МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОЇ МОРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ТА ЮРИДИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ МОРСЬКОЇ
ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

1.1. Сутність і особливості юридичного забезпечення державної
морської політики України на сучасному етапі……………………………… …..15
1.2. Національні інтереси України та їх захист міжнародно-правовими
засобами в водах Світового океану………………………………………………...30
1.3. Цілі, принципи та завдання державної морської політики
України з позицій міжнародного морського права ………………....…………….34
1.4. Проблеми реалізації та міжнародно-правового захисту
державних інтересів України щодо використання морських просторів
і ресурсів: аналіз законодавства і практики……………………………….…….....44

Висновки до розділу 1………………………………………………………..67

РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
МОРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В ВОДАХ
СВІТОВОГО ОКЕАНУ

2.1. Вплив геополітичної ситуації на формування міжнародно-правової
позиції України в сфері реалізації її морської політики…………………..……...70
2.2. Економіко-правові засоби забезпечення розвитку національного морського транспортного потенціалу України……………………………………86
2.3. Проблеми гармонізації українського законодавства в сфері
морської безпеки з нормами та стандартами міжнародного морського права...100

Висновки до розділу 2………………………………………………………120

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ
РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ МОРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ
УКРАЇНИ В АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКОМУ БАСЕЙНІ

3.1. Сучасні тенденції розмежування морських просторів
Чорного моря……………………………………………………………………….127
3.2. Міжнародно-правові проблеми делімітації континентального
шельфу і виключної економічної зони між Україною і Румунією……………...133
3.3. Міжнародно-правові проблеми реалізації
морської політики України в Чорноморських протоках………………………...147
3.4. Міжнародно-правові проблеми реалізації
морської політики України в Азовському морі та Керченській протоці……….161

Висновки до розділу 3………………………………………………………177

ЗАКЛЮЧНІ ВИСНОВКИ…………………………………………………182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...192

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Морська політика держав динамічно пов'язана з сучасним міжнародним морським правом. Конкретні зовнішньополітичні дії держав у сфері міжнародних морських відносин не можуть здійснюватися у відриві від існуючого в Світовому океані міжнародного правопорядку. В процесі практичного проведення морської політики, держави через відстоювання своєї позиції активно впливають на формування міжнародно-правових умов різних видів морської діяльності.
Опублікуванням 7 червня 2006 р. "Зеленого документу" з морської політики ЄС, Європейська комісія відкрила тим самим консультаційний процес, що передбачає дискусії, аналіз і обговорення політичних, економічних й правових питань використання Світового океану всіма зацікавленими сторонами.
Однією з основних проблем, що залишається невирішеною, є проблема визначення подальшого розвитку правопорядку в Світовому океані, а також всебічного і оптимального врегулювання правовідносин між країнами щодо використання його ресурсів. При такому положенні і враховуючи, що стійкий економічний розвиток України, забезпечення її національної безпеки можливий лише при спиранні на морську діяльність, Україна як морська держава, не може стояти осторонь від вирішення питань, що стосуються вивчення, освоєння і використання Світового океану. Це, природно, робить необхідним подальше прогнозування як самих міжнародних морських відносин, так і їх міжнародно-правового регулювання.
В той же час, в чинному законодавстві України, яке лежить в основі її державної політики, океанічна проблематика відображена прямо або побічно тільки в рамках секторальних напрямів використання морських просторів і ресурсів (наприклад, національна оборона, судноплавство, рибальство та інше). Тому проблема правової підтримки і розвитку морського потенціалу України є в даний час вельми актуальною. Для визначення можливостей і напрямів розвитку вітчизняної морської діяльності необхідним є вироблення спеціального системного підходу до розвитку, організації та регулювання всіх видів морекористування. А це можливо лише на основі єдиної державної морської політики України, постійного дослідження процесів формування міжнародно-правових умов морської діяльності в різних районах Світового океану.
З огляду на це, розробка на законодавчому рівні Концепції державної морської політики, яка б визначила єдину стратегію розвитку всіх видів морекористування і на основі якої могла б бути сформована уніфікована законодавча база для правового врегулювання морських правовідносин та регламентації діяльності в галузі національного морського права, набуває особливої актуальності.
Ступінь дослідженості державної морської політики з позицій міжнародного морського права та проблем її реалізації в сучасних умовах характеризується тим, що вони недостатньо науково розроблені та висвітлені в юридичній літературі. Зокрема, досі немає жодного монографічного дослідження на цю тему.
Окремі аспекти зазначеного питання вже розглядались в науковій юридичній літературі. Зокрема, були досліджені наукові праці як вітчизняних вчених: Г. Анцелевича, О. Висоцького, О. Гончаренка, С. Горчакова, М. Грушевського, В. Демиденка, В. Дергачова, І. Дмитриченка, М. Драгоманова, В. Єфремова, Г.Іванова, О. Іщенка, О. Котлубай, С. Переверзєва, Н. Примачова, С. Рудницького, Л. Тимченка, В. Цемко, О. Шемякіна, Ю. Шемшученка, О. Щипцова, так і зарубіжних П. Бланша, Д. Гембела, Р. Госса, А. Кафруні, Д. Коломбоса, О. Коннела, Х. Маккіндера, А. Мехена, Х. Моргентау, Ф. Ратцеля, М. Роя, зокрема таких російських, як В. Анашкін, П. Бараболя, Ю. Барсегов, А. Вилєгжанін, С. Виноградов, В. Гуцуляк, Г. Даниленко, Б. Дранов, А. Колодкін, О. Кунц, С. Миронова, С. Молодцов, Е. Свиридов, В. Суворова та інших.
Вивчення та аналіз праць вищевказаних вчених дали змогу визначити й оцінити коло та стан проблем у здійсненні державної морської політики, виділити питання, які залишились поза увагою вчених, та визначити шляхи їх розв’язання. Емпіричну базу дослідження становили матеріали з питань нормотворчої діяльності органів державної влади, статистично-аналітичні дані.
Нормативно-правовими джерелами дослідження є: Конституція України; Кодекс торговельного мореплавства України, Водний кодекс України, Закони України «Про міжнародні договори», «Про державний кордон України», «Про виключну (морську) економічну зону», «Про транспорт», «Про основи національної безпеки», «Про загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року», «Про національну програму будівництва суден рибопромислового флоту України на 2002-2010 роки» та інші нормативно-правові акти, міжнародні Конвенції та Угоди з морського права.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідної роботи кафедри міжнародного права Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі. Обраний напрямок дослідження також перебуває у безпосередньому зв’язку з виконанням організаційно-правових заходів щодо реалізації Послання Президента України до Верховної Ради України «Європейській вибір. Концептуальні засади стратегії та соціального розвитку України на 2002-2011 роки»; Концепції розвитку транспортно-дорожнього комплексу (ТДК) України на середньостроковий період та до 2020 року; Угоди України про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС в сфері транспорту.
Мета і завдання дослідження. Мета полягає в розкритті змісту державної морської політики з позицій міжнародного морського права, а також в розробці науково-практичних рекомендацій, спрямованих на формування засад державної морської політики, основних напрямів її реалізації.
Відповідно до мети в дисертації сформульовано та реалізовано такі завдання:
- визначити міжнародно-правові умови, засади й особливості формування змісту державної морської політики;
- розкрити зміст національних інтересів в сфері морської діяльності та їх значущість для вирішення міжнародно-правових проблем;
- сформулювати цілі, принципи, задачі та пріоритетні напрями міжнародно-правового забезпечення державної морської політики, виходячи з сучасної геополітичної обстановки;
- проаналізувати чинне морське законодавство України на предмет його відповідності міжнародно-правовим нормам, розробити рекомендації щодо використання морських просторів і ресурсів з урахуванням сучасних внутрішніх, міжнародних економічних і політичних умов, довгострокових національних і геополітичних інтересів України, а також інтересів України в Азово-Чорноморському басейні і за межами її національної юрисдикції;
- розкрити вплив геополітичного, економічного та безпекового факторів на формування міжнародно-правової позиції України в сфері реалізації її морської політики;
- дослідити сучасні міжнародно-правові проблеми, пов’язані з правовим статусом і регламентацією використання Чорного моря і Чорноморських проток, Азовського моря та Керченської протоки;
- запропонувати конкретні правові заходи та засоби щодо розв’язання спірних ситуацій та забезпечення успішної реалізації державної морської політики України в Азово-Чорноморському басейні.
Об’єктом дослідження є міжнародні правовідносини у сфері реалізації державної морської політики України.
Предметом дослідження є міжнародно-правові акти у сфері міжнародної морської діяльності держави, а також національно-правові акти України, які містять норми, що регламентують основи та порядок реалізації державної морської політики України.
Методи дослідження. Теоретико-методологічні засади дослідження ґрунтуються на низці методів класичної інтелектуальної традиції, визначальними серед яких є: діалектичний, історико-правовий, системного аналізу, порівняльно-правовий, формально-юридичний, єдності логічного й історичного аналізу. Використаний також теоретико-евристичний потенціал структурно-функціонального методу, методу статистичного аналізу, а також методів прогнозування та узагальнення отриманих результатів.
Так, зокрема, застосування діалектичного методу та методу системного аналізу дозволило визначити сутність державної морської політики як міжнародно-правової діяльності держави, розкрити її змістовні та структурні взаємозв’язки з іншими елементами правової системи.
За допомогою структурно-функціонального та порівняльно-правового методів встановлено специфіку норм міжнародного морського права, яка визначає особливості реалізації морської політики. Застосування методу єдності логічного й історичного аналізу дало можливість виокремити основні етапи становлення та розвитку державної морської політики України, а також визначити змістовні, структурні та функціональні взаємозв’язки державної морської політики як правової теорії й міжнародної практики її реалізації. Метод системного аналізу дозволив виділити основні недоліки створеного в Україні механізму імплементації норм міжнародного морського права, розкрити актуальні теоретичні та практичні проблеми, що виникають в зв’язку з реалізацією державної морської політики України. При визначенні правового статусу та режиму Азовського моря і Керченської протоки, а також при вирішенні проблеми делімітації континентального шельфу і виключної економічної зони між Україною і Румунією використовувались історико-правовий та формально-юридичний методи. На основі методів системного та статистичного аналізу проаналізовано зміст міжнародно-правових актів в морській сфері та доведено необхідність прийняття відповідних національних законодавчих актів для вирішення проблеми ефективного використання морського потенціалу України.
Узагальнення отриманих результатів як метод дослідження дозволив сформулювати висновки щодо напрямів реалізації морської політики України, врегулювати деякі суперечності між нормами міжнародного морського права і національного законодавства України в морській сфері. На основі методу прогнозування розроблено рекомендації та пропозиції щодо подальшого реформування морського законодавства України.
Наукова новизна одержаних результатів та особистий внесок автора полягають в комплексному дослідженні природи, змісту й сутності державної морської політики, а також міжнародно-правових проблем її ефективної реалізації. Проведене дослідження дозволило сформулювати й обґрунтувати нові наукові положення й пропозиції, що виносяться на захист:
вперше:
- здійснено цілісний науковий аналіз законодавчого забезпечення державної морської політики України та юридичних проблем її реалізації з позиції міжнародного морського права;
- дано авторське визначення державної морської політики як міжнародно-правової діяльності держави, спрямованої на реалізацію та розвиток морського потенціалу, а також забезпечення національних інтересів України щодо використання морських ресурсів і акваторій Азово-Чорноморського басейну, окремих районів Світового океану за допомогою юридико-економічних засобів;
- досліджено особливості національних інтересів України в Азово-Чорноморському басейні та окремих районах Світового океану;
- запропоновано під національними інтересами країни в Світовому океані розуміти сукупність збалансованих інтересів особи, суспільства і держави у сфері морської діяльності, які реалізуються на основі морського потенціалу держави і виражаються в нормативному комплексі цілей;
- обґрунтовано принципи, завдання, пріоритетні напрями, цілі та заходи міжнародно-правового забезпечення й ефективної реалізації сучасної морської політики держави;
- доведено необхідність на законодавчому рівні визначити єдину державну морську політику України шляхом прийняття відповідного закону, який би зайняв місце системоутворюючого в морському законодавстві держави;
- визначено систему і місце морської безпеки в межах міжнародного порядку діяльності на морі, а також виявлені міжнародно-правові інститути та зацікавлені національні актори, які здатні здійснювати регулюючий та контролюючий вплив на безпеку морського судноплавства;
набули подальшого розвитку:
- пропозиції щодо вдосконалення та приведення у відповідність норм чинного законодавства України до практики міжнародного морського права;
- тенденції створення належного правового статусу і правового режиму використання територіального моря, виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України;
- погляди та концепції вчених щодо впливу геополітичної ситуації на формування міжнародно-правової позиції України в сфері реалізації її морської політики;
- тенденції розвитку міжнародного співробітництва та підвищення ролі України в міжнародних морських організаціях під егідою ООН, ІМО;
- міжнародно-правові концепції щодо прискорення процесу інтеграції морегосподарського комплексу в світову економічну систему;
- концептуальні пропозиції з проблем гармонізації українського законодавства в сфері забезпечення морської безпеки;
- сучасні тенденції розмежування морських просторів Азово-Чорноморського басейну та вирішення проблемних питань щодо свободи судноплавства в Чорноморських протоках;
удосконалено:
- нормативно-правове забезпечення використання територіального моря, виключної (морської) економічної зони й континентального шельфу;
- міжнародно-правові засоби захисту українських судноплавних компаній на міжнародному ринку морських перевезень;
- шляхи реформування міжнародного співробітництва України в програмній і координаційній діяльності в структурах Європейського Союзу, Чорноморського економічного співробітництва, ГУАМ, Балто-Чорноморського Союзу та інших міжнародних організаціях;
- нормативно-правову базу щодо запобігання загроз національній безпеці України з морського напрямку;
- договірно-правове оформлення українсько-російського кордону в Азовському морі і Керченській протоці;
- шляхи вирішення проблеми делімітації континентального шельфу та виключних економічних зон між Україною та Румунією;
- механізм дотримання принципу свободи судноплавства в Чорноморських протоках.
Практичне значення отриманих результатів дисертації полягає в тому, що її зміст та висновки дозволяють поглибити розуміння досліджуваної проблематики, заповнити значну прогалину в українській юридичній науці. До того ж, матеріали дисертації дають змогу отримати цілісне уявлення про зміст державної морської політики, національні інтереси України в Азово-Чорноморському регіоні, інших ділянках Світового океану, в яких зацікавлена Україна, з міжнародно-правових позицій.
Практична цінність результатів дослідження обумовлюється запропонованими пропозиціями та сформульованими висновками, які можуть бути використані для подальшого вдосконалення чинного морського законодавства. Автор вважає, що реалізація цих пропозицій в Законі України «Про державну морську політику України» сприятиме забезпеченню політичного та економічного суверенітету, утвердження України як морської держави. Наукові узагальнення і висновки, що сформульовані за результатами дослідження, а також матеріали дисертації можуть бути використані в процесі читання курсу лекцій з міжнародного морського права.
Результати дослідження можуть бути також використані:
а) Верховною Радою України – в процесі законотворчої діяльності, зокрема, при опрацюванні законопроектів України «Про Концепцію державної морської політики України»; «Про континентальний шельф України»; «Про внутрішні води, територіальне море й прилеглу зону України»; «Про український другий (міжнародний) реєстр суден»; «Про морську безпеку України»;
б) Міністерством закордонних справ України — при обґрунтуванні позиції України в переговорах, участі в інших процедурах щодо врегулювання міждержавних морських спорів за участю України;
в) міністерствами, відомствами й установами, що відповідають за формування політики в області використання і освоєння водних ресурсів, – при здійсненні різних видів діяльності, пов'язаних з використанням Азово-Чорноморського басейну та в інших районах Світового океану, в яких зацікавлена Україна.
Висновки і рекомендації дисертаційного дослідження також можуть застосовуватись в практиці діяльності суб’єктів державної морської політики при розробці, прийнятті та застосуванні нормативно-правових актів в галузі морського права.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації й пропозиції одержані здобувачем на власних дослідженнях в результаті опрацювання та аналізу наукових, нормативно-правових джерел та юридичної практики.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на таких міжнародних науково-практичних конференціях:
- „Міжнародно-правове та економічне регулювання торгівлі: проблеми теорії та практики”(м. Київ, 27-28 травня 2004 р.);
- „Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 27 травня 2005 р.);
- «Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти» (м. Київ, 30 травня 2006 р.);
- «Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти» (м. Київ, 30 травня 2007 р.) в тезах «Проблеми гармонізації українського законодавства в сфері міжнародно-правової безпеки на морі»; а також
- в поглибленому курсі „Питання врегулювання суперечок в рамках СОТ”, який проводився 27 липня – 1 серпня 2005 р. в м. Києві доктором юридичних наук, член-кореспондентом університету Льєжа, адвокатом асоціації адвокатів Брюсселя Девідом Лаффом і спеціалістом юридичного Департаменту секретаріату СОТ Марією Ісус Перейра-Фрідріхсен. За підсумками участі в зазначеному курсі здобувачем було отримано відповідний сертифікат.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у дев`яти наукових статтях та тезах доповідей, з яких п’ять – у виданнях, що визнані ВАКом України фаховими з юридичних наук:
1) Бєлова О.І. Міжнародно-правові проблеми реалізації морської політики України в Азово-Чорноморському басейні // Науковий журнал «Зовнішня торгівля: право та економіка», №1(24), 2006. – С. 47-52.
2) Бєлова О.І. Міжнародно-правові проблеми реалізації морської політики України в Чорноморських протоках // Науковий журнал «Зовнішня торгівля: право та економіка», №3(26), 2006. – С. 12-17.
3) Бєлова О.І. Міжнародно-правові проблеми реалізації морської політики України в північно-західному районі Чорного моря // Науковий журнал «Зовнішня торгівля: право та економіка», №1(30), 2007. – С. 92-97.
4) Бєлова О.І. Деякі аспекти міжнародно-правової сутності морської політики України (цілі, принципи, задачі та пріоритетні напрями реалізації) // Науково-практичний господарсько-правовий журнал «Підприємництво, господарство і право», №3 (135) 2007. – С.145-148.
5) Бєлова О.І. Забезпечення національної безпеки України з позицій міжнародного морського права // Науковий журнал «Зовнішня торгівля: право та економіка», №4(33), 2007. – С.156-160.
6) Бєлова О.І., Леоненко П.І. Правове регулювання арешту морських суден у СОТ-просторі // Міжнародно-правове та економічне регулювання торгівлі: проблеми теорії і практики. Збірник матеріалів VII міжнародної науково-практичної конференції 27-28 травня 2004 року. - К.: УАЗТ, 2004. - С.243-245.
7) Бєлова О.І. Морська державна політика України в умовах вступу до СОТ та приєднання до ГАТС // Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики. Збірник матеріалів VIII міжнародної науково-практичної конференції 27 травня 2005 року. – К.: УАЗТ, 2005. – С.108-110.
8) Бєлова О.І. Деякі аспекти розробки й реалізації державної морської політики України // Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти: Збірник матеріалів IX Міжнародної науково-практичної конференції, 30 травня 2006 року. – К.: УАЗТ, 2006. – С.85-88.
9) Бєлова О.І. Проблеми гармонізації українського законодавства в сфері міжнародно-правової безпеки на морі // Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти: Збірник матеріалів X міжнародної науково-практичної конференції, 30 травня 2007 р. – К.: УАЗТ, 2007. – С.307-309.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків та списку використаних джерел – 266 найменувань на 24 сторінках. Загальний обсяг дослідження – 215 сторінок, з яких 191 сторінка основного тексту.

Список литературы

ЗАКЛЮЧНІ ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні узагальнюючі висновки:
1. Довготривала експлуатація просторів і ресурсів Світового океану можлива тільки на основі стратегії стійкого розвитку, цілеспрямованого розміщення, організації і комплексного управління морегосподарчою діяльністю.
В умовах зміненої геополітичної і економічної ситуації, появи нових морських кордонів і загострення конкуренції між країнами за право використання океанічних ресурсів і просторів, а також масштабність, складність і важливість для України проблем, пов'язаних з діяльністю в Азово-Чорноморському басейні і окремих районах Світового океану, вимагають для їх вирішення програмно-цільового підходу. Відомчий підхід до освоєння морських просторів і ресурсів, який характерний для морської діяльності України на сучасному етапі, загрожує її національним інтересам і неминуче веде до суперечностей і конфліктів між галузями морського господарства й усередині них самих.
Враховуючи це, а також з метою підвищення внеску морської діяльності в стійкий економічний розвиток, національну безпеку і міжнародний авторитет України представляється необхідним найближчим часом на законодавчому рівні визначити єдину державну морську політику країни.
2. Початковим етапом такого підходу є прийняття Закону «Про морську політику України» (надалі Закон), який би зайняв місце системоутворюючого в морському законодавстві України, став основним його компонентом та створив надійну правову базу для захисту інтересів України як крупної морської держави.
Представляється, що розробка Закону допоможе забезпечити реалізацію в сучасних умовах положень Конституції України; реалізацію прав і виконання зобов'язань України з міжнародного морського права, перш за все, Конвенції ООН з морського права 1982 р., в тому числі в її частинах II, V, VI, IX, XII, XIII; цілісність державного управління морською діяльністю, включаючи її зовнішньополітичний компонент, і, відповідно, попередити надалі виникнення помилок у сфері управління морською діяльністю.
3. Для ефективної реалізації морської політики України необхідним є удосконалення і усунення невідповідностей між нормами міжнародного морського права і національного законодавства України, а також посилення в процесі законодавчої ініціативи і законотворчості в морській сфері ролі й значення обов'язкових для України міжнародно-правових основ.
Проведений аналіз чинного законодавства України, яке встановлює правовий режим використання територіального моря, виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу, дозволяє констатувати, що воно (законодавство), безумовно, в цілому відповідає міжнародно-правовим нормам. Але в той же час, в законодавчому регулюванні цієї групи специфічних суспільних відносин є певні прогалини і суперечності між різними актами.
Зокрема, аналіз українських законодавчих актів показує, що в більшості випадків поняття мирного проходу в національному законодавстві сформульовано вельми нечітко. Жоден із законодавчих актів не відображає ті міжнародно-правові положення, які характеризують поняття проходу і розкривають його мирний характер. Спеціального нормативно-правового регулювання вимагають питання, що відносяться до проведення в територіальному морі пошуково-рятувальних і суднопідіймальних операцій, створення штучних споруд, прокладки підводних кабелів і трубопроводів, дослідження, розвідки, і розробки водних біологічних ресурсів, морських наукових досліджень, а також охорони навколишнього середовища.
В зв’язку з цим, ухвалення законопроекту «Про внутрішні води, територіальне море й прилеглу зону України», на думку дисертанта, сприяло б реалізації Україною прав і повноважень у межах своєї території і позитивно вплинуло б на міжнародний імідж України, оскільки цим законопроектом пропонуються реальні механізми здійснення верховенства нашої держави в її прибережних водах з належним врахуванням існуючих міжнародно-правових норм.

4. Діюче в Україні морське законодавство охоплює далеко не всі проблеми регулювання, зокрема, як показує аналіз, законодавчі акти про такі ресурси не гармонізовані між собою, немає необхідної нормативно-правової основи для ефективного державного управління морськими природними ресурсами, зобов'язання здійснювати яке передбачено Конвенцією ООН з морського права 1982 р.
Так, до проблемних відноситься правове врегулювання відносин, які виникають при видобутку корисних копалин і забезпеченню екологічної безпеки при проведенні робіт на континентальному шельфі. Кодекс про надра 1994 року, навіть з урахуванням внесених в нього змін, не відповідає в повній мірі сучасним потребам практики, потребує узгодження із законодавчими актами, прийнятими в останні роки, і доповнення положеннями, які б забезпечили розробку і використання безпечних технологій, засобів розвідки та видобутку нафти та інших корисних копалин на континентальному шельфі України, а також контроль і захист прав України на морському дні і у відкритому морі.
До прогалин національного законодавства в цій сфері слід також додати відсутність у будь-якому національному законі України норми-дефініції континентального шельфу з урахуванням геологічних і географічних особливостей Чорного моря.
Необхідним і послідовним кроком в напрямку створення належного правового статусу і правового режиму використання континентального шельфу є завершення договірно-правового оформлення його делімітації і розробка відповідного законопроекту про континентальний шельф України.
До недоліків національного морського законодавства відноситься й істотне відставання від міжнародного морського права в розвитку конкретних правових інструментів збереження морської природи при здійсненні господарських проектів, раціонального використання природних морських ресурсів, відновлення деградуючих ділянок.
В нормативному масиві застосованого до морських просторів і ресурсів законодавства навіть на рівні закону допускаються lapsus jure (юридичні непорозуміння). До таких відноситься положення ч.1 ст.13 Закону «Про виключну (морську) економічну зону» про морські наукові дослідження в виключній економічній зоні України.
Неврегульованим залишається в українському законодавстві питання про механізм доступу інших держав до залишку допустимого улову, право на який передбачено в п.2 ст. 62 Конвенції 1982 року. Хоча ряд пов'язаних з цим правом домовленостей і повинен оформлятися міждержавними угодами, законодавець повинен передбачити рамкові умови дотримання Україною вказаної норми Конвенції.
В зв’язку з цим, представляється логічним розробити положення, які б забезпечили проведення наукових досліджень наявних запасів водних живих ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, а також у відкритому морі з метою раціонального їх використання; державного контролю за їх відтворенням та використанням; вжиття заходів щодо запобігання порушенням екологічного балансу та недопущення несанкціонованого проникнення в екосистеми Чорного та Азовського морів чужорідних видів організмів.
5. Проведений аналіз національного законодавства, регулюючого використання морських просторів і ресурсів, свідчить про наявність значного масиву відомчих актів з управління морською діяльністю, що призводить до подвійності тлумачення нормативних актів, і підтверджує необхідність розробки Закону «Про морську політику України», як зведеного закону про державне управління морською діяльністю і основи інституційного забезпечення такого управління в загальнодержавних інтересах на морі.
Створення державно-правового механізму регламентації морегосподарської діяльності в береговій зоні Чорного і Азовського морів, у тому числі правових основ використання національного побережжя, видобутку корисних копалин на шельфі України, промислу риби у виключній (морський) економічній зоні, судноплавства, використання рекреаційного потенціалу і охорони навколишнього природного середовища, на думку дисертанта, забезпечить реалізацію і захист державних інтересів України в сфері морської діяльності.
6. Виходячи з геополітичного положення України і її потенціалу, вона є важливим стратегічним партнером для будь-якої європейської держави і, враховуючи це, повинна прагнути до створення багатосторонньої системи міжнародного співробітництва.
Однією з форм такої співпраці є участь в діяльності міжнародних організацій у галузі розробки морських ресурсів, розвитку науки і технологій, удосконалення міжнародного морського права, захисту навколишнього середовища і т п.
Тільки активна участь та підвищення ролі України в програмній і координаційній діяльності в структурах Європейського Союзу, Чорноморського економічного співробітництва, ГУАМ, Балто-Чорноморського союзу, а також в інших міжнародних морських організаціях під егідою ООН, ІМО дозволить забезпечити необхідне врахування її інтересів при розробці перспективних норм міжнародного морського права, прискорить процес інтеграції економіки України в світову економічну систему і сприятиме зміцненню загальноєвропейської та регіональної системи безпеки.
Інтеграція України в Європейський Союз неможлива без створення відповідних національно-правових передумов, забезпечення відповідності національної правової системи регулювання морегосподарської діяльності нормам міжнародного морського права, без використання уніфікованих транспортних технологій в відповідності з вимогами і параметрами, встановленими міжнародними конвенціями і угодами, а також вимогами, що пред'являються Всесвітньою організацією торгівлі.
В зв’язку з цим, слід привести нормативні вимоги українського законодавства у відповідність до Регламенту Ради 4056/86/ЄЕС від 22 грудня 1986 року, присвяченому застосуванню положень антимонопольного законодавства до підприємств морського транспорту; Директиви Ради 94/57/ЄС від 22 листопада 1994 року про загальні правила та стандарти інспектування суден; Директиви Ради 98/18/ЄС від 17 березня 1998 року про правила і стандарти безпеки для пасажирських суден; Директиви Ради 2002/59/ЄС про створення системи моніторингу судноплавства та інформації; здійснити роботу щодо приєднання України до Європейської угоди про міжнародні перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами.
Реалізація принципів міжнародного транспортного права в Україні значною мірою залежатиме від розробки і реалізації заходів щодо поетапного приєднання України до міжнародної Конвенції про загальну транзитну процедуру (Женева, 20.05.87 р.); Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіото, в редакції 2000 р.); Конвенції ООН з міжнародних і мультимодальних перевезень вантажів (1980 р) та ін.
7. Для успішної реалізації державної морської політики вирішальне значення має захист міжнародно-правовими засобами економічних інтересів України.
Аналіз чинного законодавства України, регулюючого морський торговий флот, свідчить про відсутність на державному рівні чіткого розуміння необхідності мати національний морський транспортний флот.
У зв'язку з цим, у сфері морського флоту представляється необхідним створити сприятливий законодавчо-економічний клімат, конкурентноспроможні умови для оновлення транспортної інфраструктури, будівництва і оновлення морського флоту, забезпечити ефективну зайнятість населення, можливість кваліфікованої праці, надати підтримку українським судноплавним компаніям в конкурентній боротьбі на світових ринках.
Послідовним кроком в цьому напрямі було б ухвалення законопроекту про український другий (міжнародний) реєстр суден, який би забезпечив в оптимальному поєднанні комплекс взаємозв'язаних законодавчих заходів (у тому числі податкових і митних) і вирівняв для українських судноплавних компаній умови конкурентної боротьби на міжнародному ринку морських перевезень. Для цього можливо використання території острова Зміїний. Вибір острівних територій для розміщення нового реєстру полегшує законодавчу сторону введення міжнародного реєстру. Перш за все з можливістю використання автономних прав острівної території щодо особливого оподаткування.
8. Одним з базових елементів державної морської політики, як в міжнародно-правовому масштабі, так і в рамках політичної організації, що входять в міжнародну морську співдружність країн, є морська безпека держави.
Можливі загрози національній безпеці України з морського напрямку можуть бути пов'язані в основному з наступними чинниками:
- незавершеність міжнародно-правового розмежування морських просторів і існуючі в зв’язку з цим територіальні претензії окремих сусідніх держав;
- неврегульованість питань щодо міжнародно-правового розмежування виключних економічних морських зон і континентального шельфу;
- утиск економічних інтересів держави і посягання на її природні багатства;
- інтенсивна і протиправна розвідувальна діяльність інших держав в українських водах, тощо;
- скоєння злочинів міжнародного характеру: піратство, тероризм, організована злочинність та екстремізм, торгівля зброєю, наркотичними засобами на об’єктах морського та річкового транспорту України;
- загрози екологічного характеру: наслідки виробничого освоєння Чорного і Азовського морів; забруднення морського середовища внаслідок аварій і катастроф морських суден, стаціонарних установок і штучних споруд, як в морі, так і на березі; скидання забруднених вод, відходів, прокладки трубопроводів, кабелів, тощо;
- неналежний рівень нормативно-правового забезпечення розвитку та безпеки мореплавства, судноплавства, роботи портів, здійснення морських перевезень, тощо;
- іноземна військова присутність Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.
Враховуючи, що вказані чинники за певних умов можуть послужити передумовами виникнення конфліктів, екологічних і техногенних катастроф, Україна, слідуючи своїм міжнародним зобов'язанням, резолюціям ІМО, зацікавлена у вживанні заходів самого різного характеру по їх запобіганню і припиненню.
Одним з дієвих і необхідних кроків в цьому напрямку є приведення національного законодавства України у відповідність з нормами і обов’язками, закріпленими в міжнародних угодах, конвенціях і положеннях міжнародних організацій, членом яких вона є.
Зокрема, вдосконалення і розвитку потребує нормативно-правове забезпечення безпеки мореплавства, системи руху суден, створення в державі єдиних систем навігаційного, гідрографічного, гідрометеорологічного забезпечення та картовидавництва, інформаційної системи висвітлення надводної обстановки в акваторіях Чорного та Азовського морів і Керченській протоці.
Відповідно до рекомендацій Міжнародної морської організації необхідно створити Державну систему безпеки судноплавства України; привести технічний стан суден у відповідність з вимогами міжнародних конвенцій й національних правил; ввести стандарти якості підготовки плавскладу у відповідності до вимог міжнародних конвенцій ПДНВ-78 з поправками та ПДНВ-95р., тощо.
Необхідно створити відповідну нормативно-правову базу для ефективного функціонування єдиних систем пошуку та рятування у морській зоні відповідальності України, а також запобігання надзвичайних ситуацій. Вдосконалення і розробки нових нормативних актів потребує національне законодавство України в сфері забезпечення екологічної безпеки морського середовища.
Не дивлячись на те, що в цілому в сфері боротьби з організованою злочинністю, проявами піратства, тероризму і екстремізму на об’єктах морського транспорту, міжнародне законодавство зробило позитивний вплив на створення вітчизняної правової бази (Верховною Радою України було прийнято Закон «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 р.; кримінальним кодексом України 2001 року було вперше визначено склад піратства), антипіратські і антитерористичні заходи вимагають підвищення ефективності та посилення кримінальної відповідальності за їх здійснення.
Для посилення національної безпеки України, доцільним вбачається упровадження моніторингу за порушення військовими формуваннями Чорноморського флоту РФ законодавства України і Угоди про статус і умови перебування ЧФ Російської Федерації на території України, а також приведення діяльності сил Чорноморського флоту РФ у відповідність до вимог Закону України “Про порядок допуску і умови перебування підрозділів озброєних сил інших держав на території України”.
Потреба в ефективному захисті життєво важливих інтересів нашої країни від загроз національній безпеці з морського напрямку, обумовлює необхідність підвищення ефективності діяльності державних органів влади нашої держави, скоординованості здійснюваних ними заходів на міжнародній арені та вироблення науково обґрунтованої державної морської політики України і стратегії її реалізації.
Розробка Морської доктрини України повинна бути логічним продовженням прийнятих в державі таких доктринальних документів як Закони України «Про основи національної безпеки України», «Про демократичний цивільний контроль над Військовою організацією і правоохоронними органами», Військова доктрина і сприяти зміцненню міжнародного авторитету України як морської держави і національної безпеки в цілому.
9. Однією з передумов ефективної реалізації державної морської політики є юридично оформлені морські кордони, розв’язання проблем, пов'язаних з правовим статусом і регламентацією використання морських просторів Азово-Чорноморського басейну, а також забезпечення свободи судноплавства по міжнародних морських шляхах. Пов'язані з цим проблеми дуже актуальні для багатьох держав, й особливо для України.
Зростаюча умовність державних кордонів, загрожує тотальним переглядом системи міжнародних гарантій територіальної цілісності і недоторканності. Для молодих незалежних держав це один з ключових викликів в затвердженні суверенітету. Україна, в умовах невирішеності територіальних питань з Росією — щодо договірно-правового оформлення українсько-російського кордону в Азовському морі і Керченській протоці — і Румунією — з приводу делімітації континентального шельфу і виключних економічних зон в Чорному морі, – знаходиться в зоні підвищеного ризику.
Нинішня неврегульованість статусу Азовського моря призводить до фактично безконтрольної господарської дiяльностi на ньому, у тому числі i браконьєрами з третіх країн. Для ефективної боротьби з міжнародним браконьєрством, контрабандою, кримiналiзованим бізнесом, що здійснює неконтрольований морський промисел у регіоні, необхідною умовою є врегулювання правового статусу Азовського моря і Керченської протоки. Переговори з цього питання вимагають компромісів і нестандартних рішень з дотриманням фундаментальних принципів міжнародного права.
Від ефективної законотворчості і реалізації норм законодавства щодо делімітації континентального шельфу як Чорного, так і Азовського морів залежить право України на розвідку і видобуток нафти, газу та інших корисних копалин на морському дні цих морських просторів, і, як наслідок, зростання добробуту українських громадян в цілому.
Враховуючи, що протоки і канали є одним з головних чинників у сфері міжнародних перевезень і торгівлі, питання, пов'язані з свободою судноплавства в Чорноморських протоках, набувають життєво важливого значення для економіки, політики, взаємостосунків і майбутнього всіх країн Причорноморського регіону і потребують вироблення міжнародно-правової позиції України з цього питання.
10. Таким чином, довготривалість делімітаційного процесу, недостатня повнота національної законодавчої бази, невизначеність України в деяких міжнародно-правових питаннях перешкоджають ефективному використанню морських просторів Азово-Чорноморського басейну. Тому створення дієвої законодавчої бази є необхідною умовою відродження України як крупної морської держави і повинно бути складовою частиною науково обґрунтованої морської політики України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Міжнародно-правові акти і національне законодавство

1. Адрианопольский мирный договор между Россией и Турцией // Сборник архивных документов. - М., 1992. - С.102-116.
2. Венская конвенция о правопреемстве государств в отношении договоров от 23 августа 1978 года // Международное право в документах: Уч. пособие / Сост. Н.Т.Блатова. - М.: Юрид. лит., 1982. - С.31-42.
3. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. №213/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №24. - Ст.189.
4. Господарський Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144 .
5. Декларация о мерах по ликвидации международного терроризма. Резолюция 49/60 Генеральной Ассамблеи от 9 декабря 1994 года // Официальные отчеты Генеральной Ассамблеи, сорок девятая сессия, Дополнение № 49 (А/49/49). - С. 409-412.
6. Декларация, дополняющая Декларацию о мерах по ликвидации международного терроризма 1994 года. Резолюция 51/210 Генеральной Ассамблеи ООН от 17 декабря 1996 года // Официальные отчеты Генеральной Ассамблеи, пятьдесят первая сессия, Дополнение № 49 (А/51/49). - С. 344-345.
7. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. №XII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - №31. - С.429.
8. Декларація про дотримання суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності кордонів держав СНД від 15 квітня 1994 року // Офіційний вісник України. - 2006. - № 42. - Ст. 2859.
9. Договір між Україною та Румунією про режим українсько-румунського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань від 17 червня 2003 р. // Верховна Рада України: Законодавство України. - Електронний ресурс: Міжнародні документи. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/.
10. Договор между УССР и РФСР от 19 ноября 1990 года // Законодательство стран СНГ. - Электронный ресурс. - Режим доступа: http://www.base.spinform.ru/.
11. Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією та Додаткова угоди до нього у формі обміну листами Міністра закордонних справ України та Міністра закордонних справ Румунії від 2 червня 1997 року // Верховна Рада України: Законодавство України. - Електронний ресурс: Міжнародні документи. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/.
12. Договор между Правительством Союза Советских Социалистических Республик и Правительством Румынской Народной Республики о режиме советско-румынской государственной границы, сотрудничестве и взаимной помощи по пограничным вопросам от 27 февраля 1961 г. // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. - М., 1971. - Вып. ХXIV. -С. 73-85.
13. Договір між Україною і Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 року // Офіційний вісник України - 2004. - № 22. - Ст. 1539.
14. Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 р. // Верховна Рада України: Законодавство України. - Електронний ресурс: Міжнародні документи. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/.
15. Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією від 2 червня 1997 р. // Верховна Рада України: Законодавство України. - Електронний ресурс: Міжнародні документи. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/.
16. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 р. // Офіційний вісник України. - 1999. - № 20. - Ст.931.
17. Женевская конвенция о территориальном море и прилежащей зоне 1958 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. - 1964. - № 43.
18. Кодекс практики расследования актов пиратства и вооруженного ограбления судов / Резолюция IMO A.922 (XXII) от 29 ноября 2001 г.
19. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995, № 47. - Ст. 349.
20. Конвенция об открытом море // Сборник международных соглашений и законодательных актов СССР по вопросам мореплавания. - Л.: Мин. Обороны СССР, 1971. - С. 58.
21. Конвенция о континентальном шельфе // Сборник международных соглашений и международных актов СССР по вопросам мореплавания. - Л.: Мин. Обороны СССР, 1971. - С.75-78.
22. Конвенция Организации Объединенных наций по морскому праву. - Нью-Йорк: ООН, 1982. - 204 с.
23. Конвенция Организации Объединенных Наций об условии регистрации судов. - Нью-Йорк: ООН, 1986. - 79 с.
24. Конвенция о международных правилах предупреждения столкновения судов в море 1972 г. - Лондон: ИМО, 185. - 64 с.
25. Конвенция о режиме проливов 1936 г. // Сборник международных соглашений и законодательных актов СССР по вопросам мореплавания. - Л.: Мин. Обороны, 1971. - С. 205-216.
26. Конвенция по облегчению международного морского судоходства 1965 г., с поправками (FAL-65). - СПб.: ЗАО ЦНИИМФ. - 2002. - 216 с.
27. Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14.12.73. Дата підписання (приєднання) Україною: 18.06.74 (в складі СРСР) // Верховна Рада України: Законодавство України. - Електронний ресурс: Міжнародні документи. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/.
28. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996, №30. - ст. 141.
29. Концепція морської політики України. Проект від 20 вересня 1995 р. - Протокол засідання Президії Кабінету міністрів України №22 п.5. // Верховна Рада України: Законодавство України. - Електронний ресурс / Режим доступу: http:// http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/.
30. Концепція охорони та відтворення навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 р. №1057 // Офіційний вісник України. - №28 від 30 липня 1998 р. - С.77.
31. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001, № 25-26. - Ст.131.
32. Лісовий Кодекс України // Відомості Верховної Ради України вiд 26.05.2006 N 3404-IV. - 2006, № 21. – Ст. 170.
33. Международная конвенция о борьбе с незаконными актами, направленными против безопасности морского судоходства и Протокол о борьбе с незаконными актами, направленными против безопасности стационарных платформ, расположенных на континентальном шельфе 1988 г. // Советский ежегодник морского права. - М.: Мортехинформреклама, 1989. - С.154-161.
34. Международная конвенция о грузовой марке 1966 года, измененная протоколом 1988 года к ней (КГМ-66/88) / Сост. и ред. В.П. Стрелков. - СПб: ЗАО ЦНИИМФ, 1999. - 269 с.
35. Международная конвенция по обмеру судов 1969 года (КОС-69). - СПб: ЗАО ЦНИИМФ, 2000. - 79 С.
36. Международная конвенция по охране человеческой жизни на море 1974 г.: СОЛАС-74. - СПб.: ЗАО ЦНИИМФ, 2000. - 757 с.
37. Международная Конвенция ПДНВ-78/95. - Одесса: ЦПАП ОГМА, 1998. - 277 c.
38. Международная конвенция по предотвращению загрязнения с судов 1973 г., измененная протоколом 1978 г. к ней: МАРПОЛ 73/78: В 2-х кн. - Спб.:: АОЗТ ЦНИИМФ. - Кн.1: Конвенция, протоколы к ней, приложения с дополнениями. - 1994. - 313 с.
39. Меры по предотвращению регистрации "судов-призраков" / Резолюция IMO A.923 (XXII) от 29 ноября 2001 г.
40. Мирный Договор с Румынией. Париж, 10 февраля 1947 г. // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. - М., 1956. - Вып. XIII. -С. 203-234.
41. Морская доктрина Российской Федерации на период до 2020 года.// Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.sops.ru/rus/reasearch/doctrina.asp.
42. Наказ по Головному управлінню геодезії і картографії СРСР від 8 вересня 1958 року // Електронний ресурс офіційного сайту державної установи "Держгідрографія". - Режим доступу: http://www.hydrography.com.ua/
43. О внутренних морских водах, территориальном море и прилежащей зоне. Закон РФ от 31 июля 1998 г. // Сборник законодательства РФ. - 1998. - №31. - Ст.3833.
44. О государственной границе Российской Федерации. Закон от 1 апреля 1993 г. № 4730 - I // Сборник законов Российской Федерации. - 1995. - №49. - Ст.4694.
45. О континентальном шельфе Российской Федерации. Закон от 04 декабря 1995 // Собрание законодательства РФ. - 1995. - № 49. - Ст. 4694.
46. О морском пространстве Грузии. Закон Грузии от 24 декабря 1998 года №1761-ВС.// Законодательство стран СНГ. - Електронний ресурс: Режим доступу: http://www.base.spinform.ru/show.fwx
47. Об исключительной экономической зоне Российской Федерации. Закон от 17 декабря 1998 г. №191-ФЗ.// Государственная Дума РФ: Законодательная деятельность. - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.duma.gov.ru.
48. Парижский трактат. Париж, 18/30 марта 1856 г. // Сборник договоров России с другими государствами. 1856-1917. - М., 1952. - С.23-34.
49. План дій Україна - Європейський Союз. Європейська політика сусідства // Кабінет міністрів України: Урядовий портал. - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article.
50. Про боротьбу з тероризмом. Закон України від 20 березня 2003 р. № 638-IV // Офіційний вісник України. - 2003. - № 32, - Ст. 1720.
51. Про виключну (морську) економічну зону України. Закон України від 16 травня 1995 р. №162/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 21. - Ст.152.
52. Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 року № 697-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991, № 20. - Ст.249
53. Про внутрішні води, територіальні море та прилеглу зону України. Проект Закону від 30 грудня 2002 року №2605: Електронний ресурс / Законопроекти. - Режим доступу: http://195.230.149.70:7777/pls/zweb/.
54. Про Воєнну доктрину України. Указ Президента України від 15 червня 2004 року № 648/2004 // Офіційний вісник України - 2004 р. - № 30, том 1. - Ст. 2005.
55. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави. Закон України від 19 червня 2003 року № 975-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №46. - Ст.366
56. Про державний кордон України. Закон України від 4 листопада 1991 р. № 1777-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №2. - Ст.5.
57. Про державну підтримку суднобудівної промисловості України. Закон України від 23.12.1997 № 774/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. -1998, № 18. - Ст. 90.
58. Про дію міжнародних договорів на території України. Закон України від 10 грудня 1991 р. № 1953-XII // відомості Верховної Ради України. - 1992. - №10. - Ст.137.
59. Про затвердження Положення про порядок надання морським і річковим судноплавним компаніям статусу національного перевізника. Постанова Кабінету Міністрів від 21 червня 2001 р. № 668 // Офіційний вісник України. - 2001. - №25. - Ст.1115.
60. Про затвердження Положення про порядок охорони суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні. Постанова Кабінету міністрів України від 12 червня 1996 р. №642 // Збірник постанов Кабінету Міністрів України. - 1996. - №13. - Ст.366. 61.
61. Про затвердження Порядку і умов використання рибних та інших водних живих ресурсів виключної (морської) економічної зони України. Постанова від 13 серпня 1999 р. № 1490 // Верховна Рада України: Законодавство України. -Електронний ресурс / Режим доступу: http:// http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/.
62. Про затвердження Правил плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів. Постанова від 16 травня 1996 р. N 529 // Верховна Рада України: Законодавство України. - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/.
63. Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні. Закон України від 18 листопада 1999 року № 1242-XIV// Відомості Верховної Ради України .- 2000. - № 3. - Ст. 20.
64. Про міжнародні договори України. Закон України від 29 червня 2004 р. №1906-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - №50. - Ст.540.
65. Про надра. Кодекс України вiд 27.07.1994 № 132/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 36. - Ст.340.
66. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України. Постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 року № 3/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 10. - Ст.85.
67. Про оборону України. Закон України від 6 грудня 1991 р. №1932-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 9. - Ст.106.
68. Про Основні напрями зовнішньої політики України. Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України, - 1993. - № 37. - Ст.379.
69. Про основи національної безпеки України. Закон вiд 19.06.2003 р. № 964-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 351.
70. Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25 червня 1991 року №1264-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991, № 41. - Ст.546.
71. Про правонаступництво України Закон України від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №46. - Ст.617.
72. Про передачу Кримської області зі складу РФСР до складу УРСР. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 року // Електронний ресурс офіційного сайту державної установи "Держгідрографія". - Режим доступу: http://www.hydrography.com.ua/
73. Про передачу острова Середня Коса (Тузла) з Темрюкського району Краснодарського краю до складу Кримської АРСР. Указ Президії Верховної Ради РФСР від 7 січня 1941 року // Електронний ресурс офіційного сайту державної установи "Держгідрографія". - Режим доступу: http://www.hydrography.com.ua/
74. Про передачу майна військових містечок №1 і 2 на о. Зміїний. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 травня 2002 р. № 277-р. // Офіційний вісник України. - 2002.- №23. - ст.1094.
75. Про першочергові заходи щодо правового оформлення кордону та подальшого його облаштування. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 1993 р. № 415 // Верховна Рада України: Законодавство України. - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/.
76. Про порядок допуску і умови перебування підрозділів озброєних сил інших держав на території України. Закон України від 22 лютого 2000 року № 1479-III // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 17. - Ст.122.
77. Про приєднання України до Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, поправок 1984, 1985, 1987, 1990 і 1992 років та Протоколу 1978 року до неї. Постанова Кабінету міністрів України від 21 вересня 1993 р. №771 // Електронний ресурс Верховної Ради України. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new.
78. Про приєднання України до Міжнародної конвенції по пошуку і рятуванню на морі 1979 р. Постанова Верховної Ради України від 17 листопада 1992 р. 32786- ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №49. - Ст.674.
79. Про приєднання України до Міжнародної конвенції про боротьбу з бомбовим тероризмом. Закон вiд 29.11.2001 р. № 2855-III // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 10.- Ст. 72.
80. Про приєднання України до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року. Закон України від 1 листопада 1996 р. №464/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - 350. - С.284.
81. Про принципи, якими повинні керуватися органи державної влади України, та завдання цих органів, спрямовані на захист національних інтересів України, при здійсненні ними своїх функцій та повноважень у зв'язку з потребою забезпечення територіальної цілісності України та остаточного правового оформлення ліній державного кордону України і спеціальних морських зон України в акваторії Азовського моря та Керченської протоки. Проект Постанови Верховної Ради України №4385 // Верховна Рада України: Законодавство України. - Електронний ресурс: Проекти. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/.
82. Про ратифікацію Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки. Закон України від 20 квітня 2004 р. № 1682-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 32. - Ст.387.
83. Про ратифікацію Договору про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією і Додаткової угоди до нього у формі обміну листами Міністра закордонних справ України та Міністра закордонних справ Румунії. Закон України від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №40. - Ст.262.
84. Про ратифікацію Договору між Україною та Румунією про режим українсько-румунського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань. Закон України від 12 травня 2004 року №1714-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 35. - Ст. 417.
85. Про ратифікацію Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом. Закон вiд 17.01.2002 р. № 2990-III // Офіційний вісник України - 2002. № 6. - Ст. 229.
86. Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року. Закон України від 3 червня 1999 р. №728-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №31. - Ст.254.
87. Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №147 Про мінімальні норми на торговельних суднах. Постанова Верховної Ради України від 14 червня 1993 р. №3387-12 // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №36. - Ст.373.
88. Про ратифікацію Конвенції п