ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ КОНСУЛА ПРИ ВИКОНАННІ НОТАРІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

ЗМІСТ

Стр.
Вступ 3
Розділ 1. Історичні й порівняльні аспекти статусу консула 14
в міжнародному праві
1.1. Джерела регламентації посади консула і консульської 14
діяльності у міжнародному праві
1.2. Діяльність консулів з вчинення нотаріальних проваджень 26
як інститут міжнародного публічного права
1.3. Регламентація статусу консула за міжнародними угодами та 45 законодавством зарубіжних країн
Розділ 2. Правовий статус консула України 57
2.1. Організація і статус консульських установ України за кордоном 57
2.2. Консул як посадова особа, наділена спеціальними 66
повноваженнями на вчинення нотаріальних дій
2.3. Почесні консули та їх роль у вчиненні нотаріальних проваджень 77
2.4. Новий погляд на захист прав громадян України щодо вчинення 82 нотаріальних дій за кордоном
2.5. Процедура оскарження дій консула у зв’язку із вчиненням ним 93 нотаріальних дій та його відповідальність
Розділ 3. Особливості регламентації консульської нотаріальної
процедури 101
3.1. Нові критерії класифікації нотаріальних проваджень 101
3.2. Загальні аспекти нотаріальної процедури, відповідно до якої 113
консули вчиняють нотаріальні провадження
3.3. Посвідчення та засвідчення консулами безспірних фактів 127
3.4. Посвідчення консулами безспірного права 140
3.5. Нотаріальний процес щодо надання документам 145
виконавчої сили
3.6. Охоронні нотаріальні дії, вчинювані консулом 156
3.7. Діловодство у консульських установах щодо 164
нотаріальних актів
Висновки 180
Список використаних джерел 183

ВСТУП

Події XX сторіччя надали поштовх до подальшого розвитку міжнародних відносин, стосунків між різними державами світу, урядовими та неурядовими організаціями, а також між громадянами цих країн. Консульське та дипломатичне право набуло помітного розвитку в світі, що було відображено у Віденськіх конвенціях про дипломатичні та консульські зносини від 18 квітня 1961 року та 24 квітня 1963 року відповідно, які мають універсальний характер.
Посилення інтеграційних процесів в світі не могли не відобразитися на консульській службі, зокрема на функціях консулів, які набули ще більшого розвитку та зросли кількісно. Функції голови консульської служби – консула доволі різноманітні, але загальним є одне: репрезентація аредитуючої держави та надання необхідної допомоги її громадянам. Практика показує, що все більшої ваги набирає така функція консулів, як вчинення нотаріальних проваджень, яка була не досить розвинена у попередні роки. Це пов’язано перш за все з розширенням взаємопорозумінь між державами та прагнення їх надати своїм громадянам більше можливостей для реалізації прав та захисту іх інтересів на державному рівні, що відзначено у ст.3 Конституції України, а також Основних законах провідних держав світу.
В даній робті автор розглядає питання стосовно процедури здійснення нотаріальної функції консулами, що має важливе значення, враховуючи непорузуміння, які можуть випливати з таких проваджень.
Актуальність теми дослідження. Нині правова система України відрізняється прогресивним розвитком законодавства, кількістю та якістю концепцій провідних вчених, але це, на жаль, стосується далеко не всіх важливих галузей правової науки. Наприклад, останній період після прийняття Конституції України відрізняється бурхливим розвитком конституційного, кримінального, цивільного і сімейного права, цивільного і адміністративного процесів. Але подібні зміни у законодавстві не можуть не позначатися на змісті діяльності консульських установ, які безпосередньо представляють певну країну на міжнародній арені і забезпечують здійснення прав громадян на державному рівні, а тому це повинно бути відображено на регламентації посадових повноважень консула.
Автор вважає, що необхідно більш обмірковано відноситися до внесення відповідних змін до законодавства України, яке стосується зовнішніх зносин. Кардинальні зміни у зовнішніх відносинах в односторонньому порядку неможливі та викликатимуть певну реакцію з боку інших держав, що негативно може позначитися на іміджі України. Але міжнародні договори, ратифіковані Україною, також не можуть існувати відірвано від національного права, тому необхідно провести певні удосконалення окремих міжнародних договорів, що стосуються консульських зносин та охорони і захисту прав громадян.
Тому при визначенні актуальності теми дисертаційного дослідження перш за все треба наголосити на необхідності визначення у сучасних умовах статусу консула як публічної особи, яка діє від імені держави, відповідно до міжнародних угод та згідно публічної процедури на території іншої держави.
Крім того, незважаючи на те, що консули давно наділені компетенцією щодо виконання нотаріальної функції, до цього часу не існує відповідного Положення про порядок вчинення нотаріальних дій консулами України (враховуючи, що Консульський статут України був прийнятий ще у 1994 році, де і була закріплена така функція) , відсутні й наукові дослідження у цій сфері.
Можна вважати, що консульська діяльність в цьому аспекті є малодослідженою, оскільки аналізу цієї теми увагу приділяли не дуже багато вчених, серед яких необхідно виділити І.П.Бліщенка, Г.В.Бобильова, М.М.Богуславського, В.Н.Дурденевського, М.Г.Зубкова, Ю.Д.Ільїна, В.М.Репецького, О.Ф.Сакун, К.К.Сандровського, Г.І. Тункіна, але в цих роботах були наведені лише згадки про існування такої функції, стосовно ж процедури її здійснення не вдалося знайти жодних пояснень.
Зважаючи на вищенаведене автором пропонується узагальнити певний досвід, накопичений консульськими установами України щодо виконання юрисдикційної функції, зокрема, нотаріальної, вивчити сучасну практику їх діяльності та удосконалити сучасне законодавтво, яке регламентує як організаційні, так і процедурні аспекти вчинення консулами нотаріальних дій з метою охорони та захисту громадян України та юридичних осіб, які знаходяться за кордоном.
Дисертант вважає, що існування відповідної державної установи, яка має представляти і захищати права громадян за кордоном, - це достатній привід для того, щоб на науковому рівні звернути увагу на важливість діяльності консульських установ, оскільки права громадян визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 3 Конституції України). Так, одним із основних питань міжнародного права є захист прав та інтересів та надання правової допомоги громадянам та юридичним особам, які знаходяться за кордоном. Саме така функція нині покладається на дипломатичні представництва та консульські установи, які представляють конкретну державу за кордоном, що закріплено у Віденській конвенції 1963 р.
Враховуючи те, що держава взяла на себе зобов’язання перед іншими державами та власними громадянами стосовно законності діяльності консулів, проведення такого дисертаційного дослідження вважається актуальним в контексті визначення статусу консула як публічної особи, яка діє від імені держави, відповідно до міжнародних угод та згідно публічної процедури на території іншої держави.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова міжнародних, правових, політичних та економічних основ державності України “ № 97128, зокрема, кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, тема “ Інтеграція України у світовий та європейський простір“ (державний реєстраційний №011БФ048-01) та комплексної програми “ Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки“ (державний реєстраційний №0186.0.070867).
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є узагальнення основних положень міжнародного права у контексті охорони прав та інтересів суб’єктів, які перебувають за кордоном і потребують правової допомоги, зокрема, щодо вчинення нотаріальних дій та розробки пропозицій по оптимізації законодавства у цій сфері. Аналіз Консульського статуту України, який регламентує також діяльність консула у частині вчинення нотаріальних дій, та консульської діяльності у цій сфері показав, що процедура за якою консули повинні їх вчиняти відсутня. Для досягнення зазначеної мети у дисертаційному дослідженні зосереджено увагу на вирішенні наступних важливих завдань:
- узагальнити наявні сучасні теорії та концептуальні підходи щодо виконання нотаріальних функцій, які здійснюються консульськими посадовими особами, з метою об’єктивної їх регламентації законодавством і вдосконалення практики охорони і захисту прав громадян, які перебувають за кордоном;
- проаналізувати правовий статус консула при вчиненні ним нотаріальних дій та його можливу відповідальність в разі порушення консулом законодавства;
- визначити порядок встановлення відносин стосовно нотаріальної функції між громадянами України, які перебувають за кордоном та консульськими посадовими особами з метою чіткого й однозначного сприйняття регламентаційних норм законодавства щодо нотаріальних повноважень консула;
- виявити причини, що призводять до порушення прав громадян і юридичних осіб консулами у випадках відмови у вчиненні нотаріальних дій та неправильного їх вчинення;
- визначити процедуру звернення до цивільного судочинства для вирішення спорів, які виникають при реалізації прав та охоронюваних законом інтересів громадян та юридичних осіб в разі порушення законодавства при вчиненні консулом нотаріальних проваджень;
- на підставі узагальнення та аналізу практики вчинення консулом та іншими посадовими особами консульської установи нотаріальних дій, звернути увагу на можливі недоліки законодавства та механізму нотаріальної процедури щодо охорони і захисту прав громадян, юридичних осіб;
- викласти пропозиції щодо процедури здійснення консулами окремих нотаріальних проваджень з метою можливого подальшого їх застосування у законодавстві.
Об'єктом дисертаційного дослідження є комплекс питань теоретичного і практичного характеру, що визначає сучасний правовий статус консула при виконанні ним нотаріальних функцій.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні концепції і нормативна база, на яких ґрунтується сучасна діяльність консулів по вчиненню нотаріальних проваджень.
Методи дослідження. Вибір методів і методології обумовлені науковою і прикладною доцільністю. В основу дисертаційного дослідження покладені наукові методи і принципи, що властиві теорії міжнародного права з притаманними йому специфічними особливостями.у роботі використані порівняльно-правовий, формально-юридичний, структурний методи дослідження і метод системного аналізу. Методологічною осоновою дослідження обрано принцип системності, об’єктивності і формальної логіки. Дисертантом функціональний метод використовувався для більш глибокого дослідження ролі і функцій консульських установ у врегулюванні правовідносин, пов’язаних з реалізацією громадянами своїх законних прав та інтересів. Порівняльно-правовий і формально-юридичний методи використовувалися для аналізу досвіду зарубіжних країн, дослідження розвитку консульської діяльності, виявлення переваг у концепціях різних вчених, узагальнення практики укладення міжнародних договорів, що дозволило дисертанту виробити власні пропозиції по вдосконаленню цієї сфери діяльності. За допомогою методу системного аналізу була сприйнята багатогранність консульської діяльності та вироблені пропозиції по вдосконаленню окремих норм законодавства щодо організації консульської установи та процедури, яка повинна бути встановлена державою та відповідати принципу єдиної нотаріальної процесуальної форми та міжнародним договорам.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що результатом аналізу такого аспекту міжнародних відносин як нотаріальна діяльність консульських посадових і службових осіб, визначені особливості правового статусу консула та консульської установи за кордоном у контексті вчинюваних нотаріальних дій, сформульовані висновки і рекомендації щодо удосконалення консульської діяльності по виконанню нотаріальної функції.
Наукова новизна одержаних результатів визначається у таких основних положеннях та висновках, які виносяться на захист:
1. Автор вважає доцільним законодавче закріплення додаткових вимог до консулів, як посадових осіб, які наділяються державою повноваженнями по вчиненню нотаріальних дій, або інших посадових осіб, які уповноважені консулом на вчинення нотаріальних дій, зокрема, важається необхідним звертати увгу на наявність вищої юридичної освіти (університету, академії, інституту), проходження стажування та складання кваліфікаційного іспиту, свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, а також на володіння в достатній мірі нотаріальним законодавством держви, яку представляє консул.
2. Обґрунтовано, що недотримання консулом таємниці вчинюваних нотаріальних дій має сприйматися як підстава для дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності консула.
3. Пропонується створити в структурі Управління консульської служби МЗС відділ забезпечення вчинення нотаріальних проваджень консульськими посадовими особами, до повноважень якого слід віднести: створення програми розвитку нотаріальної функції консульської служби; розробку положення про повноваження консула по вчиненню нотаріальних функцій за кордоном; забезпечення консулів спеціальними бланками нотаріальних актів та системи зв’язку з Єдиними реєстрами вчинюваних нотаріусами нотаріальних дій (зокрема, з Єдиним реєстром доручень, заповітів і спадкових справ); розробку положення про діловодство у консульській установі стосовно вчинюваних нотаріальних дій; періодичний контроль за вчинюваними консулами нотаріальними діями; прийняття на зберігання вчинених консулами нотаріальних актів та передача їх до державного нотаріального архіву; узагальнення досвіду вчинення консулами нотаріальних проваджень за кордоном та висвітлення специфіки їх діяльності в окремих країнах.
4. Запропоновано критерій розподілу класифікації консульських договорів на два види:
- з країнами, в яких існує нотаріат, тоді конкретизація договору має здійснюватися у відповідності до положень законодавств про нотаріат обох країн;
- з країнами, в яких нотаріат не передбачений або не розвинений та не регламентується законодавством, тоді відповідні нотаріальні функції консула мають бути чітко узгоджені на договірних засадах між державами.
5. Доведено, що консули України мають діяти згідно із принципом незалежності та неупередженості при вчиненні нотаріальних проваджень, а також узгоджувати свою діяльність із законодавством України та країни перебування, а також з міжнародними договорами ратифікованими Україною.
6. Узагальнені і класифіковані основні нотаріальні акти, посвідчені консулом, на види за територіальною ознакою:
-які діють в Україні;
-на території певної зарубіжної країни;
-за кордоном без обмеження території дії певною країною;
-на території України та за кордоном.
7. Обґрунтовано, що консули України можуть і зобов’язані вчиняти нотаріальні провадження відносно прав громадян України, які незаконно перебувають на території іноземної країни, якщо вчинювані нотаріальні акти будуть стосуватись прав громадян, які реалізуватимуться на території акредитуючої держави.
8. Аргументована теза про необхідність наділення почесного консула України компетенцією щодо вчинення окремих нотаріальних дій, таких як посвідчення заповіту, довіреності, засвідчення справжності підпису на документі.
9. Запропоновано вносити у закордонні паспорти громадян України їх особисті підписи, що дозволить не тільки ідентифікувати особу за фотокарткою, але й перевірити її особистий підпис при посвідченні договорів та засвідченні справжності підпису на документі.
10. Доведена недоцільність відкриття спадщини консулом України навіть у тому випадку, коли громадянин України помер в окрузі його діяльності.
11. Пропонується ст. 20 Консульського статуту викласти наступним чином: “Консул зобов'язаний вживати заходів для того, щоб юридичні особи та громадяни України мали реальну можливість користуватися в повному обсязі всіма правами, наданими їм законодавством держави перебування і міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, а також міжнародними звичаями”.
12. Пояснено доцільність приєднання України до Конвенції щодо міжнародного керування майном померлих осіб, підписаної в Гаазі 2 жовтня 1973 року.
13. Доведено, що в інтересах громадян та юридичних осіб України та іноземних громадян потребується чітка регламентація у часі місця знаходження архіву нотаріальних актів, посвідчених консулом, з метою отримання зацікавленими особами їх дублікатів.
14. Вважається недопустимим передання нотаріальних документів на зберігання приймаючій країні, а необхідно нотаріальний архів передавати на зберігання консулу третьої країни з одночасним призначенням його почесним консулом України та з наданням йому повноважень по вчиненню нотаріальних дій для громадян України.
15. Встановлено, що громадянин вправі звернутися за вчиненням нотаріальної дії до нотаріуса країни перебування або до консула своєї країни, а тому посвідчений цими особами документ має отримувати відповідний статус – нотаріальний акт, і такий документ, посвідчений консулом, не потребує легалізації не в силу Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, а в силу його відповідності Віденській конвенції та двостороннім консульським конвенціям.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що в результаті дисертаційного дослідження сформульовані концептуальні положення, висновки та практичні рекомендації, які можуть бути використані в роботі МЗС, зокрема в діяльності консульської служби з питання вчинення нотаріальних дій, і визначають напрями вирішення окремих теоретичних і практичних проблем створення, діяльності консульської служби в окремій країні з урахуванням здійснення консуломи вищезгаданої функції. Запропоновані висновки можуть слугувати теоретичним підґрунтям для подальшої розробки положень науки міжнародного публічного права взагалі та розробок МЗС України щодо Положення про вчинення нотаріальних дій консулами зокрема.
Основні результати цього дисертаційного дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсів "Міжнародне право”, спецкурсів “Дипломатичне та консульське право”, „Міжнародний нотаріальний процес", ”Організація та діяльність консульської установи по вчиненню нотаріальних актів”, а також при підготовці підручників та навчальних посібників за даною проблематикою.
Рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства, спрямовані на підвищення рівня охорони і захисту прав громадян та юридичних осіб, які перебувають за кордоном для більш ефективної реалізації положень, закріплених у міжнародно-правових актах, та стосовно удосконалення відповідного законодавства України у цій сфері, а також можуть бути використані у нормотворчій діяльності і правозастосовчій практиці.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане дисертантом самостійно. Основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів, одержані дисертантом особисто.
Апробація результатів дисертації. Результати роботи оприлюднювалися на науково-практичних конференціях, зокрема, на конференціях, проведених в Інституті Міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 6 наукових статтях: з них 5 опубліковані у наукових фахових виданнях та 3 тезах доповідей на конференціях.
Структура дисертації та її обсяг. У відповідності до мети, завдань і предмету дослідження структура дисертації складається з вступу, 3 розділів, висновків та списку використаних джерел (282 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок друкованого тексту, обсяг використаних джерел - 15 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У роботі наведено теоретичне узагальнення і вирішення в межах поставленного завдання наукової задачі, що виявляється в основному здобутку цієї роботи - поглибленні наукового знання з позиції міжнародного права на діяльність консулів по вчиненню нотаріальних проваджень, а також висвітлена нова сфера дослідницької діяльності – міжгалузевий простір, що утворився між міжнародним публічним правом та нотаріальним процесом. У той же час, нотаріальній процесуальній формі охорони і захисту прав громадян та юридичних осіб у міжнародних відносинах виділена значна та багатоаспектна роль, яку до останнього часу консульські установи України не реалізують через відсутність досконалої теорії і недосконалість чинного законодавства.
В роботі основний акцент зроблено на правовому статусі консула як публічної особи яка уповноважена державою на виконання нотаріальної функції, відповідальності консула, яка може настати при вчинені нотаріальних дій, процедурі оскарження дій консула у зв’язку з відмовою у вчинені нотаріальних дій та неправильному їх вчиненні, на необхідності розробки процедури вчинення консулом нотаріальних дій та нормативного її закріплення та на тих особливостях, які мають місце у діяльності консула, зокрема: дотримання консулом таємниці вчинюваних нотаріальних дій, обмеження щодо вчинення нотаріальних дій, на відмінностях від діяльності нотаріуса, а також на виявленні тих недосконалостей законодавства, які регламентують консульську діяльність, та теоретичному їх вирішенні. Дисертантом в роботі доводиться теза про необхідність створення прозорої та чіткої і скоординованої процедури вчинення нотаріальних проваджень з урахуванням специфіки діяльності консульських установ та законодавства країни перебування. У зв’язку з відсутністю Положення про порядок вчинення нотаріальних дій консулами автором запропонована процедура по конкретних нотаріальних діях, які відносяться до компетенції консула, з урахуванням міжнародних актів, та з урахуванням специфіки діяльності консула розширена запропонована вченими класифікація нотаріальних проваджень .
Тому отримані висновки розраховані на удосконалення як теоретичних положень міжнародного публічного права, а саме консульського та дипломатичного права, так і процедури вчинення нотаріальних проваджень консулами, а також удосконалення міжгалузевих зв΄язків. Так, вважається доцільним налагодити більш тісні зв'язки між діяльністю консулів та нотаріусів України, так і нотаріатами країн- членів Європейського Союзу, що є членами Міжнародного Союзу латинського нотаріату, коли йдеться про застосування норм іноземного та міжнародного права, що має гарантувати права громадян України як в межах держави, так і поза її межами. Крім висновків, що виносяться на захист, до загальних висновків автором віднесені також положення щодо необхідності відтворення правоохоронної функції держави у спадкових правовідносинах, які виникли за межами країни, але стосуються прав та охоронюваних законом інтересів її громадян. Пропонується сприймати консульську діяльність як взяття спадщини, яка належить громадянам України, під державну охорону, до прийняття її одним або всіма спадкоємцями за законом чи за заповітом чи вжиття заходів до її охорони.
В роботі встановлена необхідність налагодження надійних зв’язків між консульськими установами та нотаріусами України, що зумовлено виконанням ними єдиної нотаріальної функції по охороні і захисту прав громадян та юридичних осіб України, а також іноземних громадян та осіб без громадянства.
Проаналізовано можливість використання електронних засобів зв’язку за допомогою електронного підпису, та захисту такої інформації, що в перспективі є необхідною умовою роботи консула , в тому числі при вчиненні ним нотаріальних функцій.
Наведені у роботі аргументи свідчать про те, що існують численні неузгодженості у регламентації діяльності консульських установ, які мають місце у Консульському статуті, Законі України „Про нотаріат” та інших нормативних актах, а тому в роботі запропоновані численні висновки не тільки теоретичного характеру, а й щодо удосконалення норм законодавства. Наведені в дисертації висновки розраховані на удосконалення встановленої державою процедури вчинення консулами нотаріальних проваджень і мають сприяти гарантуванню прав та охоронюваних законом інтересів громадян України як за кордоном так і на території України чи третіх держав.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативні джерела
1. Конституція України // rada.gov.ua
2. Збipкa договорів Ради Евpoпи. - К., 2000.
3. Международное право в документах. - М., 1982.
4. Организация Объединённых Наций: Справочник. / Сост. В. А. Игнатов, А. А. Титаренко. - М., 1980.
5. Права людини i професійні стандарти для юристів (в документах міжнародних організацій). - К., 1996.
6. Права человека. Сборник международных документов. / Составитель Л. Н. Шестаков. - М., 1986.
7. Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, про приєднання до Конвенції див. Закон N 2933-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 23, ст. 153.
8. Конвенція щодо міжнародного керування майном померлих осіб, підписана в Гаазі 2 жовтня 1973 року.
9. Конвенция ООН о международных переводных векселях и международных простых векселях. (Нью-Йорк, 1988). Международное торговое право: расчеты по контрактам. Сборник. международных документов. Сост. Т.П. Лазарева. - М.: Московский независимый институт международного права, 1996. - С. 158-194.
10. Конвенция, устанавливающая единообразный закон о переводном и постом векселях. Подписана в Женеве 7 июня 1930 г. Международное торговое право: расчеты по контрактам. Сборник. международных документов. Сост. Т.П. Лазарева. - М.: Московский независимый институт международного права, 1996. - с. 117-146.
11. Консульська конвенція між Україною і Республікою Македонія, ратифікована Законом N 2327-III від 22.03.2001 р. // rada.gov.ua
12. Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Угорською Народною Республікою, ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 30 грудня 1971 року, Президією Угорської Народної Республіки - 23 червня 1971 року // rada.gov.ua.
13. Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Народною Демократичною Республікою Йємен, Ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 12 липня 1974 року, Президентською радою Народної Демократичної Республіки Йємен - 7 травня 1974 року. (ст. 32) // rada.gov.ua.
14. Консульська Конвенція між Україною і Литовською Республікою, ратифікована Законом N 463/96-ВР від 01.11.96 р. // rada.gov.ua
15. Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Польською Народною Республікою, ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 30 грудня 1971 року, Державною Радою Польської Народної Республіки - 23 вересня 1971 року. // rada.gov.ua
16. Консульська конвенція між Україною і Республікою Польщею, ратифікована Постановою ВР N 3380-12 від 14.07.93 // rada.gov.ua
17. Консульська конвенція між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Сполучених Штатів Америки, ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 26 квітня 1968 року, Президентом Сполучених Штатів Америки - 31 березня 1967 року. // rada.gov.ua
18. Консульська Конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Японією, ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 18 липня 1967 року, Урядом Японії - 21 липня 1967 року. // rada.gov.ua
19. Консульська конвенція між Україною і Азербайджанською Республікою, ратифікована Законом N 288-XIV від 01.12.98 р. // rada.gov.ua
20. Консульська Конвенція між Україною і Соціалістичною Республікою В’єтнам, ратифікована Законом N 281/94-ВР від 09.12.94 // rada.gov.ua
21. Консульська Конвенція між Україною і Корейською Народно-Демократичною Республікою, ратифікована Законом N 282/94-ВР від 09.12.94 // rada.gov.ua
22. Консульська конвенція між Україною і Туркменістаном, ратифікована Законом N529-XIV від 19.03.99 // rada.gov.ua
23. Консульськая Конвенция между Союзом Советских Социалистических Республик и Народной Республикой Албанией Ратифицирована Президиумом Верховного Совета СССР 14 января 1958 года; Президиумом Народного Собрания Народной Республіки Албании - 27 ноября 1957 года. // rada.gov.ua
24. Консульская Конвенция между Союзом Советских Социалистических Республик и Турецкой Республикой, ратифицирована Верховным Советом СССР 4 августа 1989 года, Советом Министров Турецкой Республики - 27 февраля 1989 года. // rada.gov.ua
25. Консульська конвенція між Україною і Турецькою Республікою, ратифіковано Законом N 799-XIV від 01.07.99 // rada.gov.ua
26. Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученим Королівством Великобританії і Північної Ірландії, ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 20 серпня 1968 року, Королевою Великобританії - 19 червня 1968 року. // rada.gov.ua
27. Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Республікою Куба, ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 29 листопада 1972 року, Президентом Республіки Куба - 20 серпня 1973 року. // rada.gov.ua
28. Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Соціалістичною Республікою Румунією, ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 1 березня 1973 року, Державною радою СРР - 20 листопада 1972 року // rada.gov.ua
29. Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Французькою Республікою, ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 26 березня 1968 року, Президентом Французької Республіки - 30 червня 1969 року. // rada.gov.ua
30. Консульська Конвенція між Україною і Республікою Болгарія, ратифікована Законом N 286-XIV від 01.12.98 // rada.gov.ua
31. Консульська Конвенція між Україною і Грузією, ратифікована Законом N 287-XIV від 01.12.98 // rada.gov.ua
32. Консульська конвенція між Україною і Російською Федерацією, ратифікована Постановою ВР N 3934-12 від 04.02.94 // rada.gov.ua
33. Консульская конвенция между Союзом Советских Социалистических Республик и Федеративной Народной Республикой Югославией (с дополнениями от 22 мая 1980 года)// rada.gov.ua
34. Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою, ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 17 серпня 1972 року // rada.gov.ua
35. Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Королівством Норвегії, ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 20 липня 1973 року, королем Норвегії - 3 квітня 1973 року. // rada.gov.ua
36. Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сомалійською Демократичною Республікою, ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 19 жовтня 1972 року, Верховною революційною радою СДР - 20 липня 1972 року // rada.gov.ua
37. Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Соціалістичною Республікою, ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 18 червня 1973 року, Президентом Чехословацької Соціалістичної Республіки - 31 січня 1973 року. // rada.gov.ua
38. Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Швецією, ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 9 липня 1968 року, Урядом Швеції - 28 червня 1968 року. // rada.gov.ua
39. Консульська конвенція між Україною і Угорською Республікою, ратифікована Постановою ВР N 2749-12 від 29.10.92// rada.gov.ua
40. Консульська Конвенція між Україною та Китайською Народною Республікою, ратифікована Постановою ВР N 2995-12 від 05.02.93 // rada.gov.ua
41. Консульская конвенция между Союзом Советских Социалистических Республик и Федеративной Народной Республикой Югославией (с дополнениями от 22 мая 1980 года) // rada.gov.ua
42. Консульська Конвенція між Україною і Румунією, ратифікована Постановою ВР N 3733-12 від 17.12.93 // rada.gov.ua
43. Консульська конвенція між Україною і Республікою Узбекистан, ратифікована Законом N 528-XIV від 19.03.99 р.// rada.gov.ua
44. Консульський Договір між Україною та Республікою Казахстан, ратифікована Законом N 142/94-ВР від 27.07.94 р. // rada.gov.ua
45. Закон республики Армения о консульской службе, принятый Национальным Собранием Республики Армения с
возражениями и предложениями Президента Республики
29 мая 1996 г. // www.notiss.ru.
46. Консульский Устав Азербайджанской Республики, утвержденный
Законом Азербайджанской Республики от 8 февраля 1994 г. № 782. // www.notiss.ru.
47. Консульский устав Республики Беларусь, утвержденный Указом Президента Республики Беларусь 19.02.1996 N 82. // www.notiss.ru.
48. Консульський статут України // rada.gov.ua
49. Україна в міжнародних відносинах. Боротьба зi злочинністю та взаємна правова допомога. (Книга перша) / Зібрання документів. - К., 1996.
50. Україна в міжнародних відносинах. Правова охорона культурних цінностей. (Книга друга) / Зібрання документів. - К., 1997.
51. Україна на міжнародній арені: Збірник документів i мaтepiaлiв (1991-
1995 pp.). У 2-х кн. - К., 1998.
52. Кодекс Торговельного мореплавства України. // rada.gov.ua
53. Кримінальний кодекс України. // rada.gov.ua
54. Цивільний кодекс України. // rada.gov.ua
55. Цивільний процесуальний кодекс України. // rada.gov.ua
56. Закону України “Про виконавче провадження”. // rada.gov.ua
57. Закон України "Про дипломатичну службу" // rada.gov.ua
58. Закон України „Про нотаріат” // rada.gov.ua
59. Закон України „Про мови в Українській РСР” // Відомості Верховної Ради (ВВР) 1989, N 45, ст.631 (із змінами і доповненнями).
60. Закон України Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів від 29 листопада 2001 року N 2860-III // rada.gov.ua
61. Положення про нештатних (почесних) консулів України, затверджене Указом Президента України від 17.02.1997 р. №150/97 // rada.gov.ua
62. Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні. Указ Президента України від 23 серпня 1998 року N 932/98 в кн. Нотаріат в Україні. Теорія і практика. // АСК. –К., 2001., -С.688-689.
63. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. // rada.gov.ua
64. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172. // rada.gov.ua
65. Лист НБУ від 30.10.98 р. №18-211/2347-7882. // rada.gov.ua
66. Лист Вищого арбітражного суду України N 01-8/314 від 17.08.98 р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів” // rada.gov.ua
Монографії
67. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отно¬шения. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 1997. -137 с.
68. Almond G.A., Binghem Powell GJ. Comparative Politics Today. Sixth ed. - New York.: Harper Collins College Publichers, 1996. -106 р.
69. Алътермат У. Етнонационализм в Европе. - М.: Рос. гос. ун-т, 2000. -96с.
70. Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне право: Підручник. –К.: Алеута. 2003. - 410 с.
71. Аргунов В.Н. Нотариальные услуги населению. –М., 1991., -105с.
72. Арістотель Політика.- К.: Вид-во Соломії Павличко "ОСНОВИ", 2003. -31 с.
73. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. — М.: Текст, 1993. – 69с.
74. Арон Р. Мир i війна між націями.- К.: Юніверс, 2000. - 45с.
75. Баймуратов М.А. Международное публичное право: Учебник. –К.: Истина. 2004. - 552 с.
76. Barchil S., Devetak R., Linklater A., Paterson M., Reus-Smit C., True J. Theories of International Relations. - London.: PALGRAVE, 1996. – 121 р.
77. Baylis J., Smith S. The Globalisation of World Politics. An Introduction to International Relations. Second edition. -Oxford.: Oxford University Press, 2001. -72 р.
78. Бжезинский 3. Великая шахматная доска. — М.: Меж-дународные отношения, 1999.
79. Блищенко И.П. Дипломатическое право. –М.: Высшая школа, - 1972. – 721 с.
80. Бобылев Г.В., Зубков Н.Г. Основы консульской службы. Международные отношения. – М., - 1986, - С. 6-37.
81. Богуславский М.М. Международное частное право. — М.: Международные отношения, 1994.
82. Brown C. Understanding International Relations. Second Edition. - New York.: PALGRAVE, 2001.
83. BrzezinskiZ. Plan gry: USA — ZSRR. — Warszawa: Nowe Wydawnictwo Polskie, 1990.
84. BuzanB. People, States and Fear. Second Edition. - New York: Harvester Wheatsheaf, 1991.
85. Бураковський I. Теорія міжнародної торгівлі. — К.: Основи, 1996.
86. Буткевич В.Т., Мицик В.В., Задорожний О.В. Міжнародне право: основи теорії. — К.: Либідь, 2002.
87. Wallensteen P. Peace Research. Achievements and Challenges. - London: West View Press, 1988.
88. Watson A. The Evolutions of International Society: A Comparative Historical Analysis. - London-New York.: Routledge, 1992.
89. Введение в теорию международных отношений и ана¬лиз внешней политики: Учеб. пособие. / Ломагин НА., Кузнецов В.Е., Лисовский А.В., Павлов А.Ю., Сутырин С.Ф. - СПб.: Изд. дом "Сентябрь", 2001.
90. Введение в теорию международных отношений.: Учеб. пособие. Отв. Ред. А.С.Маныкин. - М.; Изд-во МГУ, 2001.
91. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. - К.: Основи, 1998.
92. Весь мир в цифрах и фактах: Универ. справочник. Сост..И. Будыко — Минск.: ООО "Мэджик Бук", — М.: Рипал Класик, 2001.
93. Viotti P.R., Kauppi M.R. International Relations Theories: Realism, Pluralism, Globalism. - New York-London.: Macmillan Publiching, 1987.
94. Гаджиев К.С. Геополитика. — М.: Международные отношения, 1998.
95. Гайдуков Л.Ф., Кремень В.Г., Губерський Л.В. та iн. Міжнародні відносини і зовнішня політика. — К.: "Либідь", 2001.
96. Георгіца А. 3. Міжнародне публічне право: Загальна частина.
-Чернівці, 1995.
97. Георгіца А. 3. Міжнародне публічне право: Особлива частина.
-Чернівці, 1996.
98. Giplin R. Global Political Economy: Understanding the International Economic Order. — Princeton.: Princeton University Press, 2002
99. Gilpin R.. The Political Economy of International Rela¬tions. — Princeton.: Princeton University Press, 1987.
100. Говард M. Війна в європейській icтopiї. - К.: Мегатайп, 2000.
101. Goldstein J.S. International Relations. Third Edition. - New York.: Longman, 1999.
102. Гражданский процесс. /Под ред. М.К. Треушникова. –М. –1998.
103. Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світогляд. Аналіз. - К.: Знання України, 2002.
104. Гуменюк Б.І. Основи дипломатичної та консульської служби. - К.: Либідь, 1998.
105. Гуменюк Б.І., Щерба О. В. Сучасна дипломатична служба: навч. посібник. - К.: Либідь, 2001.
106. Действующее международное право: В 3-х т. - М.: Изд-во независимого ин-та междунар. права, 1999.
107. Демин Ю.Г. Статус дипломатических представительств и их персонала. - М.: Международные отношения, 1995.
108. Денисенко В. Проблеми раціоналізму та ippaціоналізму в політичних тeopiяx Нового часу європейської історiї. Львів.: ПАІС, 1997.
109. Jackson R., Sorensen G. Introduction to International Relations. - Oxford.: University Press, 1999.
110. Jervis R. Perception and Misperception in International Politics. - Princeton.: Princeton University Press, 1976.
111. Дипломатическая служба. Учеб.пособие. / Под ред. А.В. Торкунова - М.: Рос. политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2002.
112. Дмитрієв A.I., Муравйов B.I. Міжнародне публічне право.: Юрінком Інтер, 2001. – 640 с.
113. Доронина H.PI. Международный конфликт.- М.: Меж¬дунар. отношения, 1981.
114. Дюрозель Ж.Б. Історія дипломатії від 1919 року до на¬ших днів. - К.: Основи, 1995.
115. Encyklopedia politologii. T 5. Stosunki medzynarodowe. / Pod red. T.Loi-Nowak. — Zakamycze.: Kantor Wydawniczy, 2002.
116. Захарова Л.М., Коновалова А.А. Основы дипломатичес¬кой и консульской службы: Учеб.пособие. - Минск. БГЭУ, 2001.
117. Захарченко М.В., Погорілий O.I. Історія соціології (від античності до початку XX ст.). — К.: Либідъ, 1993.
118. Іванов Ю.А. Міжнародне право. – К.: Вид. Поливода А.В., 2004. – 198 с.
119. Ikenberry G.J. American Foreign Policy: Theoretical Essays. - Harper Collins Publishers, 1989.
120. Ильин Ю. Д. Лекции по международному публичному праву.-Харьков, 1996.
121. Камінсъкий А. Основи міжнародних відносин. - Львів: ЛНУ iм. Івана Франка, 2001.
122. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин: Курс лекцій. - Львів.: "Світ", 1995.
123. Carr E.H. The 20 Years’ Crisis 1919-1939. - London: Macmillan со LTD, 1962.
124. Cziomer E., Zyblikiewicz L.W. Zarys wspolczesnych stosunkow miedzynarodowych. - Warszawa; Krakow.: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2000.
125. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. Посібник. –К., 2001.
126. Kennedi P. Mocarstwa swiata: narodziny, rozkwit, upadek. - Warszawa.: Ksiazka i Wiedza, 1995.
127. Кисинджер Г. Дипломатия. - М.: Научн-изд центр "Ладомир", 1997.
128. Klare M.T., Thomas D.С World Security: Trends and Challenges at Century End. - New York.: St.Martin’s Press, 1991.
129. Класики політичної думки: від Платона до Макса Вебера: Пер. з нім. - К.: Тандем, 2002.
130. Клаузевиц К. О войне: В 2-х томах. - М.; СПб.: АКТ, 2002.
131. Clarke M., White B. Understanding Foreign Policy: The Foreign Policy Systems Approach. - Great Yarmouth: Galliard Ltd, 1995.
132. Knutsen T.L. A History of International Relations Theory. - Manchester-New York.: Manchester University Press, 1992.
133. Ковалёв А.Н. Азбука дипломатии: 3-е, изд., перераб. и доп. - М.: Международные отношения, 1977.
134. Кожевников Ф.И. Русское государство и международное право. –М.: Юридическое издательство Министерства юстиции СССР. - 1947. -С. 218.
135. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини.: Навч.посібн. - К.: "Знання-Прес", 2000.
136. Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и: полити¬ческая география: Учебник для вузов. — М.: Аспект Пресс, 2002.
137. Kondrakiewicz D. Systemy rownowagi sil w stosunkach miedzynarodowych. — Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1999.
138. Couloumbis T.A., Wolfe J.H. Introduction to International Relations: Power and Justice. Second ed. — Englewood. Prentice-Hall, 1992.
139. Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотариат и нотариальный процесс. // Консум. Харьков. 1999.
140. Конфліктологія. / За ред. Л.М. Герасіна, M.I.Панова - Харків.: Право, 2002.
141. Костенко Г. Предмет i зміст воєнної теорії безпеки // Військо України. - 1995. № 1-2.
142. Krejci O. Mezinarodni politica. — Praha: Victoria Publishing, 1997.
143. Kukulka J. Teoria stosunkow miedzynarodowych. - Warszawa: SCHOLAR, 2000.
144. Кулик О., Сардачук П. Елементи дипломатичного про¬токолу i дипломатичної практики в icтopiї України. - Львів.: ЛНУ iм. І.Франка, 2000.
145. Кухта Б., Романюк А., Поліщук М. Хто є хто в європейській та американській політичній науці. - Львів: Кальварія, 1995.
146. Chmaj M., Zmigrodski M. Wprowadzenie do teorii polityki. - Lublin: Wydawnictwo UMCS, 2001.
147. Craig G.A., George A.L. Force and Statecraft. Diplomatic Problems of Our Time. Second ed. - New York- Oxford. Oxford University, 1990.
148. Лапин Г.Є. Консульская служба. Учебное пособие. –М.: Междунар. отношения, 2002. – 224 с.
149. Лебедева М.М. Мировая политика: учебник для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2003.
150. Лебедева М.М. Политическое урегулирование конфлик¬тов: Учеб.пособие. - М.: Аспект Пресс, 1999
151. Lebow R.N. Between Peace and War: The Nature of International Crisis. - Baltimore -London: The Johns Hopkins University Press, 1981.
152. Ленин В.И. О лозунге Соединенных Штатов Европы; Военная программа пролетарской революции. - М.: По¬литиздат, 1983
153. Ленін B.І. Імперіалізм як найвища стадія капіталізму. - Харків; Київ: "Пролетар", 1931.
154. Лібералізм. Антологія. - К.: Смолоскип., 2002.
155. Los-Nowak T. Stosunki miedzynarodowe. Teorie-systemyuczestnicy. - Wroclaw: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrodawskiego, 2000.
156. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть. Учебник. - М.: БЭК, 1997.
157. Лукашук И. И. Международное право. Особенная часть. Учебник.
-М..БЕК, 1997.
158. Мадисон В.В., Шахов В.А. Політологія міжнародних відносин. - К.: Либідь, 1997.
159. Maj Cz. Wartosci polityczne w stosunkach miedzynarodowych. - Lublin.: Wydawnictwo UMCS, 1992.
160. Makers of Modern Strategy: from Machiavelli to the Nuclear Age. Edited by P.Paret — Priceton: Princeton University Press, 1986.
161. Макиавелли Н. Государь; Рассуждение о первой декаде Тита Ливия; О военном искустве: / Пер. с итал.- Минск: Поппури, 1998.
162. Мальський М., Мацях М. Теорія міжнародних відносин: Підручник. 2-е видання, перероблене і доп. –К.: Кобза, 2003. – 528 с.
163. Mary slownik stosunkow miedzynarodowych. / Pod.red. G.Michalowskiej. — Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1996.
164. Matthews R., Rubinoff A., Stein J. International Conflict and Conflict Management. — Prentice-Hall, 1989.
165. Международное право/ под ред. Г. И. Тункина. - М., 1994.
166. Международное право /Отв. ред. Ю. М. Колосов, В. И. Кузнецов, -М., 2000. – 624 с.
167. Международное право: Учебник. / Отв. ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. –М.: Международные отношения, 2000. – 720 с.
168. Международное право /Отв. ред. Ю. М. Колосов, Э.С. Кривчикова, -М.: Международные отношения. 2003. – 713 с.
169. Международное право: учебник для вузов. / Отв. ред. Г.В. Игнатенко, О.И. Тиунов. –М.: Издательская группа Норма-Инфра. 1999. –584 с.
170. Международное право / Отв. ред. Игнатенко Г.В., О.И. Тиунов. –М.: Норма, 2005. – 624 с.
171. Международное публичное право: учебн. / Л.П. Ануфриева, Д.К. Бекяшев, К.А. Бекяшев,, В.В. Устинов и др. – М.: Проспект, 2004. - 928 с.
172. Мережко О. О. Право міжнародних договорів: сучасні проблеми теорії i практики. - К.: Тайсон, 2002.
173. Міжнародне право: Основні галузі. / Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожний О.В. та ін. – К.: Либідь, -2004. – 811 с.
174. Міжнародні відносини: історія, теорія, економіка. За ред. М.З. Мальського i Ю.М. Мороза. — Львів.: Видавничий центр ЛНУ iм. І.Франка, 2002.
175. Miqdzynarodowe stosunki polityczne. / Pod red. W.Malendowskiego i C.Mojsiewicza. - Poznan: Wydawnictwo Fundacji Humaniora, 1997.
176. Mikolajczyk B. Mniejszosci w prawie miedzynarodowym. — Katowice: Wydawnictwo Universytetu Slaskiego, 1996.
177. Моделирование глобальных экономических процессов. / Под.ред. В.С Бабаяна - М.: Экономика, 1984.
178. Mojsiewicz Cz. Leksykon problemow miedzynarodowych i confliktow zbrojnych. - Wroclaw: Alta 2, 2001.
179. Morgenthau H.J. Politics among Nations. - New York: Alfred A. Knopf, 1967.
180. Муравйов В.І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського союзу з третіми країнами (теорія і практика). –К., 2002.
181. Мэхен А.Т. Влияние морской силы на историю: 1660 - 1783. - М; СПб.: ACT Terra Fantastica, 20O2.
182. Націоналізм. Антологія. — К.: Смолоскип, 2000.
183. Нгуен Куок Динь, Патрик Дайе, Алэн Пелле. Международное
публичное право: В 2-х томах. / Пер. с фран. - К., 2000.
184. Nicholson M. International Relations Introduction. - Palgrave Macmillan, 2002.
185. Nicholson M. Rationality and the Analysis of International Conflict. - Cambridge: University press, 1992,
186. Nicolson H.S. Diplomacy. - Georgetown.: Georgetown University Press, 1988.
187. Nuclear Strategy and National Security: Points of View. Ed by. R.J. Prangler and R.P. Labrie. - Washington: American Enterprise Institute for Public Policy Research, 1977.
188. Olson W.C. The Theory and Prestige of International Relations: Ninth Edition. - Prentice-Hall, 1994.
189. Основи політичної науки: Курс лекцій. / За ред. Б. Кухти. - Львів.: Кальварія, 1997.
190. Отчёт о мировом развитии 1997. Государство в меня¬ющемся мире. - М.: Прайм - ТАСС, 1997.
191. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003.
192. Опришко В.Ф., Омельченко А.В., Фастовець А.Ф., Право Європейського Союзу. Загальна частина. –К., 2002.
193. Платон. Держава. - К.: Вид-во Соломії Павличко "ОСНОВИ" , 2000.
194. Peace Research: Achievements and Challenges. Ed. by P.Wallensteen. - London.: Westview Press, 1988.
195. Петров Р.А., Опейда З.Й. та ін. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. Посібник. – Донецьк, 2001.
196. Pietras Z.J. Teoria gier jako sposob analizy prozesow podejmowania decyzji politycnych. - Lublin: Wydawwnictwo Uniwersytetu Marii Curio-Sklodowskiej, 1997.
197. Pietras Z.J. Zasady teorii stosunkow miedzyndrodowych. - Lublin: UMCS, 1986.
198. Плотникова О.В. Консульские отношения и консульс¬кое право: Учеб. для вузов. - М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА, 1998.
199. Polska w organizacjach miedzynarodowych. Red. naukowa. Parzymiez St., Popiuk-Rysinska. - Warszawa : Wydawnictwo Naukowe "Scolar", 1998.
200. Политическая и военная география: 2-е изд. Учеб. по¬собие. Под.ред. К.И. Спидченко. - М.: Воениздат, 1980.
201. Політологія. / За.ред. О.І.Семківа. - Льввв.: Світ, 1993.
202. Попов В.И. Современная дипломатия. Теория и прак¬тика. Дипломатия — наука и искусство. - 2-е изд., доп. - М.: Междунар. отношения, 2000.
203. Почепцов Г.Г. Элементы теории комуникации. — Ров¬но.: ППФ Волинські обереги, 1999.
204. Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні. - К.: Юрінком Інтер. 2000.
205. Ray J.L. Global Politics. Third Edition. - Boston: Houghton Mifflin Company, 1987.
206. Репецький В.М. Дипломатичне i консульське право. - Львів.: BAT Бібльос, 2002.
207. Riggs R.E., Plan С. International Organization and World Politics. Second ed. - Belmont.: Wadsworth Publiscer Company, 1994.
208. Rosecranc R., Stein A.A. The Domestic Bases of Grand Strategy. - Cornell: Cornell University Press, 1993.
209. Романюк Р. Україська державність в європейській політичній думці початку XX ст. — Львів: ЛНУ ім.. I.Фран¬ка, 2003.
210. Roskin G., Berry N.O. The New World of International Relations. Second edition. - New Jersey: Prentice-Hall, 1993.
211. Rourke J.T. lnternational politics on the world stage. - Mc Graw Hill, 2000.
212. Rourke J.T. Taking Sides. Clashing Views on Controversial Issues in World Politics. Sixth Ed. The Dushkin Publishing Group. 1995.
213. Рубин Дж., ПруйтД., Ким С.Х. Социальный конфликт; эскалация, тупик, разрешение. — СПб.; М.: прайм — ЕВРОЗНАК, 2001.
214. Саати Т.Л. Математические модели конфликтных си¬туаций. - М.: Сов. радио", 1997.
215. Sylwestrzak A. Historia doktryn politycznych i prawnych. — Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1994.
216. Смирнов Ю.М. Консульское право: практика применения. Курс 50 лекций. –М.: Издательство „НИМП”, 2001. – 352 с.
217. Современные международные отношения. / Под.род, А.В. Торкунова. - М.: РОССПЭН, 2001.
218. Stosunki miedzynarodowe: geneza, struktura, funkcjonowanie / Pod red. E. Halizaka, R. Kuzniara — Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego, 1994.
219. Stryjski K.J. Zarys teorii stosunkow miedzynarodowych. — Lodz: WSSM, 2000.
220. Татам А. Право Європейського Союзу: Підручник. –К., 1998.
221. Теория международных отношений на рубеже столе¬тий. Под.ред. Кена Буса и Стива Смита. — М.: Гардарики, 2002.
222. Terroryzm we wspolczesnym swiecie / Pod red. J.Pawlowski. - Warszawa: WZG, 2001.
223. The Geopolitics Reader / Edited by G.Tuathail, S.Dalby, P.Routledge. - New York.: Routledge, 1998.
224. Тимченко Л.Д. Международное право. - Харьков: Консум; Ун-т внутр.дел, 1999.
225. Тимченко Л.Д. Международное право. - Харьков: Консум; Ун-т внутр.дел, 2004. - 528 с.
226. Тихонравов Ю.В. Геополитика. - М.: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 1998.
227. Тойнбі А. Дж. Дослідження icтopії: В 2-х т. - К.: Основи, 1995.
228. Тоффлер Е. Третя хвиля. — К.: Вид. дім "Всесвіт", 2000.
229. Тоффлер Э. Метаморфозы власти. — М.: ООО "Изд-во ACT", 2001.
230. Тоффлер Э. Шок будущего. - М.: ООО "Изд-во ACT", 2001.
231. Троян С.С. Вступ до теорії міжнародних відносин: Навч. посібник. - К.: НМЦВО, 2000.
232. Україна в міжнародно-правових відносинах: Кн. 2, Правова охорона культурних цінностей. — К.: Юрінком Інтер, 1997.
233. Фединяк Г. С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне пра¬во: Навч.посібн.- 2-е вид., доп. - К.: Юрінком Інтер, 2001.
234. Фельтхэм Р.Дж. Настольная книга дипломата: Пер. с англ. - Минск: ООО "Новое знание", 2000.
235. Філософський енциклопедичний словник. - К.: Аб¬рис, 2002.
236. Фурса С.Я. Нотаріальний процес. Теоретичні основи. - К: Істина. 2002. –320 с.
237. Фурса С.Я. Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Загальна частина. –К.: Вентурі, -1999.
238. Фурса С.Я. Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Особлива частина. –К.: Вентурі, -1999.
239. Фурса С.Я. Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика. –К.: АСК, -2001.
240. Фурса С.Я. Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія і практика. Навчальний посібник. –К.: АТІКА., 2002.
241. Heater D., Berridge G.R. Introduction to International Politics.: HARVESTERN WHEATSHEAF, 1992.
242. Хрестоматия. Теория международных отношений. / Под.ред. П.А. Цыганкова — М,: Гардарики, 2002.
243. Huntington S.P. Zderzenie cywilizacji. - Warszawa: MUZA SA, 2000.
244. Цыганков П.А. Международные отношения. М: Новая школа, 1996.
245. Цыганков П.А. Теория международных отношений. М.: Гардарики, 2002. – 457 с.
246. Цыганков П.А. Теория международных отношений. М.: Гардарики, 2004. – 590 с.
247. Чанышев А.А. История политических учений. Классическая западная традиция: Учеб.пособие. - М.: МГИМО, 1998.
248. Черкес М.Ю. Міжнародне право: 2-е вид. - К.: Т-во Знання, 2001.
249. Юдельсон К.С. Советский нотариат. – М., 1959, - 169 с.

Наукові публікації, автореферати дисертацій та інші джерела
250. Бовин А. Перестройка международных отношений: пути и подходы // Мировая экономика и международные от¬ношения. - 1989. №1.
251. BrzezinskiZ. A Geostrategy for Eurasia // Foreign Affairs. - 1997. September/October.
252. Gabis T. Powrot do geopolityki // Stanczyk. — Warszawa, 1995. № 1 (24).
253. Головченко В.В., Ковальський B.C. Юридична термінологія: Довідник. - К.: Юрінком Інтер, 1998.
254. Гріненко О. Новий погляд на захист прав громадян України щодо вчинення нотаріальних дій за кордоном
255. Гріненко О. Діловодство у консульських установах щодо нотаріальних актів
256. Гріненко О. Нові критерії класифікації нотаріальних проваджень // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - №8.
257. Гріненко О. Почесні консули та їх роль у вчиненні нотаріальних проваджень.
258. Гріненко О. Загальні аспекти нотаріальної процедури, відповідно до якої консули вчиняють нотаріальні провадження .// Юриспруденція: теорія і практика. № 1(3) 2005 - с. 39- 46
259. Дипломатический словарь. В 3-х т. - М.: Наука, 1984.
260. Дипломатический словарь. - Т. 1-3. - М., 1985-86.
261. Додонов В. Н., Панов В. П., Pyмянцев О. Г. Международное право. Словарь-справочник / Под общей ред. акад. МАИ, д. ю. н. В. Н. Трофимова. - М., 1997.
262. Дослідження світової політики: Зб. Наук. праць. Вип. 13. За ред. Л.О. Лещенка - К.: Ін-т світової економіки i міжнародних. відносин НАН України, 2000.
263. Дослідження світової політики: Зб. Наук. праць. Вип. 15. За ред. Л.О. Лещенка, Є.Є. Камінського. - К.: Ін-т світової економіки i міжнародних. відносин НАН України, 2000.
264. Dougherty J.E., Pfaltzgraff R.L. Contending Theories of International Relations. - Harper Colins Publishers, 1990.
265. Єрух А.М., Козьяков Ю.М., Круковес Н.В. Довідник нотаріуса. Випуск 2. // Вид-во Істина –К., -2000., -С. 141.
266. Іванов Ю.А.Міжнародне право: посібник для підготовки до іспитів. –К., -2004. - 202 с.
267. Короткий український дипломатичний словник. Упорядник: Я.Серкіз. //За заг. ред. М. Мальського. — Львів, 2002.
268. Кулагин В. Современные теории международных от¬ношений // Международная жизнь. - 1998. № 1.
269. Masnica A. Swiat kolisty i zwyciestwo w historii Sir Halforda Mackindera // Stanczyk. - 1995. № 1 (24)
270. Международные организации: Справочник. / Шреплер X. А. - М: Межд. отношения, 1995.
271. Michalski P. Strategia kierowania panstwem // Zarzadzanie idukacja. - 1998. №3.
272. Насиновский В.Е., Скакунов Э.И. Политические конфлик¬ты в современных условиях. // США: экономика, поли¬тика, идеология. — 1995. № 4.
273. Позняков Э. Внутренняя и внешняя политика. Пара¬доксы взаимосвязи. // Междунар. жизнь. М., 1989. № 10.
274. Покрещук О., Фурса С. Процесуальне становище перекладача в нотаріальному та інших юридично значущих процесах: проблемні питання // Право України. – 2000. № 10. - С. 89.
275. Пономарёва И. Геополитические факторы внешней политики: современное видение // МЭМО. - 1990. - №1.
276. Рябов С. Теорія міжнародної політики. // Політологічні читання. - 1995. № 1.
277. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних сполучень /Уклад. Л.О. Пустовіт та ін. –К.: Довіра, 2000. –1018 с.
278. Словник іншомовних слів. / За ред. О.С. Мельничука. –К.: Головна редакція УРЕ, 1974. – 775 с.
279. Thompson K. W. Towards a Theory of International Politics // American Political Science Review. - 1955. Vol. 49, № 3.
280. Философский энциклопедический словарь. — М.: Сов. энциклопедия, 1989.
281. Фурса Є.І. Спадкові правовідносини в нотаріальні і судовій практиці. Автореф. канд юр. наук. 12.00.03. –К.: 2004. –С. 162.
282. Фурса С.Я. Спірні питання нотаріальної науки і практики. // Предпринимательство, хозяйство и право. № 1. 2002. –С.36-39.