи, ОБСЄ, ЄС). Важливим інструментом протидії даному явищу є міжнародні міжурядові організації, в системі яких особлива роль відводиться Інтерполу. В сучасних динамічних умовах міжнародного життя ефективність заходів, спрямованих на протидію транснаціональній злочинності, прямо залежить від здатності Міжнародної організації кримінальної поліції розвивати свою інституційну систему, пристосовувати її до потреб міжнародного поліцейського співробітництва. Оскільки основу механізму співробітництва в рамках Інтерполу складають Національні центральні бюро (НЦБ), кожна з держав-учасниць, в тому числі і Україна, безпосередньо приймає участь в заходах, спрямованих на протидію транснаціональній злочинності. Слід наголосити, що на даний момент перед нашою державою досить гостро стоїть питання боротьби із найбільш небезпечними злочинами транснаціонального характеру: торгівлею людьми, легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, що становлять загрозу для національної безпеки України. Певною мірою від ефективності вдосконалення інституційної системи Інтерполу, невід’ємною частиною якого є НЦБ Інтерполу в Україні, залежить і ефективність боротьби правоохоронних органів України з транснаціональною організованою злочинністю.
Ступінь наукової розробленості теми. У зв’язку з тим, що СРСР (до складу якого входила УРСР) дотримувався принципової позиції стосовно питань боротьби із злочинністю, які відносилися до внутрішньої компетенції держави, та займав негативну позицію відносно можливої участі в діяльності Інтерполу, проблеми міжнародно-правових засад інституційної системи МОКП не дістали належного висвітлення в юридичній літературі радянського періоду. В 70-х – 90-х роках ХХ ст. дослідженням діяльності Інтерполу займалися Я.М. Бельсон, К.С. Родіонов. Окремі питання функціонування МОКП розглядалися іншими авторами (С.В. Бородін, Л.Н. Галенська, Г.В. Ігнатенко, Є.Г. Ляхов, І.І. Карпець) у контексті досліджень загальних проблем функціонування міжнародної системи співробітництва у боротьбі із злочинністю. У зв’язку із змінами в державно-політичному житті України на початку 90-х рр., та проблемами, що постали перед державою після здобуття незалежності, інтерес вчених до діяльності Інтерполу посилився. Слід зазначити, що в цей період, а саме – в листопаді 1992 р. на 61 сесії Генеральної Асамблеї МОКП Україну було прийнято до складу цієї організації, а в 1993 р. постановою Кабінету міністрів України затверджено Положення про Національне центральне бюро Інтерполу. Однак українська наука міжнародного права продовжувала лінію радянської науки, тобто побічно розглядала питання інституційної системи Інтерполу при розгляді загальних проблем міжнародного співробітництва у боротьбі із злочинністю. Серед невеликої кількості статей, присвячених Інтерполу, цього періоду слід відзначити праці українського вченого А.С. Мацка, які розглядали найбільш актуальні проблеми діяльності Укрбюро Інтерполу. Подібного підходу дотримувалася і російська наука міжнародного права, в якій питання діяльності Інтерполу розглядалися в контексті міжнародного кримінального права. Якісно новим етапом в науковій розробці теми можна вважати початок ХХІ ст., коли з’являються наукові праці, в яких увага приділяється сучасному міжнародно-правовому статусу Інтерполу, питанням розвитку інституційної системи організації (О.М. Бандурка, В.С. Овчинський, В.І. Самарін). Однак, Інтерпол є динамічною міжнародною організацією, що швидко реагує на зміни в міжнародному житті, і, відповідно, дані дослідження вже в окремих положеннях не відповідають сучасному стану розвитку інституційної системи МОКП. Крім того, окремо питання інституційної системи Інтерполу та її міжнародно-правових засад в російській та українській науці міжнародного права не досліджувалося, що вимагає проведення ґрунтовного доктринального дослідження.
Вищенаведений висновок можна в повній мірі віднести і до стану наукової розробки теми дисертаційного дослідження західними авторами, зокрема, слід відзначити праці М. Фунера (M. Fooner) та П. Лі (P. Lee), Ф. Бреслера (F. Bresler), А. Боссарда (A. Bossard), А. Ноубл (I. Noble), які є найбільш ґрунтовними з питань історії Інтерполу, порядку його функціонування в 70-х – кін.80-х рр. ХХ ст., діяльності Інтерполу з протидії окремим видам злочинів транснаціонального характеру.
Таким чином, окреме дослідження, що розглядало б інституційну систему Інтерполу на основі аналізу міжнародно-правової доктрини та міжнародних документів і визначало тенденції її розвитку на сучасному етапі, у вітчизняній та зарубіжній науці міжнародного права відсутнє.
В ході дослідження були використані праці відомих вітчизняних та зарубіжних юристів–міжнародників, які займалися проблемами права міжнародних організацій: А.Х. Абашідзе, Б.М. Ашавського, А. Беннета, М. Віраллі, Є.А. Данилова, О.Г. Зайцевої, К. Кольяра, Є.С. Кривчікової, Н.Б. Крилова, І.І. Лукашука, С.А. Малініна, В.І. Маргієва, В. Моравецького, Г.І. Морозова, Т.Н. Нешатаевої, К. Олівера, Н.А. Ушакова, Є.Т. Усенко, Г.В. Шармазанашвілі, К.О. Шибаевої та інш.
При розгляді загальнотеоретичних проблем міжнародного права дисертантом були використані праці Я. Броунлі, О.О. Баймуратова, В.А. Василенка, І.І. Лукашука, О.О. Мережка, В.І. Муравйова, Л.Д. Тимченка, Г.І. Тункіна та інш. Значну цінність для дослідження мали використані праці вітчизняних та російських вчених, які займаються окремими питаннями протидії транснаціональній організованій злочинності: Л.І. Аркуші, П.Д. Біленчука, К.К. Горяінова, В.П. Зіміна, Р.А. Каламкаряна, В.М. Кудрявцева, В.В. Меркушіна, В.П. Панова, Ю.А. Решетова та інш.
Емпіричну базу дослідження склали статистичні матеріали, багатосторонні та двосторонні міжнародно-правові угоди, рішення та робочі документи міжнародних організацій (ООН, ЄС, Інтерпола та інш.), рішення Адміністративного трибуналу Міжнародної організації праці, національне законодавство України та іноземних держав (Республіки Білорусь, Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки тощо).
В ході дослідження були використані також матеріали офіційної web-сторінки Інтерполу в Інтернеті, матеріали офіційних web-сторінок НЦБ Інтерполу іноземних держав, міжнародних організацій (ООН, ЄС, ФАТФ, Європола).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з Тематикою пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002 – 2005 років, затверджених наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635; Головними напрямами наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001 – 2005 роки, схвалених Вченою радою Національного університету внутрішніх справ 23 березня 2001 року, а також відповідно до теми науково-дослідної роботи на 2002 – 2006 рр. кафедри міжнародного права Національної академії державної податкової служби України “Міжнародно-правові засади забезпечення співпраці держав у боротьбі з економічними злочинами” (номер державної реєстрації 0103U005792).
Метою дисертаційного дослідження є визначення сучасного стану та перспектив розвитку інституційної системи Інтерполу шляхом системного і порівняльного аналізу міжнародних норм та практики функціонування МОКП-Інтерполу із розробкою пропозицій щодо вдосконалення міжнародно-правового механізму співробітництва держав у протидії транснаціональній організованій злочинності.
Для досягнення основної мети було окреслено коло наступних дослідницьких завдань:
- визначити основні суспільно-правові закономірності виникнення і розвитку Інтерполу;
- дослідити основні риси юридичної природи Інтерполу та його сучасного міжнародно-правового статусу з метою виявлення слабких місць в правовому регулюванні діяльності МОКП;
- виходячи з аналізу сучасного стану інституційної системи Інтерполу, визначити основні тенденції її розвитку;
- визначити сучасний стан доктрини міжнародного права щодо права міжнародних організацій і проаналізувати правову систему Інтерполу;
- охарактеризувати співробітництво Інтерполу з міжнародними організаціями, що займаються питаннями протидії транснаціональній організованій злочинності;
- на підставі аналізу діяльності НЦБ Інтерполу в Україні визначити шляхи вирішення проблемних питань протидії транснаціональній організованій злочинності.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникають в процесі інституціоналізації міжнародного співробітництва в протидії транснаціональній злочинності у формі створення міжнародних міжурядових організацій, зокрема, Інтерполу.
Предметом дослідження є інституційна система Міжнародної організації кримінальної поліції та її правові засади.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в сукупності поставлених завдань та підходах до їх розв’язання. Особистий внесок здобувача полягає в проведенні аналізу правової системи Інтерполу, визначенні сучасного стану та тенденцій розвитку інституційної системи Інтерполу. Усі дисертаційні положення, що виносяться на захист, сформульовані самостійно і є результатом дослідження теорії і практики міжнародно-правових відносин за участю Міжнародної організації кримінальної поліції.
В ході проведеного дослідження сформульовано низку положень, висновків і узагальнень, які містять елементи новизни, а саме:
– дістали подальшого розвитку знання про об’єктивні закономірності процесу інституціоналізації міжнародного співробітництва у протидії злочинності, що зумовили створення Інтерполу і продовжують впливати на розвиток його інституційної системи;
– уточнено визначення міжнародної міжурядової організації та її юридичної природи в сучасній доктрині міжнародного права, що дозволяє на підставі аналізу сучасних міжнародно-правових актів та міжнародної практики ґрунтовно розкрити юридичну природу Інтерполу як міжнародної міжурядової організації;
– на підставі узагальнення сучасного стану доктрини щодо права міжнародних організацій запропоновано власну класифікацію правових норм, що регулюють діяльність Інтерполу;
– на основі аналізу інституційної системи Інтерполу визначено наступні тенденції її розвитку: 1) регіоналізація; 2) створення органів, які займаються дослідженнями в сфері застосування нових методів протидії злочинності; 3) спеціалізація на протидії найбільш небезпечним злочинам транснаціонального характеру; 4) інформатизація діяльності (використання новітніх інформаційних технологій, вдосконалення і розробка нових інформаційних баз даних);
– спираючись на проведений аналіз поняття „транснаціональна організована злочинність”, його взаємозв’язку з поняттями „міжнародного злочину”, „злочинами міжнародного характеру”, обґрунтовано доцільність заміни термінів „міжнародний злочин” та „загально кримінальна злочинність” в документах Інтерполу на „транснаціональний злочин” та „транснаціональну злочинність”;
– запропоновано і обґрунтовано удосконалення законодавства України у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, через розширення кола суб’єктів первинного моніторингу, що відповідатиме положенням нормативно-правових актів ЄС.
Методологічну основу дисертації складають загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, насамперед, загальний діалектичний метод наукового пізнання дійсності, на підставі якого всі явища досліджено у взаємозв’язку, в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Дисертантом було використано методи логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія) при дослідженні джерел міжнародного права, практики міжнародних відносин за участю Інтерполу, концепцій, точок зору окремих авторів з питань, що входять до предмету дослідження. За допомогою історико-правового методу охарактеризовано процеси виникнення та еволюції інституту міжнародних організацій, створення і розвитку Інтерполу, простежено розвиток наукової думки щодо проблемних питань теорії права міжнародних організацій; використання структурно-функціонального методу дало змогу визначити роль та місце окремих елементів інституційної системи Інтерполу, дослідити зв’язки між цими елементами. Метод системного аналізу дозволив дослідити правову систему Інтерполу, провести класифікацію правових норм, що складають цю систему. Порівняльно-правовий метод було використано при дослідженні нормативно-правових актів України та зарубіжних держав, що визначають статус і порядок діяльності Національних центральних бюро Інтерполу.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі основні висновки та положення дисертаційного дослідження є певним внеском в теорію права міжнародних організацій та теорію міжнародно-правових засад протидії транснаціональній злочинності. Результати дослідження можуть бути використані у:
- правотворчій діяльності – при підготовці проектів міжнародно-правових актів з питань діяльності Інтерполу та національних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність НЦБ Інтерполу в Україні;
- науково-дослідній діяльності – слугувати основою подальших досліджень інституційної системи Інтерполу та міжнародно-правових механізмів протидії транснаціональній організованій злочинності;
- освітній діяльності – використані студентами і викладачами юридичних вищих навчальних закладів при вивченні курсу „Міжнародне право”, „Міжнародне кримінальне право”.
Апробація і публікації результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного і міжнародного права Національного університету внутрішніх справ, кафедри міжнародного права Національної академії державної податкової служби України, доповідалися шляхом доповідей на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах: „Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих вчених” (Харків, 13 квітня 2001 року), „Міжнародна злочинність: шляхи та засоби протидії” (Ірпінь, 18-25 листопада 2003 року), „EU Enlargement: New Perspectives” (Одеса, 7-10 лютого 2003 року), „Актуальные проблемы теории и истории государства и права” (Санкт-Петербург, 24 грудня 2003 року), „Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (Ірпінь, 17 березня 2004 року), „Международное сотрудничество в противодействии легализации доходов, полученных преступным путем” (Нижній Новгород, 14-17 травня 2005 року). Окремі положення дисертаційного дослідження були обговорені під час участі в наступних міжнародних наукових проектах: “Short Course in Human Rights” (Університет м. Нотінгем, Велика Британія, 22 вересня – 15 грудня 2001 року), “International Criminal Court” (Університет м. Нотінгем, Велика Британія, 12 – 26 червня 2003 року), Зимова школа з міжнародного права (Білоруський державний університет, м. Мінськ, Республіка Білорусь, 20 – 28 січня 2003 року).
Результати дослідження використовувалися автором при викладанні лекційного курсу “Міжнародне право”, “Право Європейського Союзу”, “Міжнародні економічні організації”, розробці навчально-методичних матеріалів з курсу “Міжнародне кримінальне право”, “Право Європейського Союзу”, “Міжнародні економічні організації” в Національній академії державної податкової служби України.
За темою дисертації автором опубліковано 9 статей і тез конференцій, з яких чотири розміщено у фахових виданнях, чотири статті у співавторстві.
Статті у наукових фахових виданнях та збірниках наукових праць:
1. Смелік В.Б. Виникнення і розвиток інституту міжнародних організацій // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Вип. 20. – Харків: Вид-во НУВС, 2002. – С. 21-25.
2. Смелік В.Б. Національне Центральне Бюро Інтерполу в Україні: мета та основні напрямки діяльності // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Вип. 18. – Харків: Вид-во НУВС, 2001. – С. 127-130.
3. Смелік В.Б. Протидія легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом: європейський досвід // Науковий вісник Інституту держави та права ім. В.М. Корецького: Збірник наукових праць. Вип. 48: Правознавство. – Київ: ІДПК, 2005. – С.50-55.
4. Тимченко Л.Д., Смелік В.Б. Поліцеїстика мовою енциклопедії // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип. 15. – К., 2004. – С. 499-500.
Статті у наукових журналах та тези доповідей на конференціях
5. Klychnikov, Daniil, Smelik, Vladyslav, Smelik, Volodymyr. Combating Transnational Crime: The View from Ukraine // Crime and Justice International. – May/June 2004. – Volume 20.– No. 80. P. 9-13 (особистий внесок здобувача становлять: аналіз стану протидії транснаціональній злочинності в Україні та ролі НЦБ Інтерполу).
6. Смелік В.Б. Інтерпол та Європол: організаційно-правові засади співробітництва // Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – С. 404-405.
7. Смелик В.Б. Проблемы юридической природы и систематизации правовых норм, действующих в Европейском Союзе // Актуальные проблемы теории и истории государства и права: Материалы межд. научно-теорет. конференции. – СПб: Санкт-Петербургский университет МВД России, 2004. – С. 42-44.
8. Муртазаева Г.Н., Смелик В.Б. Противодействие легализации доходов, полученных преступным путем: международный, европейский опыт, перспективы для Украины / Пути повышения эффективности взаимодействия подразделений Министерства внутренних дел РФ с другими государственными органами в области противодействия легализации доходов, полученных преступным путем (стратегический и прикладной аспекты): Сборник статей / Под ред. док. юрид. наук, проф., засл. деят. науки РФ В.М. Баранова. – Н.Новгород: Нижегородская академия МВД России, 2005. – С. 341-349. (особистий внесок здобувача становлять: аналіз стану протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, на міжнародному та європейському рівні та пропозиції щодо вдосконалення законодавства України).
9. Муртазаева Г.Н., Смелик В.Б. Сотрудничество государств в противодействии транснациональной организованной преступности: проблемы права международных организаций // Публичное, личное, корпоративное право: проблемы конфликтности и перспективы консенсуальности: Материалы V международной научно-теоретической конференции. – СПб: Санкт-Петербургский университет МВД России, 2005. – С. 327-334. (особистий внесок здобувача становлять: визначення поняття транснаціональної злочинності, аналіз концепції “внутрішнього” права міжнародних організацій та правових норм, що регулюють діяльність Інтерполу).
З урахуванням поставлених перед дослідженням завдань, структура дисертації складається з вступу, трьох розділів, які містять 7 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг складає 189 сторінок без списку використаних джерел (347 найменувань на 36 сторінках).

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Аналіз дослідженої юридичної літератури свідчить, що основною закономірністю суспільного розвитку, яка зумовила виникнення міжнародних організацій, була зростаюча взаємозалежність держав, інтернаціоналізація різноманітних сфер життя (в першу чергу економічної та науково-технічної), яка призвела до інтенсифікації міжнародних зв’язків, збільшення кола та ускладнення характеру спільних проблем, які можливо ефективно розв’язати лише на багатосторонній основі за допомогою спеціально створених органів.
2. Доведено, що створення Інтерполу було зумовлено об’єктивними закономірностями суспільного розвитку, тобто інтернаціоналізацією економічної, науково-технічної сфер життя, яка призвела до виникнення такого явища як “міжнародна (транснаціональна) злочинність”. Дослідження історії виникнення і розвитку Інтерполу дає підстави стверджувати, що Міжнародна організація кримінальної комісії розвивалася поступово: з міжнародної комісії, яка була органом міжнародної конференції, вона перетворилася на міжнародну організацію, що володіла ознаками як міжурядового так і неурядового характеру, а згодом трансформувалася у міжнародну міжурядову організацію. Отже, змінювалася і юридична природа Інтерполу, його міжнародно-правовий статус, які внаслідок цього мають складний характер.
3. Аналіз зарубіжної та вітчизняної доктрини міжнародного права дозволяє виділити наступні ознаки міжнародної міжурядової організації:
3.1. Перш за все це постійна, або стабільна форма міжнародного співробітництва.
3.2. Другою важливою ознакою міжнародної міжурядової організації є участь у неї саме держав, в особі уповноважених органів, причому учасників повинно бути декілька, як вважає більшість вчених не менше трьох.
3.3. Наступною ознакою міжнародної міжурядової організації є її договірна основа, тобто наявність установчого документу (статуту), який є міжнародним багатостороннім договором.
3.4. Однією з важливих ознак міжнародної організації є наявність закріплених статутом цілей, адже саме вони визначають компетенцію, функції, структуру організації.
3.5. Не менш важливою ознакою ніж наявність певних цілей є дотримання організацією в процесі створення та діяльності принципів міжнародного права.
3.6. Наступною ознакою є володіння організацією сукупністю прав та обов’язків, які відрізняються від прав та обов’язків держав-членів. Якщо розглянути цю ознаку детальніше, стає зрозумілим, що вона має декілька аспектів:
– по-перше, організації властива така якість, як здатність мати права та обов’язки, тобто міжнародна правосуб’єктність;
– по-друге, обсяг цих прав та обов’язків, тобто міжнародно-правовий статус міжнародної організації відрізняється від обсягу прав та обов’язків держав, тобто має обмежений характер, що визначає так званий “функціональний” характер міжнародної правосуб’єктності організації.
3.7. Тісно пов’язана із цією ознакою наступна – міжнародна організація володіє автономною волею, тобто відмінною від волі держав-членів.
3.8. Невід’ємною ознакою кожної міжнародної організації є наявність системи постійних органів, які мають чітко визначену статутом компетенцію, та призначені для досягнення поставлених перед організацією цілей.
3.9. На нашу думку, важливою ознакою міжнародної організації є наявність її правової системи, тобто сукупності норм, які регламентують її функціонування.
4. Аналіз літературних джерел, документів Інтерполу, практики його діяльності свідчить, що він є міжнародною міжурядовою організацією, яка відповідає всім вищезазначеним ознакам, а також володіє якістю міжнародної правосуб’єктності, що знаходить своє вираження у сукупності наступних прав та обов’язків:
4.1. Укладати міжнародні договори (договірна правоздатність).
4.2. Приймати участь в роботі пленарних органів інших міжурядових організацій.
4.3. Встановлювати власну систему органів, необхідних для її функціонування, та правил, що регламентують внутрішні аспекти діяльності організації.
4.4. Право на імунітети та привілеї.
4.5. Виступати в якості сторони за позовами в Адміністративному трибуналі Міжнародної організації праці.
Інтерпол також володіє правосуб’єктністю за національним правом, тобто як юридична особа в країні перебування (штаб-квартири, суб-регіональних бюро) має право укладати цивільно-правові угоди, набувати та розпоряджатися майном; виступати стороною в суді.
5. На підставі аналізу визначень понять „інститут” та „система”, що даються філософією, соціологією інституційна система Інтерполу визначається нами як сукупність взаємопов’язаних елементів (інститутів), які об’єднані в єдине ціле – міжнародну організацію, що характеризується якостями єдності та цілісності. Аналіз доктрини міжнародного права показує, що поняття „інституційної системи” є ширшим за змістом ніж поняття „внутрішньо організаційного механізму”.
6. Дослідження структури МОКП призводить до висновку, що на протязі існування цієї організації, вона в загальних рисах істотно не змінювалася, Вона складається з органів, які умовно можна поділити на дві категорії:
– основні (закріплені ст. 5 Статуту);
– допоміжні (створені відповідно до рішень Організації).
Логічним було б закріплення статусу допоміжних органів в Статуті, наприклад Комісії по контролю за файлами Інтерполу та Постійного комітету з інформаційних технологій, спеціалізованих груп, а також статусу субрегіональних бюро Інтерполу з огляду на їх важливість на сучасному етапі розвитку Організації. Найбільших змін в реорганізації Інтерполу зазнала внутрішня структура Генерального Секретаріату Інтерполу, що зумовлено необхідністю вдосконалення організаційного забезпечення протидії транснаціональній злочинності в сучасних умовах.
7. В розвитку інституційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції ми виділяємо наступні основні тенденції.
7.1. Регіоналізація, яка має декілька аспектів. По-перше, вона проявляється в акцентуванні діяльності Інтерполу на регіональному рівні, по-друге інституціоналізується у вигляді регіональних органів Інтерполу, структурному поділу органів Інтерполу по регіонам. Враховуючи необхідність більш тісного співробітництва між державами-колишніми членами СРСР, пропонується створення в перспективі субрегіонального бюро із місце розташуванням у м. Москва (Російська Федерація).
7.2. Другою тенденцією розвитку Інтерполу є розвиток органів, які займаються дослідженнями в сфері застосування нових методів боротьби із злочинністю (DNA Expert Group).
7.3. Зосередження уваги Інтерполу на боротьбі із найбільш небезпечними видами міжнародних злочинів, що відповідно впливає на структуру Організації та діяльність НЦБ (прикладом може слугувати поділ оперативних субдиректоратів Генерального Секретаріату, створення Координаційного та Командного Центру, розробка та впровадження спеціальних проектів – “Мілленіум” та ін.).
7.4. Розвиток і впровадження інформаційних технологій із вдосконаленням існуючих та розробкою нових інформаційних баз даних, систем обміну інформацією.
8. Аналіз доктринальних поглядів вчених-міжнародників щодо поняття „внутрішнього права” міжнародних організацій дозволяє систематизувати їх за наступними групами: цей термін вживається деякими вченими в настільки широкому розумінні, що фактично є ідентичним терміну “право міжнародної організації”, інша точка зору полягає в відокремленні норм, які мають елемент регулювання відносин між міжнародною міжурядовою організацією та іншими учасниками міжнародних відносин (державами, міжнародними організаціями неурядового та міжурядового характеру) в окрему групу – “зовнішнє право”. Третя точка зору полягає в поділі норм права міжнародної організації на галузі, та підгалузі: виділяють правове положення міжурядових організацій; право договорів, укладених за участю міжурядових організацій; внутрішнє право міжнародних організацій (норми, обов’язкові для держав-учасниць).
9. Джерелами норм права міжнародних організацій є установчі договори, рішення міжнародних організацій, що мають обов’язковий характер та правовий звичай (тобто усталена практика, що склалася в організації). Стосовно ж терміну “правова система Інтерполу”, то його слід уживати в ширшому значенні, включаючи до нього усі правові норми, що регулюють його діяльність (тобто, норми міжнародного публічного права, права міжнародних організацій та норми національного права). Це цілком узгоджується із підходом до Інтерполу, як до суб’єкту цих трьох систем права. До аналізу правової системи Інтерполу ми вважаємо можливим і доцільним застосувати галузевий підхід, який використовується при розподілі норм міжнародного публічного та національного права – на окремі галузі.
Норми „права Міжнародної організації кримінальної поліції” можна сформувати в декілька груп, в залежності від кола суспільних відносин, які вони регулюють:
– зовнішньорганізаційні;
– внутрішньоорганізаційні.
Оскільки Інтерпол є суб’єктом не тільки права міжнародних організацій, але і міжнародного публічного та національного права, до джерел правової системи Інтерполу слід віднести: міжнародні угоди, національне законодавство.
10. Запропоновано наступну класифікацію внутрішньоорганізаційних норм Міжнародної організації кримінальної поліції.
10.1. Першу групу складатимуть норми, які регулюють процедурні питання, а саме:
– порядок роботи головних і допоміжних органів Інтерполу;
– порядок прийняття рішень органами Міжнародної організації кримінальної поліції, зокрема порядок голосування і т.д.;
– порядок формування органів Інтерполу.
10.2. Внутрішньоорганізаційні норми, що регламентують статус персоналу Інтерполу, який виконує функції міжнародної цивільної служби.
10.3. Внутрішньоорганізаційні норми, що регулюють фінансові питання Інтерполу (фінансові).
11. Зовнішньорганізаційні норми поділяються на наступні групи:
11.1. Норми, що визначають статус організації в країні перебування, тобто статус штаб-квартири Інтерполу, її взаємовідносини з країною перебування – з Францією. До цієї групи норм слід також віднести ті, які регулюють статус органів Організації з країнами перебування, зокрема суб-регіональних бюро Інтерполу.
11.2. Норми, які визначають статус Інтерполу у відносинах:
– з іншими міжнародними міжурядовими організаціями, наприклад Європолом, Організацією Об’єднаних Націй. Вони стосуються аспектів співробітництва вказаних інститутів, зокрема, спочатку у формі надання консультативного статусу Інтерполу при ООН, потім статусу спостерігача на сесіях Генеральної Асамблеї ООН, технічного співробітництва і т.д. Статус спостерігача на сесіях Генеральної Асамблеї Інтерполу надано ряду міжнародних міжурядових організацій;
– з міжнародними неурядовими організаціями.
12. Окремо слід виділити групу норм, що регулюють правове положення та функціонування Національних центральних бюро Інтерполу, які є як органами Інтерполу так і органами державної влади країни учасниці. До них відносяться не тільки правила Інтерполу, але і норми національного законодавства держав-учасниць.
13. В Україні функції НЦБ Інтерполу покладені на Міністерство внутрішніх справ, в структурі якого створений робочий апарат Бюро. Проблеми в діяльності НЦБ (І) в Україні можна умовно поділити на наступні категорії:
13.1. Матеріально-технічні. Їх вирішення залежить від державного фінансування і, на нашу думку, фінансування даного підрозділу з огляду на його важливість повинно здійснюватися в повному обсязі, враховуючи витрати на забезпечення Укрбюро сучасним обладнанням відповідно до вимог Генерального Секретаріату.
13.2. Кадрові. Персонал НЦБ Інтерполу повинен відповідати достатньо високим вимогам – з одного боку володіти певним досвідом практичної роботи, з іншого – володіти іноземними мовами, знанням міжнародної практики та документів, що стосуються міжнародному механізму протидії злочинності. Вирішення цієї проблеми залежить від навчальних закладів системи правоохоронних відомств України, зокрема, необхідно створювати спеціалізовані групи із поглибленим вивченням іноземних мов та міжнародного права, що дозволить створити необхідний кадровий резерв. До кадрових слід відносити також проблеми, пов’язані із недостатнім рівнем підготовки особового складу правоохоронних органів, що не дозволяє правильно оформлювати документацію при здійсненні міжнародного поліцейського співробітництва за посередництвом Укрбюро, Генеральної прокуратури. Їх вирішенню може сприяти введення до навчальних програм освітніх закладів системи МВС, ДПА, СБУ та інших правоохоронних служб України спеціальних дисциплін: “Міжнародне кримінальне право”, “Міжнародне співробітництво у боротьбі із злочинністю”, “Право ЄС”.
14. Необхідно більш широко висвітлювати діяльність Укрбюро в засобах масової інформації, зокрема перейняти досвід НЦБ в Російській Федерації, де друкується вісник цього підрозділу. Створення друкованого органу Укрбюро сприяло би, по-перше, популяризації його діяльності та підвищенню рівня правової культури громадян України, по-друге, представляло б собою форум для обговорення важливих питань міжнародного поліцейського співробітництва практиками та науковцями, джерело інформації для більш глибокого вивчення проблем його діяльності.
15. Проаналізовані в роботі статистичні показники свідчать про досить ефективну роботу НЦБ Інтерполу в Україні. Розробка рекомендацій щодо вдосконалення заходів протидії транснаціональній злочинності повинна здійснюватися в контексті європейської інтеграції, зокрема, дисертант вважає перспективним напрямом удосконалення законодавства України у сфері боротьби із легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, розширення кола суб’єктів первинного моніторингу, що відповідатиме положенням нормативно-правових актів ЄС. Необхідно включити до переліку таких суб’єктів аудиторів, адвокатів, які можуть залучатися до проведення фінансових операцій і становлять великий ступень ризику щодо їх залучення до легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Перспективним, на нашу думку є також запровадження автоматизованих систем контрольно-попереджувального моніторингу. Цей напрямок поки ще є мало розробленим в науці, однак представляється перспективним з точки зору протидії злочинам, пов’язаними із незаконним переміщенням товарно-матеріальних цінностей. Така система, створена на основі ідентифікації та декларування продукції, за умови її інтеграції із аналогічними системами сусідніх держав (Росія. Молдова), могла б створити дійсно ефективний засіб у протидії контрабанді, розповсюдженню підробленої (фальсифікованої) та контрафактної продукції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Док. ООН А/CONF.169/16.
2. Док. ООН А/CONF.187/РМ.1
3. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 340 с.
4. Офіційний сайт Європолу в Інтернеті: http://www.europol.eu.int/home.htm
5. Про цілі, завдання та діяльність ФАТФ див. офіційний сайт в Інтернеті: http://www1.oecd.org/fatf/
6. Галенская Л.Н. Правовые проблемы сотрудничества государств в борьбе с преступностью. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. – 86 с.
7. Bresler, Fenton. Interpol. Penguin Books, Canada, Toronto. – 1992. – 404 p.
8. Бородин С.В., Ляхов Е.Г. Международное сотрудничество в борьбе с уголовной преступностью. – М.: Междунар. отношения, 1983. – 200 с.
9. Международное уголовное право // И.П. Блищенко, Р.А. Каламкарян, И.И. Карпец и др.. – М.: Наука, 1999. – 263 с.
10. Меркушин В.В. Борьба с транснациональной организованной преступностью. – Мн.: Амалфея, 2003. - 208 с.
11. Зимин В.П., Зубов И.Н. Международное сотрудничество в области борьбы с преступностью и охраны общественного порядка: уч. пособ. – М.: НИИ МВД России, 1993. - 36 с.
12. Овчинский В.С. Интерпол (в вопросах и ответах). – М.: ИНФРА – М, 2001. – 320 с.
13. Тункин Г.И. Теория международного права: (монография). – М.: Зерцало, 2000. – 416 с.
14. Ашавский Б.М. Межправительственные конференции. – М.: «Международные отношения», 1980. – 128 с.
15. Шармазанашвили Г.В. Международные межправительственные организации. Учебное пособие. Москва, 1979. – 281 с.
16. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Юристъ, 2003. – 925 с.
17. Европейское право: Учебник для вузов / Под общ. ред. д.ю.н., проф. Л.М. Ентина. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 720 с.
18. Ильин Ю.Д. Лекции по истории и праву Европейского Союза. – Харьков: Фирма «Консум», 1998. – 156 с.
19. Муравйов В.І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика). – К.: Академ-Прес, 2002. – 426 с.
20. Татам А. Право Європейського Союзу: Підручник / Пер. з англ. / За редакцією В.І. Муравйова. – К.: Абрис, 1998. – 424 с.
21. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посіб: Пер. з англ. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. – 381 с.
22. Дейвис Г. Право внутреннего рынка европейского Союза: Учеб. пособие: Пер. с англ. – К.: Знання-Прес, 2004. – 422 с.
23. Европейский Союз на пороге ХХІ века: выбор стратегии развития. Под ред. Ю.А. Борко и О.В. Буторниной. – М., 2001. – 472 с.
24. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота. Учебное пособие. / Под. ред. проф В.В. Безбаха, доц. А.Я.Капустина,проф. В.К.Пучинского.-М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 2000. – 400 с.
25. Экономика Европейского Союза: Учебник/Г.Ю. Гагарина, В.В. Громыко, З.М. Окрут, О.В. Сагинова. – М., 2003. – 399 с.
26. Шемятенков В.Г. Европеская интеграция. Учебное пособие. – М.: Междунар. отношения, 2003. – 400 с.
27. Толстопятенко Г.П. Европейское налоговое право. Сравнительно-правовое исследование. – М., 2001. – 230 с.
28. Дубовицкая Е.А. Европейское корпоративное право: Свобода перемещения компаний в Европейском Сообществе. – М., 2004. – 235 с.
29. Вишневский А.А. Банковское право Европейского Союза: Учебное пособие. – М.: Статут, 2002. – 388 с.
30. Пашковская И.Г. Европейская экономическая и валютная интеграция: Аспекты права Европейского Союза. – М.: ЭЛЕКС-КМ, 2003. – 200 с.
31. Опришко В.Ф., Омельченко А.В., Фастовець А.С. Право Європейського Союзу. Загальна частина. – К., 2002. – 460 с.
32. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення: Навч. посібник. – К.: Ін Юре, 2001. – 448 с.
33. Муравйов В.І. Право Європейського Союзу // Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 472-531.
34. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании. – М.: Дело, 1998. – 272 с.
35. Левин Д.Б. История международного права. – М.: Изд. Ин-та межд. отношений, 1962. – 340 с.
36. Про структуру, наприклад, Беотійського союзу див.: Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. История международного права. – М.: Межд. отношения, 1990. – 176 с.
37. История дипломатии. Т. 1. – М.: Межд. отношения, 1959. – 816 с.
38. Мартенс Ф. Современное международное право цивилизованных народов. Изд. 5-е, дополн. и испр. – Спб.: 1904. – Т. 1. – 438 с.
39. Зайцева О.Г. Возникновение и развитие международных межправительственных организаций // Вопросы истории. № 12; 1976. – С. 58-75.
40. Фердросс А. Международное право. Пер.с нем. Ф.А.Кублицкого и Р.Я.Карышкиной. Под ред. и с предисл. д-ра юрид. наук Г.И.Тункина. – М.: Изд.иностр.лит., 1959. – 652 с.
41. Тимченко Л.Д. Международное право: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 1999. – 528 с.
42. A.LeRoy Bennett, James K.Oliver. International Organizations. Principles and Issues. 7th ed., New Jersey, 2002. – 518 р.
43. Тимченко Л.А. Священный союз как переход к новой форме межгосударственного сотрудничества // Российский ежегодник международного права, СпБ, 2000. – C.212-224.
44. Моравецкий В. Функции международной организации. – М.: Прогрес, 1976. – 384 с.
45. Баймуратов М.О. Міжнародне право. – Х., «Одіссей», 2001. – 672 с.
46. Международное право: Учебник. отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов – М.: Международные отношения, 1999. – 720 с.
47. Шибаева Е.А. Право международных организаций. Вопросы теории. – М.: Междунар. отношения, 1986. – 220 с.
48. Черкес М.Ю. Міжнародне право: підручник. – К.: Знання, 2000. – 292 с.
49. J. Brownlie. Principles of public international law. Oxford university press. 1998. – 743 р.
50. Морозов Г.И. Международные организации. Некоторые вопросы теории. 2-е доп.изд. М., «Мысль», 1974. – 217 с.
51. Дмітрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навч.посібник /Київ.ун-т права ім. Т.Шевченка. – Стер.вид. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 640 с.
52. Тункин Г.И. Вопросы теории международного права. – М., Госюриздат, 1962. – 416 с.
53. Клепацкий З. Западноевропейские международные организации. – М., 1973. – 240 с.
54. Лукашук И.И. Международное право: Особенная часть. – М.: «БЕК», 1997. – 393 с.
55. Коровин Е.А. Современное международное публичное право. – М., Гос.издат, 1926. – 230 с.
56. Лист Ф. Международное право в системном изложении. Пер. с 6-го нем. изд. под ред. и с доп. проф. В.Э.Грабаря, 4-е рус. изд. испр.и доп. Юрьев. Тип. К.Маттисена, 1917. – 238 с.
57. Оппенгейм Л. Международное право. Пер. с 6-го англ. Изд., доп. Г.Лаутерпахтом. Под ред. и с предисл. проф. С.Б. Крылова. Т.1 М., Гос.издат.иностр.лит., 2-я тип. изд-ва Акад. наук СССР, 1948. – 547 с.
58. Ульянова Н.Н. 500-летие трактата Иржи Подебрада об организации мира и безопасности //Сов. государство и право. – 1965. – № 1. – С. 108-117.
59. Илюхина Р.М. Лига Наций. М.: Международные отношения, 1982. – 280 c.
60. Крылов С.Б. История создания Организации Объединенных Наций. М.: Международные отношения, 1960. – 260 с.
61. Панов В.П. Международное уголовное право: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М., 1997. – 309 с.
62. Родионов К.С. Интерпол: вчера, сегодня, завтра. – 3-е изд. перераб. и доп. – М.: Междунар. отношения, 1990. – 76 c.
63. Гришаев П.И. Международная преступность и ее причины: Лекция. – М.: 1987. – 114 c.
64. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності, прийнята резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15 листопада 2000 року http://www.un.org/russian/documen/convents/orgcrime.htm
65. Бельсон Я.М. Интерпол в борьбе с уголовной преступностью / Под ред. И.И. Карпеца. – М.: Наука,. 1989. – 236 с.
66. Уголовная юстиция: проблемы международного сотрудничества. Международный научно-исследовательский проект. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 279 с.
67. Дайчман И. Интерпол. Всемирная система борьбы с преступностью. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2003. – 480 с.
68. Police Cooperation in Europe: an investigation. John Benyon, Lynne Turnbull. Andrew Willis, Rachel Woodward, Adrian Beck. University of Leicester. Centre for the Study of Public Order. 1993.
69. Editorial, by R.E. Kendall // International Criminal Police Review. - № 469-471 (1998).
70. Новейший философский словарь. / Сост. А.А.Грицаков. – Мн.: Изд. В.М.Скакун, 1998. – 840 с.
71. Додонов В.П., Панов В.П., Румянцев О.Г. Международное право. Словарь – справочник / Под общей ред. акад. МАИ, д.ю.н. В.Н.Трофимова. – М.:ИНФРА-М, 1998. – 368 с.
72. Энциклопедический юридический словарь. / Под общей ред. В.Е.Крутских. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.:ИНФРА-М, 2000. – 940 с.
73. Док. ООН А(СН 4)/101. 14.ІІІ.1956.
74. Robert L. . Bledsoe, Boleslaw A. Boczek. The international law dictionary. Oxford, 1987. – 460 p.
75. M.Virally, ‘Definition and Classification of International Organisations: a Legal Approach’, in G. Abi-Saab (ed.), The Concept of International Organization, 1981.
76. Э.С.Кривчикова. Основы теории права международных организаций. – М.,1979. – 340 c.
77. Усенко Е.Т. Совет Экономической Взаимопомощи – субъект международного права // Советский ежегодник международного права, 1979. – М.: Наука, 1980. – С. 11-44.
78. Василенко В.А. Основы теории международного права.. – К.: Вища школа, 1988. – 288 с.
79. Шуршалов В.М. Международные правоотношения. – М., 1971. – 341 с.
80. Международная правосубъектность (некоторые вопросы теории). – М.: Междун. отношения, 1971. – 245 с.
81. Кольяр К. Международные организации и учреждения. – М.: Прогресс, 1972. – 632 с.
82. Абашидзе А.Х., Урсин Д.А. Неправительственные организации международно-правовые аспекты: Учеб. Пособие. – М.: Изд-во РУДН, 2002. – 120 с.
83. Бельсон Я.М. Международная организация уголовной полиции (И.) – М. Изд. ВНИИ МВД СССР, 1981. – 76 с.
84. Родионов К.С. К вопросу о правовой природе и правовом положении Интерпола // Советский ежегодник международного права. – 1974. – М.: Наука, 1976. – С. 215-225.
85. ICPO – Constitution 1956 http://www.interpol.int/Public/Public/icpo/LegalMaterials/constitution/constitutionGenReg/constitution.asp
86. ICPO – General Regulations 1956 http://www.interpol.int/Public/Public/icpo/LegalMaterials/constitution/constitutionGenReg/constitution.asp#genreg
87. Статут ООН 1945 р. // Международное право в документах: Учеб.пособие / Сост. Н.Т.Блатова, Г.М.Мелков – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: , 2000. – С. 238-269.
88. Карпец И.И. Преступления международного характера. – М.: Юридическая литература, 1979. – 262 с.
89. Карпец И.И. Международная преступность / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1988. – 112 с.
90. Блищенко И.П., Жданов Н.В. Сотрудничество государств в борьба с преступлениями международного характера: учебное пособие. – М.: Изд-во УДН, 1984. – с. 88.
91. Фисенко И.В. Борьба с международными преступлениями в международном уголовном праве. – Мн.: Тесей, 2000. – 336 с.
92. Andre Bossard. Transnational Crime and Criminal Law. – Chicago, Illinois: the Office of International Criminal Justice, the University of Illinois at Chicago, 1990. – 155 p.
93. А/CONF.169/15/Add.1, пункт 9.
94. The role of Interpol in the international fight against transnational organized crime Appendix AGN/68/RES/4 “The Seoul Declaration” (68th Session - Seoul - 8th-12th November 1999) http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn68/Resolutions/AGN68RES3.asp
95. The role of Interpol in the international fight against transnational organized crime AGN/68/RES/8 (68th Session - Seoul - 8th-12th November 1999) http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn68/Resolutions/AGN68RES7.asp
96. International Conventions in which the Interpol’s Transmission Role is mentioned http://www.interpol.int/Public/ICPO/LegalMaterials/conventions/Default.asp
97. Конвенция Организации Объединенных Наций о борьбе против незаконного оборота наркотических средств и психотропных веществ от декабря 1988 года // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. (книга перша). / Збірник документів (українською і російською мовами). – К.: Юрінком, 1996. – С. 244-284.
98. Международная конвенция о борьбе с финансированием терроризма от 9 декабря 1999 года // U.N. Doc. A/Res/53/108 (1999).
99. Европейская конвенция о выдаче правонарушителей от 13 декабря 1957 года // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. (книга перша). / Збірник документів (українською і російською мовами). – К.: Юрінком, 1996. – С. 1116-1130.
100. Європейська конвенція про взаємну допомогу з питань карних справ від 20 квітня 1959 року // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. (книга перша). / Збірник документів (українською і російською мовами). – К.: Юрінком, 1996. – С. 1083-1094.
101. Европейская конвенция о передаче уголовных дел от 15 мая 1972 года // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. (книга перша). / Збірник документів (українською і російською мовами). – К.: Юрінком, 1996. – С. 1095-1114.
102. Антипенко В.Ф. Борьба с современным терроризмом: международно-правовые подходы. Монография. – К.: Изд-во ЮНОНА-М, 2004. – 723 с.
103. Ляхов Е.Г. Проблемы сотрудничества государств в борьбе с международным терроризмом. – М.: Междунар. отношения, 1987. – 168 с.
104. Ляхов Е.Г., Попов А.В. Терроризм: национальный, региональный и международный контроль. Монография. – Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России, 1999. – 436 с.
105. Емельянов В.П. Проблемы ответственности за международный тероризм // Государство и право. – 2000. – № 1. – С. 70-77.
106. Емельянов В.П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования. – М.: NOTA BENE, 2000. – 320 с.
107. Волеводз А.Г. Международный розыск, арест и конфискация полученных преступным путем денежных средств и имущества (правовые основы и методика) / Под ред. проф. А.Б. Соловьева. – М.: ООО Изд-во «Юрлитинформ», 2000. – 477 с.
108. Рымарук А.И., Лысенков Ю.М., Капустин В.В., Синянский С.А. Отмывание грязных денег: международные и национальные системы противодействия / Под редакцией проф. Рымарука А.И. – К.: Юстиниан. – 2003. – 544 с.
109. Сєрова І.І. Міжнародно-правові механізми протидії нелегальній міграції. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2003 р. – 193 с.
110. Іванов Ю.А. Міжнародно-правове регулювання боротьби з тероризмом у сучасних умовах. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2000. – 158 с.
111. Плахотнюк Н.В. Міжнародно-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2002 р. – 219 с.
112. Київець О.В. Міжнародно-правове регулювання боротьби з відмиванням “брудних” грошей. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. – Національний університет внутрішніх справ (м. Харків), 2003. – 17 с.
113. Войціховський А.В. Міжнародне співробітництво держав у боротьбі із фальшивомонетництвом. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. – Національний університет внутрішніх справ (м. Харків), 2005. – 20 с.
114. Волеводз А.Г. Правовое регулирование новых направлений международного сотрудничества в сфере уголовного процесса. – М.: ООО Изд-во «Юрлитинформ», 2002. – 528 с.
115. Костенко Н.И. Международная уголовная юстиция. Проблемы развития. М.: Роконсульт, 2002. – 448 с.
116. Кибальник А.Г. Современное международного уголовное право: понятие, задачи и принципы. Под науч. ред. докт. юрид. наук А.В.Наумова. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 252 с.
117. Иногамова-Хегай Л.В. Международное уголовное право. – СПб., Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 495 с.
118. Волженкина В.М. Оказание правовой помощи по уголовным делам в сфере международного сотрудничества: Учебное пособие. – Спб: 1999. – 267 с.
119. Вихрист Сергій Михайлович. Видача осіб в аспекті співвідношення міжнародного та національного права. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2002. – 18 с.
120. Яблоков Н.П. Транснациональная организованная преступность и некоторые формы международного сотрудничества в борьбе с ней // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 2001. – № 4. – С. 17-26.
121. Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учебное пособие / Под ред. акад. П.Д. Биленчука. – К.: Аттика, 1999. – 272 с.
122. Nathanson Centre for the Study of Organized Crime and Corruption. Seventh Meeting of the CSCAP Working Group on Transnational Crime Manila, Philippines Galleria Suites. “Identity Fraud and Transnational Crime” Presented by Juan Gabriel Ronderos May 31 – June 1, 2000.
123. Годунов И.В. Противодействие организованной преступности. Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 2003. – 497 с.
124. Долгова А.И. Организованная преступность, ее развитие и борьба с ней // Организованная преступность – 3. - М.: Криминологическая ассоциация, 1996. – 352 c. – С. 6-58.
125. Potter, Garry and Gaines, Larry. Underworlds and Upperworlds: The Convergence of Organized and White-Collar Crime / White Collar Crime: Proceedings of the Academic Workshop “Definitional Dilemma: Can and Should Be a Universal Definition of White Collar Crime”. National White Collar Crime Center, Morgantown, West Virginia, October, 1996. – 360 p. – 357 р. - Pp. 35-56.
126. Michael D. Lyman, Gary W. Potter. Organized Crime (3-d ed.). - New Jersey: Education Inc., 2004. - 586 p.
127. Топильская Е.В. Организованная преступность. – Спб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 1999. – 256 с.
128. Организованная преступность / Под ред. А.И. Долговой, С.В. Дьякова. – М.: Юридическая литература, 1989. – 352 с.
129. Яблоков Н.П. Расследование организованной преступной деятельности. – М.: Юристъ, 2002. – 172 с.
130. Основы борьбы с организованной преступностью / Под ред. В.С. Овчинского, В.Е. Эминова, Н.П. Яблокова. – М.: Инфра-М, 1996. – 400 с.
131. Карпец И.И. Актуальные проблемы борьбы с организованной преступностью. -М., 1990. – 200 с.
132. Овчинский В.С. ХХI век против мафии. Криминальная глобализация и Конвенция ООН против транснациональной организованной преступности. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 148 с.
133. Аркуша Л.И., Макогончук В.П. Использование возможностей МОУП-ИНТЕРПОЛ в противодействии преступной деятельности // http://www.inter.criminology.org.ua
134. Gwen McClure. The Role of Interpol in Fighting Organized Crime // International Criminal Police Review – № 481 (2000).
135. New Guidelines for Co-operation in Combating International Terrorism AGN/67/RES/6 (67th Session - Cairo - 22nd-27th October 1998) http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn67/Resolutions/AGN67RES6.asp
136. Cairo declaration against terrorism AGN/67/RES/12 (67th Session - Cairo - 22nd-27th October 1998) http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn67/Resolutions/AGN67RES12.asp
137. Organized Crime and International Terrorism // International Criminal Police Review - No 472-473 (1998)
138. Dave Williams. The Bombing of the World Trade Center in New York City // International Criminal Police Review - No 472-473 (1998)
139. The Financing of Terrorism AGN/68/RES/2 (68th Session - Seoul - 8th-12th November 1999) http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn68/Resolutions/AGN68RES2.asp
140. Terrorist attack of 11 September 2001 Resolution AG-2001-RES-05 (70th Session - Budapest - 24th-28th September 2001) http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn70/Resolutions/AGN70RES5.asp
141. Interpol’s involvement in the fight against international terrorism http://www.interpol.int/Public/Terrorism/default.asp
142. The links between intellectual property crime and terrorist financing. Text of public testimony of Ronald K. Noble, Secretary General of Interpol. July 16th 2003.
http://www.interpol.int/Public/ICPO/speeches/SG20030716.asp
143. Interpol media release - 16/07/2003 Interpol warns of link between counterfeiting and terrorism. Cites evidence that terrorists fund operations from proceeds. http://www.interpol.int/Public/ICPO/PressReleases/PR2003/PR200319.asp
144. Legal framework governing action by Interpol in cases of a political, military, religious or racial character. Last updated on 3 July 2002 http://www.interpol.int/Public/ICPO/legalMaterials/FactSheets/FS07.asp
145. UN Press Release L/2879 17 June 1998. – P. 11.
146. UN Press Release L/T/4356 14 December 2000.
147. Rome Statute of International Criminal Court 1998 // A/CONF.183/9
148. Rules of procedure and evidence of the International Tribunal for the Prosecution for Persons Responsible for Serious Violations of International Humanitarian Law committed in the territory of Former Yugoslavia since 1991 adopted in 1994
http://www.interpol.int/Public/Public/icpo/LegalMaterials.asp
149. Co-operation in searching for persons accused of serious violations of international humanitarian law committed in Rwanda and neighbouring countries between 1st October 1990 and 31st December 1994 AGN/66/RES/10 (66th Session – New Delhi – 15th-21st October 1997) http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn66/Resolutions/AGN66RES10.asp
150. Human rights and the legal framework of Interpol’s activity http://www.interpol.int/Public/ICPO/legalMaterials/FactSheets/FS06.asp
151. Загальна декларація прав людини 1948 року // Международное право в документах: Учеб.пособие / Сост. Н.Т.Блатова, Г.М.Мелков – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: , 2000. – C. 101-106.
152. Interpol’s role in tracing wanted individuals with a view to their extradition http://www.interpol.int/Public/ICPO/LegalMaterials/FactSheets/FS13.asp
153. Interpol’s International Notices System http://www.interpol.int/Public/ICPO/FactSheets/FS200105.asp
154. Самарин В.И. Интерпол. Международная организация уголовной полиции. СПб.: Питер, 2004. – 202 с.
155. Co-operation agreement between the United Nations and the International Criminal Police Organization (Interpol) 1997 http://www.interpol.int/Public/ICPO/LegalMaterials/cooperation/agreements/UN1997.asp
156. Exchange of Letters concerning organisation of the internal control of the Archives held by the International Criminal Police Organization (ICPO-Interpol) 1982
http://www.interpol.int/Public/Public/icpo/LegalMaterials.asp
157. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / за ред. В.Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – 608 с.
158. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право: Основні галузі: Підручник / за ред. В.Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – 816 с.
159. Данилов Е.А, СЭВ и третьи страны: юридические предпосылки и формы сотрудничества. – М.: Наука, 1982. – 238 с.
160. Международное публичное право. Учебник. Изд. второе, переработ. и дополн. \ Под ред. К.А. Бекяшева. – М.: “Проспект”, 1999. – 438с.
161. С.А.Малинин, Т.М.Ковалева. Договорная правоспособность международных организаций // Изв. вузов. Правоведение. – 1988. – № 4. – С. 72-77.
162. Конвенция про право договоров между государствами и международными организациями или международными организациями 1986 года // Международное право в документах: Учеб.пособие / Сост. Н.Т.Блатова, Г.М.Мелков – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: МЦУПЛ, 2000. – С. 95-96.
163. Application of Article 41 of the Organization’s Constitution AGN/67/RES/4 (67th Session - Cairo - 22nd-27th October 1998) http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn67/Resolutions/AGN67RES4.asp
164. Application of Article 41 of the Organization's Constitution – Monitoring the implementation of Resolution AGN/67/RES/4 Resolution AGN/69/RES/8 (69th Session - Rhodes - 30th October-4th November 2000) http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn69/Resolutions/AGN69RES8.asp
165. Accession to the Vienna Convention on the Law of Treaties between States and International Organizations or between International Organizations (1986) Resolution AGN/69/RES/7 (69th Session - Rhodes - 30th October-4th November 2000) http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn69/Resolutions/AGN69RES7.asp
166. Act of Accession to the Vienna Convention on the Law of Treaties between States and International Organizations or between International Organizations (1986) http://www.interpol.int/Public/ICPO/LegalMaterials/cooperation/accessVienna1986.asp
167. International Co-operation (5 July 2002) http://www.interpol.int/Public/Links/partnership.asp
168. Agreements with other International Organizations http://www.interpol.int/Public/ICPO/LegalMaterials/cooperation/AgrList.asp
169. Co-operation with the United Nations (65th Session - Antalya - 23rd-29th October 1996) Resolution AGN/65/RES/14 http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn65/Resolutions/AGN65RES14.asp
170. Co-operation with the United Nations (65th Session - Antalya - 23rd-29th October 1996) Resolution AGN/65/RES/14 http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn65/Resolutions/AGN65RES14.asp
171. Co-operation Agreement with the United Nations AGN/66/RES/5 (66th Session - New Delhi - 15th-21st October 1997) http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn66/Resolutions/AGN66RES5.asp
172. A/RES/51/1 22 October 1996 Observer status for the International Criminal Police Organization (Interpol) in the General Assembly
173. Co-operation with UN CIVPOL and rules governing access by an intergovernmental organization to the Interpol telecommunications network and databases. Resolution AG-2001-RES-08 (70th Session - Budapest - 24th-28th September 2001) http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn70/Resolutions/AGN70RES8.asp
174. Memorandum of Understanding with the United Nations Interim Administration Mission in Kosovo (UNMIK) Resolution No AG-2002-RES-10 (71th Session - Yaoundé - 21st-24th October 2002) http://www.interpol.com/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn71/Resolutions/AGN71RES10.asp
175. Draft Memorandum of Understanding on co-operation with the Universal Postal Union (65th Session - Antalya - 23rd-29th October 1996) Resolution AGN/65/RES/17 http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn65/Resolutions/AGN65RES17.asp
176. Memorandum of Understanding with the World Customs Organization (WCO) AGN/67/RES/2 (67th Session - Cairo - 22nd-27th October 1998) http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn67/Resolutions/AGN67RES2.asp
177. Direct access by the World Customs Organization to Interpol's ASF Stolen Motor Vehicles database Resolu