ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА В ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ ФРН

Краткое описание

З М І С Т
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ НОРМ
У ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ ФРН

1.1. Поняття імплементації як здійснення норм міжнародного права
у правовій системі ФРН 10
1.2. Механізм імплементації норм міжнародного права у правовій системі ФРН 28
1.3. Способи імплементації норм міжнародного права
у правовій системі ФРН 45
1.4. Роль судової практики в імплементації норм міжнародного права у правовій системі ФРН 64

РОЗДІЛ 2. ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА І НОРМ ЗАГАЛЬНОГО МІЖНАРОДНОГО ПРАВА У ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ ФРН

2.1. Способи імплементації основних принципів міжнародного права і норм загального міжнародного права у правовій системі ФРН 74
2.2. Імплементація норм міжнародного звичаєвого права у практиці Федерального Конституційного Суду 89
2.3. Гарантії імплементації основних принципів міжнародного права і норм загального міжнародного права у правовій системі ФРН 109

РОЗДІЛ 3. ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ
У ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ ФРН

3.1. Повноваження федеральних органів державної влади щодо імплементації норм міжнародних договорів 123
3.2. Способи імплементації норм міжнародних договорів
у правовій системі ФРН 144
3.3. Правові засади імплементації міжнародних договорів
суб’єктами ФРН 155

ВИСНОВКИ 167

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173
В С Т У П

Актуальність теми дослідження З утворенням після Другої світової війни нового міжнародного порядку, заснованого на Статуті ООН, постійно зростає роль міжнародного права у співробітництві держав, включаючи сучасні інтеграційні тенденції у світі. Важливе місце в цьому процесі належить міжнародним та національним механізмам імплементації міжнародно-правових норм. Від їх належного функціонування залежить як підтримання у світі загального миру і безпеки, так і розвиток співробітництва держав у всіх сферах, включаючи політичну, соціально-економічну, культурну та гуманітарну.
ФРН належить до країн з найбільш розвинутими імплементаційними механізмами у сфері дії міжнародного права в її внутрішньому правопорядку. Поряд з цим під впливом інтеграційних процесів в Європі і світі поступово змінюється позиція німецької доктрини і практики щодо співвідношення міжнародного права і внутрішнього права.
Поряд з традиційною для країни дуалістичною теорією співвідношення міжнародного права та внутрішнього права і відповідно концепцією його “трансформації” утверджується теорія “виконання” міжнародного права як більш прогресивна і сучасна порівняно з попередньою. Так свого часу вперше серед країн романо-германського права в Німеччині статтею 4 Конституції Веймарської Республіки 1919 р. було встановлено конституційну гарантію імплементації загальних норм міжнародного права у внутрішній правопорядок. Дану тенденцію розвинули і зміцнили ряд положень Основного закону ФРН 1949 р. та практика Федерального Конституційного Суду. У питаннях співвідношення міжнародного права та внутрішнього права німецька доктрина з певних питань ще й досі характеризується домінуванням у ній дуалістичного підходу і процес виконання міжнародно-правових зобов’язань нерідко тлумачиться в контексті концепції “трансформації”.
Проте погляди прибічників концепції трансформації в сучасній німецькій доктрині міжнародного права, по-перше, не відтворюють усієї складності процесів внутрішньої імплементації норм міжнародного права, а, по-друге, не повністю враховують тенденції сучасної судової практики до утвердження домінуючої в державах - членах Європейського Союзу доктрини примату міжнародного права.
Отже, дослідження проблематики імплементації норм міжнародного права в правовій системі ФРН є не тільки актуальною темою теорії сучасної імплементації, а й має виняткове практичне значення для підтримання нормальних, дружніх відносин між державами.
Україна, яка нещодавно вступила на шлях самостійного розвитку і намагається створити сучасні імплементаційні механізми виконання своїх міжнародних зобов’язань, може використати для досягнення цієї мети позитивний досвід ФРН. Тим більше, що правові системи ФРН і України належать до однієї групи правових систем континентального (романо-германського) типу і, таким чином, мають спільні риси. Необхідно також враховувати й те, що ФРН є важливим партнером України в політичних та економічних відносинах, сприяє поступовому її входженню до європейських структур, і характер цих відносин багато в чому залежить від сумлінного виконання країною договірних зобов’язань.
Тому останнім часом вітчизняна наука міжнародного права особливо заінтересована в теоретичному розробленні системного підходу до проблеми імплементації норм міжнародного права як єдиного процесу, і саме цим визначається актуальність даного дослідження, яке стосується визначення складових зазначеного механізму імплементації.
З даної проблематики у світі існує чимало праць, присвячених дослідженню загальнотеоретичних та методологічних засад імплементації норм міжнародного права у внутрішньому праві держав. Насамперед, можна навести літературу радянського періоду, яка із певними застереженнями зберігає своє значення. Це праці Є. М. Аметистова, І. П. Бліщенка, В. Г. Буткевича, В. А. Василенка, А. С. Гавердовського, Г. В. Ігнатенка, М. В. Миронова, Р. А. Мюллерсона, І. І. Лукашука, Є. Т. Усенка, А. М. Талалаєва, Г. І. Тункіна, С. В. Черниченка та ін. Сучасна російська література з цієї проблематики представлена працями Л. П. Ануфрієвої, М. М. Марченка, Л. Х. Мінгазова, Ю. О. Тихомирова, Л. М. Шестакова та ін.
У сучасній українській літературі з міжнародного права загальнотеоретичні питання імплементації норм міжнародного права у внутрішньому праві досліджувалися в працях М. В. Буроменського, В. Н. Денисова, А. І. Дмитрієва, В. І. Євінтова, П. Ф. Мартиненка, Л.Д. Тимченка та ін. Водночас окремі питання імплементації розглядалися в працях П. М. Рабиновича, Н. І. Цись, В. Л. Чубарєва, О. Н. Ярмиша, В. З. Шукліної.
Особливо слід відзначити низку праць, підготовлених суддями та науковцями різних країн, які стосуються аналізу застосування та тлумачення норм міжнародного права судами та органами конституційної юрисдикції: в Австрії – Л. Адамовича; в Білорусії – Г. О. Васілевича та А. І. Зибайло; в Грузії – Р. С. Гаваладзе; в Росії – Г. М. Даниленка, І. І. Лукашука, О. І. Тіунова; в Україні – М. Д. Савенка, Н. М. Сергієнко, В. Є. Скоморохи.
Німецька література щодо імплементації норм міжнародного права представлена працями Г. Дама, К. Дьорінга, Г. Дюріга, Г. Вальца, І. Зайдль-Гогенвельдерна, Б. Манфреда, Т. Маунца, Г. Мослера, Х. Песталоцца, В. Рудольфа, Г. Тріппеля, М. Швайтцара та ін.
Але у вітчизняній науці міжнародного права відсутні спеціальні дослідження, присвячені імплементації норм міжнародного права в правовій системі ФРН, що зумовлює необхідність висвітленням у даній дисертації комплексу питань, пов’язаних з вивченням цієї проблематики.
В аспекті дослідження механізму імплементації норм міжнародного права в правовій системі ФРН необхідно зазначити, що проблематика впливу права Європейського Союзу (ЄС) на внутрішнє право в цій роботі не розглядається, оскільки теоретично і методологічно вона виходить за межі даного дослідження. Право ЄС, його правова природа, хоч і пов’язані в своїй основі з міжнародним правом, проте є окремою правовою системою, яка суттєво відрізняється від міжнародного права. Тому дослідження взаємодії права ЄС з внутрішнім правом держав-членів має ґрунтуватися на інших методологічних засадах.
Зв'язок дисертації з науковими програмами та плановими темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової програми кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка “Міжнародно-правові основи зміцнення державності України” (номер проекту 97132), що є складовою комплексної наукової програми цього Університету “Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови Української держави” (№ 97128).
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування нормативно-правових та організаційно-правових основ механізму імплементації норм міжнародного права в правовій системі ФРН та його функціонування з точки зору ефективності дії норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку.
Відповідно до цієї мети основне місце в дисертації належить розв’язанню таких завдань:
розкрити еволюцію основних концепцій щодо здійснення норм міжнародного права у внутрішньому праві ФРН;
визначити особливості сучасного механізму імплементації норм міжнародного права в правовій системі ФРН, з’ясувавши основні способи цього процесу;
систематизувати гарантії імплементації норм міжнародного права в правовій системі ФРН;
визначити способи імплементації основних принципів та норм загального міжнародного права в правовій системі ФРН;
виявити особливості імплементації норм міжнародного звичаєвого права;
дати характеристику повноважень федеральних органів виконавчої, законодавчої та судової влади у сфері імплементації норм міжнародного права;
з’ясувати відмінності здійснення імплементації міжнародних договорів на рівні федерації та її суб’єктів.
Об’єктом дослідження є міжнародні та внутрішні правовідносини, що стосуються взаємодії міжнародного права та внутрішнього права.
Предметом дослідження є норми міжнародного та внутрішнього права ФРН, які регулюють правові способи їх взаємодії відповідно до конституційного права країни.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять такі методи юридичної науки, як нормативний та природно-правовий, що застосовуються в процесі визначення механізмів імплементації норм міжнародного права в правовій системі ФРН. Використовуються також загальнонаукові методи – історичний, системний та порівняльний відповідно при: дослідженні процесу еволюції основних концепцій взаємодії міжнародного та внутрішнього права; визначені місця та ролі імплементаційних механізмів в системі законодавчих, виконавчих та судових органів ФРН; висвітленні імплементаційної теорії та практики Австрії, Італії, Португалії, країн Центральної та Східної Європи, країн СНД, включаючи Україну.
Наукова новизна. У дисертації досліджено механізми імплементації міжнародного права у внутрішнє право ФРН. Особливу увагу приділено визначенню гарантій та способів імплементації основних принципів та норм загального міжнародного права, в тому числі норм міжнародного договірного права, насамперед норм, що є самовиконуваними і несамовиконуваними, а також норм міжнародного звичаєвого права.
Наукова новизна одержаних результатів характеризується такими положеннями:
у сучасний період у ФРН відбувається поступовий перехід від концепції трансформації як традиційного правового способу реалізації норм міжнародного права у внутрішнє право до концепції “виконання” міжнародних зобов’язань, яка пов’язана із здійсненням примату міжнародного права;
концепція трансформації норм міжнародного права у внутрішнє право ФРН застосовується лише до несамовиконуваних норм договірного міжнародного права та звичаєвого міжнародного права;
у державній практиці ФРН основні принципи міжнародного права є несамовиконуваними нормами, а їх імплементація здійснюється шляхом трансформації в норми внутрішнього права;
до складу федерального механізму імплементації норм міжнародного права належать способи застосування договірного міжнародного права, звичаєвого міжнародного права, спеціальні і процесуальні конституційні гарантії імплементації та юриспруденція Федерального Конституційного Суду;
практика ФРН щодо імплементації основних принципів міжнародного права та норм загального міжнародного права забезпечується конституційними гарантіями (ст. 16-а, 24, 26 Основного закону) і характеризується як дія примату міжнародного права в правовій системі країни;
застосування Федеральним Конституційним Судом статті 25 Основного закону ФРН є процесуальною гарантією забезпечення встановленого в ній принципу переваги (примату) норм загального міжнародного права у внутрішньому праві країни;
юриспруденція Федерального Конституційного Суду ФРН щодо офіційного тлумачення норм міжнародного звичаєвого права та казуального тлумачення міжнародних договорів є важливим допоміжним засобом їх імплементації;
у правовій системі ФРН опублікування тексту самовиконуваних міжнародних договорів є юридичним фактом, що свідчить про включення цих договорів у внутрішнє право як норм цього права;
особливістю федеративного устрою Німеччини є те, що він передбачає механізми імплементації партикулярних норм міжнародних договорів, що укладаються федеральними землями в межах предметів своєї законодавчої компетенції.
Практичне значення дисертації полягає в узагальненні теорії та практики імплементації норм міжнародного права в правовій системі ФРН та визначенні особливостей правової методології новітньої імплементації механізмів виконання державою своїх міжнародних зобов’язань. Цей досвід ФРН може бути використаний Україною в процесі розроблення сучасних засад імплементації її міжнародно-правових зобов’язань у внутрішнє право. Положення та висновки дисертації також можуть бути використані для викладення загальної частини курсу міжнародного права в юридичних навчальних закладах України.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення дисертації викладалися на Конференції Української асоціації міжнародного права “Україна і міжнародне право на межі тисячоліть”, яка відбулася 26-27 листопада 1999 року (доповідь опубліковано), та Конференції Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 13 квітня 2000 року (тези опубліковано).
Структура дисертації. Структура дисертації відповідає меті та основним завданням дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 187 сторінок, в тому числі список використаної літератури – 15 сторінок (175 джерел).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У німецькій літературі з метою позначення процесу здійснення міжнародного права у правовій системі ФРН використовується поняття “трансформація”. У питанні співвідношення двох правових систем – міжнародного і національного – німецька правова доктрина стоїть на позиціях дуалістичної моделі. Перевага трансформації як концепції здійснення міжнародного права визнається тільки тому, що вона тісно пов’язується з дуалістичною теорією співвідношення міжнародного і внутрішнього права. Концепція трансформації, як і дуалістична теорія співвідношення міжнародного і внутрішнього права, ґрунтується на відмінності двох правових систем, їх незалежності і непідпорядкованості одна одній. Інші концептуальні підходи (адаптація та виконання) відхиляються, оскільки їх вихідні положення свідчать на користь теорії примату міжнародного права.
У сучасній німецькій доктрині поступово утверджується концепція виконання норм міжнародного права як більш прогресивна порівняно з концепцією трансформації. Концепція трансформації не може бути придатною для позначення процесу здійснення міжнародного права у правовій системі Німеччини, оскільки не враховує всіх способів здійснення міжнародно-правових зобов’язань, які застосовуються у правовій системі ФРН.
2. У правовій системі ФРН імплементація норм міжнародного права передбачена статтями 25, 59 та 100 Основного закону ФРН і здійснюється органами законодавчої, виконавчої влади та Федеральним Конституційним Судом Німеччини. Національний механізм імплементації норм міжнародного права у ФРН забезпечує виконання зобов’язань, які випливають з основних принципів міжнародного права, з універсальних, партикулярних та регіональних міжнародних договорів, а також з норм міжнародного звичаєвого права.
Імплементація норм міжнародного права у правову систему ФРН здійснюється органами державної влади відповідно до принципу pacta sunt servanda та принципів державного устрою ФРН − правової держави (поділу влади та верховенства права).
На рівні Федерації імплементація здійснюється через федеральний механізм імплементації норм міжнародного права, складовими якого є: правові способи імплементації; конституційні спеціальні та процесуальні гарантії; юриспруденція Федерального Конституційного Суду щодо офіційного тлумачення норм міжнародного звичаєвого права та казуального тлумачення міжнародних договорів.
3. З метою забезпечення імплементації норм міжнародного права у внутрішньодержавне право ФРН доцільно виділяти основні способи, які слід класифікувати залежно від способів національного правотворення, а також особливостей реалізації норм міжнародного права в національному праві.
Основними, універсальними способами імплементації норм міжнародного права в правовій системі ФРН є рецепція, трансформація та інкорпорація.
Рецепція застосовується до міжнародних договорів і включає прийняття федерального закону про схвалення міжнародного договору, опублікування цього закону та тексту міжнародного договору разом з належними до нього документами, офіційне оголошення моменту ратифікації і набрання чинності міжнародним договором, а також опублікування переліку держав – учасниць багатосторонніх загальних і спеціальних конвенцій.
У правовій системі ФРН імплементація несамовиконуваних норм міжнародного права здійснюється шляхом трансформації їх змісту у внутрішнє право, оскільки вони не можуть бути безпосередньо застосовані в правовій системі держави. Основні принципи міжнародного права є несамовиконуваними нормами, а їх імплементація здійснюється шляхом трансформації.
У деяких випадках для забезпечення здійснення норм міжнародного права є необхідним прийняття законів, які повинні забезпечити виконання міжнародно-правових зобов’язань.
Інкорпорація норм міжнародних договорів в правовій системі ФРН здійснюється шляхом прийняття Федеральним Урядом постанов, у тому числі виданих у порядку делегованого законодавства, а також за допомогою офіційного оголошення міжнародних договорів і угод. Інкорпорація включає також опублікування міжнародних договорів в офіційному виданні – частині другій “Вісника федерального законодавства”.
З опублікуванням та набранням чинності міжнародних договорів їх самовиконувані норми набувають значення норм внутрішнього права і застосовуються судами та іншими правозастосовчими органами державної влади.
4. Аналіз Основного закону свідчить про встановлення в його тексті положень, які є прикладами імплементації (трансформації змісту) таких норм загального міжнародного права: принцип суверенної рівності держав (абзац перший статті 24), права на колективну самооборону (абзац другий статті 24), принцип вирішення спорів мирними засобами (абзац третій статті 24), принцип незастосування сили або загрози силою, принцип територіальної цілісності держав, карність акту агресії (абзац перший статті 26), принцип добросовісного виконання міжнародних зобов’язань (стаття 25, абзац другий статті 59), право притулку (абзац перший статті 16-а).
Федеральне законодавство Німеччини свідчить про запровадження кримінальної відповідальності за вчинення акту агресії та підготовку до нього (параграфи 80, 80 “а” Кримінального Кодексу ФРН), трансформацію права притулку (Закон про біженців та Закон про іноземців) та підтвердження норм щодо дипломатичного імунітету (параграфи 18-20 Закону про судоустрій).
5. Юриспруденція Федерального Конституційного Суду щодо застосування і тлумачення норм міжнародного звичаєвого права є способом їх імплементації у правову систему ФРН. Імплементація норм міжнародного звичаєвого права здійснюється Федеральним Конституційним Судом у порядку конкретного конституційного контролю шляхом прийняття відповідного рішення. У процесі здійснення конституційного контролю, передбаченого абзацом другим статті 100 Основного закону, Федеральний Конституційний Суд визначає сферу застосування норм міжнародного звичаєвого права, правовідносин, які розглядаються, і встановлює, чи може бути застосовано норми міжнародного звичаєвого права для вирішення конкретного правового спору. Згідно із статтею 25 Основного закону ФРН імплементації підлягають ті норми міжнародного звичаєвого права, які безпосередньо створюють права чи обов’язки для громадян та органів Федерації, тобто самовиконувані.
Рішення Федерального Конституційного Суду, прийняте в порядку, визначеному абзацом другим статті 100 Основного закону, має загальнообов’язкове значення. У ньому, по-перше, визначається зміст норм міжнародного звичаєвого права, по-друге, ці норми визнаються частиною права Федерації. Шляхом прийняття рішення Федеральним Конституційним Судом здійснюється офіційне тлумачення норм міжнародного звичаєвого права.
Отже, за допомогою рішення Федерального Конституційного Суду забезпечується застосування норм міжнародного звичаєвого права у правовій системі ФРН, чим досягається виконання міжнародно-правового зобов’язання, тобто здійснюється їх імплементація.
Компетенція Федерального Конституційного Суду поширюється також на імплементацію міжнародних договорів ФРН. Згідно з Основним законом до компетенції цього Суду належить розгляд питань про конституційність закону про схвалення міжнародного договору. У процесі здійснення конституційного контролю щодо відповідності Основному закону ФРН законів про схвалення міжнародних договорів та в порядку розгляду конституційних скарг з метою вирішення спору Конституційний Суд може здійснювати казуальне тлумачення міжнародних договорів.
6. Конституцією Німеччини встановлюються спеціальні гарантії імплементації основних принципів міжнародного права (положення статей 16-а, 24, 26 Основного закону), за допомогою яких у правовій системі ФРН забезпечується виконання міжнародно-правових зобов’язань. Крім того, положення зазначених статей, а також статті 25 Основного закону ФРН свідчать на користь визнання примату міжнародного права у правовій системі ФРН.
Правові гарантії імплементації основних принципів міжнародного права і норм загального міжнародного права передбачено статтею 25 Основного закону ФРН. Положення статті 25 є процесуальною гарантією імплементації норм загального міжнародного права, що передбачає перевагу останніх над федеральними законами. Всі норми загального міжнародного права, незалежно від свого джерела – універсальних конвенцій чи міжнародного звичаю, мають перевагу над федеральними законами. Положення статті 25 Основного закону ФРН застосовуються Федеральним Конституційним Судом Німеччини у конституційному судочинстві в процесі застосування і тлумачення норм міжнародного звичаєвого права. Процесуальна гарантія імплементації стосується насамперед самовиконуваних норм міжнародного права.
У ФРН конституційні спеціальні і процесуальні гарантії імплементації стосуються всіх основних принципів міжнародного права, інших норм загального міжнародного права та міжнародних договорів.
7. У результаті дослідження імплементації норм міжнародного права у правову систему ФРН встановлено, що нормативно-правовий механізм базується на положеннях: абзацу першого статті 16-а, статтях 24, 25, 26, 59, абзацу другому статті 100 Основного закону ФРН; Регламенту Федерального Уряду про повноваження Уряду та федеральних міністрів у сфері зовнішніх зносин і виконання міжнародних зобов’язань; Закону про Федеральний Конституційний Суд (розділ ХІІ та інші); конституцій німецьких земель щодо повноважень органів з імплементації партикулярних міжнародних договорів.
Організаційно-правовий механізм імплементації становить сукупність органів влади, які беруть участь у здійсненні норм міжнародного права.
До органів державної влади, що здійснюють імплементацію норм міжнародного права у правовій системі ФРН, належать: Бундестаг (нижня палата парламенту), Федеральний Президент, Федеральний Уряд, Федеральний Конституційний Суд Німеччини, ландтаги та прем’єр-міністри федеральних земель.
До організаційно-правового механізму слід також включати нормативні акти, за допомогою яких здійснюється імплементація норм міжнародного права у внутрішнє право: федеральні закони про схвалення міжнародних договорів, а також федеральні закони, які приймаються на виконання конкретних міжнародно-правових зобов’язань, що випливають з несамовиконуваних норм міжнародного права; постанови Федерального Уряду і федеральних міністрів щодо міжнародних угод, видані в порядку делегованого законодавства; оголошення федерального міністра закордонних справ про ратифікацію і набрання чинності міжнародним договором, а також про сторони універсальних міжнародних договорів; оголошення федеральних міністрів про опублікування укладених ними самовиконуваних міжнародних договорів; рішення Федерального Конституційного Суду Німеччини про застосування і тлумачення норм міжнародного звичаєвого права, а також його рішення стосовно казуального тлумачення міжнародних договорів.
8. Основний закон ФРН та конституції федеральних земель визначають правові основи імплементації загальновизнаних норм міжнародного права та партикулярних міжнародних договорів у право суб’єктів Федерації. На основі конституцій земель та в межах своєї законодавчої компетенції суб’єкти Федерації мають власні механізми імплементації партикулярних міждержавних договорів, що є особливістю федеративного устрою Німеччини.
9. Системне дослідження функціонування національного механізму та практики імплементації норм міжнародного права Німеччини щодо самовиконуваних норм міжнародного права, положення Основного закону та федеральних законів стосовно основних принципів і норм загального міжнародного права, юриспруденція Федерального конституційного суду щодо офіційного тлумачення правил міжнародно-правового звичаю, казуального тлумачення міжнародних договорів свідчать на користь утвердження примату міжнародного права у правовій системі ФРН.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адамович.Л. Выполнение международно-правовых обязательств. Дилемы для национального конституционного права // Конституционное правосудие. Выруск 2(12) 2001. – 134-144 с.
2. Александр Штеллер-Май. Введение в трудовое право ФРГ /Под ред. А.А. Овчинникова. – М: ИПХФ РАН, 1999. – 174 с.
3. Аметистов Э.М. Международное право и труд: Факторы имплементации международных норм о труде. – М.: Междунар. отношения, 1982. – 272 с.
4. Аметистов Э.М. Актуальные задачи развития советского законодательства о порядке исполнения международных договоров СССР // Вестник Киевского университета , Международные отношения и международное право. Выпуск 28, 1989. – 75-82 с.
5. Ануфриева Л.П. Соотношение международного публичного и международного частного права: правовые категории. – М.: Спарк, 2002. – 415 с.
6. Аречага Эдуардо Хименес Де. Современное международное право / Пер. с исп. Ю.И. Панченко; Под. ред. и со вступ. ст. Г.А. Тункина. – М.: Прогресс, 1983. – 480 с.
7. Баглай В.М., Туманов В.А. Малая энциклопедия конституционного права. – М.: Издательство БЕК, 1998. – 519 с.
8. Блищенко И.П. Некоторые проблемы советской науки международного права // Советское государство и право. – 1991, – №3, – 134 с.
9. Большой юридический словарь./ Под ред. А.Л. Сухарева, В.Е. Крутских. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 704 с.
10. Бребан Г. Французское административное право: Пер. С фр./Под ред. и со вступ. ст. С.В. Боботова. – М.: Прогресс, 1988. – 488 с.
11. Броунли Ян Международное право / Книга первая. Пер. с нем. Канд.юрид.наук С.Н. Андрианов. Под ред. и со вступ. ст. Член-кор. АН СССР Г.И. Тункин. – М.: Прогресс, 1977. – 536 с.
12. Буроменський М.В. Застосування міжнародно-правових норм про права людини у внутрішньому правопорядку України // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 1(16). – 86-94 с.
13. Буроменський М.В. Деякі особливості застосування в Україні міжнародних договорів про боротьбу з організованою злочинністю // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 2 (17). – 50-57 с.
14. Буткевич В.Г. Советское право и международный договор. – Киев. “Выща школа”, 1977. – 264 с.
15. Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного права. – Киев. “Выща школа”, 1981. – 311 с.
16. Буткевич В.Г. Применение правил международного обычая во внутригосударственном суде // Вестник Киевского Университета, международные отношения и международное право. – Выпуск, – № 15, 1982. – 35-42 с.
17. Буткевич. В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В.Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002, – 608 с.
18. Василенко В.А. Основы теории международных отношений. – Киев. Выща шк. Головное изд-во, 1988. – 288 с.
19. Венская конвенция о праве международных договоров. Комментарий. – М.: Юрид. лит., 1997. – 336 с.
20. Вільдхабер Л. Місце Європейського суду з прав людини у європейському конституційному контексті // Вісник Конституційного Суду України № 1, 2002. – Київ: Конституційний Суд України, 2002.
21. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. – Киев. “Выща школа”, 1980. – 318 с.
22. Гревцова Т.П. Международный договор в системе источников советского внутригосударственного права. // Советский ежегодник международного права 1963. – М.: Наука, 1965. – 171-179 с.
23. Давид Р. Основные правовые системы современности / Пер.с фр. и вступ.ст. В.А. Туманова. – М.: Прогресс, 1988. – 496 с.
24. Дадонов В.Н., Панов В.П., Румянцев. Международное право, Словарь-справочник / Под общей ред. акад. МАИ д.ю.н. В.Н. Трофимова. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 368 с.
25. Даниленко Г.М. Применение международного права во внутренней правовой системе России: практика Конституционного суда // Государство и право. – М. 1995. – №11.
26. Денисов В.Н. Розвитие теории и практики взаимодействия международного праваи внутреннего права // Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве. – К., 1992. – 10-!5 с.
27. Денисов В.Н. Проблеми створення публічного порядку в зовнішньополітичній діяльності України // Суверенітет України і міжнародне право. – К. 1995. – 19-20 с.
28. Денисов В.Н. Статус міжнародних договорів в Конституції України // Вісник Академії правових наук України. – 1997. - № 1. – 29-36 с.
29. Денисов В.Н. Завдання науки міжнародного права в умовах незалежної України // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім.В.М. Корецького НАН України. – К.: Юридична книга, 2000. – Вип.: 11. – 433-443 с.
30. Денисов В.Н. Роль міжнародного права у зовнішній і внутрішній політиці України // Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю.С.Шемшученка: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2001. – 656 с.
31. Дипломатический словарь в 3-х томах. Том ІІ, К – Р. – М.: Наука, 1986. – 504 с.
32. Дмитрієв А.І. Проблеми імплементації норм міжнародного права в національному законодавстві України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Матеріали науково-практичної конференції 1998 р.– К.: Інститут зак-ва ВРУ, 1998. – 446 с.
33. Дмитрієв А. І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навч. Посібник / Відп. редактори Ю.С. Шемшученко, Л.В. Губерський. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 640 с.
34. Дурденевский В.Н. Иностранное конституционное право в избранных образцах (с приложениями текстов конституций). – Ленинград: Государственное издатеьство, 1925. – 264 с.
35. Забігайло В. К. Панування права чи інфляція законодавства? // Вісник Київського університету. Суспільно-політичні науки. – 1992. № 6.
36. Завадская Л.Н., Куманин Е.В. Проблемы реализации права // Правовая система социализма. Функционирование и развитие. Кн.2 // Ред. кол. Кудрявцев В.Н. и др. Отв. Ред. Васильев А.М.– М.: “Юридическая литература”, 1987. – 328 с.
37. Задорожній О.В., Буткевич В.Г., Мицик В.В. Конспект лекцій з основ теорії міжнародного права. – Київ: АТ “Миронівська друкарня”, 2001. – 156 с.
38. Зыбайло А.И. Проблема прямого действия общепризнанных норм международного права о правах и свободах человека в Республике Беларусь // Белорусский журнал международного права и международных отношений № 1, 99.
39. Зыбайло А.И. Имплементация норм международного права в Республике Белорусь. Автореферат. – Минск, 1999. – 24 с.
40. Євінтов В.І. Держава і міжнародне співтовариство // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім.В.М. Корецького НАН України. – К.: Наукова думка, 1994. – Вип.: 5. – 229-241 с.
41. Євінтов В.І. Україна й сучасна міжнародна система захисту прав людини // Правова держава: Ювілейний щорічник наукових праць. – 1999. – Вип.: 10. – 341-352 с.
42. Кияниця І.П. Питання міжнародної правосуб’єктності земель у конституційному праві ФРН // Міжнародні відносини. 1998. № 8. – 90–94 с.
43. Кияниця І.П. Правова держава і норми міжнародного права (досвід ФРН) // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 16. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 1999. – 224 с.
44. Кияниця І.П. Застосування загальних норм міжнародного права в практиці конституційного суду ФРН // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 17 (частина І). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2000. – 208 с.
45. Кияниця І.П. Механізм імплементації норм міжнародних договорів в конституційному праві ФРН та України // Науковий вісник Дипломатичної академії України. Випуск 4. – Київ: Видавничий дім ДЕМІД, 2000. – 320 с.
46. Кияниця І.П. Підходи і шляхи імплементації норм міжнародного права в правовій державі // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 21 (частина ІІ). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2000. – 3-6 с.
47. Кияниця І.П. Внутрішньодержавне значення джерел міжнародного публічного права // Український часопис міжнародного права. Міжнародне право. Порівняльне правознавство. – № 1(14), 2001.
48. Конрад Хессе. Основы конституционного права ФРГ/ Пер. c нем. Е.А. Сидоровой. Под ред. и со вступ. ст. Н.А. Сидорова. – М.: Юридическая литература, 1981. – 386 с.
49. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / сост. проф. В.В. Маклаков. – изд., перераб. и доп. – М.: БЕК, 2001. – 592 с.
50. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.П. Головатий. – К.: Укр. Правн. Фундація. Вид- во “Право”, 1996. – 544 с.
51. Конституционное право. Энциклопедический словарь. Ответственный редактор и руководитель авторского коллектива – доктор юридических наук; профессор С.А. Авакьян. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА ― ИНФРА•М), 2000. – 688 с.
52. Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии. Сборник нормативных актов. – М.: Издательство «Зерцало», 1998. – 800 с.
53. Конституционно-правовой механизм внешней политики государств/ Ильинский И.П., Лейбо Ю.И., Энтин Л.М. и др. – М.: Междунар. Отношения, 1986. – 304 с.
54. Конституция Российской Федерации. – М.: Юридическая литература, 1993. – 64 с.
55. Константин Экономидес. Взаимоотношения между международным правом и внутренним законодательством // Европейская Комиссия за демократию через право. Серия наука и техника демократии, № 6, Страсбург: Издание Совета Европы, 1994. – 30 с.
56. Кох Х., Магнус У., Винкер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведение. / Пер. с нем. Д-ра юр. Наук Ю.И. Юмашева.– М.: Междунар. отношения, 2001. – 480 с.
57. Кулагин В. Механизм имплементации норм международного гуманитарного права на внутригосударственном уровне // Белорусский журнал международного права и международных отношений № 1, 2000.
58. Купчишин А.М. Советская Конституция и международное право (Конституционные принципы советской политики и основные принципы международного права) / Под ред. И.И. Лукашука. – К.: Вища школа, 1983. – 128 с.
59. Курс международного права. Т.1. – М.: Наука, 1967. – 284 с.
60. Лукашук И.И., Мартыненко П.Ф. Юридические гарантии осуществления норм конституционного и международного права в условиях их взаимодействия // Юридические гарантии правильного принятия советских правовых норм и укрепление социалистической законности. Тезисы докладов и сообщений всесоюзной научной конференции. – Киев.: КГУ, 1970. – 127 с.
61. Лукашук І.І., Рулько Є.Т. Конституційні гарантії додержання норм міжнародного права // Радянське право № 3, 1980. – 73-76 с.
62. Лукашук И.И. Механизм международно-правового регулирования. – М.: МО, 1980. – 124 с.
63. Лукашук И.И. Международное право в судах государств. – СПб: СКФ «Россия-Нева» , 1993. – 301 с.
64. Лукашук И.И. Конституция России и международное право. // МЖМП, – 1995. – № 2. – 35 с.
65. Лукашук И.И. Нормы международного права в международной нормативной системе. – М.: Спарк, 1997. – 332 с.
66. Лукашук И.И. Конституции государств и международное право. – М.: Спарк, 1998. – 124 с.
67. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2000. – 432 с.
68. Лукашук И.И., Лукашук О.И. Толкование норм международного права. – М.: NOTA BENE, 2002. – 160 с.
69. Мартыненко П.Ф. Концепция “внешней власти” в конституционном праве ФРГ.// Вестник Киевского университета. МО и МП. –1986. – Вып.23.
70. Мартиненко П.Ф. Зовнішня політика у конституційній державі (досвід країн Заходу) // Вісник київського університету. Суспільно-політичні науки, 1991. – Вип № 4.
71. Мартиненко П.Ф. Конституційна імплементація норм міжнародного права – об’єкт судової охорони в Україні // Українське право. – № 2 (12), 1999.
72. Мартиненко П.Ф. Конституція України і міжнародне право: аспекти взаємодії. Вісник Конституційного Суду України. – № 3, – 2000, – 73 с.
73. Марченко М.Н. Сравнительное правоведение. Общая часть. Учебник для юридических вузов. ― М.: Издательство “Зерцало”, 2001. – 560 с.
74. Машера В.Ф. О соотношении закона и международного договора в советском морском праве // Вест. Киев. Ун-та. – Межд. отн. – Вып.24. 1987. – 53 с.
75. Международное право. Отв. Ред. М.Ю. Колосов, В.И. Кузнецов. – М.: Международные отношения, 1994. – 608 с.
76. Международное право: Учебник для вузов. ― 2-е изд., изм. и доп. / Отв. ред. проф. Г.В. Игнатенко и проф. О.И. Тиунов. ― М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА―ИНФРА•М), 2002. – 592 с.
77. Международное право: Учебник / Талалаев А.Н., Тункин Г.И., Шестаков Л.Н. и др. ― М.: Юрид. лит. , 1999, – 560 с.
78. Международное частное право //Сборник документов. – М.: Изд. БЕК, 1997. – 973 с.
79. Международное частное право. (Действующие нормативные акты). – М.: Институт международного права и экономики имени А.С. Грибоедова, 1999. – 624 с.
80. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: НОРМА-ИНФРА • М, 1999. – 784 с.
81. Мендельсон Х.М. Дело Никарагуа и обычное международное право // Международное право: советский и английский подходы. Метериалы советско-английского симпозиума./ Отв.ред. Г.М. Даниленко, Н.А. Ушаков – М.: Ин-т гос. и права АН СССР, 1989. – 166 с.
82. Мингазов Л.Х. Эффективность норм международного права. – Казань.: Издательство Казанского института, 1990. – 208 с.
83. Миражи или реальность? // Юридическая практика № 44 (2002).
84. Миронов Н.В. Советское законодательство и международное право. – М.: Международные отношения, 1968. – 198 с.
85. Мюллерсон Р.А. Соотношение международного и национального права. – М.: Международные отношения, 1982.– 136 с.
86. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М.: Юридическая литература, 1960. – 512 с.
87. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Издательство “Зерцало”, – 656 с.
88. Оппенгейм Ласса Френсис Лоуренс Международное право / Под ред. и с предисл. проф. С.Б. Крылова. Т.1 – М.: Гос.изд. Иностранной литературы, 1948. – 408 с.
89. Осика С.Г., Самовалов В.О., Мисик І.І. Судове правозастосування як специфічний спосіб забезпечення узгодження норм внутрішньодержавного права з нормами міжнародних договорів (на прикладі конвенцій МОП) // Вісн. Київ. ун-ту. Сер. Міжнар. відносини і міжнародне право. – 1991. – № 4.
90. Поленина В.С. Взаимодействие международной и внутригосударственных правовых систем // Правовая система социализма. Функционирование и развитие. Кн.2 / Ред. кол. Кудрявцев В.Н. и др. Отв. Ред. Васильев А.М. – М.: “Юридическая литература”, 1987. – 328 с.
91. Рабінович П., Рабінович Н. Імплементація міжнародних договорів в Україні та гармонізація з ними національного законодавства (деякі загальнотеоретичні аспекти) // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 1(16). – 80-86 с.
92. Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве / Отв. ред. В.Н. Денисов, В.И. Евинтов. – К.: Наукова думка, 1992. – 244 с.
93. Савенко М.Д. Имплементация норм международного права в правовую систему Украины // Юридическая практика № 44 (2002).
94. Сандровский К.К. Право внешних сношений. – К.: Вища школа, 1986. – 328 с.
95. Симис К.М. Трансформация международно-правовых норм в нормы внутригосударственные. – М., 1968. – 264 с.
96. Скомороха В.Є. Практика Конституційного Суду України як засіб імплементації європейських стандартів прав і свобод людини в Україні // Вісник Конституційного Суду України № 5, 2000.
97. Словник української мови. Том ІХ.– К.: – “Наукова Думка”, 1978. – 920 с.
98. Словарь международного права/ БацановС.Б., Ефимов П.К., Кузнецов В.И. и др. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Междунар. отношения, 1986. – 432 с.
99. Талалаев А.Н. Право международных договоров. Общие вопросы. – М.: “Междунар. отношения”, 1980. – 312 с.
100. Талалаев А.Н. Два вопроса международного права в связи с Конституцией Российской Федерации // Государство и право, 1998, № 3, с. 64-70.
101. Тексты законов. Закон о Федеральном конституционном суде. Бонн: ИНТЕР НАЦИОНЕС, 1996. – 134 с.
102. Тимченко Л.Д. Розвиток українського законодавства і міжнародне право // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали наук.-практ. конф. – 1996. – 486-488 с.
103. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведенья. – М.: Издательство НОРМА, 1996. – 432 с.
104. Тихомиров Ю.А. Реализация международно-правовых актов в российской правовой системе // Журнал российского права № 3/4 – 1999. – 87-95 с.
105. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. Издание 5-е дополненнон и переработанное / Под ред. М.Ю. Тихомирова. – М.: Юринформцентр, 2001. – 972 с.
106. Тихонова Є.А. Питання співвідношення конституційного і міжнародного права. // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Матеріали науково-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998.
107. Тункин Г.И. Теория международного права. Под общей ред. проф. Л.Н. Шестакова. – М.: Издательство “Зерцало”, 2000. – 416 с.
108. Уголовный кодекс ФРГ / Пер. с нем. – М.: Издательство “Зерцало”, 2000. – 208 с.
109. Усенко Е.Т. Формы регулирования социалистического разделения труда. – М.: Международные отношения, 1965. – 416 с.
110. Усенко Е.Т. Соотношение и взаимодействие международного и национального права и российская Конституция // Московский журнал международного права. – М. 1995. – № 2.
111. Федеративная Республика Германия. Конституция и законодательные акты: Пер. с нем./ Редкол.: В.А. Туманов (пред.) и др.; Сост. Т.Г. Морщакова; Под ред. и со вступ. ст. Ю.П. Урьяса. – М.: Прогресс, 1991. – 472 с.
112. Французская Республика. Конституция и законодательные акты: Пер. с франц. / Редкол.: В.А. Туманов (пред.) и др.; Сост. В.А. Маклаков и В.Л. Энтин; Под ред. и с вступ. ст. В.А. Туманова. – М.: Прогресс, 1989. – 448 с.
113. Цись Н.І. Імплементація міжнародних норм та стандартів як безумовна підстава розвитку кримінального законодавства України// Концепція розвитку законодавства України: Матеріали наук.-практ. конф. – 1996. – 489 с.
114. Черниченко С.В. Терия международного права. В 2-х томах. Том 1: Современные теоретические проблемы. – М.: Издательство “НИМП”, 1999. – 336 с.
115. Чубарєв В.Л. Елементарний курс права міжнародних договорів: Навчальний посібник – К.: “Правові джерела”, 2001. – 176 с.
116. Шак Х. Международное гражданское процесуальное право: Учебник./ Пер.с нем. – М.: Издательство БЕК, 2001. – 560 с.
117. Юридический энциклопедический словарь./ Гл. ред. А.Я. Сухарев; редкол. : М.М. Богуславский и др. – 2-е изд., доп.– М.: Сов. Энциклопедия, 1987. – 528 с.
118. Юридична енциклопедія. Т.1: А - Г/ НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. Вид-во “Укр. Енциклопедія” ім. М.П.Бажана; Редкол. Ю.С. Шемшученко та ін.. – К.: Укр. енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1998. – 672 с.
119. Юридична енциклопедія. Т.2: Д – Й/ НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. Вид-во “Укр. Енциклопедія” ім. М.П.Бажана; Редкол. Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Укр. енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1999. – 744 с.
120. Ян Мартенсон Навстречу Всемирной конференции по правам человека 1993 года // Московский журнал международного права. – 1992. – № 1. – 71-83 с.
121. Ярмиш О.Н., Тимченко Л.Д. Конституція України і міжнародне право // Конституція України – основа модернізації держави та суспільства: Матеріали наук. конф., 21-22 червня 2001 року, Харків. – Х.: Право, 2001. – 523-527 с.
122. Berber Fr. Lehrbuch des Volkerrecht. Bd.1. – Allgemeines Friedensrecht. – Munchen u. Berlin, Beck 1960. – 1960. – XIX, – 504 s.
123. Bundesgesetzblatt 1952, Teil I. – 711 s.
124. Bundesgesetzblatt 1960, Teil ІІ. – 2181 s.
125. Вundesgesetzblatt 1954, Teil II. – 639 s.
126. Bundesgesetzblatt 1964, Teil II. – 113 s.
127. Bundesgesetzblatt. Teil II. Fundstellennachweis B. Volkerrechtliche Vereinbarungen.Vertrage zur Vorbereitung und Herstellung der Einheit Deutschlands. 1993. – 273 s.
128. Bundesgesetzblatt, 1993. – 1770 s.
129. Christian Pestalozza Verfassungsorozeßrecht. Die verfassungsgerichtsbarkeit des Bundes und der Lender mit einem Anhang zum Internationalen Rechtsschuty. C.H. BECK’SCHE Verlagsbuchhandlung. – München, 1991. – 744 s.
130. Dahm G.Volkerrecht. Bd.1. – Stuttgart, 1958. – 730 s.
131. Doehring K. Die allgemeinen Regeln des volkerrechtlichen Fremdenrechts und deutsche Verfassungsrecht. – Koln/Berlin, 1963. – 205 s.
132. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 1, 1952. – 454 s.
133. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 4, 1956. – 448 s.
134. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 6, 1957. – 488 s.
135. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 10, 1960. – 442 s.
136. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 12, 1962. – 456 s.
137. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 14, 1963. – 384 s.
138. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 15, 1964. – 428 s.
139. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 16, 1964. – 410 s.
140. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 18, 1965. – 490 s.
141. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 23, 1968. – 404 s.
142. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 31, 1972. – 428 s.
143. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 36. – 440 s.
144. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 46, 1978. – 440 s.
145. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 62, – 448 s.
146. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 64, 1984. – 452 s.
147. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 66, 1984. – 432 s.
148. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 75, 1988. – 448 s.
149. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 77, 1988. – 450 s.
150. Entscheidung des Bundesverfassungsgerichts, JCB Mohr (Paul Siebeck). Tubingen. Band 92, 1995. – 448 s.
151. Fontes Juris Gentium, Serio A, Sectio II. T 5. – Koln, 1970.
152. Hamman A., Lenz H. Das Grundgesetz für Bundesrepublik Deutschland vom 23. Mai 1949. Luchterhand, 1970. – 772 s.
153. Hänel А. Deutsches Staatsrecht, 1. Bd.: Die Grundlagen des deutschen Staates und die Reichsgewalt, Leipzig. 1892. – 348 s.
154. Informationen der politische Bildung Der Foderalismus in der BRD.
155. Manfred B. Staatsvertrage und Verwaltungsabkommen im heutigen deutschen Staatsrecht. – Munchen: L-M-U, 1960. – 268 s.
156. Maunz T., Durig G. Grundgesetz. Kommentar. Band I, Art.12 - 37. Band II, Art. 38 - 91. – Muncen : C.H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung, 1994.
157. Mosler H. Das Völkerrecht in der Praxis der deutscher Gerichte. – Karlsruhe, 1957. – 48 s.
158. Partsch K. J. Die Anwendung des Völkerrechts im innerstaatlichen Recht. Überprüfung der Transformationslehre, ( Berichte der Deutschen Geselschaft für Völkerrecht, № 6. – Karlsruhe. 1964. – 179 (13-48) s.
159. Rapport de la commission d’expert pour l’application de convention et recommendation. Genéve, 1979. – 186 s.
160. Rudolf W. Völkerrecht und deutsches Recht. –Tubingen. 1964. – 304 s.
161. Shearer I.A. Starke’s International Law. 11 Edition. – London, 1994. – 384 р.
162. Schiedermair R. Handbuch des Auslenderrechts der Bundesrepublik Deutschland. – Frankfurt a. M.,Berlin :Metzner, 1968. – 758 s.
163. Schweitzer M. Staatrecht III. Staatrecht, Völkerrecht, Europarecht. – Heidelberg: Müller jur. Verl., Schwerpunkte Bd.15, 1995. – 280 s.
164. Seidel - Hohenveldern I. Völkerrecht. 2 Auflage. – Augsburg: Carl Heymfnns Vеrlag RG. 1969. – 352 s.
165. Starke J.G. Introduction to international Law. London, 1977. – 426 р.
166. Strafrecht: Straenverkehrsrecht, Frbeits- und Sozialrecht, Europarecht ; Stud-Jur-Nomos-Textausgaben. – 1. Aufl. – Baden-Baden : Nomos-Verl.-Ges., 1992.
167. The Oxford English Reference Dictionary. – 2 ed.: Oxford, N. Y.: Oxford University Press, 1996. – 1765 s.
168. Tripel H. Völkerrecht und Landesrecht. – Leipzig, 1899. (unverandertes Nachdruck). – 452 s.
169. Völkerrecht Christian Tomuschat. – 2. Aufl.. – Baden-Baden: Nomos-Verl. –Ges., 2004. – 504 s.
170. Völkerrecht. Seidl-Hohenveldern I., Stein T. – 10., neubearb. Aufl.. – Köln ; Berlin ; Bonn ; München : Heymann, – 2000. – 430 s.
171. Völkerrecht. Wolfgang Graf Vitzthum. Bearb. von Michael Bothe, – 2., neubearb. und erw. Aufl., – Berlin; New York: de Gruyter, 2001. – 706 s.
172. Walz G. Völkerrecht und staatliches Recht. 1933. – 388 s.
173. Webster’s Third New International Dictionary. Camb.(Mass.), 1966. – 1134 s.
174. Wechselwirkungen zwischen Völkerrecht und Verfassung bei der Auslegung völkerrechtlicher Verträge : mit Diskussion, with Engl. summaries of the reports / Referate u. Thesen von Georg Ress u. Christoph Schreuer. – Heidelberg : Müller, Juristischer Verl., – 1982. – 139 s.
175. Zivilrecht: Wirtschaftsrecht; Stud-Jur – Nomos-Textausgaben. – 1. Aufl. – Baden-Baden: Nomos-Verl. – Ges., – 1992.