ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЇ МІГРАЦІЇ

Краткое описание

З М І С Т

В С Т У П …………………………………………….........................………. 4
Р О З Д І Л 1. Проблеми нелегальної міграції в сучасному
міжнародному праві
1.1. Міжнародна співдружність у боротьбі з нелегальною міграцією.
Удосконалення імплементаційного механізму України щодо методів
протидії нелегальній міграції в Україні та недопущення її
у країни ЄС …………………………………………………………….. 15
1.2. Відповідальність нелегальних мігрантів за порушення міжнародно-
правових норм і законодавства України ………………………....… 29

Р О З Д І Л 2. Міжнародні зобов’язання України з прав людини при
управлінні міграцією в Україні
2.1. Міжнародно-правові аспекти імміграції іноземців в Україну.
Класифікація правових режимів іноземців ........……………….. ……. 35
2.2. Співвідношення норм міжнародного й національного
права України при імміграції в Україну іноземців у приватних
справах, з метою навчання й туризму …………….. ………………….. 53
2.3. Міжнародні стандарти й законодавство України щодо питань
трудової імміграції іноземців ……....………………..................………. 70

Р О З Д І Л 3. Гармонізація національного права України з міжнародним
правом при регулюванні міграційних процесів
3.1. Відповідність національного законодавства України нормам
міжнародного права при імміграції в Україну іноземців на
постійне проживання. Біженці і вимушені переселенці
в Україні …………..……….……………………………………....…….. 100
3.2. Виконання Україною міжнародних зобов’язань з прав людини при
еміграції громадян України до іноземних країн. Еміграційні
тенденції в Україні. ………………………………… ..…………......….. 133

В И С Н О В К И …………………………………………................………. 154

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………........................…….. 162

Пам’ятка громадянинові України, який виїжджає за кордон на
Тимчасове або постійне проживання (додаток № 1) ……................…. 184
Пам’ятка іноземному громадянинові, який відвідує Україну
(додаток № 2)…………….……………………………………................…. 194
Інструкція співробітника міліції для роботи з іноземними
громадянами та особами без громадянства, які перебувають
на території України (додаток № 3) ……………………....................…. 202

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Реалізація проголошеного Україною курсу на більш повне входження у світову співдружність, інтеграція в європейські структури неможлива без забезпечення ефективного процесу імплементації норм міжнародного права в національне законодавство, його відповідності визначеним стандартам і вимогам, виконання державою міжнародно-правових зобов’язань з прав людини у сфері зовнішньої міграції населення та протидії нелегальній міграції. Тому однією з вимог більшості міжнародних організацій, членство в яких Україна має або прагне набути, є приведення її законодавства у відповідність з нормами й стандартами правових систем зазначених організацій. При цьому, якщо узагальнити та реалізувати вже взяті Україною зобов’язання тільки перед Радою Європи, ОБСЄ, Європейським Союзом тощо, то вона практично повинна створити цілком нове законодавство, засноване на міжнародних принципах і стандартах.
При розгляді проблеми гармонізації національного законодавства з міжнародним правом неможливо не враховувати нинішні соціально-економічні умови України. Саме тому наша країна поки що не має можливості забезпечити виконання ряду міжнародних норм. Недостатній рівень наукового опрацювання питань імплементації норм міжнародних актів у національне право України щодо проблем зовнішньої міграції населення та протидії нелегальній міграції, необхідність у подальшому дослідженні та застосуванні на практиці цих складних і мало вивчених питань, потребує визнати їх найважливішими та найактуальнішими для нашої країни в процесі гармонізації національного законодавства України із системою міжнародного права.
Як загальносвітове суспільне явище, міграція сьогодні визнана об’єктом комплексного дослідження – від вивчення проблем переміщення людей до регулювання міграційних процесів у міжнародному й внутрішньодержавному праві. Зміни, викликані розпадом СРСР й прискоренням процесів глобалізації привели до глибоких і суттєвих наслідків, що відбулися в міграційній політиці України. З початку 90-х років ХХ століття міграційні рухи в Україні зазнали істотних змін, що виразилося в збільшенні масштабів зовнішньої міграції населення. На її інтенсивність і спрямованість впливали, насамперед, процеси демократизації громадського життя, розширення можливостей реалізації громадянами своїх індивідуальних життєвих планів. Після проголошення незалежності в Україні, з одного боку, були ліквідовані характерні для тоталітарного суспільства обмеження в реалізації права людини на вільне пересування й вибір місця проживання. З іншого боку, падіння рівня життя населення значно підсилило міграційний рух, обумовлений, головним чином, економічними чинниками.
Масштаби і напрямки міграційних рухів передусім визначаються рівнем стабільності суспільного розвитку, породжуються складними економічними відносинами в державі, труднощами в працевлаштуванні на території вітчизняної держави, прагненням до возз'єднання родин. Географічне становище України визначає її як транзитну територію для багатьох людей, які в’їжджають в державу по різних причинах та різними цілями.
Правовідносини у сфері міграції з давніх-давен регулюється в країнах Європи як міжнародним, так і національним правом. Тому саме цим зумовлені національні особливості правового регулювання міграційних процесів в цих державах. З метою входження до європейського правового простору, виконання зобов’язань з прав людини у сфері зовнішньої міграції, Україна повинна створити практично нове законодавство, засноване на міжнародних принципах і стандартах, але враховувати національні інтереси при врегулюванні проблем протидії нелегальній міграції.
Імплементація норм міжнародного права у національному законодавстві, його гармонізація з відповідними стандартами та вимогами у сфері зовнішньої міграції в Україні має теоретичне й практичне значення для подальшого зближення українського національного і європейського права й визначає актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та її важливість із точки зору вітчизняної науки міжнародного права. Взаємопроникнення міжнародного й внутрішнього права, посилення методу наднаціонального регулювання, розвиток транснаціонального права тощо – усе це проявлення однієї тенденції, а саме поява зародків глобальної правової системи, яка буде складатися з наднаціонального права, міжнародного права, внутрішнього права держав і транснаціонального права.
Актуальність дослідження обумовлено також іншими обставинами.
По-перше, для забезпечення державного контролю над удосконалюванням і реалізацією міграційної політики й законодавства, досягненням міжнародного рівня стандартів у цій галузі, забезпеченням національних інтересів України, створенням збалансованого державного механізму регулювання міграційних процесів.
По-друге, реалізація державної міграційної політики вимагає приведення національного законодавства України з питань міграції у відповідність до міжнародних стандартів; удосконалення існуючого законодавства з цих питань та подальшого розвитку законодавства про імміграцію, притулок, можливо навіть, прийняття міграційного кодексу.
По-третє, дослідження відповідності норм національного права міжнародним стандартам сприяє подальшому розвитку таких галузей законодавства, як адміністративне право (стосовно права особи на набуття громадянства України). Саме тому залучення в роботі до розгляду проблеми зовнішньої міграції населення норм конституційного права (населення, громадянство тощо) та адміністративного права (притягнення іноземців до адміністративної відповідальності, видворення їх за межі України та ін.) є доцільним та взагалі необхідним, оскільки без цих норм права розгляд поставленої проблеми буде необ’єктивним та неповним.
По-четверте, дослідження проблеми вдосконалення імплементаційного механізму України щодо забезпечення прав людини у сфері зовнішньої міграції сприятиме зближенню законодавства України з міжнародним правом та активізації співробітництва нашої країни з іншими державами світу.
Питання виконання Україною її міжнародних зобов’язань з прав людини у сфері зовнішньої міграції та протидії нелегальній міграції поки що не стало предметом широко дослідження українських фахівців у галузі міжнародного права. Усе це і є причиною того, що багато аспектів міграційної політики все ще залишаються поза правовим полем. До тепер ще в Україні відсутнє комплексне дослідження теоретичних аспектів цих питань при гармонізації національного законодавства з міжнародним правом.
Питанням реформування законодавства, необхідності стандартизації процедур, перегляду міграційної політики відповідно до вимог Ради Європи присвячені роботи таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як Е. Аметистов,
І. Блищенко, Ю. Боярс, М. Буроменський, В. Денисов, А. Довгерт, В. Захаров,
В. Карташкін, І. Кисельов, В. Кисіль, О. Кузьменко, І. Лукашук, А. Овсюк,
М. Пашков, О. Піскун, П. Рабінович, Л. Рибаковський, В. Семенов, Ю. Тодика, С. Черниченко, С. Чехович, В. Шумілов, К. Бечелор, Е. Борчард, Й. Відгерн,
В. Гессен, Г.С. Гудвін-Гілл, В. Давід, М. Кесслер, Д. Кунц, П. Мартін,
Л. Оппенгейм, Ч. Хайд, Г. Хекворд, Т. Хаммар, Д. Хендерсон та ін.
У дисертації використані відомості з монографій науковців, різних збірників документів і матеріалів щомісячних і періодичних видань, викладок з питань міграції іноземних дипломатичних представництв (Канади, Аргентини, США) в Україні, а також міжнародних і вітчизняних нормативних актів з зазначених проблем (Загальна декларація прав людини 1948 р., Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод 1950 р., Конвенція про статус біженців 1951 р., Закон США про біженців 1980 р., Закон про надання політичного притулку ФРН 1993 р., Конвенція про долю іноземців у суспільному житті на місцевому рівні (Страсбург, 1992 р.), Європейська конвенція про громадянство (Страсбург, 1997 р.), Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах (Страсбург, 1959 р.) тощо; Закон України “Про біженців”, Закон України “Про громадянство”, Закон України “Про імміграцію”, Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, низка Указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота базується на планах наукових досліджень Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого й виконана в межах цільової комплексної програми “Проблеми історії, теорії та практики державного права іноземних країн і міжнародного права (Основне. Пріоритетне)” № 0186.0.070868.
Мета й завдання дослідження. Метою є дослідження проблем співвідношення міжнародного й національного права та вдосконалення імплементаційного механізму України при виконанні міжнародних зобов’язань з прав людини у сфері зовнішньої міграції населення та протидії нелегальній міграції.
Для досягнення означеної мети дослідження автор ставить перед собою такі задачі:
- дослідити ступінь імплементації норм міжнародних актів нормам
національного права в питаннях зовнішньої міграції населення;
- встановити відповідність нормативних актів України міжнародно-
правовим стандартам з питань міграції;
- провести системний аналіз особливостей міграційних процесів в
Україні;
- дослідити основні риси існуючих у міжнародному праві правових
режимів іноземців;
- проаналізувати ознаки та умови правового становища громадян
України, які емігрували за кордон, у порівнянні з правовим станом
іноземців, які постійно мешкають в Україні, щодо забезпечення
виконання Україною її міжнародних зобов’язань з питань захисту прав
людини;
- визначити коло правових засобів запобігання та протидії нелегальній
міграції в Україні та її спрямованості до країн Західної Європи;
- зробити висновки щодо вдосконалення та подальшого розвитку
імплементаційного механізму України з питань зовнішньої міграції з
метою більш повного входження України до світового співтовариства
та інтеграції у європейські структури.
Об’єктом дослідження є правові відносини між державою й іноземцем у зв’язку з виконанням Україною правових зобов’язань з питань дотримання прав людини.
Предметом дослідження є правові засоби вирішення проблем зовнішньої міграції і протидії нелегальній міграції у процесі вдосконалення імплементаційного механізму України, їх ознаки та подальший розвиток.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено діалектичний метод, а також спеціальні методи юридичного аналізу – системно-структурний, історико-правовий, порівняльно-правовий, логічний, статистичний, соціологічний. Широке застосування знайшли принципи всебічного підходу й аналізу до досліджуваної проблеми, що дозволило об'єктивно й правдиво досліджувати розглянуту тему. Філософсько-методологічною основою дослідження є принципи, закони й категорії діалектики. Системно-структурний метод застосувався, зокрема, при характеристиці інституту звернення до законодавчих актів та міжнародних угод як одного з найефективніших джерел всесвітньої практики держав щодо питань міграційної політики, дослідження засобів вирішення проблем, зокрема, нелегальної міграції. Широко застосовувався історично-правовий метод при зверненні до генезису предмету дослідження і розвитку міграційних процесів. Соціологічний – застосовувався при аналізі письмових документів, як міжнародного характеру, так і внутрішньодержавного (Конвенцій ООН, Європейського Союзу, Ради Європи, міжнародних угод, декларацій, законів, указів та постанов), що забезпечує достовірність знань про досліджувані питання. Методом порівняльно-правового аналізу досліджено правове становище громадян України, які емігрували за кордон, та виконання Україною її міжнародно-правових зобов’язань у наданні іноземцям, які перебувають в Україні, прав та свобод, передбачених міжнародним правом. На підставі методу прогнозування зроблено висновки щодо шляхів подальшого становлення й розвитку, а також вивчення та застосування на практиці міграційного законодавства на підставі гармонізації міжнародного права з національним законодавством. Широке застосування у роботі знайшли категорії та способи формальної логіки. У дослідженні використовувалися й інші традиційні для сучасної юриспруденції методи.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вона є самостійною, завершеною працею, першим в українській правовій літературі загальнотеоретичним дослідженням, у якому на базі основних положень теорії міжнародного права, співвідношення міжнародного й внутрішнього права щодо питань зовнішньої міграції, здійснено комплексне дослідження імплементаційного механізму України стосовно виконання зобов’язань у сфері дотримання та захисту прав людини. При цьому вивчення цих проблем здійснювалося з урахуванням особливостей міграційного законодавства різних країн, сучасної практики та аналізу міграційної ситуації у світі. Крім того, наукова новизна визначається сучасною постановкою проблеми, яка потребує дослідження ряду важливих практично не вивчених, чи недостатньо вивчених питань, дослідження нових ідей та тенденцій розвитку правових механізмів, що розглядаються в роботі.
У дисертації обґрунтовується низка нових концептуальних у науковому плані та важливих для практики понять, положень і висновків, отриманих особисто здобувачем:
1) вперше у вітчизняній науці міжнародного права проведено
комплексне дослідження відповідності норм українського законодавства у сфері міграції міжнародно-правовим нормам;
2) подальший розвиток отримало положення про ступінь відповідності
норм національного права у сфері зовнішньої міграції вимогам
міжнародного права щодо забезпечення та захисту прав і свобод
людини;
3) уперше виділено суттєві ознаки правового становища іноземців, які
іммігрували в Україну з метою навчання, працевлаштування, туризму,
а також у приватних чи службових справах;
4) запропоновано новий вид правового режиму для іноземців –
“соціально диференційований”;
5) удосконалено тезу про те, що при відповідності норм національного
права міжнародним стандартам подальшому розвитку набувають такі
галузі законодавства, як адміністративне право (щодо питань набуття
іноземцями громадянства України).
6) вперше у вітчизняній науці міжнародного права на підставі вивчення
укладених міжнародних угод проведено аналіз підстав, передбачених
законодавством України, для імміграції іноземців на постійне
проживання та з метою трудової діяльності;
7) надано подальший розвиток дослідженню інституту взаємності при
визначенні особливостей правового становища іноземців, які
іммігрували в Україну, порівняно з правовим положенням громадян
України, які перебувають за кордоном;
8) узагальнено коло правових засобів запобігання нелегальної міграції в
Україну та недопущення її у країни ЄС;
9) запропоновано конкретні шляхи розв’язання проблем, які виникають у
зв’язку з теоретичними недоліками, а також практичними
прогалинами та протиріччями, що мають застосовуватися державою
при укладанні міжнародних угод з питань зовнішньої міграції.
Практичне значення одержаних результатів. Воно полягає в подальшому розвитку окремих теоретичних положень науки міжнародного права:
а) застосування висновків та пропозицій у законотворчому процесі щодо питань міграційної політики держави;
б) міжнародного співробітництва з прав людини, зокрема, правового становища іноземців та режимів їх перебування на території держави;
в) специфіки укладення міжнародних договорів;
г) приведення норм національного права у відповідність до європейських стандартів;
д) використання в практичній діяльності правоохоронних органів України.
Результати дисертації можуть бути використані за такими напрямками: науково-дослідний – поглиблять наукові знання про методи, принципи вдосконалення імплементаційного механізму України у сфері зовнішньої міграції, правові засоби вирішення питань легальної та нелегальної міграції в Україні. Науково-освітній – сприятимуть вдосконаленню навчального процесу при викладанні курсу міжнародного публічного права, а також при підготовці відповідних навчальних видань. Правотворчий – враховуватимуться під час розробки, обговорення й укладання (затвердження) міжнародно-правових документів з питань виконання Україною її міжнародних зобов’язань по дотриманню та захисту прав та свобод людини. Зовнішньополітичний – використовуватимуться в роботі центральних органів державної влади України при формуванні зовнішньополітичного курсу держави щодо правового регулювання різних сфер діяльності шляхом розроблення та укладення відповідних міжнародних договорів; при створенні збалансованого державного механізму регулювання міграційних процесів та концепції Єдиної державної міграційної політики, а також у роботі правоохоронних відомств України.
Існуючі норми міжнародного права, систематизація міжнародно-правових актів відносно зовнішньої міграції, їх окремі норми й принципів, імплементовані у встановленому порядку в систему національного права й законодавства, автор поглиблено вивчала та досліджувала під час роботи над дисертацією. Сформульовані в дисертації положення і наукові результати ґрунтуються на особистих дослідженнях і мають наукове і практичне значення щодо:
а) вдосконалення імплементаційного механізму України стосовно
виконання міжнародних зобов’язань з прав людини;
б) необхідності внесення змін у чинне законодавство України стосовно
норм міграційної політики держави та їх відповідності міжнародним
стандартам;
в) формулювання конкретних пропозицій вирішення розглянутих
проблем;
г) висвітлення деяких питань по-новому. Дисертантом підготовлено три
документи стосовно:
- еміграції громадян України за кордон (Пам'ятка громадянину України, який виїжджає за кордон на тимчасове чи постійне проживання);
- імміграції іноземних громадян в Україну, дотримання ними правил
перебування на території держави (Пам'ятка іноземному громадянину,
який відвідує Україну);
- Інструкція співробітникові міліції, до функціональних обов'язків якого входять питання здійснення контролю за перебуванням іноземних громадян і осіб без громадянства на території країни та дотримання ними законодавства України.
Апробація результатів дослідження. Дисертація, виконана й обговорена на кафедрі міжнародного права і державного права іноземних держав Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Дисертаційні положення обговорювалися на науково-практичній конференції молодих учених і аспірантів “Актуальні проблеми правознавства (До 200-річчя Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого)” (30 жовтня 2004 р., м. Харків, тези опубліковані), а також на конференції молодих учених з педагогіки та психології (10-16 травня 2004 р., м. Харків, тези опубліковані), що проводилася Харківським національним педагогічним університетом ім. Г.С. Сковороди та Науково-дослідним інститутом педагогіки і психології ім. В.О. Сухомлинського.
Матеріали роботи можуть використовуватися у викладанні дисципліни “Міжнародне публічне право”, а також мають бути закладені в основу спеціальних учбових курсів “Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю” та “Основи права Європейського Союзу”.
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в чотирьох наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура й обсяг дисертації. Відповідно до цілей, завдань, об’єкту і предмету дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, переліку використаної літератури, а також трьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 207 сторінок. У дисертації одна таблиця, що займає 1 сторінку. Перелік використаної літератури становить 234 джерела і займає 22 сторінки.

Список литературы

В И С Н О В К И

Висновки, яких дійшов дисертант у результаті дослідження, підсумовані наприкінці кожного підрозділу та розділу роботи. З усіх висновків, що зроблені в дисертації, найважливішими є такі.
1. Механізм імплементації норм міжнародного права у національне законодавство потребує вдосконалення, оскільки без цього неможлива реалізація проголошеного Україною курсу на більш повне входження до світового співтовариства та інтеграцію у європейські структури.
2. Однією з вимог більшості міжнародних організацій, членство в яких Україна має або прагне набути, є приведення її законодавства у відповідність з нормами й стандартами міжнародного права.
3. Необхідною передумовою процесу гармонізації національного законодавства з міжнародним правом має бути беззаперечне додержання і виконання Україною її зобов’язань з прав людини.
4. Основні права людини гарантуються фізичним особам положеннями міжнародного права і знаходяться під його безпосереднім захистом. Механізм реалізації прав людини у національному праві держав належить до внутрішньої компетенції держави, але вони не повинні йти всупереч з нормами міжнародного права.
5. Розроблена на підставі вимог Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини Програма попередження торгівлі жінками й дітьми в Україні сприяла формуванню комплексного підходу до питань протидії та попередження цього явища як в Україні, так і в країнах ЄС.
6. Для приведення нормативних актів України з питань протидії нелегальній міграції іноземців в Україну та недопущення її у країни ЄС у відповідність до міжнародних стандартів, потрібна Єдина державна концепція міжнародної політики України.
7. Проблеми забезпечення державного контролю за здійсненням міграційної політики й законодавства, досягнення міжнародних стандартів в області дотримання й захисту прав людини, є украй важливими та необхідними для створення збалансованого державного механізму регулювання міграційних процесів.
8. Сучасний період характеризується масовими хвилями міжнародної міграції. Серед них можна виокремити чотири головних типи міжнародних міграційних потоків: 1) трудова міграція; 2) возз’єднання сімей; 3) біженці та пошукачі притулку; 4) нелегальна міграція.
9. Тенденції розвитку міграційних процесів є взаємозалежними з політичними, економічними, соціальними, географічними, природними та іншими чинниками розвитку людського суспільства. Проте міжнародна практика не дає підстав стверджувати, що людством уже вироблені універсальні і загально визначені правові механізми, здатні гарантувати цілком оптимістичне та безконфліктне регулювання міграцій, захисту прав певних категорій осіб, які беруть участь у цих процесах.
10. Населення України становлять особи, які проживають на її території. Але поняття “населення” і “громадяни країни” не можна ототожнювати, оскільки їх правовий статус дещо відрізняється. Обсяг прав і свобод, якими може користуватися особа в окремій державі, а також обов’язків, покладених на неї останньою, знаходяться у прямій залежності від наявності або відсутності в особи громадянства цієї країни.
11. Громадянство є основним провідником гарантії захисту прав і свобод людини, універсальною умовою їх забезпечення й захисту міжнародним товариством.
12. Гармонізація норм міжнародного права з нормами конституційного права по визначенню суміжних проблем щодо режиму перебування в Україні іноземців, їх правового становища, а також питань громадянства є одним із найважливіших факторів розвитку законодавчої системи України в ході приведення її у відповідність до вимог європейського права.
13. Оскільки є всі підстави розглядати норми та принципи міжнародного права як правотворчий фактор розвитку, приміром, конституційного законодавства, питання набуття та позбавлення громадянства, подвійного громадянства мають розглядатися системно та гармонічно з нормами міжнародного права при вивченні проблем зовнішньої міграції.
14. Урегулювання зайвих правових колізій між державами за допомогою норм міжнародного права дозволяють уникнути неправомірних дій з боку держав щодо недопущення випадків подвійного громадянства.
15. Для реалізації й утілення в життя принципів Загальної декларації прав людини, інших нормативно-правових актів, створених світовим співтовариством щодо дотримання, захисту та охорони прав людини держава зобов’язана забезпечити реалізацію конституційних прав і свобод, створити відповідний механізм і визначені гарантії.
16. Щоб ці правові регулятори безперебійно діяли, на захист прав і свобод людини й громадянина має бути спрямована діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, кожного громадянина.
17. Сучасне європейське право наділяє іноземців, які постійно мешкають у країнах ЄС, більш повним обсягом прав та свобод, наприклад, виборчими правами на муніципальних виборах, що цілком відповідає вимогам міжнародного права. В Україні ж це питання потребує кардинального перегляду на законодавчому рівні, оскільки невиконання зобов’язань держави з питань захисту та дотримання прав та свобод людини суперечить вимогам міжнародних стандартів.
18. Співвідношення 3-х правових режимів – національного, найбільшого сприяння і спеціального – дозволяє визнати, що окремі елементи кожного з цих режимів законодавчо переплітаються між собою і саме тим створюють новий вид правового стану іноземців – соціально диференційований режим іноземців.
19. Загальновизнаний міжнародний стандарт прав людини – право на свободу пересування – визнаний спеціальним, основним принципом права, навколо якого базуються такі поняття (категорії, діфиниції), як в'їзд і виїзд, притулок, статус іноземців.
20. Політичні, економічні, соціальні та інші фактори постійно вносять свої корективи в питання життєдіяльності держави, відповідність її законодавства реаліям сьогодення, потребують прийняття нових правових актів з питань міграційної політики України, перегляду, уточнення й доповнення існуючих.
21. У зв’язку з відсутністю в деяких країнах світу (Ліберія, Того, Болівія та ін.) дипломатичних (консульських) представництв України за кордоном, але функціонуванням у цих країнах диппредставництв РФ (правонаступниці СРСР), вирішення питань документування громадян України тимчасовим документом, що засвідчував би особу та надавав їй можливості повернутися в Україну (у разі втрати особою паспорту), можливо на підставі міждержавної угоди між Україною та РФ. Заключення такої угоди набуло б позитивного значення: а) Україна б виконала міжнародні зобов’язання перед своїми громадянами; б) угода стала б прикладом розвитку більш тісніших та дружніх стосунків між державами СНД.
22. До основних принципів міжнародного міграційного законодавства відносяться: а) принцип державного суверенітету відносно правового режиму імміграції; б) принцип державного контролю за правовим режимом перебування громадянина-мігранта на іноземному ринку праці; в) принцип взаємності; г) принцип заборони нелегальної трудової міграції; д) принцип державного захисту трудящих-мігрантів. Саме тому сучасний стан спільних відносин, підписання нових міжнародних договорів, розвиток нових форм правового регулювання обумовили необхідність подальшого дослідження співвідношення правових систем, обґрунтованості ряду нових оцінок і рішень.
23. Реалізація державної міграційної політики України на підставі міжнародно-правових норм вимагає удосконалення діючого законодавства і, зокрема, розробки більш конкретних нормативно-правових актів про імміграцію, притулок, працевлаштування іноземців тощо.
24. Належна відповідність норм національного права принципам та нормам міжнародного права підштовхує Україну до вдосконалення імплементаційних зобов’язань України у сфері зовнішньої міграції: а) спрощення порядку в’їзду-виїзду трудящих-мігрантів; б) створення загальної організаційної структури по туристичній діяльності суб’єктів туристичної діяльності різних форм власності як в Україні, так і за кордоном; в) розробка Єдиного типового контракту для іноземців, які бажають навчатися в Україні; г) забезпечення підтримки тенденцій повернення осіб українського походження на свою історичну батьківщину тощо.
25. Усебічне вивчення загальних тенденцій розвитку міграційних процесів, політики і права, сприяє розробці власної міграційної політики і права України, інтеграції нашої держави в міжнародну систему регулювання міграційних процесів.
26. До тепер в Україні дуже повільно проходять процеси налагодження міждержавних стосунків з питань трудової міграції населення.
27. Удосконалення імплементаційного механізму України щодо проблем трудової міграції іноземців в Україну відповідно до вимог міжнародних конвенцій з прав трудящих-мігрантів потребує подальшого поглибленого вивчення та закріплення у законодавчому порядку.
28. Міжнародними актами щодо правового статусу трудящих-мігрантів, а саме Європейської соціальної хартії, закріплено принципи, відповідно до яких працівникам-іноземцям, які перебувають на території іноземної держави на законних підставах, забезпечується режим, не менш сприятливий того, що надається її власним громадянам щодо умов прийняття на роботу, винагороди; членства у профспілках; отримання житла на час роботи тощо. Національним законодавством України зазначені питання теоретично розглянуті частково й майже зовсім не виконуються практично. Тобто механізм імплементації міжнародних норм права у національне щодо перебування в Україні трудящих-мігрантів потребує вдосконалення.
29. Міграційні компоненти розвитку людства, значно впливають на стабільність суспільства і визнаються істотним фактором у житті держав, націй і взагалі окремих людей. Тому міграція - це невід’ємна, постійна і дуже важлива складова світової історії.
30. Створення необхідних економічних умов в Україні необхідно не лише для відновлення економічного потенціалу країни, не лише для рівноваги між працюючим населенням та пенсіонерами, а й для призупинення виїзду з України наукового, технічного персоналу, так званого “відпливу умів”.
31. Вдосконалення імплементаційного механізму України, гармонізація міжнародних норм права з національними при заключеннях Україною міждержавних угод щодо надання емігрантам українського походження відповідних умов для мешкання та працевлаштування за кордоном сприяє у практичному плані виконанню Україною своїх зобов’язань з прав людини, а у теоретичному – розробці законодавчих актів України з питань міграції з урахуванням досвіду іноземних держав у складанні імміграційних законів про квоти імміграції (США, Канада, Німеччина, Австралія тощо).
32. Міжнародно-правова характеристика та поглиблене вивчення проблем трудової міграції громадян України за кордон сприятиме підтримці та захисту прав працівників-мігрантів, створить сприятливі умови для їх працевлаштування, легального перебування та соціальної захищеності.
33. Виконання міжнародних зобов’язань України у сфері зовнішньої міграції пов’язано не тільки з проблемами трудящих-мігрантів, біженців та переселенців, а й з проблемами надання соціальної та правової допомоги остарбайтерам – колишнім жертвам нацистських переслідувань, які в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років вимушено емігрували за кордон у примусовому порядку.
34. Імплементація норм міжнародно-правових актів щодо протидії та боротьби з нелегальною міграцією з чинним законодавством України сприяє виконанню Україною міжнародних зобов’язань по забезпеченню прав та свобод мігрантів.
35. На виконання вимог міжнародних актів із прав людини, приведення національного законодавства у відповідність до норм міжнародного права створення на КПП державного кордону України пересувних медичних пунктів, а також філій комітету Товариства Червоного Хреста в Україні з метою забезпечення нужденних мігрантів одягом, медикаментами та продуктами харчування, забезпечить виконання зобов’язань України відносно гуманного ставлення до нелегальних мігрантів.
36. На основі погоджених урядових дій усіх європейських держав, а не тільки тих, що є членами ЄС, необхідно створити ефективний механізм протидії нелегальній міграції через вивчення її причин та масштабів, а також проведення спільних міждержавних заходів по виявленню каналів нелегальної міграції.
37. Залучення норм адміністративного права України до питань протидії нелегальній міграції та видворення порушників за межі держави гармонічно пов’язано з нормами міжнародного права, оскільки тільки при їх сукупності може бути досягнено позитивних результатів у практичній діяльності правоохоронних органів держави.
38. Україні потрібна Державна комплексна програма боротьби та протидії нелегальній міграції, яка відповідає інтересам усіх зацікавлених у ній відомств та суспільного товариства. Ця Програма повинна базуватися на міжнародних стандартах та єдиній концепції міграційної політики, яка включає в себе проблеми зовнішньої й внутрішньої міграції населення в Україні.
39. Саме через відсутність в Україні таких законодавчих актів, деякі категорії іноземних громадян перебувають в Україні, що найчастіше в нелегальному становищі. При цьому потрібно пам’ятати, що кількість нелегальних мігрантів, яка збільшується з року в рік, загрожує суспільній безпеці держави і вимагає негайного правового та організаційного регулювання.
40. Організація окремого підрозділу з числа працівників МВС та Державної прикордонної служби України, до обов’язків якого належали б питання: а) планування заходів по виявленню каналів нелегальних мігрантів; б) формування інформаційної бази даних на порушників-іноземців; в) видворення нелегальних мігрантів за межі України сприятиме ефективному вирішенню проблеми управління міграцією в Україні.
41. Забезпечення контрольно-перепускних пунктів (КПП) кордону Державної прикордонної служби України необхідними технічними засобами і криміналістичною технікою дозволить більш ефективно виявляти підробки документів, провіз наркотиків та зброї.
42. Уважне ставлення центральних та місцевих органів виконавчої влади до проблем міжнародних неурядових організацій щодо доставки гуманітарної допомоги в Україну та вдосконалення положень діяльності митної служби щодо питань здійснення митного огляду вантажів гуманітарної місії (проведення огляду у присутності української сторони, яка приймає гуманітарну допомогу; складання акту про кількісну відповідність прибулого вантажу – вантажу після митного огляду чи перевірки документів та ін.) сприятиме зміцненню авторитету державних органів України й довіри до них іноземних партнерів.
43. Втім багато проблем у сфері зовнішньої міграції все ще залишилося невизначеними, а отже, підлягають вивченню, виробленню засобів вирішення проблем міграції, вдосконаленню імплементаційного механізму України, гармонізації та приведення національного законодавства України у відповідність до норм міжнародного права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальные проблемы деятельности международных организаций: Теория и практика / Под ред. Г.Морозова. – М.: Междунар. отношения, 1982. – 351 с.
2. Алексеев С. Государство и право / Навчальний курс – М.: Юрид. литература, 1994. – 190 с.
3. Аметистов Э. Международное трудовое право и рабочий класс. – М.: Междунар. отношения, 1970. – 183 с.
4. Анисимов Л., Колосов Ю. Эмиграция и гражданство // Сов. государство и право. – 1989.- № 5. – С. 108-115.
5. Аргентина приветствует иммигрантов! // Консульский отдел посольства Аргентинской Республики в Украине. – К.: Компания “ELENS”, 1997. – 7 с.
6. Бандурка О. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Харків: Основа, 1999. – 438 с.
7. Б’єрвірт Крістоф. Допомога біженцям в Україні // Вісн. Укр. центру прав людини. – К.: Укр. правн. фундація. Вид-во “Право”.–1996. – Число 4 - 5. – С. 5-8.
8. Біженці в Україні // Проблеми міграції: Укр. інформаційно-аналіт. журн.. – 1996. – № 1. – С. 19-21.
9. Блищенко И. Международные законы в области прав и свобод человека и социальный прогресс // Актуал. пробл. совр. междунар. права. – М: ИГПАИ СССР, 1976. – Вып. 6. – С. 21-45.
10. Блищенко И. Прецеденты в международном праве. – М.: Междунар. отношения, 1977. – 224 с.
11. Богуславский М., Рубанов А. Правовое положение советских граждан за границей.- М.: ИМО, 1961. – 112 с.
12. Боярс Ю. Вопросы гражданства в международном праве. – М.: Междунар. отношения, 1986. – 160 с.
13. Буроменский М. Политические режимы государств в международном праве. (Влияние международного права на политические режимы государств.) – Харьков: Ксилон, 1997. – 244 с.
14. Бюллетень по вопросам приобретения гражданства Украины / Под ред. Йожефа Дьорке. – К.: Офис УВКБ ООН в Украине, 1999. – 31 с.
15. Вельяминов Г. Основы международного экономического права. – М.: Теис, 1994. – 110 с.
16. Войцехович А. О понятии института права убежища // Сов. государство и право. – 1981.- № 4. – С. 95-99.
17. Галенская Л. Правовое положение иностранцев в СССР. – М.: Междунар. отношения, 1982. – 160 с.
18. Гессен В. Подданство, его установление и прекращение. – СПб.: Тип. «Правда», 1909 – Т. 1. – 448 с.
19. Годунко В. В жорстоких межах прозорого кордону // Іменем Закону. – 2001. – № 42/5474. – С. 4-5.
20. Гудвин-Гилл Г.С. Статус беженцев в международном праве / Пер. с англ./ Под ред М.И. Левиной. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 647 с.
21. Действующее международное право: Учебник. В 3-х т. / Сост. Ю.Колосов, Э.Кривчикова. – М.: Изд-во Моск. независ. ин-та междунар. права, 1996. – Т. 1. – 864 с.
22. Декларация о правах человека в отношении лиц, не являющихся гражданами страны, в которой они проживают (от 13.12.85 г., № 40/144) // Департамент общественной информации ООН. – DP 1/894-august, 1990 – SM.
23. Декларация о территориальном убежище // Сб. междунар. прав. документов, регулирующих вопр. миграции. – М.: Междунар. организ. по миграции, 1994. – С. 105, 106.
24. Дипломат. Вестн. РФ. – 1993. – № 19-20. – С. 36-41.
25. Довгерт А. Правовое регулирование международных трудовых отношений. – К.: УМК ВО, 1992. – 248 с.
26. Договор об учреждении Европейского экономического Сообщества от 25.03.57 г. // Документы ЕС. – М.: Право, 1994. – Т. 1. – Ст. 48-51.
27. Додаток до переглянутої Європейської соціальної хартії / Страсбург, 1996 р. // Зб. договорів РЄ: Укр. версія. – К.: Парламент. вид-во, 2000. – С. 134-141.
28. Європейська конвенція з прав людини. – К.: Укр. правн. фундація. Вид-во “Право”, Б.Р. – 38 с.
29. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом / Страсбург, 27.01.77 р. // Зб. договорів РЄ: Укр. версія. – К.: Парламент. вид-во, 2000. - С. 367-373.
30. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах / Страсбург, 20.04.59 р. // Зб. договорів РЄ: Укр. версія. – К.: Парламент. вид-во, 2000. – С. 375-386.
31. Європейська конвенція про видачу правопорушників / Париж, 13.12.57 р. // Зб. договорів РЄ: Укр. версія. – К.: Парламент. вид-во, 2000. – С. 341-353.
32. Європейська конвенція про громадянство / Страсбург, 06.11.97 р. // Зб. договорів РЄ: Укр. версія. – К.: Парламент. вид-во, 2000. – С. 483-498.
33. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини / Рим, 04.11.50 р. // Зб. договорів РЄ: Укр. версія. – К.: Парламент. вид-во, 2000. – С. 27-45.
34. Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів / Страсбург, 24.11.77 р. // Зб. договорів РЄ: Укр. версія. – К.: Парламент. вид-во, 2000. – С. 623-639.
35. Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями / Мадрид, 21.05.80 р. // Зб. договорів РЄ: Укр. версія. – К.: Парламент. вид-во, 2000. – С. 208, 209.
36. Європейська соціальна хартія / Турін, 18.10.61 р. // Зб. договорів РЄ: Укр. версія. – К.: Парламент. вид-во, 2000. – С. 65-86.
37. Європейська хартія місцевого самоврядування / Страсбург, 15.10.85 р. // Зб. договорів РЄ: Укр. версія. – К.: Парламент. вид-во, 2000. – С. 197-205.
38. Європейський кодекс соціального забезпечення / Страсбург, 16.04.64 р. // Зб. договорів РЄ: Укр. версія. – К.: Парламент. вид-во, 2000. – С. 565-602.
39. Ежова О. Национально-правовая имплементация международных норм о статусе иностранцев в СССР: Учеб. пособие. – К.: Изд-во Одес. ун-та, 1989. – 86 с.
40. Ель-Хайєк Г. Мирний договір між Йорданією та Ізраїлем 1994 року: актуальні теоретичні та практичні аспекти: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / ІДП АНУ. – К., 1999. – 18 с.
41. Жарнов Б., Рогожин В. Правовое регулирование труда иностранных рабочих // Сов. государство и право. – 1975. – № 10. – С. 106-110.
42. Журавка О. Міжнародно-правова характеристика інституту громадянства: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11. – Харків, 1999. – 203 с.
43. Журек О. Самоопределение народов в международном праве // Сов. государство и право. – 1990. – № 10. – С. 98-107.
44. Загальна декларація прав людини. – К.: Укр. правн. фундація. Вид-во “Право”, – 1995. – 12 с.
45. Закон о предоставлении политического убежища. – Бонн: интернационес, 1994. – 114 с.
46. Збірка договорів Ради Європи. Українська версія. – К.: Парламент. вид-во, 2000. – 654 с.
47. Збірник нормативних актів України з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи. – К.: МВС України, 1995. – 144 с.
48. Збірник нормативних актів з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи: В 2-х т. – Т. 1. - Харків: Інко-центр, 2000. – 279 с.
49. Збірник нормативних актів з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи: В 2-х т. – Т. 2. - Харків: Інко-центр, 2000. – 231 с.
50. Збірник нормативно-правових документів з питань ліцензування туристичної діяльності в Україні. – К.: Держком молодіж. політики, спорту і туризму України, 2001. – 28 с.
51. Иванов М. США: правовое регулирование иммиграционного процесса (условия и процедуры приобретения статуса постоянного жителя США). – М.: Междунар. отношения, 1998. – 480 с.
52. Канадская иммиграция / WHITE ASSOCIATES ATTORNEYS AT LAW. – М.: Посольство Канады, 1999. – 4 с.
53. Карташкин В. Права человека и современный мир // Междунар. журн. – 1978. – № 12. – С. 52-61.
54. Керол А. Бечелор. Міжнародний досвід у розв’язанні питань громадянства на основі багатосторонніх і двосторонніх угод після відокремлення держав // Укр. часопис права і політики. – К.: Укр. правн. фундація. Вид-во “Право”. – 1997. – № 2. – С. 101-106.
55. Киселев И. Международный труд: Практ. пособие. – М.: Юристъ, 1997. – 231 с.
56. Кисиль В., Пастухов В. Правовой статус иностранцев в СССР. – К.: Вища шк., 1987. – 264 с.
57. Клинова Е. Проблемы беженцев в Европе (Сводный реферат) // РЖ Государство и право. – 2000. – № 3. – С. 200-207.
58. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні // Право України. – 1998. – № 11. – С. 29-31.
59. Князєв В. Поняття та елементи конституційного статусу людини і громадянина в Україні // Право України. – 1998. – № 12. – С. 29-31.
60. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відом. Верхов. Ради УРСР. Постанова № 8074-10 від 07.12.84 р., зміни згідно із законами № 209/94-ВР від 14.10.94 р., № 282/95-ВР від 11.07.95 р., № 296/95-ВР від 11.07.95 р., № 55/97-ВР від 07.02.97 р., № 812-Х1У від 02.07.99 р.
61. Козлов Л. Знакомьтесь: Законы в Америке: Информ. справочник / Ред. С.В. Локшина. – К.: Инкопресс, 1993. – 225 с.
62. Конвенция о трудящихся–мигрантах от 01.07.49 г., № 97 // Конвенции и рекомендации, принятые МКТ, 1919 – 1966 гг. – Женева, – 1983. – 981 с.
63. Конвенция о статусе апатридов 1954 г. // Сб. междунар. прав. документов, регулир. вопр. миграции. – М.: Междунар. организация по миграции, 1994. – С. 43-54.
64. Конвенция Совета Европы 06.05.1963 г. о сокращении случаев многогражданства и о воинской повинности в случаях многогражданства // Сб. законодат. актов по вопр. гражданства / Сост. В.Палько, И.Васько, З.Якобчук. – К.: РИО МВД Украины, 1997. – С. 55-61.
65. Конвенція про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні / Страсбург, 05.02.92 р. // Зб. договорів РЄ. Укр. версія. – К.: Парламент. видавництво, 2000. – 654 с.
66. Конференція міністрів з питань запобігання нелегальної міграції, організована в рамках Будапештського процесу у Празі 14-15 жовт. 1997 р. // Проблеми міграції. – 1998. – № 1. – С. 35-48.
67. Концепція національної безпеки України // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 10. – Ст. 85.
68. Корецкий В. Очерки англо-американской доктрины и практики международного частного права. – М.: Юрид. изд-во Минюста СССР, 1948. – 395 с.
69. Корнієнко М. Стан та деякі проблеми боротьби з організованою злочинністю в столиці України // Право України. – 1998. – № 11. – С. 17-20.
70. Костицький В. Соціально–економічні права людини // Право України. – 1996. – № 6. – С. 16, 17.
71. Краснов Л. Экономический союз стран СНГ возможен. Но только на равноправной основе // Рос. газ.. – 1993. – 8 сент. – С. 6.
72. Курс международного права: В 6-ти т. – Т. 2. / Отв. ред. И.Лукашук. – М.: Наука, 1992. – Т. 2. – 239 с.
73. Курс международного права: В 6-ти т. – Т. 6. / Отв. ред. Н.Ушаков. – М.: Наука, 1992. – Т. 6. – 312 с.
74. Лазарев Л., Марышева Н., Пантелеева И. Иностранные граждане: правовое положение. – М.: Рос. право, 1992 – 320 с.
75. Лебедев М.А. Процедуры приема беженцев и лиц в поисках убежища: потребность в стандартах // Моск. журн. междунар. права. – 1997. – № 7. – С. 91-96.
76. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності: Наказ Держкому України з питань регуляторної політики та підприємництва і Держкому молодіж. політики, спорту і туризму України від 17.01.01 р., № 7/62 // Зб. норм.-прав. документів з питань ліцензування туристичної діяльності в Україні. – К.: Держком молодіж. політики, спорту і туризму України, 2001. – С. 12-21.
77. Маєвська А. Злочини проти людяності: міжнародно-правовий аспект: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.11. / Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 19 с.
78. Майданник О. Про інститут громадянства України // Право України. – 1999. – № 2. – С. 71,72.
79. Максименко В. Україна – суб’єкт правової допомоги зарубіжним державам у кримінальних справах // Право України. – 1998. – № 11. – С. 152.
80. Мальцев Г. Права личности: юридическая норма и социальная действительность: Конституция СССР и правовое положение личности. – М.: ИГП АН СССР, 1979. – 174 с.
81. Мананкова Р. О классификации специальных правовых статусов (модусов): Вопр. теории и практики граж.-прав. регулирования. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1982. – 126 с.
82. Материалисты Древней Греции. Гераклит: Собрание текстов Гераклита, Демокрита и Эпикура / Общ. ред. М.Дынника. – М.: Госполитиздат, 1955. – 238 с.
83. Матузов Н. Правовая система и личность. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 293 с.
84. Международное право: Учебник / Под ред. Н.Блатовой. – М.: Юрид. лит. – 1987. – 543 с.
85. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.Колосов, В.Кузнецов. – М.: Междунар. отношения, 1994. – 608 с.
86. Международное право: Учебник / Под ред. Г.Игнатенко. – М.: Междунар. отношения, 1995. – 399 с.
87. Международное право: Учебник / Отв. Ред. Ю.Колосов, В.Кузнецов. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Междунар. отношения, 1998. – 624 с.
88. Міжнародне приватне право: Навч. посібник / За ред. Г.Фединяка,
Л. Фединяк. – 2-ге вид., доп. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 415 с.
89. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права. – К.: Укр. правн. фундація. Вид-во “Право”. – 1995. – 16 с.
90. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: Факультат. протокол до Міжнар. пакту про громад. та політ. права. – К.: Укр. правн. фундація. Вид-во “Право”. – 1995. – 40 с.
91. Микульшин А. О понятии и видах режимов иностранцев // СЕМП, 1972 – М., 1974 – С. 179-189.
92. Миронов Н. Правовое положение иностранных граждан в СССР // Сов. Государство и право. – 1982. – № 3. – С. 95-104.
93. Моисеев Е. Правовой статус Содружества Независимых Государств. – М.: Юристъ, 1995. – 175 с.
94. Московкин В. Анализ процессов межгосударственной миграции на примере Харьковской области // Регион. – 1997. – № 2. – С. 41-44.
95. Мукомель В. Вынужденная миграция в СНГ // Миграция. – 1997. – № 1. – С. 7-10.
96. Науменко С. Нелегальная миграция в Украине: пути и методы решения // Пробл. активізації констит.-прав. досліджень і вдосконалення викладання констит. права: Зб. наук. ст. – Харків: Укр. юрид. акад. – 1999. – С. 270-278.
97. Науменко С. Некоторые вопросы внешней миграции в Украине // Пробл. законности: Респ. міжвід. наук. зб. – Вип. 43. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 225-231.
98. Науменко С. О приобретении гражданства Украины // Пробл. законності: Респ. міжвід. наук. зб. – Вип. 47. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 201-209.
99. Нефедов Б. Правовая регламентация статуса иностранных граждан в СССР: Учеб. пособие. – Омск: Изд-во Омск. ВШ милиции МВД СССР, 1988. – 47 с.
100. Николайчик В. Правовые основы иммиграционной политики США // США. Экономика. Политика. Идеология. – 1990. – № 9. – С. 52-61; № 10. – С. 70-78; № 11. – С. 100-112.
101. Новоселофф А. Как вдохнуть новую жизнь в ООН? (Основные цели – предвидение и предотвращение конфликтов) // Мировая экономика и междунар. отношения. – 2001. – № 11. – С. 17-28.
102. Общая теория прав человека / Под ред. Е.А.Лукашевой. – М.: норма, 1996. – 509 с.
103. Овсюк А. Международно-правовая защита трудящихся-мигрантов: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / ИГПАН УССР. – К., 1979. – 22 с.
104. Олаки А.Х.А. Принцип невыдачи по политическим преступлениям – итоги и перспективы: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Нац. юрид. акад. Украины имени Ярослава Мудрого. – Харьков, 1996. – 18 с.
105. О порядке создания на территории СССР и деятельности совместных предприятий, международных объединений и организаций СССР и других стран - членов СЭВ: Пост. Совмина СССР от 13.01.87 г., № 48 // СП СССР. – 1987. – № 8. – Ст. 38.
106. О порядке создания на территории СССР и деятельности совместных предприятий с участием советских организаций и фирм капиталистических и развивающихся стран: Пост. Совмина СССР от 13.01.87 г., № 49 // СП СССР. – 1987. – № 9. – Ст. 40.
107. О правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам: Минская конвенция от 22.01.93 г. // Зб. міжнар.-прав. договірних документів: У 2-х т. – Т. 1. – К.: Вид-во МВС України, 1997. – С. 99-128.
108. Опришко В. Міжнародне економічне право. – К.: Либідь, 1995. – 191 с.
109. Организованная преступность – глобальная угроза национальной безопасности // Междунар. конф. по пробл. борьбы с орг. преступностью в глобальном масштабе) // Информ. бюл. Борьба с преступностью за рубежом: – 2001. – № 3. – С. 3-8.
110. Осипцова Ж. Трудовой договор в ФРГ // Государство и право. – 1996. – № 2. – С. 119-128.
111. Основы государства и права: Учеб. Пособие / Под ред. Комарова В. – Харьков: Укр. гос. юрид. акад., – 1994. – 200 с.
112. Пирожков С., Малиновська О., Марченко Н. Зовнішня міграція в Україні: причини, наслідки, стратегії. – К.: Нац. ін-т стратег. досліджень. – 1997. – 126 с.
113. Підвищення потенціалу управління міграцією в Україні: Програма ППУМУ // Матер. семінару Представництва МОМ в Україні. – 1999 р. – 18 с.
114. Підлуська І. Міжнародна міграція та “Фортеця Європи: дилема для урядів та випробування для громадян ЄС” // Біженці та міграція: Укр. часопис права і політики. – 1997. – № 1. – С. 21-30.
115. Піскун О.Основи міграційного права. Порівняльний аналіз: Навчальний посібник. – К.: ”МП Леся”,1998. – 359 с.
116. Піскун О., Прибиткова І., Волович В. Міграційна ситуація в Україні. Аналітична доповідь // Політична думка. – 1996. – № 3-4. – С. 45-72.
117. Піскун О. Проблеми становлення міграційної правової політики України // Розбудова держави. – 1997. – № 10. – С. 30-34.
118. Полешко А. Імлементація норм міжнародного права у вітчизняному законодавстві – важливий аспект правової реформи // Право України. – 1998. – № 12. – С. 27-29.
119. Положення про посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон (затв. пост. КМУ від 07.08.95 р., № 610) // Зб. норм. актів з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи: В 2-х т. – Т. 2. – Харків: Інко-центр, 2000. – С. 50-52.
120. Потапов В. Беженцы и международное право. – М.: Междунар. отношения, 1986 г. – 103 с.
121. Права человека: Основные международные документы. – М.: Междунар. отношения, 1990. – 158 с.
122. Права людини: Зб. документів. – Харків: Асоціація юристів “Justo Titulo”, 1995. – 188 с.
123. Правила оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення (затв. пост. КМУ від 31.07.95 р., № 231 ) // Зб. норм. актів з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи: В 2-х т. – Т. 1. – Харків: Інко-центр, 2000. – С. 236-250.
124. Правила оформлення візових документів для в’їзду в Україну від 20.02.99 р. із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 05.05.2000 р., № 750 // Зб. норм. актів з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи: В 2-х т. – Т. 2. – Харків: Інко-центр, 2000. – С. 99-107.
125. Правовий захист вітчизняного товаровиробника в Україні: Бюл. законодавства і юрид. практики України / Під. ред. О.В.Кужель. – К.: Юрінком Інтер, – 2000. – № 9. – С. 26.
126. Про біженців: Закон України від 24.12.93 р., № 3818-Х11 // Закони, постанови та інші акти, прийняті ВРУ на 8-й сесії. – 1993. – Ч. 2. – Ст. 349-357.
127. Про біженців: Закон України від 21.06.01 года № 2557-Ш // Голос України. – 2001. – 134. – С. 4-6.
128. Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права: Зб. наук. ст. / Голова редк.
В. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – 293 с.
129. Про вдосконалення Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України: Пост. КМУ від 17.09.97 р., № 1021 // Зб. норм. актів з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи: В 2-х т. – Т. 2. – Харків: Інко-центр, 2000. – С. 113-115.
130. Про внесення змін до Закону України “Про громадянство України”: Закон України від 16.04.97р., № 210/97-ВР // Голос України. – 1997. – № 85. – С. 6, 7.
131. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з нелегальною міграцією: Закон України від 08.01.01 року № 2247-111 // Уряд. кур’єр. – 2001. – № 37. – С.10-12.
132. Про внесення змін та доповнень у Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію: Пост. КМУ від 05.06.2000 р., № 910 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 23. – Ст. 954.
133. Про громадянство України: Закон України від 08.10.91 р., № 1636-ХП // Зб. норм. актів України з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи. – К.: МВС України, 1995. – С. 3-16.
134. Про громадянство України: Закон України від 18.01.01 р., № 2235-Ш // Уряд. кур’єр. – 2001. – № 39. – С. 8.
135. Про державну Програму “Украинская диаспора”: Пост. КМУ від 22.01.96 р., № 119 // ЗП уряду України. – 1996. – № 6. – Ст. 194.
136. Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибор місця проживання: Указ Президента України від 15.06.2001 р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 25. – Ст. 1107.
137. Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002 – 2010 роки: Пост. КМУ від 29.04.02 р., № 583 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 18. – Ст. 935.
138. Про затвердження Інструкції про порядок продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства: Наказ МВС України від 01.12.03 р. № 1456 // Зб. норм. актів з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи – Харків: Інко-центр, 2003. – С. 120-128.
139. Про затверждення Положення про посвідчення біженця: Пост. КМУ від 16.02.98 р., № 153 // Зб. норм. актів з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи: В 2-х т. – Т. 2. – Харків: Інко-центр, 2000. – С. 77-81.
140. Про затвердження Положення про посвідчення особи на повернення в Україну: Пост. КМУ від 12.08.94 р., № 553 // Зб. норм. актів з питань паспортної реєстраційної та міграційної роботи: В 2-х т. – Т. 1. – Харків: Інко-центр, 2000. – С. 227-229.
141. Про затвердження Положення про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання до вищих навчальних закладів: Пост. КМУ від 05.08.98 р., №1238 // Зб. норм. актів з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи: В 2-х т. – Т. 2. – Харків: Інко-центр, 2000. – С. 94-97.
142. Про затвердження Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні: Пост. КМУ від 18.01.99 р., № 48 // Офіц. вісник України. – 1999. – № 3. – Ст. 94.
143. Про затвердження порядку оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні: Пост. КМУ від 01.11.99 р., № 2028 // Зб. норм. актів з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи: В 2-х т. – Т. 2. – Харків: Інко-центр, 2000. – С. 107-112.
144. Про затвердження Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордоном: Наказ Міністра закордонних справ України від 22.11.99 р., № 201 // Зб. норм. актів з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи: В 2-х т. – Т. 2. – Харків: Інко–центр, 2000. – С. 5, 6.
145. Про заходи подальшого розвитку туризму: Пост. КМУ від 29.04.99 р., № 728 // Довідник інформ.-метод. документів. – Харків: Держ. центр стандартизації, метрології та сертифікації. – 1999. – С. 8-9.
146. Про заходи щодо надання допомоги особам, які змушені були залишити місця постійного проживання в Чеченській Республіці Російської Федерації та прибули в Україну: Пост. КМУ від 16.02.95 р., № 119 // Зб. норм. актів з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи: В 2-х т.