МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД 14
1.1. Поняття, ознаки та історичні особливості формування інституту міжнародно-правової відповідальності за заподіяння шкоди природному середовищу 14
1.2. Підстави міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод 45
1.3. Види та форми міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод 75
Висновки до розділу 1 93
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД 96
2.1. Міжнародно-правова відповідальність за забруднення внутрішніх морських вод, вод територіального моря та виключної економічної зони 96
2.1.1. Загальні риси міжнародно-правової відповідальності за забруднення морських вод під юрисдикцією держави 96
2.1.2. Особливості міжнародно-правової відповідальності за забруднення морських вод нафтою 103
2.1.3. Особливості міжнародно-правової відповідальності за радіаційне забруднення морських вод 125
2.1.4. Особливості міжнародно-правової відповідальності за забруднення моря відходами та іншими забруднюючими речовинами 133
2.2. Міжнародно-правова відповідальність за забруднення вод відкритого моря 137
2.3. Міжнародно-правова відповідальність за забруднення материкових поверхневих вод 156
Висновки до розділу 2 176
ВИСНОВКИ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку людської цивілізації особливого значення набувають питання збереження водних ресурсів планети, правова охорона яких можлива лише на основі поєднання зусиль кожної держави на національному рівні та міжнародного співтовариства в цілому. Щороку у материкові та морські поверхневі води з різних причин потрапляють тисячі тонн шкідливих і небезпечних речовин, посилюється засміченість водного середовища промисловими та побутовими відходами, а також генетично модифікованими організмами та матеріалами. Негативні екологічні наслідки надмірної експлуатації водних об’єктів уже давно перестали бути віддаленою перспективою і проявляються, зокрема, у різкому зменшенні запасів питної води, вичерпанні живих ресурсів моря та прісних водойм та забрудненні узбережжя.
Такий стан справ показує недостатню ефективність існуючого механізму міжнародно-правової охорони поверхневих вод від забруднення, що не в останню чергу зумовлено відсутністю дієвого інституту міжнародно-правової відповідальності за їх забруднення. Цей інститут має бути основним засобом міжнародно-правової охорони водного середовища від забруднення, оскільки, впливаючи на сферу матеріальних інтересів держави, він найбільш ефективно, порівняно з іншими засобами правової охорони вод, спонукає її вживати усіх необхідних заходів, спрямованих на попередження, припинення чи зменшення забруднення природного середовища водних об’єктів.
Актуальність обраної теми зумовлена відсутністю системного і комплексного дослідження проблем міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод. Посилює гостроту зазначеної проблеми і відсутність систематизованого міжнародного договору чи договорів, які б регламентували міжнародні правовідносини, пов’язані з реалізацією такої відповідальності, а діючі у сфері відповідальності за забруднення водного середовища конвенції часто мають фрагментарний характер, не узгоджені між собою, містять чимало прогалин і суперечностей, оперують неоднозначними термінами та потребують суттєвого удосконалення з урахуванням нинішньої екологічної ситуації та стану міжнародних відносин.
Вимагають уточнення підстави міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод, а загальноприйняте визначення поняття “поверхневі води” у сучасному міжнародному праві не розроблене взагалі. Основні здобутки вітчизняної міжнародно-правової науки у царині міжнародно-правової відповідальності потребують перегляду у зв’язку з прийняттям у 2001 р. Генеральною Асамблеєю ООН Статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння. Серед українських та зарубіжних науковців відсутня єдина точка зору про коло суб’єктів, які можуть притягатися до міжнародно-правової відповідальності за транскордонне забруднення вод, про види, форми та обсяги такої відповідальності. Незважаючи на наявність загальних принципів міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод, її реалізація щодо випадків забруднення різних видів водних об’єктів має суттєві особливості, а норми, які б регулювали відносини відповідальності за забруднення вод відкритого моря у сучасному міжнародному праві не розроблені. Потребує узгодження методика визначення складу та розміру шкоди, заподіяної внаслідок забруднення, що має бути відшкодована в процесі реалізації відповідальності. У доктрині міжнародного права та практиці міжнародних правовідносин відсутні чіткі критерії розмежування міжнародно-правової та цивільно-правової відповідальності за транскордонне забруднення вод, конвенційними та звичаєвими нормами міжнародного права недостатньо чітко врегульовані процедура вирішення міжнародних спорів щодо міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод та порядок її реалізації.
Загальним проблемам міжнародно-правової відповідальності приділялася значна увага в роботах таких учених-юристів, як Р. Аго, Д. Алланд, Г. Аранжіо-Руіз, Ю.Ю. Блажевич, Е. Вайлер, В.А. Василенко, Д.В. Боветт, Л.Н. Галенська, А.І. Дмитрієв, Ю.М. Колосов, Х. Ксу, П.М. Куріс, Дж. Кроуфорд, Д.Б. Левін, О.Е. Лейст, І.І. Лукашук, Ю.В. Манійчук, О. Пегна, А. Пеллет, С.Б. Раскалей, Б. Сімма, Ю.А. Решетов, Н.А. Ушаков та ін. Питанням міжнародно-правової відповідальності за заподіяння екологічної шкоди присвячені праці Д.С. Боклан, Т. Гехрінга, О.М. Васильєвої, А.І. Іойриша, С. Кірчнера, С.О. Колбасова, Ю. Крупки, М.Т. Мелешина, А.А. Шишка, О.Л. Радчик, Н.А. Соколової, Дж.С. Стабіле, В.М. Строчука, О.А. Супатаєвої, А.І. Хопвела, Ю.С. Шемшученка, М. Яхтенфруша тощо.
Окремі аспекти міжнародно-правової відповідальності за забруднення різних видів поверхневих водних об’єктів досліджувалися вітчизняними та зарубіжними науковцями М.М. Бринчуком, Я. Вонгом, Л. Гіждіваном, П. Крістенсен, Є.Г. Лаверичевим, Д. Ні, В.Ф. Сидорченком, Л.В. Сперанською, Дж.М. Фландерсом та дякими іншими. При цьому поза увагою більшості авторів залишалася ідея комплексного дослідження міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод як цілісного інституту сучасного міжнародного права.
Зазначені чинники зумовлюють актуальність дисертаційного дослідження проблем міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в рамках планової науково-дослідної теми відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України Міжнародно-правові проблеми співробітництва України з світовими та європейськими інституційними структурами” (номер державної реєстрації 0101U007291).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу існуючих міжнародно-правових норм, які стосуються міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод, та практики їх застосування, ґрунтуючись на досягненнях вітчизняної та іноземної міжнародно-правової науки, сформулювати наукові положення і розробити практичні рекомендації щодо удосконалення правового регулювання цієї сфери міжнародних правовідносин та підвищення рівня ефективності механізму реалізації міжнародно-правової відповідальності за забруднення водного середовища.
Виходячи із поставленої мети, визначені такі завдання дисертаційного дослідження:
визначити поняття міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод та розкрити її юридичну природу;
дослідити та систематизувати специфічні ознаки міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод;
встановити підстави міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод, з’ясувати характер та склад шкоди, що заподіяна в результаті забруднення поверхневих вод та підлягає відшкодуванню в порядку реалізації міжнародно-правової відповідальності;
розкрити загальні засади, види та форми міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод, а також особливості реалізації міжнародно-правової відповідальності за забруднення вод відкритого моря, морських вод, що перебувають під юрисдикцією держави та материкових поверхневих вод;
виявити основні напрями підвищення ефективності діяльності міжнародних судів та арбітражів в процесі притягнення суб’єктів міжнародного права до відповідальності за забруднення поверхневих вод;
визначити шляхи удосконалення практики держав у сфері реалізації міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод, розробити рекомендації щодо оптимізації інституційного механізму міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод.
Об’єктом дослідження виступають міжнародні правовідносини, пов’язані з реалізацією міжнародно-правової відповідальності суб’єктів міжнародного права, діяльність яких призвела до забруднення поверхневих вод.
Предмет дослідження складає комплекс міжнародно-правових норм, що визначають природу, зміст та порядок реалізації міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод.
Методи дослідження. Філософсько-світоглядною основою дослідження є основні положення, принципи та парадигми діалектики, герменевтики, феноменології та синергетики. Достовірність та обґрунтованість наукових результатів забезпечувалися використанням філософських, загальнонаукових, спеціально-наукових та конкретно-наукових методів пізнання. У ході роботи над дисертацією використовувалися різноманітні методи дослідження, головним серед яких є діалектичний метод пізнання, застосування котрого дозволило здійснити дослідження проблем реалізації міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод на основі виявлення закономірностей взаємного впливу норм міжнародного права та міжнародних правовідносин у сфері охорони від забруднень водного середовища. Історичний метод використовувався під час дослідження процесів зародження, формування та розвитку інституту міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод. При здійсненні аналізу змісту поняття поверхневих вод також використовувався порівняльний метод. При тлумаченні норм міжнародного права та встановленні особливостей їх реалізації застосовувалися формально-юридичний, системний, структурно-функціональний методи пізнання. При дослідженні практики держав, міжнародних міжурядових організацій, міжнародних судів та арбітражів використовувалися індуктивний метод, а також методи аналізу та синтезу.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дисертаційне дослідження є першим у вітчизняній юридичній науці системним та комплексним дослідженням сутності відносин міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод з урахуванням сучасних тенденцій розвитку міжнародного права та практики його застосування. Проведене дослідження дало можливість сформувати ряд теоретичних підходів до визначення перспектив розвитку цього інституту та розробити практичні рекомендації щодо удосконалення правових норм та механізмів, спрямованих на охорону поверхневих вод від різних видів забруднень.
Наукову новизну дослідження складають такі його основні положення, висновки та рекомендації:
вперше:
встановлено, що в сучасних умовах розвитку міжнародних відносин відбувається становлення комплексу міжнародно-правових норм, які регулюють відносини міжнародно-правової відповідальності суб’єктів міжнародного права за забруднення поверхневих вод. Основою зазначеного комплексу норм виступає закріплений міжнародно-правовим звичаєм обов’язок суб’єкта міжнародного права використовувати свою територію таким чином, щоб не заподіювати шкоду природному середовищу інших суб’єктів міжнародного права;
доведено, що до відносин міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод не застосовуються правила абсолютної міжнародно-правової відповідальності, оскільки остання може реалізуватися винятково на підставі міжнародних конвенцій, тоді як міжнародно-правова відповідальність за забруднення поверхневих вод може наставати і на підставі звичаєвих норм міжнародного права;
встановлено, що в сучасному міжнародному праві поняття забруднення вод розуміється як здійснення будь-якого негативного впливу на водні об’єкти. Виходячи з цього, запропоновано таку класифікацію діянь, пов’язаних із забрудненням поверхневих вод, вчинення яких тягне настання міжнародно-правової відповідальності: а) забруднення поверхневих вод матеріалами, що розчиняються у воді або утворюють суспензії чи пульпи; б) забруднення поверхневих вод матеріалами, що не розчиняються у воді; в) забруднення поверхневих вод біологічно небезпечними (бактеріологічними, мікробіологічними) речовинами та матеріалами; г) забруднення поверхневих вод генетично-модифікованими речовинами, матеріалами та організмами, що можуть негативно впливати на живі організми водних об’єктів; д) радіаційне забруднення поверхневих вод; е) теплове забруднення поверхневих вод;
обґрунтовано, що заподіяна внаслідок забруднення поверхневих вод шкода є конститутивним елементом складу відповідного міжнародного правопорушення. До складу шкоди, яка має бути відшкодована в результаті реалізації міжнародно-правової відповідальності, включаються: а) втрата життя чи тілесні ушкодження; б) втрата чи пошкодження майна, за винятком втрати чи пошкодження майна особи, безпосередньо винної у вчиненні дій, що призвели до забруднення вод; в) витрати на обґрунтовані попереджувальні заходи, крім витрат на звичайні профілактичні заходи; г) витрати на обґрунтовані заходи, спрямовані на відновлення якості забрудненого водного об’єкту, що були вжиті або мають бути вжиті потерпілою стороною; д) упущена внаслідок забруднення вигода від використання будь-яких корисних властивостей водного середовища (забір води, вилов риби та інших живих ресурсів, рекреаційне чи навігаційне використання тощо);
обґрунтовано, що вина виступає факультативним елементом складу міжнародного правопорушення, пов’язаного із забрудненням поверхневих вод, який не впливає на кваліфікацію самого міжнародно-протиправного діяння, але має враховуватися під час визначення форм, змісту та обсягу міжнародно-правової відповідальності за нього;
доведено, що міжнародно-правова відповідальність держави чи міжнародної міжурядової організації може наставати лише у випадку істотного забруднення поверхневих вод, при цьому в якості критерію визначення істотності заподіяної шкоди запропоновано використовувати передбачений діючими міжнародними конвенціями максимальний розмір цивільно-правової відповідальності за відповідний вид забруднення водних об’єктів;
запропоновано внести доповнення до ст. 110 Конвенції ООН з морського права 1982 р., розширивши підстави огляду будь-яким військовим судном іноземного судна на випадки, коли є обґрунтовані підстави вважати, що діяльність, пов’язана з експлуатацією цього судна, призводить до істотного забруднення середовища відкритого моря;
сформульовано пропозицію створення міжнародного фонду з охорони середовища відкритого моря, кошти якого мають формуватися за рахунок членських внесків держав-учасниць та компенсаційних платежів суб’єктів міжнародного права, які допустили істотне забруднення вод відкритого моря;
удосконалено поняття поверхневих вод, що визначається як сукупність усіх водних об’єктів, що перебувають у рідкому стані і поверхня яких контактує з атмосферним повітрям, а також обґрунтовано, що до складу поверхневих вод мають включатися як морські поверхневі води (води морів та океанів), так і материкові поверхневі води (води річок, озер, струмків, ставків, водосховищ тощо);
здобули подальший розвиток:
ідеї субсидіарної міжнародно-правової відповідальності, у контексті яких зроблено висновок, що держава несе субсидіарну міжнародно-правову відповідальність за істотне забруднення поверхневих вод, допущене органами державної влади цієї держави, а також приватними фізичними чи юридичними особами, що перебувають під її юрисдикцією або контролем. Субсидіарний характер міжнародно-правової відповідальності означає, що держава має відшкодувати ту частину заподіяної шкоди, яка не була відшкодована в порядку реалізації цивільно-правової відповідальності безпосереднього забруднювача;
концепції посиленої міжнародно-правової відповідальності за серйозне порушення норм міжнародного права. Автором доведено, що у випадку забруднення поверхневих вод в особливо великому розмірі суб’єкт міжнародного права, діяльність якого призвела до такого забруднення, зобов’язаний не лише відшкодувати в повному обсязі заподіяну ним шкоду, а й понести додаткову відповідальність у формі сплати додаткової компенсації в розмірі, що перевищує дійсний розмір завданої шкоди.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції, висновки та рекомендації можуть бути використані для удосконалення механізму реалізації міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод, а також під час розробки та впровадження нових міжнародних конвенцій у сфері охорони від забруднення водних ресурсів та навколишнього середовища в цілому.
Окремі положення дисертації можуть бути використані у правозастосовчій діяльності міжнародних судів чи арбітражів та в практиці держав під час розв’язання спорів про відшкодування шкоди, заподіяної транскордонним забрудненням поверхневих вод.
Основні положення та висновки дисертаційного дослідження запроваджуються у навчальному процесі під час проведення лекційних та семінарських занять з курсів “Міжнародне право” та “Порівняльне правознавство” на юридичному факультеті Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України.
Апробація результатів дисертації. Положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися у відділі міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.
Основні положення дисертації оприлюднені на Дванадцятій регіональній науково-практичній конференції (м. Львів, 9-10 лютого 2006 р.; тези опубліковані), Другій міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів (м. Луцьк, 17-18 березня 2006 р.; тези опубліковані), Міжнародній науковій конференції молодих учених “П’яті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р., тези опубліковані), Першій міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених (м. Суми, 8-9 грудня 2006 р.; тези опубліковані), Третій міжнародній науково-практичній конференції аспірантів, студентів та здобувачів “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 23-24 березня 2007 р.; тези опубліковані), Другій всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, 30-31 березня 2007 р.; тези опубліковані), Другому міжнародному науковому семінарі “Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку” (м. Сімферополь та м. Алушта, 25-29 квітня 2007 р.; тези опубліковані), Другій міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми професійного становлення сучасного юриста” (м. Суми, 12-13 травня 2007 р.; тези опубліковані), Другій міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів “Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти” (м. Суми, 21-22 грудня 2007 р.; тези опубліковані).
Публікації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у чотирьох наукових статтях, з яких три опубліковано у фахових виданнях України, та дев’яти опублікованих тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження здійснено ряд теоретичних узагальнень та розроблено нові положення і практичні рекомендації щодо удосконалення механізму реалізації міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод. Зокрема, автором зроблено такі висновки.
Інститут міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод на сучасному етапі розвитку міжнародного права знаходиться на стадії формування. Основним його джерелом продовжує виступати міжнародно-правовий звичай, що витікає із норми загального міжнародного права про заборону заподіяння шкоди природному середовищу інших суб’єктів міжнародного права чи міжнародному співтовариству в цілому.
Суб’єктами відносин міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод можуть бути лише держави, міжнародні міжурядові організації, нації (народи), що борються за своє визволення та державоподібні утворення. Зміст цих відносин складають права та обов’язки суб’єктів міжнародних правовідносин, які виникають внаслідок вчинення суб’єктом міжнародного права міжнародно-протиправного діяння, пов’язаного із забрудненням поверхневих вод, і полягають, з одного боку, у покладенні на нього обов’язку відшкодувати заподіяну внаслідок забруднення шкоду та зазнати інших негативних наслідків матеріального, нематеріального чи організаційного характеру, а з іншого – у наділенні потерпілого суб’єкта міжнародних правовідносин правом ініціювати притягнення винного суб’єкта до міжнародно-правової відповідальності.
У випадку забруднення державою водного середовища, що належить іншій державі, право ініціювати виникнення відносин міжнародно-правової відповідальності належить потерпілій державі чи третій державі, що діє за її дорученням, а у випадку забруднення водного середовища, що є загальним надбанням людства, потерпілою стороною має визнаватися міжнародне співтовариство в цілому, а право ініціювати відносини міжнародно-правової відповідальності за таке забруднення від його імені належить будь-якій державі, їх групі чи міжнародній організації, компетенція якої пов’язана з використанням чи охороною водного середовища.
Єдиною фактичною підставою міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод є вчинення державою міжнародного правопорушення, в результаті якого було заподіяно забруднення поверхневого водного об’єкту чи декількох таких об’єктів, при цьому до складу поверхневих вод мають відноситися усі водні об’єкти, які перебувають у рідкому стані і поверхня яких контактує з атмосферним повітрям, тобто материкові та морські поверхневі води. Об’єктивна сторона міжнародного правопорушення, пов’язаного із забрудненням поверхневих вод, складається з міжнародно-протиправного діяння, що полягає у порушенні обов’язку не заподіювати шкоду природному середовищу інших суб’єктів міжнародного права, шкідливих наслідків забруднення та причинно-наслідкового зв’язку між ними. Міжнародно-правова відповідальність за забруднення поверхневих вод може наставати лише у випадку, коли діяльність, що призвела до такого забруднення здійснюється на території, під контролем чи юрисдикцією однієї держави, а шкідливі наслідки настають на території іншої держави або держав, чи на території з міжнародним режимом.
Шкода є обов’язковим конститутивним елементом складу міжнародного правопорушення, пов’язаного із забрудненням поверхневих вод, а сама міжнародно-правова відповідальність держави за таке правопорушення може наставати лише за умови, що заподіяна внаслідок забруднення шкода є істотною. Чинні міжнародні договори не містять єдиних критеріїв істотності шкоди, заподіяної внаслідок забруднення поверхневих вод, тому вирішення питання про те, чи є заподіяна шкода істотною, має вирішуватися у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи. У разі, якщо міжнародними конвенціями, які стосуються того чи іншого виду забруднення поверхневих вод, передбачено максимальну межу цивільно-правової відповідальності приватних фізичних або юридичних осіб, чиї безпосередні дії призвели до забруднення, то ця межа має використовуватися у якості критерію розмежування міжнародно-правової та цивільно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод та межі істотності відповідного міжнародного правопорушення.
Вина не є обов’язковим елементом суб’єктивної сторони міжнародного правопорушення, якщо інше спеціально не передбачено чинним міжнародним договором, тому вона може не враховуватися при кваліфікації діяння як міжнародно-протиправного, але повинна враховуватися при визначенні обсягу, виду та форм міжнародно-правової відповідальності суб’єкта міжнародного права, що вчинив це діяння. Міжнародно-протиправне діяння держави чи міжнародної організації слід вважати винним, якщо воно є наслідком дій або бездіяльності осіб, що перебувають під їх контролем або юрисдикцією.
У випадку істотного транскордонного забруднення поверхневих вод з вини приватних фізичних чи юридичних осіб, міжнародно-правова відповідальність держави, під юрисдикцією якої вони перебувають, має субсидіарний характер до цивільно-правової відповідальності цих осіб і полягає у покладенні на державу обов’язку відшкодувати ту частину матеріальної шкоди, яка не була з тих чи інших причин покрита винною фізичною чи юридичною особою в порядку цивільного судочинства. Правила субсидіарної міжнародно-правової відповідальності не застосовуються до відносин відповідальності за забруднення вод, заподіяні органами державної влади, військовими формуваннями та суднами, а також державними некомерційними суднами. У таких випадках має наставати безпосередня міжнародно-правова відповідальність винної держави, якщо остання не прийняла рішення про застосування до своїх органів, військових та державних некомерційних суден правил цивільно-правової відповідальності.
Основною формою матеріальної відповідальності, спрямованої на ліквідацію матеріальних наслідків забруднення вод, є ординарна репарація (компенсація), що може здійснюватися у формі прямої грошової компенсації, компенсації матеріальними цінностями чи комбінованої грошово-натуральної компенсації, надання матеріальної чи грошової допомоги на подолання наслідків забруднення. Розмір компенсації має покривати ту частину заподіяної шкоди, що не була відшкодована в процесі реалізації цивільно-правової відповідальності осіб, чиї безпосередні дії призвели до забруднення, а якщо механізм цивільно-правової відповідальності за забруднення не застосовувався, держава має відшкодувати заподіяну забрудненням шкоду у повному обсязі. Надання компенсації у розмірі, меншому від дійсної шкоди, допускається лише зі згоди потерпілої держави. В окремих випадках в якості форми матеріальної відповідальності може застосовуватися реституція в натурі у вигляді відновлення правопорушником якості забруднених поверхневих вод, передусім, шляхом вилучення з водного об’єкту забруднюючих речовин та предметів. При цьому сума компенсації за забруднення поверхневих вод має бути зменшена пропорційно результатам відновлювальних робіт, здійснених правопорушником.
Нематеріальна відповідальність за забруднення поверхневих вод спрямовується на відновлення нематеріальних прав потерпілого суб’єкта міжнародного права і може здійснюватися у формі ресторації та сатисфакції. Ресторація може застосовуватися тоді, коли забруднення поверхневих вод було зумовлене виданням державою-правопорушницею акту законодавчої, виконавчої чи судової влади або укладенням міжнародного договору, що дозволяв таке забруднення. У цьому випадку змістом ресторації буде скасування державою-правопорушницею відповідного національного акту чи анулювання міжнародного договору. Сатисфакція може проявлятися у формі вибачень, офіційного вираження жалю, притягнення юридичних чи фізичних осіб, безпосередньо причетних до забруднення поверхневих вод, до юридичної відповідальності за національним законодавством, висловлення гарантій неповторення тощо.
Існуючі міжнародно-правові норми не містять чіткого порядку застосування примусових заходів, спрямованих на припинення діяльності, що призводить до істотного забруднення морських вод. У випадку, якщо така діяльність призводить до забруднення материкових поверхневих вод, внутрішніх морських вод чи вод територіального моря або виключної економічної зони, вимога про її припинення може бути пред’явлена потерпілою державою, а якщо до забруднення вод відкритого моря – то будь якою державою чи міжнародною організацією в інтересах міжнародного співтовариства в цілому. З метою закріплення ефективного механізму реалізації цього права доцільно встановити повноваження військових суден будь-якої держави піддавати іноземні судна, не наділені міжнародним імунітетом, огляду, якщо наявні обґрунтовані підстави підозрювати, що діяльність, пов’язана з експлуатацією цього судна, призводить до істотного забруднення середовища відкритого моря.
Особливість міжнародно-правової відповідальності за забруднення вод відкритого моря полягає у тому, що потерпілою стороною у даному випадку виступає усе міжнародне співтовариство в цілому. Тому сума компенсації, сплачена винним суб’єктом міжнародного права, діяння якого призвело до забруднення вод відкритого моря, має використовуватися в інтересах усього людства. Досягнення зазначеної мети можливе за умови створення спеціального міжнародного фонду з охорони відкритого моря, за рахунок якого б здійснювалося фінансування витрат на дослідження, охорону та відновлення середовища відкритого моря.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 20th Anniversary of the Bombing of the Rainbow Warrior: A Beret, a Bottle of Beaujolais and a Baguette [Electronic resource] / The Geenpeace. – Access mode : http://www.greenpeace.org/international/rainbow-warrior-bombing/spy-story. – Title from the screen.
2. Alland D. Countermeasures of General Interest / D. Alland // European Journal of International Law. – 2002. – Vol. 13. – No. 5. – P. 1221–1239.
3. Berge Istra on Brasil – Japan route // Marine Week. – 1976. – № 3. – Р. 32–34.
4. Bowett D. W. Crimes of State and the 1996 Report of the International Law Commission on State Responsibility / D. W. Bowett // European Journal of International Law. – 1998. – Vol. 9. – No. 1. – P.163–173.
5. Chen Q. State Responsibility: Statements by Xue Hanqin / Q. Chen, Q. Hu // Chinese Journal of International Law. – 2002. – Vol. 1. – No. 2. – P. 387–391.
6. Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms 4 November 1950 [Electronic resource]. – Access mode : http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/QueVoulezVous.asp?NT=005&CM=8&DF=8/31/2006&CL=ENG. – Title from the screen.
7. Convention on Civil Liability for Damage Resulting from Activities Dangerous to the Environment // 21 June 1993 [Electronic resource]. – Access mode : http://conventions.coe.int/Treaty/en/Treaties/Html/150.htm. – Title from the screen.
8. Convention on Limitation of Liability for Maritime Claims 19 November 1976) [Electronic resource]. – Access mode : http://www.admiraltylawguide.com/conven/limitation1976.html. – Title from the screen.
9. Convention relating to Civil Liability in the Field of Maritime Carriage of Nuclear Material 17 December 1971 [Electronic resource]. – Access mode : http://www.admiraltylawguide.com/conven/carriagenuclear1971.html. – Title from the screen.
10. Crawford J. Counter–measures as Interim Measures / J. Crawford // European Journal of International Law. – 1994. – Vol. 5. – № 1 – Р. 65–76.
11. Dasgupta S., Deichmann U., Meisner C., Wheeler D. The Poverty / Environment Nexus in Cambodia and Lao People’s Democratic Republic [Electronic resource]. – S. Dasgupta, U. Deichmann, C. Meisner, D. Wheeler // Access mode : www.fivims.net/documents/country/poverty-environement_nexus_Cambodia-Laos.pdf. – Title from the screen.
12. De la Fayette L. The ILC and International Liability: A Commentary / L. De la Fayette // Review of European Community and International Environmental Law. 1997. – Volume 6. – Issue 3. – P. 322–331.
13. Declaration of the United Nations Conference on the Human Environment 16 June 1972 [Electronic resource]. – Access mode : http://www.unep.org/
Documents.multilingual/Default.asp?DocumentID=97&ArticleID=1503. – Title from the screen.
14. Delinquency // Адрианов С. Н. Англо-русский юридический словарь / С. Н. Адрианов, А. С. Берсон, А. С. Никифоров. – М. : Руссо, 2005. – С. 147.
15. Fifth report on State responsibility by Mr. Gaetano Arangio-Ruiz, Special Rapporteur / G. Arangio-Ruiz // Yearbook the International Law Commission. – 1993. – Vol. II. – Part 1. – N.Y. and Geneva : United Nations, 2000 – P. 1–58.
16. Fifth report on State responsibility by Mr. Roberto Ago, Special Rapporteur / R. Ago // Yearbook the International Law Commission. – 1976. – Vol. II. – Part 1. – N.Y. : United Nations, 1977 – P. 3–54.
17. Flanders J. M. Transboundary water disputes on an international and state platform: a controversial resolution to North Dakota’s Devils Lake Dilemma / J. M. Flanders // North Dakota Law Review. – 2006. – Vol. 82. – P. 102–136.
18. Fourth report on State responsibility, by Mr. Gaetano Arangio-Ruiz, Special Rapporteur / Gaetano Arangio-Ruis // Yearbook the International Law Commission. – 1992. – Vol. II. – Part 1. – N.Y. : United Nations, 1995 – P. 1–50.
19. Gehring T. Liability for Transboundary Environmental Damage Towards a General Liability Regime? / T. Gehring, M. Jachtenfuchs // European Journal of International Law. – 1993. – Vol. 4. – No. 1. – Р. 92–106.
20. Hopewell A. I. Savannah’s commercial operations / A. I. Hopewell, A. Saltarelli // Proceeding Symposium Nuclear Ships. – Vol. 2. – Hamburg : IMO, 1971. – P. 187–200.
21. International Convention on Civil Liability for Bunker Oil Pollution Damage 23 March 2001 [Electronic resource]. – Access mode : www.official–documents.gov.uk/document/cm66/6693/6693.pdf. – Title from the screen.
22. International Convention on Liability and Compensation for Damage in connection with the Carriage of Hazardous and Noxious Substances by Sea 3 May 1996 [Eelectronic resource]. – Access mode : http:
//www.admiraltylawguide.com/conven/noxious1996.html. – Title from the screen.
23. International Convention on the Prevention of Marine Pollution by Dumping of Wastes and Other Matter 13 November 1972 [Electronic resource]. – Access mode : http://www.admiraltylawguide.com/conven/dumping
1972.html. – Title from the screen.
24. International Court of Justice. Case concerning Gabcíkovo-Nagymaros Project (Hungary v. Slovakia) : Summary of the Judgment of 25 September 1997 [Electronic resource]. – Access mode : http://www.icj-cij.org/
icjwww/idocket/ihs/iHS_summaries/ihssummary19970925.html. – Title from the screen.
25. International Court of Justice. Case concerning Legality of Use of Force (Serbia and Montenegro v. Italy): The Judgment of 15 December 2004 [Electronic resource]. – Access mode : http://www.icj-cij.org/icjwww/idocket/iyit/iyitframe.htm. – Title from the screen.
26. International Court of Justice. Case concerning Nuclear Tests (Australia v. France) : Application Instituting Proceedings submitted by the Government of Australia of 9 May 1973 [Electronic resource]. – Access mode: http://www.icj-cij.org/docket/files/58/13187.pdf. – Title from the screen.
27. International Court of Justice. Case concerning Nuclear Tests (New Zealand v. France) : Application Instituting Proceedings submitted by the Government of New Zealand of 9 May 1973 [Electronic resource]. – Access mode : http://www.icj–cij.org/docket/files/59/9447.pdf. – Title from the screen.
28. International Court of Justice. Corfu Channel Case (United Kingdom v. Albania) : The Judgment of 15 December 1949 [Electronic resource]. – Access mode : http://www.icj-cij.org/icjwww/icases/icc/icc_ijudgment/
iCC_ijudgment_19491215.pdf. – Title from the screen.
29. International Court of Justice. Difference relating to immunity from legal process of a Special Rapporteur of the Commission on Human Rights : Advisory Opinion of 29 April 1999 [Electronic resource]. – Access mode : http://www.icj-cij.org/icjwww/idocket/inuma/inumaframe.htm. – Title from the screen.
30. International Court of Justice. LaGrand Case (Germany v. United States of America) : The Judgment of 27 June 2001 [Electronic resource]. – Access mode : http://www.icj-cij.org/icjwww/idocket/igus/igusframe.htm. – Title from the screen.
31. International Tribunal for the Law of the Sea. The Mox Plant Case (Ireland v. United Kingdom): Order of 3 December 2001 [Electronic resource]. – Access mode : http://www.itlos.org/case_documents/2001/
document_en_197.pdf. – Title from the screen.
32. Kirchner S. State responsibility for transboundary ecological damage: the case of the Chinese benzole spill [Electronic resource] / S. Kirchner. – Access mode : http://papers.ssrn.com/sol3/Delivery.cfm/SSRN_ID895847_
code343201.pdf?abstractid=895847&mirid=5. – Title from the screen.
33. Koh K. L. Straits in International Navigation: Contemporary Issues / K. L. Koh. – London, Rome, New York: Oceana Publications, Inc, 1982. – 225 p.
34. Kristensen P. European Rivers and Lakes : Assessment of their Environmental State / P. Kristensen, H. O. Hansen. – Copenhagen : European Environment Agency, 1994. – 124 p.
35. Ni D. Sharing a Polluted River [Electronic resource] / D. Ni, Y. Wang. – Access mode : http://papers.ssrn.com/sol3/Delivery.cfm/SSRN_ID875839_
code374509.pdf?abstractid=875839&mirid=5. – Title from the screen.
36. O’Connell D. P. International Law / D. P. O’Connel. – [Vol. 2]. – London : Stevens and Sons, 1970. – 1377 p.
37. Paredes Riveros M., Gonfiantini R. Lake Titicaca: history and current studies / M. Paredes Riveros, R. Gonfiantini // Water and Environment News : A Quarterly Newsletter of the Isotope Hydrology Section. – 1999. – Issue 8–9. – P. 6–8.
38. Pegna O. Counter-claims and Obligations Erga Omnes before the International Court of Justice / O. Pegna // European Journal of International Law. – 1998. – Vol. 9. – No 4. – P. 724–736.
39. Pellet A. Can a State Commit a Crime? Definitely, Yes! / A. Pellet // European Journal of International Law. – 1999. – Vol. 10. – No. 2. – P. 425–434.
40. Report of the International Law Commission on the work of its fiftieth session (20 April – 12 June and 27 July – 14 August 1998) // Yearbook the International Law Commission. 1998. Vol. II. Part Two. – N. Y. and Geneva : United Nations, 2001. – P. 1–113.
41. Report of the International Law Commission on the work of its forty-sixth session (2 May – 22 July 1994) // Yearbook the International Law Commission. 1994. Vol. II. Part Two. – N. Y. and Geneva : United Nations, 1997. – P. 1–182.
42. Report of the International Law Commission on the work of its thirty-third session (4 May–24 July 1980) // Yearbook the International Law Commission. 1981. Vol. II. Part 2. – N. Y. : United Nations, 1982. – Р. 1–170.
43. Report of the International Law Commission on the work of its thirty-second session (5 May–25 July 1980) // Yearbook the International Law Commission. 1980. Vol. II. Part 2. – N. Y. : United Nations, 1971 – P. 1–174.
44. Report of the International Law Commission on the work of its twenty–fifth session (7 May – 13 July 1973) // Yearbook the International Law Commission. 1973. Vol. II. – N. Y. : United Nations, 1975 – P. 161–236.
45. Report of the Working Group on international liability for injuriors consequences arising out of acts not prohibited by international law // Yearbook the International Law Commission. 1996. Vol. II. Part 1. – N. Y. and Geneva : United Nations, 1998 – P. 100–132.
46. Resolution A/RES/56/83 adopted by the General Assembly United Nations 12 Dedember 2001 on the report of the Sixth Committee [Electronic resource]. – Access mode : http://daccessdds.un.org/doc/UNDOC/GEN/N01
/477/97/PDF/N0147797.pdf?OpenElement. – Title from the screen.
47. Rio Declaration on Environment and Development from 14.06.1992 [Electronic resource]. – Access mode : http://www.unep.org/Documents.
Multilingual/Default.asp?DocumentID=78&ArticleID=1163. – Title from the screen.
48. Sand P. H. International Environmental Law After Rio / P. H. Sand // European Journal of International Law. – 1993. – Vol. 4. – No. 3. – P. 377–389.
49. Shelton D. Judicial handbook on environmental law / D. Shelton, A. Kiss. – Nairobi : UNEP, 2005. – 146 p.
50. Simma B., Pulkovsky D. Of Planets and the Universe: Self-contained Regimes in International Law / B. Simma., D. Pulkovsky // European Journal of International Law. – 2006. – Vol. 17. – No. 3. – P. 483–529.
51. Spinedi M. State Responsibility v. Individual Responsibility for International Crimes: Tertium Non Datur? / M. Spinedi // European Journal of International Law. – 2002. – Vol. 13. – No. 4. – Р. 895–899.
52. Stabile J. S. Clashes Between Economies and Environments: Consumerism Versus Conservation in Taiwan and Hong Kong / J. S. Stabile // Asian-Pacific Law and Policy Journal. – 2006. – Vol. 7. – Issue 2. – Р. 125–183.
53. Summary records of the meetings of the forty-ninth sessions (12 May – 18 July 1997) // Yearbook the International Law Commission. 1997. Vol. I. – N. Y. and Geneva : United Nations, 2000 – P. 1–309.
54. Summary records of the twenty-fifth sessions (7 May – 13 July 1973) // Yearbook the International Law Commission. 1973. Vol. I. – N. Y. : United Nations, 1975 – P. 1–239.
55. Survey of State practice relevant to international liability for injurious consequences arising out of acts not prohibited by international law, prepared by the Secretariat // Yearbook of the International Law Commission. – 1985. – Vol. II. – Part 1. – Add. 1. – N. Y. : United Nations, 1989. – P. 1–144.
56. Tarns C. Do Serious Breaches Give Rise to Any Specific Obligations of Responsible State / C. Tarns // European Journal of International Law. – 2002. – Vol. 13. – No 5. – P. 1161–1180.
57. Text of Articles Adopted in First Reading by the Third Committee of the Conference for Codification of International Law (The Hague, 1930) // Yearbook the International Law Commission. 1956. Vol. II., Part Two. – N. Y. : United Nations, 1957. – P. 225–226.
58. The Pollution of Rivers and Lakes and International Law: Resolution adopted by the Institute of International Law 12 September 1979 [Electronic resource]. – Access mode : http://www.idi–iil.org/idiE/resolutionsE/
1979_ath_02_en.PDF. – Title from the screen.
59. Third report on international liability for injurious consequences arising out of acts not prohibited by international law, by Mr. Robert Q. Quentin-Baxter, Special Rapporteur / Robert Q. Quentin-Baxter // Yearbook the International Law Commission. 1982. Vol. II. Part One. – N.Y. : United Nations, 1984. – P. 51–64.
60. Third report on the law of the non-navigational uses of international watercourses, by Mr. Stephen M. Schwebel, Special Rapporteur / Stephen M. Schwebel // Yearbook the International Law Commission. 1982. Vol. II. Part 1. – N.Y. : United Nations, 1984 – P. 65–191.
61. Tomuschat C. Are Counter-measures Subject to Prior Recourse to Dispute Settlement Procedures? / C. Tomuschat. // European Journal of International Law. – 1994. – Vol. 5. – № 1. – Р. 77–87.
62. Wyler E. From “State Crime” to Responsibility for “Serious Breaches of Obligations under Peremptory Norms of General International Law” / E. Wyler // European Journal of International Law. – 2002. – Vol. 13. – No. 5. – P. 1147–1160.
63. Xue H. Transboundary Damage in International Law / H. Xue. – Cambridge : Cambridge University Press, 2003. – 398 p.
64. Zaleski J. Eksplatacja statku handlowego a proces zanieczyszczania srodowiska morskiego / J. Zaleski // Zagadnienie Transportny. – 1988. – № 1. – S. 127–146.
65. Алексеев С. С. Общая теория права: Курс в двух томах / Сергей Сергеевич Алексеев. Т. 2. – М. : Юрид. лит., 1982. – .– Т. 2. – 360 с.
66. Анцелевич Г. О. Міжнародно-правова регламентація транспортних перевезень : [підруч.] / Анцелевич Г. О., Покрещук О. О., Ковалевська Л. І. – К. : Зовнішня торгівля, 2004. – 288, [2] с.
67. Анцилотти Д. Курс международного права. Том 1. Введение: Общая теория. Т. 1. / Д. Анцилотти ; [пер. с итал. А. Л. Сакетти, Э. М. Фабрикова]. – М. : Иностр. лит., 1961. – 457 с.
68. Аречага Э. Х. Современное международное право / Эдуардо Хименес Аречага ; [пер. с исп. Ю.И. Панченко] – М. : Прогресс, 1983. – 480 с.
69. Базельская конвенция о контроле за трансграничной перевозкой опасных отходов и их удалением от 22.03.1989 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/documen/convents/
basel.pdf. – Название с титул. экрана.
70. Базельский протокол об ответственности и компенсации за ущерб, причиненный в результате трансграничной перевозки опасных отходов и их удаления от 10.12.1999 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://untreaty.un.org/English/notpubl/27-3brus.htm. – Название с титул. экрана.
71. Бернштейн Д. И. Правовая ответственность как вид социальной ответственности и пути ее обеспечения / Д. И. Бернштейн. – Ташкент : Изд-во “Фан”, 1989. – 152 с.
72. Білозьоров Є. Юридична відповідальність як передумова правомірної поведінки особи: теоретичні аспекти / Є. Білозьоров // Право України. – 2006. – № 1. – С. 50–54.
73. Блажевич Ю. Концепції поділу відповідальності держав: міжнародно-правовий аспект / Ю. Блажевич // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 2. – С. 105–108.
74. Блажевич Ю. Ю. Відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Юрій Юрійович Блажевич. – К., 2006. – 219 с.
75. Боклан Д. С. Трансграничный ущерб окружающей природной среде от опасных видов деятельности (международно-правовые основы предотвращения и деятельности): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10 / Дарья Сергеевна Боклан. – М., 2004. – 156 с.
76. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность: Очерк теории / Сергей Никитич Братусь. – М. : Юрид. лит., 1976. – 216 с.
77. Бринчук М. М. Правовая охрана окружающей среды от загрязнения токсичными веществами / Михаил Михайлович Бринчук. – М. : Наука, 1990. – 214 с.
78. Василенко В. А. Международно-правовые санкции / Владимир Андреевич Василенко. – К. : Вища школа, 1982. – 232 с.
79. Василенко В. А. Ответственность государства за международные правонарушения / Владимир Андреевич Василенко. – К. : Вища школа, 1976. – 267 с.
80. Венская конвенция о праве международных договоров от 23.05.1969 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/
documen/convents/lawtreat.pdf. – Название с титул. экрана.
81. Венская конвенция об охране озонового слоя от 22.03.1985 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/
documen/convents/ozone.pdf. – Название с титул. экрана.
82. Вид и род // Философский словарь / [Адо А. В., Андреев И. И., Аникеев Н. П. и др.] ; под. ред. И. Т. Фролова. – [5-е изд.]. – М. : Политиздат, 1987. – С. 66.
83. Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
84. Водный кодекс Российской Федерации от 03.06.2006 г. // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2006. – № 23. – Ст. 2381.
85. Волосов М. Е. Ядерные суда (международно-правовые проблемы) / М. Е. Волосов, А. И. Иойрыш, В. А. Мусин. – М. : Наука, 1989. – 177 с.
86. Всеобщая декларация прав человека от 10.12.1948 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/documen/declarat/
declhr.htm. – Название с титул. экрана.
87. Габричидзе Б. Н. Юридическая ответственность : [учеб. пособ.] / Б. Н. Габричидзе, А. Г. Чернявский. – М. : Альфа–М, 2005. – 686 с.
88. Галенская Л. Н. Международные преступления и международная ответственность / Л. Н. Галенская // Правоведение. – 1965. – № 1. – С. 168–171.
89. Гейнрих Д., Гергт М. Экология : dtv–Atlas / Д. Гейнрих, М. Гергт ; [пер. с нем. В.В. Серебряков]. – [5-е изд.]. – М. : Рыбари, 2003. – 287 с.
90. Гіждіван Л. Міжнародно-правове співробітництво держав у галузі охорони морського середовища / Л. Гіждіван // Право України. – 1998. – № 5. – С. 105–109.
91. ГМО: Контроль над обществом или общественный контроль? / В. Б. Копейкина, А. Л. Кочинева, О. А. Разбаш, Т. Ю. Саксина. – М. : Геос, 2005. – 198 с.
92. Гордеев В. Об имущественной ответственности за нарушение водного законодательства / В. Гордеев // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 2. – С. 56–60.
93. Дмитрієв А. Інститут реституції у міжнародному праві: історія становлення / А. Дмитрієв // Право України. – 2002. – № 10. – С. 133–136.
94. Дмитрієв А. І. Міжнародне публічне право : [навч. посіб] / А. І. Дмитрієв, В. І. Муравйов. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 640 с.
95. Дополнительный протокол к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 года, касающийся защиты жертв международных вооруженных конфликтов (Протокол I) от 08.06.1977 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.icrc.org/Web/rus/siterus0.nsf/iwpList133/
4A1B0FBA8B5AE3CEC3257107002A11CC. – Название с титул. экрана.
96. Дополнительный протокол к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 года, касающийся защиты жертв международных вооруженных конфликтов (Протокол II) от 08.06.1977 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.icrc.org/Web/rus/siterus0.nsf/iwpList133/
58CA84B0B178B0C4C3257107002A6BB3. – Название с титул. экрана.
97. Дубовик О. Л. Экологическое право : [учеб.] / О. Л. Дубовик, Л. Кремер, Г. Люббе-Вольф. – М. : Изд-во Эксмо, 2005. – 768 с.
98. Духно Н. А. Понятие и виды юридической ответственности / Н. А. Духно, В. И. Ивакин // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 12–17.
99. Европейская Экономическая Комиссия Экономического и Социального Совета ООН. Углубленное изучение положения в области мониторинга внутренних поверхностных вод: Предложение Европейского агентства по окружающей среде [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.unece.org/env/documents/2001/cep/ac10/cep.ac.10.2001.8.r.pdf. – Название с титул. экрана.
100. Екологічне право : Особлива частина : [підручник для студ. юрид. вузів і фак. : повний академічний курс] / [В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, А. Г. Бобкова та ін.] ; за ред. В.І. Андрейцева. – К. : Істина, 2001. – 544 с.
101. Екологічне право України : Академічний курс : [підруч.] / [Ю. С. Шемшученко, В. Ф. Погорілко, В. П. Нагребельний та ін.] ; за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2005. – 848 с.
102. Ерофеев Б. В. Экологическое право России / Б. В. Ерофеев. – М. : МЦУПЛ, 1999. – 648 с.
103. Європейський суд з прав людини. Стислий виклад остаточного рішення від 29.06.2006 р. у справі “Волосюк проти України” // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 202. – 27 жовтня.
104. Жаркова О. А. Организационно-правовой механизм защиты морской среды от загрязнения с судов [Электронный ресурс] // Известия высших учебных заведений: Научно-теоретический журнал – 1996. – № 2. – Режим доступа к журналу: // http://pravoved.jurfak.spb.ru/default.
asphttp://pravoved.jurfak.spb.ru/default.asp. – Название с титул. экрана.
105. Женевская конвенция о защите гражданского населения во время войны от 12.08.1949 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/hr/civilians/docs/fulltext.htm. – Название с титул. экрана.
106. Женевская конвенция об обращении с военнопленными то 12.08.1949 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/
documen/convents/geneva_prisoners.htm. – Название с титул. экрана.
107. Завгородня В. М. Майнова відповідальність за порушення лісового законодавства: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Владислава Миколаївна Завгородня. – К., 2003. – 198 с.
108. Загальна теорія держави і права / [А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. В. Лисенков та ін.] ; за ред. В.В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997. – 320 с.
109. Иойрыш А. И. Ответственность за ядерный ущерб / Иойрыш А. И., Васильева Е. Н., Супатаева О. А. – М. : Ин–т государства и права РАН, 1997. – 45 с.
110. Иоффе О. С. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский. – М. : Госюриздат, 1961. – 380 с.
111. Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву / Олимпиад Соломонович Иоффе. – Ленинград : Изд-во Ленинградского ун-та, 1955. – 310 с.
112. Казанник А. И. Галахические основы охраны природы в Вавилонском Талмуде / А. И. Казанник // Вестник Омского университета. – 1998. – Вып. 2. – С. 96–98.
113. Карро Д., Жюйар П. Международное экономическое право: [учеб.] / Д. Карро, П. Жюйар ; [пер. с франц. В. П. Серебренников, В. М. Шумилов]. – М. : Междунар. отношения, 2001. – 608 с.
114. Карякіна А. 800 тонн риби загинуло в Греції / А. Карякіна // Газета по-українськи. – 2008. – № 41. – 05 березня.
115. Кокорев Р. С. Понятие и характерные черты государства как субъекта международного права / Р. С. Кокорев // Государство и право. – 2005. – № 12. – С. 71–79.
116. Колбасов С. О. Международно-правовая охрана окружающей среды / Олег Степанович Колбасов. – М. : Междунар. отношения, 1982. – 239 с.
117. Колосов Ю. М. Ответственность в международном праве / Юрий Михайлович Колосов. – М. : Юрид. лит., 1975. – 256 с.
118. Конвенция (I) об улучшении участи раненых и больных в действующих армиях от 12.08.1949 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.icrc.org/Web/rus/siterus0.nsf/iwpList133/42849F9156A62CE7C325710700291228. – Название с титул. экрана.
119. Конвенция (II) об улучшении участи раненых, больных и лиц, потерпевших кораблекрушение, из состава вооруженных сил на море от 12.08.1949 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.icrc.org/Web/rus/siterus0.nsf/iwpList133/4B3530A96A2EB199C325710700297558. – Название с титул. экрана.
120. Конвенция о биологическом разнообразии от 05.06.1992 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/
documen/convents/biodiv.htm. – Название с титул. экрана.
121. Конвенция о гражданской ответственности за ущерб от загрязнения нефтью в результате разведки и разработки минеральных ресурсов морского дна от 17.12.1976 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi. – Название с титул. экрана.
122. Конвенция о международной ответственности за ущерб, причиненный космическими объектами от 29.03.1972 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/documen/gadocs/convres/r26–2777.pdf. – Название с титул. экрана.
123. Конвенция о правах ребенка от 20.11.1989 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/documen/convents/
childcon.htm. – Название с титул. экрана.
124. Конвенция о праве несудоходных видов использования международных водотоков от 21.05.1997 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/documen/convents/
watercrs.htm. – Название с титул. экрана.
125. Конвенция о предупреждении преступления геноцида и наказания за него, и текст этой конвенции от 09.12.1948 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/documen/convents/
genocide.htm. – Название с титул. экрана.
126. Конвенция о территориальном море и прилежащей зоне от 29.04.1958 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/law/ilc/tsea.pdf. – Название с титул. экрана.
127. Конвенция о транснациональных корпорациях от 06.03.1998 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://businesspravo.ru
/Docum/DocumShow_DocumID_73323.html. – Название с титул. экрана.
128. Конвенция об открытом море от 29.04.1958 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/law/ilc/hsea.pdf. – Название с титул. экрана.
129. Конвенция Организации Объединенных Наций по морскому праву от 10.12.1982 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/documen/convents/lawsea.html. – Название с титул. экрана.
130. Конвенция по охране и использованию трансграничных водотоков и международных озер от 17.03.1992 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/documen/convents/waterconr.pdf. – Название с титул. экрана.
131. Конвенция по предотвращению загрязнения моря сбросами отходов и других материалов от 29.12.1972 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/documen/convents/dumping.pdf. – Название с титул. экрана.
132. Конвенція про захист Чорного моря від забруднення від 21.04.1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi. – Назва з титул. екрану.
133. Кравченко С. Н. Имущественная ответственность за нарушение природоохранительного законодательства / Светлана Николаевна Кравченко. – Львов : Вища школа ; Изд-во при Львовском ун-те, 1979. – 184 с.
134. Кравченко С. Н. Материальная ответственность в системе охраны природы / Светлана Николаевна Кравченко. – К. : Вища школа, 1981. – 56 с.
135. Кравченко С. Н. Социально-психологические аспекты правовой охраны окружающей среды / Светлана Николаевна Кравченко. – Львов : Изд-во при Львовском гос. ун-те изд. объединения “Вища школа”, 1988. – 156 с.
136. Краткое изложение решений, консультативных заключений и постановлений Международного Суда : 1948-1991 годы. – Нью-Йорк : Организация Объединенных Наций, 1993. – 286 с.
137. Краткое изложение решений, консультативных заключений и постановлений Международного Суда : 1997-2002 годы. – Нью-Йорк : Организация Объединенных Наций, 2006. – 299 с.
138. Крупка Ю. Відповідальність держави за транскордонну ядерну шкоду / Ю. Крупка // Право України. – 1999. – № 2. – С. 62–65.
139. Крупнейшие разливы нефти и нефтепродуктов в результате аварий танкеров [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.odin.tc/
disaster/tanker_top.asp. – Название с титул. экрана.
140. Крылов С. Б. Международный Суд Организации Объединенных Наций: Вопросы международного права и процесса в его практике за десять лет: 1947-1957 / Сергей Борисович Крылов. – М. : Юрид. лит., 1958. – 167 с.
141. Куликов А. М. ГМО и риски их использования / А. М. Куликов // ГМО – скрытая угроза России : Материалы к докладу Президенту Российской Федерации. – М. : Центр экологической политики России, 2004. – С. 46–71.
142. Курис П. М. К теории ответственности государств в международном праве / П. М. Курис, Э. И. Скакунов // Правоведение. – 1973. – № 2. – С. 83–89.
143. Курис П. М. Международное правонарушение и ответственность государств / П. М. Курис. – Вильнюс : Минтис, 1973. – 279 с.
144. Курс международного права : в 7 т. / [М. М. Аваков, В. А. Вадалпас, В. Н. Кудрявцев и др.] ; под ред. В. Н. Кудрявцева. – М. : Наука, 1989–1993. – . – Т. 3. Основные институты международного права. – 1990. – 260 с.
145. Лаверычев Е. Г. Осуществление защитных мер и имущественная ответственность за причинение ущерба морской среде (международно-правовые аспекты) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Евгений Германович Лаверычев. – М., 1998. – 148 с.
146. Лаутенбахер К. Стратегический подход к управлению океанами / К. Лаутенбахер // Глобальные проблемы : Журнал Государственного департамента США. – 2004. – № 1. – Т. 9: “Общие океаны, общее будущее”. – С. 5–8.
147. Левин Д. Б. Ответственность государств в современном международном праве: проблема кодификации и прогрессивного развития норм и принципов международного права / Давид Бенеционович Левин. – М. : Международные отношения, 1966. – 152 с.
148. Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы) Олег Эрнстович Лейст. – М. : Изд–во МГУ, 1981. – 240 с.
149. Локайчук О. В. Проблемы правового регулирования деятельности транснациональных корпораций / О. В. Локайчук // Сибирский юридический вестник. – 2001. – № 2. – С. 80–83.
150. Лук’янець Д. Типологія юридичної відповідальності / Д. М. Лук’янець // Юридична Україна. – 2004. – № 3. – С. 4–10.
151. Лук’янець Д. М. Інститут адміністративної відповідальності: Проблеми розвитку : [монографія] / Дмитро Миколайович Лук’янець. – К. : Ін–т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
152. Лук’янець Д. М. Про вину юридичних осіб у сфері адміністративної відповідальності / Д. М. Лук’янець // Право України. – 1999. – № 11. – С. 117–122.
153. Лукашук И. Концепция права международной ответственности / И. Лукашук // Государство и право. – 2003. – № 4. – С. 79–87.
154. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть : [учеб.] / Игорь Иванович Лукашук. – М. : Изд-во БЕК, 1997. – 371 с.
155. Лукашук И. И. Международное право. Особенная часть : [учеб.] / Игорь Иванович Лукашук – М. : Изд-во БЕК, 1997. – 410 с.
156. Лукашук И. И. Право международной ответственности / Игорь Иванович Лукашук – М. : Волтерс Клувер, 2004. – ХХІІ – 432 с.
157. Маєвська А. А. Злочини проти людяності: міжнародно-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 “Міжнародне право”/ Алла Анатоліївна Маєвська. – Харків, 2002. – 19 с.
158. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пітер Маланчук ; [пер. з англ]. – Харків: Консум, 2000. – 592 с.
159. Мамедов Р. Пограничные озера в международном праве / Р. Мамедов // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 11. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – С. 504–520.
160. Манийчук Ю. В. Последствия международного правонарушения : Монография / Юрий Васильевич Манийчук. – К. : Головное изд-во издательского объединения “Вища школа”, 1987. – 148 с.
161. Международная Конвенция о гражданской ответственности за ущерб от загрязнения нефтью от 29.11.1969 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.nau.kiev.ua/1014/329/1014_3293_1.html. – Название с титул. экрана.
162. Международная конвенция об ответственности операторов ядерных судов от 25.05.1962 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi. – Название с титул. экрана.
163. Международная конвенция по предотвращению загрязнения с судов от 02.11.1973 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/documen/convents/pollution_from_ships.pdf. – Название с титул. экрана.
164. Международная правосубъектность (некоторые вопросы теории) / [Д. И. Фельдман, Г. И. Курдюков, М. В. Яновский и др] ; отв. ред. Д. И. Фельдман. – М. : Юрид. лит., 1971. – 188 с.
165. Международное право : [учеб. для вузов] / [Г. В. Игнатенко, М. В. Кучин, Л. А. Лазутин и др.] ; под ред. Г. В. Игнатенко. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Высш. шк., 1995. – 399 с.
166. Международное право : [учеб.] / [Б. М. Ашавский, К. Г. Борисов, В. Г. Бояршинов и др.] ; отв. ред. Ю. М. Колосов, В. И. Кузнецов. – М. : Междунар. отношения, 1999. – 624, [2] с.
167. Международное право : [учеб.] / [И. Н. Арцибасов, К. А. Бекяшев, Н. Т. Блатова и др.] ; под ред. Н. Т. Блатовой. – М. : Юрид. лит., 1987. – 544 с.
168. Международное право : [учеб.] / [Л. Н. Анисимов, К. Г. Борисов, Д. В. Иванов и др.] ; отв. ред. Ю. М. Колосов, Э. С. Кривчикова. – М. : Междунар. отношения, 2000. – 720, [1] с.
169. Международный пакт о гражданских и политических правах от 16.12.1966 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/documen/convents/pactpol.htm. – Название с титул. экрана.
170. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах от 16.12.1966 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/documen/convents/pactecon.htm. – Название с титул. экрана.
171. Международный Суд ООН. Постановление от 22.06.1973 г. в деле об испытаниях ядерного оружия (Австралия против Франции) // Краткое изложение решений, консультативных заключений и постановлений Международного Суда: 1948–1991. – Нью-Йорк : ООН, 1993. – С. 109–110.
172. Международный Суд ООН. Постановление от 22.06.1973 г. в деле об испытаниях ядерного оружия (Новая Зеландия против Франции) // Краткое изложение решений, консультативных заключений и постановлений Международного Суда: 1948–1991. – Нью-Йорк : ООН, 1993. – С. 109–110.
173. Международный Суд ООН. Решение от 20.12.1974 г. в деле об испытаниях ядерного оружия (Австралия против Франции) // Краткое изложение решений, консультативных заключений и постановлений Международного Суда: 1948–1991. – Нью-Йорк : ООН, 1993. – С. 121–122.
174. Международный Суд ООН. Решение от 20.12.1974 г. в деле об испытаниях ядерного оружия (Новая Зеландия против Франции) // Краткое изл