МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ДЕРЖАВ ЩОДО СТАНОВЛЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ФОРМ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

Краткое описание

ЗМІСТ
Стор.
Вступ …………………………………………………………………………… 4 -15
Розділ I. Роль держави у визначенні, становленні та розвитку альтернативних форм соціального страхування………………………… 16-79
1.1. Поняття та значення альтернативних форм соціального страхування
та роль держави в їх становленні ……………………………………… 16-23
1.1.1. Передумови формування та розвитку альтернативних форм
соціального страхування в національному та міжнародному
правопорядках ……………………………………………………. 23-37
1.1.2. Поняття та значення альтернативних форм соціального страхування:
національний та міжнародно-правовий аспекти………………. 38 - 46
1.1.3. Принципи формування та функціонування альтернативних форм
соціального страхування в національному та міжнародному
праві……………………………………………………………… 46-51
1.1.4. Система альтернативного соціального страхування…………. 52- 64
1.2. Історія становлення альтернативного соціального страхування в контексті
інституціоналізації ролі держави в його сучасному розвитку………… 64-79

Розділ II. Міжнародно-правова діяльність держав щодо регулювання недержавного соціального страхування…………………………………... 80-139
2.1. Діяльність держав з міжнародної договірної регламентації
альтернативного соціального страхування……………………………… 80-102
2.2. Міжнародна співпраця держав у сфері формування альтернативного
соціального страхування………………………………………….……… 102-122
2.3. Міжнародно-правовий та національний механізми реалізації
альтернативних форм соціального страхування………………………... 123-139

Розділ III. Гармонізація законодавства України з міжнародними соціальними стандартами…………………………………………………………………… 140-196
3.1. Україна в системі міжнародних соціальних стандартів……………….. 140-154
3.2. Сучасний стан та правове регулювання альтернативного соціального
страхування в Україні……………………………………………………. 155-156
3.2.1. Альтернативне пенсійне забезпечення………………………….. 157-177
3.2.2. Медичне страхування…………………………………………….. 177-188
3.2.3. Проблеми та напрямки удосконалення альтернативних форм соціального страхування…………………………………………. 188-196
Висновки………………………………………………………………………. 197-203
Додаток………………………………………………………………………… 204-209
Перелік використаних джерел……………………………………………… 210-241

Вступ

Актуальність теми дослідження. Взаємовідносини держави і людини завжди були в центрі уваги різних політико-правових концепцій, а особливо в умовах ринкової економіки. Наприкінці XIX сторіччя зросла соціально-економічна напруга в суспільстві, що було обумовлено намаганнями держави реалізувати нові засоби її впливу на соціальну сферу. В результаті було встановлено нові параметри відношень між державою та людиною, що пов’язані з обов’язком держави приймати заходи для сприяння забезпечення “другого покоління” прав людини. У цей період сформувалася концепція соціальної держави, яка в наш час одержала широке визнання, закріпилася в конституціях сучасних держав і втілилася на практиці.
Концепція соціальної держави нерозривно пов’язана з соціальними правами, що забезпечують людині гідний рівень життя та соціальної захищеності. Розвинуті держави не можуть заперечувати значення цих прав, визнаючи такі права у якості одного з важливіших напрямів свого соціального розвитку. Підтвердження тому є також їх визнання світовою спільнотою шляхом розробки державами в рамках міжнародних інституцій міжнародних соціальних стандартів, а також їх наступна імплементація у національне законодавство держав-членів таких організацій.
Світова міжнародна практика увібрала в себе все краще з національної практики регламентації соціальних прав і державної соціальної політики і сформувала головні, основні вимоги, які знайшли закріплення в міжнародних угодах з прав людини. Вони містяться, як в універсальних (Загальна декларація прав людини 1948 р.), так і спеціалізованих міжнародно-правових актах (Міжнародний Пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р., Декларація соціального прогресу і розвитку 1969 р., Європейська соціальна хартія 1961 р.) Але міжнародні норми здебільше існують як порожнє гасло, хоча вони повинні знаходити своє закріплення у національному законодавстві всіх держав-членів світової спільноти шляхом їх імплементації, а потім бути реалізованими на практиці. Звідсіля й витікає актуальність теми дослідження, яке направлене на дослідження процесів розробки міжнародних зобов’язань держав у сфері альтернативного соціального страхування у рамках міжнародних міждержавних організацій (далі: ММДО).
Формування міжнародних соціальних стандартів напряму пов'язане з усвідомленням значущості соціальних прав, які об’єктивно детерміновані не тільки розвитком ринкової економіки, але й обумовлені формуванням соціальних функцій держави. Тому міжнародні соціальні стандарти виступають у якості своєрідного еталону, нормативної моделі, правового стереотипу, якому повинно відповідати законодавство держави в сфері соціальної політики. На жаль, не всі держави можуть реально гарантувати забезпечення соціальних прав своїм громадянам. Головна причина цього – реальний стан економіки в державі, бо соціальна функція може здійснюватися в повному обсязі лише при високому рівні розвитку економіки, який дозволяє розумно перерозподіляти засоби та ресурси, зберігаючи волю ринкових відношень та підприємництва (В.С. Нерсесянц) [1, с. 702]. Тому, метою соціальної держави – є гарантування всім громадянам мінімального рівня цивілізованого існування, при тому, що вона не прагне проявляти особливу турботу в кожному випадку. Звідсіля повинен існувати загальний принцип – людина повинна сама задовольняти свої потреби (Ю.М. Оборотов) [2, с. 44]. В цих умовах виникає завдання для держави та її органів у знаходженні балансу між саморегулюванням ринку і державним втручанням, дозуванням об'ємів господарської свободи і державних соціальних гарантій [3]. У зв'язку з цим особливого значення набуває проблема впровадження недержавної системи гарантій реалізації міжнародних соціальних стандартів за рахунок громадських інституцій, які б створили альтернативу державному соціальному забезпеченню шляхом становлення та розвитку контрактної системи збережень [4, с. 22]. Головним інструментом, організаційно-правовою формою діяльності, що здатен та реально здійснює впровадження в життя такої системи соціального забезпечення, є альтернативне соціальне страхування. Тому її розвиток, об’єктивно відповідає нагальним потребам громадянського суспільства, яке інтенсивно розвивається разом з ринковою економікою.
Темою дисертаційного дослідження, в основу якого покладений комплексний метод, виступає міжнародно-правове регулювання альтернативних форм соціального страхування (далі: АФСС) та роль у цьому процесі держав. Вибір теми дослідження не є випадковий. Це, насамперед, пов’язано з тим, що в умовах ризикового характеру ринкової економіки, яка породжує різноманітність соціально-економічних ситуацій, сучасна держава повинна забезпечити своїм громадянам необхідну різноманітність видів і систем соціального захисту, а не обмежуватися тільки чи переважно соціальною допомогою за рахунок державних коштів, державного соціального забезпечення і державного соціального страхування.
Оскільки держава не завжди в змозі забезпечити своїм громадянам гідного соціального захисту за рахунок своїх засобів, виникає необхідність звернення до існування альтернативних систем соціального захисту (далі: АССЗ). Зазначені системи є самостійним, відособленим механізмом, який забезпечує реалізацію міжнародних соціальних стандартів на національному рівні. І особливо важливо те, що будучи альтернативним механізмом (саме альтернативним, а не допоміжним або додатковим) державній системі соціальному захисту, такі системи входять в сферу і стають вагомою, суттєвою та фактично найважливішою частиною громадянського суспільства. Саме АССЗ багато в чому породжують незалежність і самостійність громадянського суспільства від державних інституцій. Тому, вивчення АССЗ як одного з інституційних інструментів взяття та виконання державою міжнародних зобов’язань у соціальній сфері шляхом реалізації міжнародних соціальних стандартів, з одного боку, і міжнародно-правового та національно-правового фундаменту, що конституює становлення і розвиток громадянського суспільства, з іншого, є у сучасний період важливим та актуальним завданням сучасної науки міжнародного публічного права.
Складна соціально-економічна ситуація в Україні, низька ефективність систем державного соціального захисту, нерозвиненість альтернативних систем соціального страхування (далі: АССС), з одного боку, і конституційне проголошення України соціальною державою (ст. 1 Конституції України) [5], з другого, - потребують реального виконання та дотримання нашою державою міжнародних соціальних стандартів, породжують та об’єктивують необхідність дослідження ролі держав в міжнародній регламентації АССС, міжнародного досвіду становлення і функціонування АССС з метою вивчення можливостей сформування відповідних інститутів і нормативної бази в Україні.
У низці міжнародно-правових актів, присвячених соціальному забезпеченню, саме страхування признається одним з головних механізмів, які повинні використовуватися для організації надання гарантій соціального захисту в межах соціального забезпечення (наприклад, ст. 11 Декларації соціального прогресу та розвитку від 11 грудня 1969 р. [6], ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. [7] та інші). Це положення так само закріплене в конституціях демократичних держав, наприклад, ст. 23 Конституції Бельгії [8], ст. 41. Конституції Іспанії [9], ст. 9 Конституції Кіпру [10], ст. 5 Конституції Словаччини [11] та ін.
Основна задача соціального страхування на умовах контракту та за допомогою недержавних організацій полягає насамперед в створенні ефективної системи страхового захисту інтересів громадян, забезпеченні реальної компенсації збитків. В той же час, унікальність страхового механізму полягає у тому, що він може не тільки виконувати функцію страхового захисту майнових інтересів підприємств і громадян (мікро- та мезоекономічний рівень), але й вирішувати багато макроекономічних задач держави. У державах з ринковим господарством страхування виконує роль одного із стратегічних секторів економіки. Це обумовлено тим, що воно: а) знижує навантаження на витратну частину державного бюджету; б) сприяє соціально-економічній стабільності в суспільстві та державі, як невід'ємний елемент системи соціального захисту населення за рахунок реалізації соціально важливих видів страхування, таких як недержавне пенсійне страхування, довгострокове страхування життя та низці інших; в) впливає на зміцнення фінансової системи держави, оскільки страхування проводиться державними органами та недержавними страховими організаціями, за визнаними в світі міжнародно-правовими стандартами; г) є найгнучкішим, постійним і надійним внутрішнім джерелом інвестицій в економіку держави. Все вище зазначене обумовлює важливу стратегічну роль страхування в державах, де відбуваються соціально-економічні перетворення, тому що воно здатне одночасно вирішувати такі їх найважливіші проблеми, як оподаткування, соціальне забезпечення й внутрішнє інвестування.
Необхідність піклуватися про своє майбутнє кожної особи, а не покладатися в цьому на державу, шляхом звернення до недержавного соціального страхування - питання не тільки її фінансового виховання, страхової культури, але й найважливіший чинник становлення соціально активної особистості та інституціональних засад громадянського суспільства, заохочення розвитку широкого спектру недержавних структур.
Страхова освіта, страхова культура, розуміння ролі і місця страхування, як соціального інвестиційного механізму – ці чинники є фактично відсутніми в пострадянських державах, як серед населення, так і серед співробітників державного апарату. Те ж саме можна сказати і про розвиненість інститутів громадянського суспільства. Ці чинники обумовлюють ту особливу увагу, яку необхідно приділити розвитку недержавного соціального страхування в контексті реалізації не тільки міжнародних соціальних стандартів, але й міжнародних стандартів у сфері становлення та реалізації політичних прав і свобод, на противагу процесам проникнення держави в сфери життєдіяльності суспільства.
На практиці соціально орієнтованих розвинених держав є природним співіснування як обов'язкового, так і добровільного соціального страхування: Причому обов'язкове соціальне страхування є перехідною сходинкою до роботи добровільного соціального страхування, воно сприяє зародженню і розвитку його різновидів, прищеплює широким верствам населення страхову культуру. Відсутність можливості вибору виду і форми страхування, об'єму страхових послуг в соціальній сфері призводить до відсутності конкуренції і до монополії державного соціального страхування, і як наслідок - низької якості послуг у сфері охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, великої частки неефективних бюджетних витрат у цій сфері, корупції, високої частки тіньового обороту у сфері соціального страхування. Всі ці вади, на жаль, властиві системі соціального страхування України. Їх подолання можливе лише після ретельного вивчення досвіду світової практики АССС і запровадження їх в Україні з метою реалізації міжнародних соціальних стандартів і становлення реальної соціальної держави.
Для України інститут альтернативного соціального страхування відносно новий, деякі його елементи існували на початку XX століття, але потім були втрачені. У зв'язку з цим, дослідження імплементації в законодавстві України міжнародних соціальних стандартів і формування організаційно-правового механізму імплементації є надзвичайно затребуваним і актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами і планами. Напрям дослідження, що обраний дисертантом, кореспондує з Програмою розвитку юридичної науки на період до 2005 р., яка затверджена Постановою Кабінетом Міністрів України від 10 квітня 2001 р., № 344, зокрема, спрямований на розробку нового змісту правових дисциплін, розробку актуальних проблем підготовки юристів (п. 2 “Мета та основні завдання”), поглиблене вивчення міжнародного права та національного законодавства з питань захисту прав людини, порівняльного правознавства та правових систем сучасності, що формулюють сучасну правову свідомість (п. 4 “Зміст юридичної освіти”) та обумовлюють необхідність гармонізації національного законодавства з міжнародним правом.
Тема дослідження є частиною загальної проблеми, за якою працювала кафедра правознавчтва Маріупольского державного гуманітарного університету.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз та теоретична розробка міжнародної та національної моделі механізму альтернативного соціального страхування (далі: АСС), як засобу співробітництва держав на міжнародній арені та забезпечення реалізації міжнародних соціальних стандартів в законодавстві України.
Відповідно до вказаної мети у дисертації поставлено такі задачі:
- дослідити роль держав та їх зобов’язання в рамках міжнародного співтовариства щодо становлення та розвитку АФСС на своїй території;
- дослідити телеологічну необхідність, статутарну роль і функціональне значення АФСС для держав та їх громадян за допомогою вивчення міжнародно-правових та національно-правових передумов, які сприяли формуванню та розвитку недержавного соціального страхування;
- визначити дефінітивне поняття «міжнародні соціальні стандарти» в міжнародному праві та їх вплив на конституювання, інституціоналізацію та розвиток АФСС;
- визначити етимологічне та дефінітивне поняття «альтернативне соціальне страхування», його функції та принципи, роль держави в його інституціоналізації, з формулюванням основних положень доктринальної та нормативної концепції АСС;
- дослідити міжнародні універсальні угоди та міжнародно-правові зобов’язання держав, що виникають на їх основі та створюють нормативну базу для формування та діяльності АСС;
- проаналізувати основні напрями і форми міжнародного співробітництва держав щодо формування АСС, їх міжнародної і національної нормативної бази та практичної реалізації;
- дослідити історичні та правові аспекти становлення та розвитку АССС в світовій практиці та в Україні, що допоможе визначити ефективні форми соціального забезпечення та фактори, що позитивно або негативно впливають на інституціоналізацію системи недержавного соціального захисту;
- визначити місце України в системі міжнародного регулювання та регламентації АСС, її роль в розробці національного законодавства профільного характеру;
- дослідити сучасний стан альтернативної системи соціальної захищеності громадян в Україні на відповідність її міжнародним стандартам щодо реалізації та забезпечення їх соціальних прав, та чинну і законопроектну нормативні бази, що спрямовані на регулювання діяльності недержавних структур у соціальній сфері;
- проаналізувати стан організаційно-правового забезпечення гармонізації законодавства України з вимогами у сфері правового забезпечення реалізації міжнародних соціальних стандартів, за допомогою АСС;
- дослідити напрямки вдосконалення національних АФСС з метою підвищення рівня її нормативної регламентації, створення ефективнішого механізму соціальної захищеності громадян, умов для залучення додаткових інвестиційних коштів в економіку країни, підвищення страхової культури населення та формування особистої відповідальності кожної особи за своє майбутнє.
Об’єкт дослідження є комплекс суспільних відносин, що виникають в процесі формування та реалізації міжнародних соціальних стандартів на міжнародному та внутрішньодержавному рівнях у сфері недержавного соціального страхування.
Предметом дослідження є міжнародно-правові зобов’язання держав щодо становлення та розвитку альтернативних форм соціального страхування.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Як загальнонауковий було використано діалектичний метод, завдяки якому були досліджені принципи, методи та засоби, які використовують держави на міжнародній арені в процесі нормативної регламентації АСС (підрозділи 1.1., 1.2., 2.1.). Системний метод дозволив дослідити діяльність держав-членів міжнародного співтовариства як систему, що складається з підсистем із притаманними їм властивостями (підрозділи 2.2., 2.3.). Порівняльно-правовий метод використовувався для з’ясування зарубіжного досвіду правового регулювання АСС (підрозділи 3.1., 3.3.) Методи класифікації було використано для визначення етапів становлення та розвитку АСС на міжнародній арені, форм АСС, що використовуються відповідними державами (підрозділи 1.2., 3.3.). Функціональний метод було використано при дослідженні нормотворчості держав як способу реалізації їхньої компетенції у сфері становлення АФСС (підрозділи 3.2., 3.3.).
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали роботи сучасних українських та зарубіжних науковців С.В. Бахіна, В.Г. Буткевича, Л.О. Гордон, М. Грейвен, В.О. Карташкіна, М.І. Козюбри, Ю.М. Колосова, В.М. Костицького, О.О. Лукашової, М. Міколла, Муса Аль-Сулайби, Р.А. Мюллерсона, Д. Хариса та ін.
Особливої уваги було приділено роботам авторів, що досліджували проблеми створення ефективної системи соціального забезпечення громадян в умовах створення та функціонування капіталістичної економіки, зокрема К. Бехрента, Р. Вайта, К. Девіс, Д.М. Дрор, М. Кіфман, Л. Кресентіні, М. Левіс, С. Моргернстерн, Ф. Пеннінгс, Д. Родоїт, В. Роік, Д.Д. Чоллет та сучасних вітчизняних учених-юристів, які досліджували актуальні питання становлення недержавного соціального забезпечення в пострадянських державах наприкінці XX століття, зокрема В.Г. Бідного, Н.Б. Болотіної, Ю. Діденко, В. І. Журавель, В. Загребного, М.О. Ковалевського, Б. Корецького, М.І. Лепіхова, О.В. Михайлова, Н.М. Орлова, С. Сивак, І. М. Сироти, С. М. Срібного, Д. Тамбури, О.Й. Ткач, В.С. Єрмолова, С.І. Юрій, М.П. Шаваріна, Н.В. Шаманської, О. Г. Шекери та ін. Слід зазначити, що останні розглядають систему недержавного соціального страхування переважно як розрізнений, неузгоджений конгломерат з виділенням та вивченням лише окремих складових елементів: медичне, пенсійне страхування та ін.
Нормативну основу дослідження склали міжнародно-правові акти, які регулюють соціальні права людини, конституції та законодавство зарубіжних країн в галузі соціального забезпечення та страхування, Конституція України та національне законодавство, яке регулює соціальне забезпечення та страхування, підзаконні нормативні акти, які сприяють діяльності системи недержавного соціального забезпечення та страхування.
Наукова новизна одержаних результатів. Робота є першим у вітчизняній науці міжнародного права монографічним дослідженням міжнародних зобов’язань держав щодо становлення та розвитку АФСС. У результаті здійсненого дослідження закладено основи концепції міжнародно-правової регламентації АФСС, в сфері міжнародних стандартів прав людини виділена група міжнародних соціальних стандартів відносно сприяння державами створенню та існуванню недержавних інституцій, які втілюються в АФСС, проаналізовано проблеми на рівні міжнародних та внутрідержавних гарантій міжнародних соціальних стандартів, надано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання міжнародних зобов’язань держав відносно АСС, сформульовані нові положення і висновки, до найбільш значущих з яких належать:
уперше:
виявлена конституююча роль держав та їх міжнародно-правових зобов’язань у становленні та розвитку системи АСС;
зроблений у контексті міжнародного та національного права науково-теоретичний аналіз категорії «альтернативне соціальне страхування», що дозволив визначити функції та виділити базові принципи АСС та дав можливість сформулювати авторську концепцію АСС;
визначено місце і роль АСС, як важливого підґрунтя розвитку внутрішньодержавної системи соціального захисту через механізм реалізації міжнародних соціальних стандартів;
досліджено вплив функціонального призначення АСС на властивості міжнародної та національної нормотворчості як форми його реалізації;
визначено положення України в системі міжнародно-правового регулювання АСС із зазначенням сучасного стану правової бази АФСС, яка включає міжнародні та національні норми профільного характеру;
удосконалено:
змістовну та функціональну характеристику міжнародних соціальних стандартів, у контексті соціально-політичної та правової вагомості цієї групи прав для становлення та розвитку АФСС;
визначення ролі та діяльності недержавних структур, як альтернативи державної системи соціального страхування, у контексті реалізації обов’язків держави по впровадженню АФСС;
систематизацію міжнародно-правових та національно-правових актів, що регламентують та регулюють АСС;
набули подальшого розвитку:
систематичне та статутарно-функціональне дослідження міжнародних зобов’язань держав щодо становлення та розвитку АСС;
визначення конкретних шляхів для гармонізації законодавства України з міжнародними вимогами у сфері правового регулювання АСС та зазначення напрямків удосконалення АФСС в Україні;
пропозиції по вдосконаленню системи АСС, формулювання напрямків розвитку АФСС, включаючи удосконалення правової регламентації, факторів, які стимулюють розвиток та удосконалення системи АСС.
Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані в дисертації висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані у: науково-дослідній роботі - для наступної розробки теоретичних аспектів удосконалення недержавного соціального страхування та громадських інститутів у цій сфері; нормотворчій та законопроектній діяльності – для наступного удосконалення законодавства у сфері соціальних прав та соціального страхування та нормативно-правового регулювання в цій сфері; правозастосуванні – в процесі організаційно-правового забезпечення діяльності міжнародних організацій, державних та недержавних органів, установ та організацій, які здійснюють особисте страхування життя та інших суб’єктів, які діють у сфері недержавного пенсійного забезпечення та в процесі діяльності всіх суб’єктів системи недержавного соціального забезпечення; навчальному процесі – для підготовки підрозділів навчальних посібників, навчально-методичних рекомендацій та викладанні навчальних курсів «Міжнародне публічне право», «Міжнародне приватне право», «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн», «Муніципальне право», «Право соціального забезпечення» та навчальних дисциплін «Практичні основи страхування», «Альтернативні форми соціального страхування» та ін.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на кафедрі правознавства Маріупольського державного гуманітарного університету, на всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях, конференціях професорсько-викладацького складу Одеської національної юридичної академії, Одеської національної морської академії.
Теоретичний наробіток автора використовується у навчальному процесі при викладанні курсу «Практичні основи страхування», «Правове регулювання альтернативних форм соціального захисту моряків» в Одеській національній морській академії.
Публікації. Основні положення, результати та висновки дисертації викладено в 4 наукових статтях, що опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України та 5 статтях, що опубліковано в інших виданнях та 3 тезісних виступів на наукових та науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. У відповідності до мети, завдань і предмету дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, що включають 7 підрозділів та 7 підпунктів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 241 сторінок, з них основний текст - 199 сторінок, список використаних джерел - 31 сторінка.

Список литературы

Висновки

Проведене дослідження дає можливість зробити наступні висновки:
В онтологічному аспекті міжнародні зобов’язання держав в соціальній сфері, зокрема, в сфері становлення та розвитку альтернативних форм соціального страхування, є результатом досить складних процесів, що протікають в міжнародному праві та національному законодавстві держав й пов’язані зі зміною пріоритетів світового та національного значення, де права людини стають мегатрендом світового та національного розвитку та оціночною категорією діяльності всього міжнародного співтовариства та кожної держави.
Міжнародний розвиток прав людини вказує на важливість забезпечення кожною державою соціальних прав громадян. Під впливом об'єктивних чинників соціально-економічного розвитку державності та суб'єктивних факторів, що забезпечують пріоритет прав людини перед правами держави, світовою спільнотою вироблені міжнародні соціальні стандарти прав людини, які можна визначити в якості комплексу правових норм, закріплених в міжнародно-правових актах, що визначають і врегульовують умови життєдіяльності людей, покликаних забезпечити позитивний розвиток особи та її соціальну захищеність на території конкретної держави та повинні бути закріплені в національному законодавстві держав у відповідності з їх міжнародно-правовими зобов’язаннями. Виділення групи міжнародних соціальних стандартів пов'язане з такими причинами, як: перманентний розвиток значення та ролі прав людини, зокрема, соціальних, у становленні демократичної правової державності та демократичного міжнародного співтовариства; законодавче закріплення принципу соціальної держави; закріплення на міжнародному рівні важливості соціальних прав; об’єктивація необхідності гармонізації міжнародних і національних соціальних стандартів прав людини тощо.
Кожна цивілізована держава-член світової спільноти ставить за мету своєї політики створення дієвого та ефективного механізму реалізації закріплених у конституції та законодавчих актах положень щодо соціальної держави та соціальних прав громадян, розвитку соціальної сфери, втілення певних соціальних стандартів у відповідності до взятих міжнародних зобов’язань у рамках світового співтовариства. Держави намагаються соціально захистити своїх громадян, створити максимально сприятливі умови для реалізації кожною особою своїх соціальних прав. Реалізація цих стандартів дещо вдосконалюються з урахуванням сучасних потреб людини та держави. Як свідчить світова практика, з урахуванням сучасних економіко-соціальних обставин, найбільш ефективно можуть бути реалізовані соціальні права завдяки альтернативним формам соціального страхування.
Виникнення міжнародно-правових зобов’язань держав стосовно становлення та розвитку альтернативних форм соціального страхування пов’язане і знаходиться в межах механізму міжнародно-правового регулювання їх відносин у рамках світового співтовариства.
АСС є важливою складовою соціального захисту населення. Саме в умовах трансформації економічних засад суспільства, альтернативне страхування забезпечує не тільки грошові виплати в разі настання страхових випадків, а й створює правові та економічні умови для стимулювання ефективної праці. Якраз у цьому періоді створюється нова система грошо¬вих стосунків, необхідність якої об'єктивно випливає з функцій демократичної держави із соціально орієнтованою економікою ринкового типу.
Світовий досвід виразно показує, що життєздатність такої системи можлива при наявності певних умов: зріла соціальна державна політика, яка виступає гарантом забезпечення ефективної реалізації соціальних прав людини та спирається на відповідні міжнародно-правові зобов’язання держав, створення згідно з останніми додаткового (недержавного) рівня соціального захисту населення; забезпечення відповідної правової бази, що гаран¬тується прийняттям законодавчих актів, інших нормативних документів щодо реалізації соціальної політики, які б, головне, у своїй взаємодії усували відповідні суперечності; фінансова політика, що сприяє створенню системи установ, які здійснюють альтернативне соціальне страхування та участі фізичних та юридичних осіб в системі недержавного соціального захисту.
Кожна держава підбирає такі елементи соціального захисту,
які в максимальному ступені відповідають соціальним, економічним,
політичним та іншим особливостям держави. А як свідчить практика, актуальним елементом такої системи є альтернативний соціальний захист. Він складається зі страхових і не страхових механізмів, які у своїй сукупності створюють складний, але ефективний конгломерат. Ефективність всієї системи полягає в можливості сполучення та співпраці всіх її елементів, для досягнення головної мети – створення чіткої системи додаткового недержавного соціального захисту людини. Отже, АСС має питому вагу в системі АСЗ.
Система АСЗ формувалась поступово. Її розвиток пов’язаний з розвитком соціальних прав, які остаточно сформувалися і були нормативно закріплені в кінці XIX - XX століть. Їх виділення в самостійну групу прав пов'язане з формуванням соціальної держави. Однією з ознак сучасної соціальної держави є наявність соціального страхування. Проте, соціальне страхування сформувалося не відразу, в історії його становлення можна виділити чотири етапи. На першому, до початку XIX ст., соціальне страхування відсутнє; його функцію виконували окремі приватні особи і їх групи, які вели діяльність, яка нагадує страхову. Другий етап пов'язаний з тим, що держава бере на себе роль надання послуг у сфері соціального страхування. На третьому - було створено спеціалізовані державні компанії, які монополізували ринок надання послуг з соціального страхування. На четвертому етапі, у середині XX століття, виникає й активно розвивається АСС.
Міжнародні соціальні стандарти формуються в результаті міжнародної співпраці держав в рамках міжнародних міждержавних організацій, як універсального (ООН), спеціалізованого (МОП) та регіонального характеру (Рада Європи). Організаційні та організаційно-правові форми і види міжнародної співпраці держав, в значній мірі витікають з положень низки міжнародних конвенцій загального та регіонального характеру, що повністю, або частково присвячених соціальним правам (наприклад, Всесвітня декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Європейська соціальна хартія, конвенції МОП). Розширення і розвиток цих форм обумовлює необхідність оптимального поєднання глобальних, регіональних та внутрішньодержавних заходів по формуванню міжнародних соціальних стандартів і досягнення ефективнішої реалізації їх в національному законодавстві, як безпосередньо державами, так і через міжнародні організації (наприклад, ЕКОСОР, МОТ, Європейська комісія з прав людини та ін.). Тобто, міжнародна співпраця у досліджуваній сфері спрямована на втілення в практику кожної держави системи АСЗ за допомогою страхових механізмів. На це спрямований обмін досвідом між державами в сфері АСЗ, майже в кожній із них діють спеціалізовані організації, які займаються вивченням досвіду будування та розвитку АСС. Такі органи надають рекомендації по залученню законодавчого, організаційного та іншого досвіду в практику держави.
Міжнародний механізм становлення та розвитку системи АСС здійснюється за допомогою реалізації міжнародних соціальних стандартів і складається з трьох елементів: міжнародні норми (стандарти), міжнародні організації, які проводять їх реалізацію (ЕКОСОР, МОП, ВООЗ) і додаткова система контролю та відповідальності (Європейський суд з прав людини, Європейська комісія з прав людини).
Національний механізм реалізації АСС також здійснюється за допомогою реалізації міжнародних соціальних стандартів та складається з трьох елементів: національні норми, що формуються на базі міжнародних соціальних стандартів, державні організації, які проводять безпосереднє їх втілення в життя (Міністерство праці та соціальної політики, управління соціального захисту обласних державних адміністрацій) і недержавні структури системи АСЗ (страхування). Реалізація міжнародних соціальних стандартів спрямована на побудову ефективно діючої державної та недержавної системи соціального захисту населення. А в умовах сучасної ринкової економіки, саме АСС створює надійний соціальний захист громадян.
Україна, як рівноправний суб'єкт міжнародного права, самостійно обирає напрямок своєї співпраці та розвитку в рамках світового співтовариства. Оскільки Україна є складовою частиною Європи, то її прагнення з часу проголошення своєї незалежності влитися в єдиний європейський простір, є обґрунтованим та природним. Це означає об’єктивацію та актуалізацію необхідності приєднання до міжнародних (європейських) соціальних стандартів, втілення їх у національне законодавство та створення механізму їх реалізації. З цією метою в Україні прийнята низка законних та підзаконних актів, створено спеціалізовані державні органи. Триває процес створення організаційних та організаційно-правових форм співробітництва профільних установ різних держав, та їх співробітництва з міжнародними організаціями, що займаються питаннями соціального захисту, зокрема АСС. Один з важливих напрямів в адаптації соціальної політики України до стандартів ЄС полягає в реформуванні національної системи соціального страхування, шляхом включення альтернативних форм соціального захисту.
Адаптація законодавства України в соціальній сфері до законодавства ЄС полягає в зближенні з європейською системою права, тобто у створенні відповідності норм національного законодавства тим соціальним стандартам, які були вироблені не тільки суто для Європи, а й з урахуванням світового досвіду та сучасного підходу для зазначеної проблеми.
У зв'язку з прискоренням процесів інтеграції та інтернаціоналізації економічного життя всіх держав світу, роль міжнародних угод та виконання державами своїх міжнародно-правових зобов’язань, що були взяті в рамках таких угод, зросла настільки, що вже неможливо уявити собі взаємодію держав на міжнародній арені без створення базових нормативних актів (міжнародних стандартів), призначених для вирішення конкретних практичних задач, зокрема в соціальній сфері, та імплементації відповідних міжнародних норм у національне законодавство.
Реформування законодавства України в сфері соціального страхування проходить відповідно до міжнародних та регіональних договорів у сфері соціальних прав людини. Україна вже ратифікувала низку міжнародних договорів, які встановлюють міжнародні соціальні стандарти. Деякі з них вже є частиною внутрішнього законодавства (наприклад, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р., Європейська соціальна хартія
(оновлена) 1996 р.), але багато міжнародних актів Україна ще не ратифікувала (наприклад, Конвенції МОП № 102 "Про мінімальні норми соціального забезпечення" 1952 року, № 117 "Про основні цілі і норми соціальної політики" 1962 року та ін.). Приєднання до зазначених міжнародних угод буде позитивно сприяти поступовому формування внутрідержавних соціальних стандартів, на основі яких можна визначити рівень основних державних соціальних гарантій. Продуктивність такого висновку підтверджує прийняття в 2000 році Закону України "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії".
Україна, як соціальна держава, приймаючи до уваги нормативні положення міжнародних конвенцій, світовий досвіт розвинутих країн, прагне створити гідний рівень соціальної захищеності своїх громадян за допомогою не тільки державного соціального захисту, а й за допомогою альтернативних форм соціального страхування. В цьому аспекті в Україні існує необхідність залучення недержавних структур до системи соціального захисту громадян. Тим більше, що державна соціальна політика визначає одним із пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку подальший розвиток особистого страхування, довгострокового страхування життя, участь страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення, а також запровадження комплексного сполучення обов'язкового та добровільного медичного страхування. Це сприятиме не тільки підвищенню ролі приватного сектора в соціальних програмах, зростанню усвідомлення людини до процесу формування свого соціально захищеного майбутнього, підвищення рівня соціального захисту населення, появі постійного джерела залучення додаткових коштів у бюджет, але й виконанню державою своїх міжнародно-правових зобов’язань в сфері забезпечення та зростання соціального захисту населення, зокрема, в сфері АСС.
Розбудова такої системи вже розпочалась, насамперед, шляхом широкого залучення досвіду розвинутих держав при вирішенні низки проблем соціального страхування. Однак, це не завжди є виправданим. Тому використання апробованих в інших державах систем соціального страхування необхідно здійснювати з урахуванням національних особливостей шляхом проведення серйозних експериментів з ґрунтовним аналізом їх результатів. Крім того, формування законодавчої бази також повинно йти на основі міжнародного досвіду з урахуванням національних особливостей та у контексті виконання міжнародно-правових зобов’язань держави. Це буде сприяти підвищенню ще достатньо низького рівня страхової культури населення та зростанню індивідуальної відповідальності за створення соціально захищеного майбутнього.
Результатом виконання Україною своїх міжнародно-правових зобов’язань в соціальній сфері є поступова зміна організаційних та організаційно-правових форм здійснення соціального забезпечення. На місце старих бюджетно-розподільчих форм соціального забезпечення приходить нова система з більшим ступенем гарантованості соціального захисту, у створенні якої велика роль відведена самим громадянам. Таким чином, впроваджувана в Україні комплексна система соціального страхування, в якій важлива роль відведена альтернативним формам страхування, стає основним гарантом соціального благополуччя населення. Це не тільки створює основу надійного фундаменту соціальної захищеності кожного громадянина на майбутнє, але й фактично реалізує міжнародні соціальні стандарти через конституційні засади соціальної демократичної державності.

Список використаних джерел
1. Проблемы общей теории права и государства [учебник для высш. учеб. заведений ; под ред. В. С. Нерсесянца]. – М. : Норма-инфра, 1999. – 832 с.
2. Оборотов Ю. М. Сучасна держава : основи теорії [навчальний курс] / Ю. М. Оборотов. – О. : Астропринт, 1998. – 132 с.
3. Социальная политика России : проблемы развития [Електронний ресурс] // ЧиновникЪ. – Информационно-аналитический вестник Уральской академии государственной службы. – 2005. – Вып. 1. – Режим доступу до сайту : http://chinovnik.uapa.ru/modern/article.php?id=542
4. Глобализация и национальные финансовые институты [учебное пособие ; под ред. Дж. А. Хансона, П. Хонохана, Дж. Маджнони]. – М. : Изд-во «Весь мир», 2005. – 320 c.
5. Конституція України : прийнята 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 1996. – № 31. – Ст. 140.
6. Декларация социального прогресса и развития : принята Генеральной Ассамблеей ООН 11 декабря 1969 г. // Организация Объединенных Наций. Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. – ХХIV сессия. – Нью-Йорк, 1970. – Доп. № 30 (А/7630). – С. 61–67.
7. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
8. Конституция Королевства Бельгии от 17 февраля 1994 г. // Повнотекстова корпоративна колекція перекладів нормативно-правових актів зарубіжних країн [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.rada.gov.ua/LIBRARY/catalog/law/belg_constitut.html
9. Конституция Королевства Испании от 27 декабря 1978 г. // Повнотекстова корпоративна колекція перекладів нормативно-правових актів зарубіжних країн [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.rada.gov.ua/LIBRARY/catalog/law/ispan_constitut.html
10. Конституция Республики Кипр от 16 июля 1960 г. // Клиника конституционного права [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://clin.iatp.by/constitution/zapad_europe/cyprus-r.htm
11. Конституция Словакской Республики от 1 сентября 1992 г. // Повнотекстова корпоративна колекція перекладів нормативно-правових актів зарубіжних країн [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.rada.gov.ua/LIBRARY/catalog/law/slovak_constitut.html
12. Франк С. Л. Духовные основы общества / С. Л. Франк. – М. : Республика, 1992. – 510 с.
13. Ієрусалімов О. І. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина [курс лекцій, навч.-методичні та довідкові матеріали] / О. І. Ієрусалімов, М. Ф. Страхурський, О. І. Ієрусалімова. – К.: ГАН, 2004. – 346 с.
14. Колодій А. М. Права людини і громадянина в Україні [навч. посіб.] / А. М. Колодій, А. Ю. Олейник. – К. : Юрінком Інтер, 2003 . – 336 с.
15. Савич О. С. Современное понимание социальных прав человека и адаптация украинского законодательства к стандартам Европейского Союза / О. С. Савич // Проблемы защиты прав : история и современность : материалы международной научно-практической конференции (Санкт-Петербург, 18 мая 2007 г.). – СПб. : ЛГУ им. А. С. Пушкина, 2007. – С. 146–149.
16. Mikkola M. Social rights as human rights in Europe / M. Mikkola // European journal of social security – 2000. – Vol. 2 – № 3. – Р. 259 – 272.
17. Бахин С. В. О классификации прав человека, провозглашенных в международных соглашениях / С. В. Бахин // Известия вузов. Правоведение. – 1991. – № 2. – С. 41–51; Буткевич В. Г. Права людини в Україні / Буткевич В. Г. // Політична думка – 1993. – № 3. – С. 79 – 81.; Гордон Л. А. Социально-экономические права человека: своеобразие, особенности, значение для России / Л. А. Гордон // Общественные науки и современность. – 1997. – № 3. – С. 23–27; Graven M. The international covenant on economic, social, cultural rights. A perspective on it’s development / M. Graven. – Oxford, 1995. – 413 р.; Козюбра М. Природа соціальних прав людини та особливості механізмів їх реалізації / М. Козюбра // Вісник Конституційного Суду України – 2002. – № 5. – С. 57–61; Колосов Ю. М. Международные стандарты в области прав человека и проблемы советского законодательства / Ю. М. Колосов // Московский журнал международного права. – 1992. – № 2. – С. 22–47; Костицький В. Соціально-економічні права людини / В. Костицький // Право України. – 1996. – № 6. – С. 16–17; Права человека : учебн. пос. ; под ред. А. Е. Лукашевой – М. : Норма-М, 2000. – 360 с.; Mikkola M. Social rights as human rights in Europe / M. Mikkola // European journal of social security – 2000. –Vol. 2 – № 3. – Р. 259 – 272.; Муса Аль-Сулайби. Юридическая природа международных стандартов прав человека / Аль-Сулайби Муса // Право Украины. – 2000. – № 9. – С. 116–117; Мюллерсон Р. А. Права человека: идеи, нормы, реальность / Р. А. Мюллерсон. – М. : Юрид. лит., 1991. – 300 с.; Harris D. The rights protected under the European Social Charter / D. Harris // Gomien D., Harris D., Zwaak L. Law and practice of the European Convention on Human Rights and the European Social Charter. – Strasbourg, 1996. – 357 p.
18. Treanor P. Neoliberalizm: Origins, Theory, Definition / P. Treanor. – 2005 [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http:web.inter.ni.net/users/Paul.Treanor/neo-liberalism.html.
19. Lyotard J.–F. The Postmodern Condition : Report on Knowledge / J.–F. Lyotard. – Minneapolis : University of Minnesota press, 1984. – 110 p.
20. Behrendt Chr. Private pensions – а viable alternative? Their distributive effects in a comparative perspective / Chr. Behrendt // International social security review. – 2000. – Vol. 53. – P. 3–25; White R. EC. Social security law / R. White. – London, 1999. –156 р.; Davis C. Reforms and performance of the medical systems in the transition states of the fofmer Sovite Union and eastern Europe / C. Davis // International social security review. – 2001. – Vol. 54. – P. 7–17; M’Dror D. Reforming health insurance: a question of principles? / D. M’Dror // International social security review. – 2000. – Vol. 53. – P. 75–97; Kifmann M. Privat health incurance in Chile : Basic or complementary insurance for outpatient services? / M. Kifmann // International social security review. – 1998. – Vol. 51. – P. 137 – 151; Cresecentini L. European social security law / L. Cresecentini, S. Morgenstern, G. Roduit // International social security review. – 1993. – Vol. 46. – P. 67–81; Chollet D. J., Private insurance: principles and practice / D. J. Chollet, M. Lewis // Innovation in health care financing. – Washington, 1999. – 263 р.; Pennings F. Introduction to European social security law. Kluwer law and taxation. / F. Pennings. – Boston. Publishers deventer, 1994. – 320 р.; Tamburi G. Pension insurance and the participation of private enterprise // G. Tamburi // European journal of social security. – 1993. – Vol. 46. – P. 67–87.
21. Бідний В. Г. Медичне страхування / В. Г. Бідний, Н. М.Орлова. – К. : Задруга, 2000. – 136 с; Болотіна Н. Б. Недержавне пенсійне забезпечення в Україні: окремі правові питання запровадження / Н. Б. Болотина // Актуальні проблеми держави та права. – 2000. – Вип. 7. – C. 94–102; Губар О. Є. Організаційні та правові засади соціального страхування в Україні / О. Є. Губар // Формування ринкових відносин в Україні. – 2003. – № 7–8. – С. 155–162; Диденко Ю. Реализация частного пенсионного обеспечения в Украине / Ю. Диденко // Економіка, фінанси, право. – 2002. – № 2. – С. 29–30; Демченко О. Проблеми страхування від нещасних випадків / О. Демченко // Соціальний захист. – 2002. – № 3. – С. 25–27; Єрмілов В. С. Історичні паралелі медичного страхування минулого та сьогодення нашої країни / В. С. Єрмілов // Охорона здоров'я України. – 2001. – № 2. – С. 48–50; Журавель В. І. Добровільне медичне страхування на солідарній основі як альтернативна система медичної допомоги / В. І. Журавель // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Ірпінь, 25-26 грудня 2001 р.) – Ірпінь, 2001. – С. 71–74; Загребний В. Проблемы медицинского страхованния в Украине / В. Загребний // Економіст. – 2003. – № 2. – С. 10; Ковалевский М. А. Конституционные основы личного страхования / М. А. Ковалевский // Страховое право. – 2001. – № 3. – С. 26–62; Корецький Б. Медичне страхування та стратегії реформування державних зобов'язань в сфері охорони здоров'я населення України / Корецький Б. // Тернопільский держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. Наукові записки. – Сер.: Економіка. – Тернопіль, 2001. – Вип. 9. – С. 102–106; Лепихов М. И. Социальное государство и правовое регулирование соцзащиты населения / М. И. Лепиков // Право и жизнь. – 2000. – № 31. – С. 25–43; Михайлов А. В. Недержавні пенсійні фонди: сьогоднішній погляд у майбутнє / А. В. Михайлов, О. Й. Ткач. – К. : СПД Савчина, 2001. – 244 c.; Роик В. Социальное страхование – ведущий институт социальной защиты / В. Роик // Человек и труд. – 1998. – № 1. – С. 35–38; Сивак С. Пенсійне страхування та пенсійна реформа: теоретичні основи / С. Сивак // Право України. – 1999. – № 10. – С. 61–63; Срібний С. М. Особливості добровільного медичного страхування в Україні // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Ірпінь, 25-26 грудня 2001 р.) – Ірпінь, 2001. – С. 217–220; Шекера О. Г. Розвиток нормативно-правової бази добровільного медичного страхування громадян України / О. Г. Шекера // Сучасні аспекти військової медицини. – К., 2003. – Вип. 8. – С. 76–82.; Юрій С. І. Соціальне страхування / С. І. Юрій, М. П. Шаварина, Н. В. Шаманська. – К. : Кондор, 2004. – 462 с.
22. Базилевич В. Д. Страхова справа / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич. – К. : Знання, 1998. – 216 с.; Залетов А. Н. Страхование в Украине / А. Н. Залетов. – К. : Межд. Агенция «Bee-Zone», 2002. – 452 с.; Страхування [підручник ; керівн авт. колект. і наук. ред. С. С. Осадець]. – К. : КНЕУ, 2002. – 599 с.; Стаховський Д. Ринок страхування життя: проблеми залишаються / Д. Стаховський // Галицькі контракти. – 2003. – № 5. – С. 13; Шахов В. В. Страхование [підручник] / В. В.Шахов. – М. : Юнити, 2000. – 311 с.;
23. Основной закон Федеративной Республики Германии // Конституции государств Европейского Союза [под общ. ред. Л. А. Окунькова]. – М. : Изд. группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – С. 181–234.
24. Проблемы общей теории права и государства [учебник для высш. учеб. заведений ; под ред. В. С. Нерсесянца]. – М. : Норма-инфра, 1999. – 832 с.
25. Вольман Г. Чем объяснить стабильность экономического и политического развития Федеративной Республики Германии / Г. Вольман // Государство и право. – 1992. – № 11. – С. 133–136.
26. Лукашева Е. А. Общая теория прав человека / Е. А. Лукашева. – М. : Норма, 1996. – 509 с.
27. Иваненко В. А. Социальные права человека и социальные обязанности государства : международные и конституционные правовые аспекты / В. А.Иваненко, В. С. Иваненко. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 404 с.
28. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. (Док.ООН/PES/217 А) // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
29. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
30. Там само.
31. Давлетгильдеев Р. Ш. Международно-правовое сотрудничество государств-участников Содружества Независимых Государств в области труда и социального обеспечения : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 “международное право” / Р. Ш. Давлетгильдеев. – Казань, 1998. – 21 с.
32. Миронова Т.К. Фундаментальная основа социальных прав// Гражданин и право. –2003. – № 4 – С. 123 – 129.
33. Большой юридический словар / под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М., 1997. – 790 с.
34. Популярна юридична енциклопедія / [Гіжевський В. К., Головченко В. В., Демський Е. Ф. та ін.; редкол.: І. С.Чиж (голова) та ін.]. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 527 с.
35. Пустовіт Ж. М. Соціальні права громадян / Ж. М. Пустовіт // Юридична енциклопедія: В 6 Т. / Ред.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: «Українська енциклопедія», 1998. – Т. 5. – 744 с.
36. Арутюнян Г. Г. Конституционное право : Энциклопедический словарь / Г. Г. Арутюнян, М. В. Баглай. – М. : Норма, 2006. – 544 с.
37. Шварц Г. Экономические и социальные права / Г. Шварц // Российский бюллетень по правам человека. – М., 2005. – Вып. 6 : Институт прав человека [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.consaltuslug.com
38. Гордон Л. А. Социально-экономические права человека : своеобразие, особенности, значение для России / Л. А. Гордон // Общественные науки и современность. – 1997. – № 3. – С. 23 – 27.
39. Баиева Н. А. Социальные права в системе прав человека / Н. А. Баиева // Вузовская наука – Северо-Кавказскому региону : материалы VII региональной научно-технической конференции (Ставрополь, 3-4 сентября 2003 г.) : Северо-Кавказский государственный технический университет [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.ncstu.ru
40. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави / П. М. Рабинович. – К. : Знання, 1994. – 236 с.
41. Баиева Н. А. Указ. соч.
42. Рабінович П.М. Вказ. праця. – С. 73.
43. Итоговый документ Венской встречи представителей государств-участников СБСЕ от 4 ноября 1986 г.; Парижская хартия для новой Европы от 21 ноября 1991 г. // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
44. Гордон Л.А. Указ. соч. – С. 27.
45. Буткевич В. Г. Права человека в Украине / В. Г. Буткевич // Политическая мысль. – 1993. – № 1. – С. 79 – 81.
46. Дворкин Р. О правах всерьез / Р. Дворкин. – М. : РОССПЭН, 2004. – 392 c.
47. Муніципальне право України [підручник] / В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фрицький, М. О. Баймуратов та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
48. Там само. – С. 322 – 323.
49. Мюллерсон Р. А. Права человека: идеи, нормы, реальность / Р. А. Мюллерсон. – М. : Юрид. лит., 1991. – 160 с.
50. Рабінович П. М. Європейські стандарти прав людини : загальнотеоретична характеристика / П. М. Рабинович // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 5. – С. 26 – 41.
51. Нерсесянц В. С. Права человека в истории политической и правовой мысли // Права человека в истории человечества и в современном мире / В. С. Нерсесянц. – М. : Наука, 1989. –
52. Орзіх М. Й. Міжнародно-правові стандарти і права людини в Україні / М. Й. Орзіх // Право України. – 1992. – № 4. – С. 7. – 11.
53. Аль-Сулайбі М. Юридична природа міжнародних стандартів прав людини / М. Аль-Сулайбі // Право України. – 2000. – № 9. – С. 116–117.
54. Савич О. С. Альтернативне соціальне страхування, як гарант реалізації міжнародних соціальних стандартів / О. С. Савич // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. – О. : Одеська нац. юрид. академія, 2003. – Вип. 18. – С. 474–480.
55. Янова С. Ю. Социальное страхование в системе социальной защиты населения: организация и финансовый механизм : автореф. дисс. на соискание науч. степени доктора экон. наук : / С. Ю. Янова. – СПб., 2001. – 35 с.
56. Reynaud Em. European Union: adapting to economic and social changes / Em. Reynaud // International social security review. – 1998. – Vol. 51. – P. 31 –40.

57. Clasen J., Oorschot W. V. Changing principles in European social security / J. Clasen, W. V. Oorschot // European journal of social security. – 2002. – Vol. 4. – № 2. – Р. 89–116.
58. Statistics in focus. Theme 3 / the assistance of Aline Pennisi and Marie-Anne Delise – Luxembourg, 2000. – № 2. // Federal statistical office of Germany [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.eds-destatis.de/
59. Statistics in focus. Theme 3 / the assistance of Aline Pennisi and Marie-Anne Delise – Luxembourg, 1999. – № 15. // Federal statistical office of Germany [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.eds-destatis.de/
60. European insurance in figures. 2000. // CEA. Insurers of Europe [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.cea.assur.org/
61. Francis G. Castles. The European social policy model: progress since the early 1980s / Francis G. Castles // European journal of social security. – 2002. – Vol. 3. – № 4. – P.299–313.
62. Смирнов И. В жизни всякое бывает. Застраховался – трудись спокойно / И. Смирнов // Парламентская газета. – № 98. – 2001. – С. 32–36.
63. Андріїв В. Чи захистить система соціального страхування людину / В. Андріїв // Право України. – 2001 – № 7. – С. 32–33.
64. Schulte B. The welfare state and European integration / B. Schulte // European journal of social security. – 1999. – Vol. 1. – № 1. – 27–81
65. Андріїв В. Вказ. праця. – С. 32.
66. Кінащук Л. Організаційно-правові особливості функцій та принципів страхування / Л. Кінащук // Цивільне право. – № 10. – 2000. –
67. Батыгин К. С. Советское социальное страхование / К. С. Батыгин. – М. : Профиздат, 1985. – 368 c.
68. Страхування [підручник ; керівн авт. колект. і наук. ред. С. С. Осадець]. – К. : КНЕУ, 2002. – 599 с.
69. Горбач Л. М. Страхова справа / Горбач Л. М. [навч. посібник]. – К. : Кондор, 2003. – 252 с.
70. Там само. – С. 27.
71. Функции страхования. // Все о страховании. Советы по правильному страхованию [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.itsabout-you.com/?p=6
72. Страхування [підручник ; керівн авт. колект. і наук. ред. С. С. Осадець]. – К. : КНЕУ, 2002. – 599 с.
73. Превентивная функция // Суть и функции страхования [упоряд.: В. Лебищак] [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://a.sozdaiuspech.info/stat/funkcii-strahovania.htm
74. Страхування [підручник ; керівн авт. колект. і наук. ред. С. С. Осадець]. – К. : КНЕУ, 2002. – 599 с.
75. Pennings F. Introduction to European social security law / F. Pennings. – Boston : Kluwer law and taxation. Publishers deventer, 1994. – 320 p.
76. Ibid. P. 36.
77. Страхування [підручник ; керівн авт. колект. і наук. ред. С. С. Осадець]. – К. : КНЕУ, 2002. – 599 с.
78. Аверьянов А. Н. Категория «система» в диалектическом материализме / А. Н. Аверьянов. – М. : Мысль, 1974. – 70 с.
79. Уемов А. И. Системный подход и общая теория систем / А. И. Уемов. – М. : Мысль, 1978. – М. : Мысль, 1978. – 272 с.
80. Там само. – С. 21-22.
81. Страхування [підручник ; керівн авт. колект. і наук. ред. С. С. Осадець]. – К. : КНЕУ, 2002. – 599 с.
82. Машина Н. І. Міжнародне страхування : Навчальний посібник [для студ. Вищ. Навч. закладів ] / Н. І. Машина – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 504 с.
83. Clasen J., Oorschot W. V. Ibid. – Р. 90.
84. Пенсионное страхование в Федеративной Республике Германия // Пенсійна реформа в Україні / Бібліотека. Міжнародний досвід [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://pension.kiev.ua/pensref/intpract/Germany.html
85. Страхування [підручник ; керівн авт. колект. і наук. ред. С. С. Осадець]. – К. : КНЕУ, 2002. – 599 с.
86. Там само. – С. 236.
87. Там само. – С. 213.
88. Михайлов А. В. Недержавні пенсійні фонди: сьогоднішній погляд у майбутнє / А. В. Михайлов, О. Й. Ткач– К. : СПД Савчина, 2001. – 246 с.
89. Майданик Р. Негосударственные пенсионные фонды (НПФ) развитых стран / Р. Майданик // Бизнес. – 1998. – № 18. – С. 11–14.
90. Ященко Н. На родине пенсионной реформы / Н. Ященко // Зеркало недели. – 2000. – 15. – С. 5.
91. Четыркин Е. М. Пенсионные фонды. Зарубежный опыт для отечественных предприятий, актуарные расчеты / Е. М. Четыркин. – М. : Арго, 1993. – 100 с.
92. Формы депозитов / ОАО «Агроинвестбанк» [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.agroinvestbank.tj/deposit_form.html
93. «Пенсионная революция» в Латинской Америке: анализ подходов и опыта // Пенсійна реформа в Україні / Бібліотека. Міжнародний досвід [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.pension.kiev.ua/Ukr/InterKnow/Experience
94. Руднєв О. С. Лікарняна каса – соціальна модель організації надання медичної допомоги населенню на позабюджетній основі / О. С. Руднєв // Українська Федерація громадських організацій сприяння охороні здоров'я громадського суспільства [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http: //ufoz.ukrmed.info/articles.php?lng=ua&pg=25&st=2
95. Козлов С. Лікарняні каси чи медичне страхування? / С. Козлов // Вісник пенсійного фонду України. – К., 2005. – № 1. – С. 36–37.
96. Плахотная Д. Г. Организация финансовой взаимопомощи граждан получила специальный закон / Д. Г. Плахотная, А. А. Байтенова, Е. В. Ленская // Деньги и кредит. – 2002. – № 1. – С. 51–58.
97. Там само. – С. 53.
98. Савич О. С. Передумови формування альтернативного соціального страхування : історико-правові аспекти / О. С. Савич // Держава і право : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – Вип. 22. Юридичні і політичні науки. – С. 123–130.
99. Кагаловская Э. Т. Страхование жизни : тарифы и резервы взносов. Финансовые основы страхования жизни / Э. Т. Кагаловская, А. А. Попова. – М. : Анкил, 2000. – 192 с.
100. Там само. – С. 11.
101. Чегасова Н. А. История развития страхования жизни [Електронний ресурс] / Н. А. Чегасова // Вестник ТИСБИ – 2004. – № 3. – Режим доступу до журн.: http://www.tisbi.ru/science/vestnik/2004/issue3/Econom13.html
102. Там само.
103. Кагаловская Э. Т. Страхование жизни : тарифы и резервы взносов. Финансовые основы страхования жизни / Э. Т. Кагаловская, А. А. Попова. – М. : Анкил, 2000. – 192 с.
104. Там само. – С. 17.
105. Майданик Р. Негосударственные пенсионные фонды (НПФ) развитых стран / Р. Майданик // Бизнес. – 1998. – № 18. – С. 11–14.
106. Социальное страхование в России // Муниципальное образование «Городской округ Пущино Московской области» [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.pushchino.ru
107. Там само.
108. Раковская Ю. История страхования в дореволюционной России [Електронний ресурс] / Ю. Раковская // Интернет-журнал Business-Investor.info – Режим доступу до журн. : http://business-investor.info/journal/article-127.htm
109. История медицинского страхования [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www. rosmedstrah.ru Там само.
110. Там само.
111. Вигдорчик Н.А. Социальное страхование. Систематическое изложение истории, организации и практики всех форм социального страхования. / Н.А. Вигдорчик – СПб.: Практическая медицина, 1912. – 302 с.
112. Там само – С. 42.
113. Савич О. С. Передумови формування альтернативного соціального страхування : історико-правові аспекти / О. С. Савич // Держава і право : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – Вип. 22. Юридичні і політичні науки. – С. 123–130.
114. Залетов А. Н. Страхование в Украине [под ред. О.А. Слюсаренко] / А. Н. Залетов. – К. Bee-Zone, 2002. – 450 c.
115. Савич О. С. Передумови формування альтернативного соціального страхування : історико-правові аспекти / О. С. Савич // Держава і право : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – Вип. 22. Юридичні і політичні науки. – С. 123–130.
116. Конституции буржуазных стран. – Т. 1. Великие державы и западные соседи СССР. Т. 1. – М.–Л. : Соцэкгиз, 1935. – 336 с.
117. Там само. – С. 60–68.
118. Там само. – С. 89–98.
119. Конституция СССР 1936 г. : Утверждена Чрезвычайным VIII съездом Советов Союза ССР 5 декабря 1936 г. – Офиц. изд. – М. : Изд-во ВС СССР, 1937. – 85 с.
120. Устав Организации Объединённых Наций и Устав Международного Суда от 26 июня 1945 г. // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
121. Лукашева Е. А. Права человека [учебник для вузов] / Е. А. Лукашева – М. : Инфра-М, 2001. – 576 с
122. Там само. – С. 468.
123. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. (Док.ООН/PES/217 А) // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
124. Черниченко С. В. Теория международного права: Старые и новые теоретические проблемы. В 2-х томах / С. В. Черниченко. – Т. 2: Старые и новые теоретические проблемы. – М. : НИМП, 1999. – 531 с.
125. Там само. – С. 383-384.
126. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. (Док.ООН/PES/217 А) // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
127. Там само.
128. Лукашева Е. А. Права человека [учебник для вузов] / Е. А. Лукашева – М. : Инфра-М, 2001. – 576 с.
129. Draft international covenant on humans rights and measures of implementation: future work of the commission on human rights № 421 (V) // Официальный сайт Организации Объединенных Наций [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.un.org/documents/ga/res/5/ares5.htm
130. Там само.
131. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/law